Роль міжнародних тендерів у розвитку міжнародної торгівлі

ЗМІСТ
Вступ. 2
1 Загальніхарактеристики міжнародних тендерів. 4
1.1 Поняття та сутність міжнародних тендерів. 4
1.2 Види міжнародних тендерів. 7
2 Етапипроведення міжнародних тендерів. 13
2.1 Підготовка тендеру. 14
2.2 Етап подачі пропозицій. 17
2.3 Визначення переможця тендеру та укладання угоди. 23
3 Рольміжнародних тендерів у розвитку міжнародної торгівлі 25
Висновки. 32
Списоквикористаної літератури. 35
Вступ
В умовах інтенсифікації процесів глобалізації, швидкої індустріалізації істрімкого збільшення масштабів інфраструктурного будівництва в країнах, щорозвиваються перспективи міжнародної тендерної діяльності видаються вельмисприятливими. Зростає число проведених тендерів і кількість фірм-учасницьостанніх; розширюється коло товарів і послуг, що реалізовуються за допомогоютендерів, і укрупнюються які укладаються з їх допомогою контракти; виникаютьнові організаційні форми тендерів (наприклад, електронні торги) і підвищуєтьсяувагу до тендерів з боку багатосторонніх організацій, у тому числі установисистеми ООН, які прагнуть порядок практику тендерної діяльності у всьому світіі сприяти поширенню її передових прикладів, а також вирішують інші завдання.Значна увага приділяється поліпшенню тендерної практики в регіональнихоб'єднаннях, особливо в Євросоюзі, і в окремих країнах розвинених і розвиваються.
В останні десятиліття в світі накопичений великий досвід проведенняміжнародних тендерів, і багато свідчить про переваги даного механізму. Разом зтим, далеко не всі питання тендерної діяльності знайшли оптимальне рішення зточки зору інтересів країн-учасниць світового співтовариства, компаній тадержавних організацій, залучених в цю діяльність
Актуальність теми дослідження. Значення міжнародних тендерів визначаєтьсятим, що вони є важливим інструментом у сучасному механізмі ринковогогосподарства: сприяють розвитку зовнішньої торгівлі, яка, у свою чергу, служитьзасобом забезпечення більш високих темпів зростання національної економіки.Необхідно підкреслити, що використання тендерів дозволяє ефективно здійснюватиоперації купівлі-продажу як покупцю, так і продавцеві великої групи переважнокапітало- та наукомістких товарів і послуг, у тому числі реалізованих часто вкомплексі.
Мета роботи – отримати загальне уявлення проміжнародні торги, методи та способи проведення тендерів, а також виявитисучасний стан організації міжнародних торгів.
Об’єкт дослідження – міжнародні тендери.
Задачі:
- дослідити дану темукурсової роботи;
- проаналізувати її;
- виділити особливостіпроведення міжнародних торгів та укладення тендерних угод;
- зробити висновки.
1 Загальні характеристикиміжнародних тендерів1.1 Поняття та сутність міжнародних тендерів
міжнародний тендер торгівля
Міжнародний тендер є методом міжнародної торгівлі, сутність якого полягаєв конкурентному відборі зарубіжних постачальників і підрядників черезорганізований товарний ринок шляхом залучення до певної, заздалегідьвстановленої дати пропозиції від зарубіжних і національних постачальників тапідрядників, проведення конкурсу (порівняння) представлених проектів (умов) таукладання контракту з тим з них, пропозиції якого найповніше задовольняютьпотреби і вимоги імпортерів-замовників.
Термін «тендер» походить від англійського «tender» – офіційна пропозиція, замовлення напідряд та «to tender» – подаватизамовлення (заявку) на участь у торгах. Посередником між покупцем і продавцемпри цьому методі торгівлі є тендерний комітет, який утворюється імпортером.Основною функцією його є організація надходження замовлень на участь у торгахта робота з ними. Слід також мати на увазі, що термін «тендер» включає п’ятьосновних понять. Так, тендер – це:
- повідомлення пропроведення торгів;
- комплект тендерноїдокументації – умови проведенняторгу;
- проформа пропозиції,складена організатором торгів і включена до комплекту тендерної документації(проформа тендеру є формуляром, що підлягає заповненню оферентом, якщо він єзгодним з умовами проведення торгу та готовий взяти на себе обов’язки звиконання робіт);
- власне оферта;
- власне торг як процедура.
Найпоширенішими об’єктами тендерів у міжнародній торгівлі є:
- підряди на спорудженняпідприємств, будівель і споруд виробничого і невиробничого призначення, в т. ч.тих, що споруджуються «під ключ»;
- виконання комплексівбудівельних і монтажних робіт та їх окремих видів;
- виконання комплексупуско-налагоджувальних робіт;
- постачання комплектногоустаткування;
- концесії на розробкукорисних копалин;
- імпортні закупівлі;
- проекти на основіпідприємств з іноземними інвестиціями;
- надання державних кредитів;
- розробка проектів івиконання робіт у сфері природоохоронної діяльності;
- залучення експертів іконсультантів;
- поставки, підряди,закупівля для створення об’єктів національної економіки.
Зважаючи на викладене, саме тендери на сьогодні дуже поширені в світовійпрактиці торгівлі, особливо на ринках машинно-технічної продукції (за оцінкамиекспертів, вартість замовлень на поставку обладнання та об’єктів капітальногобудівництва, отриманих за допомогою проведення торгів, становить близько 1/3загальної вартості експорту машинно-технічної продукції з промислово розвинутихкраїн). Існування проблеми збуту на світовому ринку стимулює імпортерів нетільки розширювати й інтенсифікувати сферу використання тендерів, а йзастосовувати їх як механізм створення певних (а іноді і значних) переваг прирозміщенні імпортних замовлень. Так, за даними західних фахівців, ціни наенергетичне обладнання за замовленнями, розміщеними через міжнародні торги, всередньому на 20-25 % нижчі, ніж припідписанні контрактів у результаті двосторонніх переговорів, навіть з кількомаконкуруючими постачальниками. Це пояснюється насамперед тим, що міжнародніторги стимулюють конкуренцію між продавцями, дозволяють покупцям вибиратинайбільш технічно досконалий та комерційно доцільний для них варіант з багатьохзапропонованих, а для переможців тендеру цей факт є офіційним визнанням їхконкурентоспроможності.
Міжнародні тендери використовуються як індустріально розвинутимикраїнами, так і країнами, що розвиваються, але мотиви їх застосування різні.Перші в більшості випадків використовують механізм проведення тендерів у межахздійснення політики прихованого протекціонізму та стимулювання розвиткунаціонального виробництва. Так, законодавство більшості розвинутих країндозволяє організаціям з переважанням державного капіталу розміщувати замовленняна придбання товарів і послуг тільки через систему тендерів, а проведенняімпортних операцій без використання торгів дозволяється лише у випадкахнеобхідності придбання унікального обладнання, запасних частин, а також у разінеобхідності екстреної закупівлі обладнання для ліквідації наслідків стихійноголиха або за рахунок спеціальних міждержавних угод.
