Зовнішньоекономічна діяльність підприємства та її роль у розвитку національної економіки

ЗМІСТ
Вступ
1. Зовнішньоекономічна діяльністьпідприємства та її роль у розвитку національної економіки
1.1 Суть та особливостізовнішньоекономічної політики України
1.2 Система регулюваннязовнішньоекономічної діяльності в Україні. Нормативно — законодавча базарегулювання ВЭД
1.3 Управління зовнішньоекономічноюдіяльністю підприємства
1.4 Організаційна структура управліннязовнішньоекономічною діяльністю
2. Практичні аспекти ЗЄД підприемства ВАТ«Стаханівський завод феросплавів»
2.1 Загальна характеристика ЗАТ«Стаханівський завод феросплавів»
2.2 Аналіз макро-маркетингового тамікро-маркетингового середовища підприємства
2.3 SWOT-аналіз діяльності підприємства
2.4 Аналіз зовнішньоекономічної діяльностіЗАТ «Стаханівський завод феросплавів»

Вступ
Становлення в Україні ринковихвідносин вимагає нового економічного мислення, зовсім інших підходів докерування економікою, освоєння сучасної теорії виробничо-комерційної і зовнішньоекономічноїдіяльності. А для цього необхідно добре знати як внутрішній, так і зовнішнійринки, їхню інфраструктуру, закономірності функціонування, а також причини, щообумовлюють той чи інший стан ринку.
Економічні реформи в Українівключають у якості одного з найважливіших напрямків і реформу ЗЕД. У процесіреформи ЗЕД відбувається децентралізація і поступове відмовлення держави відмонополії на зовнішню торгівлю. Підприємства одержали право самостійного виходуна зовнішній ринок. Особисту участь у ЗЕД приймають сьогодні сотні великих ітисячі середніх підприємств. При самостійному виході на зовнішній ринок підприємствудоводиться вирішувати широке коло питань, зв'язаних з експортною діяльністю:вивчення світового ринку в цілому, вибір партнера по ЗЕД, аналіз діяльностізакордонних фірм і міжнародний маркетинг, сучасні форми реалізації продукції іпісля продажного обслуговування.
Об’єктом дослідження цієї роботи єЗАТ «Стаханівський завод феросплавів». [1]
ЗАТ“СФЗ” заснований у 1873 роціяк промислове підприємство. Сьогодні його продукція відома далеко за межамиУкраїни.
Продукціязаводу користається великим попитом у промислових підприємств України, а такожна ринку країн СНД. Але для поліпшення фінансового стану і підвищенняефективності зовнішньоекономічної діяльності необхідний пошук нових ринків збутупродукції.
Предметдослідження – організаційна структура відділка ЗЄД на підприемстві.
Томуметою даної роботи є розробка комплексу заходів щодо підвищення ефективностізовнішньоекономічної діяльності ЗАТ «Стаханівський завод феросплавів».
Задачіданої роботи:
1.Теоріята методологія досліджуваної проблеми.
2.Аналізосновних техніко-економічних, фінансових показників та ЗЄД підприємства .
3.Вибірнового закордонного ринку для збуту продукції та розробка маркетинговоїстратегії.
4.Розробкаоптимізації організаційної структури управління ЗЄД підприємства.
5.Визначеннязбутової стратегії і стратегії просування товару на новому закордонному ринку зметою підвищення ефективності ЗЕД.
Актуальностьдипломной работи зв язана з необхідністю оптимізації організацийної структурі відділкуЗЄД підприемств України, т.к. ця частина в структурі підприемства грає важливуроль у структурі підприемства та у реалізації його ЗЄ діяльності.
Рішенняпоставлених задач було досягнуто при допомозі методів системного аналізу, графовогомоделювання та методом економіко – математичного планування.

