Міністерствоосвіти і науки України
Національнийуніверситет харчових технологій
Кафедрамаркетингу
Контрольнаробота
здисципліни: “Міжнародний маркетинг”
Виконала:
студентка6 курсу
(з.ф.н.)спеціальність МЗЕД
ЧалійОлена
Перевірив:
Викладач
КрайнюченкоОльга Феодосіївна
Київ– 2009
Зміст
1. Оцінка результатів маркетингового аналізу міжнародного середовища таможливої реакції компанії на зміни в середовищі
2. Сутність спільного інвестування як стратегії виходу фірми на зовнішнійринок його переваги та недоліки
Задача
Список використаної літератури
1. Оцінка результатівмаркетингового аналізу міжнародного середовища та можливої реакції компанії назміни в середовищі
Вихідпідприємства, фірми на зовнішній ринок неможливий без попереднього вивченняміжнародного маркетингового середовища, усієї сукупності факторів, від якихзалежатиме ефективне функціонування фірми у зарубіжній країні.
Найбільшзначущими в аналізі міжнародного середовища маркетингової діяльності єдослідження політичних, правових, економічних, соціально-культурних умов іобставин, що склалися на потенційному ринку, та пов'язаних з цим ризиків.
Аналізполітичного середовища передбачає вивчення таких політичних аспектівжиттєдіяльності суспільства, як політична система і політична стабільність,рівень впливу національних урядів на економічні процеси, політико-економічніпріоритети, законодавчі акти у сфері економіки тощо.
Привирішенні питання про можливість укладення комерційних угод з тією чи іншоюкраїною найважливішою є оцінка торгово-політичних умов, серед якихособлива увага надається таким:
♦наявність і зміст міжурядових торговельних угод; система державного регулюваннязовнішньої торгівлі, а саме: закони і розпорядження, що забороняють абообмежують увезення певних товарів у дану країну; необхідність і порядокодержання експортно-імпортних ліцензій та ін.;
♦рівень митного обкладення товару, спосіб нарахування мита, режим, під якийпідпадає конкретний товар, внутрішні митні збори і податки, наявність у країніекспорту «вільних зон» чи, навпаки, — активна політикапротекціонізму;
♦участь країни—потенційного партнера в економічних угрупуваннях та їх вплив нарежим увезення конкретного товару;
♦валютне законодавство країни, а саме: порядок отримання імпортером іноземноївалюти, контроль за переведенням прибутків, конвертованість валюти, режимкредитування;
♦обмеження і вимоги санітарно-ветеринарного порядку тощо.
Прививченні політичного середовища міжнародного маркетингу окремо визначається геополітичнестановище країн-партнерів, тобто ставлення до інших держав, які впливаютьна їх розвиток, місце серед держав і в системі міжнародних зв'язків.Геополітичне становище містить такі елементи:
♦топополітичне становище — це становище держави у світі, її місце в міжнароднихполітичних і економічних зв'язках;
♦морфополітичне становище — це становище відносно державних кордонів,найближчого оточення держави, яке сприяє або запобігає політико-економічнимзв'язкам з іншими країнами;
♦фізіополітичне становище — це становище природних умов і ресурсів країнивідносно природних багатств інших держав.
Правове середовище міжнародного маркетингу складається із законів, постанов,угод, які функціонують на різних рівнях і забезпечують успішний і ефективнийбізнес з визнанням інтересів кожної країни-партнера в рамках правових норм.
Доосновних правових сфер під кутом зору міжнародного маркетингу- належать:
♦законодавство, що регулює правовий стан і діяльність фірм, у тому числііноземних;
♦законодавство, що передбачає захист промислової власності, патентів, торговихмарок, авторських прав;
♦закони з питань страхування і перевезень різними видами транспорту;
♦загальноприйняті в країні імпорту способи вирішення судових суперечок зміжнародних комерційних угод;
♦загальносуспільна законодавча база, у тому числі захист життя і здоров'ягромадян;
♦підходи до ціноутворення та податкове законодавство тощо.
Економічне середовище країни — засвідчує існуючі і потенційні можливості споживаннятоварів та послуг.
Оцінкаміжнародного маркетингового середовища з економічних позицій передбачає вивченняцілого комплексу кількісних і якісних економічних параметрів потенційногоринку. Найбільш суттєвими є:
♦визначення типу економіки (ринкова, адміністративно-командна, перехідна), відчого значною мірою залежатиме розвиток бізнесу;
♦установлення ступеня та спрямованості державного втручання в економіку країнибізнесу, на що вказує перевага тієї чи іншої форми одержавлення, тобтокількість і співвідношення існуючих у даній країні господарських устоїв,фінансова система, інтенсивність прямого і непрямого регулювання економіки,міжнародні позиції тощо;
♦обгрунтування типу країни під кутом зору структури її господарства, тобтовіднесення до промислово-розвинутих або країн, промисловість яких розвивається,країн-експортерів сировини, країн з переважно натуральним господарством тощо;
♦аналіз темпів економічного зростання, у тому числі рівня державних доходів,рівня особистих доходів населення і їх купівельної спроможності;
♦наявність вільних економічних зон, тобто найбільш сприятливих для іноземних івітчизняних підприємців територій з пільговим режимом;
♦дослідження загальногосподарської кон'юнктури, її динаміки і тенденцій абокон'юнктури конкретного товарного ринку, якщо предметом бізнесу обрана групаоднорідної продукції.
Щеодним фактором, який фірма повинна враховувати в своєму міжнародномумаркетингу, є стабільність валюти, оскільки коливання іноземної валюти повідношенню до національної можуть суттєво впливати на збут і прибутки фірми.
Доміжнародного маркетингового середовища належить і соціокультурна сфера. Різновидністьелементів, що її складають, можна класифікувати за двома групами:
1)демографічні, до яких входить кількісна та якісна структура населення, динамікадемографічних зрушень, рівень соціальної напруженості тощо;
2)елементи життєдіяльності суспільства: мова, релігія, характер суспільнихцінностей і мотивацій, звичаї, традиції, звички, заборони, рівень освіти,естетичні норми і т.ін. Соціокультурна сфера відрізняється високим ступенемдиференціації означених елементів у різних країнах. Тому маркетологам необхіднопостійно розробляти і поповнювати знаннями цю галузь, оскільки встановленняділових контактів з іноземними партнерами з першого ж разу потребуютьврахування національної психології, знання практики ведення ділових переговорівз людьми конкретної нації.
