Класифікація різновидів соціального маркетингу (освітній, спортивний, доброчинний)

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙУНІВЕРСИТЕТ ЕКОНОМІКИ ТА ПРАВА
 
КАФЕДРА ГУМАНІТАРНИХ ТАСОЦІАЛЬНО-ПОЛІТИЧНИХ НАУК

Самостійнаробота
Зпредмету: "Соціальний маркетинг"
На тему 9
класифікація різновидівсоціального маркетингу (освітній, спортивний, доброчинний та ін.)

Дніпропетровськ
2010

Зміст
 
1.Основи соціального маркетингу
2.Благодійний маркетинг
3. Маркетинг освітніх послуг
4. Маркетинг медичних послуг
5. Спортивний маркетинг
6. Релігійний маркетинг
7. Екологічний маркетинг
8. Маркетинг територій
9. Література

1. Основи соціальногомаркетингу
Соціальний маркетинг — цей напрям, що використовує інструменти маркетингу для поліпшення життя якокремих людей, так і усього суспільства в цілому. Спочатку соціальний маркетингбув спрямований на переконання людей займатися спортом, правильно харчуватисякинути палити, практикувати «безпечний секс» для запобігання поширеннюСНІДУ, вступати в ряди донорів і так далі. Нині під терміном соціальниймаркетинг, також розуміється робота комерційних компаній спрямована наодночасне просування бренду і соціальних цінностей. Ключовими елементами такогомаркетингу нарівні з вивченням, формуванням і задоволенням потреб покупців єрозробка, реалізація і контроль соціальних програм спрямованих на просуваннясоціальних ідей, рухів або реалізацію практичних дій.
Соціальний маркетинг — маркетинг, що полягає в розробці, реалізації і контролі соціальних програм,спрямованих на підвищення рівня сприйняття певних шарів громадськості деякихсоціальних ідей, рухів або практичних дій. Зазвичай соціальний маркетингвикористовується державними і громадськими організаціями.
Соціальна реклама — особливийвид реклами, яка представляє громадські і держ. інтереси і спрямована надосягнення благодійних цілей (ст. 18 ФЗ «Про рекламу» від 18 липня1995 р.). У С. р. не повинні згадуватися комерційні організації і індивідуальніпідприємці, а також конкретні марки (моделі, артикули) їх товарів, так само які марки (моделі, артикули) товарів що є результатом підприємницької діяльностінекомерційних організацій.
Уперше термін«соціальний маркетинг» був уперше використаний на початку 70х роківXX століття і означав комплекс заходів, спрямованих на рішення соціальнихпроблем. Нині соціальний маркетинг розглядається як один з елементів точковогомаркетингу і в нім виділяють три ключові складові: фандрайзинг,спонсорство(просування брендів), стимулювання продажів.
Основними складовимимаркетингу соціальних послуг є маркетинг в освіті і маркетинг в охороніздоров'я.
Сам термін«маркетинг некомерційних організацій» або «маркетинг соціальнихпослуг» означає, що головна мета такої організації (внз, церкви, лікарні,політичної кампанії або громадської організації) не отримання прибутку, адосягнення соціального ефекту. Заради цієї своєї мети організація може робитикомерційні проекти з метою фінансування зусиль із досягнення головної мети.
2. Благодійниймаркетинг
На початку XXI століттясерйозним інструментом соціального маркетингу стало створення спеціальнихверсій продуктів компаній, націлених на добродійність.
Одній з найвідомішихорганізацій, та, що займається цим являється Product Red що співпрацює звеликими компаніями і залучає кошти для Міжнародного фонду по боротьбі зСНІДОМ. Засновником компанії є вокаліст групи U2 Боно, а свою продукцію вспівпраці з «Red» випускали такі гіганти як Apple, Armani, Microsoft,Dell, Motorola, The Gap American Express і багато інших. Діяльність компаніїProduct Red чітко демонструє різницю між соціальним маркетингом ідобродійністю, оскільки витрати на просування товарів Product Red значноперевищують суми, що перекладаються на добродійність. Проте при цьому реклама іпросування Product Red одночасно є просуванням ідей соціального маректинга,оскільки якби вони просто пожертвували ці гроші, то це не притягнуло б значноїуваги публіки.
Європейський фонд FairTrade, що займається підтримкою країн третього світу, сертифікує виробниківшоколаду, якщо вони купують какао по комфортних для фермерів Домініканськоїреспубліки цінам. В результаті виходить «соціальний шоколад» зособливим брендом Max Hyvalaar який хоча і стоїть на 2-4% дорожче за звичайний,але займає на висококонкурентному ринку міцну нішу за рахунок«відповідальних споживачів» Європи. Більшість вітчизняних компанійсамостійно реалізують програми благодійного маркетингу інтегруючи їх у своїкомпанії або безпосередньо комунікуючи з цільовою аудиторією.
Відвідувачі знаменитого фастфуда «McDonald's» і компанії «Avon» вже звикли: придбаваючипевні товари для дітей, а також із спеціального промо-стенда, вони автоматичностають учасниками благодійної акції :
— передачі дитячихтоварів куплених на суму пожертвувань, у будинки малятка;
— купівля медичногоустаткування і т. д.;        
3. Маркетинг освітніх послуг
Багато внз вжеусвідомили необхідність маркетингової діяльності, тому ряд українськихуніверситетів, вже мають відділи маркетингу, укомплектовані професійнимиспівробітниками. Висловлена думка про те, що внз не лише конкуруватимуть один зодним прагнучи притягнути студентів, але і все більше залежати у фінансуваннісвоєї діяльності від диференціації і диверсифікації пропонованих продуктів іпослуг. Б. Девіс і Л. Эллисон в книзі «Стратегічний маркетинг дляшкіл» визначають маркетинг освіти як «засіб, за допомогою якого школиактивно інформують і просувають свої цілі, цінності і продукти учнем, батькам,персоналу і суспільству». У своїй роботі вони детально розбирають такі питання, якконтактні аудиторії учбового закладу, особливості маркетингових досліджень йогомікро- і макросередовища, проте не дають чіткого визначення, що ж власне єпредметом маркетингу продуктом учбового закладу. Панкрухин А.П., у своїй книзі«Маркетинг освітніх послуг» дає наступні визначення: «Маркетингосвітніх послуг — це що знаходиться на стику багатьох сфер знаньнауково-практична дисципліна, що вивчає і формує філософію стратегію і тактикуцивілізованого мислення і дії, поведінки і взаємин суб'єктів ринку освітніхпослуг — освітніх установ, організацій-споживачів, осіб тих, що навчаються атакож органів державного і муніципального управління і посередницьких структур,які роблять (роблять), продають (надають), придбавають і споживають ці послугиі супутні їм послуги і продукти». Маркетинг ОП в цільовому відношеннівизначається довгостроковими комерційними і іншими інтересами усіх суб'єктівринку, а також можливістю створення сприятливого і широкого соціальногорезонансу ефекту у вигляді відтворення національного інтелектуальногопотенціалу і взаємозв'язаних з ним ефектів. У функції маркетингу входитьдослідження і прогнозування кон'юнктури ринку ОП, виявлення перспективних ОП інеобхідності оновлення, визначення оптимальних значень об'єму, якості,асортименту і сервісу ОП, ціноутворення, комунікаційна діяльність просування іпродажі ОП, а також їх супровід в процесі споживання. Маркетинг ОП повинензабезпечувати і власне відтворення і розвиток, вирішуючи проблеми персоналу дляздійснення маркетингової діяльності в освіті. Специфіка маркетингу ОП частковопроявляється як специфіка послуг як таких, частково — як специфіка наукових,інтелектуальних послуг. Але є і особливості витікаючі з самої суті ОП іпередусім — винятковості «початкового матеріалу» сфери освіти — особитого, що навчається, яка грає фактично визначальну роль в ринковому виборі ОП,в т.ч. технологій і умов їх надання активно бере участь в самому процесінадання освітніх послуг. Власне освітні послуги часто доповнюються супутнімипослугами, передачею матеріальних або матеріалізованих продуктів, володарямиабо виробниками яких виступають учбові заклади. Це інформаційні,консультаційні, експертні інжинірингові послуги, лізинг (оренда техніки,приладів і устаткування, каналів зв'язку, а також приміщень і територій). Разомз освітніми послугами (чи самостійно) реалізується інтелектуальна власністьпрацівників і колективів освітніх установ — винаходи, патенти, програмидосліджень, навчання і практичних робіт, інші інноваційні послуги і продукти атакож товарна символіка виробників подібних послуг — найменування, логотипи,товарні знаки і тому подібне проблеми, рішення яких прямо визначає властивостіі параметри ОП .
