Державний бюджет

ЗМІСТ Вступ 3 Розділ 1. Державний бюджет як інструмент державного регулювання 1. Характеристика бюджетної системи україни 2. Складові елементи Державного бюджету 3. Склад видатків Державного бюджету України 15 Розділ 2. Аналіз видатків Державного бюджету України 1. Методи аналізу та прогнозування доходів та видатків бюджету 19 2.2.

Структурно-динамічний аналіз Державного бюджету 23 2.3. Оцінка виконання плану видатків Державного бюджету 24 2.4. Оцінка видатків бюджету розвитку 29 Розділ 3. Шляхи удосконалення бюджетного процесу в Україні 36 Висновки 43 Список літератури 47 Додатки ВСТУП Зміст та інтенсивність функцій держави залежать, у першу чергу, від конкретних

історичних обставин і становища країни. Держава призначена виконувати функції щодо реалізації економічних інтересів суспільства в цілому та функції щодо захисту панівних соціальних верств зокрема. Важливими елементами формування функцій держави в сучасних умовах України є орієнтація на економічні реформи значне уповільнення етапу активних реформ багатоукладний характер економіки сильні тенденції до змішування тіньової економіки з легальною проникнення тіньових

відносин до механізмів державного управління корумпованість працівників системи державного управління. Звичайно, при становленні державності та економічної незалежності України ключовою функцією держави є створення умов для формування й розвитку високоефективного ринкового господарства, яке зможе фінансово та організаційно забезпечити реалізацію цілого спектра функцій управління економікою і суспільством. У будь-якому сучасному ринковому господарстві такі функції можуть бути реалізовані

лише на рівні державної політики. Найважливішими механізмами державного регулювання економіки в умовах становлення ринкової моделі господарювання слід визначити податковий грошово-кредитний бюджетний механізми формування державних цільових програм, замовлень, поставок, обмежень і запитів ліцензування ціновий соціальний охорони і відтворення навколишнього природного середовища. Провідне місце в бюджетній системі України належить державному бюджету.

З нього фінансуються витрати на здійснення державних заходів у галузі господарського і культурного будівництва, на оборону, утримання центральних органів державної влади і державного управління. Через державний бюджет здійснюється перерозподіл частини фінансових ресурсів між Автономною Республікою Крим, областями і містами республіканського підпорядкування. Фінансово-кредитне регулювання займає чи не найважливіше місце у системі державного регулювання економіки.

У системі фінансово-кредитного регулювання на перше місце треба поставити державний бюджет саме через бюджет реалізується найбільша частина національного доходу та ВВП країни. Бюджетне регулювання являє собою розподіл фінансових ресурсів державного бюджету за функціями їх використання на основі програмно-цільового підходу до бюджетного процесу. Саме ця функція державного регулювання є предметом даної курсової роботи.

Метою виконання курсової роботи є дослідження видатків бюджету на державне управління, їх складу та засад фінансування. Для досягнення встановленої мети в роботі вирішуються наступні завдання -розглянути Державний бюджет як інструмент державного регулювання -проаналізувати видатки Державного бюджету України -визначити шляхи удосконалення бюджетного процесу в Україні. РОЗДІЛ 1. ДЕРЖАВНИЙ БЮДЖЕТ ЯК ІНСТРУМЕНТ ДЕРЖАВНОГО

РЕГУЛЮВАННЯ 1. Характеристика бюджетної системи України Бюджетна система в кожнiй країнi є однiєю iз стержневих основ економiчної системи. Вона, з одного боку, забезпечує фiнансову базу держави, а з iншого - виступає головним знаряддям реалiзацiї її економiчної доктрини в фiнансово-кредитнiй полiтицi. Органiзацiя i регулювання цiєї системи здiйснюється вiдповiдно до дiючого правового поля, етапу та

стану суспiльно-економiчного розвитку країни. Без врахування останнього така система стає гальмом розвитку економiчних вiдносин. Тому фiнансова полiтика має бути жорсткою, але справедливою i активною, i повинна стимулювати економiчне зростання, захищати нацiональнi iнтереси та бути привабливою для субєктiв iноземних країн. Головним фінансовим документом країни є бюджет, який повинен відповідати основному Закону - Конституції України, місцеві бюджети, в свою чергу

Закону Про місцеве самоврядування в Україні . Бюджет згідно Закону України Про бюджетну систему України - це план утворення і використання фінансових ресурсів для забезпечення функцій, які здійснюються органами державної влади. Одним із завдань, або таких функцій, є підтримування ринкової рівноваги і стимулювання розвитку окремих сфер та галузей національної економіки.

Ідеологію формування бюджету, визначення джерел і сум надходження коштів до нього, державних видатків, шляхи покриття дефіциту називають бюджетною політикою. Державним бюджетом, як контрольованим грошовим фондом держави, розпоряджається Уряд. У радянські часи прийняття Конституції Союзу РСР передбачало створення єдиного бюджету. До складу якого включались бюджети союзних республік.

Основні положення Конституції були конкретизовані в законодавчих і підзаконодавчих актах. Зміст бюджетного законодавства полягав у виконанні наступнх принципів - єдність бюджетної системи централізація податкового законодавства у віданні союзних органів і регламентація видатків - включення бюджетів союзних республік до складу єдиного державного бюджету - затвердження зведеного бюджету верховними органами

Союзу. Значна частина видатків бюджету спрямовувалася на фінансування соціально-культурних заходів і народного господарства та становили більше ніж 90 загальної суми видатків. Через державний бюджет України перерозподілялося трохи більше ніж 25 національного доходу колишнього СРСР. Друга, значно більша частина, концентрувалась через союзний бюджет. Вона становила до 40 створюваного на території України національного доходу.

В умовах Союзу державний бюджет України виконував підпорядковану роль у розподільчих процесах. Він був інструментом перерозподілу ресурсів між галузями республіканського господарства і різними соціальними групами населення на території України, а також між територіями всередині республіки. У 1990 р. Прийнято Закон Про бюджетну систему України , відповідно до якого державний бюджет складається

з двох самостійних ланок - загальнодержавного бюджету і місцевих бюджетів. За кожним з них закріплені відповідні доходи і видатки. Збалансування бюджету досягається за допомогою регулюючих загальнодержавних доходів. Закон визначає порядок складання, розгляду і затвердження бюджетів. Бюджетний рік розпочинається 1 січня і закінчується 31 грудня.

Як незалежна держава Україна склала проект державного бюджету тільки на 1992 р. Через нього перерозподілялось більше ніж 60 національного доходу і 70 фінансових ресурсів держави. Він був зведений з дефіцитом менше ніж 3 доходів. Після здобуття незалежності Україна в проведенні своєї бюджетної політики керувалась успадкованим і пристосованим до нових умов Законом Про бюджетну систему в

Україні в редакції від 1995 року. Положення цього Закону дедалі більше суперечили вимогам часу і країни, яка здійснює перехід до сучасної ринкової економіки, до прозорого і об єктивного розподілу загальнодержавних фінансів між регіонами. Бюджетна система складається з Державного бюджету України, республіканського бюджету Автономної Республіки

Крим та місцевих бюджетів. Сукупність усіх бюджетів, що входять до складу бюджетної системи України, є Зведеним бюджетом України. Останній використовується для аналізу та визначення засад державного регулювання економічного і соціального розвитку. Державний бюджет України - централізований фонд фінансових ресурсів держави, який використовується для виконання покладених на неї функцій, передбачених Конституцією України.

В організаційному аспекті - це план утворення і використання фінансових ресурсів, що знаходяться в розпорядженні держави. Бюджетна система України - це обєднання всіх ланок державного бюджету на єдиних принципах. Правові засади бюджетної системи становлять Конституція України, виданий на її основі Закон Про бюджетну систему України , інші законодавчі акти. Економічною основою бюджетної системи

України виступає народногосподарський комплекс. Державний бюдет виконує такі функції збільшує або зменшує сукупний попит виконує перерозподільну функцію стимулює або гальмує виробництво шляхом вибору певної системи оподаткування забезпечує покриття касових збитків підприємств, які внаслідок певних об єктивних причин є збитковими, однак функціонування яких зумовлене суспільними потребами забезпечує фінансову допомогу у розвитку окремих галузей і сфер діяльності збалансовує бюджети нижчих рівнів.