Ефективнапрограма міжнародного маркетингу повинна будуватися не на нав'язуванні звичаївта смаків однієї країни своїм торговим партнерам, а на пристосуванні якостісвого продукту і методів торгівлі до звичок і смаків населеннякраїни-імпортера.
Вивченнятехнологічного середовища потенційного ринку обумовлено постійниміндустріальним розвитком суспільства, що висуває відповідні вимоги дотехнологічного рівня виробничих процесів і самої продукції, її якості івідповідності світовим стандартам, нормам.
Найважливішимположенням міжнародного маркетингу стосовно продукції, що експортується,повинна бути сертифікаційна система заходів і дій, що підтверджуватимутьвідповідність фактичних характеристик продукції вимогам міжнародних стандартів,які діють на світовому ринку і в конкретній країні-імпортері, або вкраїні-експортері при проведенні самосертифікації. В останньому випадкувласник продукції, самостійно здійснюючи сертифікацію, зобов'язаний гарантуватиточне і повне дотримання вимог до виробу, які пред'являються угодами та іншимидокументами, високий рівень системи комплексних випробувань та контролю якостівід сировини до упаковки і маркування товару; відповідальність (у тому числі іюридичну) виробника за якість сертифікації і достовірність сертифікаційнихпосвідчень; доступність для покупця інформації про систему контролю та якості,а також можливість відвідування підприємства і спостереження за процесомсертифікації.
Найвищимрівнем гарантії якості продукції на зовнішньому ринку вважається проведеннясертифікації третьою стороною, яка не має відношення ні до виробництва, нідо збуту даного товару. Перевагою незалежної сертифікації є її відокремленістьвід зацікавлених сторін, а також можливість дотримання одноманітності вимог довиробів і до системи контролю якості.
ВООЗстворена і за кордоном функціонує система сертифікації лікарських засобів дляміжнародної торгівлі, відповідно до якої здійснюються такі основнівзаємопов'язані види діяльності:
♦ліцензування лікарських засобів, виробників та постачальників (цей виддіяльності в країнах колишнього Союзу називається реєстрацією);
♦виробництво лікарських засобів відповідно до Належної виробничої практики(С-МР);
♦управління контролем якості лікарських засобів;
♦інспектування підприємств та оцінка виконання С-МР;
♦видача сертифікатів повноважним органом з сертифікації;
♦розслідування рекламацій і повідомлення відповідних органів про серйозні вадиякості лікарських засобів і пов'язані з їх застосуванням потенційні загрози.
Такимчином, дослідження міжнародного маркетингового середовища, вивчення іврахування всіх особливостей елементів, що його складають, дозволяє створитимаксимально сприятливі умови для активізації та розвитку міжнародного бізнесу,дає можливість фірмам розробляти об'єктивну стратегію виходу та діяльності напотенційному зарубіжному ринку, пристосувати свої виробничі та збутові програмидо умов та вимог конкретних ринків.
Підприємства, щовиходять на світовий ринок, зустрічають сьогодні жорстоку конкурентну боротьбу.Щоб вижити в цій боротьбі і досягти успіху, необхідно використовуватиможливості маркетингу.
Саме на основімаркетингової діяльності проводиться більшість комерційних операцій насвітовому ринку. Спеціальними дослідженнями встановлено, що більше 75% комерційнихневдач відбувається через помилки в маркетинговій діяльності. Тому майбутнімспеціалістам-менеджерам ЗЕД необхідно уважно і творчо віднестися до вивченнятеорії і практики міжнародного маркетингу, досвіду західних і вітчизняних фірмв цій галузі.
Більш докладно ціпроблеми розглядаються в спецкурсі «Міжнародний маркетинг». При їхвивченні треба звернути увагу на необхідність і важливість маркетинговогозабезпечення управління ЗЕД підприємства, відзначити деякі основні«точки» взаємодії.
Термін «маркетинг»означає діяльність в сфері ринку збуту. На українську мову цей термін неперекладається. Під маркетингом розуміється система внутріфірмового управління,спрямована на вивчення і облік ринкового попиту, потреб і вимог конкретнихспоживачів до продукту для більш обґрунтованої орієнтації виробничої діяльностіфірми і діяльності в сфері збуту.
Міжнародниймаркетинг ґрунтується на принципах внутрішнього (національного) маркетингу.Тому використані в ньому стратегії, принципи і методики являються характернимиі для міжнародного маркетингу. Разом з тим міжнародний маркетинг має своїспецифічні особливості. При виході на зовнішній ринок виникає принципово новаситуація, більш різноманітнішим стає зовнішнє середовище, збільшується числофакторів, що впливають на прийняття рішень. Це призводить до того, що:
1) підвищуєтьсяступінь невизначеності в діяльності підприємства;
2) зростаєступінь ризику, з'являється додатковий ризик його діяльності;
3) збільшуєтьсяпотреба в інформаційному забезпеченні підприємства;
4) підвищуютьсявимоги до координації різних напрямків і сфер їх діяльності.
Все це і визначаєспецифіку міжнародного маркетингу, робить необхідним його використання вуправлінні ЗЕД.
Міжнародниймаркетинг входить до складу функцій, які здійснює підприємство в рамках ЗЕД.Разом з тим він являє собою самостійну галузь діяльності підприємства привиході на зовнішні ринки. Міжнародний маркетинг можна визначити як системупланування, реалізації, контролю й аналізу заходів, спрямованих набагатонаціональне ринкове середовище і пристосування до його умов підприємства,яке здійснює свою діяльність більш як в одній країні.
В розвиткуміжнародного маркетингу виділяють три основних етапи:
1-ий. Традиційниймаркетинг. Він являє собою звичайний продаж товарів за кордон, коли експортернесе відповідальність тільки до моменту доставки товару. Подальша доляпроданого товару його, як правило, не цікавить.
