Вступ
Проблемарозвитку корпоративного управління на сьогоднішній день досить актуальною вУкраїні так як їх кількість в Україні з кожним роком зросту. Взагалі токорпоративне управління – це система відносин, якавизначає правила та процедури прийняття рішень щодо діяльності господарськоготовариства та здійснення контролю, а також розподіл прав і обов'язків міжорганами товариства та його учасниками стосовно управління товариством. Корпоративне управління визначає розподіл прав іобов'язків між різними учасниками корпорації, а саме: спостережною радою банку(радою директорів), керівництвом (правлінням) банку, акціонерами та іншимизацікавленими сторонами (для банків – перш за все вкладниками та іншимикредиторами), а також правила та процедури прийняття рішень щодо справ банку. Утакий спосіб забезпечується визначення та виконання завдань організації тамоніторинг її діяльності. Основна мета корпоративного управління – забезпечитичесний та прозорий бізнес, відповідальність та підзвітність усіх залучених доцього сторін. Успішний розвиток корпоративного сектора в Україні тіснопов’язаний з розвитком цивілізованого корпоративного управління. Удосконаленнякорпоративного управління забезпечить вітчизняному та іноземному інвесторунадійний захист прав власності, виробництву – ресурси для подальшого розвитку,державі – ефективне управління процесами на ринку цінних паперів.
Таким чином метоюмоєї роботи проаналізувати стан корпоративного управління в Україні.
Об’єктом є корпоративне управління
Основним завданнямиє:
проаналізувати станта перспективи розвитку корпоративнеуправління в Україні; розглянути особливості сучасного корпоративногоуправління; з’ясувати суть ефективного корпоративного у правління в Україні
1. Корпоративне управління:стан та перспективи
Корпоративнаформа бізнесу – явище порівняно нове, котре виникло як відповідь на певнівимоги часу. За офіційними даними, кількість акціонерних товариств в Україні накінець 2009 року склала близько 32 тис., з них 11 тис. – публічні і майже 21тис. – приватні. Загальний обсяг виробництва акціонерних товариств в Україніскладає близько 75% ВВП країни.
Підпоняттям корпоративне об’єднання розуміють не тільки акціонерні товариства, щовиступають як самостійні юридичні особи, але і групи юридичних або самостійнихгосподарських підприємств, що ведуть спільну діяльність на основі консолідаціїактивів або договірних (контрактних) відносин для досягнення загальних цілей.
Створеннявеликих високотехнологічних корпоративних структур має ряд досить важливихпереваг у порівнянні з підприємствами малого і середнього бізнесу та відіграєзначну роль у формуванні ефективної структури економіки України й у посиленніекономічної і науково-технічної інтеграції. Тенденція до об’єднання суб’єктівгосподарювання відбиває об’єктивну необхідність їхнього розвитку. Великікорпорації сприяють стійкості економічного співробітництва як на внутрішньому,так і на зовнішньому ринках, координації діяльності промислових структур задопомогою засобів внутрішньофірмового управління, що, у свою чергу, обумовлює необхідністьдослідження механізму корпоративного управління.
Розглядаючисучасний економічний стан України можна з впевненістю сказати, що проблемарозвитку корпоративного управління є досить актуальною. Саме тому необхіднозробити аналіз існуючих систем корпоративного управління з метою виборунайбільш досконалої. У таблиці 1 наведені переваги та недоліки чинногокорпоративного законодавства в питанні балансування інтересів міноритарних імажоритарних акціонер
Табл.1. Переваги та недоліки чинного корпоративного законодавства в питаннібалансування інтересів міноритарних і мажоритарних акціонерів
Переваги
Недоліки
-забезпечення міноритарним акціонерам права мати представників у складі виконавчих органів та інших органів управління товариством за допомогою кумулятивного голосування;
– гарантована законодавством можливість міноритарних акціонерів продати належні їм пакети акцій за ринковою вартістю – після проведення необхідної оцінки.
-власники більше 60% акцій можуть особисто проводити збори акціонерів або ігнорувати ініціативи інших акціонерів;
– великі акціонери залишають за собою право вирішувати питання в ущерб інтересів дрібних акціонерів;
– відсутня чітка регламентація захисту прав дрібних акціонерів у випадку банкрутства або ліквідації товариства;
– вимога розкриття інформації про реальних власників акціонерного товариства багато в чому носить декларативний характер і в результаті залишається проблема «закулісних ігор» з акціями акціонерного товариства.
