РОЛЬ ЖАНРУ КАЗКИВ ТВОРЧОСТІ НІМЕЦЬКИХРОМАНТИКІВ
ЗМІСТ
ВСТУП
РОЗДІЛ І. КАЗКА ЯК ПРОВІДНИЙ ЖАНРТВОРЧОСТІ НІМЕЦЬКИХ РОМАНТИКІВ
РОЗДІЛ ІІ. ЕРНЕСТ ТЕОДОР АМАДЕЙГОФМАН ТА ЙОГО КАЗКА «КРИХІТКА ЦАХЕС, НА ПРІЗВИСЬКО ЦИНОБЕР»
ВИСНОВКИ
БІБЛІОГРАФІЯ
ВСТУП
Казка – один зосновних жанрів у творчості письменників та поетів, у культурі усіх народів.Казка зародилася як жанр усної народної творчості, але згодом трансформуваласяі стала невід’ємною частиною творчості авторської. В різних країнах, у різнічаси покоління митців зверталися до чарівного світу казки, що є необхідним длягармонійного розвитку особистості, не тільки дитини, але й дорослого, бо без надіїі мрії неможливо прожити життя.
Романтизм – напрямокмистецтва, що виник у Західній Європі наприкінці XVIIIст. як відповідь широких мас населення на події Великої Французької буржуазноїреволюції, яка ознаменувала корінний перелом у соціальному житті народів.
Романтизмоб’єднав найрізноманітніші напрямки мистецтва, але у своїй роботі я зупинюся налітературі.
Романтизм якпевний тип культури в різних країнах мав свої національні особливості. УНімеччині, роздрібненій більш як на 360 великих і малих суверенних держав – королівств,рицарських володінь, уся інтелектуальна енергія виплеснулася в галузь теорії,що знайшло відображення в філософсько-естетичних шуканнях, художній літературі,але невід’ємною частиною розвитку німецького романтизму стала казка, яка ізараз не втрачає своєї актуальності.
Об’єктдослідження: творчість німецьких романтиків, як надбання світової літератури таїх вплив на формування свідомості особистості.
Предмет: казкинімецьких романтиків, зокрема, казка Е.Т.А. Гофмана «Крихітка Цахес, напрізвисько Цинобер», як перлина німецької романтичної літератури.
Мета: визначити місцеі роль жанру казки у творчості таких німецьких романтиків як Новаліс, Тік, Брентано,Арнім, брати Грімм та Гофман
Завдання:
· Дослідити етапи розвитку німецькогоромантизму;
· Окреслити місце і роль жанру казки унімецькому романтизмі;
· Охарактеризувати німецьку романтичнулітературу на прикладі казки Гофмана «Крихітка Цахес, на прізвисько Цинобер».
Методидослідження:
· Описовий;
· Компаративного аналізу;
· Компонентного аналізу;
· Аналіз наукової, методичної та художньоїлітератури.
Роботаскладається з двох розділів (перший – загальна характеристика жанру казки та їїроль у творчості німецьких романтиків, другий – аналіз казки Е.Т.А Гофмана«Крихітка Цахес, на прізвисько Циннобер»), вступу та висновків.
романтизмнімецький казка грімм гофман
РОЗДІЛ І. КАЗКАЯК ПРОВІДНИЙ ЖАНР ТВОРЧОСТІ НІМЕЦЬКИХ
РОМАНТИКІВ
Романтизм ставнайвизначнішою літературною подією кінця XVIII– початку XIXст. У німецький літературі, як і в літературах інших країн Західної Європи,романтизм був породженням складних політичних процесів зламу старогофеодального суспільства та розвитку нових, буржуазних відносин. Але з огляду наісторичні обставини, розвиток німецького романтизму ускладнюється трагедієюроздробленості країни, її феодальною відсталістю та слабкістю демократичногоруху.
З романтизмомпов'язане збагачення літературних жанрів, руйнування колишніх уявлень про межіі правила творчості. Основними жанрами романтичної літератури стали драма,новела, романтична поема, балада, роман у віршах, де розмивається грань міжепосом і лірикою, а також казка лірико-філософського або фантастичного змісту.Втеча від дійсності у світ фантазій і вигадок не виключала інтересів романтиківдо навколишнього світу. Але дійсність, побачена крізь призму романтичноїіронії, жила у творіннях німецького романтизму.
