РЕФЕРАТ
Комплексне оцінювання ефективності інноваційної діяльностіфірми
ЗМІСТ
Вступ
1. Принципи оцінювання і показникиефективності інноваційної діяльності
2. Основні показники економічноїефективності інноваційних проектів
Список літератури
ВСТУП
Суб'єкти господарювання зацікавлені в інноваціях, завдяки яким вониможуть здобути певні конкурентні переваги — унікальність нового продукту,зниження виробничих витрат, поліпшення якості продукції тощо. Кінцевимрезультатом цього є підвищення іміджу, зростання обсягів продажу продукції, щозбільшує прибуток підприємства. Однак привабливість інновацій полягає не лише вкращих економічних результатах окремих підприємницьких структур. Активнаінноваційна діяльність сприяє загальному соціально-економічному зростанню, томуоцінювання її ефективності слід здійснювати комплексно з урахуваннямекономічних, науково-технічних і соціальних чинників.
Ринкові умови змушують підприємницькі структури вдаватися до інноваційнихзмін, щоб здобути певні переваги у конкурентній боротьбі. Підвищенняконкурентоспроможності підприємств дає змогу їм зайняти належне місце усвітовому розподілі праці, що забезпечує ширший ринок збуту, збільшеннягрошових надходжень. Від цього виграє і держава: зростає рівень ВВП,вирішуються соціальні програми, підвищується добробут населення. Отже,результати інноваційної діяльності позитивно впливають на стан і функціонуванняяк окремого суб'єкта ринку, так і держави загалом, що свідчить про ефективністьінновацій.
1. Принципи оцінювання і показники ефективності інноваційної діяльності
Ефективність інновацій — величина, що визначається конкретною здатністюінновацій зберігати певну кількість трудових, матеріальних і фінансовихресурсів з розрахунку на одиницю створюваних продуктів, технічних систем,структур.
Ефективність інноваційної діяльності виявляється на мікроекономічномурівні (рівні окремих суб'єктів господарювання, які прагнуть поліпшитирезультати свого господарювання і отримати вищий прибуток у довгостроковійперспективі) і на макроекономічному (рівні держави, метою якої є забезпеченнядинамічного розвитку всього суспільства).
Про ефективність реалізації інновацій свідчать не лише економічнірезультати. Інновації можуть змінювати і умови праці, зменшувати потребу унепоновлюваних ресурсах, створювати можливість виконання тих робіт, які дотепербули поза межами людських чи технічних можливостей, формувати нові напряминауково-технічного розвитку тощо.
Основними критеріями оцінювання результатів інновацій є актуальність,значущість, багатоаспектність.
Актуальність
Вона передбачає відповідність інноваційного проекту цілямнауково-технічного і соціально-економічного розвитку країни, регіону,підприємства. Цілі визначаються, виходячи із встановлених суб'єктом управліннянауково-технічних, економічних, соціальних і екологічних пріоритетів, якіможуть відображати загальносвітові тенденції розвитку і визначати стратегіюрозвитку країни, регіону, окремого підприємства.
Значущість
Визначається з позицій державного, регіонального, галузевого рівнівуправління і з позицій суб'єкта підприємництва.
Державна значущість полягає у вирішенні проблем загальнодержавногомасштабу у всіх сферах життєдіяльності населення відповідно до цілейнауково-технічного і соціально-економічного розвитку країни.
Регіональна значущість відображає ступінь вирішення властивих певномурегіону соціально-економічних і екологічних проблем, цілі реалізації йогопотенціалу шляхом здійснення інноваційних програм і реалізації інноваційнихпроектів.
Галузева значущість показує вплив інновації на вирішення проблем,важливих для багатьох господарюючих суб'єктів галузі.
Значущість для суб'єкта підприємництва полягає у зміцненні його ринковихпозицій через вирішення технологічних, економічних, соціальних, екологічнихпроблем.
