--PAGE_BREAK--Голод, різні національні біди і соціальні потрясіння також сприяють поширенню наркоманії.
Слабкі люди є в будь якому суспільстві, й багато хто з них намагається забутися та врятуватися від реального життя. Особливо це стосується молоді – часто невлаштованість життя, відсутність чіткої перспективи, неясність політичної платформи, безідейність, відсутність цілеспрямованості ведуть до розгубленості перед лицем суперечливої діяльності та можуть сприяти залученню до наркотиків. Не тільки ця розгубленість, а й безплідний порив до реальності, невдала спробі осмислити справжнє суперечності як свого життя, так і життя суспільства можуть бути благодійним ґрунтом, на якому проростає сім’я наркоманії.
Хоч у більшості країн ухвалені досить суворі закони що до контролю над виробництвом і споживанням наркотичних засобів, однак в обхід цих законів виробництво і торгівля ними ведуться в широких масштабах. Торгівці наркотиками за ради власного збагачення прагнуть до постійного збільшення своєї клієнтури, залучають до наркотичної трясовини дедалі нові й нові жертви, котрі рекрутуються в основному з молоді. Це призводить до постійного зростання наркоманії. Нечувані бариші торговців від реалізації наркотиків є однією з головних причин їх поширення, бо якщо є товар, знайдеться і покупець.
У сучасному світі існує організована система міжнародної контрабандної торгівлі різними наркотиками – гігантська імперія наркомафії. Опій, вирощений у країнах Ближнього і Середнього Сходу, нелегальними шляхами переправляють до Західної Європи і Північної Америки, де його переробляють в нелегальних лабораторіях Франції, Італії, Швейцарії.
США є основним ринком збуту наркотиків. Наркоманія і наркобізнес наклали тяжке тавро майже на всю Америку. Лише в Нью-Йорку наркобізнес приносить прибуток понад 220 млн. доларів на рік. Останнім часом і в інших країнах наркоманія стала справжнім лихом суспільства. Спрут міжнародної наркомафії охопив багато країн світу. Є дані, що вона має 500 млрд. доларів, в обігу, приблизно, стільки ж використовує на підкуп посадових осіб і рекламну діяльність. Питання торгівлі наркотиками та їх поширення обговорюється в парламентах і в різних міжнародних організаціях.
На поширення наркоманії впливає також розширення асортименту наркотичних засобів, поява безлічі нових сильнодіючих синтетичних наркотиків і речовин, які вживають лише з наркотичною метою (ЛСД та ін.) На жаль, поки що успіхи науки у створенні засобів руйнування життя значно перевищують її успіхи в боротьбі зі смертю. Розвитку наркоманії сприяє велика міграція населення, поява через це не традиційних для деяких регіонів наркотиків, наприклад гашиш у Європі, опіум у Америці.
Однією з соціальних причин було умисне поширення колонізаторами наркотиків серед населення колоніальних і залежних країн для фізичного і духовного виснаження народів з метою їх національного закабалення, поневолення і експлуатації. В історичному ракурсі це можна дослідити на прикладі Китаю, Індонезії та інших країн.
Сучасні американські письменники і поети, такі як Роберт Крілл, Ален Гінзбург, Уільян Берроуз та інші у своїх творах описують героїв — наркоманів, інтригуючи подробиці їх життя і відчуттів. Часто ці твори літератури створювали в проміжках між наркотичним одурманенням. Навіть деякі вчені, наприклад професор престижного Гарвардського університету Т.Лірі своїми двома публікаціям про наркотики, фактично сприяли їх розширенню. Англійський письменник О.Хакслі книгою “Брама сприйняття” лише підштовхнув розвиток наркоманії в Європі.
Нарешті треба врахувати ту обстановку, якій проживає молодь, ту досить велику групу юнаків і дівчат, для яких споживання наркотиків є новим віянням сучасної цивілізації. Однією з соціальних причин стало також потурання уряду де яких країн, зокрема відсутність належного контролю за поширенням наркотичних засобів, є легка їх доступність. Наркотичні засоби за бажанням можна придбати навіть у школах, ліцеях, вузах. Тому не дивно, що, згідно з даними де яких американських дослідників, тільки марихуану курять близько 50% школярів 8-10 класів. Діти приносять сигарети з наркотиком до школи, на вечірки і пригощають ними один одного.
На рівень наркоманії суттєво впливають механізми соціального контролю, до яких належать суспільство, мікро соціальне середовище. Обладнання цього контролю веде до поширення наркоманії.
