КУРСОВА РОБОТА
На тему:
«ПРЕДМЕТ І МЕТОД ПРАВОВОЇ СТАТИСТИКИ ТА ЗНАЧЕННЯ ЇЇПОКАЗНИКІВ В ЗАБЕЗПЕЧЕННІ ПРАВОПОРЯДКУ»
Харків 2011
Вступ
Правова статистика є однією із галузей статистичної науки.На території нашої країни цей термін почав існувати лише з 1980 р., коливперше було опубліковано навчальний посібник з такою назвою.
Термін «правова статистика» на відмінувід терміну «судова статистика» значно краще характеризує сутність даної галузістатистики, яка своїми показниками відображає кількісну сторону різнихсоціальних явищ, пов`язаних із застосуванням норм права і реалізацією правовоївідповідальності: характеризує рівень, структуру і динаміку, причини та умовипроявів різних правопорушень і заходи по боротьбі з ними в конкретних умовахпростору і часу.
Історично назва «судова статистика» склалася за часівцарської Росії. Тоді ще не існувала статистика органів дізнання і досудовогослідства, адміністративно-правова статистика та інші галузі статистики. Унауковий обіг в нашій державі цей термін було введено на початку 30-х років ХХстоліття, коли виникла концепція так званого «судового права», яке повинно булоповністю замінити такі наукові дисципліни, як кримінальний та цивільний процес,а також організацію судових та правоохоронних органів. Проте ця концепція невитримала перевірки часом і повністю зникла з наукового обігу наприкінці 30-хроків.
1. Поняття правової статистики таісторія її розвитку в Україні
Велике значення для розвитку правовоїстатистики мають праці А.М. Радищева (1749–1802). Як відомо, Олександр Ізапросив Радищева до участі в «комісію щодо розробки законів». В 1802 роціз`являється його проект «Про законоположення», який істотно вплинув на початокорганізації збирання звітних даних міністерствами внутрішніх справ і юстиції. Вцій роботі розкрив можливості і зміст кримінальної статистики для законотворчоїдіяльності. Він вважав, що розробка нових гуманних законів можлива лише тоді,коли в розпорядженні комісії будуть знаходитися статистичні дані, які в повномуобсязі будуть висвітлювати злочинність з різних боків. Він запропонував системутаблиць («відомостей»), які необхідні, з його точки зору, для розробки новихзаконів в області окремих галузей права, а також розробив програмустатистичного дослідження злочинів і покарань, випередивши в цьому питанні набагато років західноєвропейських вчених. Але владні структури того часу незвернули на це ніякої уваги. Його праця не була надрукована.
Вважаємо, що організаційнокримінально-правова статистика на території нашої країни почала формуватися з1802 року, коли були запроваджені Міністерство внутрішніх справ і Міністерствоюстиції, які почали систематично одержувати і досліджувати дані про різнікримінально-правові явища.
Збирання різних статистичних данихіснувало і до цього терміну часу, але воно не носило систематичного характеру.Як правило, в цих даних не було відомостей про злочини, осіб, які їх вчинили, атакож про діяльність щодо виявлення цих фактів.
Тому і вважається що Маніфестом від 8вересня 1802 р. було положено начало нової системи державноїкримінально-правової статистики. Цим Маніфестом уся статистика Міністерствавнутрішніх справ поділялась на основну і поточну, яка включала повідомлення «попредметам поліції». Ці «предмети» повинні були виявити усі діяння, якіпорушували правопорядок, а також давати дані про результати роботи органівполіції.
В цих звітах зустрічається незначнакількість цифр, але вони є і за їх допомогою можна провести деякі порівняння, атакож обчислити узагальнюючі показники, наприклад, кількість вбивств ісамогубств на 10 тисяч населення.
Позитивним в цей час було і те, що цізвіти міністерств друкувалися.
В цей же час статистика як обов`язковийпредмет вводиться в гімназіях і університетах. В 1804 році в імператорськійАкадемії наук відкривається кафедра статистики, вченим якої було дозволенокористуватися офіційними матеріалами в казенних установах, хоча дані прополітичні злочини і фінанси вважалися державною таємницею.
З 1804 року до 1917 року усігубернатори повинні були представляти Міністерству внутрішніх справ, а потімМіністерству поліції (воно було засновано в 1811 році) щорічні звіти зчисловими додатками. На базі цих даних можна було встановити кількістьзлочинів, кількість злочинців ї їх ценз. Крім того вони надсилали щомісячнізвіти про «Особливі події», на базі яких розроблялися і складалися «Особливіподії в імперії».
В 1823 році дійсний член Російськоїакадемій наук К.Ф. Герман зробив доповідь про кількість вбивств тасамогубств у Росії за 1819–1820 роки. В своїй доповіді, значно раніше ніж Кетле(на 13 років), він висунув ідею, про закономірності розвитку злочинності і їїпричинної обумовленості. В цій доповіді він доказав зв`язок насильницькоїсмертності від соціальних явищ. Доповідь була надіслана Президенту Академіїнаук А.С. Шишкову, який її признав політично шкідливою, що призвело дотого, що ім`я цього російського вченого на довгий час було забуто.
Основним джерелом даних про злочинністьбула статистика Міністерства юстиції, яке відповідно до маніфесту від 25 червня1811 року проводило устрій судів цивільних і кримінальних. На базі одержаних змісць (губернські судові органи) матеріалів міністерство складало щорічні звітипро свою діяльність. Усі справи по кожній губернії поділялись на 6 груп:
1) «цікаві», тобто цивільні;
2) кримінальні;
3) слідчі;
4) заборгованість по векселям тазапозиченим листам;
5) суперечні та апеляційні;
6) безсуперечні по приписам, вимогам іклопотанням.
