Тропсварки у повісті І.Нечуя-Левицького «Кайдашева сім'я»
Мотозюк Тетяна
нечуйлевицький подружня сварка
м.Горлівка
Процес переосмисленнятворчості митців, що попередньо зазнав викривлених, заідеологізованихінтерпретацій, з точки зору оновленої методики, методології та предметудосліджень сучасної української літературознавчої науки найменше торкнувсязнакових постатей, тобто письменників-класиків, зокрема, творців реалістичноїлітератури.
Творчість самобутньогохудожника слова І.Нечуя-Левицького не одноразово привертала до себе увагу яксучасників (І.Франко, Панас Мирний, М. Драгоманов, Б. Грінченко), так і відомихлітературознавців (М. Возняк, Є.Кирилюк, Н.Крутікова, Р.Г.Іванченко,Н.І.Зінченко, І.Приходько, Ю.Мережко, Р.Міщук, В.Зарва, О.Федорук, М.Конончук,А.Колесник та ін.), і вважається добре дослідженою. Але на сьогодні виразносформувалася тенденція до нового прочитання класики з погляду новітніх підходіву літературознавстві.
Однією знайцікавіших та найменш досліджених на цей час тем є вивчення характерівперсонажів творів з погляду національної своєрідності, а значну увагу привертаєдослідження засобів їх творення.
Особливий інтерессеред спадщини класика становить так звана «енциклопедія зукраїнознавства» – повість «Кайдашева сім'я». Адже, на думкуІ.Нечуя-Левицького, об'єктом літератури мусить бути передусім народ, селянствоу всій його національній та місцевій різнобарвності «од Кавказу й Волги досамого лиману Дунаю, до Карпат і за Карпати» [2, с.47]. За такереалістичне багатогранне змалювання, за багатство суспільних типів, їхню епічнуповноту та яскравість, за рельєфність побутових і пейзажних малюнків І.Франконазвав письменника «великим артистом зору», «творцем живих типів»,«колосальним всеобіймаючим оком України» [3, с. 372, 374].
В основномупроведені Н. Крутіковою, М.Х. Коцюбинською, О.В.Долгушевою, І.Приходько,Р.Г.Іванченко, Н.І.Зінченко дослідження були спрямовані на вивченнявикористання засобів комічного при творенні національних типів. У нашій статті,спираючись на дослідження О.В.Долгушева та теорію тропу М.Блека, ми прагнемоакцентувати увагу ще на одному аспекті вивчення гумору в повiстi Левицъкого «Кайдашевасім'я» – з'ясування особливостей поетики «сварки», обумовленоїкультурно-фiлософськими та літературними українськими традиціями [1]. Цейнапрям дослідження дозволяє не тільки з'ясувати особливості стилю письменника,а й проаналізувати засоби комічного у творенні образів повісті з урахуваннямсуто національної специфіки.
Реалізація тропу«сварки» у повісті відбувається в плані концептів«подружньої», «земельної», «сусідської» сварки,дихотомії «невістка-свекруха» або «родинна сварка» тощо.
«Подружні»сварки у I.C. Нечуя-Левицького обумовлені, передовсім, національно-культурнимифакторами. Сварки між подружжям Кайдашів письменник виводить з визначальнихпсихологічних, етнокультурних обумовленостей жіночої свiдомоcтi, щопереплітаються з патріархальність та біблійним постулатом про субординаційнуроль жінки, на якi органічно накладаються прогресивні ідеї про побутове й суспільне«розкріпачення» жiнок, артикульовані в творчості Ганни Барвінок,Наталії Кобринської, інших авторок.
«Подружні»сварки у повісті ускладнені й тим, що в родині є дорослi сини, що спричиняє конфліктпоколінь. Розгортання цього протистояння відбувається після одруження синів, iстарі Кайдашi об'єднуються заради відстоювання позицій голови родини.
