Міністерствоосвіти і науки України
Полтавськийобласний інститут
післядипломноїпедагогічної освіти
Кафедраменеджменту освіти
КЕРІВНИК І КОЛЕКТИВ: СТИЛЬВЗАЄМОСПІЛКУВАННЯ І ЛІДЕРСТВО
Виконала викладач
української мовита літератури
ПТУ-49 с.Красногорівка
Трускало Н. М.
Полтава2010
Зміст
· Педагогічнийтакт і педагогічна майстерність.
· Педагогічнийтакт керівника в самонавчанні і самовихованні.
· Конфліктніситуації як наслідок поведінки нетактовного керівника.
· Відношенняменеджера освіти до людської гідності підлеглих, до індивідуального фактору.
· Педагогічнийтакт як професійна якість керівника.
· Педагогічнийтакт і стереотипи управлінської поведінки.
· Такт іпідсвідомість.
· Такт іінтуїція.
· Талант.
· Пошукспілкування.
· Як обратикерівника закладу.
· Красномовність.
· Мистецтвопереконувати.
· Великодушність.
· Баченняпроблеми.
· Гнучкість.
· Почуттягумору.
· Недоводити до перевтоми.
· Щозаважає стати керівником.
Поняття«педагогічний такт» досить складне і пояснити все, що входить до нього,практично неможливо. Педагогічний такт – найхарактерніша професійна ознакавчителя. Кожна професія має щось особливе, що відрізняє її від інших професій.Це виявляється у звичках людини, у мові, навіть у зовнішньому вигляді.Особливість професії вчителя полягає насамперед у педагогічному такті.
Зараз у насбагато говорять про педагогічну майстерність. А саме, що собою являє «педагогічна майстерність»? Які складові входять в зміст цього поняття?
Найперше, цедосконале знання свого предмету, своєї справи, по-друге, внутрішній змістіндивідуальності вчителя, його принципи, його життєві позиції, по-третє, знанняметодик викладання, їх головних доступних принципів, форм і методів.
Але цього мало. Необхідно,щоб кожне слово вчителя дійшло до свідомості учня, було повністю ним прийнято,пережито й засвоєно. А досягнути цього, не володіючи педагогічним тактом,учитель не зможе, як би він чудово не володів методикою.
Це стосується іпедагогічного такту керівника навчального закладу. Для того, щоб кожне словокерівника дійшло до свідомості учителя і було ним засвоєно, мало володітисистемою знань менеджменту. Управлінський такт можна вважати четвертоюскладовою частиною майстерності менеджера.
Педагогічний такткерівника необхідний як в самостійному навчанні, так і в самостійномувихованні. Але у вихованні це поняття більш складне. У нетактовного керівника вчителіможуть ще чогось навчитися, хоча важким це буде навчання. Та у питанняхвиховання нічого не досягнеться. Внутрішні переконання, інтереси, смаки вчителяне можна сформувати примусом. До нетактовного директора ніколи не буде поваги збоку учителя і повноцінного сприймання його зауважень.
Від однихкерівників учителі не поспішають розходитися після виробничих нарад, предметнихкомісій, педрад, а поблизу інших – нікого немає.
Увзаємовідносинах керівника з учителем поза офіційними відносинами недоліквідсутності такту нічим іншим замінити неможливо. Вчителі не розкриваютьсяперед нетактовними керівниками, не діляться своїми думками, не звертаються доних за порадою і нерідко починають їм протидіяти, виникають різноманітніконфліктні ситуації. Спочатку виникає атмосфера прихованої, а потім а потім івідвертої неприязні.
Такт ( від лат. tactus ) як слово вживалося узначенні «дотик» або «форма людських взаємовідносин». такт – необхідна умовауспішного спілкування між людьми, вміння щиросердечно завоювувати людськуприхильність, створити певний мікроклімат, певний настрій у взаємовідносинах. Анетактовний керівник начебто спеціально підбирає недоречні жарти, брутальнінатяки, чим псує настрій своїм підлеглим.
Нетактовнийкерівник, як і взагалі нетактовна людина, не приваблює інших людей. Нерідконетактовні люди бувають просто нестерпними, у колективі через них виникаютьконфлікти, зайва негативна напруга, нервовість.