По кожній губернії також наводилисядані про кількість підсудних, а також про кількість осіб, які утримувалися підвартою.
Починаючи з 1830 року звітиМіністерства юстиції стають дійсно статистичними, вони включають до себе від 25до 40 таблиць, які супроводжуються пояснювальною запискою. Ці таблиці булисконструйовані по балансовому методу, що давало змогу контролювати вірністьзаповнення граф. При цьому ніхто не звертав увагу на те, що деякі справиобліковувалися у зв’язку з переходом з однієї інстанції до іншої декількаразів, що істотно спотворювало реальну картину.
Після організації в 1834 роцігубернських статистичних комітетів з`являються огляди з питань злочинності, яківони друкували.
В 1852 році статистичне відділенняМіністерства внутрішніх справ було перетворено в статистичний комітет, який з1857 року став називатися Центральним статистичним комітетом. Цьому комітетудоручалося збирати, критично перевіряти, приводити в порядок в обробляти усістатистичні дані, які необхідні уряду. З метою контролю за діяльністю слідчогоапарату, який з 1860 року було відділено від поліції і підпорядковано судовиморганам, з цього періоду Міністерство юстиції встановило спеціальну звітність(за два місяця і щорічну), яка дозволяла контролювати діяльність органівдосудового слідства. Облік злочинів крім вказаних міністерств в цей періодпроводили і тюремні органи.
В цей час з`являється багато робот потак званій моральній статистиці, важливішим розділом якої є кримінально-правовастатистика. На Міжнародному статистичному конгресі в Гаазі А. Кетле навів180 різних визначень моральної статистики. Поняття моральної статистика, атакож її найменування в науковий обіг ввів французький адвокат при апеляційномусуді і Парижі А. Геррі (1802–1867), який в 1833 році надрукував роботу підназвою «Досвід моральної статистики Франції» Хоча деякі вважають У. Петти «батькомморальної статистики». Геррі вважав, що «вкаждом общественном союзе имеется известная склонность к преступлениям, и путемразработки обширного уголовно-статистического материала стремился определитьважнейшие стороны преступности». Питаннямиморальної статистики ще раніше займалися представники школи політичноїарифметики – Д. Граунт, Е. Галлей, У. Петти, Е. Дюкпетьо(1804–1868) і багато інших дослідників західноєвропейських, роботи яких буливідомі. Усі ці дослідження знаменували перший етап у розвитку моральноїстатистики – пошук нових факторів, які підтверджують наявність закономірностейв розвитку суспільних явищ. Вважається що цей період продовжувався до серединиХІХ сторіччя.
Найбільш істотне значення в дослідженнісоціально-правових явищ зробив бельгійський вчений Кетле (1796–1874), якийзвернув увагу на повторюваність кримінальник явищ, встановив закономірність упроявах злочинності. Він був переконаний в тому, що існує стабільністькількості щорічно вчинених злочинів і на цій основі намагався вивестизакономірності руху злочинності.
Значний внесок в розвиток правовоїстатистики цього періоду було зроблено у 60-і роки ХІХ століття. В цей періодз`явилась значна кількість наукових праць, завдяки яким кримінальна статистикабула суттєво вдосконалена. В першу чергу слід назвати праці Е. Анучіна прозасланих, Н. Неклюдова про вік злочинців. Кримінально-статистичнимидослідженнями займалися П.М. Ткачев, Ю.Е Янсон, А.І. Чупров і інші.
Судовою реформою 1864 р. булипередбачені щорічні публікації даних про усі кримінальні справи. В 70-ті рокистали формуватися офіційні збірники статистичних відомостей по кримінальнимсправам, вступні нариси до яких писав проф. Є.Н. Тарновський. Відомостіпро злочинність за 1874–1894 р.р. були надруковані в збірнику «Итогирусской уголовной статистики», а за 1905–1915 р.р. – у «Ежегодныхсборниках статистических сведений Министерства юстиции».
З 1872 р. до 1909 р. діяла «купонна система»реєстрації кримінальних справ, що дозволяло Міністерству юстиції стежити зарухом кожної кримінальної справи. Сутність «купонної системи» полягала в тому,що до кожної порушеної кримінальної справи підшивався спеціальний зошит(відомості про провадження справи), який складався із 12 купонів. Кожний купонвідображав ту чи іншу процесуальну стадію розгляду кримінальної справи.Заповнення купонів було обов`язковим. Його заповнювали особи, які розглядаликримінальну справу, і вони ж несли персональну відповідальність за повноту ідостовірність відповідних даних. Таким чином, «купонна система» дозволялаконтролювати рух кожної кримінальної справи і встановлювати, які процесуальнідії щодо неї проваджені. Але після скасування «купонної системи» важко буловстановити, де знаходиться та чи інша кримінальна справа, і які процесуальнідії щодо неї були проваджені. Але ця система мала і негативний момент –виключну складність і громіздкість.
Купонна система не була єдино можливої системою ворганізації кримінально-правової статистики цього періоду. Міністерство юстиціїодночасно з нею збирало складну звітність від усіх закладів, яка в більшостісвоїх показників дублювала «купонну систему». За даними, які наводить М.М. Гернет,в 1914 р. до Міністерства юстиції подавалось 4407 річних, піврічних іінших звітів судових установ за 83 формами.
Таким чином, в період ХІХ сторіччя на території нашоїкраїни були закладені основи обліку правових явищ і їх наукового аналізу. Алеорганізація її в цей час не давала змоги встановити дійсні розміри злочинностів країні. Підтвердженням значного погіршення організації кримінально-правовоїстатистики може також бути ліквідація «купонної системи» в 1909 році.Міністерство юстиції повністю її ліквідувало і залишило систему децентралізаціїзвітності, що призвело до обчислення злочинності лише в особах, а такожнеможливості одержання даних про рух кримінальних справ.
