3. Зовнішньоекономічні операції.Спільні підприємства (СП). Зарубіжні інвестиції таорганізаціямитної справи
Зовнішньоторговельна операція (ЗТО) –це комплекс дій суб’єктів (партнерів) різних країн, що передбачають здійсненняторгового обміну і забезпечують такий обмін.
На практиці зустрічаються два підходищодо висвітлення класифікації зовнішньоторговельних операцій.
• прямі експортно-імпортніоперації, що використовуються при продажу та закупівлі промислової сировини наоснові довгострокових контрактів; при експорті дорогого та габаритногообладнання; при експорті стандартного обладнання через закордонні філії; призакупівлі сільськогосподарських товарів у фермерів; при державному продажу тазакупівлі. Прямі зв'язки дають низку переваг: більш тісні контакти зконтрагентом; краще знання кон'юнктури ринку; швидше просування своїхвиробничих потужностей до потреб споживача;
• товарно-посередницькі операції,пов'язані з купівлею та продажем товарів, які виконуються за дорученнямвиробника-експортера незалежним від нього торговим посередником на основі угодиабо доручення. Торгове посередництво – це досить широке поняття, якевключає значне коло послуг: перепродаж товару; пошук закордонного контрагента;підготовка та завершення угоди; кредитування сторін; здійсненнятранспортно-експедиторських операцій; страхові операції; проведення рекламнихзаходів; здійснення технічного обслуговування. За деякими оцінками, з допомогоюторгових посередників у світовий товарообіг втягується близько половини всіхтоварів.
Використання торгово-посередницькихфірм дає певні переваги:
• не вимагається значних коштів дляорганізації і збутової мережі на території країни-імпортера, бо такі фірмимають свою власну матеріально-технічну базу;
• звільнюється експортер від багатьохтурбот, пов'язаних із реалізацією товару; краще використовується капіталторгово-посередницьких фірм на основі коротко – та довго – строковогокредитування.
Недолікомвикористання посередників є те, що експортер позбавлений безпосередніхконтактів із ринками збуту і повністю залежить від добросовісності посередника.
Торгово-посередницькі операції можнаподілити на чотири види:
• з перепродажу, що здійснюєтьсяторговими посередниками від свого імені та за свій рахунок. Тут торговийпосередник виступає стороною договору як з експортером, так і з покупцем.Розрізняються два види операцій з перепродажу. До першого виду належатьоперації, коли торговельний посередник виступає відносно до експортера якпокупець. Він стає власником товару і може реалізувати його будь-кому і забудь-якою ціною. Другий вид операцій, коли експортер і торговий посередникпідписали договір про продаж товару на певній території у конкретний термін;
• комісійні операції, що здійснюютьсяоднією стороною, яка йменується комісіонером, за дорученням іншої сторони, якуназивають комітентом, укладанням угод від свого імені, але за рахуноккомітента. Взаємні відносини регулюються договором. Комітент залишається докінця власником товару, комісіонер же не купує товар (він залишається в рукахекспортера). Але для третьої сторони (покупця) стороною договору виступаєкомісіонер, а комітента він може навіть і не знати. Комісіонер отримуєвинагороду або як відсоток, або як різницю між ціною комітента і продажною;
• агентські операції, що здійснюютьсяза дорученням однієї сторони, яка йменується принципалом, іншій стороні, якуназивають агентом, щодо здійснення юридичних угод за рахунок і від іменіпринципала (а комісіонер діє від свого імені) на визначеній території;
• брокерські операції – це контакти, щовстановлюються через посередника – брокера між продавцем і покупцем (а такожміж страхувальником і страховим судновласником і фрахтівником). Брокер по єстороною у договорі, він виступає лише для інформування обох сторін.
Порядок розрахунків позовнішньоторговельних операціях.
Міжнародні розрахунки здійснюються лише через уповноваженібанки, тобто комерційні банкиУкраїни, що мають ліцензіюНаціонального банку України наздійснення валютнихоперацій.
Міжнародні розрахунки здійснюються увільно конвертованій валюті, а також у валюті з обмеженою конвертованістю.
Уповноважені банки здійснюютьміжнародні розрахунки у формі документарного акредитива, інкасо, банківськогопереказу та в інших формах.
