/>Реферат
Обсяг роботи: 40 сторінок,5 таблиць, 27 джерел літератури.
Тема роботи: Управлінняконкурентоспроможністю фірм малого бізнесу.
Ціль дослідження: вивчитиконкурентоспроможність фірми на прикладі підприємства “Стофф”.
Об'єкт дослідження:виробнича діяльність фірми по пошиттю дитячого одягу «Стофф»
Методи дослідження:теоретичний, описовий, аналітичний.
Ключові слова: АНАЛІЗ, ПЛАН, ФАКТ, ПРОДУКЦІЯ,ПРОДУКТИВНІСТЬ, СОБІВАРТІСТЬ, РИТМІЧНІСТЬ, ЯКІСТЬ, ЧИСЕЛЬНІСТЬ, ВІДХИЛЕННЯ,ЕКОНОМІЯ, ЕФЕКТИВНІСТЬ, РЕЗЕРВИ, КОНКУРЕНЦІЯ, ПРИБУТОК, Конкурентоспроможність.
ЗмістВступ1.Поняття конкуренції й економічна ефективність1.1Конкурентоспроможність на всіх етапах життєвого циклу товару1.2Оцінка конкурентоспроможності1.3Вибір параметрів, бази й методів використовуваних при оцінціконкурентоспроможності2.Конкурентоспроможність підприємства на ринку товарів і послуг2.1Аналіз діяльності компанії «Стофф» на ринку споживачів одягу для дітей2.2Товарна стратегія фірми2.3Ціна товару й планований прибуток2.4Просування й реклама3.Заходи щодо поліпшення конкурентних позицій3.1Інвестування3.2Удосконалювання системи збутуВисновкита пропозиціїСписоквикористаних джерел
Вступ
Сучасна ринкова економікаявляє собою складний організм, що складається з величезної кількостірізноманітних виробничих, комерційних, фінансових і інформаційних структур, взаємодіючихна тлі розгалуженої системи правових норм бізнесу, і поєднуваних єдинимпоняттям — ринок.
По визначенню ринок — цеорганізована структура, де «зустрічаються» виробники й споживачі,продавці й покупці, де в результаті взаємодії попиту споживачів (попитомназивається кількість товару, що споживачі можуть купити за певною ціною) іпропозиції виробників (пропозиція — це кількість товаруу, що виробники продаютьза певною ціною) установлюються й ціни товарів, і обсяги продажів. При розглядіструктурної організації ринку визначальне значення має кількість виробників(продавців) і кількість споживачів (покупців), що беруть участь у процесіобміну загального еквівалента вартості (грошей) на який-небудь товар. Цекількість виробників і споживачів, характер і структура відносин між нимивизначають взаємодію попиту та пропозиції.
Ключовим поняттям, щовиражає сутність ринкових відносин є поняття конкуренції (competition). Конкуренція- це центр ваги всієї системи ринкового господарства, тип взаємин міжвиробниками із приводу встановлення цін і обсягів пропозиції товарів на ринку.Це конкуренція між виробниками. Аналогічно визначається конкуренція міжспоживачами як взаємини із приводу формування цін і обсягу попиту на ринку.Стимулом, що спонукує людини до конкурентної боротьби, є прагнення перевершитиінших. У суперництві на ринках мова йде про висновок угод і про частки участі вринковій сфері. Конкурентна боротьба — це динамічний (прискорювальний рух)процес. Він служить кращому забезпеченню ринку товарами.
Як кошти в конкурентнійборотьбі для поліпшення своїх позицій на ринку компанії використають, наприклад,якість виробів, ціну, сервісне обслуговування, асортименти, умови поставок іплатежів, інформацію через рекламу.
Конкурентна боротьба — суперництво суб'єктів ринкової економіки із приводу кращих умов виробництва йреалізації товарів.
Об'єктивні умови дляринкової конкурентної боротьби:
Ø всісуб'єкти відособлені друг від друга на основі певної форми власності;
Ø залежністьсуб'єктів ринкової економіки від ринкової кон'юнктури (попит, пропозиція йдинаміка цін);
Ø непогодженістьінтересів покупців і продавців.
Конкурентоспроможністьбудь-якого товару може бути визначена тільки в результаті порівняння, і тому євідносним показником. Вона являє собою характеристику товару, що відображаєйого відмінність від товару — конкурента по ступені задоволення конкурентноїсуспільної потреби.
Оцінкаконкурентоспроможності починається з визначення мети дослідження:
Ø якщонеобхідно визначити положення даного товару в ряді аналогічних, то доситьпровести їхнє пряме порівняння по найважливіших параметрах;
Ø якщометою дослідження є оцінка перспектив збуту товару на конкретному ринку, то ваналізі повинна використатися інформація, що включає відомості про вироби, яківийдуть на ринок у перспективі, а також відомості про зміну діючих у країністандартів і законодавства, динаміки споживчого попиту.
Незалежно від цілейдослідження, основою оцінки конкурентоспроможності є вивчення ринкових умов, щоповинне проводитися постійно, як до початку розробки нової продукції, так і вході її реалізації.конкурентоспроможність товар реклама збут
1. Поняття конкуренції й економічнаефективність 1.1 Конкурентоспроможність на всіх етапах життєвого циклутовару
При активному формуванніконкурентоспроможних асортиментів товару досить корисним може стати досвідмаркетингової діяльності по дослідженню життєвого циклу виробів.
Характеристика основнихетапів життєвого циклу товару:
Розробка. Це аналізможливостей виробництва продукції. Дослідження й дослідно-конструкторськірозробки, маркетингові дослідження. Ринкові випробування. Ключове значення дляуспіху мають конструкція (дизайн), споживчі властивості товару, а такожзворотний зв'язок зі споживачами. На ринку безліч різних товарів. Надлишок і незавантаженість виробничих потужностей. Випуск товарів малими й середнімипартіями. Висока собівартість. Спеціально виділені канали товаророзподілу. Лишедеякі фірми є конкурентами.
Виведення на ринок. Ценадходження товару в продаж. Нова марка товару має короткочасні(монополістичні) переваги. Ріст споживання на душу населення. Мінливий,нестабільний характер. Товари мають технічні й функціональні розходження.Якість товарів високе. З'являються конкуруючі товари.
Ріст. Це відповіднареакція конкурентів. Швидко зростаючий ринок. Марка товару збільшує абоскорочує свою частку. Виробничих потужностей не вистачає. Зрушення убікмасового виробництва. Товаророзподіл здійснюється по каналах масового збуту. Конкуренція.Багато фірм вступають у конкурентну боротьбу. Чисельність конкурентів стаєзначною. Контингенти покупців розширюються. Споживачі приймають товари навітьнестабільної й неоднакової якості.
Зрілість. Це стабілізація.Ріст продажів, але усе більше повільними темпами, потім припинення й зрештоюскорочення. Значне число покупців вибирають марку товару, тобто перевага марцістає істотним фактором, споживання на душу населення падає. Зусилля, спрямованіна продовження життєвого циклу. Поглиблення асортиментів. Конкуренція рекламнихкампаній. Застосовуються стабільні, відпрацьовані технології. Товарвипускається великими партіями. Високі витрати на фізичний розподіл внаслідокпоглиблення асортиментів. Конкуренція цін. Збільшення кількості фірмовихторговельних марок. Частка роздробу в ціні товару й прибутку. Ціни падають.Частка роздробу в ціні товару й прибутку зменшується. Структура цін і розподілчасток ринку між конкуруючими фірмами встоялися.
Насичення ринку й спадок.Весь ринок скорочується. Виникає надлишок потужностей. Можливі злиття фірм.З'являються товари-замінники. Масовий ринок. Насичення. Повторні й багаторазовіпокупки. Як правило, покупець вибирає з декількох фірмових марок товару. Маладиференціація між товарами. Якість товару нестабільне. Низьке відношення витратне рекламу до обсягу й реалізації. Малі інші витрати по маркетингу. Значнийнадлишок виробничих потужностей. Використання лише деяких каналівтоваророзподілу. Фірми починають виходити з конкурентної боротьби, кількістьконкурентів зменшується.