У німецькихромантиків казка була одним із улюблених жанрів, вони створили особливу їїформу, фантастичну, пов’язану з таємницями поетики, з несподіваністюнепояснювального та несказаного. Такими є казки Людвіга Тіка, збірка КлеменсаБрентана та Людвіга Арніма та новели і романи Ернста Теодора Амадея Гофмана.Всесвітньої слави зажили народні казки, записані й опубліковані братами Грімм —Якобом та Вільгельмом, а роман-казка «Генріх фон Офтердінген» поета Новаліса(Фрідріха фон Харденберга), що пройнятий релігійно-патріархальною тематикою імеланхолійним настроєм ніби переживає крах старих, феодальних устоїв,намагаючись зупинити час та навіки зберегти старі замки, патріархальні звичаї.
Для німецькихромантиків, казка – породження чистої фантазії, гра духу, що претендує наглибинне розуміння сутності буття та на своє образне розуміння різних подійжиття. Вона сприймалася як найбільш вільна форма для самовираження творчогосуб’єкта та як своєрідний міф, що закріпляю у художній літературі деякіпочаткові основи світосприйняття.
Взагалі, казки,твори народної літератури, майже повністю прозаїчні, часто об’єктивно епічногозмісту, частково з метою дидактичною, існують у всіх народів. У казкахміфологічні елементи змішані з історичними легендами про давно минувші події,дійсність свободо переплітається з вимислом. Вони містять багатий матеріал длявивчення народної психології та побуту.
Казка доситьпопулярний жанр усної народної творчості, жанр епічний, прозаїчний, сюжетний.Предметом розповіді у ній є незвичні, чарівні, не рідко таємничі та страшніподії; дія ж має пригодницький характер. Це в значній мірі передбачає структурусюжету. Він відрізняється багатою епічністю, закінченістю, драматичноюнапруженістю, чіткістю та динамічним розвитком дії. Позитивний герой, долаючиперешкоди, завжди досягає своєї мети. Для казки властивий щасливий кінець. Утворах цього жанру все зосереджено навколо героя та його долі. Казка відрізняєтьсяособливою формою, обов’язковістю деяких моментів, а також постійністюкомпонентів. У ній майже завжди відсутні картини природи та побуту. Для неїхарактерні композиційні особливості: зачин та кінцівка, повторення епізодів,чудесні персонажі, які допомагають герою досягнути мети. У казці описуютьсявигадані події та герої, які представляються трохи реалістично, але зі значнимивідступами. Вигадка у казці може нагадувати дійсність, але може мати іфантастичний характер.
Казка, недивлячись на значну роль фантастики, має життєві основи: у ній у особливійформі відображається дійсність та розкриваються народні сподівання. Казки маютьтри жанрові різновиди: казки про тварин, чарівні казки та казкисоціально-побутові. Кожна має свої сюжети, персонажі, поетику, стиль.
Німецькийромантизм відзначався підкреслено філософським характером, основою якого булирізні ідеалістичні думки. Його естетика складалася в «Ієнському гуртку», щосформувався наприкінці XVIII ст. у маленькому місті Ієні, поблизу Веймара. Тутпроходив складний процес переоцінки цінностей та формування нових естетичнихідей. Головними теоретиками ієнських романтиків стали брати Август-Вільгельм іФрідріх Шлегелі.
Яскравимпредставником німецьких романтиків ієнського гуртка, що працював з жанром казкибув Новаліс (справжнє ім’я – Фрідріх фон Гарденберг).
Реальному світувін протиставляє більш цінний та яскравий світ духовний. Дійсність поступаєтьсямісцем поезії. «Сказка,–писавНоваліс, – есть как бы канонпоэзии. Все поэтическое должно быть сказочным. Сказка подобна сновидению, онабессвязна. Некий ансамбль чудесных вещей и событий… Ничего не может бытьпротивнее духу сказки, чем нравственный фатум, закономерная связь. В сказкецарит полная природная анархия… Мир сказки есть мир, целиком противоположныймиру действительности, и именно по этому так же точно напоминает его, как хаос– совершенное творение… Истинная сказка должна быть одновременно пророческим иидеальным изображением. Истинный сказочный поэт есть провидец будущего»[9, с. 142].
На відміну відінших представників романтичної школи, Новаліс вводить казку у більш масштабнийжанр – жанр роману. Суспільно-політичний та побутовий план роману «Генріх фонОфтердінген» («HeinrichvonOfterdingen»1802р.) вдало переплітається зі казково-містичним. У романі є вставні розповіді таказки, що ніби відволікають читача від подій, що розгортаються, та прямихсюжетних ліній. Розірваність, що стала наслідком внутрішніх протиріч, навмисневписувалася у творі, тому що все поетичне повинне бути близьке до казкового.
