"Процес ефективного управління виробництвом на підприємстві"

"Процес ефективного управління виробництвом на підприємстві" Луганськ 2008 Зміст стор. Вступ 4-1. Теоретичні основи процесу ефективного управління виробництвом на підприємстві 1. Теоретичні основи ефективності розвитку підприємства в ринкових умовах 6-2. Значення ефективності, її критерії 13-18 1.3. Оцінка ефективності управління 18-2. Організаційно-економічна характеристика СТОВ "

Агрофірми "Соснове" 31-3. Шляхи підвищення ефективності управління виробництвом 1. Реорганізація: етапи і методи 54-66 3.2. Реінжиніринг 66-75 Закінчення 76 Список використаної літератури 77-78 Вступ Кожне виробництво потребує не тільки матеріального і технічного забезпечення, а й управління. Процес ефективного управління виробництвом на підприємстві

є найголовнішою стратегією будь-якого господарства. Ефективність процесу управління – це обґрунтована стратегія і тактика організацій. Саме тому, ми вважаємо доцільним розглянути курсову роботу на тему: "Процес ефективного управління виробництвом на підприємстві". Предметом розгляду в даній роботі оберемо управління виробництвом.

Розглянемо за яких умов воно може бути ефективне, а також наголосимо на тому, що даний аспект може розглядатися як цілісний процес, який має свої умови, фактори і етапи. Об‘єктом розгляду в даній курсовій роботі оберемо одне з рядових сільськогосподарських підприємств, що спеціалізується на виробництві рослинницької (зерно, соняшник) та тваринницької (м‘ясо ВРХ, свиней) продукції СТОВ "Агрофірму "Соснове"

Новоайдарського району, Луганської області процес управління якого здійснюється на підставі затвердженої форми власності. Саме тому ціллю роботи є виявлення ефективності управління на основі розрахунку головних фінансових та економічних показників діяльності господарства, а також розгляду управлінських рішень, що призвели до таких показників. Більшість сільськогосподарських підприємств збанкрутували чи отримують збитки, або їх виробництво не рентабельне лише тому, що управлінські рішення стосовно виробництва

є не ефективними і не направлені на перспективний розвиток. Тому ми вважаємо розгляд даної теми актуальним за умов занепаду галузі сільського господарства. Задачами є виявлення шляхів підвищення ефективності управління виробництвом на основі аналізу діяльності в даному випадку СТОВ "Агрофірми "Соснове". Для освітлення даної теми курсової роботи нами були використані праці з менеджменту, організації виробництва,

управління персоналу таких авторів, як: Бланк І.А Гаєвського Б.А Кальченко І.І Коробова М.Я Осовської Г.В. і багатьох інших, а також: Закон України: "Про власність", "Про господарські товариства". 1. Теоретичні основи процесу ефективного управління виробництвом на підприємстві.

1. Теоретичні основи ефективності розвитку підприємства в ринкових умовах Визначення ефективності підприємства - складна і багатогранна проблема, що потребує нових рішень і викликає дискусії та розбіжності в її трактуванні. Оцінка ефективності має особливо велике значення у зв‘язку з формуванням систем управління об'єктами, що працюють у нових умовах. У найбільш загальному вигляді підприємство розглядають як об‘єкт управління

з властивою йому специфікою складного конгломерату різноманітних галузей, з жорстким ув‘язуванням їх функціонування в єдиній системі регіонального господарства, районів території. Соціальна складова ефективності відображає величину і ступінь задоволення потреб населення. Вона припускає певну реакцію населення на якість, терміни і різноманітність наданих послуг, що можуть оцінюватися як в абсолютному вимірі, так

і порівняно з якими-небудь стандартами чи нормами (обсяги і вартість наданих послуг, якість і витрати, ресурси та їх використання і тощо). Економічна ефективність обслуговування визначається найчастіше лише як економія бюджетних коштів, які використовуються у процесі виконання робіт, спрямованих на збереження і поліпшення фізичних характеристик об‘єктів. Але економічна ефективність підприємства припускає не

тільки економію, а й оптимальні пропорції між трьома напрямками використання коштів: на матеріальне забезпечення і проведення ремонтних робіт, на зарплату працівників, на управління. [37] Поняття економічної ефективності містить у собі також ефективну трудову мотивацію працівників, що виражається в співвідношенні чисельності зайнятих і фонду оплати праці (ФОП) - при якому в кожного працівника виникає стійка зацікавленість у якісній продуктивній праці.

