Зміст
Вступ
1 Методологічніоснови здійснення ярмаркової діяльності
2 Ярмарковадіяльність в Україні на сучасному етапі
3 Дослідження Сорочинського ярмарку регіонального рівня іперспективи його розвитку
Висновки
Список використаної літератури
Вступ
Актуальність теми.В сучасних умовах розвитку ринковихвідносин виникає нагальна необхідність підвищення ефективності ярмарковоїдіяльності підприємств. Ярмарки як інструмент товарного ринку висувають чітківимоги до їхньої ефективної організації: ретельне вивчення, аналіз цільовоїспрямованості, уміння компетентно вести спілкування з відвідувачами,налагодження контактів та їхня підтримка по закінченні ярмарку.
На сучасному етапі соціально-економічного розвитку, в умовахприскорення в Україні процесів щодо інтеграції у світовий економічний простір,ярмаркова діяльність набуває все більш актуального значення, оскільки вонадозволяє комплексно вирішувати такі завдання:
1) розширення міжнародних та міжрегіональних зв’язків, у першу чергуекономічних та інвестиційних, поглиблення виробничої кооперації;
2) поширення новітніх технологій, розширення використанняінноваційних методів виробництва, сприяння технічній та технологічніймодернізації підприємств;
3) залучення додаткових інвестиційних коштів як внутрішніх, так ііноземних інвесторів;
4) закріплення позицій підприємств на стратегічно важливих ринкахзбуту товарної продукції та послуг, освоєння нових перспективних ринківвідповідно до основних напрямів зовнішньоекономічної політики держави;
5) стимулювання впровадження систем якості на підприємствах,активізація процесів стандартизації та отримання сертифікатів на відповідністьміжнародним вимогам, підвищення конкурентоспроможності продукції;
6) визначення попиту настратегічно важливих та перспективних ринках збуту в країнах та регіонах світу,формування відповідної виробничої політики підприємств.
Актуальність теми дослідження обумовлена тим, що в умовахбурхливого, майже стихійного розвитку ярмаркової діяльності в Україні,збільшення кількості ярмаркових заходів, підвищення зацікавленості нимикерівників підприємств різних форм власності постає завдання розробититеоретичне підґрунтя для цього важливого напрямку діяльності підприємств.Методологічні та методичні питання організації та розвитку ярмарковоїдіяльності та пов’язані з цим прикладні аспекти досліджувались зарубіжниминауковцями: Я. Критсотакісом, С. Міллером, Б. Монтгомері, Дж. Олвудом, С.Гопалакрішною та ін., в тому числі російськими вченими – В. Пєтєліним, І.Філоненком, Л.Назаренко та іншими.
ВУкраїні ярмаркова діяльність ще не набула достатніх теоретичних обґрунтувань і необхідногометодичного забезпечення. Питання, що торкаються цієї проблеми, лише часткововисвітлювались такими українськими фахівцями, як Т.І. Лук’янець, Е. В. Ромат,С.С. Гаркавенко, А.С. Савощенко, В.І. Фарберов.
Пріоритетними напрямами курсової роботи є:
а) теоретичні узагальнення та методичні підходи щодо місця ярмарковоїдіяльності на ринку України;
б) урахування особливостей проведення ярмарків, а також їхвикористання для налагодження контактів між виробниками, споживачами тапосередниками;
в) вивчення попиту та пропозиції на ринку під час ярмарків та питань,що стосуються використання ярмарків як джерела конкурентної розвідки;
г) обґрунтування доцільності вдосконалення та впорядкуванняярмаркової діяльності.
Метаі завдання курсової роботи.Головна мета курсової роботи – розвитоктеоретико-методичних засад організації ефективного ярмарку та аналіз ярмарковоїдіяльності в Україні на прикладі ТОВ «Сорочинський ярмарок».
Длядосягнення цієї мети поставлено та розв’язано такі завдання:
1) визначено особливості організації ярмарків;
2) роль та місце ярмарків в структурі товарного ринкутамаркетингової діяльності підприємства;
3) досліджено сучасний стан та перспективи розвитку ярмаркової діяльності вУкраїні;
4) дослідженомаркетингову діяльність ТОВ «Сорочинський ярмарок».
Об’єктдослідження– ярмарковадіяльність в Україні.