Багатоаспектність
Цей критерій враховує вплив інновації на різні сторони діяльностісуб'єкта господарювання та його оточення, отримання різних видів ефекту (табл.1).
Таблиця 1
Види ефекту від реалізації інноваційВид ефекту Показники Науково-технічний Відображають зміну техніко-експлуатаційних і споживчих характеристик новації Економічний Враховують у вартісному вираженні усі види результатів і витрат, обумовлених реалізацією інновацій Ресурсний Відображають вплив інновації на обсяг виробництва і споживання певного виду ресурсу Соціальний Враховують соціальні результати реалізації інновацій Екологічний Враховують вплив інновацій на навколишнє середовище
З метою врахування цих ефектів їх відповідно оцінюють. Науково-технічнеоцінювання. У його процесі визначають:
— наскільки прийняті технічні рішення відповідають сучасним технологічнимвимогам в індустріально розвинутих країнах, сприяють руху допостіндустріального суспільства;
— який рівень і масштаб новизни інноваційного проекту, його складовихчастин, чи ґрунтується він на інтелектуальному продукті чи на захищенійпатентами інтелектуальній власності;
— наскільки перспективними є закладені в проект технології й технічнізасоби;
— на який ринок (зовнішній чи внутрішній) розрахована нова продукція.
Як правило, для проведення такого оцінювання інновацію характеризують закількома суттєвими параметрами, які цікавлять їх користувачів. Всі іншіпараметри повинні вкладатися у межі існуючих стандартів, тобто слугуватиобмежувачами в їх оцінюванні.
Економічне оцінювання
Охоплює систему показників, які відображають відношення результатів і витраткожного учасника інновації. Вихідними даними для їх визначення є ринковапотреба в інновації (обсяг її продажу протягом розрахункового періоду),прогнозна ціна інновації (з урахуванням видатків, рівня інфляції, позичковоговідсотка, рівня прибутковості) і величина реальних грошових потоків, щовизначається сумою поточних витрат, інвестицій, виручкою від продажу тощо.
Загальним принципом оцінювання економічної ефективності інноваційноїдіяльності є порівняння ефекту (результату) від застосування нововведень івитрат на їх розроблення, виробництво та споживання. Розмір ефекту відреалізації інновацій визначається їх очікуваною ефективністю, яка виявляється:
а) у продуктовому сенсі — поліпшенням якості продукції і розширенням їїасортименту;
б) у технологічному сенсі — підвищенням продуктивності і поліпшенням умовпраці;
в) у функціональному сенсі — підвищенням ефективності управління;
г) у соціальному сенсі — поліпшенням якості життя.
Ефект від застосування нововведень може характеризуватися збільшенням прибутку,отриманого шляхом економії від зниження собівартості, і збільшенням виручки відзростання обсягу реалізації інноваційної продукції завдяки її новій якості.
В економічних розрахунках використовують різні показники економічноїефективності інноваційної діяльності, їх поділяють за:
—місцем одержання: локальні, регіональні, галузеві і загальнодержавні;
—метою визначення: абсолютні та порівняльні;
—ступенем збільшення: одноразові й мультиплікаційні;
—часом урахування результатів і витрат: за розрахунковий період і за рік.
Локальна ефективність характеризує результати інноваційної діяльності нарівні окремого суб'єкта господарювання, регіональна — суб'єктів господарюваннярегіону, галузева — галузі.
Загальнодержавна ефективність характеризує сукупну ефективність у всіхсферах виробництва і використання інновації в межах держави.
Абсолютна ефективність показує загальний результат, отриманийпідприємством від здійснення інноваційних заходів за певний проміжок часу.
Порівняльна ефективність свідчить про результати альтернативних варіантівінноваційних заходів, на основі чого здійснюється вибір кращого.
Одноразова ефективність вказує на загальний початковий результат,отриманий підприємством від здійснення інноваційної діяльності.
