7
Реферат
на тему:
"Відпрацювання рішення про необхідність правової охорони"
Питання, з яким стикається кожен менеджер або інженер, що має справу з проблемами інтелектуальної власності, або патентний повірений, що працює з нею, формулюється так: який спосіб є найпридатнішим для охорони прав на конкретний результат інтелектуальної діяльності? На жаль, просте знання про те, що існують різні способи правової охорони, не обовязково допоможе менеджерові вибрати саме той спосіб, який найкраще підходить для конкретного випадку.
Наприклад, компанія робить вимірювальні прилади. Інженер з компанії приходить до менеджера й каже: "Я пропоную замінити прокладки з металу в наших манометрах на полімерні. Манометри при цьому матимуть швидшу реакцію й настільки простіше влаштовані, що ми зможемо знизити витрати на їх виробництво". Ця пропозиція зацікавить, тому що якісніший товар можна буде виробляти за нижчою ціною.
Тепер потрібно вирішити, чи варто охороняти це нове технічне рішення. Але яку форму охорони варто обрати? Чи варто запатентувати нове рішення, а може, зберегти як комерційну таємницю? Чи мають намір компанії продавати її під новою торговельною маркою? Чи варто зареєструвати цю марку? Чи почне компанія нову рекламну кампанію на телебаченні й радіо, а також з випуску нових проспектів? Чи потрібно зареєструвати авторські права на рекламні тексти?
Вибір форми охорони інтелектуальної власності є дуже важливим, тому що дозволяє максимально збільшити ступінь правової охорони результатів інтелектуальної діяльності. В одній ситуації комерційна таємниця може забезпечити кращу охорону, ніж будь-який патент, навіть якщо доступними є обидва способи. В іншій ситуації патент може забезпечити кращу охорону, ніж комерційна таємниця. Рішення приймаються на основі планів використання охороноздатних результатів на ринку.
Патентознавці не в змозі активно й безупинно контролювати технічні відділи компанії та відділ з маркетингу на предмет доцільності правової охорони розроблюваних технічних і технологічних рішень та ідей. Попереднє виявлення передбачуваних обєктів права інтелектуальної власності всередині компанії довіряється в руки тих, хто найглибше задіяний у технологічних інноваціях компанії.
Саме на інженерах і менеджерах лежить відповідальність за виявлення всіх результатів інтелектуальної діяльності, що може реалізувати компанія.
Насамперед потрібно виявити ті результати, що мають комерційну значущість і придатні для забезпечення правової охорони відповідно до чинного законодавства. Кожен обєкт права інтелектуальної власності забезпечує власникові різні юридичні права з певними перевагами й обмеженнями. Кожен обєкт має свій власний набір юридичних вимог, що їх треба задовольнятися до того, як компанія дістане права інтелектуальної власності. Додатково, щоб вибрати придатний спосіб, варто оцінити багато чинників економічного характеру.
Схему вироблення рішення про правову охорону результатів досліджень і розробок у загальному вигляді показано на рис. 3.1. Тут досягаються дві важливі цілі. По-перше, схема забезпечує системний підхід до кожної ситуації, повязаної з інтелектуальною власністю. По-друге, вона гарантує розгляд усіх типів інтелектуальної власності для кожної ситуації.
Схема вибору способу охорони є комплексною в тому значенні, що для розуміння й оцінки певних кроків потрібно зрозуміти й оцінити наслідки. Менеджер повинен знати ті вигоди, що можуть дати різні види обєктів права інтелектуальної власності.
Схема охорони бере початок у лівому верхньому куті з безперервного нарощування компанією фундаменту комерційної таємниці. Кожне з повсякденних зусиль полягає в додаванні ще одної "цеглинки" в цей фундамент. Згодом з цієї комерційної таємниці можуть розвитися цілком визначені розпізнавані ідеї, концепції, технічні або комерційні рішення.
Відповідно до схеми охорони, першим кроком є визначення того, чи достатню цінність має певний розпізнавальний обєкт, якого створила компанія, щоб виправдати правову охорону. Початкове рішення дуже важливе, оскільки всі інші дії з правової охорони є його наслідком. На це рішення впливає багато чинників. Якщо цей розпізнавальний обєкт не достатньо цінний, то, мабуть, немає потреби його охороняти. Натомість компанія просто може використовувати цей обєкт без охорони або відкинути його через непотрібність. Як альтернативу компанія може захотіти опублікувати досягнуті результати, щоб зробити цей обєкт усім доступним і тим самим застерегти будь-кого від претензії на нього як на свою інтелектуальну власність.
