Стратегія забезпечення фінансової безпеки держави

РЕФЕРАТ

на тему:

Стратегія забезпечення фінансової безпеки держави

ЗМІСТ

ВСТУП

1. Поняття та структура фінансової безпеки

2. Сучасний стан фінансової безпеки України та стратегія її забезпечення

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ДОДАТОК 1

ДОДАТОК 2

ДОДАТОК 3

ДОДАТОК 4

ВСТУП

Важливою економічною проблемою України є зростання загроз економічній та фінансовій безпеці держави. Нинішня світова фінансова криза спричинила колапс міжнародних фінансово-економічних відносин. Несприятливі відносини у фінансовій сфері не дають можливості забезпечити належний рівень економічного росту, ускладнюють перехід до ринкових механізмів господарювання, створюють негативні умови для вдосконалення бюджетної, податкової, валютної та інших видів фінансової політики України. Однією з найсуттєвіших загроз фінансовій безпеці є істотна виснаженість ключових джерел фінансових ресурсів - прибутку субєктів господарювання, доходів бюджетів усіх рівнів, амортизаційних відрахувань, ресурсів цільових фондів та ін.

Під фінансовою безпекою розуміємо такий динамічний стан фінансових відносин, за якого б створювались сприятливі умови та необхідні ресурси для розширеного відтворення, економічного росту та підвищення життєвого рівня населення, удосконалення національної фінансової системи для успішної протидії внутрішнім і зовнішнім факторам дестабілізації фінансового стану в державі.

Без забезпечення фінансової безпеки практично неможливо вирішити жодне із завдань, що стоять перед Україною. Актуальність фінансової безпеки визначається необхідністю формування внутрішнього імунітету та зовнішньої захищеності від дестабілізаційного впливу конкурентноздатності на світових ринках і стійкості фінансового становища.

Фінансова безпека досягається шляхом проведення виваженої фінансової політики відповідно до прийнятих в установленому порядку доктрин, концепцій, стратегій і програм у політичній, економічній, соціальній, інформаційній і, власне, фінансовій сферах.

Стратегія фінансової безпеки має бути орієнтована на розробку і послідовне здійснення заходів щодо закріплення і розвитку позитивних процесів і подолання негативних тенденцій у сфері фінансових відносин. При цьому мають бути визначені найближчі цілі цієї стратегії та механізми їх реалізації.

1. Поняття та структура фінансової безпеки

В процесі всебічного розвитку країни, як невід`ємної складової світової економіки, дуже гостро постає питання національної безпеки, складовими якої є економічний, фінансовий, військовий, інформаційний сектори тощо. Сучасні тенденції глобалізаційних процесів узагальнюють вимоги та параметри ефективного економічного розвитку окремих субєктів світової економіки [13]. Тільки позитивна динаміка кожної складової забезпечить позитивну динаміку всієї світової економіки.

Економічна безпека - фундаментальна основа економічно ефективної держави, яка відстоює свої національні інтереси та долає різноманітні загрози в умовах посилення міжнародної конкуренції. Найважливіший елемент економічної безпеки країни в сучасних умовах - фінансова безпека [8, с.424]. Без її забезпечення практично неможливо вирішити жодну із проблем, що стоять перед країною, як внутрішню, так і на міжнародному рівні.

Без забезпечення фінансової безпеки практично неможливо вирішити жодне із завдань, що стоять перед Україною. Актуальність фінансової безпеки визначається необхідністю формування внутрішнього імунітету та зовнішньої захищеності від дестабілізаційного впливу конкурентноздатності на світових ринках і стійкості фінансового становища.

Теоретичні та практичні аспекти фінансової безпеки досліджувалися О. Барановським, І. Біньком, В. Горбулшим, Б. Губським, Я. Жалилом, М. Єрмошенко, Є. Марчуком, С. Мочерним, В. Мунтяном, М. Павловським, І. Шумілом та іншими.

Важливим правовим актом, який визначає політику України у галузі забезпечення економічної безпеки держави є “Концепція національної безпеки України”. Пріоритетне місце у національній безпеці належить економічній безпеці. У Концепції національної безпеки України розкриті положення економічної безпеки і визначені основні загрози національної безпеки України, здійснено дослідження певних аспектів економічної безпеки [2]. При цьому економічна безпека розглядається як складова національної безпеки (безпеки в економічній сфері), до якої віднесені такі напрями державної політики національної безпеки:

недопущення незаконного використання бюджетних коштів і державних ресурсів та перетікання їх у “тіньову” економіку;

контроль за експортно-імпортною діяльністю, спрямованою на підтримку важливих для України пріоритетів та захист вітчизняного виробника;

боротьба з протиправною економічною діяльністю, протидія неконтрольованому відтоку національних матеріальних, фінансових, інтелектуальних, інформаційних та інших ресурсів [14, с. 171].