Мультиплікаційна ефективність характеризує результат інноваційноїдіяльності, що поширюється на інші галузі, внаслідок чого має місцемультиплікація ефекту, тобто процес його помноження. Так, вважається, щонайбільший мультиплікаційний ефект мають новації у машинобудівних галузях та будівництві,оскільки вони працюють у тісному зв'язку з багатьма іншими галузями.
Ефективність протягом розрахункового періоду — це результат, отриманийпротягом терміну використання інновації. Як правило, він може бути визначенийлише приблизно, оскільки на його величину впливають зміни ринкової ситуації, щоможуть бути прогнозовані лише з певною імовірністю. Тому частіше використовуютьвеличину ефекту, отриманого протягом року.
Річна ефективність — ефективність, отримана протягом умовного року (якправило, усереднена).
Вибір методу оцінювання ефективності інновацій залежить від об'єктів,якими можуть виступати різні типи інновацій:
—засоби і знаряддя праці (нові, реконструйовані, модернізовані);
— предмети праці (сировина, паливо, матеріали, енергія);
—предмети кінцевого споживання;
—технологічні процеси;
—методи організації виробництва, праці та управління;
—інноваційний проект.
Ресурсне оцінювання
Здійснюють його з метою визначення впливу інновації на обсяги споживанняпевного виду ресурсу і подолання проблеми його обмеженості (важлива у разівикористання дефіцитних чи непоновлюваних ресурсів, особливо тих, якіімпортують); визначають її показниками підвищення ефективності їх використання(наприклад, підвищення ефективності використання трудових ресурсів — зростаннямпродуктивності праці; технічних ресурсів — зростанням фондовіддачі тощо).
Соціальне оцінювання
Полягає воно у визначенні внеску інновації у поліпшення якості життяпрацівників (чи населення, якщо йдеться про масштабні інновації).
Екологічне оцінювання
Цей вид оцінювання враховує вплив інновації на розв'язання проблемохорони довкілля, що особливо важливо при реалізації інноваційних проектів, якіможуть змінювати рівень екологічної безпеки території. Здійснюється за такимипоказниками:
— зниження викидів у навколишнє середовище;
—забезпечення безвідходності виробництва шляхом замкнутого технологічногоциклу перероблення ресурсів;
—наближення до біосферосумісного типу технології (наприклад, сонячнібатареї, біотехнології перероблення відходів тощо).
Трапляється, що інновація, перспективна з огляду на можливості їїкомерціалізації, потребує значних витрат на ліквідацію наслідків її впливу надовкілля. За умов, коли держава та громадськість приділяють належну увагу стануекології, такий інноваційний проект буде відхилено.
Отже, оцінювання інновації дає змогу точніше врахувати усі результати інаслідки, які очікуються від її втілення у життя, і прийняти правильне рішеннящодо доцільності її реалізації.
2. Основні показники економічної ефективності інноваційних проектів
Переважна більшість інноваційних промислових проектів передбачає випускнової продукції. Прийняття рішення щодо втілення певного проекту в життяприймається після ретельного вивчення усіх чинників, що впливатимуть на йогореалізацію. Від цього залежать обсяги коштів, які потрібно вкласти у проект іякі можна буде отримати від реалізації нової продукції протягом її життєвогоциклу. Здебільшого реалізація інноваційних проектів вимагає значних фінансовихвкладень, які інвестори очікують повернути. Обґрунтування можливості поверненнявитрат є основою розрахунку економічної ефективності інноваційного проекту.
Економічна ефективність інноваційного проекту визначається розміромдоходів чи прибутку, отриманих за рахунок реалізації інновації протягомжиттєвого циклу проекту.