Для країн, що розвиваються, домінуючими мотивами застосування тендерів якметоду розміщення замовлень є відсутність досвіду організації укладання великихміжнародних контрактів і прагнення знизити вартість замовлення. Крім того,практика проведення міжнародних торгів показала, що найбільшого поширення вонияк інструмент держави, великих державних організацій та муніципальних органів,одержали саме в країнах, що розвиваються, які характеризуються наявністюзначної питомої ваги державного сектора в основних галузях національногогосподарства, здійсненням індустріалізації та реіндустріалізації економіки, відсутністюнеобхідних технічних знань і кваліфікації для самостійного вирішення існуючихтехніко-технологічних проблем.
Не в контексті національних інтересів організаторів міжнародні тендеривиконують такі основні функції:
- торговельну (як методреалізації товарів та отримання замовлень для експортерів і відповідно методзакупівлі продукції та розміщення підрядів для імпортера – організатора тендеру);
- науково-технічну (якпроцес, що сприяє відбору найпрогресивніших техніко-технологічних рішеньконкретних проблем і сучасного високотехнологічного обладнання);
- цінову (як механізм пошукувідповідності між ціною та рівнем вартості проекту чи партії товару таінструмент мінімізації їх кінцевої (контрактної) ціни);
- фінансову (як механізмоптимізації витрат на реалізацію проекту чи закупівлю товарів не тільки задопомогою ціни, а й шляхом отримання кредитів і раціоналізації системирозрахунків);
- маркетингову (якможливість вибору найкращого партнера, адаптації ціни до власних можливостей івпливу на ефективність каналів надходження товарів (послуг) у країну – з одного боку, і можливість створенняпозитивного іміджу країни та відповідного замовника (імпортера) як серйозногота надійного партнера – з іншого);
- регулятивну (як інструментвпливу на обсяги, динаміку, ціни та національне походження імпорту) [16].1.2 Види міжнародних тендерів
Міжнародні тендери слід розрізняти за такими критеріями: національнийсклад учасників, мета організаторів, юридичний статус учасників, предметторгівлі, свобода доступу до участі в тендері, фінансові умови, відкритістьінформації щодо учасників і переможців тощо.
За національним складом учасників міжнародні тендери можуть проходити заучастю тільки зарубіжних фірм або за участю як іноземних, так і вітчизнянихучасників. Поширенішим, безумовно, є другий тип торгів, а деякі організаторинавіть зазначають в умовах торгів пріоритетність позицій національнихучасників.
Неофіційним, але існуючим на практиці, є поділ торгів за метоюорганізаторів на реальні і процесуальні. Реальні торги, що випливає з самої їхназви, організуються з метою проведення дійсно конкурентного відбору тавизначення реального переможця. А процесуальні торги, навпаки, мають на меті задопомогою процесу проведення тендеру, який часто є законодавчо необхідним,легалізувати постачальника чи підрядника, вибір якого було здійснено ще допочатку тендера. Граничною формою прояву процесуальних торгів є проведенняодиничних тендерів, тобто за участю тільки однієї фірми. Такі торги є виняткоміз загального правила і стосуються в основному торгівлі машинно-технічноюпродукцією, коли її можливо або доцільно закупати тільки в однієї фірми, а укладаннязвичайного контракту купівлі-продажу у відповідності з законамикраїни-імпортера заборонено. У даному разі організатори тендеру, дотримуючисьзовнішньої форми та процедури торгів згідно із національним законодавствомзвертаються тільки до однієї фірми, яку визнають переможцем тендеру таукладають з нею контракт на поставку необхідної продукції [11].
За юридичним статусом учасників тендери поділяються на такі, щовідбуваються за участю виключно юридичних осіб, за участю виключноконсорціумів, а також змішані – за участю як юридичних осіб, так іконсорціумів. Тендери за участю тільки юридичних осіб проходять, як правило, втих випадках, коли предметом торгів є нескладне, стандартне обладнання (абопослуги), яке (або які) виробляє кілька фірм у різних країнах або коли умовитендеру, обсяги поставок і терміни контракту є не дуже привабливими. Упротивному разі з метою підвищення конкурентоспроможності в боротьбі заотримання крупних замовлень фірми зазвичай об’єднуються в консорціуми, які єтимчасовими союзами картельного типу. При цьому комплекс майбутніх поставок іробіт розподіляється між членами консорціуму, виходячи з того, яка з фірмдосягла найвищого технічного рівня та найнижчих витрат при виробництві певнихвидів товарів і виконанні робіт. Національні фірми можуть бути залучені яксубпостачальники або субпідрядники, чи введені в склад консорціуму. У цихвипадках всі члени консорціуму несуть перед замовником солідарнувідповідальність, в т. ч. і за національні фірми замовника. Вимога солідарноївідповідальності всіх членів консорціуму є обов’язковою умовою фактично всіхсучасних тендерів.
Кожен член консорціуму готує комерційні пропозиції та техніко-економічнеобґрунтування на свою частину поставок і послуг. Зібравши ці пропозиції тарозрахунки, керівництво консорціуму готує єдину пропозицію від консорціуму,добиваючись при цьому максимального підвищення конкурентоспроможності зарахунок покращення технічних параметрів, зниження ціни та надання замовникамнайсприятливіших для них умов фінансування.
Управління діяльністю консорціуму здійснюється лідером, який обирається зчисла найдосвідченіших та авторитетніших фірм. При цьому на роль лідера можутьбути обрані не тільки постачальники основного обладнання, а йінженерно-консультаційні фірми. Часто функції лідера бере на себе фірма, що маєтісніші контакти з адміністрацією замовника, або така, що користуєтьсяпреференціями в торгівлі з країною замовника.
Лідер консорціуму координує його роботу та представляє спільні інтересиучасників перед замовником та іншими контактними фірмами й організаціями.Конкретні функції та повноваження лідера визначаються в угоді про створенняконсорціуму, що укладається всіма його учасниками. Зазвичай лідер діє суворо вмежах визначених повноважень та узгоджує принципові питання з усіма учасниками.Для цього скликаються наради членів консорціуму. У разі необхідності лідервідкриває представництво в країні замовника та/або на місті спорудженняоб’єкта, а в разі перемоги на тендері координує дії членів при виконанні взятихзобов’язань. За свою роботу лідер (фірма або організація) отримує від іншихчленів консорціуму винагороду в розмірі 3-5 % від частки учасника в спільному контракті [6].
За предметом торгівлі тендери можуть бути на поставку товарів, виконанняпідрядних робіт та комбіновані, що включатимуть у майбутньому як поставкунеобхідних товарів, так і виконання робіт, надання послуг. Враховуючи, щопредметом торгів є, як правило, комплектне обладнання, що потребує йінжинірингових послуг, найпоширенішими за цим критерієм є комбіновані тендери.
Рішення щодо кількості та якісного складу майбутніх учасників тендеруприймає замовник або тендерний комітет, тому доступ до участі в тендері можебути обмеженим.