Одне з найбільш вдалих тлумачень належить вітчизняному вченому О.І. Барановському, який вважає що зміст фінансової безпеки полягає у: ступені захищеності фінансових інтересів; рівні забезпеченості субєктів усіх рівнів управління фінансовими ресурсами; стані складових фінансового ринку; якості фінансових інструментів і послуг; стані фінансових потоків в економіці, що дозволяє вважати її одним з найважливіших системоутворюючих елементів економічної безпеки держави [3].

Фінансова безпека, у трактуванні М. Єрмошенка, є таким станом фінансово-кредитної сфери держави, який характеризується збалансованістю і якістю системної сукупності фінансових інструментів, технологій і послуг, стійкістю до внутрішніх і зовнішніх негативних чинників (загроз), здатністю цієї сфери забезпечувати захист національних фінансових інтересів, достатні обсяги фінансових ресурсів для всіх субєктів господарювання і населення в цілому - ефективне функціонування національної економічної системи і соціальний розвиток [5, 33-34].

У методиці розрахунку рівня економічної безпеки України фінансова безпека визначається як такий стан бюджетної, грошово-кредитної, банківської, валютної системи та фінансових ринків, який характеризується збалансованістю, стійкістю до внутрішніх і зовнішніх негативних загроз, здатністю забезпечити ефективне функціонування національної економічної системи та економічне зростання [7].

Отже, фінансова безпека держави - основна умова її здатності здійснювати самостійну фінансово-економічну політику відповідно до власних національних інтересів. Забезпечення фінансової безпеки - це діяльність держави і всього суспільства, спрямована на реалізацію загальної національної ідеї, на захист національних цінностей та національних інтересів через підтримку фінансової стабільності внаслідок збалансованості фінансів, достатньої ліквідності та наявності необхідних фінансових ресурсів.

Під фінансовою безпекою розуміємо такий динамічний стан фінансових відносин, за якого б створювались сприятливі умови та необхідні ресурси для розширеного відтворення, економічного росту та підвищення життєвого рівня населення, удосконалення національної фінансової системи для успішної протидії внутрішнім і зовнішнім факторам дестабілізації фінансового стану в державі.

Таким чином фінансова безпека є вирішальною і провідною у системі економічної безпеки. Фінансова безпека, як складова економічної безпеки держави, в свою чергу є теж поняттям інтегральним.

Фінансова безпека країни - це система, яка складається з наступних підсистем :

- бюджетна безпека - це стан забезпечення платоспроможності держави з урахуванням балансу доходів і видатків державного й місцевих бюджетів та ефективності використання бюджетних коштів;

- валютна безпека - це такий стан курсоутворення, який створює оптимальні умови для поступального розвитку вітчизняного експорту, безперешкодного припливу в країну іноземних інвестицій, інтеграції України до світової економічної системи, а також максимально захищає від потрясінь на міжнародних валютних ринках;

- грошово-кредитна безпека - це такий стан грошово-кредитної системи, який характеризується стабільністю грошової одиниці, доступністю кредитних ресурсів та таким рівнем інфляції, що забезпечує економічне зростання та підвищення реальних доходів населення;

- боргова безпека - це такий рівень внутрішньої та зовнішньої заборгованості з урахуванням вартості її обслуговування й ефективності використання внутрішніх і зовнішніх запозичень та оптимального співвідношення між ними, достатній для вирішення нагальних соціально-економічних потреб, що не загрожує втратою суверенітету і руйнуванням вітчизняної фінансової системи;

- безпека страхового ринку - це такий рівень забезпеченості страхових компаній фінансовими ресурсами, який дав би їм змогу в разі потреби відшкодувати обумовлені в договорах страхування збитки їх клієнтів і забезпечити ефективне функціонування;

- безпека фондового ринку - це оптимальний обсяг капіталізації ринку (з огляду на представлені на ньому цінні папери, їх структуру та рівень ліквідності), здатний забезпечити стійкий фінансовий стан емітентів, власників, покупців, організаторів торгівлі, торгівців, інститутів спільного інвестування, посередників (брокерів), консультантів, реєстраторів, депозитаріїв, зберігачів та держави в цілому [7].

Критерієм фінансової безпеки держави є стабільний, збалансований розвиток фінансової, грошово-кредитної, валютної, банківської, бюджетної, податкової, розрахункової, інвестиційної та фондової систем, а також ціноутворення, що характеризується стійкістю до внутрішніх і зовнішніх негативних впливів, здатністю забезпечити ефективне функціонування економіки країни.

Обєктом фінансової безпеки держави є територія країни та її фінансово-кредитна інфраструктура. Серед першочергових проблем забезпечення фінансової безпеки держави слід відмітити проблему постійного відстеження і оцінки рівня загроз національним інтересам, а також проблему прогнозування ситуації [14, с.172].