Кошти з державного бюджету використовують на державне управління, оборону, фінансування бюджетних галузей народного господарства освіти, науки, культури та ін Складовими елементами бюджетної системи є її структура, принципи побудови і організація функціонування. Структура бюджетної системи визначається бюджетним устроєм. Бюджетна система ґрунтується на адміністративно-державному устрої

України та складається з державного бюджету України, республіканського бюджету Автономної Республіки Крим та місцевих бюджетів. Бюджет України обєднує 13,3 тис. самостійних бюджетів. Сукупність усіх бюджетів, що входять до складу бюджетної системи України, є зведеним бюджетом України. Він використовується для аналізу і визначення засад державного регулювання економічного

і соціального розвитку України. Бюджетний устрій - це організація і принципи побудови бюджетної системи, її структури, взаємозвязок між окремими ланками бюджетної системи. Він визначається державним устроєм і адміністративно-територіальним поділом України. Бюджетний устрій ґрунтується на принципах єдності, повноти, достовірності, гласності, наочності та самостійності усіх бюджетів, що входять до

бюджетної системи України. Державний бюджет України, республіканський бюджет Автономної Республіки Крим, обласні, районні, районні в містах, селищні, сільські бюджети є самостійними. Самостійність бюджетів забезпечується наявністю власних доходних джерел і правом визначення напрямів їх використання відповідно до законодавства. Відносини, що виникають у процесі складання, розгляду, затвердження, виконання бюджетів та розгляду

звітів про їх виконання, а також контролю за виконанням Державного бюджету України та місцевих бюджетів, регулюються Бюджетним кодексом України. Нормативно-правовими актами, що регулюють бюджетні відносини в Україні, є - Конституція України - Бюджетний кодекс України - Закон про Державний бюджет України - інші закони, що регулюють бюджетні правовідносини, передбачені

статтею 1 Бюджетного Кодексу - нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України, прийняті на підставі і на виконання Кодексу та інших законів України - нормативно-правові акти центральних органів виконавчої влади, прийняті на підставі і на виконання Бюджетного Кодексу, інших законів України та нормативно-правових актів Кабінету Міністрів

України - рішення органів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування, прийняті відповідно до Кодексу. Бюджетний період для всіх бюджетів, що складають бюджетну систему, становить один календарний рік, який починається 1 січня кожного року і закінчується 31 грудня того ж року. Неприйняття Верховною Радою України закону про Державний бюджет України до 1 січня не

є підставою для встановлення іншого бюджетного періоду. Верховна Рада України визначає головні напрями бюджетної політики, розглядає проект державного бюджету, вносить зміни та доповнення до нього, затверджує, контролює його виконання, затверджує звіт про використання бюджетних коштів, складає бюджетну резолюцію, тобто спеціальну постанову Верховної Ради України, яка визначає головні напрями та пріоритети бюджетної політики на наступний бюджетний

рік. Сучасний етап бюджетної системи України можна охарактеризувати як закладення пiдвалин, хоча вже зроблено досить багато. Розроблено i впроваджено хоча й далеко не досконале законодавство з питань формування бюджетної системи України та порядку провадження бюджетного процесу, здiйснено перехiд до системи формування доходiв бюджету на податковiй основi, дещо реформована податкова система шляхом впровадження податкiв, характерних для країн з розвинутою економiкою. Активно проводиться реорганiзацiя фiнансових органiв,

уточнюються їх функцiї. Сучасна податкова система України не є досконалою і припускається багатьох помилок. Це, насамперед, нестійкість податкового законодавства, високі ставки з окремих видів податкових платежів, інфляційний характер податку на додану вартість тощо. Ось чому податкова політика держави створює сьогодні досить вагомі фінансові проблеми для підприємств

різноманітних галузей економіки. Отже, бюджет - це план утворення і виконання фінансових ресурсів для забезпечення функцій, виконуваних органами державної влади. Розглянемо більш детально складові елементи державного бюджету. 1.2. Складові елементи державного бюджету Державний бюджет виражає систему економічних відносин щодо формування й використання централізованого фонду грошових коштів держави, а також характеризує найважливіші

пропорції, утворювані у процесі формування та розподілу її фінансових ресурсів. За допомогою державного бюджету формується структура суспільного виробництва, забезпечується потрібне співвідношення між споживанням та нагромадженням. Державний бюджет є найдійовішим механізмом здійснення фінансової політики держави. У доходах бюджету відображається податкова політика держави, а у видатках - пріоритетні напрями вкладень

коштів. Доходи бюджетів різних рівнів формують за рахунок надходжень від сплати фізичними і юридичними особами податків, зборів та інших платежів, надходжень з інших джерел, передбачених законодавством України. Доходи бюджетів України поділяють на доходи державного бюджету України, республіканського бюджету Автономної Республіки

Крим і місцевих бюджетів. З державного бюджету України до бюджету Автономної Республіки Крим, бюджетів областей, міст Києва і Севастополя може передаватись частина доходів у вигляді процентних відрахувань від загальнодержавних податків, зборів і обовязкових платежів, які справляються на цій території, або дотацій і субвенцій. Розмір цих відрахувань затверджується

Верховною радою України в Законі про Державний бюджет України на відповідний рік за поданням Президента України з урахуванням економічного, соціального, природного і екологічного стану відповідних територій. Кабінет Міністрів України забезпечує виконання Державного бюджету України. Міністерство фінансів України здійснює загальну організацію та управління виконанням

Державного бюджету України, координує діяльність учасників бюджетного процесу з питань виконання Державного бюджету. До проекту Закону про Державний бюджет України Кабінет Міністрів України додає техніко-економічне обґрунтування відрахувань, дотацій і субвенцій бюджетам Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя. Кошти державного бюджету України витрачаються лише на цілі та в межах, затверджених

Законом про Державний бюджет України. У державному бюджеті України передбачається резервний фонд Кабінету Міністрів України у розмірі до 2 від обсягу видатків державного бюджету України для фінансування невідкладних витрат у народному господарстві, соціально-культурних та інших заходів, що не могли бути передбачені під час затвердження державного бюджету

України. Понад передбачені видатки утворюється оборотна касова готівка в розмірі до 2 загального обсягу видатків бюджету. Вона може бути використана протягом року на покриття тимчасових касових розривів і має бути відновлена у тому самому році до розмірів, установлених під час затвердження державного бюджету України. У цілому частка загальнодержавного бюджету в державному бюджеті України досить значна. Це дає підстави говорити про високий рівень централізації в розподілі та перерозподілі

фінансових ресурсів. У звязку з цим зростає актуальність проблеми подальшого пошуку оптимального співвідношення між загальнодержавним і місцевим бюджетами. Бюджетна класифікація має такі складові частини 1 класифікація доходів бюджету 2 класифікація видатків в тому числі кредитування за вирахуванням погашення бюджету 3 класифікація фінансування бюджету 4 класифікація боргу. Доходи бюджету класифікуються за такими розділами 1 податкові надходження

Податковими надходженнями визнаються передбачені податковими законами України загальнодержавні і місцеві податки, збори та інші обов язкові платежі. 2 неподаткові надходження 3 доходи від операцій з капіталом 4 трансферти. Неподатковими надходженнями визнаються 1 доходи від власності та підприємницької діяльності 2 адміністративні збори та платежі, доход від некомерційного та побічного продажу 3 надходження від штрафів та фінансових

санкцій 4 інші неподаткові надходження. Трансферти - це кошти, одержані від інших органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, інших держав або міжнародних організацій на безоплатній та безповоротній основі. Видатки бюджету класифікуються за 1 функціями, з виконанням яких пов язані видатки функціональна класифікація

видатків 2 економічною характеристикою операцій, при проведенні яких здійснюються ці видатки економічна класифікація видатків 3 ознакою головного розпорядника бюджетних коштів відомча класифікація видатків 4 за бюджетними програмами програмна класифікація видатків . Функціональна класифікація видатків має такі рівні деталізації 1 розділи, в яких визначаються видатки бюджетів на здійснення відповідно загальних функцій держави,

Автономної Республіки Крим чи місцевого самоврядування 2 підрозділи та групи, в яких конкретизуються напрями спрямування бюджетних коштів на здійснення відповідно функцій держави, Автономної Республіки Крим чи місцевого самоврядування. Відомча класифікація видатків бюджету визначає перелік головних розпорядників бюджетних коштів. На її основі Державне казначейство України та місцеві фінансові органи ведуть реєстр усіх розпорядників

бюджетних коштів. Класифікація фінансування бюджету визначає джерела отримання фінансових ресурсів, необхідних для покриття дефіциту бюджету, і напрями витрачання фінансових ресурсів, що утворилися в результаті перевищення доходів бюджету над його видатками до цієї категорії належать платежі з погашення основної суми боргу . Класифікація фінансування бюджету здійснюється за такими ознаками 1 фінансування за типом кредитора - за категоріями кредиторів або власників боргових зобов язань 2 фінансування за

типом боргового зобов язання - за засобами, що використовуються для фінансування дефіциту або профіциту. Класифікація боргу систематизує інформацію про всі боргові зобов язання держави, Автономної Республіки Крим, місцевого самоврядування. Борг класифікується за типом кредитора та за типом боргового зобов язання. Бюджет може складатися із загального та спеціального фондів.

Загальний фонд бюджету включає 1 всі доходи бюджету, крім тих, що призначені для зарахування до спеціального фонду 2 всі видатки бюджету за рахунок надходжень до загального фонду бюджету 3 фінансування загального фонду бюджету. Спеціальний фонд бюджету включає 1 бюджетні призначення на видатки за рахунок конкретно визначених джерел надходжень 2 гранти або дарунки у вартісному обчисленні , одержані розпорядниками бюджетних коштів на конкретну мету 3 різницю між доходами

і видатками спеціального фонду бюджету. Таким чином, в основу класифiкацiї доходiв покладено джерело надходження коштiв або вид платежу. Зараз облiк доходiв ведеться по кодах. Доходи, бюджету складаються з пяти основни груп, а саме податкового надходження, неподатковi надходження, доходи вiд операцiй з капiталом, офiцiйнi трансферти та державнi цiльовi. В попередiй класифiкацiї класифiкацiя доходiв проводилась по 3-х пiдроздiлах.