При прийнятті рішення щодо реалізації інноваційного проекту слідвраховувати вартість капіталу, залученого з різних джерел на різних стадіяхжиттєвого циклу інноваційного проекту, і очікуваний прибуток від реалізаціїінноваційної продукції. Схему життєвого циклу інноваційного проекту зурахуванням ймовірних джерел інвестування інноваційного процесу на різних йогостадіях зображено на рис. 1
/>
Рис. 1. Життєвий цикл інноваційного проекту з врахуванням ймовірнихджерел інвестування інноваційного процесу на різних його стадіях
При розрахунку економічної ефективності слід обов'язково враховуватизміну вартості грошей у часі, оскільки від вкладення інвестицій до отриманняприбутку минає чимало часу. З огляду на це необхідне дотримання такихпринципів:
1. Оцінювання ефективності використання інвестованого капіталуздійснюється зіставленням грошового потоку, який формується в процесіреалізації інноваційного проекту, та початкових інвестицій. Проект вважаєтьсяефективним, якщо забезпечується повернення початкової суми інвестицій іобумовлена дохідність для інвестора, що надав капітал.
2. Інвестований капітал і грошові потоки, які генеруються цим капіталом(отримані від продажу нової продукції), зводяться до теперішньогорозрахункового періоду, який зазвичай визначається роком початку реалізаціїпроекту.
3. Процес дисконтування капіталовкладень і грошових потоків здійснюєтьсяза різними ставками дисконту, які визначаються залежно від особливостейінноваційних проектів. При визначенні ставки дисконту враховується структураінвестицій і вартість окремих складових капіталу.
Основою дисконтування є поняття часової переваги, або зміни цінностігрошей у часі. Це означає, що раніше одержані гроші мають більшу цінність, ніжгроші, одержані пізніше, що зумовлено зростанням ризиків і невизначеності учасі. Тобто, дисконтування — це перерахунок вигод і витрат для кожногорозрахункового періоду за допомогою норми (ставки) дисконту. Воно ґрунтуєтьсяна використанні техніки складних відсотків. Так, інвестований під 10% річниходин долар США через рік є еквівалентним $1,1 ($1 + 10% від $1), через 2 роки —$1, 21 ($1 + 10% від $1, 1), через три роки — $1,33 ($1 + 10% від $1,21 )і т.д.
Приведення до базисного періоду витрат і вигод і-го розрахунковогоперіоду проекту здійснюється їх множенням на коефіцієнт дисконтування аt, що визначається дляпостійної норми дисконту Е як:
/> (1)
де t — номер кроку розрахунку.
З погляду інвесторів, сума, яку вони одержать у майбутньому, має тимменшу цінність, чим довше її доводиться чекати, оскільки більшою буде сумавтрачених за період очікування доходів. Так, при однаковій відсотковій ставці10% зобов'язання виплатити $1 через рік коштує сьогодні $0, 91 (1 поділити на1,1 в ступені 1); через два роки— $0,83 (1 поділити на 1,1 в ступені 2 ), черезтри роки — $0,75 (1 поділити на 1,1 в ступені 3 ), через десять років — лише$0,39.
Результат порівняння двох проектів з різним розподілом витрат і вигод учасі може істотно залежати від норми дисконту. У стабільній ринковій економіцівеличина норми дисконту стосовно власного капіталу визначається депозитнимвідсотком за вкладами з урахуванням інфляції та ризиків проекту. Якщо нормадисконту буде нижчою депозитного відсотка, інвестори надаватимуть перевагубанківським депозитам. Якщо норма дисконту істотно перевищуватиме депозитнийбанківський відсоток (з урахуванням інфляції та інвестиційних ризиків), виникнепідвищений попит на гроші, а отже, підвищиться банківський відсоток.
Норма дисконту позичкового капіталу — відповідна відсоткова ставка, якавизначається умовами відсоткових виплат і погашення позик.
У разі змішаного капіталу норму дисконту можна визначити яксередньозважену вартість капіталу (Weighted AverageCost of Capital), розраховану з огляду на структурукапіталу, податкову систему, умови виплат тощо. Таким чином, якщо є n видів капіталу, вартість кожного зяких після сплати податків дорівнює Еі, і його частка у загальному капіталі становить Ai, то норма дисконту Е приблизнодорівнює:
/> (2)
За перехідної економіки, коли депозитний відсоток по вкладах не визначаєреальної ціни грошей, для оцінювання ефективності проекту норма дисконтувизначається суб'єктом господарської діяльності з урахуванням альтернативних ідоступних на ринку вкладень з порівнянним ризиком.