За радянських часів було прийняте у 1918 році першеположення про організацію державної статистики в країні. Відповідно до цьогоположення в органах державної статистики при ЦСУ РСФСР, а потім у 1923 р.при ЦСУ СРСР були створені відділи «моральної статистики», які збирали дані проусі аморальні явища: правопорушення, злочини, алкоголізм, самогоноваріння,безпритульність неповнолітніх тощо. Відомості цей відділ одержував від усіхорганів, які вели боротьбу з тим чи іншим аморальним проявом.
Відомості про злочинність, судимість і інші правопорушенняаналізувалися за участю крупних вчених: М.М. Гернета, Є.І. Тарновського,Ю.П. Рядіна, О.О. Герцензона, Я.І. Куфаева, В.І. Харфіна та інших.
Для статистики злочинності найважливішою буламонографія М.М. Гернета (1874–1953) «Моральнаястатистика», яка була надрукована в1922 р., і в якій на значному статистичному матеріалі дореволюційної Росіїбуло проведено детальний аналіз злочинності, включаючи аналіз сезонностізлочинів, їх розподіл за часом доби.
Наприкінці 30-х років відділи «моральної статистики» ворганах державної статистики були ліквідовані. Уся правова статистикаорганізаційно стала будуватися лише за відомчою підпорядкованістю. Органи, щовели боротьбу з правопорушеннями, надсилали звіти тільки своєму вищому органу.Тривалий час навіть бланки документів первинного обліку не були уніфіковані. Зкінця 30-х до початку 60-х років ХХ століття статистичні дослідження правовихявищ переважно зводилися до аналізу їх у рамках діяльності правоохоронних ісудових органів. При цьому усі ці відомості мали гриф «для службовоговикористання» або «таємно після заповнення».
І лише у 1961 р., за ініціативою органів прокуратури,було впроваджено єдині бланки первинних документів для реєстрації злочинів ворганах внутрішніх справ і прокуратури. З цього часу і починає функціонуватиєдина система реєстрації злочинів в цих органах.
Починаючи з 1988 року усі правоохоронніоргани повинні подавати до обласних управлінь державної статистики (або доуправлінь статистики м. Києва, Севастополя, Автономної Республіки Крим) звітипро виявлені факти правопорушень і свою діяльність, крім даних прооперативно-розшукову діяльність. З цього ж року було знято і завісу таємничостіз показників правової статистики.
2. Мета, предмет та завданняправової статистики
Показники правової статистики дають змогу визначитирівень правопорядку в суспільстві завдяки цифровій характеристиці усіхправопорушень, розглянутих правоохоронними органами. Використовуючи дані правовоїстатистики, можна також охарактеризувати діяльність органів внутрішніх справ,прокуратури, органів суду, виправно-трудових закладів, господарських судів,нотаріату і інших органів, які виконують функції юрисдикції, виявити недоліки,які мали місце у роботі цих органів.
Перша і головна мета правової статистики – це цифрова характеристика і облікусіх правопорушень, які розглядаються в правоохоронних органах (органахвнутрішніх справ, прокуратури, органах суду, органах державної безпеки,виправно-трудових закладах, господарських судів, нотаріату та інших державнихорганах, які займаються розглядом правових явищ), а також заходів, спрямованихна боротьбу з цими правопорушеннями.
Друга мета правової статистики – дати цифрову характеристикудіяльності усіх правоохоронних органів, оцінити її ефективність завдякирозробленій системі показників, а також визначити додержання законності в їхроботі.
Предмет правової статистики – це кількісна сторона тих явищ і процесів, яківідносяться до сфери діяльності правоохоронних органів і пов`язані іззастосуванням норм права та реалізацією правової відповідальності унерозривному зв`язку з їх якісною стороною в конкретних умовах простору і часу.
Особливістю предмету правової статистики є те, щовона характеризує лише ті правові явища, які розглядалися правоохороннимиорганами. Якщо ті чи інші явища з якихось причин не зареєстровані, то правовастатистика їх не вивчає. Для встановлення рівня цих фактів необхідно проводитикримінологічні та соціологічні дослідження. В кримінології, наприклад, існуєтермін «латентна злочинність». Він характеризує ті злочини, які внаслідок діїрізних причин і умов, не були зареєстровані, але фактично вчинені. Правовастатистика про ці злочини не має ніякого уявлення.
Предмет правової статистики обумовлює і основнізавдання, які має вирішувати ця галузь статистичної науки:
1. Показники правової статистики повинні бутинадійною базою для розробки державної політики у сфері боротьби із злочинністюта іншими правопорушеннями, сприяти побудові правової держави.
2. Здійснення всебічного обліку, збирання, аналізута узагальнення статистичної інформації про правові явища.
3. Розробка і впровадження в практичну діяльністьправоохоронних органів системи обліку і обрахування показників, які базуютьсяна наслідках наукових досліджень, міжнародних стандартах та рекомендаціях.
4. Забезпечення вірогідності, об`єктивності,оперативності, стабільності та цілісності статистичної інформації з метоюрозробки єдиної програми статистичного обліку правових явищ, які будутьвикористовуватися і для розробки нових законодавчих актів.
5. Забезпечення доступності, гласності тавідкритості зведених статистичних даних про правові явища.
На нашу думку, для реалізації цих завдань в повномуобсязі треба побудувати єдину, а не відомчу систему органів правовоїстатистики, а також вдосконалити роботу аналітичних підрозділів у системіправоохоронних органів.