Бажані характеристикимайбутнього контингенту тих, що навчаються
1.      Цілі навчання іадекватне їм співвідношення між загальнокультурними, фундаментальними іспеціальними, прикладними знаннями.
2.      Тривалість ірежими, східці навчання.
3.      Тип освітньоїустанови з урахуванням місця його розташування.
4.      Технологіїнавчання і контролю його результатів. Хоча технологія виробництва, наданняпослуги традиційно не входить в сферу пильної уваги маркетингу але вже виявленіособливості освітніх послуг примушують це зробити.
5.      Характеристикиперсоналу, ОП, що робить.
6.      Типинавчально-методичних засобів і напряму їх використання, в т.ч. засобіввізуалізації знань, індивідуалізованого контролю програмованого навчання,тренінгу та ін.
З вирішенням цих питаньпрямо пов'язано і вирішення класичних питань маркетингу відносно асортиментної,цінової, комунікаційної, збутової, кадрової політики.Щоб осмислити сутьмаркетингу у сфері освіти і побачити як вона проявляється на ринку освітніхпослуг необхідно проаналізувати великий комплекс його елементів і аспектів. Цепередусім суб'єкти маркетингових стосунків і функції цих суб'єктів на ринку,сфера дії і об'єкти маркетингу ОП його цільова орієнтація і проблемний зміст.Реальними учасниками маркетингових стосунків у сфері освіти є не лише освітніустанови, але і споживачі (окремі особи, підприємства і організації) широкікруги посередників (включаючи служби зайнятості, біржі праці, органиреєстрації, ліцензування і акредитації освітніх установ та ін.), а такожгромадські інститути і структури, причетні до просування ОП на ринку.
Особливуроль серед суб'єктів маркетингу ОП грає особу учня, студента, слухача. Це непросто матеріальний носій освітніх послуг, скарбничка передаваних знань, нелише їх користувач в процесі праці, але і їх єдиний кінцевий споживач. Особавідрізняється від інших споживачів ОП тим, що використовує освітній потенціалне лише для створення матеріальних і інших благ, не лише для заробляння коштівдля життя, але ще і для себе, для задоволення власних потреб безпосередньопередусім — пізнавальних потреб.
· Саме ця особа,персоніфікований носій, володар, користувач і кінцевий споживач ОП здійснюєконкретний вибір своєї майбутньої спеціальності і спеціалізації, термінів,місця і форми навчання, джерел його фінансування а також вибір майбутньогомісця роботи (чи наступному ступеню освіти) і усього комплексу умов реалізаціїпридбаного потенціалу. Завдяки і навколо цього особового вибору зустрічаються іналагоджують свої стосунки усі інші суб'єкти ринку і маркетингу ОУ об'єднуваніцим центральним суб'єктом. Освітні установи виступають в ролі суб'єктів, що формуютьпропозицію, роблять і продають ОП грають вирішальну роль в становленнімаркетингу у сфері освіти.
З точки зору маркетингу уфункції освітньої установи входить:
· надання щонавчається освітніх послуг, передача бажаних і необхідних знань, умінь і навичок(як за змістом і об'єму, так і по асортименту і якості);
· виробництво інадання супутніх ОП, а також чинення дій, що формують особу майбутньогофахівця;
· наданняінформаційно-посередницьких послуг потенційним і реальним таким, що навчаєтьсяі працедавцям включаючи узгодження з ними умов майбутньої роботи, розмірів,порядку і джерел фінансування ОП та ін.
Посередницькі структурина ринку ОП доки ще знаходяться у стадії формування, розгортання своєїмаркетингової активності. До них відносяться служби зайнятості і біржі праці,освітні фонди, асоціації освітніх установ (наприклад, внз або шкіл бізнесу) іпідприємств, спеціалізовані освітні центри та ін. Вони сприяють ефективномупросуванню ОП на ринку і можуть виконувати такі функції як: накопичення, обробка,аналіз і продаж (надання) інформації про кон'юнктуру ринку ОП, консультуванняінших суб'єктів, участь в процесах акредитації освітніх установ, здійсненнярекламної діяльності, юридичної підтримки; формування каналів збуту,організація укладення і сприяння виконанню угод по ОП; участь у фінансуванні,кредитуванні і інших формах матеріальної, ресурсної підтримки виробників іспоживачів ОП, в т.ч. — через систему особистих державних і інших освітніхкредитів. З урахуванням цього визначаються значущість і ролі інших споживачів ОП,серед яких фірми, підприємства, установи і організації, включаючи в цій якостіі органи управління. Виступаючи як проміжні (а не кінцеві) споживачі ОП вониформують більш менш організований попит на них і пред'являють його на ринку.Зараз багато фірм віддають перевагу лише короткочасним по термінах наданням ОП,а фахівців набирають так, щоб не оплачувати послуги внз (наприклад перекладомпрацівників з інших підприємств). Проте така кон'юнктура і така стратегія неможе бути довготривалою. Нині, ринок освітніх послуг на Україні поганокоррелируется з реальним сектором економіки. Це пояснюється відсутністюможливостей ефективного прогнозування зміни структури робочих місць у рядігалузей економіки унаслідок недостатніх, а у ряді місць і повністю відсутніхбаз даних, що відбивають попит і пропозицію на ринку праці.Конкуренцію на ринкупраці нині слід розглядати не між пропозицією з боку молодих фахівців і попитомпрацедавців. Друк пістрявить оголошеннями — запрошенням на роботу, а між якостямиздібностями в професійній роботі самих фахівців. Дослідження, що проводятьсякадровими агентствами, фіксують збільшення попиту на кваліфікований персонал всередньому 25-40 % в 2010 році в порівнянні з минулим роком, а в окремихгалузях наприклад в промисловості, попит по деяких вакантних позиціях виріс в 2рази. І тут вирішальну роль грає освіта. Проте серед молодих фахівців близько30% безробітних. Чим же можна пояснити подібне протиріччя? Дослідження показуєневідповідність професійних і кваліфікаційних параметрів молодих фахівціввимогам працедавців. амовниками у вищої професійної школи виступають впереважній більшості населення, батьки, які швидше психологічно розуміютьситуацію на ринку праці. Внз же не готові, навіть теоретично розглядати і підходитидо підготовки фахівців з точки зору товарних категорій. Правда, зараз активнообговорюються і ведуться роботи по розробці стандартів професій. Поза сумнівом,що надалі знадобиться перегляд освітніх стандартів. Ринок потребуєкваліфікаційних компетенцій, не залежних від конкретного процесу праці. Всебільше значення придбаває вимогу «уміння навчатися», яке підвищуєможливості працевлаштування полегшує вертикальну і горизонтальну мобільністьпрацівників на ринку праці. В умовах ринку від працівника потрібно наявністьбазових компетенцій, що дозволяють йому переміщатися з одного робочого місця наінше. озглядаючи вимоги ринку праці до молодих фахівців і пропозиції з бокуосвіти, можна сказати, що освіта у внз відстає від вимог працедавців. Небагатоз державних внз (а в них готують більше 90% усіх фахівців) готують фахівців вобласті маркетингу, PR, фінансового, менеджменту і інших, у тому числігалузевих фахівців. Як правило, ця освіта платна, і конкурс досить високий. Щостосується комерційних внз, їх репутація доки невисока.