ТЕМА 6. “РОЗПОДІЛ ТОВАРІВ В МАРКЕТИНГУ”
1.КАНАЛИ РОЗПОДІЛУ ТОВАРІВ
2.ФОРМИ ОРГАНІЗАЦІЇ ОПТОВОЇ ТОРГІВЛІ
3.ФОРМИ ПІДПРИЄМСТВ РОЗДРІБНОЇ ТОРГІВЛІ
4.РІШЕННЯ В СИСТЕМІ ЗБУТОВОЇ ЛОГІСТИКИ
5.ВИСНОВКИ
Післявивчення теми Ви зможете:
· Визначитиканал розподілу продукції і охарактеризувати різні види каналів;
· провестипорівняльний аналіз характеристик оптових посередників різних типів;
· класифікуватипідприємства роздрібної торгівлі;
· зрозумітирішення в системі збутової логістики;
1. КАНАЛИ РОЗПОДІЛУ ТОВАРІВ
Існуванняпроблеми розподілу товарів викликане тим, що місце виробництва і місцеспоживання товарів у більшості випадків не збігається. Для процесів виробництваі споживання також є характерним значне часова і просторова невідповідність.
Політикарозподілу — це організація оптимальної збутової мережі для ефективних продажівтоварів, включаючи створення мережі оптових і роздрібних магазинів, складівпроміжного збереження, пунктів техобслуговування і виставкових залів, визначеннямаршрутів руху товарів, організація транспортування, систем навантаження-розвантаження,питання логістики.
Поняттярозподілу об'єднує регулювання усіх виробничих заходів, спрямованих на переміщенняпродукту в просторі і часі від місця виробництва до місця споживання.
Складнощів рішенні проблем розподілу обумовлені двома
моментами:
1)при виборі каналів і систем розподілу завжди існують альтернативи, тобтодостатньо велика кількість можливих варіантів рішення цієї проблеми. Фірмаповинна вибрати найбільшь прийнятний варіант.
2)вибір каналів і систем розподілу відноситься до стратегічних рішень підприємства.Їхня зміна, як правило, неможлива в короткі терміни.
Реалізаціяпродукції в більшості випадків провадиться через
посередників,кожний із який формує відповідний канал розподілу. Використанняпосередників у сфері розподілу вигідно насамперед для виробників. Вони у цьомувипадку мають справу з обмеженим колом зацікавлених осіб в реалізації продукції.Крім того, забезпечується широка доступність товару при прямуванні йогобезпосередньо споживачу. За допомогою посередників скорочується кількість прямихконтактів виробника і споживача.
Основніпричини, що обумовлюють використання посередників:
· організація процесу розподілу потребуєнаявності певних фінансових ресурсів;
· створення оптимальної системи розподілуприпускає наявність відповідних знань і досвіду в галузі кон'юнктури ринку, методіврозподілу і торгівлі;
· завдяки контактам, досвіду іспеціалізації посередники більш кваліфіковані і з меншими витратамизабезпечують широку доступність товару і доведення його до цільових ринків.
► Канал розподілу — це сукупність юридичних і фізичних осіб, які виконують посередницькі функціїі приймають на себе або допомагають передати будь-кому іншому право власності натовар або послуги на шляху від виробника до споживача.
Учасникиканалів розподілу виконують ряд функцій, що сприяють успішному рішенню вимогмаркетингу. До них слід віднести:
· проведення науково-дослідної роботи;
· стимулювання збуту;
· налагодження контактів із потенційнимиспоживачами;
· пристосування товару під вимоги споживачів(фасування, пакування, маркірування);
· транспортування і складування товарів;
· фінансування;
· прийняття відповідальності і ризику.
Каналирозподілу бувають трьох видів: прямі, непрямі і
змішані.
Пряміканали пов'язані з переміщенням товарів і послуг без
участіпосередницьких організацій. вони частіше усього встановлюються міжвиготовлювачем і споживачем, що самі контролюють свою маркетингову програму імають у своєму розпорядженні обмежені цільові ринки.