1. Зовнішньоекономічнадіяльність підприємства та її роль у розвитку національної економіки
Серед процесів, які визначають особливостірозвитку сучасного світу, провідним є процес інтернаціоналізації господарськогожиття. Його суть полягає в тому, що національні економічні системи можутьефективно розвиватися лише за умови їх міжнародної взаємодії та переплетіння.Тому нині важко назвати країну, яка б не була суб'єктом міжнародних економічнихвідносин і не зазнавала впливу зовнішнього (міжнародного) середовища.
Якщо розглядати економіку країни з точки зоруфункціональної орієнтації, то вона складається з двох секторів: внутрішньої тазовнішньої економіки. Призначення внутрішньої економіки — задоволення потреб споживачівза рахунок внутрішнього виробництва, зовнішньої — вихід на міжнародні ринкитоварів, послуг та факторів виробництва з метою підвищення загальноекономічногодобробуту країни. Таким чином, основний критерій виділення цих двох секторів —наявність економічних зв'язків між господарськими одиницями, які репрезентуютьрізні країни.
Виходячи з цього, можна дати визначеннязовнішньоекономічних зв'язків як комплексної системи різнобічних формміжнародного співробітництва держав та їх суб'єктів у різних галузях економіки.[2]
В історичному аспекті зовнішньоекономічні зв'язкиє продуктом цивілізації, так як виникають з появою держави і еволюціонуютьводночас з її розвитком. В економічному — зовнішні економічні зв'язки — цеоперації, пов'язані з обігом товарів, послуг, грошей і капіталу між різнимиекономічними і валютними зонами.
Серед основних причин, які стимулюють розвитокзовнішньоекономічних зв'язків, слід виділити такі: нерівномірність економічногорозвитку різних країн світу; відмінності в сировинних ресурсах; відмінності влюдських ресурсах; нерівномірність розміщення фінансових ресурсів; характерполітичних відносин; різний рівень науково-технічного розвитку; специфікагеографічного положення, природних і кліматичних умов.
Нерівномірність економічного розвитку різних країнсвіту. Кожна держава проводить власну економічну політику, що базується напевному розвитку промисловості, сільського господарства, транспорту, сфериобслуговування та інших галузей економічної системи, спеціалізуючись при цьомув тих сферах економіки, які дозволяють мати значні переваги.
Відмінності в сировинних ресурсах. Більшість країнсвіту, маючи обмежену ресурсну базу і вузький внутрішній ринок, не в змозівиробляти з достатньою ефективністю товари, які необхідні для внутрішніх потреб.Для таких країн зовнішньоекономічні зв'язки є способом отримання необхіднихтоварів. Країни з великим сировинним потенціалом базують свої економічнісистеми на основі реалізації експорту потенціалу.[4]
Відмінності в людських ресурсах. Щорічно в результатіпошуку роботи в світі переміщується більше двадцяти п'яти мільйонів чоловік ізкраїн, що мають надлишок трудових ресурсів: Індія, Китай, Бангладеш, Пакистан,Нігерія. В основному цей потік направлений у регіони, які потребуютьдодаткового притоку робочої сили: Західна Європа, США, Близький Схід. Томуданий процес має об'єктивний характер і сприяє розширенню зовнішньоекономічнихзв'язків.
Нерівномірність розміщення фінансовихресурсів. Однією з закономірностей розвитку економічних міжнародних відносинє функціонування світового інвестиційного ринку. В 90-х роках у світі сталосязначне підвищення рівня прямих іноземних інвестицій, які сягнули близько 300млрд дол. США щорічного інвестиційного потоку.
Характер політичних відносин. Розвитокзовнішньоекономічних зв'язків стимулює пошук оптимальних форм розв'язаннясуперечностей між країнами. При цьому вони дозволяють погасити політичнуконфронтацію, яка зазвичай призводить до негативних наслідків (розривекономічних відносин, економічна і політична блокада, війна і т.п.). У своючергу, політична стабільність створює сприятливі умови для розвитку міжнароднихекономічних відносин.
Різний рівень науково-технічного розвитку.Припосередництві зовнішньоекономічних зв'язків країни вирішують проблеми не тількимодернізації процесу виробництва, а й задачі диверсифікації товарноїноменклатури (асортименту), отримання нових технологій, ноу-хау. Обмін міжкраїнами студентами, науковими співробітниками, спеціалістами дозволяєпідтримувати високий інтелектуальний і технологічний рівень у країні, стимулюєрозвиток наукоємних виробництв, допомагає реалізувати інтелектуальний потенціалкраїни на світовому ринку.
Специфіка географічного положення, природних ікліматичних умов. Реалізація економічного потенціалу країни насвітовому ринку можлива не тільки завдяки різному рівню виробничих умов країн,а й особливостям природно-географічного положення. Завдяки зовнішньоекономічнимзв'язкам країни реалізують свій потенціал у туристичному, рекреаційномунапрямках, що дозволяє їм отримати значні валютні надходження (Швейцарія,Італія, Єгипет, Франція, Угорщина). Вигідне географічне положення країни даєможливість їй отримувати кошти від транзиту вантажів через її територію(Польща, країни Прибалтики).
Таким чином, більшість країн світу, маючиобмежену ресурсну базу і вузький внутрішній ринок, не в змозі виробляти здостатньою ефективністю товари, які необхідні для внутрішніх потреб. Для такихкраїн зовнішньоекономічні зв'язки є способом отримання необхідних товарів.Країни з великим сировинним потенціалом базують свої економічні системи наоснові реалізації експортного потенціалу.
Отже, необхідність існування зовнішньоекономічнихзв'язків обумовлюється тим, що різні країни мають різні виробничі умови.Виходячи з цього, країни спеціалізуються на виробництві такої продукції, яказначною мірою дешевша від зарубіжних аналогів, що в кінцевому підсумкуприносить прибуток кожній країні-учасниці, задовольняє потреби споживачів упродукції кращої якості.
Зовнішньоекономічні зв'язки можна класифікуватиза двома ознаками:
— за напрямком товарного потоку;
— за структурною ознакою.
Залежно від напрямку товаропотокузовнішньоекономічні зв'язки класифікуються на експортні, коли товари вивозятьсяіз країни, імпортні _ при ввезенні товарів до країни та транзитні, тобтотоваропотік йде через країну до інших держав.
За структурною ознакою взаємозв'язки з суб'єктамигосподарювання інших країн поділяються на кілька груп: зовнішньоторговельні,фінансові, виробничі, інвестиційні.[8]
Якщо взяти за критерій об'єкт зовнішньоторговельноїоперації, то даний вид взаємовідносин систематизується на товарні операції,надання послуг у сфері зовнішньоекономічної діяльності та операції зінтелектуальною власністю. Зовнішньоторговельні операції з товаром можутьздійснюватись у різних формах. Це може бути купівля-продаж, тобто безпосереднійперехід права власності на товар від продавця до покупця, або опосередкованаторгівля (консигнаційні, дилерські, агентські й под.) Різнобічні форми операційзустрічної торгівлі (бартер, компенсаційні угоди, зустрічні закупки й под.)
Останнім часом у сфері зовнішньоекономічноїдіяльності зростає питома вага не продажу товарів, а надання різного видупослуг: інжинірингових, страхових, послуг зв'язку, діяльність у сферіінформаційного обміну та транспортного обслуговування, роялті та ліцензійніпослуги.
Але найбільш прогресуючим видомзовнішньоторговельних операцій є торгівля інтелектуальною власністю —франчайзинг, ноу-хау, консалтинг.
Серед фінансових операцій у сферізовнішньоекономічних зв'язків домінують взаємовідносини з міжнародногокредитування, страхування, обслуговування міжнародних платежів, депозитні таінші банківські операції.
До виробничих операцій відносятьсявзаємовідносини з орендного використання промислового обладнання (лізинг),різного виду кооперація при випуску спільної продукції та спільнепідприємництво.
Доситьпоширеними на сучасному етапі розвитку зовнішньоекономічної діяльності євідносини у сфері міжнародних інвестицій. При цьому вони існують у самихрізнобічних формах: пряме інвестування, тобто вкладення капіталу впідприємництво та нерухомість, портфельні інвестиції, вкладення капіталу вцінні папери.[9]
1.1 Суть та особливості зовнішньоекономічної політики України
Процес ефективного функціонування будь-якоїекономічної системи залежить від багатьох чинників, але основними є такі: вибіроптимальної моделі господарювання; визначення головних рушійних сил, якістимулюють рух у певному напрямку; відпрацювання механізму реалізації даноговибору. Всі ці питання вирішуються при формуванні економічної політики держави.
Однією з основних складових економічної політикиє зовнішньоекономічна політика. Зовнішньоекономічна політика — цесукупність цілеспрямованих державних заходів щодо реалізації економічногопотенціалу країни на зовнішньому ринку та задоволення власних потреб за рахуноктоварів і послуг іноземного виробника.[6]
Так як зовнішньоекономічна політика є складовоюекономічної політики, то від загальної концепції побудови економічної системизалежить напрямок руху, етапи формування, механізм функціонування політикидержави у сфері міжнародних економічних зв'язків. При цьому реалізуються якекономічні цілі, так і політичні, оскільки зовнішньоекономічна політика єчастиною зовнішньої політики.
Еволюція розвитку міжнародних економічнихвідносин — це водночас і еволюція розвитку та вдосконалення системи державногорегулювання даного виду взаємовідносин. Так як у сукупності міжнароднихекономічних відносин задіяні і взаємопов'язані інтереси не тільки різнихсоціальних груп та верств населення, а й різних країн, держава неминуче стаєодним із основних суб'єктів регулювання даного виду взаємовідносин.
Централізовано-планова модель господарюванняпередбачала досить жорстку ієрархічну систему регулювання економікою, томуосновним постулатом, на якому базувалась зовнішньоекономічна політика, буламонополія держави на проведення будь-яких операцій у сфері міжнароднихекономічних відносин. Тобто, тільки держава могла наділити певні органи правомдієздатності на зовнішньому ринку.
Ринковамодель передбачає зовсім іншу побудову системи господарювання. В даній моделідля суб'єктів господарювання немає принципової різниці, на якому ринкупрацювати — внутрішньому чи зовнішньому, головне — реалізація економічнихінтересів згідно з існуючим правовим полем.[9]
При визначенні зовнішньоекономічної політики якекономічної категорії слід акцентувати увагу на двох суттєвих моментах:наступальному і захисному. Ефективність функціонування зовнішньоекономічноїполітики залежить від реалізації обох функціональних задач. Неможливареалізація наступальної функції без чіткого відпрацювання захисної. На нашпогляд, це глибоко взаємопов'язані процеси.
Наступальна функція спрямована передусім наотримання країною порівняльних та абсолютних переваг у результаті участі усвітогосподарських відносинах, тобто на реалізацію економічного потенціалукраїни на світовому ринку.
З великого спектра проблем, які розв'язуютькраїни, беручи участь у сфері міжнародних економічних відносин, основною єпроблема збереження суверенітету. Йдеться не стільки про політичнунезалежність, скільки про економічний суверенітет країни, який означає свободудержави у виборі форм і шляхів збереження та захисту своєї національноїекономіки від будь-якого втручання з боку іноземних держав, зокрема їхньоїекономічної діяльності, в тому числі й у сфері міжнародного поділу праці.
Захисна функція реалізується з метою формуваннянародногосподарської структури у відповідності з національними інтересами іцілями зовнішньоекономічної політики. Основними причинами введення іпідтримання захисних заходів є:
— створення системи регулювання імпорту з метоюзахисту вітчизняного ринку від іноземної конкуренції;
— необхідність захисту певних галузей іпідприємств у період становлення нових виробництв, структурної перебудови іподолання кризових явищ. Такий протекціоністський захист зазвичай носитьвибірковий і тимчасовий характер і є результатом компромісу між зацікавленимивітчизняними виробниками, з одного боку, і місцевими імпортерами і споживачами— з іншого, відповідно до ступеня їхнього впливу на структури влади, яківизначають зовнішньоекономічну політику;
— необхідність захисту за будь-яких обставин певних стратегічнихгалузей і підприємств, які забезпечують безперервність процесу відтворення(енергетика, транспорт, зв'язок і т.п.) або обороноздатність країни. Черезміжнародні домовленості такий державний контроль покриває також оборотпродукції і технологій подвійного призначення;
— необхідність мати резерв торговельно-політичнихпоступок в обмін на аналогічні поступки країн-партнерів, важливих длявітчизняного експорту. Потреба в цьому є особливо нагальною при вступі доСвітової організації торгівлі (СОТ) та приєднанні до її правової системи,основу якої становить Генеральна угода з тарифів і торгівлі (ГАТТ), іпроведенні періодичних раундів переговорів про лібералізацію умов торгівлі.Тому імпортний режим більшості країн світу диктується, як правило, розумнимпротекціонізмом. Цей самий резерв використовується також і у внутрішнійполітиці з метою залучення ділових кіл, які зацікавлені в протекціонізмі, яксоюзників партій і рухів, що знаходяться при владі;
— сучасний протекціонізм здебільшого єінструментом проведення вибіркової структурної політики, ніж джереломпоповнення державного бюджету, хоча безперечно дані фіскальні заходи відіграютьзначну роль у країнах, які розвиваються;
— необхідна реалізація даної функції прирозв'язанні проблеми екстерналізації, тобто перекладання на інші національнігосподарські системи своїх проблем, витрат, складнощів. Це проявляється в тому,що економічно розвинуті країни екстерналізують свої витрати шляхом розширеннязовнішньоекономічної сфери, імпорту дешевої сировини і палива, експорту готовоїпродукції і капіталу, перенесення екологічно забруднених виробництв на територіюінших країн, переважно тих, які знаходяться на світогосподарській периферії.[12]
Слід акцентувати увагу на важливій методологічнійпосилці — зовнішньоекономічна політика є каталізатором ринкових перетворень україні, вона безперечно стимулює рух у даному напрямку, але основний фундаментстворення ефективної економічної системи — це функціонування внутрішніхекономічних відносин. За рахунок ефективного функціонуваннязовнішньоекономічних відносин можливе вирішення цілого ряду локальних задач,але питання стратегії реалізуються на рівні внутрішніх економічних взаємовідносин.[15]
Використання тих чи інших інструментівзовнішньоекономічної політики має передбачати аналіз механізму їх реалізації танаслідків їх дії як для світового співтовариства в цілому, так і для економікиконкретної країни зокрема. При цьому дана проблема має кілька аспектів.
— По-перше, всі інструменти зовнішньоекономічної політики маютьвласні механізми дії.
По-друге, реалізація того чи іншого інструментузовнішньоекономічної політики супроводжується як певними здобутками, так іпевними видатками. В кожному конкретному випадку той чи інший інструмент впливуна експортні чи імпортні потоки приносить одним зовнішньоекономічним суб'єктамреальний виграш, тоді як економічне становище інших погіршується.
По-третє, економічні наслідки використанняінструментів зовнішньоекономічної політики доцільно розглядати в двох основнихвимірах:
— безпосередні зміни, які відбуваються на ринкутого товару, що є об'єктом державного регулювання;
— опосередковані зміни (вторинні ефекти) ринкуінших товарів. Такі зміни є результатом того, що оскільки кожний окремий риноктоварів є елементом національної економічної системи, який тісно взаємодіє зіншими її складовими, то очевидно, що ці складові (ринки інших товарів) такожреагують на відповідні зміни на ринку окремого товару.
Тому приймаючи рішення про використання тих чиінших інструментів зовнішньоекономічної політики, уряд країни повинен оцінюватиїх сукупний вплив на характер економічної політики і можливі дії у відповідь запринципом «дія — протидія» з боку інших країн.
Призастосуванні того чи іншого інструменту зовнішньоекономічної політики необхіднопроаналізувати цілий ряд питань, відповідь на які дадуть можливістьспрогнозувати наслідки його використання: Який очікується економічний виграшдля галузі або фірми і яку кількість робочих місць буде створено або збереженов результаті здійснення даного заходу? Наскільки збільшаться доходи бюджету абоякі потрібні будуть бюджетні видатки на здійснення того чи іншого заходу?Наскільки збільшаться внутрішні ціни і скоротиться споживання в результатізастосування даного заходу? Який вплив матиме даний захід на структурувідповідного ринку і на конкуренцію на ньому? Чи дозволить даний захід уперспективі забезпечити структурну перебудову галузі і вивести її наконкурентоспроможний рівень, чи він лише законсервує існуючу відсталість? Якийвплив матиме даний захід на суміжні галузі, особливо ті, які купують і продаютьсвою продукцію в ті галузі, на захист яких він спрямований? Як відреагують іншікраїни на застосування даного заходу і який його потенційний вплив на них? Чивідповідає очікуваний захід багатостороннім і двостороннім угодам, в яких береучасть країна?
• Основні складові зовнішньоекономічної політикидержави:
• Зовнішньоторговельна політика;
• Валютна політика;
• Політика у сфері залучення іноземнихінвестицій;
• Митно-тарифна політика.
Зовнішньоторговельна політика— це державнаполітика, яка впливає на зовнішню торгівлю через податки, субсидії, пряміобмеження експортних та імпортних операцій. Об'єктом регулюваннязовнішньоторговельної політики є товаропотоки між країнами. Залежно відспрямованості товаропотоків розрізняють експортну та імпортну політику держави.
Експортна політика держави спрямована на реалізаціюна зовнішніх ринках товарів, стосовно яких країна має порівняльні переваги,стимулювання конкурентоспроможності вітчизняних підприємств, підвищеннясерійності (масштабності) вітчизняного виробництва конкурентоспроможноїпродукції з метою розширення її вивозу на зовнішні ринки, тобто експортнаполітика спрямована на реалізацію економічного потенціалу країни на зовнішніхринках.
При цьому під експортним потенціалом розуміютьпевний обсяг товарів та послуг, які національна економіка в змозі виробити йреалізувати за межами своїх кордонів без збитків для себе і з максимальнимприбутком.
Вибираючи експортно-орієнтовану модельекономічного розвитку, країна використовує зовнішні світові ринки як додатковийфактор економічного зростання.[14]
Імпортна політика, як правило, спрямована нарегулювання імпорту з метою захисту вітчизняного ринку від іноземноїконкуренції та задоволення власних потреб за рахунок товарів іноземноговиробництва.
Основними напрямами імпортної політики є:обгрунтована політика імпортозаміщення та відповідні протекційні заходистосовно товарів іноземного виробництва. При цьому основними інструментамирегулювання імпорту є досить жорстка митно-тарифна система та застосуваннянетарифних бар'єрів.
Валютна політика— це сукупність дій державиз метою підтримання економічної стабільності і створення основних засадрозвитку міжнародних економічних відносин за рахунок впливу на валютний курс іна валютні відносини. Основними складовими валютної політики є дисконтна тадевізна політика держави.
Під дисконтною політикою розуміють системуекономічних та організаційних заходів, які використовуються при застосуваннідисконтної ставки (відсотка) при регулюванні інвестицій та збалансуванніплатіжних зобов'язань. Дана політика орієнтована передусім на коригуваннявалютного курсу з метою регулювання грошового потоку, динаміки і рівня цін,обсягу грошової маси та міграцію короткотермінових активів.
Основою механізму девізної політики єзастосування валютної інтервенції та валютних обмежень на покупку та продаж валютиз метою збереження стабільності валютного курсу.
Політика в сфері стимулювання іноземнихінвестиційпередбачає реалізацію таких цілей:
— створення конкурентного середовища;
— привнесення в країну передової технології ідосвіду ринкового господарювання;
— додатковий інвестиційний капітал;
— розширення масштабів вітчизняного накопиченняза рахунок зовнішніх джерел фінансування;
— збільшення національного виробництва за рахунокіноземних вкладень;
— сприяння структурній перебудові економіки;
— створення передумов для поєднання вітчизняногота іноземного капіталів.
Під митно-тарифною політикою розумієтьсякомплексна система заходів, спрямованих на забезпечення економічногосуверенітету країни, охорони державних кордонів, реалізаціїзовнішньоекономічної стратегії через сферу митних відносин.[15]
Положення, що митні відносини є однією зіскладових сукупності всіх ринкових відносин, дає змогу зробити висновок, щоцілі митно-тарифної політики є похідними від загальноекономічних цілей івизначаються пріоритетами останніх.
Основними цілями цієї політики є:
•забезпечення найбільш ефективного використання інструментів митного контролю ірегулювання товарообміну на митній території України;
• участь у реалізації торговельно-політичнихзавдань щодо захисту внутрішнього ринку;
• стимулювання розвитку національної економіки;
• сприяння проведенню структурної перебудови таінших завдань економічної політики України.
Задопомогою митно-тарифних регуляторів держава коригує товаропотік і географічнуструктуру експорту та імпорту з урахуванням довготермінових цілей розвиткукраїни, забезпечення макроекономічної стабільності, підтримання платіжногобалансу, стабільного курсу національної валюти, але основними завданнямимитно-тарифної політики є: створення оптимальних умов для конкуренції міжнаціональними й іноземними виробниками; забезпечення найбільш ефективноговикористання інструментів митного контролю і регулювання товарообміну на митнійтериторії; участь у реалізації торговельно-політичних завдань щодо захистуринку України; стимулювання розвитку економіки; сприяння здійсненню структурноїперебудови і реалізації інших завдань економічної політики; забезпеченняналежного рівня надходжень до Державного бюджету країни.[21]
1.2 Система регулювання зовнішньоекономічноїдіяльності в Україні. Нормативно — законодавча база регулювання ВЭД
З прийняттям Верховною Радою (16 липня 1990 р.)Декларації про державний суверенітет Україна самостійно здійснює і регулюєзовнішньоекономічну діяльність, керуючись при цьому як внутрішнім, так іміжнародним законодавством.[19]
Основоположними принципами, на яких базуєтьсясистема зовнішньоекономічної діяльності в Україні, є такі: суверенітет народуУкраїни; свобода зовнішньоекономічного підприємництва; рівність інедискримінація всіх суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності перед законамиУкраїни; верховенство закону і захисту інтересів суб'єктів зовнішньоекономічноїдіяльності, еквівалентність обміну.
Принцип суверенітету народу України полягає у:
• виключному праві народу України самостійно танезалежно здійснювати зовнішньоекономічну діяльність на території України,керуючись чинним законодавством України;
• обов'язку України з виконання договорів ізобов'язань у сфері міжнародно-економічних відносин.
Принцип свободи зовнішньоекономічного підприємництвареалізується у:
• праві суб'єктів зовнішньоекономічної діяльностідобровільно вступати в зовнішньоекономічні зв'язки;
• праві суб'єктів зовнішньоекономічної діяльностіздійснювати її в будь-яких формах, які прямо не заборонені законодавством України;
• обов'язкудотримуватися при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності порядку,встановленого законодавством;
• виключному праві власності суб'єктівзовнішньоекономічної діяльності на всі одержані ними результати даноїдіяльності.
Основу принципу юридичної рівності танедискримінації становлять:
• рівність перед законом усіх суб'єктівзовнішньоекономічної діяльності;
• заборона будь-яких дій держави, результатомяких є обмеження прав і дискримінація суб'єктів зовнішньоекономічноїдіяльності;
• неприпустимість обмежувальної діяльності з бокубудь-яких її суб'єктів.
Принцип верховенства закону це передусімрегулювання зовнішньоекономічної діяльності тільки законами України та забороназастосування підзаконних актів, що створюють менш сприятливі умови дляфункціонування суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності.
Принцип захисту інтересів суб'єктівзовнішньоекономічної діяльності реалізується у:
• однаковому захисті інтересів усіх суб'єктівзовнішньоекономічної діяльності на території України;
• однаковому захисті інтересів суб'єктівзовнішньоекономічної діяльності за межами України згідно з нормами міжнародногоправа;
• захисті державних інтересів як на територіїУкраїни, так і за її межами.
Основоположноютезою принципу еквівалентності обміну є неприпустимість демпінгу при ввезенніта вивезенні товарів.
Якджерела міжнародного торговельного права варто розглядати насампереддвосторонні й багатобічні міжнародні договори. Їх умовно можна розділити на:
— міжнародні торговельні договори, що встановлюють загальні умови співробітництвадержав в області зовнішньої торгівлі;
— міжурядові торговельні угоди, що укладаються на основі договорів про торгівлю йутримуючі конкретні зобов'язання сторін відносно товарообігу між ними;
— угоди про товарні поставки (товарні угоди) як різновид торговельних угод, щопередбачають конкретний список взаємнопостачальних товарів;
— угоди про товарообіг і платежі (крім іншого містять основні умови й порядокрозрахунків за поставлений товар);
— клірингові угоди, що передбачають порядок розрахунків по взаємних поставкахшляхом заліку сум по експорті й імпорту;
— інарешті, торговельні конвенції, що визначають відносини між державами поспеціальних питаннях в області торгівлі (наприклад, митні конвенції).
Доінших джерел міжнародного торговельного права можна віднести:
— міжнародні торговельні порядки, тобто міжнародну практику, що повторюєтьсяпротягом тривалого періоду в міжнародних торговельних відносинах;
— судові прецеденти міжнародних судів і арбитражів;
-ірішення й постанови міжнародних організацій, прийняті в межах їхньоїкомпетенції, якщо вони не суперечать принципам міжнародного права.[22]
. У міруглобалізації світової економіки й стрімкого розвитку трансграничної торгівлідержави в усі більшому ступені стали відчувати неадекватність або щонайменшенедостатню ефективність своїх національних коштів регулювання ВЭД відносин.Виходячи із цього, держави прийшли до необхідності створення глобальноїінтеграційної угоди. Із цією метою в 1947 році була укладена багатосторонняГенеральна угода про тарифи й торгівлю (ГАТТ), що доповнила післявоєнну«міжнародну економічну конституцію», засновану на Бреттон-Вудских угодах 1944року, що, проте, залишилася незавершеною через не ратифікацію Гаванської хартіїМіжнародної торговельної організації 1948 року. Первісне число учасників Угодирівнялося 23, а до квітня 1994 року воно зросло до 132. Розвиток ГАТТ згодомпривело до утворення міжнародної організації з постійно діючим Секретаріатом.Прогресивне перетворення ГАТТ із тимчасового короткострокового договору провзаємну лібералізацію тарифів у комплексну довгострокову систему з більш ніж200 багатосторонніх торговельних угод досить відчутно позначилося наміжнародній торгівлі. ГАТТ відігравало ключову роль у її розвитку за допомогоюпроведення багатобічних торговельних переговорів (раундів), що систематизувалирозвиток міжнародної торгівлі, і створенні норм і правил міжнародноготорговельного права, що надають системі міжнародної торгівлі необхідну ясністьі юридичну чинність.[25]
Останній,восьмий раунд багатобічних торговельних переговорів ГАТТ, що проходив з 1986 по1993 рік і получив назву Уругвайського раунду, був покликаний привести системуГАТТ у відповідність із сучасними вимогами міжнародної торгівлі. Заключний акт,що закріплює результати Уругвайського раунду, був підписаний на нараді, щопроходила на рівні міністрів, Комітету з торговельним переговорам 15 квітня1994 р. у Маракеше (Марокко). Генеральна угода про тарифи й торгівлю булозначно вдосконалене й одержало назву «ГАТТ-1994». Була прийнята Генеральнаугода про торгівлю послугами (ГАТС) і Угода по торговельних аспектах правінтелектуальної власності (ТРИПС), і, нарешті, було укладено Маракешське угодупро створення Всесвітньої торговельної організації (ВТО), що набуло чинності 1січня 1995 р.