Теорія життєвогоциклу товару справедлива для описової моделі, але не у випадку складанняпрогнозної моделі. Тому, незважаючи на те, що деякі товари й/або марки товару,як можна бачити випливають своєму життєвому циклу, маркетинг, що має чинністьуяви, дозволяє іншим товарам/маркам товару надати новий і досить прибутковийстрок життя, у той час як строге проходження теорії “пророкує” занепад.
За допомогоютеорії життєвого циклу можна автоматично прогнозувати ситуацію. Якщо управліннякомпанії повністю довіриться цієї теорії, то на етапі зрілості товар може бутипозбавлений маркетингової підтримки, щоб кошти, що звільнилися, направити нарозробку товару-субституту. Без підтримки маркетингу обсяг продажів товарунеминуче скоротиться й виникне необхідність форсувати просування на риноктовару-субституту без належної його технічної перевірки й ринкових випробувань,що в цілому поставить компанію перед двома невдачами замість одного успіху.
Конкурентоспроможність- це характеристика товару, що відображає його відмінність від товару — конкурента як по ступені відповідності конкретної суспільної потреби, так і повитратах на її задоволення.
Показник, щовиражає таку відмінність, визначає конкурентоспроможність аналізованого товарустосовно товару — конкурентові. Базою оцінки конкурентоспроможності єдослідження потреб покупця, вимог ринку.
При здійсненніпокупки споживач здійснює процес вибору необхідного йому виробу серед цілогоряду аналогічних, пропонованих на ринку, і здобуває те з них, що найбільшоюмірою задовольняє його потреба. При цьому покупець ураховує їхні споживчівластивості, з'ясовує ступінь відповідності власної потреби.
Кожна потреба маєвластивості і їхні параметри, що характеризують, які визначають її сутність,необхідний споживачеві корисний ефект і конкретні умови процесу споживання. Призбігу параметрів потреби з параметрами, що характеризують сам виріб івідбувається покупка.
Для того, щобтовар був придбаний конкретним покупцем, він повинен відповідати потребам потехнічних параметрах і фінансових можливостях споживача (ціна споживаннятовару), при цьому споживач прагне витратити мінімум коштів для придбання йспоживання товару, тобто оптимізувати свої повні витрати.
Оскільки потребикожного окремого складаються по впливах великого комплексу факторів і носятьіндивідуальний характер, оцінки того самого товару різними споживачами можутьне збігатися. Відповідно до неоднакових і буде їхня перевага, вибір з масианалогічних товарів, пропонованих на ринку. Отже, стосовно конкретногоспоживача конкурентоспроможність даного товару також буде індивідуальною.
Найбільше визнання середтоварів, призначених для задоволення даної суспільної потреби, одержує той,котрий більш повно їй відповідає. Це й виділяє його із загальної товарної маси,забезпечує успіх у конкурентній боротьбі.
Таким чином,конкурентоспроможність будь-якого товару може бути визначена тільки врезультаті порівняння, і тому є відносним показником. Вона являє собоюхарактеристику товару, що відображає його відмінність від товару — конкурентапо ступені задоволення конкурентної суспільної потреби.1.2 Оцінка конкурентоспроможності
1. Оцінкаконкурентоспроможності починається з визначення мети дослідження:
Ø якщонеобхідно визначити положення даного товару в ряді аналогічних, то доситьпровести їхнє пряме порівняння по найважливіших параметрах;
Ø якщометою дослідження є оцінка перспектив збуту товару на конкретному ринку, то ваналізі повинна використатися інформація, що включає відомості про вироби, яківийдуть на ринок у перспективі, а також відомості про зміну діючих у країністандартів і законодавства, динаміки споживчого попиту.
2. Незалежно відцілей дослідження, основою оцінки конкурентоспроможності є вивчення ринковихумов, що повинне проводитися постійно, як до початку розробки нової продукції,так і в ході її реалізації. Завдання коштує у виділенні тієї групи факторів,які впливають на формування попиту в певному секторі ринку:
Ø розглядаютьсязміни у вимогах постійних замовників продукції;
Ø аналізуютьсянапрямки розвитку аналогічних розробок;
Ø розглядаютьсясфери можливого використання продукції;
Ø аналізуєтьсяколо постійних покупців.
Вищевикладене маєна увазі “комплексне дослідження ринку”. Особливе місце у вивченні ринку займаєдовгострокове прогнозування його розвитку, пов'язане із тривалістю здійсненнярозробки й виробництва багатьох видів товарів.
3. На основівивчення ринку й вимог покупців вибирається продукція, по якій буде проводитисяаналіз або формулюються вимоги до майбутнього виробу, а далі визначаєтьсяноменклатура параметрів, що беруть участь в оцінці.
При аналізіповинні використатися ті ж критерії, якими оперує споживач, вибираючи товар.
4. По кожній ізгруп параметрів проводиться порівняння, що показує наскільки ці параметриблизькі до відповідного параметра потреби.
5. Аналізконкурентоспроможності починається з оцінки нормативних параметрів. Якщо хоча бодин з них не відповідає рівню, що запропонований діючими нормами йстандартами, то подальша оцінка конкурентоспроможності продукції недоцільна, незалежновід результату порівняння по інших параметрах. У той же час, перевищення норм істандартів і законодавства не може розглядатися як перевага продукції, оскількиз погляду споживача воно часто є марним і споживчої вартості не збільшує.
Виключення можутьскласти випадки, коли покупець зацікавлений у деякім перевищенні діючих норм істандартів розраховуючи на жорсткість їх у майбутньому.
6. Провадитьсяпідрахунок групових показників, які в кількісній формі виражають розходженняміж аналізованою продукцією й потребою по даній групі параметрів і дозволяєсудити про ступінь задоволення потреби по цій групі.
7. Розраховуєтьсяінтегральний показник, що використається для оцінки конкурентоспроможностіаналізованої продукції по всіх розглянутих групах параметрів у цілому.
8. Результатиоцінки конкурентоспроможності використаються для вироблення висновку про неї, атакож — для вибору шляхів оптимального підвищення конкурентоспроможностіпродукції для рішення ринкових завдань.
Однак, фактвисокої конкурентоспроможності самого виробу є лише необхідною умовоюреалізації цього виробу на ринку в заданих обсягах. Варто також ураховуватиформи й методи технічного обслуговування, наявність реклами, торгово-політичнівідносини між країнами й т.д.
9. У результатіоцінки конкурентоспроможності продукції можуть бути прийняті наступні рішення:
Ø змінаскладу, структури застосовуваних матеріалів (сировини, напівфабрикатів), що комплектуютьвиробів або конструкції продукції;
Ø змінапорядку проектування продукції;
Ø змінатехнології виготовлення продукції, методів випробувань, системи контролю якостівиготовлення, зберігання, упакування, транспортування, монтажу;
Ø зміна цінна продукцію, цін на послуги, по обслуговуванню й ремонту, цін на запаснічастини;
Ø змінапорядку реалізації продукції на ринку;
Ø змінаструктури й розміру інвестицій у розробку, виробництво й збут продукції;
Ø змінаструктури й обсягів коопераційних поставок при виробництві продукції й цін накомплектуючі вироби й складу обраних постачальників;
Ø зміна системистимулювання постачальників;
Ø змінаструктури імпорту й видів імпортованої продукції.
