Логістика закупки молока на ТОВ "Брусилівський маслозавод"

Курсоваробота
Натему
Тема:Логістика закупки молока на ТОВ «Брусилівський маслозавод»

Зміст
Вступ
Розділ 1. Теоретичні основилогістики закупки
1.1. Поняття, основні завдання та функції логістики
1.2 Закупівельна логістика
1.3 Замовлення і складування матеріалів
Розділ 2. Сучасний стан логістичної тафінансово-економічної системи на підприємстві
2.1 Організаційно-економічна характеристика ТОВ«Брусилівський маслозавод»
2.2 Аналіз логістики на підприємстві

/>Вступ
Актуальність теми дослідження. Логістика – це наука про планування,організацію, управління, контроль і регулювання матеріальних, інформаційнихпотоків у просторі та часі з метою оптимізації витрат на шляху від їхпервинного джерела до кінцевого споживача.
Історія логістики сягає в глибоку давнину, але незважаючи на це, вонамолода та прогресивна наука. Розквіт її припадає на період другої світовоївійни, саме в цей час її ефективно застосовували для прийняття стратегічнихрішень у військовій промисловості, тилових, постачальницьких базах і приорганізації транспорту з метою своєчасного забезпечення військової арміїзброєю, паливно-мастильними матеріалами та продуктами харчування. Упіслявоєнний період поняття та методи логістики поступово впроваджували вгромадське життя, спочатку як новий науковий напрямок про раціональнеуправління рухом матеріальних потоків у сфері обігу, а згодом і у виробництві.
У даний час логістична наука виступає як дисципліна, яка охоплюєзакупівельну діяльність або логістику постачання; логістику виробничихпроцесів; збутову, або розподільчу логістику; транспортну; інформаційну; логістикууправління запасами, складську логістику та ін. Ці зазначені сфери діяльностіне нові для сьогодення і достатньо описані у певній літературі, новизна самогологістичного підходу полягає в інтеграції перерахованих та інших сфердіяльності з метою досягнення бажаного результату з максимально можливимивитратами часу, ресурсів, капіталовкладень шляхом оптимізації управлінняматеріальних і інформаційних потоків, що і є основним завданням логістики.
У період ринкового реформування української економіки цікавість до наукилогістика зростає із загостренням кризи збуту, з підсиленням впливу споживачівна товаровиробників, із трансформацією ринку продавця в ринок покупця. Але вжена сьогодні можна стверджувати, що логістика вийшла за межі академічних наук івсе більше стає потрібною у практичній діяльності.
Підприємці всіх масштабів і рівнів переконуються, що без свідомого,цілеспрямованого управління матеріальними потоками неможливо забезпечитиасортиментний вибір продукції, успішне просування товарів на ринку, оптимальнуорганізацію транспортування продукції та її розподіл, що поряд із маркетингомпотрібна теорія та практика товаропросування, саме це знайшло своє відображенняв логістиці.
Таким чином, практична значимість і необхідність дослідження основ логістикияк науки і зумовлює актуальність теми, що винесена у заголовок курсової роботи.
Об’єктомдослідження є процеси формування та ефективності використання збору сировини нарівні окремого підприємства.
Предметомдослідження є механізм підвищення ефективності використання збору сировинипідприємства в ТОВ „Брусилівський маслозавад”
Метою даноїроботи є розробка шляхів та конкретних заходів щодо вдосконалення механізмурегулювання ефективності збору сировини в ТОВ „Брусилівський маслозавод”.

/>Розділ 1. Теоретичні основилогістики закупки
 
1.1 Поняття, основні завдання та функції логістики
Логістика походить від грецького слова «logistike», що означаємистецтво обрахунків, обмірковувати. Історія виникнення та розвитку практичноїлогістики походить з далекого минулого. Професор Гамбурзького університетуГ.Павеллек відзначає, що ще в період Римської імперії існували служники, якіносили титул «логісти», або «логістики»; вони займалисьрозподілом продуктів харчування [6, 10]. За свідченнями Архімеда, в IV ст.до н.е. – час найвищої могутності Афін, найбільшої демократизації суспільноголаду й розквіту культури – в Древній Греції налічувалося 10 логістів.
Стародавній Рим: під логістикою розумілося розподіл продуктів.
У Візантії логістика визначалась як мистецтво постачання армії тауправління її пересуваннями з врахуванням кількості солдат, завдань їхрозподілу та розміщення під впливом особливостей місцевості, озброєння такількості солдат в армії ворога. У першому тисячолітті нашої ери у воєнномулексиконі деяких країн із логістикою пов'язували діяльність забезпеченнязбройних сил матеріальними ресурсами та утримання запасів. Так, у часивізантійського царя Леона четвертого (865-912 рр. н.е.) вважалось, щозавданнями логістики є своєчасне озброєння армії, постачання її військовиммайном, та повною мірою піклування її потреб кожного акту військового походу[6, 10]. Згідно з думками багатьох західних вчених, логістика стала наукоюзавдяки військовій справі. Основоположником перших наукових праць з логістикивважають французького військового спеціаліста початку 19 ст. А. Джоміні. Вінтрактував логістику як науку про управління, перевезення, планування,організацію постачання військ і тилове забезпечення фронту. Але все ж такивійськова наука логістика сформувалась лише до середини 19 ст.
Німецький філософ, математик, фізик Готфрід Лейбніц (XVII-XVIII ст.)називав логістикою математичну логіку. Цей термін за математичного логікою бувофіційно закріплений у 1904 р. на філософській конференції в Женеві.
В Росії в середині минулого століття за «Військовим енциклопедичнимлексиконом», виданим у Санкт-Петербурзі в 1850 р., під логістикоюрозумілося мистецтво управління пересуванням військ як на далеку відстань, такі на близьку – від ворога, організація їх тилового забезпечення.
У роки Другої Світової війни американська армія широко застосовувалалогістичні підходи при організації взаємодії між підприємствамивійськово-промислового комплексу, транспортом і постачанням армії.
Зазначена взаємодія дозволила своєчасно та систематично забезпечуватиамериканську армію поставками зброї, паливно-мастильних матеріалів і продуктамихарчування в необхідній кількості.
Ось чому в багатьох західних країнах логістика служила для ефективностіуправління матеріальними потоками в економіці. Як і інші методи прикладноїматематики (дослідження операцій,.математична оптимізація, моделі мережі і т.ін.), логістика поступово переходила з військової сфери у сферу господарськоїпрактики. Насамперед вона сформувалась як новий вид теорії про реалізаціюуправління рухом товарно-матеріальних ресурсів у сфері обігу, а потім івиробництва.
Отже, ідеї інтеграції постачальних, виробничих і розподільчих систем, вяких би поєдналися функції постачання матеріалами та сировиною, виробництвапродукції, її зберігання та процес розподілу, що виникли в ринковій економіціще на початку та в період економічно кризи 30-х pp., трансформувалися всамостійний науковий напрям досліджень і форму господарської практики –логістику.
Саме з середини 50-х років поняття логістики увійшло в економічнутермінологію США як логістика підприємства. Американський спеціаліст ізсистемного аналізу професор О.Моргенштерн у своїй праці «Note of theformulation of the theory of logistics» розглядає логістику як частинувчення про організацію та економіку виробництва, яка охоплює заготівельну,виробничу та збутову логістику [13, 9].
У першій половині 80-х рр. у Франції почав розроблятися системний підхідщодо просування товарів шляхом автоматизованого поєднання потоків просуванняпродукції з виробничим процесом, у якому ці продукти споживаються. Прискоренорозвивалася наука про потоки товаропросування, їх планування та управління.Основна увага в цей період розвитку логістики приділялась організації фізичногопросування продуктів, технічному та технологічному обладнанню цього процесу таконтролю за його проходженням у просторі та часі.
Аналізуючи різноманітність трактувань про логістику, неважко помітити рядаспектів, через призму яких розглядається наука. Найбільшого поширення отрималиуправлінські, економічні та оперативно-фінансові аспекти.
Так професор Г. Павеллек [14] та його колеги Національної ради США поуправлінню матеріальним розподілом, визначаючи сутність логістики, акцентуютьувагу на управлінському аспекті. Логістика – це планування, управління таконтроль потоку матеріальної продукції, яка надходить на підприємство, тавідповідного йому інформаційного потоку, що обробляється там і залишає його.
Багато спеціалістів досліджуваної галузі, в тому числі французькі,надають перевагу економічній стороні логістики та трактують її так –"… сукупність різноманітних видів діяльності з метою отримання ізнайменшими затратами необхідної кількості продукції у встановлений час та увстановленому місці, де існує конкретна потреба в даній продукції" [6,11].
У довіднику, опублікованому компанією «Данзас», одна з великихнімецьких транспортно-експедиційних фірм, логістика визначається як деякасистема, вироблена для кожного підприємства з метою оптимального, з точки зоруотримання прибутку, прискорення руху матеріальних ресурсів і товарів у серединіта за межами підприємства, починаючи із закупівлі сировини та матеріалів, їхпроходження через виробництво та закінчуючи постачанням готових виробівспоживачам, включаючи забезпечуючу ці завдання інформаційну систему [6, 11].
У деяких визначеннях логістики підкреслюється її оперативно-фінансовийаспект. Згідно з цим трактування логістики виходить із моменту розрахункупартнерів по справі, пов'язаній із рухом та зберіганням сировини,напівфабрикатів та готових виробів у господарському обороті з моменту оплатигрошей постачальнику до моменту отримання грошей за поставку кінцевої продукціїспоживачу.
В інших визначеннях логістики знаходять відображення поглядиспеціалістів, які акцентують увагу на окремих функціях. Логістика тут зводитьсядо вузького кола операцій: транспортування, навантаження-розвантаження,складування і т. ін. Узагальнюючи вищевикладені визначення логістики, її можнаохарактеризувати як науку про управління матеріальними, інформаційними,фінансовими та ін. потоками, від первинного джерела їх виникнення до кінцевогоспоживача із мінімальними витратами, пов'язаними з їх просуванням.
До кінця першої половини 80-х рр. термін «логістика» розпочаввикористовуватися як загальна назва цієї галузі науки. Спочатку даний термінзастосовувався тільки для характеристики взаємодії складського господарства зтранспортом і координації їх використання. Але з часом стає зрозуміло, що це невирішить багатьох питань розвитку виробництва. Необхідно синхронізувати не лишерух матеріальних потоків на складах і перевезеннях товарів, але і планування тауправління виробництвом, при його організації, щоб оптимально використатинаявне обладнання та своєчасно задовольняти потреби споживачів.
Якщо розглянути в сукупності коло проблем, які вивчає логістика, тозагальним для них є питання управління різноманітними потоками (людськими,матеріальними, енергії, фінансами, інформаційними і т. ін.).
Практичний потенціал логістики першими передбачили американськіспеціалісти Пол Конверс і Пітер Дракер. Вони визначили її потенційні можливостіяк «останню межу економічних затрат» і «необізнаний материкекономіки» [6, 12].
У подальшому їх точки зору дотримувалися багато теоретиків логістики.Такі американські науковці, як М. Портер, Д. Сток та ін. вважають, що логістикавийшла за межі її традиційного вузького визначення та має велике значення устратегічному управлінні та плануванні фірми [6, 12].
На об'єкт логістики можна глянути з різних точок зору: з позиціїмаркетолога, фінансиста, менеджера по плануванню та управлінню виробництвом,вченого. Цим пояснюється різноманітність визначень логістики:
1. Раціональна організація виробництва та розподілу, яка комплексно вивчаєпостачання, збут і розподіл засобів виробництва.
2. Сукупність різноманітних видів діяльності з метою отримання необхідноїкількості продукції у встановлений час і завчасно визначеному місці, де виниклапотреба в даній продукції.
3. Взаємодія всіх елементів виробничо-транспортних систем – відвиробництва до споживання.
4. Управління процесом фізичного розподілу продукції в просторі та часі.
5. Взаємозв'язок і взаємодії постачання із збутом і транспортом.
6. Інтеграція виробничих і процесів перевезення, охоплюючи всітранспортні, вантажні та ін. операції, яких вимагає споживач, та їх необхіднетранспортне забезпечення.
7. Планування, управління та контроль матеріального потоку, якийнадходить на підприємство і відповідного йому інформаційного потоку, що тамобробляється та потрапляє на ринок збуту.
8. Планування, управління та контроль матеріальних, інформаційних,людських та енергетичних потоків.
9. Фізичний розподіл матеріальних ресурсів, технічне, технологічне,організаційне та інформаційне забезпечення даного процесу.
Усю сукупність визначень можна розподілити на дві групи.
Визначення І групи трактують логістику як напрям господарськоїдіяльності, що полягає в управлінні матеріалопотоками в сферах виробництва таобігу. II група визначень розглядає логістику як міждисциплінарний науковийнапрям, безпосередньо пов'язаний з пошуком нових можливостей підвищенняефективності матеріальних потоків.
У сучасних умовах західні спеціалісти виділяють декілька видів логістики:
логістика, пов'язана із забезпеченням виробництва матеріалами – логістикапостачання або закупівельна логістика;
виробнича логістика;
збутова логістика, або маркетингова, або розподільча, або комерційна[6, 13].
Виділяють також і транспортну логістику та складську, які по суті єскладовими частинами кожного з 3-х видів логістики. Невідокремленою частиноювсіх видів логістики є також обов'язкова наявність логістичного інформаційногопотоку, до якого входять функції збору даних про матеріальний потік, їхпередачу, обробку та систематизацію в наступній видачі готової інформації. Цюпідсистему логістики досить часто називають комп'ютерною логістикою абоінформаційною.
У логістичному ланцюгу, тобто у ланцюгу, яким проходять матеріальні таінформаційні потоки від постачальника до виробника, виділяють такі головніланки:
постачання матеріалів, сировини, напівфабрикатів та комплектуючихвиробів;
складування продукції та сировини;
виробництво товарів;
розподіл готової продукції;
транспортування;
споживання готової продукції (рис. 1).
/>
Рис. 1. Логістичний ланцюг [6, 14]
Кожна ланка логістичного ланцюга охоплює свої елементи, які в сукупностіутворюють матеріальну основу логістики. До матеріальних елементів логістикиналежать, наприклад, транспортні засоби та устаткування, складськегосподарство, засоби зв'язку та управління.
Ускладнення виробництва та загострення конкуренції в 80-90-х рр. нашогостоліття вимагали більш чіткого взаємозв'язку логістики з стратегічними цілямифірм, а також активізації ролі логістики у підвищенні гнучкості фірм, їхздатність швидко реагувати на ринкові зміни. Базуючись на цьому, головнимзавданням логістики стало вироблення кропіткої та обґрунтованої пропозиції, якасприяла б досягненню найбільшої ефективності діяльності фірми, підвищенню їїринкової частки та отриманню переваг перед конкурентами.
Одне із основних завдань логістики полягає також в утворенні інтегрованоїефективної системи регулювання та контролю матеріальними та інформаційнимипотоками, яка забезпечить високу якість поставки продукції.
Основні принципи логістики:
вихідним пунктом для формування логістичних структур є орієнтація наматеріальні потоки„які взаємопов'язано проходять від постачальника через проміжніланки (торгівля, збут) до кінцевого споживача;
першочерговим завданням є оптимізація матеріальних потоків, підвищення їхшвидкості при збереженні їх функціональних параметрів та покращення економічнихрезультатів у процесах, що обслуговуються;
окремі логістичні функції децентралізуються і вирішуються автономно заумови задоволення загального критерію оптимізації з відповідною ефективністю.Перевагу має системний підхід [6, 15].
Враховуючи вищевикладене, предметом вивчення, дослідження та пошуків логістикиє оптимізація матеріальних і відповідних їм фінансових І матеріальних потоків.
Матеріальні потоки утворюються в результаті діяльності різних підприємствта організацій, що виробляють і споживають ту чи іншу продукцію, здійснюють чикористуються тими чи іншими послугами. При цьому вирішальна роль в управлінніматеріальними потоками надається:
транспортним підприємствам загального користування, різнимтранспортно-експедиційним фірмам;
підприємствам гуртової торгівлі;
комерційно-посередницьким організаціям;
підприємствам-виробникам, чиї склади готової продукції виконуютьрізноманітні логістичні операції і т. ін. [6, 15]
Силами цих підприємств та організацій формуються матеріальні потоки,безпосередньо здійснюється та контролюється процес товаропросування. Логістичнафункція – це велика група логістичних операцій, Спрямованих на реалізаціюзавдань логістичної системи (табл. 1).