З іншого боку, якщо обєкт достатньо цінний для компанії й охорона видається необхідною, наступним кроком відповідно до схеми є присвоєння цьому обєктові статусу комерційної таємниці. Цей крок відносно простий, тому що від компанії він вимагає лише свідомого та формального зусилля засекретити цього обєкта.
Одна з юридичних вимог до охорони комерційної таємниці полягає в тому, що компанія починає "формальні підтверджувальні кроки" зі збереженню обєкта охорони в таємниці. Перший формальний підтверджувальний крок полягає у виділенні цінного обєкта, який варто охороняти, і відділенні його від інших незначних обєктів, що лишаються незахищеними. У результаті цього кроку встановлюється, що компанія свідомо починає зусилля зі збереження особливого обєкта в комерційній таємниці. Далі, свідомого вилучаючи незначні обєкти, що не мають цінності, зі сфери охорони комерційної таємниці і, можливо, опублікування цих незначних результатів, компанія дає "формальне підтвердження" тому, що обєкт охорони, що має цінність, розглядається як комерційна таємниця. Таким способом запобігають виникненню зайвого обсягу охорони, що міг би призвести до зниження ефективності програми дій компанії в сфері комерційної таємниці.
Як показано на рис.3.1., наступний вибір маршруту в системі охорони повязаний зі зясуванням того, чи має розглянутий обєкт, який наразі класифікується як комерційна таємниця, бути захищеним за допомогою патенту або свідоцтва замість охорони комерційною таємницею.
Спочатку найкраще розглянути кожний результат інтелектуальної власності незалежно від інших, аби переконатися, що доступної форми правової охорони через недогляд не було пропущено.
Цей фрагмент схеми охорони пропонує гнучкий підхід до прийняття рішень. Шляхи прийняття рішень, що стосуються всіх типів інтелектуальної власності, розміщені по вертикалі й межують один з одним, при цьому кожен маршрут виходить безпосередньо з блоку комерційної таємниці. Таке розміщення допускає гнучкість прямого переходу від розгляду комерційної таємниці до будь-якого іншого обєкта права інтелектуальної власності. Подібна гнучкість є корисною для досвідченого менеджера, що може відразу ж розпізнати оптимальну форму охорони й продовжувати рухатися, роблячи відповідні кроки, Що стосуються вже цього обєкта права інтелектуальної власності. Для Менш досвідченого менеджера конструкція вертикального стовпця Допускає послідовний підхід до моделі, у якій він просто розглядає кожен обєкт права інтелектуальної власності незалежно від інших і в Порядку проходження починає з розгляду винаходів.
Обєкт, для якого розглядається можливість правової охорони шляхом патентування, є суто технічним. Він належить до функціональних і утилітарних аспектів інновації. Навпаки, патенти на промислові зразки захищають декоративні особливості виробленого товару. Спочатку потрібно відповісти на такі два запитання:
чи відповідає обєкт охорони юридичним вимогам, яких вимагає патентне право;
чи є патентна охорона мудрим кроком з позицій ділової перспективи.
Якщо відповідь хоча б на одне з цих питань негативна, то для цього конкретного обєкта можливість патентування варто відкинути. З іншого боку, якщо відповіді на обидва ці запитання позитивні, то варто вирішити, чи є патентна охорона більш бажанішим, ніж охорона як комерційної таємниці. Це одне з найважливіших рішень, прийнятих на основі розглянутої схеми охорони. Обєкт, що захищається комерційною таємницею, має зберігатися в секреті, тоді як обєкт, що охороняється патентом, повинен бути привселюдно розкритим. Ці два види охорони виключають один одного, так що один і той же обєкт не може бути захищеним одночасно патентом і комерційною таємницею. Існує безліч конкурентних чинників при виборі між цими двома типами правової охорони, кожен з яких має певні переваги й недоліки, які необхідно зважити.
