Планування у тваринництві

Зміст

Вступ

Розділ І Організація і сучасний стан галузі тваринництва

Природно-економічна характеристика СТОВ “Промінь”

Спеціалізація СТОВ “Промінь”

Організація галузі тваринництва

Економічна ефективність виробництва продукції тваринництва

Розділ ІІ. Організація і планування галузі скотарства

Планування і відтворення стада

Планування потреби в кормах

Планування трудових ресурсів

Планування собівартості і реалізації продукції тваринництва

Розділ ІІІ. Перспективи розвитку тваринництва

Висновки і пропозиції

Список використаної літератури

Додатки

На сучасному етапі для розвитку тваринництва необхідно, насамперед, підвищувати продуктивність тварин, збільшувати поголів’я худоби на основі всебічного зміцнення кормової бази, зростає актуальність глибокого осмислення організаційно-економічного аспекту виробничого процесу, розробки і здійснення комплексу заходів щодо раціонального використання його складових: землі, трудових ресурсів і засобів виробництва.

У вирішенні питань подальшого збільшення обсягів виробництва тваринницької продукції та підвищення його ефективності велику роль відіграє правильне планування розвитку тваринницьких галузей на сільськогосподарських підприємствах. У кожному господарстві розробляються перспективні, річні та оперативні плани і завдання, в яких визначається розвиток галузей тваринництва на відповідний період.

Для досягнення корінних змін у підвищенні ефективності сільського господарства необхідно здійснити системний підхід при проведенні виробничого процесу на промислову основу з урахуванням досягнень НТП та передового досвіду.

Метою даного курсового проекту було підвищення рівня товарності молочної продукції, підвищити її рівень рентабельності, враховуючи комплекс природних та організаційно-господарських умов відтворення стада.

Розділ І Організація і сучасний стан галузі тваринництва

СТОВ “Промінь” Лубенського району Полтавської області розташоване в центральній частині області.

Від районного центру міста Лубни господарство віддалене на 30 км, від обласного центру міста Полтава – на 165 км.

Віддаль від центральної садиби до найближчої залізнодорожної станції ст. Вила - 5 км.

Кліматичні умови господарства сприятливі для росту і розвитку всіх сільськогосподарських культур. Найбільш холодним місяцем року є січень, середня температура якого –4,єС і найтеплішим місяцем – липень (+19єС). Несприятливим явищем в останні роки є часті відлиги і заморозки, які пошкоджують частину озимих посівів. Зима на території господарства малосніжна, висота сніжного покрову незначна.

Територія села в основному складається з таких типів ґрунтів: чорноземи з великим вмістом гумусу, а також є лучні й болотисті ґрунти.

Земля в сільськогосподарському виробництві є умовою його розвитку. Важливою особливістю землі є те, що вона виступає в сільському господарстві як природна умова, тоді як всі інші засоби є продуктами затраченої праці людини. Земля має ряд своїх особливостей. По-перше, вона обмежена за своїми розмірами і її не можна збільшити, або заново створити.

По-друге, вона не може бути замінена іншими засобами виробництва і її не можна переміщати. Земля в різних місцях має неоднакову природну родючість.

По-третє, земля має родючість і при правильному веденні сільськогосподарського виробництва родючість землі можна підвищити. Як використовується земля в СТОВ “Промінь” розглянемо у таблиці 1.1.

Таблиця 1.1.

Склад і структура сільськогосподарських угідь СТОВ «Промінь»

При аналізі даних таблиці 1.1 виявилося, що загальна площа характеризується високою питомою вагою ріллі 88,5. Що свідчить про високу розораність земель і доводить необхідність відповідних заходів щодо запобігання вітрової та водної ерозії.

Важливе значення у виробничій діяльності підприємства має забезпеченість його матеріальними ресурсами.

СТОВ “Промінь” є високомеханізованим господарством. Всі основні роботи виконуються сільськогосподарською технікою і обладнанням.

Крім того, для ведення розширеного відтворення СТОВ «Промінь» має необхідні виробничі будівлі і споруди.

В загальному вигляді, як використовуються основні фонди виробничого призначення господарства.

Розмір фондів, їх обсяг та динаміку розвитку виявляють за допомогою таких показників, як фондозабезпеченість господарства та фондоозброєність праці.