Ефективне функціонування системи фінансової безпеки здійснюється через механізм забезпечення фінансової безпеки. Вітчизняні автори по-різному трактують сутність самого механізму та його структуру. Так, за словами М.М. Єрмошенка, механізм забезпечення фінансової безпеки держави - системна сукупність організаційної структури, методів, технологій та інструментів, завдяки якій забезпечується фінансова безпека. Вчений аналізує структуру механізму забезпечення фінансової безпеки, яка включає: організаційну структуру, сукупність принципів та методів забезпечення фінансової безпеки, правові засади функціонування системи забезпечення фінансової безпеки; основні функції щодо підтримання фінансової безпеки на належному рівні; сукупність індикаторів фінансової безпеки; підсистеми моніторингу та інформаційного й аналітично-прогнозного забезпечення; повноваження і задачі основних субєктів системи забезпечення фінансової безпеки [4, с. 35-37]

Забезпечення фінансової безпеки держави, на думку колективу авторів [12, с. 484], базується на механізмі забезпечення фінансової безпеки держави, який є системою організаційних та інституційно-правових заходів впливу, спрямованих на своєчасне виявлення, попередження, нейтралізацію та ліквідацію загроз фінансовій безпеці держави. Науковці до механізму забезпечення фінансової безпеки включають такі елементи: обєктивний і всебічний моніторинг економіки і фінансової сфери з метою виявлення і прогнозування внутрішніх і зовнішніх загроз інтересам обєктів фінансової безпеки; розрахунок порогових, граничнодопустимих значень фінансових та соціально-економічних показників, перевищення яких може провокувати фінансову нестабільність та фінансову кризу; діяльність держави щодо виявлення і попередження внутрішніх і зовнішніх загроз фінансовій безпеці [9, с. 4].

Отже, механізм забезпечення фінансової безпеки держави є системою організаційних та інституційно-правових заходів впливу, спрямованих на своєчасне виявлення, попередження, нейтралізацію та ліквідацію загроз фінансовій безпеці держави.

Механізм забезпечення фінансової безпеки має реалізовуватися на основі розробки відповідних наукової теорії, концепції, стратегії і тактики, проведення адекватної фінансової політики, визначення обєктів, наявності необхідних інститутів забезпечення безпеки (субєктів), визначення та конкретизації інтересів, систематизації загроз, застосування засобів, способів і методів забезпечення безпеки (рис.1).

Фінансова безпека досягається шляхом проведення виваженої фінансової політики відповідно до прийнятих в установленому порядку доктрин, концепцій, стратегій і програм у політичній, економічній, соціальній, інформаційній і, власне, фінансовій сферах.

Фінансова безпека досягається шляхом проведення виваженої фінансової політики відповідно до прийнятих в установленому порядку доктрин, концепцій, стратегій і програм у політичній, економічній, соціальній, інформаційній і, власне, фінансовій сферах. Концепція фінансової безпеки має містити пріоритетні цілі і завдання досягнення безпеки, шляхи та методи їх досягнення, які б адекватно відображали роль фінансів у соціально-економічному розвитку держави. Її зміст покликаний координувати загальнодержавні дії у сфері забезпечення безпеки на рівні окремих громадян, господарюючих субєктів, галузей, секторів економіки, а також на регіональному, національному та міжнародному рівнях. Без обґрунтованої концепції фінансової безпеки неможливо сподіватись на реалізацію ефективного соціально-економічного розвитку держави.

Стратегія фінансової безпеки має бути орієнтована на розробку і послідовне здійснення заходів щодо закріплення і розвитку позитивних процесів і подолання негативних тенденцій у сфері фінансових відносин. При цьому мають бути визначені найближчі цілі цієї стратегії та механізми їх реалізації. Державна стратегія фінансової безпеки і комплексна державна фінансова політика перебувають у тісному взаємозвязку і взаємодії.

Зважаючи на те, що фінансова безпека не є статичною (на систему безпеки впливає конкретна ситуація, що складається на певному етапі соціально-економічного і політичного розвитку суспільства), то механізм забезпечення фінансової безпеки включає такі елементи:

- обєктивний і всебічний моніторинг економіки і фінансової сфери з метою виявлення і прогнозування внутрішніх і зовнішніх загроз інтересам обєктів фінансової безпеки;

- розрахунок порогових, гранично допустимих значень фінансових та соціально-економічних показників (індикаторів), перевищення яких може провокувати фінансову нестабільність і фінансову кризу;

- діяльність держави щодо виявлення і попередження внутрішніх і зовнішніх загроз фінансовій безпеці.