Угодапро ВТО, прийняте 124 країнами і ЄС 15 квітня 1994 р., не тільки є самою довгоюугодою, коли-або укладеним (містить понад 25 тис. сторінки), але йнайважливішою всесвітньою угодою із часів Уставу ООН 1945 року. Воно включаєпреамбулу й 16 статей, що регулюють сферу дії й функції ВТО, їїінституціональну структуру, правовий статус і відносини з іншими організаціями,процедури ухвалення рішення й членство. Його правова комплексність виходить із28 Додаткових угод і домовленостей, включених у чотири Додатки до Угоди проВТО, і його внесення в Заключний акт, що поєднує результати Уругвайськогораунду багатобічних/[27]
торговельних переговорів, що включають 28наступних міністерських рішень, декларацій і одну домовленість відносно угодУругвайського раунду.
Якглобальна інтеграційна угода в області міжнародного руху товарів, послуг,фізичних осіб, капіталу й платежів Угода про ВТО усуває поточну фрагментарністьокремих міжнародних угод і організацій, що регулюють відносини в цих сферах.Після 50 років, що пройшли із Бреттон-Вудської конференції, набрання нимчинності 1 січня 1995 р. завершило формування правової структури Бреттон-Вудськоїсистеми, заснованої на Міжнародному валютному фонді, групі Світового банку йВТО. І навіть більше того, тому що Устави МВФ і Світового банку містили тількикілька істотних правил, пов'язаних з урядовою політикою й урегулюваннямсуперечок, те ВТО була створена для виконання також конституційних і нормотворчихфункцій на додаток до своїх виняткових функцій спостереження й урегулюваннясуперечок в області зовнішньоторговельної політики країн-членів:
— ВТОсприяє виконанню, керуванню й реалізації положень Уругвайського раунду йбудь-яких нових угод, які
будутьприйняті в майбутньому;
— ВТОє форумом для проведення подальших переговорів між країнами-учасницями зпитань, охоплюваним укладеними Угодами;
— ВТОвповноважена дозволяти протиріччя й суперечки, що виникають міжкраїнами-учасницями;
— ВТОвидає періодичні огляди торговельної політики країн-учасниць.
КонференціяООН по торгівлі й розвитку (ЮНКТАД) була заснована в 1964 році ГенеральноюАсамблеєю як допоміжний орган, однак давно вже переросла в самостійнийавтономний орган ООН. ЮНКТАД є основним органом ГА ООН в області торгівлі йрозвитку. ЮНКТАД — це координаційний центр у рамках ООН для комплексногорозгляду проблематики розвитку й взаємозалежних питань в області торгівлі,фінансів, технології, інвестицій і стійкого розвитку.
Основнимицілями Конференції є: максимальне розширення можливостей країн, що розвиваються,в області торгівлі, інвестицій і розвитку й надання їм сприяння в рішеннізавдань, пов'язаних із процесом глобалізації й інтеграції у світову економікуна справедливій основі.[28]
Длядосягнення зазначених цілей ЮНКТАД здійснює свою діяльність по наступнихнапрямках:
— глобалізація й стратегія в області розвитку;
— міжнародна торгівля товарами й послугами й питання сировинних товарів;
— інвестиції, технології й розвиток підприємств;
— інфраструктура послуг для розвитку й ефективності торгівлі;
— найменш розвинені, що не мають виходу до моря й острівні країни, щорозвиваються;
— міжсекторальніпитання.
Усвоїй діяльності ЮНКТАД співробітничає з Департаментом ООН по економічних ісоціальних питаннях (ДЭСВ), Програмою розвитку ООН (ПРООН), ВТО, Міжнародним торговимцентром (МТЦ), ЮНИДО, ВОИС і іншими організаціями.
Областьміжнародної торгівлі товарами й послугами, а також питання сировинних товарів — сфера досить активної роботи ЮНКТАД. Вона сприяє країнам, що розвиваються, і,зокрема, найменш розвиненим з них у максимальному посиленні позитивного впливуглобалізації й лібералізації на стійкий розвиток шляхом надання їм допомоги всправі реальної інтеграції в міжнародну торговельну систему.[29]
ЮНКТАДаналізує вплив угод Уругвайського раунду на торгівлю й розвиток і допомагаєкраїнам у використанні можливостей, що випливають із цих угод, зокрема шляхомзміцнення їхнього експортного потенціалу. Згідно українським і міжнароднимнормативно — правовим актам Україна зобов’язана дотримувати наступних умов:
— обов'язком України неухильно дотримувати всіх договорів і зобов'язання Українив області міжнародних економічних відносин;
— правом суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності добровільно вступати взовнішньоекономічні зв'язки;
— правом суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності здійснювати її в будь-яких,прямо не заборонених чинними законами України, формах;
— обов'язком дотримувати при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності порядок,установлений законами України;
— виключним правом власності суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності на всіотримані ними результати зовнішньоекономічної діяльності;
— рівністю перед законом всіх суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності,незалежно від форм власності, у тому числі держави, при здійсненнізовнішньоекономічної діяльності;
— забороною будь-яких, крім передбачених законом, дій держави, результатом яких єобмеження прав і дискримінація суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності поформах власності, місцю розташування й інших ознак;
— неприпустимістю обмежувальної діяльності з боку будь-яких її суб'єктів, крімвипадків, передбачених законом;
— регулюванням зовнішньоекономічної діяльності тільки законами України;
— забороною застосування підзаконних актів і актів керування місцевих органів,якої б те не було образом, що створюють для суб'єктів зовнішньоекономічноїдіяльності умови менш сприятливі, чим установлені законами України;
— забезпеченням рівного захисту інтересів всіх суб'єктів зовнішньоекономічноїдіяльності й іноземних суб'єктів господарської діяльності на території Українивідповідно до законів України;
- здійсненням рівного захисту всіх суб'єктів зовнішньоекономічноїдіяльності України за її межами відповідно до норм міжнародного права;
- - здійсненням захисту державних інтересів України як на їїтериторії, так і за її межами лише відповідно до законів України, умовамипідписаних нею міжнародних договорів і міжнародного права;
— принципом еквівалентності обміну, неприпустимості демпінгу при ввозі й вивозітоварів.
Суб'єктамизовнішньоекономічної діяльності Україні є:
— фізичні особи — громадяни України, іноземні громадяни й особи без громадянства,що володіють цивільною правоздатністю й дієздатністю відповідно до законівУкраїни й постійно проживаючі на території України;
— юридичні особи, зареєстровані як такі в Україні й имеющие постійномумісцезнаходженні на території України (підприємства, організації й об'єднаннявсіх видів, включаючи акціонерні й інші види господарчих товариств, асоціації,союзи, концерни, консорціуми, торгові доми, посередницькі й консультаційніфірми, кооперативи, кре-дитно-фінансові установи, міжнародні об'єднання,організації й інші), у тому числі юридичні особи, майно або капітал якихперебуває повністю у власності іноземних суб'єктів господарської діяльності;
— інші суб'єкти господарської діяльності, передбачені законами України.
Довидів зовнішньоекономічної діяльності, здійснюваної в Україні суб'єктами цієїдіяльності, ставляться:
— експорт і імпорт товарів, капіталів, робочої смлы міжнародні фінансові операції.
— спільна підприємницька діяльність між суб'єктами зовнішньоекономічноїдіяльності й іноземних суб'єктів господарської діяльності, що включає створенняспільних підприємств різних видів і форм, проведення спільних господарськихоперацій і спільне володіння майном як на території України, так і за їїмежами;
— кредитні й розрахункові операції.
— підприємницька діяльність на території України, пов'язана з наданням ліцензій,патентів і ноу-хау торговельних марок і інших нематеріальних об'єктів власностіз боку іноземних суб'єктів господарської діяльності; аналогічна діяльністьсуб'єктів зовнішньоекономічної діяльності за межами України;
— організація й здійснення діяльності вобласті проведення виставок, аукціонів, торгів, конференцій,
— товарообмінні (бартерні) операції й інша діяльність — орендні, у тому числілізингові, операції між суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності й іноземнихсуб'єктів господарської діяльності;
— операції по придбанню, продажу й обміну валюти на валютних аукціонах, валютнихбіржах і на міжбанківському валютному ринку;
— роботи на контрактній основі фізичних осіб України с іноземними суб'єктамигосподарської діяльності як на території України, так і за її межами;
— інші види зовнішньоекономічної діяльності, не заборонені прямо й у винятковійформі законами України.
Посередницькіоперації, при здійсненні яких право власності на товар не переходить допосередника (на підставі комісійних, агентських договорів, договорів дорученняй інших), здійснюються без обмежень.
Всісуб'єкти зовнішньоекономічної діяльності мають рівне право здійснювати будь-якіїї види, прямо не заборонені законами України, незалежно від форм власності йІнших ознак./>/>
Фізичніособи вправі здійснювати зовнішньоекономічну діяльність із моменту придбанняними цивільної дієздатності відповідно до законів України. Фізичні особи щомають постійне місце проживання на території України мають зазначене право,якщо вони зареєстровані як підприємці відповідно до Закону України «Пропідприємництво». Фізичні особи, що не мають постійного місця проживання натериторії України, мають зазначене право, якщо вони є суб'єктами господарськоїдіяльності за законом держави, у якому вони мають постійне місце проживання абогромадянами якого вони є. Юридичні особи вправі здійснювати зовнішньоекономічнудіяльність Відповідно До їхніх статутних документів з моменту придбання ними статусуюридичних. [28]
Міністерствозовнішньоекономічних зв'язків України на підставі подачі йому заяви подавця вдовільній формі, нотаріально засвідчених копій статутних документів або нотаріальнозавірених документів фізичної особи про його реєстрацію як підприємець.Міністерство зовнішньоекономічних зв'язків України не може відмовити подавцевів реєстрації, якщо подавець відповідає вимогам, зазначеним вище.
Реєстраціяповинна бути здійснена протягом 25 робочих днів з моменту подання зазначенихдокументів.
Приреєстрації й (або) після її забороняється будь-яке обмеження права здійсненнязовнішньоекономічної діяльності, у тому числі у формі, установлення процедур,що вимагають від суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності доказу абопідтвердження яким-небудь образом існування в нього права на таку діяльністьабо ускладнюючий порядок реалізації цього права.
Задержавну реєстрацію суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності стягується платав розмірі, установлюваному Кабінетом міністрів України, що не повиненперевищувати фактичних витрат держави, пов'язаних із цією реєстрацією.
Зареєстрованісуб'єкти зовнішньоекономічної діяльності зобов'язані повідомляти Міністерствозовнішньоекономічних зв'язків України про всі зміни в документах, щопредставляються ними на реєстрацію, протягом 14 днів з моменту, коли відбулисятакі зміни.
Забороняєтьсяжадати від зареєстрованого суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності проходженняповторної реєстрації (перереєстрації).
Увипадку відмови Міністерства зовнішньоекономічних зв'язків Українизареєструвати суб'єкт зовнішньоекономічної діяльності або неприйняття рішенняпо цьому питанню у встановлений законом строк суб'єкт зовнішньоекономічноїдіяльності може оскаржити таку відмову в реєстрації в судових органах.
Втручаннядержавних органів у зовнішньоекономічну діяльність її суб'єктів у випадках, непередбачених законом, у тому числі й шляхом видання підзаконних актів, щостворюють для її здійснення умови гірше встановлених у Законі «Прозовнішньоекономічну діяльність», є обмеженням права здійсненнязовнішньоекономічної діяльності і як таке забороняється.
Досуб'єктів зовнішньоекономічної діяльності може бути застосована санкція увигляді тимчасового призупинення права здійснення такої діяльності. [31]
Вилученнярезультатів зовнішньоекономічної діяльності у власника в будь-який возмездноїабо безоплатній формі без його згоди забороняється, за винятком випадків,передбачених законами України.
Здійсненнявидів зовнішньоекономічної діяльності, Зазначених нами раніше в однойменномурозділі, за межами України підлягає регулюванню також законами відповіднихдержав.
Всісуб'єкти зовнішньоекономічної діяльності України мають право відкривати своїпредставництва на території інших держав відповідно до законів цих держав.
Всісуб'єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право на участь у міжнароднихнеурядових економічних організаціях.
Іноземнісуб'єкти господарської діяльності, що здійснюють зовнішньоекономічну діяльністьна території України, мають право на відкриття своїх представництв на територіїУкраїни. Реєстрацію зазначених представництв здійснює Міністерствозовнішньоекономічних зв'язків України протягом 60 робочих днів від дня поданняіноземним суб'єктом документів.[33]
Документи,зазначені вище, повинні бути нотаріально засвідчені по місцю їхньої видачі йлегалізовані належним чином у консульських установах, що представляють Україну,якщо міжнародними договорами України не передбачене інше. За реєстраціюпредставництв іноземних суб'єктів господарської діяльності з них стягуєтьсяплата в розмірі, що встановлюється Кабінетом міністрів України і який неповинен перевищувати фактичних витрат держави, пов'язаних із цією реєстрацією.
Увипадку відмови Міністерства зовнішньоекономічних зв'язків Українизареєструвати представництво іноземного суб'єкта господарської діяльності абонеприйняття рішення по
цьомупитанню у встановлений 60-денний строк іноземний суб'єкт господарськоїдіяльності може оскаржити таку відмову в судових органах України.
Забороняється жадати від іноземного суб'єктагосподарської діяльності повторну реєстрацію (перереєстрацію) раніше зареєстрованогопредставництва на території України.
Увипадку зміни назви, юридичного статусу, юридичної адреси або оголошення іноземногосуб'єкта господарської діяльності неплатоспроможним або банкрутом йогопредставництво на території України зобов'язано сповістити про це Міністерствузовнішньоекономічних зв'язків України в семиденний строк.
Господарська,у тому числі зовнішньоекономічна діяльність іноземних суб'єктів господарськоїдіяльності на території України регулюється законами України про порядокздійснення іноземними особами господарської діяльності на території України. Увипадку, якщо зазначена діяльність пов'язана з іноземними інвестиціями, вонарегулюється відповідними законами України.[34]
Суб'єкти,що є сторонами зовнішньоекономічного договору (контракту), повинні бути здатнідо укладання договору (контракту) відповідно до Закону «Про зовнішньоекономічнудіяльність» і іншими законами України й (або) законом місця укладання договору(контракту). Зовнішньоекономічний договір (контракт) складається відповідно додіючого законодавства України й з урахуванням міжнародних договорів України.Суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності при складанні текстузовнішньоекономічного договору (контракту) мають право використовувати відоміміжнародні порядки, рекомендації міжнародних органів і організацій, якщо це незаборонено прямо й у винятковій формі законами України.
1.3 Управління зовнішньоекономічноюдіяльністю підприємства
Виробниче підприємство на зовнішньому ринку — цеякісно нове явище для української економіки Вихід на зовнішній ринок самостійногосподарюючих суб'єктів повинен сприяти пристосуванню економіки до системисвітогосподарських відносин, формуванню економіки відкритого типу
Зовнішньоекономічна діяльність фірми включає такіосновні напрямки
• вихід на зовнішній ринок,
• експортно-імпортні поставки товарів, послуг Ікапіталу,
• валютно-фінансові та кредитні операції,
• створення й участь у діяльності спільнихпідприємств,
• міжнародний маркетинг,
• моніторинг національної економічної політики таекономічних світогосподарських зв'язків
Ринкова стратегія фірми передбачає співставленнявсіх альтернативних варіантів у сфері зовнішньоекономічної діяльності йобґрунтування прийняття оптимального рішення[35]
Процес вироблення ринкової стратегії фірми маєкілька етапів 1 Всебічний аналіз зовнішньоекономічної діяльності фірмиНеобхідно проаналізувати
а) становище фірми на ринкуз тими товарами (послугами), які фірма випускає (надає) у даний момент
б) діяльність фірми з позицій споживача товарів Іпослуг фірми
в) діяльність фірми з позиції ринку
2. Аналіз ринку майбутнього (аналіз попиту тапропозиції) Фірмі важливо визначити яким буде ринок у найближчому майбутньому вяком напрямку він розвиватиметься І чого очікують споживачі від фірми умайбутньому Для цього потрібно
а) співставити становище фірми з ємкістюмайбутнього ринку,
б) проаналізувати коливання кон’юнктури ринку
3. Аналіз можливостей фірми треба проаналізувати
а) очікуваний обсяг зовнішньоекономічноїдіяльності,
б) перекидання фірми на Інші ринки,
в) діяльність у новому середовищі та припиненнядіяльності у старій сфері
4. Аналіз бюджетне податкової політики
а) бюджетне податкова політика всередині країнита н вплив на фірму,
б) бюджетне податкова політика за рубежем та йвплив на фірму
5. Аналіз впливу тенденцій у світовій економіціслід проаналізувати:
а) світовий ринок позичкового капіталу,
б) зовнішньоторгову політику різних країн
6. Розробка довгострокової стратегіїзовнішньоекономічної діяльності фірми
а) формулювання глобальної довгострокової цілізовнішньоекономічної діяльності,
б) формулювання варіантів досягнення цілейзовнішньоекономічної діяльності.
в) декомпозиція глобальної цілі на підняття,
г) порівняння варіантів досягнення цілейзовнішньоекономічної діяльності
Прагнення отримати прибуток більший ніж всерединікраїни, спонукає фірми виходити на міжнародний ринок. Незважаючи на її присутністьчинника невизначеності у новому середовищі (нові конкуренти мінлива ринковакон'юнктура, коливання валютних курсів, політична нестабільність і т д ),підприємство прагне нарощувати свою присутність на світовому ринку
Відчувши на собі недоліки перших швидшеспонтанних та їмпульсивних дій, підприємство починає застосовувати стратегічнепланування. Успішне його використання дає змогу фірмі досягнути ефективноїпідприємницької діяльності на зовнішньому ринку
Планування ринкової стратеги здійснюється фірмоюна трьох рівнях
• глобальному (планування проводиться у найбільшдовгостроковому аспекті, визначаються важливі для підприємства цілі, щосприймаються як єдине ціле),
• стратегічному (планування здійснюється на рівнікерівництва підприємства І дає уявлення про довго та середньострокові варіантирозвитку),
• фактичному (планування зосереджується навизначенні конкретних акцій, які необхідні для вирішення питань ефективноговикористання наявних ресурсів при реалізації глобальних цілей на тих ринках дедіє фірма)
Планування стратегії фірми покликане насампередзапобігти несприятливому впливу зовнішніх факторів. Найважливішою його функцієює прогнозування майбутнього Визначаючи бажані та можливі орієнтири своєїмайбутньої діяльності на світовому ринку фірма зменшує можливість непередбачуваноїдм основних чинників світового ринку
Складність економічних явищ і процесів усвітовому господарств і та зростаюча кількість елементів (за рахунокзовнішніх), які ото чують підприємство робить стратегічне плануванняобов'язковою умовою господарської діяльності До того ж потреба у зваженійполітиці та передбаченні ходу зовнішньоекономічної діяльності фірми зростаєразом зі збільшенням кількості ринків, де вона проводить свою комерційнудіяльність.[36]
Пріоритети у плануванні ринкової стратегії.Просте та ясневизначення цілей, як І точна оцінка наявних ресурсів, є важливою передумовоюуспішного виходу на зовнішні ринки Дуже часто можливості, що виникають назовнішніх ринках, не узгоджуються ні з цілями ні з ресурсами Ринок можепообіцяти заманливі прибутки у короткостроковому періоді, даючи при цьомунестійкі перспективи у довгостроковому Таким чином, необхідно достатньо ясновизначити цілі, аби підприємство не потрапило у програшну ситуацію
Після цього пріоритет треба віддати співставленнюпотреб та існуючих засобів. Перш за все потрібно, щоб працівники підприємствабули безпосередньо зацікавлені в участі у міжнародній діяльності. Тільки зацієї умови вони будуть спроможними вийти за межі звичних схемресурсовикористань, «набутих» у попередні роки господарювання.
Випадкові рішення можуть виявитися вдалими, алетільки постій не та цілеспрямоване планування дозволяє досягнути оптимальноївіддачі від інвестицій. Поведінку управлінського персоналу в умовахзовнішньоекономічної експансії підприємства можна позначити у вигляді схемиЕПРГ (етноцентризм, поліцентризм, репоноцентризм, геоцентризм).
1. Етноцентризм. Етноцентричне підприємство розглядає свійміжнародний розвиток як вторинне щодо «внутрішньої експансії» а зовнішній ринок- як «пожирача» надлишків продукції Підприємство схильне до централізаціїосновних маркетингових рішень І чає тенденцію відтворювати на зовнішніх ринкахполітику та процедури, що використовуються спочатку на внутрішньому ринку
2. Поліцентризм Підприємство визнає важливість специфічних чинників,які впливають на його міжнародну діяльність, а також вплив цієї діяльності наоборот капіталу та рентабельність Для повної гаранти найкращого врахуванняназваних факторів догукається високий ступінь автономії, навіть незалежності,щоб для кожної країни виробити свою політику Таким чином маркетинг здійснюєтьсяна територіальній основі й акцент робиться не стільки на нинішній чидовгочасній подібності ринків.
3. Регіоноцентризм і геоцентризм ці два поняття означають певнуступінь зрілості у сприйнятті підприємством своєї міжнародної діяльності.Регіоноцентризм розглядає і як сукупність ринків які мають деякі спільніхарактеристики Геоцентризм трактує світ як єдиний ринок.
Ці два підходи дозволяють здійснювати політику щоузгоджує загальні умови ринку з нюансами його конкретного освоєння Деякірішення приймаються для світового ринку загалом — єдина марка продукції,загальна тональність реклами тоді як інші рішення стосуються регіонів(спеціальний асортимент збутові мережі політика цін і т.д. ) Саме на цих двохстадіях можна виділити ефективну стандартизацію процедур І застосуваннярозробленої ринкової стратегії та поведінки в окремих сегментах світового ринку.[36]
Отже, планування стратегії фірми — не тількинаслідок складних ситуацій на ринку та в управлінні. Вона проявляється залежновід ділової етики та ступеня зацікавленості у зовнішньоекономічній діяльності.
Планування ринкової стратеги залежить також відрівня націоналізації підприємства Підприємство новачок насамперед праг невибрати най адекватніший ринку товар І встановити оптимальну ціну. Досвідчене жпідприємство переважно турбується про вирішені на зовнішньому ринку проблемрівноваги ресурсів, що використовуються, запуску чи зняття з виробництвапродукції, впровадження на ринках своєї продукції чи відходу з них. У обохвипадках слід звертатися до формалізованих процедур планування його фаз.
Фази планування стратегії фірми. Процеспланування стратеги фірми охоплює такі фази
Фаза аналізу та вибору ринків залежно від цілей Іресурсів підприємства На будь якому ступені залученності у зовнішньоекономічнізв'язки під підприємство мусить постійно підтримувати стійку відповідність міжнаявним досвідом товарами що випускаються своєю культурою своїми цілями гахарактеристиками різних ринків. 3 цією метою важливо виділити критерії вибору(мінімальний потенціал, ймовірний період окупності певний рівень поточногоприбутку і т д ). Ці кроки виявляються ефективними тільки в тому разі якщо підчас освоєння зовнішніх ринків підтримуються постійні зусилля для отриманняІнформації та контролю за реалізацією проектів. Ці зусилля дозволяютьпідприємству отримати дані, потрібні для точної оцінки по потенціалу, ризику таможливостей для адаптації пропозицій І можливих комерційних рішень про початоккомпанії на даному ринку.[39]
Фаза адаптації пропозиції. Мета цієї стратегічноїфази — вимір ступеня адаптації різних елементів (товару ціни системи збутукомунікації) для визначення належного обсягу пропозиції Одна з проблемстосується культурного середовища пропонованого продукту вимір цього феномена.Ідентифікації, способу споживання частоти покупок тощо.
Також скрупульозно вивчаються суттєві відмінностіміж країна ми у сфері збуту в політиці і кредиту і в сфері комунікаційвключаючи засоби масової комунікації зміст І природу повідомлень витрати нарекламні кампанії.
Під час цієї фази підприємство мусить мати змогуоцінити реальність пропозицій І затрати на їх адаптацію до специфічних умовринку що дозволить одночасно повторно вибрати ринок
Фаза розробки плану маркетингу. Досягнутірезультати дозволяють розробити адаптований до ринку план який уточнює щонеобхідно зробити як яким чином І в які строки.
Питання про затрати та засоби стає центральнимоскільки воно визначає успіх чи неуспіх плану Бюджетний дефіцит чи перебої у постачаннісерйозно впливатимуть на ефективність зовнішньоекономічних дій.
Фаза реалізації та контролю. Реалізаціякомерційного плану у зовнішньоекономічній сфері не обмежується простоприйняттям позитивного рішення Важливо здійснювати моніторинг І контроль щобобґрунтувати заходи що вживаються і якомога раніше виявляти можливе відхиленнявід планів освоєння ринку. А для цього треба не тільки мати достатньо чіткообумовлені пріоритети але й зберігати досягнуту дистанцію по відношенню допоточних дій для оцінки перекосів і вироблення коригуючи рішень.
Процес стратегічного планування становить собоюзамкнуту систему функціонування якої пов’язане з виконанням двох умов ідосягнення гнучкості. Систематичне спостереження дає змогу вимірюватирезультати та виявляти відхилення забезпечення гнучкості дозволяє здійснювативідповідне коригування Отже підприємство повинне прагнути до розвитку обох цихякостей.
Загальний стратегічний план фірми формується наоснові стратегічної маркетингової програми фірми шляхом нарощування на ньомуфінансове економічної технічної й організаційної плоті.
Ринкова ситуація безперервно змінюється томупостійно існує необхідність коригування стратегічного стану. Отже фірма повинначати стратегічну маркетингову програму на наступні 3-5 років.[38]
Залежно від встановлюваного строку отриманнярезультату розрізняють цілі короткострокові (результат очікується незабаром),середньострокові та дострокові (результат очікується у перспективі до 5-ироків) Стратегічна маркетингова програма фірми спрямована, в основному пасередньострокові та довгострокові.
Стратегія росту фірми потягає визначенні основнихнапрямків розширення ділової активності:
1 Розширення активності фірми вглиб» — сегментація існуючих ринків із метою охоплення своєю продукцією нових групспоживачів.
2 Розширення активності фірми «вшир» — диверсифікація виробництва тобто поповнення виробничої програми новими видамияк пов’язаними так і не пов’язаними з основним профілем підприємства.
3 Розширення активності фірми «через кордони» — виробництво через освоєння нових зарубіжних ринків
4 Кількісне зростання — нарощування обсягунезмінної номенклатури товарів для старого ринку
Найбільшу частину маркетингової програми займаєопис Інструментарію реалізації поставлених цілей (тобто набір маркетинговихзаходів чи складових маркетингової політики щодо кожного товару ринку тавиробничого відділення). Це опис:
• товарної політики що передбачає оптимізаціютоварного асортименту та управління інноваційними процесами.
• збутової політики формування збутової мережіканалів товароруху.
• стимулюючої чи комунікаційної політики якапередбачає заходи у сфері сервісної політики (участі виставках і т. д.)
• цінової політики що передбачає вибір основнихцінових стратег й їх комбінування та співвідношення.
У більшості маркетингових програм вказується планмаркетингових досліджень. У підсумковій частині програми наводиться кошторисвитрат на її реалізацію у цілому. І за окремими статтями видами маркетинговоїдіяльності дається попередня оцінка й ефективності. Передбачаються також заходищодо контролю за ходом виконання програми
Напрямки маркетингової стратеги. Залежно відконкретних умов фінансування фірми маркетологи визначають різні напрямкистратегій підприємницької виробниче збутової та науково технічної діяльності.Зупинимось на основних із них
Глобальними напрямками маркетингової стратеги(рис. 4.1) е такі три виміри розширення ринкової активності.