Вибірконкретної форми розрахунків за зовнішньоторговельним контрактомвизначається за угодою сторін та фіксується в умовах контракту.
При укладанні контрактів з іноземнимифірмами на експорт продукції чи послуг з України резиденти повинні передбачити,як правило, акредитивну форму розрахунків на строк, що не перевищує 90 днів.
Про розрахунки за імпорт продукції. При укладанні контрактів на імпорт продукції в Україну резидентиможуть передбачати різні форми розрахунків з нерезидентами з урахуваннямобмежень, які можуть бути встановлені Національним банком України.
Застосування акредитивної формирозрахунків чи здійснення авансових платежів на користь нерезидента повиннообумовлюватися відстрочкою поставки продукції в Україну до 90 днів. У разі,коли термін поставки перевищує 90 календарних днів з моменту здійсненняавансового платежу або відкриття акредитива, операції резидента-імпортерапотребують індивідуального дозволу регіонального управління Національного банкуУкраїни за місцем реєстрації українського резидента.
Для отримання резидентом індивідуального дозволу на проведення вищезгаданих імпортнихоперацій слід подати регіональному управлінню Національного банкуУкраїни за місцем реєстрації резидента такі документи:
• заяву у вільній формі зобґрунтуванням необхідності продовження законодавче визначених термініввідстрочки поставки продукції в Україну за умови здійснення авансового платежучи відкриття акредитива;
• згоду управління зовнішніхекономічних зв'язків обласної державної адміністрації на продовження термінупоставки продукції;
• нотаріально засвідчену копіюустановчих документів;
• копії контрактів з нерезидентами зобов'язковим зазначенням поштових та банківських реквізитів іноземнихконтрагентів.
Розглядзазначених документів здійснюється у двотижневий строк комісією прирегіональному управлінні Національного банку України у складі повноважнихпредставників: регіонального управління банку, регіональної державної митниціта управління зовнішніх економічних зв'язків обласної державної адміністрації. Дозвілнадається регіональним управлінням Національного банку України на підставі протоколузасідання комісії, підписаного усіма представниками, на строк не більшетрьох місяців. І оформляється у трьох примірниках, один з яких передаєтьсяукраїнському резиденту, другий – посилається в уповноважений банк резидента,третій – береться на окремий облік регіональним управлінням Національного банкуУкраїни.
Міжнародні торги. Щодо міжнародних торгів (тендерів), то в Україні встановлений порядокпідготовки, організації та проведення таких заходів, тобто реалізації різнихпроектів співробітництв на її території за рахунок усіх джерел фінансування.
При цьому розуміється:
- тендер − різновид міжнародних торгів;
- – тендерний комітет − комітет, якийформується замовником для організації та проведення міжнародних торгів:
- оферент − підприємство або організація, якабере участь у торгах і подала свої пропозиції;
- замовник – організація, підприємство чи установа,проект якої виноситься на міжнародні торги;
- претендент – організація, заінтересована в участі вміжнародних торгах, яка ще не подала свої пропозиції і не пройшлаперекваліфікаційний відбір.
Мета організацій торгів – підвищенняефективності виробництва, якості будівництва, імпорту обладнання і товарівнародного споживання на конкурсних засадах між оферентами, а також досягненнямінімального рівня контрактних цін і вибір найсприятливіших умов реалізаціїконтракту.
Торги бувають:
- відкритими, в яких можуть брати участь усізаінтересовані організації;
- відкритими, з попередньою кваліфікацією учасників;
- закритими, тобто по запрошеннях;
- індивідуальними (одиничні).
Об’єктамиторгівлі можуть бути: підряди для будівництва підприємств, будівель і спорудвиробничого і невиробничого призначення; поставки комплексного технологічногообладнання; концесії на розробку запасів корисних копалин; закупівлі масовихпартій товарів народного споживання; проекти на базі спільних підприємств;надання державних закупівельних кредитів.
До участі в торгах не допускаються організації, які не зареєстровані у відповідномудержавному органі і не мають прав на здійснення експортно-імпортних операцій,оголошені банкрутами або відносно яких порушено справу про банкрутство; подаютьдля участі в торгах документацію, підготовлену неналежним чином; не пройшликваліфікацію відбору претендентів.