3. Взаємозв`язок правової статистики із загальноютеорією статистики
Правова статистика тісно пов`язана із загальноютеорією статистики. Загальна теорія статистики на основі математичних методіврозробляє теоретичні основи побудови тих чи інших показників, котрі можнавикористовувати незалежно від галузі статистики. Застосовуючи методи загальноїтеорії статистики і показники, розроблені нею, правова статистика має змогувивчати правові явища та їх прояви з різних боків.
Наприклад, загальною теорією статистики розробленомеханізм обчислення відносної величини інтенсивності. Правова статистика,використовуючи цей показник, обчислює коефіцієнт злочинності для характеристикикриміногенності регіонів та їх порівняння, а також коефіцієнт поширеностіцивільних і адміністративних справ в регіоні. Загальна теорія статистикирозробила механізм обчислення та використання відносної величини структури, аправова статистика, застосовуючи її, має змогу обчислити структурукримінальних, цивільних та адміністративних справ за різними класифікаційнимиознаками; визначити відсоток розкриття злочинів, який на практиці враховуєтьсядля характеристики якості роботи органів попереднього слідства та карногорозшуку.
Загальна теорія статистики – це теоретична основаправової статистики.
4. Етапи та методи правової статистики
Кожне статистичне дослідження в правовій статистиціпроходить шість етапів: підготовчий; статистичне спостереження; зведення тагрупування даних статистичного спостереження; аналіз статистичних даних таобчислення узагальнюючих показників; науково-теоретичний аналіз; друкуваннязведених статистичних даних. (Детальніше ці етапи висвітлені в попередньомурозділі).
При проведенні статистичного дослідження в правовійстатистиці можна використовувати різні методи:
1) метод масового статистичного спостереження;
2) метод групувань;
3) табличний метод;
4) графічний метод;
5) метод відносних величин;
6) метод середніх величин;
7) індексний метод;
8) метод кореляції;
9) інші математичні методи.
Один із найголовніших методів статистики – методмасового статистичного спостереження. Значення даного методу полягає втому, що, використовуючи закон великих чисел, правова статистика має змогуодержати вірогідні, науково вагомі та об`єктивні первинні дані про правовіявища і процеси, які нас цікавлять. Подальша обробка цих даних дає можливістьвиявити і встановити існування тих чи інших статистичних закономірностей. Лишетоді, коли зібрано достатня кількість фактів, можливо дійсно встановитиіснування або відсутність закономірностей. Сутність статистичного спостереженняполягає в науково організованому збиранні і реєстрації різних фактів правовихявищ за розробленими до початку спостереження документам первинного обліку. Нацьому етапі обов`язково на основі єдиних первинних документів проводитьсяреєстрація всіх виявлених злочинів, усіх осіб, які вчинили злочин і встановленів процесі розслідування кримінальних праць, а також реєстрація усіх іншихправових явищ, які виявлені. За результатами спостереження, наприклад, миможемо встановити, що в 2002 році в регіоні було зареєстровано 57598 злочини, атакож 33006 осіб, які вчинили ці злочини.
Метод групувань – це виділення в досліджуваному явищі найважливіших типів,характерних груп та підгруп за істотними ознаками (наприклад, групування усіхвчинених злочинів за їх видами; розподіл осіб, які вчинили злочини, за віком,статтю, родом занять; розподіл усіх адміністративних справ за видамиправопорушень тощо). Застосування цього методу дає можливість здійснитикласифікацію та типологізацію правових явищ та процесів, що вивчаються. Нацьому етапі ми завжди можемо одержати і отримаємо дані про абсолютну кількістьрізних правових явищ по істотним для них ознакам. Наприклад, в 2002 році буловиявлено 37239 неповнолітніх осіб, засуджено з них 20016 осіб.
Табличний та графічний методи дають змогу одержати наочне і раціональневикладення статистичних даних, які одержані внаслідок або проведеногостатистичного спостереження, або в результаті статистичного зведення, або післяпроведеного статичного аналізу даних.
Метод відносних величин – це спосіб відображення кількісного співвідношення міжправовими та іншими соціальними явищами. Залежно від того, з якою метоюзастосовується цей метод, можна здійснити територіальні порівняння,охарактеризувати склад сукупності, зробити висновки про зміну явища протягомпевного періоду.
Наприклад, за наведеними раніш даними, мивстановлюємо, що в 2002 році тяжкі злочини складали 37,4% від загальноїкількості зареєстрованих злочинів (/> Питомавага неповнолітніх в загальній кількості осіб, які вчинили злочини у 2002 році– 9,6% />.
Метод середніх величин полягає в обчисленні узагальнюючих показників, якіхарактеризують типовий розмір ознаки в конкретних умовах простору і часу.Завдання цього методу – одним показником дати характеристику рівня розвиткуознаки у всіх одиниць однорідної статистичної сукупності. Наприклад, протягомроку в регіоні виявлено 1157 організованих злочинних угрупувань, якими вчинено9273 злочини, тобто в середньому кожним угрупуванням вчинено 8 злочинів.
Індексний метод дає змогу охарактеризувати зміну рівня сукупності явищ вчасі чи в просторі або порівняти його з плановим завданням, нормою, стандартом.
Кореляційний метод – це встановлення і вимірювання щільності взаємозв`язкуміж різноманітними явищами суспільного життя.
Інші математичні методи залежно від галузей правової статистики використовуються уміру необхідності.
5. Галузі правової статистики і їх взаємозв`язок зіншими правовими науками
Правова статистика вивчає різні правові явища.Залежно від характеру, обсягу і органів, які одержують і подають статистичнуінформацію, правову статистику можна поділити на такі галузі: 1) статистикаконституційного судочинства; 2) кримінально-правова статистика; 3)цивільно-правова статистика; 4) адміністративно-правова статистика; 5)статистика дисциплінарних правопорушень; 6) статистика прокурорського нагляду;7) господарсько-правова статистика; 8) митна статистика.