Фондозабезпеченість – це вартість фондів з розрахунку на 1 га площі земельних угідь, а фондоозброєність – це їх вартість на одного працівника.

Забезпеченість основними фондами та їх економічна ефективність використання цих фондів свідчать дані таблиці 1.2.

Аналізуючи дані таблиці 1.2 можна зробити висновок, що вартість основних виробничих фондів зменшилась у 2004 році порівняно з 2002 роком на 3 %.

Економічна ефективність використання основних виробничих фондів теж знизилася. Фондовіддача в господарстві невисока. Вона свідчить про те, що на 100 грн. основних фондів сільськогосподарського призначення одержано в 2004 р. 96 коп. валової продукції. Цей показник знизився у 2004 році порівняно з 2002 роком на 28,4%.

Фондомісткість продукції у СТОВ “Промінь” висока. Вона збільшилася на 37 %. Це свідчить про високий рівень витрат.

СТОВ “Промінь” збиткове. Збиток становить – 2,48 %, а для забезпечення оптимального розвитку прибуток має становити 15-20%.

Трудові ресурси господарства являють собою особовий склад дорослих робітників у працездатному віці.

Важливим завданням кожного господарства є найбільш повне і раціональне використання на протязі року працездатних робітників з урахуванням віку, статі, кваліфікацій та індивідуальних особливостей.

Про наявність та використання трудових ресурсів можна судити на основі даних таблиці 1.3.

Трудові ресурси та їх використання в СТОВ “Промінь”

Показники таблиці 1,3 свідчать, що господарство краще використовує трудові ресурси. Кількість працівників зменшується, що дозволяє забезпечити більш повне і раціональне використання у сільськогосподарському виробництві.

Чисельність працівників в досліджуваний період зменшилася на 18%.

1.2 Спеціалізація СТОВ “Промінь” Лубенського району Полтавської області

Однією із форм суспільного поділу праці є спеціалізація виробництва.

Спеціалізація сільськогосподарського виробництва – це переважний розвиток однієї або кількох галузей у виробництві товарної продукції. Розвиток цих галузей і виробництво відповідних продуктів визначають виробничий напрям господарства. Процес спеціалізації характеризується зосередженням засобів виробництва і робочої сили на виробництві окремих видів товарної продукції з урахуванням природних і економічних зон.

Визначимо спеціалізацію СТОВ "Промінь” на основі структури товарної продукції.

Структура грошових надходжень від реалізації продукції СТОВ “Промінь”

З структури грошових надходжень від реалізації продукції в СТОВ “Промінь” бачимо, що господарство спеціалізується як на виробництві продукції рослинництва і тваринництва, 57 % грошових надходжень по продукції рослинництва, а 43% - тваринництва. Найбільша частка у структурі грошових надходжень припадає на скотарство – це 38%, з них 24% від реалізації молока, 14% -яловичини.

Отже господарство спеціалізується на мясо-молочному скотарстві.

Скотарство є традиційною галуззю виробництва СТОВ “Промінь”, тут з часів заснування розводять високопродуктивну худобу сегментальської породи.

1.3 Організація виробництва тваринницької галузі

У сільському господарстві більшості районів України скотарство є однією з провідних галузей.

Велика рогата худоба розповсюджена скрізь. Виробництвом продукції скотарства займаються підприємства різних типів, однак переважає надходження молока і яловичини зі спеціалізованих господарств. До таких і належить дане дослідне господарство “Промінь”. Воно спеціалізується на виробництві молока та яловичини.

М’ясо-молочні підприємства є найбільш розповсюдженим типом підприємств, які займаються скотарством. До даного типу господарств і належить СТОВ “Промінь”. Вона виробляє основну частку молока та яловичини.

СТОВ “Промінь” розташоване у зоні діяльності підприємств по переробці молока.

Розмір ферм великої рогатої худоби забезпечує оптимальні умови для застосування сучасної техніки, запровадження прогресивних форм і способів організації праці

При організації галузі велику увагу потрібно звертати на те, що:

великі затрати праці і загальні витрати, зумовлені збільшенням обсягу ручної праці під час годівля, догляду за тваринами, виконанням виробничих процесів;

збільшення витрат на транспортування кормів з місця їх вирощування і заготівлі, приготування до розміщення в годівницях;

велика кількість поголів’я у приміщеннях, є причиною поширення хвороб;

обмежена рухомість тварин, що приводить до більш швидкого їх зносу, передчасної втрати продуктивності і вибракування;

збільшення кількості підстилки, щодобове видалення гною.