Непряміканали пов'язані з переміщенням товарів і послуг спочатку від виробникадо учасника-посередника, а потім від нього — до споживача. Такі канали звичайностворюють фірми, що із метою збільшення своїх ринків і обсягів збуту згоднівідмовитися від багатьох збутових функцій і витрат і відповідно від визначеної часткиконтролю над збутом, а також готові дещо послабити контакти зі споживачем.
Змішаніканали об'єднують риси перших і других, гарантуючи
значнобільший набір постачальницько-збутових послуг.
Вибірканалу розподілу є складною проблемою, у якості орієнтирів для її рішення існуєнабір певних правил. У цій галузі варто шукати індивідуальні рішення, щовраховують все різноманіття впливаючих на систему збуту чинників.
Наприклад:
· Виготовлювач зацікавлений збувати свою продукціюбезпосередньо споживачам при наявності власних регіональних складів. Але передтим, як вдатися до прямого збуту, менеджери повинні бути упевнені, що продукціяфірми буде реалізована.
· Прямий маркетинг використовується при складномутехнологічному виробництві, коли виготовлювач самотужки забезпечує монтаж складногоустаткування безпосередньо у споживача.
· Якщо поставляється устаткуваннятехнологічно менш складне і не потребує спеціальної наладки і монтажу, тедоцільно реалізовувати його через місцеві збутові організації, котрі можуть передатифункції монтажу спеціалізованим організаціям
· При виготовленні вузькоспеціалізованих виробіві наявності конкретної заявки споживача використовується прямий збут.
· Збутова діяльність промисловогопідприємства з застосуванням прямого маркетингу може вестися через збутовіоптові бази, склади й оптові контори виготовлювача.
· Концентрація споживачів у територіально об'єднанихзонах також робить більш ефективними прямі контакти. У випадках, коли утриманняпроміжних складів обходиться виготовлювачу достатньо дорого за рахунок експлуатаціїдорогого устаткування, він організує постачання безпосередньо споживачу.
· Той самий товар може розподілятися ічерез прямий канал і через непрямий;
►Довжина і ширина каналу розподілу. Довжину каналу розподілу визначаєкількість посередників, через яких товар проходить на шляху від виробника доспоживача.
Рівень каналу розподілу – будь-якийпосередник, що виконує ту чи іншу роботу по наближенню товару до споживача.
Каналнульового рівня або канал прямого маркетингу складається з виробника, якийпродає свій товар безпосередньо споживачам ( через відділ збуту, філію, мережуфірмових магазинів, посилкову торгівлю тощо)
Однорівневийканал має одного посередника – роздрібного торговця, це можуть бути ділери, брокери,агенти.
Дворівневийканал складається з двох посередників. На споживацькому ринку – це оптовик іроздрібний торговець, на промисловому – промисловий дистриб’ютор і ділери.
►Ширина каналу розподілу визначає кількість незалежних учасників накожному рівні каналу. Кількість незалежних посередників, в свою чергу,ініціюється типом збуту, який використовує певний виробник.Існують такі варіанти збуту.
►Інтенсивний збут
Приінтенсивному збуті фірма шукає максимально можливе число торгових точок іскладів, щоб забезпечити максимальне охоплення ринку і великий обсяг продажів. Цястратегія охоплення підходить для товарів повсякденного попиту, сировиннихтоварів і нетрудоємких послуг. Перевагою інтенсивного збуту є найбільшадоступність товару і висока доля ринку завдяки широкій доступності ідемонстрації товару. Недоліками є:
- обсяги продажів по різноманітних каналахдалеко не однакові, хоча витрати на контакт із будь-яким посередником ті самі.Таким чином, зростання збутових витрат може знизити рентабельність системи вцілому;
-коли товар розподіляється по великому числу різноманітних торгових точок, фірмаризикує втратити контроль над маркетинговою стратегією: установленням знижок, якостіобслуговування, організацією співробітництва з дистриб’юторами;
-із цієї причини інтенсивний збут часто несумісний із підтримкою іміджу марки із точним позиціонуванням на ринку.
Названітруднощі спонукають фірми зміщатися у бік більш вибіркових систем збуту післятого, як цілі ознайомлення споживачів із маркою будуть досягнуті.
