Україна! Це той бог, до якого доростає душа…
Мета: навчитиодинадцятикласників характеризувати один із найяскравіших етапів літературногопроцесу XX століття в контексті суспільного розвитку, а також визначати соціальні,психологічні витоки національно-визвольного руху 60-х років і місцеписьменників у цьому русі; засобами художнього слова виховувати патріотичніпочуття, формувати високі ідеали.
Тип уроку: урок-занурення.
Обладнання: таблиця«Причини приєднання опозиційного руху», схема «Напрями опозиційногоруху в Україні», фото митців-шістдесятників, збірки поезій, малюнки А. Горської,тлумачний словник («дисидент», «кредо»), таблиця «Кредомитця», «Реквієм» Моцарта, пісні Володимира Івасюка, вишитірушники, калина, свічка, магнітна дошка, символіка (голуби, гвоздики, червоніта чорні.
ХІД УРОКУ.
І. Оргмомент
ІІ. Вступначастина
Рік за рокомповолі спливає,
Кожен з нихісторію складає…
Цими — рядками: яхочу розпочати сьогоднішній урок — урок історичної правди на тему Україна!
Це той Бог, доякого: доростає душа..."
Спинімося,затамуймо подих. Чуєте, як дихає історія, як вкарбовується в наші серця її голос.
Варто лише піднятизавісу, і нам відкриється…
Ні! Не бунт і повстання,не революція, а Людина.
Ми повинні бачитив історії — Людину, найтонший порух її душі, який став призвідцем великоїзвитяги або великої трагедії
Багатостраждальнаісторія в українського народу. Як же у ній вижити, вистояти, розквітнути вікамигнаний, плюндрований зраджуваний народ, які духовні сили живили його? Про це в сьогодні,і піде мова на уроці.
В Біблії сказано:«Спочатку було Слово». А тому хочу, щоб не презирство і зневага сталивашою зброєю, а буква закону юриста, пристрасть поета, мудрість філософа.
Глибоке розумінняепохи — один із важливих моментів усвідомлення історії. Отже пригадаймокультурно-політичний процес в Україні 60-х років. XX ст. Слово надається "історикам".
"Історики"(метод «Карусель»)
Ваше завдання: податиінформацію про причини появи течії «шістдесятництва» в Україні.
III. Основна частина
1. Виступи учнів
1-учень.60-ті рокив СРСР називають «хрущовською відлигою ». Це був період. правлінця М.Хрущова, який прийшов влади після смерті Сталіна. Перша половина 60-х роківбула, позначена помітним, хоч і нетривалим розквітом духовного життя в Україніта економічною кризою.
(Хрущовськавідлига, економічна криза)
2-й учень. На XX з'їзді КПРС (1956) булозасуджено «культ особи» Й. Сталіна і проголошено курс надесталінізацію, в цей же період ліквідовано Концтабори.
Після довгих роківсталінського терору пролунали перші сміливі голоси, Серед яких — більшістьписьменницькі.
(Засудження «культу»особи" Й. Сталіна)
З-й учень. Крімкультурного життя, митці вирішували чи мало політичних проблем. Їхня творчість,громадська діяльність сприяли пробудженню національної свідомості народу, розквітуукраїнського мистецтва.
Отже, радянськанаціональна доктрина та ідея утворення без національної радянської спільнотизазнала кризи.
(Криза радянськоїнаціональної доктрини та ідеї утворені «безнаціональної радянської людини»)
4-й учень. З 2-їполонини 60-х рр. у житті країни відбулися зміни у суспільно-політичній сфері.
З приходом до владиЛ. Брежнєва ситуація значно погіршилась. Розпочався згубний період застою,переслідування всіх чиї погляди та переконання не збігалися з офіційнимиканонами. Їм чіпляли ярлики «націоналістів», «дисидентів». Їхзаарештовували, кидали до в’язниць і таборів.
(Суспільно-політичнакриза, тобто період застою)
Підсумок, підбиває,командир групи "Істориків"
Вчитель. Отже вУкраїні набирає обертів опозиційний рух, діяльність якого ми з вами ірозглянемо. Слово надається «літературознавцям».