Думаючи, що патентування є надійнішим, ніж охорона комерційною таємницею, компанії варто почати відповідні кроки, щоб забезпечити патентування. Схема охорони виявляє в цьому процесі найважливіші кроки. По-перше, компанії варто провести дослідження на патентоздатність щодо попередніх і загальновідомих технічних рішень, щоб домогтися розуміння потенційного діапазону прав, які мають бути отримані в результаті патентної охорони. Таке дослідження, як правило, проводиться шляхом експертизи наявних рішень. Дослідження встановлює, чи цей винахід є досить новим, чи обґрунтованість претензії на патент не настільки очевидна.
Якщо за результатами патентних досліджень установлено, що патентна охорона не задовольняє юридичних вимог, компанія може зберегти обєкт охорони просто як комерційну таємницю. Однак якщо дослідження забезпечило позитивні результати, компанія може оформити й подати в патентне відомство заявку на патент, що охоплює цей обєкт охорони.
Компанія також повинна визначитися з реєстрацією патентної заявки в інших країнах. Відповідно до Паризької конвенції, до якої приєдналась Україна, є правило конвенційного пріоритету, на підставі якого компанія має один рік, починаючи від моменту реєстрації її патентної заявки в Укрпатенті, щоб зареєструвати подібну патентну заявку в країні-учасниці цієї міжнародної угоди на той же самий обєкт охорони.
Після реєстрації патентної заявки патентне відомство піддає її спочатку формальній експертизі, а потім експертизі на предмет відповідності критеріям патентоздатності. Якщо патентне відомство приймає рішення про видачу патенту, то в компанії виникають патентні права на певний обєкт і їй варто позначати свої рекламні матеріали й товари привласненим патентові номером. Навпаки, якщо патентне відомство не приймає рішення про видачу патенту, то компанії варто продовжувати охороняти цей обєкт як комерційну таємницю. При патентуванні, відповідно до чинного закону, процедура припускає етап тимчасової охорони й обовязкову публікацію матеріалів заявки в офіційному бюлетені до ухвалення рішення про видачу патенту7. Тому можливість продовжувати правову охорону як комерційної таємниці зберігається тільки в разі зняття заявки з розгляду до публікації.
Наступна стадія, що міститься в схемі охорони, - визначити, чи варто охороняти обєкт авторським правом. Обєкт, що передбачається охороняти авторським правом, може бути як технічного типу, наприклад, компютерне програмне забезпечення, так і нетехнічного типу, як-от рекламна брошура.
Обєкти авторського права охороняються Законом України "Про авторське право і суміжні права" від моменту їх виникнення. Таким моментом вважається втілення їх на матеріальному носії таким чином, щоб його могла сприйняти інша особа. На цьому етапі попередження інших осіб про те, що обєкт перебуває під охороною, на твір слід ставити знак © із вказівкою імені виробника та дати, від якої діє правова охорона.
Наступним кроком є визначення того, чи призначається цей твір для опублікування, що має на увазі необмежене публічне розповсюдження копій зазначеної роботи. Компанія може зареєструвати всі роботи, які публікуються в ДП "Українське агентство з авторських і суміжних прав". Така реєстрація є корисною, якщо передбачається комерційне використання цих прав. У разі порушення їх недобросовісним конкурентом, свідоцтво та реєстрація є доказами при розгляді спорів у судовому порядку.
Обєкти авторського права, також як і обєкти права промислової власності, можуть охоронятися в режимі комерційної таємниці. Наприклад, перший технологічний регламент тощо.
При реєстрації твір піддається тільки формальній експертизі, щоб визначити, чи містять матеріали обєкт, що підходить для реєстрації як обєкт авторського права.
Кінцева фаза, відбита в схемі охорони, - це визначення того, чи може цей обєкт бути захищеним як засіб індивідуалізації. Обєкт охорони, розглянутий при цьому, має бути нетехнічним за своєю природою, наприклад, назва, що позначає новий товар, девіз рекламної кампанії.