В деяких літературних джерелах можна зустріти іінший розподіл правової статистики на галузі. Вважаємо, що виділення наведенихгалузей є найбільш вдалим і відповідає дійсному рівню розвитку правовоїстатистики на сучасному етапі, а також структурі правоохоронних іправозастосовних органів держави.
Статистика конституційного судочинства характеризує своїми показниками діяльністьКонституційного Суду в Україні: скільки було виявлено порушень конституційногозаконодавства, скільки справ було розглянуто Конституційним Судом і які рішеннябули прийняті.
Кримінально-правова статистика характеризує увесь комплекс заходів по боротьбі зізлочинністю; дає кількісно-якісну характеристику всіх вчинених злочинів; осіб,які вчинили злочини; а також покарань. Своїми показниками вона характеризує і відтворюєусі стадії кримінального процесу, дає характеристику рівня, структури ідинаміки злочинності. Кримінально-правова статистика є основною інформаційноюбазою кримінології. Слід звернути увагу на те, що кримінально-правовастатистика характеризує не усі вчинені злочини, а лише ті, які були виявлені,зареєстровані і по яких провадилися ті чи інші слідчі дії або застосовувалисязаходи адміністративного чи громадського впливу.
Кримінально-правова статистика залежно від стадійкримінального процесу складається із таких розділів, органічно пов`язаних міжсобою: а) статистика органів дізнання та досудового слідства; б) статистикакримінального судочинства; в) статистика виконання вироків.
Статистика органів дізнання та досудового слідства характеризує різні сторони діяльності державнихорганів, які займаються розслідуванням злочинів і виявленням осіб, що їхвчинили. До них відносяться органи дізнання, які функціонують відповідно достаті 101 Кримінально-процесуального кодексу України; органи досудового слідства,які функціонують відповідно до статі 102 Кримінально-процесуального кодексуУкраїни. До цього розділу кримінально-правової статистики входять показники прокількість зареєстрованих злочинів, кількість виявлених осіб, які вчинилизлочини, а також облік заходів по розслідуванню злочинів, строки розслідування,кількість розкритих злочинів, характеристика застосування запобіжних заходівтощо.
Статистика кримінального судочинства досліджує роботу органів суду по розглядукримінальних справ. Завдяки цьому розділу можна охарактеризувати кількістькримінальних справ, які надійшли до суду; кількість підсудних; кількістьзасуджених осіб; кількість виправданих осіб; кількість поданих апеляцій,кількість справ, які були розглянуті в касаційній інстанції, і наслідки цьогорозгляду; строки розгляду справ; а також процесуальні дії суду.
Статистика виконання вироків дає уявлення про діяльність органів, які виконуютьвизначені судовими вироками покарання. Цей розділ характеризує облік усіхзасуджених з розподілом за видами покарань; облік діяльності органів суду івиправно-трудових закладів по умовно-достроковому звільненню від покарань ізаміні покарання більш м`яким, а також рішення про переведення з одноговиправно-трудового закладу до іншого тощо.
Таким чином, показники кримінально-правовоїстатистики, з одного боку, характеризують рівень, структуру і динамікузлочинності та судимості, а з іншого – діяльність органів дізнання, органівдосудового слідства, органів суду, органів виконання вироків по здійсненнюкримінальної правозастосовної практики.
Цивільно-правова статистика характеризує облік усіх цивільних справ, якізнаходилися на розгляді в судових органах, облік наслідків судової діяльностіпо розгляду цивільних справ, а також облік цивільних правовідносин, що засвідчуютьсяв адміністративному, нотаріальному або безперечному судовому впровадженню(наприклад, засвідчення нотаріусом заповіту, засвідчення судом стажу роботи і т. п.).
Відповідно до вимог цивільного процесу і характеруустанов, які його здійснюють цивільно-правова статистика розділяється на такідва підрозділи: а) статистика цивільного судочинства; б) статистика виконаннясудових рішень.
Статистика цивільного судочинства відображує роботу органів суду по розглядуцивільних справ, які надійшли до них; облік основних процесуальних дій; строкирозгляду цивільних справ; кількість винесених судових рішень; облік кількостісправ, які були розглянуті апеляційними судами і судами касаційної інстанції, іякі рішення по ним були прийняті; облік діяльності нотаріальних органів і тощо.
Статистика виконання судових рішень відображує діяльність державних виконавців повиконанню рішень суду з цивільних справ.
Адміністративно-правова статистика характеризує кількість виявлених і зареєстрованихправопорушень; кількість осіб, які вчинили ці правопорушення; видиадміністративних стягнень, які були накладені на осіб; а також показникидіяльності різних державних органів, які мають право накладати адміністративністягнення.
Статистика прокурорського нагляду характеризує діяльність органів прокуратури понагляду за додержанням законності в різних сферах життя держави.
Статистика дисциплінарних правопорушень відображає трудову дисципліну на державнихпідприємствах. Ці данні повинні подаватися керівниками підприємств, вониобов`язково вносяться до статистичної звітності різних міністерств і відомств.
Господарсько-правова статистика характеризує діяльність господарських судів порозгляду господарських спорів між юридичними особами.
Митна статистика своїми показниками характеризує інформацію про переміщеннятоварів через митний кордон України шляхом збирання, формування, опрацювання,узагальнення, всебічного аналізу та зберігання статистичної інформації з питаньмитної справи та зовнішньої торгівлі товарами. Вона складається з митної статистикизовнішньої торгівлі і спеціальної митної статистики. Митна статистиказовнішньої торгівлі являє собою узагальнену та відповідним чиномсистематизовану інформацію про переміщення товарів через митний кордон.Спеціальна митна статистика складається з таких частин: статистикидекларування; статистику справляння податків і зборів; статистика з питаньборотьби з контрабандою та порушеннями митних правил; статистикапасажиропотоків; статистика міжнародних перевезень та інші види, які містятьвідомості з кадрових питань, з питань боротьби з правопорушеннями в митнихорганах, з адміністративно-господарських питань та інші відомості.