На ринку працівідбувається поступове зниження попиту на такі популярні спеціальності якекономіка і юриспруденція. У розділах «шукаю роботу» саме фахівці вцих областях пропонують свої послуги. Серед актуальних проблем, що стоять передосвітою внз виділяється проблема підготовки молодих фахівців, здатнихсамостійно орієнтуватися і досягати життєвого успіху в нових ринкових умовах.Це завдання належить вирішити найближчим часом вищій освіті. Враховуючизростаючу конкуренцію на ринку освітніх послуг, для оцінки потенційного попитуслід звернутися до маркетингових способів дослідження ринку. Мета маркетинговихдосліджень полягає у виявленні перспективних потреб оцінці міри їх задоволення,перевірці конкретних гіпотез і прогнозуванні споживчої поведінки. З цієї точкизору має сенс застосувати методику проведення маркетингових досліджень доаналізу проблем сучасної освіти. Дослідження допоможе знайти відповідь напитання: «Яким слід бути сучасній освітній установі»? В умовахрозвитку підприємництва і росту популярності економічної освіти об'єктомдослідження став такий тип учбового закладу як «бізнес-школа». Метоюдослідження стала розробка концепції бізнес-школи на основі виявлення цільовихсегментів потенційних слухачів, визначення їх вимог і системи переваг до такогороду освітніх послуг. Опитування було проведене на основі очного заповненняанкет представниками цільових груп.У опитуванні взяли участь 100 студентівтехнічних спеціальностей БГТУ.ТУ — переважно чоловіки у віці до 23 років).
За результатами обробкизібраних даних були визначені:
¨  вимоги окремих груп споживачів доосвітньої установи;
¨  міра схожості вимог споживачів щовідносяться до одного сегменту;
¨  наявність усередині заздалегідьнаміченого сегменту споживачів, що пред'являють особливі вимоги;    
¨  міра відмінності вимог потенційнихспоживачів, що відносяться до різних сегментів.
Статистична обробкаматеріалів проводилася з використанням програми STATISTICA.В результаті обробкианкет була отримана наступна інформація:
1. 77,5% респондентівготові здобувати додаткову бізнес-освіту.
2. При ухваленні рішенняпро навчання вирішальними чинниками виявилися «отримувані знання» і«кваліфіковані викладачі». «Вартість навчання» займає лишечетверте місце за значимістю .
3. Залежно від метиздобуття освіти вдалося виявити дві основні групи респондентів:
тих, хто збираєтьсявикористовувати отримані знання для основи власної справи — майбутніпідприємці(51%);
тих, хто сподіваєтьсявикористовувати бізнес-знання як додаткові переваги для пошуку престижноїроботи і кар'єрного росту(32%).
У анкетівикористовувалися еквівалентні питання відносно цілей здобуття освіти, аналізвідповідей на них підтвердив наявність цих двох груп.
4. Якщо аналізуватирозподіл відповідей залежно від поли респондентів, то чоловіки більшою міроючим жінки орієнтовані на роль незалежних підприємців .
5. При оцінці необхідноїміри адаптації економічних дисциплін до основної (технічною) спеціальності буловстановлено, що велика частина потенційних слухачів бізнес — школи (67%)сподіваються отримати економічні знання, тісно пов'язані з їх основноюспеціальністю. Здобуваючи додаткову бізнес-освіту, вони використовуватимутьйого для пліднішої роботи у вибраній технічній області діяльності. Особливовелика доля таких респондентів серед тих, хто планує стати підприємцями.Такимчином, вони розцінюють створення власного бізнесу як можливість реалізуватиотримані в Університеті технічні знання.
6. Психологічнетестування виявило що більшість охочих додатково навчатися відносяться допсихологічного типу лідерів (28%), (питання 16 анкет), комунікабельних осіб(16%) і творчої натури (9%).
7. Найцікавішоюпропозицією, що міститься у відповідях на відкриті питання явилося — забезпечення можливості отримання консультацій після закінчення бізнес — школи.
4. Маркетинг медичних послуг
Ринок медичних послуг — це сукупність медичних технологій,виробів медичної техніки, методів організації медичної діяльності,фармакологічних засобів, лікарської дії і профілактики. У плані маркетингубудь-якої медичної установи мають бути передбачені наступні питання:
1. Яка ситуація з наявністю послуг (товару) серед певної групинаселення або на певній території?
2. Який попит на цей вид послуг (товар)?
3. Які виробничі і транспортні витрати на виготовлення ідоставку товару (реалізацію послуг), тобто собівартість?
4. Яка споживча вартість товару (послуг) на місцевому ринку?
5. Яка купівельна здатність населення?
6. Які виграшні переважні сторони пропонованої продукції (чипослуг) в порівнянні з існуючими на ринку?
7. Чи є медичні, маркетингові, психологічні і рекламні умови длядії на потреби?
Для медичних послуг застосовуються: монопольні ціни(встановлюються виробником); номінальні ціни з урахуванням собівартості імінімальної прибутковості; гуртові ціни (для організацій відпускається великакількість товару зі значною знижкою); роздрібні ціни (у магазині) з урахуваннямдопустимих націнок і вигоди організації (продавця), що продає; ринковіціни(визначаються групою суб'єктів, що продають, з урахуванням загальноївигоди); ковзаючі ціни (встановлюються з урахуванням різних умов); тверді ціни(визначаються державою, асоціаціями споживачів, договорами).Медичні установипри маркетингу медичних послуг повинні враховувати: можливості споживача(кількість, концентрація, платоспроможність, структура захворюваності);можливості лікувальної установи (оснащеність, стан кадрів, ліцензування послуг,фондовооруженность новою технікою, досвід комерційної діяльності); якість,рівень і доступність медичних послуг (набір послуг, їх кількість, додатковібажані і обов'язкові послуг, можливості вдосконалення і оновлення послуг, їхновизна, практичний і медичний ефект та ін.); конкуренцію (кількістьаналогічних послуг, їх якість і ефективність, оснащеність новітньою технікоюпрофесійний рівень фахівців і їх авторитет в інших установах).Стратегіямаркетингу (поведінка на медичному ринку) підрозділяється на стратеги відноснопродукту (послуги) і стратегії відносно ринку. Напрямами стратегії маркетингу длямедичних установ можуть бути наступні:
1. Підвищенняякості споживчих властивостей товару (послуги). Наприклад, для центрів ГСЭН — це використання приладів з високою роздільною здатністю і високою точністю дляоцінки стану довкілля, експрес-методик.