Таким чином, побудова механізму забезпечення фінансової безпеки потребує визначення критеріальних вимог до неї. Проте дотепер в економічній літературі відсутні теоретичні комплексні розробки цього питання. Тому за основу при формуванні критеріальних вимог до системи фінансової безпеки можна взяти підходи до визначення критеріїв та інтегрального індексу економічної безпеки за Методикою розрахунку рівня економічної безпеки України. Ця Методика розроблена з метою визначення рівня економічної безпеки як головної складової національної безпеки держави і визначає перелік основних індикаторів стану економічної безпеки, їхні оптимальні, порогові та граничні значення, а також методи розрахунку інтегрального індексу економічної безпеки. Методика базується на комплексному аналізі індикаторів економічної безпеки з виявленням потенційно можливих загроз економічній безпеці в Україні і застосовується Міністерством економіки України для інтегральної оцінки рівня економічної безпеки України в цілому в економіці та за окремими сферами діяльності. Методика може використовуватись для моніторину окремих складових економічної безпеки з метою прийняття управлінських рішень щодо аналізу, попередження та нейтралізації реальних і потенційних загроз національним інтересам у відповідній сфері, зокрема фінансовій. Індикатори та порогові значення індикаторів стану фінансової безпеки України подано в Додатку 1.

- Ефективність реалізації теоретичних наукових положень на практиці потребує не лише визначення критеріальних вимог до неї, а й окреслення принципів організації та забезпечення фінансової безпеки.

Вивчення питання про механізм і системи забезпечення фінансової безпеки передбачає розгляд таких ключових елементів: обєкти, субєкти, інтереси, загрози, захист.

Враховуючи правові засади та концептуальні підходи щодо сутності фінансової безпеки можна визначити, що обєктом фінансової безпеки держави є фінансова система, а конкретніше - усі її сфери та ланки:

- людина і громадянин, домогосподарство;

- підприємства, установи, організації;

- окремі території та регіони;

- суспільство (його інтелектуальні та матеріальні цінності, інформаційне і навколишнє природне середовище і природні ресурси);

У практичному плані усі заходи спрямовані на забезпечення фінансової безпеки, мають фокусуватись на конкретних обєктах - правах, свободах, інтересах і пріоритетах людини і громадянина, суспільних цінностях, суверенітеті та територіальній цілісності держави.

Субєктами забезпечення фінансової безпеки держави є: Президент України, Верховна Рада України, Кабінет Міністрів України, Рада національної безпеки і оборони України, міністерства та інші центральні органи виконавчої влади, Національний банк України, суди загальної юрисдикції, прокуратура України, місцеві державні адміністрації та органи місцевого самоврядування, Служба безпеки України, Державна прикордонна служба України, громадяни України та їх обєднання.

Комплексний концептуальний підхід до дослідження поняття фінансової безпеки потребує окреслення пріоритетних національних інтересів та основних загроз національним фінансовим інтересам, а відтак, фінансовій безпеці України.

Пріоритетами національних інтересів України в економічній сфері є:

- створення конкурентоспроможної, соціально орієнтованої ринкової економіки та забезпечення постійного зростання рівня життя і добробуту населення;

- інтеграція України в європейський політичний, економічний, правовий простір; розвиток рівноправних взаємовигідних відносин з іншими державами світу в інтересах України.

Таким чином, концептуальне забезпечення економічної безпеки передбачає поєднання критеріїв підвищення добробуту нації і кожного громадянина та становлення в Україні конкурентоспроможної національної економіки, яка була б органічно включена в глобальні економічні процеси та посідала в них гідне місце. Відтак поєднання цілей підтримки макроекономічної стабільності, економічного зростання та забезпечення соціальної спрямованості економічного розвитку - це пріоритетні національні економічні інтереси України в економічній сфері та головні вектори стратегії економічної політики.

Пріоритетними національними інтересами у фінансовій сфері є:

- посилення взаємозвязку фінансово-бюджетної політики та основних напрямів соціально-економічного розвитку держави й адміністративно-територіальних одиниць;

- забезпечення бюджетної дієздатності держави;

- забезпечення монетарної та валютно-курсової стабільності;

- зміцнення банківської системи, збільшення національних заощаджень із одночасним підвищенням рівня монетизації та капіталізації української економіки;

- зміцнення національного інвестиційного потенціалу та підвищення інноваційної активності вітчизняних підприємств;

- реформування фінансового ринку та забезпечення незалежності національної економіки від конюнктури міжнародних фінансових ринків;

- мінімізація впливу світових фінансових криз на фінансову систему України;

- детінізація економіки та залучення некримінальних капіталів в інвестиційні процеси.

Створення дієвої системи фінансової безпеки передбачає чітке визначення джерел потенційної загрози у тій чи іншій сфері, а також наявних і необхідних ресурсів для їх нейтралізації. Перелік основних можливих загроз національній безпеці в економічній сфері в Україні наведено в Додатку 2.

Водночас на фінансову безпеку впливає дія численних внутрішніх і зовнішніх викликів і загроз.

Узагальнюючи різні позиції з приводу загроз фінансовій безпеці держави, а також аналізуючи норми вітчизняного законодавства у цій сфері, джерела потенційних і наявних загроз можна поділити на внутрішні і зовнішні. При цьому загрози фінансовій безпеці слід розглядати як наявні та потенційно можливі явища і чинники, що створюють небезпеку життєво важливим національним інтересам України у фінансовій та економічній сферах.

