МІНІСТЕРСТВООСВІТИ ТА НАУКИ
КИЇВСЬКААКАДЕМІЯ МІЖНАРОДНОЇ ЕКОНОМІКИ ТА МІЖНАРОДНИХ ВІДНОСИН
ФАКУЛЬТЕТМІЖНАРОДНОЇ ЕКОНОМІКИ
КУРСОВАРОБОТА
НАТЕМУ: “ВПЛИВ МИТНО – ТАРИФНОГО РЕГУЛЮВАННЯ НА РОЗВИТОК МІЖНАРОДНОЇ ТОРГІВЛІ”
Виконаластудентка: IV курсу
БутмерчукЛілія
Перевіриввикладач:
к.е.н.Оношенко
ГалинаАнатоліївна
КИЇВ– 2010р.
Зміст
Вступ
Розділ1.Теоретичні засади митно-тарифного регулювання
1.1Поняття та сутність митно-тарифного регулювання
1.2Митний кодекс – основний інструмент регулювання митної політики країни
1.3Мито як інструмент регулювання експортно-імпортних операцій
Розділ2. Митно-тарифна політика України на сучасному етапі
2.1Рівень митно-тарифного захисту країни
2.2Оцінка ефективності митно-тарифного регулювання
2.3Основні напрямки покращення митно-тарифного регулювання
Висновкита рекомендації
Списоквикористаних джерел
Вступ
Міжнароднаторгівля є формою зв'язку між товаровиробниками різних країн, що виникає наоснові міжнародного поділу праці, і виражає їхню взаємну економічну залежність.У літературі часто дається наступне визначення: “Міжнародна торгівля являєсобою процес купівлі і продажі, здійснюваний між покупцями, продавцями іпосередниками в різних країнах”.[1]Міжнародна торгівля включає експорт і імпорттоварів, співвідношення між якими називають торговельним балансом. У статистичнихдовідниках ООН наводяться дані про обсяг і динаміку світової торгівлі як сумвартості експорту всіх країн світу.
Узагальному виді міжнародна торгівля є засобом, за допомогою якого країни можутьрозвивати спеціалізацію, підвищувати продуктивність своїх ресурсів і в такийспосіб збільшувати загальний обсяг виробництва. Суверенні держави, як і окреміособи і регіони країни, можуть виграти за рахунок спеціалізації на виробах, щовони можуть робити з найбільшою відносною ефективністю, і наступного обміну натовари, що вони не в змозі самі ефективно робити.
Структурнізрушення, що відбуваються в економіці країн під впливом НТР, спеціалізація ікооперування промислового виробництва підсилюють взаємодію національнихгосподарств. Це сприяє активізації міжнародної торгівлі. Міжнародна торгівляопосередуючі рух усіх міжкраїнових товарних потоків, росте швидше виробництва.Відповідно до досліджень зовнішньоторговельного обороту, на кожні 10% ростусвітового виробництва приходиться 16% збільшення обсягу світової торгівлі. Тимсамим створюються більш сприятливі умови для його розвитку. Коли ж у торгівлівідбуваються збої, сповільнюється і розвиток виробництва.
Підтерміном “зовнішня торгівля” розуміється торгівля якої-небудь країни з іншимикраїнами, що складається з оплачуваного ввозу (імпорту) і оплачуваного вивозу(експорту) товарів.
Різноманітназовнішньоторговельна діяльність підрозділяється по товарній спеціалізації наторгівлю готовою продукцією, торгівлю машинами й устаткуванням, торгівлюсировиною і торгівлю послугами.
Розвитокзовнішньої торгівлі, зокрема нарощування експорту країни на світовому ринку,збільшення або, принаймні, збереження його питомої ваги у світовій торгівлі єнадзвичайно важливим чинником функціонування національної економіки будь-якоїдержави.
Зовнішняторгівля є одним із головних стабілізуючих факторів національної економіки.Протягом останніх років, внаслідок зростання експорту, його питома вага у ВВПзбільшилася від 17,9 % до понад 40 %, що забезпечило зростання кількостіробочих місць і значною мірою сприяло виведенню економіки України з кризи. Неостанню роль в цьому зіграла виважена політика митно-тарифного регулювання.
Такимчином, основна мета даної курсової роботи полягає у вивченніособливостей функціонування митно-тарифної політики України.
Поставленамета обумовила необхідність вирішення ряду взаємопов’язаних завдань:
вивчитиособливості організаційно-правових аспектів діяльності митних інститутів вУкраїні;
дослідитимитно-тарифну політику України на сучасному етапі економічного розвитку;
розглянутипроблеми митного регулювання і напрямки удосконалення митно-тарифної політикиУкраїни
Предметом курсової роботиє система економічних відносин щодо формування митно-тарифної політики України.
Вякості об’єкта курсового дослідження виступає митно-тарифна системаУкраїни.
Вякості інформативної бази курсової роботи виступили законодавчо-нормативні актиз теми дослідження, праці українських і закордонних фахівців в галузі теоріїміжнародної торгівлі; матеріали спеціалізованої періодичної преси.
Курсоваробота складається із вступу, основної частини та висновків. У вступіобґрунтовується актуальність теми дослідження, визначаються мета, завдання,предмет, об’єкт та інформативна база роботи. Основна частина присвяченавивченню поставленої проблеми. У висновках сформульовано основні результатикурсової роботи.
Розділ 1. Теоретичні засади митно-тарифногорегулювання
1.1 Поняття та сутність митно-тарифногорегулювання
Одниміз найбільш поширених регуляторів ЗЕД є митний тариф. Практично всі країнисвіту за його допомогою вирішують найрізноманітніші завдання: від захистувітчизняного виробника до поповнення державного бюджету за рахунок коштів,вилучених на кордоні.
Післяприйняття Декларації про державний суверенітет Україна самостійно визначаємитну політику, створює власну митну систему та здійснює митне регулювання насвоїй території.
Регулюваннямитною справою здійснюють найвищі органи влади та управління України.Спеціально уповноваженим органом державного управління в галузі митної справи єДержавний митний комітет України, який приймає нормативні акти, що регулюютьдану сферу діяльності.
Митнерегулювання здійснюється відповідно до Митного кодексу, законів України таміжнародних договорів. Україна може вступати в митні союзи з іншими державами.
Уміжнародній практиці митне регулювання здійснюється на таких чотирьох рівнях:
1.Зона вільної торгівлі. У межах цієї зони країни-учасниці скасовують між собоюторгові бар’єри, зберігаючи їх при цьому відносно третіх країн. Прикладом зонивільної торгівлі є Європейська асоціація вільної торгівлі (ЄАВТ), яку заснованов 1960 р.
2.Митний союз. У межах митного союзу країни-учасниці не тільки скасовують всіобмеження в торгівлі між собою, але й засновують єдину систему зовнішніхторговельних обмежень, що усуває тим самим необхідність існування митної службина внутрішніх кордонах. Відносно торгівлі прикладом митного союзу є Європейськаспільнота.
3.Спільний ринок, у рамках якого учасники крім свободи торгівлі користуютьсясвободою переміщення всіх факторів виробництва (міграція робочої сили ікапіталу).
4.Повний економічний союз, в якому країни учасниці уніфікують свою економічнуполітику стосовно торгівлі, міграції робочої сили і переливу капіталу.
ТериторіяУкраїни, в тому числі території штучних островів, установок та споруд, щостворюються в економічній (морській) зоні, над якими Україна має винятковуюрисдикцію щодо митної справи, становить єдину митну територію. Митний кордонУкраїни співпадає з державним кордоном, за винятком меж спеціальних митних зон,які є складовою митного кордону України. Митний кордон України становить 7190кілометрів. На території України діє 65 митниць, 260 митних постів, 8територіальних управлінь. Кордон з Росією складає 2063 км., з Молдовою -П91км., з Білорусією — 975 км, з Румунією — 625,4 км, з Польщею — 543 км, зУгорщиною — 135,1 км, з Словаччиною — 98,5.
Товарита інші предмети перемішуються через митний кордон України під митнимконтролем, який здійснюється з метою забезпечення дотримання державнимиорганами, підприємствами та їх службовими особами законодавчого порядку.