управліннякорпоративний
Такимчином ми бачимо, що на даному етапі розвитку корпоративного управління вУкраїні спостерігається більше недоліків аніж переваг корпоративногозаконодавства в питанні балансування інтересів міноритарних і мажоритарнихакціонерів
Початкомформування корпоративних об’єднань вважають масштабне здійснення в Українібезкоштовної приватизації, яка призвела до створення на багатьох підприємствахакціонерних моделей, характерною рисою яких є домінуюча роль акціонерів – працівниківВАТ.
Однак,як виявилося, на практиці такий підхід не завжди сприяє стимулюванню більшефективної роботи ВАТ, і поки що приватна власність у формі тих акціонернихтовариств, які створені у процесі приватизації, не довела своєї переваги наддержавною.
Другугрупу, яка, на відміну від держави-акціонера, присутня зараз на всіхприватизованих ВАТ, становлять акціонери – керівники підприємств. Головнийінтерес представників цієї групи полягає у збереженні своїх посад і владивсередині акціонерного товариства.
Дотретьої групи увійшли акціонери – працівники підприємства. Її представникиставали власниками акцій «рідних» об’єктів із декількох причин Ця групапрактично позбавлена самостійності, що спричинено некомпетентністю тазалежністю від керівництва ВАТ.
Середінших акціонерів українських ВАТ у першу чергу треба виділити стратегічнихінвесторів, які цілком свідомо купували значні пакети акцій з метою отриманняконтролю над підприємством. Дії цих акціонерів у багатьох випадках такожхарактеризуються певною жорсткістю.
Найбільшнезахищеною групою акціонерів є юридичні особи (портфельні інвестори) тафізичні особи, що володіють незначними пакетами акцій. Ці акціонери в першучергу зацікавлені в розвитку підприємства, підвищенні ліквідності акцій тазростанні їхньої ринкової вартості
Існуютьй інші чинники, що заважають нормальному розвитку ВАТ. До них слід віднестизакритість фондового ринку щодо отримання повної інформації про емітентівакцій. Відсутність відкритої інформації про власників акцій не дає можливостіадекватно реагувати на зміни ситуації у структурі власників, узгоджувати своюполітику у ході підготовки акціонерних зборів.
Намою думку, одним із найважливіших чинників ефективного розвитку корпоративнихвідносин є відносини всередині підприємства, або корпоративна культура. Нажаль, сьогодні ці відносини ще далекі від належного рівня через постійніконфлікти між менеджментом підприємства та його акціонерами, між власникамималих та великих пакетів акцій, між стратегічним інвестором та іншимиакціонерами.
Аналізпроблем бізнесу різних корпорацій показує, що їхня наявність пов’язана не здисбалансом влади, а з помилковими стратегічними рішеннями. Баланс влади – лишенеобхідна і досить важлива основа для побудови ефективної системикорпоративного управління. Сутність же системи полягає в ефективності рішень,насамперед стратегічних. Система корпоративного управління має бути побудованатаким чином, щоб вона могла попереджати появу стратегічних помилок, а за умовиїх виникнення – ефективно їх коректувати. В результаті процес прийняттястратегічних рішень повинен бути істотно змінений.
Збалансованасистема корпоративного управління є практично непрацездатною в динамічномунестійкому розбалансованому корпоративному зовнішньому середовищі. Прагнення доефективності в межах такої системи припускає тільки один шлях – концентраціюкапіталу – і тим самим істотне зниження конфлікту інтересів. Фактично це шляхпоступового виведення за рамки корпоративних процесів носіїв інших інтересів.
2. Особливості сучасногокорпоративного управління
Ефективність корпоративного управління стає вирішальним факторомуспішної роботи компаній в ринкових умовах.Для багатьох компаній, фінансових інститутів, бірж і урядів країн ця вимогаринку є на сьогодні однією з головних. За відсутності ефективної структури, щовизначає взаємини ради директорів, виконавчого органу та акціонерів, українськікомпанії та економіка в цілому будуть постійно стримуватися в своєму розвиткунестачею капіталу.