Аналіз перелічених причин свідчить, що вони перебувають в площині соціальних проблем. Однак соціальні причини у виникненні наркоманії не єдині.
Особи з кримінального середовища насильно залучають новаків у тенета наркоманії для того, щоб втримати, а потім і закріпити їх приналежність до своєї групи з метою зробити тих, що тільки но вподобали наркотики, слухняним знаряддям злочинних задумів.
Навіть тоді, коли вживання втішної отрути є необхідним, законним, щоб приборкувати нестерпний біль, наркотик, що приймається як найефективніший болезаспокійливий засіб, труїть організм, породжує наркоманію, особливим за необхідності частих прийомів.
Для прикладу можна пригадати відому французьку співачку Едіт Піаф, у якої наркоманія з’явилася після соматичного захворювання. Вона описала свою трагедію у книзі “Моє життя”. Залежність від морфію у неї була на стільки велика що співачка не рідко прямо на сцені робила рятівні ін’єкції наркотику, щоб не впасти на очах у публіки.
Ще однією причиною розвитку наркоманії є недостатньо продумані, необережні, недбалі або навіть несумлінні медичні призначення, в наслідок яких може відбутися перше знайомство з наркотичними препаратами.
Загроза виникнення наркотичної залежності стає реальною, якщо людина не розуміє небезпеки вживання будь яких ліків без лікарського призначення.
У розвитку наркоманії відіграє значну роль не правильне виховання дитини, коли формується слабовілля, схильність втікати від труднощів. Особливу тривогу викликає зростання наркоманії серед школярів і студентів (у 6-8 раз за останні 5 років).
Найчастіше наркотики починають вживати підлітки, які живуть в неблагополучні соціально-побутовій обстановці. Це, як правило, діти з сімей соціально знижених батьків (алкоголіки), з неповних сімей або сімей з порушеними внутрішньо сімейними емоційно особистісними зв’язками.
До наступної соціально психологічної причини можна віднести негативний вплив мікросоціальних груп і негативного лідера.
Наркомани не лише подають негативний приклад, але й залучають до цієї пристрасті новаків. Вони потрібні їм як однодумці з якими вони діляться своїми наркотичними переживаннями, як клієнти, якім збувають наркотики, а також як “кролики”, які згодом визначають разову наркотичну дозу нової партії наркотиків. У наркології це явище називається “прозелітизм наркоманів”. Воно має велике поширення – прийнято вважати, що один наркоман залучає до наркоманії до 10 чоловік.
Велике значення під час першого прийому наркотику має цікавість. Майбутні наркомани намагаються задовольнити її, випробувати щось не знане, пізнати “незвичайне відчуття”, нове враження, загадкове переживання.
Де які артисти, діяльність яких вимагає тимчасового напруження, а іноді й високого підйому, іноді приймають різні допінги під час виходу на сцену. Робиться це з метою “поліпшити” свій психічний стан, позбутися хвилювання, страху перед публікою і мати більший успіх.
Не достатньо санітарно-освітня робота також сприяє поширенню наркоманії. Наркоманія – хвороба молодих. 85 % хворих на наркоманію — це люди віком від 16-35 років і більшість (90%) з них навіть не передбачало, які наслідки їх чекають. Неуцтво і наркотична безграмотність визначили їх ставлення до наркотиків. Багато хто вважав, що небезпека їм не загрожує, оскільки вони тільки палять гашиш, а наркоманія, за їхнім поняттям це коли “колються”. Так на ниві не знання і неуцтва виростає повна безстрашність прийому наркотичної речовини.
Говорячи про перше, потрібно відмітити, що наркоманія отримала розповсюдження в нашій країні саме в роки кризи: економічної, ідеологічної та політичної. Зв’язок між цими явищами безсумнівний.
В останній час виявлено, що неспокійний стан людської психіки має і хімічну природу. Виявлено, що хімічні “фактори неспокою”. Таким чином, проявляється зв’язок між наркоманією та екологічними, здвигами, забрудненням повітря, води та неправильне застосування хімії, які негативно впливають на організм в цьому напрямку.
Це свідчить про значну складність і різноманітність причин розвитку та поширення наркоманії, що ще раз підтверджує ту велику небезпеку, яку наркоманія несе з усіх боків у різних виявах.
