МІНІСТЕРСТВООСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
НАЦІОНАЛЬНИЙУНIВЕРСИТЕТ ХАРЧОВИХ ТЕХНОЛОГIЙ
Кафедраменеджменту
зовнішньоекономічноїдіяльності
БІЗНЕС–ПЛАНУВАННЯЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА
Дипломнийпроект
наздобуття освітньо-кваліфікаційного рівня спеціаліст
зіспеціальності
7.050206«Менеджмент зовнішньоекономічної діяльності»
напряму0502 «Менеджмент»
Студентка Масляник А. В
Науковий керівник ст. викл. Гоменюк О.О.
Зав. кафедри доц. Міненко М. А.
Київ НУХТ 2009
РЕФЕРАТ
Дипломнийпроект на тему «Бізнес – планування зовнішньоекономічної діяльностіпідприємства»: сторінок — 178, таблиць — 41, рисунків — 10, формул — 38,додатків — 22, літературних джерел — 64.
Об’єктомдослідження є сукупність теоретичних, методичних таприкладних питань складання бізнес – плану ДП ВАТ «Київхліб»Хлібокомбінату № 11.
Предметомдослідження є процес бізнес – планування ДП ВАТ «Київхліб»Хлібокомбінату № 11 та його техніко – економічне обґрунтування, а також господарська(у тому числі зовнішньоекономічна діяльність підприємства).Метадослідження. Головною метоюдипломної роботи є сформувати бізнес-план виробництва нового виду продукції дляподальшої її реалізації на внутрішньому та зовнішньому ринках, як наслідокобґрунтування шляхів підвищення рентабельності збиткового підприємства ДП ВАТ «Київхліб»Хлібокомбінату № 11.
Досягненняпоставленої мети зумовлює вирішення таких завдань:
- проведенняаналізу концептуальних підходів до визначення поняття «бізнес-планування»і виявлення принципових розбіжностей в підходах до розуміння цього терміна віснуючих дослідженнях;
- проведенняаналізу методичних підходів до розробки та обґрунтування бізнес-плану та вибіроптимальної методики бізнес-планування для досліджуваного підприємства;
- проведенняфінансово-господарського аналізу та стратегічного аналізу ДП ВАТ «Київхліб»Хлібокомбінату № 11;
- проведенняаналізу зовнішньоекономічної діяльності ДП ВАТ «Київхліб»Хлібокомбінату № 11;
- розробленнята обґрунтування бізнес – плану із виробництва екструдованих продуктів надосліджуваному підприємстві;
- прогнозуванняекспорту підприємства на нових ринках збуту із новою продукцією;
- прогнозуваннята оцінка ефективності запропонованих заходів на результуючі показники діяльностіДП ВАТ «Київхліб» Хлібокомбінату № 11.
Методи дослідження. Було застосовано методи бюджетування – прогнозуванняобсягів виробництва та реалізації нововведеної продукції продукції, складанняпланів витрат для забезпечення безперебійності виробництва нової продукції; прианалізі господарської (у тому числі зовнішньоекономічної діяльності) булозастосовано статистичні методи дослідження числових даних: вертикальний (структурапоказників) та горизонтальний (динаміка показників) аналіз; при розрахунку показниківефективності впроваджуваного інвестиційного проекту було використанонедисконтовані методи.
Результат дослідження. Було складено бізнес-план виробництва нового видупродукції для ДП ВАТ «Київхліб» Хлібокомбінату № 11 – екструдованиххлібців і показано, що обґрунтоване і обдумане планування діяльностіпідприємства, разом із оптимальною стратегією ведення справ та втіленням планіву життя може підвищити результуючі показники діяльності досліджуваногопідприємства.
Ключові слова: бізнес-планування, термін окупності, інвестиції, чистийгрошовий потік, чистий приведений дохід, рентабельність, фінансовий план,маркетинговий план, прогнозний звіт про фінансові результати, прогнозний бюджетруху грошових коштів.
ЗМІСТ
ВСТУП
РОЗДІЛ 1. Теоретичні засадирозробки та обґрунтування бізнес-плану суб’єкта зовнішньоекономічної діяльності
1.1 Бізнес план: сутність поняття,структура та зміст
1.2 Маркетинговий план та дослідженняконкурентного середовища
1.3 Оцінка ефективності інвестиційногопроекту та прогнозування фінансових результатів
1.4 Особливості бізнес – плануваннязовнішньоекономічної діяльності підприємства
РОЗДІЛ2. Загальна характеристика виробничо–господарської та зовнішньоекономічноїдіяльності ДП ВАТ «Київхліб» Хлібокомбінату № 11
2.1Аналіз виробничо-господарської діяльності підприємства
2.2Аналіз фінансово-економічного стану підприємства
2.3Аналіз зовнішньоекономічної діяльності підприємства
2.4Аналіз конкурентного середовища діяльності підприємства на внутрішньому ринку
РОЗДІЛ3. Бізнес – планування зовнішньоекономічної діяльності ДП ВАТ «Київхліб»Хлібокомбінату № 11
3.1Бізнес — план виробництва екструдованих продуктів
3.2Розрахунок експорту екструдованих продуктів у Словаччину та Молдову
3.3Оцінка економічної ефективності запропонованих заходів
ВИСНОВКИ
СПИСОКВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
ДОДАТКИ
Вступ
Автор даного дипломного проекту обрав саме цю тему для опрацювання, бовона є його особистим інтересом. До того ж вона є актуальною. В сучасних умовахвесь світ є глобалізованим та інтернаціоналізованим, тобто економіки різнихкраїн світу є взаємозалежними. Економіка України хоча визнана ринковою, алевона не така розвинута порівняно із Західно-європейськими,північно-американськими та далекосхідними країнами нашої планети. Щоб покращитидобробут населення, сприяти економічному зростанню у країні, збільшитиспоживання товарів, слід мати позитивне сальдо торгівельного балансу, тобто щобекспорт країни був більшим за її імпорт. Саме тому треба щоб зростала кількістьвітчизняних підприємств із зовнішньоекономічною діяльністю. Якщо ж упідприємства недостатньо власних коштів для реалізації якогось інвестиційногопроекту (закупівля обладнання, виробництво нової продукції (частина чи весьобсяг якої реалізовуватиметься на зовнішньому ринку) чи побудова новоїгосподарської одиниці), то воно може залучити кошти інвесторів для йогореалізації. Щоб залучити ці кошти, підприємство мусить обґрунтувати доцільністьта прибутковість їх використання. В умовах фінансово-економічної кризи багатопідприємств потерпають від банкрутства як максимум чи від нестачі фінансовихресурсів як мінімум.
Метою написаннядипломного проекту є відображення господарської діяльності (у тому числі йзовнішньоекономічної діяльності) ДП ВАТ «Київхліб» Хлібокомбінату №11,її стану та економічних показників, що її віддзеркалюють, розгляд різнихметодичних підходів до розробки та написання бізнес-плану, власне розробка танаписання бізнес-плану впровадження нової продукції ДП ВАТ «Київхліб»Хлібокомбінату №11, частина якої буде відправлятися на експорт за межі нашоїдержави.
Об'єктомдослідження під час написання даного дипломного проекту є дочірнє підприємствовідкритого акціонерного товариства «Київхліб» «Хлібокомбінат №11».Об’єктом дослідження є також сукупність теоретичних, методичних та прикладнихпитань складання бізнес – плану ДП ВАТ «Київхліб» Хлібокомбінату №11.Предметом дослідження під час написання даногодипломного проекту є звичайна господарська діяльність підприємства (у томучислі зовнішньоекономічна). Предметом дослідження є також складання бізнес –плану ДП ВАТ «Київхліб» Хлібокомбінату № 11 та його техніко –економічне обґрунтування, а також господарська (у тому числізовнішньоекономічна діяльність підприємства).
Досягненняпоставленої мети зумовлює вирішення таких завдань:
- проведенняаналізу концептуальних підходів до визначення поняття «бізнес-планування»і виявлення принципових розбіжностей в підходах до розуміння цього терміна віснуючих дослідженнях;
- проведенняаналізу методичних підходів до розробки та обґрунтування бізнес-плану та вибіроптимальної методики бізнес-планування для досліджуваного підприємства;
- проведенняфінансово-господарського аналізу та стратегічного аналізу ДП ВАТ «Київхліб»Хлібокомбінату № 11;
- проведенняаналізу зовнішньоекономічної діяльності ДП ВАТ «Київхліб»Хлібокомбінату № 11;
- розробленнята обґрунтування бізнес – плану із виробництва екструдованих продуктів надосліджуваному підприємстві;
- прогнозуванняекспорту підприємства на нових ринках збуту із новою продукцією;
- прогнозуваннята оцінка ефективності запропонованих заходів на результуючі показникидіяльності ДП ВАТ «Київхліб» Хлібокомбінату № 11.
У якості методів дослідження було застосовано методи бюджетування –прогнозування обсягів виробництва та реалізації нововведеної продукціїпродукції, складання планів витрат для забезпечення безперебійності виробництванової продукції; при аналізі господарської (у тому числі зовнішньоекономічноїдіяльності) було застосовано статистичні методи дослідження числових даних:вертикальний (структура показників) та горизонтальний (динаміка показників)аналіз; при розрахунку показників ефективності впроваджуваного інвестиційногопроекту було використано недисконтовані методи.
Під час аналізу основних фондів та оборотних активів підприємства, ефективностівикористання трудових ресурсів і заробітної плати, організації менеджменту напідприємстві, виробництва та реалізації продукції підприємства, собівартості,прибутку, рентабельність та фінансового стану підприємства автор даної роботишироко користувався підручниками з економіки підприємства, основ менеджменту,управління персоналом, стандартизації, метрології та сертифікації у харчовійпромисловості, перелік яких наведено у кінці роботи.
Науковою проблемою бізнес-планування, методологіями розробки бізнес-планузаймалися та продовжують займатися багато вітчизняних та зарубіжних вчених, атакож фінансово-економічних інституцій. До вчених належать, наприклад,Кучеренко В.Р., Карпов В.А., Маркітан О.С., Покропивний С.Ф., Соболь С.М.,Швиданенко Г.О., Барроу К., Барроу П., Браун Р., Бланк І.А., свої погляди надану проблему науковці висвітлюють у власних працях, деякі з яких наведено усписку використаної літератури.
Числові дані для всебічного аналізу діяльності ДП ВАТ «Київхліб»Хлібокомбінат №11 автор знайшов у таких документах:
1) Форма 1 «Баланс»
2) Форма 2 «Звітпро фінансові результати»
3) Форма 3 «Звітпро рух грошових коштів»
4) Форма 4 «Звітпро власний капітал»
5) Форма 5 «Приміткидо річної фінансової звітності»
6) Форма1-ПВ «Звіт з праці»
7) Форма 1-П«Звіт з продукції підприємства»
8) Форма1-РС «Кількість працівників і оплачений робочий час, витрати на утриманняробочої сили»
9) Пояснювальназаписка до річного фінансового звіту ДП ВАТ «Київхліб» Хлібокомбінат№ 11 за 2007 рік
10) Пояснювальназаписка до річного фінансового звіту ДП ВАТ «Київхліб» Хлібокомбінат№ 11 за 2006 рік
Під час аналізу автор використовував статистичні прийоми дослідженнячислових даних, а саме ряди динаміки та аналіз структури показників.
Розділ 1. Теоретичні засади розробки та обґрунтування бізнес-плану
1.1 Бізнесплан: сутність поняття, структура та зміст
У даному пункті дипломного проекту його автор розгляне поняттябізнес-плану, його структуру (з точки зору різних інституцій та науковців),зміст, цілі, завдання, критерії та процес розробки.
Кожна фірма, яка функціонує в умовах ринкової економіки і господарськоїнестабільності, визначає стратегію свого розвитку з огляду на дане господарськеоточення. Воно складається з інших фірм (постачальників сировини, споживачівпродукції і послуг, конкурентів); банків, котрі надають кредити; державних іміжнародних організацій, що сприяють підприємництву, а також фізичних осіб зїхніми потребами, прибутками й інтересами.
В оточенні фірми постійно відбуваються зміни, зумовлені еволюцією всіхфункціонуючих в економіці суб'єктів, динамікою курсів валют, цін, процентнихставок і митних зборів, податків. Місце фірми в економічному оточеннівизначають: галузь, у якій вона діє; ринок, де вона реалізує продукцію; ціни;якість; технологія виробництва; динаміка продажу; доступ до фінансовихресурсів. Головною метою більшості фірм є підвищення власноїконкурентоспроможності, зростання обсягу продажу, прибуток, рентабельність.Цього можна досягти завдяки введенню нових продуктів (послуг) на ринок,підвищенню якості, зниженню цін, поліпшенню чи впровадженню нових технологій,завоюванню нових ринків, розвитку реклами, маркетингу, мережі реалізації,удосконаленню системи управління.
Існує наступне бачення докора економічних наук Покропивного С.Ф. щодобізнес-плану та його класифікації.
Бізнес-план — це письмовий документ, в якомувикладено сутність підприємницької ідеї, шляхи й засоби її реалізації таохарактеризовано ринкові, виробничі, організаційні та фінансові аспектимайбутнього бізнесу, а також особливості управління ним [32, с. 6-8].
Убізнес-плані формулюються перспективи та поточні цілі реалізації ідеї,оцінюються сильні і слабкі сторони бізнесу, наводяться результати аналізу ринкута його особливостей, викладаються подробиці функціонування підприємства за цихумов, визначаються обсяги фінансових і матеріальних ресурсів для реалізаціїпроекту.
Бізнес-плану ринковій системі господарювання виконує дві найважливіші функції:
1) зовнішню— ознайомити різних представників ділового світу із сутністю та основнимиаспектами реалізації конкретної підприємницької ідеї;
2) внутрішню(життєво важливу для діяльності самого підприємства) — опрацювати механізмсамоорганізації, тобто цілісну, комплексну систему управління реалізацієюпідприємницького проекту.
Традиційнобізнес-план розглядається як інструмент залучення необхідних для реалізаціїпроекту фінансових ресурсів. Зовнішні інвестори та кредитори ніколи невкладатимуть гроші в бізнес, якщо не ознайомляться з ретельно підготовленимбізнес-планом. Такий план має переконати потенційних інвесторів у тому, щопідприємницький проект має чітко визначену стратегію успіху та заслуговує нафінансову підтримку.
Неменш важливою є і внутрішня функція бізнес-плану, в межах якої можна виділитидва напрямки його застосування:
1) якінструменту стратегічного планування та оперативного управління діяльністюпідприємства. Розробка бізнес-плану вимагає визначення не тільки стратегічнихнапрямків і цілей діяльності, а й оперативних дій для досягнення таких. Тобтобізнес-план є основою поточного планування всіх аспектів діяльностіпідприємства, він сприяє глибшому усвідомленню працівниками особистих завдань,пов’язаних зі спільним для них бізнесом;
2) якмеханізму аналізу, контролю й оцінки діяльності підприємства. Бізнес-план даєзмогу аналізувати, контролювати й оцінювати успішність діяльності в процесіреалізації підприємницького проекту, виявляти відхилення від плану та своєчаснокоригувати напрямки розвитку бізнесу.
Отже,в умовах ринкової системи господарювання бізнес-план — це активний робочийінструмент управління, відправний пункт усієї планової та виконавчої діяльностіпідприємства; це документ, який визначає оптимальні за часом і найменшризиковані шляхи реалізації підприємницького проекту.
Специфікабізнес-плану полягає в тім, що це комплексний документ, який відображає всіосновні аспекти підприємницького проекту. У ньому розглядається широке колопроблем, на які може натрапити підприємець і визначаються способи розв’язанняцих проблем. Водночас слід зазначити, що принципи управління за допомогоюбізнес-плану передбачають необхідність урахування в процесі розробкиконкретного бізнес-плану багатьох специфічних для даного підприємницькогопроекту факторів. Відтак з’являється можливість класифікувати бізнес-плани запевними ознаками:
1) засферою бізнесу (виробництво, будівництво, роздрібна та оптова торгівля, наданняпослуг, посередницька діяльність тощо);
2) замасштабами бізнесу (великий, середній, малий);
3) захарактеристиками продукту бізнесу (традиційний, принципово новий,виробничо-технічного чи споживчого призначення).
Крімтого, залежно від типу інвестиційної ситуації в межах кожної класифікаційноїознаки можна виділити:
а)повний бізнес-план комерційної ідеї або інвестиційного проекту — виклад дляпотенційного партнера або інвестора результатів маркетингового дослідження,обгрунтування стратегії виходу на ринок, очікуваних фінансових результатів;
б)бізнес-план фірми – виклад перспектив розвитку фірми на плановий період дляради директорів або зборів акціонерів, де обгрунтовуються необхідні обсягиінвестицій чи інших ресурсів;
в)бізнес-план структурного підрозділу – виклад для вищого керівництва компаніїплану розвитку господарської діяльності підрозділу для обгрунтування обсягівресурсів, що централізовано виділяються підрозділу, або обсягів прибутку, щозалишаються в розпорядженні підрозділу.
Окремоможна виділити регіональний бізнес-план,що в ньому обгрунтовуються перспективи соціально-економічного розвитку регіонута обсяги фінансування відповідних програм для органів з бюджетнимиповноваженнями.
Крімтого, складаються також спеціальні (як правило, скорочені) варіантибізнес-планів для осіб, у контактах з якими заінтересований підприємець. Формата зміст таких планів орієнтовані на інтереси таких осіб.
Основнимицілями та завданнями бізнес-плану є:
*оцінка слабких і сильних сторін проекту;
*визначення витрат;
*визначення фінансових потреб;
*вибір стратегії діяльності;
*визначення концепції розвитку;
*оцінка галузі, ринку і конкуренції;
* визначенняризику;
*пошук партнерів для спільної діяльності і фінансових коштів.
Бізнес-планмає дати відповіді на такі питання: Що є основною метою фірми (підприємства)?Де її місцезнаходження (або де вона розташовуватиметься) за проектом? Якздійснюватиметься виробничий процес (надання послуг)? Коли фірма (підприємство)почне приносити прибуток? Які і чому існують шанси досягти успіху? Якасамоокупність проекту? Хто персонально відповідає за досягнення цілей і завданьпроекту?
Розробленнябізнес-плану потребує конкретної інформації. Для щойно організованої фірми,крім аналізу галузі, ринку, конкуренції, особливо важливим є вивченняфінансово-планової діяльності. Аналіз виробничого потенціалу, фінансовий аналізі аналіз управління дають змогу виявити сильні і слабкі сторони фірми. Задопомогою аналізу галузі, ринку і конкуренції детально досліджуєтьсясередовище, де функціонує фірма чи реалізується інвестиційна ініціатива,оцінюються шанси на успіх і можливі проблеми, що можуть виникнути в ходіреалізації проекту для фірми. Знання сильних і слабких сторін, шансів і проблемдає змогу керівництву фірми визначити цілі і завдання, які забезпечатьдосягнення цілей; вибрати засоби, що сприятимуть виконанню завдань. Це основастратегічного плану, що, у свою чергу, є підґрунтям для розробленнябізнес-плану. Як стратегічний план, так і бізнес-план повинні мати еволюційнийхарактер, а також бути інформаційно відкритими. Довгостроковий моніторинготочення і внутрішньофірмових рішень ведуть до постійних корективів обох планівяк відносно цілей, так і щодо завдань і засобів їх реалізації.
Складаючибізнес-план, необхідно керуватися такими критеріями:
*проаналізувати проект бізнес-плану з усіх сторін об'єктивно, критично, беземоцій;
*розроблений бізнес-план повинен бути постійним помічником в управлінні бізнесомі ефективним засобом у досягненні успіху;
*професійно складений бізнес-план є засобом передання ідей іншим і основою дляможливого техніко-економічного обгрунтування при одержанні фінансових ікредитних ресурсів ззовні.
Складаннябізнес-плану — це не самоціль, а підсумовування об'єктивних і найбільш важливихзасобів ефективного досягнення цілей майбутнього бізнесу. За допомогоюбізнес-плану з'являється можливість побачити проблеми, що виникають у процесікомерційної діяльності до того, як вони перетворяться в ускладнюючі обставини,і накреслити шляхи їх оптимального вирішення.
Більшістьновостворених фірм зазнають невдачі й ідуть із ринку в перші п'ять років.Основною причиною цих невдач був вибір помилкового шляху в плануванні власноїдіяльності. Найкращим засобом досягнення успіху в бізнесі є «планування вплануванні», тобто необхідно постійно й уважно стежити змінами зовнішньогосередовища і вчасно коригувати в розроблений бізнес-план.
Натитулі бізнес-плану подається така інформація:
*назва бізнесу-проекту;
* назвафірми, що здійснює проект;
*юридична адреса і телефон фірми (якщо проект здійснюватиметься в новому місці,то зазначити адресу цього місця);
*прізвища й імена авторів проекту (бізнес-плану) із зазначенням телефоннихномерів для контакту.
Існуєтаке бачення докора економічних наук Покропивного С.Ф. щодо структурибізнес-плану.
Першеправило, якого має дотримуватися підприємець у процесі складання бізнес-плану,— це чітко визначити мету його розробки та конкретного адресата.
Назміст та структуру бізнес-плану суттєво впливають розміри бізнесу й обсягифінансових потреб. Чим масштабнішим є підприємницький проект, чим більшеінвестицій він потребує, тим ширше коло питань має бути висвітлено убізнес-плані, тим детальнішими та обгрунтованішими мають бути відповіднірозрахунки [32, с. 6-8].
Назмісті та структурі бізнес-плану позначається й специфіка сфери майбутньогобізнесу. Обгрунтування підприємницького проекту у сфері виробничої діяльностівимагає грунтовнішого та «об’ємнішого» бізнес-плану внаслідок самоїприроди цієї сфери. Навпаки, підприємець, який бажає розпочати роздрібнуторгівлю, не має потреби в опрацьованому до дрібниць бізнес-плані.
Змісті структура бізнес-плану залежать також і від інших факторів, зокрема:
· конкретниххарактеристик майбутнього продукту бізнесу та стадії його життєвого циклу;
· ступеняконкуренції в галузі;
· можливостейрозширення бізнесу в майбутньому.
Наявністьбагатьох факторів, які впливають на зміст, структуру та обсяги бізнес-плану(рис. 1.1), свідчать, що не існує певної стандартної, універсальної, «найліпшої»форми бізнес-плану. Кожний підприємець чи компанія складають бізнес-планпо-своєму. Підходи до його розробки змінюються згідно з характером бізнесу,особливостями його середовища, конкретними цілями бізнес-плану, індивідуальнимизапитами потенційних інвесторів. Але це зовсім не означає, що не існуєзагальних вимог до опрацювання бізнес-плану. Є низка ключових питань, які маютьбути ретельно вивчені, оцінені та висвітлені в кожному бізнес-плані.
Будь-якийбізнес-план, незалежно від його особливостей та розмірів, має право наіснування лише за умови, що він приносить дохід його власнику. Обгрунтуватиможливість комерційного успіху — це перше основне завдання будь-якого бізнес-плану.Зробити це можна з допомогою фінансових показників, які характеризують:
· фінансовіпотреби для створення бізнесу;
· обсягипередбачуваного продажу;
· розміриприбутків та збитків;
· рухготівки тощо.
Усеце і становить основу фінансового плану. Фінансові показники — це кінцевийрезультат, параметри якого залежать від ринкових, виробничих, організаційних таінших аспектів даного бізнесу. Зрозуміло, що й ці аспекти підприємницькогопроекту інтересують можливих партнерів, тому можуть бути висвітлені вбізнес-плані. Отже, обов’язковими складовими бізнес-плану мають бути:
· маркетинг-план;
· виробничийплан;
· організаційнийплан.
Потенційнихінвесторів інтересує не лише прибутковість майбутнього бізнесу, а й пов’язані зним ризики, сильні та слабкі сторони бізнесу як порівняти з конкурентами. Томув бізнес-плані треба дати оцінку загроз та можливих ризиків.
Змістбізнес-плану, як ми вже з’ясували, залежить від впливу низки об’єктивнихчинників. Закономірно, що структура бізнес-плану не може бути однаковою в усіхвипадках, але процес формування структури бізнес-планів різних типів має багатоспільного. Зокрема, у структурі будь-якого бізнес-плану можна виділити триблоки.
Першийблок — це опис ключових, найважливіших та найзначущіших аспектів майбутнього бізнесу;опис того стану бізнесу, якого прагне досягти підприємець стосовно всіхкомпонентів менеджменту.
Удругому блоці мають бути кількісно охарактеризовані заходи, які передбачаєтьсяздійснити, щоб досягти поставлених цілей.
Третійблок узагальнює результати розрахунків, зроблених у другому блоці, з допомогоюфінансових показників, які, зрештою, і стають найважливішими критеріями оцінкипривабливості конкретного підприємницького проекту.
/>
Рис.1.1. Фактори, що впливають на зміст та структуру бізнес-плану
Нанаступному етапі здійснюється декомпозиція або деталізація цієї трьохблоковоїструктури бізнес-плану. Саме тут ураховується вплив на зміст бізнес-планурізних факторів і визначається перелік розділів та параграфів бізнес-плану.Існують різні способи декомпозиції структури бізнес-плану, але перевага напрактиці найчастіше віддається функціональному принципу. Згідно з ним уструктурі бізнес-плану виокремлюють розділи за функціями управління: маркетинг,виробництво, управління персоналом, облік, фінанси.
Більшістьпідприємців опрацьовують бізнес-плани для залучення інвесторів до фінансуваннясвого проекту. Найскладнішою та найбільш повною щодо висвітлення питань єпроцедура розробки бізнес-плану для виробничої діяльності. Тому далірозглядатимемо структуру, зміст та методику розробки бізнес-плану,орієнтованого на залучення інвестицій у виробничу діяльність. У структурі цьогобізнес-плану, як правило, виділяють такі складові:
Титульний аркуш.
Зміст бізнес-плану.
Резюме.
1. Галузь, фірма та її продукція (послуги):
1.1. Поточна ситуація і тенденції розвитку галузі.
1.2. Опис продукту (послуги) фірми.
1.3. Патенти, товарні знаки, інші права власності.
1.4. Стратегія зростання фірми.
2. Дослідження ринку:
2.1. Загальна характеристика ринку продукту.
2.2. Цільовий ринок бізнесу.
2.3. Місце знаходження фірми.
2.4. Оцінка впливу зовнішніх чинників.
3. Маркетинг-план:
3.1. Стратегія маркетингу.
3.2. Передбачувані обсяги продажу.
4. Виробничий план:
4.1. Основні виробничі операції.
4.2. Машини й устаткування.
4.3. Сировина, матеріали та комплектуючі вироби.
4.4. Виробничі й невиробничі приміщення.
5. Організаційний план:
5.1. Форма організації бізнесу.
5.2. Потреба в персоналі.
5.3. Власники бізнесу й команда менеджерів.
5.4. Організаційна схема управління.
5.5. Кадрова політика та стратегія.
6. Оцінкаризиків:
6.1. Типи можливих ризиків.
6.2. Способи реагування на загрози для бізнесу.
7. Фінансовийплан:
7.1. Прибутки та збитки.
7.2. План руху готівки.
7.3. Плановий баланс.
7.4. Фінансові коефіцієнти.
Додатки.
Цяструктура є лише приблизною схемою бізнес-плану. конкретний бізнес-план можебути і не таким докладним. Але тут указані ті основні розділи, які необхідновключити до бізнес-плану, орієнтованого на залучення інвестицій у виробничудіяльність.
Нижче наведено структуру та зміст бізнес-плану як їх вбачає Кредісов А.І.
Стандартний бізнес-план складається з трьох розділів:
I. Характеристика проекту. Це найважливіший і складний розділбізнес-плану. У ньому мають бути чітко сформульовані:
* назва і суть проекту (до якої сфери бізнесу належить чи належатиме);
* які товари і/або послуги планується виробляти чи надавати;
* на які ринки зорієнтований проект і яку частину ринку плануєтьсязайняти в результаті здійснення проекту;
* у чому переваги проекту порівняно з конкурентами;
* місце і час реалізації проекту (обґрунтування місця, ринку відбуваєтьсяна основі маркетингових досліджень);
* кількість робочої сили, необхідної для реалізації проекту (у тому числіадміністративний персонал).
II. Фінансовий план. Прогнози результатів господарської діяльності і рухуготівки на період до трьох років повинні розраховуватися протягом першого рокущомісячно; протягом другого і третього років — щоквартально.
III. Додатки (контракти, протоколи про наміри, детальні результати іметоди маркетингових досліджень, детальна характеристика виробничого процесу,юридичні документи, організаційні схеми, рух професійної кар'єри й описпопередньої діяльності керівників, суттєві параметри продукту, послуги,патенти, ліцензії, балансові звіти, розрахунки прибутків і збитків, основнірішення щодо звітності, представлення третіх осіб (інституцій), послугами якихкористувалися, рекомендаційні листи тощо) [41, с. 125-130].
Бізнес план – це один із найбільших інструментів для прийняття рішенькерівництва (менеджменту). Рада директорів, топ-менеджмент та тримачі акційвикористовують його. Бізнес план також роблять для зовнішніх користувачів:потенційних інвесторів, банків, комерційних партнерів.
Бізнес план розробляється для наступних цілей:
1) Фінансовогооздоровлення компанії
2) Реорганізаціїбізнесу чи одного із напрямів бізнесу
3) Розвитокстратегії
4) Привабленняпозиченого капіталу
5) Пошуквисоко прибуткових проектів
6) Оцінкадоцільності фінансових інвестицій
7) Привабленняінвестицій.
Можна розробити бізнес-план виходячи із вимог чи техніки різнихорганізацій чи банків, проте техніка ЮНІДО (Організації з промислового розвиткупідпорядкована Організації об’єднаних націй) є найбільш поширеною.
Нижче наведено зміст бізнес плану за рекомендаціями ЮНІДО:
Розділ 1. Резюме
Розділ 2. Передісторія
Розділ 3. Аналіз ринку та маркетингова стратегія
Розділ 4. Сировина та матеріали
Розділ 5. Місце реалізації, будівельний майданчик та екологічнадоцільність
Розділ 6. Інжинірингове проектування та технологія
Розділ 7. Організація виробництва та додаткові витрати
Розділ 8. Людські ресурси
Розділ 9. Планування та бюджетування витрат на роботи
Розділ 10. Фінансова доцільність
Розділ 11. Економічний аналіз витрат та прибутку
Підсумок [60, с. 1].
Радою з питань спеціального режиму інвестиційної діяльності в містіХаркові було запропоновано такі методичні рекомендації складання бізнес-плану щодореалізації інвестиційних проектів у пріоритетних видах економічної діяльності вумовах дії спеціального режиму інвестиційної діяльності на території містаХаркова, згідно з якими бізнес-план має таку структуру:
1. Загальнахарактеристика підприємства-заявника
2. Характеристикафінансово-господарської діяльності підприємства – заявника
3. Описінвестиційного проекту
3.1. Управління реалізацією інвестиційного проекту
3.2. Технологія виробництва
3.3. Науково-технічні особливостівиробництва
3.4. Характеристика будівельних етапів
3.5. Стандартизація та порядок одержаннясертифікатів на продукцію, що планується до випуску
3.6. Відповідність виробництва вимогам держтехнагляду й охорони праці
3.7. Потреба вустаткуванні, обладнанні та комплектуючих виробів до них, технологіях, сировині,матеріалах
3.7.1.Обгрунтуваннявибору техніки ітехнології
3.7.2.Стислийопис контрактів на одержання по імпорту закордонної техніки, сировини,матеріали, іншого
3.7.3.Розрахуноксуми пільг з митних платежів і податку на додану вартість
3.8. Аналіз ринку продукції, запланованоїдо виробництва
3.8.1. Потреба ринку в даній продукції (роботах,послугах)
3.8.2. Оцінка імпортної-експортної ситуації на ринку даної продукції
3.8.3. Характеристика виробників даного виду продукції:
· Виробничабаза
· Характеристикаякості продукції і її упакування
· Характеристикавартісних показників
3.9. Причининезаповненості ринку даною продукцією
3.10. Описпереваг власної продукції
3.11. Потенційнийринок збуту, організаційні заходи щодо освоєння ринків
3.12. Галузевінауково-технічні досягнення та їхній вплив на ринок споживання
3.13. Програмавиробництва
4. Соціальніаспекти впровадження проекту
4.1. Кількість створених робочих місць і шляхи забезпечення підприємства виробничимперсоналом
4.2. Рівень вимог до підготовки персоналу
4.3. Фонд заробітної плати з нарахуваннями
4.4. Рівень середньої заробітної плати обгрунтування її достатності
5. Оцінка впливу конкуренції на роботу аналогічних підприємств
6. Взаємовідносини з місцевими органами влади
· Длябудівництва підприємства необхідна територія, на якій буде зводитися новийоб'єкт.
· Забезпеченістькомунікаціями і виконання вимог служб технічного контролю.
· Умови іпорядок ліквідації виробництва.
7. Екологічна характеристика проекту
7.1. Планова територія реалізації проекту
7.2. Екологічні обмеження на розміщення об'єктів на планової території
7.3. Потреба проекту в природних ресурсах
7.4. Оцінка впливу результатів реалізації інвестиційного проекту нанавколишнє середовище
8. Енергозабезпечення виробництва
8.1. Перелік енергоносіїв, необхідних для здійснення виробництва і їхніобсяги
8.2. Аналіз забезпечення підприємства електроенергією
8.3. Теплопостачання виробництва
8.4. Розрахунок енерговитрат на випуск одиниці продукції
8.5. Порівняльна характеристика енергоспоживання аналогічної продукції
9. Характеристика експортної частки постачань виробленої продукції
10. Організація обліку виробничих витрат та калькулювання собівартостіпродукції
10.1. Організація обліку виробничих витрат на новоствореному підприємстві(виробництві)
10.2. Організація обліку виробничих витрат на діючому підприємстві(виробництві)
10.3. Калькуляція собівартості продукції (послуг)
11. Фінансовий план
11.1. Порядок ціноутворення і розрахунок фінансових результатів
11.2. Стратегія фінансування інвестиційного проекту
11.3. Показники ефективності інвестицій
12. Аналіз ризиків і захист від них
13. Правові аспекти реалізації інвестиційного проекту
14. Інформаційне забезпечення контролю за ходом упровадження проектів [22,с. 3 — 21].
Доктором економічних наук, професором Бланком Ігорем Олександровичем булозапропоновано структуру повного та короткого варіантів бізнес-плану.
Зміст повного варіанту бізнес-плану:
1) Короткахарактеристика інвестиційного проекту (резюме)
2) Характеристикагалузі, у якій реалізується інвестиційний проект
3) Характеристика продукту (послуги)
4) Розміщення обєкту
5) Аналіз ринку
6) Заплановані обсяг та структура виробництва продукту (послуг)
7) Забезпеченість випуску продукту (послуг) основними факторамивиробництва
8) Стратегія маркетинга
9) Управління реалізацією інвестиційного проекту
10) Оцінка ризиків та форми їх страхування
11) Фінансовий план
12) Стратегія фінансування інвестиційного проекту
Додатки [49, с. 361].
Зміст короткого варіанту бізнес-плану:
1. Суть пропонованого інвестиційного проекту:
1.1. Галузь, у якій реалізується інвестиційний проект.
1.2. Концепція пропонованого бізнесу, його продукт (послуги).
1.3. Перспективність пропонованого бізнесу.
1.4. Можливості, які даний бізнес відкриває інвестору.
1.5. Намічені обсяги випуску продукту (надання послуг) за окремими рокамип’ятирічного періоду.
2. Розміщення об’єкта.
2.1. Назва області України чи назва країни, де реалізуватиметьсяінвестиційний проект.
2.2. Назва населеного пункту, у якому розміщується об’єкт (при розміщенніу міському населеному пункті указуються також точна адреса – вулиця, номербудинку).
3. Ступінь розробленості інвестиційного проекту.
3.1. Наявність індивідуальної проектної документації та кошторису витратпо проекту у виконанні його ініціатора із експертизою незалежного аудитора.
3.2. Наявність типової проектної документації та кошторису витрат напроект.
3.3. Наявність проекту намірів із основними фінансово-економічнимипоказниками.
4. Забезпеченість будівництва та експлуатації об’єкта основними видамисировини, матеріалів та енергетичних ресурсів.
5. Необхідний обсяг інвестицій для реалізації проекту.
6. Період здійснення інвестицій до початку експлуатації (можливоїреалізації) об’єкта:
6.1. До 1 року (кількість місяців)
6.2. Від 1 року до 2 років (кількість місяців)
6.3. Від 2 років до 3 років
6.4. Більше 3 років.
7. Фінансовий план.
7.1. План доходів та витрат, пов’язаних із реалізацією (експлуатацією)інвестиційного проекту (у першому році – помісячно, у другому році — поквартально).
7.2. Проектований термін окупності інвестицій (розраховується якспіввідношення загального обсягу інвестицій до середньорічної суми грошового потоку,приведених до теперішньої вартості). Наведення показників обсягу інвестицій тасуми грошового потоку (а за необхідності й інших) здійснюється за їх оцінкою удоларах США. При цьому нормативний коефіцієнт приведення (нормативнийкоефіцієнт дисконтування) до теперішньої вартості показників, виражених удоларах США, приймається у розмірі 21 % за рік.
8. Оцінка ризиків.
8.1. Основні види ризиків, пов’язані із реалізацією інвестиційногопроекту.
8.2. Оцінка рівня ризиків (мінімальний, середній за аналогічнимипроектами, високий) за інвестиційним проектом у цілому (на основі оцінки рівняризиків за окремими їх видами за діючими методиками, використовуваними пристрахуванні, чи експертним шляхом).