Контрольздійснюється під час:
•ввезення на митну територію України товарів з метою їх вільного використання змоменту ввезення і до пропуску через митний кордон;
•вивезення за межі території України товарів з метою вільного використання — змоменту ввезення товарів у зону митного контролю і подання необхідних длямитного контролю документів на дані товари і до вивезення їх за межі митноїтериторії;
•тимчасового ввезення товарів на митну територію України — з моменту ввезення ідо вивезення за межі митної території;
•тимчасового вивезення товарів за межі митної території України — з моментупред’явлення митниці товарів та інших предметів і необхідних для митногоконтролю документів на такі товари та інші предмети і до пропуску через митнийкордон України під час зворотного ввезення через територію України;
•транзиту через територію України — ввезення в Україну і до вивезення з України.
Митнийконтроль здійснюється митними службами, які виконують такі функції:
•фіскальну (справляють мито, митні збори, акциз, податок на добавлену вартістьпри імпорті товарів);
•правову (проводять самостійно слідство у справах контрабанди);
•економічну (є органом економічної політики держави);
•статистичну (облік і контроль за товарами, капіталами, послугами, щоперетинають кордон);
•виконують функцію валютного регулювання (контроль за поверненням валютноївиручки).
Упунктах пропуску через державний кордон України митниці за погодженням зприкордонними військами встановлюють зони митного контролю. Зоною митногоконтролю вважається частина пункту пропускання на митному кордоні України або вінших місцях території, у межах якої митниця здійснює митний контроль. Порядокдоступу та перебування у таких зонах (за винятком посадових осіб, якібезпосередньо забезпечують процес митного контролю, і громадян, які проходятьмитний контроль або уповноважені пред‘явити такому контролю товари та іншіпредмети), а також порядок переміщення товарів за межі зони митного контролю називаютьрежимом зони митного контролю. Зони митного контролю створюються з метоюуникнення намагань з боку юридичних та фізичних осіб перемістити через митнийкордон товари та інші предмети з порушенням законодавства України.
Межізони митного контролю встановлюються відповідними положеннями для кожногопункту пропускання у місцях митного контролю пасажирів, транспортних засобів,вантажів, а саме:
•в автомобільних пунктах пропускання — на смугах легкового та вантажногоавтотранспорту, у залах митного огляду та інших приміщеннях митних органів;
•у залізничних пунктах пропускання:
а)пасажирських — у залах митного огляду, на перонах та в пасажирських поїздахзарубіжного прямування;
б)вантажних — на оглядових майданчиках, контейнерних терміналах та в інших місцях,які відведено на території залізничних станцій для оформлення вантажів;
•у авіаційних пунктах пропускання — у залах митного огляду, на стоянках і улітаках з початком митного оформлення до відправлення, та в інших місцях,передбачених в аеропортах для оформлення вантажів і багажу;
•у морських і річкових пунктах пропускання — у залах митного огляду, на суднахпід час їх контролю, на контейнерних терміналах та в інших місцях, яківизначено у портах для оформлення вантажів та пасажирів.
Упунктах на митному кордоні, які є кордонами спеціальних митних зон, митницясамостійно визначає території зон митного контролю. За умов здійснення контролюна об‘єктах можуть встановлюватися тимчасові зони митного контролю. Такі зонивстановлюються на строк, необхідний для проведення митного контролю в повномуобсязі. При організації спільного митного контролю з митними органами сусідніхкраїн зони митного контролю можуть бути розташовані у пунктах пропускання натериторії суміжних держав відповідно до укладених угод.
1.2 Митний кодекс – основний інструментрегулювання митної політики країни
Інтеграціяукраїнської економіки в європейську і світову, наміри України приєднатися доУгоди СОТ потребувала трансформації вітчизняного законодавства у напрямкуімплементації окремих норм і положень до світових. З 1 січня 2004 року набувчинності новий Митний кодекс України. Нова редакція Митного кодексу повністюузгоджується із нормами міжнародного права, закріплює в національномузаконодавстві основні положення низки міжнародних конвенцій та угод з питаньмитної справи, у тому числі й тих, до яких Україна на даний час лише має намірприєднатись. Правові норми Кодексу регулюють процедурні питанняекспортно-імпортних операцій; здійснення спільного з митними службами суміжнихдержав митного контролю товарів, які переміщаються через митний кордон,незалежно від країни – власника товарів, вантажів і транспортних засобів;законодавчо закріплюють види митних режимів; визначають особливості здійсненнямитних процедур при переміщенні товарів через митний кордон України морським,річковим, авіаційним, залізничним та автомобільним транспортом; деталізуютьпроцесуальні норми провадження у справах про порушення митних правил тощо. Дотого ж кодекс розширює правову базу для функціонування системи захисту правінтелектуальної власності в Україні [6].
Вновому Кодексу подаються принципово важливі з позиції нашої державності норми,такі як: митна територія, митний кордон, спеціальні митні зони, широкоокреслюються органи державного регулювання митною справою, їх права таобов’язки.
Сформованаза роки незалежності система митних органів в цілому відповідає завданням, щоставляться перед митною службою України, водночас для підвищення ефективностіроботи галузі виникла необхідність реструктуризації окремих ланок митноїсистеми. Організація регіональних митниць, митниць, митниць централізованогопідпорядкування та митниць, підпорядкованих регіональним структурам, дозволитьсуттєво скоротити адміністративно-управлінський апарат та підвищити ефективністьслужбової діяльності. Новий Митний Кодекс містить норми, які закріплюютьстворену на сьогодні структуру митних органів України, чітко визначає статус таповноваження всіх елементів цієї структури: від Державної митної служби домитниць та спеціалізованих організацій. Даний акт конкретизує права таобов’язки регіональних митниць, митниць, митних лабораторій, навчальнихзакладів митних органів, чітко визначено принципи взаємовідносин митних органівУкраїни та їх посадових осіб з іншими органами, підприємствами та громадянами.
УМитному Кодексу розроблено принципові положення щодо міжнародних зв’язківДержавної митної служби України з міжнародними організаціями, а також митнимислужбами іноземних держав. Спираючись на світовий досвід, опрацьовано процедуруздійснення спільного з митними службами суміжних держав митного контролювантажів і товарів на кордоні України. Новим, принципово важливим фактором длязабезпечення міжнародних правил торгівлі є встановлення в Кодексу норми щодозастосування рівнозначних митних процедур незалежно від країни – власникатоварів, вантажів і транспортних засобів, а також від того, в яку країнунаправляються або з якої країни прибувають згадані товари і транспортні засоби,за винятком випадків, передбачених міжнародними актами щодо застосуваннясанкцій до окремих країн.
МитнийКодекс встановлює новий, більш гнучкий принцип побудови митного тарифу України,який відповідає вимогам, які пред’являються до митних тарифів країн – членівСвітової організації торгівлі (СОТ). Одне з першочергових завдань Кодексу –висвітлення і конкретизація всіх аспектів митного контролю, митного оформленнятоварів і вантажів як підприємств, організацій, установ усіх форм власності,так і громадян. Ряд статей спрямовано на максимальне спрощення і лібералізаціюпроцедур митного контролю шляхом впровадження нових і законодавчо закріпленихчинних на сьогодні форм та засобів такого контролю, їх юридичногообґрунтування. Мова йде, зокрема, про законодавче визначення запровадженого вкраїнах ЄС спеціального режиму огляду речей пасажирів та їх звільнення відобов’язкового декларування, організацію в прикордонних митницях і аеропортахтак званих “зелених коридорів”. Взагалі, питання декларування товарів,транспортних засобів, особистого багажу громадян є сьогодні одним з найбільшвразливих як для фізичних, так і для юридичних осіб. У Кодексу впершезаконодавчо визначено такі важливі фактори здійснення процедури декларування,як термін подання митної декларації та момент її прийняття, що має важливеюридичне значення в організації митного контролю та оформлення. З метоюспрощення митних процедур впроваджується також подання попередньої деклараціїабо оформлення товарів на підставі періодичної митної декларації.
Впершев митному законодавстві ґрунтовно розглядаються особливості здійснення митнихоперацій при переміщенні громадянами і вантажів різними видами транспорту. Вокремому розділі визначаються порядок та умови пропуску через митний кордонУкраїни морських і річкових суден, авіаційних апаратів, залізничних та автомобільнихтранспортних засобів, а також митних процедур на трубопровідному транспорті,лініях електропередачі, міжнародному поштовому каналі.
