Світова економічна інтеграція

Регіони

Зовнішня торгівля товарами (млрд. $ США)

Зовнішня торгівля послугами (млрд. $ США)

експорт

Імпорт

експорт

Імпорт

роки

1993

2003

1993

2003

1993

2003

1993

2003

Світ загалом

3777,0

7503,0

3874,0

7778,0

940,6

1796,5

958,3

1782,4

Північна

Америка

610

996, 6

743,1

1548,9

187,6

329,6

141,6

278,6

Латинська

Америка

161,1

377,6

191,3

366,0

36,6

42,0

48,0

67,8

Західна

Європа

1615,7

3145,2

1621,7

3178,4

462,7

916,3

432,5

851,8

ЄС-15

1488,9

2900,7

1487,6

2919,6

412,0

822,8

401,6

794,3

Країни ЦСЄ/

Балтійські

Країни/ СНД

107,2

401,2

109,6

379,1

…

69,2

…

78,0

Африка

93,1

173,2

98,8

165,9

21,9

30,5

38,7

48,1

Близький Схід

125,3

298,7

124,7

191,6

…

30,3

…

56,4

Азія

1064,8

2110,5

985,1

1948,4

187,4

351,6

233,8

401,7

Ранг в світі 1 -177

Регіон/країна

((експорт товарів+імпорт товарів)/ВВП)*100%, %

1994 р.

2004 р.

Європейські країни (ЄС-25 та інші, крім країн ЦСЄ, що не є членами ЄС) - 27,

В т.ч.

44,8

57,5

5/

Бельгія / Люксембург

111,5

163,6

11/

Словаччина

86,0

138,8

15/

Чеська Республіка

74,7

129,1

16/

Естонія

122,5

128,2

25/

Угорщина

60,3

113,8

26/

Нідерланди

89,2

111,5

35/

Словенія

91,4

102,5

38/

Литва

100,7

96,8

49/

Ірландія

111,0

89,3

53/

Латвія

61,1

80,4

54/

Австрія

49,1

79,8

82/

Польща

39,4

67,7

90/

Швейцарія

51,3

64,3

91/

Швеція

56,8

64,0

102/

Фінляндія

52,7

60,3

104/

Данія

52,0

60,0

107/

Німеччина

37,6

59,1

117/

Португалія

49,8

54,0

120/

Ісландія

50,6

52,6

121/

Норвегія

50,0

51,8

141/

Франція

36,3

44,7

144/

Італія

35,1

41,7

147/

Іспанія

31,8

41,1

150/

Великобританія

42,1

38,0

162/

Греція

30,8

33,0

Країни Північної Америки - 3

20,7

24,9

103/

Канада

56,8

60,0

109/

Мексика

34,2

58,6

177/

Сполучені Штати

17,0

20,0

Країни Азії - 32, в т.ч.

31,3

51,1

1/

Гонконг

238,2

328,0

2/

Сінгапур

282,8

321,5

3/

Малайзія

159,0

195,9

14/

Вєтнам

60,7

129,2

20/

Камбоджа

44,7

122,3

22/

Таїланд

69,1

117,9

23/

Тайвань

73,5

115,0

32/

Бруней

92,8

105,4

39/

Філіппіни

56,1

96,7

75/

Південна Корея

46,8

70,3

77/

Китай

43,6

69,8

83/

Шрі-Ланка

68,1

66,3

100/

Індонезія

37,1

49,3

128/

Бангладеш

21,0

34,6

158/

Туреччина

31,7

32,7

165/

Австралія

30,0

31,7

173/

Індія

16,7

26,0

174/

Японія

14,0

21,8

Країни Центральної та Латинської Америки -31, в т.ч.