4. Наслідки наркоманії
Багато вчених стали розуміти шкоду, завдану наркотиками, і виступати що до контролю над їхнім вживанням. І що ширше стали розповсюджуватися наркотичні засоби, то швидше приходило розуміння й усвідомлення хворобливих наслідків їх вживання.
Сучасні вчені і практичні лікарі отримали безліч доказів шкідливої дії наркотиків. Наукові факти диктують необхідність позбутися добросердного ставлення до прийому наркотичних речовин.
Наркотики мають наркотичну і токсичну дію. Наркотична дія виявляється в тому, що вони роблять людину психічну а потім фізично-залежною. Токсична дія виявляється в отруйливих властивостях наркотиків. Однак хода наркоманії не чутна, а сліди її спочатку не помітні.
Наркоманія – це важка хвороба психіки і всього організму, яка без лікування веде до деградації особистості, повної інвалідизації і передчасної смерті. Однак до цього захворювання, на відміну від інших, людина себе призводить сама, стаючи заложником с власної дурості й необережності.
По-перше, численні дослідження дії лікарських засобів свідчать про те, що на одні й ті ж самі дози здорові люди реагують інакше, ніж хворі. Дію медичного препарату розраховано лише на організм у стані хвороби, тому, що прийом ліків хворою людини веде до її одужання, а здоровою – до отруєння організму і порушення його функцій.
По – друге, наркотичні препарати не можна приймати з рідка і потроху оскільки це в корені суперечить їх природі. Ейфорична дія багатьох медичних препаратів часто настає лише в разі перевищення терапевтичної дози або порушення способу їх уведення. Необхідно назавжди запам’ятати, що найбільша небезпека полягає саме в першому прийому наркотику, в першому шприці!
Які ж жертви приносяться на вівтар наркоманії?
Це передусім власне здоров’я, здоров’я дітей, щастя близьких, шкода оточуючим і всьому суспільству. Прийомом наркотиків людина прирікає себе на повільне самогубство. Кінець наркоманії завжди драматичний – це життєва катастрофа.
Наркотичні речовини руйнують всі органи, але передусім вони згубно впливають на центральну нервову систему, яка є для них основною мішенню, тому наркотики називають нейтротипними отрутами.
Після вживання наркотику мозок людини буквально ним просочується. Наркотична речовина вільно проникає в мозок і насичує його тканину. Це спричиняє нейротоксичні явища: настають кисневе голодування і порушення проводнікової регуляції між основними центрами нервової системи.
Великі дози наркотику спричиняють втрату чутливості, параліч нервових закінчень, а також загибель незамінних, з найменшим механізмом нервових клітин мозку. Наркотики вражають насамперед найскладніший вищий відділ нервової системи – кору головного мозку.
Ослаблення психічної діяльності, її занепад відбуваються у наркоманів набагато швидше ніж у алкоголіків. У цьому разі передусім змінюється ядро особистості наркомана, порушуються головні людські риси, нівелюються індивідуально-особистісні особливості, різноманіття психічного життя.
У тих осіб, які почали вживати наркотики у період становлення особистості (у підлітковому віці) протягом 2-5 років формуються стійкі паталогічні особистісні зміни, їх поведінка стає психоподібною, часто поєднуються з антисоціальними і асоціальними діями. Якщо наркоманом стають у пізнішому віці деформація особистості менш виражена, але спостерігається значне зниження пам’яті не лише на поточні дії але й збіднюється запас знань.
Більшість наркоманій призводить до зниження інтелекту. Сильно знижується здібності до вищих асоціацій, творчості. Коло інтересів різко звужується і обмежується основною метою – добути наркотик.
Настрій надто нестійкий – він різко коливається від дратівливості до апатії, від депресії і туги до короткого стану добросердя. Згодом емоції тьмяніють.
Наркотики, потрапляючи до організму, дезорганізують сприйняття кольору, форму предметів, звуків, втрачається відчуття часу і простору. У деяких випадках можливе формування хронічних психозів, що нагадують шизофренію, з маренням, галюцинаціями.
У разі пригнічення функції ендокринних залоз знижується основний обмін, внаслідок цього знижується температура тіла, виникають симпатьоадреналінові кризи, що спричиняють головний біль, серцебиття, збліднення обличчя, остуду підвищення або зниження артеріального тиску. Внаслідок постійної інтоксикації може розвинутися цукровий діабет й інші ендокринні захворювання, сповільнюється ріст і розвиток м’язової системи, страждає статева функція. У чоловіків розвивається статеве безсилля, у жінок відмічають розлади менструального циклу, викидні, передчасні роди.