2-й. Експортниймаркетинг. Тут експортер займається систематичним вивченням цільовогоіноземного ринку і пристосовує своє виробництво до вимог даного ринку, щопостійно міняються.
3-й. Міжнародниймаркетинг. В умовах використання міжнародного маркетингу експортер глибоковивчає ринок, використовуючи для цього широке коло маркетингових інструментів.При цьому міжнародний маркетинг поширюється не тільки на чисто торговіоперації, але й на інші види і форми ЗЕД (на спільні підприємства, дочірніпідприємства, технологічний обмін, надання транспортних, страхових, туристичнихта інших послуг).
Міжнародниймаркетинг набирає все більш глобального характеру.
Використанняміжнародного маркетингу в управлінні ЗЕД насамперед вимагає його планування,розробки стратегічної маркетингової програми. Важливо відзначити, щостратегічна маркетингова програма складає основу загального стратегічного плануфірми, в області ЗЕД.
Ринкова ситуаціяпостійно міняється, тому фірма завжди повинна мати стратегічну маркетинговупрограму на наступні 3-5 років.
Плануванняміжнародного маркетингу також має свої стадії. Це:
1)аналізсередовища діяльності підприємства і прогнозування тенденцій його розвитку;
2) визначеннясистеми завдань на основі загальних завдань підприємства;
3) визначенняпріоритетних напрямків діяльності;
4) сегментаціяіноземних ринків, вибір цільових сегментів;
5) розробкастратегії виходу підприємства на іноземні ринки і поведінки на них;
6) розробка заходівмаркетингового комплексу, тобто політики: товарної, збуту, цінової, стимулюючої.чи комунікаційної і т.д.
7) організаціяміжнародного маркетингу підприємства;
8) контроль задосягненням завдань міжнародного маркетингу і, при необхідності, корекція стратегіїміжнародного маркетингу.
Перш ніж вирішитивийти на світовий ринок, підприємству необхідно багато чого дізнатись,досконало розібратися в особливостях внутрішнього й зовнішнього середовища.
До внутрішньогосередовища відносяться функціональні структури підприємства, система розробки,виробництва і збуту товарів, кваліфікація кадрів і їх використання, системипередачі інформації між ланками управління та ін.
До зовнішнього(оточуючого) середовища відносяться конкуренти, покупці, посередник, фінансовіустанови, митні та державні органи і т. п. Важливу роль відіграє економічнаситуація в країні, політична обстановка, природні умови, культура, традиції таін.
Всі факторивнутрішнього й зовнішнього середовища розподіляються на ті, що піддаютьсяуправлінню з боку підприємства, і ті, що не піддаються, тобто такі, до якихтреба пристосовуватись.
Зовнішнєсередовище відносно до міжнародного маркетингу ділять на дві частини:економічну і культурну.
Проте, з метоюбільш детального вивчення, її справедливо було б розподілити на такі чотирисфери: економічну, соціально-культурну, політико-правову і природну.
Економічнесередовище країни (її ринку) розкриває справжні потенціальні можливостіспоживання товарів і послуг. Головними показниками, що характеризуютьекономічне середовище, являються: рівень життя, валовий національний продукт,рівень розвитку економіки, стабільність валюти.
До числа основнихелементів соціально-культурного середовища міжнародного маркетингу відноситьсямова (в світі налічується близько 100 офіційних мов і приблизно 3000самостійних діалектів), символи (жести, слова, об'єкти, зображення),особливості релігії, освіта, розподіл соціальних ролей між членами суспільства.
Політико-правовесередовище охоплює такі аспекти, як політична система, законодавство приймаючоїкраїни (торгове і господарське право, трудове право та ін.), національнезаконодавство про регулювання ЗЕД, норми міжнародного права та ін.
До основнихелементів природного середовища міжнародного маркетингу відносяться: клімат,характеристика рельєфу, наявність корисних копалин і природних ресурсів,особливості інфраструктури і т.д.
Аналіз складовихчастин внутрішнього і зовнішнього середовища здійснюється по окремих країнах,регіонах чи з точки зору світового ринку в цілому.
Важливе місце всистемі міжнародного маркетингу займає дослідження іноземних ринків, під яким,як правило, розуміють процес пошуку, збору, обробки й аналізу даних пропроблеми, пов'язані з маркетингом товарів і послуг.
Головна метамаркетингових досліджень — зменшення невизначеності і ризику при прийняттікомерційних рішень.
Маркетинговідослідження, що проводяться на зарубіжних ринках, як правило, складаються іздвох великих блоків: дослідження ринків; дослідження потенціальних можливостейпідприємства.
Перший блокдослідження ринків включає в себе такі аспекти:
— вивчення йаналіз умов ринку;
— аналіз попиту;
— аналізпропозицій;
— аналіз вимогспоживача до товару;
— аналізперспектив розвитку ринку;
— вивчення форм іметодів торгівлі;
— вивчення іоцінка діяльності підприємств-конкурентів;
— вивченняпідприємств-покупців товару, що їх зацікавив;
— вивченнякомерційної практики, транспортних, торгово-політичних умов;
— вивчення умовруху товарів та ін.
Другий блок — дослідження потенціальних можливостей підприємства передбачає:
— аналіз господарськоїдіяльності підприємства;
— аналізконкурентноздатності підприємства;
— аналізконкурентноздатності продукції підприємства;
— оцінка йогопотенціальних конкурентних можливостей.
При дослідженнііноземних ринків використовуються традиційні методи та інструменти. Разом з тимтут є своя специфіка, яка визначається об'єктом дослідження.
В залежності відтехніки проведення досліджень, характеру інформації, способів її надходження івикористання, маркетингові дослідження у зовнішньоекономічній сфері можнарозділити на такі види:
1. Кабінетнідослідження. Вони, як правило, проводяться на основі вторинної інформації, якаможе бути одержана в результаті вивчення урядових звітів, досьєзовнішньоторгових організацій, комп'ютерних банків даних і т.д. Такідослідження відносно недорогі і дають можливість одержати відповідь на рядзапитань, що цікавлять підприємство. Наприклад, про стан митного законодавства,стан економіки окремих країн, стан і тенденції розвитку коньюктури окремихринків, торгово-політичні режими, вартість перевезень різними видами транспортута ін.