Доходи i видатки Державного та мiського бюджетiв групуються по схожих ознаках у вiдповiдностi з прийнятою в Українi класифiкацiею доходiв i видаткiв Державного i мiсцевих бюджетiв, затвердженою наказом Мiнiстерства фiнансiв УкраIни 265 Про запровадження нової бюджетної класифiкацiї України . Бюджетна класифiкацiя мае велике органiзацiйне значення i створюе умови для обеднання бюджетiв рiзних рiвнiв, на її основi здiйснюеться облiк доходiв i видаткiв бюджету, вона полегшуе розгляд i контроль

за виконанням бюджету, створюе умови для економiчного аналiзу. Це дозволяе забезпечити чiткiсть бюджетного планування, що увязуе пiдроздiли бюджету з фiнансовими планами пiдроздiлiв i органiзацiй, а окремi бюджети в зведенi по областях, а зведенi бюджети регiонiв в единiй зведений та Державний бюджет України, а також забезпечуе мiжнародну порiвняльнiсть бюджетних даних. 1.3. Склад видатків Державного бюджету України

Кошти державного бюджету витрачають лише на цілі та в межах, затверджених Законом про державний бюджет України. Видатки бюджетів усіх рівнів поділяють на поточні і видатки розвитку. За економічною класифікацією видатки бюджету поділяються на - поточні видатки - капітальні видатки - кредитування за вирахуванням погашення, склад яких визначається Міністерством фінансів України. Поточні видатки - це видатки бюджетів на фінансування мережі підприємств,

установ, організацій, які діють на початок бюджетного року, а також на фінансування заходів соціального захисту населення. Видатки розвитку - це видатки бюджетів на фінансування інвестиційної та інноваційної діяльності, зокрема фінансування капітальних вкладень виробничого і невиробничого призначен- ня фінасування структурної перебудови галузей економіки субвенції та інші видатки, пов язані з розширеним відтворенням.

Відповідно до функцій держави виділяються і групи видатків бюджету - на управління суспільством - на оборону - на економічну діяльність - на соціальний захист і соціальну сферу. Видатки бюджету також дiляться на загальнодержавнi та мiсцевi. З мiсцевих бюджетiв здiснюються видатки на - фiнансування установ та органiзацiй освiти, культури, науки, охорони здоровя, фiзичноI культури, молодiжноI полiтики, соцiального забезпечення i соцiального

захисту населення, що знаходиться у пiдпорядженнi мiсцевих виконавчих органiв, а також соцiально-культурних заходiв вiдповiдно до покладених на цi органи функцiй - утримання мiсцевих органiв влади i самоврядування - фiнансування пiдприемств i органiзацiй, що входять до складу мiсцевого господарства, природохоронних заходiв. Регламентування видiв видаткiв мiж бюджетами, що входять до складу бюджету областi здiйснюеться обласною Радою народних депутатiв. На сучасному етапі затверджено наступний перелік захищених статей

видатків загального фонду Державного бюджету України за економічною структурою видатків - оплата праці працівників бюджетних установ код 1110 - нарахування на заробітну плату код 1120 - придбання медикаментів та перев язувальних матеріалів код 1132 - забезпечення продуктами харчування код 1133 - виплата процентів за державним боргом код 1200 - трансферти населенню, пов язані з соціальним захистом та соціальним забезпеченням в тому числі пенсії, повернення заощаджень громадян код 1340 - трансферти місцевим бюджетам код 1320

. Видатки Державного бюджету України включають наступні основні елементи - утримання апарату Верховної Ради України, забезпечення діяльності народних депутатів України, інші видатки органів законодавчої влади - діяльність Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, внески до бюджету ООН, органів і спеціальних установ системи ООН та інших міжнародних організацій, витрати, пов язані

з відрядженнями за кордон працівників органів державної влади тощо - витрати на утримання дошкільних закладів освіти, інші заходи по охороні здоров я, відомчий житловий фонд капітальний ремонт , телебачення і радіомовлення, періодичні видання газети та журнали - державна програма селекції в тваринництві та птахівництві, державна програма селекції в рослинництві - витрати адміністрації Президента України, апарату міністерств, інших центральних органів виконавчої влади та

їх місцевих органів, видатки, пов язані із здійсненням Президентом України загальнодержавних повноважень, інші видатки на утримання Президента України та його апарату - утримання Фонду сприяння становлення місцевого та регіонального самоврядування, фундаментальні дослідження наукових установ, прикладні наукові та науково-технічні розробки з пріоритетних напрямів - фінансування закладів

післядипломної освіти III-IV рівнів акредитації академії, інститути, центри підвищення кваліфікації, перепідготовки, вдосконалення - видатку Верховного Суду України, Вищого арбітражного суду України, арбітражних судів, Конституційного Суду України, Генеральної прокуратури України, Міністерства внутрішніх справ України та іншіх установ законодавчого та правоохоронного забезпечення

- спеціалізовані лікарні та інші спеціалізовані заклади центри, диспансери, госпіталі для інвалідів ВВВ, лепрозорії, медико-санітарні частини тощо, що мають ліжкову мережу , санітарно-епідеміологічні станції - видатки, пов язані з реструктуризацією вугільної промисловості - утримання зупинених блоків ЧАЕС - кошти на розвиток вітчизняного сільськогосподарського машинобудування - видатки спеціального призначення Державного комітету промислової політики

України - збереження природно-заповідного фонду - апарат міністерств, інших центральних органів виконавчої влади та їх місцевих органів - кошти бюджету, що передаються до Пенсійного фонду України на виплату пенсій військовослужбовцям рядового, сержантського та старшинського складу строкової служби та їх сім ям - фінансування Фонду соціального страхування України - Державний комітет

України з питань регуляторної політики та підприємництва. Отже, значну частину державного бюджету витрачають на загальнодержавні програми підвищення життєвого рівня, заходів соціального захисту населення, охорони навколишнього природного середовища, ресурсозбереження. З державного, бюджету виділяють кошти на утримання органів державної влади, державного управління, судів, прокуратури, а також на програми, які виконують спільно з

іншими країнами. Перевагу надають переважно тим видаткам, які пов язані із соціальним захистом та соціальним забезпеченням населення. У державному бюджеті передбачено також резервні кошти у межах до 2 від обсягів видатків державного бюджету для ліквідації наслідків стихійних явищ, аварій і катастроф. Таким чином, наявні бюджетні ресурси спрямовують, переважно, на погашення заборгованості

з заробітної плати працівникам бюджетних установ, фінансування соціально-культурної сфери та соціального захисту населення. РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ ВИДАТКІВ ДЕРЖАВНОГО БЮДЖЕТУ УКРАЇНИ 2.1. Методи аналізу та прогнозування доходів та видатків бюджету На сьогодні у світі відомі такі системи макроекономічних розрахунків 00Н, яка є основоположним обліково-статистичним стандартом для переважної більшості країн світу

європейська система інтегрованих економічних розрахунків, що використовується Євростатом для узагальнення економічних показників розвитку країн Європейського співтовариства система матеріального виробництва, яка використовується країнами з централізованою економікою переважно в соціалістичних країнах і відома під назвою Баланс народного господарства БНГ . Облікова інформація повинна бути максимально наближена до управління

економікою, орієнтована на реалізацію його інтересів в області інформації, а також повинна забезпечувати державні, комерційні, соціальні структури інформацією, необхідною для прийняття перспективних рішень і прогнозування. Головні завдання аналізу Державного бюджету полягають у тому, щоб аналізувати виконання плану та динаміку доходів і видатків державного бюджету, зв язок дохідної частини останнього з найважливішими

показниками розвитку народного господарства. При виконанні цих завдань спираються на звітність про виконання республіканського і місцевих бюджетів, яка надається бюджетними і банківськими установами, органами Міністерства статистики і господарськими організаціями. Оцінка державного бюджету здійснюється за допомогою системи показників, основу яких становлять показники доходів та видатків.

При цьому необхідно характеризувати виконання плану і динаміку, виявляти закономірності у структурі і розмірах доходів та видатків, вивчати зв язок доходів державного бюджету з найважливішими макроекономічними показниками. Методи планування - конкретнi способи та прийоми розрахункiв показникiв. При плануваннi фiнансових показникiв можуть використовуватись слiдуючi методи нормативний, розрахунков-

аналiтичний, балансовий метод оптимальних планових рiшень, економiко-математичне моделювання. 1. Нормативний метод. Суть нормативного метода планування фiнансових показникiв заключаеться в тому, що на основi ранiше встановлених норм i технiко-економiчних нормативiв розраховуеться загальний розмiр фiнансового показника. Такими нормативами являються ставки податкiв та платежiв в бюджет, ставки тарифних внескiв та зборiв, норматив амортизацiйних вiдрахувань, тарифнi ставки та iншi.