Але загальнийтакт, у життєвому розумінні цього слова, і педагогічний такт – різні речі. Некожна вихована і культурна людина володіє педагогічним тактом. Педагогічнийтакт – це професійна якість учителя, скажімо, як лікарська етика у медичнихпрацівників.
Перше, що лежитьв основі педагогічного такту керівника – це бережне ставлення до людськоїгідності підлеглого, вміння бачити в ньому рівноцінну собі особливість абоспробувати таку в ньому виховати. Це не означає, що керівнику потрібно впасти вдитинство і спуститися на рівень інтересів починаючого викладача, навпаки,інтереси викладача потрібно підняти до рівня своїх власних.
Існують різніточки зору на педагогічний такт керівника. Одні вчителі вважають, щопедагогічний такт керівника – це його природна здібність впливати на підлеглих,на колектив; другі – що це складова частина загальної культури директора; треті– що це просто відмінне знання психології вчителів і уміння пристосовуватися донеї. Певна частина істини є в кожному з цих визначень.
Частішепедагогічний такт визначається як отримування розумної міри у всійнавчально-виховній роботі з викладачами. Губиться почуття міри – губиться іпедагогічний такт керівника.
Приклад зпрактики одного директора: він пояснює молодій вчительці з колективу, якпотрібно оформлювати протоколи з педради. Директору здається, що одногопояснення замало і він ще раз показує старі протоколи і ще раз пояснює. Післяцього вчителька дуже виразна дивиться на директора і говорить: «А для чого вимені двічі пояснюєте одне й те саме, я зрозуміла все з першого разу.» Як бачимо, почуття міри було порушено.
Педагогічний тактдиректора школи в широкому розумінні цього слова – це професійна якість, задопомогою якої він у кожному конкретному випадку застосовує до викладачанайбільш ефективний у даних обставинах засіб виховного впливу.
Приклад зпрактики. З викладачем вперше склалася напружена ситуація з приводу якості йогопідготовки до уроку. Варіанти поведінки директора (може бути декілька): надатиможливість викладачу виправитися в очах керівника і повірити йому; зробитиспробу самому виправити викладача у власних очах; зробити йому сурове попередження,довести цей випадок до відомства колективу і т.п. Але виносити подібне питанняна педраду – це вже крайня міра. Тактовний керівник завжди вважає, що до ньогов школу прийшла самостійна і серйозна людина і всі питання потрібно намагатисяспочатку вирішити з викладачем удвох, без сторонніх.
Молодоговикладача потрібно більш зацікавити навчальним процесом, надавати більше йомууваги, якнайбільше розмовляти про його учнів, про їх проблеми, вислуховуватийого і мати для цього час і терпіння.
Зацікавитимолодого викладача (а до школи далеко не завжди приходять фанатики) може тількивласний приклад керівника.
Відносно суровихзасобів до молодих учителів з боку адміністрації школи, не потрібно такожзабувати про те, що так можна з самого початку відвернути їх від інтересів іжиття школи, змусити серйозно замислитися над обраною професією і на певномуетапі взагалі відійти від педагогіки. Іноді таке рішення, прийняте в юностічерез надмірні старання адміністрації в короткий термін виховати підлеглого, приводитьдо трагедії всього наступного професійного життя. Кожний випадок індивідуальнийі про це потрібно пам’ятати.
Ведучи діалог проособистість учителя і бажання керівництва виховати в ньому відповідальність ілюбов до школи, необхідно зробити наголос на вмінні його вислуховувати інадавати простір для особистої індивідуальної творчості.
Зазвичай, молодівикладачі люблять гіперболізувати деякі проблеми, які з точки зору досвідченогокерівника не мають великого значення, і не дооцінюють суттєвих. Але тактовнийкерівник завжди вислухає вчителя, який прийшов з ним поділитися найважливішою,з його точки зору, проблемою. І в даній ситуації потрібно мати не тількитерпіння не тільки терпіння і витримку, але й виявити інтерес до даноїпроблеми, щоб між керівником і підлеглим (вчителем) не виник бар’єрвідчуженості, який зможе зростати з часом. І не потрібно боятися, що вчительпостійно буде витрачати час керівника, якщо керівник хоч раз перейметься йогопрофесійними проблемами. Як правило, за рік-два вчитель-початківець навчитьсявирішувати свої проблеми сам, але повага до керівника залишиться.