Таблиця 1
Основні логістичні функції та їх розподіл між різними учасникамилогістичного процесу [4, 28]Назва логістичної функції Учасник логістичного процесу Транспорт загального користування, експедиційна фірма Підприємство гуртової торгівлі Комерційно-посередницька організація Склади готової продукції підприємств-виробників Формування господарських зв'язків з постачання товарів або надання послуг, їх розвиток, коректування та раціоналізація X X X Визначення об'єктів та напрямів матеріальних потоків X X Прогнозовані оцінки потреби у перевезеннях X X X Визначення послідовності просування товарів через місця складування, визначення оптимального коефіцієнта складського розміщення при організації товаропросування X Розвиток, розміщення та організація складського господарства X X Управління запасами у сфері обігу. X X Здійснення перевезень, а також усіх необхідних операцій на шляху пересування вантажів до пунктів призначення X Виконання операцій, які безпосередньо передують та завершують перевезення товарів (упакування, маркування, підготовка до навантаження, вантажно-розвантажувальні роботи та ін.) X Х Управління складськими операціями (передача та приймання товарів за кількістю та якістю, збереження, підсортування, підготовка необхідного асортименту для покупця, організація постачання малими партіями та ін.) X Х
Відповідно до сучасних завдань логістики розрізняють два види функцій:оперативні та координаційні.
Оперативний характер функцій пов'язаний з безпосереднім управлінням рухуматеріальних цінностей у сфері постачання, виробництва та розподілу.
Щодо функцій у сфері постачання, то до них належать управління рухомсировини та матеріалів, окремих частин або запасів готової продукції відпостачальника або місця їх придбання до виробничих підприємств, розподільчихскладів.
На рівні виробництва функцією логістики стає управління запасами, якеохоплює контроль за просуванням напівфабрикатів і компонентів через всі стадіївиробничого процесу, а також рух готової продукції на гуртові склади тароздрібні ринки збуту.
Функції управління розподілом продукції охоплюють оперативну організацію потоківкінцевої продукції від підприємства-виробника до споживача.
До функцій логістичної координації зараховують: виявлення та аналізпотреб у матеріальних ресурсах різних фаз і частин виробництва; аналіз ринків,на яких здійснюється збутова діяльність підприємства; прогнозування поведінкиінших джерел цих ринків; обробка даних щодо замовлень і потреб споживачів (рис.2).
/>
Рис. 2. Функціональна схема логістики [6, 16]
Перераховані функції логістики відображаються в координації попиту тапропозиції на товар. У цьому маркетинг і логістика тісно взаємозв'язані, томупідтверджується вислів «маркетинг формує попит, а логістика йогореалізує».
Характерні особливості логістичних функцій:
весь комплекс логістичних функцій підпорядковується одній меті;
носіями перерахованих функцій є суб'єкти, які беруть участь улогістичному процесі.
Критерієм ефективності реалізації логістичних функцій є ступіньдосягнення кінцевої мети логістичної діяльності, що виражається шістьмаправилами логістики.
Діяльність у галузі логістики має кінцеву мету, яка отримала назву«шість правил логістики» [4, 29]:
1. Вантаж – необхідний товар.
2. Якість – необхідна, потрібна якість.
3. Кількість – в необхідній кількості.
4. Час – потрібно доставити в необхідний час.
5. Місце – в потрібне місце.
6. Витрати – з мінімальними затратами.
Мета логістичної діяльності вважається досягнутою, якщо шість умоввиконані, тобто необхідний товар, необхідної якості, в необхідній кількостідоставлений у потрібний час у визначене місце з мінімальними затратами.
Оскільки об'єктом дослідження логістики є потоки, то доцільно розглянути,їх визначення та класифікацію.
Матеріальний потік визначають як предмети праці підприємства, щознаходяться у постійному русі від одного робочого місця до іншого, де їхзмінюють згідно з формами, розмірами, станом, фізико-хімічними властивостями,зовнішнім виглядом, спільним розміщенням деталей і вузлів, що складають виріб іт. ін. під час технологічного процесу [10, 25].
Матеріальний потік визначається також із позиції розгляду логістичнихпринципів, як взаємозв'язки усіх процесів й операцій, пов'язаних із добуванням,обробкою, переробкою, складуванням, транспортуванням, розподілом вантажів усфері матеріального виробництва, на промислових підприємствах, в цехах та навиробничих дільницях [16, 11].
Матеріальним потоком називають вантажі, деталі, товарно-матеріальніцінності і т.д., що розглядаються в процесі застосування до них різнихлогістичних операцій та віднесення до часового інтервалу [4, 37].
Матеріальний потік – це об'єкт логістичних операцій, який знаходиться упостійному русі та є сукупністю різновидів сировини, матеріалів, комплектуючих,готової продукції та товарних одиниць.
Згідно з конкретною логістичною системою матеріальні потоки розрізняютьяк зовнішній і внутрішній, відповідно перший циркулює у зовнішньому середовищі,тобто за межами певної логістичної системи, інший – утворюється та функціонуєвсередині відповідної логістичної системи.
Розрізняють також вхідний і вихідний матеріальні потоки. Вхідний –потрапляє в логістичну систему із зовнішнього середовища (сировина, матеріали, напівфабрикатиі т. ін.), а вихідний – пересувається із логістичної системи у зовнішнєсередовище (готова продукція, відходи виробництва, тара і т. ін.)(рис. 3).
/>
Рис. 3. Функціональна схема логістики [6, 19]
Матеріальний потік утворюється в результаті сукупності певних дій зматеріальними об'єктами. Ці дії називаються логістичними операціями. Алепоняття логістичні операції не обмежуються діями лише з матеріальними потоками(рис. 4).

/>
Рис. 4. Функціональна схема логістики [6, 19]
Для управління матеріальним потоком необхідно приймати, обробляти тапередавати інформацію, що відповідає цьому потокові. Дії, що виконуються прицьому також належать до логістичних операцій.
Логістичні операції – це сукупність дій, спрямованих на перетворенняматеріального та / або інформаційного потоку.
Логістичні операції з матеріальним потоком – навантаження,транспортування, розвантаження, комплектація, складування, упакування та ін.операції. Логістичні операції з інформаційним потоком – збір, обробка тапередача інформації відповідної матеріальному потоку. Необхідно зазначити, щовитрати на виконання логістичних операцій з інформаційними потоками становлятьсуттєву частину логістичних витрат.
Виконання логістичних операцій з матеріальним потоком, який надходить дологістичної системи або залишає її, відрізняється від виконання цих же операційвсередині логістичної системи. Це пояснюється наявним переходом права власностіна товар та переходом страхових ризиків від однієї юридичної особи до іншої.Тому за цією ознакою логістичні операції поділяють на односторонні тадвосторонні.
Деякі логістичні операції є продовженням технологічного процесу,наприклад, розфасування. Ці операції змінюють споживчі властивості товару іможуть здійснюватись як в сфері виробництва, так і в сфері обігу, наприклад, вфасувальному цеху оптової бази.
Логістичні операції, які виконуються в процесах постачання підприємстваабо збуту готової продукції, тобто операції, що виконуються в процесі«спілкування логістичної системи із зовнішнім середовищем», належатьдо категорії зовнішніх логістичних операцій. Логістичні операції, щовиконуються всередині логістичної системи, називаються внутрішніми
1.2 Закупівельна логістика
 