В плануваннi використовуеться цiла система норм i нормативiв, яка включае -загальнодержавнi нормативи -галузевi нормативи -нормативи господарських субектiв. Загальнодержавнi нормативи є єдиними для усiєї територiї України, для всих галузей i субектiв пiдприемницької дiяльностi. До них них вiдносяться ставки загальнодержавних податкiв податок на добавлену вартiсть, податок на

прибуток, акцизний збiр, прибутковий податок iз заробiтноI плати, податок на транспорт i т.д ставки внескiв в загальнодержавнi фонди соцiального страхування, фонду зайнятостi i т. д тарифнi ставки заробiтної плати державних службовцiв. Мiсцевi нормативи дiють в межах конкретних територiй регiонiв, областей, районiв, мiст, селищ та сiл . До них вiдносяться мiсцевi податки i збори, тарифи на комунальнi послуги, рiзнi таривнi внески i збори. Галузевi нормативи дiють в масштабах окремих галузей чи по групах органiзацiйно-

правових форм господарських субектiв малi норми граничного рiвня рентабельностi пiдприємств-монополiстiв граничнi норми вiдрахувань в резервнi фонди та галузевi фонди норми витрат на 1 койко-мiсце в лiкарнi i т.д. Нормативи господарських субєктiв - це нормативи, якi розробляються безпосередньо самими субектами пiдприемницької дiяльностi i якi використовуються ними для регулювання виробничо-торговельним процесом, фiнансовою дiяльнiстю, контролю за використанням фiнансових ресурсiв, iнших цiлей по ефективному вкладенню

капiталу. Отже, нормативний метод планування є самим простим методом, знаючи норматив i обемний показник, можна легко розрахувати плановий показник. 2. Розрахунково-аналiтичний метод. Суть розрахунково-аналiтичного методу планування фiнансових показникiв заключається в тому, що на основi аналiзу досягнутої величини фiнансового показника, який приймаеться за базу, та iндексiв його змiн в плановому перiодi, розраховуеться планова величина цього показника.

Цей метод планування дуже широко почав використовуватись останнiм часом при бюджетному плануваннi, так як в звзку з iнфляцiйними процесами та нестабільністю найбiльш реальнi показники можна розрахувати на основi аналiзу їх динамiки за попереднiй перiод в тiсному взаемозвязку з iншими показниками, перспектив розвитку та можливих iндексiв iнфляцiї на плановий перiод. В основi цього методу лежить експертна оцiнка таблиця 2.1

Таблиця 2.1 Схема розрахунково-аналiтичного методу планування Звiтнi данi за передплановий період Експертна оцінка динамі- ки звітних даних Експертна оцінка перспектив розвитку Розрахунок планового показника Розрахунково-аналiтичний метод широко використовуеться для визначення показників бюджетного процесу. 3. Балансовий метод.Суть балансового методу планування фiнансових показникiв заключаеться в тому, що

шляхом побудови повязуються наявнi фiнансовi ресурси та фактична потреба в них. Балансовий метод використовуеться в першу чергу, при складаннi проекту бюджету, доходи i видатки якого повиннi бути збалансованi мiж собою та при плануваннi ьагатьох iнших показникiв. 4. Метод оптимiзацiI планових рiшень.Суть методу оптимальних рiшень заключаеться в розробцi декiлькох варiантiв планових розрахункiв, з тим щоб вибрати самий оптимальний варiант, який був би найбiльш правльний.

5. Економiко-математичне моделювання.Суть економiко-математичного моделювання в плануваннi фiнансових показникiв полягає в тому, що воно дозволяе найти кiлькiсне вiдображення взаємозвязку мiж фiнансовими показниками i факторами, якi їх визначають. Цей звязок виражений через економiко-математичну модель i представляє собою точне математичне описування економiчного процесу, тобто опис факторiв, якi характеризують структуру i закономiрностi змiн даного економiчного явища за допомогою математичних символiв i прийомiв

рiвнянь, нерiвностей, таблиць, графiкiв i т.д Отже, найбiльш ефективним плануванням є бюджетне планування, яке представляе собою визначення вiрогiдних показникiв доходу i видаткiв бюджету на перспективу. По сутi це науково-аналiтична стадiя розробки бюджету, i в процесi якої формуеться концепцiя, шляхи її вирiшення i основнi цiлi, якi повиннi бути досягнутi. У бюджетнiй роботi прогнозування почало застосовуватись в останнi роки, тому бiльша частина розрахункового

апарату знаходиться в неопрацьованому, тобто початковому станi. Проте прогнозування показникiв бюджету має велике майбутне в Укрїнi, тому заслуговуе на серйозну увагу. В умовах ринкової економiки, коли суттево змiнюються iнформацiйнi джерела для розробки проекту, прогнозування може стати надiйним iнструментом фiнансової полiтики держави. 2.2. Структурно-динамічний аналіз Державного бюджету

Для оцінки забезпечення витрат Державного бюджету України джерелами їх фінансування проаналізуємо структуру доходів і видатків зведеного бюджету України протягом 2000-2005 рр. Структура доходів та видатків у процентах до підсумку надається в табл. 2.2. Таблиця 2.2Структура зведеного бюджету, 2000 - 2005 рр. Показники Роки 2000 2001 2002 2003 2004 2005

Доходи у тому числі Податок на прибуток підприємств і організацій 22,7 29,2 27,3 23,5 18,2 21,0 Податок на додану вартість 39,6 34,7 24,8 21,9 20,7 28,0 Акцизний збір 4,9 5,1 3,2 2,0 2,1 4,3 Прибутковий податок з громадян 11,6 5,8 6,5 7,7 8,6 12,1 Доходи від зовнішньоекономічної діяльності 0,6 4,0 1,7 2,1 1,5 2,6 Відрахування до Пенсійного фонду 10,1 16,2 18,0 20,2 23,8 -

Інші надходження 10,4 5,0 18,4 23,7 25,1 32,1 Усього доходів 100 100 100 100 100 100 Видатки у тому числі На національне господарство 37,2 24,3 33,2 9,6 10,1 11,7 На соціальний захист населення 8,7 19,4 11,2 13,7 12,0 16,5 На науку 2,0 0,9 0,9 1,0 1,4 1,7 На оборону 5,7 4,8 3,7 4,2 3,6 4,5 На фінансування соціально-культурних заходів 24,4 24,2 21,1 24,8 22,8 28,9

На управління 3,4 5,3 4,7 5,8 6,7 8,9 Видатки Пенсійного фонду 10,0 12,1 14,2 16,9 21,2 - Інші видатки 8,7 14,0 11,0 23,8 22,2 27,7 Усього видатків 100 100 100 100 100 100 Дефіцит зведеного бюджету, до ВВП 13,8 5,1 8,9 6,6 4,8 6,7 Показники табл. 2.2 свідчать, що надходження до бюджету збільшувалися переважно за рахунок чотирьох головних податків прямих податок на прибуток з підприємств

і прибутковий податок з громадян непрямих податок на додану вартість ПДВ і акцизний збір АЗ , які за питомою вагою у доходах зведеного бюджету зросли з 49.6 у 2004 р. до 65.4 - у 2005р. Непрямі податки у 2005 р. становили у доходах бюджету 32.3 . Вони зросли за один рік на 9.5 , а прямі - лише на 6.3 .Якщо порівнювати Державний бюджет України з бюджетами

інших країн, можна відмітити, що частка ПДВ у доходах бюджету України вища, ніж у розвинутих країнах, а частка акцизного збору, навпаки, досить низька, зокрема, через надання численних пільг вітчизняним виробникам, певним категоріям громадян та довільний вибір у разі визначення переліку підакцизних товарів. Тому більшу увагу потрібно приділяти надходженням від специфічних акцизів, як важливій складовій сучасної податкової політики.

У структурі державного бюджету за 2005 р. головними джерелами доходів були податок на додаткову вартість та акцизний збір. На них припадало майже 48 доходів. Це означає, що дохідна частина бюджету орієнтована на переважне надходження непрямих податків, які сплачують у кінцевому підсумку споживачі. Це свідчить про пасивну роль держави не тільки у веденні інвестиційної політики через бюджетне фінансування, а й у процесі формування структури дохідної частини

бюджету. 2.3. Оцінка виконання плану видатків Державного бюджету Виконання державного бюджету аналізується обчисленням відносних величин виконання плану за доходами та видатками у цілому, а також за окремими їх видами та цільовим призначенням. Такий аналіз дає змогу не лише дістати сукупну оцінку виконання плану бюджету, а й схарактеризувати ступінь виконання плану за кожною групою доходів та видатків, докладно проаналізувати ту групу доходів

або видатків, за якою виявлено істотні відхилення фактичних даних від запланованих. Після того, як надано загальну оцінку виконання плану за доходами, необхідно встановити, чим було зумовлене відхилення фактичних надходжень від запланованих. Вихідними для доходів можуть бути два фактори зміни податкової бази і податкової ставки. Вивчення бюджету має закінчуватися виявленням закономірностей щодо його доходів і видатків. Зв язок доходів державного бюджету з найважливішими макроекономічними показниками

можна охарактеризувати, побудувавши паралельні динамічні ряди, обчисливши коефіцієнти регресії, застосувавши багатофакторні індексні моделі. У системі державного бюджетного регулювання економіки згідно з вимогами використання програмно-цільового підходу у бюджетному процесі обумовлено, що у більшості випадків за базу визначення бюджетної програми треба брати бюджетні призначення окремого головного розпорядника за функціональною класифікацією, затвердженою у Законі

України Про Державний бюджет України . Аналіз організаційної структури і бюджетних призначень усіх головних розпорядників дозволить розподілити видатки за бюджетними програмами. Виконання цієї методичної вимоги забезпечить також визначення підсумкових обсягів державного споживання в цілому і за бюджетними програмами. Відповідно до публікацій у відкритій пресі про економічне поняття державне споживання та його складові функції , вони визначаються так частка

ВНП, яка витрачається на утримання державного апарату і органів державного управління, на виконання функцій держави, на оплату державних замовлень, державних закупок і утримання державних служб. Слід зазначити, що планові обсяги видатків на ці бюджетні програми є, але статистичну звітність за цими напрямами агреговано у такі статті видатків - державне управління - судова влада - правоохоронна діяльність і безпека держави - національна оборона - міжнародна діяльність.