Педагогічний такткерівника не буває стереотипним, він може бути впровадженим за чиїмосьдосвідом. У різних керівників він має різні форми і прояви. Це залежить відвікових особливостей керівника, особливостей його темпераменту, характеру,зовнішнього вигляду. Дуже багато залежить від типу початкових (первинних)відносин, які склалися між директором і вчителями, а також від індивідуальностікожного вчителя і методів, які можуть бути застосованими тільки для нього.Тактовному керівнику притаманні спостережливість, уважність по відношенню допідлеглих, довіра, справедливість, витримка й самоконтроль. У тактовногокерівника раціональне завжди повинно брати гору над емоційним, навіть якщо цеемоційне над позитивне.
Виховні бесіди зпідлеглими повинні бути обов’язково емоційними, виразними готуватися до такихбесід необхідно навмисно, не менш ретельно, ніж до занять. Бесіда, яка невикликала підлеглого на відвертість, приносить тільки шкоду.
Природно, щопідлеглі бувають різні. З деякими іноді, здавалося б, тактовним бути простонеможливо. Бувають такі, що дивляться в очі і, начебто слухають. Потімрозвертаються і поводять себе так, наче розмови ніколи і не було. Є таківипадки, коли вплинути на вчителя просто неможливо. Іноді трапляється, що дещоспрацьовує на рівні підсвідомості і інтуїції. Ті вчителі, яким керівникприділяє більш уваги, возиться з ними як з дітьми, переймається їх інтересами,навіює їм віру у власні сили, стають частиною його життя, але потім відплачуютьдуже неприємними сюрпризами. І навпаки, ті вчителі, які для керівника довгийчас були другорядними, ставляться до нього з великою повагою і перевершуютьсподівання. Тут або з часом змінюється свідомість вчителя (переходить в іншуякість), або спрацьовують ті невидимі ниті суто людського контакту.
Буває, що уколективі виникають складні конфліктні ситуації. Вихід з конфлікту багато вчому залежить від тактовної поведінки керівника (директора). Ось тільки чотириконфліктні ситуації і шляхи їх вирішення.
1. Ситуаціяконтролю в колективі за керівником. Точки зору керівника не збігаються з точкоюзору педагога лідера, який давно працює в колективі і має великий авторитетсеред своїх колег. Внутрішнє, навіть не відкрите протистояння керівникапедагогові-лідеру призводить до того, що навколо лідера починають гуртуватисяінші викладачі. Керівник намагається знайти слабкі сторони лідера, щобнатиснути на їх, але це йому не вдається. Тепер учитель-лідер відчуває на себевідвертий тиск і зі свого боку починає шукати слабкі сторони в роботі іповедінці директора.
Директор починаєвідчувати контроль за своїми вчинками з боку лідера і частини колективу.Колектив розколюється на дві частини.
2. В колективіпрацює творчий викладач. Свій предмет знає чудово, діти знають його предмет ілюблять викладача. З боку керівництва немає ніяких претензій. Але викладаччасто запізнюється або взагалі пропускає педради, виробничі наради, засіданняпредметних комісій. Він просто не пам’ятає про них. Погоджується іззауваженнями керівника, але знову запізнюється і забуває. Керівник відчуває, щовсе те, що не входить в рамки викладання свого предмета, викладача не цікавить.
3. Колективочолив новий директор і сформував нову адміністрацію.
В колективі склалисяпевні традиції, авторитети, дуже велику вагу має профспілковий лідер, якийпідтримує ці авторитети. Але новий директор, який зовні поводиться дужеспокійно і пристойно, не цікавиться ні цими традиціями, ні авторитетами. Вколективі є певні люди, на яких спираються директор і його заступник, який тежє новим у колективі й веде себе так, як вважає за потрібне. Виникає конфлікт,починаються писатися листи у вищі інстанції про невідповідність директора своїйпосаді. А директор продовжує вести себе так, наче нічого б не сталося,ігноруючи думку компетентних людей.
4. Конфлікт міждиректором та його заступником:
а)заступник єпрофесійно компетентнішою людиною, ніж його начальник і має намір (або навіть іне має) стати начальником. Усвідомлення його більшої компетенції й такоїможливості може зумовити у тактовного керівника комплекс неповноцінності, а цестає підставою для конфлікту;
б)заступник невиявляє позитивних і особистих якостей, а директор – людина високоїпрофесійної кваліфікації й ділової спрямованості. У такому випадку теж можливийконфлікт між керівником та його заступником.