Закупівельналогістика – управління матеріальними потоками в процесі забезпеченняпідприємства матеріальними ресурсами.
Значним елементоммікрологістичної системи є підсистема закупівель, організуюча вхідматеріального потоку в логістичну систему. Управління матеріальними потоками наданому етапі має відому специфіку, що пояснює необхідність виділеннязакупівельної логістики в окремий розділ дисципліни, що вивчається.
Кожнепідприємство має службу що займається закупівлею, зберіганням та збутом:
елементом, щозабезпечує зв'язки і реалізацію цілей макрологістичної системи, в якові входитипідприємство;
елементоммікрологістичної системи, тобто одним з підрозділів підприємства, що забезпечуєреалізацію цілей цього підприємства;
самостійноюсистемою, що має елементи, структуру і самостійні цілі.
Логістичнаінтеграція із постачальниками досягається за рахунок комплексу заходів економічного,технологічного, технічного і методологічного характеру. В основі інтеграціїповинна лежати орієнтація на хороші партнерські стосунки, орієнтація наготовність зробити зустрічний крок навіть тоді, коли це не приносити жодногоприбутку. В логістиці відношення з постачальниками повинні будуватися нанаступних принципах:
Поводитися зпостачальниками також, як і з клієнтами фірми
Не забувати наділі демонструвати спільність інтересів
Знайомитипостачальника зі своїми завданнями і бути в курсі його ділових операцій
Проявлятиготовність допомогти в разі виникнення проблем в постачальника
Дотримуватиперейняті на собі зобов'язання
Враховувати вділовій практиці інтереси постачальника
Завдання закупівельноїлогістики
Основні питання,на які слід відповісти в процесі забезпечення підприємства предметами праці,традиційні і визначаються логікою постачання:
що купити;
скільки купити;
у кого купити;
на яких умовахкупити.
До традиційногопереліку логістика додає свої питання:
як системнозв'язати закупівлі з виробництвом і збутом;
як системнозв'язати діяльність підприємства з постачальниками.
Позначеній кругпитань закупівельної логістики визначає склад вирішуваних в даноїфункціональної області завдань і характер виконуваних робіт.
Розглянемо завданняі роботи, що відносяться до закупівельної логістики:
Визначенняспоживи в матеріальних ресурсах. У процесі визначення споживи в матеріальнихресурсах необхідно ідентифікувати внутрішньо фірмових споживачів матеріальнихресурсів. Потім виконується розрахунок споживи в матеріальних ресурсах. Прицьому встановлюються вимоги до ваги, розміру і інших параметрів постачань, атакож до сервісу постачань. Далі розробляються плани – графіки і специфікаціїна кожну позицію номенклатури і (або) номенклатурні групи. Для споживанихматеріальних ресурсів може вирішуватися завдання «Зробити або купити»,розглянута в пункті 2.1. цього параграфа.
Дослідження ринкузакупівель. Дослідження ринку закупівель починають з аналізу ринкупостачальників. При цьому необхідно індифікувати всіх можливих постачальників.Далі слідує оцінка всіх можливих джерело заготівельних ресурсів, а також аналізризиків, пов’язаних з виходом на конкретний ринок.
Вибірпостачальників. Включає пошук інформації про постачальників, пошук оптимальногопостачальника, оцінку результатів роботи з вибраними постачальниками(детальніше завдання вибору постачальника розглядається в пункті 2.2. даногопараграфа).
Здійсненнязакупівель. Реалізація даної функції починається з проведення переговорів, якіповинні завершитися оформленням договірних стосунків, тобто укладеннямконтракту. Договірні відношення формують господарські зв'язки, раціоналізаціяяких також є завданням логістики. Здійснення закупівель включає вибір методузакупівель, розробку розумів постачання і сплати, а також організаціютранспортування матеріальних ресурсів. При цьому складаються графікипостачання, здійснюється експедиція, можливо, організовуються митні процедури.Завершуються закупівлі організацією приймального контролю.
Контрольпостачань. Одним із значимих завдань контролю постачань є контроль якостіпостачання, тобто облік кількості рекламацій і браку. Контроль постачаньвключає також вистежування термінів постачання (кількість ранніх постачань абозапізнень), вистежування термінів оформлення замовлення, термінівтранспортування, а також контроль стану запасів матеріальних ресурсів.
Підготовкабюджету закупівель. Істотною частиною закупівельної діяльності є економічнірозрахунки, так необхідно точно знать, в що обходяться ті або інші роботи ірішення. При цьому визначають наступні види витрат:
витрати навиконання замовлення після основних видів матеріальних ресурсів;
витрати натранспортування, експедиція і страхування;
витрати навантажопереробку;
витрати поконтролю за дотриманням розумів договору постачання;
витрати наприймання і перевірку матеріальних ресурсів;
витрат на пошукінформації про потенційних постачальників.
В рамкахпроведення економічних розрахунків до завдань закупівельної логістики слідвіднести розрахунок витрат із-за дефіциту матеріальних ресурсів.
7. Координація і системнийвзаємозв'язок закупівель з виробництвом, збутом, складуванням ітранспортуванням, а також з постачальниками. Це специфічне завданнязакупівельної логістики, що вирішується, як було відмічено вищим, за допомогоюорганізації системного взаємозв'язку закупівель з виробництвом і збутом, атакож тісних зв'язків з постачальниками в області планерування, економіки,техніки і технології.
Завдання «зробити або купити»
В закупівельнійлогістиці до завдання типа «Зробити або купити» відноситься прийняття одне здвох альтернативних рішень:
самостійноформувати асортимент, купуючи ресурси безпосередньо у заготівника;
купувати товарніресурси в посередника, який спеціалізується на розукрупненні виробничих партій,формуванні широкого асортименту і постачаннях його споживачам вскомплектованому вигляді.
Розглянемоможливі заподій, по яких закупівля в посередника може виявитися вигіднішою, ніжбезпосередньо у виробника:
Купуючи товарніресурси в посередника, підприємство, як правило, має можливість придбатиширокий асортимент невеликими партіями. У результаті скорочується потреба взапасах, складах, зменшується об'єм договірної роботи із заготівниками окремихпозицій асортименту.
Ціна товару впосередника може виявитися нижче, ніж в заготівника. Передбачимо, виробникреалізує товар за наступними цінами:
а) длядрібнооптових покупців – 10 грн. за одиницю;
б) для оптовихпокупців – 8 грн. за одиницю.
Посередник,купивши партію по 8 з 12% націнкою, то 8,96. Виробник повинний продавати маліпартії по ціні 10 а не по 8,96
3. Виробниктовару може розташовуватися територіально на віддаленій відстані, ніжпосередник. Додаткові транспортні витрати в цьому випадку можуть перевищитирізницю в цінах виробника і посередника.
Завдання вибору постачальника
Одній з основнихпроблем, що виникають при закупівлі товару є вибір постачальника. Важливість їїпояснюється не лише тим, що на сучасному ринку функціонує велика кількістьпостачальників однакових товарів, але головним чином тим, що постачальник маєбути надійним партнером фірми в реалізації її логістичної стратегії.
Розглянемоосновні етапи вибору постачальника.
Визначення іоцінка вимог покупців до кількості, якості, термінів постачання і сервісу, щододається до товару.
Визначення типазакупівель: сталі (постійні) закупівлі, модифіковані закупівлі (в якихміняється постачальник або параметри товарів, що купуються), нові закупівлі(закупівлі, пов'язані із зміною кон'юнктури ринку).
Аналіз поведінкиринку. Постачальник може функціонувати в різному ринковому середовищі і типовіринку: монополістичному, високо конкурентному. Знання і аналіз ринкупостачальників допомагають логістичному персоналу фірми визначити кількістьможливих постачальників, позицію на ринку, професіоналізм і інші чинники, щодозволяють правильно організувати закупівлі.
Ідентифікаціявсіх можливих постачальників і їх попередня оцінка.
Після відборунайбільш відповідних постачальників продукції відбувається остаточний вибірпостачальника. При цьому використовується метод багатокритерійної оцінки, щовключає такі показники як рівень ціни, надійність постачань, якість супутньогосервісу і ін.
Реалізаціяпроцесу постачань конкретної номенклатури товарів від постачальникапосередницькій фірмі: оформлення договірних стосунків, передача прав власностіна продукцію, транспортування, вантажопереробка, зберігання, складування і томуподібне
Контроль і оцінкавиконання закупівель. Після завершення процесу доставки має бути організованийвхідний контроль якості продукції (дана процедура для надійних постачальників,особливо при вживанні технології JIT, може бути відсутнім). Ефективністьуправління закупівлями оцінюється в результаті безперервного контролю і аудитувиконання розумів договорів по термінах, цінах, параметрах постачань, якостіпродукції і сервісу.
Системи постачань «Точно в час» і «Kanban»
Розподіл програмвиробництва, постачання і збуту, що працюють строго по графіку («Канбан» і«Точно в строк»), – це результат вдосконалення методів виробництва товарів ідоставки їх на ринок. Взаємозв'язок і взаємозалежність всіх логістичнихелементів, включаючи транспорт, зумовили необхідність комплексного підходу доїх подальшого розвитку, на базі якого і відбувалося формування інноваційнихтранспортних систем збору і розподілу матеріальної продукції. Підготовка довпровадження вищезгаданих програм полягала в таких заходах, як: налагодженнявисокоякісного і надійного виробництва; перепланування виробничих приміщень іналаштування їх на ефективну роботу (включаючи поліпшення роботи по зборузамовлень споживачів): впровадження сучасних інформаційних систем, щозабезпечують поточне управління і контроль всього логістичного процесу вреальному масштабі часу, і, нарешті, забезпечення надійного транспортуваннявантажів.
Перші три пунктипідготовчих заходів зазвичай здійснюються виробничими і рідше посередницькимифірмами. Перевезення ж повністю або частково виконуються транспортнимипідприємствами загального користування. Оскільки всі елементи логістичнихканалів, що функціонують по вищезгаданих програмах, повинні працювати майжеідеально, аби уникнути зупинки виробничого процесу або вичерпання запасів вспоживачів, оскільки безпосередній контроль за рухом товарно-матеріальнихцінностей є основним об'єктом пильної уваги. Цього виходить же, що транспорт єважливою оленицею логістичної системи: він повинний володіти поруч необхіднихвластивостей і задовольняти певним вимогам в цілях створення інноваційнихсистем збору і розподілу вантажів. Перш за все, транспорт має бути доситьгнучким, аби забезпечувати перевізний процес, що піддається щотижневою абонавіть щоденною коректуванню, гарантувати часту і цілодобову доставку вантажівв розкидані і віддалені пункти, надійно обслуговувати клієнтуру з метоюуникнення зупинки роботи підприємства або дефіциту в замовника. Одночаснотранспорт повинний володіти здатністю перевозити невеликі партії вантажів черезкороткі інтервали годині відповідно до змінних запитів користувача і розумівдрібносерійного виробництва. Основними організаційними структурами, щовідповідають вищезгаданим вимогам, стали регіональні транспортні компанії позбору і розподілу вантажів, що забезпечують перевезення на невеликі відстані доторгівельної зони. Такі компанії зазвичай здійснюють перевезення вантажівмалими партіями і дають економію витрат за рахунок використання власноготерміналу по збору і розподілу вантажів замість розподільного центрупромислової фірми, обслуговуючого деякий регіон і що несе витрати за змістомзапасів.
Прагнення матилогістичні системи з вищим рівнем обслуговування і низьким рівнем запасівтоварно-матеріальних цінностей на довгих лініях постачання привело довиникнення різних варіантів управління цими системами, а саме: до зміни традиційнихспособів консолідації вантажів, виконанню операцій на поблизу розташованихскладах, здійсненню нового вигляду послуг із збору і розподілу вантажів, атакож об'єднання систем постачальників і виробників. При традиційних способахнадання послуг скорочення годині доставки вантажів досягається шляхомкомбінування швидкого обслуговування клієнтури транспортними компаніямизагального користування і спеціальної прискореної обробки вантажів в пунктах їхоб'єднання.
Позитивна сторона(для постачальників і виробників) даного способу обслуговування полягає впростоті зміни вигляду послуг і розміру партій вантажів, що доставляютьсятранспортними фірмами і можливості пристосовувати логістичні операції до потребпідприємства в постачаннях на повсякденній основі.
Найсучаснішийваріант логістичного обслуговування клієнтури за програмою «Точно в рядків»(при далеких відстанях перевезень вантажів) – це інтегровані системи постачанняпостачальника і виробника, що з'явилися завдяки впровадженню в господарськупрактику фірм електроніки. В таких системах є новітні типи ЕОМ, пов'язані зцентральною ЕОМ розподілу, яка видає дані про наявність запасівтоварно-матеріальних цінностей, в тому числі в пунктах укрупнення партійвантажу і на всій дорозі дотримання.
Не дивлячись натих, що окремі елементи логістичної системи (транспорт, пункти обробкивантажів, засоби зв'язку і так далі) могли б належати постачальникам івиробникам на індивідуальній або спільній основі, фактично в перші рокизародження системи сучасних послуг за більшістю елементів зберігалася колишнявласність, а їх діяльність координувалася за допомогою електронної техніки,загальною власністю, що є. Надалі стала виявлятися тенденція до спільноговолодіння постачальниками і виробниками деякими елементами логістичних систем,що працюють за програмою «Точно в рядків» (або здійсненню спільного контролю).Особливо це стало характерним для корпорацій з вертикально інтегрованимифіліями, що поставляють матеріали іншим дочірнім фірмам, а також партнерамспільних підприємств, що беруть доля в розробці новітніх технологій.
Таким чином,дослідження нових логістичних систем збору і розподілу вантажів показали, щосморід набули широкого поширення в розвинених країнах з ринковою економікою,ставши з точки зору витрат і рівня обслуговування ефективними альтернативамиколишнім системам транспортного сервісу.
Автоматизація планування закупівель
Ефективністьуправління підприємством багато в чому залежить від уміння правильнорозпорядитися обмеженими оборотними коштами. Це особливо актуально в сучаснихумовах стабільності економіки, що лише налагоджується. Найважливішою стороноюуправління оборотними коштами є можливість приймати своєчасні і оптимальнірішення по планеруванню закупівельної діяльності, ефективному підстроюванню їїпід пакет замовлень покупців з врахуванням динаміки майбутніх постачань,прогнозованого рівня продажів, потокового стану складів і вже сформованихзамовлень на постачання.
В умовахневеликого підприємства відповідні рішення відносно нескладно приймати “зголови”, ґрунтуючись на здоровому глузді і загальному розумінні стану справ навласному підприємстві. Проте на крупних підприємствах, що мають безлічзамовлень широкого асортименту від великого числа споживачів, така інформаціявже не може уміщатися навіть в найсвітлішій голові. Для ефективного управліннястає необхідним угрупування замовлень по номенклатурі, їх розподіл в часі і попостачальниках, що досить складно і при рішенні традиційними методами моженаводити до того, що розпиляло і неефективному використанню оборотних коштів,не говорячи вже про можливі зриви постачань, що часто спричиняють за собоюістотні штрафні санкції. Тут при ухваленні рішень на допомогу можуть прийтизасоби автоматизації: комп'ютерна техніка і спеціальне програмне забезпечення.Багато західних економістів, ґрунтуючись на аналізі відповідної статистики,саме їм відводять найважливішу роль при здійсненні цілеспрямованої діяльностіпо коректуванню рівня запасів і їх оптимізації.
На шкода, наданий момент в більшості представлених на російському ринку системавтоматизації доки досить успішний вирішуються лише завдання потоковогооперативного і бухгалтерського обліку, що відображають рух фінансових ітоварних потоків підприємства лише за фактом їх здійснення. У кращому разіпідтримується лише відносно невеликий перелік завдань бюджетування. Функції жпланерування, особливо планерування закупівель товару доки в більшій частинірозробок залишаються збоку.
В зв'язку з цимпевний інтерес представляють системи, що підтримують західні стандарти MRP1,MRP2, відповідно до яких інформаційні системи повинні не лише підтримуватифункції обліку вже доконаних фактів руху товару, але і забезпечуватипланерування процесу закупівель необхідних товарів у постачальників, ґрунтуючисьна рівні запасів товару, що є в наявності, замовлень покупців, прогнозованихпродажів, виробничих потужностей.
Як прикладкомплексного вирішення завдань логістики розглянемо систему “КОНКОРД” (ConcordXAL), що представляється на російському ринку фірмою Columbus IT Partner. Вонамістить необхідні функції по автоматичному формуванню пропозицій на закупівлютовару і внесенню змін в існуючі замовлення на закупівлі в постачальників, атакож може надавати користувачеві інформацію для аналізу існуючих замовлень покупціві оцінки можливостей їх своєчасного виконання.
При проведенніоцінки потреб система дозволяє враховувати, чи слід поповнювати запаси виходячиз оцінки загальної потреби за вказаний користувачем період, чи потрібноформувати окремі пропозиції по кожному зареєстрованому в системі замовленню, числід обмежувати постачання досягши встановленого мінімуму (максимуму) запасутовару, вибирати термін ініціації закупівлі і так далі
Слід зазначити,що “КОНКОРД” дозволяє готувати пропозиції організаційного характеру. Наприклад,система може порекомендувати скоротити термін постачання, прискорити виконанняоформлених закупівель, збільшити об'єм вже зроблених закупівель замістьстворення додаткових і ін. При ряду умов можуть бути сформовані пропозиції покоректуванню постачань і виробничих планів, а також вказівки на доцільністьпошуку інших постачальників товарно-матеріальних цінностей.
Этапи плануваннязакупівель
Завданняавтоматичного розрахунку потреб до системі “КОНКОРД” передбачає виконаннянаступних основних етапів:
завдання схемипланерування;
проведеннярозрахунку потреб;
використаннярезультатів розрахунку потреб у формуванні закупівель.
Для автоматичногорозрахунку потреб використовуються зведення про рівень товарних запасів ізскладської картотеки, а способи розрахунку регулюються параметрами управлінняавтоматичного розрахунку потреб, що встановлюються в підсистемі автоматизаціїскладського обліку. На результаті обробки цих даних за допомогою спеціальнихфункцій розрахунку потреб для одного або групи товарів модуля “Склад”автоматичний формуються пропозиції на закупівлю товарів і великий набірекранних форм і звітів за результатами розрахунку потреб. У результаті їханалізу користувач приймає рішення схвалити або не схвалювати сформованісистемою пропозиції.
Основноюінформаційною базою для виконання розрахунків є набір параметрів, щозіставляються з шкіряною номенклатурною одиницею. Відповідно до них системарозраховує споживи в закупівлях, необхідних для виконання сукупності замовлень.Оцінюючи потребу в товарі (сировині, комплектуючих і т. д.), система здійснюєінтегральний аналіз наявності даного товару на складі, розмірів замовлень, щопоступили від клієнтів, очікуваних постачань товару, його очікуваного вжитку яквиробничий компонент і тому подібне.
Схеміпланерування і способи їх регулювання
“КОНКОРД”допускає вживання декількох різних схем планерування, що дозволяютьоптимізувати процес закупівель відповідно до критеріїв, що цікавлятькористувача.
Можна виділитинаступні основні схеми управління планеруванням формування пропозицій назакупівлю:
по потребах;
звідне поперіодах;
мінімум/максимум;
по потребах зврахуванням мінімуму закупівлі;
по потребах зврахуванням мінімуму числа пропозицій.
Параметрізаціярозрахунків
Схемипланерування визначаються за допомогою набору великого числа параметрів, щодозволяють тонко управляти порядком розрахунку. Основними регулювальниками є:
загальніпараметри, що задаються в картці товару;
параметри, щовизначають розрахунок потреб на рівні окремого складу;
глобальніпараметри управління розрахунком потреб.
Автоматичныйрозрахунок потреб і формування пропозицій на закупівлю
На підставівибраної схеми планерування і параметрів, що уточнюють її, до системі “КОНКОРД”виробляється автоматичний розрахунок потреб в товарах. Ця функція реалізованаяк на рівні окремого товару, так і як періодична операція для діапазону товаріві дат. Завдяки цьому можна гнучко регулювати порядок формування пропозицій назакупівлю для шкіряного конкретного випадку.
Аналізрезультатів планування
Для перегляду іаналізу результатів планування в системі “КОНКОРД” передбачений великий набірспеціалізованих форм і звітів, що представляють інформацію для різних аспектівпланерування. Форми дозволяють переглядати на екрані комп'ютера окремо різніверсії сформованих пропозицій. Вони забезпечені фільтрами, що дозволяютьвідображувати рядки, відібрані по необхідним користувачеві критеріям.
Форма “Дії”зводить оглядовий список закупівель, пропозицій і виробництв, по якихзапропоновані які-небудь дії при останньому розрахунку потреб.
Форма “Ф'ючерси”дозволяє проглянути список рухів товарів, по яких сформовані ф'ючерси.
Форма “Крітічнійрівень запасів” призначена для перегляданню критичного рівня запасів, якийвиявлений в результаті проведення розрахунку потреб.
Окрім вказанихформ в системі підтримуються та інші, рухи товару, що дозволяють проводитибагатоаспектний аналіз.
Адаптація системипри нестандартній організації бізнес-процесів
Як випливає зприведеного вище матеріалу, в системі “КОНКОРД” реалізований вельми гнучкий іпотужний механізм планерування закупівельної діяльності, що дозволяєорганізувати многовариантые схеми розрахунків, засновані на різних припущенняхі критеріях оптимізації. Проте важливою і вельми привабливою рисою системи “КОНКОРД”є наявність в ній розвинених інструментальних засобів, включаючи вбудовану мовупрограмування XAL рівня 4GL, завдяки яким вона може бути адаптована до самихекзотичних і нетрадиційних схем організації бізнес-процесів, які зустрічаютьсяна підприємствах, так або інакше пов'язаних з оптовими постачаннями товарів абопродукції власного виробництва.
Технологія проведення бізнес процесу закупівель
Технологіяпроведення бізнес процесу закупівлі складається з наступних стадій:
Підготовка іоформлення заявки на матеріал:
Визначенняспоживи в матеріалі
На даному етапівідбувається визначення споживи в матеріалі, виходячи з ППМ (ПланеруванняСпоживи в Матеріалі). Визначаються базові характеристики необхідного матеріалу,можливі від них відхилення, необхідне його кількість і терміни постачання дляпередачі інформації у відділ закупівель у вигляді заявки на матеріал.
Підготовка іоформлення заявки на матеріал
Заявка наматеріал є внутрішнім повідомленням відділу закупівлі про потребу в матеріалі.В певній позиції вказується вигляд заявки на матеріал. Вигляд заявки наматеріал визначає призначення матеріалу. Заявки бувають наступних видів:
Звичайнаконсигнація;
Виробництво;
Постачання третійособі;
Переміщеннязапасів.
У заявці на матеріалфункціональний відділ повідомляє базові характеристики необхідного матеріалу,можливі від них відступи у вигляді ідентифікатора матеріалу або групиматеріалів, необхідну кількість і терміни постачання. У позиціях, окрімідентифікатора, може бути присутнім короткий опис матеріалу або групиматеріалів.
Узгодження заявкина матеріал
На даному етапівиконавець, що готував і оформляв заявку на матеріал погоджує її вміст зкерівником функціонального відділу. Таке узгодження може проводитися вдопомогою поставляння реквізиту «візи» у визначеному місці бланказаявки. Якщо в процесі узгодження потрібно було внести зміни, в такому разівиконавець проводити повторну підготовку, оформлення і узгодження заявки наматеріал.
Вбірпостачальників:
Підготовка спискуможливих постачальників
На даному етапі,на підставі отриманої заявки на матеріал, співробітник відділу закупівельскладає список можливих постачальників, що складається з постійнихпостачальників, з якими поміщені договори на довгострокову співпрацю і,можливо, нових, виявлених за допомогою різних інформаційних каналів, в томучислі в результаті аналізу раніше отриманих комерційних речень.
Відправка запиту,відповідно до заявки на матеріал:
Організація абовідновлення листування з можливими постачальниками
На даному етапі зможливими постачальниками організовується або поновлюється листування задопомогою вибраного засобу зв'язки, яким може бути:
Традиційна пошта;
Засобіфаксимільного зв'язку;
Електронна пошта;
Особиста доставкапредставником Виконавця (Замовника)
Підготовка іоформлення запиту відповідно до заявки на матеріал
Відповідно доданої заявки на матеріал Відділом Закупівель готується запитий на матеріал,який є проханням до постачальника на постачання матеріалу ідентифікатор,необхідна кількість і терміни постачання якого вказані у відповідних позиціяхформи запиту. Підготовленій і оформлень відповідним чином запитий узгоджуєтьсяз керівником Відділу Закупівель і в разі споживи, до нього вносятьсякоректування.
Відправка запитуна матеріал
Підготовленій івідповідним чином оформлень запитий на матеріал вирушає можливим постачальникамза допомогою вибраного засобу зв'язки, яким може бути:
Традиційна пошта;
Факсимільнійзв'язок;
Електронна пошта;
Особистоюдоставкою представником.
Реєстраціявідправки запиту можливим постачальникам
На підставізаписів про відправку запиту (зроблених при його відправці) і інформації здокументів, підтверджуючих його здобуття, робляться необхідні записи вреєстраційних формах.
Вбірпостачальників
Здобуттякомерційних пропозицій від можливих постачальників
При здобуттікомерційних пропозицій від можливих постачальників виробляється їх реєстрація вустановленому порядку. Ціні і умови постачання можливих постачальниківреєструються до відповідного запиту. Для зареєстрованих пропозицій може бутискладений порівняльний список цін і розумів постачання.
Узгодженняотриманих пропозицій
При виникненніпитань по отриманих від можливих постачальників комерційних пропозиціях,проводитися узгодження по позиціях, що вимагають пояснення або додатковоїінформації.
Реєстраціяздобуття пропозицій
При здобуттікомерційних пропозицій від можливих постачальників виробляється їх реєстрація вустановленому порядку. Ціні і умови постачання можливих постачальниківреєструються до відповідного запиту. Для зареєстрованих пропозицій може бутискладений порівняльний список цін і розумів постачання.
Вбір найбільшвідповідних постачальників
На основіпорівняльного списку цін і розумів постачання для зареєстрованих і погодженихкомерційних пропозицій від можливих постачальників, факту наявності абовідсутності в даний момент з ними довгострокових договірних стосунків, а такожна основі додаткової інформації про компанію — можливого постачальникавиробляється вибір найбільш відповідних постачальників.
Обробка замовлень
Оформлення івідправка замовлення
Підготовказамовлення
При підготовцізамовлення на матеріал, в його позиціях мають бути вказані:
Ідентифікаційнийномер замовлення;
Дата відправленнязамовлення.
Ідентифікатор матеріалу,що замовляється, або групи матеріалів;
Короткий описматеріалу, що замовляється, або групи матеріалів;
Вибрані умовипостачання.