Сучасна динаміка суспільних процесів в Україні й світі зумовлює необхідність формування адекватної, ефективної та економічно виправданої системи захисту національних інтересів та забезпечення національної (в тому числі економічної і фінансової) безпеки. Стратегічною метою політики національної безпеки України є забезпечення державного суверенітету та територіальної цілісності, національної єдності на основі демократичного поступу суспільства і держави, дотримання прав і свобод людини й громадянина, створення умов для динамічного зростання економіки, забезпечення європейських соціальних стандартів і добробуту населення. Як зазначається у Стратегії національної безпеки України, забезпечення прийнятного рівня економічної безпеки не можливе без здійснення структурної перебудови і підвищення конкурентоспроможності національної економіки. Для цього необхідно насамперед поліпшити інвестиційний клімат, зокрема шляхом забезпечення дієвого захисту права власності, удосконалення регуляторного і корпоративного законодавства, обмеження монополізму, розвитку фінансового і фондового ринків. Одним із найважливіших завдань у цьому контексті є реформування податкової системи, забезпечення спрямованості фіскальної політики держави на зменшення частки усіх складових матеріальних витрат в економіці. Необхідно підвищити ефективність використання державних коштів, забезпечити дієвий державний контроль за діяльністю субєктів природних монополій, прозорість використання ними фінансових ресурсів, ефективність тарифної та регуляторної політики. Заходи економічної політики держави слід спрямовувати також на зміцнення фінансового стану субєктів господарювання, забезпечення зростання їх рентабельності та капіталізації. Не менш важливо забезпечити подолання тінізації економіки та припинення відпливу капіталів за кордон; збалансований розвиток бюджетної сфери; внутрішню і зовнішню захищеність національної валюти, її стабільність, захист інтересів вкладників; здійснення виваженої політики внутрішніх і зовнішніх запозичень.

Таким чином, створення повноцінного механізму забезпечення фінансової безпеки держави передбачає перш за все вирішення широкого кола проблем, що стосуються формулювання критеріїв та принципів забезпечення фінансової безпеки, визначення пріоритетних національних інтересів у фінансовій сфері, здійснення постійного відстеження факторів, які викликають загрозу фінансовій безпеці країни, а також вживання заходів щодо їх попередження та подолання. Більше того, для створення механізму забезпечення фінансової безпеки необхідно вирішити цілий комплекс правових, структурно-організаційних, процедурних, кадрових, технологічних та ресурсних питань. Що стосується систем забезпечення фінансової безпеки, то поки що поза належною структурною організацією залишається система відповідних інститутів і організаційно-управлінських структур, які мають займатися цією проблемою, концепція їх перспективної побудови. Додаткові труднощі у формуванні системи фінансової безпеки України повязані з відсутністю в країні координаційного центру, який, отримуючи інформацію з цієї проблематики від різних міністерств і відомств, мав би змогу узагальнити її і зробити відповідні висновки.

2. Сучасний стан фінансової безпеки України та стратегія її забезпечення

В умовах прискореної глобалізації світового господарства однією з найважливіших економічних проблем в Україні, починаючи з 90-х років XX ст., є зростання загроз економічній і, зокрема, фінансовій безпеці України. Невирішеність проблем у цій сфері не дозволяє забезпечити відповідний рівень економічного зростання, ускладнює здійснення ефективної реструктуризації економіки, здійснює негативний вплив на зовнішньоекономічну, податкову, страхову сфери та бюджетний процес нашої країни [9]. Фінансова безпека, рівень якої погіршився на 4,09 в.п. до 68,26%. Найбільшу загрозу фінансовій безпеці становили високий рівень інфляції та зростання дефіциту зовнішньоторговельного балансу до загального обсягу зовнішньої торгівлі (з 8,3% у І півріччі 2007 року до 13,1% у І півріччі 2008 року) (таблиця 1).

Інтегральний показик рівня фінансової безпеки зменшився на 4 в.п. до 68,3% (рис. 2).

Рис. 2 - Інтегральний показник фінансової безпеки, %

Таблиця 1 - Показники фінансової безпеки України за І пів. 2007-2008 року

Фактори прямого впливу

Негативні:

- збереження високої інфляційної динаміки: за січень-червень 2008 р. індекс споживчих цін становив 115,5% (за січень-червень 2007 р. - 104,2%), що, переважно, є наслідком збереження прискорених цінових тенденцій другої половини 2007 р. та зростання цін на ресурси та продовольство на світових ринках;

- збільшення обсягу готівки поза банками у співвідношенні до ВВП на 0,7 в.п. до 14,9%, що свідчить про збереження сприятливих умов для функціонування тіньової економіки. При цьому готівкова частина у структурі грошової маси залишилася без змін і становила 27,7%;

Довідково: у І півріччі 2008 р. мало місце уповільнення темпів розширення грошової маси до 13,7% проти 16,1%. Це призвело до зменшення рівня монетизації з 46,1% до 44,1%.