Високий рівенькомпетентності в обох керівників, збіг самооцінок, рівня прагнень, але незбігаються ціннісні орієнтації. Виникає серйозний конфлікт.
Залежно від того,тактовний керівник чи ні, є два шляхи розв’язання подібних конфліктів.
Для тактовногокерівника характерний педагогічний шлях, який передбачає використання такихметодів, як переконання, навіювання тощо. В наш час можна застосувати більшшироке виконання психотерапевтичного впливу. У цьому аспекті велику допомогуможе надати психологічна служба в освіті.
Для нетактовногокерівника характерним є адміністративний шлях – більш гострий інструмент, томуйого треба застосовувати обережно й нечасто. Але іноді він просто необхідний,бо деякі підлеглі тільки на прикладі вживання адміністративних заходів можутьусвідомити правові аспекти праці і пріоритет керівника.
Одна із складовихчастин педагогічного такту керівника школи все бачити, але не все помічати дляприсутніх, не з усього створювати проблему, особливо, коли це стосується людейсамолюбивих і вразливих. Для такої людини, особливо, коли вона талановита,ніколи не буде зайвим підтримати її, переконати у власних силах і здібностях,надати шанс ще раз їй самій у цьому переконатися.
Педагогічний такткерівника також включає в себе вміння не бачити деяких недоліків учителів, авбачати те найкраще, що в них є і це розвивати. Розвивати кращі якості, вмінняшвидко і правильно вийти з любої конфліктної ситуації, вміння визнати передпідлеглими свої помилки і пояснити логічно, чому керівник тоді саме так вчинив,і є найвищою педагогічною майстерністю керівника.
Кожен, хтоприсвятив своє життя найважливішій справі людства – навчанню і вихованню,повинен хоча б намагатися по мірі можливості оволодіти педагогічним тактом –найважливішим компонентом педагогічної майстерності.
Керівником надостатньому рівні можна стати, справжнім керівником потрібно народитися, рівеньмайстерності визначається конкретними якостями людини. Деякі з нас їх мають,деякі ні.
«Щоб керуватишколою, потрібно розбиратися: у педагогічних технологіях, бізнесі і поведінцілюдей,» — вважають провідні західні психологи. В ідеальному випадку потрібнобути компетентним у всіх трьох областях, але найпильнішу увагу все ж потрібноприділяти останньому аспекту. «Розбиратися у поведінці людей важче за все. Цізнання інтуїтивні.»
Т а л а н т.Можна легко визначити, чи володіє людина певною мовою. Але відкопати в нійталант керівника, що дрімає, набагато складніше.
« Управлінняшколою – це талант. Вона потребує від людини вміння домагатися бажаного,вирішувати протиріччя, які виникають між людьми, керівниками, зберігати балансміж особистостями, інтересами кожного вчителя і завданнями школи. Потрібноорганізувати роботу, не викликаючи роздратування людей» — вважає психолог ДевідФут.
Вмінняконфліктувати з людьми, знаходити з ними спільну мову – головна якість, якавимагає від керівника школи, але це зовсім не означає, що керівник повинентримати всіх в їжачих рукавицях. «Я поділяю керівників на чутливих і нечутливих– останні зациклені на управлінні і від підлеглих вимагають підкорення,» — пишепсихолог Йоханна Ротман.
П о ш у к. Простоталановитих керівників можна знайти де завгодно: на майданчику для гри вволейбол чи на пікніку. «Я завжди звертаю увагу на людей, які вміютьорганізувати суспільні заходи, і неважливо, чи йде мова про похід до лісу чипохід великою компанією до театру. Така поведінка де це виражається у вміннізабути про деякі речі і нагадати за них тактовно на деякий час. «Якщо вчительодночасно виконував кілька завдань і виконав найголовніші з них в зазначенийтермін, а якість не встиг виконати, навіть і не згадуйте про не виконане, — радить Макгир, — підхваліть його, і він сам все інше виконає якнайшвидше.Головне, щоб підлеглий відчув, що його досягнення не прийшли повз увагукерівника.»