9. Джерела фінансування інвестиційного проекту (у першому році –помісячно, у другому році — поквартально) [49, с. 375 — 376].
Методичними рекомендаціями по розробці бізнес-плану розвитку промисловогопідприємства (організації), затвердженими начальником Департаменту економікиМіністерства сільського господарства та продовольства Російської ФедераціїХолодом Л.І. 16 липня 1996 року було передбачано таку структуру бізнес-плану:
Титульний лист
1. Юридичнийстатус
1.1. Державнареєстрація засновницьких документів
1.2. Участь успільній власності
1.3. Договір,укладений із місцевою адміністрацією
1.4. Розподілмайна за формами власності
2. Організаційнаструктура
2.1. Напрямвиробництва
2.2. Іншігалузі та види діяльності
2.3. Підрозділипідприємства
2.4. Складучасників підприємства на початок запланованого року
3. Основніпоказники виробничо – фінансової діяльності
3.1. Основніекономічні показники
3.2. План-заказказенного підприємства
4. Основніпоказники виробничої програми
4.1. Розрахуноктоварної продукції
4.2. Використаннявиробничих потужностей
4.3. Потребасировини та матеріалів
4.4. Кошторисвитрат на утримання та експлуатацію обладнання
4.5. Коштористранспортно-заготівельних витрат
4.6. Кошторисзагальновиробничих витрат
4.7. Кошторисзагальногосподарських витрат
4.7.1. Витрати на управлінняпідприємством
4.7.2. Загальногосподарські витрати
4.7.3. Збори та відрахування
4.8. Кошториспозавиробничих витрат
4.9. Кошторисвитрат на виробництво
4.10. Зведеннявитрат на виробництво
4.11. Розрахунокпрогнозованих цін на сировину та матеріали, що будуть використовуватися уплановому році
4.12. Калькуляціявитрат
4.13. Собівартістьтоварної продукції за калькуляційними статтями витрат
4.14. Чисельністьта фонд заробітної плати промислово-виробничого персоналу
4.15. Чисельністьта фонд заробітної плати непромислового персоналу
5. Розвитокринкової діяльності
5.1. Ринокпослуг
5.2. Ринокзасобів виробництва та нерухомості
5.3. Ринокробочої сили
5.4. Фінансовийринок
5.5. Експортно-імпортніоперації
5.6. Споживачіпродукції та графік її поставок у запланованому році
6. Інвестиційнадіяльність
6.1. Капітальнівкладення
6.2. Введенняв дію виробничих потужностей
6.3. Введенняв дію житла та об’єктів соціально-культурного побуту
6.4. Джерелафінансування капітальних вкладень
6.5. Використанняосновних виробничих фондів
7. Фінансовадіяльність підприємства
7.1. Прибутокпідприємства
7.2. Фінансовийплан (баланс доходів та витрат підприємства).
Наведені пункти бізнес-плану підприємство представляє у вигляді заповненихформ встановленого зразка [47, с. 3 — 58].
1.2 Маркетинговий план та дослідження конкурентного середовища
У цьому пункті дипломного проекту буде розглянуто принципи складаннямаркетингового плану та специфіка дослідження конкурентного середовища із точкизору докора економічних наук Покропивного С.Ф. [32, с. 53 — 83].
Підрозділ«Галузь, фірма та її продукція» опрацьовується в бізнес-плані, щоб:
· переконатичитача в перспективності галузі, до якої належить вибраний бізнес;
· породитидовіру до даного бізнесу описом переваг та особливостей його продуктів(послуг).
У структуріцього підрозділу, як правило, виділяють основні складові:
· Сучаснаситуація та тенденції розвитку галузі.
· Фірма, їїпродукти і (або) послуги.
· Патенти,товарні знаки, інші права власності на продукт (послуги).
· Стратегіязростання фірми.
Бізнес-планоцінюється інвесторами за певними критеріями, одним з яких є галузь, що до неїналежить фірма або в котрій вона має намір розпочати свою діяльність. Галузь ізринком, що швидко зростає, розглядається, звичайно, як сприятливіша длябізнесу. Тому цей підрозділ бізнес-плану починається, як правило, зі стислогоаналізу стану справ у галузі. Для цього необхідно:
· навестизагальні відомості про поточний стан справ у галузі та тенденцій її розвитку;
· стислоохарактеризувати нові для галузі продукти і ринки;
· визначитинові чинники, які можуть у перспективі позитивно або негативно вплинути нарозвиток галузі.
Джереламиінформації про галузь є різноманітні публікації, статистичні дані, результатианалітичних досліджень, що їх готують спеціалізовані галузеві організації. цяінформація здебільшого є доступною для незалежної перевірки. підприємець муситьдуже ретельно обирати й перевіряти її, бо інвестори особливо чутливі донайменших неточностей у цій сфері. Крім того, у даному підрозділі необхіднорозкрити концепцію поведінки фірми в галузі (рис. 1.2). З цією метою убізнес-плані потрібно:
· датизагальну характеристику фірми;
· чіткоописати продукт і (або) послуги, з якими фірма виходить на ринок.
Якщобізнес-план складається для фірми, що вже існує і має намір розширити своюдіяльність, то варто стисло описати історію розвитку фірми (коли було створено,засновники, основні досягнення тощо).
/>
Рис. 1.2.Основні складові концепції поведінки фірми в галузі
Даючизагальну характеристику фірми, слід визначити її головні цілі та основні види діяльності.При цьому не рекомендується вдаватися до зайвих подробиць (їх буде розкрито внаступних розділах бізнес-плану), а важливо вказати на:
· стратегічній тактичні цілі діяльності фірми. Цілі в бізнес-плані, як правило, визначаютьсястосовно позиції фірми на ринку; інноваційної діяльності; продуктивності;прибутковості; професіоналізму персоналу; відповідальності перед суспільством.Наприклад, цілями фірми можуть бути такі: завоювати певну частку ринку; статилідером у певній сфері діяльності; першою запропонувати якнайширший асортименттоварів (послуг) тощо;
· основнівиди діяльності фірми (виробництво, оптова торгівля, роздрібна торгівля,послуги тощо) та потреби клієнтів, які задовольнятимуться в межах кожного видудіяльності;
· стадіюрозвитку бізнесу фірми (початок, перепрофілювання; розширення; виокремлення зіскладу великої компанії);
· географічнізони, на які поширюється бізнес фірми.
Характеризуючипродукти або послуги фірми, необхідно усвідомлювати, що підприємець, якийскладає бізнес-план, напевне, знає про них набагато більше за потенційногоінвестора. З цього погляду бажано, щоб характеристика продуктів бізнесу булаподана у простій та зрозумілій формі. Як правило, бізнес-план містить такуінформацію про продукти (послуги) фірми:
· фізичнийопис. Якщо йдеться про товари, то необхідно навести їхні основні фізичні,технічні та експлуатаційні параметри. Бажано додати фотографії, рисунки, схемиданої продукції. Коли фірма надаватиме якісь послуги, то усвідомити, що самевона забезпечуватиме клієнтам, найкраще допоможуть діаграми.
· привабливістьпродукту. інвесторів, власне, цікавлять не стільки фізичні параметри продуктубізнесу, скільки вигоди, які отримає покупець. Придбання товару завжди означаєвирішення певних проблем клієнта (економію часу або ресурсів, створення іміджутощо). Тому слід особливо підкреслювати такі властивості продукту бізнесу, яківиділяють його з аналогічних, роблять його оригінальним, таким, що має «власнеобличчя». Привабливість продукту можна охарактеризувати в різних формах.Наприклад, привертаючи увагу до кращого дизайну, нижчої ціни тощо порівняно зпродуктами-конкурентами.
· стадіярозробки продукту. Тут необхідно прокоментувати, на якій стадії готовності довиходу на ринок (проект, дослідний зразок, промислова партія) є продуктбізнесу.
Наступнийпараграф «Патенти, товарні знаки, інші права власності на продукт(послуги)» доповнює попередній. Характеризуючи продукцію фірми, важливозазначити, чи має підприємець патенти, авторські свідоцтва на винаходи абопояснити інші переваги, які могли би зашкодити вторгненню конкурентів на ринокданого бізнесу. До таких переваг, зокрема, належать: «ноу-хау»;торгові марки; товарні знаки; промислові та комерційні таємниці; ексклюзивніправа розповсюдження товарів тощо.
Взагалі,намагаючись якнайліпше репрезентувати продукт у бізнес-плані, підприємець саммає вирішити, що може справити на інвестора найсильніше враження і що йому(інвестору) найлегше оцінити. Продукт чи послуга можуть бути оцінені найбільшвисоко, якщо підприємець скористується засобами, здатними впливати на почуттячитача. Проте це складно зробити безпосередньо в бізнес-плані. тут можутьдопомогти дослідний зразок чи наочна демонстрація. Крім того, іноді кориснонавести список експертів або споживачів, які вже знайомі з товарами абопослугами фірми і можуть дати про них позитивний відгук. Такі відомостіподаються у вигляді листа чи звіту і вміщуються в додатках.
Востанньому параграфі підрозділу «Галузь, фірма та її продукція»необхідно розкрити перспективи розвитку бізнесу в майбутньому з погляду:
· розширенняобсягів виробництва та реалізації продукції (послуг) фірми;
· наступноговдосконалення (модернізації) продукції фірми.
Останнєє особливо важливим, оскільки дає змогу зробити висновок про стадію життєвогоциклу продукту (послуги). Інвестори майже ніколи не вкладають гроші у фірми,які спеціалізуються лише на одному виді продукції, не маючи при цьому доказівщодо можливостей удосконалення продукції в майбутньому.
Напрактиці в процесі складання бізнес-плану часто використовується простий, аледуже ефективний методичний прийом — застосування системи універсальних контрольних запитань. Такі запитання підкреслюють найсуттєвіші, найважливіші аспектибізнесу, на які повинен звернути увагу підприємець. Контрольні запитаннядопомагають краще усвідомити, що має розкривати той чи той розділ бізнес-плану,а чіткі відповіді на них — скласти бізнес-план. Цілком можливо, що деякі іззапитань не будуть використані конкретним підприємцем, оскільки структура йогобізнес-плану та умови діяльності фірми не потребуватимуть відповіді на них.Утім контрольний перелік запитань здебільшого використовується як своєріднапам’ятка підприємцеві, як орієнтир у процесі розробки бізнес-плану. Перелікконтрольних запитань стосовно підрозділу «Галузь, фірма та її продукція»наведено нижче:
· Хто єосновними представниками галузі? Які компанії посідають ключові позиції наринку?
· Якіфактори визначають успіх діяльності в галузі?
· Якімасштаби виробництва в галузі нині? Яка динаміка обсягів продажу в галузі заостанні роки?
· Скількинових фірм виникло в галузі останнім часом?
· Якіпрогнози щодо перспектив розвитку галузі?
· Які новітовари й нові сегменти ринку були освоєні галуззю за останні роки?
· Які новітенденції з’явилися в розвитку галузі?
· Якічинники, пов’язані з новими тенденціями розвитку техніки й технології, змінамив законодавстві, екологічними факторами тощо, впливатимуть на розвиток галузі?
· Якістратегічні й тактичні цілі має фірма?
· Якіосновні види діяльності фірми?
· стадія розвиткубізнесу фірми (початок, перепрофілювання, розширення)?
· На якігеографічні зони поширюється бізнес фірми?
· Що єпродуктом чи послугою фірми? Які його (її) технічні, експлуатаційні абоспоживчі параметри?
· Длязадоволення яких потреб призначено продукцію фірми?
· Якими євластивості продукції, що роблять її унікальною? Чому споживачі купуватимутьпродукцію фірми?
· На якійстадії розробки є продукт фірми (дослідний зразок; стадія виробництва;налагоджено випуск)?
· Чизахищено продукцію фірми патентами, іншими формами захисту авторських прав?
· Чиіснують можливості для розширення номенклатури або вдосконалення продукціїфірми в майбутньому?
Упрагматичному розумінні маркетинг — це мистецтво запропонувати споживачевітовар або послугу, які користуватимуться попитом, правильно визначити їх ціну,знайти канали збуту та організувати рекламну кампанію. Отже, головна метамаркетинг-плану полягає у поясненні заінтересованим особам, як саме фірма маєнамір впливати на свій цільовий ринок і реагувати на ситуацію, яка тамскладається, щоб забезпечити збут своєї продукції. Маркетинг-план має пояснитистратегію виходу фірми на свій цільовий ринок та завоювання його.
Першніж складати план маркетингу, підприємець повинен визначити для себе конкретніцілі й завдання. Неможливо опрацювати дійову стратегію, не маючи чіткогоуявлення про бажаний кінцевий результат.
Зпрактичного погляду процес формулювання цілей маркетингової діяльностірозподіляють на два етапи. Спочатку визначають орієнтири (основне спрямування)маркетингової діяльності фірми. Потім, ураховуючи особливості цільового ринку,специфіку продукції фірми, умови конкуренції тощо, орієнтири розподіляють накілька цілей, визначаючи їх кількісно.
Длявстановлення загальних орієнтирів маркетингової діяльності фірми необхідноз’ясувати, на котрій зі стадій життєвого циклу (поява на ринку; зростанняпопиту; стабілізація попиту; спад попиту) є продукт фірми. Кожна зі стадійхарактеризується різним рівнем сприйняття товару споживачем, різноюінтенсивністю конкуренції, а відтак і різними способами використанняінструментів маркетингу. Відповідно різними мають бути й орієнтиримаркетингової діяльності фірми, зокрема:
· на стадіїпояви на ринку — створення початкового попиту, тобто максимізація попиту нановий вид продукту і витискування з ринку традиційних продуктів;
· на стадіїзростання попиту — поширення початкового попиту за рахунок розширенняасортименту виробів, використання різноманітних засобів для максимальногозадоволення конкретних потреб окремих сегментів ринку;
· на стадіїстабілізації попиту орієнтири маркетингової діяльності фірм-лідерів і фірм, щойдуть за ними, уже стають різними: мета фірм-лідерів полягає в утриманні і,коли це можливо, збільшенні своєї частки ринку зниженням ціни, удосконаленнямканалів збуту, забезпеченням технічного лідерства тощо. Дрібні фірми на ційстадії зосереджені, головне, на забезпеченні свого виживання. Як правило, шляхдо виживання пролягає через виокремлення вузького сегмента ринку і якнайліпшогойого обслуговування. Можливість «вижити» для фірм, що йдуть залідером, залежить від їх уміння працювати з низькими накладними витратами табез надмірностей.
Орієнтиримаркетингової діяльності надто загально визначають можливі напрямкимаркетингових дій фірми. На їх основі, ураховуючи специфіку цільового ринкуфірми, її продукції, умов конкуренції тощо, визначають конкретні цілі тапрактичні завдання маркетингу фірми. Цілі мають бути кількісно визначені йвиражені в конкретних показниках (частка ринку фірми, обсяги продажу, розгалуженістьсистеми збуту, застосування знижок, структура витрат на рекламу тощо).
Післятого, як будуть визначені цілі й завдання маркетингової діяльності, підприємець може приступати до розробки стратегії їх досягнення. У процесірозробки такої стратегії необхідно продумати й розшифрувати всі найважливішіінструменти маркетингу, якими користуватиметься фірма. До таких інструментів,як правило, належать:
· збут тареалізація продукції;
· ціноутворення;
· просуваннятовару на ринок;
· політикапідтримки продукту бізнесу.
Кожнийіз названих інструментів складається з багатьох елементів, конкретні способивикористання яких також мають бути висвітлені в маркетинг-плані. Слідзауважити, що значення кожного з інструментів маркетингу залежить від галузі,до якої належить даний бізнес, конкретних цілей і завдань фірми, її розмірів,особливостей цільового ринку та багатьох інших факторів. Тому ступіньдеталізації розгляду цих факторів у бізнес-плані залежить від їх значущості узагальній стратегії маркетингу фірми. Головне, щоб читач отримав ціліснеуявлення про наміри фірми щодо активного маркетингу свого продукту чи послуги.
Упроцесі опрацювання маркетинг-плану необхідно враховувати, що обсяги іпріоритети кожного з видів маркетингової діяльності змінюватимуться залежно відфази розвитку бізнесу фірми. Отже, часто виникає потреба стислоохарактеризувати в маркетинг-плані окремі етапи стратегії маркетингу.
Опрацьованастратегія маркетингу дає змогу зробити висновки про можливі витрати на їїреалізацію, тобто скласти приблизний бюджет маркетингу. Це питання цікавитьтакож потенційних інвесторів та кредиторів і має знайти відображення вбізнес-плані.
Розробкастратегії маркетингу є не самоціллю, а засобом для забезпечення необхіднихобсягів продажу продуктів (послуг) фірми. Тому маркетинг-план завершуєтьсяпрогнозною оцінкою обсягів продажу. При цьому слід зазначити, що детальніфінансові розрахунки обсягів продажу звичайно подають у фінансовому плані.Проте, виходячи з важливості питання щодо очікуваних обсягів продажу, йомуможна присвятити окремий параграф у межах маркетинг-плану. Зокрема, умаркетинг-плані можна навести розрахунки, на підставі яких обгрунтовуєтьсядинаміка обсягів продажу за часовими інтервалами, за видами товарів, за групамиспоживачів.
Уцілому логіка розробки маркетинг-плану передбачає:
· визначенняцілей і завдань маркетингової діяльності фірми (частка ринку; передбачуваніобсяги продажу; розгалуженість системи збуту; параметри цінової політики;завдання рекламної кампанії; ключові параметри сервісного обслуговування тощо);
· вибір таобгрунтування стратегії маркетингу і програм, що її забезпечують (засоби йканали збуту та реалізації продукту; політика ціноутворення; організаціярекламної кампанії; політика підтримки продукту фірми);
· розробкабюджету маркетингу (визначення можливих витрат на реалізацію стратегіїмаркетингу);
· аналізреальності здогадних обсягів продажу.
· Планмаркетингу має практичне значення не тільки для потенційних інвесторів чикредиторів. Він є для самого підприємця інструментом контролю за всімапоказниками, пов’язаними зі збутом (обсяг продажу; ціни; канали збуту;параметри рекламної кампанії тощо).
Центральнемісце в стратегії будь-якої фірми займаєстратегія маркетингу. Фірма для того й існує, щоб поставлятисвою продукцію на ринок. Розвиток фірми та величина отримуваного прибуткузалежать від того, наскільки повно й ефективно вона задовольнятиме потребисвоїх клієнтів. Інші компоненти загальної стратегії фірми (фінанси,виробництво, дослідження й розробки) мають сприяти досягненню загальної метимаркетингу. Одночасно й сама стратегія маркетингу має враховувати наявніресурси фірми та поєднуватися з іншими напрямками її діяльності.
Уширокому розумінні стратегія маркетингу — це система конкретних стратегій щодовибору і формування:
· цільового ринку фірми;
· номенклатури та асортименту продукції;
· системи збуту та реалізації продукції;
· політики ціноутворення;
· способіворганізації рекламної кампанії;
· політикипідтримки продукції фірми.
Перелікзазначених конкретних стратегій може змінюватися залежно від специфічниххарактеристик ринку діяльності фірми, від особливостей самої фірми, її товаріві послуг.
Розділплану «Стратегія маркетингу», як правило, починається з визначеннязагальної маркетингової стратегії фірми. З неї тому, хто читає бізнес-план, маєстати зрозумілим: по-перше, на який із типів маркетингового підходуорієнтується фірма; по-друге, на які специфічні властивості й перевагипродукції фірми (якість, ціна, обслуговування, сервіс тощо) буде звернутоувагу.
В основурозробки стратегії маркетингу покладено вибір цільового ринку. При цьому можутьбути застосовані різні типи маркетингових підходів до розробки стратегіїзалежно від:
· структурниххарактеристик даного цільового ринку (ринок у цілому; один сегмент ринку;кілька сегментів ринку);
· стадіїжиттєвого циклу товару;
· ресурснихможливостей фірми;
· ступеняоднорідності продукту фірми;
· маркетинговоїстратегії конкурентів (рис. 1.3.).Структурні характеристики ринку Тип маркетингового підходу Ринок у цілому Один сегмент ринку Більшість сегментів ринку Масовий маркетинг Концентрований маркетинг Диференційований маркетинг Орієнтація на широкий споживчий ринок із використанням одного базового комплексу маркетингу Орієнтація на одну групу споживачів із використанням спеціального залучення саме цієї групи споживачів Орієнтація на кілька груп споживачів із використанням спеціально опрацьованого комплексу маркетингу для кожної групи споживачів
Рис. 1.3.Можливі підходи до опрацювання стратегії маркетингу
У самомубізнес-плані достатньо пояснити, чому був вибраний той чи той типмаркетингового підходу і на яких перевагах фірми будуватиметься стратегіязавоювання цільового ринку.
Реалізаціязагальної стратегії маркетингу здійснюється:
· виборомвідповідних каналів збуту продукції (послуг) фірми;
· формуваннямцінової політики;
· виборомспособів реалізації рекламної кампанії;
· формуваннямполітики підтримки продукту (послуг) фірми.
Усіці елементи маркетингової стратегії тісно взаємопов’язані і можуть бути поєднанірізними способами. Це означає, що кожна фірма формує свою власну так званумаркетингову суміш, тобто так розподіляє зусилля й комбінує інструментимаркетингу, щоб з урахуванням конкретних ринкових умов досягати своїх цілейнайліпшим способом.
Можливимвідправним пунктом для ознайомлення читачів зі стратегією маркетингу фірми вбізнес-плані є опис механізмів і засобів, які будуть використовуватися фірмою,щоб довести свої товари та послуги до споживачів. Головне завдання системизбуту — забезпечити наявність товару в належному місці та у зручний дляспоживача час.
Розробкастратегії збуту та реалізації продукту фірми передбачає:
· вибір типу каналу товаропросування;
· визначеннячисельності персоналу та принципів побудови служби збуту (за географічною ознакоюабо за видами товарів);
· розробкусистеми добору, підготовки та стимулювання працівників служби збуту.
Вибіртипу каналу збуту має принципове значення, оскільки кожне рішення в цій сферібагато в чому визначає параметри цінової та рекламної політики, політикипідтримки продукції фірми. До того ж з усіх елементів стратегії маркетингу (завинятком вибору цільового ринку) найскладніше змінити саме систему збуту (їїстворення потребує багато часу і вона охоплює складні взаємозв’язки з великоюкількістю партнерів).
Підприємецьможе вибрати будь-який з показаних на рис. 1.4 каналів збуту. кожному з нихвластивий відповідний рівень збуту і витрат. Вибір типу каналу збуту передбачаєврахування цілого комплексу факторів.
Великимпокупцям виробники найчастіше продають свій товар безпосередньо, оскільки тіроблять закупівлю великими партіями і при цьому часто вимагають пристосовуватипродукцію до якихось конкретних вимог. Споживач також може віддавати перевагубезпосереднім контактам із виробником, якщо він заінтересований у технічнійдопомозі або в післяпродажному обслуговуванні куплених виробів. Використанняканалу збуту нульового рівня передбачає, що прибуток від безпосередньогопродажу має бути достатнім, щоб покрити всі додаткові витрати виробника (наутримання складських приміщень, використання транспортних засобів тощо). Прицьому сума всіх додаткових витрат має бути меншою за розміри знижок, які бтреба було надавати посередникам.
/>
Рис. 1.4.Типи каналів збуту
Запевних обставин доцільніше використовувати в системі збуту посередників. Дотаких обставин, зокрема, належать:
· незначнавартість одиниці продукції;
· територіальнарозгалуженість ринку;
· комплектназакупівля товару споживачем тощо.
Рішеннящодо вибору каналу збуту залежить також і від бажання контролювати системузбуту. Зрозуміло, що чим більше рівнів має канал збуту, тим менше можливостеййого контролювати матиме виробник.
Кількістьпосередників у каналі збуту залежить від особливостей продукції фірми. Длятоварів широкого вжитку потрібна широка мережа збуту, а для товарів,розрахованих на вузьке коло споживачів, можна взагалі відмовитися відпосередників.
Наданняпослуг збігається з їх виробництвом у часі. Тому підприємство сфери послуг самоє каналом збуту і посередників не потребує. Нові підприємства, як правило, немають ресурсів для створення власної торговельної мережі і користуютьсяпослугами торгових агентів, які беруть на себе продаж їх продукції.
Усамому бізнес-плані маютьзнайти відображення лише основні результати роботи щодо вибору каналу збуту.Зокрема, у бізнес-плані необхідно вказати на вибраний тип каналу, засоби збуту(власна служба збуту, оптові торговці, роздрібні продавці, торгові агенти) тапричини, які зумовили цей вибір.
колифірма передбачає створити власну службу збуту, у бізнес-плані доцільно:
· вказатина чисельність служби збуту;
· визначитипринципи побудови служби збуту (за типами товарів або географічними зонами);
· пояснитиосновні принципи системи матеріальної винагороди працівників служби збуту.
Політикаціноутворення. Одниміз найважливіших елементів стратегії маркетингу є політика ціноутворення.Визначення ціни на продукт (послугу) фірми — дуже відповідальне й складнезавдання, оскільки ціна впливає на такі основні параметри бізнесу фірми, якобсяги продажу, прибуток, динаміка попиту, конкурентоспроможність продукції тощо.Мистецтво визначення ціни полягає в тому, щоб встановити ціну, яка бвідповідала оцінці товару споживачем. Якщо ціна нижча за оцінку споживача, тобуде втрачено потенційний прибуток. Навпаки, завищена ціна зменшуватиме попиті, зрозуміло, прибутки фірми.
Упроцесі розробки політики ціноутворення доцільно дотримуватися таких етапів:
1. Ідентифікаціяситуації, тобто визначення конкретних причин необхідності прийняття рішеннящодо ціни, наприклад:
· розробканового товару;
· вихід ізстарим товаром на новий ринок;
· переглядстарих цін з урахуванням змін зовнішніх і внутрішніх факторів тощо.
2. Визначенняцілей цінової політики, тобто чого конкретно бажає фірма, встановлюючи ту чиіншу ціну:
· збільшитиобсяг продажу продукції фірми;
· збільшитичастку ринку фірми;
· підтриматистановище фірми на ринку тощо.
3. Аналізцін продуктів-конкурентів з метою визначення цінової еластичності попиту йверхньої межі ціни.
4. Обрахуваннявитрат фірми на виготовлення та реалізацію одиниці продукції з метою визначенняеластичності витрат і нижньої межі ціни.
5. Вибірмоделі ціноутворення. На практиці найпоширенішими є моделі, орієнтовані на:
· виробничівитрати;
· попит;
· галузевуконкуренцію.
6. Вибірстратегії ціноутворення (проникнення на ринок; «зняття вершків»;цінових ліній, преміальних цін тощо).
7. Прийняттяостаточного рішення про ціну на той чи той товар на конкретних ринках збуту.
Нарівень ціни впливає багато різних факторів: власні витрати на виробництво йреалізацію продукції, ступінь конкуренції, економічна ситуація,місцезнаходження бізнесу та багато інших. Але на практиці підприємці, якправило, ураховують чотири основні фактори:
· собівартістьпродукції;
· наявністьунікальних властивостей продукції;
· цінипродуктів-конкурентів і продуктів-замінників;
· можливостіотримання достатнього прибутку.
Остаточноціна встановлюється з урахуванням також і інших важливих для даного бізнесуфакторів. При цьому можуть бути використані різні стратегії ціноутворення.найбільш популярні серед них такі:
· Стратегія проникнення на ринок. Вона застосовується длянових видів продукції, з якими фірма виходить на новий ринок. Стратегія полягаєу встановленні занижених цін із розрахунком на залучення більшої кількостіспоживачів і завоювання більшої частки ринку. Поступове зростання ринку збутудає змогу збільшити обсяги виробництва продукції і, відповідно, зменшитивитрати на виготовлення одиниці продукції.
· Стратегія «зняття вершків». Також застосовується щодонових видів продукції, але тих, які мають унікальні властивості, захищеніпатентами або іншими правами власності. Застосування цієї стратегії передбачаєвстановлення завищених цін, в результаті чого й «знімаються вершки» зринку. Зі зниженням попиту ціни на продукцію також знижуються з метою залученняіншої групи споживачів, які не могли раніше дозволити собі придбати цейунікальний продукт.
· Стратегія цінових ліній(або стратегія параметричного ціноутворення). Застосовуєтьсядля встановлення цін на ті види продукції, які відрізняються від наявних наринку за рівнем окремих параметрів. В основу стратегії цінових ліній покладеновизначення питомої ціни певного параметра вже реалізовуваного на ринку товару.Шляхом множення питомої ціни на кількісне значення окремого параметра в новомувиробі визначають його продажну ціну.
· Стратегія преміальних цін(або знижок із цін). Має багато варіантів. При цьомувикористання того чи іншого виду знижки визначається характером її спрямування(табл. 1.1).
Таблиця 1.1.
Видита напрямки застосування знижок із цінВид знижки Наслідок зниження ціни 1. Знижки за платежі готівкою Прискорення платежів 2. Сезонні знижки Зниження витрат на зберігання продукції 3. Знижки з сукупного обороту Збільшення кількості постійних клієнтів 4. Знижки в процесі виходу з товаром на новий ринок Рекламне сприяння проникненнютовару на новий ринок 5. Знижки на товар, який знімають з виробництва Прискорення реалізації останньої партії товару
Джерело: Покропивний С.Ф., Соболь С.М., Швиданенко Г.О. Бізнес-план:технологія розробки та обґрунтування: Навч. посібник. – К.: КНЕУ, 1998. – с.76.
· Стратегія "опортуністичногоціноутворення". Використовується протягом відносно короткогоперіоду щодо товарів (послуг), кількість яких у даний момент у даномуконкретному місці є недостатньою (обмеженою) для задоволення високого попиту наних. У цьому випадку споживач не має вибору і змушений платити високу ціну затакі товари (послуги).
Залежновід особливостей бізнесу підприємець може вибрати будь-яку зі стратегійціноутворення. Але в бізнес-плані необхідно пояснити, чому було вибрано саметаку стратегію і як вона співвідноситься зі стратегіями ціноутворення основнихконкурентів. У бізнес-плані також обов’язково треба охарактеризувати структуруціни продукту фірми і викласти міркування, покладені в її основу. Важливо такожпояснити:
· як самеціна нової продукції допоможе утвердитися на ринку;
· як вонасприятиме підтримуванню і збільшенню частки ринку фірми;
· як вонавпливатиме на валовий прибуток;
· якуполітику знижок із цін буде застосовано.
Якщотовари фірми коштуватимуть дешевше, ніж аналогічні товари конкурентів, то вбізнес-плані необхідно пояснити, за рахунок чого саме це буде досягнуто. Колина момент складання бізнес-плану підприємець уже має детальний прейскурант, тоі його варто навести в бізнес-плані, але в скороченому вигляді.
Рекламнакампанія. Складовимелементом стратегії маркетингу є рекламна кампанія. У процесі її опрацюваннянеобхідно:
· чітковизначити конкретні цілі й завдання рекламної діяльності фірми;
· прийнятирішення про способи поширення рекламної інформації;
· скластибюджет витрат на рекламу.
Убізнес-плані треба стисло викласти основні принципи рекламної політики фірми.При цьому увагу слід зосередити на концепції рекламної діяльності, інструментахїї реалізації та масштабах використання кожного з цих інструментів. Подати всюцю інформацію у бізнес-плані найзручніше у вигляді бюджету витрат на рекламу.Форма бюджету дає читачеві можливість знайти відповіді одразу на кількаважливих запитань щодо організації рекламної кампанії, а саме:
· якізасоби реклами передбачає використовувати фірма;
· якимвидам засобів поширення рекламної інформації буде віддано перевагу;
· скількикоштуватиме організація рекламної кампанії;
· як цівитрати розподілятимуться за окремими періодами.
уцьому розділі можуть бути, за необхідності, охарактеризовані інші складовіполітики просування товарів фірми, тобто конкретні заходи щодо:
· паблісіті(неоплачувана реклама у засобах масової інформації— статті, інтерв’ю, відгукитощо);
· персональногопродажу (усне ознайомлення з товарами фірми одного або кількох потенційнихпокупців у процесі бесіди з ними);
· стимулюваннязбуту (участь у виставках, ярмарках, спеціальна демонстрація товарів тощо).
Політика підтримки продукції фірми. До стратегії маркетингу належитьтакож і політика підтримки продукту, тобто вирішення проблеми сервісу продукціїфірми. у бізнес-плані треба відобразити основні елементи процедури гарантійногообслуговування, зокрема:
· чи будегарантійне обслуговування здійснюватися спеціалізованими фірмами, чи продукція підлягатимеповерненню на фірму;
· чи будесервісне обслуговування окремою частиною бізнесу фірми, чи потрібні коштивключатимуться до операційних витрат.
Майбутнястратегія маркетингу. Як вже зазначалось, важливість кожного з видів маркетингової діяльностізмінюється залежно від фази розвитку бізнесу. Тому в маркетинг-плані інодіважливо виділити окремі етапи стратегії маркетингу відповідно до стадіїстановлення бізнесу фірми. У певних випадках у бізнес-плані можна подати графікмаркетингової діяльності фірми для окремих періодів.
Фінансовезабезпечення плану маркетингу. Реалізація вибраної стратегії маркетингу потребує відповіднихвитрат. Деякі витрати, наприклад на організацію рекламної кампанії, можнавизначити досить точно, інші — лише приблизно. Якщо для уточнення витрат намаркетингову діяльність потрібно вдатися до певних припущень, то вони маютьбути чітко сформульовані в бізнес-плані, щоб читачеві було зрозуміло, звідкивзялася та чи та цифра.
Оцінказагальних витрат на реалізацію стратегії маркетингу і програм, що їїзабезпечують, становить відповідну інформаційну основу для складанняфінансового плану. Подавати таку інформацію у бізнес-плані рекомендується здопомогою діаграм, графіків, таблиць. Така форма може бути найефективнішимзасобом пояснення організації маркетингу на фірмі в цілому і розподілу ресурсівміж його елементами. Усе це також допомагає зрозуміти вагомість для фірмикожного з елементів стратегії маркетингу.
Головноюметою цього розділу «Маркетинг-плану» є обгрунтування прогнозованих обсягів продажу продукціїфірми. Прогнозування обсягів продажу може здійснюватися:
· за часом;
· заокремими видами продукції (послуг) фірми;
· запевними групами споживачів.
Кожнийз цих підходів має свої переваги. Найчастіше обсяги продажу в бізнес-планіпрогнозуються за часом. Це дає змогу чітко відобразити динаміку зростання ітаке явище, як сезонність. Динаміка продажу подається у вигляді графіків читаблиць і супроводжується поясненням зроблених прогнозів. Часто мають значенняваріантні прогнози обсягів продажу. У таких випадках рекомендується розробити:
· консервативний прогноз;
· найімовірніший прогноз;
· оптимістичний прогноз.
Якщобізнес фірми пов’язаний із виробництвом та реалізацією кількох видів продукції(послуг), то прогнозування обсягів продажу треба зробити для кожногонайменування продукції. Такий підхід дає змогу показати вагомість кожного зпродуктів для бізнесу фірми та пріоритети у розподілі ресурсів. Тут такожзручно користуватися графічною формою подання інформації.
Інколидоцільно буває прогнозувати обсяги продажу за групами споживачів. При цьомуважливо підтвердити наведену інформацію за допомогою вже підписаних контрактівна поставку товарів, листів про наміри тощо. Такий підхід ліпше пояснюєсутність і пріоритети стратегії маркетингу фірми.
1.3 Оцінка ефективності інвестиційного проекту та прогнозуванняфінансових результатів
У цьому пункті дипломного проекту буде розглянуто технологію розробкифінансового плану як невідємної частини бізнес-плану та методологіюпрогнозування фінансових результатів після впровадження інвестиційного проектуіз точки зору докора економічних наук Покропивного С.Ф.
Фінансовийплан є ключовим розділом бізнес-плану. Головна мета фінансового плану —узагальнити основні положення всіх попередніх розділів бізнес-плану, зводячи їхв одне ціле у вартісній формі, та обгрунтувати доцільність реалізації даногопідприємницького проекту з економічного погляду.
Особливийінтерес до фінансового плану пов’язаний з тим, що в ньому:
· узагальнюютьсяу вартісній формі результати розробки решти розділів бізнес-плану;
· кількісновизначається потреба даного бізнесу в інвестиціях;
· обгрунтовуєтьсявисновок щодо економічної доцільності реалізації підприємницького проекту.
Розрахунки,які містить фінансовий план, мають дати чіткі та ясні відповіді на такізапитання самого підприємця, потенційних інвесторів і кредиторів:
· звідкифірма отримуватиме кошти і на що конкретно останні будуть витрачені?
· якспіввідносяться поточні потреби фірми у грошах з рухом готівки?
· яким будефінансовий стан фірми на кінець прогнозованого періоду?
· чи зможепідприємець виконати взяті на себе зобов’язання?
чи здатний підприємець належно розпорядитися отриманими коштами, щобсвоєчасно повернути борги та забезпечити достатній прибуток на вкладенийкапітал [32, с. 115 — 151]?