Залежно від рівня свободи доступу до участі в тендерах їх поділяють надва основні типи: відкриті і закриті. Додатковим обмеженням на участь узакритих торгах може бути попередня кваліфікація учасників.
До участі у відкритих тендерах запрошуються всі бажаючі зарубіжні інаціональні фірми та установи. Повідомлення про проведення відкритих торгівпублікуються в офіційних органах – газетах, спеціальних бюлетенях, економічнихжурналах, розсилаються в інші держави через торговельні представництва,консульства або торговельно-промислові палати для розповсюдження їх середділових кіл, передаються каналами комп’ютерних мереж. Зазвичай оприлюдненнятакої інформації відбувається за 1-1,5 місяця до дати проведення торгів, а уразі оголошення тендеру на стандартне обладнання та невеликі партії цей термінскорочується до 3-4 тижнів. Інформація про великі тендери на виконання підряднихробіт з’являється в пресі за 2-4 місяці до їх відкриття. Якщо оголошення маютьстриманий, формальний характер, а їх публікація робиться з великим запізненнямщодо загальновизнаних норм, то це опосередковано свідчить про те, що тендерматиме процесуальний характер.
Значна кількість учасників відкритих торгів загострює конкуренцію, що єпозитивним для імпортера, однак не гарантує ефективності закупок абоспорудження об’єктів у майбутньому внаслідок того, що переможцем може статинедостатньо кваліфікована або навіть недобросовісна фірма. Для запобіганняцьому слід розробити методику комплексної оцінки пропозиції та виборупереможця, або провадити закритий тендер.
Міжнародні тендери, до участі в яких запрошується обмежений, заздалегідьвизначений склад фірм, називаються закритими. Оголошення про проведення такихторгів не оприлюднюються, а учасники запрошуються в індивідуальному порядку.При цьому організатори торгів впевнені у добросовісності запрошених до конкурсуфірм, пересвідчившись у конкурентоспроможності їх продукції (послуг). Крімтого, закриті торги дозволяють організаторам відмовитись від послуг небажаних(через різні причини) учасників. До участі в закритих торгах запрошуєтьсязазвичай 5-7 фірм або консорціумів, а реально може брати участь і меншакількість претендентів. Конкурентна боротьба при проведенні закритих торгів неє слабшою, ніж при відкритих, але організатори впевнені в фінансових, технічнихта організаційних можливостях запрошених до конкурсу фірм.
Тендери з попередньою кваліфікацією є першою стадією проведення закритихторгів. Але при цьому сам прекваліфікаційний торг є відкритим. Порядок прицьому такий: організатори тендера повідомляють засоби масової інформації пропроведення торгу, умовою участі в якому є попередня кваліфікація учасників. Тіфірми, що бажають взяти участь у конкурсі, передають у тендерний комітет нетехніко-комерційні пропозиції, а документи, що підтверджують їх спроможністьвзяти участь у тендері (техніко-економічна характеристика продукції, інформаціяпро нові розробки; перелік найвагоміших покупців, яким були поставлені товари,або замовників, для яких були споруджені об’єкти; листи з рекомендаціями відпопередніх замовників, гарантії банків та страхових компаній тощо). Членитендерного комітету аналізують кваліфікаційні документи, відбирають фірми, щовідповідають вимогам замовника та направляють їм запрошення взяти участь узакритому тендері.
За фінансовими умовами торги можуть провадитися таким чином: зпропозицією ціни, коли фірми-учасники самі розраховують і пропонують ціновіумови; зі знижкою – ціна фіксується в тендерній документації, а оференти вумовах конкуренції намагаються її знизити; на кредитній основі – звикористанням кредита експортера, міжнародної організації, уряду тощо; накомпенсаційній основі – коли розрахунки за поставлений товар або виконаніроботи здійснюватимуться з використанням різних схем зустрічної торгівлі, увигляді компенсацій.
Замовник та утворений ним тендерний комітет також вирішують питання щодоступеня відкритості інформації про пропозиції учасників торгів та оголошенняумов, запропонованих переможцем. Залежно від цього тендери поділяються наголосні і неголосні. Голосними є тендери, при проведенні яких голова тендерногокомітету відкриває конверти з пропозиціями фірм і оголошує їх основні умови вприсутності представників фірм та консорціумів, що беруть участь у конкурсі.Після закінчення конкурсу інформація про переможця із зазначенням обсягузамовлення та загальної суми контракту, як правило, оприлюднюється.
Неголосними є торги, при проведенні яких тендерні комітети відкриваютьконверти з пропозиціями без присутності представників фірм і не публікуютьданих щодо умов укладання контракту з переможцем. Такі торги найчастішезастосовують замовники, що розміщують стандартні та повторювані замовлення. Церобиться з метою підтримки конкуренції між постачальниками (підрядниками).
За глибиною розподілу праці при виконанні замовлення міжнародні тендериподіляються на первинні, вторинні і третинні. Це зумовлено тим, що в сучаснихумовах одиничні та групові оференти, які виступають генеральними підрядниками,не завжди спроможні виконати якісно всі контрактні зобов’язання власнимисилами. Внаслідок цього важливу роль для перемоги в торгах набув вірний вибірсубпостачальників і субпідрядників. Цей вибір іноді здійснюється шляхомоголошення торгів самим оферентом. Такі торги отримали назву вторинних. У своючергу, субпостачальник або субпідрядник, який виграє подібні торги, можепередавати частину своїх зобов’язань іншим фірмам, оголосивши третинні торги [2].
2 Етапи проведенняміжнародних тендерів
З погляду організації і техніки зовнішньої торгівлітендери являють собою одну з різновидів угоди з використанням механізмупропозиції й акцепту. На відміну від двосторонніх угод, де ці два актинайчастіше бувають необхідного і достатніми для здійснення угоди, практикапроведення міжнародних тендерів містить у собі, принаймні, чотири етапи, накожнім з яких відбувається складання або підписання відповідних документів.
/>

Рис. 2.1. – Етапи проведення міжнародного тендеру
На першому етапі замовник повідомляє претендентівна виконання замовлення про свій намір вступити в угоду. При цьому складаєтьсядокумент, іменований у різних країнах як «пропозиція указати свою ціну», «запрошеннядо торгів», «тендерна специфікація» або «тендерна документація».
На наступному етапі претенденти представляютьзамовникові свої тендерні пропозиції, іменовані також як „оферта" або„тендер".
Третій етап настає при визначенні переможця торгів.Документально це відбиває оформленням протоколу тендерного комітету, однак не єактом юридичного скріплення угоди, а веде до подальших переговорів міжзамовником і оферентом.