2. Надійністьвиробу його гарантоване обслуговування і ремонт.
3. Престижністьфірми і закріплення її в якості лідера по цій послузі, виробництву.
4. Продажтовару (послуг) з супутніми потрібними послугами.
5. Наявністьновизни, що підвищує впізнанність продукту що покращує можливість використанняі естетичне сприйняття, посилює ефективність та ін.
Одним з видівмаркетингової стратегії в сучасній охороні здоров'я повинна стати стратегіясоціально-етичного маркетингу, яка припускає ведення лікувально-профілактичноїдіяльності продажі товарів і послуг для окремих спеціальних груп населення(пенсіонерів, ветеранів війни і праці, блокадників, самотніх, малозабезпечених,багатодітних, осіб з соціально значимими захворюваннями та ін.). У комерційнійдіяльності має обов'язково бути передбачена програм спонсорства,безкоштовності, зниження цін, добродійності, чесності, етичної спрямованості.Сприятливий імідж медичної організації її щира добродійність створюютьпсихологічну довіру і, кінець кінцем — медичний і економічний ефект. У системімедичного маркетингу (пропозицій лікарської допомоги) на самому верхньому рівнісегментації ринку медичних послуг правомірно виділити три основні напрями ізспецифічними формами пропозиції медичних послуг і задоволення медичних потреб(цілком зрозуміло що межі між цими сегментами ринку певною мірою умовні).
Лікарські пропозиції медичних послуг зі збереження життя. Умовно назвемоцей сегмент ринку здоров'я — «маркетинговим сегментом життя».
Лікарські пропозиції медичних послуг з метою повернення здоров'я відновленняі збереження певного рівня працездатності при її тимчасовій втраті. Деталізаціявидів медичних послуг в цьому сегменті здійснюється по напрямах: а) медичніпослуги спрямовані на лікування гострих і недопущення загострень хронічнихзахворювань; б) медичні послуги, спрямовані на недопущення перекладу тимчасовоївтрати працездатності в стійку (інвалідність); в) медичні послуги зі збереженняі підтримки певної міри хронічних станів і інвалідності. Цей сегмент ринкуздоров'я умовно назвемо «маркетинговим сегментом хвороб». Медичніпослуги що зберігають і підтримують стан відносно здорового організму(імунопрофілактика, диспансеризація і ін.). Цей сегмент охарактеризуємо як«маркетинговий сегмент здоров'я».
Успішномуздійсненню реформ в охороні здоров'я може сприяти впровадження принципівменеджменту і маркетингу, економічних і соціально-психологічних методів вуправлінні установами охорони здоров'я. Важливою є заміна ролі організатора якабула типовою в умовах централізованого управління, на роль менеджера, управлінця.
5. Спортивниймаркетинг
 
Спортивниймаркетинг — термін, що прийшов до нас із США, — приніс нам і ті явища, івідчуття, які йому властиві: прагматизм, бажання ідентифікуватися в умовахжорсткої конкуренції, пошук нестандартних шляхів, загалом, все те що визначаєпоняття «Американська мрія».
У 90-х роках створилисяумови, коли спорт відчув, що втрачає тепло «дбайливих рук» держави ітреба самому починати заробляти. Телебачення завжди ж знало, що спорт збираючивелику кількість уболівальників, є надійним джерелом доходу. Та і бізнеспобачив в спорті потенціал і потужний інструментарій для свого розвитку. Такимчином, виникло деяке поле діяльності, де не було вироблених єдиних правил і декожен з гравців, інтуїтивно передчуваючи прибуток, намагався нав'язати своїправила гри. Багато витерпів спорт в ті непрості часи, але деякий компромісвсе-таки був досягнутий, вироблені певні правила заробляння і впливу кожної ізсторін. Самі правила були аморфні і мінялися з приходом тієї або іншої особи,та і держава, різко скоротивши фінансування, не поспішала послабляти свій впливі контроль над спортом. Але ось настав час загальної маркетингизациии іпоголовною рекламатизации усієї країни. Рекламні компанії зрозуміли, щорекламний ринок розширюється не настільки, щоб мати постійний і гарантованийдохід. На тлі збільшення кількості рекламних агентств, активізації міжнароднихрекламних компаній в країнах СНД, незначний приріст бізнесу що має пристойнірекламні бюджети, зовсім малий. Гостро стало питання про перерозподіл рекламнихбюджетів, що вже сформувалися, на користь тих або інших рекламних груп. Саме зцих причин невеликі вітчизняні рекламні компанії і каталізували процесспеціалізації, пошук сегментів вузької спрямованості, що і притягнуло їх увагудо спорту. Деяке уявлення про бюджети, передусім, футбольних клубів, сумірних збюджетами великих бізнес-структур а також заробітки ТБ-компаній на спорті,дозволили активізувати процес «освоєння» спорту, і поняття«Спортивний маркетинг» автоматично було приклеєне до явища заробляннягрошей в спорті. Причому, не мудруючи лукаво, автоматично був перенесений(спроектований) увесь інструментарій спортивного маркетингу із США наболотистий і багнистий ринок країн СНД. Слід було б чекати розвитку цьогоявища, в перспективі того, що приносить чималі прибутки усім його гравцям:спортивним клубам і їх власникам, рекламним структурам, телебаченню федераціям,рекламодавцям, і, поза сумнівом, радість мільйонам уболівальників. Але, напревеликий жаль, цього не сталося. Щоб розібратися чому, почнемо із самогопочатку — з основи і розвитку вітчизняного спортивного маркетингу. Передусім,про термінологію. Знаючи наш менталітет особисто я вважав за краще б називатице явище не «спортивний маркетинг», а «маркетинг в спорті»,а якщо ще точніше, «подієвий маркетинг» (у абревіатурі також СМ).Різниця між цими поняттями величезна і принципова.
Подієвий маркетинг — цепродаж вже готової спортивної (і не лише) Події, використовуючи маркетинговіможливості. Спортивний же маркетинг не виключає і організацію Події, виходячи зінтересів або рекламних завдань торгових марок (брендів). Фахівці щонамагаються використовувати стандартний, звичний набір маркетинговихінструментів в спорті, частенько не знають про існування багатьох тонкощів спортивноюдіяльності, не враховують психологію глядача («психологія споживанняспортивної Події»), а також психологію самого спортивного співтовариства.