21,6

37,3

43/

Трінідад і Тобаго

60,7

93,5

58/

Коста-Рика

63,1

78,7

76/

Домініканська Республіка

77,8

69,9

93/

Парагвай

46,1

63,7

100/

Ель-Сальвадор

46,9

60,5

101/

Чилі

42,5

60,5

124/

Еквадор

40,1

51,1

136/

Уругвай

26,9

45,7

137/

Венесуела

43,3

45,5

153/

Аргентина

14,4

37,3

160/

Колумбія

24,8

33,9

161/

Перу

22,7

33,0

171/

Бразилія

14,6

26,9

Країни Близького і Центрального Сходу - 12, в т.ч.

61,5

73,5

17/

Бахрейн

132,3

126,3

18/

Арабські Емірати

125,3

125,1

33/

Йордан

77,5

104,9

60/

Кувейт

72,4

78,6

68/

Катар

69,7

73,6

78/

Ізраїль

54,9

69,6

80/

Саудівська Аравія

54,9

68,1

92/

Республіка Ємен

11,7

63,8

129/

Іран

49,5

49,0

Країни СНД та країни ЦСЄ (крім членів ЄС) - 19, в т.ч.

51,4

61,5

12/

Білорусь

114,9

131,5

31/

Молдова

85,0

106,4

36/

Болгарія

109,8

102,4

40/

Македонія

75,9

96,6

41/

Україна

89,1

94,8

50/

Азербайджан

68,7

83,5

52/

Казахстан

58,3

80,7

56/

Узбекистан

79,1

78,9

57/

Румунія

44,1

78,7

65/

Киргизія

59,1

75,1

71/

Хорватія

65,1

71,7

131/

Російська Федерація

42,6

48,1

Країни Африки - 51,

В т.ч.

44,8

56,5

42/

Лівія

53,4

94,5

62/

Гана

64,9

77,9

59/

Туніс

71,9

78,7

72/

Чад

27,5

70,9

74/

Зімбабве

59,9

70,6

84/

Кот-ДІвуар

56,0

66,2

85/

Габон

74,1

66,0

94/

Нігерія

68,5

63,5

105/

Алжир

43,0

59,5

115/

Марокко

45,6

54,7

Ранг в світі 1 -175

Регіон/країна

потоки прямих іноземних інвестицій /ВВП) 100%

1992-1998 р.

1999-2004 р.

Європейські країни (ЄС-25 та інші, крім країн ЦСЄ, що не є членами ЄС) - 27,

в т.ч.

3,7

9,9

1/

Бельгія / Люксембург

9,7

88,67

4/

Ірландія

4,3

28,8

14/

Швейцарія

5,4

16,8

15/

Нідерланди

10,2

16,5

18/

Швеція

7,0

14,0

20/

Данія

4,4

12,7

22/

Мальта

7,8

12,4

23/

Кіпр

1,1

12,0

29/

Великобританія

6,5

10,7

31/

Іспанія

2,6

9,7

32/

Франція

3,5

9,7

33/

Ісландія

1,5

9,5

34/

Естонія

9,5

9,4

36/

Фінляндія

8,6

8,9

46/

Чеська Республіка

3,0

7,4

50/

Португалія

2,8

7,1

57/

Словаччина

1,6

5,9

58/

Угорщина

5,5

5,8

79/

Литва

4,0

4,2

85/

Німеччина

1,9

4,0

86/

Латвія

5,8

4,0

94/

Норвегія

3,9

3,7

102/

Польща

3,5

3,3

104/

Словенія

1,0

3,2

114/

Італія

1,0

2,2

133/

Греція

2,0

1,4

Країни Північної Америки - 3

3,5

8,1

35/

Сполучені Штати

3,5

9,1

47/

Канада

4,6

7,4

105/

Мексика

2,3

3,1

Країни Азії - 31 в т.ч.