Використовувані на практиці методи оцінювання економічної ефективностівключають розрахунок кількох показників:
— інтегрального показника ефективності, розрахованого на основі чистоїтеперішньої (дисконтованої) вартості;
— індексу рентабельності інвестицій;
— внутрішньої норми рентабельності (доходності);
— терміну окупності;
— точки беззбитковості проекту.
Чиста теперішня вартість ЧТВ (або інтегральний ефект). Це різницярезультатів і витрат за розрахунковий період, приведених до одного, як правило,початкового року, тобто з урахуванням їх дисконтування:
/> (3)
де Тр — розрахунковий рік; Дt — доходи в і-й рік; Вt — інноваційні витрати в і-йрік; аt — коефіцієнт дисконтування.
Рішення доцільно впроваджувати, якщо ЧТВ є позитивною. Найскладнішим урозрахунку ЧТВ є прогнозування величини грошових потоків, точність якоговеликою мірою залежить від зовнішніх умов господарської діяльності — рівня інфляції,зміни цін на ресурси, зміни попиту на продукцію внаслідок появи конкурентівтощо. Тому розрахунок ЧТВ слід супроводжувати аналізом чутливості проекту доризику.
Аналіз чутливості — це техніка аналізу проектного ризику, яка показує, якзміниться значення чистого дисконтованого доходу (або чистої теперішньоївартості — ЧТВ) при заданій зміні вхідної змінної за інших умов. Методпередбачає:
—визначення ключових змінних, які впливають на значення ЧТВ;
— встановлення аналітичної залежності ЧТВ від ключових змінних;
—розрахунок базової ситуації (встановлення очікуваного значення ЧТВ приочікуваних значеннях ключових змінних);
—зміну однієї з вхідних змінних на потрібну величину (зазвичай на 10%),при цьому всі інші значення фіксовані; проводиться послідовно для всіх вхіднихзмінних;
— розрахунок нового значення та його зміни у %;
—розрахунок критичних значень змінних проекту та визначення найчутливішихз них; критичне значення показника — значення, за якого чиста теперішнявартість дорівнює нулю (ЧТВ = 0);
— аналіз отриманих результатів і визначення чутливості ЧТВ до змінивхідних параметрів.
Аналіз чутливості простий у практичному застосуванні, але він розглядаєвплив кожної змінної на результуючу величину окремо. Однак на практиці всізмінні впливають на результати реалізації проекту одночасно, погіршуючи абополіпшуючи результуючу величину.
Як правило, рішення про інвестування коштів в інноваційний проектприймають за наявності альтернативних варіантів проектів і їх зіставлення завигідністю. Якщо величина ЧТВ виявилася позитивною для всіх альтернативнихпроектів, необхідно вибрати той, де ЧТВ буде більшою.
Індекс рентабельності інвестицій ^к. Це відношення приведених доходів доприведених на цю ж дату витрат, що супроводжують реалізацію інноваційного проекту.Розрахунок індексу рентабельності здійснюють за формулою:
/> (4)
де Дt —доход в період t; Вt — розмір інвестицій вінновації у період t;
Індекс рентабельності чітко пов'язаний з ЧТВ. Якщо ЧТВ позитивна, тоіндекс рентабельності JR>1навпаки. При JR>1 інноваційний проект вважаєтьсяекономічно ефективним, а якщо JR
Цей показник доцільно використовувати для порівняння кількохальтернативних проектів. За жорсткого дефіциту коштів перевагу слід надаватитим проектам, для яких індекс рентабельності є найвищим.