З кабінетнихдосліджень і починаються маркетингові дослідження іноземних ринків. Проте такідослідження не дають можливості одержати відповідь на всі запитання, щоцікавлять підприємство, і не всі країни володіють такою інформацією.
3. Польоведослідження. Являє собою дослідження ринку на місці. Воно найбільш складне йдороге, але це самий ефективний метод вивчення ринку. Цей вид дослідженнядозволяє отримати первинну інформацію, оцінити реальний споживацький попит іфактори, що його формують, враховувати результати досліджень для розробкикерівництвом підприємства тактики поведінки на ринку.
Крім розглянутих,використовуються і такі методи дослідження іноземних ринків, як метод пробногопродажу, підтримки особистих ділових контактів з представниками іноземних фірмта ін.
Маркетинговедослідження, що проводиться на іноземних ринках, відрізняється від того, щопроводиться на внутрішньому ринку. Ця різниця полягає:
— в складності одержанняпервинної інформації;
— нестачі( чи відсутності)вторинної інформації;
— значнихзатратах на проведення польових досліджень;
— необхідностікоординації досліджень на ринках різних країн.
Маркетинговідослідження проводяться підприємством або самостійно, або на його замовленняспеціалізованим маркетинговим фірмам. Щоб маркетингові дослідження булиефективними, вони повинні проводитися систематично і охоплювати якомога більшеджерел інформації.
Аналіз оточуючогосередовища міжнародного маркетингу і пов'язаного з ним ринку дає можливістьвизначити систему завдань міжнародного маркетингу, які являються складовоючастиною стратегічної маркетингової програми. Завдання міжнародного маркетингу зумовленізагальними завданнями діяльності підприємства, в т.ч. у зовнішній сфері.
Можна виділититакі групи завдань:
1. Ті, щохарактеризують становище підприємства на ринку (досягнення певного становищаринку, показники обігу, освоєння нових ринків).
2. Виробничогохарактеру (ефективне використання ресурсів, продуктивність праці).
3. Рентабельність(цільові показники прибутковості підприємства).
4. Фінансові(кредитна здатність, ліквідність, структура капіталу).
5. Соціальногохарактеру (становище робітників та ін.).
6. Забезпечення іпідтримка іміджу підприємства.
Безпосередньозавдання міжнародного маркетингу являють собою конкретизацію першої групизагальних завдань підприємства. Це забезпечення цільового становища ринку івиходу підприємства на традиційні і нові ринки, підвищення об'єму продажу(закупок), формування попиту, стимулювання збуту і т.д.
Для успішноїреалізації поставлених завдань підприємство розробляє різні маркетинговістратегії: охоплення ринків і ринкових сегментів, конкурентні, виходу на новіринки, виходу на ринки з новим товаром, цільові, ринкового попиту, товарноїполітики і т.д.
Їх зміст багато вчому залежить від загальної стратегії підприємства, в т.ч. в галузі ЗЕД.
Основоюпланування виходу підприємства на зовнішні ринки являється вибір оптимальногоспособу проникнення його на ці ринки. В сучасних умовах склались три основнихспособи виходу підприємства на зовнішні ринки:
1. Створеннявласної ланки збуту на цільових іноземних ринках. Такий спосіб поряд з функцієюзбуту дозволяє добре вивчити особливості конкретних ринків, умови роботи наних. Однак він вимагає великих затрат і може бути вигідним в тому випадку, якщопідприємство має значні об'єми реалізації продукції, що дозволяють окупитивитрати на створення власної ланки збуту.
2. Використанняланки збуту за кордоном. Цей спосіб дає можливість використання незалежнихторгових посередників. Він особливо потрібен при виході підприємства на новіринки, коли власна ланка збуту ще не створена чи її створення неефективне.Робота торгових співробітників вимагає опрацювання ряду важливих питань, такихяк передача повноважень по експорту товару, винагорода, відповідальність зареалізацію та ін. Всі ці питання виясняються в контрактах про торгово-посередницькіоперації.
3. Спосіб виходуна іноземні ринки шляхом створення власного виробництва товарів за кордоном(СП, дочірніх філіалів та ін.). Такий спосіб вигідний тоді, коли даний ринокдля підприємства перспективний, а виробництво товарів на місці може дативідчутну економічну вигоду за рахунок економії на транспортних витратах, мита,нетарифних обмежень, використання кваліфікованої, але більш дешевої робочоїсили, приближення виробництва до джерел сировини і т.п.
Організувавшивихід на іноземні ринки таким чином, підприємство може значно підвищитиефективність ЗЕД.
Однак при цьомунеобхідно добре знати умови діяльності в даній країні, її законодавчі акти.
На основідослідження, оцінки й вибору іноземних ринків, розробляється товарна, цінова,збуту та інші види політики, тобто заходів маркетингового комплексу, що входятьв стратегічну маркетингову програму.
Майбутнімспеціалістам в галузі ЗЕД і тим, хто займається даною діяльністю, настійнорекомендується глибше знайомитися з основними завданнями й перевагамивикористання маркетингу в управлінні ЗЕД, оскільки:
1) міжнародниймаркетинг озброює підприємство-суб'єкт ЗЕД чіткою програмою дій;
2) маркетинговезабезпечення менеджменту ЗЕД дає можливість підприємству максимально врахувативимоги конкретних іноземних ринків, конкретних споживачів, тенденції іперспективи їх розвитку. І одночасно впливати на ці ринки у вигідному для себенапрямку.
На жаль,вітчизняні підприємства ще недостатньо використовують міжнародний маркетинг вуправлінні ЗЕД. Очевидно, що більш активну участь українських підприємств-суб'єктівЗЕД в цій діяльності дозволило б значно підвищити якісний рівень управлінняЗЕД, зміцнити позиції на іноземних ринках.