- поступове уповільнення темпів нарощування обсягів міжнародних резервів до 9,2% порти 16,3%. При цьому нарощені резерви відповідали 3,7 місяцям майбутнього імпорту товарів та послуг, а в аналогічному періоді - 3,5 місяця;

- посилення ризиків ліквідності банківської системи: темпи зростання обсягів кредитування (на 21,4%) за І півріччя 2008 р. перевищують на 6,6 в.п. темпи зростання обсягів депозитів (на 14,8%). При цьому була сформована тенденція до зменшення з початку року на 0,6 в.п. (до 68,6%) питомої ваги довгострокових кредитів у загальному їх обсязі порівняно з їх збільшенням на 2,5 в.п. до 67,3% за аналогічний період 2007 року;

Довідково: з метою стримування інфляційного тиску було збільшено вартість кредитів, наданих банками в економіку: без урахування операцій за овердрафтом - з 13,4% річних у грудні 2007 р. до 15,2% річних у червні 2008 р., в тому числі в національній валюті - з 14,4% до 17,3% річних відповідно.

- зміна валютної структури депозитів: за даними Національного банку України, більшими темпами зростали вцілому вкладення в іноземній валюті - обсяг депозитів у національній валюті упродовж І півріччя 2008 р. збільшився на 14,1%, тоді як кошти в іноземній валюті (у гривневому еквіваленті) за цей період - на 16,1%. Це призвело до збільшення рівня доларизації економіки з 22,8% на початку року до 23,2% станом на 01.07.2008 (за аналогічний період 2007 р. відбулося зниження рівня на 1 в.п. до 26%). На противагу, у валютній структурі депозитів населення продовжувалася позитивна тенденція до більш прискореного зростання вкладів з початку року у національній валюті (на 21,1%) порівняно із депозитами в іноземній валюті (на 13,4%).

Довідково: у І півріччі 2008 р. темпи залучення банками вільних коштів на внутрішньому ринку уповільнилися: загальний обсяг депозитів збільшився на 14,8%, що на 2 в.п. менше, ніж в аналогічному періоді 2007 року. При цьому збереглася тенденція до більшого зростання депозитів фізичних осіб (на 18,1%), ніж депозитів юридичних осіб (на 10,1%).

Високий рівень зовнішнього боргу (додаток 3). Загальна сума зовнішнього боргу у 2007 р. зросла на 13,9% у відношенні до попереднього року і ставила 84,5 млрд дол. США. (60,2% у відношенні до ВВП).

Державний зовнішній борг становив 2008 р. 86,0 млрд. грн., або 11,2 млрд. дол. США. Державний зовнішній борг збільшився у 2008 на 32,5 млрд. грн., або 4,2 млрд. дол. США, що повязано, в основному, зі стрімким зростанням офіційного курсу основних іноземних валют (з 5,05 гривні за дол. США на початок року до 7,70 гривні за дол. США на 31 грудня 2008 року).

В рамках стабілізації економіки країн з перехідною економікою МВФ розробив масштабну програму підтримання національних економік шляхом надання їм стабілізаційних кредитів. Україні отримала позику у розмірі 16 млрд. дол. США під 4% на 15 років. Однак МВФ надав кредит за умови виконання Україною низки вимог і проведення відповідних реформ фінансової системи. Постає питання „чи позитивно це вплине на національну фінансову безпеку України”.

Наслідки впливу отримання міжнародного кредиту українська економіки відчує згодом, але в рамках нашого дослідження варто звернути увагу на політичний фактор. Саме політична нестабільність в країні виступає основною причиною, яка підтримує нестабільність на валютному ринку, незважаючи на отримання Україною першого траншу в розмірі 4 млрд.дол, що мало б знизити внутрішній попит на внутрішньому ринку. Загальновідомо, що міжнародні запозичення негативно впливають на економічну незалежність країни, збільшуючи розмір зовнішнього державного боргу. Однак найбільшою небезпекою виступають в даному випадку умови запозичення, оскільки торкаються не тільки обсягу грошових коштів, але й грошово-кредитної політики приймаючої країни. Саме це дозволяє отримати кредитору вигідніші умови економічного співробітництва з країною-позичальником і безпосередньо впливати на його економічну політику [13].

Позитивні:

- збільшення обсягів кредитування реального сектору економіки: незважаючи на уповільнення темпів кредитування економіки, обсяг кредитів, наданих субєктам господарювання у співвідношенні до ВВП збільшився до 38,8% проти 35,3%. При цьому перевага при кредитуванні реального сектора економіки надавалась галузям, які, насамперед, забезпечують своєчасне повернення кредитів, надійні гарантії та високу дохідність операцій. У структурі вимог банків за кредитами, наданими субєктам господарювання за видами економічної діяльності, станом на 01.07.2008 найбільші частки становили кредити, надані субєктам господарювання у сфері торгівлі (36,9%) та у переробній промисловості (24,2%);

Довідково: темпи обсягу кредитування економіки в цілому уповільнилися до 21,4% порівняно з 28,7%, а субєктів господарювання - до 19,9% проти 24,8%, відповідно.