Організаційна структура галузі включає відділки, в кожному з яких є тваринницькі приміщення. Перший – головний, до нього входять допоміжні приміщення, кормоцех, комори для зберігання концкормів, сховище для коренеплодів, силосні ями, споруди для зберігання сінажу і сіна та дві ферми молочного стада на 500 голів, родильне відділення і приміщення для тварин на вирощуванні та відгодівлі. Є пункт штучного осіменіння.

Дуже важливе значення для організації сільськогосподарського виробництва має структура поголів’я і породний склад тварин. У СТОВ “Промінь” найбільш поширена сегментальська порода

Розглянемо динаміку поголів’я ВРХ та її структуру в таблиці 1.5

Таблиця 1.5

Динаміка поголів’я ВРХ та структура стада

У приміщеннях корів ставлять головами всередину приміщення. У корівниках на 100 голів є один центральний прохід для роздавання кормів і два гнойових, розташованих із протилежного боку приміщень.

У приміщенні для кожної корови обладнано стійло, годівницю і автонапувалку ПА-ІА на два суміжні стійла. Годівниці із задньою стінкою заввишки 70 см і передньою 20-30 см.

Над стійлом кожної корови є табличка із зазначенням клички, інвентарного номера, породи, дати народження, чергового отелення і продуктивності.

Біля приміщень розташовані вигульно-кормові майданчики, обладнані годівницями з невеликими навісами над ними.

У стійлах дерев’яна підлога. Використовують солому з розрахунку 2-4 кг на корову за добу, яка вбирає вологу, шкідливі гази й запобігає забрудненню тварин.

У СТОВ “Промінь” застосовують триразове доїння. Це дає можливість одержати молока на 8-12 % і молочного жиру на 0,1 – 0,15 % більше.

У стійлах корів доять на доїльних установках АД-100 Б. Влітку, коли їх випасають, застосовують пересувні доїльні установки УДС-8А з паралельними доїльними станками.

Важливим є вибір способу утримання тварин, який має безпосередній вплив на вибір системи машин для механізації виробничих процесів, організацію праці та економічну ефективність розвитку галузі. Враховуючи природні умови нашої країни в СТОВ “Промінь” застосовують прив’язний спосіб утримання у поєднанні з табірним утриманням в літній ( пасовищний ) період.

Потреба корів і взагалі ВРХ в кормах на кожний період часу визначається з урахуванням розміру і складу поголів’я, а також прийнятого типу годівлі.

При годівлі молочних корів враховується збалансованість раціонів за всіма поживними речовинами.

Як свідчать дані таблиці найбільшу частку у структурі стада займають корови – 46,6%. Питома вага нетелів повинна бути більшою, щоб забезпечити розширене відтворення стада, а не 10.1 % як у нашому господарстві. Телиці знаходяться на другому місці: позаминулого року народження – 17,1%, минулого – 6,6%. Частка бичків відповідно-14,4% і 5,3%.

1.4 Економічна ефективність виробництва продукції тваринництва

Оцінка економічна ефективність сільськогосподарського виробництва ґрунтується на комплексному підході до визначення його кінцевих результатів з урахуванням залучених ресурсів та ступеня їх використання.

Економічна ефективність виробництва продукції скотарства залежить від ряду факторів:

кількість тварин – чим більше поголів’я тим більше валової продукції, тим менші постійні і змінні витрати в розрахунку на одну голову %

якісні параметри тварин: маса однієї тварини, вікова структура стада, порідний склад. Рекомендована маса корови – 500 і більше кг., первістки – до 400 кг, телиці в 18-20 місячному віці – 300-500 кг, народженні телята – до 30-32 кг.

Від дотримання цих показників залежить розвиток і здоров’я тварини, що в свою чергу впливає на продуктивність.