СМ — в першу чергу,унікальний і універсальний інструмент комунікації що має необмежене поле длязастосування. Фахівці погодяться: спортивна Подія дозволяє використовуватиабсолютно усі маркетингові можливості. Це і PR до, в час і після Події в пресі,на ТБ, в книгах, брошурах, енциклопедіях, хроніках. У BTL -акциях у прямійрекламі, на будь-яких носіях, у будь-яких її проявах. Непряма/прихована реклама- знову-таки, де завгодно.і так далі. Між самими видами спорту відмінностей, зточки зору застосування маркетингу, дуже багато, і специфічних параметрів, щоїх, що розділяють (вірніше що вимагають окремого, персоніфікованого підходу),значно більше, чим загальних. Відповідно, і підходів повинно бути стільки,скільки існує видів спорту. Наприклад, порівняємо два найбільш популярних видуспорту і на їх прикладі розглянемо принципові маркетингові відмінності. Уфутболу і професійного боксу приблизно однакова кількісна аудиторія(розглядаються внутрішні змагання в Україні або Росії). Що може бути більшепоказовим, ніж, нехай навіть поверхневий, економічний аналіз по витратах іприбутках? Витрати на організацію одного матчу по професійному боксу несумірноменше, ніж на один футбольний матч. Якщо ж узяти сумарні витрати за рік або заігровий сезон (як це робиться у всьому світі), включивши усі статті витрат ірозділивши на кількість матчів те сума кратно зросте не на користь футболу. Потактичних ходах, будь-який продюсер з України або Росії в змозі організуватиматч по професійному боксу в Англії, Франції, Німеччині, Італії (в Європісьогодні існує близько 14 ТБ-компаній що показують професійний бокс і оплачуютьйого на рівні 1 млн. доларів США, що оплачують дешевше, — природно, більше) іт. д., пов'язавши (читайте: продавши) цей захід з рекламною компанією великою,що вітчизняною ТМ, має інтереси в країні проведення. І при цьому, цілком чесноі законно, поклавши у свою кишеню мільйон євро. Знання цих відмінностей імаркетингових технологій дають безперечні переваги вітчизняним продюсерам,працюючих з професійним боксом. До речі ніскільки не зменшуючи маркетинговогопотенціалу вітчизняного футболу: до нього просто потрібний абсолютно іншийпідхід. Одним їх найважливіших основополагающим, але і найморочливішимелементом СМ, являється його емоційність. Жодна стаття сьогодні про СМ необходиться без цього поняття. Але чомусь глибше ніхто це поняття не розкриває.Адже це саме та черепаха, яка тримає слонів, які і тримають спорт.
Емоційність спорту — складова, що включає як позитивні моменти спорту, так і приховані камені, обякі «спотикаються» фахівці при передачі картинки. Події на екран іінтеграції в таку картинку рекламодавця — одного з найважливіших гравців в СМ.Найпростіший і швидший шлях заробляння грошей на спорті — це купівля готовогоспортивного заходу (наприклад, у тих же ТБ — компаній США), його переклад,розміщення реклами (прошу обернути особлива увага — дуже обмежені елементиреклами як те: вставки рекламних роликів, абсолютно не прив'язаних до цієїПодії, або озвучування коментатором.), і випуск в ефір. І ТБ — компанії, і іншігравці СМ (у більшості авангардна частина фахівців) сьогодні розуміють, щоглядачеві, щоб його утримати необхідно давати дуже багато. І розширенуінформацію про Подію і усіх його учасників, і більше закручену інтригу, ідраматичнее сюжет. У спорті існують десятки своїх нюансів. Це і створенняіндустрії спорту і франчайзинговые схеми і залучення молоді і молодіжних рухівв спорт (як те: рух cheerleader's в тих же США) і спортивний туризм і розвитоксоціальної інфраструктури в спорті і вплив демографічних коливань і стійкість ісоціальна розрядка і роль держави і т. д. і т. п. Слід також чітко розуміти щофахівців СМ високого класу навіть в США не так багато. Як не багато талановитихкінорежисерів, на яких тримається знамените американське кіновиробництво,геніальні учені, рушійні науку вперед. Інтуїція, відсутність стереотипівдопитливість справжнього професіонала СМ абсолютно не залежать ні від MBA (якце сьогодні в моді). Ні від класичної освіти взагалі (як би парадоксально це незвучало), як не залежали геніальні відкриття Томаса М. Едісона (3 класи освіти)чи успіхи Біла Гейтса (вигнаний з 2-го курсу університету) і багатьох — багатьох інших талановитих і неординарних людей.
6. Релігійниймаркетинг
 
Релігійний маркетинг.Секта завжди зайнята релігійним маркетингом, тобто поширенням свого вчення івербуванням нових членів особливими засобами. Сектантська пропаганда зверненане до розуму або серця людини, не до вищих його спонукань, але до пристрастейдо підсвідомості. Релігійний маркетинг — це буквально навязы-вание своговіровчення у формах, що виключають раціональне осмислення. Сюди відносяться усівиди реклами в засобах масової інформації, вулична реклама, поштова реклама. Цеі.настирні запрошення відвідати збори або семінари з невизначеними назвами(«Вивчення Біблії» — секта Муна, єговісти; «вивчення англійськоїмови» — мормони; «збори усіх, хто стурбований долею Росії» — рериховское рух, секта «Свята Русь»; «фестивалі і семінари зпитань сімейного життя» — секта Муна, «психологічний тренінг, дозвілпроблем спілкування» — секта саентологии; «виховання дітей,благодійні концерти» — секта «Сім'я»; «семінари з питаньпедагогіки і медицини» — секти Акбашева). Це і часта мімікрія підПравослав'я з використанням православних символів псевдохристиянськими течіями,рериховским рухом (наприклад, «Духовний центр ім. Сергія Радонежского»)і екстрасенсами, адептами руху New Age. Агресивний прозелитизм і психологічнийтиск. Релігійний маркетинг — наслідок сектантської установки на постійневербування нових адептів. Новачок завжди оточується особливою увагою, йогосвідомість має бути активно перебудована. У мунитов це називається«Бомбардування любов'ю»: у вербованого створюється відчуття, що самейого чекали в секті, кожне його зауваження із захватом оцінюється як дужедотепне і глибоке, його не відпускають ні на хвилину щоб не залишити його наодинціз його думками і переживаннями (ця методика називається«сендвіч» — два сектанти повинні буквально «забутербродить» вербованого з двох сторін і не відпускати від себе навітьколи він вирушає в туалет). У секту легко потрапити, але важко вийти з неї,оскільки, по-перше, завжди є компрометуючий людину матеріал збираний при вступів секту на особливих процедурах «сповіді» або анкетування. По-друге,що вступив в секту повинен вчинити вчинок, що ставить його поза традиційнимигромадськими і моральними зв'язками: відректися від батьків, від віри своїхбатьків, визнати іноді письмово, усе своє попереднє життя помилкою. По-третє,охочий покинути секту піддається тиску і переслідуванню колишніх своїх«побратимів», загрозам і шантажу.
Подвійне вчення. Вербувальники не повідомляють ті,кого намагаються притягнути в секту, усієї правди про історію секти, їїзасновника і її справжнього віровчення тому, що в сектах є подвійне вчення — одно для реклами своєї секти, для надання їй «людської особи» а інше- для внутрішнього користування. Дійсно, хто б захотів відвідувати«семінари з Біблії» у мунитов, якби відразу був повідомлений, щозасновник цієї секти — окультист, багатоженець і хуліган, що проголосивСпасителя невдахою, а самого себе — «христом» тобто з точки зорухристиянства — антихрист? Хто б пішов у гості до рерихианцам в «Духовнийцентр ім. Сергія Радонежского», якби знав, що тут не вірують ні уВоскресіння Христово, ні взагалі у Бога, а, услід за засновниками вихваляютьсатану і практикують ідолослужіння? Релігійні навчання, що нав'язуютьсясьогодні російським громадянам, кінець кінцем, спрямовані на руйнуваннятрадиційної російської культури, а тому завжди маскуватимуться підзагальновизнані цінності.