►Вибірковий (селективний) збут.
Уцій системі збуту виготовлювач використовує не усіх посередників, яких він мігби залучити. Така збутова система переважає для товарів попереднього вибору, колипокупець проводить порівняння цін і товарів. Виготовлювач вибирає посередниківпо таких критеріях, як розмір торгової фірми, якість послуг, технічнакомпетентність і оснащеність збутовика.
Обираючивибіркову систему збуту, виготовлювач свідомо обмежує доступність товару, щобзнизити витрати розподілу і домогтися від посередників більш ефективногоспівробітництва. Головна особливість цієї системи — нездатність досягти потрібногорівня охоплення ринку. Іноді така система є вимушеною.
►Ексклюзивний розподіл
Цекрайній випадок вибіркового збуту. Тільки один торговець одержує право продаватидану марку на визначеній території. Звичайно він зобов'язується не продаватиконкуруючі марки тієї ж товарної категорії (виняткове ділерство, ділер«правої руки»).
Стратегіяексклюзивного охоплення корисна, коли виготовлювач хоче диференціювати свійтовар, проводячи політику високої якості, престижності або гарного обслуговування.
►Системи збуту. Виробники використовують: традиційну, вертикальну,горизонтальну, багатоканальну збутові маркетингові системи.
Традиційнаскладається з незалежних виробників, одного або декількох оптових і одного абодекількох роздрібних торгівців. Всі учасники такої системи самостійні і неконтрольованііншими, переслідують ціль максимізації прибутку своїй ділянці, їх не цікавить кінцеваціль системи розподілу.
Вертикальнасистема діє як єдина система, включаючи виробника, одного або декількохоптовиків, одного або декількох роздрібних торговців. Переслідує загальну цільі інтереси. Один з учасників виступає в головній ролі, тобто цілком або частковокоординує і контролює функції всієї системи збуту. Вертикальні системи можнарозділити на:
● корпоративні — у рамках єдиної організаційної структури однієї корпорації
●договірні — контролюють свою діяльність у рамках договорів: Це — добровільні об'єднання, франчайзінги, організації утримувачів привілеїв;
●інтегровані — усі стадії виробництва і розподілу контролюються однимвласником.
Горизонтальні — об'єднання двох і більше підприємств у сумісному освоєнні маркетинговихможливостей, що відкриваються на конкретному ринку (при недостатності виробничихпотужностей, знань, високому ризику і т.і.)
Багатоканальні — використовують і власні збутові мережі і мережі незалежних посередників.
►Чинники , що впливають на ефективність системи розподілу
1.Особливості кінцевих споживачів — їхня кількість, концентрація,розмір середньої разової покупки, рівень прибутків, споживацька поведінка іт.і.
2.Можливості самого підприємства — фінансовий стан, конкурентноздатність,основні напрямки ринкової стратегії, масштаби виробництва і т.д.
3.Характеристики товару — вид, ціна, сезонність виробництва і попиту,вимоги до технічного обслуговування, терміни зберігання.
4.Ступінь конкуренції — збутова політика конкурентів, їхнє число,концентрація, збутова стратегія і тактика, взаємовідносини в системі збуту.
5.Характеристика й особливості ринку — фактична і потенціальнаємність, торгова практика, щільність розподілу покупців.
6.Порівняльна вартість різних систем збуту і структур каналів збуту
►КРИТЕРІЇ вибору каналу збуту
Вибірконкретного каналу збуту визначається насамперед обмеженнями, що накладаютьсяцільовим ринком, чинниками поведінки покупців, а також особливостями самого товаруі фірми, наприклад, доступними ресурсами і т.д.
1.ХАРАКТЕРИСТИКИ РИНКУ
Розмірринку визначається числом потенційних покупців.
Якщоринок великий, звертання до посередників, як правило, обов’язкове. Якщо малий — можна обійтися без посередників. Аналогічно, чим більше просторова протяжністьринку – привабливі посередники.