На останньому етапі у випадку успішних переговорівполягає формальна угода і підписується контракт [14]./>2.1 Підготовка тендеру
Як уже зазначалося, для проведення торгів замовники створюють тендернийкомітет, до складу якого входять технічні спеціалісти (залежно від предметаторгу), комерційні фахівці та представники адміністрації. Відомчі аборегіональні тендерні комітети складаються з постійних членів (голови, членівкомітету та секретаря) та консультантів (експертів), які залучаються до роботина тимчасовій основі. На підставі угоди із замовником тендерний комітет виконуєтакі функції:
- організує публікаціюповідомлення про проведення тендеру або розсилає відповідні запрошення фірмам – потенційним експортерам;
- провадить збір замовленьна участь у передкваліфікаційних торгах;
- організує і провадитькваліфікаційний відбір учасників;
- організує розробку тарозповсюдження тендерної документації серед можливих учасників торгів;
- здійснює реєстрацію тазберігання тендерних пропозицій, що надходять від фірм;
- організує розгляд і оцінкутендерних пропозицій та визначає переможця або приймає інше рішення зарезультатами торгів;
- готує і подає назатвердження замовнику рішення за результатами торгів та організує висвітленняв засобах масової інформації процесу торгів.
Тендерні комітети, як правило, мають право делегувати частину своїхповноважень інженерно-консультаційній фірмі, відносини з якою будуються надоговірній основі. Найчастіше такі фірми беруть участь у розробці тендерноїдокументації, тобто комплекту документів, що містять інформацію щодо предметаторгів, а також умови та вимоги тендерного комітету, які мають бути безумовноприйняті та враховані учасниками торгів при підготовці тендерних пропозицій.
Тендерна документація поділяється на такі розділи:
1. Загальні умови торгів;
2. Інструкція для учасниківторгів;
3. Фінансові умови торгів тадоговору поставки або підряду;
4. Технічні умови проекту;
5. Зразки документів, щомають бути заповнені учасниками.
Загальні умови тендеру містять: дані про предмет торгів (місцезнаходженняоб’єкта, його загальна характеристика, терміни початку і закінчення робіт);дані про замовника; основні положення чинного в країні замовника тендерногозаконодавства та інших нормативних актів, що регулюють діяльність учасниківторгів і підрядників; дані щодо існуючих у країні обмежень і пільг (митних,ліцензійних, податкових тощо).
Інструкція для учасників тендеру містить: реквізити тендерного комітету;місце, терміни та порядок подання тендерних пропозицій; вимоги до оформленняпропозиції; розмір, форму та порядок внесення застави; вимоги до структури такалькуляції ціни пропозиції; право і порядок відвідання будівельного майданчикаабо місцевості, де буде розташований об’єкт; можливість подання оферентом альтернативноїпропозиції; рекомендації оферентам щодо залучення місцевих субпідрядних фірм;попередження про те, що оферент не має права відзивати свою пропозицію абозмінювати її умови після закінчення терміну подання пропозиції; право (абовідсутність такого) участі представників оферентів при розгляді пропозицій утендерному комітеті; нагадування про те, що тендерний комітет не дає поясненьщодо причин відхилення пропозиції та визначення переможця, а також не компенсуєучасникам тендеру витрат на підготовку тендерних пропозицій; порядок оголошеннярезультатів торгів.
Фінансові умови тендеру можуть містити: пропозицію про надання розстрочкиплатежів (кредиту) на поставку обладнання та виконання будівельно-монтажнихробіт; здійснення зустрічних закупівель у рахунок платежів за виконані роботи;можливість і порядок перерахування цін на будівельно-монтажні роботи на стадіїконтракту.
Технічні умови тендеру містять: найменування та призначення об’єкта абообладнання; креслення, схеми, графіки виконання робіт; специфікації натехнологічне обладнання та матеріали; технічні норми; правила виконаннябудівельно-монтажних робіт; технічні вимоги до матеріалів, виробів, конструкційтощо. Зміст технічних умов тендеру залежить від його предмета та складностіпроекту.
Зразки (проформи) документів також визначаються характером предметаторгів. Крім того, їх склад формується під впливом прагнення тендерногокомітету отримати вичерпну інформацію про оферентів (фінансовий стан,матеріально-технічна база, існуючий досвід поставки обладнання або спорудженняоб’єктів тощо). До цих документів також додаються зразки банківських гарантій,які оферент може подати як заставу і зразок договору поставки (підряду), вякому зазначаються основні умови угоди щодо виконання замовлення.
Для складання тендерної документації більшість замовників, особливо вкраїнах, що розвиваються, звертаються до послуг консультантів, роль якихчастіше за все виконують спеціалізовані інженерно-консультаційні фірми.Функцією консультантів на першому етапі є складання технічної специфікації таконтрактних умов для проведення торгів. На наступних етапах консультанти берутьучасть в оцінці тендерів, що надійшли від учасників, виявленні їх переваг інедоліків, а також у переговорах, які передують укладанню контрактів. Інодіконсультанти поширюють свої послуги і на догляд за належним виконаннямпереможцями торгів своїх контрактних зобов’язань. Таким чином, консультант єстороною, яка відіграє значну роль у формуванні вимог до предмета торгів,виборі переможця торгів і функціонуванні придбаного замовником майна. Виконанняконсультантами всіх цих функцій вимагає значної кількості висококваліфікованогоперсоналу та розглядається інженерно-консультаційними фірмами як важливасамостійна стаття доходу.
Суттєве значення має вибір сторони фінансування замовлення, що бажановизначити ще до початку проведення торгів. Це може бути банк або державнаорганізація країни проведення торгів, а також зарубіжні, національні,міжнародні економічні організації та банки. Коли ж джерело фінансування незнайдено, оферта замовника включає зауваження про необхідність супроводженнятендерних пропозицій учасників торгів умовами фінансування.
Після того, як комплект тендерної документації підготовлено, відбуваєтьсяоголошення торгів: підготовка та публікація оголошення (при відкритих тендерах)та розсилка запрошень взяти участь у тендері певному колу фірм (при закритихтендерах) [12]./>2.2 Етап подачі пропозицій
Перед тим, як подати пропозицію у потенційнихучасників тендеру виникають дві основні проблеми: проходженняпередквалифікаційного добору, а також відповідності технічних і класифікаційнихнорм, прийнятих у країні експортера, умовам тендерних специфікацій.
Перша проблема виникає у випадку, якщо до тендерадопускаються не всі бажаючі. Мотивами замовників при проведенні тендера зпопередньою кваліфікацією учасників можуть бути прагнення обмежитися невеликимколом претендентів з визначеним професійним досвідом, обмеження числа іноземнихучасників з метою підтримки місцевих, обмеження кола учасників за умовамисторони, що фінансує, і, нарешті, торгово-політичні преференції стосовно визначеноїгрупи країн. До рішення проблеми попереднього добору експортери приступають напідготовчому етапі, вступаючи в попередні контакти з замовниками з метоюз'ясування, у яких планованих торгах буде проводитися попередня кваліфікаціяучасників.
При проведенні попередньої кваліфікації підрядчиківзамовник пропонує потенційним підрядчикам представити великий обсяг інформаціїпро свою поточну діяльність. Сюди відносяться зведення про структуру і профільдіяльності фірми, її керівництві, історії, виробничих потужностях,матеріально-технічному забезпеченні і клієнтах. Окремо представляютьсязасвідчені копії документів, що відносяться до статуту і правил внутрішньогорозпорядку фірми і її фінансовому становищу, включаючи копію останньогобалансу, зведення про оборот капіталу і чистого прибутку за визначене числороків і дані про банки, що фінансують.