Внутрішня норма рентабельності (ВНР). Показує ту норму дисконту ЕR, за якої величинадисконтованих доходів за певне число років стає рівною інвестиційним вкладенняму реалізацію проекту. У такому разі доходи і витрати проекту визначаютьсяприведенням до розрахункового моменту:
/> (5)
Отже, норма рентабельності це таке порогове значення рентабельності, якезабезпечує рівність нулю інтегрального ефекту, розрахованого на економічнийтермін життя інноваційного проекту. Вона дорівнює максимальному відсотку запозиками, який можна платити за використання необхідних ресурсів, залишаючисьпри цьому на беззбитковому рівні.
Розрахунок внутрішньої норми рентабельності здійснюють методомпослідовних наближень величини ЧТВ до нуля за різних ставок дисконту. Напрактиці можна застосовувати таку формулу:
/> (6)
де А — величина ставки дисконту, за якої ЧТВ позитивна; В — величинаставки дисконту, за якої ЧТВ негативна: а — величина позитивної ЧТВ за величиниставки дисконту А; в — величина негативної ЧТВ за величини ставки дисконту В.Якщо значення ВНР проекту для приватних інвесторів більше за існуючу ставкурефінансування банків, а для держави — за нормативну ставку дисконту, і більшеза ВНР альтернативних варіантів проекту з врахуванням ступеня ризику, торішення про його інвестування може бути позитивним.
Приклад.
Інноваційний проект передбачає початкові інвестиції у розмірі 2 млн. грн.За попередніми прогнозами споживчого попиту протягом наступних двох років фірмаотримуватиме чистий дохід у розмірі 1,2 млн. грн. щорічно. Визначити, чи вартоприймати позитивне рішення щодо реалізації проекту, якщо ставка дисконтупротягом терміну його реалізації становитиме 10%. Оцінити внутрішню нормурентабельності проекту і вказати, за яких умов рефінансування капіталу проектбуде залишатися економічно вигідним.
Розрахунок показників краще робити у вигляді таблиці. Для того щобвизначити ВНР, необхідно розрахувати, за яких умов ЧТВ змінить знак навід'ємний. Приймемо для цього ставку дисконту 15%.
/>
Розрахунки показують, що коли ставка дисконту дорівнюватиме 10%, проектбуде економічно вигідним, а при 15% — невигідним.
Визначимо ВНР:
10% + ((82 000 • (15-10))/(82 000 + 48 800) = 13,1%
Отже, проект залишатиметься вигідним, доки існуюча ставка рефінансуваннябанків (чи нормативна ставка дисконту) буде меншою за 13,1%.
Термін окупності інноваційного проекту. Це період, протягом якогододатковий прибуток, отриманий внаслідок реалізації інноваційного проекту,забезпечить повернення вкладених інвестицій. Його розрахунок також базується нагрошовому потоці з його дисконтуванням для приведення до початкової(теперішньої) вартості. Необхідність такогорозрахунку викликана бажанням інвестора впевнитися, що термін поверненняінвестицій буде не надто великим, оскільки ризики інвестування в ринковихумовах є тим більшими, чим триваліший час їхньої окупності. За цей час можутьзмінитися і кон'юнктура ринку, і ціни. Крім того, у галузях із високими темпамиНТП поява нових технологій на час, коли інвестиції ще не окупилися, може швидкоїх знецінити.
Період окупності інноваційного проекту розраховують за формулою:
/> (7)
де ПІ — початкові інвестиції у проект; Д — прогнозні щорічні грошовідоходи.
Оскільки щорічні грошові доходи змінюються протягом життєвого циклуінноваційного продукту, то розрахунок слід робити на усереднену їх величину.
Є й інший спосіб розрахунку терміну окупності, який ґрунтується напостадійному відніманні від величини початкових інвестицій прогнозного річногогрошового доходу у відповідному році. При цьому кожна наступна стадіярозрахунку передбачає зменшення початкових інвестицій на величину доходу,враховану на попередній стадії розрахунку. Кількість стадій розрахунку, в якихотримано позитивну величину, дасть кількість цілих років окупності. Розрахунокзакінчується, коли залишок початкових інвестицій буде меншим прогнозногорічного доходу наступного періоду. Для останнього періоду можна визначити ікількість місяців, протягом яких інвестиції повністю окупляться. Отже, другийспосіб є точнішим від першого.