Пропорції розподілу ФОП між зайнятими працівниками з одного боку, і витрати управління, що припадають на одного управлінця, з іншого, також характеризують економічну ефективність. Нові ринкові умови, скорочення коштів з бюджету - усе це веде до пошуку нових організаційних рішень, що дають найбільший ефект. Показники, які характеризують ефективність послуг, мають найтісніший взаємозв‘язок

і зумовлюють інтереси всіх її учасників. Але цей взаємозв‘язок не завжди прямий і однозначний [1] Система виміру ефективності функціонування підприємств є досить складною, тому що вона відображає, з одного боку, рівень досягнення її інтересів і цілей, а з іншого - її внесок: у досягнення цілей соціальної системи більш високого рівня (адміністративного району міста), яка визначає для підприємств цілі, що випливають з

її потреб. Можна використовувати багатокритеріальну оцінку виміру, яка базується на підставі різних підходів до виміру ефективності соціальних систем, аналогічних підприємству. В ній використовуються сім основних критеріїв: 1. Дієвість. 2. Економічність. 3. Якість. 4. Прибутковість (доходи / витрати). 5. Продуктивність. 6. Умови роботи. 7. Впровадження нововведень.

Безумовно, вони мають досить узагальнений характер і не враховують усієї складності підприємства як об‘єкта управління, оцінку якого необхідно доповнювати показниками соціального значення. Розглянемо кожен із них стосовно оцінки ефективності функціонування підприємств. Дієвість - це рівень досягнення системою поставлених перед нею цілей, ступінь завершення "потрібної"

роботи. Економічність можна виразити відношенням ресурсів, що підлягають споживанню, до ресурсів, фактично спожитих. Величина, що стоїть у чисельнику, знаходить втілення в кошторисах, нормативах, оцінках, прогнозах, проектуваннях тощо. Фактичне споживання ресурсів визначається за даними бухгалтерського обліку, звітності, оцінок тощо. Якість - це ступінь відповідності системи вимогам, специфікації і сподіванням. Традиційні визначення якості включають відповідність специфікаціям

і своєчасність виконання робіт (у терміни й у час, зручні для споживачів). Прибутковість - це різниця між валовими доходами (чи кошторисом) і сумарними витратами (чи фактичними витратами). Продуктивність - це співвідношення кількості продукції та витрат на випуск відповідної продукції. Вона може визначатися шляхом ділення об‘ємних показників послуг, що відповідають вимогам якості, на фактично спожиті ресурси.

Умови роботи - престижність роботи, почуття безпеки, впевненості, задоволеності працівників, зайнятих на підприємствах. Впровадження нововведень відображає реальне використання нових досягнень в галузі сучасної техніки, організації і управління на підприємствах і в організаціях. Для оцінки ефективності функціонування підприємств розглянуті вище критерії можуть бути згруповані і конкретизовані з урахуванням особливостей цієї системи.

Виділяють чотири основні групи, що відображають головні напрямки оцінки ефективності: 1. Цілі, стратегія, політика і цінності - сумісність планів розвитку підприємства зі стратегією розвитку території і довгостроковими планами соціального й економічного розвитку; відповідність роботи підприємств потребам ринкової економіки і, насамперед, таким її оціночним показникам, як конкурентоспроможність, гнучкість, динамічність. 2. Фінанси - раціональне використання фінансових ресурсів території; витрати

управління і виробництва порівняно з їх величиною в конкурентів. 3. Виробництво - оцінка технологічних змін; оцінка потенціалу виробничого й управлінського персоналу (за чисельністю, кваліфікацією, використанням тощо); оцінка потреби в додаткових виробничих потужностях. 4. Споживчий результат і екологія - задоволеність попиту населення; безпека (з точки зору впливу на навколишнє середовище і здоров'я людини); комфортність; культура обслуговування; естетичні вимоги комунального

господарства та ін. [38] Остання група критеріальної оцінки відображає, власне кажучи, соціальну ефективність, яка для підприємств і організацій є пріоритетною. Метод дозволяє побачити всі переваги і недоліки і гарантує, що жоден із критеріїв, які необхідно врахувати, не буде забутий, навіть якщо виникнуть труднощі з початковою оцінкою. При складанні переліку критеріїв слід використовувати лише ті з них, що випливають безпосередньо

з цілей, стратегії і завдань, орієнтації розвитку підприємств, довгострокових планів. Необхідно відзначити динамічний характер критеріїв ефективності функціонування підприємств. Вони мають змінюватися при виникненні нових проблем і пріоритетних цілей розвитку. Критерії ефективності діяльності підприємств є визначальними в побудові критеріїв ефективності діяльності його районів. [48]

На підставі системи критеріїв, що найбільш повно і якісно характеризують результативність управління, здійснюється перехід до кількісного аналізу, у якому використовуються показники економічної і соціальної ефективності. Для оцінки ефективності підприємств недостатньо обмежитися тільки економічними показниками. Економічна ефективність має бути доповнена показниками соціальної ефективності у вигляді системи оцінок споживачів підприємства, що надаються відповідно до нормативних стандартів обслуговування

і фактичного обсягу бюджетних коштів. [21] Соціальна ефективність функціонування підприємств оцінюється на базі показників, які характеризують ступінь задоволеності населення, що обслуговується (наприклад, кількість вчасно невиконаних заявок), якість обслуговування (наприклад, показники збільшення чи зменшення скарг), ступінь задоволеності самих працівників підприємства (умовами й оплатою праці, системами преміювання, підготовки й перепідготовки працівників фірми тощо).