Ієрархія. Щоб упізнати приховуване вчення,людина має бути присвячена на певний ступінь ієрархії в секті. Організаціясекти строго иерархична. Щоб отримати який-небудь результат, наприкладвиправдати заплачені гроші або просто виявлений інтерес і згаяний час,потрібний перехід на наступний ступінь. Наприклад, в секті Муна існують«сходи» з багатьох семінарів — ввідного, одноденного, дводенного,триденного, семиденного, двадцятиодноденного а також складна система членства іучасті в діяльності секти. У секті саентологии Рона Хаббарда людина, сплатившиі пройшовши початковий курс, дізнається в самому кінці, що найголовніше іцікаво розкриватиметься лише на наступному курсі, за який плата окрема і такдалі Те ж характерне для секти послідовників «живої етики»:ступінчасте присвячення в таємниці «вчення» у міру активнішої участів діяльності секти.
Ієрархічний пристрій дозволяє тримати під строгимконтролем і направляти дії членів секти на усіх її східцях і не допускатикритичного відношення ні до вчення секти, ні до її лідерів.
Непогрішність секти іїї засновника.Вчення секти завжди претендує на те, що це вища істина причому істина«свіжіша», ніж істини усіх інших, особливо ж — традиційних релігій.Ці "істини" виходять надприродним шляхом, через«одкровення», видіння, контакти з духами (наприклад, Мун спілкувавсяз духом, який назвався Христом і дав вказівку створити секту). Зрозуміло, щоусе, що існувало в історії людства до такого «щасливого осяяння»,оголошується помилкою і непорозумінням (в секті того ж Муна сектанти повиннітриматися думки про те, що їх батьківщина — саме Корея яку ощасливив своїмнародженням «преподобний» Мун; для «свідків Єгови» любов доВітчизни абсурдна, і солдати, загиблі за Батьківщину, — божевільні; рерихианцывірять, що весь світ, і Росія зокрема, перебували в пітьмі забобонів до того якз'явилася можливість читати вигадану Рерихами «агни-йогу»). Засновники сект — люди, що наділяються своїми адептамибожественними якостями, багато хто прямо проголошує себе «христами»:Мун, Сергій Тороп («Віссаріон»), Марія Цвигун («МаріяДеві»), Талгат Акбашев (вважає «иисусом» не лише себе, але ісвоїх учнів), Секо Асахара і множина інших. Не інакше як «матір'юсвіту» іменують Олену Реріха адепти рериховского руху. Спілкування,безпосереднє або «духовне», уявне, з лідерами-засновниками повинно доставлятинеймовірне щастя сектантам їх розпорядження повинні виконуватися з ентузіазмом.По уявному наказу від фотографії Шрі-ланки Матаджи (секта«сахаджа-йога») молода жінка садистски убила свою півтораоднорічнудочку.
Програмуваннясвідомості. Членамисект стають передусім люди з нестійкою психікою, що не мають ясних моральнихкритеріїв, духовних і культурних знань. Такі люди, що шукають, але не знайшлитвердих підстав в духовному житті, як правило, легко навіювані тобто готовівідмовитися від своєї свободи і прийняти установки своїх учителів. При цьомулюдина отримує ілюзорний сенс життя, але мислення його може будуватися лише запримітивними схемами. В результаті чоловік опиняється в повній залежності відсектантського вчення участі у зборах, вказівок учителів і лідерів секти. Фахівціпорівнюють сектантську залежність з наркотичною.
Духовний элитизм. Членам секти вселяється думка про те,що вони — єдино врятовані люди, що усе оточення — люди «другогосорту», приречені на погибель тому, що не розділяють вчення секти. Безцієї якості секта існувати не може адже інакше важко пояснити собі і що оточує,чому членові секти необхідно відокремитися в образі життя від усіх традиційнихцінностей, чому він зобов'язаний постійно рекламувати вчення секти, чому членівсекти не приймають в суспільстві. У сектах окультного напряму робиться упор на«самоудосконалення», тобто розвиток в людині паранормальнихздібностей, що відрізняють членів секти від звичайних людей.
Контрольжиттєдіяльності. Кінцевамета сектантської організації — контроль над багатьма а в ідеалі — над усімасферами життя людини. Для досягнення цієї мети адепти секти вириваються іззвичного життя, втрачають звичний круг спілкування. У багатьох сектахвикористовуються особливі поселення сектантів у будинках або квартирах переобладнуванихпід «ашрами» або «монастирі», часто перенаселені. Адептимають інтенсивний розпорядок дня, ведуть напружену діяльність, що не залишаєможливості критично осмислити сектантське віровчення і осіб лідерів. У деякихрухах для досягнення контролю над адептами прибігають до допомоги психотропнихзасобів і гіпнозу. Кінець кінцем сектанти приносять в жертву секті свій час,здоров'я, майно (квартири найчастіше або продаються, або віддаються дляоблаштування офісів секти або «ашрамів»), а іноді і своє життя. Сектирідко задовольняються своїм впливом тільки на адептів але зазвичай прагнутьйого розповсюдити на членів їх сімей, близьких людей, знайомих. Діти сектантівповинні виховуватися у дусі сектантського вчення і зростають відданимиприбічниками. На думку фахівців саме з їх числа можуть бути сформовані загонидля здійснення терористичних актів.
Політичні цілі. Багато сект, такі як ЦеркваОб'єднання Муна, «Свідки Єгови», «Церква Саентологи» РонаХаббарда, і інші є великими промисловими і фінансовими "імперіями",прагнучими отримати владу над всім світом. Наприклад, «МаніфестВарнашрамы», один з документів «Міжнародного суспільства свідомостіКрішни» пише про прийдешнє суспільство кришнаизма", що«перемогло, як про суспільство кастове, розділене на надлюдину — кришнаїтів і рабів-шудр, яким призначена важка і безпросвітна праця, авсемогутня еліта вирішуватиме, наприклад до якого стану належатименовонароджене немовля. „Свідки Єгови“ віщають про необхідністьвлаштування „нового світового ладу“ очолюваного „єдинимурядом“, що складається тільки з членів цієї секти. Кореєць Мун, засновниксекти Церква Об'єднання прямо говорить про те, що його повинні прийняти усіуряди світу як свого пана.
Уряд ФРН опублікувавлистівку, покликану попередити своїх громадян про небезпеку, витікаючу відсектантських організацій.
17 ознак тоталітарнихсект
1. У групі Ви знайдетесаме те, що досі марно шукали. Вона знає абсолютно точно, чого Вам бракує.
2. Вже перша зустрічвідкриває для Вас повністю новий погляд на речі.
3. Світогляд групиприголомшливо просто і пояснює будь-яку проблему.
4. Важко скласти точнухарактеристику групи. Ви не повинні роздумувати або перевіряти. Ваші нові друзіговорять: „Це неможливо пояснити, Ви повинні пережити це — підемо зараз знами в наш Центр“.
5. У групи є учитель,медіум, вождь або гуру. Тільки він знає усю істину.
6. Вчення групивважається єдино справжнім, вічно істинним знанням. Традиційна наука,раціональне мислення, розум відкидаються, оскільки вони негативні, сатанинські,неосвічені.
7. Критика з боку нечленів групи вважається доказі її правоти.