Точка беззбитковості. Використовують її для визначення того обсягу новоїпродукції, який потрібно реалізувати на ринку за прогнозного рівня цін на неї,досягнення якого забезпечуватиме прибутковість проекту. Точку беззбитковості(критичний обсяг продукції) можна розраховувати у натуральних одиницях заформулою:
/> (8)
Cуп — умовно-постійні витратипідприємства, грн., У" ціна одиниці продукції, грн.; Взм —змінні витрати на одиницю продукції, грн.
У вартісному вираженні критичний обсяг визначають за формулою:
/> (9)
де mзм — частка змінних витрат у цініпродукції.
За наявності альтернативних варіантів реалізації проекту приймають тойваріант, який забезпечить більший запас фінансової міцності. Ним є різниця міжпрогнозним рівнем попиту на продукцію і критичним її обсягом.
Отже, якщо вказані показники свідчать про економічну вигідність проекту умежах його життєвого циклу при прогнозних рівнях попиту і цінах на продукцію,то рішення про інвестування може бути позитивним.
Оцінювання економічної ефективності інновацій, спрямованих на зниженнярівня виробничих витрат
Підприємства не часто вдаються до радикальнгх інновацій або реалізаціїмасштабного інноваційного проекту. Значна частина інновацій носитьполіпшувальний характер: спрямована на вдосконалення технічних засобів з метоюзменшення трудомісткості виконання операцій, економію матеріалів (черезвикористання дешевших замінників чи оптимізацію режимів оброблення вихідногоматеріалу), енергії тощо. Впровадження таких заходів сприяє зниженню виробничихвитрат, що важливо для підприємств, які реалізують стратегію мінімізації витратабо мають обмежені фінансові можливості. Як правило, такі інновації маютьлокальний характер і розробляються силами працівників підприємства. Доцільністьїх упровадження визначається порівнянням величини витрат за базовим і новимваріантом (у випадку альтернативних варіантів — за усіма альтернативами).Розрахунок здійснюють двома способами — за показником відносної економічноїефективності капіталовкладень (приведеними витратами) і за сукупністюпоказників річної економічної ефективності.
Показник відносної економічної ефективності капіталовкладень.Використовується за існування кількох альтернативних варіантів інновації,причому реалізація інновації передбачає різнобічний вплив на виробничий процес,який полягає у зміні рівня витрат і в поліпшенні збуту продукції, що зменшуєвеличину питомих витрат на її виготовлення. Критерієм вибору кращого варіанту ємінімум приведених витрат:
/> (10)
де Si; — поточні витрати зрозрахунку на одиницю продукції (собівартість) за і-тим варіантом; Кi — питомі капіталовкладенняза і-тим варіантом; Ен — нормативний коефіцієнт економічноїефективності капіталовкладень, який визначається як прийнятний для конкретногопідприємства рівень віддачі від вкладеного капіталу і не може бути нижчим відставки банківського відсотка. Як правило, цей показник застосовується дляпорівняння інновацій, що не передбачають великих капіталовкладень; в іншомуразі використовується методика розрахунку показників інноваційного проекту.
Якщо порівняння здійснюється для нового процесу і старого (базового), томожна розрахувати і економічний ефект від упровадження інновації, який будедорівнювати різниці приведених витрат за старим виробничим процесом і новим.
Показники річної економічної ефективності. Вони охоплюють умовно-річнуекономію витрат, фактичну економію витрат та річний економічний ефект.
Умовно-річна економія витрат — оцінює величину прогнозованої економії відупровадження новацій. Вона розраховується як різниця між валовою річноюекономією за усіма можливими напрямами і додатковими витратами (якщо вони є),пов'язаними із модернізацією обладнання.