10. Принципи йметоди оцінки конкурентоспроможності можуть бути використані для обґрунтуванняприйнятих рішень при:
Ø комплексномувивченні ринку й виборі напрямків комерційної діяльності підприємства;
Ø розробцізаходів щодо підвищення конкурентоспроможності продукції;
Ø оцінціперспектив продажу конкретних виробів і формуванні структури продажів;
Ø розробціпропозицій по розвитку виробничого потенціалу підприємства;
Ø контроліякості продукції;
Ø установленніцін на продукцію;
Ø відборіпродукції при покупці через тендери й торги;
Ø атестаціїпродукції;
Ø підготовцітехнічних завдань по створенню нових зразків продукції;
Ø рішенніпитання про включення в експортну програму й знятті продукції з експорту, абоїї модернізації;
Ø підготовкаінформації для реклами продукції;
Ø рішенніпитання про доцільність патентування й підтримки патенту в дії;
Ø розробцізаходів щодо стимулювання розроблювачів і постачальників.
Конкурентоспроможністьвизначається сукупністю властивостей цієї продукції, що входять до складу їїякості й важливих для споживача, що визначають витрати споживача по придбанню,споживанню (експлуатації) і утилізації продукції.
Необхідноаналізувати конкурентоспроможність на кожному етапі життєвого циклу товару дляорганізації ефективного збуту продукції, що користується попитом на ринку.
Конкурентоспроможністьбудь-якого товару може бути визначена тільки в результаті порівняння, і тому євідносним показником. Вона являє собою характеристику товару, що відображаєйого відмінність від товару — конкурента по ступені задоволення конкурентноїсуспільної потреби./>/>/>1.3 Вибірпараметрів, бази й методів використовуваних при оцінці конкурентоспроможності
Оцінкаконкурентоспроможності ґрунтується на порівнянні характеристик аналізованоїпродукції з конкретною потребою й виявленні їхньої відповідності один одному.Для об'єктивної оцінки необхідно використати ті ж критерії, якими оперуєспоживач, вибираючи товар на ринку. Отже, повинна бути вирішена завданнявизначення номенклатури параметрів, що підлягають аналізу й істотних з поглядуспоживача.
Номенклатура параметрів,використовуваних при оцінці конкурентоспроможності, включає дві узагальнюючігрупи:
Ø параметрівякості (технічних);
Ø економічнихпараметрів.
До групи технічних ставлятьсяпараметри потреби, які характеризують зміст цієї потреби й умови їїзадоволення. До них ставляться:
Ø параметрипризначення;
Ø ергономічніпараметри;
Ø естетичніпараметри;
Ø нормативніпараметри.
Параметри призначення характеризують області застосування продукції й функції, які вонапризначена виконувати. По них можна судити про зміст корисного ефекту, щодосягає за допомогою застосування даної продукції в конкретних умовахспоживання.
Параметри призначенняпідрозділяються:
Ø накласифікаційні параметри, що характеризують приналежність продукції до певногокласу й використовувані при оцінці тільки на етапі вибору області застосуванняпродукції й товарів — конкурентів, вони служать базою для наступного аналізу йу подальших розрахунках не беруть участь (приклад: пасажировмісність, швидкістьобертання);
Ø параметритехнічної ефективності, що характеризують прогресивність технічних рішень,використовуваних при розробці й виготовленні продукції (наприклад,продуктивність верстата, точність і швидкість спрацьовування вимірювальнихприладів, обсяг пам'яті для ЕОМ), вони можуть бути й одночасно йкласифікаційними;
Ø конструктивніпараметри, що характеризують основні проектно — конструкторські рішення,використані при розробці й виробництві виробу (склад виробу, його структура,розміри, вага), окремі параметри також можуть служити цілям класифікації;
Ергономічні параметри, що характеризують продукцію з погляду її відповідності властивостямлюдського організму при виконанні трудових операцій або споживанні(гігієнічної, антропометричні, фізіологічні, властивості людини, що проявляютьсяу виробничих і побутових процесах);
Естетичні параметри, що характеризують інформаційну виразність (раціональність форми,цілісність композиції, досконалість виробничого виконання продукції йстабільність товарного виду), вони моделюють зовнішнє сприйняття продукції йвідображають саме такі її зовнішні властивості, які є для споживача найбільшважливими, вони рангуються по ступені значимості для конкретного видупродукції;
Нормативні параметри, що характеризують властивості продукції, які регламентуютьсяобов'язковими нормами, стандартами й законодавством на ринку, де цю продукціюпередбачається збувати (параметри патентної чистоти, що характеризують ступіньвтілення в продукції технічних рішень і не патентів, що підпадають під дію,виданих у країнах передбачуваного збуту, екологічні параметри, параметрибезпеки, по яких для даного ринку встановлені обов'язкові діючі вимогиміжнародних, національних стандартів, технічних регламентів, норм,законодавства).
До групи економічнихпараметрів ставляться повні витрати споживача (ціна споживання) по придбанню йспоживанню продукції, а також умовами її придбання й використання наконкретному ринку.
Повні витрати споживача взагальному випадку включають одноразові й поточні витрати.
Одноразові витрати являютьсобою витрати по придбанню продукції (ціна продукції), транспортування, митнізбори й витрати, витрати на налагодження, пробний пуск, якщо вони не включені вціну продукції. Іноді це витрати на спорудження, необхідність у які обумовленавимогами експлуатації або споживання продукції.
Витрати на транспортуванняскладаються з витрат на навантаження й розвантаження, доставку, страхування вшляху, розконсервацію, зберігання, обслуговування продукції при доставці.
Витрати на придбанняпродукції визначаються ціною, сплачується фактично покупцем відповідно додоговору купівлі — продажу або інших договірних документів. При зіставленні цінна оцінювану продукцію й товари — конкуренти враховуються розходження вкомерційних умовах відповідних угод.
Остаточне рішення на вибірноменклатури параметрів, використовуваних при оцінці конкурентоспроможностіпродукції, приймається експертною комісією з урахуванням конкретних умоввикористання цієї продукції й цілей оцінки.
Комплексний метод оцінкиконкурентоспроможності ґрунтується на застосуванні комплексних (групових,узагальнених і інтегральних) показників або зіставленні питомих кориснихефектів аналізованої продукції й зразка.
Роблячи висновок попершому розділі хочеться відзначити наступні моменти. Конкуренція є необхідною йвизначальною умовою нормального функціонування ринкової економіки. Але якбудь-яке явище має свої плюси й мінуси. До позитивних рис можна віднести:активізацію інноваційного процесу, гнучке пристосування до попиту, високаякість продукції, високу продуктивність праці, мінімум витрат, реалізаціюпринципом оплати по кількості і якості праці, можливість регулювання з бокудержави. До негативних наслідків — «перемога» одних і«поразка» інших, розходження в умовах діяльності, що веде до нечеснихприйомів, надмірна експлуатація природних ресурсів, екологічні порушення й ін.Монополізм приводить до вповільнення науково-технічного прогресу, консервуєнизька якість продукції, роблять цю продукцію неконкурентоспроможною насвітовому ринку, втрачаються стимули знаходження більше ефективних рішеньфункціонування в економіці й ін. Говорячи про негативні методи веденняконкурентної боротьби необхідно відзначити, що все-таки поки є конкуренція,буде існувати й промислове шпигунство, тобто ці два явища зв'язані між собою, неможна, звичайно, заперечувати ефективність промислового шпигунства, наприкладвін значно впливає на розвиток військово-промислового комплексу. І все-таки,незважаючи на ефективність промислового шпигунства, він не може замінитирозвитку ні в галузевих, державних і глобальних масштабах, не може замінитинауково-дослідні роботи, відкриття, тому що якщо увесь час користуватися чужим,викраденим, то при цьому губиться деякий власний потенціал розвитку, що впідсумку веде до регресу. У цілому ж, конкуренція несе менше негативнихмоментів, чим позитивних; конкуренція — значно менше зло, чим монополія, щозловживає своїм положенням в економіці. Конкуренція — визначальна умовапідтримки динамізму в економіці, і в умовах конкуренції створюється більшенаціональне багатство при меншій вартості кожного виду продукції в порівнянні змонополією й плановою економікою.