Предметдослідження– науково-методичні засади та практичні аспекти ярмаркової діяльності.
Методидослідження.Теоретико-методичну основу дослідження складають фундаментальні положення такихнаукових дисциплін, як інфраструктура товарного ринку, маркетинг, маркетинговаполітика комунікацій, статистика, економіка підприємств. У роботі використано:метод порівняння з метою виявлення відмінностей між існуючими категоріями;метод теоретичного узагальнення для обґрунтування наукових висновків і власноїдумки щодо проблемних питань дослідження; сучасні методи маркетинговихдосліджень – аналіз документів, експертні оцінки.
Інформаційну основу склали статистичні матеріали ДержкомстатуУкраїни, дані власних досліджень, узагальнень і розрахунків, публікації вперіодичній пресі, матеріали вітчизняних та зарубіжних авторів, що висвітлюютьпроблемні аспекти розвитку ярмаркової діяльності.
1 Методологічніоснови здійснення ярмаркової діяльності
Ярмарки— це регулярно організовувані комерційні заходи з обмеженим часом проведеннядля продажу / купівлі товарів чи послуг на основі виставлених зразків, а такождемонстрації нових досягнень і технічних удосконалень. Також термін «ярмарок»визначають як короткострокова виставка, що регулярно повторюється у визначеномумісці під традиційною назвою й в обумовлений термін. Її метою є створення умовдля укладення договорів на постачання (купівлю — продаж) товарів абороздрібного продажу товарів населенню.
Характернимирисами ярмарків є їх періодичність, а також те, що в них беруть участьспеціалісти, на них є обов'язковою наявність товарних зразків, а основною метоює укладання угод на купівлю-продаж товарів чи послуг.
Заскладом учасників (територіальною ознакою) ярмарки можуть бути міжнародні,міжрегіональні і регіональні.
Міжрегіональніярмарки в межах країни демонструють споживачам продукцію і послуги,запропоновані виробниками декількох регіонів.
Місцеві(регіональні) ярмарки демонструють учасникам товари та послуги конкретного регіону.Вони організовуються в багатьох регіонах країни і дають шанс для успіху наринку. Склад відвідувачів тут обмежується, але учасники збираються з усієїкраїни та з-за кордону.
Міжрегіональніта місцеві ярмарки є, переважно, національними. На національні ярмарки усвоїй країні допускаються іноземні покупці, але право продажу мають тількинаціональні фірми.
Ярмаркивважаються міжнародними за значної кількості іноземних учасників (як правило неменше 10%) і відвідувачів спеціалістів (не менше 5%). На міжнародних ярмаркахекспонуються товари і послуги однієї чи декілька галузей. Їх перевагою є те, щовони зосереджують зразки великої кількості товарів з різних країн. Це даєможливість протягом короткого часу ознайомитися з пропозиціями, отриматинеобхідну інформацію від фахівців, порівняти ціни, якісні характеристики,провести переговори, визначити комерційні умови і, в підсумку, укласти угоду.
Затоварним профілем ярмарки розрізняють універсальні і спеціалізовані.
Слідзауважити, що останнім часом універсальних ярмарків, тобто таких, на якихпредставлений весь комплекс товарів як споживчого так і промисловогопризначення, за кордоном більше не існує.
Замістьуніверсальних більше практикуються багатогалузеві ярмарки, де представляється асортиментз детальною і продуманою класифікацією багатьох товарів галузей крупної ідрібної промисловості. Коло галузей визначається інтересами споживачів(наприклад, будівництво та обладнання офісів).
Спеціалізованіярмарки представлені окремими групами товарів і послуг. Такі ярмарки в межаходнієї групи зорієнтовані на потреби конкретних споживачів.
Спеціалізованіярмарки одночасно закладають основу для ініціативи у сфері кооперації, ємісцем обміну товарами, ідеями, ноу-хау. Тут за декілька днів можуть бутиперевірені шанси стосовно збуту товарів та послуг. На спеціалізованих ярмаркахпроявляються процеси та зміни, що відбуваються на ринку, а також визначаютьсянапрями та темпи майбутнього розвитку.
Ярмарки,також, можна поділити на оптові і роздрібні.
Наоптових ярмарках укладають договори між учасниками з купівлі-продажу продукціїчи товарів. У свою чергу, на роздрібних, учасники реалізують населенню товаринародного споживання, сільськогосподарську продукцію та інше.