1. Валова річна економія витрат. Залежно від сутності інновації охоплюєекономію заробітної плати, економію матеріалів, економію умовно-постійнихвитрат.
а) економія заробітної плати — наявна за використання нового способувиконання робіт, який потребує менше часу, ніж старий:
/> (11)
де p1 і p2 — розцінки на операцію відповідно доі після впровадження інновації; Д і Н — відповідно відсоток додатковоїзаробітної плати і нарахувань на заробітну плату; В2 — річний обсягвипуску продукції після впровадження інновації;
б) економія витрат матеріалів — розраховується у разі застосуваннядешевшого замінника (зміна ціни матеріалу) або нового способу обробленняматеріалу, завдяки чому зменшуються його питомі витрати:
/> (12)
де Н1 і Н2 — нормивитрат матеріалів на одиницю продукції відповідно до і після впровадженняінновації; Ц1 і Ц2 — ціна одиниці матеріалу.
в) економія умовно-постійних витрат — розраховується у разі збільшенняобсягу продажу продукції, виготовленої із застосуванням інновації (інноваціїмаркетингового характеру, інновації, що поліпшують якість продукції тощо):
/> (13)
де УП1 — умовно-постійні витрати на одиницю продукції довпровадження інновації; в — індекс зміни умовно-постійних витрат; а — індексзміни обсягу продажу продукції.
2. Додаткові експлуатаційні витрати. Наявні за збільшення вартостіосновних засобів внаслідок їх модернізації. Враховують зміну витрат на амортизаціюобладнання, його утримання та експлуатацію і на електроенергію (може бутизменшення витрат):
а) зміна витрат на амортизацію обладнання та на його утримання іексплуатацію:
/> (14)
/> (15)
де К1 і К2 — вартість основних засобів до і післявпровадження інновації; Na — норма амортизації, %; Нуе — норма витрат на утриманнята експлуатацію обладнання, %; В1 — річний обсяг випуску продукціїдо впровадження інновації,
б) зміна витрат на електроенергію:
/> (16)
де П1іП2 — потужність встановлених електродвигунівдо і після впровадження інновації; Тр — річний фонд робочого часуобладнання; кз — коефіцієнт завантаженняобладнання у часі; Цз — ціна однієї кВт/год. електроенергії. Тодіумовно-річна економія витрат дорівнює:
Перевищення прогнозної економії над додатковими витратами свідчить продоцільність реалізації запропонованого інноваційного рішення.
Розвиток економіки країни безпосередньо пов'язаний з формуваннямефективної державної інноваційної політики, її реалізація передбачає визначенняпріоритетів і концептуальних засад інноваційного розвитку країни, формуваннянормативно-правової бази щодо відносин між державними інституціями таінноваційно активними суб'єктами підприємницької діяльності, використанняпрямих і опосередкованих методів регулювання інноваційної діяльності з метою їїактивізації, формування і розвитку відповідної інфраструктури.
СПИСОКЛІТЕРАТУРИ
1. Дорофиенко В.В., Колосюк В.П. Инновационный менеджменти научно-техническая деятельность: Учеб. Для вузов. – Донецк: ДонГАУ, 2001- 234 с.
2. Инновационный менеджмент: Учебник / Под ред. проф.В.А. Швандара, проф. В.Я. Горфинкеля. – М.: Вузовский учебник, 2004.- 256 с.
3. Ковалев Г.Д. Основы инновационного менеджмента:Уч.пособие для вузов / Под ред. проф. В.А. Швандара. – М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2000 – 218 с.
4. Медынский В.Г. Инновационный менеджмент: Учебник. –М.: ИНФРА-М, 2004. 123 с.
5. Морозов Ю.П. Инновационный менеджмент: Уч.пособие длявузов. – М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2000. – 321 с.
6.Основы инновационного менеджмента: Теория и практика: Учебноепособие/ Под ред. П.Н. Завлина и др. – М.: ОАО «НПО «Издательство «Экономика»,2000. – 222 с.