1-учень. Щобпротистояти переслідуванням, кращі представники інтелігенції утворили Клубтворчої молоді у Києві. До нього входили художники А. Горська та Панас Заливаха,літературознавці і письменники І. Дзюба, Михайлина Коцюбинська, І. Світличний,Є. Сверстюк, режисер Лесь Танюк. Вони протестували проти гонінь, арештівнаціональної інтелігенції. І самі ж першими зазнали переслідувань.
2-й учень. (лекціяза схемою).
Схема.Напрями опозиційного руху в Україні
/>/>/>/>/>
Рух
підписантів Активні масові акції «Самвидав»
Пошукові роботи жертв сталінських репресій Солідарність з нац. — визвол. рухами інших народів
2. Коментар досхеми.
Одним з напрямівопозиційного руху в Україні був «Рух підпис антів».
У листопаді 1965 р.діячі науки і культури написали листа до уряду, захищаючи покараних за акціюпротесту в кінотеатрі «Україна» під час презентації кінострічки С. Параджанова«тіні забутих предків».
1968 р. молодь ізДніпропетровська пише листа на захист О. Гончара та його роману «Собор».Влада відповіла підписантам репресіями, виключеннями з партії, звільненнями зроботи.
Другим напрямкомнаціонально-визвольного руху був «САМВИДАВ» — підготовка статей,книг, все, що викривали політику-властей. Таким був журнал «Українськийвісник» (1970). Світ побачили шість номерів.
Діяльність у«самвидаві» була небезпечною і переслідувалася владою. Дисидендів-авторівзаарештовувала і утримували у «психушках». Самвидав мав обмежений впливна людей, бо поширювався серед вузького кола інтелігенції.
Наприкінці 60-х р.дисидентський рух перейшов до активних масових дій — політичних акцій.
22 травня 1967р.,під час Шевченківських днів, була влаштована демонстрація біля пам'ятникаКобзарю, яку розігнала міліція.
Крім названихнапрямів опозиційного руху можна назвати пошукові роботи жертв сталінських репресійта солідарність з національно-визвольними рухами інших народів.
Підсумок учня засхемою.
З-й учень. Українськекультурно-національне піднесення в викликало гнів у високих посадовців. Почалисярепресії, фабрикації політичних справ на письменників, учених, художників.
Вчитель. Пам'ятатиминуле заради майбутнього — наш священний обов'язок. Слово, надається пошуковимгрупам «літературознавців». Основним вашим завданням на даному етапіуроку є визначення життєвого і творчого креда митця.
Тож вирушаймо в путьболю і страждань, у 60 роки.
Помолимось за тих,що у розлуці
Помруть, відірванівід рідних хат;
Помолимось за тих,що у розлуці
Вночі гризутьзалізні штаби ґрат,
Що душать жаль уневимовній муці,
За тих, кого ведена страту кат.
3а цими, Господи,в небесній тверді
Простри своїдолоні милосердні.
1-й учень. Йогопоетичний світ широкий, багатий і навдивовижу цікавий. Мінливий і неповторнийсвіт. Світ радісний, сповнений тривог, печалей і відкриттів. Неможливовідділити поезію Симоненка від його життя, бо вона — це віхи його життя, те,чим жив сам поет.
Я хочу бутьнесамовитим,
Я хочу в полум'їзгоріть,
Щоб не жаліти запрожитим,
Димком на світі нечадіть, -
писав В. Симоненко.
2-й учень. Він бувпершим паростком хрущовської відлиги і першою жертвою системи, яка бояласьмислячих людей. Поет дуже вимогливо ставився до власної творчості.
Я хочу правді бутивічним другом
І ворогом одвічнимзлу.
3-й учень. «Тишаі грім» — єдина прижиттєва збірка Симоненка. Він увійшов у літературумолодим поетом, який став символом правдивості, незрадливої і самовідданоїлюбові до України.
Коли мечами злобанебо крає
І крушить твоювроду вікову,
Я тоді з твоїмім'ям вмираю
І в твоєму іменіживу.
4-й учень. Поетзаймався пошуком місць масового захоронення жертв сталінських репресій. Разом зіншими членами клубу вимагав оприлюднити місце знаходження масових поховань іперетворити їх у національні місця пам'яті і скорботи.