Технічна кваліфікація претендентів повинна бутипідтверджена документацією про об'єкти, споруджених ними в минулому. При цьомувказуються найменування об'єктів і їхнє місцезнаходження, основні технічніхарактеристики, частка участі фірми в створенні об'єкта, його вартість, а такождані про осіб, що можуть підтвердити представлену про це інформацію. Крім того,запитуються фотографії, брошури, статті, довідкові матеріали і будь-які іншідокументи і свідчення, що характеризують здатність претендента виконативизначені роботи.
При оголошенні тендеру з попередньою кваліфікацієюзамовник запрошує до подачі тендерних пропозицій тільки претендентів, щопредставили вищевказану інформацію і пройшли конкурсний добір.
Друга проблема (проблема відповідності норм істандартів) експортерів на даному етапі не може бути вирішена в попередньомупорядку і залежить насамперед від консультанта, що складає тендернуспецифікацію.
Факторами, що впливають на, що закладаються втендерну документацію концепції, є насамперед рівень науково-виробничого йекономічного розвитку країни перебування інженерно-консультаційної фірми. Доних відносяться: масштаби й інтенсивність проведених у країні науково-досліднихі дослідно-конструкторських розробок, стан виробничих потужностей і їхнявідповідність структурі світового попиту в області предметів торгів, рівеньпродуктивності праці і витрат у галузі, що відповідає тематиці торгів. Досуб'єктивного фактора, зв'язаному з внутрішньою обстановкою в країніконсультанта, відноситься стан його ділових взаємозв'язків з ведучиминаціональними продуцентами машинно-технічної продукції й інженерно-будівельнихпослуг.
Перша група факторів безпосередньо впливає на типи ітехнічні характеристики устаткування, що закладається в тендерну документацію,терміни виконання і постачань, передбачені в документації.
При розвитому суб'єктивному факторі національніпідрядчики і виробники країни консультанта виявляються в переважному положенніперед іншими учасниками торгів, яким, у випадку розбіжності з вимогамитендерних специфікацій, приходиться доводити замовникові обґрунтованістьвідхилень від вимог специфікацій.
У практиці проведення міжнародних торгів тендернапропозиція учасника торгів вважається офертою продавця. У цій якості вона можебути прийнята замовником (покупцем) і обов'язкова для виконання претендентом.Це загальне положення, однак, може бути модифіковане в тих випадках, коли впропозиції оферента чітко зафіксоване положення про те, що пропозиція не є обов’язковою,підлягає обговоренню на наступних переговорах або оформленню у виді формальногоконтракту.
У силу даної обставини важливого значення набуваєправо, застосовуване до тендерних угод, що звичайно обмовляється в тендернійдокументації. Матеріальна відповідальність оферента на цьому етапі виражаєтьсяв тім, що подача пропозиції супроводжується представленням документа, щопідтверджує внесення в банк країни — організатора торгів застави «серйозностіпропозиції», що може доходити до 5 % від загальної ціни пропозиції. Застава неповертається, якщо претендент відзиває свою пропозицію до закінчення термінуйого дії або виявляється нездатним виконати замовлення відповідно до контракту,підписаному в результаті виграшу тендеру.
На етапі подачі пропозицій основною проблемоюекспортера стає ухвалення рішення про доцільність участі в конкретних торгах.Згідно даним спеціальної літератури, основними факторами, що впливають нарішення потенційного претендента, є:
-  розмір замовлення;
-  співвідношення обсягівпостачань і послуг;
-  терміни виконаннязамовлення;
-  власні можливостіекспортера і частка предмета торгів у загальному обсязі замовлень,розташовуваних організаторами торгів;
-  вартість підготовкитендерних пропозицій;
-  ступінь можливоїконкуренції;
-  прогнозований прибуток;
-  засобу, виділюванізамовником для виконання замовлення;
-  перспектива одержаннянаступних замовлень, зв'язаних із предметом торгів.
Як відзначає ряд дослідників, останній фактор напрактиці може виявитися вирішальної для експортерів, що часто йдуть назаниження цін пропозицій по оголошених торгах у розрахунку на одержання більшвигідних замовлень надалі.
Наступним проблематичним моментом на етапіпідготовки тендерних пропозицій є оцінка оферентами своїх можливостей укластисяв терміни розробки пропозицій. При цьому не є виключенням випадки, колипретенденти звертаються до замовника з проханням про збільшення часу, спочаткувиділеного для підготовки оферти. У практиці проведення міжнародних торгівподібні дії оферентів не розглядаються як непрестижні при наявності впретендентів вагомих причин обґрунтувати своє прохання, наприклад необхідністюрозробки більш ретельного і науково обґрунтованої техніко-комерційноїпропозиції.
У західній концепції головними критеріями успіхупри складанні оферентами тендерних пропозицій є: найменше відхилення від вимогтендерної документації, включення в пропозицію найбільш передових технологій, конкурентоздатнаціна і «розумний» термін виконання замовлення.
Найбільш важливою частиною тендерної пропозиціївважається його технічна частина. У ній не тільки розкриваються професійніможливості потенційного контрагента, але й обмовляються ціни і термінивиконання замовлення. Як правило, технічна частина пропозиції складається здвох частин: що констатує і переліку відхилень. У частині, що констатує, частоіменованої «технічний опис», наводяться дані про властивості пропонованихтоварів і послуг відповідно до вимог тендерних специфікацій. У перелікутехнічних відхилень утримуються пояснення причин невідповідності пропозиції поряду технічних параметрів вимогам тендерної документації. Даний перелікдозволяє замовникові оцінити переваги або недоліки пропонованих технологій,товарів або послуг у порівнянні з моделлю, закладеної в первіснихспецифікаціях.
Аналогічна структура властива також комерційноїчастини пропозиції, що включає опис комерційних умов контракту і перелікпунктів, по яких у претендента маються розбіжності з контрактними умовами,записаними в тендерній документації.
Як вважають західні економісти, контрактні умовитендерних пропозицій мають підлегле значення на першому етапі торгів, тому щоїхнє остаточне узгодження відбувається на етапі переговорів замовників зпереможцями торгів. У міжнародній практиці, однак, зустрічаються випадки, колипри наявності достатнього часу оферти додають до пропозиції свій варіантконтрактних умов, що може розглядатися замовником як прийнятний для претендентабез додаткових переговорів.
При відсутності достатнього часу або повних вихіднихданих для розробки детального варіанта контрактних умов на даному етапі офертикеруються наступними двома принципами формування умов контракту: прийняття абозаперечення в цілому формулювань замовника.
Приймаючи в цілому варіантконтрактних умов, записаних у тендерній документації, оферент вказує у своїйпропозиції, що вони підлягають обговоренню на переговорах з наступнимпідписанням формального контракту. При цьому мається на увазі, що контрактніумови тендера є прийнятною основою для таких переговорів, під час якихпретендент вважає себе вправі запропонувати ряд змін, доповнень або скорочень.