Проведемо дослідження за цими напрямами державного споживання. Дані аналітичної оцінки видатків державного бюджету надаються в Додатку 1. Методична особливість визначення узагальнюючих співвідношень видатків на державне споживання за балансуючими статтями видатків і за іншими невиробничими бюджетними програмами полягає в тому, що вони порівнюються з видатками за відповідні роки Зведеного бюджету.

Це зроблено всупереч прийнятому трактуванню, що видатки на державне споживання здійснюються за рахунок державного бюджету. Поряд з тим, є також твердження, що на утримання органів влади та управління направляються кошти бюджетів усіх рівнів. Основною ж підставою для визначення частки загальнодержавних видатків у загальних обсягах видатків Зведеного бюджету є те, що у попередні роки обсяги загальнодержавних видатків були більшими, ніж загальні обсяги видатків на ці програми, заплановані у державному бюджеті.

Для врахування усіх видів видатків і забезпечення компактності наведеного табличного матеріалу бюджетні програми загреговано в такі групи - державне споживання - інші невиробничі бюджетні програми освіта, охорона здоров я, соціальний захист і соціальне забезпечення, культура і мистецтво, засоби масової інформації, фізична культура і спорт, заходи щодо ліквідації наслідків

Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення, охорона НПС, ядерна безпека - види економічної діяльності промисловість, енергетика і будівництво, сільське, лісове і рибне господарство, транспорт, зв язок, телекомунікації, інформатика і житлово-комунальне господарство - фундаментальні дослідження і сприяння НТП - обслуговування державного боргу - внески до державних цільових фондів.

Реалізація групи функцій інші невиробничі бюджетні програми є обов язковою для формування нормальних номінальних умов функціонування суспільства та відтворення товару робоча сила . Ці програми є об єктом вкладення фінансових ресурсів у розвиток людського капіталу і опосередковано впливають на соціально-економічні процеси у державі, з огляду на що ними не можна нехтувати навіть за обставин економічної кризи. За даними Додатку 1 загальні обсяги державного споживання мають

такі характеристики - за 2002-2005 рр. його щорічні планові обсяги зросли з 5,02 млрд. до 8,28 млрд. грн. або на 65 - у 2005 р. його частка у загальних обсягах видатків Зведеного бюджету становила 19,7 , а у ВВП-4,7 . У групі невиробничих бюджетних програм найбільшу частку займають соціально-культурні заходи відповідно, 44,1 загального обсягу видатків держбюджету і 10,6 ВВП 2005 р У розвинутих країнах з ринковою системою господарювання, де в оплаті праці передбачено

можливі витрати на надання різних послуг щодо відновлення працездатності лікування, оздоровлення і відпочинку , користування такими послугами, здебільшого, зорієнтовано на платну основу за рахунок користувачів. В Україні ж з мізерною заробітною платою, прихованим безробіттям, недостатнім пенсійним забезпеченням і загальним зубожінням народу держава практично вимушена брати на себе відповідні великі витрати навіть не для мінімального задоволення таких потреб, а для забезпечення функціонування всієї

системи соціально-культурного обслуговування. Значним тягарем для економіки України є державний борг і видатки щодо його обслуговування. Щорічні обсяги необхідних для цього фінансових ресурсів мають тенденцію до зростання, і очікувалося, що в 2005 р. частка відповідних видатків становитиме близько 14 загального обсягу видатків держбюджету і майже 3 ВВП. За аналізований період обсяги видатків на державне регулювання видів економічної

діяльності є стабільними, і щороку на них припадає 15-20 у складі загальних видатків держбюджету і близько 3 - у ВВП. Видатки на фундаментальні дослідження і сприяння НТП лише в 2004 р. зросли до 0,7 млн. фн. звіт , тоді як на 2005 р. цей показник було передбачено на рівні 0,8 млрд. грн що становило 1,9 загального обсягу видатків держбюджету і 0,4 ВВП. Формування державних цільових фондів є одним з методів державного регулювання соціально-економічних

процесів. Показники внесків до державних цільових фондів за даними Законів України Про Державний бюджет України надаються в табл. 2.3. Таблиця 2.3 Внески до державних цільових фондів Найменування фондів Роки 2004 2005 млн.грн. млн.грн. Внески всього 1511,9300,0 928,11 9,0 7,5 1,945 70,0 195,3 100,0 19,8 61.5 0,6 0,5 0,1 4,6 12,9 2726,8 250,0 2084,0 11,3 40,0 4,4 76,8 260,3 41,4 100,0 9,2 74,9 0,4 1,5 0,2 2,8 9,5 1,5

у тому числі Резервний фонд Кабінету Міністрів Пенсійний фонд України Державний фонд фундаментальних досліджень Фонд соціального страхування. Страховий фонд документації Державний фонд сприяння молодіжному житловому Фонд соціального захисту інвалідів Державний фонд охорони НПС Наведений перелік і обсяги бюджетних внесків до таких фондів за 2004-2005 рр. свідчать про

істотне збільшення у 2005 р. їх загального обсягу в 1,8 раза , і особливо - Пенсійного фонду у 2,25 раза . Позитивним є також факт появи фонду охорони НПС з обсягом внесків на рівні 41,4 млн. грн 2.4. Оцінка видатків бюджету розвитку Слід зауважити, що в Законі України Про бюджетну систему передбачено, що видатки всіх бюджетів поділяються на поточні видатки

і видатки розвитку стаття 18 , але не сказано про складання бюджету розвитку в цілому як сукупності дохідної і видаткової частин. У Законі України Про місцеве самоврядування в Україні передбачається, що місцевий бюджет поділяється на поточний і бюджет розвитку, але джерела формування і напрями використання коштів бюджету розвитку окреслені лише в загальному вигляді. В останій редакції проекту Бюджетного кодексу

України питання про бюджет розвитку у складі державного бюджету України взагалі не розглядається, а стосовно місцевих бюджетів наведено джерела фрмування і напрями використання коштів бюджету розвитку у їх складі. На думку спеціалістів, слід прийняти Закон України Про бюджет розвитку України , який буде спрямований на створення умов участі держави у фінансуванні

економічного і соціального розвитку, фінансового забезпчення її інвестиційної діяльності. Він визначатиме правові й організаційні основи формування та використання бюджетних коштів для фінансування пріоритетних соціально-економічних програм і інших форм підтримки інвесторів. Необхідно узгодити цей закон з іншими законами України, насамперед із Законами України

Про бюджетну систему України , Про місцеве самоврядування в Україні , Бюджетним кодексом України, Законом України Про Державний бюджет України на відповідний фінансовий рік та ін. Бюджет розвитку України - складова частина державного бюджету України, фінансова програма розвитку економіки, що використовується для безповоротного фінансування,

кредитування та гарантійного забезпечення проектів інвестиційної та інноваційної діяльності. Обсяги фінансових ресурсів, що спрямовується до бюджету розвитку, повинні щорічно встановлюватися в Законі України Про Державний бюджет України на наступний фінансовий рік. Джерелами формування коштів бюджету розвитку можуть бути 7, с.