- підвищення гнучкості валютного курсу: упродовж І півріччя 2008 р. безготівковий обмінний курс гривні до долара США коливався в діапазоні від 4,60 до 5,07 грн./дол. США, що сприяло уповільненню інфляційних процесів;

- активізація на ринку страхових послуг: за січень-червень 2008 р. страховиками здійснено валових страхових виплат на 89,1% більше, ніж за січень-червень 2007 р., а обсяг валових страхових премій збільшився відповідно на 47%. Таким чином, рівень страхових виплат зріс на 6,6 в.п. до 29,9%.

Фактори опосередкованого впливу

Негативні:

- нерівномірність фінансування видатків: упродовж січня-червня 2008 р. найкраще виконувався план фінансування видатків на соціальний захист та соціальне забезпечення (48,8% від плану на рік) при низькому рівні фінансування видатків економічного розвитку - капітальні видатки за цей період профінансовані лише на 20,7% від плану на рік;

- зростання обсягів кредиторської заборгованості між підприємствами на 21,2% (з неї простроченої - 14,3%) проти 15,4% (з неї простроченої - 8,8%). У структурі кредиторської заборгованості питома вага заборгованості між підприємствами станом на 01.07.2008 становила 90,2% (торік - 90,4%);

- залежність фондового ринку від іноземного капіталу, що в умовах розгортання світової фінансової кризи суттєво впливало на падіння індексу ПФТС - з початку року він знизився на 34,6% (або на 406,45 пункта) до 756,57 пункта переважно внаслідок “просідання” цінних паперів підприємств енергетичної галузі;

- низька активність інвесторів на ринку державних цінних паперів: Мінфін під час первинного розміщення облігацій внутрішніх державних позик залучив до державного бюджету лише 436,72 млн. грн. проти 801,24 млн. грн..

Таким чином, у фінансовій сфері спостерігалось подорожчання банківських кредитів; зниження рентабельності власного капіталу банківської системи внаслідок зростання збитків банків і проблемної заборгованості. Основними загрозами економічній безпеці України у фінансовій сфері були: скорочення золотовалютних резервів; погіршення ліквідності у банківській системі; недостатність внутрішніх джерел капіталізації; гальмування розвитку вітчизняного фондового ринку; знецінення національної валюти, погіршення суверенного рейтингу України та вітчизняних банків.

Міжнародне рейтингове агентство Moodys прогнозує, що до кінця 2010 р. не відбудеться стабілізація української банківської системи. У середньостроковій перспективі українські позичальники зазнають труднощів із обслуговуванням своїх боргів перед банками, що уповільнить відновлення банківського кредитування економіки.

Стабільність гривні у 2010 р. залежатиме від стану платіжного балансу і стану бюджетної сфери.

Зміна конюнктури на світових ринках може загрожувати зниженням валютних надходжень і девальвацією гривні. Зменшення бази оподаткування призводить до зменшення доходів державного бюджету за 9 місяців 2009 р. на 12% порівняно з відповідним показником минулого року. Водночас, видатки державного бюджету збільшилися порівняно з аналогічним періодом минулого року на 3,5%. Така ситуація призвела до формування в січні - вересні 2009 р. дефіциту держбюджету в сумі 24 млрд. грн. (за відповідний період 2008 р. був профіцит у 3 млрд. грн.), що в умовах обмеженості джерел його покриття є значним ризиком для макроекономічної стабільності.

Дефіцит державного бюджету покривається емісією ОВДП, яку викуповує НБУ. На початок 2009 р. у портфелі НБУ перебувало ОВДП на суму 8547,12 млн. грн. (29,3% загального обігу), на 19.10.2009 р. -35849,13 млн. грн. (52%). Викуп ОВДП НБУ може спровокувати знецінення гривні. Девальвацію гривні можуть спричинити й бюджетні соціальні виплати.

Агентство Fitch Ratings вбачає підвищені ризики у використанні монетарних засобів державної підтримки банків, що може призвести до зменшення золотовалютних резервів і знецінення гривні. Золотовалютні резерви НБУ у 2009 р. скоротились на 2,4%, що збільшує загрози в сфері боргової безпеки держави у звязку із надмірними запозиченнями у МВФ[11].

Проаналізувавши основні складові впливу та формування фінансової безпеки слід констатувати, що стратегія забезпечення економічних інтересів держави, які є головним індикатором її економічної, а відповідно, і фінансової незалежності, має включати систематизовану політику регулювання не тільки внутрішніх процесів на фінансовому ринку, але й зовнішніх факторів, які є пріоритетними на сьогоднішній день. В рамках економічного дискурсу визначаються “малі” та “великі” країни. Для малих країн, які безпосередньо не мають вагомого впливу на розвиток світової економіки, визначальними факторами, що впливають на фінансову незалежність, є зовнішній сектор, а саме іноземні інвестиції, міжнародні організації, зовнішній державний борг, міжнародні кредити тощо [13].