Розглянемо на прикладі таблиці 1.6 економічну ефективність виробництва молока в СТОВ “Промінь”

Як свідчать дані таблиці, найбільш економічно вигідний для господарства був 2004 рік. Надій молока на одну корову становив 1401 кг, найменші затрати кормів 1,98 ц.к.од, собівартість зменштлася до 43,98 грн за 1 ц. Молока, прибуток склав – 6,0 грн на 1 ц молока.

Розділ 2. Організація і планування галузі скотарства

2.1 Планування і відтворення стада

Для розвитку тваринництва необхідно підвищити продуктивність тварин збільшення поголів’я худоби на основі всебічного зміщення кормової бази.

Розробка виробничих програм по тваринництву ґрунтується на договірних зобов’язаннях господарства по продажу продукції тваринництва. При її розробці складають план парування корів і телиць руху поголів’я (обороти стада).

Оборот стада – це рух (зміна) статевих і вікових груп худоби, передбачений на певний календарний період відповідно до планових завдань господарства та природних і організаційно-господарських умов відтворення стада. Рух поголів’я великої рогатої худоби визначають на рік, стійловий і пасовищний періоди, квартал, місяць тощо. У річному плані і госпрозрахунковому завданні ферми господарства оборот стада розраховують на рік.

Складання обороту стада необхідне для визначення виходу продукції тваринництва протягом року, встановлення періоду одержання молодняка, вибракування тварин, розрахунків потреби тваринництва в кормах, приміщеннях тощо.

Організація відтворення стада і надходження продукції по місяцях року тісно пов’язані з плануванням строків парування та надходження приплоду. Тому перед обґрунтуванням обороту поголів’я великої рогатої худоби на рік необхідно на основі даних про фактично проведені парування корів і телиць по місяцях минулого року складають план отелення корів і нетелей, парування ( штучного осіменіння ) корів і телиць у плановому році.

Насамперед визначають потребу господарства в коровах і нетелях на кінець планового року з урахуванням забезпечення виконання договірних зобов’язань перед державою по виробництву товарної продукції скотарства, а також внутрішньогосподарських потреб, обґрунтовують основні показники продуктивності поголів’я ( плановий надій молока від корови, середньодобові прирости живої маси різних груп худоби ), а також забезпечення найдоцільніших строків використання продуктивних тварин.

Середня тривалість періоду тільності становить 280-285 днів ( 9 міс. ), план отелення корів і нетелей із січня по вересень включно складають на основі даних про парування корів і телиць за період із квітня по грудень минулого року. Так у січні планового року отелиться поголів’я, яке було спаровано 9 місяців тому, тобто в квітні минулого року ( 69 + 8 = 77 ) і т.д. по вересень включно. План отелення в останніх трьох місяцях року ( 10, 11, 12 ) складають на підставі плану парування корів і телиць у січні-березні планового року.

Надходження приплоду за місяцями року визначають по кількості запланованих отелень корів і нетелей .

Намічається до вибракування 15 % корів. Намічені до вибракування корови в план парування не включаються. Із молочного стада їх вибраковують після 7-8 місяців лактацій. Так, те поголів’я, яке було намічене до вибракування з січня по червень планового року ( тобто через 1-2 місяця після отелення ) буде вибракувано і поставлено на відгодівлю у період з липня-грудень цього року. За період з січня по червень планового року буде поставлено на відгодівлю те поголів’я, яке було намічене до вибракування липні-грудні минулого року.

На основі даних отелення за листопад-грудень минулого року складається план осіменіння на січень-лютий . Слід враховувати, що корови плануємо парувати через 2 місяці після отелення і корови, що намічаються до вибракування не паруються. План парування на березень-грудень складається в такій же послідовності тільки на основі плану отелення.

Крім корів, передбачається парування телиць, які досягли віку 18 місяців. Так у січні парувального віку досягли телиці, які народилися у липні позаминулого року. У лютому – ті, що народилися у серпні і т.д.

На основі даних плану парування корів і телиць за січень-березень складається план отелення на жовтень-грудень.

На основі даних плану отелення за жовтень місяць складається план парування на грудень.

Після планування парувань корів і телиць та надходження приплоду телят складають оборот стада.

На основі плану отелень треба скласти помісячний оборот молодняка народження планового року.