Упроцесі розробки цього розділу бізнес-плану слід враховувати такі йогоособливості:
по-першеу багатьох відношеннях фінансовий план є найменш гнучкою за формою частиноюбізнес-плану. На відміну від інших розділів він має містити відповідний перелікфінансових документів (у тому числі таблиць і графіків). Кожен з цих документівповинен мати стандартну форму. Жорсткі вимоги до опрацювання цих документівспричиняються необхідністю забезпечення єдиної методики розрахунків фінансовихпоказників. Це означає, що потенційний інвестор або кредитор може самостійно застандартною методикою провести аналіз фінансової інформації, яку міститьбізнес-план, оцінити фінансовий стан даної фірми та прийняти рішення щодовкладання своїх коштів у даний проект;
по-друге,інвестори та кредитори, як правило, вимагають, щоб фінансовий план складався зперспективою на три роки (до того ж із щомісячними показниками за перший рік тащоквартальними — за другий і третій);
по-третє,фінансовий план не може мати розбіжностей з іншими розділами бізнес-плану.Якщо, наприклад, в маркетинг-плані йдеться про наміри розгорнутиширокомасштабну рекламну кампанію, то це обов’язково має знайти відображення вплані доходів і видатків. Якщо на бізнес фірми впливає фактор сезонностіпродажу, то його слід ураховувати, проектуючи рух готівки, тощо;
по-четверте,у зв’язку з тим, що будь-який фінансовий аналіз майбутнього неминучехарактеризується певним ступенем невизначеності, у фінансовому плані доцільноопрацювати кілька сценаріїв розвитку подій. Рекомендується розробляти якмінімум два варіанти фінансових показників. Один з них має грунтуватися наконсервативних припущеннях, а другий — враховувати повний потенціал бізнесу;
по-п’яте,у фінансовому плані треба (по можливості) підкреслювати достовірністьінформації, яку він містить. Якість первинної інформації безпосередньопозначається на точності фін ансових розрахунків. Інвестори часто проводятьвласні дослідження з метою оцінки достовірності розрахунків у бізнес-плані. Томуу разі відхилення відповідних фінансових показників бізнес-плану від середніхпо галузі, до якої належить даний бізнес, обов’язково треба дати вичерпнепояснення цього.
Метата особливості розробки фінансового плану визначають його зміст, послідовністьі рівень деталізації опрацювання. Фінансовий план містить такі основніпідрозділи:
· Пландоходів і видатків (план прибутків і збитків).
· Плангрошових надходжень і виплат (план руху готівки).
· Плановийбаланс.
Порядз основними показниками цих підрозділів у фінансовому плані мають бути наведеніприпущення, на підставі яких ці показники розраховано. Чітко й стисло викластивсі ці припущення й передбачення необхідно в текстовій частині фінансовогоплану. Без цього всі наведені у фінансовому плані розрахунки не матимутьналежного практичного значення. Лише після ретельного аналізу таких припущеньможна оцінити, наскільки вони заслуговують на довіру. Оскільки розрахунки всіхзазначених фінансових документів грунтуються на таких передбаченнях, вони єважливою складовою фінансового плану.
Длявже існуючої фірми у фінансовому плані обов’язково слід навести динамікуосновних фінансових показників за минулі роки (як мінімум за три). Копіївідповідних фінансових документів подаються в додатках.
Відповіднообгрунтований фінансовий план може бути використаний не тільки для залученняінвесторів і кредиторів, а й для оцінки результатів діяльності фірми післяфактичного започаткування бізнесу. Крім того, фінансовий план часто є основоюдля опрацювання детального робочого бюджету фірми. Таким чином, фінансовий планмає стати керівним документом, що в ньому треба чітко визначити, звідки, колита як залучатиметься та витрачатиметься необхідний капітал.
План доходів і видатків є першим фінансовим документомфінансового плану. Він характеризує загальні суми очікуваних доходів фірми таїї витрат за певний період.
Пландоходів і видатків складається для унаочнення результативності майбутньоїдіяльності фірми з погляду її прибутковості, можливостей виживання та активногогосподарювання.
Логікаопрацювання плану доходів і видатків (рис. 1.5) передбачає визначення загальноїсуми продажу продуктів фірми, від якої поступово відраховуються різні видивитрат фірми і в результаті обчислюються: валовий прибуток, операційнийприбуток, прибуток до сплати податків, чистий прибуток.
Пландоходів і видатків складається в певній послідовності.
1. Визначаютьсявідповідні середні показники в галузі, до якої належить даний бізнес.Середньогалузеві показники є орієнтиром як для складання плану доходів івидатків, так і для контролю за фактичною фінансовою діяльністю фірми вмайбутньому. Відхилення показників плану доходів і видатків фірми відсередньогалузевих потребує грунтовного пояснення причин цього явища, а це, усвою чергу, допомагає як підприємцеві, так і потенційним інвесторам кращеусвідомити особливості бізнесу фірми. Джерелами інформації для розрахунківсередніх по галузі показників можуть бути статистичні щорічники, фінансовазвітність аналогічних компаній, банків, торгових асоціацій тощо.
2. Складаютьсяпрогнози обсягів продажу продуктів (послуг) фірми. Очікувані обсяги продажу єнайбільш важливим елементом з усіх інших фінансових показників; вони є тієюосновою, на якій, зрештою, будуються всі подальші фінансові розрахунки вбізнес-плані. Зрозуміло, що й обгрунтування очікуваних обсягів продажу фірмимає бути найретельнішим. Достовірність такого прогнозу настільки важлива, щойому можна навіть присвятити окремий розділ маркетинг-плану.
Для прогнозування обсягів продажу фірми використовується інформація, якумістить маркетинг-план, а також та, яку отримано в ході спеціальних дослідженьринку, опитування споживачів, торгових агентів, консультацій з експертами тощо.Прогноз продажу (за ринкових умов господарювання) треба складати по кожномувиду продукції з розбивкою по місяцях за перший рік і кварталах за другий татретій роки. Результати прогнозних оцінок очікуваних обсягів продажу фірми покожному продукту окремо і по всіх продуктах разом зручно звести в таблиці. Прицьому в процесі прогнозування обсягів продажу рекомендується дотримуватисяконсервативного підходу, тобто дещо занижувати можливі обсяги продажу. Утекстовій частині фінансового плану, як правило, наводяться пояснення щодопередбачуваних і запланованих фірмою змін обсягів продажу, пов’язаних,наприклад, із сезонними коливаннями попиту, застосуванням політики знижок цінтощо. Тому показник «Загальний обсяг продажу» в плані доходів івидатків фірми характеризує дохід від продажу з урахуванням сум передбачуванихзнижок цін.
У бізнес-плані необхідно давати чіткі пояснення припущень, на якихгрунтується прогнозування обсягів продажу фірми. Можна, наприклад, робитиприпущення щодо 15 – 20 % зростання обсягів продажу на рік. Але при цьому требаобов’язково пояснити, на чому це припущення грунтується. Якщо галузевастатистика свідчить, що обсяги продажу основних конкурентів фірми справдізбільшуються на 15 – 20 % щороку, то воно буде досить переконливим. Пландоходів та видатків подають у формі таблиці.
/>
Рис. 1.5.Логіка розробки плану доходів і видатків фірми
3. Розраховуються прямі та операційні витрати фірми на виробництво йреалізацію продуктів (послуг).
Прямі витрати фірми на виробництво й реалізацію продуктів (вартістьпроданих товарів) включають:
· пряміматеріальні витрати, тобто вартість сировини, матеріалів, комплектуючих виробівта інші змінні витрати, зв’язані з виготовленням продукції;
· прямі витрати праці, тобто заробітну плату та іншівиплати основному виробничому персоналу фірми.
Операційні витрати — це всі інші витрати, які необхідні для забезпеченнянормальної діяльності фірми. Вони включають:
· заробітнуплату адміністративно-управлінського, допоміжного та обслуговуючого персоналуфірми;
· нарахуванняй податки на заробітну плату цих категорій персоналу;
· додатковівиплати, які передбачені колективним договором (дотації на харчування, медичнеобслуговування тощо);
· рентніплатежі;
· платежіза комунальні послуги;
· витратина офіс;
· витратина відрядження;
· витратина рекламу;
· страхові платежі;
· амортизаційні відрахування;
· іншіопераційні витрати.
У процесі розрахунків вартості проданих товарів та операційних витратважливо якомога повніше передбачити можливі статті витрат і правильноспрогнозувати їх динаміку по місяцях. Річ у тому, що витрати на ту саму статтюможуть суттєво відрізнятися протягом розрахункового періоду. Наприклад, витратина рекламу, комісійні торговим агентам, витрати на відрядження будуть значнобільшими в перші місяці виходу фірми на ринок.
4.Визначається валовий прибуток фірми. Валовий прибуток обчислюється як різницяміж загальним обсягом продажу фірми і вартістю проданих товарів (сумою прямихвитрат фірми на виробництво та реалізацію продукції).
5.Обчислюється операційний прибуток фірми відніманням від валового прибутку сумиопераційних витрат.
6.Розраховуються суми сплати процентів за отримані кредити.
7.Обраховується прибуток до сплати процентів як різниця між операційним прибуткомі сумою сплати відсотків за кредит.
8.Обчислюються згідно з чинним законодавством суми податків з прибутку фірми.
9.Визначається чистий прибуток фірми як різниця між прибутком до сплати податківі сумою податків з прибутку фірми.
Розміриприбутків і збитків фірми значною мірою залежать від обсягів продажу їїпродукції. Обсяги продажу, як уже зазначалося, — це параметр, що його рідкоколи можна точно спрогнозувати. Саме для того, щоб з’ясувати, якими мають бутиобсяги продажу продукції фірми, щоб досягти прибутковості, і проводиться аналізбеззбитковості. Ось чому інвестори й кредитори вимагають, щоб у підрозділі «Пландоходів і видатків» було проведено аналіз беззбитковості та обчисленоточку беззбитковості.
Точкабеззбитковості характеризує таку ситуацію, за якої загальні доходи від продажупродукції фірми повністю покривають витрати на її виробництво й реалізацію(ситуація, коли фірма не отримує прибутків, але не має і збитків). Таким чином,точка беззбитковості показує, скільки одиниць продукції має продати фірма, щобїї витрати окупилися її доходами. Продаж кожної наступної одиниці продукціїприноситиме фірмі прибуток. Навпаки, зменшення обсягів продажу продукції нижчеза рівень, визначений точкою беззбитковості, означає, що фірма нестиме збитки.
Длявизначення точки беззбитковості необхідно знати:
· цінупродажу одиниці продукції фірми;
· прямівитрати (змінні витрати) на одиницю продукції;
· загальніопераційні витрати.
Обчисленняточки беззбитковості здійснюється за формулою:
/> (1.1)
деЗов— загальні операційнівитрати фірми;
Цоп —ціна одиниці продукції фірми;
Вп —прямі витрати на одиницю продукції [32, с. 129].
Точкубеззбитковості можна визначити і графічним методом (рис. 1.6). У процесіобчислення точки беззбитковості підприємець має можливість моделювати різніситуації (змінювати ціну одиниці продукції, рівень прямих та операційнихвитрат) і спостерігати, як такі зміни впливатимуть на прибуток фірми. Такимчином, аналіз беззбитковості є дуже корисним інструментом фінансовогопланування. При цьому він має більше значення для кредитора, ніж для інвестора.Кредитора передовсім інтересує питання про здатність фірми обслуговувати борг,тоді як інвестор шукає підприємницькі проекти з високою нормою прибутку.
План доходів і видатків, навіть із добрими перспективамищодо прибутку, зовсім не гарантує стабільної платоспроможності фірми. Річ утому, що готівка (гроші в касі та на банківському рахунку фірми) — це зовсім нете саме, що прибуток. Обсяги готівкових коштів змінюються лише тоді, коли фірмафактично отримує платежі або коли сама здійснює якісь виплати.
/>
Рис. 1.6.Графік беззбитковості
Продажтоварів (послуг) фірми не завжди означає миттєве надходження грошей у касу абона рахунок фірми. Оплата купленої продукції звичайно здійснюється не одразу, ачерез певний час, наприклад, при продажу товарів в кредит. З іншого боку, самафірма розраховується за рахунками не в момент їхнього надходження, а трохипізніше. Навіть тоді, коли фірма і не має проблем зі збутом своєї продукції,виникає потреба в короткострокових позичках для покриття поточних витрат фірми.Окрім того, треба враховувати, що:
1) плангрошових надходжень і виплат має відображати надходження грошей з усіх джерел,включаючи не тільки виторг від реалізації продукції (послуг), а й кошти,отримані:
· від продажуакцій та інших цінних паперів;
· в борг;
· відпродажу або ліквідації активів фірми тощо;
2)погашення основної суми боргу (за винятком сплати відсотків) не належить довитрат фірми і тому не включається в план прибутків і видатків. Проте сплатаборгу є грошовим зобов’язанням фірми і має знайти відображення в плані рухуготівки;
3) уразі, коли фірма розширює свою діяльність, витрати на такі статті, як складськізапаси, заробітна плата зростають швидше, ніж надходження від реалізаціїготової продукції. За такої ситуації виникає дефіцит готівки;
4) напрактиці іноді виникає ситуація, коли фірма має надлишок готівки. Для того, щобйого використати максимально ефективно, також потрібно підготуватисязаздалегідь.
Длявирішення таких проблем складається план грошових надходжень і виплат. Такийплан, зокрема, дає змогу:
· визначитиперіоди, коли фірма відчуватиме дефіцит або надлишок готівки;
· обчислити,скільки коштів потрібно позичити на ці періоди;
· показати,на що ці кошти буде витрачено;
· з’ясувати,коли їх треба повернути.
Головнезавдання розробки плану руху готівки зводиться до узгодження в часі грошовихнадходжень і виплат, щоб забезпечити ліквідність фірми в плановому періоді,тобто забезпечити постійну наявність на рахунку фірми коштів, достатніх длярозрахунків за її зобов’язаннями.
Плановийкасовий бюджет складається на основі плану доходів і видатків з поправкою наочікувані зрушення в надходженнях і виплатах готівкових коштів. У разі, коливиплати в даний період перевищують надходження коштів, фірма має заздалегідьвирішити питання щодо короткострокової позички, розміри якої були б достатнімидля розрахунків із кредиторами. Якщо в інший період грошові надходження,навпаки, перевищують виплати, то ці «зайві гроші» можна, в своючергу, комусь позичити з відповідним зиском.
Плангрошових надходжень і виплат складається на такі самі терміни, що й пландоходів і видатків, тобто на три роки: на перший рік — із розподілом помісяцях, а на другий та третій роки — з виокремленням кварталів.
Щобскласти план грошових надходжень і виплат, необхідно послідовно здійснити такідії.
· Визначитиготівкові кошти, щобудуть у розпоряджені фірми на початок першого місяця розрахункового періоду(для другого, третього і подальших місяців ця сума являтиме собою готівковікошти на кінець попереднього місяця).
· Обчислитизагальну суму всіх передбачуваних грошових надходжень на фірму протягом кожногомісяця (надходження від продажу продукції чи надання послуг; кошти, отриманівід дебіторів; готівка від продажу акцій; кошти, які власники додатковоінвестують у фірму; отримані позички тощо).
· Розрахуватизагальну суму всіх обов’язкових платежів фірми протягом кожного місяця (перелікусіх платежів достатньо широкий, у процесі розрахунків важливо не пропуститижодного з них).
· Визначитичистий потік готівки за кожний місяць як різницю між загальною сумою всіхпередбачуваних грошових надходжень і загальною сумою всіх обов’язкових платежівфірми за місяць. Якщо грошові надходження за місяць перевищують платежі, тофірма має так званий додатний потік готівки. Навпаки, коли грошові надходженняза місяць менші за платежі, фіксують, що фірма має від’ємний потік готівки,який прийнято записувати в плані руху готівки у круглих дужках.
· Розрахуватисуму готівкових коштів на кінець кожного місяця. Для цього до готівкових коштівна початок кожного місяця додають додатний потік готівки або відраховуютьвід’ємний потік готівки за відповідний місяць.
Упроцесі планування руху готівки завжди виникають певні труднощі при визначенніобсягів грошових надходжень і платежів. Такі розрахунки грунтуються напередбаченнях та припущеннях, які не повинні бути надто оптимістичними.Рекомендується створювати так званий запас фінансової міцності, тобто дещозанижув ати оцінки грошових надходжень, щоб вистачило коштів на сплату рахунківфірми. У текстовій частині плану грошових надходжень і виплат усі ціпередбачення та припущення мають бути чітко сформульовані (як правило, тутобговорюються передбачення щодо методів збору дебіторської заборгованості, ціновихзнижок, циклічності обсягів продажу тощо).
Складаючиплан руху готівки,слід усвідомлювати, що діяльність новоствореної фірми, як правило, асоціюєтьсязі збитками. Ось чому фінансування фірми у перші місяці після старту за рахуноклише внутрішніх ресурсів часто є неможливим. Для цього періоду, який маєвирішальне значення, слід шукати якісь способи залучення зовнішніх джерелфінансування. Складений план руху готівки саме й уможливлює своєчаснепередбачення таких ситуацій, дає змогу заздалегідь підготувати документи дляотримання кредитів.
Напрактиці фінансовий стан фірми постійно змінюється. Але для ефективногоуправління фірмою треба постійно мати чітку картину її фінансового стану. Зцією метою щорічно на певну дату (як правило, за станом на 31 грудня)складається баланс фірми (підприємства, організації).
Балансє фінансовим документом, що в ньому кошти фірми (у грошовій формі) згрупованояк за їхнім складом і розміщенням, так і за джерелами їх надходження. Балансскладається для того, щоб отримати «фотографію» фінансового стануфірми на певну дату, яка має зафіксувати фінансові позиції фірми на даниймомент. Баланс, зокрема, показує:
· що фірмамає у своєму ропорядженні (активи);
· скількивона винна постачальникам і кредиторам (пасиви);
· що в неїзалишається (власний капітал = активи – пасиви).
Убалансі активи й пасиви протистоять одне одному згідно з універсальнимбухгалтерським рівнянням:
Активи= Пасиви + Власний капітал .
Убізнес-плані складається баланс, форма якого потребує вертикального розміщенняінформації (верхня частина — активи; середня — пасиви; нижня — власний капітал(зобов’язання перед власниками)).
Розглянемодетальніше статті планового балансу.
Активи— це майно й ресурси, які має фірма у своєму розпорядженні і завдяки якимстворюється її прибуток. При цьому розрізняють поточні та постійні активи.
Поточні активи — це ресурси фірми, які відносношвидко (протягом одного року) можуть бути переведені в готівку. До поточнихактивів, зокрема, належать:
· готівка —гроші в касі та на банківському рахунку;
· ринкові цінні папери — акції, облігації, інші цінніпапери;
· дебіторська заборгованість — кошти, які фірмі заборгувалиспоживачі її продукції (послуг);
· матеріальні запаси — вартість сировини, матеріалів,напів-фабрикатів, комплектуючих, готової, але ще не реалізованої продукціїтощо;
· попередньосплачені витрати — рентні платежі, страхові внески, авансові платежі за товарий послуги іншим фірмам.
Постійні активи — це ресурси фірми, тривалістьвикористання яких перевищує один рік і які не можуть бути швидко трансформованів готівку. До постійних активів належать: земля, будівлі та споруди,обладнання. Слід зауважити, що всі ці постійні активи, за винятком вартостіземлі, відображаються в балансі за залишковою вартістю (початкова вартість замінусом нарахованої амортизації).
Допостійних активів належать також і нематеріальні активи. Так само як і іншіпостійні активи, нематеріальні активи здатні приносити фірмі дохід. Проте дляних характерні: відсутність матеріальної основи отримання доходу таневизначеність розмірів майбутнього прибутку від їх використання. Донематеріальних активів належать:
· прававикористання об’єктів промислової власності (патентів, ліцензій, промисловихзразків, корисних моделей, товарних знаків, знаків обслуговування);
· прававикористання об’єктів інтелектуальної власності (авторські права навикористання та видання наукових праць, літературних творів, програмнихпродуктів);
· правакористування земельними ділянками та іншими природними ресурсами;
· прававикористання «ноу-хау», найменування місця походження товару,здобутої репутації фірми (goodwill), її ділових зв’язків, а також організаційнівитрати на створення фірми.
Пасиви— це сума зобов’язань фірми перед кредиторами, іншими фірмами, організаціями,банками. Пасиви поділяють на поточні та довгострокові.
Поточні пасиви — це зобов’язання фірми, які маютьбути сплачені протягом одного фінансового року. До поточних пасивів, зокрема,належать:
· кредиторськазаборгованість фірми — кошти, які фірма заборгувала своїм постачальникам,придбавши їх товари (послуги) в кредит;
· заборгованістьподатковим органам. Фірма регулярно отримує прибуток від реалізації своєїпродукції (послуг). Але податки фірма сплачує в певні заздалегідь визначеністроки. Через це фірма практично завжди виступає як боржник податкових органів;
· видатки,що нараховані до виплати — це різноманітні вже нараховані, але ще не сплаченівиплати (нарахована, але невиплачена заробітна плата персоналу фірми, процентипо кредитах, страхові, пенсійні нарахування тощо).
Довгострокові пасиви — це зобов’язання фірми, термін погашення якихперевищує один фінансовий рік:
· векселідо оплати — це кошти, які фірма позичила в банків, інших фірм, приватних осібпід письмове зобов’язання – вексель. Залежно від термінів погашення векселя(протягом одного року чи більше) статтю «Векселі до оплати» відносятьвідповідно до пот очних або довгострокових пасивів;
· кредитипід заставу майна — це кошти, отримані фірмою від інших організацій під заставувласного майна.
Зобов’язання перед власниками (акціонерами) — це власні кошти фірми:
· акціонернийкапітал — вартість фактично реалізованих акцій (звичайних та привілейованих).Акціонерний капітал формується за рахунок коштів засновників фірми, їхніхподальших внесків, а також внесків інших акціонерів;
· нерозподіленийприбуток — це та частина прибутку, яку буде інвестовано в розширення бізнесуфірми (чистий прибуток за мінусом суми сплачених дивідендів).
Плановийбаланс на момент започаткування бізнесу фірми скласти порівняно легко, оскількивін відбиває потреби фірми у стартовому капіталі. Конкретно він показує:
· якпередбачається залучати необхідний капітал (пасиви та зобов’язання передвласниками);
· на щозалучені кошти передбачається витратити (які активи будуть придбані).
Плановібаланси на другий і третій роки безпосередньо залежать від балансу на першийрік і очікуваних фінансових результатів діяльності фірми у відповідні періоди.
Утекстовій частині фінансового плану подаються пояснення, які розшифровуютьприпущення щодо окремих статей планового балансу.
Упроцесі передбачення очікуваних показників балансів слід звернути увагу натакий момент. Підприємці-початківці іноді помилково вважають, що на своємустарті фірма може використовувати тільки (або переважно) позичені кошти. Протекредитори та інвестори завжди вимагають, щоб певна частка капіталу фірми буластворена за рахунок власних коштів підприємця. Тоді підприємець буде «тісноприв’язаний» до свого бізнесу. Якщо для фірми настане скрутна доба, то вінне втече, не зазнавши відчутних особистих утрат. Такий підприємець робитиме всезалежне від нього, аби вийти з кризи і забезпечити подальший розвиток фірми.
Глибокерозуміння й реальний аналіз плановогобалансу, плану доходіві видатків і плану руху готівки є обов’язковою умовою прийняттявиважених фінансових рішень. При цьому в процесі складання фінансового планудуже важливо знати, хто і з якою метою вивчає зазначені планові та фінансовідокументи. Це можуть бути:
· кредитори. Їх інтересуватиме питання: «Чи буде здатнастворювана фірма сплачувати боргові зобов’язання?»;
· інвестори. Їх інтересуватиме поточний та майбутній рівеньприбутковості фірми й ризику, з яким пов’язана її діяльність;
· сампідприємець. Його цікавить, як розвиватиметься бізнес фірми з фінансовогопогляду і які сильні та слабкі сторони фірми можуть виявитися у зв’язку з цим.
Будь-якийузятий окремо показник балансу мало про що свідчить. Проте, коли ці показникирозглядати у співвідношенні один з одним, з’являється можливість оцінитифінансовий стан фірми. Ще детальнішу картину ефективності майбутньої фінансовоїдіяльності фірми можна отримати, аналізуючи одночасно показники плановогобалансу, плану доходів і видатків та плану руху готівки. Ці фінансові документимістять усю необхідну інформацію для розрахунків фінансових коефіцієнтів.
Фінансовий коефіцієнт — це співвідношення бухгалтерськихпоказників. Саме за їх допомогою як кредитори, так і потенційні інвестори, атакож самі власники бізнесу можуть знайти відповіді на всі запитання, які їхцікавлять. Для цього необхідно:
· порівнятипоказники створюваної фірми із показниками інших аналогічних компаній та знормативними показниками по галузі;
· простежититенденцію зміни відповідного показника протягом планового періоду.
Підприємцевіважливо показати, що й він здійснив відповідний фінансовий аналіз. Тому уфінансовому плані звичайно наводяться розрахунки та співвідношення основнихфінансових коефіцієнтів, які згруповані за сферами інтересів кредиторів,інвесторів і власників фірми (табл. 1.2).
Коефіцієнтиліквідності. Ліквідність— це здатність фірми виконувати свої короткострокові зобов’язання, спроможністьактивів фірми перетворюватися в готівку, яка і є абсолютно ліквідним засобом.Недостатня ліквідність може збільшити витрати на фінансування фірми та зробитинеможливими сплату рахунків і виплату дивідендів. Основними показникамиліквідності є:
1) чистийоборотний капітал (він створюється за рахунок довгострокових джерел і непотребує повернення найближчим часом):
/> (1.2)
де Ок— чистий оборотний капітал;
Па —поточні активи;
Пп —поточні пасиви [32, с. 141].
Таблиця 1.2.
Групуванняфінансових коефіцієнтів за сферами інтересів кредиторів, інвесторів і власниківбізнесуГрупа коефіцієнтів Показники 1. Коефіцієнти ліквідності (відображають інтереси короткострокових кредиторів) 1.1. Чистий оборотний капітал (капітал, що працює; working Сapital) 1.2. Коефіцієнт поточної ліквідності (коефіцієнт покриття; current ratio) 1.3. Коефіцієнт термінової ліквідності (коефіцієнт кислотного тесту; acid test) 2. Коефіцієнти платоспроможності (відображають інтереси інвесторів)
2.1. Коефіцієнт заборгованості (debt ratio) 2.2. Коефіцієнт співвідношення залучених і власних коштів (debt-to-equity ratio) 3. Коефіцієнти рентабельності (відображають інтереси власників бізнесу) 3.1. Коефіцієнт валового прибутку (рентабельність за маржинальним доходом; gross profit margin) 3.2. Коефіцієнт операційного прибутку (рентабельність за операційним прибутком; operating profit margin) 3.3. Коефіцієнт чистого прибутку (рентабельність за чистим прибутком; net profit margin) 3.4. Окупність інвестицій (відношення прибутку до загальної суми активів; return on investment) 3.5. Окупність власного капіталу (прибуток на акціонерний капітал; return on equity)
Джерело:Покропивний С.Ф., Соболь С.М., Швиданенко Г.О. Бізнес-план: технологія розробкита обґрунтування: Навч. посібник. – К.: КНЕУ, 1998. – с. 142.
2) коефіцієнт поточної ліквідності (за його допомогою можнаоцінити, яку частку своїх короткострокових зобов’язань фірма може покрити зарахунок реалізації поточних активів; коефіцієнт поточної ліквідності маєперевищувати 1):
/> (1.3)
деКпл — коефіцієнт поточної ліквідності;
Па —поточні активи;
Пп —поточні пасиви [32, с. 143].
3) коефіцієнттермінової ліквідності (це співвідношення найбільш ліквідної частини активів іпоточних пасивів), він дає змогу точніше визначити рівень ліквідності фірми:
/> (1.4)
деКтл — коефіцієнт термінової ліквідності;
Па —поточні активи;
МЗ —матеріальні запаси;
Пп —поточні пасиви [32, с. 143].
Коефіцієнтиплатоспроможності. Платоспроможність — це здатність фірми виконувати свої довгостроковізобов’язання в міру настання строків платежів. До основних коефіцієнтівплатоспроможності належать:
1) коефіцієнтзаборгованості (цей показник характеризує частку залучених засобів у загальній суміактивів фірми, тобто допомагає оцінити фінансову стійкість фірми, зробитивисновок щодо її здатності залучати додатковий капітал. Бажано, щоб цейпоказник не перевищував 50 %):
/> (1.5)
де Кз— коефіцієнт заборгованості;
З —загальна сума зобов’язань;
А— загальна сума активів [32, с. 143].
2) коефіцієнтспіввідношення залучених і власних коштів (він показує здатність фірмиповернути борги та відшкодувати збитки за рахунок власного капіталу. Бажано,щоб це співвідношення було на рівні до 25 %):
/> (1.6)
деКсзвк — коефіцієнт співвідношення залучених і власних коштів;
З —загальна сума зобов’язань;
ВК— власний капітал [32, с. 143].
Коефіцієнтирентабельності. Показникирентабельності характеризують здатність фірми отримувати прибуток на вкладенийкапітал. Вони є індикаторами фінансового стану та ефективності управлінняфірмою. До основних показників рентабельності належать:
1) коефіцієнт валового прибутку (показує рівеньприбутковості на кожну гривню обсягу продажу фірми, тобто характеризуєпотенційну дохідність фірми):
/> (1.7)
деКвп — коефіцієнт валового прибутку;
ВП —валовий прибуток;
П— обсяги продажу [32, с. 144].
2) коефіцієнтопераційного прибутку (дає змогу точніше відобразити прибутковість виробничоїдіяльності фірми, оскільки на нього не впливають особливості чинної системиоподаткування):
/> (1.8)
деКоп — коефіцієнт операційного прибутку;
ОП —операційний прибуток;
П— обсяги продажу [32, с. 144].
3) коефіцієнтчистого прибутку (є основним показником рентабельності, оскільки характеризує реальнуприбутковість діяльності фірми):
/> (1.9)
деКпр — коефіцієнт чистого прибутку;
ПР —чистий прибуток;
П— обсяги продажу [32, с. 144].
4) окупністьінвестицій(показує, наскільки ефективно здійснюється управління фінансами фірми з поглядувикористання можливих джерел прибутку):
/> (1.10)
де Оі— окупність інвестицій;
ПР —чистий прибуток;
А— загальна сума активів [32, с. 144].
5) окупністьвласного капіталу (дає змогу оцінити прибутковість вкладання коштів у започатковуванийбізнес):
/> (1.11)
деОВК — окупність власного капіталу;
ПР —чистий прибуток;
ВК— власний капітал [32, с. 144].
Складаючифінансовий план, необхідно усвідомлювати, що нормативні (середньогалузеві)значення фінансових коефіцієнтів є різними в різних сферах бізнесу. В однійгалузі, наприклад, типовим може бути відносно висока довгостроковазаборгованість, а в іншій— швидка окупність запасів. Оскільки кредитори таінвестори обов’язково враховують такі моменти, будь-які відхилення відповіднихфінансових коефіцієнтів від середньогалузевих параметрів обов’язково слідпояснити в фінансовому плані. Нормативні значення окремих фінансовихкоефіцієнтів, які відображають інтереси власників бізнесу, наведено у табл. 1.3.
Проведенийза допомогою фінансових коефіцієнтів аналіз майбутнього фінансового стануфірми, так само як і розробка планових фінансових документів фірми, грунтуєтьсяна певних передбаченнях та припущеннях. Тому часто виникає потреба перевіритипохідні (початкові) припущення. Таку перевірку прийнято називати аналізомчутливості.
Таблиця 1.3.
Нормативнізначення окремих фінансових коефіцієнтів за даними статистики розвинутих країн (%)Показник Сфера бізнесу виробництво оптова торгівля роздрібна торгівля Коефіцієнт валового прибутку 30 – 40 20 – 30 40 – 50 Коефіцієнт операційного прибутку 15 – 20 10 – 15 15 – 20 Коефіцієнт чистого прибутку 5 — 10 2 — 7 2 — 10
Джерело:Покропивний С.Ф., Соболь С.М., Швиданенко Г.О. Бізнес-план: технологія розробкита обґрунтування: Навч. посібник. – К.: КНЕУ, 1998. – с. 145.
Засвоєю сутністю аналіз чутливості є спробою оцінити достовірність висновків,отриманих в результаті складання бізнес-плану. Процедура аналізу чутливостіпередбачає розрахунки кількох варіантів прогнозів почерговим уведенням в нихключових припущень та оцінюванням впливу цих змін на майбутні фінансовірезультати діяльності фірми. Для того, щоб не втратити відправну точку аналізута запобігти плутанині, рекомендується змінювати припущення по одному,зберігаючи решту даних незмінними. Після цього можна досліджувати результатизмін за різних припущень. У процесі аналізу чутливості підприємець повиненсамостійно визначити межі допуску таких припущень.
Результатианалізу чутливості слід розглядати, виходячи з уже прийнятих у бізнес-планірішень. При цьому аналіз чутливості дає змогу виявити певний діапазон варіаційвихідних припущень, за межами якого здійснення даного підприємницького проектує проблематичним або недоцільним.
Напрактиці аналіз чутливості означає, що планові фінансові документирозглядаються з погляду кількох реальних перспектив. При цьому точного варіантапрогнозу може і не бути, зате буде знайдено певну кількість варіантівреалізації даного підприємницького проекту, які є можливими з погляду здоровогоглузду. Такий підхід до прийняття рішень є набагато ліпшим, ніж суто теоретичнірозумування, коли бажане беруть за дійсне.
Наприкінціфінансового плану мають бути узагальнені й охарактеризовані потреби фірми уфінансових ресурсах, які, власне, фірма й прагне отримати завдякипредставленому бізнес-плану, а також план повернення кредиторам та інвесторамїхніх коштів. Тобто в кінцевому параграфі фінансового плану підприємець маєвикласти свої пропозиції щодо:
· загальнихфінансових потреб фірми в плановому періоді;
· умов іпорядку отримання фінансових коштів;
· умов татермінів повернення коштів кредиторам та інвесторам, а також сум їхніхпередбачуваних доходів.
Визначитизагальні фінансові потреби фірми у плановому періоді, ураховуючи вже проведенів маркетинг-плані, виробничому, організаційному та фінансовому планахрозрахунки, порівняно просто. При цьому бажано, щоб відомості про основніочікувані стартові витрати було підтверджено копіями контрактів, угод,протоколів про наміри тощо.
Більшучастину фінансових коштів, необхідних для започаткування фірми, звичайно,надають засновники (власники). Проте на практиці, як правило, виникає потреба вдодатковому зовнішньому фінансуванні. Зовнішнє фінансування підприємницькогопроекту здійснюється в двох основних формах:
· абонеобхідні кошти позичаються (у грошовій чи товарній формі);
· або вониз’являються внаслідок продажу частини майна фірми одному, кільком чи багатьомфізичним або юридичним особам.
Можливітакож різні варіанти поєднання позичкового та акціонерного (пайового)інвестування.
Проблемазалучення зовнішніх фінансових коштів ускладнюється існуванням багатьох джерелфінансування, кожне з яких має свої переваги й недоліки. Завдання полягає втому, щоб знайти такий варіант поєднання джерел фінансування, який бизабезпечив досягнення мети і мав найнижчу ціну. При цьому практика свідчить, щофінансування через кредити доцільне для проектів, які пов’язані з розширеннямвиробництва на вже діючих підприємствах. За реалізації проектів, спрямованих настворення нової фірми або реалізацію технологічного нововведення, ліпшою формоюфінансування є акціонерний капітал.
Конкретнийвибір форм і джерел фінансування, визначення термінів та умов повернення коштівінвесторам і кредиторам залежить від різноманітних факторів і є предметоммайбутніх переговорів. У фінансовому плані необхідно тільки:
· чітковикласти бажані умови та порядок отримання необхідних фінансових коштів;
· визначититой процент за кредит або частку участі в прибутках, що їх власники бізнесуможуть запропонувати кредиторам чи інвесторам.
Головнезавдання тут — окреслити основні параметри майбутньої угоди та визначитисправедливу ціну за кредит або ту частку бізнесу, якою підприємець збираєтьсяпоступитися.
Оцінкуефективності інвестиційного проекту здійснюють за показниками:
· чистийприведений доход;
· індекс(коефіцієнт) доходності;
· індекс(коефіцієнт) рентабельності;
· періодокупності (недисконтований та дисконтований).
Нижче наведені основні формули для розрахункупоказників.
Чистий приведений дохід (чиста теперішня вартість) приодноразовому вкладанні інвестиційних витрат (ЧПДо) визначається так:
/> (1.12)
де />– сума чистого грошового потоку за окреміінтервали загального періоду експлуатації проекту. Розраховується за формулою:
де /> – сума чистогододаткового прибутку, що очікується, грн.;
/>– приріст амортизації(зміна загальної суми амортизації) у зв'язку зі зміною вартості основнихзасобів;
t – період життєвого циклупроекту;
n – кількістьперіодів в загальному розрахунковому періоді t ;
р – ставка дисконту (в частках одиниці).
Критеріальне значення ЧПД/> [26, с.28].
Індекс (коефіцієнт) доходності при одномоментних інвестиційнихвитратах по реальному проекту розраховується за наступною формулою:
/> (1.14)
де ІДо – індекс (коефіцієнт) доходності по інвестиційномупроекту при одномоментному здійсненні інвестиційних витрат.
Критеріальне значення ІД/> [26, с.28].
Період окупності може розраховуватись за двома методами – статичним (бухгалтерським) ідисконтним.
Недисконтований показник періоду окупності (ПОн) визначаєтьсястатичним методом і розраховується за наступною формулою:
/> (1.15)
де />– середньорічна сума чистого грошового потокуза період експлуатації проекту [26, с. 29].
Дисконтований показник періоду окупності (ПОд) визначається занаступною формулою:
/> (1.16)
Дисконтований показник періоду окупності як і недисконтований показникперіоду окупності повинні мати мінімальне значення так буде найвигіднішеінвестору [26, с. 29].