/>

Рис. 1.5.1 — Глобальні напрямки маркетинговоїстратеги.
Стратегія Інтернаціоналізації — освоєння новихзарубіжних ринків через розширення експорту не тільки товарів але й капіталівколи за рубежем створюються підприємства заводи та фабрики що випускають намісцях у колишніх країнах Імпортерах товари обминаючи таким чином обмежувальніторгові бар ери та використовуючи переваги дешевої робочої сили І багатоїмісцевої сировини.
Стратегія диверсифікації — освоєння виробництванових товарів товарних ринків а також видів послуг включаючи це простодиверсифікацію товарних груп але й поширення підприємницької діяльності на новіі не пов’язані з основними видами діяльності фірми галузі.
Стратегія сегментації — поглиблення ступенянасиченості пропонованими товарами та послугами всіх груп споживачів вибірмаксимальної глибини ринкового попиту
Стратегій розширення ринкової актив пості фірми включаєі четвертий вимір ринкових дій ритм (темп швидкість) цих процесів і природно швидшийтемп при Інших рівних умовах дає великі результати і приносить значні успіхи.

/>
Рисунок 1.5.2 — Розвиток глобальних напрямківмаркетингової стратегії у короткострокових і довгострокових цілях фірми
В основу такої «спеціалізації» короткострокових ідовгострокових цілей покладена закономірність, виявлена АмериканськимІнститутом маркетингу та Гарвардською школою чим більша частка фірми на даномуринку, тим вища норма прибутку.
Види стратегічних господарських підрозділів.Залежно від розвитку галузі, в якій діє певний СГП фірми, від ринкової часткицього СГП можна виділити чотири їх види «зірка», «дійна корова», «важкадитина», «собака», які показані на матриці, розробленій американськоюконсультативною групою «Бостон консалтинг груп». На осі ОХ відкладенийкоефіцієнт частки ринку, розрахований за формулою. При значенні коефіцієнтабільше одиниці, частка ринку, яку займає дане СГП вважається високою [35]
Основна спрямованість стратегій малих фірм — мінімалізація гостроти конкуренції з великими фірмами та максимальневикористання їхньої гнучкості
Стратегія копіювання («Несправжній гриб») Підоригінальний, запатентований марочний продукт великої фірми малі фірмивипускають копи, «підробки» Копія продається, як правило за цінами, значнонижчими, ніж оригінал (за рахунок економи, на приклад витрат нанауково-дослідні розробки з даного продукту)
Стратегія оптимального розмір. («Премудрийпічкур») Ця стратегія застосовується у тих галузях де велике виробництвонеефективне й оптимальним є мале підприємство.
Якщо фірма притримується цієї стратеги, томожливості й рост обмежені малі розміри, які допомагають їй вижити є водночасперешкодою до п розширення.
Стратегія участі в продукті великої фірми(«Кусюча бджола») Багато великих фірм прагнуть виробляти свій складний вирібвід початку до кінця самостійно У такому разі велике підприємство обростаємасою дрібних неефективних виробництв Тому великій фірмі вигідніше відмовитисявід них, поступившись ними малим фірмам
Багато малих фірм, як кусаючи бджоли, заставляютьвеликі фірми позбавлятися від непродуктивних підрозділів знижуючи цим своївитрати.
Однак мала фірма, що обрала подібну стратегію,може потрапити у повну залежність від великої. Уникнути цього можна з допомогоюобмеження частки обороту, який припадає на одного великого клієнта. Суть цієїтактики у тому, що дрібна фірма прагне поставити кільком великим компаніямтовари таким чином, щоб частка кожної з них у загальному обсязі продажу фірмине перевищувала певних обсягів (наприклад, не більше 20%).
Застосовуючи стратегію «хамелеон», мала фірманіби «набуває кольору» відомої великої фірми Прикладом такої стратегії єфранчайзинг — система договірних відносин між великою та малою фірмою, за якоювелика фірма зобов'язується постачати малу фірму власними товарами рекламнимипослугами, відпрацьованими технологіями бізнесу, надавати короткостроковийкредит на пільгових основах, здавати в оренду саме обладнання, мала фірмазобов’язується підтримувати ділові контакти тільки з цією великою фірмою вестибізнес «за правилами» цієї великої фірми та перераховувати визначену договоромчастку в: д продажу на рахунок великої фірми.[28]
зовнішньоекономічний управління маркетинговий