У дитини, народженої від матері – наркоманки, з перших годин життя виявляють ознаки наркоманії. Її організм вимагає тих наркотиків, які він отримував з кров’ю від матері. Позбавляючись наркотику після народження, вона реагує на це судомами, плачем або іншими проявами, властивими дорослим наркоманам у стані абсистенції. Часто ці діти народжуються з фізичною потворністю або фізичними відхиленнями, у них спостерігається затримка психічного розвитку, аж до вираженого недоумства, крім того часто такі новороджені бувають не життєздатні. За даними статистики, смертність новороджених, батьки яких були наркоманами дуже висока.
У наркоманів, особливо в тих, які вдихають наркотичні отруєння, вражаються органи дихальної системи, пригнічується їх функція. У цьому разі страждають як верхні дихальні шляхи, так і легені.
Наркомани часто страждають на такі специфічні й інфекційні захворювання, як вірусний гепатит стафілококовий ендокардит, сифіліс, правець, пневмонія, запалення вен (тромбофлебіт), гнійничкові й інші захворювання шкіри.
У наркоманів часто бувають захворювання, які здоровим людям не властиві.
Щоб визначити наслідки дії наркотиків, не завжди треба потрібне лікарське обстеження, іноді за зовнішнім виглядом можна визначити характер захворювання. Насамперед впадає в очі фізичне виснаження. Наркомани худі, бліді, виснажені, виглядають набагато старшими за свій вік, сонливі, втомлені, мляві, до всього байдужі. Обличчя їх створені спотворені ранніми зморшками, жовтувато-сірого відтінку, шкіра витончена, поступово робиться сухою, старою, лущиться, часто пігментована. Нерідко розвивається екзема. Організм зневоднений, позбавлений необхідного запасу вітамінів і білків.
У наслідок порушення живлення волосся наркомана, як правило, рано сивіють і лисіють, рідке волосся втрачає блиск, стає ламкими. Порушення трафіки відбивається і на нігтях: нігтьові пластинки по товщині, зморшкуваті, ламкі, розшаровуються. Зуби вражаються карієсом. “Гнилі” зуби і парадантид – звичне явище у зовнішності молодого наркомана. Через декілька років прийому наркотиків молодих людей не має більшої частини зубів.
Усе це свідчить, що наркоманія – дуже важке захворювання, що здебільшого призводять до ранньої інвалідизації і різкого скорочення тривалості життя. З упевненістю можна сказати, що кожна нова ін’єкція затягування або прийом у середину наркотичних речовин неминуче скорочують життя. Непомітно підточуючи і руйнуючи весь організм наркотичні отрути скорочують життя в 4-5 разів.
Як правило, третина наркоманів вмирають на потязі 5 років після початку вживання наркотиків, звичайно середній вік життя хронічного наркомана не перевищує 30 років, тому що організм не може витримати постійного виснаження. Смертність серед любителів наркотиків дуже висока.
Не менше 28 млн. чоловік у світі приймають психоактивні речовини, з них 1/3 ін’єктують токсичні препарати.
В Україні за останні 5 років показники поширеності смертності від наркоманії зросли майже в 2 рази. У 1999р. на обліку перебувало 91,5 тис. чоловік з них близько 70 000 хворих на наркоманію, 21 432 епізодично вживають наркотики. Реальна ця цифра споживачів наркотиків в 10-12 разів більша, зокрема у 1992р. на обліку перебувало 35 582 людини, які споживають наркотики. У 2003р. на обліку у Сумській області перебувало 908 чоловік; в Конотопському районі 0,9% наркоманів (70 чоловік на 100 000 населення), в Україні 173,9 на 100 000 населення (120 000 чоловік). Таким чином кількість офіційно зареєстрованих наркоманів зросла майже у 3 рази. А спеціальні дослідження свідчать, що реальна кількість споживачів наркотиків перевищила, 500 000 осіб. Тільки серед неповнолітніх цей показник зріс у 1,3 рази.
продолжение
--PAGE_BREAK--Отже, крах, до якого приходить наркоман, невідворотний. Цей крах – плата за відступництво від нормального способу життя, за те, що він переступив етичні та моральні правила і норми, вироблені людством у процесі розвитку.