Ряднових розділів, глав і статей спрямований на впорядкування нарахування ісправляння мита, інших митних платежів, їх відстрочення та розстрочення,надання гарантій щодо сплати митних платежів уповноваженими банками та іншимикредитно-фінансовими установами. Систематизовано перелік митних платежів, щосправляються митницею, опрацьовано такі вкрай важливі для митної справипроблемні положення, як критерії визначення країни походження товарів, митніпільги та преференції тощо. Так, принципово новий підхід пропонується привстановленні преференцій щодо товарів, які імпортуються в Україну.Передбачається, що національна система преференцій встановлюватиме пільговийрежим для товарів з держав, віднесених ООН до найменш розвинутих країн світу, атакож для товарів з держав, що розвиваються і в яких ВНП на душу населення неперевищує цього показника в Україні. Прогресивними аспектами Кодексу євизначення правового статусу митного брокера та митного перевізника. Пропозиціїщодо законодавчого закріплення цих інститутів вже давно надходили від фахівцівмитної справи та суб’єктів господарської діяльності, які працюють узовнішньоекономічній сфері. Адже брокери забезпечують оперативне оформленняекспортно-імпортних вантажів, а чітка робота митних перевізників має звести домінімуму зловживання та забезпечити дотримання встановленого порядку припереміщенні товарів в режимі митного транзиту.
Підсумовуючивикладене, можна констатувати, що новий Митний кодекс України, є сучасним,актуальним нормативно-правовим актом, який повністю відповідає КонституціїУкраїни та загальновизнаним нормам міжнародного права. Уведення його в дію нетільки забезпечить подальше удосконалення правового регулювання митної справи вУкраїні, а й значно розширить перспективи вступу України до СОТ, виходу Українина світовий ринок, створює додаткові умови для зміцнення торговельних таекономічних зв’язків із зарубіжними країнами, а також для участі нашої державив міжнародному спiвробiтництвi з митних питань.
1.3 Мито як інструмент регулювання експортно-імпортнихоперацій
Мито– це непрямий податок, який справляється з товарів (інших предметів), щопереміщуються через митну територію (ввозяться, вивозяться або слідуютьтранзитом), включається до ціни товарів і сплачується за рахунок кінцевогоспоживача [1].
Мито,що стягується митницею, являє собою податок на товари та інші предмети, якіпереміщуються через митний кордон України. Мито, що стягується митницею, являєсобою податок на товари та інші предмети, які переміщуються через митнийкордон. За способом нарахування застосовується такі види мита:
•адвалерне, що нараховується у відсотках до митної вартості товарів та іншихпредметів, які обкладаються митом;
•специфічне, що нараховується у встановленому грошовому розмірі на одиницютоварів та інших предметів, що обкладаються митом;
•комбіноване, що поєднує обидва ці види митного обкладення. Відносно товарів, щопереміщуються через митний кордон України, застосовують три види ставок мита:
•преференційні;
•пільгові;
•повні.
Преференційні- це особливі пільгові ставки, які включають звільнення від сплати мита ізастосовуються до товарів, які походять з держав, що разом з Україною входятьдо митних союзів або створюють з нею спеціальні митні зони, а також привстановленні якогось спеціального преференційного рішення відповідно доміжнародних договорів за участю України, їх застосовують в основному до товарівкраїн, що розвиваються (за винятком товарів, які входять у товарні групи від 25до 97 позиції).
ОсобливістьУкраїни стосовно Загальної системи преференцій полягає в тому, що вона виступаєі як країна-донор. За резолюціями 21 та 24 другої сесії ЮНКТАД, а також резолюцією96 четвертої сесії цієї Конференції, Україна надає тарифні преференції країнам,що розвиваються. Тарифний преференційний режим встановлено щодо 149 країн.Преференції застосовуються до товарів від 1-ї до 24-ї товарної групи.
Преференції- це встановлення преференційних ставок, розмір яких для зазначених товарів — нульовий, за винятком товарів товарних груп 22 та 24 на пиво (код за ТН ЗEД22.03), різноманітні вина (22.04-22.06), на які встановлено преференційнуставку в розмірі 10 % від митної вартості, а на спирт етиловий (22.07-22.08),тютюн (22.01), сигарети (24.02) та тютюн оброблений (24.03)-ЗО %. По товарнихгрупах 22 та 24 преференційні ставки встановлено на рівні,
Пільговіставки застосовуються до товарів, які мають походження з держав або, економічнихсоюзів, що користуються в Україні режимом найбільшого сприяння, а також дотоварів з країн, які розвиваються (у межах товарних груп позицій 25-97).
Повніставки — по інших товарах. Повним митом оподатковуються товари із, Тайваню, ЮАР,Сербії, Хорватії, Словенії.
Митоварто відрізняти від митних зборів, що представляють собою плату за послугимитниці. Мито має всі необхідні основні податкові характеристики:
1.сплатамита носить обов'язковий характер;
2.митоє безоплатним платежем;
3.митовикористовується для цілей фінансового забезпечення діяльності держави і/чимуніципальних утворень.
Навідміну від мита, митні збори представляють собою плату за надання різного родупослуг (перевезення, збереження), виконання різних заходів у процесі митногооформлення і, отже, не є податками у власному змісті слова. Таким чином, мито представляєсобою платіж, що сплачується в обов'язковому порядку, стягнутий митнимиорганами з товарів, переміщуваних через митний кордон, і яких присутні усі рисиподатку, головним чином, безплатність його сплати, під якою розумієтьсяоднобічний характер податкового зобов'язання, без еквівалентність ібезповоротність податку, у той час як збір завжди возміздний. Платник зборуодержує за плату визначені права [11].
Імпорттоварів супроводжується стягненням мита. Ставки ввізного мита і переліктоварів, у відношенні до яких вони застосовуються, визначені "Єдиниммитним тарифом України" та змінами і доповненнями до нього. Ставкиввізного мита встановлюються ї змінюються Законами ВР України. Ставки ввізногомита, які слід використовувати у роботі, надані у підготовленому Держмитслужбоюсистематизованому зводі ставок ввізного мита (лист ДМК України від 30.08.96 р.N 11/2-6451) враховуючи наступні зміни і доповнення.
Приввезенні товарів з країн у відношеннях з якими діють угоди про вільну торгівлю,мито не стягується. Діючий порядок при цьому передбачає підтвердженняпоходження товарів з наданням документів за встановленою формою.
Преференціїз ввізного мита поширюються також на товари, походженням з митних територійкраїн СНД які поставляються в рамках Угоди про загальні умови і механізмпідтримки розвитку виробничої кооперації підприємств і галузей держав-учасницьСНД від 23 грудня 1993 року. На окремі товари та інші предмети можевстановлюватися сезонне ввізне і вивізне мито на строк не більше чотирьохмісяців з моменту їх встановлення.
Зметою захисту економічних інтересів України, українських виробників та увипадках, передбачених законами України, у разі ввезення на митну територіюУкраїни і вивезення за межі цієї території товарів незалежно від інших видівмита можуть застосовуватися особливі види мита:
спеціальнемито;
антидемпінговемито;
компенсаційнемито.
Спеціальнемито застосовується:
1)як засіб захисту українських виробників;
2)як засіб захисту національного товаровиробника у разі коли товари ввозяться намитну територію України у обсягах та (або) за таких умов, що заподіюють значнушкоду або створюють загрозу заподіяння значної шкоди національномутоваровиробнику;
3)як запобіжний засіб щодо учасників зовнішньоекономічної діяльності, якіпорушують національні інтереси у сфері зовнішньоекономічної діяльності;
4)як заходи у відповідь на дискримінаційні та (або) недружні дії інших держав,митних союзів та економічних угруповань, які обмежують здійснення законних правта інтересів суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності та (або) ущемляютьінтереси України.
Антидемпінговемито застосовується:
1)відповіднодо Закону України «Про захист національного товаровиробника віддемпінгового імпорту» у разі ввезення на митну територію України товарів,які є об'єктом демпінгу, яку заподіює шкоду національному товаровиробнику;
2)уразі вивезення за межі митної території України товарів за ціною, істотнонижчою за ціни інших експортерів подібних або безпосередньо конкуруючих товарівна момент цього вивезення, якщо таке вивезення заподіює шкоду.