1.4 Організаційна структура управліннязовнішньоекономічною діяльністю
Організаційнаструктура керування є невід'ємною частиною організації й ставиться до однієї знайважливіших категорій керування. Організаційна структура управління ЗЄДпідприємства залежить не тількі від розглянутих вище чинників, але і відметодів виходу на зовнішні ринки. У цьому зв’язку можна виділити два варіанти:
1. Безпосередній вихід на зовнішній ринок через власнузовнішньоторговельну фірму або відділ зовнішньоекономічних зв'язків (у великихсистемах — через управління зовнішньоекономічних зв'язків).
2. Вихід на зовнішній ринок за допомогою посередників.
Створення власних зовнішньоекономічних служб на підприємствахвиправдано, якщо:
• частка експорту велика в загальному обороті;
• зовнішньоторговельні операції здійснюються регулярно;
• випускається продукція з високим рівнем конкурентоспроможності,бажано унікальна за своїми властивостями;
• невисокий рівень конкуренції на відповідному сегменті світовогоринку;
• продукція не потребує серйозної адаптації до закордонних умоввикористання;
• на підприємстві є необхідна кількість фахівців із зовнішньоекономічноїдіяльності.
В інших випадках виправдане використання посередників яквітчизняних, так і закордонних або міжнародних. Посередники можуть підвищитиефективність зовнішньоторговельних операцій за рахунок:
• кращого знання ринку, наявності постійної клієнтури;
• зниження витрат транспортування і збереження продукції, у томучислі за рахунок операцій із значними партіями, що належать різним виробникам;
• скорочення термінів постачань і оформлення документів;
• забезпечення сервісу перед продажем і обслуговування післяпродажу;
• постачання товаровиробників оперативною і докладною інформацієюпро зміни конкурентоздатності продукції і ринкової ситуації в цілому,відомостями про реальних і потенційних конкурентів.
Якщо підприємство-виробник виходить на закордонний ринок ізсильною конкуренцією і складною продукцією, добре відомою споживачу, має сенсзвертатися до закордонних фірм-посередників, що добре знають місцевий ринок імають на ньому своє місце. Це також має сенс, коли потрібно «доведення»експортованої продукції до рівня, що задовольняє місцевих споживачів. Якправило, закордонні фірми-по-середники обходяться дорожче, ніж вітчизняні.
Зовнішньоторговельна фірма є, як правило, самостійним підрозділомпідприємства, але не є юридичною особою. Очолюється вона звичайно заступникомдиректора підприємства або заступником генерального директора іззовнішньоекономічної діяльності. Фірма має субрахунок на рахунку підприємства,що дозволяє їй брати кредити для здійснення експортно-імпортних операцій, алевитрачати ці кошти на свій розсуд без узгодження з керівництвом підприємствавона не вправі. На мал. 1. подано приблизну організаційну структурузовнішньоторговельної фірми, що обслуговує велике підприємство. У зв'язку з цимниво зростає роль маркетингових:, юридичних і фінансових служб.[41]
На відміну від зовнішньоторговельної фірми відділ ЗЄД зв'язків єскладовою системи управління підприємством-експортером. До його складу входить:
1. протокольний відділ,
2. відділ науково-технічного виробництва,
3. відділ маркетингу і ряд інших.
До його основних завдань як органу управління належать:
• планування й організація експортно-імпортних операцій;
• маркетингова діяльність;
• участь у виставках, ярмарках, презентаціях;
• підготовка і укладання зовнішньоторговельних контрактів;
• прийом іноземних партнерів і відрядження власних спеціалістів закордон і т.д.;
Функціональні обов'язки спеціалістів цих служб наводяться вспеціальній літературі.
Організація зовнішньоекономічної діяльності через посередників
Дуже велика кількість угод у міжнародній торгівлі здійснюються задопомогою посередників.
Торгове посередництво в економічному значенні досить широкепоняття і містить у собі значне коло послуг, зокрема з пошуку закордонногоконтрагента, підготовки і укладання угоди, кредитування сторін і наданнягарантій оплати товару покупцем, проведення транспортно-експедиторськихоперацій і страхування товарів при транспортуванні, виконання митнихформальностей, проведення рекламних і інших заходів щодо просування товарів назакордонні ринки, здійснення технічного обслуговування і проведення іншихоперацій.
Залучення торгового посередника дозволяє:
• Збільшити прибуток за рахунок підвищення оперативності збутутоварів і прискорення обігу капіталу;
• Збільшити прибуток за рахунок зменшення термінів зберігання іпередпродажного сервісу;
• Збільшити прибуток за рахунок зниження витрат обігу на одиницюпродукції;
• Збільшити прибуток за рахунок продажу товару на іноземному ринкубезпосередньо в моменти покращення кон'юнктури за більш високими цінами,оскільки по середники, існуючи поряд з кінцевими споживачами, одразу реагуютьна будь-які зміни попиту.
Посередницькі операції регулюються нормами трудового і цивільногоправа.
Контрактні форми зовнішньоекономічної діяльності
В останні роки з'явилися нові види зовнішньоекономічноїдіяльності, пов'язані з управлінням, будівництвом та ін. Розглянемо в цьомузв'язку найбільше поширені види контрактів.
1. Контракти на управління. Один із найважливішихактивів фірми —цеталановиті менеджери. Незважаючи на значні капіталовкладення і прогресивнітехнології, багато державних підприємств у слаборозвинених країнах відчуваютьтруднощі через недостатню підготовку керівників. Передача мистецтва управлінняна міжнародному рівні залежить, насамперед, від іноземних інвестицій, щозабезпечують розвиток. Контракти є засобом, за допомогою і фірми можутьнаправити частину свого управлінському, надаючи підтримку фірмі в іншій країні,чи спеціалізовані управлінські функції протягом визначеного періоду за встановленуплату, контракти на управління укладаються при виникненні трьох типів. Уситуації першого типу іноземні інвестиціїекспропрійованікраїною-реципієнтом, а колишньому власнику пропонують продовжити управлінняпідприємством, поки навчаються місцеві менеджери. У цьому вигляді організаційнаструктура управління може залишитися знову старою, але зміниться складправління фірми, вигоди від підписання управлінських контрактів у конкретнихситуаціях можуть бути такими:
·  спрощення виводу ресурсівіз країни, узгоджених у ході переговорів про експропріацію;
·  завоювання прихильностімісцевої влади,
·  проведення діловихоперацій у країні;
·  забезпечення постійногодоступу до сировинних або ресурсів країни.
Контракти на управління несуть у собі зародки майбутніх проблем,наприклад навчання конкурентів. Крім того, якщо фірма змінює свою політику,неефективно працює в початковий період або не може швидко навчити місцевихменеджерів, відносини замовника і фірми різко псуються. Хоча підрядниквідповідає за управління, але інколи він не має можливості контролюватипрацівників, особливо на державних підприємствах. Контракти на управліннязвичайно укладаються на термін від трьох до п'яти років, як правило, ізфіксованою оплатою або оплатою, що залежить від обсягу виробництва, а не відприбутку.
2. Контракти «під ключ».Проекти «підключ» передбачають укладання контракту на будівництво підприємств, щопередаються за встановлену плату власнику, коли вони повністю готові доексплуатації. Фірми, що реалізують проекти «під ключ», часто євиробниками промислового устаткування; вони поставляють частину устаткуваннязгідно з проектом. Особливо часто такими проектами займаються будівельні фірми.Іноді в такій ролі виступають консалтингові фірми або виробники устаткування,якщо вони не знаходять у країні іншого відповідного об'єкта для інвестицій.
В ролі замовника часто виступає державна установа, що вирішилавипускати певний вид продукції на місці під своїм заступництвом. Як і у випадкууправлінського контракту, фірма, що будує об'єкт «під ключ», можестворити власними руками майбутнього конкурента. Проте багато фірм готовіпроектувати і будувати об'єкти в інших країнах, особливо, коли існуютьобмеження на іноземну власність. За останні роки майже всі значні проектитакого типу були здійснені в країнах—експортерах нафти, які прискоренимитемпами розвивають інфраструктуру і промисловість. Звичайно, не кожен проект«під ключ» пов'язаний із появою нових конкурентів (будівництвоаеропортів і морських портів, наприклад, ніяк не пов'язано з конкуренцією).
Сумарний обсяг таких контрактів — один із показників, що змушує відокремитидану форму діяльності від інших
Найважливішими умовами контракту «під ключ» є такі:
1. Ціна контракту;
2. Фінансування експорту; її
3. Якість технології і управління;
4. Досвід і репутація фірми.
Платежі по проектах «під ключ» здійснюються поетапно, довиконання запланованих робіт. Початковий платіж складає 0—25% вартостіконтракту, 50—65%виплачуютьсяв ході виконання запланованих за проектом робіт, — коли підприємство фактично вже працює.
3. Колективні контракти. Компанії, що ранішепрагнули вертикальної інтеграції через прямі інвестиції у видобуток яснихкопалин в інших країнах, тепер усе частіше на-на зростаюче бажання місцевихвласників в повну власність усі ступені процесу видобутку, скільки місцевимвласникам найчастіше необхідні ресурси, якими розпоряджаються іноземні фірми,вони можуть пропонувати контракти на продаж сировини за активи іноземних фірм.
Одним із найбільших секторів ринку — колективних контрактів, що бурхливорозвиваються, стали проекти, які є великі для однієї компанії. Ця ситуаціянайбільшою мірою проявилася при розробці нових літаків. З самого початкупроекту декілька компаній різних країн погодилися розділити між собою високівитрати і рівень ризику, І пов'язані з розробкою ряду компонентів, необхіднихдля І кінцевого виробу; потім провідна (головна) компанія стала Купуватикомпоненти у фірм, кожна з яких виконувала визначену частину розробок.
Відомо, наприклад, що розробка сучасного літака обходиться в 8 —12 мільярдів доларівСША. Тому в даний часведеться, наприклад, пошук учасників колективного контракту на виробництвопрактично готового транспортного літака АН-70 авіаційного науково-технічногокомплексу ім. Антонова(м. Київ).Україна бере участь і в інших проектах, пов'язаних із виробництвом АН-124 «Руслан»таін.
Найрізноманітніші колективні контракти укладають між собоюавіакомпанії різних країн, якщо їм не вистачає маршрутів, ресурсів абопасажирів для розширення діяльності власними силами. Наприклад, австрійськаавіакомпанія продає квитки на частину місць у літаках «Міжнароднихавіаліній України», а наша компанія продає певну кількість квитків на їхнірейси.
Ліцензування і франчайзинг.
В умовах прискореного розширення міжнародного ринку послуг,пов'язаних з інтелектуальною власністю росте значення таких форм міжнародногобізнесу, як ліцензування і франчайзинг.
При підписанні ліцензійної угоди фірма (ліцензіар) надає права нанематеріальну власність іншій фірмі (ліцензіату) на визначений період, аліцензіат звичайно виплачує за це роялті ліцензіару. Як правило, виділяєтьсяп'ять категорій нематеріальних активів:
1. патенти, винаходи, формули, процеси, конструкції, схеми;
2. авторські права, літературні, музичні або живописні композиції;
3. торгові марки, фірмові назви, фабричні марки;
4. франшизи, ліцензії, контракти;
5. методи, програми, процедури, системи і т.п.
Звичайно ліцензіар зобов'язаний надавати технічну інформацію ідопомогу, а ліцензіат — ефективно використовувати одержані права і сплачувати ліцензіарувизначену суму.
Деякі підприємства використовують ліцензійні угоди насампередтому, що нова продукція або технологічний досвіт найчастіше впливають лише начастину загального частку продукції фірми і тільки протягом обмеженого періоду.Обсяг продажу може виявитися не настільки великим, щоб окупилося створення закордоном виробничих потужностей і системи збуту. Крім того, існує небезпека, щов етапі розгортання виробництва конкуренти удосконалять технологію, врезультаті чого фірма втратить перевагу, зокрема, уже існуюча за кордоном, можемати у своєму розпоренні можливості виробництва і продажу продукції з іншимивитратами .
У цьому випадку для ліцензіара зменшується ризик, з'язаний зексплуатацією підприємств і зберіганням матеріально-технічних запасів.
Серед переваг, які можна отримати від ліцензійного виробництва, векономічній науці виділяють такі:
1. Розширення кола покупців, присутність на ринку і встановленняконтактів за рахунок партнера.
2. Доброзичливе ставлення багатьох зарубіжних урядів (якщопорівнювати із системами участі в капіталі), тобто переборення комплексуіноземного засилля, який притаманний певною мірою частині населення і урядовихкіл.
3. Скорочення транспортних витрат, подолання тарифних і нетарифнихперепон.
4. Полегшення просування товару на нові ринки.
5. Зменшення або уникнення ризику експропріації та націоналізації.
6. Наявність шансів виходу на ринки країн, з якими існуютьнесприятливі політичні відносини, а також на ті сегменти ринків, які контролюютьсядержавою.
7. Забезпечення умов для отримання відносно гарантованих доходів прималих ризиках.
8. Створення передумов економічної обробки невеликих областей ринку.
9. Використання знань про ринок, які має ліцензіат.
10. Підвищення рівня окупності засобів, затрачених на НДПКР(науково-дослідні та проектно-конструкторські роботи).
Серед негативних моментів збитків ліцензійного виробництваназвемо:
1. Створення потенційного конкурента, якщо розглядати з точки зорутривалої перспективи.
2. Шлях для подальшого власного ангажементу ліцензіара може бутиускладненим або обмеженим умовами, визначеними в договорі під тискомліцензіата.
3. Поява нових проблем контрольного характеру у сфері виробництва ізбуту.
4. Виникнення координаційних проблем у випадку включення ліцензіата увласну міжнародну стратегію.
5. Проблеми комерційної таємниці, особливо небезпека технологічноїдифузії.
Франчайзинг — це спосіб діяльності, при якому франши-зер(продавець) передає франшизі (покупцю) право на використання своєї торговоїмарки, яка важлива для бізнесу покупця і за допомогою якої продавець надаєпостійну допомогу покупцю в його бізнесі, що виходить за рамки формальнихвідносин між ними. У багатьох випадках франшизер бере на себе і функціюпостачання.[46].