5. Наркоманія і СНІД
У людини, що вподобала наркотики, страждають практично всі системи життєдіяльності організму. Вона, втрачає фізичне здоров’я та працездатність, у неї спотворюється сприйняття світу, деформується психіка. Однак, це ще не все. Наркомани наражаються ще на одну страшну небезпеку – зараження СНІДом.
У більшості наркоманів існують проблеми з житлом, роботою (її відсутність), а відповідно з грошима і законом. ВІЛ – інфікування стає для них ще однією проблемою.
Не випадково Указом Президента України від 10 грудня 1996р. №1184/96 об’єднано державні програми з профілактики СНІДу і наркоманії та утворено Національний комітет з профілактики наркоманії й захворювання на СНІД. (До цього Указу профілактика наркоманії існувала виключно в компетенції Міністерства охорони здоров’я, Міністерства освіти, Міністерства внутрішніх справ України, відповідно профілактичну роботу проводило кожне міністерство окремо, а значить не узгоджено). Актуальність такої організації очевидна, оскільки існує незаперечно жорсткий зв’язок наркоманії з епідемією СНІДу. Цей зв’язок відмічено і деякими зарубіжними вченими. Лікар Рон Байєр із Нью Йорка вважає, що наслідки боротьби зі СНІДом будуть нікчемними, доки не буде завдано удару по наркоманії, лише це може загальмувати поширення СНІДу.
Наркоманія, як вже відзначалося, існувала на зорі розвитку людства.
СНІД почали діагностувати тільки близько 20 років тому.
Синдром набутого імунодефіциту – СНІД – інфекційне захворювання, яке спричиняється вірусом імунодефіциту людини (ВІЛ). Воно характеризується глибоким порушенням клітинного імунітету с приєднанням на далі вторинних інфекцій і злоякісних новоутворень. Вірус імунодефіциту було відкрито у 1983 році у лабораторії Пастера у Франції дослідником Люком Монтаньє і його співробітниками.
У 1981 році було виявлено лише 5 випадків хворих на СНІД на Західному узбережжю США, то усього лише через 7 років у 130 країнах світу було зареєстровано понад 108 000 хворих, і вірусоносіїв – до 10 млн. чоловік. Однак кількість хворих і вірусоносіїв продовжує збільшуватись.
У 1991р. ВООЗ повідомила, що у всьому світі перейдений 500 000 рубіж зареєстрованих випадків СНІДу. У червні 1993р. ВООЗ відмічає вже 600 000 офіційно зареєстрованих випадків але реальне число їх оцінює в 2,5 млн. кількість вірусоносіїв до 13 – 15 млн. чоловік.
Згідно з даними в Міжнародного конгресу зі СНІДу, що проходив у Санкт Петербурзі в 1997 році, вибух захворюваності на СНІД і ВІЛ інфікування у 66 % випадків зумовлені ін’єкційними наркотиками, різке зростання числа яких було відзначено в Європі і 1996 – 1997 роках.
За даними семінару ВООЗ (1997), епідемія ВІЛ – інфекція в Західній Європі серед наркоманів почалася з середини 1980 років. До 1993 року було інфіковано до 30% наркоманів, а в деяких країнах (таких, як Іспанія, Італія) – до 70%. Перші 6 випадків захворювання на СНІД в Україні було діагностовано в 1987 році. У наступні 7 років зростання захворювання було незначним – зареєстровано 183 ВІЛ інфікованих, 43 з яких були хворі на СНІД, тобто що року виявляли 20-50 нових випадків ВІЛ інфікованих.
В червні 1982 року було визначено зв’язок виникнення СНІДу із вживання наркотику.
1985 рік виявився переломним. Соціальна і економічна кризи сприяли поширенню наркотиків, призвели до різкого збільшення ВІЛ інфікованих. Відтоді споживачі наркотиків (особливо важких) стали основною групою передавання інфекції.
Проникнення ВІЛ у середовище наркоманів і токсикоманів поклало початок нового етапу розвитку епідемії СНІДу. За 1995 рік порівняно з 1994 роком на території України загальна кількість ВІЛ інфікованих збільшилася майже в 4 рази і до кінця 1995 року досягла 1023. Уже через 2 місяці (на початок березня) кількість ВІЛ інфікованих подвоїлася і склала близько 2000, серед яких 300 чоловік були хворі на СНІД. Майже 70% всіх урахованих випадків ВІЛ інфікованих припадала на наркоманів. Поширення СНІДу в нашій країні набував катастрофічних розмірів.