Характеризуючи управлінський і виробничий персонал, визначають показники, що відображають динаміку чисельності та кваліфікації працівників підприємства, а також дані з оплати їхньої праці. Виходячи з цього, ефективність підприємства і перетворень, які проводяться у ньому, залежить від: а) ясності та визначеності стратегічних і тактичних цілей, послідовності реорганізації всієї структури підприємства; б) ступеня взаємозв‘язку

повноважень, відповідальності та ресурсного забезпечення конкретних структур влади на всіх рівнях, підготовки до швидких змін обстановки; в) створення стійкої системи зворотного зв‘язку з населенням, підзвітності і контролю за діяльністю нових управлінських та виробничих структур підприємства. Це висуває високі вимоги до управління підприємством у цілому і на окремих підприємствах. Ефективним є таке управління підприємствами, за якого здійснюється рух усього

комплексу до запланованого стану, причому ефективність є тим вищою, чим більше обґрунтований цей рух. Умовою реалізації ефективного управління є використання ідеології стратегічного управління, де важливим елементом є можливість визначення оціночних характеристик цілей розвитку і перетворень. І якщо ефективність процесу управління, з одного боку це обґрунтована стратегія

і тактика організацій, що надають послуги (замовник - підрядник), то з іншого - не самоврядування. Причому, саме те самоврядування, що координує, контролює і є, по суті, "лакмусовим папірцем" ступеня задоволеності споживачів. Пошук нових ефективних форм організації функціонування підприємства, спроби відродження в споживачеві віри в результативність його участі в процесі управління, бажання самоврядування - усе це приводить

до формування нових систем управління (зокрема, кондомініумів). [53] Важливість оцінки ефективності функціонування і управління підприємством на сучасному етапі реформування регіонального управління полягає ще й у тому, що на її основі рішення про створення нових організацій чи перебудову діючих можливі тільки тоді, коли вони обґрунтовані економічно і соціально. Це знижує втрати, що виникають при використанні керівництвом методу

проб і помилок. Оцінка дозволяє проводити реорганізацію діючих структур на базі попередньої ретельної підготовки й експериментальної перевірки. Проблему економічності у підприємств необхідно вирішувати більш широко, з урахуванням бюджетного характеру його фінансування. Визначення ступеня важливості кожного найбільш значущого фактора економічності підприємства сприяє вирішенню подальших напрямів політики їх використання з метою підвищення ефективності функціонування

всього комплексу. У зв‘язку з цим є певні особливості в методичних підходах до аналізу головних факторі в економічності підприємств. [7] Аналіз головних факторів економічності підприємств передбачає детальний аналіз таких компонентів: • джерела доходів; • основні статті витрат; • прибуток; • збитки. 1. Аналіз джерел доходів. Через скорочення бюджетних асигнувань на розвиток підприємств дедалі актуальнішим стає вишукування додаткових джерел фінансування фірми

із використанням потенціалу території, нових структур ринку і промисловості. 2. Аналіз витрат. Аналіз основних статей витрат підприємств є не менш важливою частиною аналізу головних факторів його економічності. Методика проведення цього аналізу враховує загальні завдання економічності - виявлення основних статей витрат, їх оцінку в усьому обсязі використовуваних коштів підприємства, можливості скорочення витрачених

коштів за рахунок більш раціонального їх використання, впровадження нових більш ефективних форм діяльності підприємства. 3. Аналіз прибутку. При аналізі прибутку важливим є не тільки виявлення основний його складових, але й можливість розгляду їх зміни в динаміці та в порівнянні з показниками інших аналогічних територіальних одиниць. 4. Аналіз збитків. При аналізі збитків також виявляються всі основні джерела цих збитків, можливість

скорочення яких має враховуватися при розробці подальшої стратегії ефективного функціонування підприємства. [17] На перший план виступає проблема економічності функціонування підприємств, вирішення якої включає, з одного боку раціональне використання бюджетних коштів, що виділяються, а з іншого - залучення додаткових ресурсів для фінансування програм діяльності. У зв‘язку з цим особливого значення набуває розробка методів, використання яких дозволить створити

і підтримати механізм економічного функціонування підприємства. Оцінка ефективності функціонування підприємства включає три складові: задоволення потреб населення, ефективність роботи організацій, ефективність управління підприємством як цілісним об‘єктом. Дослідження підтвердили тісний зв'язок показників, що оцінюють ефективність кожної складової і їх вплив на інтегральну ефективність функціонування

і розвитку підприємства. Оцінку ефективності підприємства доцільно робити за чотирма групами показників: 1) мета, стратегія, політика і цінності; 2) фінанси; 3) виробництво; 4) споживчий результат та екологія. Такий підхід гарантує, що жоден із критеріїв оцінки не буде упущений. Методичні підходи до аналізу економічності функціонування підприємства передбачають окремий розгляд