/>/>2. Конкурентоспроможністьпідприємства на ринку товарів і послуг/>/>/>2.1 Аналіздіяльності компанії «Стофф» на ринку споживачів одягу для дітей
У даному розділі хотілосяб розглянути діяльність та конкурентоспроможність фірми на споживчому ринкувітчизняних виробників. Мною була обрана невелика фірма, що займаєтьсявиробництвом дитячого одягу. Був проведений аналіз її діяльності йконкурентоспроможності, дані якого представлені нижче.
Назва: «Стофф».
Рід діяльності:виробництво й продаж дитячого одягу. Загальні характеристики товарів: одяг длядітей у віці від двох до десяти років (іменована далі товаром). Виконана вдекількох розмірах. Орієнтовна чисельність персоналу: 7 чоловік:
Ø генеральнийдиректор;
Ø бухгалтер;
Ø виробничийвідділ (2 чоловік);
Ø відділзбуту (у його обов'язку входить так само маркетингова стратегія фірми) (3чоловік)
Ціль діяльності фірми: напочатку необхідно затвердитися на ринку, зайняти обрану нішу, надалі метоюдіяльності повинне стати одержання більш-менш стабільного прибутку й розширенняринку збуту.
Основні маркетинговірішення, що дозволяють її досягти: для того, щоб затвердитися на ринкунеобхідно максимально знизити ціни на товар (за рахунок зниження витрат іневисокого прибутку спочатку). Для того, щоб потіснити конкурентів необхіднозастосовувати методи концентрованого маркетингу, тому що «Стофф» — невеликапочинаюча фірма. Тобто всі зусилля треба зосередити на одному сприятливомусегменті ринку.
Було проведено ретельнедослідження кон'юнктури ринку дитячого одягу на сучасний момент,проаналізувавши асортименти одягу в багатьох магазинах міста Запоріжжя (напредмет того, є чи незаповнена ринкова ніша) і потреби покупців (щоб зрозумітияким товаром і як можна їх задовольнити). У цілому, у плані асортиментівситуація складається наступна (про конкурентів більш докладно ледве пізніше): уневеликі й навіть великих промтоварних магазинах дитячого одягу немає взагалі,у невеликих спеціалізованих магазинах представлена в основному одяг для дітейгрудного віку (у дуже малому асортименті) і тінейджерів. А в більшихспеціальних магазинах для дітей (типу мережі «Дитячий мир») є одягдля дітей 5-8 років і вже підлітків. Це стосується лише неверхнього одягу(повзунки, кофточки, штанці й т.д.), тому що верхнього одягу (курточки, пальто йт.п.) досить багато в дитячих магазинах. У змісті цінової ситуації можназробити наступні висновки: тому що практично всі асортименти дитячого одягуімпортується, ціни досить високі, і розраховані на родини із середнім статком.Що стосується якості: більшість речей виготовлені із синтетичних тканиннесимпатичних розцвічень і представлені дуже невеликою кількістю розмірів і посезонності цей одяг майже на 80% складається з літніх речей. Тому що останнімчасом з'явилася велика кількість промтоварних ринків (як оптових, так іроздрібних), на яких багато хто воліють робити покупки через низькі ціни йвеликий вибір, то також був проаналізований асортименти й на них, щобз'ясувати, чи не потенційні вони конкуренти. Результат наступний: одяг длядітей молодше 15 років відсутній, тому що продавці не привозять її (дитяча одягу принципі дешевше дорослої, але транспортні й усякі інші накрутки на ціну такіж і вона стає занадто дорогою для покупців).
Щоб з'ясувати потребиспоживачів дитячого одягу, минулого провели спостереження й опитування увідділах дитячого одягу як невеликих, так і великих магазинах міста. Основнівисновки, які можна зробити: споживачам хотілося б:
Ø щоббув одяг для дітей молодше 12 років;
Ø щобціни були досить низькими, тому що діти швидко ростуть і їм треба частокупувати одяг;
Ø щоббуло багато розмірів і розцвічення були веселими й більше менш дитячими;
Ø щобречі були досить міцні, тому що на дітях всі «горить»;
Ø побільшепрактичного одягу для хлопчиків;
Ø щобасортименти відповідав сезону;
Ø досить,щоб всі асортименти був у центральних дитячих магазинах, тобто щоб не требабуло шукати (але потрібно врахувати й те, що останнім часом у багатьохспоживачів зложилася думка, що в центральних магазинах багато імпортного й цінивисокі, тому вони, можливо зволіють робити покупки десь на периферії).
Тепер щодо конкурентів.Практично 95% усього асортиментів дитячого одягу поставляють із Ірану 2 фірми.Приблизно 80% всього одягу становить одяг для дівчинок. Щодо якостіпредставлених товарів говорилося вище. Отже, основні достоїнства товарівконкурентів:
Ø середніціни;
Ø доситьвеликий вибір літнього одягу;
Недоліки:
Ø длятакої якості досить високі ціни;
Ø несезонністьасортиментів, негнучкість у цьому змісті;
Ø недолікасортиментів у віковому плані;
Судячи з обсягів збуту,можна сказати, що ці товари в цілому не повністю задовольняють потребипокупців. Стратегія конкурентів не агресивна й в охопленні ринку вонивикористають методи диференційованого маркетингу. У рекламі не замічені.
Таблиця 2.1 — Зведенняконтрольних показниківПоказник 2008 2009 2010 Збут(шт.) 5475 10950 21 900 Ціна (грн.) 23.29 49.88 66.48 Прибуток (грн.) 127 512 546 186 1 455 912 Витрати на маркетинг (грн. 6 000 17000 36000
Таким чином, із усьоговищесказаного можна зробити висновок, що у фірни «Стофф» є досить перспективнамаркетингова можливість виходу на ринок дитячого одягу./>/>2.2 Товарна стратегія фірми
Товар являє собою одяг длядітей у віці десь від двох до десяти-одинадцяти років, виконану в декількохрозмірах. Матеріали: вовна й синтетика для зимових моделей; ситець, бавовнянітканини, бавовна + синтетика для літніх. Кольори: чисті як яскраві, так і недуже (щоб бруд відразу не впадав в око), можна робити аплікації у виглядіпопулярних героїв. Переваги товару фірми по якості: склад тканин робить одягдуже практичної в носку, вона легко стирається (не розповзаючись по швах) ідобре гладиться. Розцвічення досить веселенькі, Обов'язково міняєтьсяасортименти по сезонах. Розмаїтість моделей і розмірів як для дівчинок, так ідля хлопчиків дозволяє підібрати саме те, що необхідно даній дитині. Отже,позиціюватися треба насамперед за ціною і якістю (тому що в цьому основніпереваги перед конкурентами). Тобто, у фірми найнижчі ціни, відмінна якість(натуральні тканини, практично в носку, легко доглядати) і дуже великий вибір(по розмірах, розцвіченням і т.д.).
При сегментуванні ринкузастосований підхід цільового маркетингу. Ринок розбивається на груписпоживачів, кожній групі пропонується свій товар, а потім фірма вибирає длясебе найбільш перспективні сегменти, на яких і зосереджує всі свої зусилля.
Цей вибір обґрунтованийнаступними критеріями:
Ø Фірмамає обмежені можливості, яких не вистачає для того, щоб забезпечити витратимаркетингових досліджень.
Ø Товар,пропонованою фірмою, досить однорідний для всіх сегментів ринку, тобто немаєокремих товарів для кожної групи споживачів.
Ø Такожми знаємо, що товар фірми «Стофф» буде купуватися чаші людьми із середнімдоходами й рідше людьми з низьким доходом, і це показує, що буде існуватипереважний з першу чергу.
У зв'язку з використаннямцієї стратегії знижуються витрати на маркетингові дослідження, рух товарів,рекламу для кожного сегмента, знижуються витрати на зміст маркетинговогоапарата керування. Кінцевим результатом вибору стратегії буде найбільшефективне використання ресурсів фірми й одержання найвищого відсотка прибутку знайменшим ступенем ризику.