При плануванні виробництва молока велике значення має:

правильне встановлення тривалості лактаційного періоду;

фактичний рівень продуктивності молочного стада;

план проведення зоотехнічних і організаційно-економічних заходів щодо підвищення продуктивності корів;

дані про вибракування корів по місяцях планового року;

отелення корів у плановому році;

розподіл молока по місяцях лактаціі;

рівень товарності молока;

фактичний середній вміст жиру в молоці протягом зимово-стійлового періоду 3,7%, літньо-пасовищного – 3,5% і базисна жирність молока – 3,4%.

При обчисленні валового надою молока кількість корів кожного місяця множать на середній надій від 1 корови. Продаж молока в перерахунку на базисну жирність розраховують у послідовності: на основі планового вмісту жиру перераховують молоко в кожному місяці в 1%-не (множенням кількості реалізованого молока в натурі на вміст жиру у тому чи іншому місяці); кількість 1%-го молока ділять на базисну жирність (3,4%), одержують обсяг реалізованого молока в перерахунку на базисний вміст жиру в молоці.

Споживчим кооперативам планується продати 1619 ц молока.

Загальний обсяг розподіленого молока по всіх каналах повинен відповідати його валовому виробництву

Таблиця 2.3

План виробництва і реалізації молока та одержання грошових надходжень по місяцях і кварталах планового року

2.2 Планування потреби в кормах

Річну потребу в кормах розраховують на господарський і календарний рік. Першу використовують як основу для планування джерел надходження кормів (розмір посівних площ сільськогосподарських культур), а другу – для калькуляції собівартості продукції про статті витрат “корми”.

Потребу в кормах на господарський рік розраховують від урожаю планового до урожаю наступного року, що пов’язане зі строками надходження їх від земельних угідь. Сюди входять основна і страхова потреби в кормах для скотарства, план продажу їх державі та іншим господарствам, кількість відпуску для худоби населення. Отже, площа посіву зернофуражних і кормових культур та інші джерела надходження кормів (включаючи і купівлю повинні забезпечувати загальну потребу). Розрахунок потреби в кормах для тваринництва можна здійснювати за даними обсягу виробництва його продукції і нормами витрачання корму на її одиницю (к.од.) або поголів’ям тварин за нормами їх годівлі (у натурі).

Річна норма годівлі однієї голови тварин залежить від її продуктивності та витрат корму на одиницю продукції. За середнє поголів'я на господарський рік приймають вихідне поголів'я на кінець планового року. Для забезпечення стабільності кормової бази, крім основної потреби, планують страховий фонд кормів. Його приблизна норма у лісостеповій зоні використовується в такій кількості: концентровані, сіно, сінаж – 10%, солома, силос – 20%, коренеплоди – 15%.

Потребу в кормах на плановий (календарний) рік підраховують на основі середньорічного поголів'я тварин і річних норм годівлі. Її визначають по кожному виду корму в розрізі видів і вікових груп тварин.

Загальну потребу і витрати окремих видів кормів на плановий рік визначають множенням середньорічного поголів'я статево-вікових груп худоби на річні норми годівлі 1 голови.

Щоб розрахувати вартість кормів, потрібно підраховану суму кормів помножити на ціну 1 ц відповідного корму.

Як видно з таблиці «Обчислення потреби в кормах на господарський рік»(Додаток 1), загальна потреба в кормах на плановий рік така: концентрованих – 7942ц , сіна –7017.85 ц , соломи –18052 ц , силосу – 63087.6 ц , кормових коренеплодів – 11319 ц , жому – 29809 ц , зеленого корму – 79005 ц.

Потребу в зеленому кормі на господарський рік визначають множенням поголів'я худоби на кінець планового року на норму використання його протягом пасовищного періоду або за даними помісячного поголів'я і відповідними нормами потреби в зеленому кормі.

При розрахунках кількість зеленого корму по місяцях розподіляють пропорційно до помісячного поголів'я тварин.

Потребу в зеленому кормі забезпечують за рахунок природних угідь сіяних культур (основних, проміжних і повторних), гички буряків. Примірне співвідношення виходу зеленої маси по місяцях пасовищного періоду становить: травень – 15%; червень – 16%; липень – 16%; серпень – 17%; вересень – 14%; жовтень - 12%; листопад – 5%; квітень – 5%. Тривалість пасовищного періоду – з 20 квітня до 10 листопада. Схема зеленого конвеєра даного господарства наведена в таблиці 2.8.