напрямів використання бюджетних коштів, джерел збільшення доходів та надходжень за рахунок залучення позабюджетних коштів Такий підхід трактує економічність більш широко порівняно з загальноприйнятим (як відношення ресурсів, призначених для споживання, до фактично використаних), але враховує бюджетний характер фінансування підприємства. [25] 1.2. Значення ефективності, її критерії Важливим завданням менеджменту є підвищення ефективності роботи підприємств, акціонерних

товариств концернів. Підвищення ефективності виробництва вважається основною проблемою переходу народного господарства України до ринкової економіки. Це зумовлено тим, що воно означає раціональне використання трудових, матеріальних і фінансових ресурсів, потрібних для випуску продукції, за умови, що від кожної гривні, вкладеної у виробництво, буде отримано максимальну віддачу. Ефективність у широкому значенні цього слова означає співвідношення між результатом (ефектом) та витратами.

Під ефектом розуміють результат реалізації заходів, спрямованих на підвищення ефективності виробництва за рахунок економії всіх виробничих ресурсів. Ефективність виробництва – об‘єктивна економічна категорія, що характеризує ступінь досягнення загальних і окремих результатів від оптимального використання всіх ресурсів підприємства (матеріальних, трудових, фінансових). Економічна ефективність від впровадження певних організаційно-технічних заходів на окремих стадіях

виробничого процесу може виявлятися у різних формах. При визначенні її слід порівняти варіанти поточних витрат та капітальних вкладень, враховуючи чинник часу. Для практичного використання цієї економічної категорії при плануванні та обліку необхідно розглядати її у різних аспектах, відповідно до сфери застосування, рівня матеріального виробництва, об‘єкта визначення та методів розрахунку. За сферою застосування розрізняють загальну, локальну

і часткову ефективність. Загальна характеризує ефективність виробництва на підприємстві в цілому; локальна - окремі стадії виробництва, розподілу, обміну та споживання; часткова - ефективність використання в процесі виробництва певних ресурсів (предметів і засобів праці, капітальних вкладень, робочої сили тощо). За рівнем виробництва ефективність буває народно-господарська та госпрозрахункова. Народногосподарську ефективність визначають, виходячи з

інтересів, мети і завдань народного господарства; госпрозрахункова ефективність відображає результати діяльності та витрати окремого підприємства (об‘єднання). Надзвичайно важливо знаходити такі методи управління економікою, в масштабах від держави до окремих підприємств, які б забезпечували збіг інтересів народного господарства в цілому і окремих його ланок. Відповідно до об‘єктів визначення, ефективність ділять на: • ефективність діючого

виробництва на всіх його рівнях; • ефективність капітальних вкладень, які використовуються для будівництва, реконструкції, технічного переозброєння підприємства з метою випуску нової продукції, збільшення обсягів виробництва; • ефективність розвитку науки і техніки; • ефективність зовнішньоекономічних зв‘язків; • ефективність охорони навколишнього середовища. За призначенням і методами розрахунку розрізняють абсолютну та порівняльну ефективність.

Це пов‘язано з тим, що у практиці економічних розрахунків доводиться вирішувати два завдання: 1) визначати й оцінювати рівень ефективності використання окремих видів витрат і ресурсів, економічну ефективність виробництва в цілому (галузі, об‘єднання, підприємства), а також аналізувати вплив різних організаційно-технічних заходів на показники діяльності підприємства; 2) порівнювати та відбирати кращі варіанти нової техніки, технології, організації виробництва.

Абсолютна економічна ефективність визначається по підприємству в цілому та характеризує загальний ефект (віддачу) від використання ресурсів і витрат. Порівняльна економічна ефективність характеризує економічні переваги одного варіанта над іншими щодо раціонального використання ресурсів і витрат. При порівнянні та виборі варіантів організаційно-технічних заходів використовуються певні критерії і показники. Критерії характеризують принцип, підхід до оцінки економічної ефективності, тоді

як показники - безпосередній спосіб її оцінки. В умовах ринкової економіки за критерій економічної ефективності доцільно приймати максимізацію прибутку від виробництва та реалізації продукції при мінімальних видатках. Складність і різноманітність зв‘язків промислового виробництва, велика кількість діючих у ньому чинників мають неабиякий вплив на економічну ефективність підприємства. Тому її слід оцінювати за допомогою системи узагальнених

і часткових показників. Всі вони використовуються для визначення економічної ефективності від передбачених стратегією заходів, з удосконалення конструкцій виробів, технології та організації виробництва. Підвищення ефективності та якості роботи підприємства в умовах ринкової економіки можна досягти лише шляхом поєднання прогресивної техніки й технології з раціональною організацією виробництва і праці, тобто впровадження менеджменту. Система показників оцінки економічної ефективності менеджменту

Загальні показники Часткові показники Показники ефективності праці Показники підвищення ефективності використання основних фондів, обігових коштів і капітальних вкладень Показники підвищення ефективності використання матеріальних ресурсів 2. Виробництво про-дукції на 1 грн. витрат 3. Відносна економія основних виробни-чих фондів, норма-тивних коштів, мате-ріальних витрат, фонду оплати праці 4.