Позиціївизначаються відповідно до запиту на матеріал і вибраної пропозиції.
Перевірка нанаявність довгострокових договорів з Постачальником
На даному етапіперевіряється наявність договорів на довгострокову співпрацю з вибранимпостачальників. У разі відсутності раніше укладеного договору, або закінченнятерміну його дії, відповідно здійснюється процедура висновку або продовження.
Оформлення абопродовження договору з Постачальником
На даному етапі вразі відсутності договору з постачальником або закінченням терміну його дії,виробляється процедура його висновку або продовження, відповідно.
Оформленнязамовлення
При оформленнізамовлення в нім у відповідних позиціях повинне бути вказано:
Ідентифікаційнийномер замовлення;
Дата відправленнязамовлення.
Ідентифікаторматеріалу, що замовляється, або групи матеріалів;
Короткий описматеріалу, що замовляється, або групи матеріалів;
Відірані умовипостачання.
Оформленезамовлення узгоджується і у разі виявлення неточностей готується і оформляєтьсязаново.
Відправказамовлення вибраному Постачальникові
Підготовлене,оформлене і погоджене відповідним чином замовлення вирушає вибраномупостачальникові за допомогою відданого перевага каналу зв'язку, яким може бути:
Традиційна пошта;
Факсимільнійзв'язок;
Електронна пошта;
Особистоюдоставкою представником.
Реєстраціявідправки замовлення
При відправцізамовлення постачальникові робиться відмітка у відповідній реєстраційній книзі.
Виконаннязобов'язань по оплаті замовлення
Здобуття інвойсувідповідно до замовлення
Відповідно довідправленого замовлення, від постачальника має бути отриманий інвойс, в якомувизначені умови виконання процедури закупівлі. В позиціях інвойсу мають бутивказані наступні дані:
Ідентифікаційнийномер інвойсу;
Дата відправкиінвойсу;
Ідентифікаторматеріалу, що замовляється, або групи матеріалів;
Кількістьматеріалу;
Умові сплати згідноз догодою з вказівкою реквізитів рахунку;
Ідентифікаторрозрахункової валюти.
Отриманій інвойсвідповідним чином реєструється в реєстраційній книзі.
Узгодженняотриманого інвойсу|
У разі виникненняпитань по отриманому інвойсу, сморід узгоджуються з постачальником і в разіспоживи можуть бути змінені позиції замовлення і зроблений запитий на висилкуповторного інвойсу.
Виконаннязобов'язань по оплаті замовлення
На даному етапівиробляється виконання зобов'язань по оплаті замовлення, відповідно до інвойсомі розумів договору.
Відправленняповідомлення про виконання зобов'язань по оплаті
 Як тількизобов'язання по оплаті виконані, Замовник за допомогою вибраного засобу зв'язкуінформує про це постачальника, відправляючи повідомлення про виконання зобов'язаньпо оплаті згідно з догодою.
Здобуттяповідомлення про терміни готовності до відвантаження
Постачальник, приздобутті повідомлення про виконання Замовником зобов'язань по оплаті, згідно здогодою, відправляє повідомлення, в якому вказані терміни, в які він готовийвиробити відвантаження (постачання матеріалу), згідно умовам постачання задоговором, при підтвердженні виконання зобов'язань по оплаті зі свого боку.
Контрольвиконання розумів договору:
Вистежуваннямісцезнаходження вантажу в процесі доставки
На даному етапіВиконавець з Відділу Закупівель компанії Замовника контролює місцезнаходження істан вантажу (матеріалу) в процесі його доставки аж до кінцевого пункту, згідноз догодою. Контроль починає вироблятися після здобуття замовником повідомлення,що матеріал відвантажений із складу постачальника. Виконавець фіксує всівідступи від контрольних дат за договором і всі факти порушення його пунктів ірозумів.
Реєстраціявідступів від контрольних дат за умовами постачання
Відступи відконтрольних дат, згідно з угодою, і факти порушення його пунктів і умові,відмічені Виконавцем з Відділу Закупівель компанії Замовника, відповідним чиномреєструються, аби служити як матеріал для можливого подальшого виставлянняпретензій Постачальникові.
Вступ матеріалу:
Організаціяприйому вантажу у встановленому місці
Відповідно дорозумів постачання за договором, компанія Замовник приймає вантаж (матеріал) вміру вступу у встановленому договором місці. Виробляється контроль фактичноотриманого вантажу.
Зіставленняхарактеристик і якості отриманого матеріалу із заявленими Постачальником
Після здобуттяматеріалу, фахівцями Функціонального Відділу компанії Замовника проводитисяперевірка відповідності характеристик, якості і комплектності отриманогоматеріалу із заявленими Постачальником і реєструються виявлені відхилення.
Виставлянняпретензій за фактом відступу від розумів договору
У разіневиконання Постачальником окремих розумів і пунктів договору, або відхиленьвід них, що викликають збитки або іншу втрату Замовника, відповідно додоговору, здійснюється процедура виставляння претензії, відповідно дозареєстрованого невиконання розумів договору або відхилень від них.
Оприбутковуванняматеріалу
Після прийманнявантажу Замовником виробляється процедура оприбутковування матеріалу. На даномуетапі вантаж розміщується на складах Замовника і у спеціально заведену карткуматеріалу заносяться наступні дані:
Ідентифікаторматеріалу;
Дата постачання іідентифікаційний номер договору, по якому була вироблена закупівля.
Кількість;
Короткий описматеріалу;
Цілі закупівлі(Внутрішній або зовнішній вжиток).
Контроль рахунків
/>/>/>/>/>/>/>/>/>/>/>/>/>/>/>На даному етапі виробляється перевіркаправильності руху фінансових потоків в процесі виконання договору на Закупівлю,виконання податкових відрахувань, числення митних зборів і інших витрат,вироблених в рамках цього бізнес, — процесу.
1.3 Замовлення і складування матеріалів
Переміщенняматеріального потоку починається з отримання замовлень від клієнта. Одна ізфункцій логістики — обробка замовлень, що сприяє просуванню продукції до місцявиробництва, тобто потреби виробничої лінії переводяться в потреби замовлення.Агент із закупівель вибирає постачальників, які задовольняють фірму за багатьмапараметрами (ціни, доставка, якість продукції). Належно оформлене замовлення надоставку надсилається фірмі-постачальнику. У ньому зазначають обсяг, дату таспосіб доставки. Постачальник обробляє замовлення і готує товар довідвантаження.
Ефективнерозміщення замовлення впливає на ефективність усього процесу логістики.Замовлення специфікує кількість продукції та можливі методи її доставки, знього починається рух товару каналами розподілу. Контроль за виконаннямзамовлення здійснюють за даними про кількість одержаної та складованої вбудь-який час продукції.
Рух товару, якуже зазначалося, починається з отримання замовлень від клієнтів. Відділзамовлень готує рахунки-фактури та відправляє їх різним підрозділам фірми.Замовлені вироби, яких немає в наявності, записують у заборгованість. Навідвантажені вироби виписують відвантажувальну та платіжну документацію. Копіїдокументів залишаються у відповідних підрозділах фірми. І фірма, і споживачмають вигоду, якщо всі ці дії виконуються швидко і сповна. В ідеалі торговіпредставники надсилають замовлення щовечора, інколи передають по телефону.Відділ замовлень швидко обробляє їх. Товар відвантажують зі складів унайкоротші строки. У мінімальні терміни також оформляються і виставляютьсярахунки. Для прискорення циклу «замовлення — відвантаження — оформленнярахунку» використовують комп'ютер. Деякі фірми, одержавши замовлення,перевіряють кредитоспроможність клієнта та наявність або відсутність необхіднихтоварів на складі. Комп'ютер менш як за 15 с видає розпорядження навідвантаження, оформляє рахунок замовника, коригує облікові дані про товарнізапаси, оформляє замовлення на виготовлення продукції для поповнення запасів,повідомляє торгового представника про те, що його замовлення виконане іперебуває в дорозі.
Будь-якій фірмічи будь-якому підприємству доводиться зберігати товар до моменту його продажу.Організовувати зберігання необхідно тому, що цикл виробництва і споживання рідкозбігаються. Виробництво багатьох сільськогосподарських товарів є сезонним, хочпопит на них існує постійно. Організація складського зберігання продукції даєзмогу уникнути цих суперечностей. Раціональна організація складськогогосподарства безпосередньо впливає на економіку підприємств, оскільки втратиматеріалів під час зберігання, витрати на вантажно-розвантажувальні роботи таскладські операції збільшують собівартість продукції.
Потреба узберіганні товару до моменту його продажу зумовлена: а) наявністю широкогоконтингенту споживачів, витратами багатьох видів матеріальних ресурсів; б)недостатністю складського товарообороту деяких видів продукціївиробничо-технічного призначення; в) збільшенням мінімальних норм транзитноговідвантаження, що призводить до зростання запасів засобів виробництва усуспільному господарстві; г) подальшим розвитком засобів виробництва; д)впровадженням прогресивних форм обслуговування споживачів з бокупостачальницько-збутових організацій; є) підвищенням техніко-організаційногорівня баз та складів і зниженням завдяки цьому собівартості складськихпереробок вантажу, що створює реальні можливості для зниження складськихнацінок та скорочення розриву між транзитними та складськими формамизберігання. Фірма повинна вирішити питання щодо необхідної для неї кількостіпунктів зберігання. Чим більше таких пунктів, тим швидше можна доставити товарспоживачам, однак при цьому зростають витрати. Рішення щодо кількості пунктівзберігання треба приймати, пов'язуючи між собою проблеми сервісу та витрат нарозподіл. Одні фірми зберігають частину товарного запасу на самому підприємствіабо недалеко від нього, а інші — на складах у різних частинах країни. Фірмаможе мати власні склади або орендувати місця на складах громадського користування.Можливості контролю значно вищі, коли фірма має власні склади. Однак при цьомусклади зв'язують капітал, а на потребу змінити місця зберігання фірма не можереагувати достатньо гнучко. З іншого боку, склади громадського користування нетільки стягують платню за орендовані фірмою площі, а й надають додаткові(платні) послуги (огляд, пакування, відвантаження товару, оформленнярахунків-фактур). Користуючись послугами складів громадського користування,фірма має широкий вибір як місць зберігання, так і типів складських приміщень.
Фірмикористуються складами тривалого зберігання і транзитними. На складах тривалогозберігання товар перебуває протягом середнього або тривалого відрізка часу. Натранзитні склади надходять товари від різних підприємств та постачальників, іїх якомога швидше відвантажують до місць призначення.
Технічна політикав умовах ринкової економіки має бути спрямована на підвищення рівня механізаціїта автоматизації складських процесів і приведення їх у відповідність з рівнемрозвитку основного виробництва промислових підприємств. Старі багатоповерховісклади з тихохідними вантажопідйомниками та неефективною системоювантажно-розвантажувальних робіт не можуть конкурувати з новими одноповерховимиавтоматизованими складами, що обладнані сучасними системами вантажопереробки іпрацюють під контролем центральної ЕОМ. Поряд з автоматизацією складськихоперацій потрібно: впроваджувати нові види машин та обладнання підвищеноїпотужності; використовувати прогресивні будівельні матеріали й конструкції призведенні об'єктів; удосконалювати об'єкти з урахуванням досягнень вітчизняногота зарубіжного досвіду проектування.
Рішення щодокількості товарно-матеріальних запасів — ще одна проблема у сфері логістики,яка впливає на задоволення потреб споживачів. Тому тим, хто діє на ринку,хотілося б, щоб фірма мала запаси товару, достатні для негайного виконання усіхзамовлень клієнтів. Однак зберігання таких великих запасів для фірми єнерентабельним. У міру підвищення сервісу для клієнтів витрати на зберігання товарно-матеріальнихзапасів стрімко зростають. Керівництво має бути обізнаним у тому, достатньо чинедостатньо зростають збут і прибутки, для того щоб виправдати збільшеннякількості товарних запасів. Тільки після цього воно може прийняти рішення щододоцільності замовлення додаткових партій товару і визначити їх кількість.
У системілогістики розрізняють запаси у виробництві, страхові та сезонні. Запаси увиробництві поділяються на запаси, необхідні безпосередньо для виробництва, ітранспортні, тобто ті, що створюються при транспортуванні ресурсів. їх обсягвизначають за формулою І = ST, де І— транзитні запаси, S — середній рівеньпродажу, Т — транзитний час (середній). Страхові запаси необхідні для того, щобвирівняти коливання попиту. Вони виконують буферну функцію, а поповнюютьсятоді, коли рівень їх, спадає до або нижче тих обсягів, які визначаютьнеобхідність поновлення замовлень ресурсу відповідно до встановлених норм.Сезонні запаси потрібні для задоволення попиту, що виникає в обумовленийперіод. У міжсезонний період у такому разі спостерігається зменшення кількостізапасів, а при підвищенні попиту — зростання. Кількість запасів привикористанні концепції логістики залежить від часу їх поповнення, транспортноїмоделі надійності обслуговування, витрат на складську обробку запасів.
Для вивченняскладського господарства й аналізу стану його розвитку необхідно класифікуватисклади, тобто поділити на однорідні групи (класи). Така класифікація дає змогуохарактеризувати мережу складів, окремі їх види, пояснити, як створюються цівиди, яке значення мають у процесі товароруху. Склад — це спеціальнестаціонарне або рухоме приміщення, вмістище або інше місце зосередженняматеріальних цінностей. Він забезпечує необхідний ступінь їх збереженості, якправило, обладнаний власними або обслуговується залученими засобами механізації(автоматизації) робіт. Складську мережу класифікують за різними ознаками. Завидом виконуваних функцій склади поділяють на сортувально-розподільчі,транзитно-перевалочні і накопичувальні. Найпоширеніші сортувально-розподільчісклади, які становлять велику частку у складському товарообороті. На такихскладах здійснюють приймання товарів від місцевих та іногородніхпостачальників, а також їх сортування, комплектування партій товарів відповіднодо замовлень від роздрібних торгівельних підприємств. Насортувально-розподільчих складах, як правило, утримують поточні товарні запасипротягом відносно недовгого часу. Тому функція зберігання товарів на цихскладах не є основною. Транзитно-перевалочні склади призначені переважно дляперевідправлення різними видами транспорту товарів із районів виробництва допунктів споживання. Ці склади виконують роль перевалочних пунктів. Тутвивантажують товари, привезені одним видом транспорту, приймають їх за масою такількістю місць, сортують, навантажують на інший вид транспорту. Накопичувальнісклади існують для сезонного і тривалого зберігання товарів. Велике значеннятут має контроль за якістю зберігання товарів. Накопичувальні складипереважають в оптовій торгівлі. Поряд з основними функціями накопичення тазберігання товарів вони виконують допоміжні технологічні операції, пов'язані зприйманням і відпуском товарів оптовим покупцям: перепаковування, сортування,переробка, розфасовування.
Залежно відтоварної специфікації, що зумовлена асортиментом товарів, які підлягаютьзберіганню, розрізняють склади універсальні, спеціалізовані,вузькоспеціалізовані, комбіновані, неспеціалізовані та змішаного зберігання.Універсальні склади призначені для зберігання і складської переробки практичноусіх груп непродовольчих і продовольчих товарів. На спеціалізованих складахзберігають і здійснюють переробку однієї будь-якої групи товарів.Вузькоспеціалізовані склади використовують для зберігання товарів одного виду,як правило, простого асортименту, але таких, що вимагають особливого режимузберігання. На комбінованих складах усі складські операції здійснюють зтоварами різних груп, що входять до складу споживчого комплексу («спорт ітуризм», «товари для молоді»). Неспеціалізовані склади призначені длязберігання двох і більше груп товарів і проведення різних технологічнихоперацій з ними. Ці групи товарів, на відміну від попередніх видів складів, непов'язані між собою (склади гастрономічних, м'ясо-рибних, інших товарів). Наскладах змішаного зберігання операції виконують з основними видаминепродовольчих і продовольчих товарів.
Важливою ознакоюкласифікації складів є їх технічна будова, від якої залежить режим зберіганнятоварів. За цією ознакою розрізняють загальнотоварні та спеціальні склади.Загальнотоварні склади призначені для зберігання і складської обробки товарів,які не потребують особливих умов, а спеціальні — для зберігання товарів,фізико-хімічні ознаки яких потребують будівель або технологічних пристроївпевної конструкції. Бувають спеціальні склади: немеханізовані, механізовані,комплексно механізовані, автоматизовані, автоматичні. Немеханізовані — цесклади з ручною переробкою вантажів. На механізованих складах та їх дільницяхмеханізовано локальні технологічні операції при ручних операціях на укладанніта комплектуванні продукції. На комплексно механізованих складах механізовановантажопереробку по всьому технологічному циклу. Атоматизованими є комплексномеханізовані склади або їх дільниці, що мають автоматизовану систему пошуку тарозміщення вантажів (АСПРВ), програмно-керований працетехнічний абоавтооператорний комплекс (ПКРАК), який експлуатується в максимальному режиміабо комплекс устаткування з локальними системами автоматизованого управління зелектронною автоматикою. Автоматичні склади — це програмно-керованіавтоматизовані склади, що експлуатуються в автоматизованій системі управліннятехнологічним процесом (АСУТП) з управлінням від ЕОМ без безпосередньої участілюдини, тобто склади-автомати.
Важливимиознаками класифікації складів є кількість поверхів та висота приміщень. За цимиознаками розрізняють одноповерхові низьковисотні з робочою висотою до 7,2 м,середньовисотні з висотою від 7,2 до 12,6 м, висотні з висотою понад 12,6 м табагатоповерхові склади.
За транспортнимиумовами, тобто за розміщенням поблизу залізничних чи водних шляхів сполучення,склади називають прирейковими (біля магістральних залізничних шляхів або тих,що мають під'їзні дороги), пристаньськими (на річкових пристанях, що маютьпричали), портовими (біля морських портів), не-прирейковими (внутрішньоміські),що не мають безпосереднього зв'язку з транспортними шляхами.
Складські будівліза конструктивними особливостями бувають закритими, напівзакритими, відкритими.Закриті склади переважають серед складських будівель. Як правило, будівлі,поділені на окремі приміщення, призначені для виконання різних видів робіт(приймання, зберігання, розфасовування, комплектування партій товарів та ін.) ірозташовані у певній послідовності. Закриті склади розрізняють за утепленістю,кількістю поверхів, матеріалами, з яких зроблено стіни, вогнестійкістю(неспалимі, важкоспалимі, спалимі). До напівзакритих належать склади знавісами. За конструкцією вони можуть бути або зовсім без стін, або мати одну,дві, три стіни. Висота їх досягає 4-6 м. Довжина може бути різною, але не більшяк 100 м. Фундаменти навісів асфальтують або бетонують. Відкриті склади — церізні майданчики з незначним нахилом до країв для стоку дощових і талих вод. Наних зберігаються матеріальні цінності, стійкі проти температурного йатмосферного впливу.
Залежно відтемпературного режиму чи утепленості закриті склади поділяють на неутеплені(неопалювані), утеплені (опалювані) та склади-холодильники. Неутеплені(неопалювані) склади використовують переважно для зберігання товарів у скляній,м'якій чи іншій тарі. їх будують без горищного покриття, утепленої підлоги тадверних тамбурів. Утеплені (опалювані) склади мають горище або з'єднані з дахомутеплені покриття, дверні тамбури, утеплені підлоги. На таких складах створюютьумови для захисту товарів від різних перепадів зовнішньої температури тавологості повітря. Склади-холодильники обладнані пристроями для підтримання вкамерах для зберігання товарів мінусової температури. Ці склади призначені для зберіганняшвидкопсувних товарів. Розрізняють склади-холодильники індивідуального,спільного та загального користування. Склад індивідуального користування можебути у віданні однієї торгівельної організації або підприємства, яківикористовують його площу та обладнання за власним розсудом, однак приміщенняйого можна здавати в оренду. Серед складів спільного користування розрізняютькооперативні та об'єднані. Кооперативні належать кільком торгівельнимпідприємствам, організаціям, що об'єднали кошти на будівництво великогоскладського комплексу і використовуються ними. Об'єднані склади належать однійторгівельній організації, однак використовують їх кілька таких утворень. Доскладів загального користування належать спеціально побудовані складськібудівлі, здані в тимчасову експлуатацію будь-якому торгівельному підприємству(організації). Зазвичай ці склади перебувають у віданнітранспортно-експедиційних та контейнерних служб залізничного транспорту, атакож автотранспортних підприємств.
Важливою ознакоюкласифікації складів є форма власності. Згідно з Законом України «Провласність» (1991) склади можуть бути державними, колективними, приватними іспільними. Нині склади є переважно державною, а також колективною власністюпідприємств та організацій. Склади в оптовій торгівлі в перспективі станутьвласністю трудових колективів. Певну частку мають становити невеликі приватнісклади, викуплені із складського фонду, — здебільшого в роздрібній торгівлі абопобудовані на власні кошти приватних осіб. Набули розвитку спільні склади іззмішаною формою власності (державна, колективна, приватна юридичних та фізичнихосіб України та інших держав). Поступово, із впровадженням Програмиприватизації в життя, частка складської мережі у власності державизменшуватиметься. У складських приміщеннях широко використовують спеціальнеобладнання, яке дає змогу зберігати матеріали (товари) різних видів, типів ірізного призначення. Воно також підвищує ефективність використання площі таоб'єму сховища, сприяє найбільш раціональному використаннювантажно-розвантажувальних і транспортних засобів. Це обладнання зафізико-хімічними властивостями матеріальних цінностей, що зберігаються, можнаподілити на 3 основні групи: для зберігання штучних і затарених матеріалів(металу, інструменту, різних виробів); для зберігання сипких матеріалів(цементу, вугілля, алебастру); для зберігання нафтопродуктів та інших рідин(бензину, гасу, дизельного палива).
Обладнання длязберігання штучних і затарених матеріалів та виробів включає різні типиуніверсальних і спеціалізованих стелажів. Стелажі являють собоюметалоконструкції із сортового прокату чи гнучких профілів різного перетину, щостворюють осередки для зберігання вантажу. їх виготовляють із дерева,великорозмірних, схожих на літери «Г» й «Т», залізобетонних елементів. Законструкцією опорних поверхонь для вантажу розрізняють стелажі полицеві йбезполицеві, каркасні, консольні, пірамідальні, стоякові. На полицевих стелажахвантаж зберігається у пакетованому вигляді, як правило, на плоских стандартнихпіддонах. Безполицеві та каркасні стелажі використовують у комплекті зіспеціальною складською ящиковою тарою, в яку спочатку укладається продукція, щонадійшла на склад. На цих стелажах зберігають продукцію виробничо-технічногопризначення широкої номенклатури. Стоякові стелажі призначені для зберіганнясортового металу, труб одного таромаркорозміру, кругляку. Для зберіганняметалопрокату і труб застосовують консольні стелажі (одно- і двобічні), на якихукладають продукцію у спеціальних металевих піддонах (касетах) завдовжки до 6м. Для зберігання продукції спеціального призначення, наприклад барабанів зкабелем, використовують пірамідальні стелажі. Досить поширені такожавтоматизовані елеваторні стелажі для зберігання і зручного комплектуваннядрібноштучних вантажів широкої номенклатури. На складах використовують вантажніпіддони різних конструкцій (розбірні й нерозбірні). За будовою виділяютьпіддони: плоскі — без надбудов над верхньою площиною настилу; стоякові — зпостійними або знімними стояками; ящикові — з постійними, знімними абовідкидними стояками. Виготовляють піддони з дерева, металу, пластмаси,пресованого паперу, а також комбіновані — дерев'яно-металеві.
Для зберіганнярізних сипких матеріалів використовують бункери, засіки, траншеї, естакади.Бункери — це ємкості різної форми (круглі, прямокутні, конічні), що маютьзверху завантажувальний, а знизу — розвантажувальний отвір з механічнимзатвором. Затвор може бути зв'язаним з автоматичним дозатором, ваговимпристроєм, що дає змогу відпускати споживачеві певну кількість металу. Бункериможуть бути металевими, залізобетонними та з інших матеріалів (дерев'яні зметалевим каркасом), а за видом улаштування — надземні, підземні танапівзаземлені. Для зберігання нафтопродуктів на складах використовують резервуариі дрібну тару (бочки, бідони тощо). Резервуари бувають металеві й неметалеві(залізобетонні, бетонні та цегляні). Металеві резервуари за формою можуть бутициліндричними (вертикальні та горизонтальні); квадратними, прямокутними,краплеподібними, сферичними та ін. За способом влаштування Резервуари поділяютьна наземні, напівпідземні та підземні.
У складськомугосподарстві використовують ваги загального призначення. За конструкцією вонибувають гирьові, шкальні, шкально-гирьові, циферблатні, автоматичні, напівавтоматичні.За використанням та установкою розрізняють ваги настільні, товарні(платформні), пересувні та стаціонарні, автомобільні стаціонарні та пересувні,вагонні, кранові, конвеєрні, бункерні (порційні). Для складської переробкирізних матеріалів застосовують різні типи підйомно-транспортних машин іпристроїв. Класифікують їх за такими ознаками:
1) запродуктивністю і рівнем використання ручної праці — основні засоби механізації(мостові, козлові, баштові крани, конвеєри, навантажувачі, крани-штабелери);допоміжні (ручні візки, роликові доріжки, блоки, домкрати);
2) за напрямомпереміщення вантажів, у горизонтальному напрямі і з незначним нахилом —електро- та автовізки, конвеєри, скрепери; у вертикальному напрямі з різнимнахилом — елеватори, ліфти, штабелери, підйомники; у змішаному напрямі — електро- та автонавантажувачі, крани усіх видів;
3) за характеромпереміщення вантажів, періодичної дії — електро- та автовізки,підйомники-навантажувачі, крани; безперервної дії — конвеєри, елеватори,спіральні спуски;
4) за видомрушійної сите, механізми з електричними двигунами — електронавантажувачі,електрокари, електроштабелери, електрокрани; механізми з двигунами внутрішньогозгоряння — автокари, автонавантажувачі, дизельні крани; пристрої для самопереміщеннявантажів — похилі спуски, роликові доріжки прямолінійні та гвинтові; механізмиручної дії — візки, крани, лебідки;
5) законструкцією: стаціонарні засоби — крани на колоні, консольні; напівстаціонарнізасоби — мостові, баштові, залізничні крани; засоби вільного переміщення — всізасоби підлогового підйомно-транспортного призначення: автокрани, плавучікрани, аерокрани.
Серед великоїкількості різних машин і засобів для переробки окремих видів матеріалів не всіможна зручно й доцільно використовувати. Зручність та економічна ефективністьзастосування тих чи інших механізмів залежить від вантажообороту, характеруперероблюваних матеріалів, їх маси, габаритних розмірів та ін. Тільки ретельнийаналіз та економічні розрахунки дадуть змогу вибрати найвигідніший для даногоскладу тип підйомно-транспортної машини чи іншого пристрою.