Організаторомярмарку є юридична особа чи група юридичних осіб, що займаються організацієюярмарку (ярмарковий комітет).
Основнимиджерелами доходів організатора ярмарку є:
· внески учасників на право участі у ярмарку;
· оплата учасниками оренди стендів та інших площ;
· оплата учасниками додаткових послуг, що надаються їм на виставці;
· вартість проданих вхідних квитків для відвідувачів ярмарку (якщоярмарок цілком або частково відкритий для населення).
Організаціяярмарку складається з 3 етапів: попередній, організаційний, заключний.
Напопередньому етапі створюють:
· ярмарковий комітет (яомарком);
· робочу групу.
Ярмаркомздійснює загальне керівництво ярмарку. Це колегіальний орган: кожен із членівкомітету має право голосу при ухваленні рішення.
Ярмаркомочолює голова, який може мати одного чи двох заступників. Комітет наділяється правамий обов’язками відповіднодо цілей і завдань ярмарку.
Навеликих ярмарках створюється дирекція. Дирекція є виконавчим органом комітету.Як правило, директором призначають одного з членів комітету. Директор має такіфункції:
а) оперативнекерівництво роботою ярмарку;
б) забезпеченнярішень комітету;
в) організаціяукладень договорів;
г) веденняоперативної звітності про хід роботи виставки;
д) визначенняпорядку приймання і відвантаження експонатів;
е) забезпеченнярозміщення експонатів на стендах та їх схоронності;
ж)інші функції.
Якщодирекцію чи директора не засновано, їх функції виконує ярмарком на чолі зголовою.
Робочугрупу формують одночасно зі створенням комітету. Вона потрібна лише напопередньому етапі організації ярмарку, до створення структурних підрозділів(служб). Робоча група розробляє положення про проведення ярмарку і розсилаєлисти потенційним учасникам з повною інформацією про умови участі у ярмарку.Вона готує й інші рекламні матеріали: запрошення, буклети, картки гостей,анкети опитування відвідувачів та учасників ярмарку тощо.
Проумови участі у ярмарку видається рекламна брошура, яка містить докладнуінформація для учасників про:
1) вартість участібез експонатів;
2) ціни орендивиставкових площ;
3) ціни на додатковіпослуги;
4) вартість заочноїучасті з використання експонатів і рекламних матеріалів та інше.
Напопередньому етапі збирають відомості про учасників, підписують договори научасть, проводять організаційно-технічні заходи у приміщенні виставки і за їїмежами (бронюють квитки на зворотній проїзд учасників і місця в готелях,укладають договори на транспортне, екскурсійне і ресторанне обслуговування таін.), публікують рекламний каталог учасників ярмарку.
Наоптових ярмарках, де здійснюється укладення договорів на постачання(купівлю-продаж) товарів, ярмарком створює арбітраж.
Арбітражвиконує такі функції:
а) забезпечуєправове обслуговування ярмарку;
б) консультуєучасників ярмарку з правових питань;
в) розглядаєпереддоговірні суперечки.
Організаційнийетап включає створення й організацію роботи функціональних підрозділів (служб),а саме:
· транспортної;
· рекламно-інформаційної;
· дизайнерської;
· служби безпеки;
· технічної;
· юридичної;
· медичної;
· фінансової та ін.
Наявністьслужб залежить від масштабів ярмарку, її спеціалізації та комплексу послуг, щонадаються на виставці.
Наорганізаційному етапі здійснюється вся оперативна робота – починаючи від заїздуучасників кінчаючи демонтажем ярмаркового устаткування.
Заключнийетап – це підведення підсумків з визначенням позитивних і негативних сторін уроботі ярмарку. Для цього члени ярмаркому складають звіт: розраховують прибутокта ефективність ярмарку, визначають ступінь досягнення поставленої мети,розробляють рекомендації на майбутнє, щоб не припускати організаційних іфінансових помилок.
Візитноюкарткою комерційного підприємства на будь-якому ярмарку є виставковий стенд.Він є місцем комерційних переговорів і укладання угод і повинен за розмірами таобстановкою відповідати представленим товарам. З погляду технічного виконання стендповинен бути бездоганним і відповідати конкретним стандартам. На першому планістоїть завдання презентації товарів-експонатів, орієнтованої на клієнта.Виставковий стенд повинен бути приємним для зору та слуху, викликати позитивніемоції відвідувача.