Схематично усі зазначені галузі правової статистикиз урахуванням їх значення можна представити у вигляді наступної схеми (див.рис. 1). Галузі правової статистики Статистика конституційного судочинства Кримінально-правова статистика Митна статистика Статистика прокурорського нагляду Господарсько-правова статистика Адміністративно-правова статистика Цивільно-правова статистика Статистика дисциплінарних правопорушень Статистика органів дізнання та досудового слідства Статистика кримінального судочинства Статистика виконання покарань Статистика цивільного судочинства Статистика виконання судових рішень /> /> /> /> /> /> /> /> /> /> /> /> /> /> /> /> /> /> /> /> /> /> /> />
Рис. 1. Галузі правової статистики
Таким чином, правова статистика, поділяючись нанаведені галузі, дає змогу вивчати правові явища з різних сторін, але завждигалузі правової статистики пов`язані між собою і їх комплексне застосуваннядозволяє вивчати закономірності в розвитку правових явищ.
Наведені галузі правової статистики дають змогудійти до висновку, що правова статистика тісним чином пов`язана з усіма наукамикримінально-правового, цивільно-правового та адміністративно-правового циклів.Цей зв`язок проявляється у тому, що конструювання системи показників правовоїстатистики базується на теоретичних узагальненнях і положеннях різноманітнихправових наук, з одного боку. А з іншого – висновки, які здобуті в наслідокстатистичного аналізу правових явищ, дають змогу оцінити ефективність діїправових норм, практики їх застосування і більш обґрунтовано робити теоретичнівисновки і законодавчі пропозиції про необхідність їх зміни.
Таким чином, результати статистичних дослідженьшироко застосовуються усіма юридичними науками при вирішенні своїх специфічнихзавдань.
6. Структура статистичного апарату в органах суду, прокуратуріта в органах внутрішніх справ
Керівництво статистичною роботою судових органів іінших органів юстиції покладено на Міністерство юстиції України, де єсамостійне управління судової статистики. Це управління розробляє табельстатистичної звітності, розробляє і друкує інструкції по їх заповненню, одержуєі зводить статистичні дані про діяльність органів суду по розглядукримінальних, цивільних та адміністративних справ, а також про діяльністьорганів нотаріату, адвокатів, експертних установ. На базі аналізу усіх данихуправління статистики складає узагальнення, огляди та доповіді, а також друкуєстатистичні збірники.
В обласних управліннях міністерства юстиціїзнаходяться сектор судової статистики, який входить до складу відділу судовоїстатистики, в складі якого головні консультанти і провідні консультанти посудовій статистиці та спеціальній роботі контролюють надходження первиннихдокументів і звітності районних органів; проводять інструктаж різних органівюстиції районного рангу відносно того, як треба вести первинний облік,заповнювати документи первинного обліку і бланки статистичної звітності.
За усі статистичні дані, які надсилаються до обласноговідділу юстиції, несе персональну відповідальність голова районного суду;керівник нотаріальної контори; голова експертної установи і т. п.Персональну відповідальність несе і кожна окрема особа, яка заповнила іпідписала той чи інший документ первинного обліку. Тому, наприклад, заповнюватистатистичну картку на підсудного повинен лише суддя, який розглядав кримінальнусправу по суті.
В Верховному суді Україні є управління узагальненнясудової практики та аналізу судової статистики.
Керівництво статистичною роботою в органахпрокуратури проводиться відділом статистики, який підпорядковується одному іззаступників Генерального прокурора України. Цей відділ розробляє показникистатистичної звітності органів прокуратури, розробляє і друкує бланки статистичноїзвітності і інструкції по їх заповненню і поданню органами прокуратури. Наоснові узагальнення та аналізу статистичних даних цей відділ готовить і друкуєаналітичні збірники, доповіді.
В прокуратурі області наказом прокурора областіпризначається спеціальний помічник області, який відповідає за усю статистичнуроботу: він перевіряє, як організовано первинний облік в прокуратурах районівобласті, проводить інструктаж про порядок ведення обліку та заповненнюдокументів первинного обліку для районних прокуратур області, аналізує усізвіти районних прокуратур, а також складає статистичні звіти про роботупрокуратури області, які в суворо обумовлені строки подаються у відділстатистики Генеральної прокуратури України.
В районних та міських прокуратурах відповідальністьза усю статистичну роботу несе прокурор відповідного рівня. Він повиненконтролювати порядок ведення документів первинного обліку в межах конкретноїпрокуратури, а також складати усі бланки статистичної звітності, яка подаєтьсядо прокуратури області. Перекладати цю роботу на інших осіб прокурор району(міста) області не має права, тому що він завжди несе персональнувідповідальність за якість поданих первинних і зведених статистичних даних.
Керівництво статистичною роботою в органахвнутрішніх справ покладено (з травня 1998 року) на підставі внутрішнього наказуна Управління оперативної інформації Міністерства внутрішніх справ, якефункціонує, як підрозділ в складі штабу Міністерства внутрішніх справ. ЦеУправління оперативної інформації розробляє бланки документів первинного обліку(документів, які характеризують роботу органів досудового слідства і органівдізнання, з 1961 року разом з відділом статистики Генеральної прокуратури),друкує інструкції по їх заповненню (також разом з прокуратурою), отримує ізводить показники статистичної звітності, які подані в масштабах окремихобластей, республіки Крим, м. Севастополя і м. Києва), проводить їх аналіз,обчислює усі показники (деякі лише обраховує це Управління, наприклад,коефіцієнт злочинності в Україні в цілому і в межах окремих територій;починаючи з 1999 року воно його обчислює щомісячно наростаючим підсумком),складає щорічні огляди про рівень злочинності, її структуру, динаміку,тенденції її зміни і наслідки боротьби із злочинністю в масштабах окремихтериторій і усієї країни в цілому. Щорічно друкує експрес-інформацію про станзлочинності на території України.