Як стратегія охопленняринку ми оберемо концентрований маркетинг (тому що фірма невелика й, коштиобмежені). Необхідно буде вибрати один, найбільш сприятливий для сегмент ринкуй зосередити на ньому всі зусилля. При сегментуванні буде розглядатисянаселення Запоріжжя (1 000 000 чоловік). Для простоти розрахунків можна надійтив такий спосіб. Діти 2-11 років становлять 5% населення, що в абсолютнихвеличинах складе:
1 000 000 чіл.* 0.05 = 50000 дітей 2-11 років.
Основними ознакамисегментування вибирають демографічні:
Ø рівеньдоходів батьків цих дітей;
Ø потребадітей 2-11 років в одязі.
Найбільш сприятливимсегментом буде група споживачів, незадоволених існуючими асортиментами (незадоволені товарами конкурентів або взагалі не можуть знайти підходящий їмтовар) і з порівняно низьким рівнем доходів (але з достатньою купівельноюспроможністю в плані одягу для дитини). Керівництво фірми вибрали його, зогляду на наступні критерії:
Ø потенційнамісткість ринку;
Ø незадоволеністьпокупців існуючою пропозицією;
Ø відноснаслабість конкуренції;
Ø досвідроботи з даним сегментом
V (потенц.) = 50 000 * 0.4* 0.6 = 12 000 споживачів
Природно, що фактичнамісткість ринку буде менше, тому що в реальній ситуації на поводження покупцявпливає маса психолого-поведінкових факторів, розрахувати вплив яких непредставляється можливим у цей момент часу.
При плануванні обсягувипуску (на 2009р.) звичайно враховують наступне:
Ø потенційнумісткість ринку, наведену вище;
Ø наявністьконкурентів, який необхідно витиснути;
Ø місткістьринку досить постійна, але частка в ньому може збільшуватися. Тоді, відповіднодо вищевикладеного виробничими можливостями, одержимо наступне:
V (рік.)=3 швачки *5 (шт.удень)* 365днів = 5 475шт. у рік;
V (міс.)=3 швачки * 5шт.*30днів = 450шт. на місяць у середньому.
Беручи до уваги потенційнумісткість ринку й наявність у конкурентів, а також маркетингову політиковінеобхідно збільшувати обсяг випуску продукції, що (поряд з інтенсифікацієюзусиль по просуванню й поширенню товару). Потенційно можна збільшувати випускмінімум в 2 рази щороку.
Таблиця 2.2 — Фактори щовпливають на збутФактори макросередовища, що впливають на збут Негативно Позитивно 1. Спад народжуваності Ріст народжуваності 2. Зниження загального рівня купівельної спроможності Стабільний або небагато зростаючий рівень З. Ріст інфляції Зниження інфляції 4. Прийняття законів, що ущемляють права виробників Введення пільг для виробників Фактори мікросередовища, що впливають на збут Негативно Позитивно 1. Нестабільність поставок сировини Стабільність поставок 2. Пасивність продавців у магазинах Їхня активність 3. Активізація конкурентів Самоусунення їх 4. Негативне відношення контактної аудиторії (нашого банку, ЗМІ) Позитивне відношення контактної аудиторії (нашого банку, ЗМІ) 5.Незадоволеність клієнтів Навпаки 6. Страйк наших робітниць Безперебійність їхньої роботи
Тутми практично не можемо зменшити негативний ефект впливу якого-небудь фактору,хіба що в другому потрібно максимально знизити ціни. У випадку постійної діїякихось негативних факторів, можна перемінити вид діяльності.
Як можна мінімізуватинегативний вплив:
1. Перемінити постачальника; мати виробничі запаси.
2. Якщо це можливо, застосовувати коштів стимулюванняторгівлі (премії продавцям, сезонні розпродажі й т.д.).
3. Коректування методів просування й збуту, проведеннямаркетингових досліджень, концентрація зусиль.
4. Дії залежать від конкретного випадку.
5. Проведення маркетингових досліджень, створеннянового товару або вдосконалення старого, зміна комплексу маркетингу.
6. Вести переговори з ними. />2.3 Цінатовару й планований прибуток
Звичайно ж, в умовахшвидко мінливої економіко-політичної ситуації в Україні важко однозначновизначити тип ринку, на який виходить фірма «Стофф», але найбільш близький віндо олігополії. Як найбільше оптимальний метод ціноутворення був обраний,виходячи з вартих перед фірмою завдань, метод, заснований на аналізібеззбитковості й одержанні цільового прибутку.
При розрахункусобівартості використовують наступна формула:
S = S(yп) / N + S(пep),
де S — собівартість;
S(yп) — умовно-постійнівитрати;
N — планований річнийобсяг випуску продукції;
S(пер) — змінні витрати.
В умовно-постійні витративключили: зарплата директори й бухгалтера (в одній особі); маркетинговівитрати:
S(уп) = (1 000 + 6 000/12міс.)грн. * 12 місяців = 18 000 грн.
Планований річний (2008рік)обсяг випуску продукції обчислюють так:
Ø працюютьтри швачки вдома;
Ø кожнашиє по 5 одиниць продукції в день (без вихідних);
N = 3 * 5 * 365днів = 5475 одиниць продукції в рік
У змінні витративключають: вартість матеріалів на одиницю виробу (матеріали закуповують натекстильній фабриці в Іванові); зарплата швачки.
S(пep) = 15 + 5 = 20 грн.
Отже:
S = 18 000 / 5 475 + 20 =23.287 грн.
Це була розрахована собівартістьна 2008 рік. З урахуванням інфляції в розмірі 24% у рік (індексуємо зарплатудиректора й вартість матеріалів, маркетингові витрати не індексуємо, тому що вних уже закладена інфляція), собівартість одиниці нашого товару в наступні рокибуде;
1)2009р.:
S(упр) =(1 240 + 17 000 /12міс.)грн. * 12міс. = 31 880 грн.
Обсяг випуску відповіднодо плану збільшимо в 2 рази:
N = 5 475шт. * 2= 10 950шт.
S(пep) = 20 грн. + 20 грн.* 0.24 = 24.8грн.
S = 31 880грн. / 10 950шт.+ 24.8 грн. = 27.711грн.
2) 2010р.:
S(уп) = (1 240 + 1 240 *0.24 + 36 000 / 12міс.)грн.*12міс. = 54 451.2грн.
Обсяг випуску відповіднодо плану збільшимо в 2 рази:
N = 10 950шт. * 2 = 21 900шт.
S(пер) = 24.8грн. +24.8грн. * 0.24 = 30.752грн.
S = 54 451.2грн. / 21900шт. + 30.752грн. = 33.238грн.
При розрахунку ціниприйнято керуватися наступним планом:
Ø постановказавдання;
Ø визначенняпопиту;
Ø прогнозвитрат;
Ø аналізцін і товарів конкурентів;
Ø вибірметодики ціноутворення;
Ø установленняостаточної ціни.
Тому що фірма виходить ізуже існуючим товаром на вже існуючий ринок, то необхідно поставити перед собоюнаступне завдання: забезпечити виживаність фірми в початковий період іодночасно більше глибоке проникнення на ринок шляхом мінімізації цін.
Проведені дослідження показали,що попит на дитячий одяг еластичний.
Дослідивши прейскурант цінконкурентів і провівши порівняльні закупівлі, ми з'ясовується наступне:
Ø усередньому ціна одного виробу 50-60 грн.;
Ø тканинина 80% із синтетики;
Ø виробупереважно однотонні, темних квітів;
Ø черезїхній склад речі не можна гладити.