На шляху підвищення ефективності корпоративного управління вУкраїні вже здійснено перші кроки. Зокрема, нещодавно запропоновановпровадження концепції так званого «незалежного директора» спостережної ради,яка є новою для всього українського корпоративного сектору. Незалежний директор– це особа, незалежна від керівництва та основних акціонерів, яка може бутиоб'єктивною при оцінці ситуацій та неупередженою, є нейтральним представникомакціонерів меншості та усіх зацікавлених сторін і діє лише в інтересахкорпорації. Спостережна рада, що працює належним чином, здатна неупередженоконсультувати, контролювати керівництво, виходячи з об'єктивної оцінки станусправ у компанії/банку. Це спрацьовує навіть коли корпорацією (банком) управляєїї найбільший акціонер. Незалежні директори дають Спостережній раді змогуповною мірою здійснювати незалежний та об'єктивний контроль керівництвакомпанії/банку. З метою вдосконалення корпоративногоуправління в українських банках в 2005 році Міжнародною фінансовою корпорацієюбув організований проект «Корпоративне управління в банківському секторіУкраїни», що мав на меті допомогти українським банкам уникнути небезпеки, якуявляють собою слабкі Спостережні ради. П'ять банків-клієнтів цього Проекту іпризначили до своїх Спостережних рад незалежних директорів. Цими банками є «ТАС-Комерцбанк», «Укргазбанк», «Дністербанк» (Львів), «Мегабанк» (Харків)та «Укргазпромбанк».
Характерною особливістю акціонування державних підприємств єрозпорошеність акцій серед численних акціонерів. З іншого боку, відсутність належного інституційногозабезпечення процесів масової приватизації та дієвих механізмів захисту правакціонерів в процесі приватизації призвело до масових порушень та зловживань укорпоративному секторі. Природно, вплив цих обставин на інвестиційний іміджукраїнського корпоративного сектора негативний.
Органи державного управління приділяють недостатньо увагипроблемам корпоративного управління в Україні, хоч і визнають їх беззаперечнуактуальність. Разом з тим, процес ринкових перетворень в нашій країні вимагаєактивнішого втручання держави в процеси вдосконалення корпоративного управління,розробки конкретних проектів та їх практичного впровадження. Також, однією зпроблем корпоративного управління сьогодні є значна концентрація прав власностіна підприємстві.
Таким чином необхідно зазначити, що єдино можливою передумовоюсвідомого вдосконалення корпоративного управління на своєму підприємстві єбажання власника вийти на міжнародні ринки капіталів, у середовище, що вимагаєдотримання високорозвинених правових норм та процедур корпоративногоуправління.
Поліпшення рівня корпоративного управління є чинником підвищенняінвестиційної привабливості та формування вторинного ринку цінних паперів. З метою підвищення рівня корпоративногоуправління в Україні є доцільним:
1. Перехід до Міжнародних стандартів бухгалтерського обліку (ІАS)та Міжнародних стандартів аудиту (ISA).
2. Запровадження єдиних принципів корпоративного управління.
3. Законодавче закріплення вимог щодо частки незалежних директоріву Наглядовій раді. Для середнього бізнесу частка незалежних членів має складати25%, для великого – більш, ніж 50%.
4. Запровадження єдиної методики регулярного розрахунку іпублічного представлення індексів корпоративного управління.
5. Ініціювання та підтримка, у тому числі фінансова, державоюсудових позовів з боку мінори тарних акціонерівз питань порушень правил корпоративного управління.
3. Суть ефективногокорпоративного у правління в Україні
Ефективне корпоративне управління стає вирішальним факторомуспішної роботи компаній в умовах ринку. Для багатьох компаній, фінансовихінститутів, бірж і урядів ця вимога ринку є на сьогодні ключовою. Безефективної структури, що визначає взаємини ради директорів, виконавчого органута акціонерів, розвиток українських компаній та економіки в цілому будепостійно стримуватися нестачею капіталу.
Багато українських компаній могли б успішно конкурувати зі своїмизахідними колегами, спираючись на вже здобутий позитивний досвід. Однак дляцього необхідні значні кошти на відновлення інфраструктури, модернізаціювиробництва, впровадження управлінських інформаційних систем, зміцненняматеріальної бази, для того щоб компанії могли протистояти впливам зовнішньогоринку та політичних потрясінь.