Бізнес-план є письмовим документом, в якомувикладено сутність, шляхи і способи реалізації підприємницької ідеї;охарактеризовані ринкові, виробничі, організаційні і фінансові аспектимайбутнього бізнесу та особливості керування ним. Він є основою для здійсненняпідприємницької діяльності, необхідною передумовою залучення інвесторів допроцесу фінансування розробки та реалізації підприємницької ідеї, доінноваційно-інвестиційних проектів.
У ринковій системі господарювання бізнес-план виконує дві важливіфункції: зовнішню (ознайомлення ділових людей із сутністю та ефективністюреалізації нової підприємницької ідеї) і внутрішню (опрацювання системиуправління реалізацією підприємницького проекту).
Бізнес-плани класифікуються за трьома основними ознаками: сферою бізнесу— виробництво, будівництво, торгівля,надання послуг, посередницька діяльність тощо; масштабамибізнесу — малий, середній, великий; характером продукту бізнесу — традиційний,принципово новий, продукти виробничо-технічного й споживчого призначення. Умежах кожної класифікаційної ознаки можна виокремлювати й розробляти: а) повнийбізнес-план комерційної ідеї або інвестиційного проекту (для потенційнихпартнерів та інвесторів); б) бізнес-план фірми (для ради директорів або зборівакціонерів); в) бізнес-план структурного підрозділу (для вищого керівництвафірми). Можуть також складатися спеціальні (скорочені) бізнес-плани для певногокола заінтересованих осіб, а також бізнес-плани розвитку конкретного регіонудля органів з бюджетними повноваженнями.
Конкретними цілями розробки бізнес-плану як багатофункціональногодокумента треба вважати такі:
· налагодженнякомунікацій між підприємцем і майбутніми постачальниками, продавцями танайманими працівниками;
· проектуваннясистеми управління започатковуваним бізнесом у конкретній сфері виробничоїдіяльності;
· своєчаснепередбачення можливих перешкод і проблем на шляху до успіху власної справи;
· формуваннята розвиток управлінських якостей підприємця;
· можливістьперевірки слушності власної підприємницької ідеї ще до її практичної реалізації.
Обов’язковою передумовою розробки високоякісного бізнес-плану єформування конкретногоінформаційногополя, тобто цілеспрямовано створюваної сукупності відомостейрізного характеру для забезпечення інформаційних потреб підприємця(господарника) в процесі бізнес-планування. для розробки бізнес-плану необхіднатака інформація: маркетингова (конкуренти, споживачі, ціни, особливостіпросування на ринок); виробнича (технологія, устаткування, виробничі площі,сировина й матеріали, персонал); фінансова (дохідність і рентабельність,кредити, податки, страхування); загальноекономічна й галузева (економічнаситуація, законодавство, політичні та соціальні умови, тенденції розвиткугалузі). При цьому важливо забезпечити об’єктивність, актуальність, своєчасність,комунікативність і наочність інформації.
Можливі такі джерела отримання інформації для розробки бізнес-плану:власний досвід практичної діяльності у відповідній сфері бізнесу; безпосередніконтакти з потенційними клієнтами, постачальниками, торговими агентами;статистична інформація про стан і тенденції розвитку галузі та конкретноїбізнесової сфери, діяльність конкурентів; поточні аналітичні огляди економічноїта ринкової ситуації; реклама, інформаційно-комерційні матеріали виставок(ярмарків), міжурядових угод, спеціалізованих науково-практичних конференцій(семінарів); вітчизняні та зарубіжні публікації з питань бізнесової(підприємницької) діяльності.
Загальна методологія розробки бізнес-плану, як правило, охоплює тристадії: початкову, підготовчу та основну. Початкова стадія є обов’язковою, колизасновується цілком нове діло. на цій стадії розробляється концепціямайбутнього бізнесу, в рамках якої здійснюється пошук підприємницької ідеї,вибір сфери діяльності та форми організації бізнесу, а також приймаєтьсярішення щодо способу започаткування бізнесу. На підготовчій стадії формуєтьсяінформаційне поле стосовно майбутнього бізнесу; виявляються сприятливі факторита загрози з боку зовнішнього середовища; оцінюються сильні й слабкі сторонифірми; формулюються її місія та конкретні цілі; вибирається її стратегія;виявляються можливі стратегічні альтернативи. На основній стадії відбуваєтьсябезпосереднє опрацювання конкретного бізнес-плану.
1.4 Особливостібізнес – планування зовнішньоекономічної діяльності підприємства
Бізнес– план зовнішньоекономічного проекту передбачає, як правило, обгрунтуванняефективності розробки, освоєння та розширення зовнішніх ринків для фірми. Зокрема,у ньому наводяться аналіз та характеристика ринку для проникнення та посиленняринкової позиції фірми, аналіз конкурентів, їх сильних та слабких сторін,аналіз конкурентних позицій своєї фірми (так званий SWOT — аналіз:strengths/weaknesses– opportunities/threats), аналіз зовнішнього середовищабізнесу: географічних, демографічних, організаційно-правових, політичних,економічних, соціально-культурних та інших умов ринку проникнення на зарубіжнихтериторіях та умови для розвитку даного виду зовнішньоекономічної діяльності вУкраїні.
Потіму бізнес плані подається опис зовнішньоекономічного проекту: характеристикатовару, призначеного на постачання закордон, місцезнаходження та характеристикапідприємства, що його виробляє, заходи із виведення товару на даний зовнішнійринок (формування збутової мережі, реклама та інші засоби стимулювання збуту,цінова політика).
Наступнимирозділами у бізнес-плані є характеристика виробництва та збуту, розділмаркетингової роботи.
Даліу бізнес плані наводяться дані поконкретній фірмі, для якої або на якій цейбізнес план розроблювали. Тут наводиться характеристика правового тафінансового положення фірми, указуютьсґ організаційні структури та ведучіспівробітники, відповідальні за реалізацію даного зовнішньоекономічногопроекту.
Потімнаводиться оцінка ризиків даного проекту, наводиться фінансовий план йогореалізації із указанням коштів, що виділяє фірма, та коштів, необхідних їй увигляді зовнішніх позичок. Розраховується точка беззбитковостізовнішньоекономічного проекту.
Бізнес план звичайно починається із резюме, де у стиснутій, лаконічнійформі наводиться короткий зміст основної його суті, і закінчується додатками,що ілюструють та обгрунтовують полдоження та статті плану.
Бізнес план зовнішньоекономічного проекту також відрізняється від звичайногобізнес плану, що стосується внутрішнього ринку, дослідженнями конкурентногосередовища, маркетинговими дослідженнями та вибором способу виходу підприємствана зовнішній ринок.
Після вибору найбільш адекватного конкурентним перевагам та потенціалуфірми зарубіжного ринку логічно постає питання щодо форм присутності на цьомуринку, а отже, і стратегій виходу на нього. Міжнародна бізнесова практикавиділяє три основні стратегії виходу на зовнішній ринок:
експортування,
спільне підприємництво,
пряме інвестування (рис. 1.7).
У випадку стратегії експортування виробництво залишається на національнійтериторії, що має свої недоліки та переваги. Спільне підпри-ємництво та прямеінвестування потребують вже організації виробництва за кордоном. При цьомудеякі форми спільного підприємництва реалізу-ються на основі укладенняконтрактів, без додаткових інвестицій, а спільне володіння та прямеінвестування передбачають інвестиції, тобто довгострокові вкладення капіталу впідприємства, соціально-економічні програми, підприємницькі та інноваційніпроекти. Це зумовлює виділення контрактних та інвестиційних форм стратегійвиходу на зовнішній ринок (рис. 1.8).
Експорт — вивіз за кордон товарів, які продані іноземним покупцям з метоюїх безпосереднього споживання, продажу або для перероблення.
Непрямий експорт — продаж товарів на зовнішньому ринку за допомогоюнезалежних маркетингових посередників.
Прямий експорт — продаж товарів на зовнішньому ринку самостійно.
Спільне підприємництво — об’єднання зусиль партнерів щонаймен-ше з двохкраїн з метою організації спільної комерційної справи.
Ліцензування — форма спільного підприємництва, яка базується на тому, щоліцензіар (продавець) передає ліцензіату (покупцеві) право на використаннявиробничого процесу, патенту, товарного знака в обмін на гонорар аболіцензійний платіж.
/>
Рис. 1.7. Стратегії виходу на зовнішній ринок
/>
Рис. 1.8. Контракти та інвестиційні форми стратегій виходу фірм назарубіжний ринок
Підрядне виробництво — форма спільного підприємництва, за якоїнаціональний виробник (продавець) укладає угоду із закордонними виробниками навиготовлення своєї продукції.
Управління за контрактом –– форма спільного підприємництва, за якоїнаціональний експортер передає зарубіжному партнеру «ноу-хау» вгалузі управління, а той забезпечує необхідний капітал.
Спільне володіння — форма спільного підприємництва, за якої об’єднуютьсязусилля зарубіжних та місцевих інвесторів з метою створення місцевогокомерційного підприємства, котрим вони володіють та керують спільно.
Пряме інвестування — розміщення капіталу у власні закордонні складальніабо виробничі підприємства, збутові філії.
Таблиця1.4.
Стратегіївиходу підприємства на закордонні ринки
ЕКСПОРТ
Непрямий експорт:
Через вітчизняних купців експортерів;
Через вітчизняних агентів з експорту;
Через вітчизняну кооперативну організацію;
Прямий експорт:
Через експортний відділ у власній країні;
Через збутове відділення чи філію за кордоном;
Через комівояжерів з експортних операцій;
Через закордонних дистриб'юторів чи агентів
СПІЛЬНА ПІДПРИЄМНИЦЬКА ДІЯЛЬНІСТЬ
Ліцензування;
Підрядне виробництво;
Управління за контрактом;
Підприємства спільного володіння
ПРЯМЕ ІНВЕСТУВАННЯ
Зборочні підприємства
Виробничі підприємства
Джерело: www.masters.donntu.edu.ua
Далі буде розглянуто особливості кожного способу виходу підприємства назовнішні ринки та умови їх використання. Під експортом розуміється реалізаціяна закордонних ринках товарів та послуг, що виробляються чи виконуються у своїйкраїні. Розрізняють прямий та непрямий експорт. Непрямий експорт має місце,коли вироби та послуги реалізуються, через посередників:
а) вітчизняний посередник-експортер отримує продукцію від виробника тапродає її за кордон;
б) вітчизняний агент-експортер шукає покупців за кордоном та домовляєтьсяпро поставки, розраховуючи на отримання комісійної винагороди;
в) кооперативна організація здійснює експорт від декількох виробників тачастково під їх адміністративним контролем;
г) керуюча експортом фірма керує експортною діяльністю компанії за певнувинагороду.
Непрямий експорт особливо необхідний в умовах, коли виробник не маєдостатньої інформації про зовнішній ринок або досвіду роботи на ньому, томувіддає перевагу зменшенню власного ризику, передаючи функцію збутупосередницькій фірмі. Непрямий експорт має дві переваги: по-перше, йогоздійснення не потребує значних засобів, відсутня необхідність створенняекспортного відділу, який буде займатися продажем за кордоном чи встановлюватиконтакти з іноземними партнерами. По-друге, такий експорт менш ризикований, томущо посередники діють за своєю ініціативою, спираючись на знання кон'юнктуризакордонних ринків, та пропонують виробнику додаткові послуги.
Концепція маркетингу повинна враховувати можливість здійснення в активнійта пасивній формах. При активній формі ініціатива стосовно закордонних поставоквиходить від вітчизняних інститутів — виробника або експортера. Пасивнийекспорт має протилежне джерело: імпортер або якийсь іноземний інститут (нерідкодержавні організації іноземної держави) веде пошук необхідної для нихпродукції. В деяких випадках пасивний експорт проявляється в виглядінерегулярного. Це такий рівень включення до світової торгівлі, коли фірма часвід часу експортує свої надлишки та продає товари місцевим оптовикам, що єпредставниками закордонних фірм. Про прямий експорт кажуть, якщо виробникпродає свої товари та послуги самостійно. При цьому несуттєво, чи продав вінпродукцію кінцевому споживачеві або посереднику. Робота на зовнішньому ринкупов'язана з суттєвими витратами та підвищеним ступенем ризику, що компенсуєтьсяекономією на оплаті послуг посередника. Відомо декілька способів організаціїпрямого експорту:
а) експортний відділ чи підрозділ, в обов'язки якого входить здісненняпродажу за кордоном та організація збору необхідної інформації про ринок,експортний відділ може трансформуватися в автономний підрозділ, який будеакумулювати інформацію та керувати всією експортною діяльністю;
б) закордонний відділ продажу чи дочірня компанія, дозволяє виробникускористуватися ефектом безпосередньої присутності на ринку та здійснюватиконтроль за виконанням маркетингових програм; закордонний відділ продажуздійснює реалізацію та розподілення продукції, інколи на нього покладаютьсяорганізації, зберігання та просування товарів, демонстраційного та обслуговуючогоцентру;
в) торгові представники, для пошуку закордонних клієнтів компаніявикористовує своїх торгових представників;
г) іноземні дистриб'ютори чи агенти, для організації продажу продукціїкомпанія звертається до закордонних дистриб'юторів чи агентів, які можуть бутинаділені виключними чи обмеженими правами на представництво виробника в конкретнійкраїні.
Експорт значно ускладнює реалізацію усіх функцій маркетингу. Особливо цестосується обробки ринку, реалізації та дистрибуції. Крім того, експортерзустрічається з необхідністю переорієнтації всіх задач на нові умови, що частопотребує перерозподілу капіталу, структурних змін у кадровому потенціалі і т.п.Особливо важким такий перехід в новий якісний стан є для малих та середніхпідприємств. Для більшості з них виходом є використання форм експортноїкооперації. Експортна кооперація в світовій практиці отримала широкий розвитокта характеризується великою різноманітністю форм. Перш за все експортнакооперація це співробітництво на добровольчій основі двох і більше юридично таекономічно самостійних підприємств на основі укладання угоди чи договору. Цеспівробітництво направлено на рішення спільних задач в сфері експорту.Співробітництво в області експорту часто приводить до звичайних спільних дій групинезалежних фірм, що мають взаємозв'язані продукцію та ринки, що розширює їхможливості при проведенні міжнародних операцій. В інструментальному таінституціональному плані міжнародна кооперація побудована на використаннівеликого арсеналу методів та механізмів, за допомогою яких вирішуються задачіпо обробці закордонних ринків.
Використання ліцензування для виходу на зовнішній ринок та розширеннязв'язку з закордонними партнерами передбачає як експорт так і імпорттехнологій. Ліцензійне виробництво полягає в тому, що вітчизняний оферент(ліцензіар) передає закордонному виробнику (ліцензіату) права на використанняноу-хау на продукт та виготовляти цей продукт на умовах оплати певноголіцензійного збору чи винагороди. При цьому ліцензійні договори містять не меншдвох аспектів. По-перше, вони відображають специфіку об'єкту ліцензії. В їхчислі виділяються патенти, виробничі моделі та зразки, товарні знаки та торговімарки, незахищені ноу-хау. По-друге, при придбанні ліцензії часто фіксуютьсяпевні обмеження на використання, експлуатацію і т.п. відповідно видові ліцензіїнабувають форму ліцензій на виробництво, використання та збут. Ліцензійніконтракти встановлюють вид прав на використання, експлуатацію та отриманнядоходу, а також період, на який вони передаються (частіше на 5-10 років).Нерідко обмовляються можливості та умови продовження договору. Перевагиторгівлі ліцензіями для ліцензіара полягають в тому, що він має можливість:
а) в короткі строки окупити витрати на науково-дослідницькі роботи, використаніна розробку винаходу;
б) одержати додатковий прибуток за рахунок швидкого освоєння винаходу івипуску на його основі нової продукції;
в) використати місцеву, більш дешеву робочу силу;
г) забезпечити близькість до джерел сировини;
д) перебороти валютні та митні обмеження.
Головною перевагою ліцензійного виробництва є те, що крім ноу-хаузакордон не вивозиться ніяких матеріальних цінностей. При цьому вонопозбавляється необхідності проявлення власної активності. Саме тому данийнапрямок дуже популярний серед малих та середніх підприємств. В останні рокинайбільш розповсюдженою формою господарчої інтеграції крупного та малоговиробництва, особливо в сфері послуг та торгівлі, стала система договірнихвідносин типу франчайзинг.
Франчайзинг це можливість використання відпрацьованих та виправдавшихсебе технологій, відому торгову марку, можливість навчатися та отримуватинеобхідні консультації. Всі ці можливості можуть представити ті, хто вже маєдосвід, знання, володіє технологічними секретами або ноу-хау, хто створив собіпевний імідж в світі бізнесу та у споживачів. Все це нематеріальний, але доволіцінний при правильному користуванні капітал. Правильно спланована таобґрунтована програма франчайзингу дозволяє франчайзеру суттєво розширити межісвоїх можливостей, визначити головні напрямки своєї діяльності, прогнозуватисвої майбутні доходи, швидко отримати суспільне визнання, укріпити свої ринковіпозиції.
Від франчайзі зазвичай вимагається:
а) початковий внесок для отримання права на навчання, використання імені,торгівельного знаку и т.п.;
б) постійні внески — частіше у вигляді частки з обороту — в оплату за поточнекерівництво та навчання;
в) внески на цілі маркетингу та збуту (на покриття витрат з реклами,просуванню товару, дослідження ринку і т.п.) — частіше у вигляді частки зобороту;
г) суворе дотримання форм і методів роботи, включаючи порядок управління,стандарти якості, уніформу співробітників і т.п.
Франчайзер зі свого боку забезпечує франчайзі:
а) початковим навчанням управлінню та веденню справ;
б) постійною допомогою у підготовці та перепідготовці кадрів,консультаціями з усіх питань управління та маркетингу.
Франчайзинг застосовується в основному в сфері розподілення продукції тапослуг. Франчайзинг має як переваги, так і недоліки. Переваги для франчайзераполягають в наступному:
а) франчайзинг дозволяє франчайзеру збільшити кількість торгових пунктів(виробництв), що розповсюджують продукцію чи надають послуги. Для розширеннясправи не вимагається великих власних капіталів;
б) розширює джерела доходів (прибутків) за рахунок зусиль франчайзі;
в) знижує рівень витрат виробництва і повернення на одиницю товару, томущо франчайзі сам покриває витрати на утримання свого підприємства;
г) право франчайзі використовувати торгову марку згідно до франчайзу захищенометодом патентування торгової марки.
Недоліки франчайзингу для франчайзера:
а) франчайзеру буває важко контролювати франчайзі, оскільки він не можебезпосередньо керувати ними;
б) можливість згубити свою репутацію через погану роботу франчайзі;
в) франчайзер не може бути певен, що всі франчайзі подають йому правдивідані про свою діяльність.
Однією з форм сумісного підприємництва — є керування за контрактомManagement Contracting, вона знаходить широке використання в країнах щорозвиваються, які мають капітал та персонал, але не мають необхідних ноу-хау такваліфікованих робітників. Пропозиції відносно кооперації з участю закордонногокапіталу в цих країнах часто відхиляються через страх допустити безмірнуіноземну присутність. Угода на проведення комплексу робот в області менеджментуобмежено в часі, і наприкінці угоди закордонні спеціалісти будуть замінені намісцевих. Отже, використовуючи Management Contracting, фірма експортує нетовар, а управлінські послуги. Частіше за все це здійснюється у форміконсультацій для іноземних компаній. В сучасних умовах для використанняManagement Contracting відкриваються абсолютно нові можливості, які в світовійпрактиці ще не мали широкого використання. Мова йде про придбання ноу-хау вобласті менеджменту діючими підприємствами, багато з яких приватизуються.
Виробництво за контрактом (Contract Manufacturing) полягає в тому, щоіноземне підприємство приймає на себе обов'язки виготовляти на власнихвиробничих потужностях продукцію, придбання якої гарантується вітчизняноюфірмою договором на тривалий термін. Ситуації в яких виникає необхідністьзвертатися до такої форми, можна певною мірою типізувати. Використання її маєсенс при дефіциті власних потужностей та наявності великих перешкод дляекспорту в відповідну країну або його високої вартості, а також в умовах, коливиробництво в чужій країні дешевше завдяки низьким матеріальним витратам таневисокому рівню заробітної платні.
Особливе місце серед способів виходу підприємства на зовнішній ринокналежить прямому інвестуванню чи трансферту капіталу. Інвестування можевиконуватися підприємством самостійно або разом з господарчими суб'єктамикраїни, в яку ввозиться капітал. В останньому випадку мова йде про створенняспільного підприємства (Joint Venture). При самостійному вкладенні капіталу закордоном фірма приймає підприємство під свою повну відповідальність. Спільнепідприємство — підприємство, яке базується на спільному капіталі суб'єктівгосподарчої діяльності України та іноземних суб'єктів господарської діяльності,на спільному управлінні та на спільному розподілі результатів та ризиків.Основними мотивуючими факторами для підприємства для створення спільного підприємстваза кордоном можуть бути:
а) освоєння нових ринків збуту і, відповідно, збільшення прибутку через зростанняпродажу новим покупцям;
б) краще забезпечення надійного і довготривалого доступу до джерелсировини й енергоносіїв;
в) розширення діючих виробничих потужностей;
г) зниження собівартості виробництва і поліпшення його конкурентнихпараметрів завдяки можливості використання дешевих факторів виробництва,зокрема робочої сили;
д) економія часу і капітальних витрат завдяки можливості купити вжеіснуючі та діючі потужності;
е) забезпечення можливості господарського маневрування, використаннядодаткових важелів поліпшення позицій на ринку;
є) перспективне придбання того або іншого привабливого об'єкта в повнувласність;
ж) використання збутової мережі партнера й відомих у світі торговихмарок;
з) загальне поліпшення умов ринкової роботи й більш повне і ефективневикористання ряду інших маркетингових чинників.
Можна виділити дві основні форми трансферту капіталу за кордон, коли насебе приймаються переважно всі ризики: зборочне виробництво та повневиробництво продукту. Різниця між ними в основному в кількості виробничих фаз,що передбачається виконувати в іншій країні. Зборочне виробництво в закордоннихфіліях характеризується трансфертом капіталу, засобів виробництва, персоналу таноу-хау в країні присутності з метою заснування та експлуатації власних виробництвдля здійснення монтажу кінцевого продукту з вузлів та деталей. Отже, закордонніпідприємства з технологічної точки зору є організацією виробничого процесу найого останній фазі. Економічна вигода зборочного підприємства в закордоннихфіліях полягає в використанні господарчого законодавства країни присутності зметою отримання додаткового ефекту у порівнянні з постачанням готовоїпродукції. Організація зборочних робот за кордоном доцільно у випадках, коли вцільовій країні існують обмеження для закордонних експортерів. Наприкладпроведення відкритих конкурсів на розміщення урядових замовлень чи виконаннякрупних проектів, в яких мають право приймати участь лише зареєстровані тафункціонуючі в країні підприємства. Великий набір факторів, що визначають економічнезначення власного зборочного виробництва за кордоном, пов'язано з витратами.Перш за все це відноситься до прямих витрат: заробітній платі, сировині,допоміжним матеріалам, матеріалам виробничого призначення, постачаннямкомплектуючих деталей. Враховуючи, що тарифи та інші збори на ввезення ввідповідні країни деталей та комплектуючих для зборки нижче, ніж на експортготових виробів.
Організація зборочного виробництва на закордонних філіях звільняєпідприємство від кон'юнктурної залежності на вітчизняному ринку. Особливо цеважливо при змінах валютного курсу. Виробництво продукту на власних закордоннихфіліях представляє собою узагальнююче поняття, що характеризує форми виробничоїдіяльності на ринках чужих країн, що забезпечує виготовлення складових частинпродукту та їх зборку в кінцевий продукт. Виділяють чотири види такоговиробництва: виробництво первісного продукту (виготовлення деталей), зборка,переробка давальницької сировини, комплектне закордонне виготовлення.Виробництво первісного продукту (виготовлення деталей) представляє собоюперенесення на закордонну філію однієї чи декількох фаз виробництва продукту чивиготовлення деякої частини деталей та вузлів кінцевого продукту. Мова йде пропідприємство, що є субпостачальником, яке може постачати продукцію як головномупідприємству, так і інші підприємства країни присутності та третіх країн.Можливе також постачання зборочних фірм прикордонних країн. Позитивне рішеннявідносно організації виробництва первісного продукту за кордоном приймається приумові зниження витрат на виробництво (нижчі ціни на енергоносії, робочу силу,тощо); наявності можливості використання пільг для іноземного капіталу тапереходу до організації виробництва продукту в цілому; приближення до місцярозташування фірм-покупців продукції, для яких одночасно можна виконуватизамовлення по завозу товарів. До того ж створення нових робочих місць сприяєформуванню позитивного іміджу компанії в країні, що приймає. Компанія повністюконтролює інвестиції та проводить виробничу та маркетингову політику, щонайкращим чином відповідає її довгостроковим цілям. Основним недоліком прямогоінвестування є те, що компанія не застрахована від погіршення ринкових умов,девальвації валюти чи експропріації її власності в разі будь-яких політичних потрясінь.
Функціонування закордонних філій з функціями зборки пов'язано з відносновисоким впливом функції збуту. Це зумовлює потребу в потужній службі маркетингуз різноманітними функціями. Особлива увага повинна при цьому повиннаприділятися зв'язкам з клієнтами, вивченню та формуванню попиту на продукцію тасервісному обслуговуванню. Виникає додатково в більшому чи меншому обсязіфункція маніпулювання над товаром, пов'язана з необхідністю пристосування йогодо смаків місцевих споживачів. В особливості це стосується кольорової гамипродукції, її форми, смакових добавок і т.п. в залежності від виду продукту.
Міжнародне маркетингове дослідження — це система збору, обробки, аналізута прогнозування даних, необхідних для прийняття рішень у міжнародній маркетинговійдіяльності.
Метою будь-якого міжнародного маркетингового дослідження є зменшенняризику від рішень стосовно міжнародної активності фірми. Мінімізація ризикудосягається на основі використання висновків міжнародного маркетинговогодослідження в прийнятті рішень. Під висновками міжнародного маркетинговогодослідження розуміється систематизована інформація про стан та можливі варіантирозвитку об’єкта дослідження.
Стан інформації визначає ступінь обгрунтованості міжнародногомаркетингового рішення [65, с. 154].
Проведення міжнародного маркетингового дослідження необхідно дляприйняття рішень з таких питань:
•сегментація світового чи зарубіжного ринку, її необхідність, критерії таумови успішної сегментації;
•вибір ринку, країни для розвитку міжнародної діяльності;
•обгрунтування стратегії виходу на зарубіжний ринок (експортування,спільне підприємництво чи пряме інвестування);
•обгрунтування елементів міжнародного маркетингового комплексу (товарноїта цінової стратегії, каналів розподілення, системи просування);
• розробка міжнародної маркетингової стратегії;
• створення міжнародного маркетингового плану.
Особливості міжнародного маркетингового дослідження наведено на рисунку1.9.
/>
Рис. 1.9. Схема поля маркетингового дослідження
Особливості міжнародного маркетингового дослідження:
1. Велике поле дослідження
2.Технічні труднощі збору інформації:
– повна відсутність інформації,
– ненадійна статистична інформація,
– обмеження на доступ до інформації,
– мовні труднощі (переклад, діалекти),
– поведінка респондентів.
3.Висока вартість досліджень, особливо збору первинної інформації.
4.Труднощі порівнянь та пояснень.
5.Проблеми розробки рекомендацій.
Міжнародне маркетингове дослідження має чотири логічно взаємопов’язані,послідовні стадії:
I. Визначення вимог до інформації;
II. Збір даних;
III. Аналіз;
IV. Упровадження.
У практиці дослідження зарубіжних ринків виділилося чотири основних типидосліджень:
– попереднє,
– поглиблене,
– спеціальне,
– тест.
Попереднє маркетингове дослідження зарубіжного ринку дає варіантиможливого прибутку фірми залежно від місткості ринку, можливого обсягу продажутоварів та меж можливої ціни реалізації (табл. 1.5).
Серед маркетологів вважається, що попереднє дослідження повиннопроводитися власними силами, і тільки після нього слід замовляти поглибленеміжнародне маркетингове дослідження. Як бачимо з таблиці 1.5, варіантність іобгрунтованість попереднього дослідження значною мірою залежить від того,наскільки точно визначена місткість ринку, яка може бути реальною тапотенційною. Реальна місткість ринку — це обсяг (кількість чи вартість) товару,який може придбати (купити, взяти в кредит) ринок уже сьогодні. Як реальна, такі потенційна місткість (ємність, емкість) ринку вимірюється в натуральних абовартісних показниках за рік.
Таблиця 1.5.
Зміст попереднього міжнародного маркетингового дослідженняНеобхідна інформація Дії маркетолога Результат
Макроекономічні показники
(ВВП, ВНП, структура виробництва, обсяги виробництва, позитивні та негативні тенденції попиту та пропонування, демогра-фічна статистика тощо) Аналіз за допомогою методів статистики, економетрії, соціометрії тощо; прогнозування методами екстраполяції, експертних оцінок, статистичного моделювання, аналогових моделей тощо Місткість ринку (реальна та потенційна) Дані про місцевих та іноземних конкурентів (кількість, обсяги продажу, ступінь відомості товарної чи торгової марки, досвід роботи на цьому ринку, конкурентні переваги тощо) Оцінка власної конкурентної позиції, прогнозування обсягу продажу Варіанти можливого обсягу продажу (V) Реакція місцевого попиту на ціни і ціни конкурентів (ставлення споживачів до показників «ціна — якість», цінові стратегії конкурентів тощо)
Розрахунок варіантів можливої ціни продажу (Ц)
Оцінка потенційного товарообігу
Т= V·Ц Варіанти можливого товарообігу Дані про собівартість виробництва та експортні витрати Розрахунки можливого прибутку Варіанти можливого прибутку
Для визначення реальної місткості зарубіжного ринку доцільнокористуватися такою формулою:
M p = Bн + I – E (1.17)
де Мр — реальна місткість зарубіжного ринку;
Вн — національне виробництво даного товару на території країни;
І — імпорт даного товару;
Е — експорт товару [65, с. 156].
За необхідності більш точної оцінки реальної місткості зарубіжного ринку,та у випадках, коли товар може експортуватися чи імпортуватися у складі іншоготовару (наприклад, акумуляторні батареї в складі транспортних засобів),доцільно використовувати розширений варіант формули:
Mp = Bн + I – E + З + Iк – Ек (1.18)
де Мр — реальна місткість зарубіжного ринку;
Вн –– національне виробництво даного товару на території країни;
І — імпорт даного товару;
Е –– експорт товару;
З –– залишки товару, нереалізованого в минулому році;
Iк — імпорт даного товару в складі комплексного виробу;
Ек — експорт даного товару в складі комплексного виробу [65, с. 156].
Потенційна місткість зарубіжного ринку — це обсяг (кількість чи вартість)товару, який зможе придбати ринок за певних умов. Залежно від умов, якіпрогнозуються, потенційна місткість може бути як більшою, так і меншою зареальну місткість.
Для оцінки потенційної місткості зарубіжного ринку доречно використатиформулу:
МP = Ч · kc · ke – (H – З – З) – A + I – E (1.19)
де МP — потенційна місткість зарубіжного ринку;
Ч — чисельність групи споживачів товару;
kc — рівень (коефіцієнт) споживання в базисному періоді, або нормативспоживання товару (нормативи: фізіологічні — для продуктів харчування;раціональні –– для непродовольчих товарів та послуг; техніко-технологічні — длязасобів виробництва, сировини та матеріалів);
ke –– коефіцієнт еластичності попиту від цін та доходів;
Н –– насиченість ринку (обсяг товарів, які є в користуванні населення,або засобів виробництва на підприємствах);
ЗF –– фізичне зношування товарів у користуванні;
ЗM –– моральне зношування товарів у користуванні;
А –– альтернативні ринку форми задоволення потреб (тіньовий ринок,натуральні джерела споживання) та товари — субститути;
І –– імпорт даного товару;
Е –– експорт даного товару [65, с. 157].
У наступному розділі даного дипломного проекту буде розглянуто тапроаналізовано господарську та зовнішньоекономічну діяльність ДП ВАТ «Київхліб»Хлібокомбінату № 11.
Розділ 2. Загальна характеристикавиробничо – господарської та зовнішньоекономічної діяльності ДП ВАТ «Київхліб»Хлібокомбінату № 11
2.1 Аналіз виробничо-господарськоїдіяльності підприємства
Історіяспівпраці Київських хлібопекарських підприємств почалася більше 70 років тому,коли у 1930 р. був створений Київський трест «Головхліб». Спочатку дойого складу входили в основному малопотужні пекарні й лише два новозбудовані натой час хлібозаводи — №2 і №3.
Піднесенняпромислового хлібопечення почалося після створення у 1931 році об'єднання«Союзпромхлібопечення» та проектної організації«Хлібпроект», згодом — «Діпрохарчопром». Після цього у 1932р. був збудований хлібозавод №1, у 1934 р. -хлібозаводи №4 та №5.
Уповоєнні роки, У зв'язку із зростанням населення Києва, виникла потреба успорудженні нових хлібозаводів. У 1944 р. в складі тресту було організованоконтору матеріально-технічного постачання «Київхлібпостач» з метоюзабезпечення хлібозаводів необхідною сировиною, паливом, будівельними та іншимиматеріалами.
У1948 р. на базі реконструйованої пекарні №8, а також пекарень №1 і №7 булостворено хлібокомбінат №8.
У1955 р. на базі ремонтних майстерень та деревообробного заводу трест почавпрацювати ремонтний комбінат, з 1966 р. — ремонтно-монтажний комбінат.
У1961 р. Київському тресту хлібопекарської промисловості переданіБілоцерківський, Васильківський та Фастівський хлібокомбінати. У 1965 р. ставдо ладу хлібозавод №9 (нині дослідний хлібозавод), у 1972-му — хлібозаводи №11та Броварський, у 1975-му — хлібозавод №12.
У1976 р на базі Київського тресту хлібопекарської промис-ловості було створенеКиївське виробниче об'єднання хлібо-пекарської промисловості, згодом — Державнепідприємство «Київхліб». У 1976 — 1977 рр. до його складу ввійшлиБогуславськпй, Макарівський, Переяслав-Хмельницький і Сквирськнй хлібозаводи, ав 1988 р. — недобудований Славутицький хлібозавод, який став до ладу наприкінціцього ж року. І, нарешті, у 1995 р. було введено в експлуатацію новийхлібокомбінат №10.
Відкритеакціонерне товариство «Київхліб» створене на базі державногопідприємства «Київхліб» у 1996 р. Нині це одне з найбільшиххлібопекарських підприємств України, до складу якого входять 17 хлібопекарськихпідприємств (дев'ять у м.Києві та вісім — у Київській області),ремонтно-монтажний комбінат, інформаційно-обчислювальний і навчальний центри таконтора матеріально-технічного постачання «Київхлібпостач».
Усіхлібопекарські підприємства акціонерного товариства -це сучаснівисокомеханізовані заводи, де постійно триває реконструкція, монтується новеустаткування, нарощуються потужності, підвищується технічний рівень, вживаютьсязаходи щодо поліпшення якості продукції та розширення асортименту.
Впроваджуєтьсятехніка нового покоління — персональні комп'ютери, розробляються тавпроваджуються передові технології електронної обробки інформації, що дозволяєоперативно отримувати достовірну інформацію про роботу будь-якого підприємствазокрема і всіх підприємств у цілому.
Насьогодні потужність ВАТ «Київхліб» становить понад 1700 т на добухлібобулочних і 12,6 тис. т на рік кондитерських виробів, а асортимент налічує470 найменувань хлібобулочних і 460 найменувань кондитерських виробів,більшість з яких розроблені спеціалістами акціонерного товариства. Тількипротягом 2002 р. розроблено та затверджено документацію на 248 найменуваньнових видів продукції, з яких 172 вже впроваджено у виробництво.
Нахлібозаводах виготовляють дієтичні та діабетичні вироби. Майже всі вонирозроблені спеціалістами акціонерного товариства і схвалені Міністерствомздоров'я України.
Продукціюхлібозаводів презентують на виставках, споживчих конференціях, конкурсах, девона посідає провідні місця, широко рекламують у фірмовій торгівлі, що налічує90 одиниць, у тому числі 39 магазинів, які є на всіх заводах.
Кожнепідприємство має автомобільний парк. Це дає можливість своєчасно доставлятипродукцію замовникам та організовувати виїзну торгівлю.
Стабільнуроботу підприємств забезпечують висококваліфі-ковані кадрові працівники. Назаводах немає плинності кадрів, створюються нові робочі місця, які заповнюютьмолоді кваліфіковані робітники по закінченні навчального центру акціонерноготовариства.
Відданапраця багатьох робітників АТ «Київхліб» відзначена державниминагородами і подяками.
Значнаувага приділяється соціально-побутовим питанням: усі підприємства маютьмедпункти, їдальні, на заводах зі значною кількістю працюючих діютьстоматологічні кабінети, кімнати відпочинку, сауни, басейни. З молодихпрацівників створені команди з семи видів спорту. Закінчується будівництво базивідпочинку на березі Чорного моря для працівників Білоцерківськогохлібокомбінату [55, с. 1].
Введенняв експлуатацію Київського хлібозаводу №11 наприкінці 1972 р. було новорічнимподарунком для жителів лівобережного району м.Києва. Підприємство збудоване затиповим проектом, його потужність — 65 т пшеничних сортів хліба тахлібобулочних виробів на добу. Біля витоків виробництва були директорП.Гітельман, головний інженер А.Косован, головний механік М.Богдан.