Заперечуючи в цілому контрактніумови, запропоновані замовником у тендері, оферент указує, що основою длянаступних переговорів можуть служити лише стандартні умови угод, прийняті вйого організації.
У сучасних умовах багатооферентів, приймаючи в цілому контрактні умови замовника, додають до пропозиціїокремий список виправлень до цих умов і вказують, що, у випадку їхньогоприйняття, пропозиція може бути акцептовано замовником. При негативному підходідо пропозиції оферента додаються його стандартні контрактні умови і вказуєтьсяможливість акцепту пропозицій при згоді замовника з даними умовами.
Одним із проблематичних питаньсучасної тендерної практики є термін дії пропозиції оферента, тобто термін,протягом якого замовник вправі присудити йому перемогу в торгах. Звичайно цейтермін вказується в тендерній документації і складає від 30 до 120 днів з датиприйому пропозицій. При відсутності посилання на термін дії рік пропозицій утендерній документації оферти вправі призначити його самостійно і зафіксувати усвоєї оферті. У практиці проведення великомасштабних торгів відзначаються такожвипадки звертання замовників до оферентів із проханням продовжити термін дії пропозиційостанніх. У цих випадках оферти, даючи свою згоду, вправі переглянути цінисвоїх пропозицій з урахуванням ескалації цін за відповідний період.
Для сучасних торгів характернепрагнення міжнародних підрядчиків і постачальників вручати свої пропозиції востанній момент перед витіканням терміну подачі пропозицій. Для зниження ризикувипадкових затримок при доставці пропозицій у країну проведення торгів частопрактикується відправлення двох і більш груп з дублікатами тендернихпропозицій, що доставляються різними маршрутами і видами транспорту [10].  
2.3 Визначення переможця тендеру та укладанняугоди
На наступному етапі міжнародних тендерних процедур,де визначається переможець торгів, найбільш актуальною проблемою є питання простатус переможця. У більшості випадків присудження замовлення оференту, щовиграв торги, не є достатньою підставою для того, щоб вважати угоду зробленої.Як указувалося вище, умовами самих тендерних пропозицій передбачаєтьсяпроведення послідуючих переговорів, для остаточного узгодження ціни й іншихумов контракту. У даний час не більш 80% переможців торгів стають фактичнимивиконавцями замовлень.
Сучасна практика показує, однак, що можливівипадки, коли замовник звертається до переможця торгів із проханням приступитидо виконання замовлення, не чекаючи проведення остаточних переговорів іпідписання формального контракту. Погоджуючись на таке прохання, переможецьторгів піддає себе ризикові необоротних втрат у випадку, якщо переговори, щоведуться паралельно з початком виконання замовлення, закінчаться безрезультатнов силу розбіжності думок сторін про ціну й інші умови контракту.
Для подібних ситуацій у даний час характерні вимогипереможців торгів до замовника про надання письмової гарантії оплати виконаноїчастини замовлення навіть, у випадку відмовлення сторін підписати формальнийконтракт. При цьому розцінки на виконання робіт або постачань залишаються нарівні, зафіксованому в пропозиції переможця, або узгоджуються між сторонамидодатково.
Таким чином, що переважає тенденцією в сучаснійтендерній практиці є розгляд присудження виконання замовлення на торгах переважнояк запрошення до подальших переговорів, що можуть проводитися не тільки зпереможцями торгів, але і з оферентами, що зайняли наступні місця. Іноді такірівнобіжні переговори можуть проводитися одночасно, що змушує оферентів йти наусі великі поступки.
Іншими методами впливу на переможців тендеру з бокузамовників, є спроби змінити в останній момент у свою користь погодженіпротягом тривалих переговорів умови контракту перед його підписанням офіційнимпредставником оферента, що прибув у країну замовника спеціально з цією метою.Зустрічаються також випадки повної зміни складу делегації замовника назаключному етапі переговорів, що викликає необхідність повторного розглядураніше погоджених питань.
Фактором, що сприяє успішній роботі представниківоферентів у країні замовника, є залучення до переговорів місцевихпосередницьких фірм, субпідрядників, субпостачальників і представників сторони,що фінансує. За останнім часом при тендерних переговорах значно зросла рольвисококваліфікованих перекладачів. Однієї з причин цього є тенденція трактуватирозбіжності в текстах контрактів мовою оферента і замовника на користьостаннього [6].
3 Роль міжнароднихтендерів у розвитку міжнародної торгівлі
Динаміка конкурентного середовища, зростаюча складність предметівторгівлі, загальна тенденція до глобалізації світових товарних ринків зумовилиформування таких тенденцій в практиці проведення міжнародних тендерів:
- збільшення кількості фірм-учасницьтендеру;
- зростання кількості торгівна нові види машин, обладнання, техніки та послуг;
- загальне збільшеннякількості тендерів на будівництво комплексних об’єктів;
- переорієнтація пріоритетівз цінових факторів конкуренції на техніко-економічні показники і пільговістьумов фінансування;
- поширення торгів наінженерно-консультаційні послуги;
- зростання кількостіконсорціумів;
- поширення практикипроведення торгів з розбивкою об’єктів на частини для виявленнявузькоспеціалізованих фірм-учасниць;
- розвиток багатосторонньогоспівробітництва з будівництва об’єктів;
- поширення участі в торгахмісцевих фірм країн-замовниць.
Крім того, останнім часом у практиці міжнародних тендерів спостерігаєтьсятенденція до розширення прав організаторів торгів і тендерних комітетів, якідоповнюють зусилля держави зі стимулювання національного виробництва шляхомзалучення місцевих фірм до виконання тендерних замовлень. Для цього в умовитендеру включаються положення, які надають право тендерному комітету відхилятибудь-яку пропозицію без пояснення причин. Так, результати торгів можуть бутианульовані замовником внаслідок несприятливих, з його точки зору, умов,запропонованих усіма оферентами. Також з метою зниження ціни та покращення умовпропозиції широко застосовується практика повторних тендерів.
Цінові аспекти є не єдиною сферою впливу тендерних комітетів. Останнімчасом вони стали дедалі ширше використовувати в інтересах національнихзамовників так звану конкуренцію кредитів, тобто визначення переможця тендерузалежно від того, чи бере він на себе зобов’язання з участі в кредитуванні абонавіть фінансуванні спорудження об’єктів. Нерідко кредитно-фінансові умовитендерних пропозицій стають вирішальним критерієм при виборі постачальника абопідрядника. Така практика призвела до того, що останнім часом утворився певнийрізновид міжнародних торгів, в яких беруть участь оференти тільки зкраїн-кредиторів.
Розширення практики проведення міжнародних тендерів зумовило тенденцію дорегламентації проведення торгів. За правові джерела процесу організації тапроведення міжнародних тендерів використовуються:
- рекомендації міжнароднихорганізацій (ЄЕК, ЮНІДО);
- міжнародні угоди зпроцедури проведення тендерів;
- рекомендації національнихорганізацій у сфері консультаційного інжинірингу;
- міжнародні торговельнізвичаї.