Компенсаційнемито застосовується:
1)відповіднодо Закону України «Про захист національного товаровиробника відсубсидованого імпорту» у разі ввезення на митну територію України товарів,які є об'єктом субсидованого імпорту, яке заподіює шкоду національномутоваровиробнику; 2)у разі вивезення за межі митної території України товарів,для виробництва, переробки, продажу, транспортування, експорту або споживанняяких безпосередньо або опосередковано надавалася субсидія, якщо таке вивезеннязаподіює шкоду.
Особливівиди мита справляються на підставі рішень про застосування антидемпінгових,компенсаційних або спеціальних заходів, прийнятих відповідно до законів України«Про захист національного товаровиробника від демпінгового імпорту»,«Про захист національного товаровиробника від субсидованого імпорту»,«Про застосування спеціальних заходів щодо імпорту в Україну» [11].
Уразі, якщо імпорт товару є об'єктом антидемпінгових, компенсаційних абоспеціальних заходів, преференції не встановлюються або зупиняються чиприпиняються органом, який їх установив.
Нарахуваннямита на товари та інші предмети, що підлягають митному обкладенню, провадитьсяна базі їх митної вартості, тобто ціни, яка фактично сплачена або підлягаєсплаті за них на момент перетину митного кордону України. Мито сплачуєтьсямитним органам України, а стосовно товарів та інших предметів, що пересилаютьсяв міжнародних поштових відправленнях — підприємствам зв'язку. Порядок наданнявідстрочки та розстрочки оплати мита встановлюється Державною митною службоюУкраїни.
Розділ 2. Митно-тарифна політика Українина сучасному етапі
2.1 Рівень митно-тарифного захистукраїни
Востанні роки Урядом України проводиться активна робота щодо інтегруванняУкраїни до світових торговельно-економічних структур. Вступ України до СОТ таінтеграція до Європейського співтовариства створила українськомутоваровиробнику більш сприятливі умови для проникнення на ринки інших країн. Необхіднозазначити, що на зовнішню торгівлю впливають багато чинників. Це кон’юнктура навнутрішньому та зовнішніх ринках, купівельна спроможність населення,економічний стан суб'єктів господарювання, коливання валютних курсів, політикау сфері захисту внутрішнього ринку тощо. У 1996-1998 роках Урядом Українипроводилася політика різкого підвищення ставок ввізного мита. У 1998 -1999роках у зв'язку з активізацією співробітництва з міжнародними фінансовимиорганізаціями (на виконання положень Меморандуму економічної політики на періодз 1 липня 1998 року по 30 червня 2001 року, який було прийнято Урядом у зв'язкуз впровадженням програми «Механізм розширеного фінансування»), Урядпочав проводити політику лібералізації зовнішньої торгівлі, яка в першу чергухарактеризувалася поступовим зниженням ставок ввізного мита. Спостерігаласянаступна динаміка середньоарифметичного тарифу та обсягів імпорту по групамтоварів [13, 15].
Сільгосппродукція(групи 1-24 УКТЗЕД) — у 1997 році різке підвищення середньоарифметичного тарифудо 23,6% призвело до падіння обсягів імпорту. Зниження середнього тарифу у 1998році до 19,5% призвело до невеликого підвищення обсягів імпорту. Подальшенезначне зменшення середнього тарифу до 19,2% (1999 рік) призвело до падінняімпорту у 1999 році. Однак, значною мірою це було пов'язано із фінансовоюкризою 1998 року. В подальшому, у 2000 – 2003 роках відмічається тенденціяпоступового зростання імпорту. а у 2004 року він знизився незначним чином.Тобто чіткої залежності рівня середньоарифметичного тарифу та обсягів імпорту,починаючи з 1998 року, не відслідковується.
Милота миючі засоби (група 34 УКТЗЕД) — з 2004 року по 2008 рік середньоарифметичнезначення тарифу було знижено з 11,4% до 7,33%, а у 2008 році він зріс до11,85%. Обсяги імпорту цих товарів повільно зростали до 2006 року, але у 2008році, не дивлячись на стабільні ставки мита, відбулося доволі різке падінняобсягів імпорту (до рівня 1997 року). Починаючи з 2007 року відбуваєтьсязбільшення імпорту цієї продукції, в тому числі, на 25% у 2008 році (незважаючина зростання ввізного мита). Тобто рівень ставок мита не є визначальнимфактором щодо обсягів імпорту цих товарів.
Текстильнапродукція (групи 50-63 УКТЗЕД) — з 2007 року по 2008 рік середньоарифметичнийтариф було підвищено з 11,3% до 18,9%, при цьому одночасно зростали обсягиімпорту цих товарів. З 2004 року по 2008 рік на виконання Угоди про партнерствота співробітництво з ЄС відбулося зниження середньоарифметичного тарифу з 18,9%до 5,52%, при цьому за 2009 рік обсяги імпорту впали і досягли рівня трохинижче 1996 року. За 2004 – 2008 роки обсяги імпорту різко зросли, але требавідзначити, що в цьому випадку зростання імпорту відбулося, в основному, зарахунок сировинних товарних позицій (нитки, волокна, тканини та інше), що дозволилоукраїнському виробнику нарощувати обсяги випуску готової товарної продукції івідповідно нарощувати обсяги експорту готової продукції, при цьому обсягиімпорту готової продукції практично не зростали. Розпочата у 2008 році політикалібералізації торгівлі текстильною продукцією призвела збалансування показниківекспорту та імпорту цих товарів, що значною мірою пов'язано із зростаннямекспорту української готової текстильної продукції.
Взуття(група 64 УКТЗЕД) — у 2004 — 2008 роках середньоарифметичний тариф незмінювався і залишався на рівні 22,5%, водночас відбувалося плавне падінняобсягів імпорту цих товарів. У 2006 році середньоарифметичний тариф знизився до20%, однак обсяги імпорту товарів цієї групи продовжували знижуватися до 2007року. У 2008 році відбулося збільшення імпорту на 25% порівняно з 2007 роком.
Холодильнеустаткування, в тому числі і побутове (товарна позиція 8418 УКТЗЕД) на кінець2004 року середньоарифметичний тариф було різко підвищено з 5% до 19% при цьомупротягом 2005 року відбувалося зростання імпорту цих товарів. На кінець 2006року обсяги імпорту знизилися на незначну величину і протягом 2007 рокупродовжували знижуватися. Однак, не дивлячись на те, що на кінець 2008 рокусередньоарифметичний тариф знову було підвищено до рівня 21%, протягом 2006 –2009 років відбувалося зростання імпорту цієї техніки. У 2004 році рівеньввізного мита було знижено до 9%, а обсяги імпорту зросли на 54% [13].
Мебліта іграшки (товарні групи 94-95 УКТЗЕД) — на кінець 2006 року середньоарифметичнийтариф було підвищено з 11,1% до 11,8%, при цьому відбувалося зростання обсягівімпорту. На кінець 2007 року середньоарифметичний тариф було підвищено до рівня22,6% і протягом цього періоду відбувалося зниження обсягів імпорту цихтоварів. У 2008 та 2009 роках середньоарифметичний тариф було зниженовідповідно до рівня 18,6% та 17,83%, а імпорт у 2007 році зріс на 22%)порівняно з 2008 роком. Що стосується загальних змін середньоарифметичноготарифу по усіх товарах та загальних обсягів імпорту, можна відмітити, що у 2007- 2008 роках відбувалося підвищення ставок мита і в той же час, у 2007 роцівідбувалося зростання обсягів імпорту товарів. У 2008 — 2009 роках відбувалосязначне падіння обсягів імпорту товарів, не дивлячись на те, що у 2009 році середньоарифметичнийтариф було знижено до рівня 9,82%. У 2003 році, незважаючи на зростаннясереднього значення тарифу до рівня 10,68%, відбулося зростання обсягів імпортудо 15,78 млрд.дол. США. У 2007 році середній тариф зменшився до 10,5%, а обсягиімпорту збільшилися до майже 17 млрд. дол. США, але це значною мірою можнапов'язати із загальним економічним ростом [13]. Аналізуючи наведенністатистичні дані можна зробити висновок, що зміни ставок мита, у визначенихмежах, не є головним чинником, який може вплинути на зростання обсягів імпортутоварів. В даний час, в основному, ринок споживання та виробництвастабілізувався. Зміни ставок ввізного мита вже відбуваються по окремих товарнихпозиціях і це не може значно вплинути на загальні обсяги імпорту продукції.