Розділ 2. Сучасний стан логістичної та фінансово-економічноїсистеми на підприємстві
 
2.1Організаційно-економічна характеристика ТОВ «Брусилівський маслозавод»
Товариство з обмеженоювідповідальністю «Брусилівський маслозавод» — приватне підприємство звиготовлення молочних продуктів. Підприємство забезпечує молочною продукцієюспоживачів Брусилівського району та інших районів Житомирської області. Великаувага приділяється розширенню ринків збуту, поступовому виходу за межі області.
Підприємство виготовляємаслопродукти та глазуровані сирки.
Багаторічний досвідроботи, постійне удосконалення технології виробництва дозволили підприємствунабути відповідної Державним нормам і стандартам якості продукції.
Виробничі потужності ТОВ«Брусилівський маслозавод» дозволяють виробляти близько 150 т масла, 30 тглазурованих сирків за рік, переробляючи приблизно 1000 кг молока за день.
Основні споживачіпродукції ТОВ «Брусилівський маслозавод» — населення Брусилівсьекого району тарайонів, що знаходяться поруч з Брусилівським, Житомирської області. .
 Отже, ТОВ «Брусилівськиймаслозавод» – підприємство, яке займається виробництвом молочної продукції ізабезпечує молочними товарами споживання населення області.
ТОВ «Брусилівськиймаслозавод» було утворене шляхом об’єднання початкового капіталу трьохвласників і створенням статутного капіталу в розмірі 23,5 тис. грн. Обранаформа власності не дозволяє власникам підприємства виходити з товариства беззгоди інших власників і розподіляє відповідальність за боргами і доходамипідприємства відповідно до частки кожного з них в статутному фонді товариства.
Виробництво продукції наТОВ «Брусилівський маслозавод» здійснюється за двома напрямками:
виробництво масла;
виробництво глазурованихсирків.
Щодо організаційноїструктури персонал ТОВ «Брусилівський маслозавод» укомплектованийвисококваліфікованими спеціалістами у галузі харчової промисловості. На чолітовариства стоїть директор, якому безпосередньо підпорядковується головнийбухгалтер та головний технолог. В основному виробництві задіяні 25 чоловік і 7чоловік – в обслуговуючому виробництві.
Продукція ТОВ«Брусилівський маслозавод» користується постійним попитом на внутрішньомурайонному ринку як товар першочергового споживання.
Співвідношення споживаннямасла та глазурованих сирків у Брусилівському районі та виробничі потужності«Брусилівського маслозаводу» сприяють виходу продукції товариства за межірайону.
Таблиця 2.1.
Норми споживанняпродукції масла та молочної продукції у Брусилівському районі за рікВид продукції Кількість виготовлення продукції, яку дозволяють виробничі потужності заводу, т Норма споживання продукції у районі, т Масло 150 114 Глазуровані сирки 30 24
Структуру реалізаціїпродукції підприємства можна проаналізувати, виходячи з даних про отриманідоходи від реалізації продукції у звітному періоді, представлених у таблиці 2.2