Звідстані в 30 років можна зробити висновок, що головним фактором становленняпідприємства були його люди. Ще під час будівництва на завод прийшли чималоучнів профтехучилища, зокрема Г. Масловська, Т. Демінська, Н. Рокотянська,Р.Кравець, Галина і Зоя Семенюки, Л. Дорошенко та інші. З часом вони сталипровідними спеціалістами заводу, очолили бригади.
Колектив,де в 1973 р. було 350 працівників, разом з керівниками доклав неабияких зусиль,щоб за короткий термін увести в експлуатацію шість технологічних ліній та забезпечитинасе-лення лівобережного району столиці продукцією високої якості.
З1985 р., коли підприємство очолили директор Л.Русавський і головний інженерВ.Мась, на заводі почалося нарощування потужності та технічне переоснащеннявиробництва: на п'яти лініях печі було замінено на більш потужні, побудованоновий сухарно-бубличний цех, який спеціалізується на виробництві соломки, сушкита здобних сухарів. У результаті потужність зросла майже вдвічі й завод отримавстатус хлібокомбінату.
Зметою поліпшення якості продукції та розширення асортименту у 1995 р. почаласяреконструкція технологічних ліній із заміною устаткування. Введено вексплуатацію лінію виробництва житніх сортів хліба, встановлені малопотужніпечі для виготовлення здобних і кондитерських виробів. Нині в асортиментіблизько 90 найменувань найрізноманітнішої продукції.
Вагомийвнесок у реконструкцію і технічне переоснащення під-приємства зробили заводськіноватори О.Пашин, М.Бабка, А.Демінський, М.Колонтаєв, М.Петрановський,В.Гонтажевський та інші [56, с. 1].
Дочірнє підприємство ВАТ «Київхліб» хлібокомбінат №11 створенезгідно з Законом України «Про господарські товариства» та здійснюєсвою діяльність на підставі Статуту відкритого акціонерного товариства «Київхліб».
Хлібокомбінат №11 є юридичною особою. Юридична та фактична адресахлібокомбінату- Київ-93, вул. Бориспільська,24, що знаходиться а Дарницькомурайоні м. Києва.
Відповідно до Статуту основними видами діяльності є: виробництво тареалізація хлібобулочних та кондитерських виробів .
До складу підприємства станом на 1.01.2006 р. входять наступні структурніпідрозділи :
Цех № 1 Хлібобулочний цех ;
Цех № 2 Cухарнобубличний цех ;
Цех № 3 в м. Славутич ;
Дві торгові точки: магазин та кіоск [33, с. 2].
Визначимо спочатку сильні та слабкі сторони досліджуваного підприємства уформі таблиці (дивіться додаток В).
Наступним крокомданого аналізу стратегічного менеджменту підприємства буде дослідження йогозовнішніх можливостей та загроз (представимо їх у вигляді таблиці).
Таблиця 2.1.
Загальні зовнішні можливості тазагрози ДП ВАТ «Київхліб» Хлібокомбінату №11 для SWOT аналізу Потенційні зовнішні можливості, О Потенційні зовнішні загрози, Т
1) зростання доходів населення; обслуговування нових додаткових груп споживачів у довготерміновій перспективі;
2) входження у нові сегменти ринку у довготерміновій перспективі;
3) розширення виробництва для задоволення потреб споживачів у довготерміновій перспективі;
4) обґрунтоване законодавство у довготерміновій перспективі.
1) інфляція;
2) зниження рівня доходів населення;
3) зміни в потребах і смаках споживачів;
4) уповільнений темп зростання ринку.
Джерело: таблицюскладено автором
Виходячи із оцінки внутрішнього стану ДП ВАТ «Київхліб»Хлібокомбінату №11 та досліджень зовнішнього оточення, проведемо SWOT-аналіздля цього підприємства.
Таблиця 2.2.
Матриця SWOT для ДП ВАТ «Київхліб» Хлібокомбінату №11 Сильні сторони (S) Слабкі сторони (W) Можливості, О
СіМ
Використовуючи сильні ринкові позиції, аналіз ринкової ситуації, конкурентні переваги підприємства може ввійти в нові сегменти ринку, обслуговувати додаткові групи споживачів; маючи значні виробничі потужності ВАТ «Київхліб» Хлібокомбінат №11 може розширити виробництво, використовуючи свій багатий досвід роботи за умов належного фінансування.
СлЗ На основі можливості ВАТ «Київхліб» Хлібокомбінату №11 проникнення на нові сегменти ринку, обслуговування нових додаткових груп споживачів, розширення виробництва у довгостроковій перспективі компанія може розробити ресурсозберігаючу стратегію, розширити ринки збуту своєї продукції за умов належного фінансування виробництва. Загрози, Т
СіЗ
ДП ВАТ «Київхліб» Хлібокомбінат №11 виробляє продукцію без вмісту консервантів (емульгаторів, стабілізаторів, ароматизаторів), хоча вона не має великих термінів зберігання, проте завжди користуватиметься попитом серед споживачів завдяки своїй безпеці для здоровя. Використовуючи таку чесну стратегію щодо населення підприємство може подолати загрози та тимчасові труднощі завдяки високим стандартам якості продукції.
СлЗ
Компанія має спрямувати свою діяльність на мінімізацію неефективної системи стимулювання праці, слідкувати за доцільністю розмірів виробництва та розробити ефективну ресурсозберігаючу стратегію. Також ДП ВАТ «Київхліб» Хлібокомбінат №11 має звести до мінімуму вплив інфляції, зменшення доходів населення, зміни смаків та потреб споживачів, уповільнення темпів зростання ринку.
Джерело: таблицюскладено автором
На основі визначених місії, цілей підприємства, зовнішніх та внутрішніхфакторів впливу відбувається формування стратегічного набору (формуваннякорпоративних стратегій та стратегій на рівні стратегічного господарськогопідрозділу).
Після того, як визначена загальна ідея розвитку підприємства, стаєможливим побудувати функціональні стратегії реалізації загальної ідеї. Дляцього потрібно переписати всі проблеми та переваги, які є у ВАТ «Київхліб»Хлібокомбінату №11 та вказати найбільш загальні рішення для них. Потім цірішення деталізуються за функціональними напрямками: виробництво, фінанси,маркетинг, кадри, організаційна культура та доводяться до кожногофункціонального керівника.
Таблиця 2.3.Набір функціональних стратегійрозвитку ДП ВАТ «Київхліб» Хлібокомбінату №11У виробництві
1) забезпечення дотримання технічних стандартів виготовлення продукції, її високої якості;
2) проведення подальшого удосконалення, модернізації, модифікації технічного оснащення та підвищення загального рівня фондоозброєності праці. У маркетингу
1) подальше удосконалення та посилення маркетингової політики;
2) збільшення потужності маркетингової збутової політики; розширення каналів розподілу продукції та ринків збуту; вихід на нові сегменти ринку та на нові ринки;
3) вдосконалення маркетингових комунікацій. У фінансах
1) дотримання курсу стабільності основних фінансових показників;
2) поступове збільшення прибутку та рентабельності. У кадрах
1) забезпечення збереження раціонально підібраного та розставленого персоналу;
2) випередження темпів приросту продуктивності праці над рівнем заробітної плати;
3) налагодження більш досконалої системи стимулювання праці. В організаційній культурі
1) проводити роботу зі створення та застосування норм організаційної поведінки;
2) підвищити готовність колективу до змін;
3) переконати трудовий колектив працювати як єдина команда, що має спільні цілі, досягнення яких призведе до задоволення потреб кожного працівника.
Джерело: таблицюскладено автором
Тепер буде проаналізовано стан тадинаміку основних засобів, оборотних активів, обсягів виробництва та реалізаціїпродукції досліджуваного підприємства, тобто ДП ВАТ «Київхліб»Хлібокомбінату № 11.
Розпочинається цей аналіз із дослідженястану та динаміки основних засобів ДП ВАТ «Київхліб» Хлібокомбінату №11.
Використання виробничих потужностей, рух та наявністьосновних фондів у 2007 році
Виробничі потужності з виробництва хлібобулочних виробів в штучномуформовому хлібі з житнього обійного борошна масою 1,0 кг. станом на 01.01.08р. склали 197,8 тн. на добу, проти попереднього року збільшено на 3,2 тн/добуза рахунок встановлення 2 ротаційних печей. Потужність в асортиментіхлібобулочних виробів склала на рівні показника 2006 року – 138,2 тонни, хочавідмічаються зміни в балансі виробничих потужностей; за рахунок встановленнязазначених печей та зміни номенклатури випущеної продукції збільшено потужністьна 3,8 тонни, а за рахунок проведеної реконструкції лінії № 7 відбулосязменшення потужностей на 3,8 тонни/на добу.
По кондитерському виробництву середньорічна потужність склала – 1660 тн.за рік. Проти минулого року відмічається збільшення на 38 тн. за рахунок зміниасортиментного випуску з причини передачі виробництва вівсяного печива на 6хлібокомбінат.
По Славутицькому цеху виробничі потужності законсервовані станом на1.04.06 р.-
з виробництва хлібобулочних виробів -12,6 тн./ добу ;
з виробництва кондитерських виробів: — 228 тн. на рік .
В 2007році виробничі потужності були використані:
з виробництва хлібобулочних виробів :
— по хлібобулочному цеху на 88,1%, проти 85,7% у 2006 році;
— по сухарно-бубличному цеху на 64,7%, проти 61,8 % у 2006 році;
з виробництва кондитерських виробів на 14% проти 16,4% у 2006році.
Низький рівень використання потужностей по СБЦ з кондитерськоговиробництва – пояснюється великою конкуренцією на ринку збуту .
Простої обладнання за 2007 рік складають 3348 год.
в тому числі:
з технічних причин – 296 год;
з проведення планово-попереджувальних ремонтів та реконструкціїобладнання – 3052 год.
В зв’язку із проведенням вищезазначених реконструкції по лінії № 7,порівняно з попереднім роком збільшилася загальна кількість простоїв на 1158год [33, с. 6 — 8].
Таблиця 2.4.
Структура основних засобів підприємства у 2007 році порівняно із 2006роком (без цеху)Найменування показника 2006 рік 2007 рік Відхилення тис.грн. Структура основних засобів, % тис.грн. Структура основних засобів, %
Абсо-лютне,
тис грн
Від-носне,
% — будівлі, споруди та передавальні пристрої 14554,60 47,05 15448,90 45,85 894,30 6,14 -машини та обладнання 12906,10 41,72 14210,10 42,17 1304,00 10,10 -транспортні засоби 884,70 2,86 1232,60 3,66 347,90 39,32 -інструменти, прилади, ін-вентар . 1168,10 3,78 1242,90 3,69 74,80 6,40 Інші основні засоби 1418,80 4,59 1562,80 4,64 144,00 10,15 Всього 30932,30 100,00 33697,30 100,00 2765,00 8,94
Джерело: складено автором на основі пояснювальної записки до звіту за 2007 рік поХлібокомбінату № 11
Первісна вартість основних засобів зросла на 2765 тис.грн., знос їх зачас експлуатації збільшився на 1901,5 тис.грн., що становить 14103,3 тис.грн.Залишкова вартість основних виробничих фондів на кінець 2007 року становить19594 тис.грн.
Відмічається поліпшення показника фондовіддачі з 2,5 грн у 2006 році до2,0 грн у 2007 році зарахунок збільшення обсягів виробництва (на 18008,8 тисгрн), з одночасним зростанням вартості основних засобів (на 2765 тис грн).
Інтесивність процесу відтворення основних засобів характеризуєтьсякоефіціентами:
Коефіціент вводу = 3220,7 / 33697,3 = 0,1 або 10%
Коефіціент вибуття = 455,7 / 33697,3 = 0,013 або 13%
Коефіціент приросту = (3220,7 – 455,7) / 33697,3 = 0,085 або 8,5%.
Організаційно-технічні заходи, які виконані в 2007 році
Протягом звітного періоду по хлібокомбінату здійснено ряд організаційно-технічнихзаходів, які сприяли збільшенню обсягів виробництва, покращенню якостіпродукції, поліпшенню умов організації праці та побуту, а також економіїматеріальних, паливно-енергетичних, трудових ресурсів, основні з них :
1) встановленопакувальний автомат «Хартман» для нарізання та пакування асовихсортів хліба після охолодження;
2) переоснащенолінію № 7 з виробництва булочних та здобних виробів на виробництва сушки;
3) проведенореконструкцію системи очищення води на підігрів у БГВ;
4) здійсненомонтаж складу – ангар для пакувальних матеріалів;
5) здійсненоремонт виробничих, побутових приміщень;
6) заміненовузли обліку тепла.
Продовжують виконуватися роботи з впровадження автоматизації керуваннявиробництвом.
Впроваджена Підсистема ІТ " Виробництво ’’ в ХБЦ.
За звітний рік досягнута економія: палива – 12 т.у.п.
електроенергії – 14 тис.квт.год.
Показники з кількості виробничого та експедиційного браку не перевищуютьвстановлених норм. Відповідно минулого року виробничого браку зменшено на 31,1тн., зменшено експедиційного на 0,3 тн., збільшення малоцінних відходів на 2,7тн [33, с. 6].
Затверджені виходи на хлібобулочні вироби за рік виконані.
При перевірці продукції за звітний рік контролюючими організаціями –забраковок не було.
Значення показників у додатку Г пораховано за нижче наведеними формулами:
Коефіціент зносу на початок року, % = Знос ОЗ на початок року (тис грн) *100% / Первісна варітість ОЗ на початок року (тис грн) [8, с. 157].
Коефіціент зносу на кінець року, % = Знос ОЗ на кінець року (тис грн) *100% / Первісна вартість ОЗ на кінець року (тис грн) [8, с. 157].
Коефіціент введення, % = Вартість введених ОЗ (тис грн) * 100% / ВартістьОЗ на кінець року (тис грн) [8, с. 168].
Коефіціент вибуття, % = Вартість виведених ОЗ (тис грн) * 100% / ВартістьОЗ на початок року (тис грн) [8, с. 168].
Залишок на кінець року (первісна (переоцінена) вартість) = Залишок напочаток року (первісна (переоцінена) вартість) + Надійшло за рік + Переоцінка(дооцінка+/ уцінка -) — Вибуло за рік (первісна (переоцінена) вартість) — Втрати від зменшення корисності за рік + Інші зміни за рік (первісна(переоцінена) вартість)
Залишок на кінець року (знос) = Залишок на початок року (знос) + Знос(переоцінки: дооцінки + чи уцінки — ) — Знос вибулих за рік основних засобів +Нараховано амортизації за рік + Знос по іншим змінам за рік.
Із додатку Г робимо висновок, що у 2006 році найбільший відноснийкоефіцієнт введення спостерігався за групою машин та обладнання, найбільшийвідносний коефіцієнт вибуття спостерігався за групою інших основних засобів,найбільший відносний зносу на кінець року спостерігався за групою інструменти,прилади, інвентар, меблі.
Таблиця 2.5.
Загальні показники діяльності ДП ВАТ «Київхліб» Хлібокомбінату№ 11 за 2007 рік (із урахуванням цеху № 4)Показники Значення Вартість основних засобів на кінець року, тис грн 30194,20 Чисельність промислово — виробничого персоналу, чол 931,00 Фондоозброєність праці, тис грн/чол 32,43 Товарна продукція у діючих цінах, тис грн (у нашому випадку взято чистий доход (виручку) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг)) 173896,40 Фондомісткість, грн/грн 0,17 Фондовіддача, грн/грн 5,75920 Чистий прибуток, тис грн -1191,90
Джерело: складено автором за матеріалами форми № 1 «Баланс»,форми № 2 «Звіт про фінансові результати» та форми № 1 – ПВ «Звітз праці» ДП ВАТ «Київхліб» Хлібокомбінату № 11 за 2007 рік
Значення показників у таблиці 2.5 пораховано за нижче наведенимиформулами:
Фондовіддача (грн/грн) = Товарна продукція у порівняних цінах (тисгрн)/Середньорічна вартість основних фондів (тис грн) [43, с. 44].
Фондомісткість (грн/грн) = Середньорічна вартість основних фондів (тисгрн) / Товарна продукція у порівняних цінах (тис грн) [43, с. 44].
Фондоозброєність праці (тис грн/чол) = Середньорічна вартість основнихзасобів (тис грн) / Чисельність промислово — виробничого персоналу (чол) [43,с. 44].
Рентабельність основних фондів, % = Чистий прибуток (тис грн) * 100% /Середньорічна вартість основних засобів (тис грн) [43, с. 44].
Як видно із таблиці 2.5 досліджуване підприємство зазнало збитків у 2007році через приєднання збиткового цеху № 4. У 2007 році підприємство малопозитивні показники фондомісткості та фондовіддачі (відповідно менше одиниці табільше одиниці) (всі вони пораховані з урахуванням цеху № 4). Для розрахункупоказників у додатку Д взято замість товарної продукції у порівняних цінахчистий доход (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) ізформи № 2 за 2007 рік.
Тепер проаналізуємо стан та динамікуоборотних активів досліджуваного підприємства, тобто ДП ВАТ «Київхліб»Хлібокомбінату № 11.
Як наведено у додатку Д для аналізупоказників оборотності підприємства необхідні дані щорічної фінансовоїзвітності досліджуваного підприємства, а саме — форми 1 «Баланс» та 2«Звіт про фінансові результати» ДП ВАТ «Київхліб»Хлібокомбінату № 11. Розрахунок показників оборотності оборотних коштів поданоу додатку Е.
Після аналізу стану оборотних коштівдосліджуваного підприємства зробимо аналіз стану та динаміки обсягіввиробництва та реалізації продукції досліджуваного підприємства, тобто ДП ВАТ «Київхліб»Хлібокомбінату № 11.
У додатку Є наведено нормативні документи, що регулюють якість виробленоїпродукції за різними її параметрами. Із додатку Є видно, що якість більшостівиробленої продукції регулюється ГОСТами (стандартами якості СРСР, що тимчасоводіють в Україні до моменту розробки власних державних стандартів на продукцію).
Із додатку Ж видно, що вся продукція вироблена хлібокомбінатом № 11 у2007 році призначена для збуту та вироблена із власної сировини. У 2007 роціпорівняно із 2006 р. зменшилися обсяги виробництва хліба пшеничного, виробівбулочних дієтичних, тортів та виробів кондитерських, виробів здобних, пирогів,пиріжків і пончиків, але в цілому спостерігається зростання обсягів виробництвахлібобулочних виробів. Обсяги виробництва усіх інших виробів у 2007 р.порівняно з 2006 р. зросли.
Із додатку З видно, що вся продукція вироблена хлібокомбінатом № 11 у2006 році призначена для збуту та вироблена із власної сировини. У 2006 роціпорівняно із 2005 р. зменшилися обсяги виробництва хліба житньо-пшеничного,виробів булочних дієтичних, виробів булочних, пряників і виробів аналогічних такексів, але в цілому спостерігається зростання обсягів виробництвахлібобулочних виробів. Обсяги виробництва усіх інших виробів у 2006 р.порівняно з 2005 р. зросли.
Таблиця 2.6.
Територія продажів продуктів довготермінового зберігання ДП ВАТ «Київхліб»Хлібокомбінату № 11 (із цехом № 4) у 2007 році, тоннСпоживач % Експорт 14,16 Інші області України 22,63 Київська область 15,62 Київ 47,59 Сума 100,00
Джерело: складено автором за матеріалами звітності ДП ВАТ «Київхліб»Хлібокомбінату № 11
/>
Рис. 2.1. Територія продажів продуктів довготермінового зберігання ДП ВАТ«Київхліб» Хлібокомбінату № 11 (із цехом № 4) у 2007 році, тонн
Із таблиці 2.6 та рисунка 2.1. видно, що у 2007 році із 100% виробленоїпродукції хлібокомбінатом № 11 14,16% пішло на експорт, 22,63% було спожито вінших областях України, 15,62 % було спожито у Київській області, 47,59 % булоспожито у Києві.
Таблиця 2.7.
Територія продажів продуктів короткотермінового зберігання (хлібобулочнихвиробів) ДП ВАТ «Київхліб» Хлібокомбінату № 11 (із цехом № 4) у 2007році, тонн Споживач % Інші області України 1,21 Київська область 30,42 Київ 68,37 Сума 100,00
Джерело: складено автором за матеріалами звітності ДП ВАТ «Київхліб»Хлібокомбінату № 11
/>
Рис 2.2. Територія продажів хлібобулочних виробів ДП ВАТ «Київхліб»Хлібокомбінату № 11 (із цехом № 4) у 2007 році, тонн
Із таблиці 2.7. та рисунка 2.2. видно, що у 2007 хлібокомбінат № 11 із100% виробленої продукції (хлібобулочних виробів) 1,21 % було спожито в іншихобластях України, 30,42 % було спожито у Київській області, 68,37 % булоспожито у Києві.
Таблиця 2.8.
Частка ДП ВАТ " Київхліб" Хлібокомбінату № 11 у реалізації виробленоїпродукції ВАТ «Київхліб» у 2007 роціХліб Виробник % ВАТ «Київхліб» 100,00 ДП ВАТ «Київхліб» Хлібокомбінат № 11 23,62 Інші хлібокомбінати ВАТ «Київхліб» 76,38 Булочні і здобні вироби Виробник % ВАТ «Київхліб» 100,00 ДП ВАТ «Київхліб» Хлібокомбінат № 11 20,32 Інші хлібокомбінати ВАТ «Київхліб» 79,68 Сухарно-бараночні вироби Виробник % ВАТ «Київхліб» 100,00 ДП ВАТ «Київхліб» Хлібокомбінат № 11 84,95 Інші хлібокомбінати ВАТ «Київхліб» 15,05 Кондитерські вироби Виробник % ВАТ «Київхліб» 100,00 ДП ВАТ «Київхліб» Хлібокомбінат № 11 77,92 Інші хлібокомбінати ВАТ «Київхліб» 22,08
Джерело: складено автором за матеріалами звітності ДП ВАТ «Київхліб»Хлібокомбінату № 11 та ВАТ «Київхліб»
Із таблиці 2.8 можна зробити висновок, що Хлібокомбінат № 11 займаєсуттєву частку в обсязі реалізованої продукції ВАТ «Київхліб» у 2007році:
По хлібу – 23,62 %;
По булочним та здобним виробам – 20,32 %;
По сухарно – бараночним виробам – 15,05 %;
По кондитерським виробам – 22,08 %.
2.2 Аналіз фінансово-економічногостану підприємства
Для оцінки інтенсивності накопичення основних засобів використовуєтьсяпоказник середньох норми амортизації, який складає 6,4%, що свідчить проповільні темпи накопичення амортизації.
Надходження, набуття, створення майна підприємства здійснюється за власніта позичені кошти. Співвідношення яких розкриває його фінансовий стан. Фінансовийстан підприємства – це комплексне поняття, яке є результатом взаємодії всіхелементів системи фінансових відносин підприємства, визначається сукупністьвиробничогосподарських факторів і характеризується системою показників, щовідображають наявність, розміщення і використання фінансових ресурсів. Удодатку І наведено алгоритм розрахунку показників фінансового станупідприємств.
Таблиця 2.9.
Структура собівартості реалізованої продукції за елементами операційнихвитрат, тис грн. та %Найменування показника Код рядка 2006 Структура, % 2007 Структура, % Матеріальні затрати 230 74451,30 53,35 105413,60 58,39 Витрати на оплату праці 240 25213,20 18,07 32854,90 18,20 Відрахування на соціальні заходи 250 9204,20 6,60 12134,20 6,72 Амортизація 260 2655,00 1,90 3316,80 1,84 Інші операційні витрати 270 28024,20 20,08 26811,90 14,85 Разом 280 139547,90 100,00 180531,40 100,00
Із таблиці вище видно, що на початок операційного 2007 року витрати упорядку їх спадання розмістилися так: матеріальні витрати, інші операційнівитрати, витрати на оплату праці, відрахування на соціальні заходи таамортизація. На кінець операційного 2007 року витрати у порядку їх спаданнярозмістилися так: матеріальні витрати, витрати на оплату праці, інші операційнівитрати, відрахування на соціальні заходи та амортизація.
Таблиця 2.10.
Динаміка собівартості реалізованої продукції за елементами операційнихвитрат, тис грн. та %Найменування показника Код рядка 2006 2007 Відхилення Абсолютне, тис грн Відносне, % Матеріальні затрати 230 74451,30 105413,60 30962,30 41,59 Витрати на оплату праці 240 25213,20 32854,90 7641,70 30,31 Відрахування на соціальні заходи 250 9204,20 12134,20 2930,00 31,83 Амортизація 260 2655,00 3316,80 661,80 24,93 Інші операційні витрати 270 28024,20 26811,90 -1212,30 -4,33 Разом 280 139547,90 180531,40 40983,50 29,37
Джерело: складено автором на основі форми № 2 на 01.01.2008 р. ДП ВАТ «Київхліб»Хлібокомбінату № 11 (включаючи цех № 4)
Із таблиці вище видно, що кінець операційного 2007 року порівняно із йогопочатком зменшилися лише інші операційні витрати, а всі інші витрати(матеріальні витрати, витрати на оплату праці, відрахування на соціальні заходита амортизація) збільшилися, що пов’язано зі зростанням обсягів виробництва таінфляцією.
Проаналізуємо ліквідність досліджуваного підприємства.
Таблиця 2.11.
Показники ліквідності підприємства№ Показники Значення показників 2006 рік 2007 рік 1
Коефіцієнт готівкової ліквідності =
= Грошові кошти та їх еквіваленти у національній та іноземній валюті: поточні зобовязання 0,0185 0,0009 2
Коефіцієнт поточної ліквідності =
= Сума оборотних активів: поточні зобовязання 0,7157 0,5848 3
Коефіцієнт абсолютної ліквідності =
= (Поточні фінансові інвестиції + Грошові кошти та їх еквіваленти у національній валюті + Грошові кошти та їх еквіваленти в іноземній валюті): поточні зобовязання 0,4152 0,3623 4
Коефіцієнт швидкої ліквідності =
= (Сума оборотних активів – виробничі запаси – тварини на вирощуванні та відгодівлі – незавершене виробництво – готова продукція – товари): поточні зобовязання 0,0185 0,0009 5
Чистий оборотний капітал =
= Сума оборотних активів – поточні зобовязання -3736,7000 -8499,3000
Джерело: складено автором на основі форм № 1 та 2 на 01.01.2008 р. ДП ВАТ«Київхліб» Хлібокомбінату № 11 (включаючи цех № 4)
Аналіз ліквідності дозволяє визначити спроможність підприємствасплачувати свої поточні зобовязання. Так, коефіцієнт абсолютної ліквідностіпоказує, яка частина боргів може бути сплачена негайно. Значення цьогопоказника на початок перевіреного періоду становить 0,4152 та 0,3623 на кінецьперевіреного періоду. Це свідчить про те, що лише 4,152% та 3,623% відповідноборгів підприємство може сплатити негайно.
Коефіцієнт поточної ліквідності показує достатність ресурсівХлібокомбінату №11, що можуть бути використанні для погашення його поточних зобов'язань.Значення цього показника на початок періоду становив 0,7157 (може погасити лише7,157% своїх поточних зобов'язань), а на кінець періоду помітна негативнатенденція зниження показника до 0,5848 (може погасити лише 7,157 % своїхпоточних зобов'язань). Це означає, що підприємство стає не в змозі погаситипоточні зобовязання протягом року.
Коефіцієнт готівкової ліквідності на початок і на кінець періоду невідповідає нормі. Коефіцієнт швидкої ліквідності також не відповідає нормі.Чистий оборотний капітал в 2006 році був у мінусі, а в 2007 році ситуаціяпогіршилася у два рази приблизно.
У додатку Ї досліджується платоспроможність (фінансова стійкість)підприємства. Переглянувши додаток Ї необхідно зауважити, що підприємство не єплатоспроможним. Оскільки більшість показників мають негативне відхилення віднорми. Ситуація в 2006 році була краща ніж в 2007 році, отже фінансовий стандосліджуваного підприємства погіршується.
Таблиця 2.12.
Показники ділової активності підприємства№ Показники Значення показників 2006 рік 2007 рік 1
Коефіцієнт оборотності активів =
= Чистий дохід (виручка) від реалізації товарів, робіт, послуг: баланс активів (сума активів) 3,3464 4,0443 2
Коефіцієнт оборотності основних засобів =
Чистий дохід (виручка) від реалізації товарів, робіт, послуг: первісна вартість основних засобів 2,8587 3,4120 3
Коефіцієнт оборотності власного капіталу =
= Чистий дохід (виручка) від реалізації товарів, робіт, послуг: Власний капітал 5,6331 8,0969
Джерело: складено автором на основі форм № 1 та 2 на 01.01.2008 р. ДП ВАТ«Київхліб» Хлібокомбінату № 11 (включаючи цех № 4)
Коефіцієнт оборотності активів та основних засобів в 2007 році більшийніж в 2006 році. Коефіцієнт оборотності власного капіталу перевищує в 2007році. Це позитивна тенденція для хлібокомбінату № 11. Ступінь привабливостіфункціонування підприємства найточніше визначає показник рентабельності.Рентабельність – це якісний показник, який характеризує рівень використаннянаявних ресурсів у процесі виробництва.
Таблиця 2.13.
Показники рентабельності підприємства№ Показники Значення показників 2006 рік 2007 рік 1 Коефіцієнт рентабельності активів = Чистий прибуток або збиток / Середнє значення активів (баланс активів) 0,0259 -0,0506 2 Коефіцієнт рентабельності власного капіталу = Чистий прибуток або збиток / Середнє значення власного капіталу (розділу 1 балансу) 0,0435 -0,1014 3 Коефіцієнт рентабельності діяльності = Чистий прибуток або збиток / Чистий дохід (виручка) від реалізації товарів, робіт, послуг 0,0077 -0,0125
Джерело: складено автором на основі форм № 1 та 2 на 01.01.2008 р. ДП ВАТ«Київхліб» Хлібокомбінату № 11 (включаючи цех № 4)
Із таблиці 2.13 робимо висновок, що досліджуване підприємство було у 2006році на межі між рентабельністю та збитковістю, а у 2007 році стало збитковим.
Прибуток від реалізованої продукції 2006 рік = р. 010 – (р.040 + р. 070 + р. 080 + р. 090) = 21281 (тис грн)
Прибуток від реалізованої продукції 2007 рік = р. 010 – (р.040 + р. 070 + р. 080 + р. 090) = 27041,5 (тис грн.)
Рентабельність реалізованої продукції 2006 рік = Прибуток відреалізованої продукції 2006 рік * 100% / Собівартості реалізованоїпродукції 2006 рік = [р. 35 – (р. 040 + р. 070 + р. 080 + р. 090)] *100% / [р. 040 + р. 070 + р. 080 + р. 090] = 21281 * 100% / 139547,9 = 15,249%
Рентабельність реалізованої продукції 2007 рік = Прибуток відреалізованої продукції 2006 рік * 100% / Собівартості реалізованоїпродукції 2007 рік = [р. 35 – (р. 040 + р. 070 + р. 080 + р. 090)] *100% / [р. 040 + р. 070 + р. 080 + р. 090] = 27041,5 * 100% / 180531,4 = 14,978%.
Отже, рентабельність реалізованої продукції у 2007 році порівняно 2006роком знизилася.
2.3 Аналіз зовнішньоекономічноїдіяльності підприємства
ДП ВАТ «Київхліб» Хлібокомбінат №11 у зовнішньоекономічнійдіяльності працює лише з авансом (100% передоплата за товар перед його відвантаженнямпокупцеві – це спосіб платежу та банківський переказ на рахунок продавця –форма платежу) та працюють на умовах FCA. Найбільшим партнером ДП ВАТ «Київхліб»Хлібокомбінату № 11 є Німеччина. Якість продукції, що відправляєтьсядосліджуваним підприємством на експорт відповідає вимогам таких стандартівякості: ГОСТ 7128-91 «Изделия хлебобулочные бараночные. Техническиеусловия» (затверджений комітетом стандартизації та метрології СРСР), ГОСТ «Межгосударственныйстандарт: Изделия хлебобулочные сухарныею Общие технические условия» таСОУ 15.8-37-00389676-693:2007 стандарт організації України «Виробихлібобулочні бубличні. Український ассортимент. Номенклатура» (чинний від01/01/2008 р.).
Наведемо географічну структуру експорту ДП ВАТ «Київхліб» Хлібокомбінату№11.
/>
Рис 2.3. Географічна структура експорту ДП ВАТ «Київхліб»Хлібокомбінату №11
Як видно із рисунка 2.3. найбільшим імпортером продукції ДП ВАТ «Київхліб»Хлібокомбінату №11 є Німеччина (45 %), далі за величиною обсягів імпорту ідутьГреція (35 %), Ізраїль (15 %) та США (5 %).
Згідно із висновком лабораторії ДП ВАТ «Київхліб»Хлібокомбінату №11 вміст токсичних елементів, мікротоксинів, пестицидів неперевищує допустимих рівнів встановлених медико-біологічними вимогами ісанітарними нормами якості продовольчої сировини і харчових продуктів. Сухаріза органолептичними та фізико-хімічними показниками відповідають вимогамнормативних документів.
Нижче наведено перелік документів, необхідних для митного оформленнявантажу, що відправляється на експорт ДП ВАТ «Київхліб»Хлібокомбінатом №11.
1. Фітосанітарнийсертифікат, акт проведення термічного знезараження піддонів деревяних
2. Сертифікатпоходження товару
3. Довідкапро відсутність майна за межами держави
4. Обліковакартка суб`єкта ЗЕД, взятого на облік у ВМО – 7 КРМ
5. Контракт
6. Інвойс
7. Специфікація
8. Довідкапро транспортні витрати від Покупця до митниці
9. Платежіза термінал ( Укравто )
10. СМR, TIR
11. Сертифікатна транспортний засіб
12. Копіяпаспорта водія
13. Копіятехнічного паспорта на транспортний засіб
14. Копіяпаспорта декларанта.
15. Документина придбання товару (ТТН (товаро-транспортна накладна), податкова накладна)
16. Калькуляція
17. Актведення завантажувальних робіт
18. Сертифікатиякості на англійській мові.
Дослідимо ефективність експортної діяльності ДП ВАТ «Київхліб»Хлібокомбінату № 11 у 2006 та 2007 роках.
Таблиця 2.14.
Ефективність експортної діяльності ДП ВАТ «Київхліб»Хлібокомбінату № 11 у 2006 та 2007 рокахПоказники 2006 2007 Загальний обсяг експорту, грн 40986,00 49584,78 Виробнича собівартість експортної продукції, грн 28226,21 34292,28 Накладні витрати, грн 10439,83 12048,64 Повна собівартість експортної продукції, грн 38666,04 46340,92 Прибуток від експорту, грн 2319,96 3243,86 Рентабельність експорту, % 6,00 7,00
Джерело: складено автором за матеріалами щорічної звітності ДП ВАТ «Київхліб»Хлібокомбінату № 11
Як видно із таблиці 2.14 у 2007 році порівняно із 2006 роком зрослизагальні обсяги експорту продукції ДП ВАТ «Київхліб» Хлібокомбінату №11, збільшилася виробнича собівартість експортної продукції, зросли накладнівитрати, збільшилася повна собівартість експортної продукції, але і збільшивсяприбуток від експорту та як наслідок усього цього зросла рентабельністьекспорту.
Рентабельність експорту, % = Прибуток від експорту, грн * 100% / Повнасобівартість експортної продукції, грн.
Зробимо дослідження ефективності експорту ДП ВАТ «Київхліб»Хлібокомбінату № 11 у 2006 та 2007 роках.
У додатку К наведено вихідні дані (ціни продукції на внутрішньому ринкута експортованої, обсяги реалізації на внутрішньому ринку та на ринку у країніімпортера, собівартість експортованої продукції та аналогічній експортованійпродукції реалізованої на внутрішньому ринку, валютний та обернений валютнийкурси, ціни продукції у євро та гривнях на внутрішньому ринку та на ринку україні — імпортері) для розрахунку показників: валютна ефективність експорту завидами продукції та інтегральна (євро/грн), економічна ефективність експорту завидами продукції та інтегральна (грн/грн), ефект експорту за видами продукціїта інтегральний (грн) та ефективність реалізації експортованої продукції навнутрішньому ринку за видами продукції та інтегральна (грн/грн). Розрахунки таформули до них буде подано нижче у таблицях.
Таблиця 2.15.
Валютна ефективність експорту за видами продукції та інтегральна,євро/грнНазва продукції 2006 2007 Сухарі «Київські» 0,1988 0,1683 Сухарі «Малятко» 0,2013 0,1687 Сухарі «Московські» 0,1894 0,1621 Сухарі «Гірчичні» 0,1851 0,1574 Сушка «Малютка» 0,1830 0,1670 Сушка «Українська» 0,1809 0,1560 Сушка «Київська» 0,1872 0,1891 Сушка «Гірчична» 0,1851 0,1507 Сушка «Дорожня» 0,1851 0,1583 Сушка «Здобні з ваніліном» 0,1851 0,1548 Сушка «Макова» 0,1695 0,1523 Сушка «Сніжинка» 0,1789 0,1581 Інтегральна ефективність 0,1857 0,1625
Джерело: складено автором за матеріалами щорічної звітності ДП ВАТ «Київхліб»Хлібокомбінату № 11
Формула валютної ефективності експорту [36, с. 24]:
/> (2.1)
У таблиці 2.15. подано результати розрахунку валютної ефективностіекспорту за видами продукції та інтегральну. Валютну ефективність експорту завидами продукції та інтегральну (євро/грн) порівнюємо із оберненим валютнимкурсом (євро/грн) за відповідні роки. Як видно із таблиці 2.15 у 2006 роцівалютна ефективність кожного виду сухарів та сушок та їх інтегральнаефективність є більшими за обернений валютний курс у 2006 році, тобто 0,16 євроза грн. (див. додаток К), тобто експорт ДП ВАТ «Київхліб»Хлібокомбінату № 11 у 2006 році є ефективним. Найефективніше у 2006 році булоекспортувати сухарі «Малятко», оскільки їх валютна ефективністьекспорту є максимальною. Як видно із таблиці 2.15 у 2007 році валютнаефективність кожного виду сухарів та сушок та їх інтегральна ефективність єбільшими за обернений валютний курс у 2006 році, тобто 0,16 євро за грн. (див. додатокК), тобто експорт ДП ВАТ «Київхліб» Хлібокомбінату № 11 у 2007 році єефективним. Найефективніше у 2007 році було експортувати сушки «Київські»,оскільки їх валютна ефективність експорту є максимальною.