Слідзазначити, що Україна майже не використовує на практиці спеціальні,антидемпінгові та компенсаційні мита для захисту внутрішнього ринку, хоча їхроль надзвичайно важлива, особливо з точки зору економічної безпеки.
Так,у 2002 р. Кабінетом Міністрів України введено спеціальне мито у розмірі 20%щодо низки російських товарів у кількості 22 позицій, в тому числі залізняка,хлору, мінеральних добрив, деяких фарб i лаків, бавовняних тканин, феросплавів.Мито було введено на період дії спеціального мита, встановленого Росією утравні 2001 р. на українські труби з чорних металів. Також з 30 липня по 8грудня 2002 р. було введено спеціальне мито на нові легкові автомобілі з Росіїз робочим об’ємом циліндра від 1000 до 1500 см3, що ввозятьсягромадянами на митну територію України, у розмірі 31,7%. Мета введення —підтримка вітчизняного виробника.
Зцією ж метою 27 вересня 2003 р. Україна ввела антидемпінгове мито терміном на 5років на імпорт сірників з Росії та Білорусі. У рішенні Міжвідомчої комісії зміжнародної торгівлі від 12.09.2003 р. розмір ставки ввізного мита дляросійських сірників установлено на рівні 8,8%, однак продукція ЗАТ«Плитспичпром» (Балабаново) обкладатися митом не буде. Для білоруськихвиробників розміри мита є значно вищими: ЗАТ «Пинскдрев» — 31,8%, «Борисовдрев»— 68,7%, інших виробників — 95,7% [13].
Аналізвітчизняного митного оподаткування далі здійснимо з огляду на структуру доходівЗведеного бюджету України за 1994 — 2004 рр. за такими напрямами: по-перше,з’ясуємо, яку питому вагу має митне оподаткування в цілому в дохідній частиніЗведеного бюджету України (мито/доходи), i в непрямому оподаткуванні зокрема(мито/непрямі податки); по-друге, визначимо зміни у структурі мита (ввізне тавивізне мито).
Таблиця2.1. Динаміка та ланцюгові темпи приросту питомої ваги мита у складі доходівЗведеного бюджету України та непрямих податках, %.Показники 2003 2004 2005 2006 2007 2008 2009 Мито, доходи 1.9 2,5 5,4 4,3 4,5 4,8 5,1 Мито, нппрямі податки 11,0 12,2 11,9 8,1 8,9 7,0 6,1 Ланцюгові темпи приросту, доходи 6,5 6,5 3,5 — 15 11,8 31,5 24,5 Ланцюгові темпи приросту, Непрямі податки 2,7 46,0 — 8,3 26,2 15,9 24,3 39,9
Згідноз табл. 2.1 відзначимо, що митне оподаткування не належить до податків, якімають ключове значення при формуванні дохідної частини бюджету, оскільки питомавага митного оподаткування протягом усього періоду, що аналізується, неперевищувала 6%. У цілому це позитивний результат, оскільки характерноюособливістю податкових систем більшості країн, що розвиваються, є висока часткаподатків на зовнішню торгівлю (у середньому до 30% дохідної частини бюджету),насамперед імпортного мита. Однією з причин високої частки мита в державнихдоходах є простота збору такого податку. До того ж ці податки служатьефективним замінником податку на доходи вітчизняних підприємств.
Водночасне можна не помітити, що роль митного оподаткування постійно підвищується,особливо в останні роки. Так, якщо у 1999 — 2001 рр. митні надходженнястановили в середньому 800 млн. грн. на рік, то за період 2006 — 2008 рр. вонидосягають у середньому 1824 млн. грн., тобто відбулося зростання у 2,3 рази. Цезростання можна пояснити такими факторами.
Першимфактором є збільшення імпорту товарів до України після спаду у 2004 — 2007 рр.,який був спричинений як внутрішніми (нестабільність економічної ситуації,платіжна криза, торгівельні конфлікти та неврегульованість проблемціноутворення на імпортовані енергоносії й транзит), так i зовнішнімипроблемами (падіння світових цін i глобальна економічна криза; фінансово-економічнакриза в Росії, яка посилила проблеми в торговельно-економічних відносинах міжУкраїною та Росією).
Загаломслід відзначити, що імпорт товарів i послуг до України є досить стабільним,починаючи з 1996 р. Однак зауважимо, що зв’язок між імпортом товарів i послуг iсплатою мита є досить слабким, оскільки коефіцієнт кореляції цих двох групданих становить лише 14%.
Другимфактором є активізація Україною діяльності останнім часом на шляху вступу доСОТ, що, у свою чергу, викликало прийняття низки нормативно-правових актів iвнесення поправок до вже існуючих, які зробили прозорішою діяльність митнихорганів.
Підсумовуючиможна констатувати, що політика Уряду у сфері митно-тарифного регулювання заостанні роки, не призвела до зниження рівня захисту внутрішнього ринку.Порівняння середньоарифметичних ставок імпортного тарифу України з відповіднимипоказниками країн ЄС та Східної Європи також свідчить, що рівень тарифногозахисту українського ринку і після вступу до СОТ буде знаходитися наприйнятному рівні.
Яксвідчить досвід, рівень митно-тарифного захисту для того, щоб бути ефективним,не повинен бути непомірним (не більше 10-15%). Граничний рівень імпортного митане повинен, в усякому разі, перевищувати 30%. Інакше непомірно високі ставкимита і податків на імпорт призводять до того, що їх перестають сплачувати.
2.2 Оцінка ефективності митно-тарифногорегулювання
Реалізаціявимог щодо ефективного митно-тарифного регулювання пов’язана з певнимипотенційними загрозами забезпеченню національних інтересів України.«Відкритість» національної митної території для міжнародної торгівлі можезавдавати державі економічних збитків: недонадходження до бюджету внаслідоквикривлення митної вартості товарів, шкода здоров’ю й безпеці споживачів,контрабанда потоків тощо. В таких умовах є доцільним:
1) підвищити ефективність національноїмитної політики в сфері забезпечення невідкладного реагування на зовнішнізагрози;
2) протидіяти можливим негативним наслідкамтаких загроз;
3) забезпечити економічні інтереси держави;
4) максимально використати в національнійсистемі регулювання міжнародні правила і вимоги.
Істотнезбільшення масштабів ввезення до України товарів у 2008 році з Казахстану (у 4рази), Грузії (на 72%), Польщі (на 50%), Італії (на 42%), Білорусі (на 33%),Китаю (на 28%), Німеччини (на 26%) висвітлило проблему браку технологічних тафізичних потужностей митної служби для оперативного й ефективного здійсненнявідповідних митних процедур.
Протягомостанніх років відбулися значні прогресивні зрушення в удосконаленнінаціональної митної політики. В ній є такі здобутки:
1.Поліпшення взаємодії митних органів із суб’єктами господарювання, що здійснюютьзовнішньоекономічну діяльність. Цей захід спрямовано на забезпеченнялібералізації сфери зовнішньої торгівлі й водночас подолання тіньовихмеханізмів ввезення в Україну товарів і створення надійних бар’єрів длянадходження на споживчий ринок продукції без сплати визначених чиннимзаконодавством податків і зборів. Завдяки такій взаємодії (підписано 8меморандумів та 5 протоколів про співпрацю між Державною митною службою України(ДМСУ) та суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності) забезпечено зростаннядодаткових надходжень до державного бюджету України в результаті коригуваннямитної вартості товарів.
2.Активізація роботи з приведення законодавства України у сфері захисту правінтелектуальної власності до світових стандартів із метою посилення протидіїнезаконному переміщенню товарів, що містять об’єкти права інтелектуальноївласності.
3.Налагодження ефективної взаємодії з митними службами суміжних держав танайбільших торговельних партнерів України з метою виявлення корупційнихтіньових схем у зовнішньоекономічній діяльності й організованих угруповань, щоздійснюють злочинну діяльність у зовнішньоекономічній сфері та займаютьсялегалізацією (відмиванням) кримінальних коштів.
4.Досягнення певного прогресу в розвитку системи електронного декларуваннятоварів, що сприяє прискоренню й спрощенню процедур здійснення митного контролюта оформлення товарів і транспортних засобів.
5.Вживання низки заходів щодо нормативного забезпечення недопущення ввезення вУкраїну харчових продуктів незадовільної якості, зокрема м’ясопродуктів.