Таблиця 2.2
Динаміка збуту продукціїТОВ «Брусилівський маслозавод» у 2006-2008 рокахРік Доход від реалізації продукції, тис. грн. 2006 2888,7 2007 4055,7 2008 2854,4 Разом: 9798,8
Аналіз наведених данихсвідчить про тенденцію зростання обсягів реалізації готової продукції у 2007році на 1167 тис. грн. порівняно з 2006 р. та зниження у 2008 року на 1201,3тис. грн. Так, у 2006 та 2008 роках дохід від реалізації приблизно однаковий,найбільші обсяги реалізації продукції ТОВ «Брусилівський маслозавод»здійснились у 2007 році, і зросли порівняно з 2006 та 2008 роком в 1,5 рази.
Економічна характеристикаТОВ «Брусилівський маслозавод» включає характеристику матеріальних і трудовихресурсів, основних виробничих фондів і аналіз ефективності їх використання.
Щодоорганізаційно-технічних умов виробництва, то підприємство приділяє значну увагузабезпеченню виробничого процесу потрібними технічними засобами; виробничаспеціалізація підприємства потребує ефективної технічної оснастки для якісноговиготовлення продуктів харчової промисловості з переробки молока.
Аналіз матеріальнихресурсів підприємства показує, що виробничий процес своєчасно і майже в повномуобсязі забезпечується необхідними виробничими ресурсами. Це говорить проналагоджений контроль за виконанням договорів постачальниками, про оперативністьреакції підприємства на відхилення у постачанні.
ТОВ «Брусилівськиймаслозавод» на належному рівні забезпечено робочою силою. Загальна кількістьпрацюючих на підприємстві становить 32 чоловіки. Порівняно з 2006-2007 р.р.кількість працівників підприємства зменшилась на 2 чоловіка, такі змінивикликані запровадженням новітніх технічних досягнень та підвищеннямпродуктивності праці. Персонал підприємства укомплектовано з кваліфікованихпрацівників з вищою та середньою спеціальною освітою у галузі переробноїхарчової промисловості. Провідні спеціалісти підприємства мають багаторічнийдосвід роботи у галузі переробної харчової промисловості, вивчають досвід вітчизнянихпідприємств з впровадження сучасних технологій з переробки молока тавиготовлення молочних продуктів.
Щодо характеристикисобівартості підприємство намагається зменшити фактичну собівартість впорівнянні з плановою за рахунок аналізу сукупних витрат і виявлення резервівїх зниження. Сукупні витрати підприємства виражаються кількома показниками:валові витрати, кошторис виробництва, собівартість валової, товарної іреалізованої продукції.
Так, дані для аналізуматеріальних затрат, витрат на оплату праці та амортизаційні відрахування,представлені в таблиці 2.3 дають можливість зробити висновки, що часткаматеріальних витрат у загальних витратах підприємства за аналізуємий періодзменшилась приблизно на 1% і частка амортизаційних відрахувань — на 0,3% зарахунок незначного зростання частки витрат на оплату праці.
Таблиця 2.3
Дані для аналізу витратТОВ «Брусилівський маслозавод» у 2006-2008 рокахСтаття витрат 2006 рік 2007 рік 2008 рік тис. грн. % тис. грн. % тис. грн. % Матеріальні затрати 2802,9 96,4 3876,7 96,5 2794,7 95,6 Витрати на оплату праці 104,1 3,5 136,7 3,4 118,9 4,0 Амортизаційні відрахування 1,3 0,1 4,1 0,1 10,1 0,4 Всього: 2908,3 100 4017,5 100 2923,7 100