2. Практичні аспекти ЗЄД підприемства ВАТ «Стаханівський заводферосплавів»
Становлення вУкраїні ринкових відносин вимагає нового економічного мислення, зовсім іншихпідходів до керування економікою, освоєння сучасної теоріївиробничо-комерційної і зовнішньоекономічної діяльності. А для цього необхіднодобре знати як внутрішній, так і зовнішній ринки, їхню інфраструктуру,закономірності функціонування, а також причини, що обумовлюють той чи іншийстан ринку.
Економічні реформи в Українівключають у якості одного з найважливіших напрямків і реформу ЗЕД. У процесіреформи ЗЕД відбувається децентралізація і поступове відмовлення держави відмонополії на зовнішню торгівлю. Підприємства одержали право самостійного виходуна зовнішній ринок. Особисту участь у ЗЕД приймають сьогодні сотні великих ітисячі середніх підприємств. При самостійному виході на зовнішній ринок підприємствудоводиться вирішувати широке коло питань, зв'язаних з експортною діяльністю:вивчення світового ринку в цілому, вибір партнера по ЗЕД, аналіз діяльностізакордонних фірм і міжнародний маркетинг, сучасні форми реалізації продукції іпісля продажного обслуговування.
Об’єктом дослідження цієї роботи є“Стаханівський завод феросплавів”.
“СФЗ” заснований у 1873 роціяк промислове підприємство. З 1943 року завод стає заводом феросплавів, а з1995 року — відкритим акціонерним товариством. Сьогодні його продукція відома далекоза межами України.
Стаханівський завод феросплавів (СФЗ)випускає феросплави декількох видів.
Продукціязаводу користається великим попитом у промислових підприємств України, а такожна ринку країн СНД. Але для поліпшення фінансового стану і підвищенняефективності зовнішньоекономічної діяльності необхідний пошук нових ринків збутупродукції.
2.1 Загальна характеристика ЗАТ «Стаханівський завод феросплавів»
«Стаханівський завод феросплавів»функціонує у формі відкритого акціонерного товариства. Форма власності заводу –колективна. Вид економічної діяльності – вироблення феросплавів різних марок.
Заводзаснований у 1873 році. Сьогодні його продукція відома далеко за межамиУкраїни.
Упроцесі розвитку на заводі неодноразово змінювався профіль виробництва і видпродукції, що випускається. З 1943 року завод спеціалізується по виробництву феросплавівмарок М-41, П-31 та інших. Зараз підприємство освоює випуск нових феросплавів зановими технологіями зі значно поліпшеними техніко-економічними і споживчимихарактеристиками, що не уступають аналогам закордонних фірм.
Доскладу заводу входить 6 основних цехів. До складу яких цехів входить 15 дільниць,4 цеху допоміжного виробництва: інструментальний, ремонтно-механічний,ремонтно-будівельний, транспортний; одна самостійна ділянка – нестандартизованого і спеціального устаткування.
Службапо комерційним питанням складається з ВНТСіК, АХБ, цеху № 10.
Услужбу по капітальному будівництву входять: ВКС, ремонтно-будівельний цех.
Услужбу по соціальним питанням входять: ЖКВ, медсанчастина, служба головногоагронома, магазин, бюро промислово-виробничого забезпечення.
Виробничо-диспетчерськийвідділ містить у собі відділ маркетингу і збуту, бюро ЗЕЗ, ВТК, відділ кадрів,юридичну групу.
Підрозділ використовує надане йомуПідприємством майно, яке є державною власністю, для здійснення господарськоїдіяльності на праві оперативного використання майна.
Підприємство може наділяти Підрозділ направі оперативного використання майном:
· основними засобами;
· коштами (в тому числігрошовими);
· обладнанням таустаткуванням;
· іншим майном тамайновими правами, якщо це не суперечить чинному законодавству.
Майно передається Підрозділу на підставідо двостороннього акта прийманя-передачі.
До залучених засобів підрозділувідносяться:
· кредити банків таінших кредиторів;
· засоби, переданіПідрозділу тимчасове користування;
· інші засоби, залученняяких не суперечить чинному законодавству.
Доходи, отримані в результатігосподарської діяльності Підрозділу після сплати податків та інших обов’язковихплатежів, належить Підприємству. Використання отриманого Підрозділом доходуздійснюється відповідно до затвердженого Підприємством фінансового плану.

/>
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Мал. 2.1.1 – Організаційнаструктура заводу до 1992р.
/> 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Мал. 2.1.2 – Організаційнаструктура заводу з 1992р.
 
У сфері матеріально-технічногозабезпеченняя.
Надає Підприємству на затвердження заявкина необхідну для виробничо-господарської діяльності кількість матеріалів,сировини, палива, устаткування запасних частин, та інших матеріальнихцінностей.
Централізовано одержує матеріальні ресурсизгідно поданих заявок.
Одержує самостійно, за рахунок виділенихПідприємством обігових коштів матеріали, сировину, паливо та інвентар.
У сфері кадрів.
Приймає на роботу і звільняє вустановленому порядку працівників Підрозділу, з урахуванням вимог п.5.6. цьогоПоложення.
Вживає заходи що до заохочення и накладаєстягнення на працівників Підрозділу відповідно до чинного законодавства.
Вносить підприємству за узгодженням спрофспілкою пропозиції про нагородження урядовими і відомчими нагородамипрацівників Підрозділу.
Вживає заходи щодо перепідготовки іпідвищення кваліфікації працівників Підрозділу.
Затверджує у встановленому порядку правилавнутрішнього трудового розпорядку.
Здійснює інші заходи в межах повноваженьПідрозділу та відповідно до чинного законодавства.
У сфері оплати праці.
Встановлює показники, умови і розмірипреміювання для робітників, керівників, фахівців і службовців відповідно доположення про преміювання працівників Підприємства.
Встановлює порядок та умови виплативинагороди робітникам за річні результати роботи відповідно до Положення провиплату цієї винагороди, затвердженого Підприємством.
Встановлює розряди робіт і присовуєрозряди робітникам відповідно до тарифно-кваліфікаційних довідників.
В установленому порядку підтверджує нові іпереглядає чинні норми виробітки, норми обслуговування, нормативи численностіробітників і інші нормативи трудових витрат, підвищуючи питому вагутехнічно-обгрунтованих норм.
Здійснює доплати працівникам у випадкусуміщення професій, збільшення обсягу виконуваних робіт, або збільшення зонобслуговування встановленому порядку, в межах фонду оплати праці.
Встановлює надбавки за високі досягнення впраці та за виконання особливо важної роботи на термін її виконання керівникам,фахівцям та майстрам у межах планового фонду оплати праці згідно з Положенням,яке затверджується Підприємством.
Встановлює бригадам з числа робітників, незвільнених від основної роботи, доплати в передбачених чинним законодавствомрозмірах за керівництво бригадою у складі понад 5 осіб.
Встановлює надбавки до 12% тарифної ставкиза особливо важкі роботи та інтенсивність праці відповідно до типовогопереліку.
Встановлює працівникам з ненормованимробочим днем тривалість додаткової відпустки згідно з чинним законодавством тапереліком посад працівників з ненормованим робочим днем.
Позбавляє окремих працівників премії вповному обсязі або знижує її розмір.
Встановлює за рахунок і в межах рахунковогофонду оплати праці окремим висококваліфікованим робітникам, зайнятим наособливо важких і відповідальних роботах, місячні оклади замість тарифнихставок у розмірах відповідно до галузевої угоди.
Здійснює інші функції відповідно дочинного законодавства, які делегуватиме йому Підприємство.
У сфері фінансів.
Розпоряджається фінансовими ресурсамиПідрозділу і подає Підприємству фінансові звіти у встановленому порядку.
Розпоряджається у встановленому порядкукоштами, що знаходяться на поточному рахунку.
Списує у встановленому порядку, запогодженням з Підприємством, з балансу Підрозділу морально застарілі, зношені інепридатні для подальшого використання основні засоби.
Підрозділ здійснює поточний, оперативний,статистичний, бухгалтерський, податковий облік результатів своєї діяльності,надає необхідну інформацію, статистичну, податкову і фінансову звітність увстановленому порядку.
Керівник Підрозділу і головний бухгалтернесуть персональну відповідальність за виконання порядку ведення ідостовірність обліку та звітності, що надають в терміни, визначеніПідприємством та законодавством України.
Керівник Підрозділу несе персональнувідповідальність за збереження документів грошового, кредитного та майновогохарактеру.
Перевірка господарсько-фінансовоїдіяльності Підрозділу проводиться контрольно-ревізійним відділом Підприємства іздійснюється не менш як раз на рік.
Податки та інші обов’язкові платежі добюджетів сплачуються Підрозділом відповідно до чинного законодавства.
Структура заводу представлена намалюнку 2.1.3

/>
Рисунок2.1.3 – Структура підприємства
Структуракерування заводу представлена на малюнку 2.1.4.
/>
Рисунок 2.1.4 –Структура керування заводу

2.2 Аналізмакро-маркетингового та мікро-маркетингового середовища підприємства
Успіхі благополуччя підприємства залежить не тільки від кількості конкурентів іпротиборства комплексів маркетингу, але і від тенденцій і подій, щовідбуваються в маркетинговому середовищі.
Маркетинговесередовище – це сукупність активних суб'єктів і сил, які діють за межамипідприємства і впливають на його можливості встановлювати та підтримувати зцільовими клієнтами відносини успішного співробітництва. Воно глибокоторкається життя підприємства. Маркетингове середовище здатне піднести великінесподіванки і важкі удари. Підприємство повинне уважно стежити за всімазмінами середовища і заздалегідь починати приймати міри [12].
Зовнішніфактори макро-маркетингового середовища містять у собі політичні, економічні,соціально-культурні, ринкові, демографічні, технологічні, фактори конкуренції,міжнародні.
Зовнішніфактори мікро-маркетингового середовища містять у собі наступні показники:постачальники, маркетингові посередники, конкуренти, споживачі, контактніаудиторії.
Внутрішніфактори поділяються на організаційно-правові і ресурси. Організаційно-правові –це форма власності, організаційна структура, кадрова політика. Ресурси –виробничі потужності, сировина, матеріали, технологічні, інтелектуальні, інформаційні,трудові.
Процескерування повинний здійснюватися з урахуванням ситуації, що склалася в звітниймомент. Ситуація визначається набором факторів. Усі фактори, що визначаютьситуацію поділяють на фактори зовнішнього і внутрішнього середовища. Зовнішнєсередовище поділяється на середовище прямого впливу, на організацію ісередовище непрямого впливу на організацію.
Середовищепрямого впливу характеризується факторами, що роблять на вплив на організацію.
До такихфакторів відносяться:
· покупці
· постачальникиінформації;
· капітал;
· конкуренти;
· закони;
· державніоргани.
Факторинепрямого впливу:
· політика;
· економіка;
· науково-технічнийпрогрес;
· міжнароднеоточення і т.д.
Термін«зовнішнє середовище» включає економічні умови, споживачів,профспілки, урядові акти, законодавство, конкурентів, систему цінностей усуспільстві, суспільні погляди, техніку й ін. Ці взаємозалежні факторивпливають на усе, що відбувається усередині організації. Наприклад, уведеннянової автоматизованої технології може забезпечити організації перевагаконкуренції. Але, щоб використовувати цю нову технологію, організаціїприйдеться знайти нових людей з визначеними навичками, а так само з визначенимипоглядами, що зроблять цю нову роботу привабливої для них. Якщо економічнакон'єктура чи підвищується якщо су3ществует конкуренція на ринку такихфахівців, організації може бути прийдеться підвищити заробітну плату, щобзалучити цих фахівців на роботу. При їхньому найманні організації прийдетьсядотримувати державне законодавство, що забороняє дискримінацію за віком, підлозіі расі. Усі ці фактори міняються постійно.
Великезначення має і той факт, що, хоча організація і залежить цілком від зовнішньогосередовища, середовище ця, як правило, знаходиться поза боковими вівтарямивпливу менеджерів.
З кожнимроком керівництву приходиться враховувати усе більша кількість факторівзовнішнього середовища, що приймають воістину глобальний характер. Щобдомогтися успіхів фірмам приходиться конкурувати на іноземних ринках іпротистояти конкуренції іноземних компаній у себе на батьківщині. Це вимагаєрозуміння цілої нової області юриспруденції, усвідомлення нових культурнихцінностей.
Керівникиоцінюють зовнішнє середовище по трьох параметрах:
1. Оцінитизміни, що впливають на різні аспекти поточної стратегії.
2. Визначити,які фактори являють загрозу для поточної стратегії фірми.
3. Визначити,які фактори представляють більше можливостей для досягнення загальфірмовихцілей шляхом коректування плану.
Аналіззовнішнього середовища являє собою процес, по засобах якого розроблювачістратегічного плану контролюють зовнішні стосовно підприємства фактори, щобвизначити можливості і погрози для фірми. Аналіз зовнішнього середовищадопомагає одержати важливі результати. Він дає організації час дляпрогнозування можливостей, час для складання плану на випадок можливих погроз ічас на розробку стратегій, що можуть перетворити колишні погрози в будь-яківигідні можливості.
З погляду оцінкицих погроз і можливостей роль аналізу зовнішнього середовища в процесістратегічного планування полягає власне кажучи у відповіді на три конкретнихпитання:
1. Де зараззнаходиться підприємство?
2. Де, надумку вищого керівництва, повинно знаходиться підприємство в майбутньому?
3. Що повинно зробити керівництво, щобпідприємство перемістилося з того положення, у якому знаходиться зараз, у теположення, де його хоче бачити керівництво
Аналіз макромаркетингового імікромаркетингового середовища підприємства приведений у таблиці 1.1.Таблиця1.1 – Фактори макро — і мікромаркетингового середовища Зовнішні фактори макромаркетингового середовища Фактори Аналіз 1 2
1.  Політичне середовище:
·  Законодавство
·  Державні установи
·  Впливові групи населення Політичні конфлікти, система податків, митні тарифи, закони і нормативні акти уряду по регулюванню підприємницької діяльності безпосередньо впливають на діяльність заводу.
2.  Економічні фактори:
·  Рівень платоспроможності попиту
·  Інфляційні процеси
·  Податкова система Ці фактори безпосередньо впливають на проблему через дефіцит сировини, цін на неї, високі витрати на транспортування, неплатоспроможність клієнтів.
3.  Демографічні фактори:
·  Рівень народжуваності, стать, вік, рівень освіти Демографічне середовище не впливає на діяльність заводу.
4.  Соціально — культурне середовище:
·  Відданість традиціям
·  Культурні цінності Ці фактори не впливають на споживання товарів заводу, тому що товар користується постійним попитом у своїй галузі, і не залежить від культурних цінностей і традицій населення. 5. Технологічні фактори У наші дні вчені розробляють величезну кількість нових технологій здатних перетворити наші товари і виробничі процеси. 6. Фактори конкуренції Ці фактори безпосередньо впливають на діяльність підприємства, тому що будь-які дії конкурентів відразу відбиваються на діяльності заводу. 7. Міжнародні фактори Визначені труднощі, чи нові можливості, у діяльності заводу можуть виникнути в результаті зміни валютного курсу, політичних рішень у країнах, на ринках яких є присутнім підприємство. Зовнішні фактори мікромаркетингового середовища 1. Споживачі Споживачами є наступні фірми: ЛПРОМ (Росія), Могилевнефтемаш (Росія), Юна (Татарстан), Озон (Росія), “Вогник” (Росія). А також інші промислові підприємства Бєларусі, Латвії, Естонії,, Туркменії, багато підприємств України. 2. Постачальники Це фірми, що забезпечують завод матеріальними ресурсами необхідними для виробництва продукції. Постачальниками заводу є підприємства України і Росії. 3. Конкуренти Конкурентами заводу є такі фірми: “Кузбас електромотор” (Росія), “Dowel” (Польща), “Сименс” (Німеччина), “Електромотор” (Україна). 4. Маркетингові посередники Завод не користається послугами посередників. 5. Контактні аудиторії Фінансові кола – банки, інвестиційні компанії. Завод домагається прихильності цих аудиторій і намагається пристати в їхніх очах як фінансово стійка компанія, щоб вони охоче надавали кредити у випадку їхньої необхідності. Аналізтоварної, цінової та збутової політики.
Товарнийасортимент, що випускається підприємством ВАТ “ПЕМЗ” представлений у таблиці1.2.Таблиця1.2 – Марки феросплавів№ Марки феросплавів Ціна, USD 1 2 3 1. М-41 370 2. М-31 380 3. П-42 400 4. П-54 420 5. МП-43 450 6. 3В, ВР180М 490 7. 3В, ВР200М 890 Усьогозавод експортує 7 марок феросплавів. Також у 2001 році планується освоїтивиробництво ще 5 марок. Продукція заводу має досить високу якість ікористається попитом, як на внутрішньому ринку, так і на зовнішньому. Привизначенні ціни на продукцію підприємство виходить з таких факторів як: ціна нааналогічну продукцію на внутрішньому і світовому ринках, собівартість продукції.Що стосується збутової політики підприємства, то воно здійснює прямий методзбуту, тобто виробник поставляє продукцію споживачам сам. Це канал нульовогорівня.
Попит — це дуже складне явище, щоформується під впливом великої кількості чинників. Найчастіше їх групують у такі розділи:позиція та поведінка споживача, визначення сегментів ринку та їхніхособливостей, часові характеристики зміни чинників тощо.
/>
Аналіз попиту споживачів може бутипредставлений сукупністю таких факторів:
- кількість іконцентрація споживачів (сукупність соціально-демографічних показників і стильповедінки), характер попиту на продукцію, що випускається галуззю (постійний,сезонний, розвинений та ін.);
- еластичність попиту заціною;
- рівень доходівспоживачів та його зміни;
- готовність споживачівдо використання продукції;
- ступінь стандартизації(рівень диференціації) продукції, що споживається;
- рівень впливупродукції, що виробляється на рівень якості споживання чи виробництва успоживачів;
- рівень зворотноїінтеграції споживачів з виробниками (особливо продукції виробничогопризначення);
- оцінка якостіобслуговування з боку споживачів;
- можливе придбання;
- прихильність споживачів;
- оцінка надійності йпотужності каналів розподілу, доступність товарів для споживачів, реакція нарекламу та інші заходи ФОПСТИЗ.
Споживачі відіграють подвійну роль увпливові на стан галузі з одного боку, вони визначають необхідність існуваннягалузі, а з іншої – задають “конкурентні показники” для підприємств:рівень цін та якості продукції. При цьому спостерігається різка спрямованість“конкурентних показників” — рівень цін має, з погляду споживачів,знижуватись, а якість — зростати (хоча загальновідомо — якість коштуєдорого). Необхідність задоволення цих вимог призводить до зіткнення інтересів іможливостей окремих підприємств галузі в їхній боротьбі за споживача, якапризводить, як правило, до втрати прибутковості.
Постачальники. Аналіз постачальників невідрізняється від аналізу споживачів, який здійснюється ніби з “іншогобоку” — з погляду споживачів. Постачальники мають досить значний вплив напідприємство та галузь і цілому за рахунок цін, умов постачання, можливостейрозриву контактів. У вітчизняній економіці проблеми постачання завжди маливелике значення внаслідок дефіциту ресурсів. З розривом довгострокових зв’язківпісля розпаду СРСР ситуація значно погіршилась. Склалася ситуація, коли старасистема розподілу вже перестала діяти, а нова — ще не сформувалася.
Далі наведено перелік чинників, які можутьвикористовуватись для характеристики постачальників:
- оцінка тенденцій“ринків сировини” (та інших ресурсів, що постачаються);
- характеристикаособливостей ресурсів, які забезпечують нормальне функціонування підприємствгалузі (обсяг, дефіцитність, структура МТР: ліквідні, довгозношувані,універсальні та ін.);
- розподіл “ринківсировини” (постачальників) і основні тенденції їхнього розвитку /занепаду — оцінка важливості окремих ресурсів для галузі;
- еластичність ресурсівза ціною;
- кількість іконцентрація підприємств-постачальників (оцінка залежності підприємства відкожного з постачальників);
- можливістьвикористання ресурсів-замісників (оцінка мобільності переходу на використанняінших ресурсів);
- кількість (відсутність) підприємств, що можуть поставлятипродукти-замінники;
- кількість галузей(підприємств), що використовують аналогічні види ресурсів (оцінка рівняконкуренції за ресурсами);
- оцінкаорганізаційно-економічних проблем підприємств-постачальників (особливо —рівень витрат на поставки в галузі та їхня тенденція);
- оцінка “витратконверсії” в разі зміни постачальника;
- оцінка можливостейвертикальної інтеграції постачальників і виробників за окремими видами ресурсів.
Товари-замінники. Вплив товарів-замінників(продуктів) на рівень конкуренції досить значний, оскільки вони обмежуютьрівень постійної прибутковості за рахунок позитивної перехресної ціновоїеластичності: якщо ціна на товар А підвищується, зростає попит натовар-замінник Б.
Аналізосновних техніко-економічних показників.
Важливуроль у забезпеченні підвищення ефективності виробництва грає економічний аналізвиробничо-господарської діяльності підприємства. Аналіз є базою планування,засобом оцінки якості, виконання плану. Змістом техніко-економічного аналізу єкомплексне вивчення виробничо-господарської діяльності підприємства з метоюоб'єктивної оцінки досягнутих результатів та розробки заходів щодо подальшогопідвищення ефективності господарювання. Для аналізу основнихтехніко-економічних показників у першу чергу необхідно розрахувати переміннівитрати підприємства. Перемінні витрати містять у собі: матеріальні витрати,заробітну плату виробничих робітників з відрахуваннями, комерційні витрати. Цістатті витрат приведені в таблиці 1.3Таблиця1.3 – Перемінні витрати на одиницю виробу№ Найменування статей витрат Сума, грн. 1 Матеріальні витрати 5205,46 2 Витрати на оплату праці 127,10 3 Відрахування на соціальні нестатки 47,47 4 Комерційні витрати 138,00 Разом перемінні витрати на одиницю виробу 5506,43
Постійні витрати не залежать від обсягувиробництва продукції. Вони визначаються тим, що вартість устаткування фірмиповинна бути оплачена навіть у випадку зупинки підприємства. До постійних витратвідносяться рентні платежі, частина відрахувань на амортизацію будинків таспоруджень, страхові внески, частина яких обов'язкова, а також заробітна платавищому управлінському персоналу і фахівцям фірми, оплата охорони тощо. Утаблиці 1.4 приведені постійні витрати підприємства на одиницю продукції.
Таблиця 1.4 – Постійні витрати на одиницюпродукції№ Найменування статей витрат Сума, грн. 1 Витрати на експлуатацію устаткування 577,50 2 Загальновиробничі витрати 462 3 Цехові витрати 346,50 4 Енергія 11,55 Разом постійні витрати на одиницю продукції 1397,55