1,5

1,9

7/

Сінгапур

14,6

24,2

11/

Бруней

0,0

18,2

62

Малайзія

3,7

5,6

65

Австралія

2,4

5,3

80/

Тайвань

1,8

4,2

88/

Вєтнам

5,0

4,0

91/

Камбоджа

6,0

3,9

100/

Нова Зеландія

5,0

3,4

101/

Таїланд

2,7

3,3

112/

Китай

4,2

2,5

123/

Південна Корея

1,2

1,8

127/

Філіппіни

2,3

1,5

130/

Шрі-Ланка

1,7

1,4

134/

Туреччина

0,5

1,3

144/

Японія

0,6

0,9

145/

Індія

0,5

0,9

151/

Бангладеш

0,2

0,5

Країни Центральної та Латинської Америки - 32 в т.ч.

2,6

4,6

16/

Чилі

9,8

15,0

30

Трінідад і Тобаго

12,2

9,9

38/

Еквадор

3,2

8,6

63/

Домініканська Республіка

3,8

5,4

75/

Бразилія

1,6

4,4

87/

Аргентина

2,7

4,0

96/

Колумбія

3,9

3,5

98/

Коста-Рика

3,4

3,4

103/

Венесуела

3,4

3,2

109/

Перу

3,8

2,8

116/

Ель-Сальвадор

1,6

2,2

122/

Уругвай

0,7

1,8

137/

Парагвай

5,1

1,2

Країни Близького і Центрального Сходу - 12, в т.ч.

1,26

1,4

25/

Бахрейн

0,0

11,6

44/

Сирія

0,8

7,6

69/

Йордан

2,2

4,7

74/

Ізраїль

2,6

4,5

110/

Катар

9,3

2,5

159/

Саудівська Аравія

0,6

0,3

163/

Іран

0,1

0,3

Країни СНД та країни ЦСЄ (крім членів ЄС) - 19, в т.ч.

1,4

4,0

3/

Азербайджан

16,2

35,4

28/

Казахстан

5,7

10,8

41/

Болгарія

2,4

8,1

43/

Молдова

3,9

7,7

45/

Хорватія

2,2

7,6

48/

Вірменія

5,3

7,4

52/

Грузія

1,4

6,4

70/

Румунія

2,0

4,7

74/

Боснія і Герцеговина

0,0

4,4

76/

Албанія

2,5

4,4

82/

Македонія

0,6

4,1

107/

Російська Федерація

0,9

3,0

113/

Україна

1,2

2,2

139/

Білорусь

0,8

1,1

142/

Туркменістан

2,4

1,0

143/

Узбекистан

1,3

0,9

164/

Киргизія

5,1

0,2

Країни Африки - 51,

в т.ч.

1,4

2,8

2/

Екваторіальна Гвінея

72,4

56,0

5/

Чад

2,0

28,2

9/

Ангола

0,0

18,8

24/

Конго

14,0

11,7

60/

Ботсвана

0,3

5,7

78/

Нігерія

3,5

4,2

84/

Туніс

0,0

4,1

93/

Гана

2,0

3,8

99/

Марокко

1,8

3,4

117/

Кот-Дівуар

1,4

2,1

125/

Південно -Африканська Республіка

До інтеграційних світогосподарських процесів слід віднести укрупнення капіталу на міжнародному рівні. Мова йде про зростаючу тенденцію протягом кінця 1990-х - поч. 2000-х рр. до транскордонних злиттів і поглинань (cross-border Mergers & Acquisitions) великих транснаціональних компаній. Серед них слід назвати, наприклад, злиття Daimler Benz (Німеччина)/ Chrysler (США) - автомобільна промисловість (1998), поглинання Volkswagen (Німеччина)/Rolls Royce (Великобританія) - автомобільна промисловість (1998), поглинання Allianz (Німеччина)/ AGF (Франція) - фінансова група (1997), поглинання Hoechst (Aventis) (Німеччина)/ Rhone-Poulenc (Франція) - фармацевтика (1998), поглинання Vodafone (Великобританія)/ Mannesmann (Німеччина) - телекомунікації (2000), поглинання British Petroleum (Великобританія)/ Amoco (США) - нафтопереробка (1998), поглинання Vivendi Universal (Франція) / Seagram (Канада) - диверсифікована діяльність (2000), поглинання Santander Central Hispano SA (Іспанія)/Abbey National Plc (Великобританія) - банківська діяльність (2004).