Щоб довідатися, чому ціниконкурентів на такому рівні, яку прибуток вони одержують і немає чи в нихпотенціалу зниження ціни, необхідно зв’язатися з їхніми постачальниками йобслуговуючою їхньою транспортною компанією. Виявилося, що собівартість товаріву принципі невисока, але витрати по доставці великі (35% від остаточної ціни) івідсоток прибутку становить 15%. Тому дійдемо висновку, що значно знизити цінувони навряд чи зможуть, особливо якщо врахувати, що працюють лише з дитячимодягом. Також було проведене опитування покупців дитячого одягу із приводуїхньої думки щодо якості й ціни товарів конкурентів. Думка більшості таке:
Ø ціназанадто висока;
Ø тканиниповинні бути більше натуральними;
Ø кольоринудні;
Ø доводитисякупувати те, що в наявності.
B якості методикирозрахунку ціни найбільше доцільно буде взяти методику розрахунку ціни наоснові аналізу беззбитковості й забезпечення цільового прибутку.
Розрахунок ціни:
У перший рік покладемоприбуток, рівну 10% (виходячи з поставленого завдання). Тоді остаточна ціна зурахуванням собівартості буде:
P = S + S * 0.1 =23.287грн. + 23.287грн. * 0.1 = 25.616 грн.
У перспективі на найближчіроки ціна повинна збільшуватися:
1)2009р. — прибуток 18%:
Р = 27.711 грн. +27.711грн.* 0.18 = 32.699 гривень.
2) 2010р. — прибуток 20%:
Р = 33.238грн. +33.238грн.* 0.20 = 39.887 гривень.
У перший рік (2008р.)покладається включити в ціну прибуток у розмірі 10%, що складе
23.287грн. * 0.10 = 2.329грн. на одиницю продукції.
В 2009р.-18%, що складе:
27.711грн. * 0.18 = 4.988грн. на одиницю продукції.
В 2010р.-20%, що складе:
33.238грн. * 0.20 =6.648грн. на одиницю продукції.
Валовий прибутокстановитиме:
2008р.- П = 23.29грн. * 5475шт. = 127 512 гривень;
2009р.- П = 49.88грн. * 10950шт. = 546 186 гривень;
2010р.- П = 66.48грн. * 21900шт. = 1 455 912гривень.
/>2.4 Просуванняй реклама
Фірма бере до увагинаступне:
Ø необхіднозосередити зусилля на одному сегменті ринку;
Ø товарне новий, але має певні переваги перед конкурентами;
Ø розповсюджувачій місця поширення постійні для споживачів;
Ø немаєбільших коштів для забезпечення просування товару.
Отже, як основний методпросування товару використають рекламу (тому що широкого вжитку). Покупціприходять у магазин, сподіваючись купити щось конкретне або просто подивитися,що є. Тому необхідно проінформувати їх на цьому етапі про свій товар і де йогоможна купити. Щонайкраще підійдуть для цієї мети рекламні щити (інформація наякі подається з урахуванням позиціювання товару) місцях продажу. Інформація нащитах повинна залучати в собі увага, бути короткої, читає легко на ході йзрозумілої. Далі можна буде використати радіо-оголошення у великих магазинах.Також можна застосовувати деякі кошти стимулювання збуту, як то: сезоннірозпродажі зі знижками, преміювання покупців якими-небудь іграшками (саме собоютреба буде й це прорекламувати). У цілому витрати на просування товарурозраховуємо цілі і витрати на їхню реалізацію. Вони будуть представлені втаблиці 2.4.
Таблиця 2.4. Просування йрекламаПоказники 2008р 2009 2010 1.Реклама 3 000 5000 15000 2.Кошти стимулювання збуту 2.1. Премії --- 3000 6000 Разом: 3000 8000 21000
Тому що «Стофф» невеликафірма (обмежені кошти й виробничі можливості) і виходить на ринок із ужеіснуючим товаром, те немає необхідності створювати мережу магазинів для продажутовару. Найбільше доцільно буде поширювати товар через уже існуючі магазини(уже проведені переговори з магазинами мережі «Дитячий Мир» і різнимибільшими й не дуже магазинами, що спеціалізуються на дитячому одягу, і вони,подивившись зразки, coгласились брати їх на реалізацію з мінімальним обсягомпартії 10-50шт. і націнкою в 10%). Таким чином, буде однорівневий каналпоширення товару — через роздрібну торгівлю. У майбутньому плануєтьсяпоширювати товар не тільки в місті Запоріжжя, але й у прилеглих областях,розширюючи канал поширення.
Оскільки обсяг виробництваневеликий швидко його збільшити немає можливості, необхідний максимальношвидкий оборот грошей. Для цього треба буде спочатку провести пробні продажі(невеликими партіями в як можна більша кількість магазинів), щоб з'ясувати дешвидше розходитися, можливо одержати якісь м'які дані про купівельні переваги,скорегувати свою політику по поширенню. Що стосується магазинів, беручи доуваги цінову політику, вибирати краще як універсальні, так і спеціалізовані, ізсереднім або низьким рівнем цін.
Обсяг виробничих запасівповинен бути на рівні, необхідному для забезпечення безперебійної роботи. Щостосується місць складування (як готової продукції, так і виробничих запасів),те в цій якості можна на початку використати дачу директора, а далі, у випадкуістотного збільшення обсягів виробництва необхідно буде орендувати складськіприміщення. Щодо транспортування товару: у фірми є два мікроавтобуси, які можнавикористати як кошти доставки.
У принципі, одяг ставитьсядо товарів, що розходиться не дуже швидко. І якщо дитячий одяг будерозпродаватися занадто повільно, те надалі можна використати іншу схемупоширення товару. Суть цієї схеми в наступному: частина товарів реалізуєтьсячерез торговельну мережу, щоб мати гроші на поточні витрати, а інше пускаємо«по колу», щоб забезпечити виробництво. Тобто, по бартері обмінюватиодяг на сировину для неї (наприклад, бавовна в Узбекистані), потім віддаватийого на прядильну (далі на ткацьку) фабрику для переробки (нічого не платив заце, тому що сировина буде для них давальницьким просто вони залишають собі якоплата частина сировини). Потім забирав у них тканина пускати її на виробництводитячого одягу. На користь цієї схеми говорить наступне: у виробників сировинисировину не купують (у переробних підприємств немає грошей), воно дешевшеготової продукції, виробники готові на бартерні поставки з одягом, тобто єреальна домовитися; не буде затримок із сировиною, виробництво буде стабільно ійого можна розширити, виключається проблема неплатежів; вирішується проблемазбуту певної частини товару; оборотні кошти у вигляді товарів не знецінюються,як гроші.
Основні недоліки: потрібночас для того, щоб укласти договори з усіма учасниками схеми; треба будеконтролювати весь ланцюжок самому.
Основним напрямкоммаркетингових досліджень є виявлення купівельних переваг і їхньої думки про наштовар (а також про товар конкурентів) з метою вдосконалювання нашої продукції йоцінки методів її збуту. Як джерела інформації можна використати звітністьфірми, товари конкурентів, різну спеціальну й періодичну літературу й т.д. Як методизбору інформації використається спостереження (переважно в місцях продажу) іопитування (як покупців так і продавців). От зразковий план одного зпередбачуваних маркетингових досліджень. Ціль: з'ясувати як розкуповуєтьсяпробна партія нашого товару в магазині «Дитячий Мир» і що невлаштовує покупців. Метод: спостереження. Кількість задіяних спостерігачів: 2.Час спостереження: 4 дні по 5 годин. Місце спостереження: відділ Дитячого одягуна 2 поверсі.
Надалі плануєтьсяпроводити експерименти (із ціною, наприклад) у різних магазинах і більш активновикористати опитування. Приблизно витрати на маркетингові дослідження миплануємо такі: 2008р. — 3000 гривень; 2009р. — 5 000 гривень; 2010р. — 8 000гривень.