У даний час український ринок капіталу перебуває на стадіїстановлення і є вкрай обмеженим. Тому основна частина капіталу повиннанадходити від іноземних інвесторів і кредиторів. У недалекому минулому деякііноземні інвестори закривали очі на слабкість корпоративного управління вУкраїні, оскільки їх вабили високі прибутки та інвестиційні можливості, щоздавалися їм безмежними. Сьогодні через високий рівень ризику ситуаціязмінилася. Тому необхідно істотно розширити коло потенційних інвесторів шляхомзалучення серйозного капіталу. Для відкриття дороги великому капіталовінеобхідно, щоб українські компанії опанували ефективні процедури корпоративногоуправління.
Іноземні інвестори будуть вкрай неохоче інвестувати кошти вукраїнську економіку, поки не переконаються в тому, що їхні права надійнозахищені. Ризик, з яким сьогодні стикаються інвестори, буде залишатися дужевисоким доти, поки існують сумніви в ефективності захисту прав акціонерівкомпаній.
В Україні повинно сформуватися ефективне корпоративне управління.PricewaterhouseCoopers надає професійні послуги багатьом українським компаніям,а також цілому рядові міжнародних банків, інвестиційних компаній, що готовіінвестувати кошти в українську економіку. Ми зацікавлені у швидкому таефективному розвитку українського ринку капіталу. Ми переконані, що захист правінвесторів і забезпечення прозорості компаній є, серед іншого, запорукоюуспішного залучення вітчизняних і міжнародних інвестицій. Тому ми підготувалирекомендації з реалізації основних принципів ефективного корпоративногоуправління і наполегливо рекомендуємо ознайомитися з ними власникам ікерівникам компаній.
Висновок
Проаналізувавши корпоративне управління в Україні я можу зробитивисновок, що останнім часом в Україні все більше зростає інтерес довикористання акціонерної форми організації капіталу, корпоративних прав,корпоративних відносин і корпоративного управління.
У нас ще не склалися напрацьовані за десятиріччя існуваннязахідної демократії механізми участі акціонерів в управлінні компаніями.Відсутність гласності, безконтрольність та непідзвітність виконавчих органівакціонерам часто призводять до вседозвілля, відкритої зневаги до інтересівостанніх, та насамперед, дрібних утримувачів акцій, і, як результат, розореннюта банкрутству багатьох підприємств при особистому збагаченні керівництвапідприємств. Середньостатистичний акціонер в Україні ще психологічно не став «господарем»,який наймає директора для ефективного управління своєю власністю. Він ще ненавчився приймати рішення на основі показників фінансового стану обґрунтованихбізнес – планів, а сподівається більшою мірою на компетентність та чесністькерівництва.
Такий стан речей, на мій погляд, можна пояснити тим, що значначастина підприємств, які стали АТ у ході приватизації, недостатньо інформованіпро те, як їм, взагалі, слід діяти у статусі цінних паперів. На мій погляд,члени керівних органів АТ після обрання повинні проходити обов’язковий курснавчання корпоративним методам управління та менеджменту з цінних паперів.Потреба в таких курсах та в єдиній програмі навчання безперечна (у т.ч. длябухгалтерів АТ).
Однією знайважливіших причин, що стримують ефективне функціонування АТ в Україні,залишається недосконалість правової бази їх діяльності. Проведений аналізпоказує, що викладені в законодавчих актах України питання правовоїрегламентації управління акціонерними товариствами не мають чітких рекомендаційщодо функцій окремих органів управління та відповідного їх розподілу, щодозволяє по – різному трактувати їх в конкретній практиці діяльності АТ.
Списоквикористаних джерел
1. Закон України «Про акціонерні товарис Баюра Д.О.
2. Система корпоративного управління в Україні: стан та перспективирозвитку. – К.: Видавничополіграфічний центр «Київський університет»,2009.тва»;
3. Шеремет О. Удосконалення корпоративного управління //Економіка України. – 2009. – №1. С. 5;
4. www.kmu.gov.ua/control/uk/publish/category? cat_id=836461;
5. www.vab.ua/ukr/investor_relations/corporate/