Замовник зобов'язаний повідомитиМіністерство економіки України про свій намір провести міжнародні торги,подавши йому проект тендерної документації. Після цього протягом десятиробочих днів міністерство розглядає подану документацію, присвоює номер івносить її в Державний реєстр міжнародних торгів, які проводяться в Україні.
Організацію і підготовку торгівздійснюють замовник або за його дорученням спеціалізована зовнішньоекономічнафірма чи установа.
Тендерний комітет готує оголошення провідкриті торги, які публікуються українською та однією із загальноприйнятих мов(англійська, німецька та ін.) не пізніше як за 45 днів до початку проведенняторгів. Оголошення публікуються в «Голосі України», «Урядовому кур'єрі», «Діловому,віснику», а також направляються поштою потенційним учасникамторгів не пізніше як за 45 дні» А» їхнього початку.
Організатори торгів при визначеннікваліфікації претендентів не повинні допускати дискримінацію серед іноземнихоферентів або між іноземними та українськими оферентами.
Спільне підприємство – це підприємство, яке базуєтьсяна спільному капіталі суб'єктівгосподарської діяльностіУкраїни та іноземних суб'єктів господарськоїдіяльності, наспільному управлінні та розподілі результатів і ризику. Іноземнікапітали у вигляді капіталовкладень є винятково важливим елементом зовнішньоекономічноїдіяльності.
Практика організації спільнихпідприємств одержала розвиток у США, Японії, Англії, Китаї, всього в 48 країнахсвіту.
Вони в першу чергу проявляють інтересдо спільних підприємств інжинірингового, інформаційного, сервісного такомп'ютерного напрямів, які не вимагають значних інвестицій при їхньомустворенні і забезпечують прибуток у короткі строки.
До основних особливостейспівробітництва учасників у рамках спільного підприємства можливо віднести:
• спільне формування стартового обсягуосновних фондів і обігових засобів спільного підприємства;
• спільне управління процесами розвиткупідприємства, виробництва і реалізації випущеної ним продукції або наданняпослуг;
• спільна науково-технічна діяльність;
• спільний розподіл прибутку спільногопідприємства між партнерами відповідно до їхньої частки у формуванні коштівпідприємства;
• спільна відповідальність завиробничий і комерційні ринки підприємства;
До основних факторів, щосприяють створенню спільних підприємств у країні їхнього базування, належать:
• завоювання певних ринків збуту;
• доступ до дешевої робочої сили;
• створення додаткових робочих місць україні базування спільного підприємства;
• можливості використання дешевихприродних ресурсів в обмін на технологію їхньої ефективної переробки, в тому числідля вторинного використання;
• зниження обсягів капітальних затрат;
• використання і впровадження новоїтехнології та передових методів управління;
• зниження затратна власнінауково-дослідні роботи;
• використання відомих торгових марокпартнера;
• використання збутової мережіпартнера;
• залучення додаткових фінансовихресурсів;
• можливості модернізації,реконструкції вже існуючих підприємств, а також подальшого розвитку виробництваза рахунок додаткових іноземних капіталів;
• можливості узгодження виробничихплощ, виробничої інфраструктури і робочої сили країни базування спільногопідприємства з досвідом роботи, технологіями виробничого процесу, поставоккомплектуючих виробів з боку іноземного партнера.
«Інвестиційний клімат» країнивизнається впливом на діяльність іноземних інвесторів таких факторів:
• характер законодавства про іноземніінвестиції, в тому числі з питань створення і діяльності спільних підприємств(а саме пільги, що надаються іноземним партнерам, гарантії захисту ірепатріації прибутку та інвестицій);
• наявність запасів природної сировини,можливість її добування, переробки і використання;
• наявність кваліфікованої робочоїсили;
• ступінь розвитку виробничоїінфраструктури;
• енергетична забезпеченість народногогосподарства, наявність енергетичних резервів;
• розвиток місцевого ринку, наявністьплатоспроможного попиту на товари і послуги;
• ступінь розвитку ринкових відносин україні;
• конвертованість місцевої валюти;
• сприятливі відносини уряду приймаючоїсторони та іноземних інвестицій тощо.