Можна жить, аможна існувати,
Можна думать,можна повторять,
Та не можуть душузігрівати
Ті, що не налають,не горять.
5-й учень. Полум'янапоезія Симоненка весь час будила сумління. За народним уявленням, мати іБатьківщина — поняття тотожні, тому зрада їй вважалася непростимим гріхом:
Можна вибратьдруга і по духу брата,
Та не можна ріднуматір вибирати.
Можна все на світівибирати, сину,
Вибрати не можнатільки Батьківщину.
6-й учень. УСимоненкових поезіях звучить мотив цінності людського життя, національноїгідності як головної передумови повноцінного життя всього народу:
Ми не безлічстандартних «Я»,
А безліч всесвітіврізних,
стверджує поет.
Він закликає всіхнас не забувати, що ніхто і ніколи не повторить нашого існування на землі
Ти знаєш, що ти — людина,
Ти знаєш про це чині?
Усмішка твоя — єдина
Мука твоя — єдина
Очі твої — одні.
Творчість Симоненкав усі часи належатиме Україні, бо, як сказав О. Гончар, "… для співусвого, для думи своєї в щасливу мить народила його Україна".
Кажуть, боліминають з часом,
Перемелеться,пройде все,
Та сумують за нимиЧеркаси
І Славутич печальнесе.
Як любив вінУкраїну,
Палко вірив їй безмеж.
Батьківщину невибереш, сину,
І за гроші некупиш теж.
Там, за обрієм,сонце колесом
Йдуть дощі длягустих отав...
Неповторним,синівським голосом
Землю рідну поетоспівав.
Наша група вважає,що життєвим і творчим кредом Симоненка є такі слова «Я хочу...»
Вони виражаютьготовність до самопожертви, закликають до активного способу життя.
Ведучий. ВасильСтус — совість нації. Лист поета до Президії Верховної Ради СРСР.
Терпи, терпи — терпецьтебе шліфує,
Сталить твій дух — тож і терпи, терпи.
Ніхто тебе знедолі не врятує,
Ніхто не зіб'є звласної трони.
(Лист поета доПрезидії Верховної Ради СРСР)
Стус. Я боровся задемократизацію, а це оцінили як спробу звести наклеп на радянський лад.
Мою любов дорідного народу розцінили як націоналізм.
1-й учень
Ярій, душе! Ярій,а не ридай!
У білій стужісонце України.
А ти шукай — червонутінь калини,
На чорних водахтінь її шукай,
де жменька нас.
Стус. Мої віршісрийняли як «доказ пропаганди та агітації».
2-й учень.
Що тебе клясти,моя недоле!
Не клену, не кляв.Не проклену.
Хай життя — однестернисте поле,
Але перейти непомину.
Стус. Слідство ісуд перекрили всі мої надії на будь-яку участь у літературному процесі. Надовгопозбавили мене прав людини.
3-й учень.
Як добре те, щосмерті не боюсь я
І не питаю, читяжікий мій хрест,
Що перед вами,судді, не клонюся
В передчуттінедовідомих верств.
Стус. Усю моютворчість — поета, критика, перекладача, прозаїка — поставили поза законом; увесьмій 15-річний доробок конфіскували, і напевно, в більшості вже знищили".
4-й учень.
Народе мій, дотебе я ще верну,
Як в смертіобернуся до життя
Своїм стражденнимі незлим обличчям.
Як син, тобідоземно уклонюсь
І чесно гляну вчесні твої вічі
І в смерті зрідним краєм поріднюсь.
Висновок:
Наша групавирішила, що слова ": Терпи, терпи, терпець тебе шліфує" у повномуобсязі передають спосіб життя і непохитність поглядів поета, тому можутьвиражали кредо Стуса.
До словазапрошуються «журналісти»)".
Журналіст. Берегинеюдуховного олімпу України називають Ліну Костенко. Вона рідкісний гість нарадіо, телебаченні. Не часто друкується. Журналісти твердять, що вона не любитьдавати інтерв'ю, некомунікабельна, неговірка, гостра. Але літературознавціговорять, що вона одна із тих, що «держать небо на плечах, тому і є висота».Сьогодні Л. Костенко люб'язно погодилась дати інтерв'ю.