Також відбуваються поглинання транснаціональними корпораціями великих національних компаній країн, що розвиваються і трансформаційних країн в процесі прискорення в останніх процесів економічної лібералізації. Такі поглинання спричиняють перенесення транснаціональними корпораціями світових технологій і знань, а також відомих в світі атрибутів певного товару (послуги) в той чи інший сектор економічної діяльності країн, котрі розвиваються, інтегруючи ці сектори у глобальну економічну систему.

Укрупнення капіталу на міжнародному рівні внаслідок злиттів і поглинань

Поряд із категорією "світова економічна інтеграція" необхідно виділити категорію "міжнародна економічна інтеграція". Розвиток міжнародних економічних відносин з другої половини минулого сторіччя характеризується розгортанням інтеграційних процесів у різних регіонах світового господарства. Обєктивними передумовами формування регіональних інтеграційних угрупувань є розширення економічної глобалізації, інтернаціоналізації виробництва та транснаціоналізації господарського життя. Між країнами формуються глибокі економічні відносини, які в сучасних умовах випливають, з одного боку, з національних інтересів, а з іншого боку знаходять свій розвиток внаслідок розширення впливу транснаціональних корпорацій через організацію ними транскордонної діяльності в певному географічному просторі (регіоні). Ці відносини набувають структурованого, розгалуженого коопераційного характеру і визначаються динамічністю, міцністю, взаємовигідністю і відтворюваністю. Вони становлять фундаментальну структуру інтеграційного утворення.

Міжнародні економічні інтеграційні процеси характеризуються суперечливістю, неоднозначністю щодо наслідків як для субєктів співпраці на макро-, мезо- та мікрорівнях, так і для глобального економічного середовища. Як показує світова практика, міжнародні інтеграційні процеси поліпшують в цілому соціально-економічне становище країн, однак в історичному плані досить складно оцінити ступінь альтернативних витрат (opportunity costs), які могли б бути меншими, та ступінь економічних та інших вигод, які б могли бути більшими, якби країна не обрала для себе певне регіональне інтеграційне утворення, або обрала інше. Сьогодні можна простежити негативний світогосподарський ефект міжнародних економічних інтеграційних процесів, коли різноякісні інтеграційні утворення зумовлюють глибоку диференціацію, фрагментацію світової економіки, функціонування відносно відокремлених економічних ареалів, які ґрунтуються на філософії колективного егоїзму Bond E.W. Fragmentation, Diversification, and International Trade // The American Economic Review. - 2001. - Vol. 91 (2). - P. 358.. Це стосується регіональних економічних інтеграційних угрупувань розвинутих країн (наприклад ЄС, ЄАВТ, НАФТА), які формують основу "золотого мільярда" Земної кулі та використовують економічний потенціал країн, котрі розвиваються і трансформаційних країн, поглиблюючи при цьому нерівномірний розподіл в світовому господарстві існуючих багатств і новостворюваних благ. Також можна говорити і про спроби розвитку регіональних реінтеграційних моделей країнами, які належать до глобальної периферії, зокрема СНД (ЄЕП), ГУАМ. Функціонування таких регіональних економічних угрупувань як СНД (ЄЕП) може вести до гальмування процесу більш швидкої інтеграції країн до глобальної економічної системи в звязку з намірами неформального Центру залишати за собою геополітичний та економічний вплив в регіоні, а також сприяти недопущенню домінування в останньому західного капіталістичного способу життєдіяльності. Це може поглиблювати економічну закритість таких регіональних інтеграційних угрупувань. Технології виробництва і ведення бізнесу можуть набувати закритого характеру, в регіоні буде пропагуватись мобілізаційна модель "сильної держави" та економічна політика, що направлена на попит зі значною роллю механізмів активного державного втручання, сприяння національним інвестиціям та промисловому експорту. В цих умовах буде обмежуватись процес проникнення прямого та фінансового капіталу з третіх країн в дане регіональне інтеграційне угрупування і воно може ставати відірваним від глобальної економіки в багатьох площинах.