28 -кошти Державного інноваційного фонду -внутрішні та зовнішні запозичення України на інвестиційні цілі -частина доходів державного бюджету України від використання, оренди та продажу майна, що перебуває у загальнодержавній власності -доходи державного бюджету України від використання та приватизації обєктів державної власності, створені в результаті фінансування інвестиційних проектів за рахунок коштів бюджету розвитку -доходи державного

бюджету України, одержані від повернення раніше наданих кредитів за рахунок бюджету розвитку і відсотків за ними -частина надходжень до державного бюджету України від розміщення державних цінних паперів на внутрішньому і міжнародному фінансовому ринках, всатовлена Законом про державний бюджет України на наступний фінансовий рік -частина надходжень від зовнішньоекономічної діяльності, встановлена

Законом про державний бюджет України на наступний фінансовий рік -частина коштів від власних надходжень бюджетних установ і організацій, які утримуються за рахунок коштів державного бюджету, що визначається Законом про державний бюджет України на наступний фінансовий рік -частина коштів від надходжень до галузевих позабюджетних фондів, встановлена Законом про державний бюджет України на наступний фінансовий рік -інші джерела, передбачені чинним законодавством

України. Фінансові ресурси бюджету розвитку України повинні акумулюватися на спеціальних рахунках органів Державного казначейства України у спеціально створеному Українському банку реконструкції та розвитку та спрямовуватимуться на -фінансування цільвих програм щодо охорони здоровя -додаткове фінансування державних підприємств, які випускають продукцію медичного призначення -фінансування інвестиційних проектів, відібраних на конкурсній основі -надання кредитів

інвесторам, інвестиційні проекти яких відібрані на конкурсній основі -виконання зобовязань Кабінету Міністрів України щодо наданих інвесторам державних гарантій за рахунок бюджету розвитку на фінансування інвестиційних проектів, яке здійснюється на умовах повернення, платності та строковості. Кошти бюджету розвитку можуть спрямовуватися на фінансування інвестиційних проектів, відібраних на конкурсній основі, підприємств, установ, організацій тільки державної

форми власності. Це узгоджується з Порядком затвердження інвестиційних програм і проектів будівництва та проведення їх комплексної державної експертизи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.08.98 1308, згідно з яким замовниками проектів будівництва, що фінансуються із залученням коштів державного бюджету, є органи державної виконавчої влади, підприємства державної

виконавчої влади та підприємства державної форми власності. Щодо фінансування інвесторів недержавної форми власності, то відповідно до Указу Президента України від 28.02.97 187 97 кошти на фінансування капітальних вкладень, у тому числі на будівництво обєктів сфери медичного обслуговування, передбачені в бюджетах усіх рівнів для підприємств, установ та організацій недержавної форми власності, можуть надаватися таким підприємствам лише на умовах

кредиту з виплатою відсотків на рівні облікової ставки Національного банку України або за умови передачі відповідно у державну чи комунальну власність еквівалентної одержаним коштам частки паю, акцій у статутному фонді отримувача коштів. Управління бюджетом розвитку здійснюватиме Кабінет Міністрів України, за дорученням якого уповноважений орган -

Український банк реконструкції та розвитку - має виконувати такі функції -здійснювати оперативне управління коштами бюджету розвитку -проводити аналіз, оцінку та відбір інвестиційних проектів для фінансування, кредитування і надання державних гарантій -забезпечувати узгоджене фінансування інвестиційних проектів за рахунок коштів інвесторів та коштів бюджету розвитку -надавати

інвесторам від імені Кабінету Міністрів України державні гарантії за рахунок коштів бюджету розвитку -здійснюватиоблік кредитних і гарантійних зобовязань та стану їх виконання -здійснювати заходи щодо відшкодувань витрат бюджету розвитку, які виникли внаслідок виконання гарантійних зобовязань держави -контролювати ефективність використання коштів бюджету розвитку у тому числі здійснювати контроль за достовірністю визначеної вартості будівництва

і договірних цін на обєктах, що споруджуються із залученням коштів бюджету розвитку -накладати санкції за безпідставне завищення вартості будівництва. Важливою умовою надання коштів із бюджету розвитку має бути наявність у позичальника власних коштів у розмірі не менш як 25 повного обсягу фінансування інвестиційного проекту, а по великих інвестиційних проектах - не менш як 10 . Така досить висока частка забезпечення

інвестиційного проекту власними коштами інвестора зумовлена високим рівнем ризиків, повязаних із поверненням кредитів. Слід також забезпечити диверсифікацію ризику держави з приватними інвесторами, тобто необхідна наявність співінвесторів та кредиторів, що готові надати кошти на фінансування інвестиційного проекту разом із державою, в тому числі наявність у інвестора власних коштів. Особливо це стосується інвестування створення обєктів сфери охорони здоровя,

оскільки зовнішньо неприбутковий характер діяльності припускає необхідність додаткового спільбного інвестування або надання державних гарантій. У звязку із вкрай незадовільним станом розрахунків позичальників із виконання кредитних і гарантійних зобовязань необхідне посилення заходів відповідальності при наданні державних гарантій за рахунок коштів бюджету розвитку.

Слід поширити порядок стягнення до бюджету, який передбаченний чинним законодавством для не внесених у строк податків, зборів і інших обовязкових платежів, на заборгованість позичальників кредитів Залучених під гарантії, що надасть право органам податкової адміністрації серед інших заходів стягнення застосовувати податкову заставу для забезпечення відшкодування витрат бюджету розвитку. Лише у виняткових умовах допустима за рішенням уряду реструктуризація простроченої заборгованості

позичальників за умови здійснення ними чергових платежів із погашення та обслуговування кредитів, залучених під державну гарантію. Необхідно забезпечити перевагу у наданні державних гарантій кредитам на середньо- та довгостроковій основі з пільговим періодом погашення для кредитування інвестиційних проектів за визначеними державними пріоритетами на конкурсній основі.

Для кожного окремого інвестиційного проекту повинна бути розроблена індивідуальна схема його фінансового забезпечення, в тому числі -графік перерахування коштів усіма співінвесторами, -обсяг та форми участі держави у фінансуванні інвестиційного проекту та забезпеченні повернення коштів, отриманих за рахунок бюджету розвитку. Важливе значення для забезпечення фінансування процесу розширеного відтворення на відповідній території є розробка бюджету розвитку у складі місцевих бюджетів.

Немає законодавчого визначення джерел доходів і напрямків видатків бюджету розвитку у складі місцевих бюджетів. До доходів бюджету розвитку, що входять до складу місцевих бюджетів, слід віднести -кошти від відчуження майна, що знаходиться у власності Автономної Республіки Крим, або в комунальний власності відповідної територіальної громади, або в спільний власності територіальних громад -надходження частини прибутку, дивідендів, процентів тощо від часток, паїв у статутних

фондах господарюючих субєктів, які є у власності Автономної Республіки Крим, у комунальній власності територіальних громад або у їх спільний власності -надходження від оренди майна, яке знаходиться у власності Автономної Республіки Крим, у комунальній власності територіальних громад або у їх спільний власності -цільові субвенції з державного бюджету

України та інших бюджетів на інвестиційні цілі -кошти від повернення бюджетних позичок, які надавалися з бюджету розвитку, а також відсотки за використання бюджетних позичок -запозичення органів місцевого самоврядування на інвестиційні цілі -частина коштів від власних надходжень бюджетних установах і організацій, які утримуються за рахунок коштів місцевих бюджетів, що визначається при затвердженні відповідного місцевого бюджету на наступний фінансовий рік -надходження коштів до позабюджетних фондів

місцевого самоврядування -коштів, які передаються з поточних бюджетів за рішенням ради відповідного рівня. Видатки бюджету розвитку слід спрямовувати на капітальні вкладення на розвиток виробництва і соціальної сфери, у тому числі медичної пошукові та науково-дослідні роботи фінансування, кредитування інвестиційних проектів, відібраних на конкурсній основі. Управління коштами бюджету розвитку на початкових етапах мають здійснювати місцеві фінансові органи.

В поальшому доцільно було б створити систему комунальних банків на чолі з Центральним банком комунального кредиту, які б узяли на себе оперативне управління коштами бюджету розвитку на місцевому рівні, оцінку і відбір інвестиційних для фінансування, кредитування та надання гарантій органами місцевого самоврядування, а також контроль за правильністю й ефективністю використання коштів бюджету розвитку. Створення і розвиток комунальних банків сприятиме діяльності органів місцевого самоврядування,

розвязанню соціально-економічних проблем адміністративно-територіальних утворень та зміцненню їх інфраструктури. Наведені теоретичні та методичні підходи до державного регулювання соціально-економічного розвитку і бюджетного процесу методом програмно-цільового планування, аналіз видатків Зведеного бюджету України за агрегованими блоками бюджетних програм і в тому числі - програм державного споживання дають можливість визначати раціональність оптимальність

і доцільність відповідних обсягів коштів та їх співвідношень, а також здійснювати переорієнтацію бюджетної політики і зміну пріоритетів економічного розвитку. Подальшим етапом наукових досліджень ефективності бюджетних видатків призначень має стати розробка методичних матеріалів щодо розв язання проблем формування та використання бюджетних коштів на засадах фінансової моделі ринкової економіки з обгрунтуваннями необхідного нормативно-правового забезпечення

і положень Бюджетного кодексу України. РОЗДІЛ 3. ШЛЯХИ УДОСКОНАЛЕННЯ БЮДЖЕТНОГО ПРОЦЕСУ В УКРАЇНІ Збалансований бюджет - одна із важливих передумов забезпечення фінансової стабілізації, при цьому збалансованість повинна бути стабільною. Починаючи з 2000 року держава має бездефіцитний бюджет, і найгострішим питанням залишається можливість забезпечити такий стан бюджету на перспективу.