2. Сутність спільногоінвестування як стратегії виходу фірми на зовнішній ринок його переваги танедоліки
Спільнапідприємницька діяльність
Цястратегія виходу підприємства на зовнішній ринок ґрунтується на поєднанні йогозусиль із ресурсами комерційних підприємств країни-партнера з метою створеннявиробничих і маркетингових потужностей. На відміну від експорту при спільній підприємницькійдіяльності (СПД) формується партнерство, у результаті якого за рубежемстворюються певні потужності. Законодавство ряду країн передбачає, щоприсутність на їхньому ринку іноземної компанії можлива лише при укладанніконтракту з місцевими фірмами про виробництво товарів у цих країнах. Навітьпромислово розвинені країни іноді чинять тиск на експортерів, щоб вонистворювали спільні виробництва за рубежем. Міжнародний маркетинг виділяє чотиривиди СПД:
1)ліцензування;
2)виробництво за контрактом;
3)управління за контрактом;
4)підприємства спільного володіння.
Ліцензуванняє одним із найпростіших шляхів виходу на зовнішній ринок. Ліцензіар укладає назакордонному ринку угоду з ліцензіатом, передаючи права на використаннявиробничого процесу, товарного знаку, патенту, торгового секрету в обмін нагонорар або ліцензійний платіж. Ліцензіар одержує вихід на ринок з мінімальнимризиком, а ліцензіату не доводиться починати з нуля, тому що він відразунабуває виробничого досвіду, добре відомий товар або ім'я. Використанняліцензування при СПД має економічні, стратегічні і політичні мотиви. Економічнімотиви полягають у тому, що ліцензіар знижує ризик створення виробництва зарубежем з огляду на невеликий обсяг продажу, небезпеку удосконалення товару конкурентом,обмеженість ресурсів тощо. Великі підприємства з диверсифікованим виробництвом,переглядаючи асортимент, зосереджують зусилля на сильних сторонах своєїдіяльності, що дають високий прибуток. Продаючи ліцензії, вони відмовляютьсявід продукції і технології, що не становлять інтерес сьогодні. У цьому полягаєстратегічний мотив ліцензійної угоди. Політичні і правові мотиви лежать воснові ліцензійної угоди тоді, коли є обмеження на придбання іноземцямивласності в країні-реципієнті або відсутній захист іноземної власності. Длязазначеного способу є характерним:
—наявність патентно-ліцензійного продукту або ноу-хау;
—використання для проникнення на новий ринок;
—обмежені інвестиційні витрати та поточні зобов'язання. Однак ліцензування має йнедоліки — підприємство має менший контроль над ліцензіатом, ніж над своєюфілією.
Дотого ж, у випадку великого успіху ліцензіата, прибутки підуть саме йому, а неліцензіару. У результаті, виходячи на зовнішній ринок таким способом,підприємство може саме створити собі конкурента.
Передаючиправа на об'єкт ліцензійної угоди, підприємство втрачає контроль над своїмиактивами. Тому в ліцензійному контракті необхідно передбачити такі моменти:
—умови його припинення, якщо сторони не виконують своїх зобов'язань;
—методи перевірки якості товару, послуг;
—зобов'язання щодо витрат на створення системи збуту;
—географічні межі застосування активів;
—умови використання новаторських технологій, заснованих на знаннях, переданих заліцензійною угодою;
—конфіденційність інформації, що міститься в ліцензійній угоді.
Іншимрізновидом стратегії СПД є виробництво за контрактом, тобто укладання контрактуз місцевими виробниками на випуск товару. Причини, що зумовлюють використаннятакого способу:
—дефіцит власних потужностей;
— наявністьперешкод для експорту у відповідну країну;
—високі транспортні витрати;
— економіяна факторах виробництва.
Загальнасхема виробництва за контрактом на практиці має різні модифікації. Значногопоширення набуло виробництво комплектуючих. До різновидів виробництва законтрактом відносять переробку давальницької сировини — толінгові операції.Технологічна схема їх виконання полягає у постачанні вітчизняних матеріалів,напівфабрикатів і компонентів за кордон, де вони обробляються, монтуються, апотім реімпортуються як готова продукція.
Цейспосіб виходу на зовнішній ринок також має недоліки. Застосовуючи його,підприємство менше контролює процес виробництва, що може мати наслідком втратучастини потенційних прибутків. Однак підрядне виробництво дає підприємствуможливість розгорнути свою діяльність на зовнішньому ринку швидше, зі меншимризиком і з перспективою вступу в партнерство з місцевим виробником або купівлійого підприємства.
Щеодним способом виходу на зовнішній ринок, що відносять до стратегії СПД, єуправління за контрактом. За такого способу підприємство надає закордонномупартнеру «ноу-хау» у сфері управління, а той забезпечує необхіднийкапітал. Інакше кажучи, підприємство експортує не товар, а скоріше управлінськіпослуги. Частіше за все це відбувається у формі консультацій для іноземнихкомпаній. Такий спосіб використовувало підприємство «Хілтон»,організовуючи роботу готелів у різних країнах світу. З поглядукраїни-реципієнта контракт на управління усуває потребу в прямих інвестиціях якзасобі, обов'язковому для одержання управлінської допомоги.
Підприємству,що надає такі послуги, контракти допомагають уникнути ризику втратити капітал,коли прибуток від інвестицій не високий, а капітальні витрати непомірно великі.
Управлінняза контрактом широко застосовується у країнах, що розвиваються, які маютькапітал і виконавчий персонал, але не мають «ноу-хау» ікваліфікованих працівників. Пропозиції щодо кооперації за участю закордонногокапіталу в цих країнах нерідко відхиляються через острах допустити іноземнезасилля. Угода ж на здійснення комплексу робіт в галузі менеджменту обмежена вчасі, і в остаточному підсумку закордонні фахівці будуть замінені місцевими.
Цейспосіб виходу на зовнішній ринок характеризується мінімальним ризиком іодержанням прибутку із самого початку діяльності. Недолік його полягає в тому,що для виходу на зовнішній ринок підприємству необхідно мати достатній штаткваліфікованих управлінців, котрих можна використовувати з більшою вигодою длясебе. До цього способу також недоцільно вдаватись у тому випадку, колисамостійне здійснення всього бізнесу принесе підприємству, що виходить назовнішній ринок, набагато більші прибутки. Крім того, управління за контрактомна якийсь час позбавляє підприємство можливості розгорнути власний бізнес у ційзакордонній країні.