Виставковийстенд повинен справляти враження, але не показне; здаватися скромним, але невиглядати бідно/ скупо; бути інтригуючим, але не нав'язливим; здаватисястрогим, але не відштовхувати; ставати шоу, але не балаганом.
Оформленнястенду повинно бути виконане так, щоб надати йому характерний для фірми інеповторний зовнішній вигляд, основним є презентація товарів. Розміщення таосвітлення предметів повинне бути оптимальним. Не товарна маса, а демонстраціякращого — основна мета учасника ярмарку. Головне — показати очевидну користьцього товару для споживача.
Дляпрезентації товарів експонатів спочатку потрібно вияснити такі питання:
1) Чи достатньо привабливий їх зовнішній вигляд експонатів (дизайн,колір, пакування)?
2) Чи може зоровевраження від товару-експонату бути підсиленим за рахунок кольорового чисвітлового ефекту?
3) Чи можуть товарибути у відкритому доступі, чи потрібно підстрахувати деякі елементи віднеправомірних дій (пошкодження, крадіжка тощо)?
4) Наскільки близькодо реальної практики можуть бути показані експонати і скільки для цьогопотрібно місця?
5) Які засобиінформації можуть бути використані (текстові табло, дисплеї)?
6) Як можнапродемонструвати послуги?
7) Як можна довестиспоживачеві корисність товару?
Мебліта інвентар для виставкової та виділеної для переговорів частин стенду повинніпідходити одне до одного за формою, кольором та якістю. Це стосується:
а) стендів для інформаційних матеріалів;
б) столів зі стільцями — для бесіди;
в) стійки бару з високими табуретами. Невеликий бар має ту перевагу,що тут можна коротко поговорити (з обслуговуванням), не займаючи приміщення дляпереговорів;
г) шаф та вітрин.
Крімнаочної презентації товару, клієнт розраховує на короткі пояснення з приводуекспонатів. Саме такому безпосередньому просторовому розміщенню інформаціїстосовно експонату відповідає поняття детального розпізнавання. Таким чином,детальне розпізнавання складником як інформації, так і презентації. Тутвикористовуються такі засоби (частково поєднані між собою):
1) короткі технічні характеристики (текст);
2) графічні зображення;
3) фотографії, діапозитиви (статика/динаміка);
4) кінопроекція;
5) перегляди мультимедіа.
Одниміз ключових критеріїв успіху на ярмарку є персонал. Чим ретельніше підібранийперсонал, тим більше шансів на високі показники продажу та налагодження новихконтактів. Цілеспрямований підбір та інтенсивне навчання співробітників стендутак само важливі, як і ефективна презентація товарів.
Доперсоналу стенду, сформованому залежно від величини підприємства, належать:
а) представник підприємства (член правління, виконавчий директор);
б) керівництво стенду (відповідає за його роботу);
в) технічний персонал (консультації, демонстрація товарів);
г) референти по країнах (переговори про експорт);
д) перекладач;
е) відповідальний за роботу з пресою;
ж) довідково-інформаційна служба стенду;
з) обслуговуючий персонал (бюро, приймання гостей, сервіс, охорона,прибирання).
Навиставці про підприємство судять, як про єдине ціле. Кожен член виставковоїкоманди повинен бути готовий до того, щоб показати себе найкращим чином.Персонал стенду, який правильно підготовлений, у найбільшій мірі сприяєбезперебійному та успішному ходу ярмарку.
Частов підприємців буває мало практичного досвіду у спілкуванні з відвідувачами.Тому ярмаркова команда повинна готуватися та тренуватися для виконання свогозавдання, особливо для ведення переговорів, аргументації та техніки опитування.Для цього перед ярмарком існують семінари, друковані видання, навчальнівідеоматеріали тощо.
Підприємці,що беруть участь у роботі стенду на ярмарку, повинні знати:
а) як пробудити інтерес відвідувача?
б) як і коли потрібно до нього звернутися (приблизні формулювання)?
в) як дізнатися та зафіксувати його прізвище та адресу (опитуваннявідвідувачів)?
г) як вести себе з випадковими відвідувачами неспеціалістами наспеціалізованих ярмарках?