Аналіз кількості ВІЛ інфікованих, офіційно зареєстрованих в Україні останніми роками, свідчить, що майже 90% нових випадків припадає на споживачів наркотиків. За 1998 рік зареєстровано 6516 ВІЛ інфікованих наркоманів, а за період з 1994 по 1998 рік і 1 місяць 1999 року – 19 676 чоловік. На січень 1999 року в нашій країні зареєстровано 25 214 ВІЛ інфікованих і 859 хворих на СНІД. При цьому необхідно зазначити, що йдеться лише про офіційно зареєстровані випадки. Реальна їх кількість, ймовірно, більша, оскільки встановити ВІЛ інфікування серед наркоманів досить складно.
Аналізуючи можна відзначити тісний зв’язок наркоманії зі СНІДом. Як ми бачимо, зростання захворюваності в цій групі відбувається катастрофічно швидко. Такі темпи, зростання СНІДу і ВІЛ інфекції в світі, в Європі та Україні свідчать про те, що наркомани не легко сприятливим контингентом і потенційними резервуаром цієї страшної інфекції. Тому наркоманів називають групою ризику що до СНІДу.
Наркомани заражаються СНІДом, коли ВІЛ, що знаходиться на стінках нестерильного шприца або голки, під час ін’єкції чергової порції наркотика потрапляє безпосередньо у кров людини.
Часто у наркоманів, що заражені ВІЛ, з’являються проблеми із законом. Вони залучаються до кримінальної діяльності, оскільки постійно потребують грошей для придбання наркотиків. У наслідок цього багато хто з них проводить багато часу у в’язницях. Збільшення кількості носіїв ВІЛ серед ув’язнених за рахунок ін’єкційних наркоманів останнім часом принесло багато проблем і ускладнень у місця позбавлення волі. Таким чином, ін’єкційні наркомани є найнебезпечнішою групою ризику відносно поширення ВІЛ інфекції.
Наркомани стоять перед вибором: перепродаж частини наркотиків іншим наркоманам, кримінальні дії – крадіжки, обман, шахрайство і не кримінальний спосіб – проституція. Тому, щоб мати гроші на придбання наркотиків для себе, а часто і для свого “близького друга”, дівчата-наркоманки, “необтяжені” етнічними принципами і охайністю, морально опускаючись, стають на шлях торгівлі своїм тілом. Це нерідко призводить до зараження ВІЛ і передачі інфекції іншим. Молоді жінки – наркоманки складають понад 30% загального числа всіх наркоманів. Крім того, проституція існує і серед чоловіків.
Хлопчики-підлітки, котрі прагнуть дістати гроші на купівлю наркотиків, стають об’єктом уваги злочинців-гомосексуалістів. Не кажучи про моральний бік цього питання, його психологічні наслідки, багато хто із збочинців можуть виявитися ВІЛ інфікованими.
Споживачі наркотиків можуть бути не лише потерпілими від ВІЛ, але й джерелом зараження інших.
Зростання наркоманії – це і зростання захворюваності на СНІД.
Перед усім хотілося б сказати за дітей, що народилися від жінок-наркоманок, заражених вірусом імунодефіциту. На січень 1999 року в Україні офіційно зареєстровано 764 дитини, хворі на СНІД.
Необхідні для придбання на наркотиків гроші зовсім не важко здобути за допомогою платного донорства. Можна навести сумний приклад виявлення у 1996 році у Краснодарському краї двох ВІЛ інфікованих донорів. Під час переливання крові не завжди використовують великі банки крові. Часто кров і її компоненти використовують “з коліс” без обов’язкової три місячної витримки. Навіть тестована донорська кров може стати джерелом інфекції.
На карту ставиться життя, оскільки наркоманія при всій своїй важкості лікування в певному проценті випадків виліковна, а про СНІД цього сказати не можна.
Наркоманія і СНІД порівняно з іншими захворюваннями вже сьогодні є не лише серйозними хворобами для індивіда, але й негативними та соціально небезпечними чинниками для всього суспільства. Усвідомлюючи небезпеку, яку несе ця поки що не приборкувана епідемія, в Одесі за технічного і фінансового сприяння ООН здійснюється перша експериментальна “програма, спрямована на зменшення шкоди” від медичного вживання наркотиків і профілактику СНІДу серед наркоманів. У Москві 1998 році було створено Хоспіс для наркоманів з термінальними ускладненнями СНІДУ.