2.ХАРАКТЕРИСТИКИ ТОВАРІВ
Важливіфізичні і технічні характеристики товарів. Товари, що не підлягають збереженню,потребують як можна більш короткого каналу. Важкі і громіздкі, що мають високітранспортні витрати, товари високої технічної складності, що потребують сервісу- потребують також короткого каналу.
Недорогіі стандартні товари збуваються по довгому каналі.
Дляпромислових товарів характерний більш короткий канал, для споживчих — більшдовгий.
3.ХАРАКТЕРИСТИКИФІРМИ
Ключовимиз них є розміри і фінансові можливості. Великі фірми спроможні взяти на себебагато функцій збуту, витрати по якому великі фірми легко витримують. Маліфірми охоче звертаються посередників, тому що звертання до посередниківпов'язано з витратами, пропорційними масштабу діяльності, оскільки винагородупосередники одержують у формі комісійних, пропорційних обсягам продажів.
Критерійвибору найбільше ефективного каналу не може бути визначений однозначно. Можнавиділити три основних показника:
1.Період часу, за який виріб проходить шлях від виробника до споживача(швидкість товароруху)
2.Рівень витрат на реалізацію одного виробу (питомі витрати збуту)
3.Обсяг реалізації продукції в одиницю часу (швидкість збуту
товару).
Такимчином, ефективність обраного підприємством каналу збуту тим вище, чим меншечасу витрачається на доставку виробів і продаж кінцевому споживачу, чим меншевитрати, пов'язані з організацією цього процесу, і чим більше обсягиреалізованої продукції й одержуваної при цьому прибутку.
2. ФОРМИ ОРГАНІЗАЦІЇ ОПТОВОЇ ТОРГІВЛІ
Оптова торгівля охоплюєбудь-яку діяльність у справі продажу товарів тим, хто купує їх для подальшогоперепродажу або професійного використання. Взаємні продажі серед організаційоптової торгівлі також є важливою складовою їх діяльності.
Оптовадіяльність може здійснюватись у трьох основних організаційних формах:
· через оптові підрозділи фірм-виробників (при використанні прямих каналів збуту );
· через незалежних оптових посередників;
· через залежних оптових посередників.
Розглянемохарактеристики кожної форми.
►Оптові підрозділи виробника
Цепрямі канали збуту, через які виробник виконує усі функції у розподілі товарівчерез свої збутові підрозділи. Основними структурними одиницями є збутові філіїі збутові контори підприємств.
· Збутові філіїрозміщують у містах, де зосереджені численні споживачі даної продукції. Вонимають складські приміщення для зберігання значних товарних запасів, а такожсистему сервісного обслуговування, якщо це зумовлено умовами ринку і типом товару.
· Збутові контори невиконують фізичних операцій з товарами. Вони встановлюють контакти зспоживачами, займаються рекламною діяльністю, збиранням замовлень, організацієютранзитної поставки товарів зі складу підприємства чи його збутової філії.
Реалізаціяпродукції через збутові підрозділи більш характерна для товарів промисловогопризначення, але іноді використовується і для споживчих товарів.
Перевагоютакого прямого каналу є те, що збутовий персонал підприємства займаєтьсяреалізацією лише його виробів і чудово їх знає. Фахівці можуть забезпечитиконсультація і технічну допомогу.
►Незалежні оптові посередники придбають товари у власність і згодомреалізують їх самостійно споживачу. Їхній прибуток – це різниця між ціною покупки і ціною продажу мінус власні витрати. Це –найбільш поширений спосіб посередницької діяльності.
Вибірканалу розподілу з використанням незалежних посередників доцільний у такихвипадках:
-ринок розкиданий, а обсяг збуту в кожній географічній зоні
недостатнійдля виправдання витрат по прямому каналі розподілу;
-виріб повинний збуватися споживачам багатьох галузей промисловості;
-споживачі віддають перевагу закупівлі виробів маленькими партіями, що незручнідля складського і транзитного опрацювання;
-різниця між собівартістю виготовлення і продажною ціною занадто мала дляутримання власної збутової організації, що займається прямим збутом.
Незалежніоптові посередники поділяються на дві групи:
· Оптовики з повним циклом обслуговування( дистриб’ютори, торговці оптом);
· Оптовики з обмеженим цикломобслуговування.