Собівартість 5. Рентабельність 6. Прибуток 2. Частка збільшення виробництва про-дукції за рахунок підвищення продук-тивності праці 3. Економія чисель-ності працівників 4. Зниження трудо-місткості виробів тості основних ви- робничих фондів 2. Виробництво про-дукції на 1 грн. середньорічної вели-чини нормованих обігових коштів 3. Приріст обігових коштів стосовно приросту товарної продукції 4.

Відношення при-росту прибутку до капітальних вкла-день, які його зумо-вили 5. Питомі капітальні вкладення на одини-цю нової виробничої потужності на 1 грн. приросту продукції 6. Термін відшкоду-вання капітальних вкладень - відношен-ня їх до суми при-росту одержаного прибутку 1. Матеріальні вит-рати на 1 грн. товарної продукції 2. Витрати важливих матеріальних ресур-сів у натуральному виразі на 1 грн. товарної продукції 3.

Відношення тем-пів приросту мате-ріальних витрат до темпів приросту товарної продукції За всіма технічними, технологічними та організаційними заходами, передбаченими стратегією (бізнес-планом), визначаються також показники: умовно-річна економія; економія до кінця року; перехідна економія. Умовно-річна економія - економія від впровадження того чи іншого заходу за рік (12 міс), його використання у виробництві.

Розраховується через показник зниження собівартості і річний випуск продукції. Цей показник є базовим для оцінки економічної значущості заходів з організації виробництва, а також визначення терміну відшкодування витрат на їх реалізацію. Економія до кінця року від впровадження певного заходу обчислюється з урахуванням терміну його впровадження і являє собою ту частину річної економії, яку має отримати підприємство до кінця року.

Її треба враховувати при розрахунках зниження собівартості продукції. Перехідна економія від впровадження заходів з організації виробництва розраховується як сума економії, яка утворюється в наступні періоди після поточного року. Її обчислюють, виходячи з середньорічної собівартості продукції, собівартості на кінець року та обсягів випуску продукції після поточного року. Слід пам‘ятати, що заходи щодо удосконалення організації виробництва

є не капіталомістким чинником розвитку і тому мають бути передбачені стратегією (бізнес-планом) підприємства. 1.3. Оцінка ефективності управління "Ефект" і "ефективність" - різні поняття. Економічний ефект - це результат праці людини в процесі виробництва матеріальних благ (кількість випущеної продукції, приріст знову створенім вартості в народному господарстві). Але ефект сам по собі недостатньо характеризує діяльність людини.

Для більш повної її характеристики важливо знати, з якими витратами отриманий різний ефект, і навпаки, той самий ефект може бути досягнутий з різними витратами праці. Ціль суспільного виробництва - одержання більшого ефекту з найменшими трудовими, матеріальними і грошовими витратами. Тому необхідно отриманий результат порівняти з тими витратами, за допомогою яких він отриманий, тобто віднести ефект до витрат, зіставити одну абсолютну величину (ефект) з

іншою абсолютною величиною (витрати). Таке зіставлення дає відносну величину (ефективність). Управлінська праця відноситься до найбільш складних видів людської діяльності, її оцінка не завжди може бути зроблена прямим шляхом через відсутність формалізованих результатів, кількісної оцінки окремих видів виконуваної роботи. Тому для виміру її ефективності часто застосовуються непрямі методи.

При цьому потрібно пам‘ятати, що результат управлінської праці виражається не тільки економічним, а й соціальним ефектом. Щодо витрат, то вони являють собою живу й уречевлену управлінську працю. На практиці при оцінці ефективності праці управлінських працівників широко застосовуване поняття "економічна ефективність управлінської праці" є більш вузьким, тому що має на увазі тільки економію живої й уречевленої праці, яку ми отримуємо в сфері управління матеріальним виробництвом за рахунок

оптимізації та раціоналізації управлінської діяльності. Критерієм оцінки ефективності праці працівників апарату управління є також соціальна ефективність, яка через відсутність кількісних вимірників визначається головним чином якісними показниками. Критерій економічної ефективності управлінської праці дає можливість кількісно виміряти ефективність праці в апараті управління. Тому він знайшов ширше практичне застосування.