В управлінні міністерства внутрішніх справ тієї чиміншої області усією статистичною роботою займається управління (відділи абовідділення) оперативної інформації, яке проводить постійний контроль заподанням та якістю заповнення документів первинного обліку, які щодобовонадходять із відділів внутрішніх справ, а також зведення усіх даних в масштабахобласті.
В районних, міських відділах внутрішніх справстатистичну роботу веде співробітник по веденню обліково-реєстраційної тастатистичної роботи (ст. інспектор або інспектор по обліково-реєстраційній,статистичній та оперативній інформації). Він повинен своєчасно збирати іреєструвати документи первинного обліку в журналі реєстрації і щодобовопередавати їх до управління оперативної інформації управління міністерствавнутрішніх справ області.
Персональну відповідальність за своєчасне і якіснезаповнення та реєстрацію усіх первинних документів несе особа, яка розглядаєкримінальну справу по суті (працівник органу дізнання, слідчий або інша особа).
Звіт про роботу районного, міського відділу органувнутрішніх справ складається його начальником, який несе персональнувідповідальність за усі надані статистичні дані. Починаючи з 1988 року усіправоохоронні органи повинні подавати звітність в органи державної статистики.Так, наприклад, усі 29 органів та установ, які мають право накладатиадміністративні стягнення, обов`язково щорічно надсилають звіт по формі 1-АП вобласне статистичне управління в управління соціальної статистики (ранішнадсилали 2 рази на рік, тобто за півріччя і рік в цілому). Таким чином,організація статистичного апарату в органах суду, прокуратурі та органахвнутрішніх справ забезпечує збирання, обробку та аналіз статистичних даних, якінеобхідні для: а) всебічної характеристики їх діяльності; б) більш ефективноговиконання покладених на них завдань.
7. Значення даних правової статистики для зміцненняправопорядку в країні
правовий статистика прокуратура суд
Статистика взагалі – це барометр соціального життякраїни. Правова статистика своїми показниками завжди характеризує тенденції іхарактер законодавчої, правоохоронної та правозастовної діяльності державнихорганів. Тому вона має велике наукове і практичне значення при вирішеннірізноманітних проблем розбудови правової держави.
Статистичні дані – це джерело для оперативногокерівництва правоохоронними органами, тому що вони дають характеристику їхдіяльності. Це дає змогу керівництву відповідного міністерства або відомствасистематично контролювати діяльність підвідомчих органів, виявляти позитивні танегативні сторони статистичної роботи та приймати відповідні рішення для їївдосконалення та покрашення.
Так, наприклад, показники, які характеризуютьроботу органів внутрішніх справ, дають змогу встановити, які недоліки маютьмісце в їх роботі, які досягнення вони мають в справі розкриття злочинів, якітенденції в тому чи іншому регіоні стосовно зниження або зростання криміногенноїобстановки і які заходи необхідні для її покрашення.
Дані статистики органів суду дають змогу встановитиобсяг і якість роботи судів по здійсненню правосуддя: тривалість судочинства,навантаження на кожного окремого суддю, тривалість розгляду справ, якість їхрозгляду, характер судової репресії, застосування тих чи інших видів покарань.
Відомості статистики органів виконуючих покаранняхарактеризують склад засуджених за різними показниками (наприклад, за статтю,віком, кількістю попередніх засуджень і т. п.), про кількість засудженихдо різних видів покарань, а також про наповнюваність місць позбавлення волізасудженими і т. п.
Статистичні звіти дають змогу керівним органамвстановлювати основні тенденції в діяльності органів суду, прокуратури, міліціїта виправно-трудових установ, виявляти типові недоліки в їх діяльності ізастосовувати міри по їх ліквідації та недопущенню в майбутньому.
Статистичні дані мають дуже велике значення всправі контролю і визначенню напрямку діяльності органів правосуддя. Зрозуміло,що це не єдина форма такого контролю, але разом з іншими матеріалами(обстежень, ревізій та вивчення окремих категорій справ) статистичні показникизображують собою найважливіше джерело для контролю за роботою цих органів.
Реально статичний аналіз діяльності правоохороннихорганів проводиться головним чином на базі існуючої статистичної звітності, якаохоплює своїми показниками усі стадії кримінального, цивільного таадміністративного процесу.
Наприклад, для оцінки якості роботи районних судівможна використати такі показники, як кількість відмінених та змінених вироків ірішень, встановлення реальності виконання судових рішень, особливо провідшкодування збитків, види та розміри покарань.
Показники правової статистики широковикористовуються при узагальненні судової та прокурорської практики. Статистикадає, наприклад, змогу визначити основні напрямки в розвитку судової репресії,виявити наскільки типові недоліки при встановленні кримінальних покарань(наприклад, вивчені нами кримінальні справи про економічну злочинність вУкраїні дали змогу встановити таку закономірність, що при значному їх зростанню(вони складають зараз в структурі злочинності 2/3) значна кількість осібзвільняється від кримінальної відповідальності. Так, з 34,3 тисячі осіб, які вчинилигосподарські, посадові та інші корисливі злочини, лише 11,7 тисяч (34,1%)притягнуто до кримінальної відповідальності, останні (60,9%) від неї звільнені.