Сукупність цих правових джерел встановлює стандартизовані вимоги доорганізаторів та учасників торгів, такі як:
- обов’язкова публікаціяоголошень про проведення торгів, за винятком закритих;
- необхідність представленняпропозицій у закритих конвертах з метою запобігання відтоку комерційноїінформації та її використання конкурентами з метою отримання переваги передіншими учасниками торгів;
- проведення розкриттяконвертів з пропозиціями та оголошення їх умов у присутності представниківучасників торгів та подальше оприлюднення в засобах масової інформації данихпро переможця та основних параметрів пропозиції.
Сучасними напрямами регламентації міжнародних торгів є розробкадокументів і рекомендацій щодо стандартизації кваліфікаційних вимог доучасників торгів і правил проведення перекваліфікації; оптимізації витрат напідготовку тендерної документації і тендерних пропозицій, а також термінів їхпідготовки; залучення найбільшого числа учасників тендеру та активізаціїконкурентної боротьби; ліквідації дискримінації стосовно іноземних учасників здотриманням принципів національного режиму.
При цьому міжнародна регламентація тендерів не спрямована на обмеженнянаціональної самостійності в організаційно-правовому регулюванні процедуриторгів. Вона лише сприяє вдосконаленню національного законодавства, модифікаціїта адаптації місцевих торговельних звичаїв і правил до практики, що склалась вміжнародній торгівлі. Кожна держава, враховуючи правила міжнародноїрегламентації, приймає свої нормативні акти, які забезпечують захистнаціональних інтересів і можливість впливу держави як на процедури проведеннятендерів, так і на діяльність іноземних підрядників та постачальників, щоперемогли у тендері.
Проведений вище короткий аналіз економічнихпередумов розвитку міжнародних тендерів дозволяє переосмислити феномен торгів,розглядаючи його не тільки і не стільки як елемент організації і технікизовнішньої торгівлі, але і як діючий метод державного і міжнародногорегулювання процесу формування договірних відносин у міжнародній торгівлі. Тендериодержали широке поширення в зовнішній торгівлі як у країнах що розвиваються,так і у розвинутих країнах. Активізація застосування тендерних методівукладення контрактів зв'язана з посиленням ролі господарських іадміністративно-контрольних державних органів в умовах прискореннянауково-технічного прогресу. Разом з тим причини активного використання тендерівлежать більш глибоко і зв'язані з виникненням товарно-грошових відносин ірозвитком продуктивних сил. Зіставивши генетичні корені і шляхи еволюціїтендерних методів укладення контрактів, можна прийти до висновку про те, щоуніверсальний характер і широке поширення таких методів у сучасних умовах єоб'єктивно обумовленим процесом, що пояснюється в першу чергу тим, що торгипокликані служити своєрідною організаційною формою прояву закону вартості. Данаконцепція дозволяє зробити практичний висновок про те, що торги і далі будуть відіграватиістотну роль у державному регулюванні зовнішньоекономічних зв'язків.
Для країн, що розвиваються, широке застосуванняміжнародних тендерів зв'язано насамперед зреалізацією планів економічного розвитку при обмеженості власних можливостей.Це визначає закономірний характер залучення іноземних фірм до будівництваоб'єктів національної економіки на конкурсній основі. При цьому здійснюютьсяцільові постачання значного обсягу машин, устаткування і транспортних засобівна об'єкти капітального будівництва різного призначення, по даним СОТ, українах, що розвиваються, такі постачання досягають 70% від загального імпортуцієї категорії товарів [20].
Розширюючи представлення про світовий риноктехнології й устаткування, міжнародні тендери в той же час дозволяютьзамовникам із країн, що розвиваються, пред'являти більш тверді вимоги до їхучасників у частині високого науково-технічного рівня проектних і технологічнихрішень, пільгового фінансування і стислих строків будівництва. В даний часринок об'єктів капітального будівництва в країнах, що розвиваються,перетворився в яскраво виражений «ринок замовника», на якому умовою одержаннязамовлення є обов'язкове виконання вимог, закладених у тендерній документації.
Тендери на видачу замовлень і підрядів у розвинутихкраїнах носять в основному антимонопольний характер і розглядаються як один іззасобів протидії обмежувальній діловій практиці.
Вивчення даного питання показує, що в ціломувикористання механізму тендерів при формуванні контрактних зобов'язань як усфері створення об'єктів капітального будівництва, так і в сфері світовоїторгівлі машинно-технічною і будівельною продукцією має тенденцію зростання. Так,згідно з даними дослідницьким інститутом Heritage Foundation, щорічний приплив замовлень длямонополій США і Західної Європи, одержуваних у ході тендеру, оцінюється в 35млрд. дол. У країнах, що ж розвиваються, де проводиться до 80% від загальногочисла тендерів на створення об'єктів капітального будівництва, проведених насвітовому капіталістичному ринку, від 20 до 40% вартості всіх імпортованихтоварів приходиться на товари, замовлення на які видані в результаті проведеннятендеру [18].
За оцінками експертів, на частку всіх інструментіворганізованої торгівлі, разом узятих, приходиться, як мінімум, 20% світовоготоварообігу, а на міжнародні тендери – приблизно 15%, тобто переважна частина.Статистичні дані Міжнародного економічного форму про обсяг товарообігу окремихкраїн на міжнародному ринку представлені у таблицях 3.1 та 3.2 [19].
Таблиця 3.1
Обсяги імпорту товарів які приходяться наміжнародні тендериКраїна 2007 р. 2008 р. 2009 р. Загальний імпорт, млн. дол. Тендер, млн. дол. Загальний імпорт, млн. дол. Тендер, млн. дол. Загальний імпорт, млн. дол. Тендер, млн. дол. Австралія 125 283 21 549 139 279 22 585 165 364 27 781 Японія 514 988 67 978 579 609 82 884 579 609 81 724 Франція 484 721 74 162 536 996 79 475 617 780 93 285 Германія 780 514 119 419 922 376 136 512 1 059 644 160 006 Іспанія 287 610 44 004 326 046 48 255 326 046 49 233 Італія 384 837 58 880 440 770 65 234 509 900 76 995 Великобританія 483 064 73 909 547 508 81 031 622 743 94 034 Канада 323 365 49 475 348 958 51 646 379 794 57 349 США 1 732 350 265 050 1 919 430 284 076 2 017 330 304 617 Китай 659 953 81 174 791 605 93 256 956 284 101 075

Як бачимо, обсяг товарообігу тендерних поставокпровідних країн світу за останні 3 роки значно зріс. Така тенденція закономірнаадже світові компанії через високу конкуренцію прагнуть знайти найоптимальнішіваріанти закупівлі товарів та послуг, а процес глобалізації призводить дозбільшення кількості зарубіжних компаній, які приймають участь у тендерах.