Для визначення ефективності праці управлінського персоналу необхідно встановити критерії та показники, з яких проводиться оцінка. Під критеріями розуміють найбільш загальну кількісну характеристику результатів управлінської праці. Окремі результати діяльності апарату управління є показниками управлінської праці. Вони мають підлеглий характер стосовно критерію і є основою при його визначенні. Таким чином, сукупність показників праці

і буде виражати критерій оцінки. Для визначення економічної ефективності управлінської праці використовуються різні способи: за показниками підприємства; за організацією і функціонуванням праці управлінського персоналу; за обсягом переданої інформації; за якістю і швидкістю прийнятих рішень; за виконанням функцій управлінських ланок. До показників, що характеризують працю в сфері управління, відносяться: зниження трудомісткості обробки

управлінської інформації; скорочення управлінського персоналу; термінів обробки інформації; скорочення втрат робочого часу управлінського персоналу за рахунок поліпшення організації праці; механізації й автоматизації трудомістких операцій у сфері управління. Це показники, які кількісно вимірюються. Такі показники в сфері управління як підвищення кваліфікації управлінського персоналу, якості роботи, поліпшення умов праці, обґрунтованість управлінських рішень,

культура управління й інші, не вимірюються або вимірюються неповно. У сфері впливу управлінської праці на виробництво показники, які можна кількісно виміряти такі: приріст прибутку; збільшення обсягів реалізації продукції; зростання продуктивності праці; зниження фондомісткості; збільшення фондовіддачі; прискорення оборотності оборотних коштів; збільшення рентабельності виробництва; зменшення невиробничих витрат; зниження трудомісткості продукції; зменшення обсягів незавершеного виробництва;

зниження собівартості продукції; економія заробітної плати; зменшення втрат робочого часу; підвищення культури виробництва; підвищення рівня організаційної роботи; поліпшення умов праці; підвищення якості продукції; підвищення кваліфікації виробничого персоналу; зростання технічного рівня оснащення виробництва. У результаті вдосконалення системи управління підприємства дістають економічний і соціальний ефект: збільшується обсяг і підвищується товарність виробництва, забезпечується ритмічна

робота, досягається економія живої і уречевленої праці, підвищується якість продукції, полегшується і змінюється характер праці, зростає задоволеність працею, скорочується плинність кадрів. Проте не всі елементи економічного і соціального ефекту мають кількісний вираз. Це ускладнює оцінку ефективності управління. При цьому слід враховувати не тільки кількісні, а й якісні показники. Хоча управлінська праця належить до продуктивної, але вона безпосередньо не створює певних

матеріальних цінностей і бере участь у процесі виробництва опосередковано, забезпечуючи своєчасне і якісне виконання технологічних операцій. Тому правомірно визначати вплив певних змін в управлінні на кінцеві результати виробничо-фінансової діяльності підприємств. Тільки працю обмеженої кількості працівників у сфері управління можна оцінити за безпосередніми результатами їх роботи (облікові працівники, друкарки тощо). Ефективність - це оціночний критерій діяльності колективу

працівників у будь-якій сфері, включаючи управління. Тому забезпечення високої ефективності управління є складовою загальної проблеми підвищення економічної ефективності виробництва. Визначають її на основі загальних методологічних принципів, прийнятих в економіці. Існують різні підходи до визначення ефективності управління: •

Розраховують синтетичні показники ефективності управління (коефіцієнт оперативності, надійності тощо). • Фактичні дані порівнюють з нормативними, плановими або з показниками за попередні роки (нормативи чисельності апарату управління, продуктивність, економічність управління тощо). • Застосовують якісну оцінку ефективності за допомогою експертів. • Застосовують емпіричні формули для розрахунку показників, що характеризують ефективність управління.

При визначенні ефективності управління обчислюють абсолютну і порівняльну ефективність витрат на управління. Абсолютна ефективність виражається загальною величиною ефекту, одержаного в результаті здійснення заходів з удосконалення системи управління виробництвом. Порівняльна ефективність показує, наскільки один варіант ефективніший за інший, проектований або діючий. Залежно від характеру розроблених заходів об‘єктом оцінки ефективності

управління можуть бути: управління в цілому (система, організація, методи), його структура, рівень використання управлінської праці, ефективність роботи кожного структурного підрозділу. Для оцінки ефективності управління використовують трудові, вартісні, інформаційні, технічні (технологічні) показники. Найбільш загальні із них - оперативність роботи апарату управління, надійність

і оптимальність систем управління. Оперативність роботи апарату управління відображає своєчасність виконання постанов, наказів і розпоряджень вищестоячих організацій, керівників і головних спеціалістів підприємства. Коефіцієнт оперативності ( ) визначають за такою формулою: , де - встановлений термін виконання відповідних документів, днів; - відставання від прийнятого терміну виконання, днів. Надійність системи управління виявляється у безпосередньому

її функціонуванні, що забезпечує досягнення цілей виробництва. Показники надійності системи такі: безвідмовність (безперервне збереження працездатності), готовність (ефективне збереження працездатності), відновлюваність (швидке усунення збоїв у роботі та відтворення здатності функціонувати у заданому режимі). На практиці висока надійність управлінської системи підприємства (об‘єднання) забезпечується при науково обґрунтованій структурі управління та

інформаційної системи, раціональній технології процесів управління, правильному підборі та розстановці кадрів, ефективному стилі управління тощо. Оптимальність системи управління характеризується рівнем застосування сучасних економіко-математичних методів для розробки управлінських рішень, обґрунтованістю співвідношення централізації і децентралізації управління, керованістю підприємства та ін. Керованість підприємства або структурного підрозділу показує рівень забезпечення заданої організаційної