Про привабливість України для іноземнихінвесторів засвідчують такі фактори:
• новий ринок збуту;
• високий рівень освіченості населення;
• дешева робоча сила;
• вигідне місце знаходження;
• розвинута інфраструктура.
Регулювання іноземних інвестицій вУкраїні здійснюється згідно із Законами України «Про іноземні інвестиції» та «Прорежим іноземного інвестування».
Іноземні інвестиції – цінності, що вкладаються іноземними інвесторами в об’єктиінвестиційної діяльності відповідно до законодавства України з метою отриманняприбутку або досягнення соціального ефекту.
Згідно із згаданими законами підприємстваз іноземними інвестиціями – це підприємства будь-якоїорганізаційно-правової форми, іноземна інвестиція в статутному фонді якогостановить не менше 10%. Державна реєстрація іноземних інвестицій повиннавідбуватися протягом трьох днів.
Іноземні інвестиції в Україну можутьздійснюватися у вигляді:
• іноземної валюти, інших валютнихцінностей, валюти, діючої на території України;
• будь-якого рухомого і нерухомогомайна (будівель, споруд, обладнання та інших матеріальних цінностей) табудь-яких пов'язаних з ним майнових прав;
• акцій, облігацій та інших ціннихпаперів або будь-яких форм участі у підприємництві;
• грошових вимог та права вимоги про виконаннядоговірних зобов'язань, які мають вартість;
• будь-яких прав інтелектуальноївласності, які мають вартість, включаючи авторські права, права на винаходи,торгові знаки (товарні знаки і знаки обслуговування), фірмові найменування,промислові зразки, ноу-хау та інші;
• права на здійснення господарськоїдіяльності, включаючи права на розвідування, розроблення, видобування абоексплуатацію природних ресурсів, надані законодавством чи за договором;
• платних послуг;
• інших видів інвестицій, не забороненихзаконом України.
Іноземні інвестори мають правона відшкодування збитків, включаючи упущену вигоду і моральну шкоду,завдану їм у результаті дій або бездій державних органів України чи їхніхпосадових осіб.
Компенсація збитків іноземним інвесторам здійснюється з державного бюджету України або зінших джерел у порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України.
У разі припинення інвестиційноїдіяльності іноземний інвестор має право на повернення не пізніше шестимісяців від дня припинення цієї діяльності своїх інвестицій.
Майно, що ввозиться в Україну як внесокіноземного інвестора до статутного фонду підприємств з іноземними інвестиціями,звільняється від обкладання митом.
Підприємства з іноземними інвестиціями сплачуютьподатки відповідно до законодавства України.
Порядок переказу за кордондоходів, прибутків та інших коштів, одержаних у зв'язку з іноземнимиінвестиціями, визначається Національним банком України.
Підприємства з іноземними інвестиціямимають право без ліцензій експортувати продукцію, роботи та послугивласного виробництва та імпортувати продукцію, роботи та послуги длявласних потреб, за винятком випадків, передбачених чинними на території Українизаконодавчими актами та міжнародними договорами.
Концесійний договір – наданняіноземним інвесторам прав на розробку та освоєння відновлювальних таневідновлювальних природних ресурсів, проведення господарської діяльності,пов’язаної з використанням об’єктів, що перебувають у державній власності, алене передані підприємствам, установам, організаціям у повне господарське віданнячи оперативне управління.
Укладання концесійного договоруздійснює Кабінет Міністрів України.
Термін дії концесійногодоговору визначається залежно від характеру та умов концесії, але не може бути більшимяк 99 років.
Якщо концесійні договори містять умови, не передбаченізаконодавством України, вони підлягають затвердженню Верховною Радою України.
Митна справа. Порядок переміщення через митний кордон України товарів та іншихпредметів, митне регулювання, пов'язане із встановленням мит та митних зборів,процедури митного контролю та інші засоби проведення в життя митної політикистановлять митну справу.
Митна територія. Територія України, в тому числі території штучних островів, установокта споруд, що створюються в економічній (морській) зоні України, над якимикраїна має виняткову юрисдикцію щодо митної справи, становить єдину митнутериторію.