Щеодним способом проникнення на зовнішній ринок є створення підприємстваспільного володіння. Таке підприємство є результатом об'єднання зусильзакордонних і місцевих інвесторів з метою створення місцевого комерційногопідприємства, яким вони володіють і управляють спільно. Існують різні шляхизаснування такого підприємства, наприклад закордонний інвестор може купитичастку в місцевому підприємстві, або місцеве підприємство може купити собічастку у вже існуючому місцевому підприємстві закордонної компанії, або обидвісторони можуть спільними зусиллями створити нове підприємство. Основні рисицього способу:
— він є обов'язковим при виході наокремі ринки;
— потребує інвестиційних витрат;
— супроводжується політичними ризиками;
— має високу ймовірність конфліктів зпартнерами;
— передбачає складну процедуру виходу зринку.
Підприємствоспільного володіння може виявитися необхідним або бажаним з економічних абополітичних міркувань. Зокрема, виходячи на зовнішній ринок, підприємство маєдефіцит фінансових, матеріальних або управлінських ресурсів для здійсненняпроекту самотужки. Інша можлива причина — іноземний уряд тільки в такий спосібдопускає на ринок своєї країни товари іноземних виробників.
Цейспосіб, як і інші, не позбавлений недоліків. Партнери, що походять з різнихкраїн, можуть розійтися в думках з питань, пов'язаних із капіталовкладеннями,маркетингом та іншими аспектами діяльності. Наприклад, багато американськихфірм, вивозячи капітал у ті або інші країни, прагнуть використовувати заробленікошти для повторного інвестування на розширення виробництва, а місцевіпідприємства цих країн нерідко надають перевагу вилученню цих надходжень зобороту. Американські підприємства велику роль відводять маркетингу, а місцеві інвесторинайчастіше покладаються винятково на організацію збуту. Крім того, створенняпідприємств спільного володіння може ускладнити для транснаціональної компаніївтілення в життя конкретних заходів у сфері виробництва і маркетингу усвітовому масштабі.
Процесиреформування власності супроводжуються структурною перебудовою економіки ізумовлюють створення фондового ринку як складової частини ринкових відносин, щозабезпечує вільний перелив коштів у формі цінних паперів.
Реалізаціяправ власності громадян України в значній мірі залежить від ефективності роботисуб`єктів підприємницької діяльності, які здійснюють професійну діяльність наринку цінних паперів.
Наринку цінних паперів професійну діяльність здійснюють суб’єкти підприємницькоїдіяльності, які перерозподіляють фінансові ресурси за допомогою цінних паперівта організаційного, інформаційного, технічного, консультаційного та іншогообслуговування випуску та обігу цінних паперів, що є, як правило, виключним абопереважним видом діяльності.
Дрібнийабо некваліфікований інвестор приймає рішення щодо інвестування за допомогоюспеціалізованих фінансових інститутів. Провідне місце серед таких фінансовихінститутів в галузі обслуговування дрібних інвесторів займають інвестиційні(взаємні) фонди. Виключним видом їх діяльності є акумулювання коштів таефективне інвестування у цінні папери.
Основнінадбання спільного інвестування :
· сприяннястворенню та накопиченню капіталу;
· ефективністьяк інструмент приватизації;
· перетворенняскладних інвестиційних рішень у більш прості для дрібних інвесторів зодночасним здійсненням диверсифікації ризику;
· ефективнийперелив капіталів між галузями народного господарства та стимулюваннядіяльності підприємств;
· сприяннязалученню іноземного капіталу.
Спільнеінвестування має не тільки позитивні моменти, але й ряд негативних. Донегативних можна віднести непрозорість ринку цінних паперів на перших стадіяхрозвитку і досить часті випадки некомпетентності працівників інституціональнихінвесторів, які займаються питаннями спільного інвестування, шахрайські діїкерівництва зазначених установ та інше.
Дооб’єктивних факторів, які не сприяють розвитку спільного інвестування вУкраїні, також належать: недосконалість чинного законодавства щодо ціннихпаперів, невизначеність особливостей ведення бухгалтерського обліку, щопризводить до неправильного відображення фінансового стану інституційнихінвесторів, а іноді й до перекручення фінансових результатів та подвійногооподаткування доходів від спільного інвестування.
Зазначенінедоліки суттєво впливають на фінансову довіру дрібних інвесторів і,відповідно, на розміри коштів, що залучаються. Ліквідність та прозорість ринкуцінних паперів дає інвесторам впевненість у правильності свого вибору.
Надумку комісії, основним напрямком розвитку спільного інвестування є створеннянадійного захисту прав інвесторів і умов для прозорості та ліквідності ринкуцінних паперів.
Зметою підвищення ефективності інвестиційної діяльності та захисту інтересівдрібних інвесторів пропонується скоригувати діючі правові форми інвестиційнихфондів та компаній, а також нормативи здійснення інвестицій та формуванняпортфелю цінних паперів відповідно до економічної сутності діяльностіінвестиційних фондів. Інвестиційні фонди пропонується перетворити у відкриті акціонернітовариства (тобто, у фонди корпоративного типу) зі спрощеною системою“голосування за опитуванням”. Взаємні фонди інвестиційних компаній необхідноостаточно перетворити у пайові інвестиційні фонди контрактного типу у вигляді“окремих рахунків спільного інвестування” з окремим балансом, не консолідованимз балансом інвестиційного керуючого.
Забезпеченняотримання достовірної інформації потребує розробки цілісної системивзаємоузгоджених нормативних документів, що регулюють діяльність інвестиційнихфондів відповідно до скоригованої моделі їх функціонування в Україні. Це, впершу чергу, стосується визначення порядку обліку операцій, фінансовихрезультатів та вартості чистих активів інвестиційного фонду.