Такимчином, можна демонструвати відвідувачам готовність піти на контакт. Ярмарки — це живі та динамічні заходи, де втрачений шанс повернути вже неможливо. А цеозначає втрату потенційного клієнта-споживача.
Потрібноприділяти велику увагу і одягу, і зовнішньому вигляду, і манері поведінки.Єдина форма одягу для персоналу стенду полегшує пошуки співробітників. Потрібнідосить великі таблички з прізвищем.
Післятого, як відвідувач зайшов до стенду, йому потрібно дати час все оглянути.Співробітник стенду повинен спостерігати, чим відвідувач зацікавиться. Прицьому потрібно визначити, коли до нього вперше звернутися. Після привітанняспівробітник називається і починає роз'яснення стенду, який зацікавиввідвідувача. До знайомих відвідувачів потрібно звертатися зразу і називати їхза прізвищем.
Розмовупотрібно вести без всякої нав'язливості. Вміння вислухати співрозмовника — рідкісний дар. За допомогою цілеспрямованих питань потрібно вияснити позицію,мотиви, критику та претензії, мету застосування товару, вимоги до якості, атакож можливість найшвидшого укладання угоди. Після визначення рівняпрофесійної компетентності і права на прийняття рішень всередині підприємстваможна вийти на певний рівень взаєморозуміння. На претензії та виказані сумнівипотрібно реагувати чуйно і зразу ж пропонувати можливі конкретні шляхи їхвирішення.
Назавершення розмови потрібно в міру можливості домовитися про подальші контакти- наприклад, про час наступної зустрічі чи про пересилання конкретних товарівчи технічних деталей.
Підчас остаточного заповнення листка обліку відвідувачів потрібно записати всіпобажання клієнта, інакше в круговороті ярмарки окремі моменти швидкозабудуться.
Керівникстенду відповідає за узгодженість роботи стенду.
Керівникповинен володіти особливим чуттям і цілою низкою якостей для стосунків з людьминайрізноманітніших темпераментів:
а) досвід роботи на торгових ярмарках та виставках;
б) бажання та здатність приймати рішення;
в) високу якість мотивації та керівництва;
г) організаторський та імпровізаторський талант;
д) усвідомлення відповідальності;
е) пристойний зовнішній вигляд;
ж) впевнена манера поводитися;
з) добре поставлена мова;
и) готовність до розмов та переговорів;
к) основи знань в галузі техніки і торгівлі;
л) добра пам'ять наобличчя.
Керівникстенду повинен своєчасно, до початку виставки впевнитися у тому, що весь стендзмонтовано за планом і все функціонує бездоганно. Ввечері напередодні відкриттявиставки потрібно віддати інструкції персоналу з роз'ясненням порядку роботистенду:
а) знайомство колективу (додатково задіяного персоналу);
б) інформація про ярмарок;
в) інформація про мету ярмарку;
г) заходи та особливі події під час ярмарку;
д) коментарі до важливих документів;
е) роз'яснення з приводу обліку відвідувачів;
ж) вказівки з обслуговування клієнтів;
з) доручення відповідальному за пресу;
и) розподіл обов'язків згідно з робочим планом;
к) кодекс поведінки.
Нащоденних нарадах (зранку та ввечері) співробітники отримують інформацію проуспіхи ярмарку та про особливості наступного дня (важливі відвідувачі чизаходи). Помічені недоліки в роботі потрібно також обговорити та негайноліквідувати.
Дляефективності наступної обробки інформації та для конкретного підтвердженняуспіху на виставці необхідно вести облік контактів з відвідувачами. Спеціальнозаготовлені для цього бланки скорочують затрати часу: співробітник може швидкоїх заповнити. Тільки точність при заповненні облікового листка гарантуєбездоганне виконання заявок. Досвід показує, що анкета — надзвичайно ціннийробочий матеріал.
Алекрім того, потрібно визначити, які саме бесіди заслуговують запису. Вважається,що обліковий листок підлягає заповненню тільки тоді, коли відвідувач висловивсерйозне зацікавлення товаром.
Крімобслуговування самого стенду, його співробітники можуть також займатисявивченням ринку. Обхід ярмарку допомагає підвищенню кваліфікації співробітниківстенду.