Б а ч е н н я п ро б л е м и. Талановиті керівники загальноосвітніх закладів розуміють причини інаслідки подій просто тому, що вони у змозі відповісти, що спрацьовує, а що ній чому. Розуміння суті проблеми дозволяє їм передбачити події. Керівник школи,супутником якого є удача, часто знає все, що трапиться від самого початкуроботи і до кінця в тому числі й те, що стосується ризику, який реально існуєпри вирішенні тієї чи іншої проблеми. Якщо запитати, чи можна виконатизаплановану роботу в зазначений термін, хтось відповість «Так», а хтось — «Ні».Однак, ваша справжня перлина у складі порожніх черепків, тому справжнійкерівник відповість таким чином: «Ну, якщо ви вирішите проблеми А, Б і С, ітоді і я вкладусь у ваш часовий термін».
Вмінняпередбачити розвиток подій дозволяє спланувати дії при виникненнінепередбачених обставин. Талановитий керівник завжди має передбачити найгіршийваріант розвитку подій. Він задає собі питання, що потрібно буде робити, якщотрапиться те чи інше.
Взагалі потрібномати на увазі три варіанти вирішення проблеми: найгірший, середній і найкращийі знати як діяти далі відповідно кожному варіанту. Коли керівник йде на важливурозмову, він повинен підготувати питання і передбачити відповідь опонента покожному з трьох варіантів і знову бути готовим до наступного питання за трьомаваріантами.
Г н у ч к і с ть. Талановиті керівники навчальних закладів у ході справи коректують іпідправляють свої ідеї під вимоги, які постають у процесі роботи і продиктованінеобхідністю досягнення кінцевої мети. Таке коректування може бутиусвідомленням як самим керівником, так і підказаним його колегами-підлеглими помірі просування у вирішенні справи. Така підказка авторитетного колегиназивається «формою підштовхування ззаду». В даній ситуації керівник іпідлеглий на короткий час ніби обмінюються ролями. Іноді вони навіть змінюютьсвоє місце знаходження залежно від того з ким спілкуються в даний момент і щоконкретно тепер потрібно.
Так, прагнучивпровадження педагогічної інновації, директор школи весь час знаходиться втісному контакті з її автором, консультується з ним з того чи іншого питання. Інодіпедагог, автор інновації, бачить окремі недоліки в ході її впровадження івказує на них директорові. Іноді, вміючи краще і логічніше пояснити окремідеталі нововведення, цей педагог сам йде на контакт з вищим керівництвом післядзвінка директора або вони разом йдуть на подібні зустрічі, але сам вчитель прицьому відіграє роль лідера, а директор – надійного союзника і організатора.
П о ч у т т я г ум о р у. Щоб працювати в цьому шаленому світі з його напруженим ритмом життя ів його мікросвіті – школі, як його складовій частині, керівники шкіл повиннімати почуття гумору. У ході навчально-виховного процесу можуть траплятисянастільки неочікувані і спонтанні речі, що нерідко не залишається нічого іншогояк просто розсміятися і продовжувати свою роботу.
Приклад. В школіготується силами учнів і вчителів концерт для вищого керівництва. Найбільші сподіванняпов’язані з талановитим 12-ти річним хлопчиком-конферанс’є. Він сценічний,гарно розмовляє, рухається по сцені. Словом, почувається на сцені, як риба уводі. Напередодні концерту довго вирішують в що йому одягтися. Потімзупиняються на новому елегантному костюмі, «Тепер вже точно всі будуть узахваті від ведучого,» — впевнений директор. Наступного дня всі чекаютьхлопчика, а його все немає і немає. Концерт вже має починатися. Директор іорганізатори схвильовані й знервовані. Та раптом в останню мить хлопчик з’являється. Він у жахливому вигляді –весь вимазаний невідомо чим. Виявляється, перед самою школою він перечепивсячерез кошик з крашанками, який не помітив і впав просто на нього. Мало, щозіпсував новий костюм, але ще й ледь вирвався від обуреного натовпу, якийзахищав бідну бабусю, яка так невдало поставила свого кошика.
Не доводити доперевтоми. «Хоча видовище артиста, який жонглює водночас 15-ма тарілками упрограмі Еда Саллівана, можливо, наведе вас на думку включити його докандидатур директора колективу, то робити цього не варто», — стверджує Ротман.Люди такого роду можуть тільки довести роботу до кризи. Краще підійде навітьтакий, що відкинувся з чашкою кави на спинку крісла, а ноги поклав на стіл. «Накерівну посаду школи потрібна така людина, яка подібна качці на воді, зовніабсолютно спокійна, а насправді «гребе з усіх сил». По-справжньому талановитікерівники навчальних закладів начебто нічим не зайняті. «Вони роблять справутак, що ніхто не сприймає це як роботу. А насправді вони думають».