Запорукою успішного бюджету є обєктивно визначена величина доходів, які б забезпечили фінансування найважливіших державних витрат. Забезпечення додаткових податкових надходжень можливе за умов розширення бази оподаткування внаслідок економічного зростання, удосконалення механізму оподаткування. На нинішньому етапі основними напрямами збільшення доходів є також -забезпечення виключно грошових розрахунків

із бюджетом -відміна відстрочок щодо термінів сплати податків -заборона списання простроченої податкової заборгованості -зменшення обсягів простроченої заборгованості. Суттєвий вплив на збільшення доходів бюджету держави може справити податкових пільг, які безпосередньо не повязані із соціальним захистом малозабезпечених верств населення реальні витрати бюджету від надання податкових пільг за 2003 рік становили 30 млрд. грн або 46,5 суми можливих надходжень, обчислених за

повними ставками . Зниження податкового тиску та реформування податкової системи потребує пошуку альтернативних джерел формування зростаючих доходів держави. В системі доходів регіонів при регулюванні доходів окремих регіонів слід ураховувати рівень їхнього соціально-економічного розвитку. Доцільною була б розробка класифікатора областей України за рівнем їх економічного розвитку, внутрішня структура якого поєднувала б чотири якісних рівні високий, середній,

низький, спеціальний. Критерії віднесення окремих областей до певної категорії повинні цілком базуватися на стандартах соціально-економічного розвитку регіонів, розроблених під егідою ООН. Для кожної категорії в законодавчому порядку необхідно закріпити відповідні проценти відрахувань від державних податків і зборів. У такому разі місцеві органи влади могли б чітко прогнозувати дохідну базу і не залежати від вольових рішень центральної влади.

Потребує подальшого удосконалення політика видатків державного бюджету. Бюджет 2005 року передбачав зростання видатків у соціальній сфері видатки на фінансування освіти збільшуються на 1,4 млрд. грн охорони здоровя - на 0,5 млрд. грн Основними завданнями соціальної політики є підвищення заробітної плати Реформування системи соціального страхування та пенсійного забезпечення, поліпшення системи надання

адресної допомоги. Помітні зміни у фінансуванні видатків на розвиток економіки на реформування й фінансове оздоровлення підприємств вугільної промисловості спрямовується 1,9 млрд. грн збільшено видатки на розвиток сільського господарства Лісового господарства, інших галузей АПК - на 1,1 млрд. грн Воднораз проблематичним залишається збільшення обсягів державних капітальних вкладень у 2004 році обсяг капітальних вкладень становив 337 млн. грн бюджет 2005 року передбачав 361

млн. грн не передбачене інноваційне інвестування підприємств за рахунок доходів від приватизації. Потребує полипшення структура видатків, у першу чергу через зменшення частки державного боргу. Удосконалення управління державним боргом передбачає -скорочення частки комерційного боргу в загальному обсязі державного зовнішнього боргу -поліпшення структури запозичень збільшується питома вага внутрішніх запозичень - надходження від випуску ОВДП - на суму 1,7 млрд. грн передбачається випуск ощадної позики 2001

року на суму 0,4 млрд. грн. -посилення контролю за цільовим використанням позик. Важливим напрямом оптимізації структури державних видатків є подальше поліпшення міжбюджетних відносин, що передбачає розподіл трансфертів із державного бюджету до місцевих бюджетів з урахуванням бюджетних повноважень у бюджеті 2004 року вперше здійснено чіткий розподіл доходів і видатків між рівнями бюджетів , формування закріплених дохідних

джерел місцевих бюджетів на стабільний основі. З метою удосконалення міжбюджетних відносин необхідно було б -вирішити завдання раціонального розмежування видатків і доходів між ланками бюджетної системи -зберегти раніше чинний принцип зацікавленості центральних і місцевих органів виконавчої влади у мобілізації загальнодержавних податків, зборів та інших обовязкових платежів, тобто зробити їх регулюючими -підвищити рівень власних доходів бюджетів

адміністративно-теріторіальних утворень -усунути штучну дефіцитність територіальних бюджетів шляхом покриття її за допомогою бюджетного регулювання -привести законодавство у відповдність із наявними джерелами фінансування. Надалі прозорість міжбюджетних відносин повинна забезпечуватися шляхом відображення усіх доходів місцевих бюджетів на казначейських рахунках і перерахування Державним казначейством міжбюджетних трансфертів до обласних

Районних, міських, селищних та сільских бюджетів. Значним досягненням у вдосконаленні бюджетного процесу є прийняття Бюджетного кодексу, де знайшли своє вирішення деякі питання бюджетного процесу і перш за все щодо удосконалення міжбюджетних відносин. Воднораз усе більше стає очевидним, що у бюджетній сфері потрібні рішучі заходи у напрямі визначення кінцевої мети удосконалення бюджетного процесу. Кінцевою метою тут повинно стати - підвищення матеріального

добробуту населення. Слід зауважити, що ця теза сьогодні є пріоритетною у визначенні економічної політики більшості європейських країн із розвинутою риноквою економікою. Якщо уважно простежити еволюцію бюджетного процесу в європейському економічному просторі, то дуже рельєфно проглядається та обставина, що лише після того

як була визначена кінцева мета економічної політики держави, економіка країн стала розвиватися високими темпами. Основною метою удосконалення бюджетного процесу повинно стати створення умов для зростання суспільного добробуту населення. Для досягнення поставленої мети необхідно -відмовитися від бюджетного фінансування цілого ряду безплатних благ і послуг, замінивши їх компенсаційними виплатами із бюджету. Тут мається на увазі пільги щодо житлово-комунального господарства,

міського електротранспорту, але не установ медичного обслговування -забезпечити раціоналізацію мережі закладів та установ, які фінансуються з державного й місцевого бюджетів, із метою підвищення рівня та якості послуг, що надаються громадянам, забезпечити виконання цільових програм соціально-економічного розвитку, підвищити ефективність використання бюджетних коштів, особливо коли йде мова про озорону здоровя -забезпечити чітке дотримання правового механізму, метою якого

є недопущення ухвалення законодавчих актів, які б передбачали збільшення бюджетних видатків без визначення джерел зростання доходів бюджету -підвищити ефективність управління коштами державного і місцевих бюджетів, державних позабюджетних фондів, позабюджетними коштами органів місцевого сомоврядування, скоротити зустрічні потоки у бюджетній системі України. Структурованість державної влади потребує визначення субєктів, функції яких полягають у здійсненні

процедур контролю на стадії виконання бюджетів. Розгалуженість існуючої інфраструктури органів фінансового контролюзумовлює необхідність узгодження їх повноважень на відповідних рівнях бюджетної системи. Так, на макроекономічному рівні підрозділи Головного управління Державного казначейства України повинні забезпечити виконання процедур превентивного та поточного контролю

за виконанням бюджетів, здійснюваного до відкриття фінансування і в процесі використання коштів. На органи державної контрольно-ревізійної служби України покладаються функції подальшого контролю за витрачанням коштів, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і звітності в міністерствах, відомствах, державних комітетах, державних фондах, бюджетних установах, а також на підприємствах

і в організаціях, які отримують кошти з бюджетів усіх рівнів. На макроекономічному рівні провідну роль у здійсненні процедур контролю повинна відігравати Рахункова палата, яка у відповідності з чинним законодавством зобовязана щоквартально подавати парламенту, його комітетам та уряду оперативний звіт про хід виконання державного бюджету України, аналіз цього звіту та пропозиції щодо усунення виявленних відхилень та порушень.

З метою запобігання винекнинню неконтрольованих сегментів у фінансово-бюджетній сфері, а також попередження паралелізму та дублювання процедур контролю, здійснюваних на мікро- і макроекономічному рівнях, доцільно створити низку координаційних інституцій на державному, а також муніципальному та національно-господарському рівнях і спрямувати їх діяльність на узгодження дій указаних субєктів.

Наслідками здійснення контрольних процедур є відповідність або невідповідність використаннябюджетних коштів нормам контролю. Якими є державний та місцевий бюджети, а також цільові програми, що конкретизують видаткову частину бюджетів. У разі невідповідності можуть мати місце недостовірність або неповнота фактичної інформації, яка віддзеркалює використання бюджетних коштів, порушення чинного законодавства, недотримання бюджетів, цільових програм, кошторисів та інших норм контролю.

Відхилення, виявлені в результаті здійснення контрольних процедур, повинні бути зафіксовані контролюючими субєктами за допомогою спеціально призначених для цього документів. Усі відхилення, знайдені в результаті здійснення процедур контролю, підлягають обовязковому врегулюванню, яке може у добровільному або примусовому порядку. Багаторівнева будова бюджетної системи України зумовлює певну схожість процедури контролю на відповідних

рівнях цієї системи. З огляду на цю схожість для удосконалення процедури контролю на муніципальному рівні доцільно використати викладену схему здійснення процедури контролю державного бюджету з урахуванням особливостей, притаманих бюджетному процесу в сфері місцевих бюджетів. Водночас здійснення процедури контролю бюджетного процесу в муніципальній сфері повинно враховувати специфіку місцевих фінансів. Зокрема, слід брати до уваги сучасні особливості місцевих бюджетів, до

найсуттєвіших із яких належать -започаткування тенденції формування консолідованого бюджету, починаючи з місцевого рівня -забезпечення бездефіцитності місцевих бюджетів -надання органам місцевого самоврядування можливостей змінювати структурне співвідношення між окремими статтями видаткової частини місцевих бюджетів у визначених законодавством межах. Слід також зазначити, що контроль бюджетного процесу на муніципальному рівні може стати реальністю лише за наявності відповідних контролюючих субєктів.