Дані фактори визначають рівень залежності країни від зовнішніх факторів та можливість забезпечення стратегічних інтересів країни на світовій арені.

Механізм створення фінансової безпеки вимагає інноваційних технологій управління процесами. Саме конкурентоспроможність країни є інноваційною складовою в формуванні стратегії підтримання фінансової безпеки країни. Ми можемо говорити і про конкурентоспроможність національних компаній з точки зору міжнародної торгівлі, залучення іноземних інвестицій, вихід українських компаній на міжнародні фондові ринки тощо.

За таких умов проблему фінансової безпеки України важко переоцінити. Тому особливо актуальна розробка державної стратегії фінансової безпеки. На низку органів виконавчої влади повинна бути покладена відповідальність за розробку кількісних та якісних параметрів й критеріїв фінансової безпеки, моніторинг і прогнозування чинників, що визначають виникнення загроз фінансовій безпеці, проведення досліджень для виявлення тенденцій та можливостей розвитку загроз, пошук оптимальних шляхів їх подолання. Враховуючи специфіку інформаційного забезпечення та аналітичної роботи різних органів виконавчої влади, вважаємо, що провідна роль у вирішенні зазначених проблем має належати Державному комітету фінансового моніторингу України. При цьому система фінансової безпеки повинна виявляти ситуації, в яких фактичні або прогнозовані параметри економічного розвитку виходять за межі порогових значень, розробляти заходи з їх подолання, тобто виходу країни із зони небезпеки, проводити експертизу нормативно-правових актів з позицій фінансової безпеки України.

Забезпечення належного рівня фінансової, і, як наслідок, національної безпеки в цілому, проводить держава через свою виважену фінансову політику. В даному контексті державою фінансова безпека виокремлюється як складова третього рівня загальної національної безпеки. В свою чергу можна виділити рівні управління фінансовою безпекою: країна, регіон, підприємство. Це свідчить про те, що не можна розглядати фінансову безпеку окремо, як підсистему третього рівня. Кожен вид безпеки проявляється на усіх рівнях ієрархії економічних системі потребує уваги відповідними субєктами управління. Виокремлення рівнів фінансової безпеки наочно демонструє важливість управління усіма її складовими, оскільки через наявність різноспрямованих взаємозвязків між рівнями елементи фінансової безпеки впливають на усі інші елементи національної безпеки в цілому [6, с. 126].

Пропозиції щодо вирішення проблеми

1. Кабінету Міністрів спільно з Національним Банком, міністерствами фінансів та економіки доцільно розробити „Концепцію фінансової безпеки держави”, яка б враховувала орієнтацію зовнішньої політики на інтеграцію в європейські структури і специфіку функціонування фінансової системи України. До неї мають входити такі пункти, як:

(а) безпека монетарної політики - тобто відповідність валютної системи нормам, які діють в ЄС з врахуванням інтересів України (зокрема: обмеження темпів інфляції до 2-3 % на рік; зниження процентної ставки по кредитах до 5-6% (з врахуванням необхідності мінімізації інвестиційних ризиків); утримання дефіциту бюджету на рівні 3%; обмеження державного боргу до показника меншого за 60% від рівня ВВП; забезпечення стабільності гривні);

(б) безпека бюджетної політики - посилення ролі складових елементів бюджету в адаптації до середньозважених показників ЄС, переорієнтація податкової політики не лише на збільшення частини надходжень бюджету, а й на посилення його ролі в стимулюванні приватного сектору економіки, і створення, таким чином, передумов для того, щоб Україна могла вважатись країною з ринковою економікою де-факто; ефективніше використовувати фонди, що надаються країнами ЄС з метою структурної перебудови економіки та підвищення ефективності фінансового сектору;

(в) забезпечення політики обслуговування зовнішнього боргу, куди б входило створення відповідного контролюючого органу в рамках Міністерства фінансів, який би здійснював моніторинг за функціонуванням коштів, що надходять від розміщення боргових зобовязань серед провідних інвесторів світу, організація проведення навчального процесу серед певної частки держслужбовців щодо досягнення гнучкої системи управління борговими зобовязаннями власними зусиллями, а не лише через консультаційне сприяння міжнародних фінансово-аналітичних служб;

(г) посилення транскордон ного співробітництва, що б сприяло розвитку підприємництва між Україною і країнами ЄС.

2. Здійснити валютну переорієнтацію гривні з привязкою до кошика валют, зокрема, євро (переважаюча частка), долара США та китайського юаня або японської єни (оскільки ці валюти виступають основними гарантами фінансової стабільності у своїх регіонах, а країни-емітенти цих валют, своєю чергою, - основними торговельними партнерами для більшості країн світу) для посилення валютно-кредитної безпеки держави.