Економічна інтеграція країни в будь-яке обєднання країн (регіональний економічний простір) повязана передусім з інституційними і структурними змінами. Дж. Вінер Viner, J. (1950). The Customs Union Issue.- New York: Carnegie Endowment for International Peace, 1950. визначає регіональну інтеграцію як стан або процес, що охоплює як кількісні (усунення тарифних і кількісних торгових обмежень), так і якісні елементи (інституційно-політична гармонізація).

Б. Баласса Balassa B. (1965). The theory of Economic Integration.- 2nd ed., George Allen &Unwin Ltd, 1965. наводить ступені регіональної економічної інтеграції:

1. Вільна економічна зона (передбачається усунення митних та інших торгових обмежень між країнами без умови встановлення ними однакових митних та інших торгових обмежень щодо третіх країн);

2. Митний союз (усунення митних та інших торгових обмежень між країнами з умовою встановлення ними однакових митних та інших торгових обмежень щодо третіх країн);

3. Спільний ринок (умови митного союзу + усунення обмежень щодо вільного руху факторів виробництва, а саме фізичного і технологічного капіталу та робочої сили всередині спільного ринку);

4. Економічний союз (включає усунення всіх обмежень щодо вільного руху товарів і факторів виробництва всередині спільного ринку і гармонізацію національних економічних політик, в т.ч. промислової, податкової, фінансової, монетарної, регуляторної з метою ліквідації будь-якої дискримінації, тобто неоднакового ставлення до економічних субєктів. На вищому щаблі економічного союзу країни створюють між собою валютний союз з використанням єдиного нероздільного платіжного засобу);

5. Повна економічна інтеграція (найвищий ступінь інтеграції, який передбачає усе вищезазначене, а також уніфікацію всіх сфер економічної політики та економічної системи і створення наднаціональних інстанцій прийняття рішень).

Метою інтеграції, зумовленої економічними чинниками, є забезпечення ефективнішої, більш гнучкої економічної системи, що має гарантувати країнам інтеграційного обєднання постійне економічне зростання і добробут населення, збут продукції при зростаючому капіталістичному виробництві, а також отримання більших вигод від внутрірегіональної та міжнародної торгівлі в результаті мінімізації витрат за відсутності дискримінації між країнами інтеграційного обєднання.

Сучасні моделі розвитку економічних інтеграційних процесів

Інтеграційна модель на основі принципу федералізму. Країни, котрі приймають рішення стосовно економічної інтеграції, формують структуру наднаціональних органів з наділеною їм владою, яку мали до цього традиційно самі країни. Прикладом є Європейський союз та Європейський валютний союз, які поєднують наднаціональні і міждержавні інститути.

Інтеграційна модель поглибленої міждержавної кооперації. Вся влада залишається в національних органах країн, а економічна кооперація здійснюється створеними дорадчими органами, які представляють глави урядів та держав, а також/або міністри країн-членів інтеграційного угрупування. В світовій практиці слід говорити про поглиблену кооперацію у вигляді зон вільної торгівлі (Північноамериканська зона вільної торгівлі - НАФТА), політичних регіональних обєднань з елементами економічної співпраці (Асоціація держав Південно-Східної Азії - АСЕАН, СНД), спільного ринку (Спільний ринок південного конуса Америки - МЕРКОСУР, Карибський спільний ринок - КАРІКОМ).

Інтеграційна модель концентричних кіл передбачає, що країни регіону мають намір інтегруватись між собою, однак певна підгрупа країн в межах великої групи бажає залишитись на нижчих щаблях інтеграції або ж країни цієї підгрупи виявляють бажання інтегруватись між собою тісніше, ніж інші країни великої групи. При цьому регіонально вимальовуються кола з різними характерними ознаками інтеграційних процесів в межах загального кола, яке охоплює усі країни інтеграційного простору. Прикладом можуть служити концентричні кола Європейського Союзу, Європейського валютного союзу, Європейської асоціації вільної торгівлі в межах європейського економічного простору.