Скажіть, будьласка, Ліно Василівно, ваш поетичний світ — це випадковість чи закономірність?
Л. Костенко. Дозвольтея відповім вам власними рядками:
Поезія — ріднасестра моя
Правда людська — нашамати
Я вибрала Долюсобі сама
І що зі мною нестанеться -
У мене жоднихпретензій нема
До долі — моєїобраниці.
Журналіст. Щоозначає для вас поезія?
Л. Костенко
Поезія — це завждинеповторність,
Якийсь безсмертнийдотик до душі.
Праця поета — цепраця розуму і серця. Поет мусить бути залежним від правди.
Поет не може бутивласністю.
Це так йому вже народу.
Не спокушайте менегласністю
Я вдруге в пасткуне піду.
Працюю в кратерахвулканів
Я завелика длякапканів.
Журналіст. Визавжди на вістрі суспільних подій. Зокрема брали участь у експедиції доЧорнобильської зони.
Л. Костенко. Так. Цязона, як гангрена на тілі України, її треба зупинити, щоб не розросталась навсю Україну. У тих мертвих селах залишилась унікальна історія українськогоПолісся. Треба зберегти пам'ять окремої людини, народу, України.
Журналіст. Коливже ми заговорили про історію, то скажіть, чим були для Вас 60-ті роки?
Л. Костенко. Цебуло життя на барикадах поезії. І як результат — заборона друкувати. А потім 16років мовчання.
Журналіст. Ви непішли на жодні компроміси із владою?
Л. Костенко
Я трохи звір, я нелюблю неволі,
Я вирвуся, хочлапу відгризу.
Збірка «Надберегами вічної ріки» побачила світ лише після того, як я оголосилаголодування.
Те, що принижує — пронизує
Душа образ незабува.
Все, чим Образилипоета,
Акумулюється вслова.
Журналіст. ЛіноВасилівно, за духом Ви опозиціонер. У Вас є цікаві думки про політику йдемократію, хотілося б їх почути.Л. Костенко. Я процитую ці слова: «Демократія- це дуже погано, але людство не придумало нічого кращого». І поки іншіписьменники ламають списи в політиці, я залишу після себе кілька книжок, цевартісніше.
Моя мрія — писативірші не з політичним забарвленням, а «малювати птиць срібним олівцем налляному полотні». Адже через багато років, коли буремна сучасність станедалекою історією, наші нащадки шукатимуть на полотні української літературислова любові, яка в усі часи, в усі епохи є сутністю поета.
Я дерево, я сніг,я все, що я люблю,
Може, це і є моянайвища сутність.
Висновок групи
Гуманізм унайвищому прояві. Любов до всього, що оточує і позитивно впливає на формуваннядуховного світу і є творчим і життєвим кредо поетеси. !
А зараз насзапрошують відвідати вернісаж Алли Горської.
Виступ учнів-екскурсоводівпід музичний супровід.
А. Горськазакінчила Київську художню школу і до 1964 р. була членом Спілки художників. Напочатку 60-х рр. активно включилася в процес національного відродження, булаорганізатором Клубу творчої молоді.
Всі її роботипронизані темою українського національного буття. Таким був і вітраж уКиївському університеті, на якому зображувався гнівний Шевченко. Зображеннясупроводжувалося словами:
Возвеличу малихотих рабів німих,
Я на сторожі колоїх поставлю слово.
Вітраж невдовзі буврозбитий. А. Горську виключили зі спілки художників. Але вона не скорилася. Художницяпідписувала лис-ти-протести з вимогою припинити протизаконні політичні процеси,підтримувала стосунки з родинами ув'язнених, надавала їм моральну і матеріальнудопомогу. Все це, незважаючи на попередження, стеження, погрози, виклики в КДБ.Влада розуміла, що художниця не поступиться своїми принципами, а її мистецтво ігромадська діяльність є небезпечними для радянського устрою.