Оптовики з повним циклом обслуговуваннянадають широке коло послуг, а саме:
◊формують товарний асортимент;
◊зберігають товарні запаси;
◊надають торговий кредит;
◊забезпечують доставку продукції;
◊допомагають виробникам у проведенні маркетингових досліджень, рекламній діяльності.
Торговці оптомрозрізняються між собою широтою асортименту – вузькоспеціалізовані торговціпрацюють з однією асортиментною групою, оптовики змішаного асортиментупрацюють з кількома асортиментними групами.
Дистриб’ютори торгуютьцілком від свого імені, укладають угоди як з продавцями, так і з покупцями,мають склади, займаються сервісом продукції і виконують багато іншихпосередницьких функцій. Доволі часто виступають як генеральні посередники певноговиробника.
Оптовики з обмеженим циклом обслуговування виконуютьзначно менше функцій. Вони часто не мають складських приміщень, не займаютьсядоставкою товарів, не надають кредит. Серед них виділяють таких:
· Оптовики –комівояжери,які займаються здебільшого обмеженим асортиментом ходових товарів;
· Оптовики-організатори, які працюють у сировинних галузях або з безтарними товарами. Складських приміщеньвони не мають, а лише організують поставку замовленого товару від виробника доспоживача.
► Залежніоптові посередники не набувають права власності на товар, працюють закомісійну винагороду. Відповідно вони не приймають самостійних рішень щодо цінта інших умов продажу і діють у межах повноважень, наданих їм виробником згідноз укладеними угодами.
Цючисленну групу складають агенти і брокери, збутові агенти комісіонери, аукціонери.
· Брокеризнаходять споживачів і виготовлювачів продукції для укладання угоди, вони добрепоінформовані про стан ринку, умовах продажів, джерелах кредиту, установленні цін,потенційних споживачах і володіють мистецтвом вести переговори. Кредити вони ненадають, але можуть забезпечити збереження і доставку продукції. Брокери такожне набувають права власності на товар і не можуть завершити угоду безофіційного схвалення виготовлювача.
· Агентипрацюють з виробниками на більш довготривалих умовах, ніж брокери, буваютьрізних видів: агенти виробника, збутові агенти і агенти-комісіонери.
◊ Агенти виробника працюютьз виробником за договоромдорученняі виконують збутові операціївід імені і за рахунок довірителя, отримуючи за це відповіднувинагороду. Вони можуть працювати на кількох виробників, можуть мати винятковеправо на реалізацію товарів на певній території.
◊Збутові агенти за умовами договору відповідають за маркетинг усієїпродукції виробника, переважно великого. Збутові агенти мають справу зневеличкими промисловими підприємствами і за умовами договору відповідають замаркетинг усієї їх продукції. По сутності вони перетворюються в маркетинговийпідрозділ виробника і повноважні вести переговори по цінах і інших умовахреалізації. Контори збутових агентів звичайно розташовані у великих збутовихцентрах у безпосередній близькості від споживача. Складських приміщень вони немають.
◊Комісіонери – це посередники, що мають склади для зберігання товарів,які вони продають за договором комісії від свого імені за рахунок комітента (виробника). Комісіонери отримують товари на принципах консигнації.
Консигнація — умовапродажу товарів через консигнаційні склади посередників, коли право власностіна товар, що надійшов на склад посередника, залишається за постачальника домоменту товару споживачеві.
Комісіонериодержують продукцію від виготовлювачів на принципах консигнації, що складає вдорученні однієї сторони (консигнанта) другій стороні (консигнатору) продатитовари зі складу від свого імені, але на рахунок консигнанта, тобто власника продукції.Комісіонери мають у своєму розпорядженні контору, а також складські помешкання дляприймання, збереження, опрацювання і продажу товарів. Вони іноді пропонуютькредит, забезпечують збереження і доставку продукції, утримують торговий персонал.Можуть вести переговори про ціни, а також діяти в умовах аукціону. Вправі надаватирізноманітного роду додаткові послуги: ринкову інформацію, допомогу у укладаннідоговорів із транспортниками, контроль за якістю товару й інше.