Митні органи. Безпосереднє здійснення митної справи покладається на митні органиУкраїни. Систему органів управління митною справою становлять Державний митнийкомітет України (з 1999 року перейменований у Державну митну службу України) тамитниці України.
Митні органи України при проведенні вжиття митної політики розв'язують такі головні завдання:
а) захист економічних інтересів України;
б) контроль за дотриманнямзаконодавства України про митну справу;
в) забезпечення виконання зобов'язань,які випливають з міжнародних договорів України стосовно митної справи;
г) використання засобів митно-тарифногоі позатарифного регулювання при переміщенні через митний кордон України товарівта інших предметів;
д) удосконалення митного контролю йоформлення товарів та інших предметів, що переміщуються через митний кордонУкраїни;
е) комплексний контроль разом зНаціональним банком України за валютними операціями;
є) здійснення заходів щодо захистуінтересів споживачів товарів і дотримання учасниками зовнішньоекономічнихзв'язків державних інтересів на зовнішньому ринку за участю Міністерстваекономіки України;
ж) створення сприятливих умов для прискореннятоварообігу та пасажиропотоку через митний кордон країни;
з) боротьба з контрабандою іпорушеннями митних правил;
и) співробітництво з митними та іншимиорганами зарубіжних країн, а також з міжнародними організаціями з питань митноїсправи;
і) ведення митної статистики.
Митний контроль здійснюється з метоюзабезпечення дотримання державними органами, підприємствами та їхнімислужбовими особами, а також громадянами порядку переміщення через митний кордонУкраїни товарів та інших предметів.
Період перебування товарів та іншихпредметів під митним контролем. Товари та іншіпредмети, що переміщуються через митний кордон України, перебувають підмитнимконтролем:
1) під час ввезення на митну територіюУкраїни з метою вільного використання – з моменту ввезення і до пропуску черезмитний кордон України;
2) під час вивезення за межі територіїУкраїни з метою вільного використання – з моменту ввезення товарів та іншихпредметів у зону митного контролю і подання необхідних для митного контролюдокументів на такі товари й інші предмети і до вивезення їх за межі митноїтериторії України;
3) під час тимчасового ввезення намитну територію України – з моменту ввезення і до вивезення за межі митноїтериторії України;
4) під час тимчасового вивезення замежі митної території України – з моменту пред'явлення митниці товарів та іншихпредметів і необхідних для митного контролю документів на такі товари та іншіпредмети і до пропуску через митний кордон України під час зворотного ввезення;
5) під час транзиту через територіюУкраїни – з моменту ввезення до України і до вивезення з України.
Документи необхідні для митногоконтролю. Підприємства, що переміщують через митнийкордон України товари та інші предмети, а також громадяни, які перетинаютьмитний кордон України, зобов'язані в належних випадках подати митниці необхіднідля митного контролю документи.
Перелік та порядок подачі такихдокументів визначається Державним митним комітетом України відповідно дозаконодавства України про митну справу та інших актів законодавства України.
Процедура декларування. Процедура декларування, включаючи його форми та перелік даних, якіналежить оголосити у заяві, визначається Кабінетом Міністрів України.
Декларування транспортних засобів,товарів та інших предметів, а також міжнародних, іноземних організацій тапредставництв здійснюється безпосередньо власником або на підставі договоруіншими підприємствами, допущеними митницею до декларування. Предмети, щопереміщуються через митний кордон України громадянами, декларуються цимигромадянами.
Мета пропуску через митний кордонУкраїни товарів та інших предметів. Товари таінші предмети пропускаються через митний кордон України з метою:
1) вільного використання на митнійтериторії України або за її межами;
2) тимчасового ввезення на митну територіюУкраїни чи тимчасового вивезення за межі цієї території;
3) транзиту через територію України.
Товари та інші предмети пропускаютьсяпісля завершення митного оформлення в тому обсязі, який відповідає меті їхньогопереміщення через митний кордон України.
Обкладення митом товарів та іншихпредметів. Обкладення митом товарів та іншихпредметів, що переміщуються через митний кордон України, здійснюєтьсявідповіднодо Закону України «Про Єдиний митний тариф».