Необхідноусунути подвійне оподаткування доходів, що отримують інвестори від операційспільного інвестування, шляхом встановлення податкової “прозорості”інвестиційних фондів.
Післяприйняття змін в діючому законодавстві (лише разом з повним пакетом нормативнихдокументів з порядку обліку, оцінки та звітності фондів) необхідно визначититермін приведення інвестиційними фондами своєї діяльності у відповідність донорм нового законодавства.
Зметою підвищення ефективності функціонування фінансового ринку Комісія ставитьсобі за мету посилити вимоги щодо інформаційного забезпечення акціонерів таучасників інвестиційних фондів шляхом встановлення стандартів складанняфінансової звітності фондів.
ПрийняттяЗакону України “Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративніінвестиційні фонди)” впорядкує діяльність одного з найбільших сегментівфондового ринку, поліпшить інвестиційний клімат на українському фондовому ринкута буде сприяти залученню іноземних інвестицій в економіку України.
Задача
На основінаведених у таблиці 1 даних оцінити рівень інтенсивності конкуренції натоварному ринку за допомогою показників, що характеризують рівень монополізаціїта ступінь концентрації ринку (індекс Харфіндела-Хіршмана та чотирьохдольногопоказника) .
Методичнірекомендації щодо розв’язання задачі
Існує кілька методівоцінки ступеню інтенсивності конкуренції на зарубіжному ринку: чотирьохдольнийпоказник (ЧДП), індекс Лернера, індекс Харфіндела-Хіршмана (ІХХ), індексРозенблюта, показник ентропії, коефіцієнт варіації тощо. Найбільш поширеними єЧДП та ІХХ.
Чотирьохдольнийпоказник (CR – Concentration Ratio) – (ЧДП) являє собою загальну часткучотирьох перших підприємств ринку, що реалізують максимальні обсяги продукції взагальному обсязі реалізації продукції на ринку, що розглядається.
/> (1) [1]
де ОРi — загальний обсяг реалізації продукції заданого асортименту, тис. грош.од.;
ОР1; ОР2; ОР3;ОР4 – обсяг реалізації продукції заданого асортименту, відповідно першим,другим, третім та четвертим виробником за розміром реалізації, тис. грош.од.
З 1968 по 1984рр. цей показник використовувався Департаментом юстиції США для оцінки ступеняконцентрації товарних ринків. У випадку, коли ЧДП перевищував 0,75 (75%),вводилися обмеження для злиття підприємств, оскільки даний ринок розглядався якоб’єкт монопольної практики.
Сьогоднікоефіцієнти концентрації розраховуються і відслідковуються національноюстатистикою Франції та США для 4, 8, 20, 50 та 100 ведучих підприємств ринку, вНімеччині, Англії, Канаді – для 3, 6 і 10. З середини 1980-х CR4 ставвикористовуватися в країнах Східної Європи.
Серед показників,що використовуються для оцінки рівня монополізації ринку, найпоширенішим є індексХарфіндела-Хіршмана (ІХХ) — сума квадратів ринкової частки фірм, що діють наринку:
/>, (2) [2]
де хі — часткаринку і-ї фірми, виражена у відсотках;
n — загальнакількість фірм на ринку.
Індекс моженабирати значення від 0 (повна децентралізація виробництва) до 10 000(абсолютна монополія). Емпірично визначено, що при значенні індексу:
0 – 1000 – ринокє немонополізований (нормальний для конкуренції – конкурентний) ринок;
1000-1800 –перехідний від конкурентного до монополізованого;
≥ 1800(1800 – 10000)– монополізований (неконкурентний) ринок.
Окрім розглянутихпоказників, що характеризують рівень монополізації ринку, для оцінкиінтенсивності конкуренції приймаються до уваги так звані умови безпечностіконкуренції.
Розрізняють умовибезпечності конкуренції:
· теоретичні,рекомендовані науковцями з маркетингу;
· затвердженізаконодавчо.
Теоретичнимиумовами безпечності конкуренції є такі:
· на ринкудіють 10 і більше підприємств;
· однепідприємство займає не більше 31% ринку;
· два – небільше 44%;
· три – небільше 54 %;
· чотири –не більше 63%.
Затверджені законодавчоумови безпечності конкуренції розглянемо на прикладі України. Згідно зі статтею12 Закону України «Про захист економічної конкуренції», монопольним вважаєтьсятакий стан, коли на ринку один суб’єкт господарювання займає більше 35%, небільше трьох суб’єктів господарювання займають частку ринку, яка перевищує 50%,або не більше п’яти суб’єктів займають частку ринку, що перевищує 70%.
Умова задачі
На основінаведених у таблиці 1 даних оцінити рівень інтенсивності конкуренції натоварному ринку за допомогою показників, що характеризують рівень монополізаціїта ступінь концентрації ринку (індекс Харфіндела-Хіршмана та чотирьохдольногопоказника).
Таблиця 1.
РейтингвиробниківНазва підприємства Обсяг реалізації продукції, тис. одиниць продукції ВАТ "Імперія" 776,8 Концерн «Надія» 714,5 ЗАТ «Зеніт» 343,6 ЗАТ «Візар» 308,7 ЗАТ «Дніпро» 87,1 ВАТ «Октава» 59,8 ВАТ «Меридіан» 49,5 Концерн «Вітал» 43,8 ЗАТ «Весторіс» 20,2 ВАТ «Тікаб» 14,2 ВАТ" Іберус" 11 Концерн «Терра» 9,7 ВАТ «Корал» 9 ЗАТ «Троянда» 8,7 ЗАТ «Спектр» 8 ЗАТ "Інфут" 8,2 Концерн «Глобус» 6,7 ЗАТ «Вікос» 5,5 ТОВ «Кенді» 3,7 Концерн "Інком" 1 ВАТ «Сігма» 0,00 Сума 2489,70 Розв’язок
Для оціненняступеня інтенсивності конкуренції на даному товарному ринку застосуємо два найбільшпоширені методи оцінки рівня монополізації ринку: індекс ринкової концентраціїХарфіндела-Хіршмана (ІХХ) та чотирьохдольний показник (CR – ConcentrationRatio) як це і оговорено умовою задачі.