Водночасслід відзначити низку проблем. Невідповідність митного контролю сучаснимстандартам пропускної спроможності. Значне зростання обсягівзовнішньоторговельного обороту у 2007 році на 11884 млн. дол. США (17 %),порівняно з 2006-м, зміцнення цих тенденцій у 2008 році (за січень–березеньобсяги товарообороту перевищують аналогічний період 2007 року на 5 749,5 млн.дол. США) потребує якісно нового підходу до здійснення контролю міжнароднихвантажних потоків. Зростання товаропотоків висвітлило такі проблеми митногоконтролю: істотні часові витрати на проведення митних процедур, застарілімеханізми технологічного пропуску товарів, неможливість збереження нормичинного законодавства про стовідсотковий фізичний контроль товарів, якіпереміщуються через кордон України, тощо.
Пронедосконалість митної політики України свідчать також:
–значна частка у загальному обсязі товарообігу товарів, що переміщуютьсяконтрабандним шляхом. Серед загальної кількості порушених у зв’язку з цим справтретина стосується промислових товарів, сировини та матеріалів, 25,5% –продовольчих товарів і сільгосппродукції (грошовий еквівалент 34,2 млн. грн.);
–збереження загрозливої ситуації з контрабандою наркотичних засобів та зброї. У2008 році почастішали спроби переміщення через митний кордон України дуженебезпечних для життя й здоров’я громадян товарів. Так, митними органами буловиявлено 546 випадків незаконного переміщення зброї та 800 спроб – наркотичнихзасобів (вилучено 533,6 кг наркотичних речовин);
–учинення правопорушень у сфері інтелектуальної власності (незаконне переміщеннячерез митний кордон України дисків для лазерних систем зчитування й іншоїаудіовізуальної продукції). У 2008 році митними органами припинено 140 спробнезаконного переміщення компакт-дисків на суму 229 тис. грн. Основнимиосередками цих правопорушень є: під час увезення такої продукції в Україну –російсько-українська ділянка кордону, під час вивезення з України –польсько-українська ділянка.
Однакмитний контроль і митне оформлення є ключовими функціями митної служби України.Під час реалізації на практиці цих важливих функцій постає безліч перешкод тапроблем.
Підвищитиефективність митного оформлення та митного контролю за здійсненнямзовнішньоекономічних операцій, послабити роль суб’єктивного чинника під часприйняття рішень щодо митного оформлення й митного контролю необхідно шляхом:
1)наукових досліджень та внормування у правових процедурних актах системикритеріїв ризиків під час здійснення митного контролю та митного оформленнятоварів і транспортних засобів;
2)використанняцієї системи як нормативно-інформаційної комп’ютерної бази під час здійсненнямитного контролю та аналізу документів, поданих до митного оформлення;
3)користування цією системою оперативним складом митних органів під часоцінювання митної вартості товарів та встановлення їх коду згідно з УКТЗЕД.
Реалізаціянауково-організаційних заходів, спрямованих на максимальну правовурегламентацію процесу здійснення митного контролю та митного оформлення товаріві транспортних засобів, сприятиме зростанню відповідальності за обґрунтованістьприйнятих рішень і посадовими особами митних органів, і декларантами.
Яксвідчить історія організації митного контролю в Україні, як і в будь-якій іншійдержаві, залежно від її митної політики пріоритетними напрямами роботи митнихустанов є або боротьба з незаконним переміщенням товарів через кордон, абовиконання фіскальної функції, або поєднання першого та другого. Однак,незалежно від того, яку митну політику проводить держава – ліберальну,протекціоністську чи змішану, на митні установи покладається обов’язокздійснювати контроль за дотриманням митного законодавства. У періодмонополізації зовнішньої торгівлі, коли коло осіб, які перетинають митнийкордон, і суб’єктів зовнішньоторговельних відносин є обмеженим, а останнізасновані лише на державній формі власності, митний контроль здійснюють переважноу формі перевірки документів і відомостей, зазначених у митних документах. За умоврозвитку зовнішньоторговельних відносин, туризму, поширення міграції трудовихресурсів, капіталів, участі у процесах міжнародної митної інтеграції митнийконтроль істотно ускладнюється й потребує застосування новітніх форм і методів,а також високої професійної підготовки митних службовців.
Українабудує демократичну, соціальну, правову державу, і процеси, які відбуваються всуспільстві, під час налагодження господарських зв’язків, узовнішньоекономічних відносинах, що виникають і будуються на нових засадах,мають перебувати під державним контролем. Держави з різними формами правління«…здійснюють контроль і впливають у такий спосіб на формування відносин усуспільстві, при цьому характер контролю й заходи, які його супроводжують,свідчать і про характер державної влади, і про її спрямованість, відповідністьпроголошеним принципам розвитку» [7, с. 11].
Зважаючина те, що ДМСУ є центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи, афункція захисту економічних інтересів держави є похідною від контрольної,залежить від ефективності й успішності останньої, перелік основних завдань ДМСУу статті 11 Митного кодексу 2002 року (далі – МК України) визначається так: «1)виконання та контроль за додержанням законодавства України з питань митноїсправи; (...) 6) здійснення митного контролю та митного оформлення товарів ітранспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України,вдосконалення форм і методів їх здійснення; 7) контроль за дотриманням правилпереміщення валютних цінностей через митний кордон України...» [4].
Сутьмитного контролю за дотриманням законодавства України з питань митної справиполягає у встановленні факту відповідності поведінки суб’єктів переміщеннявстановленим митним правилам (митний контроль у широкому розумінні цьогопоняття).
Митнийконтроль товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордонУкраїни, передбачає безпосереднє здійснення заходів, спрямованих на перевіркувідповідності реальної кількості товарів зазначеній у товаросупровіднихдокументах, задекларованої митної вартості – реальній митній вартості, й іншіконтрольні дії, виконання яких за загальним правилом є умовою пропуску товарів,предметів, транспортних засобів через митний кордон держави.
Уп. 15 ст. 1 МК України 2002 року дефініція «митний контроль» формулюється як«сукупність заходів, що здійснюються митними органами в межах своєї компетенціїз метою забезпечення додержання норм цього кодексу, законів та іншихнормативно-правових актів з питань митної справи, міжнародних договорівУкраїни, укладених в установленому законом порядку» [4].
Восновному кодифікованому акті в галузі митної справи визначення митногоконтролю наведено у вузькому розумінні, якому відповідають певні форми, методи,функції та мета його здійснення. Тому доцільно, на наш погляд, нормативнозакріпити це положення й сформулювати поняття митного контролю так: митнийконтроль – це сукупність перевірочних заходів, здійснюваних митними органами вмежах своєї компетенції на засадах вибірковості, з метою забезпеченнядотримання норм нормативно-правових актів з питань митної справи та міжнароднихдоговорів України, укладених в установленому законом порядку.
Отже,заходи організаційного й матеріально-технічного характеру, спрямовані назабезпечення законності й дисципліни учасників митних правовідносин виносятьсяза рамки вузьконормативного визначення митного контролю як діяльності,виконуваної безпосередньо в пунктах пропуску через митний кордон або в іншихнормативно визначених місцях. Ми беремо до уваги й те, що унормуванню підлягаєпринцип вибірковості митного контролю, реалізація якого дасть можливість«… поступово перейти до здійснення контрольних операцій на рівні практикироботи органів… митного контролю Європейського Союзу» [3, с. 3].
Згіднозі ст. 41 МК України 2002 року, митний контроль здійснюється безпосередньопосадовими особами митних органів України в тій чи іншій формі. Зрозуміло, щозалежно від конкретних об’єктів і суб’єктів контролю та його цілей зазначеніформи митного контролю виявляються по-різному. Але у всіх випадках загальнимправилом є неприпустимість заподіяння неправомірної шкоди правам і законнимінтересам учасників митних правовідносин.
Тож,по-перше, митний контроль за своєю організаційно-правовою суттю є державнимнадвідомчим зовнішнім контролем. По-друге, у статті дещо ширше розглядаютьсяформи контролю, ніж зазвичай останні прийнято розуміти в теоріїадміністративного права, де до таких відносять ревізії, контрольні перевіркитощо. Це зумовлено особливостями об’єктів і суб’єктів митного контролю.