НДОКР будуть являти собоюдизайнерсько-конструкторські роботи зі створення й удосконалювання товару, атакож дослідження в області організації виробництва з метою зниженнясобівартості товару. Витрати на НДОКР повинні із часом збільшуватися. Витратиможна закласти наступними:Показники 2008р 2009р 2010р НДОКР 4000 7000
Таблиця 2.5 — Таблицямаркетингових витратПоказники 2008р 2009р 2010р 1. Просування 3 000 8000 21 000 2. Поширення 3. Маркетингові дослідження 3 000 5000 8000 4.НДОКР 4000 7 000 Разом: 6000 17000 36 000
3. Заходи щодо поліпшенняконкурентних позицій
Незважаючи на те, щообсяги виробництва дитячого одягу збільшуються, все-таки виробничі потужностізавантажені. Таким чином, у галузі ще є виробничий потенціал. Щоб його повністювикористати для цього недостатньо лише збільшити обсяги виробництва. Тутпотрібний комплексний підхід. Для цього необхідно здійснювати маркетинговийпідхід у керуванні в тому числі:
Ø Постійнопрацювати над удосконаленням асортименту продукції.
Ø Домогтисяоптимального співвідношення ціни і якості продукції.
Ø Удосконалитисистему збуту.
Ø Державаповинне забезпечити кращий захист товаровиробника (зокрема вдосконалити митнуполітику, і поліпшити інвестиційний клімат у країні.
З огляду на демографічнийфактор, потрібно відзначити, що спостерігається тенденція значного скороченнячисельності населення. За п'ять останнього років воно скоротилося на 1,5 млн.чоловік. Причини наступні: перевищення смертності над народжуваністю йзбільшення темпів міграції населення з України. До того ж народжується усебільше хворих і слабких дітей.
Таким чином, дляпланування обсягів виробництва дитячого одягу необхідно обов'язково враховуватидемографічну ситуацію на Україні, окремих її регіонів.
Перспективним напрямком увиробництві дитячого одягу є випуск продукції в яскравому впакуванню.Збільшення попиту на продукцію свідчить про збільшення купівельної спроможностінаселення України, тому що продукція в упакуванні — дорожче.
/>3.1 Інвестування
Недостача коштів такожвідображаються й на недостачі сучасного встаткування. Зараз частка застарілогообладнання, яких необхідно замінити становить 25 % по галузі. Основне джерелофінансування розвитку виробничої бази — власні кошти підприємств,високопроцентні кредити або кошти інвесторів, за які необхідно розраховуватисямайном. Однак, як свідчить досвід, випускати конкурентоспроможну продукцію безтехнічної модернізації практично неможливо. Тому позитивно вплине реалізаціяпрограми на рівні уряду про створення вітчизняного встаткування. Інвестиціїможуть бути отримані шляхом створення спільних підприємств, лізингувикористання інвестиційних і кредитних ресурсів розвинених країн.
Досвід показує, щополіпшення інвестиційного клімату має дуже важливе значення для подальшогорозвитку не тільки текстильної промисловості, а всієї економіки України, тому,що збільшується кількість робочих місць, а також надходження в бюджет.Збільшується також і заробітна плата на підприємствах, у яких вкладені інвестиції,до того ж вона регулярно виплачується. Таким чином, поліпшується життєвийрівень українців. Що в остаточному підсумку збільшить сукупний купівельнийпопит. Виходячи із цього, оборотна увага на всі етапи інвестування.
Для того щоб, початиінвестиційну діяльність, потенційний інвестор, а нерідко й інвестуємепідприємство повинні прийняти певні організаційні дії, передбаченізаконодавством. У більшості випадків це такі дії, незважаючи на їхню простоту,супроводжуються інвестиційними витратами, збільшенням строку реалізаціїпроектів, виникненням більших ризиків дострокового припинення інвестування абозанадто великого зниження прибутку. Зрозуміло, що ці фактори можуть негативновпливати на оцінку інвестором інвестиційного клімату, обмежити обсяги інвестиційнихвкладень, а можуть і взагалі перешкодити початку інвестування.
Якими б небилиці видивнесків і обраний спосіб інвестування, інвестора очікують процедури реєстрації,узгодження та інші, що є прерогативою різних органів державної влади йкерування або уповноважених ними підприємств. При цьому існують деякі негативнімоменти:
Ø деякіпроцедури можна провести тільки після фактичного внесення інвестицій;
Ø існуєможливість прийняття державним органному негативного рішення по тій або іншійпроцедурі після вивчення попередніх;
Ø необхідністьдеяких процедур явно перебільшена;
Ø частинапроцедур зорієнтована на обмеження можливості інвестора без повного позитивногоекономічного й соціального ефекту.
Всі ці фактори збільшуєймовірність того, що інвестор, що прийняв стратегічне рішення про доцільністьвкладення коштів, ризикує спочатку понести значні інвестиційні витрати, а потімстати перед фактором одержання відмови вповноважених органів. Ця ситуаціявказує на те, що інтереси інвестора не мають пріоритету, а останнє словозалишається за державою. Тому, при характеристики інвестиційного клімату наУкраїні іноземні дослідники, представники міжнародних фінансових організацій ібізнесу згадують негативну роль корупції.
Ще інвестор зацікавлений удовгостроковому стратегічному інвестуванні, зокрема в створенні новихпотужностей у кондитерської галузі, а також у харчовій промисловості в цілому,з наступним керуванням і контролем за раціональністю їхнього використання,перед ним виникає проблема вибору одного з можливих шляхів: створення новогопідприємства, придбання існуючого підприємства, участь своїм капіталом віснуючому підприємстві.
Відповідно до ЗаконуУкраїни «Про підприємства на Україні» можуть бути створені підприємства такихвидів: частки підприємства, засновані на власності фізичної особи; колективніпідприємство засноване на власності трудового колективу підприємства;господарче товариство, засноване на власності осіб, що беруть участь,комунальне підприємство, засноване на власності відповідної територіальноїгромади, державне підприємство, засноване на державній власності.
Інвестор — юридична особа,не має права створити своє унітарне дочірнє підприємство, тобто, він змушенийдля реалізації своїх планів задіяти одну або кілька сторін, довіритиповноваження іншій особі. При цьому дана норма використається як при створеннінового, так і при придбанні вже існуючого підприємства з одним власником: урезультаті з'являється підприємство не передбачене законом.
Особливо актуальна цяпроблема для малих і середніх об'єктів галузі. Для їхнього технічногопереустаткування або навіть будівництва не завжди потрібно консолідуватифінансові можливості декількох інвесторів, тим більше іноземних. От тому длястимулювання інвесторів, які не хочуть ні з ким ділити свій прибуток і ризики йнавмисні прискорити початок своєї діяльності, доцільно розширити списокпідприємств, тобто зафіксувати в ньому можливість створення унітарних дочірніхпідприємств зі стовідсотковою участю інвесторів — юридичних осіб./>3.2 Удосконалюваннясистеми збуту
При реалізації своєїпродукції підприємство повинне враховувати регіональні особливості населення.Зокрема різний життєвий рівень у різних регіонах. Як уже було сказано, найвищийрівень життя, у порівнянні із середнім у країні характерний для Києва,Київської області, Донецької й Дніпропетровської областей, сама гірша ситуаціяв Криму, Тернопільській і Закарпатській областях. Таким чином, споживачів можнасегментувати по доходах. Отже, цільовим ринком більше дорогої продукції повинніслужити області з більше високим рівнем життя.
До того ж, не логічновідкривати представництва в тих регіонах, у яких уже працюють дистриб’ютори.Якщо в регіоні будуть працювати й ті й інші це може привести до конкурентноїборотьби між ними. Причому не тільки за ціною а й по асортиментах. Справа в тімщо, у таких випадках виникає певний дефіцит. Підприємство не встигає провадитицю продукцію. Тому представництва не забезпечується необхідним йому товаром употрібному обсязі. У результаті клієнти дистриб’ютора йдуть у представництвафабрики, а вибудовувати не один рік дистриб’ютором збутовий ланцюжок постійновалиться. У збитку виявляється виробник.