Комісіонериіноді пропонують кредит, а також працюють на аукціонах.
◊Аукціони — один із видів діяльності збутових підприємств, здійснюванийчастіше усього на ринках обладнання, що було у вжитку.
3. ФОРМИ ПІДПРИЄМСТВ РОЗДРІБНОЇ ТОРГІВЛІ
Роздрібна торгівля– сфера діяльності, пов’язана з продажем товарів та послуг кінцевим споживачамдля особистого використання .
Заостанні роки роздрібна мережа сильно змінилася — розширився асортимент, збільшивсярозмір підприємств, насамперед розмір торгових площ. З'явився ряд новихпідприємств роздрібної торгівлі, таких як споживчі ринки, торгові центри,супермаркети, торгові галереї. Інвестиції на одного зайнятого досягли рівня промисловості.
►Форми організації роздрібної торгівлі можуть бути різноманітні. Дороздрібних посередників відносяться :
· Ділери:
· Магазини роздрібної торгівлі;
· Організації позамагазинної торгівлі.
►Види магазинів роздрібної торгівлі.
Підприємствароздрібної торгівлі можна класифікувати по різноманітних ознаках:
1. По широті і насиченості товарного асортименту:
· спеціалізовані магазини — вузький асортимент значної
насиченості.
Вданий час іде спеціалізація не тільки по товару, але і
попотребі.
· універмаги — декілька асортиментних груп
Концепція- «покупка для радості», перший універмаг — Париж, 1852 Р. — БонМарші
· універсами — велике підприємство самообслуговування з низьким рівнем витрат і великимобсягом продажів
Перший- у США — 1916 р.- Пиггли Уиггли
(автомобіль,холодильник)
· магазин товарів повсякденного попиту — невеличкімагазини, у житлових районах — 100 видів товарів, порівняно високі ціни
· комбінований універсам, універсамширокого профілю, торговий комплекс
комбінованийуніверсамам — продукти + ліки
універсамамширокого профілю — харчові, нехарчові продукти + послуги — пральня, хімчистка
торговийкомплекс — універсамам, магазин знижених цін, роздрібний склад-магазин
2.По ціновій політиці
· високий рівень цін
· середній рівень цін
· низький рівень цін — магазины-демонстраційни зали, що торгують по каталогах, склади-магазини
· магазини знижених цін
3. По характеру торгового помешкання — магазинна і немагазинна торгівля
· торгівля поштою, телефону, каталогу,«direct mail»
· торгові автомати
· служба замовлень із знижкою
· торгівля у розніс
4. За рівнем обслуговування
· самообслуговування — немаєпродавців
· вільний добір товарів — є продавець-консультант
· обмежене обслуговування — кредит, доставка, обмін
· повне обслуговування — усіможливі види послуг
5. За формою власності
· Незалежний роздрібний торговець — має власний магазин;
· Торговельна мережа – сіткамагазинів (спільне володіння);
· Роздрібний франчайзінг (організації власників привілеїв)
· Орендований відділ
Уостанні роки з'явилася так звана «клубна» система розподілу товарівабо торгівля без торгової мережі. Джерело інформації в такій системі — не реклама,а клієнти, що користувались послугою або товаром. Дуже ефективні. Елементиклубної системи присутні в маркетинговій політика багатьох фірм. Сьогодні цісистеми мультимаркетингу реалізуються й в Україні.
4. РІШЕННЯ В СИСТЕМІ ЗБУТОВОЇ ЛОГІСТИКИ
Важливемісцевсистемі збуту товару займають такі функції:
· Транспортування товару від виробника доспоживача;
· Підтримання на підприємстві товарнихзапасів;
· Пакування, складування та зберіганнятовару;
· Оброблення замовлень та адміністративнівитрати, пов’язані з усіма цими функціями.
Угосподарській практиці багатьох країн широко використовують нові методи ітехнології доставки та розподілу товарів, які одержали узагальнену назву“логістика”
Логістикоюмаркетингу назветься система, який забезпечує доставку товарів до місць продажув точно визначений час і з максимально високим рівнем обслуговування покупців,включаючи транспортування і збереження.