Таблиця 2.16.
Економічна ефективність експорту за видами продукції та інтегральна,грн/грнНазва продукції 2006 2007 Сухарі «Київські» 1,2346 1,1232 Сухарі «Малятко» 1,2500 1,1253 Сухарі «Московські» 1,1765 1,0811 Сухарі «Гірчичні» 1,1494 1,0496 Сушка «Малютка» 1,1364 1,1137 Сушка «Українська» 1,1236 1,0407 Сушка «Київська» 1,1628 1,2610 Сушка «Гірчична» 1,1494 1,0049 Сушка «Дорожня» 1,1494 1,0556 Сушка «Здобні з ваніліном» 1,1494 1,0327 Сушка «Макова» 1,0526 1,0157 Сушка «Сніжинка» 1,1111 1,0546 Інтегральна ефективність 1,1531 1,0835
Джерело: складено автором за матеріалами щорічної звітності ДП ВАТ «Київхліб»Хлібокомбінату № 11
Формула економічної ефективності експорту [36, с. 25]:
/> (2.2)
У таблиці 2.16. подано результати розрахунку економічної ефективностіекспорту за видами продукції та інтегральної (грн/грн.), її треба порівнювати зодиницею. Як видно із результатів розрахунків у таблиці 2.16. експорт продукціїДП ВАТ «Київхліб» Хлібокомбінату № 11 у 2006 та у 2007 роках бувефективним, так як економічна ефективність експорту за видами продукції таінтегральна у цих роках є більшою за одиницю. У 2006 році ДП ВАТ «Київхліб»Хлібокомбінату № 11 найефективніше було експортувати сухарі «Малятко»,оскільки економічна ефективність цього виду продукції є максимальною (1,2500грн/грн), а найнеефективніше – сушку «Макову», оскільки економічнаефективність цього виду продукції є мінімальною (1,0526 грн/грн). У 2007 роціДП ВАТ «Київхліб» Хлібокомбінату № 11 найефективніше булоекспортувати сушки «Київські», оскільки економічна ефективність цьоговиду продукції є максимальною (1,2610 грн/грн), а найнеефективніше – сушку «Гірчичну»,оскільки економічна ефективність цього виду продукції є мінімальною (1,0049грн/грн).
Таблиця 2.17.
Ефект експорту за видами продукції та інтегральний, грнНазва продукції 2006 2007 Сухарі «Київські» 731,5380 499,2750 Сухарі «Малятко» 683,1000 460,0050 Сухарі «Московські» 456,4350 278,4600 Сухарі «Гірчичні» 452,0880 195,0900 Сушка «Малютка» 335,3400 350,2800 Сушка «Українська» 321,0570 142,5900 Сушка «Київська» 721,6020 1275,5400 Сушка «Гірчична» 411,7230 195,0900 Сушка «Дорожня» 379,4310 180,8100 Сушка «Здобні з ваніліном» 403,6500 124,0050 Сушка «Макова» 167,6700 62,8950 Сушка «Сніжинка» 378,8100 235,6200 Інтегральний ефект експорту 5442,4440 3999,6600
Джерело: складено автором за матеріалами щорічної звітності ДП ВАТ «Київхліб»Хлібокомбінату № 11
Формула ефекту від експорту [36, с. 25]:
/> (2.3)
У таблиці 2.17. наведено показники ефекту експорту за видами продукції таінтегрального. Цей показник повинен бути більшим за нуль. Як видно із таблиці 2.17.експорт продукції ДП ВАТ «Київхліб» Хлібокомбінату № 11 у 2006 та у2007 роках був ефективним, так як ефект експорту за видами продукції таінтегральний у цих роках мав позитивне значення, тобто більше за нуль. У 2006році ДП ВАТ «Київхліб» Хлібокомбінату № 11 найефективніше булоекспортувати сухарі «Київські», оскільки ефект експорту цього видупродукції є максимальним (731,5380 грн), а найнеефективніше було експортуватисушку «Макову», оскільки ефект експорту цього виду продукції ємінімальним (167,6700 грн). У 2007 році ДП ВАТ «Київхліб» Хлібокомбінату№ 11 найефективніше було експортувати сушки «Київські», оскількиефект експорту цього виду продукції є максимальним (499,2750 грн), анайнеефективніше було експортувати сушку «Макову»", оскількиефект експорту цього виду продукції є мінімальним (62,8950 грн).
Таблиця 2.18.
Ефективність реалізації експортованої продукції на внутрішньому ринку завидами продукції та інтегральна, грн/грнНазва продукції 2006 2007 Сухарі «Київські» 1,1364 1,1494 Сухарі «Малятко» 1,1494 1,0870 Сухарі «Московські» 1,1236 1,1236 Сухарі «Гірчичні» 1,1494 1,0989 Сушка «Малютка» 1,1236 1,1249 Сушка «Українська» 1,1236 1,1111 Сушка «Київська» 1,1236 1,1628 Сушка «Гірчична» 1,1364 1,1111 Сушка «Дорожня» 1,1765 1,1111 Сушка «Здобні з ваніліном» 1,0870 1,1111 Сушка «Макова» 1,1111 1,0989 Сушка «Сніжинка» 1,0870 1,0753 Інтегральна ефективність 1,1260 1,1147
Джерело: складено автором за матеріалами щорічної звітності ДП ВАТ «Київхліб»Хлібокомбінату № 11
Формула ефективності реалізації експортної продукції на внутрішньомуринку [36, с. 25]:
/> (2.4)
У таблиці 2.18 наведено результати розрахунків показника ефективностіреалізації експортованої продукції на внутрішньому ринку за видами продукції таінтегральної. Цей показник слід порівнювати із показником економічноїефективності експорту за видами продукції та інтегральної. Дивлячись на якомуринку – внутрішньому чи зовнішньому – ефективність реалізації продукції ємаксимальною, підприємство приймає відповідне рішення: експортувати чи не експортуватипродукцію (дивіться таблицю 2.19).
Таблиця 2.19.
Порівняння ефективностей реалізаціїпродукції на внутрішньому ринку та на ринку країни-імпортераВид продукції 2006 2007 Ринок із максимальною ефективністю реалізації продукції підприємства Сухарі «Київські» зовнішній внутрішній Сухарі «Малятко» зовнішній зовнішній Сухарі «Московські» зовнішній внутрішній Сухарі «Гірчичні» зовнішній і внутрішній (однакова ефективність реалізації продукції на обох ринках) внутрішній Сушка «Малютка» зовнішній внутрішній Сушка «Українська» зовнішній і внутрішній (однакова ефективність реалізації продукції на обох ринках) внутрішній Сушка «Київська» зовнішній зовнішній Сушка «Гірчична» зовнішній внутрішній Сушка «Дорожня» зовнішній внутрішній Сушка «Здобні з ваніліном» зовнішній внутрішній Сушка «Макова» внутрішній внутрішній Сушка «Сніжинка» зовнішній внутрішній
Джерело: складено автором заматеріалами щорічної звітності ДП ВАТ «Київхліб» Хлібокомбінату № 11
Як було сказано раніше, ми порівняли економічні ефективності реалізаціїпродукції на зовнішньому та внутрішньому ринках та на основі цих даних склалитаблицю 2.19. Як видно із зазначеної таблиці 2.19. у 2006 році сухарі «Київські»,сухарі «Малятко», сухарі «Московські», сушку «Малютка»,сушку «Київську», сушку «Гірчичну», сушку «Дорожню»,сушку «Здобну із ваніліном», сушку «Сніжинку» було бефективніше реалізувати на зовнішньому ринку, сушку «Макову» — навнутрішньому, а сушку «Українську» та сухарі «Гірчичні» — на внутрішньому чи зовнішньому із однаковою ефективністю. Як видно іззазначеної таблиці 2.19. у 2007 році було б ефективніше реалізувати сухарі «Київські»,сухарі «Московські»,
Сушку «Малютка», сушку «Українську», сухарі «Гірчичні»,сушку «Гірчичну», сушку «Дорожню», сушку «Здобну ізваніліном», сушку «Сніжинку» на внутрішньому ринку, а сухарі «Малятко»та сушку «Київську» — на зовнішньому.
Також проаналізуємо виконання контрактних зобов’язань. У додатку Лнаведено обсяги контрактних зобов’язань досліджуваного підприємства та їхфактичне виконання. Із додатку Л видно, що досліджуване підприємство виконуєсвої зобовязяння за контрактами не на 100%, тобто не повністю.
Дослідимо спочатку виконаннязобов’язань за контрактами з експорту, використовуючи такі формули [36, с. 21]:
1) Коефіціентвиконання зобов'язань за вартістю:
/> (2.5)
2) Коефіцієнтвиконання зобов'язань за фізичним обсягом:
/> (2.6)
3) Коефіцієнт виконання зобов'язаньза ціною:
/> (2.7)
Результати розрахунків зведено утаблицю 2.20.
Таблиця 2.20.
Виконання зобов’язань за контрактамиз експортуНазва коефіцієнта 2006 2007 Коефіцієнт виконання зобов'язань за вартістю 1,0004 1,0021 Коефіцієнт виконання зобов'язань за фізичним обсягом 0,9989 0,9981 Коефіцієнт виконання зобов'язань за ціною 1,0016 1,0039
Із таблиці 2.20 можна зробитивисновок, що зобов’язання підприємства за вартістю було перевиконано: у 2006році – на 0,04 % та у 2007 році – на 0,21 %. Зобов’язання підприємства зафізичним обсягом було недовиконано: у 2006 році – на 0,11 % та у 2007 році – на0,19 %. Зобов’язання підприємства за ціною було перевиконано: у 2006 році – на0,16 % та у 2007 році – на 0,39 %.
Тепер необхідно проаналізуватидинаміку експорту за такими формулами [36, с. 21]:
Індекс вартості:
/> (2.8)
Індекс ціни:
/> (2.9)
Індекс фізичного обсягу:
/> (2.10)
І фізичного обсягу = І кількості* І кількісної структури (2.11)
Індекс кількості:
/> (2.12)
Індекс кількісної структури:
/> (2.13)
/>-середняціна товару в базовому періоді:
/> (2.14)
Результати розрахунку показниківдинаміки експорту підприємства зведено у таблицю 2.21.
Таблиця 2.21.
Результати розрахунку показниківдинаміки експортуПоказники динаміки експорту Значення Індекс вартості 1,2036 Індекс ціни 1,1471 Індекс фізичного обсягу 1,0493 Індекс кількості 1,0491 Середня ціна товару у базовому періоді, грн 3,4204 Індекс кількісної структури 1,0001
Джерело: складено автором заматеріалами щорічної звітності ДП ВАТ «Київхліб» Хлібокомбінату № 11
Із таблиці 2.21 можна зробитивисновок, що у 2007 році збільшилися обсяги експорту ДП ВАТ «Київхліб»Хлібокомбінату № 11 на 20,36 %, ціни зросли на 14,71%, фізичний обсягекспортованої продукції збільшився на 4,93%, кількість експортованої продукціїзбільшилася на 4,91%, у нашому випадку індекс кількісної структури більшеодиниці, а це означає, що у межах товарної групи експортованих товарівзбільшилася частка більш дорогих товарів (хоча збільшилася вона не на багато)за рахунок зниження частки більш дешевих товарів.
2.4 Аналіз конкурентного середовищадіяльності підприємства на внутрішньому ринку
У цьому пункті дипломного проекту його автор буде досліджуватиконкурентне середовище діяльності підприємства на внутрішньому ринку.
Конкуренти ДП ВАТ «Київхліб» Хлібокомбінату № 11 на ринку хлібапродкетів довготермінового та короткотермінового зберігання:
За продуктами довготермінового зберігання:
1) Донецький БКК
2) Запорізький «Хлібодар»
3) Ржищівський завод продтоварів
4) Луганський «Коровай»
5) Роменський хлібокомбінат
6) «Богуслав»
7) «Укрцарфіш»
8) «Север» (пряники) м. Ніжин
За хлібобулочними виробами:
4) Переяславськийхлібзавод
5) Чернігівхліб
3) «Бак хаус»
4) ТОВ «Сава»
5) Одеський «Коровай»
6) Фірма «ТАК!»
7) ВТК «Круассан» м. Одеса
8) ПП «Ольховий»
9) «Живий хліб» м. Полтава
10) Власне виробництво супермаркетів.
Продукція ВАТ «Київхліб » на ринку хлібобулочних виробів містаКиєва займає приблизно 90%, а решта 10% припадає на приватні підприємства таінші підприємства, що не входять до ВАТ «Київхліб». Тобто ВАТ «Київхліб»є монополістом на ринку хлібобулочних виробів міста Києва. Найгострішафінансово-економічний криза, в якій знаходяться зараз підприємства ВАТ «ХлібКиєва» — ВАТ «Київхліб» і ВАТ «Київмлин», змушуєпідприємства вдатися до непопулярний крок – підвищити ціни на всі наймасовішускладову своєї продукції – соціально значимі сорти хліба. Проте зверненняробочих колективів столичних пекарів і мірошників до органів влади з проханнямипідвищення цін на масові сорти хліба і білі батони вищого гатунку не сприялипозитивному результату. У зв’язку з тим, що рентабельність виробництва напідприємствах ВАТ «Київхліб» і ВАТ «Київмлин» у квітні 2008р. становив – мінус 30% на батон «Нивка», мінус 37% на хліб «Український»,мінус 28% на хліб «Пшеничний», підприємства на межі зупинки. Длянормальної життєдіяльності підприємств хлібопекарської галузі необхіднімеханізми ціноутворення, які б витримували б рентабельність виробництва нарівні не нижче за 15%. Керівництво компанії, вважає, політика подальшогоутримання низьких цін на хліб загрожує серйозними проблемами підприємствам,іпризведе його до банкрутства.
Зміна економічних умов змушують компанію переглядати ціни на виробленийпродукт. Востаннє столичні пекарі підвищували ціни на всі хліб у серпні 2006 р.Проте за минулі майже двох років істотно зросли ціни на всі складові якнайбільш хліба (приміром, пшениці на 90%, жито – 140%, олію – 200%, і задіяніенергоносії й послуги (природного газу – на 95,7%, електроенергія – на 100%,зарплата співробітникам – на 42%. Отже, щомісячні збитки у середньому складають17-18 млн. грн… – понад 100 млн. грн… протягом першого півріччя 2008 р. Проце попереджали генеральний директор компанії «Хліб Києва» І. Мазурикаі голова правління компанії «Київмлин» В. Почеп.
Заразсередньомісячна зарплата працівника компанії, з урахуванням нічних і святковихзмін, становить 2588 грн., що значно нижча за середню зарплату у Києві – 3 045грн. і є причина високої плинність кадрів. Так було в 2007 р., коли плинністькадрів на хлібозаводах становила 28,7%. Прямим наслідком економічноїнеспроможності є відсутність коштів у модернізацію виробничого процесу.Технологічно це дуже застаріле обладнання, у якому щодня виробляються тоннихліба, загрожує перебоями з продуктом «номер один» для киян. Київськіпекарі не раз заявляли про загрозу зупинки виробництва хліба в Києві через йогонерентабельність.
На 10березня 2004 року середньодобова випічка хліба в місті Києві склала 777 тонн. Зних хліба з суміші було вироблено 402 тонн, що складає 52% від загальногообсягу випічки хліба.
«ХлібКиєва» створений на базі 100% акцій «Київмлина» і 50%+1 акція«Київхліба» рішенням Київської міської ради, прийнятим у лютому 2004р.
Урезультаті додемісії в 2006 р. частка «Київхліба» в «ХлібіКиєва» зменшилася з 50%+1 до 17,2%.
51%акцій закритого акціонерного товариства «Хліб Києва» володіє Київськаміська державна адміністрація, 24,69% — компанія «Фінінвестгруп» і24,3% — компанія «Гарон».
2007р. найбільший виробник хліба та хлібобулочних виробів компанія«Київхліб» закінчила зі збитком 16,626 млн. грн [64, с. 1].
Напідприємстві майже 350 вакансій. Воно відчуває гостру потребу утранспортувальниках, вантажниках, укладальниках, пекарях 4 розряду, кондитерах,тісторобах, прибиральницях. Плинність кадрів при цьому становить приблизно 30%.Працювати на хлібокомбінатах фактично нікому, тож приймаються на роботуіногородніх. Але й вони надовго не затримуються. Часто буває, що відпрацювавшизміну, людина більше не приходить, кажучи, що умови праці непосильні. Умовидійсно важкі. Влітку, наприклад, температура у цехах перевищує 30 градусів.Здебільшого люди звільняються через низьку заробітну плату. Часто працівникикажуть, що з радістю підуть працювати на будівництво, бо там умови кращі, свіжеповітря і зарплата вища. Адже середня зарплата на наших підприємствах — 2588грн з урахуванням роботи у святкові дні, вихідні та ще при тризмінному графіку.До речі, на підприємстві є власний учбовий центр, який готуєвисококваліфікованих працівників для хлібопекарської галузі. Це кондитери,пекарі, тістороби. Проте, відпрацювавши рік на наших підприємствах, випускникицентру також кидають роботу і йдуть працювати до комерційних структур. Тимбільше, що наш центр готує справжніх професіоналів, яких з радістю беруть нароботу на будь-яке профільне виробництво [64, с. 1].
Узв’язку з тим, що працівників не вистачає, значно знижується якістьвиготовленої продукції. Крім того, при аналізі причин травматизму виявилося, щов основному це випадки, коли людина втрачає свідомість.
Галузевапрофспілка профспілка може час від часу надавати людям матеріальну допомогу.Проте сума такої допомоги становить усього 100-150 гривень. Йде на підприємці іоздоровлення дітей співробітників в Криму та в Карпатах.
Сьогодніж збитковість виробництва через інфляційні процеси привела хлібопекарськуіндустрію до глибокої кризи. Керівники заводів, не маючи коштів, не можутьвиплачувати конкурентну зарплату, організувати належним чином охорону праці.Люди не тримаються за свої робочі місця, масово залишають підприємства. Так,лише протягом 2007 року з хлібокомбінатів Києва звільнилися понад 1800працівників.
Київвипікає хліб з суміші за одними з найнижчих цін в Україні.
Хлібаз борошна вищого гатунку (в т. ч. батон) було випечено 219 тонн (28%).
Цінана цей вид хлібу склала 2,4 грн. за кілограм (при середній по Україні — 2,18грн.).
Найвищаціна — в містах Севастополі, Запоріжжі — 2,45 грн., Харкові — 2,48 грн.
Хлібз борошна першого гатунку
Цінацього виду хлібу склала 2 гривні. Однак у загальному обсязі виробництва хліба ум. Києві доля хліба з борошна першого гатунку склала менше 10%.
Дляпорівняння, у містах Запоріжжя та Суми ціна на хліб з борошна першого гатункусклала 1,99 грн., у м. Хмельницький — 1,94 грн [62, с. 1].
Підкерівництвом Головного державного санітарного лікаря Києва, фахівцямисанепідслужби міста Києва здійснюється постійний державний санітарний нагляд заумовами виготовлення, транспортування та реалізації хлібобулочних виробів, яківиготовляються міні-пекарнями столиці. Наразі в місті функціонує 22міні-пекарні, які не входять до системи АТ «Київхліб». Хлібобулочнівироби виготовляються ними згідно з дозволеною нормативно-технічноюдокументацією. В останньому кварталі 2009 року було обстежено всі 22 об’єкти,на яких проводився ряд запланованих перевірок. Так, на предметмікробіологічного дослідження було відібрано 27 проб, де відхилень виявлено небуло. Під час на санітарно-хімічних досліджень було відібрано 107 проб, девідхилень також не зареєстровано. Одначе на шести об’єктах були виявленіпорушення, за які до адміністративної відповідальності притягнуто 6 керівників.Постановою головного державного санітарного лікаря Солом’янського районуприпинено функціонування міні-пекарні ТОВ «Юніверсал» [63, с. 1].
/>
Рис. 2.3. Частки виробників накиївському ринку хлібобулочних виробів
Як видно із рисунка 2.3 майжеабсолютним монополістом на ринку хлібобулочних виробів у місті Києві є ВАТ «Київхліб».22 пекарні, що діяють на ринку міста, займають частку 10% разом узяті.
Отже, дочірнє підприємство ВАТ «Київхліб» Хлібокомбінат №11створене згідно з Законом України «Про господарські товариства» таздійснює свою діяльність на підставі Статуту відкритого акціонерного товариства«Київхліб».
Сьогодні з підприємством співпрацюють понад 700 організацій тапідприємців. Хлібобулочні та кондитерські вироби постачаються в різні регіониУкраїни та за їх межі, в 1154 торгові точки.Якість продукції хлібокомбінату продовжуютьоцінювати споживачі в США, Іізраїлі, Німеччині, Греції. За звітний рік обсягекспорту склав 1191,9 тис.грн.
У звязку із приєднанням збиткового підприємства, із за випуску збитковоїпродукції за регульованими цінами по цеху № 4, через популістські заходи адміністративногорегулювання цінової політики, підприємство в цілому за рік вперше за своюісторію розвитку одержало збитки у сумі 1191,9 тис грн.
Аналіз ліквідності дозволяє визначити спроможність підприємствасплачувати свої поточні забовязання. Так, коефіцієнт абсолютної ліквідностіпоказує, яка частина боргів може бути сплачена негайно. Значення цьогопоказника на початок перевіреного періоду становить 0,4152 та 0,3623 на кінецьперевіреного періоду. Це свідчить про те, що лише 4,152% та 3,623% відповідно боргівпідприємство може сплатити негайно.
Коефіцієнт поточної ліквідності показує достатність ресурсівХлібокомбінату №11, що можуть бути використанні для погашення його поточних зобов'язань.Значення цього показника на початок періоду становив 0,7157 (може погасити лише7,157% своїх поточних зобов'язань), а на кінець періоду помітна негативнатенденція зниження показника до 0,5848 (може погасити лише 7,157 % своїхпоточних зобов'язань). Це означає, що підприємство стає не в змозі погаситипоточні зобовязання протягом року.
Коефіцієнт готівкової ліквідності на початок і на кінець періоду невідповідає нормі. Коефіцієнт швидкої ліквідності також не відповідає нормі.Чистий оборотний капітал в 2006 році був у мінусі, а в 2007 році ситуаціяпогіршилася у два рази приблизно. Завдяки збиткам, що зазнав ДП ВАТ «Київхліб»Хлібокомбінат №11 підприємство має негативний фінансовий стан і шукає шляхивиходу із цього скрутного становища. Щодо зовнішньоекономічної діяльності, тона даному підприємстві вона не є основним джерелом його прибутку.
Відповідно до стратегії розвитку ВАТ "Київхліб", хлібокомбінат з 2006 р. знаходиться в пошуках пріоритетнихнаправлень своєї діяльності, метою якого є збільшення обсягів реалізаціїпродукції ВАТ, розширення ринку збуту, одержання при цьому кращих результатів.
Розділ 3. Бізнес – плануваннязовнішньоекономічної діяльності ДП ВАТ «Київхліб» Хлібокомбінату № 11
3.1 Бізнес-план виробництваекструдованих продуктів
Згідно із запропонованим намипроектом на ДП ВАТ «Київхліб» Хлібокомбінаті № 11 вводиться новапотокова лінія вартістю 700000 російських рублів (або 165214 грн за офіційнимкурсом НБУ на 19.05.2009) із виробництва хлібців під торговою маркою «Легкіта корисні» за технологією та рецептурою новорозробленими технологамизаводу. Передбачається укладання договору між ДП ВАТ «Київхліб»Хлібокомбінатом № 11 та ТОВ «Епрод» (Росія) про спільну інвестиційнудіяльність (без створення окремої юридичної особи). Також договором про спільнуінвестиційну діяльність передбачено, що хлібокомбінат має свої площі длярозташування обладнання, робочу силу та покриє за власний рахунок такі витратиопераційні витрати для забезпечення процесу виробництва: витрати на сировину іматеріали, виробничі накладні витрати, витрати на збут і адміністративні витрати.Обсяг інвестицій ТОВ «Епрод» дорівнює 165214,00 грн, обсяг інвестиційДП ВАТ «Київхліб» Хлібокомбінату № 11 дорівнює 107183,22 (витратипрямі матеріальні, загальновиробничі, адміністративні та збутові, необхідні длязапуску виробництва у першому місяці року — січні).
Оцінимо ризики, пов’язані ізвведенням на ДП ВАТ «Київхліб» Хлібокомбінаті № 11 нового видуопераційної діяльності – виробництва екструдованих продуктів (зокрема хлібців «Легкіта корисні»).
Упроцесі практичної реалізації бізнес-плану інвестиційного проекту вкрай важливовраховувати можливість виникнення кількох критичних ситуацій, котрі можутьсправити негативний вплив на ефективність започатковуваного виробництваекструдованих продуктів. Серед них можна назвати: ризик погіршення кон'юнктуримісцевого ринку хлібобулочних та екструдованих виробів; ризики втрати часу йневиконання власних зобов’язань, пов’язані зі зниженням дієздатності засобівпраці й персоналу, заміною постачальників; ризик утрати власних майна йгрошових коштів через ускладнення криміногенної ситуації в місті; фінансовіризики (передовсім інфляційно-дефляційний та інвестиційний);політично-інституційний ризик.
Найбільшімовірні ризики у сфері виробництва екструдованих продуктів й необхідні заходидля мінімізації (нейтралізації) їх негативного впливу на започатковуванийвиробничий процес описано в табл. 3.1. З неї видно, що програма зменшенняризиків нововведеної діяльності не охоплює заходів для захисту відінфляційно-дефляційних, інвестиційних і політично-інституційних ризиків.Зазначені ризики зв’язані між собою і практично не залежать від якостігосподарської діяльності керівництва заводу. До того ж варто сподіватися, щотенденції економічного зростання суспільного виробництва сприятимуть зниженнютемпів інфляції, «пом’якшенню» її наслідків, а також стабілізаціїекономічного та соціально-політичного розвитку країни. Саме вони, до речі,мають створити добрі умови для подальшого розвитку індивідуального йколективного підприємництва в Україні.
Яквидно із таблиці 3.1. підприємство може зіткнутися із такими ризиками:
3) Ризикпояви нових прямих конкурентів, часткової втрати своєї ринкової ніші
4) Загрозапояви залишків нереалізованої продукції в день її виробництва
5) Ризикможливої зміни постачальників сировини через зниження її якості, підвищення цінна сировину
6) Ризикможливого звільнення персоналу і неналежного виконання ним службових обов'язків
7) Ризиквтрати майна та грошових коштів через навмисний підпал і крадіжку
8) Вихід зладу (поламка) технологічного устаткування та автотранспорту.
Таблиця 3.1.
Імовірніризики й практичні заходи для зменшення їхнього впливу на виробництвоекструдованих продуктів ДП ВАТ «Київхліб» Хлібокомбінатом № 11Види ризиків Заходи для зменшення негативного впливу ризиків 1. Ризик появи нових прямих конкурентів, часткової втрати своєї ринкової ніші 1.1. Пошук нової ринкової ніші в інших районах міста 1.2. Запровадження цінової конкуренції 1.3. Здійснення позавартісних методів ринкової конкуренції 2. Загроза появи залишків нереалізованої продукції в день її виробництва 2.1. Пошук оптових покупців у сфері громадського харчування 2.2. Вечірня виїзна торгівля у багатолюдних місцях міста 3. Ризик можливої зміни постачальників сировини через зниження її якості, підвищення цін на сировину 3.1. Розрив укладених угод з неконкурентоспроможними постачальниками сировини й термінове встановлення зв'язків із надійними постачальниками 3.2. Обгрунтоване підвищення продажних цін на екструдовані вироби 4. Вихід з ладу (поламка) технологічного устаткування та автотранспорту 4.1. Готовність терміново скористатися послугами ремонтно-профілактичних фірм 4.2. Наявність коштів для придбання нового автотранспорту 5. Ризик можливого звільнення персоналу і неналежного виконання ним службових обов'язків 5.1. Здійснення медичного страхування та підвищення рівня основної чи додаткової заробітної плати персоналу фірми 5.2. Організація підвищення кваліфікації персоналу товариства 5.3. Примусове звільнення недбайливих працівників і прийняття на роботу нових найманих робітників 6. Ризик втрати майна та грошових коштів через навмисний підпал і крадіжку 6.1. Страхування майна придбанням страхового полісу з конкретною умовою відшкодування заподіяної шкоди 6.2. Уведення посади платного охоронця з виконанням відповідних функцій у неробочий час 6.3. Облаштування приміщень надійними засобами пожежогасіння
Джерело: складено автором
Тепер буде розглянуто ризики, з якимиможе зіткнутися ДП ВАТ «Київхліб» Хлібокомбінат № 11, виходячи зісвоєю продукцією на зовнішній ринок. Структура ризиків у зовнішньоекономічнійдіяльності нараховує сотні різновидів. Ризики, зовнішні щодо контракту, — цеполітичні, юридичні, макроекономічні, маркетингові. Політичні ризики — цеможливість виникнення збитків чи скорочення розмірів прибутку внаслідокдержавної політики регулювання зовнішньоекономічних відносин. Політичні ризикивключають:
1) ризик націоналізації таекспропріації;
2) ризик трансферту, пов´язанийз можливими обмеженнями конвертування національної валюти;
3) ризик розриву контракту черездіяльність влади тієї країни, де знаходиться підприємство-контрагент;
4) ризик військових дій тагромадських заворушень.
Найбільшою групою ризиків узовнішньоекономічній діяльності, з якою може зіштовхнутися досліджуванепідприємство, є маркетингові ризики, пов´язані з реалізацією товару наринках збуту. До таких ризиків належать інформаційні, інноваційні такон´юнктурні ризики.
Інформаційний ризик — ризиквідсутності, невизначеності чи недостовірності інформації, що стосуєтьсяюридичної бази для підготовки контракту, стану справ партнера і його банку,загального стану ринку товарів (послуг), на якому функціонує підприємство.
Інноваційний ризик — можливістьвтрат, що виникають внаслідок вкладення підприємством коштів у виробництвонових товарів (послуг), які, можливо, не знайдуть попиту на ринку.
Кон´юнктурний ризик —можливість втрат через зміну ринкової кон´юнктури, зміну як економічногостану галузі, в якій функціонує підприємство, так і суміжних з нею галузей.
Транспортні ризики — ризики, яківиникають у зовнішньоекономічній діяльності при укладенні зовнішньоекономічнихугод, а саме при переміщенні товару від продавця (постачальника) до покупця.
Усі транспортні ризики поділяються за"Інкотермс-2000" на чотири групи.
Існують також ризики, пов´язаніз умовами контракту: щодо властивостей товару, щодо умов постачання, щодовибору валютних умов контракту, ризик форс-мажору, ризик розриву контракту.Залежно від етапу угоди ризики виникають: при митному оформленні, присертифікації, комерційні, транспортні. З огляду на можливість впливупідприємства на ризик вони бувають: залежні від діяльності підприємства, абовнутрішні, і незалежні від діяльності підприємства, або зовнішні. До внутрішніхризиків належать:
— невиконання виробничих завдань у визначенітерміни;
— недотримання вимог якості;
— страйки, недобросовісністьпрацівників;
— аварії, пожежі;
— крадіжки.
До ризиків, які не залежать відпідприємства, належать:
— політичні ризики;
— військові ризики;
— ризики, пов´язані здіяльністю органів державної влади;
— стихійні лиха;
— ризики, пов´язані здіяльністю третіх осіб;
— валютні ризики;
— ризики зміни ціни;
— ризик падіння попиту;
— ризик зростання конкуренції;
— ризики неплатежів, банкрутства;
— ризик непоставки товару іневиконання договірних зобов´язань.
Принципова відмінність між цими двомагрупами ризиків полягає в тому, що на першу групу підприємство має змогувплинути, тобто вжити заходів, що усувають їх джерела. На другу групу ризиківпідприємство вплинути не може, тому що їх настання практично не залежить відзусиль учасника зовнішньоекономічної діяльності.
Розглянемо ринок хлібобулочних такондитерських виробів міста Києва, його ємність та частки найбільшихвиробників, представлених на ньому у тому числі розглянемо обсяги екструдованихпродуктів, представлених на цьому ринку у 2007 році.
Таблиця 3.2.
Характеристика ринку хлібобулочних,кондитерських виробів та екструдованих продуктів міста Києва у 2007 роціПоказник тонн % Річний обсяг хлібобулочних та кондитерських виробів на ринку Києва 340461,0 100,0 Річний обсяг хлібобулочних та кондитерських виробів на ринку Києва, вироблених ВАТ «Київхлібом» 306415,0 90,0 Річний обсяг хлібобулочних та кондитерських виробів на ринку Києва, вироблених ДП ВАТ «Київхліб» Хлібокомбінатом № 11 61283,0 18,0
Річний обсяг екструдованих продуктів на ринку Києва у загальному
обсязі хлібобулочних та кондитерських виробів 23832,0 7,0
Річний приріст ринку екструдованих продуктів Києва від існуючого
обсягу екструдованих продуктів представлених на ринку 1906,6 8,0 Проектний (плановий) обсяг екструдованих продуктів, що за прогнозами приросту ринку буде представлений на ньому 25738,6 -
Річний проектний обсяг випуску екструдованих продуктів ДП ВАТ
«Київхліб» Хлібокомбінатом № 11 (та у % до загального проектного обсягу екструдованих продуктів на ринку у рік, тобто прогнозована частка підприємства на ринку екструдованих продуктів Києва за проектом) 363,0 1,4
Джерело: складено автором зарезультатами маркетингових досліджень
Як видно із таблиці, наведеної вище,90% (абсолютним монополістом є даний виробник) виробів хлібобулочних такондитерських на ринку Києва представлено ВАТ «Київхлібом», 7% займаєрічний обсяг екструдованих продуктів на ринку Києва у загальному обсязіхлібобулочних та кондитерських виробів. Річний проектний обсяг випускуекструдованих продуктів ДП ВАТ «Київхліб» Хлібокомбінатом № 11 (та у% до загального проектного обсягу екструдованих продуктів на ринку у рік, тобтопрогнозована частка підприємства на ринку екструдованих продуктів Києва запроектом) передбачається відповідно 363,0 тонн та 1,4%.
Наведемо відомості про ціниобладнання, необхідного для виробництва екструдованих продуктів.
Таблиця 3.3.
Середні ціни обладнання длявиробництва екструдованих продуктівТип обладнання Ціна Лінія 70 – 80 кг/год 600000 – 700000 рублів Екструдер 50 кг/год 300000 – 400000 рублів Екструдер 20 кг/год 150000 – 200000 рублів Дражирувальний барабан 180000 – 200000 рублів Пневмотранспорт із розвантажувачем 60000 – 100000 рублів Бункери Від 50000 рублів Віброживлювачі 25000 – 35000 рублів
Джерело:www.eprod.ru/price.htm
Як видно із наведеної вище таблиціціна обладнання перебуває у прямій пропорції із його продуктивністю, тобто чимбільша продуктивність обладнання, тим вища його ціна. У випадку із ДП ВАТ «Київхліб»Хлібокомбінатом № 11 було досліджено ринок обладнання для виробництваекструдованих продуктів та обрано обладнання ТОВ «Епрод» (Росія) –лінію потужністю 70 – 80 кг/год за ціною 700000 рублів (або 165214 грн заофіційним курсом НБУ на 19.05.2009), бо європейське обладнання є значнодорожчим за російські аналоги.
Виходячи із максимально можливої потужності цього обладнання – 80 кг/годта припускаючи, що воно працюватиме 4537,5 год на рік, можна знайти річнийпроектний обсяг випуску екструдованих продуктів ДП ВАТ «Київхліб»Хлібокомбінатом № 11, а саме 80 (кг/год) * 4537,5 (год) = 363000 (кг). Або ж якпередбачається, підприємство випускатиме хлібці «Легкі та корисні» по 250 г в упаковці, що дорівнюватиме 363000000 / 250 = 1452000 (упаковки).
Тепер буде розглянуто частки київського ринку екструдованих продуктів, щоналежать основним товаровиробникам – конкурентам.
Таблиця 3.4.
Частки київського ринку виробників екструдованих продуктівПоказник тонн % Річний обсяг екструдованих продуктів на ринку Києва 23832,0 100,0 ТОВ «Лавка здоровя», Україна 8341,3 35,0 ЗАТ «Молодець», Росія 3574,8 15,0 «Vaasan and vaasan», Фінляндія 2383,2 10,0 Інші виробники 9532,9 40,0
Джерело: складено автором зарезультатами маркетингових досліджень
/>
Рис. 3.1. Частки виробників на ринку екструдованих продуктів у Києві
Як видно із таблиці та рисунка, наведених вище, на ринку екструдованихпродуктів Києва 40% займають інші виробники, 35% — ТОВ «Лавка здоровя»,Україна, 15% — ЗАТ «Молодець», Росія, 10% — «Vaasan and vaasan»,Фінляндія.
Таблиця 3.5.