8. Світ котиться докатастрофи, і тільки група знає, як можна врятувати його.
9. Ваша група — це еліта.Решта людства важко боляче і глибоко втрачений: адже воно не співпрацює згрупою або не дозволяє їй рятувати себе.
10. Ви повинні негайностати членом групи.
11. Група відмежовує себевід решти світу, наприклад одягом, їжею, особливою мовою чіткою регламентацієюміжособових стосунків.
12. Група бажає, щоб Вирозірвали свої „старі“ стосунки, оскільки вони перешкоджають Вашомурозвитку.
13. Ваші сексуальністосунки регламентуються ззовні. Наприклад, керівництво підбирає партнерівпропонує груповий секс або, навпаки, повну стриманість.
14. Група наповнює увесьВаш час завданнями: продажем книг або газет, вербуванням нових членів,відвідуванням курсів, медитаціями...
15. Дуже складнозалишитися одному, хтось з групи завжди поряд з Вами.
16. Якщо Ви починаєтесумніватися, якщо обіцяний успіх не приходить, то винні завжди виявитеся Висамі, оскільки Ви нібито недостатньо багато працюєте над собою або занадтослабо вірите.
17. Група вимагаєабсолютного і беззаперечного дотримання своїх правил і дисципліни, оскільки цеєдиний шлях до порятунку.
Якщо хоч би однаознака здається Вам знайомим, будьте обережні!
 
7.Екологічниймаркетинг
 
Екологічні проблеми, зякими суспільство зіткнулося в XX столітті, виступили причиною змін відношеннялюдини і суспільства до довкілля і формування инвайроментальной,природоориентированной, філософії, що припускає інший стиль мислення іншідіяльністю пріоритети.
Екологіястала однією з найбільш популярних і гострих тем наукових і масових комунікаційв 70-80-х роках, основна ідея при цьому полягала в тому, що антропогенна дія наекосистему збільшується з кожним роком, отже єдиною умовою виживання є розробкаі реалізація комплексних, таких, що зачіпають усі соціальні інститути, заходівпо збереженню довкілля, по побудові збалансованих стосунків між суспільством іприродою. Величезну роль в цьому процесі зіграли маркетингові технології
По- перше,виникнення в 60-70-х роках концепції соціального маркетингу представилотеоретико-метологическую базу для формування національних екологічних програм
По-другеінтерес суспільства до екологічних проблем розвивався під впливом засобівмасової інформації, наукових і науково-популярних комунікацій. В даному випадкуми стикаємося зі своеобразным латентним застосуванням маркетингових технологій:бажаючи притягнути увагу аудиторії, ЗМІ і професійні видання активноексплуатували одну з гостро актуальних тим, в результаті було сформованогромадську думку споживче відношення суспільства, що змінило, до довкілля. Непереслідуючи цієї мети, засоби інформації стимулювали активність суспільства вцілому і окремих соціальних груп, спрямовану на реалізацію екологічнихініціатив. Епоха масового збуту що характеризується постійним нагнітаннямспоживчого попиту, в результаті зіткнулася з переоцінкою цінностей. Ряддослідників вважає, що окремі верстви населення, вважаючи що споживчевідношення до життя зрештою приведе до виснаження природних ресурсів і зміниекосистеми, добровільно відмовилися від споживання певних товарів.
В той жечас найбільший резонанс у даному контексті викликала діяльність підприємницькихструктур, прагнення яких до максимізації прибутку реалізовувалося шляхомзниження будь-якими способами витрат виробництва, що призводило добезконтрольного використання природних ресурсів і забруднення довкіллявідходами виробництва. У результаті споживача стали цікавити не лише товарніхарактеристики, але і низка запитань що демонструють систему взаємодіївиробника з довкіллям
Відмітимощо нерідко конкуруючі компанії використовують знання про споживчі вимогивідповідального відношення до довкілля в так званому „чорному“ PR дляруйнування позитивного іміджу своїх конкурентів. У ЗМІ з'являються матеріали щосвідчать про ігнорування конкурентом норм екологічної безпеки, що позначаєтьсяна його відношенні із споживачами. У ряді випадків маркетингові і екологічніпринципи приходять в протиріччя один з одним. Для маркетингу величезне значеннямає упаковка, яка і забезпечує необхідний режим зберігання і транспортування, іінформує про виробника, матеріалів, правил і терміну використання, рекламуєтовар і тому подібне В той же час з точки зору екології упаковка забруднює довкілля.Цей чинник, наприклад, є значимим для німецьких споживачів, які чекають відвиробника застосування технологій по переробці відходів і сміття. Для цього вНімеччині для різних сортів сміття (скляного, паперового і так далі)використовуються окремі контейнери, у виробництві упаковки застосовуютьсяматеріали, що легко проходять природний цикл природної переробки про щонімецькі виробники роблять спеціальну відмітку. Один з важливих аспектівпроблеми протиріччя маркетингових і екологічних принципів пов'язаний з амбивалентностью(двунаправленностьюдемонстрацией протилежного змісту) потреб сучасної людини. Зодного боку, практично усіх сьогодні турбує проблема виснаження природнихресурсів, з іншого боку турбота про власне здоров'я виливається в запити товарівз екологічно чистих матеріалів, використання природної енергії.
Враховуючипроблеми народонаселення, виробництво екологічно чистих товарів з кожним рокомдорожчає що викликає величезну кількість соціальних проблем. На Україні великачастина населення не здатна через економічні причини купувати питну воду,напівфабрикати, що не містять штучних добавок і генномодифицированныхпродуктів. Численні телепередачі і газетні рубрики консьюмеристского змістуінформують про те, що вартість, допустимо, пачки сьогодення, якості вершковогомасла, що відповідає високому рівню, не має бути нижчий n ой суми, проте маючице знання ряд соціальних груп продовжує купувати дешевший товар черезнедостатньо високі прибутки. Подібна ситуація не може не відбиватися на здоров'їнації, що вимагає обов'язкового регулювання з боку держави. Ця проблемахарактерна не лише для російського суспільства, проте, глобальні перебудовисоціально-економічної системи XX століття стали причиною деяких явищ, якимскладно дати оцінку. Наприклад значна частина сільського населення виступаєспоживачем неякісних і низькосортних продуктів харчування в силу не лишенизьких прибутків, але і небажання самим брати участь у виробництві цихпродуктів.
Необхідністьдосягнення рівноваги між економічними бажаннями сучасних підприємств таекологічно-соціальних вимог суспільства, стимулювало появу нового підходу доурегулювання ринкової діяльності.
— екологічногомаркетинга я особового направлення соціального маркетинга. Між тим, для того, щоб „захистприродного середовища став однією з основних цілей управління маркетингом напідприємстві, необхідно збагатити новими підходами саму концепцію управліннямаркетингом“.
Екологічно орієнтований і усвідомлений маркетинг характернийсьогодні для більшості великих зарубіжних компаній, що використовуютьнауково-обгрунтовані підходи до інтеграції цієї концепції. Наукова діяльністьпо проблемах екології здійснюється в Європі науковим консорціумом MIBE (Managing the Industrial Business Environment — Управління екологією в промисловості) який працює сьогоднів двох основних напрямах: Environmentrics (вимір екологічних параметрів і переклад їх на мову бізнесу) і Gieen Standard»Bearers залучення співробітниківкомпанії до проблем екології і розвитку екологічних програм).