Безпосередньопісля закінчення ярмарку зі співробітниками стенду повинна бути проведеназавершальна бесіда. Поки спогади ще свіжі, можна врахувати деякі особливостізагального характеру, щоб використати цей досвід на наступних ярмарках. Вписьмовому звіті можуть бути надані рекомендації для наступних презентаційтовару.
Участьу ярмарку, якщо угода не укладена, можна вважати лише початком інтенсивних діловихконтактів, тому що (і це стосується багатьох галузей) з клієнтом доведетьсязустрітися ще шість-вісім разів, поки угода, нарешті, буде укладеною.
Цілеспрямованаобробка даних про ярмарок, що закінчився, сприяє досягненню заданої раніше мети- укладання угоди купівлі-продажу товару. Тому з самого початку повинно бутивизначено, в які терміни і яким шляхом передбачається закріплювати налагодженіна ярмарку зв'язки.
Основоюдля подальшої роботи з відвідувачами, а також для контролювання результатів єсистемна обробка зафіксованих на спеціальних бланках даних про контакти наминулому ярмарку.
Допоможеу цьому централізована обробка даних компаніями-організаторами. Централізованообробляти листки обліку відвідувачів можна з різних поглядів. Дуже небагатоекспонентів знають, скільки відвідувачів було на ярмарку і до яких категорійвони належали. Для цього використовують власноручно добуті комерційнимифірмами-учасниками: звіти, записи розмов тощо.
2 Ярмарковадіяльність в Україні на сучасному етапі
Ярмарково-виставкова діяльність відіграє велику роль в економікахбагатьох країн. Підтвердження тому є те, що, наприклад, в Німеччині «ярмарки — виставки» розглядаються як окрема галузь економіки. В цій країні в ярмарках івиставках щорічно беруть участь близько 150 тисяч учасників із 180 країн. Такізаходи відвідують близько 10 млн. відвідувачів.
Набувають важливості ярмарки і в економіці України. Простежуютьсядві тенденції їх розвитку. Перша тенденція – це продовження проведення ярмарківза радянськими традиціями з використання відпрацьованих попередніх контактів ітехнологій. Під це створюється певна нормативно-правова база. Однак ярмарки такоготипу з кожним роком затухають, оскільки зазнають сучасного зарубіжного впливу,що викликано необхідністю додержання єдиних міжнародних стандартів.
Друга тенденція проведення ярмарків в Україні виникла іззапровадженням принципів ринкової економіки. Утворюється мережа фірм,організацій, які спеціалізуються на проведенні ярмарків, що стає предметомїхнього бізнесу. Цей розвиток ярмаркової справи базується на зарубіжномудосвіді, традиціях та правилах і зорієнтований на попит закупівельнихкомерційних кіл.
Требазазначити, що вся ярмаркова галузь в Україні створена за роки незалежності тазнаходиться ще на початку свого розвитку. На відміну від базових галузейекономіки України, які існували і були достатньо розвинуті і до 1991 року,ярмаркова галузь в Україні у радянські часи практично була відсутня.
З 1992 року ярмарково — виставкова галузь вУкраїні починає розвиватися, спочатку повільно, потім досить стрімко. Дужеважливу роль на першому етапі відіграють Торгово-промислові палати, що напочатку є практично єдиними центрами досвіду. Згодом з’являються приватніпрофесійні організатори ярмарок, а також різноманітні види ярмаркового сервісу.
За першідесять років незалежності ярмаркова діяльність в Україні набула сучасних розвиненихформ, стала важливим чинником економічного розвитку. Були започатковані ярмарки тавиставкипрактично із усіх економічно та соціально важливих тематик, сформуваласяпорівняно невелика кількість професійних ярмаркових та виставкових компаній, загалом булавирішена проблема підвищення сервісу до міжнародного рівня. На сьогодні укожній галузі національної економіки сформувалися 1-2 провідні виставки — ярмарки та визначилися провідніорганізатори.
Отже, наразі ярмаркова діяльність в Українізавершила перший етап свого розвитку, що характеризувався стрімким зростаннямчисла ярмарок та числа ярмарково — виставкових фірм,поступовим усталенням галузевих стандартів. Треба зазначити, що відсутністьінфраструктури не найкращим чином вплинула на перші роки ярмаркової галузі: вона так іне набрала темпів росту, які характерні для сусідніх постсоціалістичних країн.