Митнийкодекс України 2002 року у ст. 40 визначає, що об’єктами митного контролю є всітовари і транспортні засоби, переміщувані через митний кордон, за виняткомвипадків, передбачених МК. Серед суб’єктів правовідносин з приводу митногоконтролю товарів, предметів, транспортних засобів, необхідно вирізняти такі:митні органи та їхні посадові особи; юридичні особи та їхні представники; митніброкери.
Підсумовуючизагальну характеристику митного контролю, зазначимо, що нею не вичерпуєтьсядослідження організації контролю. Важливо визначити мету митного контролю, атакож вихідні засади його здійснення. З’ясування принципових положень митногоконтролю дає змогу проаналізувати етапи контрольної діяльності митних органів,що відбивають її функціональні динамічні характеристики; розкрити юридичнуприроду, цілісність змісту митного контролю, а також його специфіку якрізновиду державного контролю.
2.3 Основні напрямки покращення митно-тарифногорегулювання
Реалізаціяекспортного потенціалу країни на зовнішніх ринках є стратегічним завданнямінтегрування її економіки до світової системи господарювання. За умовитрансформації економічної системи виконання даного завдання стає необхідноюумовою, яка забезпечує ефективність функціонування економіки загалом.Збільшення експортних надходжень сприяє структурній перебудові, знижує тягарзаборгованості країни, значно розширює можливість закупівлі імпорту.
Збільшенняобсягів експорту можливе тільки за умови проведення адекватної макроекономічноїполітики. Вважаєю, що поступ у напрямі зниження протекціонізму також сприяєперспективі зростання обсягів експорту. Високий рівень протекціонізму вінтересах галузей обробної промисловості, адекватний заходам, які утримуютьціни на експортні товари на штучно низькому рівні, стримують зростаннясировинного експорту. Промислові ж експортні товари, виробництво яких в Українімає довгострокові перспективи, як правило, не оподатковуються експортнимиподатками, тому для збільшення обсягу експорту необхідне проведеннярізноманітних інституціональних реформ.
Такимчином, необхідними умовами для нарощування експорту є макроекономічнастабільність і адекватний валютний курс. Варто зауважити, що на експортінегативно позначаються як завищення, так і значні, непередбачувані коливаннявалютного курсу, які небезпечні через непередбачуваність.
Намою думку, одним із ефективних шляхів створення сприятливого економічногосередовища для експортерів є надання їм вільного доступу до необхідних ресурсівчерез систему звільнення імпорту ресурсів, необхідних для виробництваекспортних товарів, від застосування як тарифних, так і нетарифних обмежень,навіть у разі наявності вітчизняних ресурсів.
Експортеритакож можуть одержувати певні переваги, якщо матеріали, які витрачаються впроцесі виробництва, і запасні частини до устаткування будуть легкодоступні їмза цінами, близькими до світових. Як показує світовий досвід, велика частинасвітового промислового експорту з країн із ринковою економікою припадає на тікраїни, де для виробництва експортної продукції практично створено умови«вільної торгівлі» щодо системи оподаткування і забезпечуєтьсявільний доступ до матеріалів. Проте більшість країн, що розвиваються, маютьпотребу у значному вдосконаленні системи придбання виробничих ресурсівпідприємствами — експортерами.
Одниміз засобів успішної реалізації експортного потенціалу України може статиполітика надання експортерам безмитного доступу до всіх імпортних матеріалів.Так, наприклад, Гонконг і Сінгапур фактично є порто-франко, за рахунок чогопоказники експорту в цих країнах мають тенденцію до зростання.
Основнимипричинами, які перешкоджають процесу створення потужних секторів промисловогоекспорту за одночасного зберігання достатньо високого рівня протекціонізму длянаціональних виробників, продукція яких конкурує з імпортом, є:
*високий рівень протекціонізму, що побічно підриває експорт шляхом завищеннявалютного курсу і залучення національних виробничих ресурсів до галузей, якіконкурують з імпортом;
*валютний контроль і розподіл ліцензій на імпорт, а за таких умов забезпечитидоступ до ресурсі в за світовими цінами дуже проблематично.
Звільненнявід сплати мита або варіант використання тимчасового безмитного ввезення майженеможливі з точки зору адміністрування за умови високого рівня протекціонізму,що призводить до значних розбіжностей вітчизняних цін на імпорт із світовимицінами, оскільки мають місце різноманітні зловживання і використання ресурсівне за призначенням.
Досвідсвідчить, що існують країни, які змогли досягти значного зростання експорту заодночасного проведення протекціоністської політики, наприклад, Південна Корея іТайвань. Проте вони змогли це зробити завдяки особливим політичним умовам ізбігу обставин, які відтворити в Україні практично неможливо. У Південній Кореїі Тайвані авторитарні режими активно протидіяли діяльності з присвоєння ренти,яку розглядали як суперечну мету розвитку експорту. У цих країнахпротекціоністська політика врівноважувалася також іншими заходами щодостимулювання промисловості і торгівлі. Вжиття подібних заходів в Україні, нанашу думку, є досить проблематичним, оскільки може призвести до корупції ізловживання. Крім того, час від часу ці заходи підкріплювалися експортнимисубсидіями, використання яких у даний час буде наштовхуватись на протидіюекономічно розвинутих країн. Більше того, в обох країнах дійшли розуміннянедоліків протекціонізму і лібералізували імпорт. Південна Корея з 1967 р.здійснювала поступове реформування політики імпорту, а починаючи з 80-х роківцей процес було прискорено, що істотного знизило рівень протекціонізму. Зарахунок цього відбувалось зростання експорту, і протягом 80-90-х років зросталачастка експорту у валовому внутрішньому продукті.
Експортериодержують істотні переваги від вільного доступу до імпортного устаткування ітехнологій завдяки низьким ставкам імпортного мита і непрямим податкам,встановленим на устаткування, що ввозиться, а також зрозумілих і ефективнихпроцедур, що регулюють внутрішні іноземні інвестиції.
Вважаю,що надійний і безподатковий доступ до імпортних виробничих ресурсів найкращезабезпечується одночасним використанням принаймні трьох різноманітних схем.Хоча кожна з них може відповідати досягненню конкретних експортних цілей, алесхеми повинні бути доступні всім діючим і потенційним експортерам. Дані схемимають і певні недоліки. Вони можуть тимчасово скоротити обсяг державнихнадходжень, а за високого рівня протекціонізму такі схеми створюють умови длярізноманітних зловживань. Розробка і реалізація схем потребують уваги політиківі значних адміністративних витрат з боку держави.
Однак,незважаючи на набуття чинності з 1 січня 2004 року Митним кодексом України,ситуація в галузі митного контролю та митного оформлення залишається непростою.Кількість нормативно-правових актів, що регулюють митну справу, не свідчить накористь якості регулювання правовідносин, що виникають у цій сфері.Недосконалість системи митного законодавства позначається на всій системінаціонального законодавства та розвитку митного права.
Беручидо уваги зазначені тенденції й умови правового регулювання митного контролю тамитного оформлення, пріоритетами у цій сфері мають стати:
–підвищення рівня захисту національних інтересів держави за допомогою інструментівмитної політики з одночасним збалансованим упровадженням міжнародних вимог тастандартів;
–спрощення митних процедур за рахунок покращення системи управління ризиками, щодасть змогу зосередитися на ідентифікації й інспектуванні високоризикованихвантажів;
–створення максимально сприятливого середовища для учасниківзовнішньоекономічної діяльності з метою активізації здійснення нимиекспортно-імпортних операцій;
–підвищення ефективності оперативного виявлення та протидії негативним явищам узовнішній торгівлі, які є потенційними загрозами безпеці й інтересам держави.