Поки що відсутні вакцини і ефективні засоби для лікування хворих, єдиним на сьогодні “рецептом” проти нього залишається здоровий спосіб життя з етнічними принципами і моральною охайністю та усунення наркоманії як соціального явища з нашого життя.
Як видно, СНІД розвивається на грунті наркоманії, тому профілактика наркоманії – одночасно і профілактика СНІДу.
6. Наркоманія і злочинність
Але зростання наркоманії це не лише зростання СНІДу, а відповідно і зростання злочинів, що скоюються під дією наркотиків, це набуває загрозливих розмірів. Так, як що в Україні і 1989 році у стані наркотичного сп’яніння було скоєно 632 тяжких злочинів, то в 1994 році 7 638.
За словами начальника по боротьбі з нелегальним обігом наркотичних речовин по Конотопському району за останні 10 місяців (2003р.) було порушено 78 кримінальних справ: 28,3% з буту, 68% — тяжкі злочини вчинені наркоманами 43%-інші злочини вчинені наркоманами. Виявлені за збут наркотичних речовин факти захоплення наркоманією, розкрадання (крадіжка) наркотичних речовин.
Щоб роздобути гроші, наркомани йдуть на все – за допомогою обману, фальсифікації, шахрайства, жебрацтва, здирства вони отримують якусь суму грошей, шукають випадкові заробітки, забирають гроші у сім’ї, продають особисті речі і предмети загального користування сім’ї. Коли виносити з дому вже нема чого, наркоман іде на злочин, спочатку – не тяжкий (дрібні крадіжки у колишніх друзів і знайомих).
У міру розвитку наркоманії обважнюють проступки. Починаючи з дрібних крадіжок, злодійства, шахрайства, вимагання, підробки документів, рецептурних бланків, вони стають на шлях серйозніших, а потім і тяжких злочинів – крадіжок, грабежів, убивств.
Наркоманія не лише руйнує здоров’я, веде до морального спустошення і ростілення, а є підґрунтям багатьох злочинів.
Деградація особистості у наркоманів настає набагато швидше (у 10-20 раз), ніж у алкоголіків, і є однією з безпосередніх причин здійснення ними правопорушень.
Наркоманія набагато тісніше пов’язана із злочинністю, ніж алкоголізм. Цей зв’язок дуже чітко простежується в історії життя наркомана.
Розвиток наркоманії із злочинністю, пов’язана з нею, знаходяться у прямій залежності. Патологічна тяга до наркотичних речовин виявляється стимулятором до корисливих вбивств, якими переслідується мета заволодіти наркотиками або грошовими коштами для їх придбання. У цьому разі значна частина злочину здійснюється під впливом наркотиків.
Наркоманів часто використовують кримінальні структури. Потрапивши до рук досвідчених злочинців, наркомани стають знаряддям у їх руках. Обіцянками і роздачею наркотичних засобів, шантажем і погрозами вони схиляють або примушують наркоманів брати участь у крадіжках, пограбуваннях, убивствах. Спроба самогубства у нас юридично не карається, а тільки морально засуджується. Але повільне самогубство за допомогою наркотиків могло бути таким, що карається, оскільки поки людина доведе себе до смерті, вона завдасть дуже багато шкоди не лише своїм близьким, оточуючим, але і суспільству. До речі, в деяких країнах законодавством передбачено притягнення до відповідальності за вживання наркотиків.
Отже, хворий на наркоманію втрачає свою людську суть, а суспільство втрачає особистість і звалює на свої плечі витрати на утримання примітивного індивіда, інваліда, утриманця.
7. Методи боротьби з наркоманією
а) Медичні заходи
Людство з великим запізненням стало вживати широкомасштабних заходів з боротьби з цим злом. Фактично лише в 19 столітті уряди в деяких країнах намагалися заборонити або обмежити вживання і ввезення наркотиків. Але практично лише спочатку 20 століття, коли вживання наркотиків набуло повсюдного поширення, уряди багатьох країн стали проводити серйозні заходи щодо профілактики та усунення наркоманії.
Уперше 31 президент США Герберт Гувер (1929-1933) створив федеральну службу з наркотиків на чолі зі спеціальним комісаром.
Надалі майже кожний президент так чи інакше брав участь в розв’язанні цієї проблеми.