Характеристика конкурентного середовища на ринку екструдованих продуктіву КиєвіПоказник ТОВ «Лавка здоровя», Україна ЗАТ «Молодець», Росія «Vaasan and vaasan», Фінляндія Інші виробники Сума Середня ціна продукції на ринку Києва, грн за 250 г продукту 2,50 5,40 15,60 4,50 - Середня ціна 1 тонни продукції на ринку Києва, грн 10000,00 21600,00 62400,00 18000,00 - Річний обсяг екструдованих продуктів, представлених на ринку Києва, тонн 8341,29 3574,84 2383,22 9532,90 23832,27 Вартість річного обсягу екструдованих продуктів, представлених на ринку Києва, грн 83412945,00 77216554,80 148713364,80 171592344,00 480935208,60 Валютний курс, грн/дол США 7,62 7,62 7,62 7,62 - Вартість річного обсягу екструдованих продуктів, представлених на ринку Києва, дол США 10944569,90 10131544,7 19512604,61 22514543,80 63103263,00
Як видно із наведеної вище таблиці найконкурентоспроможнішою продукцією (за економічними параметрами, тобто за ціною) в умовах фінансово-економічної кризи та низької платоспроможності населення є продукція ТОВ «Лавка здоров’я», Україна. Тому ДП ВАТ «Київхліб» Хлібокомбінат № 11, запускаючи нову продукцію (хлібці) під торговою маркою «Легкі та поживні» подбає перш за все про доступність цього продукту широким масам споживачів в умовах кризи.
Розглянемо правову основу впроваджуваного інвестиційного проекту із виробництва хлібців ДП ВАТ «Київхліб» Хлібокомбінатом № 11. Цей інвестиційний проект підпадає під дію Закону України «Про режим іноземного інвестування» від 19.03.1996 зі змінами та доповненнями.
Тепер опишемо детально технологію та обладнання, необхідні для виробництва хлібців.
Короткий опис загального випадку екструзійного процесу
Відміряні на вагах рецептурні складові просіюють та поступають узміщувач. Звідти однорідна суха маса шнековим транспортером подається у бункер– накоплювач, встановлений на дозаторі сухих компонентів екструдера. Двошнековаконструкція дозатора дозволяє точно узгодити кількість сировини, що подаєтьсяіз необхідною продуктивністю екструдера. Для одно шнекових машин змішуваннясухих та рідких компонентів необхідно провести до поступлення суміші в екструдер.У двошнекових цей процес відбувається у завантажуваному корпусі екструдера. Цедозволяє із високою точністю регулювати процентний вміст води у суміші таплавно впливати тим самим на якість готового продукту та відмовитися віддодаткових змішувачів та та обладнання контролю вологості суміші, еобхідні прироботі на одно шнекових машинах. Далі при просуванні робочими шнекамиекструдера у напрямі матриці, сировина одночасно підлягає термічній тамеханічній діям. У наслідок цього за короткий час із нею проходять процеси, щовідповідають довготривалій тепловій обробці. Потім готовий продуктпродавлюється через формоутворюючу матрицю. На розрізі матриці за рахунокмиттєвого кипіння перегрітої вологи, що знаходиться у складі екструдованоїмаси, продукт здобуває пористу структуру. Далі відбувається нарізка ви ходячогоекструдата у готовий розмір продукту ріжучим обладнанням, що відповідає данійтехнології.
Технологія виготовлення хрустких хлібців дозволяє зберегти усі корисніречовини, мінерали та вітаміни, що містяться у пшениці та ржі. Борошно саме ізцих злаків складає «повітряну» основу хлібців. Хрусткі хлібці єцінним поживним продуктом для дорослих та дітей, добре засвоюються організмом.
Хрусткіхлібці готові до споживання як основа для бутербродів, із холодними та гарячимистравами. Відруби, що містяться у хлібцях, здатні вивести із організму токсини,радіонукліди, солі важких металів. Вони містять мінеральні солі, білки,вітаміни. Хлібці виготовляють без ароматизаторів, хімічних та синтетичних добавок.Для бажаючих позбавитися зайвої маси буде цікаво дізнатися, що споживанняхлібців стримує підвищений апетит, посилює почуття насиченості, покращуєперисталіку кишечника, знижує рівень холестерину у крові, що у кінцевомупідсумку веде до втрати зайвої маси. Регулярне споживання хлібців робитьорганізм здоровим, затримує процеси старіння. Хлібці хрусткі – це хлібці 21століття, так як вони є незамінними при зайвій вазі, серцево-судиннихзахворюваннях, порушенні обміну речовин, зниженні імунітету. Хлібці не містятьцукру та дріжджів та по суті своїй є діабетичним продуктом.
Хрусткіхлібці чи соломка виготовляються із борошна чи крупи. Можливим є використаннясумішей зернових, бобових, інших харчових компонентів – цукор, сухе молоко,сіль, спеції, барвники, відруби. На виході із екструдера у залежності від типуфільєри, що використовують, утворюється безкінечна стрічка чи жгут, які занеобхідності підтягують, підвальцьовують, розрізають на елементи різноїдовжини.
Процесекструдування протікає таким чином: продукт захвачує снек, переміщується уздовжкорпусу. Тут формується зона стиснення, підігріву (за рахунок сил тертяпродукту по поверхні шнека, що обертається, та корпусу, а також деформацієюзсуву у самому продукті), відбувається гомогенізація. Тривалість обробки – 1-2хвилини. Тиск та температура при цьому зростають та становлять відповідно 50МПа та 200 градусів Цельсія.
Розглядаючи екструзію як термодинамічний процес, слід відмітити важливуроль води, при відмічених вище умовах може може існувати тільки у рідкій фазі.Після проходження зони формування та розвантаження відбувається миттєвийперехід продукта із області високого тиску в умови атмосферного тиску. Притемпературі перероблюваного продукту вище 110 – 130 градусів Цельсія цесупроводжується декомпресійним вибухом: вода, що знаходиться у продукті,переходить у пароподібний стан із виділенням значної кількості енергії. Цеприводить до деструкції кліткових структур (вибуху) та вспучування продукту.Лінійні розміри вспучених продуктів зростають більше ніж у 2 рази, а відповідноще більше збільшується об’єм.
Урезультаті екструзії відбуваються суттєві зміни та текстурування не лише нклітковому рівні, але і складні хімічні, мікробіологічні (стерилізація),фізичні процеси та явища.
Траленнялюдини та тварини із точки зору фізіології базується на механічній деструкціїхарчових продуктів, їх наступній кислотній та ферментативній обробці таперетворення складних речовин у більш прості, що супроводжуються значнимивитратами фізіологічної енергії. Тому екструдовані продукти харчування узначній мірі знімають ряд проблем, особливо у людей, що страждають певнимизахворюваннями. Найчастіше екструдуванню підлягає зернова сировина (пшениця,ячмінь, рис, кукурудза та ін.), основними компонентами якої є крохмал.
Охолодження, стабілізація форми та підсушка відбуваються на сітчатомуохолоджуючому транспортері.
Сировина,що поступає, просіюється на машині 1, відміряється на вагах та у певнійпропорції відповідно до технології завантажується до зміщувача 2, де вонаперемішується. Потім сировина із зміщувача перевантажується у шнековийтранспортер 3 та подається у завантажувальний бункер двошнекового екструдера 4.Після цього на формуючо-ріжучому обладнанні відбувається нарізання продукту, ана сушильному транспортері відбувається охолодження. Потім готовий продуктпоступає на упакувальний автомат чи напівавтомат.
Лініїсхожого типу за рахунок змінних фільєр екструдера та ножів ріжучо-формуючогообладнання дозволяють випускати широку гаму різноманітної продукції. Тип,продуктивність упаковочного обладнання може задавати замовник такогообладнання.
/>1 />2 />3 />4 />5 />6
Рис. 3.2. Обладнання для виробництва хрустких хлібців
1 – просіювач борошна
2 – зміщувач
3 – транспортер шнековий
4 – екструдер
5 – ріжуче – формуюче обладнання
6 – охолоджуючий транспортер
Наведемо тепер інформацію про продуктивність різних типів екструдерів длявиробництва продукції.
Таблиця 3.6.
Продуктивність екструдерів «ШТАК» по відношенню до технологій,кг/годНайменування продукту/технології ШТАК–80М ШТАК–18- ШТАК–30 ШТАК–50 ШТАК–72 Кукурудзяна паличка (штатна продуктивність) 220 1500 40 180 450 Хлібець та соломка 180 - 30 180 400 Подушечки із начинкою 400 - 50 250 600 Трубочки із начинкою (бамбук) 400 - 60 300 800 Харчові відруби 300 2000 50 200 550 Пластівці - - - 100 - Пелетта (на спеціальних модифікаціях) 100 - 30 100 - Сухі сніданки 200 - 40 150 400
Джерело: www.shtak.com
У таблиці вище наведено середню продуктивність екструдерів длявиробництва різних видів екструдованих продуктів.
Дані про валютні курси, якимикористувалися ділові партнери при визначенні вартості обладнання наведено утаблиці нижче.
Таблиця 3.7.
Дані про валютний курсЦифровий код Літерний код Кількість одиниць Назва валюти Офіційний курс 643 RUR 10 російських рублів 2,3602 978 EUR 100 ЄВРО 1028,4317 840 USD 100 доларів США 762,1400
Джерело: www.bank.gov.ua/
У таблиці 3.7 представлено офіційні(фіксовані) валютні курси Національного банку України.
Таблиця 3.8.
Імпортне обладнання для виробництваекструдованих продуктівІмпортне обладнання Ціна Одношнекові екструдери Від 60000 дол США Двошнекові екструдери Від 200000 євро
Джерело: www.eprod.ru
Дуже часто ціни імпортного обладнанняне є наперед чітко встановленими, а є договірними і залежать від домовленостіпродавця та покупця та від купівельної спроможності останнього, але у кількаразів ці ціни є вищими за ціни виробників аналогічного обладнання зокрема Росії.
Обсяг інвестицій ТОВ«Епрод» дорівнює 165214 грн (вартість обладнання), обсяг інвестиційДП ВАТ «Київхліб» Хлібокомбінату № 11 дорівнює 107183,22 (витратипрямі матеріальні, загальновиробничі, адміністративні та збутові, необхідні длязапуску виробництва у першому місяці року — січні).
Як було описано вище річний проектнийобсяг випуску екструдованих продуктів ДП ВАТ «Київхліб»Хлібокомбінатом № 11 передбачається у розмірі 363000 кг, або якщо випускати упаковками по 250 грам, то це буде відповідати 1452000 штукам упаковок(363000000 грам / 250 грам = 1452000 штук).
Виходячи із того, що у Києвіпередбачається ріст ринку екструдованих продуктів, тобто ріст попиту наекструдовані продукти у розмірі 8% щорічно або 1906,6 тонн або 1906600 кг, або що те саме, 0,66% приросту попиту на цьому ринку щомісяця або 158,883 тонн чи 158833кг щомісячного приросту попиту на екструдовані продукти, то досліджуванепідприємство ДП ВАТ «Київхліб» Хлібокомбінат № 11 щомісяцянарощуватиме обсяги виробництва хлібців. Нижче наведено відомості про обсягивиробництва хлібців ДП ВАТ «Київхліб» Хлібокомбінатом № 11, виходячиіз нововведених потужностей виробництва.
Таблиця 3.9.
Обсяги виробництва хлібців «Легкіта корисні»Місяць Обсяг виробництва, тонн Обсяг виробництва, г Обсяг виробництва, штук (по 250 гр) Січень 19,25 19250000 77000 Лютий 21,25 21250000 85000 Березень 23,25 23250000 93000 Квітень 25,25 25250000 101000 Травень 27,25 27250000 109000 Червень 29,25 29250000 117000 Липень 31,25 31250000 125000 Серпень 33,25 33250000 133000 Вересень 35,25 35250000 141000 Жовтень 37,25 37250000 149000 Листопад 39,25 39250000 157000 Грудень 41,25 41250000 165000 Всього за рік 363 363000000 1452000
Джерело: складено автором
Із таблиці вище видно, що так якобсяги попиту зростають, то відповідно досліджуване підприємство буде більшевиробляти цього виду продукції.
Таблиця 3.10.
Собівартість 1 упаковки хлібців «Легкіта корисні» (грн./250г)Статті витрат Всього Витрати на одну упаковку хлібців (250 г): Прямі матеріальні витрати (витрати на сировину та матеріали) 1,60 Прямі витрати на оплату праці 1,08 Змінні загальновиробничі та постійні розподілені загальновиробничі витрати 0,13 Виробнича собівартість одиниці продукції 2,80
Стаття «Прямі матеріальнівитрати» всього = Кількість * Витрати = 0,2 * 8 = 1,60 (грн)
Стаття «Прямі витрати на оплатупраці» = Кількість * Витрати = 0,1 * 10,75 = 1,08 (грн)
Стаття «Змінні загальновиробничіта постійні розподілені загальновиробничі витрати» = Кількість * Витрати =0,1 * 1,30 = 0,13 (грн)
Виробнича собівартість одиниціпродукції = Основні матеріали + Витрати праці + Накладні витрати = 1,60 + 1,08+ 0,13 = 2,80 (грн)
Далі будуть наводитися бюджети різнихвитрат із прив’язкою до обсягів виробництва хлібців «Легкі та корисні».
У додатку М наведено бюджет витрат на сировину та матеріали.
Об'єм сировини за період (загальна потреба) (кг) = Об'єм виробництвапродукції (од) * Кількість сировини на од, кг
Так наприклад, у січні місяці об'єм сировини за період (загальна потреба)(кг) у січні = Об'єм виробництва продукції (од) у січні *Кількість сировини на од, кг у січні = 77000 * 0,2 = 15400 (кг)
Вартість матеріалів (грн) = Об'єм сировини за період (загальна потреба)(кг) * Ціна 1 кг сировини, грн.
Так наприклад, у січні місяці вартість матеріалів (грн) у січні= Об'єм сировини за період (загальна потреба) (кг) у січні * Ціна 1 кг сировини, грн. у січні = 15400 * 8 = 123200 (грн)
Ці ж показники за всі інші місяці і за рік розраховуються аналогічнимчином.
У додатку Н наведено графік виплатгрошових коштів за сировину та матеріали для виробництва хрустких хлібців«Легкі та корисні». При цьому зроблено припущення, що за половину вартості придбаних употочному місяці сировини та матеріалів підприємство розрахується у поточномумісяці, а за іншу половину – у наступному місяці.
Так розглянемо на прикладі січеньмісяць.
Виплати за сировину і матеріали засічень у січні = 0,5 * 123200 = 61600 (грн)
Виплати за сировину і матеріали засічень у лютому = 0,5 * 123200 = 61600 (грн)
Кредиторська заборгованість на кінецьроку дорівнює (=) Вартість придбаних сировини і матеріалів у грудні — Виплатиза сировину і матеріали за грудень у грудні
Кредиторська заборгованість на кінецьроку дорівнює (=) 264000 – 132000 = 132000 (грн).
У додатку О подано бюджет витрат наоплату праці виробничого персоналу. Проте зроблено припущення, що за першиймісяць роботи, тобто за січень, заробітну плату працівникам буде виплачено улютому місяці. Тобто у січні місяці підприємство не матиме витрат на заробітнуплату, зате у лютому вони будуть удвічі більшими.
Всього витрати праці (год) = Об'ємвиробництва продукції (од) * Витрати праці осн. персоналу (год/на одиницюпродукції).
Оплата основного персоналу (грн) =Всього витрати праці (год) * Вартість одного часа (грн/год)
Оплата основного персоналу (грн) улютому = Всього витрати праці (год) у січні * Вартість одногочаса (грн/год) у січні + Всього витрати праці (год) у лютому *Вартість одного часа (грн/год) у лютому = 23360 * 11 + 23360 * 11 =513920 (грн)
Всього витрати праці (год) уберезні = Об'єм виробництва продукції (од) у березні * Витратипраці осн. персоналу (год/на одиницю продукції) у березні = 93000 *0,1 = 9300 (год)
Оплата основного персоналу (грн) уберезні = Всього витрати праці (год) у березні * Вартістьодного часа (грн/год) у березні = 9300 * 10,8 = 99975 (грн)
Аналогічно розраховуються показники за кожні інші місяці та за рік уцілому.
У додатку П подано бюджетзагальновиробничих витрат. Буде показано, яким чином розраховано показники убюджеті загальновиробничих витрат.
Змінні загальновиробничі витрати(грн) = Витрати праці осн. Персоналу (год) * Норматив змінних накладних витрат(грн/год)
Змінні загальновиробничі витрати(грн) у січні = Витрати праці осн. Персоналу (год) у січні* Норматив змінних загальновиробничих витрат (грн/год) у січні =23360 * 0,8 = 18688 (грн)
Постійні загальновиробничі витрати(грн) – це величина незмінна кожного місяця.
Всього загальновиробничих витрат(грн) = Змінні загальновиробничі витрати (грн) + Постійні загальновиробничівитрати (грн)
Всього загальновиробничих витрат(грн) у січні = Змінні загальновиробничі витрати (грн) у січні+ Постійні загальновиробничі витрати (грн) у січні = 6160 + 6000 =12160 (грн)
Оплата загальновиробничих витрат(грн) = Всього загальновиробничих витрат (грн) – Амортизація (грн)
Оплата загальновиробничих витрат(грн) у січні = Всього загальновиробничих витрат (грн) у січні– Амортизація (грн) у січні = 12160 – 1376,78 = 10783,22 (грн)
Величина загальновиробничих витрат на1 год праці = Всього загальновиробничих витрат (грн) / Витрати праці основногоперсоналу (год) = 188160 / 145200 = 1,29 (грн./год праці)
Вартість обладнання, грн = 165214(грн)
Річна норма амортизації, % = 10%
Річна норма амортизації, грн = 165214* 0,1 = 16521,4 (грн)
– відповідно до статті 8 ЗаконуУкраїни «Про оподаткування прибутку підприємств» 10% річнаамортизація призначена для групи 2 основних засобів: група 2 — автомобільнийтранспорт та вузли (запасні частини) до нього; меблі; побутові електронні, оптичні,електромеханічні прилади та інструменти, інше конторське (офісне) обладнання,устаткування та приладдя до них.
У додатку Р подано бюджетадміністративних і маркетингових витрат, покажемо як розраховувалися витрати уцьому бюджеті.
Планові змінні витрати= Об'єм продажу * Змінні витратина одиницю продукції
Планові змінні витратиу січні= Об'єм продажу усічні * Змінні витрати на одиницю продукції у січні = 77000 *0,4 = 30800 (грн)
Всього накладних витрат = всьогопостійних витрат + всього змінних витрат
Всього постійних витрат = Реклама +Заробітна плата + Страхування + Податок на нерухомість
Всього постійних витрат у січні= Реклама у січні + Заробітна плата у січні + Страхуванняу січні + Податок на нерухомість у січні = 1000 + 3000 =4000 (грн)
Всього витрат = Планові змінні витрати+ Всього постійних витрат
Всього витрат у сінчі = Планові змінні витрати у січні+ Всього постійних у січні = 30800 + 4000 = 34800 (грн)
Аналогічно розраховуються показникиза рік та за всі інші місяці.
У бюджеті продажу та виробництва(додаток С) хлібців «Легкі та корисні» розрахуємо очікувану виручкувід реалізації даного виду продукції. Як видно із додатку С обсяги продажудорівнюють обсягам виробництва, тобто не планується на кінець жодного місяцяніяких нереалізованих залишків продукції на складах.
Виручка від реалізації продукції, грн= Очікуваний обсяг, штук * Ціна, грн/штука
Виручка від реалізації продукції січень= 77000 * 3,5 = 269500 (грн)
І у наступні 11 місяців ця виручказалишається незмінною, тому що напротязі року зберігається одна і та ж ціна таоднаковий обсяг реалізації виготовленої продукції.
Виручка від реалізації продукції за рік, грн = Очікуваний обсяг за рік,штук * Ціна, грн/штука = 145200 * 3,5 = 5082000 (грн)
У додатку Т наведено графікнадходжень грошових коштів від реалізації продукції. При цьому зробленоприпущення, що дебітори розраховуватимуться за продукцію таким чином: 70%вартості відвантаженої їм продукції вони сплачуватимуть у поточному місяці, арешту 30% — у наступному місяці.
Отже,
надходження від продажу за січень усічні = 269500 * 0,7 = 188650 (грн)
Надходження від продажу за січень улютому = 269500 * 0,3 = 80850 (грн)
Дебіторська заборгованість на кінецьроку = 577500 – 404250 = 173250 (грн)
– це борг наших покупців запродукцію, що була їм відвантажена у грудні місяці.
Таблиця 3.11.
Плановий звіт про прибуток (грн)Показник за рік Виручка від реалізації 5082000,00 Собівартість реалізованої продукції 4072260,00 Валовий дохід 1009740,00 Адм. і витрати на збут 628800,00 Операційний прибуток 380940,00 Прибуток до оподаткування 380940,00 Податок на прибуток 95235,00 Чистий прибуток 285705,00
Джерело: складено автором
Далі буде показано як знаходитьсячистий прибуток.
Чистий прибуток = Виручка відреалізації — Собівартість реалізованої продукції — Адміністративні і витрати назбут — Податок на прибуток = 5082000 – 4072260 – 628800 –95235 = 285705 (грн)
У додатку У подано бюджет руху грошових коштів. Далі буде надано алгоритмрозрахунку показників у зазначеному бюджеті.
Всього грошових надходжень від операційної діяльності = Надходженнягрошових коштів від реалізації товарів та послуг + Інші надходження
Всього грошових надходжень від операційної діяльності у січні= Надходження грошових коштів від реалізації товарів та послуг у січні+ Інші надхжодження у січні = 188650 + 0 = 188650 (грн).
Всього грошових виплат по операційній діяльності = Виплати по операційнійдіяльності на сировину і матеріали + Виплати по операційній діяльності наоплату праці виробничого персоналу + Виробничі накладні витрати + Витрати назбут і адміністративні витрати + Податок на прибуток
Всього грошових виплат по операційній діяльностіу січні = Виплатипо операційній діяльності на сировину і матеріалиу січні + Виплатипо операційній діяльності на оплату праці виробничого персоналуу січні+ Виробничі накладні витратиу січні + Витрати на збут іадміністративні витратиу січні + Податок на прибутоку січні= 61600 + 0 + 10783,22 + 34800 + 7936,25 = 115119,47 (грн).
Всього виплат = Всього грошових виплат по операційній діяльності
Всього виплат у січні = Всього грошових виплат по операційнійдіяльностіу січні = 115119,47 (грн).
Всього грошовий потік = Всього грошових надходжень від операційноїдіяльності – Всього виплат
Всього грошовий потік у січні = Всього грошових надходжень відопераційної діяльностіу січні – Всього виплату січні =188650 – 115119,47= 73530,53 (грн).
Сальдо грошових коштів на кінець періоду = Сальдо грошових коштів напочаток періоду + Всього грошовий потік
Сальдо грошових коштів на кінець періоду у січні = Сальдо грошових коштів на початокперіодуусічні + Всього грошовий потікусічні = 0 + 73530,53 = 73530,53 (грн).
Аналогічно розраховуються показники за рік та за всі інші місяці.
Таблиця 3.12.
Зведена таблиця з показниками ефективності інвестиційного проектуПоказник Значення Рентабельність реалізованої продукції, % 6,08 Обсяг інвестицій ТОВ «Епрод», грн 165214,00 Обсяг інвестицій ДП ВАТ «Київхліб» Хлібокомбінату № 11, грн 107183,22 Частка ТОВ «Епрод» у прибутку ДП ВАТ «Київхліб» Хлібокомбінату № 11, % 60,65 Частка ДП ВАТ «Київхліб» Хлібокомбінату № 11 у прибутку ДП ВАТ «Київхліб» Хлібокомбінату № 11, % 39,35 Прибуток, що належить ТОВ «Епрод», грн 173285,42 Прибуток, що належить ДП ВАТ «Київхліб» Хлібокомбінату № 11, грн 112419,58 Чистий грошовий потік для ТОВ «Епрод», грн 181546,12 Чистий грошовий потік для ДП ВАТ «Київхліб» Хлібокомбінату № 11, грн 120680,28 Термін окупності інвестицій ТОВ «Епрод», років 0,91 Термін окупності інвестицій ДП ВАТ «Київхліб» Хлібокомбінату № 11, років 0,89
Джерело: складено автором
Як видно із таблиці 3.12 хрусткі хлібці «Легкі та корисні» євисокорентабельним продуктом порівняно із іншими хлібобулочними виробамихлібзаводу.
Рентабельність реалізованої продукції, % = Чистий прибуток * 100% /Собівартість реалізованої продукції
Рентабельність хрустких хлібців = 285705 * 100% / (4072260 + 628800) =6,08 %.
Термін окупності інвестицій ТОВ «Епрод», років = Обсягінвестицій ТОВ «Епрод», грн / Чистий грошовий потік для ТОВ«Епрод», грн
Термін окупності інвестицій ТОВ «Епрод», років = 165514 /181546,12 = 0,91 (року)
Термін окупності інвестицій ДП ВАТ «Київхліб» Хлібокомбінату №11, років = Обсяг інвестицій ДП ВАТ «Київхліб» Хлібокомбінату № 11,грн / Чистий грошовий потік для ДП ВАТ «Київхліб» Хлібокомбінату №11, грн
Термін окупності інвестицій ДП ВАТ «Київхліб» Хлібокомбінату №11, років = 107183,22 / 120680,28 = 0,89 (року).
Як видно із розрахунків вище, для ТОВ «Епрод» термін окупностіскладає 10,92 місяці, а для ДП ВАТ «Київхліб» Хлібокомбінату № 11 –10,68 місяці, що свідчить про те, що даний інвестиційний проект євисокоприбутковим.
3.2 Розрахунок експорту екструдованихпродуктів у Словаччину та Молдову
Досліджуване підприємство ДП ВАТ «Київхліб» Хлібокомбінат № 11співпрацюватиме зі своїми діловими партнерами із Словаччини та Молдови на умовіDAF. Термін «доставка до кордону» означає, що продавець виконав своїзобов’язання, коли він надав нерорзвантажений товар, що пройшов митне очищеннядля експорту, але не для імпорту на транспортному засобі у розпорядженняпокупця у названому пункті чи місці на кордоні до надходження товару на митнийкордон суміжної країни. Під терміном «кордон» мається на увазі будь –який кордон у тому числі й кордон країни експорту. Тому, дуже важливо точновизначити кордон шляхом зазначення конкретного пункту чи місця. Проте, якщосторони бажають, щоб продавець взяв на себе зобов’язання із розвантаженнятовару із транспортного засобу та ніс всі ризики та витрати на такерозвантаження, то це повинно бути чітко обумовленим у відповідному додатку додоговору купівлі – продажу.
Даний термін використовують при перевезенні товару будь – яким видомтранспорту, коли товар доставляють до сухопутного кордону.
Отже, іноземними контрагентами нашого хлібокомбінату буде мережасупермаркетів TESCO відповідно у містах Флорешть (Молдова) та Кошице(Словаччина). Вибір цих країн для експорту товарів зумовлений наявністю в нихукраїнської діаспори і як наслідок наявністю попиту на продукцію українськоговиробництва. Розрахунок експорту хлібців «Легкі та корисні» доСловаччини DAF Ужгород в обсязі 15000 кг
У таблиці 3.13 наведено дані про собівартість однієї упаковки хлібців «Легкіта корисні».
Таблиця 3.13.
Собівартість 1 упаковки хлібців «Легкіта корисні» (грн./250 гр)Статті Всього Витрати на одну упаковку хлібців (250 г): Прямі матеріальні витрати (витрати на сировину та матеріали) 1,60 Прямі витрати на оплату праці 1,08 Змінні загальновиробничі та постійні розподілені загальновиробничі витрати 0,13 Собівартість одиниці виробленої продукції 2,80 Адміністративні витрати 0,21 Повна собівартість 3,01 Прибуток 0,49 Відпускна ціна 3,5
Доставку товару передбачається здійснювати автомобільним транспор-том наумовах DAF Ужгород (Україна).
Відпускна ціна (EXW) 15000 кг хлібців (або 15000000 / 250 = 60000упаковок хлібців), які пропонуються на експорт, складає:
60000 * 3,5 = 210000 (грн).
Розрахуємо витрати на транспортування експортованої продукції та іншіекспортні витрати.
1. Витратина завантаження на ДП ВАТ «Київхліб» Хлібокомбінаті № 11 одиниціавтомобільного транспорту, що доставлятиме товар до Словаччини, складають 350грн. Для транспортування 15000 кг хлібців буде потрібно 3 автомшин (по 5 тонн).Отже, загальні витрати на завантаження становлять:
350 * 3 = 1050 (грн).
2. Витрати на страхування перевезення вантажу (4% від страхової суми):
(210000 + 1050) * 0,04 = 8442 (грн).
3. Відстань від Києва до кордону Україна-Словаччина (митний пунктУжгород) – 810 км, вартість автомобільного перевезення складає 15 грн./км.Оскільки потрібно 3 автомашин (по 5 тонн), то вартість перевезення складе:
— до кордону Україна-Словаччина (митний пункт Ужгород):
810 ∙ 15 ∙ 3 = 36450 (грн);
При складанні контракту курс фіксується на рівні 1 дол. США = 7,62 грн.
4. Митна вартість складе:
Митна вартість = Ціна EXW + Навантаження + Страхування + Транспортуваннядо кордону
210000 + 1050 + 8442 + 36450 = 255942 (грн).
5. Експортніформальності (отримання сертифікатів якості та відповід-ності) (0,1% від митноївартості) складають:
255942 ∙ 0,001 = 255,942 (грн).
6. Митний збір (0,2% від митної вартості) становитиме:
255942 ∙ 0,002 = 511,884 (тис. грн.).
7. Витрати на оформлення ВМД складають 800 грн. на всю партію това-ру.
Таким чином, накладні витрати при експорті складають:
Накладні витрати = Навантаження + Страхування + Транспортування докордону + Експортні формальності + Митний збір + Витрати на оформлення ВМД
Накладні витрати = 1050 + 8442 + 36450 + 255,942 + 511,884 + 800 =47509,826 (грн).
Експортні витрати на 1 упаковку хлібців «Легкі та корисні»становитимуть:
47509,826 / 60 000 = 0,791 (грн).
Повна собівартість експорту всього обсягу хлібців (15000 кг або 60000 упаковок) складає:
Повна собівартість експорту = Виробнича собівартість + Адміністративнівитрати + Експортні витрати на 1 упаковку хлібців
(2,80 + 0,21 + 0,791) ∙ 60 000 = 228060 (грн).
Контрактна вартість складатиме:
Контрактна вартість = Митна вартість + Експортні формальності + Митнийзбір + Витрати на оформлення ВМД
Контрактна вартість = 255942 + 255,942 + 511,884 + 800 = 257509,82 (грн).
Загальний прибуток від експорту складе:
257509,82 – 228060 = 29449,82 (грн).
В результаті експорту партії (60 000 упаковок) хлібців до Словач-чиниприбуток складе 29449,82 грн.
Розрахунок експорту хлібців «Легкі та корисні» до Молдови DAFСорока в обсязі 20000 кг
У таблиці 3.12 наведено дані про собівартість однієї упаковки хлібців «Легкіта корисні», як було сказано раніше.
Доставку товару передбачається здійснювати автомобільним транспор-том наумовах DAF Сорока (Молдова).
Відпускна ціна (EXW) 20000 кг хлібців (або 20000000 / 250 = 80000упаковок хлібців), які пропонуються на експорт, складає:
80000 * 3,5 = 280000 (грн).
Розрахуємо витрати на транспортування експортованої продукції та іншіекспортні витрати.
1. Витрати на завантаження на ДП ВАТ «Київхліб» Хлібокомбінаті№ 11 одиниці автомобільного транспорту, що доставлятиме товар до Словаччини,складають 350 грн. Для транспортування 20000 кг хлібців буде потрібно 2автомшини (по 10 тонн). Отже, загальні витрати на завантаження становлять:
350 * 2 = 700 (грн).
2. Витрати на страхування перевезення вантажу (4% від страхової суми):
(280000 + 700) * 0,04 = 11228 (грн).
3. Відстань від Києва до кордону Україна-Молдова (митний пункт Сорока) – 435 км, вартість автомобільного перевезення складає 13 грн./км. Оскільки потрібно 2 автомашин (по 10тонн), то вартість перевезення складе:
— до кордону Україна-Молдова (митний пункт Сорока):
435 * 13 * 2 = 11310 (грн);
При складанні контракту курс фіксується на рівні 1 дол. США = 7,62 грн.
4. Митна вартість складе:
Митна вартість = Ціна EXW + Навантаження + Страхування + Транспортуваннядо кордону
280000 + 700 + 11228 + 11310 = 303238 (грн).
5. Експортні формальності (отримання сертифікатів якості та відповід-ності)(0,1% від митної вартості) складають:
303238 * 0,001 = 303,238 (грн).
6. Митний збір (0,2% від митної вартості) становитиме:
303238 * 0,002 = 606,476 (грн.).
7. Витрати на оформлення ВМД складають 800 грн. на всю партію това-ру. Такимчином, накладні витрати при експорті складають:
Накладні витрати = Навантаження + Страхування + Транспортування докордону + Експортні формальності + Митний збір + Витрати на оформлення ВМД
Накладні витрати = 700 + 11228 + 11310 + 303,328 + 606,476 + 800 =24947,804 (грн).
Експортні витрати на 1 упаковку хлібців «Легкі та корисні»становитимуть:
24947,804 / 80 000 = 0,3118 (грн).
Повна собівартість експорту всього обсягу хлібців (20000 кг або 80000 упаковок) складає:
Повна собівартість експорту = Виробнича собівартість + Адміністративнівитрати + Експортні витрати на 1 упаковку хлібців
(2,80 + 0,21 + 0,3118) ∙ 80 000 = 265744 (грн).
Контрактна вартість складатиме:
Контрактна вартість = Митна вартість + Експортні формальності + Митнийзбір + Витрати на оформлення ВМД
Контрактна вартість = 303238 + 303,328 + 606,476 + 800 = 304947,71 (грн).
Загальний прибуток від експорту складе:
304947,71 – 265744 = 39203,71 (грн).
В результаті експорту партії (80 000 упаковок) хлібців до Молдовиприбуток складе 39203,71 грн.
3.3 Оцінка економічної ефективності запропонованих заходів
Тепер оцінимо економічну ефективність впроваджуваних заходів. Почнемо ізекономічної ефективності впроваджуваних заходів.
Таблиця 3.14.
Економічна ефективність запропонованих заходівНазва показників Експорт хлібців до Словач-чини Експорт хлібців до Молдови Всього Виручка від реалізації експорту, грн 257509,82 304947,71 562457,53 Контрактна вартість, грн 257509,82 304947,71 562457,53 Витрати на виробництво експортованої продукції, грн 168000,00 224000,00 392000,00 Адміністративні витрати 12600 16800 29400,00 Накладні витрати при експорті, грн 47509,83 24947,80 72457,63 Повна собівартість експортованої продукції 228109,83 265747,80 493857,63 Прибуток, грн 41999,99 55999,91 97999,90 Чистий прибуток, грн 31500,00 41999,93 73499,93 Ефект експорту, грн 41999,99 55999,91 97999,90 Ефективність експорту, % 18,41 21,07 19,84
Джерело: складено автором
У таблиці 3.14 показники пораховано наступним чином:
Прибуток, грн = Виручка від реалізації експорту, грн — Витрати навиробництво експортованої продукції, грн — Накладні витрати при експорті, грн
Чистий прибуток, грн = Прибуток, грн * 0,75
Ефект експорту, грн = Виручка від реалізації експорту, грн — Витрати навиробництво експортованої продукції, грн — Накладні витрати при експорті, грн.
Ефективність експорту, % = Ефект експорту, грн * 100% / (Витрати навиробництво експортованої продукції, грн + Накладні витрати при експорті, грн). Як видно із розрахунків, експорт уМолдову є ефективнішим, ніж експорт у Словаччину, що пов’язано із меншимивитратами.
Таблиця 3.15.
Ефективність зовнішньоекономічної діяльності ДП ВАТ «Київхліб»Хлібокомбінату № 11 та вплив запропонованих заходів на її змінуНазва показників 2006 2007 Проек-тний рік Відхилення проектного року від 2007 Абсо-лютне, грн
Від-носне,
% Виручка від реалізації експорту, грн 40986,00 49584,78 612042,31 562457,53 1134,34 Контрактна вартість, грн 40986,00 49584,78 612042,31 562457,53 1134,34 Витрати на виробництво експортованої продукції, грн 28226,21 34292,28 426292,28 392000,00 1143,11 Накладні витрати при експорті, грн 7671,10 8853,24 38253,24 29400,00 332,08 Адміністративні витрати 2768,729526 3195,399284 75653,03 72457,63 2267,56 Повна собівартість експортованої продукції 38666,04 46340,92 540198,55 493857,63 1065,71 Прибуток, грн 2319,96 3243,86 101243,76 97999,90 3021,09 Чистий прибуток, грн 1739,97 2432,90 75932,82 73499,93 3021,09 Ефект експорту, грн 2319,96 3243,86 101243,76 97999,90 3021,09 Ефективність експорту, % 6,00 7,00 18,74
Джерело: складено автором
Із таблиці 3.15 видно, що у проектному році порівняно із 2007 рокомзначно збільшаться такі показники зовнішньоекономічної діяльності підприємства:виручка від реалізації експорту, контрактна вартість експортованих товарів,витрати на виробництво експортованої продукції, накладні витрати при експорті,прибуток від експорту, чистий прибуток від експорту, ефект експорту,ефективність експорту, що пов’язано із розширенням зовнішньоекономічноїдіяльності підприємства у проектному році.