стійкості підприємства (цеху, бригади) і своєчасність переведення його з одного кількісного (якісного) стану в інший, що відповідає поставленій меті. Ефективність організації управління можна оцінити за іншими загальними показниками, які характеризують стан системи управління на підприємстві: а) коефіцієнтом якості виконання управлінських робіт; б) коефіцієнтом стабільності кадрів; в) коефіцієнтом, що характеризує співвідношення між темпами зростання обсягу виробництва

і витратами на управління. Як часткові показники, що характеризують організацію праці управлінського персоналу, застосовують також коефіцієнт використання робочого часу і кваліфікації кадрів, коефіцієнт умов праці і організації робочих місць та ін. На підставі зазначених коефіцієнтів визначають зведений коефіцієнт рівня організації управлінської праці. Для визначення ефективності удосконалення управління використовують

і такі показники: а) порівняння витрат на раціоналізацію з результатами діяльності об‘єкта управління; б) співвідношення витрат на удосконалення управління і на сам процес управління; в) динаміку витрат на управління порівняно із загальними витратами виробництва. На практиці для оцінки ефективності системи управління найчастіше використовують три групи показників: 1) загальні результативні показники виробничо-фінансової діяльності

підприємства - валова продукція в динаміці, вихід валової продукції на одного середньорічного працівника, фондовіддача, прибуток на одного працівника, рентабельність виробництва тощо; 2) показники продуктивності управлінської праці - виробництво валової продукції на одного управлінського працівника або на один людино-день, затрачений в управлінні; вихід валової продукції на 1 грн. витрат на управління; сума прибутку на один людино-день, затрачений в управлінні;

3) показники економічності апарату управління - питома вага персоналу управління в загальній чисельності працюючих і питома вага фонду оплати праці управлінського персоналу в загальному фонді оплаті праці, питома вага витрат на управління в собівартості продукції та ін. Для визначення ефективності роботи кожного структурного підрозділу використовують дані про виконання конкретних завдань і рівень досягнення поставлених перед ними цілей.

Практичним результатом удосконалення системи управління може бути зниження витрат на управління, яке досягається за рахунок скорочення чисельності працівників апарату управління і підвищення продуктивності праці. Проте не будь-яке вдосконалення управління призводить до зниження питомих витрат на управління. Оскільки управління є складовою виробничо-фінансової діяльності підприємств, то свідченням підвищення його ефективності може бути зростання економічних показників господарювання

при незмінних або, навіть, дещо зростаючих витратах на управління. Діючі або запроектовані системи управління можна оцінити за такою формулою: де - ефективність виробництва, яку визначають як відношення фактичної маси прибутку до планової; - економічність апарату управління, яку визначають як відношення фактичної чисельності працівників апарату управління до нормативної. Оцінюючи ефективність заходів з удосконалення організації управління виробництвом, слід врахувати,

що фактичний ефект від такого удосконалення є значно вищий від суми економії витрат на управління. Удосконалення системи управління не тільки призводить до підвищення продуктивності праці управлінського персоналу, а й сприяє кращій організації та підвищенню результативності праці всіх працівників підприємства, зростанню виробітку, скороченню простоїв людей, техніки тощо. Крім того, підвищується загальна культура виробництва

і управління, зміцнюється дисципліна праці, поліпшуються умови, за яких людина в повній мірі може розвивати свої здібності. Ефективність окремих заходів, пов‘язаних з раціоналізацією системи управління (зміна структури управління, норм управління і обслуговування, забезпеченості кваліфікованими кадрами тощо), можна оцінити за допомогою факторного аналізу. При цьому треба обов‘язково забезпечити елімінування впливу інших факторів на формування кінцевих результатів виробничо-фінансової діяльності підприємств

(якість земель, забезпеченість основними фондами, робочою силою, характер спеціалізації). Коефіцієнт ефективності управління ( ) відображає ступінь використання потенціальних можливостей підприємств (об‘єднань): , де - фактичне валове виробництво продукції (валовий доход, прибуток); - потенційні можливості виробництва валової продукції (валового доходу, прибутку). Економічна ефективність управлінської праці (у розрахунку за рік) визначається за формулою: , де -

економічний ефект; - сумарні річні витрати на управління. Економічний ефект: , де - економія i-го виду робіт; - нормативний коефіцієнт ефективності (0,15); n - число виконуваних робіт, що дали економію. Економічна ефективність управлінського персоналу за рахунок зростання продуктивності праці ( ): , де - продуктивність праці підприємства. Річна економічна ефективність за рахунок зниження умовно-змінних витрат у собівартості ( ): , де -

річна економія умовно-перемінних витрат. Річна економія умовно-перемінних витрат : , де - економія від зниження матеріальних витрат; - економія палива та енергії; - економія заробітної плати виробничих робітників; - економія від зменшення втрат від браку; - економія від зменшення невиробничих витрат; - економія витрат на підготовку й освоєння виробництва; - економія витрат на утримання і експлуатацію обладнання. Економічну ефективність управлінського персоналу варто оцінювати