Таблиця 2.4
Дані для оцінки майновогостановища ТОВ «Брусилівський маслозавод» за 2006-2008 рокиПоказник 2006 рік 2007 рік 2008 рік 2007/2006 2008/2007 Сума господарських коштів, що знаходяться у розпорядженні підприємства, тис. грн. 245,6 307,1 665,7 61,5 358,6 Темпи зростання оборотних активів, % 102,2 101,7 268,7 -0,5 167 Коефіцієнт придатності необоротних активів, % 14,5 30,1 13,3 15,6 -16,8 Коефіцієнт придатності основних засобів 0,84 0,91 0,8 0,07 -0,11 Коефіцієнт зносу основних засобів 0,16 0,09 0,2 -0,07 0,11
Дані для аналізу оцінкимайнового становища ТОВ «Брусилівський маслозавод», наведені в таблиці 2.4,вказують, що сума господарських коштів, що знаходиться в розпорядженніпідприємства зросла у 2005 році порівняно з 2006 р. на 61,5 тис. грн., у 2008році – на 358,6 тис. грн. або у 1,5 рази порівняно з 2006 роком. Майже у 2 разиабо на 167 % зросли темпи зростання оборотних активів.
Коефіцієнт придатностінеоборотних активів за період, що аналізується, залишився майже незмінним, незважаючи на його зростання у 2007 році порівняно з 2008 р. на 15,6 %… Також у2007 році відбулось незначне зростання коефіцієнта придатності основнихзасобів, викликане здійсненням капітальних вкладень в ремонт основних засобів,але за період 2006-2008 рр. даний коефіцієнт лишається незмінним. Коефіцієнтзносу основних засобів зріс на 0,04, що показує віднесення частини вартостіосновних засобів на вартість готової продукції.
Фінансова характеристикапідприємства включає характеристику майна підприємства та джерел йогоутворення, фінансових результатів діяльності, аналіз платоспроможності,ліквідності, рентабельності, ділової активності та фінансової стійкостіпідприємства.
Аналіз майна підприємствата джерел його утворення за допомогою горизонтального та вертикального аналізубалансу підприємства дозволяє охарактеризувати ТОВ «Брусилівський маслозавод»таким чином (дані для аналізу у Додатку А).
Загальна сума активівпідприємства у 2007 році порівняно з 2006 роком збільшилась на 61,5 тис. грн.або в 2 рази за рахунок збільшення вартості основних засобів на 56,6 тис. грнабо 445 %, суми виробничих запасів на 22,8 тис. грн. або на 14 %. У 2008 році загальнасума активів зросла на 358,6 тис. грн. за рахунок зростання суми виробничихзапасів на 144,8 тис. грн. або на 77 % та дебіторської заборгованості затовари, роботи, послуги на 194,1 тис. грн. або в 10 разів. Щодо змін уструктурі активів, то найбільшу частку у 2004 році займають виробничі запаси(67 %), 8,8 % — незавершене будівництво, 9,7 % — дебіторська заборгованість затовари, роботи, послуги; У 2007 році частка виробничих запасів зменшилась на 6% за рахунок зростання частки основних засобів на 56,6 %. Суттєво зменшиласьчастка грошових коштів та їх еквівалентів на 8,1 % та виробничих запасів на 6%. У 2006 році порівняно з 2005 р. зростає частка дебіторської заборгованостіза товари, роботи, послуги на 25,5%, на 12,7% зменшилась частка основнихзасобів та на 11 % частка виробничих запасів.
Аналізуючи джерелаутворення активів потрібно зазначити, що сума статутного капіталу за аналізуємийперіод не зазнала змін. У 2007 році порівняно з 2008 р. відбулось зростаннянерозподіленого прибутку на 99,3 тис. грн., позитивним явищем є зменшеннякредиторської заборгованості на 39,5 тис. грн., що говорить про розрахунокпідприємства за своїми зобов’язаннями. У 2008 році порівняно з 2007 р. загальнасума пасивів зросла на 117 % за рахунок зростання суми нерозподіленого прибуткуна 22,8 тис. грн. та зростання на 335,8 тис. грн. поточних зобов’язань.Головним показником зростання поточних зобов’язань є зростання сумикредиторської заборгованості за товари, роботи, послуги у 2 рази.
Аналіз структури пасивівпоказує, що основну їх частку становить кредиторська заборгованість, часткаякої з 2006 по 2008 рік становить близько 77,6 %, суттєво зросла частка іншихпоточних зобов’язань – на 7,17%, частка статутного капіталу зменшила за2006-2008 роки на 6%, хоч сума статутного капіталу залишається сталою.
Дані аналізу фінансовихрезультатів ТОВ «Брусилівський маслозавод» (Додаток В) дають змогу зробити таківисновки:
у порівнянні результатівдіяльності 2006 з 2008 роком дохід від реалізації продукції суттєво не змінився(зменшився на 20,7 тис. грн.), але потрібно зауважити його зростання у 2007році в 1,5 рази, відповідних змін зазнала сума чистого доходу від реалізаціїпродукції. Значного зростання за аналізуємий період зазнала сума іншихопераційних доходів – на 100,3 тис. грн.
Сума матеріальних затрату 2008 році порівняно з 2007 зменшилась на 1077,3 тис. грн., витрати на оплатупраці – на 17,8 тис. грн. Потрібно зауважити про значне зростання сумамортизації: якщо у 2006 році її сума становила 1,3 тис. грн., то в 2008 р. –10,1 тис. грн., також відбулось збільшення суми інших операційних витрат – на22,4 тис. грн.
У 2006 році підприємствопрацювало зі збитком у розмірі 2,2 тис. грн., у 2007 році сума чистого прибуткузросла до 43,6 тис. грн., у 2008 р. – зменшилась на 19 тис. грн. порівняно з2007 р.
 Щодо аналізу структури фінансовихрезультатів, то основну частину доходу від реалізації продукції складає чистийдохід від реалізації продукції, частка якого за 2006-2008 рр. залишаєтьсянезмінною – 83,3%, незначних змін зазнала і частка матеріальних затрат (в межах1%), яка становить близько 80 %. За період, що аналізується, зросла на 0,5 %частка витрат на оплату праці та на 0,2 – частка амортизаційних відрахувань, на0,5% — частка інших операційних витрат, що призвело до збільшення частки витратна 3%. Частка чистого прибутку ТОВ «Брусилівський маслозавод» за період з 2006по 2008 року зросла на 0,9%.
Однією з важливихфінансових характеристик підприємства є його поточна платоспроможність аболіквідність – здатність підприємства платити за своїми поточними зобов’язаннямиза рахунок оборотних активів. Аналіз поточної платоспроможності підприємствахарактеризує стан його розрахункової діяльності з точки зору наявностікредиторської заборгованості, яка збільшує суму поточних зобов’язаньпідприємства і дебіторської заборгованості, яка збільшує суму оборотнихактивів. Розрахунок основних показників платоспроможності ТОВ «Брусилівськиймаслозавод» згруповано в таблиці 2.5, яка дає змогу зробити висновки проспіввідношення суми власних оборотних коштів і заборгованості підприємства.
Таблиця 2.5
Дані для оцінкиліквідності ТОВ «Брусилівський маслозавод» у 2006-2008 рокахПоказник 2006 рік 2007 рік 2008 рік 2007/2006 2008/2007 Розмір власних оборотних коштів, тис. грн. -82,3 -40,9 -14,5 41,4 26,4 Маневреність власних оборотних коштів -0,25 -0,02 -0,03 0,23 -0,01 Коефіцієнт покриття 0,72 0,84 0,98 0,12 0,14 Коефіцієнт швидкої ліквідності 0,16 0,11 0,41 -0,05 0,3 Коефіцієнт абсолютної ліквідності 0,07 0,004 0,0007 -0,066 -0,0033 Частка оборотних коштів у активах 0,86 0,7 0,87 -0,16 0,17 Частка виробничих запасів у поточних активах 0,78 0,87 0,58 0,09 -0,29
Сума власних оборотних,що є джерелом покриття оборотних активів підприємства, має від’ємне значення,що означає, що підприємство працює в борг, позитивним є явище збільшення цьогорозміру на 67,8 тис. грн.
Позитивним моментом дляпідприємства є збільшення коефіцієнта покриття у 2008 році на 0,26 пунктів, щоозначає, що на 1 гривню поточної кредиторської заборгованості припадає 0,98грн. оборотних активів, тоді як у 2004 р. – 0,72 грн.
Коефіцієнт швидкоїліквідності має тенденцію до зростання з 2006 р. до 2006 р. на 0,3%, дофакторів, що обумовили цю зміну належать зменшення дебіторської заборгованостіта зростання поточних зобов’язань.
Частка оборотних коштів уактивах за аналізуємий період залишається незмінною і становить 0,87, на 0,2зменшилась частка виробничих запасів у поточних активах, що означає, що на 1грн. активів припадає 0,09 грн. виробничих запасів.
Таблиця 2.6
Дані для оцінкифінансової стійкості ТОВ «Брусилівський маслозавод» у 2006-2008 рокахПоказник 2006 рік 2007 рік 2008 рік 2007/2006 2008/2007 Коефіцієнт фінансової автономії -0,2 0,17 0,11 0,37 -0,06 Коефіцієнт фінансової залежності -5,14 6,0 9,0 11,14 3,0 Коефіцієнт маневреності власного капіталу 1,72 -0,8 -0,2 -2,52 0,6 Коефіцієнт концентрації залученого капіталу 1,2 0,83 0,89 -0,37 0,06 Коефіцієнт співвідношення залучених та власних коштів -6,1 4,96 8,0 11,06 3,04
Показники фінансовоїстійкості (таблиця 2.6), проявляють позитивну тенденцію до зростаннякоефіцієнта фінансової автономії на 0,31, негативного впливу на фінансовустійкість ТОВ «Брусилівський маслозавод» завдає збільшення коефіцієнтафінансової залежності підприємства від позикових коштів та зменшеннякоефіцієнта маневреності власного капіталу та зростання коефіцієнтаконцентрації залученого капіталу. Зростання коефіцієнта співвідношеннязалучених та власних коштів вказує на збільшення залежності підприємства відпозикового капіталу.
Таблиця 2.7
Дані для оцінки рентабельностіТОВ «Брусилівський маслозавод» у 2006-2008 рокахПоказник 2006 рік 2007 рік 2008 рік 2007/2006 2008/2007 Обсяг чистого прибутку -1,3 43,6 26,4 44,9 -17,2 Рентабельність продукції — 0,04 1,1 0,9 1,14 -0,2 Рентабельність активів -0,53 15,8 5,4 16,33 -10,4 Рентабельність власного капіталу 2,9 2357 42 2354,1 -2315 Рентабельність основного капіталу — 0,53 15,7 4,0 16,23 -11,3
Дані для аналізурентабельності, представлені в таблиці 2.7, дають змогу зробити висновки, щопідприємство у 2007-2008 роках порівняно з 2006 р. працює з позитивнимприбутковим результатом, який зріс за цей період на 27 тис. грн.; дуже низькийрівень рентабельності продукції має підприємство, хоч в динаміці він зростає;позитивним явищем є зростання рентабельності активів та рентабельності власногокапіталу на 39%. Також потрібно відмітити про зростання рентабельностіосновного капіталу у 2007 році порівняно з 2006 і зниження її на 11,3% — у 2008під впливом зростання прибутку від реалізації продукції.
 Щодо аналізу показниківділової активності ТОВ «Брусилівський маслозавод», поданих у Додатку Г, то заперіод 2004-2006 рр. відбулось зменшення коефіцієнта оборотності дебіторськоїзаборгованості та коефіцієнта оборотності кредиторської заборгованості, щопризвело до збільшення періоду їх оборотності: на 28 днів – дебіторської і на12 днів – кредиторської. Це говорить про сповільнення ділової активностіпідприємства. Негативного впливу на ділову активність ТОВ «Брусилівськиймаслозавод» завдає збільшення тривалості фінансового циклу підприємства на 44дні, і операційного – на 40. Дуже низьким є коефіцієнт покриття дебіторськоїзаборгованості (0,04), але позитивним є тенденція зростання його в динаміці.
Отже, ТОВ «Брусилівськиймаслозавод» у 2007-2008 роках порівняно з 2006 працює з позитивним фінансовимрезультатом, отримує прибуток, але поряд з цим підприємству потрібно звернутиувагу на значне зростання поточних зобов’язань, на зменшення фінансовоїнезалежності від позичальників, та зменшення суми дебіторської заборгованості.Підприємству потрібно розробити ряд заходів для підвищення фінансовоїстійкості, ділової активності, ліквідності і особливу увагу звернути назростання показників рентабельності.
Для забезпеченнявідтворення основних виробничих фондів важливі дані про їх стан тавикористання, які визначаються за допомогою низки показників, що є важливимфактором підвищення ефективності діяльності підприємства. Показники дляпорівняльного аналізу щодо стану й ефективності використання основних засобівумовно можна поділити на три групи:
стан забезпеченняпідприємства основними засобами;
стан основних засобів;
ефективність використанняосновних засобів на підприємстві.
Таблиця 2.8
Динаміка та структураосновних засобів ТОВ «Брусилівський маслозавод» за 2006-2008 рр.Групи основних засобів 2006 р. 2007 р. 2008 р. 2008 р. до 2006 р. тис. грн. % тис. грн. % тис. грн. % % +/- Будинки, споруди та передавальні пристрої - 0,35 0,5 0,46 0,7 0,7 0,46 Машини та обладнання 1,27 10 6,51 9,4 5,47 8,32 -1,68 4,2 Транспортні засоби 10,9 85 61,7 89 59,7 90,86 5,9 48,8 Інструменти, прилади, інвентар (меблі) 0,53 5 0,08 0,12 0,11 0,12 -4,88 -0,42 Разом 12,7 100 69,3 100 65,7 100 х 53
Дані таблиці 2.8 продинаміку та структуру основних засобів дає можливість зробити наступні висновки:вартість основних фондів в загальній вартості за період з 2006р. по 2008 рікзросла на 53 тис. грн. за рахунок збільшення вартості транспортних засобів на48,8 тис. грн. та вартості машин і обладнання на 4,2 тис. грн. Щодо структуриосновних засобів, то основну частку основних фондів складають транспортнізасоби (у 2008 р. становить 90,9 %), яка за період, що аналізується, зросла на6% за рахунок зменшення частки вартості інструментів та приладів на 4,9%.