Наразі ярмаркова діяльність в Україні розвивається досить стрімко,з’являються всенові і нові підприємства-організатори та все більше підприємств прагнутьприймати участь у таких заходах (див. Таблиця 1 та Рис.1). У сфері ярмарковоїдіяльності України є певні досягнення, проте необхідно вирішити проблемуформування ефективної державної підтримки ярмаркової діяльності. Державне регулюванняярмаркової діяльності здійснюється на основі чинного законодавства і методик,розроблених відповідно до Концепції виставкової діяльності.
Ярмаркова діяльність є однією з найдинамічніших сфер сучасноїсвітової економіки, оскільки вона відіграє важливу роль у зміцненні міжнароднихзв’язків, внутрішньої і зовнішньої торгівлі, пропаганді передових технологій танових видів продукції — підкреслюється в Концепції виставкової діяльності.
Оцінити ярмарковий ринок України в цифрахне дуже просто через дві причини. По-перше, на жаль, український ярмарковий бізнес загаломзалишається непрозорим: переважна більшість організаторів ярмарок не публікує статистичнихданих про свою діяльність, тому, на відміну від інших галузей, тут відсутнябудь-яка достовірна об’єктивна інформація. По-друге, маємо певну розмитість поняттяярмарки: відсутність галузевихстандартів дозволяє подекуди називати ярмаркою простий розпродаж. Тому нижченаведені цифритреба розглядати як орієнтовні.
Про своюдіяльність у 2008 році перед органами державної статистики прозвітувало 127організаторів виставок та 17 виставкових центрів.
За данимизвітів виставковими організаціями України було проведено 1174 виставковихзаходи, із них 653 виставки та 521 ярмарок (див. Рис.2).
Таблиця 1
Динаміка основнихпоказників виставкової діяльності/> 2004 2005 2006 2007 2008 2008 рік у % до 2007 року Кількість окремих суб'єктів виставкової діяльності — всього 131 126 135 130 144 110,8 із них організатори виставок 116 110 118 114 127 111,4 виставкові центри 15 16 17 16 17 106,3 Кількість проведених виставкових заходів — всього 1 019 1 094 1 107 1 088 1 174 107,9 із них виставки 453 572 566 593 653 110,1 ярмарки 564 522 541 495 521 105,3 Загальна забудована площа організаторів виставок, тис.кв.м 899 1 231 1 540 1 476 1 836 124,4 Загальна виставкова площа виставкових центрів, тис.кв.м 198 203 210 169 192 113,6 Кількість учасників виставкових заходів, тис. осіб 72 006 66 376 74 082 74 937 82 453 110,0 Кількість відвідувачів виставкових заходів, тис. осіб 10 101 9 834 11 891 11 006 13 309 120,9
/>
Рис. 1. Динамікаокремих показників діяльності організаторів виставок та виставкових центрів (у% порівняно з попереднім роком)
Переважнабільшість згаданих заходів здійснювалась у межах України, і тільки 15 – у іншихкраїнах: 5 заходів проведено у Російській Федерації, 3 – у Казахстані, по 2 – уСірійській Арабській Республіці та Туреччині, по 1 заходу – у Азербайджані,Данії та Німеччині.
/>
Рис. 2. Розподіл виставкових заходів, проведених у 2008 році, завидами у %
Найбільшукількість виставкових заходів (442, або 38%) було проведено організаторамивиставок, зареєстрованими у місті Києві, 11% (125) – в Одеській області,відповідно 65 та 62 заходи – в Запорізькій та Дніпропетровській областях (див.Рис.3).
Із загальноїкількості заходів 15% мали статус міжнародних, 31% – національних, 49% –міжрегіональних, 5% – регіональних. Із 366 національних виставкових заходів 164проводилися за участю тільки вітчизняних фірм, а 202 – вітчизняних та іноземнихфірм(див. Рис.4).
Джереламифінансування переважної більшості виставкових заходів (1121, або 95%) булакомерційна діяльність. Разом з тим 39 заходів мали змішані джерела фінансування (із них31 – за участю державного або місцевих бюджетів).
Понадполовини заходів за тематикою відносилось до галузевих (спеціалізованих), кожентретій захід – до багатогалузевих, решта – до універсальних (див. Рис.5).