Якщо керівниквесь час при підлеглих щось робить, створюючи атмосферу вічної своєї зайнятостіі перевтоми, то насправді крім безладу і незрозумілості, нічого такий керівнику колектив не принесе. Справжній керівник знає ціну кожної своєї хвилини ікожній хвилині своїх підлеглих.
Педагогічнінаради, інструктажі повинні проводитися керівником до роботи в стислій формі зачасом, бути чіткими за змістом, конкретними і лаконічними. Якщо керівник невміє цінувати свій час, то він не зуміє цінувати й час своїх підлеглих. Коликерівник радіє, що довів підлеглих до сьомого поту або дав для одночасноговиконання кілька завдань без чіткого інструктажу, то хай і не сподівається, щовсі вони будуть виконані. Навіть коли вони і будуть виконані в указаний термін,то якість їх буде сумнівна, а найчастіше і не відповідна. Потрібно пам’ятати,що керівник, який нераціонально відноситься до часу й можливостей своїхпідлеглих, представляє загрозу не тільки моральному здоров’ю колективу, а й всій загальнійсправі. До таких керівників народжується спочатку прихована, а потім і відвертанеприязнь.
Що заважає стати керівником.В пошуках кандидатури для талановитого керівника школи потрібно звертати увагуна характеристики, які притаманні таким людям. Але для «відмітання» требазвернути увагу на риси, які керівникам не притаманні. Психолог Ненсі Джонсон зробилапідбір деяких подібних «топ-характеристик». Проаналізуємо їх за ролями:
1. Супергерой– ніхто, крім нього, роботу виконати не зможе, тільки він сам.
2. Прибиральник– знаходить задоволення в ліквідації безладу, який нерідко саме ним ібув влаштований.
3. Зверхоптиміст– знаходиться на краю нірвани, але дамба, на жаль, завжди знайде спосібрухнути.
4. Перстуказуючий – такий тип завжди відкине від себе всі звинувачення і приймена свою адресу тільки поздоровлення.
5. Смертнику самотньому окопі – харчується піццею і проживає в офісі добу задобою, але о Боже мій, — він же член команди.
6. Пожежник– знаходить велику цікавість в ліквідації пожеж та, на жаль, не в їхпопередженні.
7. Мученик– зростає сам у своїх очах від перенесених страждань і намагається цедовести своєму оточенню.
Жоден з цихтипажів не може і не повинен бути як керівником навчального закладу, таккерівником і взагалі. Втілення ідеї в практику, коли воно знаходиться в рукахподібних «типажів», приречено на крах, а моральний стан колективу будеколиватися від загального стану нервового стресу до повної байдужості.
Таким чином,управління навчальним закладом потребує таланту. Воно вимагає від людини вміннядосягти бажаного, вирішувати протиріччя, які виникають між людьми, керівниками,відчувати і зберігати баланс між особистими інтересами кожного і планами школи.
Списоклітератури
1. Коломінський Н.Л. Психологіяменеджменту в освіті: Монографія. – К.: МАУП, 2000. – 357 с.
2. Загальні основи педагогіки / заред. Ярмаченко Н.Д. – К.: Вища школа, 1999. – 323 с.
3. Шибутани Т.А. Вопросы психологии в современномменеджменте образования. М.: Поиск, 1999. – 215 с.
4. ОніщенкоН.М. Повернення до гармонії\\ Artline, 1997. — № 7-8. – С. 51-53.
5. Загвязинский В.В. Педагогический портрет современногоменеджмента / Социально-гуманитарные проблемы менеджмента / Сборник научныхтрудов Донецкой государственной академии управления. – Донецк, 2003. – Вып. 19.– С. 146-150.
6. Макгир К. Как стать руководителемпроэктов // Директору информационной службы. – 2003. — № 3. – С. 18-20.
7. Джонсон Н. Рожденные управлять //Офіс. – 2003. — № 1-2. – С.14-15.
8. Шевченко Е. Теорія менеджмента остилях управления // Офис. – 2003. — № 1-2. – С. 16-17.