Площі сівби культур при складанні конвеєра визначають діленням кількості зеленої маси, що надходить у певний період на планову врожайність відповідних культур. Площі і кількість зеленої маси однорідних культур кількох строків сівби підсумовують і визначають їх середню врожайність. По багаторічних травах заплановану врожайність розподіляють за кількістю укосів. Ці культури розміщують у польових, кормових та інших сівозмінах згідно із схемами їх чергування. Додамо, що приблизне співвідношення надходження зелених кормів з природних угідь таке: пасовища – травень – 18%;червень – 22%; липень – 20%; серпень – 14%; вересень – 16%; жовтень – 10%; сінокоси – серпень – 50%; вересень – 35%; жовтень – 15%.

З метою контрою за забезпеченістю кормами скотарства на певний період складають баланс кормів.

2.3 Планування трудових ресурсів у тваринництві

Трудові ресурси в с.-г. – це працездатне населення, яке зайняте в сільськогосподарському виробництві. Вони включають працездатних колгоспників, робітників, службовців: жінок віком до 55 років та чоловіків від 16 до 60 років.

Потребу в робочій силі визначають після того, як буде розроблена виробнича програма по скотарству. Її розраховують, виходячи із запланованого поголів’я на перспективу і норм обслуговування по окремих категоріях працівників. Розрахунок потреби в робочій силі для молочнотоварної ферми нашого господарства дано в таблиці.

Обсяг робіт для операторів родильного відділення розраховується як добуток середньорічного поголів’я корів на термін їх перебування у цьому відділенні (20 діб) поділений на кількість днів у році (365):

630Ч20

Обсяг робіт для операторів машинного доїння є різниця є різниця між середньорічним поголів’ям корів і їх кількістю у пологовому відділенні.

Необхідна чисельність працівників визначається діленням обсягу робіт на норму навантаження на 1 працівника.

Річний фонд робочого часу 1 працівника – 279 днів (365-52 неділі-10 святкових днів-24 дні відпустки). Помноживши його на чисельність працівників, матимемо річний фонд робочого часу всього.

Для визначення чисельності підмінних працівників, попередньо потрібно розрахувати кількість людино-днів, які треба підміняти. А потім від кількості днів у році відняти кількість робочих днів основних працівників і різницю помножити на суму основних доярок і операторів родильного відділення.

Розрахунки наведені у таблиці 2.5.

Маючи річні витрати робочого часу та денні тарифні ставки працівників, розраховують річний фонд оплати праці. На основі цього розраховують доплати.

Таблиця 2.5

Розрахунок річного фонду оплати праці працівників молочнотоварної ферми.

Доплати:

за продукцію – 20 % від загального тарифного фонду оплати праці : 20640 грн. ( 103201 Ч 0,20 ).

за класність – 1,7 % ( 1 клас – 20 %; 2 клас – 10 % ) надбавка до тарифного фонду визначається множенням річних витрат робочого часу на1 працівника на денну тарифну ставку і на відповідний відсоток. Добуток перемножують на кількість операторів:

279х9,05х0,2=504.99 грн.

504.99х5=2524.95грн.

270х9.05х0.1=252.495гон.

252.5х5=1262.48грн

2524.95+1262.48=3787.43грн

за роботу у святкові дні – 3%

103201х0,03=3096,03 грн.

оплата відпусток – 8,6 % = 103201х8.6:100=8875.3грн.

за стаж роботи: до 2-х років – 0 % ( 4 працівника); 2-5 років – 8 % ( 20 працівників); 5-10 років – 10 % ( 15 ); 10 –15 років – 13 % ( 7 працівників); більше 15 років - 16 % ( 7 ):

( 20х8%+15х10%+7х13%+7х16%) : 49 = 10.5 % - середня доплата

103201х0.105=10836.1 грн.