Підставами для розгляду засобу індивідуалізації продукції (символи, емблеми, девізи) як торгової марки можуть бути такі міркування:
позначення повинно використовуватися або плануватися до використання в торгівлі найближчим часом;
при використанні в торгівлі позначення мають бути прикріплені до товарів так, щоб покупець міг легко їх бачити. Цю вимогу дотримано, якщо торговою маркою служить сама пакувальна форма;
позначення має бути або унікальним, або досягти унікальності за допомогою вторинного змісту;
позначення не повинно бути ідентичним або сильно схожим (так що виникає плутанина) на яку-небудь іншу торгову марку, використовувану на подібних типах товарів або послуг;
позначення має носити нефункціональний характер. Початковий аналіз, по суті, зводиться до зясування того, чи є
нове позначення достатньою мірою унікальним, щоб бути підходящим для охорони. Якщо так, то компанії варто дослідити обєкт охорони щодо новизни й оригінальності. Мета такого дослідження має подвійний характер. По-перше, буде зрозуміло, чи зможе компанія зареєструвати цю конкретну марку для своїх товарів, або може бути, що інша компанія вже використовує той же самий або подібний знак для аналогічних товарів. По-друге, дослідження допомагає виявити випадки, коли компанія, використовуючи якусь конкретну марку могла б порушити чиїсь права на використання торгової марки.
Чинники, які варто розглянути при визначенні, чи має сенс охороняти торговельну марку з погляду ділової перспективи:
реєстрація забезпечує виняткове використання марки на всій території її дії;
реєстрація є доказом володіння торговельною маркою;
реєстрація служить свідченням законності торговельної марки;
реєстрація впливає на вибір торговельної марки іншими компаніями;
компанія може зарезервувати в країні реєстрацію торговельної марки для майбутнього використання;
компанія може поширити дію наявної торговельної марки замість створення та реєстрації нової.
Якщо дослідження засвідчить унікальність розглянутої торговельної марки, виникає необхідність вирішити, чи потрібно реєструвати її в патентному відомстві. При затримці реєстрації завжди є ризик, що представники будь-якої іншої сторони можуть зареєструвати ту ж саму або схожу марку й тим самим назавжди унеможливлять правової охорони певного обєкта.
Патентне відомство проводить експертизу заявки на реєстрацію торговельної марки, щоб зясувати, чи відповідає подана на реєстрацію марка юридичним вимогам. Відхиляють заявку зазвичай у двох випадках:
ця марка занадто схожа на яку-небудь уже наявну;
марка містить занадто довільний опис товару або послуги, з яким має використовуватися.
У будь-якому разі рекомендується обрати нову торговельну марку. Якщо відмінність не суттєва, потрібно все-таки зберегти марку, щоб додати їй особливих ознак.
Водночас новим, невідомим раніше покупцям товарам доцільно давати назви, підтримані зареєстрованою торговельною маркою. Це служить додатковим захистом від копіювання конкурентами, принаймні на період виведення на ринок і набуття авторитету в покупців.
Деякі обєкти підходять для більш ніж одного типу правової охорони. Наприклад, обєкт може відповідати одночасно юридичним вимогам, поставленим до промислового зразка і торговельної марки, тобто може бути захищений одночасно двома законодавчими Нормами. Наприклад, виноробна компанія зареєструвала як торговельну марку форму своїх пляшок, хоча вже мала патент на промисловий зразок для цієї пляшки. Статуетка танцівниці, що її випускають серійно і яка була використана як основа для настільних ламп, відповідає одночасно юридичним вимогам як для одержання патенту, так і для охорони авторським правом. Форму статуетки кваліфікували для охорони авторським правом, а дизайн серійно виробленої основи для настільної лампи відповідав вимогам охорони патентом на промисловий зразок.
Урок, який потрібно усвідомити з можливості такого перетинання, полягає в тому, що потрібно бути обережнішим при розгляді кожного виду охорони за схемою. Наприклад, якщо встановлено, що охорона патентом на промисловий зразок є доступним і має сенс, не слід припиняти на цьому аналіз.
! |
Как писать рефераты Практические рекомендации по написанию студенческих рефератов. |
! | План реферата Краткий список разделов, отражающий структура и порядок работы над будующим рефератом. |
! | Введение реферата Вводная часть работы, в которой отражается цель и обозначается список задач. |
! | Заключение реферата В заключении подводятся итоги, описывается была ли достигнута поставленная цель, каковы результаты. |
! | Оформление рефератов Методические рекомендации по грамотному оформлению работы по ГОСТ. |
→ | Виды рефератов Какими бывают рефераты по своему назначению и структуре. |