Собівартість продукції — один знайважливіших економічних показників діяльності промислових підприємств, щовиражає в грошовій формі усі витрати підприємства, зв'язані з виробництвом тареалізацією продукції. Собівартість містить в собі перенесені на продукціювитрати минулої праці (амортизація основних фондів, вартість сировини,матеріалів, палива та інших матеріальних ресурсів) та витрати на оплату праціпрацівників підприємства. Витрати на виробництво однієї одиниці продукціїприведені в таблиці 1.5.Таблиця1.5 – Собівартість однієї одиниці продукції№ Найменування статей витрат Сума, грн. 1 2 3 1 Сировина та основні матеріали 5205,46 2 Енергія 11,5 3 Паливо та енергія на технологічні цілі 46,20 4 Основна заробітна плата виробничих робітників 127,10 5 Відрахування на соціальне страхування 45,74 6 Інноваційний фонд 77,50 7 Витрати на експлуатацію устаткування 577,50 8 Цехові витрати 346,50 9 Загальнозаводські витрати 462 10 Фонд зайнятості 1,73 11 Комунальний податок 5,77 12 Разом виробнича собівартість 6907 13 Позавиробничи витрати 138 14 Усього повна собівартість 7045
Вирішальноюумовою зниження собівартості служить безупинний технічний прогрес. Упровадженнянової техніки, комплексна механізація та автоматизація виробничих процесів,удосконалювання технології, упровадження прогресивних видів матеріалівдозволяють значно знизити собівартість продукції.
Серйозним резервом зниження собівартостіпродукції є розширення спеціалізації та кооперування. На спеціалізованих підприємствахз масово-потоковим виробництвом собівартість продукції значно нижча, ніж напідприємствах, що виробляють цю ж продукцію в невеликих кількостях. Зниженнясобівартості продукції забезпечується, насамперед, за рахунок підвищення продуктивностіпраці. З ростом продуктивності праці скорочуються витрати праці в розрахунку наодиницю продукції, а отже, зменшується і питома вага заробітної плати вструктурі собівартості. Основною умовою зниження витрат на сировину таматеріали на виробництво одиниці продукції є поліпшення конструкцій виробів таудосконалювання технології виробництва, використання прогресивних видівматеріалів, упровадження технічно обґрунтованих норм витрат матеріальнихцінностей. Скорочення витрат на обслуговування виробництва і керування такожзнижує собівартість продукції. Розмір цих витрат на одиницю продукції залежитьне тільки від обсягу випуску продукції, але і від їхньої абсолютної суми. Чимменша сума цехових і загальнозаводських витрат у цілому по підприємству, тим заінших рівних умов нижча собівартість кожного виробу. Зведені техніко-економічніпоказники приведені в таблиці 1.6.Таблиця1.6 – Зведені техніко-економічні показники№ Назва показника Величина показника Відхилення 1999 рік 2000 рік 1 Річний виторг від реалізації, грн. 34838900 35003500 164600 2 Фонд оплати праці, грн. 2237500 2296300 58800 3 Собівартість одного виробу, грн. 7900 7045 -855 4 Постійні витрати, грн. 13975500 13975500 5 Перемінні витрати, грн. 5506430 5506430 6 Собівартість річного випуску, грн. 24141400 22127600 -2013800 7 Прибуток підприємства, грн. 105600 384800 279200 8 Рентабельність 22,56% 35,91% 13,35%
Заданими таблиці 1.6 можна зробити висновок, що в 2000 році в порівнянні з 1999прибуток підприємства значно зріс, рентабельність збільшилася на 13,35%.Проаналізувавши техніко-економічні показники роботи підприємства, ми можемознайти шляхи поліпшення результатів його діяльності. На рисунку 1.4 показанічастки витрат на виготовлення продукції.Рисунок1.4 – Частка витрат на виготовлення продукції
/>
Здіаграми видно, що велику частину собівартості склали матеріальні витрати(76%). Набагато менше склали витрати на експлуатацію устаткування (8%). 7%склали загальнозаводські витрати, 5% — комерційні, по 2% склали цехові витратиі витрати на оплату праці. Для можливого зниження собівартості необхіднопроаналізувати економічну доцільність усіх матеріальних витрат: оптимальністьумов закупівлі і транспортування матеріалів, ефективність їхнього використання,можливість мінімізації відходів. Також у собівартості продукції велика часткакомерційних витрат. Можна перевірити можливість зниження витрат, зв'язаних зреалізацією продукції: виправданість витрат на рекламу, оптимальність умовпродажу і транспортування продукції.
Аналізосновних показників фінансового стану
Аналізфінансового стану являє собою дослідження фінансових відносин підприємства,дослідження рухів його фінансових ресурсів у єдиному виробничому торговомупроцесі, що відбувається сьогодні в умовах ринкової конкуренції.
Задачамианалізу фінансового стану є: виявлення рентабельності і фінансової стійкості;вивчення ефективності і використання фінансових ресурсів; визначення положенняпідприємства на фінансовому ринку і кількісний вимір його конкурентноздатності;оцінка ступеня виконання плану фінансових показників; оцінка мір розробленихдля ліквідації виявлених недоліків і підвищення віддач фінансових ресурсів.
Аналіз фінансів розділимо на наступнірозділи: аналіз прибутковості; аналіз фінансової стійкості; аналізкредитоспроможності; аналіз використання капіталу; аналіз рівня самофінансування.
Джерелами інформації для аналізу фінансівслужать, насамперед, обов'язкова фінансова звітність і статистична таоперативна звітність прикладена до форм № 1,2,3. Ці форми наведені у додаткахА, Б, В, Г, Д. До абсолютних показників відносять прибуток або доходи відзагального чи окремого видів діяльності. До відносних показників відносятьрізні види рентабельності. Рівень рентабельності визначається процентнимвідношенням прибутку від реалізації та собівартості продукції. Аналізприбутковості проводиться в порівнянні з планом та з представленим періодом.Аналіз проводиться за даними таблиці 1.7
Таблиця1.7 – Аналіз прибутковості ЗАТ “Стаханівський завод феросплавів”№ Показники 2001 рік 2002 рік Відхилення абс. % 1 Виторг від реалізації продукції, тис. грн. 34838,9 35003,5 +164,6 100,5 2
ПДВ,
% до виторгу
5718,5
16,41
5376,7
15,36
-341,8
-1,05
94
93,6 3
Собівартість продукції, тис. грн.
% до виторгу
22067
63,3
20882
59,6
-1185
-3,64
94,6
94,2 4 Прибуток від реалізації продукції, тис. грн. 4979,0 7499,2 +2520,2 150,6 5 Рівень рентабельності, % 22,56 35,91 +13,35 159,2 6 Прибуток від реалізації продукції, % 14,29 21,42 +7,13 149,9 7 Прибуток від іншої реалізації, тис. грн. 1457,1 153,1 -1304 10,5 8 Доходи від позареалізаційних операцій, тис. грн. 1236,3 1015,8 -220,5 82,2 9 Витрати на позареалізаційні операції, тис. грн. 95,0 267,6 172,6 281,68 10 Балансовий прибуток, тис. грн. 7577,4 8400,5 823,1 110,86 11 Податки, які виплачуються з прибутку, тис. грн. 2491,1 2745,8 +254,7 110,2 12 Чистий прибуток, тис. грн. 5086,3 2654,7 568,4 111,2 Аналізприбутковості ЗАТ “Стаханівський завод феросплавів”
показав,що прибуток від реалізації зріс на 2520,5 тисячі гривень (50,6 %). Балансовийприбуток збільшився на 823,1 тисячу гривень (10,86 %). Чистий прибутокзбільшився на 568,4 тисячі гривень (11,2 %). Зріст суми податків, яківиплачуються із прибутку, зменшив суму чистого прибутку на 254,7 тисячігривень. Чистий прибуток склав 568,4 тисячі гривень. Позитивним результатомроботи заводу є збільшення рівня рентабельності в порівнянні з минулим роком.Рентабельність збільшилася на 13,35%, тобто підприємство одержало прибутку накожну гривню витрат на виробництво на 13,5 копійки більше, ніж торік.
Фінансовостійким є таке підприємство, що за рахунок власних коштів і умілоговикористання позикових засобів покриває всі засоби вкладені в активи. При цьомувоно не допускає невиправданої дебіторської і кредиторської заборгованості тавчасно розплачується за своїми обов'язками. Аналіз складу і розміщення активівпредставлений у таблиці 1.8.Таблиця1.8 – Аналіз складу і розміщення активів ЗАТ “Стаханівський завод феросплавів”№ Активи На початок року На кінець року Відхилення тис. грн. % тис. грн. % тис. грн. % 1 2 3 4 5 6 7 8 1 Основні кошти (залишкова вартість) 17736,9 43,47 18391,2 40,41 +654,3 -3,06 2 Незавершені капітальні вкладення 1092,8 2,68 2764,5 6,07 +1671,7 +3,39 3 Виробничі запаси 8783,9 21,53 9304,9 20,45 +520,1 -1,08 4 Тварини на розведенні та відгодівлі 17,3 0,04 123,5 0,27 +106,2 +0,23 5 МБП 224,6 0,55 367,4 0,8 +142,8 +0,25 6 Незавершене виробництво 3076,0 7,54 3899,4 8,57 +823,4 +1,03 7 Витрати майбутніх періодів 0,8 0,7 0,1 8 Готова продукція 6031,6 14,78 6319,1 13,89 +287,5 -0,89 9 Товари (закупівельна вартість) 108,0 0,26 135,9 0,3 +27,9 +0,04 10 Оборотні кошти 2950,5 7,23 3495,7 7,68 +545,2 +0,45 11 Разом 40800,9 100 45509,8 100 +4708,9 100
Заданими таблиці 1.8 сумарні активи заводу за рік зросли на 4708,9 тисячі гривень(на 11,5%). Кошти в активі розмістилися на кінець року в такий спосіб:необоротні активи – 48,04%, основні кошти – 40,41%, запаси і витрати – 44,28%,кошти, розрахунки та інші активи – 7,68%.
Темпприросту реальних активів характеризує інтенсивність нарощування майна івизначається за наступною формулою (1.1):
/>А=((З1+З1+Д1/З0+З0+Д0)-1)*100%(1.1)
 
де З0, З1 — основнікошти та вкладення без обліку зносу, торгової націнки та нематеріальнихактивів;
Зо, З1– запаси та витрати;
До,Д1 – кошти, розрахунки та інші активи без обліку використання позиковихзасобів;
0 –початок року;
1 –кінець року;
/> А – темп приростуреальних активів.
/> А=((1547+20150,9+3495,7/2482,8+18242,2+2950,5)-1)*100%=6,41%
Наступниммоментом аналізу є вивчення руху кредиторської заборгованості заводу, щоприведений у таблиці 1.9.Таблиця1.9 – Аналіз руху кредиторської заборгованості ЗАТ “Стаханівський завод феросплавів”Види кредиторської заборгованості На початок року На кінець року Відхилення Розрахунки із кредиторами: Товари, термін оплати яких не наступив 760,4 679,5 -80,9 Товари, неоплачені в строк 0,7 0,3 -0,4 Видані векселі 286,1 -286,1 З бюджетом 3116,2 1954,7 -1161,5 З позабюджетних платежів 483,0 866,0 +383 По страхуванню 450,4 283,9 -166,5 По оплаті праці 832,9 554,0 -278,9 Інші кредитори 4643,1 3559,7 -1083,4 Усього кредиторської заборгованості 10572,8 7898,1 -2674,7
За даними таблиці 1.9 кредиторськазаборгованість заводу склала на початок року 10572,8 тисячі гривень, залишоккредиторської заборгованості на кінець року склав 7898,1 тисячі гривень.Загальна сума кредиторської заборгованості за рік зменшилася на 2674,7 тисячігривень.
Аналізскладу і руху дебіторської заборгованості заводу представлений у таблиці 1.10.