Розрахунокпоказника «індекс Харфіндела-Хіршмана» передбачає обчислення ринковихчасток всіх виробників (у %), квадратів цих ринкових часток та знаходженнясумарних значень останніх по всім виробникам. Означені розрахунки будемовиконувати та подавати у табличній формі (таблиця 2).
Таблиця 2.
Розрахунок показника«індекс Харфіндела-Хіршмана»Назва підприємства Обсяги реалізації, млн. одиниць продукції Частка ринку, % Квадрат частки ринку ВАТ "Імперія" 776,80 31,20 973,47 Концерн «Надія» 714,50 28,70 823,59 ЗАТ «Зеніт» 343,60 13,80 190,46 ЗАТ «Візар» 308,70 12,40 153,74 ЗАТ «Дніпро» 87,10 3,50 12,24 ВАТ «Октава» 59,80 2,40 5,77 ВАТ «Меридіан» 49,50 1,99 3,95 Концерн «Вітал» 43,80 1,76 3,09 ЗАТ «Весторіс» 20,20 0,81 0,66 ВАТ «Тікаб» 14,20 0,57 0,33 ВАТ" Іберус" 11,00 0,44 0,20 Концерн «Терра» 9,70 0,39 0,15 ВАТ «Корал» 9,00 0,36 0,13 ЗАТ «Троянда» 8,70 0,35 0,12 ЗАТ «Спектр» 8,00 0,32 0,10 ЗАТ "Інфут" 8,20 0,33 0,11 Концерн «Глобус» 6,70 0,27 0,07 ЗАТ «Вікос» 5,50 0,22 0,05 ТОВ «Кенді» 3,70 0,15 0,02 Концерн "Інком" 1,00 0,04 0,00 Концерн "Інком" 0,00 0,00 0,00 Разом: 2489,70 100,00 2168,26
Значення показника «ІХХ»
-
-
2168,26
Розрахованізначення індексу Харфіндела-Хіршмана для виробників даного товарногоринку свідчать про те, що цей ринок є монополізованим (розрахункове значенняпоказника ІХХ знаходиться в інтервалі від 1800 до 10000), тобто ненормальнимдля конкуренції. Окрім того, цей ринок повністю не задовольняє умовам безпекиконкуренції як на теоретичному, так і на законодавчому рівнях.
Таблиця 3.
Становище суб’єктів господарювання відносно нормтеоретичнихПоказники За теоретичними умовами безпечності конкуренції Фактично на ринку Кількість підприємств на ринку 10,00 19,00 Питома вага одного підприємства на ринку, % 31,00 31,20 Питома вага двох підприємств на ринку, % 44,00 59,90 Питома вага трьох підприємств на ринку, % 54,00 73,70 Питома вага чотирьох підприємств на ринку, % 63,00 86,10
Так, згідно зтеоретичними умовами безпеки конкуренції ситуація на даному товарному ринкубула така:
· Кількістьвиробників дорівнювала 19 (що в 1,9 рази більше за 10 );
· Ринковачастка лідера ринку (ВАТ «Імперія») становила 31,20 % (більше 31 %, необхідногодля дотримання умови конкурентного ринку);
· Часткаринку двох провідних виробників (ВАТ «Імперія» і концерну «Надія») дорівнювала 59,90% (більше 44 %);
· Трипровідні виробники (ВАТ «Імперія», концерну «Надія» і ЗАТ «Зеніт») займаличастку ринку у розмірі 73,70 % (більше 54 %);
· Часткаринку чотирьох найбільших виробників (ВАТ «Імперія», концерну «Надія», ЗАТ«Зеніт» і ЗАТ «Візар») дорівнювала 86,10 % (значно більше 63 %).
Так як теоретичніумови для даного ринку не дотримано, то цей ринок є монополізованим.
Так само і за законодавчо затвердженими умовамибезпеки конкуренції даний товарний ринок є абсолютно небезпечним, тобто монополізованим,бо законодавчі умови безпеки конкуренції не дотримано, про це свідчать данітабл.4.
Таблиця 4.
Становище суб’єктів господарювання відносно нормукраїнського законодавстваПоказники За законодавчими умовами безпечності конкуренції Фактично на ринку Питома вага одного підприємства на ринку, % 35,00 31,20 Питома вага трьох підприємств на ринку, % 50,00 73,70 Питома вага пяти підприємств на ринку, % 70,00 89,60
Попереднівисновки цілком підтверджує розрахунок ще одного показника, що характеризуєінтенсивність конкуренції на ринку.
Розрахуємо чотирьохдольнийпоказник (CR – Concentration Ratio), що являє собою загальну часткучотирьох перших підприємств ринку, що реалізують максимальні обсяги продукції взагальному обсязі реалізації продукції на ринку, що розглядається:
Чотирма першимипідприємствами ринку є ВАТ «Імперія», концерну «Надія», ЗАТ «Зеніт» і ЗАТ«Візар». Їхня загальна ринкова часткаскладає:
31,20+28,70+13,80+12,40=86,10 %.
Розрахунковізначення чотирьохдольного показника – значно більші за (0,75) 75 %, свідчать,що даний товарний ринок близький монопольного стану (є об’єктом монопольноїпрактики) і можуть існувати обмеження щодо злиття підприємств.
Висновок: виконані розрахункипромовисто свідчать про те, що розглянутий товарний ринок є ринком монопольнимі входження на нього є непростим.
Списоквикористаної літератури
1) Міжнародниймаркетинг: Метод. вказівки до вивчення дисц. та викон. контрольної роботи для студ. спец. 6.050100 «Маркетинг», 7.050206та 8.050206 «Менеджмент ЗЕД» і спеціалізації «Менеджмент митної системи» напрямів0501 «Економіка і підприємництво», 0502 «Менеджмент» всіх форм навчання / Уклад.: О.Ф. Крайнюченко, Т.Г. Бєлова, О.В.Безпалько, Н.П. Скригун. – К.: НУХТ,2008. – 45 с.
2) ebk.net.ua/Book/MenedgmentZED/01-05/643.htm