Інтеграційна модель з дезінтеграційним ефектом доміно: країни поглиблюють між собою інтеграцію і, як правило, певні інтеграційні процеси визначаються добровільним вступом та участю країн в них. Якщо виникає конфлікт цілей для країн-учасниць регіонального економічного угрупування, тоді вони можуть відмовлятись від реалізації певних інтеграційних процесів, а також припиняти свою участь в цих процесах. Відмова однієї країни може потягнути за собою відмову інших. Прикладами є валютні кризи в Європейській Співдружності в 1974-1978 та 1992-1993 рр., коли деякі країни-члени одна за іншою покидали європейський механізм валютного курсу, а також ланцюг негативних результатів голосування на референдумах стосовно Конституції ЄС.

В основі моделі структурної гомогенності та економічної конвергенції лежить глибоке переконання країн-учасниць про необхідність формування схожих структур економіки (зокрема, виробничої, торгової структури та структури попиту), досягнення конвергенції макроекономічних параметрів та поступової уніфікації регуляторного поля з метою подолання асиметричних ефектів.

Інтеграційна модель регіонального вирівнювання полягає у наданні фінансової допомоги депресивним і відсталим в економічному розвитку регіонам з спеціальних фондів загального інтеграційного економічного угрупування.

Інтеграційна модель розширення (enlargement model) або коінтеграційна модель передбачає доповнення існуючого інтеграційного економічного угрупування новими країнами-членами і створення належних рамкових умов для функціонування як країн, що приєднались до угрупування, так і всього розширеного угрупування без виникнення негативних наслідків під час та після приєднання нових країн. Прикладом цієї моделі є процес інтеграції та вступ 10 країн Центральної та Східної Європи в ЄС.

Інтеграційна модель наздоганяючого розвитку (catching-up integration model): створення регіонального інтеграційного економічного угрупування з метою створити противагу існуючим високорозвинутим угрупуванням і в процесі інтеграції спробувати наблизитись до рівня їхнього економічного розвитку.

Сутність інвестиційно-інноваційної інтеграційної моделі полягає у створенні міждержавних фінансово-промислових груп та транснаціональних корпорацій з домінуванням наукомістких виробництв, інжинірингових, виробничо-технічних та науково-дослідницьких і дослідно-конструкторських робіт. Ця модель не передбачає необхідність формування інституційного каркаса в інтеграційному економічному угрупуванні, а базується на реальних перевагах в умовах жорсткої конкуренції глобального економічного середовища. Ідея реалізації цієї моделі належить виконавчому комітету СНД.

В основі двовекторної (багатовекторної) або бігравітаційної (мультигравітаційної) інтеграційної моделі лежить інтеграція країн в різноякісні регіональні економічні угрупування. Така двовекторність (багатовекторність) передбачає створення країною з кожним з угрупувань зони вільної торгівлі та розвиток бігравітаційних (мультигравітаційних) міжнародних торгових звязків. Однак, перехід країни на вищі щаблі економічної інтеграції можливе лише з якимось одним угрупуванням, а з іншими країна залишає право лише зони вільної торгівлі. Прикладом може бути подальша участь України в інтеграційних процесах з ЄС, ЄЕП, СНД та ГУАМ.

Реалізація реінтеграційної моделі розвитку передбачає відновлення і подальше поглиблення інтеграційних економічних звязків, які мали місце в минулому і якимось чином були розірвані. Спроба реінтегрувати економіки колишньої Ради економічної взаємодопомоги, колишнього СРСР виглядають доволі ефемерними і відбивають скоріше бажання певних політичних і бізнесових кіл, аніж реальні наміри розвитку країн ЦСЄ та СНД.