Таблиця1.10 – Аналіз складу і руху дебіторської заборгованості ЗАТ “Стаханівськийзавод феросплавів”Види дебіторської заборгованості На початок року На кінець року Відхилення Розрахунки із дебіторами: По податковим розрахункам 722,4 656,2 -66,2 З бюджетом 1,6 1,6 По виписаним авансам 1143,3 703,3 -440 Інші дебітори 574,7 1306,3 +731,6 Разом 2442 2627,4 +225,4
Заданими таблиці 1.10 можна зробити висновок, що дебіторська заборгованістьзросла через інших дебіторів. Фактичний ріст суми дебіторської заборгованостістановить 225,4 тисячі гривень. Для визначення ліквідності балансу необхіднозіставити підсумки приведених груп по активу та пасиву. Аналіз ліквідностібалансу заводу приведений у таблиці 1.11.Таблиця1.11 – Аналіз ліквідності балансу ЗАТ “Стаханівський завод феросплавів”Актив На початок року На кінець року Пасив На початок року На кінець року Найбільш ліквідні активи 19,5 79,6 Найбільш термінові пасиви 10645,9 7982,1 Швидко реалізовані активи 2442 2667,4 Короткострокові пасиви Важко реалізовані активи 21156,1 20845 Довгострокові пасиви 3,7 3,1 Повільно реалізовані активи 21892,2 52152,6 Постійні пасиви 34860,2 37759,4 Баланс 45509,8 75744,6 Баланс 45509,8 75744,6
Заданими таблиці завод має не високу ліквідність, але в порівнянні з минулимроком вона зросла.
Розрахуємокоефіцієнт абсолютної ліквідності:

Кл =(Д + Б) / (К + З) = А1 / (П1 + П2) (1.2)
де Д– кошти (у касі, на рахунку, у шляху, інші);
Б –цінні папери та короткострокові вкладення;
К –короткострокові кредити та позикові засоби;
З –кредиторська заборгованість.
Кл =( 19,5/ 10645,9) * 100% = 0,37
Кл =( 79,6/ 7982,1) * 100% = 0,99ЗАТ“Стаханівський завод феросплавів” є не дужеліквідним, отже, обмежено кредитоспроможним. Ступінь ліквідності зріс на 1,68%.
АналізконкуренціїАналізконкуренції дозволяє вести систематичні спостереження за співвідношенням силпідприємства і найбільш сильних конкурентів. Основна задача – проаналізуватисильні та слабкі сторони своєї фірми і конкурентів по основних позиціяхмаркетингу, а саме продукт, асортимент, ціни, репутація, маркетинговакомунікація. Основними конкурентами ЗАТ “Стаханівський завод феросплавів” єфірми приведені в таблиці 1.12.Таблиця1.12 — Конкуренти ЗАТ “Стаханівський завод феросплавів”Підприємство-конкурент Місцезнаходження Феросплавний завод Місто Тирасполь (Молдова) Завод феросплавов Місто Кемерово (Росія) Феросплавний завод Місто Володимир (Росія) Завод “ЕМБ” Місто Ярославль (Росія) Dowel Польща Продукціязаводу користується попитом, як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринку,зокрема на ринку країн СНД та Прибалтики. ЗАТ “Стаханівський завод феросплавів»випускає різноманітний асортимент продукції для вугільної, хімічної,нафтохімічної, газової та інших галузей промисловості. В Україні жоден завод невипускає такого асортименту феросплавів. Завод “Феросплавний металургійнийзавод ” з міста Кемерово (Росія) є основним конкурентом ЗАТ “Стаханівськийзавод феросплавів” тому що випускає аналогічну продукцію. Інші підприємства-конкурентивипускають невелику кількість марок феросплавів. Номенклатура товарів ЗАТ“Стаханівський завод феросплавів” набагато більше.
 
2.3 SWOT-аналіз діяльності підприємства
МетоюSWOT – аналізу є оцінка сильних та слабких сторін підприємства шляхомдослідження інфраструктури підприємства, його внутрішнього середовища. Йогосутність у тім, що для виявлення “болючих крапок” фірми була створена група зкерівників і провідних спеціалістів підприємства, що під керівництвомконсультанта виявили проблеми в його роботі. У таблиці 1.17 приведені обробленідані по виявленню проблем заводу.Таблиця1.17 – SWOT – аналіз підприємства Проблема, що вимагає рішення Причина, що викликала проблему З вини якого відділу Зниження обсягу замовлень Не достатня поінформованість потенційних покупців про продукцію заводу Відділу реклами Низька договірна дисципліна постачань Не своєчасне оформлення документів на постачання продукції за кордон Відділу ЗЕЗ
/>Труднощі збуту у зв'язку з порушенням економічних зв'язків Відсутність торгових договорів між Україною та країнами – потенційними покупцями Відсутність кваліфікованих менеджерів середнього і вищого рангу Мало приділяється уваги залученню на роботу висококваліфікованих фахівців Відділу кадрів
/>Збільшення витрат на виробництво продукції Підвищення цін постачальниками на сировину і матеріали

Можливостіпідприємства — це та сфера діяльності підприємства, у якій воно розраховуєодержати вагомі переваги.
Укрупненийаналіз можливостей підприємства може доповнюватися по наступним конкретнимнапрямкам: по продукції, тобто, які позиції асортименту дають найбільший інайменший оборот, продаж яких виробів приносить найбільший і найменшийприбуток; по ринках, тобто, які ринки є найбільше і найменш пріоритетними дляпродукції фірми з погляду обороту та прибутку. А також по галузях, тобто, уяких галузях реалізується продукція фірми, які частки ринків належать фірмі, поспоживачах — хто є постійним споживачем, що залучає їх у даній продукції, щопотрібно зробити, щоб залучити нових споживачів.
Погрози- визначення, з якої сторони воно може очікувати несприятливих дій.
Постачальники- необхідно стежити за цінами на предмети постачання, такими подіями якнедостача матеріалів, страйку.
Маркетинговіпосередники — торгові посередники, фірми-фахівці по організації товароруху.Клієнтура — споживчий ринок, ринок виробників, ринок проміжних продавців,міжнародний ринок.
Сегментаціяринку по конкурентах дозволить фірмі більш чітко представити свої порівняльніпереваги, визначити сильні і слабкі сторони. Пошук власної відмітної перевагиможе, у кінцевому рахунку, обернутися збільшенням прибутку і продажів,оволодінням новим сегментом ринку. Відмітна перевага повинна забезпечуватиспоживачам чітку орієнтацію на товар фірми серед безлічі інших.
2.4 Аналіз зовнішньоекономічноїдіяльності ЗАТ «Стаханівський завод феросплавів»
Аналіззовнішньоекономічної діяльності на макро рівні передбачає визначенняефективності експорту та імпорту продукції по окремих товарних групах. Особливезначення має оцінка ефективності підприємства в сучасних умовах, колигосподарська самостійність повинна привести до підвищення відповідальності вобґрунтуванні управлінських рішень [9].
ЗАТ«Стаханівський завод феросплавів» здійснює зовнішньоекономічну діяльність зтакими країнами, як Росія, Бєларусь, Беліз, Швеція, Румунія та Турція. Намалюнку 2.4.1 обозначені страни – партнери ЗАТ «СФЗ».
/>

Мал.2.4.1 — Страни – партнери ЗАТ «СФЗ».
ЗАТ«Стаханівський завод феросплавів» має наступні показники по експортнихопераціях за 2004 рік (таблиця 1.13).
Таблиця2.4.1 – Експортні операції за 2004 рікКраїни-партнери Експорт (грн.) Росія 1924993,1 Бєларусь 1218124,5 Румунія 1687005,5 Швеція 944856,3 Усього: 5774979,4
Зтаблиці 2.4.1 видно, що загальна сума експортних операцій за 2001 рік складає5774979,4 гривень. Великі експортні постачання завод здійснює в Росію, начастку якої приходиться 33,3% всіх експортних операцій. Друге місце по обсягуекспортних операцій займає Латвія – 29,2% від суми всіх експортних операцій. Начастку Беларусі в експортних угодах приходиться 21,1% від суми всіх експортнихоперацій.
Порівняльнийаналіз обсягу експорту за останні три роки показаний на рисунку 1.5.
Аналізпостачальників приведений у таблиці 1.14.
/>
Рисунок1.5 – Обсяг експорту за три роки
Таблиця1.14 – Постачальники заводуФірма-постачальник Місце розташування Товар Ціна, USD ЗАТ ЛПРОМ Росія  Феросиліцій 18,50 ТОВ “Росальянс” Росія - 7,20 Palm Capital ltd. Туркменія - 22,00 ЗАТ “Юна” Татарстан - 8,90 ЗАТ “ЗОТ” Росія - 2,48
Зтаблиці 1.14 можна зробити висновок, що найбільш привабливимипартнерами-постачальниками для ЗАТ «СФЗ» є фірми ЗАТ ЛПРОМ та ТОВ “Рос альянс”,розташовані в Росії в містах Москва та Ростову-на-Дону, тому що вони постачаютьсировину за цінами нижче, ніж в інших фірм-постачальників. Основними покупцямипродукції заводу є крупні фірми.
Основніекономічні показники ЗАТ «СФЗ» свідчать про економічну стабільністьпідприємства.
Розрахуємопоказники повної ефективності експорту та факторів, що впливають на її зміни.Показники діяльності підприємства за базисний період приведені в таблиці 1.15,за поточний період – у таблиці 1.16.Таблиця1.15 – Показники діяльності заводу за базисний періодТовар Базисний період Вэо Зэо Цэо Хэпо Ээпо Хээо Эээо Хэбо Ээбо D0 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 1/2 1-2 3/2 3-2 1/3 1-3 ВР132S 370 190 250 1,947 180 1,316 60 1,480 120 0,088 BP160S 400 210 290 1,905 190 1,381 80 1,379 110 0,097 BP180S 450 260 360 1,731 190 1,385 100 1,250 90 0,120 BP200L 1000 650 740 1,538 350 1,138 90 1,351 260 0,301 BP250S 1440 850 920 1,694 590 1,082 70 1,694 520 0,393 Разом 3660 2160 2560 1,694 1500 1,185 400 1,430 1100 1,000
Таблиця1.16 – “Показники діяльності заводу за поточний період”Товар Поточний період Вэ1 Зэ1 Цэ1 Хэп1 Ээп1 Хээ1 Эээ1 Хэб1 Ээб1 D1 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 1/2 1-2 3/2 3-2 1/3 1-3 ВР132S 510 300 420 1,700 210 1,400 120 1,214 90 0,118 BP160S 390 210 290 1,857 180 1,381 80 1,345 100 0,083 BP180S 560 320 430 1,750 240 1,344 110 1,302 130 0,126 BP200L 1200 700 1000 1,714 500 1,428 300 1,200 200 0,277 BP250S 1550 1000 1200 1,550 550 1,200 200 1,292 350 0,395 Разом 4210 2530 3340 1,664 1680 1,320 810 1,260 870 1,000
Індекс перемінного складу повноїефективності експорту склав:
(1.3)   I(Xэп) = Σ Хэп1*d1/ Σ Хэп0*d0
/>
1,7*0,118+1,857*0,083+1,75*0,126+1,714*0,277+1,55*0,395  

1,947*0,088+1,905*0,097+1,731*0,12+1,538*0,301+1,694*0,393   />I (Хэп) =
 
I(Хэп) = 1,045 = 104,5%
Повнаефективність експорту складає +4,5%, тобто вона збільшилася на 4,5%.
ТАКИМЧИНОМ:
· Виходячи з усього перерахованого, завод має перспективу подальшогорозвитку.
· ЗАТ «СФЗ», видом економічної діяльності якого, є виготовленняферосплавів, має досить стійке фінансове положення. Це показав аналізфінансового стану підприємства. Аналіз прибутковості ЗАТ «СФЗ», показав, щоприбуток від реалізації зріс на 2520,5 тисячі гривень (50,6 %). Балансовийприбуток збільшився на 823,1 тисячу гривень (10,86 %). Чистий прибутокзбільшився на 568,4 тисячі гривень (на 11,2 %).
· Завод має невелике число конкурентів. Ними є в основномупідприємства Росії. Але вони цілком не повторюють асортимент заводу.
· ЗАТ «СФЗ» здійснює зовнішньоекономічну діяльність з такимикраїнами, як Росія, Бєларусь, Беліз, Швеція, Румунія та Турція. Великіекспортні постачання завод здійснює в Росію, на частку якої приходиться 33,3%всіх експортних операцій. Друге місце по обсягу експортних операцій займаєЛатвія – 29,2% від суми всіх експортних операцій. На частку Бєларусі векспортних угодах приходиться 21,1% від суми всіх експортних операцій. У 2004році на експорт було відправлено 740 штук двигунів, у 2002 році – 747, у 2003році –805. Отже, обсяг експорту у 2004 році значно зріс у порівнянні з двомапопередніми роками. ЗАТ «СФЗ», має досить велику кількість ділових партнерів замежами України. Це такі фірми як ЗАТ ЛПРОМ, ТОВ “Рос альянс”, Palm Capitalltd., ЗАТ “Юна”, ЗАТ “Азот”.
· Аналіз зовнішньоекономічної діяльності підприємства показав, що заостанні 3 роки її показники значно зростали. За результатами розрахунку ефективністьекспорту підприємства зросла в 2002 році на 4,5% у порівнянні з 2001.
· Виходячи з усього перерахованого, завод має перспективу подальшогорозвитку.