і за приростом прибутку: , - економічна ефективність управлінського персоналу; - річна економія за рахунок приросту прибутку; - сумарні річні витрати на управління. Річна економія за рахунок приросту прибутку визначається за формулою: , де - річний обсяг реалізованої продукції, відповідно до і після раціоналізації робіт в управлінні; - витрати на гривню реалізованої продукції, відповідно до і після раціоналізації робіт в управлінні; - прибуток від реалізованої продукції

до впровадження раціоналізації робіт в управлінні. Формула економічного ефекту від зниження трудомісткості має такий вигляд: , - трудомісткість і-ї управлінської процедури (операції) до і після раціоналізації робіт, людино-дні; - середня річна вартість людино-дня управлінського персоналу; n - число процедур (операцій). Можна розрахувати економію витрат за рахунок умовного вивільнення працівників: , де - економія витрат

за рахунок умовного вивільнення працівників; - фонд робочого часу в середньому на одного працюючого, відповідно, до і після раціоналізації, год.; Ч - чисельність працюючих до раціоналізації, чол.; - середня річна заробітна плата одного працівника. Економія за рахунок скорочення втрат робочого часу і непродуктивних витрат управлінського персоналу: де - економія за рахунок скорочення втрат робочого часу; - скорочені втрати і непродуктивні витрати часу протягом робочого дня, год.; - чисельність працівників,

що скоротили втрати непродуктивні витрати, чол.; - річний фонд робочого часу одного працівника управління, днів; - середня річна вартість однієї людино-години працівника управління. Економія за рахунок зменшення плинності кадрів розраховується за формулою: , де - економія за рахунок зменшення плинності кадрів; - фактичний і очікуваний коефіцієнт плинності, %; - середньорічний збиток підприємства від плинності кадрів. Ефективність управлінської праці ще можна визначити за річним обсягом

виробленої або товарної продукції: , де - ефективність управлінської праці; - річний обсяг товарної (валової) продукції; - середньооблікова чисельність управлінського персоналу, чол. Важливе значення має визначення ефективності витрат на управління: , де - ефективність витрат на управління; - сумарні річні витрати на управління. Загальні річні витрати на управління виробництвом: , де - приведені сумарні витрати на управління; - річні поточні витрати; - нормативний коефіцієнт ефективності; - одноразові

витрати. Економія заробітної плати : , де - число одиниць управлінського апарату, що скорочуються; - середньорічна зарплата на одного працівника апарату управління; - відсоток відрахування на соціальне страхування. При збільшенні обсягу виробництва в умовах впровадження заходів щодо удосконалення управління виробництвом річна економія розраховується за формулою: , де і - умовно-змінні витрати в собівартості одиниці продукції до

і після впровадження заходу; - річна сума умовно-постійних витрат у загальній собівартості всієї продукції, що випускається; і - обсяг виробництва до і після впровадження заходів; - додаткові капітальні вкладення для впровадження заходу. Удосконалення управління виробництвом дозволяє якісно приймати управлінські рішення, підвищувати оперативність у вирішенні виробничо-господарських завдань. 2. Організаційно-економічна характеристика СТОВ "

Агрофірми "Соснове". Організаційна характеристика об‘єкту. Товариство з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Соснове", як юридичний суб‘єкт зареєстровано в Новоайдарській районній державній адміністрації Луганської області постановою №127 від 02.10.1999 року. СТОВ "Агрофірма "Соснове" є правонаслідником всіх прав та обов‘язків господарства

КПС "Побєда", створеного на підставі земельних і майнових паїв членів та пенсіонерів товариства, що знаходяться в орендних взаємовідносинах. Головний рахунок відкритий в філії-відділі "Промінвестбанку" міста Сєверодонецька. Додаткові – в "Ощадбанк" смт.Новоайдар. Рахунків в інших банках не має. СТОВ "

Агрофірма "Соснове" спеціалізується на виробництві зернових культур (озимої пшениці, соняшника) та продукції тваринництва (ВРХ, свиней), оптовій та роздрібній торгівлі сільгосппродуктами. Споживачами продукції являються "Інтербізнес" м. Сєверодонецьк, ЧП "Бєляков Г.М." м. Старобільськ, ТОВ "Редан" селище Новоайдар, ТОВ "

Стрілецький степ" м.Щастя, ТОВ "Латуре" м. Луганськ та інше. Господарство знаходиться за 95 км від обласного центру міста Луганська, в 30 км від районного центру смт.Новоайдар і за 4 км від найближчого міста – Сєверодонецьк. Основні об‘єкти виробничого, соціального, побутового й адміністративного призначення, розташовані в селі

Смолянинове Новоайдарського району Луганської області. По природно-господарчому районуванню підприємство належить до Донецько-Придніпровського кліматичному району, зона лісостепу. На даний момент СТОВ "Агрофірма "Соснове" знаходиться в орендних відносинах з