Загальна сума:47234.8

Нарахування:

на соціальне страхування –37.5%

(103201+47234.8)х0.375=56413.4грн

2.4 Планування собівартості і реалізації продукції тваринництва

Розглянемо статті витрат на молочнотоварній фермі СТОВ “Промінь” Лубенського району Полтавської області:

Оплата праці працівників молочнотоварної ферми;

Відрахування на соціальні заходи;

Вартість кормів;

Корми:

Концентровані – 6365х7,3грн=46464,5

Сіно – 4815х5,7грн =27445,5

Сінаж-4176х4,15грн =17330,4

Солома-12020х2,03грн=24400,6

Силос-8620х4,52грн=187037,6

Коренеплоди-8620х9,37грн=80769,4

Жом-25200х6,28грн=158256

Зелені-52950х2,62грн=138729

Азотні речовини-142х85,2грн=12098,4

Мінеральні-459х56,25грн=25818,75

Всього-718350,15грн

4. Для підтримання здоров’я тварин і здійснення інших профілактичних заходів на фермах використовують засоби захисту тварин. (21грн на корову) 21х630=13230грн

5.Витрати на транспортні роботи автомобілів і тракторів визначаються на підставі запланованого обсягу робіт і собівартості одиниці робіт.

Обсяг робіт визначають за окремими розрахунками залежно від маси вантажів та відстані перевезень.(віддаль перевезень 30 км, планова собівартість 1 т-км –0,62 грн., обсяг реалізації молока2705,4)20705,4х0,47х30=38146,14грн;

Тракторно-транспортні роботи: відстань-1,1, собівартість 1 т-км –0,62грн, обсяг перевезень –9023,4, отже витрати: 1,1х9023,81х0,62=6154,2грн.

6.На фермі планують витрати на електроенергію:

(на одну голову рік 357 кВт –год і вартості витрат 1 кВт- год –0,25 грн.), отже 38146,14=6154,2=29799=56227,5=103507,74грн.

7. При плануванні витрат на водопостачання виходять з нормативу витрачання води на 1 гол. 43м при вартості1м –0,11грн; 43х0,11х630=2979,9грн.

8.До втрат на утримання основних засобів відносять амортизацію (30500грн) і поточний ремонт засобів виробництва (38449,15 грн.).

9. До інших витрат відносяться такі елементи:

а) витрати на влаштування і утримання літніх таборів планують залежно від наявності і стану цих таборів (2130грн).

б) витрати на підстилку складають виходячи з потреби 3001 ц і ціни 1ц-0,26грн: 3001х0,26грн=780,43 грн..

д) витрати на штучне осіменіння розраховується на підставі плану осіменіння тварин:

23х1094=25162грн

Вартість 1 дози запліднень 23 грн. Планується 1094 запліднення.

є) страхові платежі:

по основному стаду – 3 %, балансова вартість корови – 2500 грн.

2500 Ч 630 Ч 3 % = 47250 грн.

Витрати на управляння та обслуговування виробництва: 10 % від суми всіх попередніх статей 100600,07 грн.

Розрахунок планової собівартості 1 ц молока і 1 голови приплоду наведено у таблиці.

Таблиця 2.6

Розрахунок планової собівартості 1 ц молока і 1 голови приплоду

Собівартість 1 кормо-дня обчислюється діленням усієї суми витрат на утримання основного стада на кількість кормоднів.

Планову кількість кормо-днів визначають множенням середньорічного поголів’я на кількість днів у році.

630 Ч 365 = 229950днів.

Планова собівартість 1 гол. приплоду знаходиться множення собівартості 1 кормо-дня ( грн. ) на 60

4,7 Ч 60 = 282 грн.

Витрати на приплід:

28 2 Ч 851 = 239982,0 грн.

Таблиця 2.7

План реалізації молока

Розділ 3. Перспективи розвитку тваринництва

Однією із важливих сфер агропромислового комплексу України є сільськогосподарське виробництво, розвиток якого спрямований на розв’язання продовольчих проблеми, забезпечення населення якісними продуктами харчування.

Кожна галузь на підприємстві розробляється самостійно і затверджується план економічного і соціального розвитку. Ці перспективні плани підприємства засновані на пошуку оптимального виробництва продукції при мінімальних затратах праці і засобів. Він повинен бути організований з прогнозом розвитку галузей сільського господарства в районі, зоні, агропромисловому комплексі.