Для того, щоб розширитиринки збуту, потрібно не обходити ринки невеликих міст і сел. У цих місцяхмайже не розвинені кондитерські ринки. Більшість жителів сіл доводиться їздитиза покупками в більші міста.
Розвивати дистриб’юторськумережа в місті потрібно таким чином, щоб одні дистриб’ютори обслуговуваликлієнтів з біля лежачих районів, тобто середньо оптові й дрібно потовікомпанії, які у свою чергу будуть постачати продукцією роздрібних торговців зневеликих міст і сіл. Інші дистриб'ютори повинні працювати з роздрібнимикрапками — магазинами, супермаркетами, треті повинні охоплюватиоптово-роздрібні ринки, кіоски, а також лоточників.
Така форма роботи даєможливість дистриб’юторам якісно й ефективно забезпечувати клієнта необхіднимйому асортиментами. Підбор асортиментів повинен здійснюватися таким чином, щобніяка продукція не переходила в розряд безнадійно неліквідної, при цьомунеобхідно максимально розширити асортименти в торговельній крапці.
Причому незалежно від тогохто є клієнтом дистриб’ютора, роздрібні крапки або оптовики, повинназдійснюватися їм товару. Це дозволяє знизити витрати клієнта на доставку доодного — двох відсотків вартості замовленого товару.
До того ж виробник повиненздійснювати рекламну підтримку, як дистриб’юторам, так і різним оптовимторговцям. Як рекламна підтримка можна порекомендувати для оптовиків — оформлення вітрини, для великих супермаркетів і універмагів — оформленнявідділів, рекламні візитки й календарики з назвою торговельної марки або фірми- виготовлювача.
Ефективно впливає напродажі, реклама в засобах масової інформації.
Висновки та пропозиції
Таким чином, у даномудослідженні ми розглянули теоретичні й практичні аспекти процесу керуванняконкурентоспроможністю підприємства в умовах адаптації до ринку споживача.
У теоретичній частинівелика увага приділяється конкуренції й оцінці конкурентоспроможностіпідприємства.
У практичній частині бувзроблений аналіз діяльності компанії «Стофф» дитячого одягу, що займаєтьсявиробництвом. Були зроблені висновки, що в галузі виробництва дитячого одягуіснує ще дуже багато недоліків. Усунути їх можна, застосувавши в керуванніфабрик, грамотний підхід з боку маркетингу й менеджменту. Вивчивши дану галузь,я прийшла до наступних висновків:
Ø уцей момент текстильна промисловість ставитися до числа деяких галузейвітчизняної промисловості, що намагається вистояти в конкурентній боротьбі зіноземними товаровиробниками. Про це свідчить той факт, що частка імпорту заостанні роки помітно скоротилася. Імпорт займає нішу дорогою дитячій одягу.Тому в регіонах з високим рівнем середнього доходу на душу населення, іноземнітоваровиробники захопили значно більшу частку ринку, чим в інших регіонах.Проходить також процес їхньої адоптації до умов роботи на українському ринку,що в майбутньому приведе до значного посилення конкуренції на даному сегментіринку;
Ø вумовах посилення конкуренції з боку іноземних товаровиробників збереження своєїринкової ніші вітчизняними товаровиробниками можливо лише при відповіднійпідтримці їх з боку уряду, а також при виробленні правильної стратегії збутовоїдіяльності, пристосування її до необхідності збуту своїх товарів значнійкількості різноманітних суб'єктів ринку з використанням різноманітних стимулівреалізації продукції;
Ø великезначення для збереження своєї ринкової ніші вітчизняними товаровиробниками маєрозвиток мережі фірмових магазинів. Розширення асортиментів у них разом звисокою якістю продукції дозволяє прискорити її реалізацію, а також кращомузадоволенню попиту населення.
Що стосується пропозиційпо поліпшенню ефективності діяльності даної фірми й подібних їй, то хочетьсясказати наступне. Незважаючи на те, що обсяги виробництва дитячого одягузбільшуються, все-таки виробничі потужності завантажені. Таким чином, у галузіще є виробничий потенціал. Щоб його повністю використати для цього недостатньолише збільшити обсяги виробництва. Тут потрібний комплексний підхід. Для цьогонеобхідно здійснювати маркетинговий підхід у керуванні в тому числі: постійнопрацювати над удосконаленням асортименту продукції домагатися оптимальногоспіввідношення ціни і якості продукції, удосконалювати систему збуту.
/>Списоквикористаних джерел
1. БеличенкоА.Г, Останова Г.М, Фролов В.Ф. Управление трудовыми коллективами. – Запорожье:ЗИИ, 1998. – 122с.
2. БрэддикУ. Менеджмент в организации. – М.: ИНФРА-М, 2001. – 344с.
3. ВагинА.П., Митирко В.И., Модин А.В., Управление персоналом в условиях рыночнойэкономики (опыт ФРГ). – М.: Дело, 1998. – 255с.
4. ВудкокМ., Френсис Д. Раскрепощенный менеджер: Для руководителя-практика. – М.: ДелоЛТД, 2000. – 320с.
5. ДженЯгер. Деловой этикет: Как выжить и преуспеть в мире бизнеса. – М.: Джон Уайлиэнд Санз, 2000. – 288с.
6. ДонФуллер. Управляй или подчиняйся – М., 1998. – 184с.
7. ИпатовМ.И., Туровец О.Г. Экономика, организация и планирование технической подготовкипроизводства. – М.: Высшая школа, 2001. – 319с.
8. КарлофБ. Деловая стратегия концепция, содержание, символы. – М.: Экономика, 1998. –293с.
9. КохноП. и др. Менеджмент. — М: Финансы и статистика, 2003. – 511с.
10. Ладанов И.Д. Практическийменеджмент. — М: Ника, 1998. – 199с.
11. Литвицкий В.Ф., Гарбер Б.Г.,Горелов В.Е. Повышение эффективности производства и его резервы: Учебноепособие. – М.: Машиностроение, 2001. – 392с.
12. Львов Ю.А. Основы экономикии организации бизнеса. – Санкт-Петербург, ГМП «Формика», 1998. –292с.
13. Мескон М.Х. Основыменеджмента. – М.: Дело, 1998. – 274с.
14. Мескон А., Хедоури Ф. Основыменеджмента. – М.: Дело, 1999. – 388с.
15. Осипов М.А. Основыпредпринимательского дела. – М., 1998. – 255с.
16. Пеникус Ю.В., Мисько О.Н.Введение в бизнес. – Северо-Запад, 1998. – 241с.
17. Потрубач Н.Н.Социально-экономические проблемы совершенствования системы управленияпредприятием в условиях экономической реформы. – М., 1998. – 133с.
18. Потрубач Н.Н. Формирование иразвитие механизма управления производством в условиях перехода к рынку. –Сарат.Ун-т, 2002. –241с.
19. Хейс Р. Динамичноепроизводство. – М.: Дело ЛТД, 1999. –217с.
20. Ховард К., Коротков Э.Принципы менеджмента: Управление в системе цивилизованного предпринимательства.– М.: ИНФРА-М, 2000. – 224с.
21. Шепель В.М. Настольная книгабизнесмена и менеджера. – М.: Финансы статистика, 1998. – 310с.
22. Юзов О.В. Анализпроизводственно-хозяйственной деятельности предприятий. – М.: Металлургия, 2000.– 368с.
23. Менеджмент персонала:функции и методы. – М.: МАИ, 2000. – 311с.
24. Управление развитиемпроизводства в промышленных концернах США. – М.: Мысль, 2001. – 177с.
25. Бадулин В.С. Условияформирования потребительского рынка Украины. // Финансовая консультация. – 2004.– № 52. – С. 36-37.
26. Грабельский В.М.Потребительский рынок Украины: Оценка региональных отличий. // Украинскийгеографический журнал. – 2003. — №1. — С.15