Таблиця 2.9
Дані для аналізузабезпечення основними фондами ТОВ «Брусилівський маслозавод» станом на31.12.2006- 31.12.2008 рр.Показники На 31.12.06 р. На 31.12.07 р. На 31.12.08 р. 2008р. до 2006 р. Фондомісткість 0,004 0,008 0,02 0,016 Фондоозброєність 0,45 1,24 2,11 1,66 Коефіцієнт вартості основних фондів у майні підприємства 0,052 0,23 0,099 0,047
Дані для аналізузабезпечення основними фондами підприємства (таблиця 2.9) вказують на зростанняпоказника фондомісткості в динаміці за період 2006-2008 рр. на 0,016, тобто у2008 році на 1 грн. реалізованої продукції припадає 0,02 грн. основних фондів,зростання показника фондоозброєності на 1,66 вказує на те, що на 1 працівникапідприємства припадає 2,11 грн. основних засобів; зростання коефіцієнтавартості основних фондів у майні підприємства вказує на зростання часткиосновних засобів у загальній вартості активів ТОВ «Брусилівський маслозавод».
Таблиця 2.10
Дані для аналізу стануосновних фондів ТОВ «Брусилівський маслозавод» станом на 31.12.2006- 31.12.2008рр.Показники На 31.12.06 р. На 31.12.07 р. На 31.12.08 р. 2008р. до 2006 р. Коефіцієнт зносу основних фондів 0,16 0,16 0,25 0,09 Коефіцієнт придатності основних засобів 0,84 0,84 0,75 -0,09 Коефіцієнт оновлення 5,4 6,2 8,3 2,9 Коефіцієнт вибуття 2,4 2,2 2,0 -0,4 Коефіцієнт приросту 0,03 0,04 0,06 0,03
Про стан основних засобівпідприємства на основі даних таблиці 2.10 можна зробити наступні висновки:коефіцієнт зносу основних засобів у 2006-2007 роках залишається сталим, тількиу 2008 році зростає на 0,09 і становить 0,25, що відповідно зменшує коефіцієнтпридатності основних засобів, але залишається в задовільному стані (в межах75%). Позитивним явищем для стану основних засобів ТОВ «Брусилівськиймаслозавод» є зростання коефіцієнта оновлення на 2,9, коефіцієнта приросту – на0,03 та зменшення коефіцієнта вибуття на 0,4 за період, що аналізується; цесвідчить про роботу підприємства з оновлення основних фондів, впровадженнянових технологій, які дозволять підвищити якість продукції, що виготовляється.
Економічна діяльністьпідприємств в Україні відбувається в умовах обмеженості інвестиційних ресурсів,що обумовлює необхідність раціонального використання наявних у них основнихзасобів. Перед підприємством постає завдання домогтися підвищення використаннянаявних основних засобів і насамперед їх активної частини, в часі і запотужністю, тобто підвищення рівня інтенсивності їх використання. Для вирішенняцього завдання та отримання відчутних результатів у діяльності підприємстваповинні бути розроблені конкретні заходи, спрямовані на поліпшення використанняосновних засобів, практичне застосування яких дасть змогу використати наявні напідприємстві резерви підвищення ефективності їх використання.
Поліпшення використанняосновних засобів є одним з найважливіших напрямів підвищення ефективностівиробництва. Характеристика цього процесу повинна супроводжуватися належноюоцінкою, дані для якої наведено в таблиці 2.11
Таблиця 2.11
Дані для аналізу стануефективності використання основних фондів ТОВ «Брусилівський маслозавод» станомна 31.12.2006- 31.12.2008 рр.Показники На 31.12.06 р. На 31.12.07 р. На 31.12.08 р. 2008р. до 2006 р. Фондовіддача 272,9 70,23 5,15 -267,75 Рентабельність основних фондів 0,094 1,06 0,39 0,48 Абсолютна сума прибутку на 1 грн. основних фондів -0,09 1,06 0,39 0,48

Фондовіддача – цепоказник, який відображає обсяг валової (товарної) продукції у вартісномувиразі на одиницю середньорічної вартості основних засобів, які приймаютьучасть у виробництві цього обсягу продукції, тому зменшення цього показника на267,5 одиниць свідчить про те, що на 1 грн. середньорічної вартості основнихфондів припадало 272,9 грн. товарної продукції у 2006 році і лише 5,15 грн. – у2008 р.
Зменшення показникафондовіддачі вказує на зростання обсягу виробництва за рахунок зростаннявартості основних засобів, а не за рахунок збільшення рівня інтенсивності їхвикористання.
Відносним показником,який характеризує рівень ефективності використання основних засобів, єрентабельність. Позитивним є зростання цього показника у динаміці (на 0,48).
Абсолютний показник, щохарактеризує ефективність використання основних засобів, — сума прибутку, якаприходиться на 1 грн. середньорічної вартості основних фондів. Він відображаєрівень окупності використаних у виробництві основних фондів. Розраховані втаблиці 2.11 показники свідчать про те, що в 2006 році на 1 грн. середньорічноївартості основних фондів припадало 0,09 грн. збитку, у 2007 р. – 1,06 грн., у2008 р. – 0,39 грн. прибутку. Зростання даного показника з 2006 по 2008 рік на0,48 свідчить про підвищення рівня ефективності використання підприємствомосновних засобів, що є однією з головних задач підприємства в ринкових умовахгосподарювання.
2.2 Аналіз логістики на підприємстві
Ефективнефункціонування складського господарства сприяє раціональному руху матеріальнихпотоківу логістичному ланцюгу, використанню транспортних засобів та витратобігу. Головним завданням складського господарства є концентрація запасів, їхзберігання, забезпечення ритмічного виконання замовлень споживачів. Головнимифункціями складського господарства є перетворення виробничого асортиментупродукції на споживчий відповідно до попиту споживачів та створення торговогоасортименту. Завдяки складуванню та зберіганню можназвести до мінімуму різницюміж виробництвом і споживанням товару та створити систему виробництва іпостачання, ґрунтуючись на створених запасах. Критерієм економічноїефективності складу є стабільний та високий оборот. Якщо попит значний іпостійний, то краще мати власний склад. В даній ситуації кожен з магазинів«Фуршет» має свій власний склад, розмір складу залежить від розміру магазину.
 Логістичнийпроцес на складі передбачає виконання таких операцій:
— поповненнязапасів;
— здійсненняконтролю за надходження товару;
— розвантаженнята прийняття вантажів;
— внутрішнєтранспортування;
— складування тазберігання товарів;
— збір таповернення тари;
— інформаційнеобслуговування;
-забезпеченнясвоєчасного виконання послуг.
Операції зрозвантаження та прийняття вантажів виконуються в такій послідовності:
розвантаженнявантажу, що надійшов на підприємство;
контрольдокументації та фізичного стану замовленого товару;
документальнеоформлення вантажу через інформаційну систему.
Внутрішнерозвантаження полягає в переміщенні вантажу в різні зони складу. Зрозвантажувальної рампи в зону прийняття, в зону зберігання.
Створеннялогістичної складської підсистеми сприяє раціональному використанню складськихзон, застосуванню універсального обладнання, максимальному використанню комп’ютерних систем, скороченню витрат наскладські операції. Система складування виступає як основа рентабельностіскладського господарства. Оптимальну структуру складського господарствавизначають за допомогою техніко-економічних розрахунків для кожного варіанту.Отже, розглянемо критерії ефективності складу:
— показникамиефективності використання складських площ (S) та об’єму (V) складу є коефіцієнти використання складських площ ікорисного використання об’ємускладу:
Кs = Se / ΣS (2.2.1)
де Кs – коефіцієнт використання складськихплощ;
Se – площа, якавикористовується корисно, м2;
ΣS – загальна площа складу, м2;
Kk = Ve / ΣV (2.2.2)
де Kk – коефіцієнт корисного використанняоб’єму складу;
Ve — об’єм, що використовується корисно, м3;
ΣV – загальний об’єм складу, м3.
— показник приведенихвитрат на 1т товару для кожного варіанту:
Впр = вп + Ен*Квпит →min(2.2.3)
де Впр – приведені витрати на одиницютовару, грн;
вп – питоміумовно-постійні витрати на одиницю товару, грн;
Ен – коефіцієнтекономічної ефективності капітальних витрат (норматив – 0,32);
Квпит – капітальнівитрати на одиницю товару, грн.
-капіталоємність обороту:
Кво = ΣКВ / ОК*Мт*tз (2.2.4)
де Кво – капіталоємність обороту, грн;
ΣКВ – загальнийкапітал в обороті, грн;
ОК – оборотність капіталу(365/ tз);
tз – термін зберігання товару, дн.;
Мт – маса товару,розміщеного в складі, т.
— коефіцієнт поточнихвитрат:
Кпв = (Ар+Вр+Век)/(ОК*Мт)(2.2.5)
де Ар – річна амортизаціяосновних фондів складу, грн;
Вр – витрати на ремонтскладу, грн;
Век – експлуатаційнівитрати складу, грн.
Розрахувавши зазначеніпоказники за кількома варіантами, визначають оптимальний варіант складськогогосподарства підприємства.
Головні складові,як закупівля сировини та матеріалів, виробництво продукції, реалізаціяпродукції з метою задоволення попиту споживачів та отримання прибутку, формуютьєдиний економічний процес, для здійснення якого і створюється підприємство.Тому логістика в системі підприємства розглядається як господарчий процесвиробництва. З іншого боку логістика здійснює функцію управління, тому що в нійзливаються в одне ціле організація, виробництво та управління рухомматеріальних та інформаційних потоків.
Класифікаціютоварно-матеріальних запасів використовують для вирішення двох основнихзавдань:
конкретизації об’єкту вивчення в межах заданогоматеріального потоку;
ефективногоуправління запасами в межах загальної логістичної системи підприємства.
До початкупроцесу реалізації робота в області логістичного сервісу включає в себевизначення політики підприємства у сфері послуг та планування. У процесіреалізації товарів можуть виникати різноманітні логістичні послуги:
— наявністьтоварних запасів на складі;
— виповненнязаказу, підбір асортименту, упаковка;
— забезпеченнянадійної доставки;
В умовах «ринкупокупця» продавець повинен будувати свою діяльність виходячи з попиту покупця.При цьому попит не обмежується попитом на товар, покупець диктує свої умовитакож і в області змітсу та якості послуг. Максимальний запас являє собою обсягекономічно доцільного запасу на визначений час. Він є орієнтовним приплануванні обсягів замовлень. Пороговий рівень запасів використовується длявизначення часу підготовки нового замовлення. Поточний запас відповідаєфактичному рівню запасу, він може збігатися з максимальним, пороговим абогарантійним. Гарантійний запас створюється на випадок непередбачених обставин. Отжеосновне завдання менеджера-логіста це облік поточного рівня запасів на складі,визначення обсягу страхового запасу, розрахунок обсягів замовлення тавизначення інтервалів поставок між замовленнями.
Отже,максимальний поточний запас сировини, менеджер-логіст може визначити такимспособом:Показники Молко Цукор Сіль Олія 1. середньодобові витрати, т 1 0,04 0,005 0,003 2. інтервал поставок, дн. 4 28 90 180
розрахунокмаксимального поточного запасу борошна здійснюється за формулою:
Зм.б = Вс.д.*n = 1*4 = 4 т;
розрахунокмаксимального запасу цукру:
Зм.ц. = 28*0,04 =1,12 т;
розрахунокмаксимального запасу олії:
Зм.о. = 0,003*180=0,54 т;
розрахунок длясолі:
Зм.с. = 0,005*90=0,45 т.
Отже,максимальний поточний запас Молока становить 4т, цукру – 1,12т, солі – 0,45т таолії – 0,54т.
Також менеджеррозраховує оптимальний обсяг замовлення партії сировини для відділіввиготовлення продукції. Щоб розрахувати оптимальний обсяг замовлення партіїсировини, наприклад, для сиркового відділу, менеджеру потрібно скористатисятакими данними як витрати на транспортування 1т сировини та плановий обсягсировини для виконання плану виробництва. Витрати на транспортування складають10грн, а плановий обсяг сировини складає 420 т, а витрати на зберігання 1тсировини становить 2,5грн.
ОРЗ = √2*10*420/2,5= 3,34 т.
Отже, оптимальнийрозрахунок запасу сировини становить 3,34т.
Менеджер-логісттакож використовує систему з фіксованим інтервалом поставок сировини абопродукції. Тривалість інтервалу при використанні цієї системи менеджер-логістможе визначити за такою формулою:
Іt = N/S/ОРЗ (2.2.6)

Де Іt – тривалість інтервалу поставки,год, діб;
N – річний фонд робочого часу, год, діб;
S – плановий обсяг сировини, т;
ОРЗ – оптимальнийрозмір поставки, т.
Визначенийінтервал поставки може змінюватися залежно від обставин.
Річний фондробочого часу підприємства становить 330дн., плановий обсяг поставок продукціїпротягом року 450 т, а оптимальний розмір запасу 1т.
Іt = 330/420/1 = 6,5 дн.
Отже, партіяпродукції буде надходити через 6,5 днів або через 156год.