Аналогічні служби з’явилися в інших країнах. У Великобританії в 1968 році було організовано інститут з вивчення лікарської залежності. В ООН було засновано спеціальний відділ з наркотичних засобів, що виконує різноманітні функції включаючи і надання допомоги країнам у боротьби з наркоманією. Проблема наркоманії стає актуальною у всьому світі. Тому останнім часом що року проводяться міжнародні форуми і конференції для розв’язання проблем боротьби з наркотиком і питань усунення їх нелегального виробництва і торгівлі. У США щорічно витрачається 10-11 млрд. дол.(на 90% приватні пожертвування) на проти наркотичну освіту молоді.
Питання наркоманії постійно знаходиться у сфері уваги ВООЗ яка вивчає досвід боротьби у світі з цієї проблеми і виносить певні рішення. Щороку весь світ визначає день боротьби з наркоманією, щоб привернути увагу всіх шарів суспільства до цієї важливої проблеми. У Росії створено Російський Фонд з боротьби з наркоманією, що має широкі міжнародні зв’язки для зміцнення єдності в боротьбі з ворогом 21 століття. Ця загальна хвороба сучасності не оминула і нас. При чому стосується вона не лише вразливих верств населення. За словами віце-прем’єр-міністра Дмитра Табачника, у 2003 році зусиллями правоохоронних органів разом з Кабінетом з контролю за наркотиками при міністерстві охорони здоров’я України було припинено діяльність 1400 осередків нелегального виготовлення і вживання наркотичних препаратів, знешкоджено 132 підпільні нарколабораторії, ліквідовано 27 міжнародних каналів контрабанди наркотичних засобів.
Тим часом сьогодні серйозне занепокоєння викликає стан наркотизації населення, який перебуває на стабільно високому рівні.
І хоч загалом у нас напрацьована добра законодавча база, сказав віце-прем’єр міністр, у країні ще не створено відповідних механізмів практичного застосування норм вітчизняного застосування і міжнародного права що до боротьби з цим злом. На його думку, це стає серйозною криміногенною і суспільно політичною проблемою, а відсутність ефективних бар’єрів нелегального виготовлення розповсюдження наркотичних засобів та контрабандного завезення наркотичних речовин в країни створює загрозу національній безпеці. Тому віце-прем’єр-міністр наголосив на посилення заходів боротьби з поширенням наркоманії в Україні та активізації роботи насамперед Міністерства Внутрішніх справ, Служби безпеки України, Міносвіти та МОЗ (Міністерство охорони здоров’я). По першу чергу саме їм потрібно на розв’язанні низки проблем.
Кабінет Міністрів України має намір виділити з державного бюджету України 302 млн.грн для реалізації заходів, спрямованих на посилення боротьби з незаконним обігом наркотичних засобів, психотропних речовин, у 2003-2010р.р. Це зазначив (11.06.03) віце-прем’єр-міністр України Дмитро Табачник під час засідання Національної Координаційної Ради боротьби з наркоманією.
Дмитро Табачник підкреслив, що ці цілі уряд планує виділити 58,6 млн. (а в 2003 було 45 млн.грн).
За словами віце-прем’єр-міністра, ці кошти будуть направлені зокрема на поліпшення матеріальної бази лабораторії, створення реабілітаційних і діагностичних центрів, а також прикордонних пунктів і технічних підрозділів митної служби тощо.
На засіданні було прийняте рішення Доручити Раді Міністрів Автономної Республіки Крим, обласним, Київській та Севастопольській міськім державним адміністраціям, МВС України розробити регіональні програми спрямовані на протидію на законному обігу наркотиків та поширення наркоманії, особливо серед підлітків та молоді, у районах і містах з високими темпами наркотизації населення, забезпечити їх виконання.
Зокрема за дорученням Національної Координаційної Ради МОЗ України, МВС, СБУ, та органам місцевої влади у другому півріччі 2003 року були здійсненні комплексні перевірки підприємств, які здійснюють обіг наркотичних засобів, психотропних речовин. Міністерство внутрішніх справ повинно було підготовити проект постанови уряду про створення на базі Державного науково-дослідного експертно-криміналістичного центру міжвідомчої лабораторії для дослідження та ведення електронного каталогу відомостей про синтетичну та напівсинтетичні засоби і психотропні речовини. Державний комітет України у справах сім’ї та молоді повинен забезпечити центрами соціальних сфер для молоді просвітницьких заходів через мережу спеціалізованих служб для дітей, молоді, їхніх батьків з питань профілактики наркоманії, пропаганди здорового способу життя та формування практичних навичок протистояння шкідливому впливу наркотиків.
продолжение
--PAGE_BREAK--