Основнийрезультат, що досягається в системі логістики — це рівень обслуговуванняспоживача. Даний якісний показник залежить від багатьох чинників: швидкостівиконання і доставки замовлення, якості що поставляється продукції, надання різноманітногороду послуг покупцям по установці, ремонту, постачанню запасних частин і т.і.
Доосновних проблем логістики, що формує якість обслуговування, відносяться такі:
· забезпечення різноманітної порціонності відвантаженнятовару на прохання покупця;
· вибір раціонального виду транспорту,утримання оптимального рівня різноманітних видів транспорту;
· утримання оптимального рівня запасів;
· створення нормальних умов складування ізбереження
товарів,і т.п.
Структурасистеми логістики визначається часом постачання і витратами. У деяких галузяхконкуренція настільки сильна, що незначне перевищення звичайного часупостачання веде до серйозних втрат у збуті. Підприємство намагається не перевищитицю критичну межу. Тому що одночасна оптимізація часу постачання і витратнеможлива, тому зусилля підприємства направлені частіше усього на досягненнямінімуму витрат при заданому часі постачання.
Якчас постачання, так і витрати залежать при великому районі збуту від числа проміжнихскладів. У той час як постачання з ростом числа складів пришвидшується. витратиспочатку знижуються, потім починають зростати. Крива загальних витрат результуєтьсяна двох протилежних тенденціях. З однієї сторони, із ростом числа проміжнихскладів скорочуються транспортні шляхи і транспортні витрати. З іншого боку, ростутьвитрати на збереження і виробничі складські витрати, так називані системнівитирати. Оптимізація числа складів може бути проведена лише одночасно з визначеннямїхнього місця розташування і потужності. Теоретично ця проблема цілкомрозв’язувана, проте на практику її рішення потребує великих витрат часу. Томузадовольняються приблизними рішеннями, котрі можуть бути дуже ефективними. Одиніз найбільше відомих методів являє собою програму, що нарощує кількість складівдоти, поки додавання ще одного не приведе до підвищення загальних витрат.Швидке постачання товару забезпечується у тому випадку, якщо подтримуютьсядостатні товарні запаси. Планування товарних запасів включає розрахунокпотреби, обсягу замовлень, терміна замовлення для багатьох тисяч найменуваньтоварів з урахуванням часу їхньої поставки, страхових резервів, надходження івибуття.
Привиборі транспортних засобів керуються витратами і швидкістю транспортування, атакож відповідністю транспорту вимогам продукту. Ізольований розглядтранспортних витрат може призвести до помилкових рішень, тому що можутьвиникнути компенсаційні ефекти, що істотно змінюють послідовність альтернатив.
Наприклад,якщо використання повітряного транспорту дозволяє різко скоротити складськізапаси або заощадити витрати на упаковування і страхування, те можливо рішенняна користь цього виду транспорту замість більш вигідного залізничного іморського. Крім того, постійні витрати різноманітні для різних видів транспортуі залежність витрат на транспорт від обсягу постачання також різноманітна.
5. ВИСНОВКИ
1. Кожнийвиробникмає сформуватиефективний канал розподілу своєїпродукції. Це може бути канал прямого маркетингу, коли збутова діяльністьздійснює безпосередньо виробник через свої збутові підрозділи. Але більшістьвиробників використовує непрямі канали розподілу, залучаючи торговельнихпосередників різних типів.
2. Каналирозподілуможуть бути різної довжини, тобто мати один, два і більше рівнівпосередників.
3. Порядз традиційними каналами збуту використовуються вертикальні маркетинговісистеми як засіб контролю збутової діяльності.Використовуються також горизонтальніі багатоканальні маркетингові системи.
4. Оптовіпосередникиділяться на дві великі групи – незалежні і залежні посередники. Кожнагрупа має свої особливості, переваги і використовується в залежності від умовринку.
5. Роздрібніпосередники– це ділери, магазини роздрібної торгівлі, організації позамагазинної торгівлі.
6. Важливіфункції виконує збутова логістика як система, за допомогою якої процесфізичного переміщення товарів вдається організувати найбільш оптимально.