Проте їх невизначеність у сучасних умовах унеможливлює здійснення процедури контролю.відтак найсуттєвішою передумовою функціонування контролюючої системи на муніципальному рівні стає визначення ініціаторів і виконавців процедур контролю за процесами формування місцевих бюджетів. Найприйнятнішим варіантом практичної реалізації пропонованого комплексного підходу слід вважити ухвалення вищими органами розподіленої державної влади низки нормативно-правових актів, що регулюватимуть здійснення

процедури контролю за формуванням бюджетів усіх рівнів. Найпершим слід вважати прийняття Закону України Про систему фінансового контролю в Україні , який має визначити організаційні побудови інфраструктури контролю за бюджетним процесом, її функціонування й розвиток. З огляду на відсутність таких документів викладені пропозиції покликані сприяти охопленою контролем

усіх стадій бюджетного процесу удосконаленню бюджетів як норм контролю модифікації необхідних для контролю фактичних даних координації дій контролюючих субєктів запобіганню паралелізму та дублювання контрольних функцій різних субєктів з одночасним попередженням утворення неконтрольованих сегментів у фінансово-бюджетній сфері. У свою чергу це матиме позитивний вплив на зміцнення фінансової самодостатності державного та комунального секторів економіки, дотримання національної фінансової безпеки, економічне зростання

національного господарства України. ВИСНОВКИ Зміст та інтенсивність функцій держави залежать, у першу чергу, від конкретних історичних обставин і становища країни. Держава призначена виконувати функції щодо реалізації економічних інтересів суспільства в цілому та функції щодо захисту панівних соціальних верств зокрема. В умовах України поняття панівні соціальні верстви

є історичним, оскільки при демократизації суспільства ними стає основне населення. З огляду на це, держава повинна забезпечувати компроміс, тобто консенсус позицій головних суспільних верств для збереження соціальної рівноваги. За радянської політичної системи поняття роль держави розглядалося лише як інструмент забезпечення класового панування, а політекономічна наука фактично не досліджувала його як велике надбання цивілізації, як загальносоціальний

інститут. Після розпаду колишнього СРСР і відмови від радянської теорії держави диктатури пролетаріату в Україні практично немає концепції щодо держави у сучасному розумінні, а також чіткої та науково обгрунтованої теорії функцій держави, отже - і можливості належним чином визначити обсяги державного споживання фінансових ресурсів. Важливими елементами формування функцій держави в сучасних умовах України є орієнтація на економічні реформи значне уповільнення та розтягування етапу активних реформ

багатоукладний характер економіки сильні тенденції до змішування тіньової економіки з легальною проникнення тіньових відносин до механізмів державного управління корумпованість працівників системи державного управління, традиції щодо очікування захисних функцій держави з боку як населення, так і цілих видів економічної діяльності в тому числі - стратегічно і соціальне значущих . Найважливішими механізмами державного регулювання економіки в умовах становлення

ринкової моделі господарювання слід визначити податковий грошово-кредитний бюджетний тобто розподіл фінансових ресурсів державного бюджету за функціями їх використання на основі програмно-цільового підходу до бюджетного процесу 5 формування державних цільових програм, замовлень, поставок, обмежень і запитів ліцензування ціновий соціальний охорони і відтворення навколишнього природного середовища НПС .

Бюджет держави є дуже складним і багатогранним явищем у суспільстві. Його розглядають з трьох сторін - як економічну категорію - як правову категорій - за матеріальним змістом. Як економічна категорія бюджет являє собою сукупність економічних відносин між державою, з одного боку, і юридичними та фізичними особами, з іншого, з приводу розподілу і перерозподілу ВВП з метою формування і використання централізованого фонду грошових коштів, призначеного

для виконання державою її функцій. Правова характеристика бюджету пов язана з його законодавчим регулюванням як у сфері бюджетних взаємовідносин, так і у сфері складання і виконання як фінансового плану. Бюджет виступає документом, в якому подається розпис доходів і видатків, що затверджується у формі закону Бюджетна система нашої держави сформована нз основі Закону Про бюджетну систему України , У ньому визначені принципи бюджетного устрою

єдності, повноти, достовірності, гласності, наочності й самостійності всіх бюджетів. Однак принципи повноти, достовірності, гласності, .наочності належать до бюджетного процесу, а не де бюджетного устрою і системи. Поєднання принципів єдності й самоотійності просто неприпустиме. Причому принцип єдності на практиці не реалізується, оскільки єдиний зведений бюджет не складається. Самостійність же проголошується суто декларативно - реальної

законодавчої бази для неї немає. З метою підвищення ефективності регулювання необхідним вважається законодавче закріплення чітко визначеного бюджетного устрою. Бюджетний устрій являє собою організацію та принципи бюджетного устрою - це юститабельні правила, вимогам яких має відповідати будь-який бюджет. Наприклад, у ФНР бюджетному устрою властиві - принцип повноти, який передбачає, що в бюджеті мають відображатися всі видатки та всі доходи. Тобто, не допускається

існування додаткових бюджетів, джерела формування і цільове призначення яких були б невідомі парламенту - принцип якості, який вимагає чіткої класифікації коштів за джерелами їхнього походження та за відповідним цільовим призначенням - принцип єдності може розглядатися як особлива форма принципу повноти. Він ще раз пщкреслює, що всі доходи і видатки слід відображати в

єдиному бюджеті - принцип точності передбачає, що встановлені бюджетом доходи і видатки мають становити достовірну оцінку реально досяжних показників - принцип своєчасності вимагає, щоб бюджет до початку бюджетного року, на який він планується, був цілком узгоджений і затверджений - принцип спеціалізації передбачає кількісну, якісну і часову спеціалізацію. Кількісна спеціалізація полягає в законодавчій забороні перевищення затвердженого

розміру видатків і повноважень із залучення державного кредиту. Якісна спеціалізація означає, що видатки мають здійснюватися тільки на передбачені бюджетом цілі. Часова спеціалізація передбачає, що видатки можуть здійснюватися тільки в тому періоді, на який вони заплановані. Адже невитрачені кошти часто розглядаються як показник надмірного виділення ресурсів, і в наступному періоді даний факт може спричинити скорочення асигнувань - принцип гласності випливає

з загальних принципів демократії. Відповідно до нього громадяни мають право бути поінформованими про рівень мобілізації та використання бюджетних коштів. Через засоби масової інформації до широкої громадськості повинні доводитися показники бюджетів та звіти про їх виконання. Звичайно, на практиці цей принцип не завжди виконується, оскільки обговорення в парламентських комісіях не підлягають обнародуванню - принцип загального забезпечення вимагає, щоб усі заплановані

видатки були спрямовані на покриття всіх запланованих заходів - принцип щорічності є особливим різновидом принципу періодичності. Відповідно до цього принципу в бюджеті не повинні допускатися тимчасові касові розриви. СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ 1. Закон України Про місцеве самоврядування в Україні від 21.05.1997 р. 280 97- Відомості Верховної Ради 2. Декрет Кабінету

Міністрів України Про місцеві податки і збори від 20 травня 1993 р. зі змінами та доповненнями 3. Буряченко А Палій М. Удосконалення фінансового механізму місцевих бюджетів Фінанси України 2003. 8. С. 15. 4. Василик О.Д. Державні фінанси України Навч. посібник К. Вища шк 1997 383 с 5. Василик О.Д Павлюк К.В. Удосконалення податкової системи України

Фінанси України 1997 10 ст. 37-42 6. Єпіфанов А.О Сало І.В Дьяконова І.І. Бюджет і фінансова політика України Навч. посібник К. Вища шк 1995 ст. 11-27 43-56 7. Користін О.С. До питання про ухилення від оподаткування Фінанси України 1997 4 ст. 98-102 8. Луніна І. Податкові повноваження місцевих органів влади

Економіст 2001 2 С. 37 - 39. 9. Наумова Л.Ю. Бюджетний механізм фінансової стабілізації економіки Фінанси України 2003. 4. С. 23. 10. Пасічник Бюджетна система , К 1999. 11. Піхоцький В.Ф. Реформування податкової системи України - вимога сьогодення Фінанси України 2003. 9 С. 80-84. 12. Тарангул Л. Оцінка податкоспроможності регіону

Фінанси України 2003 6 С.7 - 13. 13. Слухай С. Міжбюджетні трансферти у постсоціалістичних країнах від теорії до реалій. К. Артек, 2002 288 с. 14. Суховірська О.Б. Фінансові ресурси місцевих органів влади Фінанси України 2002 121. С.62. 15. ФедосовВ Опарін В Льовочкін С. Фінансова реструктуризація в Україні проблеми і напрями

За наук.ред. В.Федосова К. КНЕУ, 2002 387 с. 16. Худоба А.Г. Роль і значення місцевих податків і зборів у доходах бюджетів Волині Фінанси України 2003 4 С.33.