Таблиця 3.2
Обсяги експорту товарів які приходяться на міжнароднітендериКраїна 2007 р. 2008 р. 2009 р. Загальний експорт, млн. дол. Тендер, млн. дол. Загальний експорт, млн. дол. Тендер, млн. дол. Загальний експорт, млн. дол. Тендер, млн. дол. Австралія 105 833 17 462 123 316 20 347 141 122 23 285 Японія 594 986 110 667 649 948 120 890 709 668 131 998 Франція 439 131 72 457 536 996 88 604 617 780 101 934 Германія 977 970 172 123 922 376 162 338 1 059 644 186 497 Іспанія 191 021 31 518 326 046 53 798 326 046 53 798 Італія 372 962 61 539 440 770 72 727 509 900 84 134 Великобританія 371 406 57 197 547 508 84 316 622 743 95 902 Канада 323 365 53 355 348 958 57 578 379 794 62 666 США 907 158 158 753 1 919 430 335 900 2 017 330 353 033 Китай 761 953 138 675 969 380 176 427 1 217 815 221 642
У товарній структурі міжнародних тендерних закупокпереважає продукція переробної промисловості (28,6 %) та обладнання татранспортні засоби (33,2 %) [18].

/>
Рис. 3.1. – Товарна структура міжнародних тендерів
Значна частка готової продукції тависокотехнологічного обладнання у загальній структурі міжнародних тендерівпов’язана зі світової тенденцією до зменшення постачання сировини та збільшенняпостачання готової продукції.
Державні закупки, які є основним об'єктом тендернихкомерційних операцій, становлять, за даними СОТ, близько 1 трлн. дол.(приблизно 10% світової торгівлі). В окремих великих країнах ці закупівлісягають 10-15% ВВП. Не менше 50 млрд. дол. щорічно досягають тендерні бюджетиосновних міжнародних організацій і банків розвитку [20].
Висновки
Тендери на видачу замовлень на постачання абопідряди є традиційною формою міжнародної торгівлі. Однієї з найважливішихособливостей їхнього проведення в сучасних умовах є універсальний характер тендерів.У географічному плані це виражається включенням у число країн – організаторів тендерівдержав усіх регіонів світу, у соціально-економічному – присутністю серед цихдержав усіх без винятку груп країн, що враховуються статистичними апаратамиміжнародних економічних організацій.
Універсальність тендерів виражається також і в тім,що їхнє проведення носить розповсюджений характер у країнах, що належать довсіляких суспільно-політичних формацій. Спостерігається розширення практикипроведення тендерів не тільки в зовнішньої, але і у внутрішній економічнійсфері діяльності різних держав, причому предметами торгів є замовлення напідряди і постачання найрізноманітніших товарів і послуг – від унікальнихдо масових. Так, серед предметів угоди, що фігурують на міжнародних тендерах,можна знайти постачання декількох пачок шурупів і спорудження «під ключ»найбільших об'єктів сучасності.
Зростаюча конкуренція на світовому ринку прифінансовому положенні країн, що розвиваються, погіршується в умовах НТП і щозбільшує наукоємність товарів, що беруть участь у міжнародній торгівлі,викликала наступні особливості в сучасній практиці проведення тендерів:
-  ріст кількості фірм –учасників торгів;
-  збільшення числа тендерівна нові види машин і устаткування, технологій і послуг;
-  загальне збільшеннякількості тендерів на спорудження комплектних об'єктів;
-  переорієнтаціяпріоритетів з цінових факторів конкуренції на техніко-економічні показники іпільговість умов фінансування;
-  розширення тендерів наінженерно-консультаційні послуги, у тому числі по експлуатації об'єктів;
-  ріст числа консорціумів(як постійних, так і тимчасових);
-  розширення практикипроведення тендерів з розбивкою об'єктів на частині для виявленнявузькоспеціалізованих фірм-учасників;
-  розвиток багатобічногоспівробітництва по спорудженню об'єктів;
-  розширення участі у тендерахмісцевих фірм країни-замовника;
-  розвиток методівкількісного аналізу міжнародної тендерної діяльності (облік економічних іполітичних ризиків, створення автоматизованих методів розрахунків і банківданих).
Зростаюча роль тендерів, особливості їхньогопроведення в сучасних умовах викликають необхідність більш глибокого аналізуцієї форми виникнення контрактних зобов'язань, розгляду змісту і формпроведення тендерів у конкретних історичних умовах, виявлення їх економічноїсутності.
Таким чином, аналіз сучасного механізмуфункціонування міжнародних тендерів показує ряд істотних відмінностей тендернихі двосторонніх методів укладення контрактів. До них можна віднестибагатоетапність здійснення угоди за допомогою торгів, розходження в характернихдля обох видів предметах угоди і контрагентах, властивим тендерам елементигласності, спільності вимог і попереднього добору претендентів.
Відмітною рисою сучасних тендерних методів є високапитома вага інженерно-консультаційних фірм у формуванні рішень замовника, атакож державних органів – у встановленні нормативно-правової бази дляпроведення внутрішніх і міжнародних тендерів. Тендерні процедури викликаютьзначні витрати як з боку замовника, так і з боку оферентів; це вимагає додатковоїоцінки економічної доцільності проведення або участі у тендері.
Участь у тендері є складним і динамічним процесом,що пред'являє до експортерів максимально тверді організаційні, науково-технічніі комерційні вимоги. Успіх у подібних конкурсних відборах можуть одержатитільки ті оферти, що добре орієнтуються на ринку й у стані укластися в стислийтермін підготовки тендерних пропозицій.
Список використаноїлітератури
1. АвдокушинЕ.Ф. Международные экономические отношения — М.: Маркетинг, 2009 г.
2. ГафманН.Ф. Основы внешнеэкономической деятельности — Харьков, 2008 г.
3. ГерчиковаИ.Н. Менеджмент и международно-коммерческое дело – М.: 2005.
4. Глобализациямирового хозяйства: учебное пособие // Под ред. Осьмовой М.Н., Бойченко А.В. –М: ОЛМА. – 2006. – 376 с.
5. КолташовВ. Кризис глобальной экономики– М. ИНФРА. – 2009. – 448 с.
6. ЛомакоП. Зарубежный опыт конкурсного размещения заказов // «Тендер». – №19.– 2009.
7. МаксимоваЛ.М. Международные экономические отношения — М.: Маркетинг, 2008 г.
8. Международныеэкономические отношения // Под ред. Носова Н.С., Роньшина Н.И. – М: Феникс. –2010. – 460 с.
9. Международныеэкономические отношения: учебник // Под ред. Жукова Е.Ф. – М: Сириус. – 2000. –485 с.
10. НедужийИ.И. Международные торги – М.: Международные отношения, 2008 г.
11. НестеровичВ., Смирнов В. — Конкурсные торги на закупку продукции для государственныхнужд. М., 2009.
12. СпиридоноваИ. Мировая экономика: Учеб.пособие. М.: ИНФРА-М., 2009.
13.  СтровскийВ.И. Внешнеэкономическая деятельность предприятия – М.: 2006.
14. СухадольскийГ. Тендеры. Вопросы и ответы. М., 2008.
15.  Тенденцииразвития мировой торговли в 2008-2009гг // БИКИ. – 2009. – №7. – C.71-83.
16. ФомичевБ.И. Международная торговля — М.: 2009.
17.  unstats.un.org
18. http://www.heritage.org
19. http://www.weforum.org
20. http://www.wto.org