Центральним уповісті є сварки пов'язані з правом на земельну та приватну власність. Упрезентації епізодів, пов'язаних із порушенням права землеволодіння, увагаписьменника концентрується на динаміці характерів персонажів й перевага відданагумористичним настроям. У «земельній сварці» спостерігаємо так звані«позитивні» язичницькі забобони щодо землi, яку не дозволялосяображати, проклинати, сварити тощо, а також історично виплекану пильність до«своєї ділянки» i, природно, до своєї родини.
Вiдмiтно, що саме«жіночий» характер непорозумінь стає визначальним у нечуєвськомугумористичному обрисі, оскільки дуже промовисто дає про себе знати емоцiйнiсть,iмпульсивнiсть, «уїдливість», властиві саме для жіночого способувираження «агресії», «сварливості». На мовному рівні цеоформлюється у «лайливий» дискурс, а на змістовному, як у «викривленомудзеркалі» [1, с. 12], висвітлює архетиповий зв'язок жінки-землі в українськійдуші. I.C. Нечуй-Левицький зберігає у повiстi бачення провідної роліжiнки-матері. З цього приводу Д.Чижевський зазначав, що «жінки в творахЛевицького добрі приклади тих „злих жінок“, про яких існують старовинніанекдоти та дотепи» [4], вони не подiбнi до сентиментальних чутливих жінокМарка Вовчка.
Відтак, найбільшогозагострення набуває у І.Левицького «сварка», репрезентована «жіночою»опозицією «невістка-свекруха». У «Кайдашевій сім'ї» такийрозбрат розвивається в комічному напрямку, градуючи від легкої лайки до запеклоїборотьби з бійками та прокльонами. «Сваркопровокуючим» фактором тутпостає упереджене ставлення свекрухи до нареченої сина.
Комізм художньоїконцепції «сусідської сварки» у I.Левицького ґрунтується напротиставленні приземленої стилістики спілкування (приміром, мiж Параскою йПалажкою) й поетичності, делiкатностi, духовно-моральної краси українського спілкування.3 точки зору художньої презентацій «вибухова» налаштованiсть бабiвобумовила комічне вербальне вираження завдяки своєму гранично-емоцiйному «мовномуетикету». О.В.Долгушева зазначає, що особливої самобутності малюнок «сусідськоїсварки» набуває завдяки природній, неприхованій «максималізації»[1,с. 14], категоричності оцінок та суджень, виражених прокльонами та лайками.
Отже, презентуючи«сварку» I.C.Нечуй-Левицький перевагу надає гумористичній тропiці – художнійсвіт нечуєвських конфлiктiв витворюється завдяки використанню, зокрема, емоційно-насичених«знижено»-жартівливих вербальних засобів в дусі побутової, зниженоїкомунiкацiї, що в дiйсностi загалом притаманне жіночому мовленнєвому дискурсу,й естетична функція яких активізується самою художністю творів.
Таким чином,розкривши специфіку реалізації троту «сварки» при твореннінаціональних характерів українців у повісті І.С.Нечуя-Левицького«Кайдашева сім'я» цілком зрозумілим стає те, що попри наявністьчисельних досліджень цього твору, повість становить неабиякий інтерес дляподальших досліджень з погляду сучасних підходів у літературознавчій науці.
Список літератури
1. Довгушева О.В. Типологіякомічного в художній прозі І.С.Нечуя-Левицького і Марка Твена: Автореф. дис…канд. філол. наук 10.01.05/ Київ. нац. ун-т ім.Т.Шевченка. – К., 2002. – 19с.
2. Середа В. Т. Витоки стильовоїманери видатного прозаїка // Радянське літературознавство. – 1988. – №11. – С. 43 – 48.
3. Франко І. Я. Зібрання творів:у 50 т. – т. 30. – К.: Наукова думка, 1982. – 397с.
4. http//izbornik/org.ua/chyzh/chy19.htm.