Дані проектного року знаходилися як сума показників витрат та ефектуекспорту хлібців до Словаччини та Молдови разом узятих та аналогічнихпоказників витрат та ефекту експорту продукції довготермінового зберігання у2007 році.
Таблиця 3.16.
Структура витрат ДП ВАТ «Київхліб» Хлібокомбінату № 11 та впливзапропонованих заходів на її змінуПоказник 2007
Пи-тома вага,
% Проектний рік Відхилення проектного року від 2007
Пи-тома вага,
%
Абсо-лютне,
грн
Від-
нос-
не,
% Податок на додану вартість 34595500,00 15,97 34595500,00 15,93 0,00 0,00 Акцизний збір Інші вирахування з доходу 10200,00 0,00 10200,00 0,00 0,00 0,00 Собівартість реалізованої продукції 139111500,00 64,21 139503500,00 64,24 392000,00 0,28 Адміністративні витрати 9958600,00 4,60 9988000,00 4,60 29400,00 0,30 Витрати на збут 23399500,00 10,80 23471957,63 10,81 72457,63 0,31 Інші операційні витрати 8061800,00 3,72 8061800,00 3,71 0,00 0,00 Фінансові витрати 1324500,00 0,61 1324500,00 0,61 0,00 0,00 Втрати від участі у капіталі Інші витрати 173800,00 0,08 173800,00 0,08 0,00 0,00 Податок на прибуток від звичайної діяльності 0,00 0,00 24499,98 0,01 24499,98 Надзвичайні витрати Податки з надзвичайного прибутку Разом 216635400,00 100,00 217153757,61 100,00 518357,60 0,24
Джерело: складено автором
Як видно із таблиці 3.16 у проектному році порівняно із 2007 рокомзбільшаться собівартість реалізованої продукції на 0,28%, адміністративнівитрати та витрати на збут відповідно на 0,30% та 0,31%, що пов’язано зізростаючими обсягами експорту підприємства порівняно із 2007 роком. Витратиразом збільшилися у проектному році на 0,24%. У таблиці 3.17 наведено звіт профінансові результати до і після впровадження заходів з експорту екструдованихпродуктів. Як видно із таблиці 3.16 фінансовий результат (збиток) підприємствазменшиться, але припускаючи, що завод у проектному році буде збитковопрацювати, як це було у 2007 році.
Таблиця 3.17
Звіт про фінансові результати до і після впровадження заходуСтаття Код рядка 2007 Проектний рік Дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) 10 207572900,00 208135357,53 Податок на додану вартість 15 34595500,00 34595500,00 Акцизний збір 20 Інші вирахування з доходу 30 10200,00 10200,00 Чистий дохід (виручка) від реалізації (товарів, робіт, послуг) 35 172967200,00 173529657,53 Собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг) 40 139111500,00 139503500,00 Валовий: Прибуток 50 33855700,00 34026157,53 Збиток 55 Інші операційні доходи 60 7233300,00 7233300,00 Адміністративні витрати 70 9958600,00 9988000,00 Витрати на збут 80 23399500,00 23471957,63 Інші операційні витрати 90 8061800,00 8061800,00 Фінансові результати від операційної діяльності: Прибуток 100 Збиток 105 330900,00 262300,10 Дохід від участі у капіталі 110 Інші фінансові доходи 120 378400,00 378400,00 Інші доходи 130 258900,00 258900,00 Фінансові витрати 140 1324500,00 1324500,00 Втрати від участі у капіталі 150 Інші витрати 160 173800,00 173800,00 Фінансові результати від звичайної діяльності до оподаткування: Прибуток 170 Збиток 175 1191900,00 1123300,10 Податок на прибуток від звичайної діяльності 180 Фінансові результати від звичайної діяльності: Прибуток 190 Збиток 195 Надзвичайні: Доходи 200 Витрати 205 Податки з надзвичайного прибутку 210 Чистий: Прибуток 220 Збиток 225 1191900,00 1123300,10
Джерело: складено автором
Із таблиці 3.17 видно, що у результаті експорту (позитивного ефекту віднього) збитки підприємства у проектному році зменшаться, за умови, що упроектному році звичайна господарська діяльність підприємства (на внутрішньомуринку буде збитковою).
Таблиця 3.18.
Структура доходів ДП ВАТ «Київхліб» Хлібокомбінату № 11 тавплив запропонованих заходів на її змінуПоказник 2007
Пи-тома вага,
% Проектний рік
Пи-тома вага,
% Відхилення проектного року від 2007
Абсо-лютне,
грн
Від-носне,
% Дохід (виручка) від реалізації продукції 207572900,00 96,35 208135357,53 96,36 562457,53 0,27 Інші операційні доходи 7233300,00 3,36 7233300,00 3,35 0,00 0,00 Дохід від участі у капіталі Інші фінансові доходи 378400,00 0,18 378400,00 0,18 0,00 0,00 Інші доходи 258900,00 0,12 258900,00 0,12 0,00 0,00 Надзвичайні доходи Разом 215443500,00 100,00 216005957,53 100,00 562457,53 0,27
Джерело: складено автором
Із таблиці 3.18. видно, що дохід (виручка) від реалізації продукціїзбільшиться у проектному році на 0,27%, а інші операційні доходи, дохід відучасті у капіталі, інші фінансові доходи, інші доходи, надзвичайні доходи запрогнозами у проектному році ніяк не зміняться. Сума усіх доходів у проектномуроці збільшиться на 0,27%.
Таблиця 3.19.
Структура прибутку ДП ВАТ «Київхліб» Хлібокомбінату № 11 тавплив запропонованих заходів на її змінуПоказник 2007
Проек-
тний рік Відхилення проектного року від 2007 Абсолютне, грн Відно-сне, % Валовий прибуток (збиток) 33855700,00 34026157,53 170457,53 0,50 Прибуток (збиток) від операційної діяльності -330900,00 -262300,10 68599,90 -20,73 Прибуток (збиток) від звичайної діяльності до оподаткування -1191900,00 -1123300,10 68599,90 -5,76 Прибуток (збиток) від звичайної діяльності -1191900,00 -1123300,10 68599,90 -5,76 Чистий прибуток (збиток) -1191900,00 -1123300,10 68599,90 -5,76
Джерело: складено автором
Як видно із таблиці 3.19 валовий прибуток збільшиться у проектному роціпорівняно із 2007 роком на 0,50%, збиток від операційної діяльності зменшитьсяна 20,73%, збиток від звичайної діяльності зменшиться на 5,76%, тобтопідприємство у проектному році за знатиме менших збитків, ніж у 2007 році.
Отже, згідно із запропонованим намипроектом на ДП ВАТ «Київхліб» Хлібокомбінаті № 11 вводиться новапотокова лінія вартістю 700000 російських рублів (або 165214 грн за офіційнимкурсом Національного банку України на 19.05.2009) із виробництва хлібців підторговою маркою «Легкі та корисні» за технологією та рецептуроюноворозробленими технологами заводу. Передбачається укладання договору між ДПВАТ «Київхліб» Хлібокомбінатом № 11 та ТОВ «Епрод»(виробництво Росія) про спільну інвестиціну діяльність (без створення окремоїюридичної особи). Також договором про спільну інвестиційну діяльністьпередбачено, що хлібокомбінат має свої площі для розташування обладнання,робочу силу та покриє за власний рахунок такі виртати операційні витрати длязабезпечення процесу виробництва: витрати на сировину і матеріали, виробничінакладні витрати, витрати на збут і адміністративні витрати. Обсяг інвестиційТОВ «Епрод» еквівалентний 165214,00 грн, обсяг інвестицій ДП ВАТ«Київхліб» Хлібокомбінату № 11, еквівалентний 307631,22 грн. Термінокупності вкладених коштів для обох інвесторів від 9 до 10 місяців і проект єдля обох сторін вигідним. Проте, із розрахунків ефективності запровадженихзаходів на кінцевий фінансовий результат підприємства видно, що якщо вонопрацюватиме у проектному році збитково, то позитивний фінансовий результат відзовнішньоекономічної діяльності йому допоможе частково нейтралізувати(зменшити) такі збитки.
Висновки
Дочірнє підприємство ВАТ «Київхліб» Хлібокомбінат №11 створенезгідно з Законом України «Про господарські товариства» та здійснюєсвою діяльність на підставі Статуту відкритого акціонерного товариства «Київхліб».
Сьогодні з підприємством співпрацюють понад 700 організацій тапідприємців. Хлібобулочні та кондитерські вироби постачаються в різні регіониУкраїни та за їх межі, в 1154 торгові точки.Якість продукції хлібокомбінату продовжуютьоцінювати споживачі в США, Іізраїлі, Німеччині, Греції. За звітний рік обсягекспорту склав 1191,9 тис.грн.
У звязку із приєднанням збиткового підприємства, із за випуску збитковоїпродукції за регульованими цінами по цеху № 4, через популістські заходиадміністративного регулювання цінової політики, підприємство в цілому за ріквперше за свою історію розвитку одержало збитки у сумі 1191,9 тис грн.
Аналіз ліквідності дозволяє визначити спроможність підприємствасплачувати свої поточні забовязання. Так, коефіцієнт абсолютної ліквідностіпоказує, яка частина боргів може бути сплачена негайно. Значення цьогопоказника на початок перевіреного періоду становить 0,4152 та 0,3623 на кінецьперевіреного періоду. Це свідчить про те, що лише 4,152% та 3,623% відповідноборгів підприємство може сплатити негайно.
Коефіцієнт поточної ліквідності показує достатність ресурсівХлібокомбінату №11, що можуть бути використанні для погашення його поточних зобов'язань.Значення цього показника на початок періоду становив 0,7157 (може погасити лише7,157% своїх поточних зобов'язань), а на кінець періоду помітна негативнатенденція зниження показника до 0,5848 (може погасити лише 7,157 % своїхпоточних зобов'язань). Це означає, що підприємство стає не в змозі погаситипоточні зобовязання протягом року.
Коефіцієнт готівкової ліквідності на початок і на кінець періоду невідповідає нормі. Коефіцієнт швидкої ліквідності також не відповідає нормі.Чистий оборотний капітал в 2006 році був у мінусі, а в 2007 році ситуаціяпогіршилася у два рази приблизно. Завдяки збиткам, що зазнав ДП ВАТ «Київхліб»Хлібокомбінат №11 підприємство має негативний фінансовий стан і шукає шляхивиходу із цього скрутного становища. Щодо зовнішньоекономічної діяльності, тона даному підприємстві вона не є основним джерелом його прибутку.
Відповідно до стратегії розвитку ВАТ "Київхліб", хлібокомбінат з 2006 р. знаходиться в пошуках пріоритетнихнаправлень своєї діяльності, метою якого є збільшення обсягів реалізаціїпродукції ВАТ, розширення ринку збуту, одержання при цьому кращих результатів.
У даному дипломному проекті було запропоновано бізнес – план виробництваекструдованих хлібців.
Бізнес-план є письмовим документом, в якомувикладено сутність, шляхи і способи реалізації підприємницької ідеї;охарактеризовані ринкові, виробничі, організаційні і фінансові аспектимайбутнього бізнесу та особливості керування ним. Він є основою для здійсненняпідприємницької діяльності, необхідною передумовою залучення інвесторів допроцесу фінансування розробки та реалізації підприємницької ідеї, доінноваційно-інвестиційних проектів.
У ринковій системі господарювання бізнес-план виконує дві важливіфункції: зовнішню (ознайомлення ділових людей із сутністю та ефективністюреалізації нової підприємницької ідеї) і внутрішню (опрацювання системиуправління реалізацією підприємницького проекту).
Бізнес-плани класифікуються за трьома основними ознаками: сферою бізнесу— виробництво, будівництво, торгівля,надання послуг, посередницька діяльність тощо; масштабамибізнесу — малий, середній, великий; характером продукту бізнесу — традиційний,принципово новий, продукти виробничо-технічного й споживчого призначення. Умежах кожної класифікаційної ознаки можна виокремлювати й розробляти: а) повнийбізнес-план комерційної ідеї або інвестиційного проекту (для потенційнихпартнерів та інвесторів); б) бізнес-план фірми (для ради директорів або зборівакціонерів); в) бізнес-план структурного підрозділу (для вищого керівництвафірми). Можуть також складатися спеціальні (скорочені) бізнес-плани для певногокола заінтересованих осіб, а також бізнес-плани розвитку конкретного регіонудля органів з бюджетними повноваженнями.
Конкретними цілями розробки бізнес-плану як багатофункціональногодокумента треба вважати такі:
· налагодженнякомунікацій між підприємцем і майбутніми постачальниками, продавцями танайманими працівниками;
· проектуваннясистеми управління започатковуваним бізнесом у конкретній сфері виробничоїдіяльності;
· своєчаснепередбачення можливих перешкод і проблем на шляху до успіху власної справи;
· формуваннята розвиток управлінських якостей підприємця;
· можливістьперевірки слушності власної підприємницької ідеї ще до її практичноїреалізації.
Обов’язковою передумовою розробки високоякісного бізнес-плану єформування конкретногоінформаційногополя, тобто цілеспрямовано створюваної сукупності відомостейрізного характеру для забезпечення інформаційних потреб підприємця (господарника)в процесі бізнес-планування. для розробки бізнес-плану необхідна такаінформація: маркетингова (конкуренти, споживачі, ціни, особливості просуванняна ринок); виробнича (технологія, устаткування, виробничі площі, сировина йматеріали, персонал); фінансова (дохідність і рентабельність, кредити, податки,страхування); загальноекономічна й галузева (економічна ситуація,законодавство, політичні та соціальні умови, тенденції розвитку галузі). Прицьому важливо забезпечити об’єктивність, актуальність, своєчасність,комунікативність і наочність інформації.
Можливі такі джерела отримання інформації для розробки бізнес-плану:власний досвід практичної діяльності у відповідній сфері бізнесу; безпосередніконтакти з потенційними клієнтами, постачальниками, торговими агентами;статистична інформація про стан і тенденції розвитку галузі та конкретноїбізнесової сфери, діяльність конкурентів; поточні аналітичні огляди економічноїта ринкової ситуації; реклама, інформаційно-комерційні матеріали виставок(ярмарків), міжурядових угод, спеціалі-зованих науково-практичних конференцій(семінарів); вітчизняні та зарубіжні публікації з питань бізнесової(підприємницької) діяльності.
Загальна методологія розробки бізнес-плану, як правило, охоплює тристадії: початкову, підготовчу та основну. Початкова стадія є обов’язковою, колизасновується цілком нове діло. на цій стадії розробляється концепціямайбутнього бізнесу, в рамках якої здійснюється пошук підприємницької ідеї,вибір сфери діяльності та форми організації бізнесу, а також приймаєтьсярішення щодо способу започаткування бізнесу. На підготовчій стадії формуєтьсяінформаційне поле стосовно майбутнього бізнесу; виявляються сприятливі факторита загрози з боку зовнішнього середовища; оцінюються сильні й слабкі сторонифірми; формулюються її місія та конкретні цілі; вибирається її стратегія;виявляються можливі стратегічні альтернативи. На основній стадії відбуваєтьсябезпосереднє опрацювання конкретного бізнес-плану.
Згідно із запропонованим нами проектом на ДП ВАТ «Київхліб»Хлібокомбінаті № 11 вводиться нова потокова лінія вартістю 700000 російськихрублів (або 165214 грн за офіційним курсом НБУ на 19.05.2009) із виробництвахлібців під торговою маркою «Легкі та корисні» за технологією тарецептурою новорозробленими технологами заводу. Передбачається укладаннядоговору між ДП ВАТ «Київхліб» Хлібокомбінатом № 11 та ТОВ «Епрод»(Росія) про спільну інвестиціну діяльність (без створення окремої юридичноїособи). Також договором про спільну інвестиційну діяльність передбачено, що хлібокомбінатмає свої площі для розташування обладнання, робочу силу та покриє за власнийрахунок такі виртати операційні витрати для забезпечення процесу виробництва:витрати на сировину і матеріали, виробничі накладні витрати, витрати на збут іадміністративні витрати. Обсяг інвестицій ТОВ «Епрод» дорівнює165214,00 грн, обсяг інвестицій ДП ВАТ «Київхліб» Хлібокомбінату № 11дорівнює 107183,22 грн. Термін окупності інвестиційного проекту для обохінвесторів менше року, проте через збитки, що зазнало досліджуване підприємствоу 2007 році, у проектному році його діяльність загалом також матиме негативнийфінансовий результат.
Список використаної літератури
1) ЗаконУкраїни «Про зовнішньоекономічну діяльність» від 16.04.1991 р. (зізмінами та доповненнями)
2) ЗаконУкраїни «Про господарські товариства» від 19.09.1991 р. (зі змінамита доповненнями)
3) Закон України «Про режим іноземного інвестування» від 19.03.1996 (зі змінами та доповненнями)
4) Загальнообов’язковесоціальне страхування. Нормативні акти. Зразки документів / Упоряд.: В.С.Перепічай та ін… – К.: Юрінком Інтер, 2003. – 456 с.
5) Національніположення (стандарти) бухгалтерського обліку. Нормативна база. Нова редакція –Х.: Курсор, 2007. – 261 с.
6) БарроуК., Барроу П., Браун Р. Бізнес-план: Практ. Посіб.: Пер. З 3-го англ… вид. –К.: Товариство «Знання», КОО, 2001. – 285 с.
7) Берлач А.І. та ін. Організаційно-правові основи біржової діяльності: Навч. посібник/А.І. Берлач, Н. А. Берлач, Ю. В. Ілларіонов.- К.: Фенікс, 2000. — 336 с. — Бібліогр.:с. 332.
8) БойчикІ.М. Економіка підприємства: Навчальний посібник. – Вид. 2-ге доповнене таперероблене. – К.: Атіка, 2006. – 528 с.
9) В.О.Онищенко, О.В. Редкін, А.С. Старовірець, В.Я. Чевганова. Організаціявиробництва. Практикум: Навчальний посібник. — К.: Лібра, 2005. – 376 с.
10) ВиноградськийМ.Д., Беляєва С.В., Виноградська А.М., Шканова О.М. Управління персоналом:Навчальний посібник – К.: Центр навчальної літератури, 2006. – 504 с.
11) ГолубН.В., Клімкін П.А. Україна та міжнародні організації: Інформаційно-довідковевидання. – К.: Кондор. 2003. – 212 с.
12) Довідниккваліфікаційних характеристик професій працівників. Випуск 1 «професіїпрацівників, які є загальними для всіх видів економічної діяльності».Розділ 1 «Професії керівників, професіоналів, фахівців та технічнихслужбовців». – Краматорськ: Центр продуктивності, 2005, 354 с.
13) Енциклопедіябізнесмена, економіста, менеджера. За редакцією Романа Дяківа. Київ.:Міжнародна економічна фундація, 2002. – 704 с.
14) Зовнішньоекономічнадіяльність підприємств: Підручник для вузів / І.В. Багрова, Н.І. Редіна, В.Є.Власюк, О.О. Гетьман; За редакцією доктора економічних наук, професора І.В.Багрової. – Київ, Центр навчальної літератури, 2004. – 580 с.
15) Зовнішньоекономічнадіяльність підприємств: Підручник для вузів/ І.В. Багрова, Н.І. Редіна, В.Є.Власюк, О.О. Гетьман; За ред… д-ра екон. наук, проф… І.В. Багрової. – Київ,Центр Начальної літератури, 2004 – 580 с.
16) Козик В.В., Панкова Л. А., Карп як Я. С., Григор єв О. Ю., Босак А. О. Зовнішньоекономічніопрації та контракти: Навч. посіб. – 2-ге вид., перероб. і доп. – К.: Центрнавчальної літератури, 2004. – 608 с.
17) КозикВ.В., Панкова Л.А., Даниленко Н.Б. Міжнародні економічні відносини: Навч.Посіб. – 5 – те вид., стер. – К.: Знання, 204. – 406 с. – (Вища освіта 21століття).
18) КузьмінО. Є., Мельник О.Г. Основи менеджменту: Підручник. – К.: «Академвидав»,2003. – 416 с.
19) КучеренкоВ.Р., Карпов В.А., Маркітан О.С. Бізнес-планування фірми: Навч. посіб. – К.:Знання, 2006. – 423 с.
20) ЛазебникЛ. Л., Митяй С. А. Міжнародна економіка: навчальний посібник. – Ірпінь:Академія ДПС України. – 2003. – 308 с.
21) Методичнівказівки до виконання аналітичного розділу дипломного проекту студентівспеціальності «Менеджмент зовнішньоекономічної діяльності» таспеціалізації «Менеджмент митної системи» всіх форм навчання /Уклад.: В.М. Марченко, О.М. Кириченко, І.М. Болотіна, І.В. Тюха, О.В. Горобець,О.А. Адаменко, В.В. Струнін, О.А. Баталова – К.: НУХТ, 2007. – 79 с.
22) Методичнірекомендації складання бізнес-плану щодо реалізації інвестиційних проектів упріоритетних видах економічної діяльності в умовах дії спеціального режимуінвестиційної діяльності на території міста Харкова, Рада з питань спеціальногорежиму інвестиційної діяльності в місті Харкові, м. Харків, 1999. – 22 c.
23) Міжнароднаекономіка: навчальний посібник / за ред. Козака Ю. Г., Новацького В. М. – К.:Центр навчальної літератури, Видавництво «АртЕк», 2002. – 436 с.
24) Міжнароднаекономіка: Підручник / А.П. Румянцев, Г.Н. Климко, В.В. Ракоча та ін.; За ред.А.П. Румянцева. – 2-ге. вид., випр. і доп. – К.: Знання, 2004. – 449 с. – (Вищаосвіта 21 століття).
25) Міжнароднийфінансово-інвестиційний менеджмент: Конспект лекцій для студ. спец. 7.050206,8.050206 «Менеджмент зовнішньоекономічної діяльності», 8.050206.01«Менеджмент митної системи» всіх форм навчання. – К.: НУХТ, 2009. –83 с.
26) Міжнароднийфінансово-інвестиційний менеджмент: Метод. вказівки до вивч. дисципліни тавикон. контрол. роботи для студ. спеціальності 7.050206, 8.050206 «Менеджментзовнішньоекономічної діяльності» та спеціалізації 8.050206.01 «Менеджментмитної системи» напряму 0502 «Менеджмент» усіх форм навчання /Уклад.: С.В. Стахурська. – К.: НУХТ, 2009. – 31 с.
27) Міжнароднірозрахунки та валютні операції: Навч. посібник / О. І. Береславська, О.М.Наконечний, М. Г. Пясецька та ін.; За заг. Ред. М.І. Савлука. – К.: КНЕУ, 2002.– 392 с.
28) Міжнародніфінанси в питаннях та відповідях: Навчальний посібник: 2 – ге вид., перероб. ідоп. – Київ, ЦУЛ, 2003. – 294 с.
29) Міжнародніфінанси: Метод. вказівки до вивч. дисципліни для студ. спец. 6050200 «Менеджментзовнішньоекономічної діяльності» напряму підготовки 0502 «Менеджмент»усіх форм навч. / Укладач: В.М. Марченко, І.В. Тюха. – К.: НУХТ, 2007. – 61 с.
30) Міжнародніфінанси: Підручник / О.І. Рогач, А.С. Філіпенко, Т.С. Шемет та ін.; за ред.О.І. Рогача. – К.: Либідь, 2003. – 784 с.
31) Організаціявиробництва: Навчальний посібник/ В.О. Онищенко, О.В. Редкін, А.С. Старовірець,В.Я. Чевганова. – К.: Лібра, 2005. – 336 с.
32) ПокропивнийС.Ф., Соболь С.М., Швиданенко Г.О. Бізнес-план: технологія розробки таобґрунтування: Навч. посібник. – К.: КНЕУ, 1998. – 208 с.
33) Пояснювальназаписка до звіту за 2005 рік по Хлібокомбінату № 11 с. 12.
34) Пояснювальназаписка до звіту за 2006 рік по Хлібокомбінату № 11 с. 12.
35) Пояснювальназаписка до звіту за 2007 рік по Хлібокомбінату № 11 с. 12.
36) Робочапрограма комплексної практики з фаху студентів 4 курсу, комплексної практики зіспеціальності та переддипломної практики студентів 5 курсу спеціальності «Менеджментзовнішньоекономічної діяльності» та спеціалізації «Менеджмент митноїсправи» денної форми навчання / Уклад.: В.М. Марченко, О.К. Кириченко,О.Я. Количева, О.А. Адаменко. – К.: НУХТ, 2005. – 39 с.
37) СаєнкоМ.Г.Стратегія підприємства. Підручник. – Тернопіль: «Економічна думка».– 2006. – 390 с.
38) Світоваекономіка: Підручник / А. С. Філіпенко, О. Г. Рогач, О. І. Шнирков та ін. – К.:Либідь, 2000. – 582 с.
39) СеменовГ.А., Семенов А.Г., Станчевський В.К. Техніко – економічні розрахунки напідприємстві: Навчальний посібник. – Київ: Центр навчальної літератури, 2005. –184 с.
40) СідунВ.А., Пономарьова Ю.В. Економіка підприємсива: Навчальний посібник: видання2-ге, перероблене та доп. – К.: Центр навчальної літератури, 2006. – 356 с.
41) Управліннязовнішньоекономічною діяльністю: Навч.посібник: 2-ге вид., випр. і доп. / Зазаг. ред. А. І. Кредісова. — К.: ВІРА-Р, 2002. — 552 с.
42) Фінансово– банківська статистика. Практикум: Навч. посібник / П.Г. Вашків, П. І. Пастер,В. П. Сторожук, Є. І. Ткач; За ред. Є.І. Ткача. – К.: Либідь, 2002. – 324 с.
43) ЧернелевськийЛ.М., Михайленко О.В. Економічний аналіз на підприємствах харчовоїпромисловості. Навч. посібник (друге, доповнене і перероблене видання) – К.,2001. – 179 с.
44) ШереметО.О. Фінансовий аналіз. Навчальний посібник. – К.: Міленіум, 2003. – 160 с.
45) Юридичнаенциклопедія, Т. 5 (П-С), за ред. Шемшученка Ю. С., К.: Видавництво «Українськаенцикалопедія» імені М. П. Бажана, 2003, 733 с.
46) АбрютинаМ.С. Финансовый анализ коммерческой деятельности: Учебное пособие. – М.:Издательство «Финпресс», 2002. – 176 с.
47) Бизнес-план:рекомендации по составлению. – М.: «Книга сервис», 2003. – 320 с.
48) БланкИ.А. Инвестиционный менеджмент: Учебный курс. – 2-е узд., перераб. и доп. – К.:Эльга, Ника-Центр, 2006. – 552 с.
49) И.А.Бланк. Инвестиционный менеджмент. – Киев, МП «ИТЕМ» ЛТД, «ЮнайтедЛондон Трейд Лимитед», 1995 – 448 с.
50) КудряшовЛ.С., Гуринович Г.В., Рензяева Т.В. Стандартизация, метрология, сертификация впищевой промышленности: Учебник. – М.: ДеЛи принт, 2002. – 303 с.
51) МакконнеллК.Р., Брю С.Л. Экономикс: принципы, прорблемы и політика: Перевод с 14-го англ.изд. – М.: ИНФРА-М, 2004. – XXXVI, 972 с.
52) Хозяйственныйкодекс Украины. Харьков: Информационно-правовой центр «Ксилон», 2006.– 264 с.
53) http://www.enbv.narod.ru/text/Econom/uzed/ Електронна бібліотека
54) http://www.planware.org/gfinancials.htm Проектування бізнес — планів
55) http:// www.kyivkhlib.ua/ua/about/ ВАТ«Київхліб»
56) http://www.kyivkhlib.ua/ua/factories/11/ ВАТ «Київхліб»
57) http:// www.bank.gov.ua/KURS/last_kurs1.htm
Національний банк України
58) http://www.eprod.ru/price.htmТОВ «Епрод»
59) http://www.shtak.com/page.php?pg=16ТОВ «Апрель»
60) http://www.c-concordia.org/en/services/3/32/методика Юнідо зі складання бізнес – планів
61) http://www.nbuv.gov.ua/e-journals/PSPE/2007-4/Shutyak_407.htm
62) http://uga-port.org.ua/cgi-bin/valnews_portal.sh?lpos02004031226.shtmlУкраїнська зернова асоціація
63) http://www.kmv.gov.ua/news.asp?IdType=1&Id=23412Офіційний веб – портал Київської міської влади
64) http://h.ua/story/113420/
65) http://buklib.net Наукова бібліотека «Буковина»
66) http://www.info-library.com.ua/books-text-462.html
ДОДАТОК 1
БАЛАНС ДП ВАТ «КИЇВХЛІБ» ХЛІБОКОМБІНАТ №11 ЗА 2007 РІК (ІЗЦЕХОМ № 4)Актив Код рядка
На
початок звітного періоду
На
кінець звітного періоду 1. Необоротні активи Нематеріальні активи: Залишкова вартість 010 197,8 227,4 Первісна вартість 011 488,3 690,0 Накопичена амортизація 012 290,5 462,6 Незавершене будівництво 020 458,0 80,5 Основні засоби: Залишкова вартість 030 28973,6 30194,2 Первісна вартість 031 47160,4 50965,7 Знос 032 18186,8 20771,5 Довгострокові фінансові інвестиції: Які обліковуються за методом участі в капіталі інших підприємств 040 Інші фінансові інвестиції 045 Довгострокова дебіторська заборгованість 050 370,9 237,6 Відстрочені податкові активи 060 737,8 267,5 Інші необоротні активи 070 Усього за розділом 1 080 30738,1 31007,2 2. Оборотні активи Запаси: Виробничі запаси 100 3317,0 4015,5 Тварини на вирощуванні та відгодівлі 110 Незавершене виробництво 120 Готова продукція 130 577,5 527,1 Товари 140 55,5 10,7 Векселі одержані 150 Дебіторська зоборгованість за товари, роботи, послуги Чиста реалізаційна вартість 160 4047,8 5919,8 Первісна вартість 161 4047,8 5919,8 Резерв сумнівних боргів 162 Дебіторська заборгованість за розрахунками: З бюджетом 170 9,1 1 За виданими авансами 180 804,3 960,7 З нарахованих доходів 190 Із внутрішніх розрахунків 200 Інша поточна дебіторська заборгованість 210 212,9 324,7 Поточні фінансові інвестиції 220 Грошові кошти та їх еквіваленти В національній валюті 230 242,5 18,4 В іноземній валюті 240 Інші оборотні активи 250 140,2 192,6 Усього за розділом 2 260 9406,8 11970,5 3. Витрати майбутніх періодів 270 142,2 20,7 Баланс 280 40287,1 42998,4 Пасив Код рядка
На
01.01.2007
На
01.01.2008 1. Власний капітал Статутний капітал 300 2612,8 2612,8 Пайовий капітал 310 Додатковий вкладений капітал 320 Інший додатковий капітал 330 19923,0 20449,8 Резервний капітал 340 Нерозподілений прибуток (непокритий збиток) 350 1397,3 — 1585,8 Неоплачений капітал 360 Вилучений капітал 370 Усього за розділом 1 380 23933,1 21476,8 2. Забезпечення наступних витрат і платежів Забезпечення виплат персоналу 400 420,5 431,8 Інші забезпечення 410 Цільове фінансування 420 Усього за розділом 2 430 420,5 431,8 3. Довгострокові зобов’язання Довгострокові кредити банків 440 2790,0 620 Інші довгострокові фінансові зобов’язання 450 Відстрочені податкові зобов’язання 460 Інші довгострокові зобов’язання 470 Усього за розділом 3 480 2790,0 620 4. Поточні зобов’язання Короткострокові кредити банків 500 3565,2 11892,3 Поточна заборгованість за довгостроковими зобов’язаннями 510 Векселі видані 520 1050,0 1050 Кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги 530 3787,7 2439,3 Поточні зобов’язання за розрахунками: З одержаних авансів 540 759,0 1149,4 З бюджетом 550 1309,3 1088,8 З позабюджетних платежів 560 27,7 33,7 Зі страхування 570 522,6 726,6 З оплати праці 580 1471,0 1798,3 З учасниками 590 Із внутрішніх розрахунків 600 477,1 96,7 Інші поточні зобов’язання 610 173,9 194,7 Усього за розділом 4 620 13143,5 20469,8 5. Доходи майбутніх періодів 630 Баланс 640 40287,1 42998,4
ДОДАТОК 2
ЗВІТ ПРО ФІНАНСОВІ РЕЗУЛЬТАТИ ДП ВАТ «КИЇВХЛІБ» ХЛІБОКОМБІНАТ №11ЗА 2007 РІК (ІЗ ЦЕХОМ № 4)
І. ФІНАНСОВІ РЕЗУЛЬТАТИСтаття Код рядка
На
початок звітного періоду На кінець звітного періоду Дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) 010 160828,9 207572,9 Податок на додану вартість 015 26804,8 34595,5 Акцизний збір 020 Інші вирахування з доходу 030 10,2 Чистий дохід (виручка) від реалізації (товарів, робіт, послуг) 035 134024,1 172967,2 Собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг) 040 108339,9 139111,5 Валовий: Прибуток 050 25684,2 33855,7 Збиток 055 Інші операційні доходи 060 7487,1 7233,3 Адміністративні витрати 070 7170,7 9958,6 Витрати на збут 080 16866,1 23399,5 Інші операційні витрати 090 7171,2 8061,8 Фінансові результати від операційної діяльності: Прибуток 100 1963,3 Збиток 105 330,9 Дохід від участі у капіталі 110 Інші фінансові доходи 120 908,5 378,4 Інші доходи 130 213,6 258,9 Фінансові витрати 140 1484,5 1324,5 Втрати від участі у капіталі 150 Інші витрати 160 206,8 173,8 Фінансові результати від звичайної діяльності до оподаткування: Прибуток 170 1394,1 Збиток 175 1191,9 Податок на прибуток від звичайної діяльності 180 348,5 Фінансові результати від звичайної діяльності: Прибуток 190 1045,6 Збиток 195 Надзвичайні: Доходи 200 Витрати 205 Податки з надзвичайного прибутку 210 Чистий: Прибуток 220 1045,6 Збиток 225 1191,9 ІІ. ЕЛЕМЕНТИ ОПЕРАЦІЙНИХ ВИТРАТ Матеріальні затрати 230 74451,3 105413,6 Витрати на оплату праці 240 25213,2 32854,9 Відрахування на соціальні заходи 250 9204,2 12134,2 Амортизація 260 2655,0 3316,8 Інші операційні витрати 270 28024,2 26811,9 Разом 280 139547,9 180531,4
ДОДАТОК 3
Характеристика сильних та слабких сторін ДП ВАТ «Київхліб»Хлібокомбінату №11 для SWOT аналізуСфера діяльності Сильні сторони (S) Слабкі сторони (W)
Маркетинг,
Продукція, бренди Постійне вивчення та аналіз стану ринку, своєї позиції, позиції конкурентів, потреб споживачів; диференціація виробів; підтримка та розвиток іміджу. Продукція даного підприємства майже не містить консервантів, емульгаторів, ароматизаторів, барвників завдяки політиці директора ДП ВАТ «Київхліб» Хлібокомбінату №11 Русавського. Лише деякі елітні сорти хліба можуть містити певні консерванти, а вся (решта) продукція є натуральною, виробленою із натуральної сировини. Не вся продукція підприємства, що вперше запускається у виробництво знаходить широкий попит у населення, так наприклад було із кручениками бубликами.
Виробництво,
інновації Значні виробничі потужності. Вся продукція підприємства виробляється із натуральної сировини і не містить консервантів, емульгаторів, ароматизаторів, барвників і відповідає стандартам, технічним умовам, що існують на цю продукцію (ГОСТи, ДСТУ), продукція є абсолютно безпечною для життя і здоровя споживачів. Продукція, що виробляється на ДП ВАТ «Київхліб» Хлібокомбінаті №11 не може конкурувати із західними виробниками аналогічної продукції, бо групи основних засобів підприємства мають великий знос, наприклад: у 2006 році машини і обладнання мали знос 42,5 %, транспортні засоби – 61,8%, будинки, споруди, обладнання, передавальні пристрої – 30,9%, інвентарна тара – 50,2%, малоцінні оборотні матеріальні активи – 50%, тобто обладнання ДП ВАТ «Київхліб» Хлібокомбінату №11 не модернізовано. Фінанси Не проявляються в даній сфері діяльності, бо підприємство за результатами 2007 року є збитковим. Недостатні фінансові ресурси (а найчастіше їхня відсутність); фінансова нестабільність; неможливість зниження витрат. Відсутність достатнього фінансування покупки нового обладнання для запуску нового продукту у виробництво за рахунок власних коштів, неможливість рефінансування власних коштів у розширення виробництва чи модернізацію через збитковість підприємства.
Організація,
управління Чітко сформовані стратегії; високий рівень управління ефективні засоби контролю, творчий підхід у менеджменті; здатність реалізовувати навички персоналу. На підприємстві діє лінійна організаційно-структурна схема управління, а доцільно було б запровадити лінійно-функціональну організаційно-структурну схему управління, щоб кожен працівник підпорядковувався своєму безпосередньому лінійному керівнику та функціональному одночасно. Кадри Високий рівень кваліфікації та підготовки персоналу; досвід діяльності. Працівники підприємства працюють на ньому дуже довго, мають великий стаж роботи і добре обізнані у своїй справі та у роботі підприємства. Інколи проявляється неефективна система стимулювання праці. На ДП ВАТ «Київхліб» Хлібокомбінаті №11 існує велика плинність кадрів (у 2006 році склала 30,03 %, у 2007 році – 26,29 %), більшість звільнень існують через наявність у Києві більш оплачуваних вакансій із легшими умовами праці.