Оскільки головною метою сільськогосподарського товаровиробника є отримання прибутку, то удосконалення організації виробництва є однією з важливих умов. Для прискорення процесу необхідно:

- збалансувати раціони у відповідності з деталізованими кормами годівлі молочних корів;

- готувати повноцінні кормо суміші;

- покращити кормову базу в господарстві;

- дотримуватись строків збирання кормових культур і технології їх заготівлі з метою підвищення якості силосу, сіна, сінажу, коренеплодів не нижче вимог стандарту І класу.

- здійснювати систему племінної роботи з отелення і продуктивності; окремо утримувати первісток і дорослих корів;

- створювати сприятливі умови для утримання тварин;

своєчасно здійснювати осіменіння корів;

використовувати прогресивні форми організації праці, створювати сприятливі соціально-побутові умови;

спеціалізація і концентрація виробництва;

структура ВРХ.

Поширення в господарстві нової технології відтворення молочної худоби можливе на основі застосування перспективних методик: осіменіння, дотримання зоогігієнічного стану приміщень для утримання тварин і їх вигулу.

На основі завдань які ставляться перед господарством – збільшення поголів’я, приросту м’яса, продуктивності корів, планують розвиток тваринницької галузі на перспективу.

Таблиця 3.1

План розвитку тваринницької галузі на перспективу 2005-2009рр. СТОВ “Промінь”

Таблиця свідчить, що в 2009 році поголів’я планують збільшити до 150 голів, а продуктивність до 4500кг.

Таблиця 3.2.

Продуктивність молочного скотарства на перспективу 2005 –2009рр.

Таким чином в господарстві планується збільшити поголів’я корів до 759 голів, собівартість підвищиться до 30,5 грн. За 1 ц молока, але зросте ціна.

Висновок

В умовах переходу до ринкової економіки і ринкових відносин організацію і планування виробництва продукції тваринництва здійснюють на підставі попиту на дану продукцію з урахуванням найбільш вигідної спеціалізації, запровадження прогресивних технологій утримання та годівлі тварин.

СТОВ “Промінь” Лубенського району Полтавської області спеціалізується на вирощуванні тварин молочного напрямку. (24 % в структурі товарної продукції). Це стало причиною планування його виробництва. Запланувавши розширене відтворення стада і річний надій молока на 1 корову – 4050 кг., отримано в кінці року на 647 голів молочного поголів’я і 851 голову приплоду.

Отримавши запланований вихід продукції, було визначено собівартість 1 ц. Молока. Для цього розраховані основні статті витрат, в тому числі річний фонд оплати праці. В результаті розрахунків ми отримали 27,3 грн. Собівартості 1 ц. Молока. Господарство зможе отримати значні прибутки завдяки висом закупівельним цінам.

Отже для ефективного функціонування СТОВ «Промінь» необхідно:

Зменшити частку кормів в структурі витрат за рахунок зниження їх вартості; проводити заходи, що сприяють зниженню собівартості продукції; поліпшення якості продукції; спеціалізація і концентрація виробництва.

Список використаної літератури

Адмін Е.І. Доїння корів при різному утриманні, - Київ Аграрна наука 1974 р.

Економіка сільського господарства: О.І.Здоровцов та ін. – К., Видавництво УСГА, 1993 р. – 320 с.

Економіка сільського господарства: П.П.Руснак, В.В.Жебка та ін., За ред. Руснака П.П.: К. – Урожай, 1998 р. – 320 с.

Організація виробництва в с.-г. підприємствах за ред. П.С.Березівського. – Львів: Українські технології, 2002 р. – 448 с.

Організація і планування виробництва на с.-г. підприємствах. За ред. проф. Л.Я.Зрібняка. К. – Урожай, 1999 р.

Організація виробництва в с.-г. підприємствах. Практикум Г.С.Тарасенко, Л.Я. Зрібняк, М.М. Малиш та ін. Під ред Тарасенка Г.С. і Зрібняка Л.Я. – К.- Урожай, 1993 р. – 224 с.

Савчук В.К. Аналіз господарської діяльності сільськогосподарських підприємств. К.: Урожай, 1995 – 239 с.

Тарасенко Г.С. Курсове і дипломне проектування з організації сільського виробництва. К.: Урожай, 1994 – 176с.

Шкільов О.В. Організація виробництва і підприємницької діяльності в сільськогосподарських підприємствах.К.: Урожай, 1997 – 336 с.

Річні бухгалтерські звіти СТОВ “Промінь”