Комплексна система екологічного маркетингу по відношенню допідприємства повинна включати наступні елементи: державне і правоверегулювання, що має на увазі: вироблення і реалізацію державної екологічноїполітики; формування сучасного екологічного законодавства; створення ефективноїсистеми органів державного управління природокористуванням і охороною довкілля;фінансування заходів по забезпеченню раціонального природокористування іохороні довкілля.
Екологічний моніторинг — постійне відстежування станудовкілля, відповідності визначеним параметрами і індексам (гранично допустимийрівень і гранично допустима концентрація) збір інформації про кількісні іякісні характеристики забруднюючих речовин, що виділяються на всіх стадіяхжиттєвого циклу товару. Результатиекологічного моніторингу мають бути доступні не лише органам державногоконтролю, але і споживачеві.
Екологічна бухгалтерія — облік витрат на екологію, контрольза цільовим використанням виділених на екологію коштів.
Контроль якості — управління якістю виробів, що випускаються,відповідно до міжнародних стандартів.
Маркетингові комунікації — комплекс комунікацій,використовуваних для проведення заходів, спрямованих на стимулювання збуту ідоведення до споживача необхідної інформації, що підтримує і формує «зелений»імідж організації і її продукції. Екологічна освіта — комплекс заходів поінтеграції екологічного знання в колективну і індивідуальну свідомість кадровихресурсів підприємства. В даному випадку йдеться не просто про лекції, щоінформують про важливість екології, але і про виховуюче навчання формуванніекологічної культури. Екологічне страхування, здійснюване в цілях захистумайнових інтересів юридичних їх фізичних осіб на випадок екологічних ризиків.Таким чином, екологічний маркетинг охоплює усі аспекти життя суспільства будучикомплексним підходом до вирішення проблеми збереження балансу екосистеми, новимпідходом до рішення екологічних, економічних і соціальних проблем.
8. Маркетинг территорий
 
Це маркетинг в інтересах території, внутрішніх і зовнішніхсуб'єктів, в яких вона зацікавлена. Маркетинг територій спрямований настворення перспектив розвитку, як усього населення території, так і окремихсоціальних груп. Основне його завдання полягає в створенні іміджуінвестиційного привабливого регіону, при цьому інвестиції сприяють створеннюнових можливостей для особового росту і розвитку жителів регіону, їх соціальноїреалізації а також сприяють утворенню нових робочих місць, реалізаціїсоціальних і соціально-культурних програм.
У основі маркетингу території лежить уявлення проунікальність кожної територіальної одиниці тому характеристиками просуваннявиступають:
· природно-кліматичнеі транспортно географічне положення;
· земельний,сировинний, економічний, соціальний, науковий, інформаційний і кадровийпотенціал;
· історико-культурнаспадщина;
· демографічнаобстановка;
· і національнийсклад;
екологічнаобстановка.
Територіальний маркетинг представляє напрям соціальногомаркетингу, основний ідей якого являється управління стійким розвиткомтериторії і забезпечення додаткових можливостей і ресурсів розвитку. Орієнтаціяна ці цілі припускає формування комплексних програм, спрямованих на:
формуванняі поліпшення іміджу території, її соціального статусу, ділової і соціальноїконкурентоспроможності;
-        розширенняучасті території в реалізації міжнародних, національних, регіональних ілокальних програм розвитку;
-        залученняна територію державних і інших зовнішніх по відношенню до цього регіонузамовлень виробничого, соціального і культурного змісту;
-        підвищенняінвестиційної привабливості, інтересу з точки зору залучення ресурсів;
-        стимулюванняобміну ресурсами з іншими територіями;
-        залученнядодаткових можливостей для соціальної, професійної і особової реалізаціїнаселення;
-        формуванняефективних і сприятливих стосунків населення території і органів управління;
-        розвитокпатріотизму населення території.
Особливуроль в територіальному маркетингу придбавають комунікаційні заходи, щодемонструють відкритість території для контактів, що дозволяє зовнішнім суб'єктамотримати більшу кількість інформації про територію. У числі таких заходів найбільшупопулярність отримали дні міста,які поєднують в собі елементи свята, культурно заходи і демонстрації досягненьі інших позитивних моментів. Для організації територіального маркетингурекомендують створення спеціальних територіальних центрів маркетингу і стійкогорозвитку, що є складними інфраструктурними комплексами, що функціонують напринципах самофінансування. Маркетинг якоснова оптації. Одно з найбільш важливих проявів можливостей соціальногомаркетингу полягає в тому, що маркетингові технології демонструють здатність доуправління оптацією.
Оптація — це вибір того або іншого способу життя і діяльності з усіх можливих в цьомусуспільстві.
Кожнесуспільство має декілька моделей, варіантів образу життя, які воно рекомендуєабо диктує своїм членам. Причина спроб управління вибором способу життя полягаєв тому, що саме ці варіанти можуть виступати гарантами досягнення соціальнихцілей що стоять перед цим суспільством. Оптація виступає основою успішноїсоціальної реалізації особи, бо вона, як правило, знаходиться в прямійзалежності від соціальної оцінки — схвалення або несхвалення, яке проявляєгрупа організація або суспільство по відношенню до своїх членів у відповідь навиконання або невиконання пред'явлених до них вимог. Суспільство,орієнтоване на гуманітарні пріоритети, не нав'язує людям своїх варіантів, арекомендує, переконує демонструючи позитивні і негативні сценарії життєвогошляху.
Слідпам'ятати і про те, що управління оптацією на основі маркетингових технологійне є привілеєм громадських і державних структур. Звернення до цього напряму соціальногомаркетингу властиве багатьом комерційним структурам і передусім — великимкомпаніям і метакорпоративным об'єднанням. Причина цього інтересу обумовлена їхтоварною або комунікаційною політикою. Управління оптацією нерідко виступаєосновою формулювання місії як декларованих соціальних цілей організації. При цьому використання маркетинговихтехнологій як основи оптації спрямовано на рішення завдань, що сумісних або несуперечать завданням соціального маркетингу, проте, орієнтованих на отриманнякомерційного прибутку.

Література
соціальниймаркетинг послуга
1.www.newstars.com.ua/box-news/ 2006/06/15/44.
2. Решітників А.В. Соціальний маркетингі обов'язкове медичне
страхування. — М., 1998.
3. Голубков Е.П. Основи маркетингу. — М., 1999.
4. Котлер Ф. Основи маркетингу. — М.,1991.
5. Захарова С. Криза індустріалізму іконцепція соціального маркетингу //
Соціологічні дослідження. — 1995. — №5 — С. 34-38.
6. Сагинова О.В. Маркетинг освітніхпослуг // Маркетинг в Росії і за кордоном, №1 / 2005 р.
7. Шевченко Д.А. Маркетинговий поглядна молодіжний ринок праці. М.: 2006.
8.On — line версія книги А.П.Панкрухина «Маркетинг освітніх послуг».
9.Маркетингові дослідження в областіосвітніх послуг // Маркетинг в Росії і за кордоном, №6 / 2007.
10.Голубков Е.П. «Маркетинговідослідження». — М.: 2007.
11.І. Тогунов До питання сегментаціїринку охорони // здоров'я «Практичний маркетинг» — №7, 2005.
12.Тогунов І. Менеджмент і маркетингсучасної освіти. М.: 2007.
Размещено на www.