Дляцього необхідно:
–створити сприятливі нормативно-правові умови розширення прав митних органів участині доступу до інформації, що міститься в базах даних інших органівдержавної влади;
–забезпечити умови для ширшого застосування принципів постаудитконтролю уздійсненні митного контролю та поступового відходу від практики стовідсотковогофізичного огляду товарів;
–розробити національну концепцію створення та функціонування уповноваженихоператорів торгівлі з метою підвищення безпеки переміщення міжнародних вантажіві створення вигідних умов для учасників зовнішньоекономічної діяльності. Статусуповноваженого оператора мають отримувати суб’єкти ЗЕД, які відповідатимутьзаконодавчо встановленим критеріям (такими критеріями можуть бути: відсутністьнедобросовісних дій під час здійснення зовнішньоекономічних операцій,відсутність недостовірної та суперечливої інформації у товаросупровідних тафінансових документах, відсутність незаконних дій під час здійснення ЗЕД тощо).Отримання статусу передбачає для уповноваженого оператора торгівлі такі вигоди:значне спрощення процедур митного оформлення товарів, зменшення витрат набюрократичне оформлення шляхом скорочення переліку обов’язкових документів,зменшення витрат на проведення процедур із розмитнення товарів тощо. Має бутипередбачена можливість втрати статусу уповноваженого суб’єкта черезнедобросовісні дії із внесенням його до переліку суб’єктів підвищеного ризикуДержмитслужби;
–розробити програму реформування процедур митного оформлення, що ґрунтується націлковитій автоматизації процесів, упровадженні методик управління ризиками,профілювання й вибірковості. Для цього посилити взаємодію з іноземнимиекспертами з метою запозичення відповідного зарубіжного досвіду;
–розширити застосування системи управління ризиками, що об’єднує індикаториризику, розроблені в рамках діяльності митних та прикордонних органів, а такожзабезпечити відповідність цієї системи на оперативному рівні Рамковим стандартамбезпеки та спрощення світової торгівлі ВМО. Для цього необхідно забезпечитиєдині стандарти обміну даними на міжвідомчому рівні між українськимиправоохоронними та іншими відповідальними органами, які здійснюють моніторинг іконтроль зовнішньоекономічних операцій, а також володіють оперативноюінформацією;
–створити єдину систему використання попередньої інформації відповідно доположень Рекомендацій щодо інформаційних технологій Кіотської конвенції таРекомендацій з інтегрованого управління ланцюгом постачання товарів Всесвітньоїмитної організації з метою оперативного виявлення потенційно небезпечнихвантажів та запобігання наслідкам увезення недоброякісної, екологічно-,санітарно- й іншої небезпечної продукції ще на початковій стадії руху.
Висновки
Дослідившив даній курсовій роботі особливості митно-тарифної політики України я можузробити наступні висновки та узагальнення. По-перше, податкова політика Українияк складова фінансової політики на сучасному етапі має формуватися з огляду настосунки з іншими країнами. Тому розгляд особливостей митного оподаткування,яке є важливим економічним регулятором зовнішньоекономічної діяльності, насьогодення набуває особливої гостроти. Я визначила, що мито, безумовно, єподатком, оскільки, воно сплачується в обов’язковому безвідплатному порядкувідповідно до вітчизняного законодавства та не має конкретного цільовогопризначення. Відповідно мито є важливою складовою податкової системи iхарактеризується таким:
єнепрямим податком, а тому йому притаманні їх основні риси: по-перше, митовключається до ціни товару як надбавка i є податком на споживання; по-друге,мито має чітко виражену фіскальну природу; по-третє, стягується за тарифами;
єзагальнодержавним податком i у повному обсязі включається до Державного бюджетуУкраїни.
Митовиконує фактично ті самі функції, що й інші податки та збори, однак має певніособливості:
фіскальнафункція мита полягає в тому, що акумулюються кошти для виконання державоюпокладених на неї завдань. Такий суто фіскальний підхід для встановлення митабув характерним для епохи протекціонізму, коли спеціально встановлювалисявисокі ставки мита, однак з початку інтеграційних процесів відбулосяпослаблення ролі мита у формуванні доходів держав;
регулюючафункція мита полягає в тому, що завдяки диференціації ставок відбуваєтьсякоригування національних i світових цін.
Можнавиокремити три основні прояви цієї функції: протекціоністський (національнаціна буде значно нижчою за світову ціну разом із сплаченим митом), стимулюючий(національна ціна буде вищою за світову ціну разом із сплаченим митом) тастабілізуючий (національна ціна дорівнюватиме світовій ціні разом із сплачениммитом).
Наразівітчизняне митне законодавство та практика його застосування зазнають важливихзмін. 1 січня 2004 року чинності набув новий Митний кодекс України. Цього жроку набула чинності ціла низка підзаконних актів у сфері митного регулювання.В цілому можна стверджувати, що прийняття нового Митного кодексу зі змінамивнесеними Законами України № 291-IV від 28 листопада 2002 року та № 3488-IV від24 грудня 2002 року, було визначним кроком у вірному напрямку.
НовийМитний кодекс пов’язаний із застосуванням норм цілого комплексу законодавчих інормативних актів та міжнародних угод. Головні з них такі: Конституція України,Земельний кодекс України, Кримінальний кодекс України, Кодекс «Про Єдиниймитний тариф України», Кодекс України про адміністративні правопорушення(статті 1-212-4) Закон України «Про ліцензування певних видів господарськоїдіяльності«, Кодекс України про адміністративні правопорушення (статті 213 — 330), Угода про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів та торгівлі1994 року, Закон України «Про державний захист працівників суду іправоохоронних органів«, Закон України «Про державну службу«, Міжнароднаконвенція про Гармонізовану систему опису та кодування товарів, Митна конвенціяпро перевезення вантажів із застосуванням книжки МДП (Конвенція МДП),Генеральна угода з тарифів та торгівлі.
Питаннямитно-тарифного регулювання є одними з основних у розвитку зовнішньоекономічнихвідносин. Отже, особливої уваги необхідно приділяти вирішенню проблемвдосконалення системи митно-тарифного регулювання в Україні.
Митнаполітика України розвивалася в напрямі паралельного розвитку всіх сторінсистеми митно-тарифного регулювання у відповідності з передовими,загальновизнаними нормами і правилами міжнародної практики. Вона включалаодночасне вирішення проблем заповнення теоретичного вакууму, розбудови митноїінфраструктури і активну участь у опрацюванні митних режимів, що маютьзабезпечувати мінімізацію митних процедур та ефективність митного контролю.
Однак,незважаючи на набуття чинності з 1 січня 2004 року Митним кодексом України,ситуація в галузі митного контролю та митного оформлення залишається непростою.Кількість нормативно-правових актів, що регулюють митну справу, не свідчить накористь якості регулювання правовідносин, що виникають у цій сфері.Недосконалість системи митного законодавства позначається на всій системінаціонального законодавства та розвитку митного права.
Список використаних джерел
1.Митнийкодекс України
2.ЗаконУкраїни «Про зовнішньоекономічну діяльність»
3.БуковинскийА.Е „Теория международной торговли”. – М.: Дело, 2002. – 327с.
4.БункинаМ.К. Национальная экономика: Учеб. пособие. – М.: Дело, 2003. – 452 с.
5.ВласюкО.С. Модельний аналіз динаміки міжгалузевих цінових пропорцій в економіціУкраїни. – К.: НІСД, 2004. – 80 с. – (Сер.“Екон.стратегії”; Вип. 5).
6.ВласюкО.С., Ямпольська І.Л. Зовнішня торгівля України: стан та прогноз. – К.: НІСД,2004. – 63 с. – (Сер. “Наук. доповіді”; Вип. 49)
7.ГаджиевК.С. Геополитика. – М.: Междунар. отношения, 2000. – 384с.
8.МадияроваД.М. Стратегия формирования внешнеэкономической деятельности.- Алматы:Экономика, 1999. – 184с.
9.МихноІ., Сіренко В. До питання про ефективність міжнародного товарообміну України зкраїнами СНД // Економіка України. – 2004. – № 2. – С. 80.
10.РевенкоА. Проблемы формирования национальной экономической безопасности Украины//Экономика Украины. – 2004. – № 11. – С. 15.
11.Розвитокзовнішньої торгівлі України та її економічна безпека /В.Г. Андрійчук, О.С.Власюк, А.І. Мокій, В.П.Титаренко; За ред. В.Г. Андрійчука: Моногр. – К.: НІСД,2003. – 148 с. – (сер. “Екон. стратегії”; Вип. 4).
12.Хэрис,Дж. Мэнвилл. Международные финансы /Пер. с англ. – М.: Информ.-издат. дом“Филингъ”, 1999. – 296 с. – (Сер. “Экономика для практиков”).
13.www.uaie.com.ua- інформаційний сайт Української асоціації імпортерів і експортерів.
14.www.rada.gov.ua– офіційний сайт Верховної ради України
15.www.minfin.gov.ua– офіційний сайт Міністерства фінансів України