28 листопада 1970року А. Горську жорстоко вбили. Але про неї залишилося головне — пам'ять як проЛюдину, а ще її картини і портрети.
Зверніть, будьласка, увагу на творчий доробок художниці.
Ученицяпредставляє творчий доробок художниці.
Висновок:
Нескореність інепохитність поглядів — провідні риси характеру і способу життя А. Горської.
Пісня — це політдуші. Такою вона була і для В. Івасюка.
Звучить пісня В. Івасюка«Водограй».
1-й учень. «Крилостає крилом тільки під час польоту».
Цей афоризмналежить Володимиру Івасюку — одному із основоположників української естрадноїмузики 60-х рр., автору 107 пісень, п'ятдесяти трьох інструментальних творів імузики до спектаклів.
Серед українськихкомпозиторів він вирізнявся яскравим талантом, а головне — пропагувавукраїнську пісню. У 1966 р. на обласному конкурсі за пісню «Відліталижуравлі» удостоєний першої премії. А потім, як спалах його пісні-переможці«Червона рута» на Всесоюзному фестивалі «Пісня-71» та«Водограй» — на фестивалі «Пісня-72» у виконанні НазаріяЯремчука, Василя Зінкевича та Софії Ротару.
2-й учень. Чарівнихсамобутніх українських пісень влада не могла пробачити В. Івасюку.24 квітня1979 року після телефонного виклику він іде із дому і більше не повертається.18травня автора пісень-шедеврів випадково знайшли повішеним у Брюховецькому лісіпід Львовом.
Це було несамогубство. Це було убивство на замовлення. Похорони В. Івасюка перетворюютьсяна акцію протесту проти влади. І як результат — заборона на творчістькомпозитора аж до 1989 р. Тільки у 1994 році В. Івасюку посмертно присуджено Державнупремію України ім. Шевченка.
Ми вважаємо, щослова «Крило стає крилом тільки під час польоту» можуть виражатикредо митця.
IV. Підсумок уроку
1. Коментар учнямислів, винесених у таблицю «Кредо митця»
2. Бесіда запитаннями
• Які спільні рисиви можете виділити у творчості та громадській діяльності митців 60-х років? (Вонизаймали активну життєву позицію, громадські інтереси та справи стали їхньоювнутрішньою потребою, бо вони намагалися змінити світ на краще; шістдесятникисприяли поверненню до народних святинь, таких, як: мова, історія, культура; їмпритаманне почуття патріотизму та відданості Україні й українському народу; будилипочуття власної гідності та національної свідомості; закликали до гуманізму вусіх його проявах. Це була хвиля національного відродження; вони вийшли заособистого)
• Що булозапочатковано інтелігенцією 60-х? (Це був рух, що поклав початок руйнуваннюоснов тогочасного суспільного мислення та ідеології)
• Чи змогли своїмжиттям і діяльністю шестидесятники дати відповідь на проблемне питання уроку:«Як треба жити?»
• Чи можна назватиїхнє життя подвигом? (Так вони вийшли за рамки дозволеної демократизації. Цедуховний подвиг у тоталітарних умовах, адже на цьому шляху їх чекалипереслідування, ув'язнення, заслання і навіть смерть)
ЛЕГЕНДА
(розповідаєучень)
З якої ти країни?- запитала птаха іншу птаху.
Я з країнилюдської мрії...
Там тепло і любов,там більше сонця, аніж ночі, — відповіла та.
Казкова птаха необмовилася. Країна людської мрії існує насправді. Там, у країні мрій, міцніладуша, міцнів для великих справ розум і талант.
Проте місця підсонцем тій землі не було, бо називалась вона Україною.
Тодіодчайдухи-однодумці з покоління 60-х років розібрали Україну у серця і покраплині, по промінчику виносили її з ночі на світло.
Чи актуальнапроблема, яку ми сьогодні розглядали?
Висновок
Сьогодні мистворили портретну галерею 60-х. Кожен із них — неординарна особистість, людинависокого обдарування, яка шукала не слави і грошей, а можливості послужитинації.
Ми прочитали долюУкраїни
За знакамипророчими небес,
Ми вшанувализамучених безвинно
і забутих,
Щоб в давній славінаш народ воскрес.