Тому важливо постійно використовувати такі дані, щодають змогу виявити основні недоліки в роботі, а також їх причини та прийнятизаходи до їх усуненню.
Але обмежуватися при оцінці роботи правоохороннихорганів лише даними правової статистики було б невірним. Вони завжди повинніпідсилюватися поглибленим вивченням конкретних кримінальних справ. Тому керівніоргани, особливо Верховний Суд України, часто запитує через апеляційні судикримінальні, цивільні та адміністративні справи по окремих категоріях дляузагальнення практики.
Виключно велика роль правової, в першу чергу,кримінально-правової статистики, при вивченні та попереджені злочинності.Кримінально-правова статистика дає вичерпну науково-обґрунтовану інформацію простан злочинності, її структуру та динаміку, про причини та умови, які сприяютьзлочинності, про особу злочинця, про позитивні та негативні моменти вдіяльності міліції, прокуратури, суду та установ виконання покарання, пропрогнозування динаміки злочинності. Статистичний метод – це один із основнихметодів кримінологічних досліджень. Науково-обґрунтоване вивчення проблемзлочинності – це вивчення статистико-кримінологічне. Відрив цих наук можепривести лише до схоластичних побудов завдань і програм боротьби зізлочинністю.
Статистичні дані дають змогу вирішити питання проматеріально-фінансове забезпечення правоохоронних органів, про вірну дислокаціюсудових, слідчих та виправно-трудових установ, для проектування штатів,проведення фінансування та підготовки кадрів судово-слідчих працівників,підвищення їх кваліфікації і т. п. Усі ці питання можна вирішити лише набазі даних статистики. Так, наприклад, встановивши обсяг роботи слідства абосудді якогось району, можна вирішити питання про зміни в штатному розкладі.
Наступна форма використання правової статистики –це сфера законодавства. Розробка проектів законів не може проводитися без аналізуцілого ряду показників правової статистики. Статистичні дані в деяких випадкахобґрунтовують необхідність введення змін до того чи іншого закону, тобтопідтверджують доцільність або недоцільність дії в даний термін часу конкретногозакону та його ефективність.
І остання форма використання правової статистики –це область науково-теоретичного дослідження. Правова статистика має великезначення при науково-дослідницькій роботі по вивченню злочинності та іншихпитань кримінології, кримінального, цивільного та адміністративного права тапроцесу, криміналістики і інших правових наук. Дані правової статистики як биілюструють відповідні положення та обґрунтовують висновки цих наук. Правовастатистика таким чином є одним із важливіших джерел, які забезпечують юридичнунауку фактичним матеріалом для теоретичного узагальнення.
Таким чином, основними формами використання данихправової статистики є: загальна характеристика рівня, структури і динамікиправових явищ; характеристика правоохоронної діяльності; оперативне керівництвоправоохоронними органами; контроль за їх діяльністю та напрямками цієїдіяльності; узагальнення судової, слідчої і прокурорської практики; вивчення тапопередження злочинності і інших правопорушень; вирішення питаньматеріально-технічного і фінансового забезпечення діяльності правоохороннихорганів; вирішення питань внесення змін до чинного законодавства; проведеннянаукових досліджень.
Недостатнє використання кримінально-правовоїстатистики в недалекому минулому, її таємність та закритість стали однією ізсуттєвих причин відриву правової науки від практики боротьби зі злочинністю ііншими правопорушеннями. Тільки застосовуючи масові дані статистичногоспостереження можна виявити основні тенденції в розвитку кримінально-правових,цивільно-правових та адміністративно-правових явищ в країні і окремих їїрегіонах.
Значним досягнення всієї юридичної науки можнавважати прийняття у 2001 році Кримінального Кодексу України, який вступив в діюз 1 вересня, а також інших правових актів, рівень їх значно вищий, ніж ранішдіюча законодавча база.
Список літератури
1. Лунеев В.В. Юридическаястатистика: Учебник. – М.: Юристъ, 2009. – 400 с.
2. Постанова Кабінету МіністрівУкраїни «Про порядок ведення спеціальної митної статистики» від 12 грудня 2002 р.№1865. // Урядовий кур`єр 19.12. 2002. – с. 20.
3. Правова статистика: Навч.посібник /О.Г. Кальман, І.0. Христич. – Х.: «Право», 2008. – 204 с.
4. Правова статистика. Курслекцій./ О.М. Джужа, Ю.В. Александров, В.В. Василевич та інші.Під заг. ред. О.М. Джужи. – К.: [НАВСУ: Правові джерела], 2007. – 336 с.
5. Савюк Л.К. Правоваястатистика: Учебник. – М.: Юристъ, 2009. – 588 с.
6. Словарь криминологических истатистических терминов. // Кальман А.Г., Христич И.А. – Х.: ИИПП АПрН Украины, изд-во «Гимназия», 2008. –96 с.
7. Статистика: Підручник / Заред, А.В. Головача, А.М. Єріної, О.В. Козирєва. – К.: Вища шк., 2008. – 623 с.
8. Статистика: Підручник/ С.С. Герасименко,А.В. Головач, А.М. Єріна та ін.; За наук. ред. д-ра екон. наук С.С. Герасименка.– 2-е вид., перероб. і доп. – К.: КНЕУ, 2007. – 467 с.
9. Статистичний облік і звітністьу правоохоронних органах України // Кальман О.Г., Христич І.О. Науково-практичнийпосібник. – Х.: ІВПЗ АПрН України, вид-во «Гимназия», 2008. – 140 с.
10. Трофімова Г.Г. Правовастатистика: Навч.-метод. посібник для самост. вивч. дисц. – К.: КНЕУ, 2006. –75 с.
11. Чернадчук В.Д. Правоваястатистика: конспект лекций. – К.: МАУП, 2009.– 72 с.