Одним знайяскравіших представників ієнського гуртка був Людвіг Тік, визнаний майстеррозповіді – казки.
У романтичнийперіод творчості з під пера Людвіга Тіка виходять три томи його «Народнихказок, виданих Петером Лебрехтом» («Volksmärchen.Hrsg.vonPeterLebrecht»),куди Тік включає прозаїчні та драматичні казки, сюжети яких частково були зібранінімецького фольклору, частково належать авторові. Слід за «Казками» йде роман«Мандрівки Франца Штернбальда. Повість із німецької старовини» («FranzSternbaldsWanderungen,einealtdeutscheGeschichte»).
Таланту Тікавідповідали малі форми, які обрані ним у «Народних казках Петера Лебрехта»,куди були додані повісті за прикладом народних книг: «Дивовижна історія коханнячарівної Магелони та графа Петра Прованського» («WundersameLiebesgeschichtederschonenMageloneunddesGrafenPeterausderProvence»,1796), жартівлива комедія-казка «Кіт у чоботях» («DergestiefelteKater»,1797,1811).
У фантастичнійкомедії Тіка «Кіт у чоботях» (по сюжету Перро) зі співчуттям показанийобділений братами, подібний до російського Іванушки, бідняк Готлиб, майноякого, окрім доброго серця, полягає у відданому йому після розподілу майна котуГинце.
Широкупопулярність Тіку принесла новела-казка «Білокурий Екберт», у якій авторнайбільш послідовно виражає романтичне світосприйняття. Якщо Новаліс розповідаєпро дива як про щось звичайне, то у Тіка звичайне приховує у собі безлічзагадок та таємниць. Сюжет «Білокурого Екберта» близький до казкового. Тікзапозичує з народної творчості мотив долі, яку неможливо обдурити. У новелідуже яскраво виражене авторське відношення до всього незвичайного, що приноситьз собою зміни у світі.
Найбільшхарактерні для романтичної творчості Тіка розповіді-казки, які спираються нанімецькі фольклорні перекази та відводячи в умовний світ зачарованого лісу. Їххудожня сила у очевидному та уявному протиставленні простого життя чарівномулісному уявленню (Тік навіть ввів особливе слово – «Waldeinsamkeit»)світу користі та егоїзму. Він не користується усіма багатствами народної казкиі протиставляє буржуазному світу лише романтичну мрію лісної самотності.
Другий етапрозвитку романтизму у Німеччині був часом значних творчих звершень. Чіткопросліджується цікавість до релігії, старовині та, звичайно, фольклору. Цепояснює появу декількох збірок казок різних авторів.
У творчості тафольклористичній діяльності К. Брентано та А. Арніма, серед яких склалася нова,так звана гейдельберзька школа романтиків, виділялася національна тема. Живепочуття любові до німецького народу та його мистецтва, бажання у джерелахнародного слова знайти оздоровлюючу силу знайшло своє відображення у книзі«Чарівний ріг хлопчика» («DesKnabenWunderhorn»),яка стала початковою сторінкою фольклорної діяльності німецьких романтиків.
Г. Гейне у«Романтичній школі» писав: «У меня не хватает слов, чтобывоздать этой книге должную хвалу в ней заключены самые чарующие цветы немецкогодуха, и кто хотел бы ознакомиться с немецким народом с его привлекательнойстороны, должен прочитать эти народные песни» [19,с. 180].
«Чарівний рігхлопчика» – це збірка пісень, записаних упорядниками під час поїздок на Рейн таінших подорожей Німеччиною початку 1800 років, а також пісень, що були знайденіу стародавніх книгах, часописах та окремих аркушах.
Видавши книгу,Брентано та Арнім показали багатство та своєрідність німецької народнопоетичноїтрадиції, розкрили нову основу німецької культури. Автори проявилитенденційність у збірці пісень та їх варіантів, наприклад, широко використавшидуховні пісні. Однак внутрішня правда пісень отримала верх над ідейнимизабобонами укладачів. Вони щиро намагалися донести до читача «народний дух»,тому намагалися якомога менше виправляти оригінал, що могло б порушити поетичнуцілісність. Тому народний характер пісень зберігся, та в них «бьетсясердце немецкого народа. Здесь раскрывается вся его сумрачная веселость, весьего душевный разум. Здесь грохочет немецкий гнев, здесь насвистывает немецкаянасмешка, здесь одаряет поцелуями немецкая любовь…» [26,с.206].
У «Чарівномурозі хлопчика» є пісні про любов до Батьківщини, наповнені патріотизмом таненавистю до солдатської служби – «Швейцарець» («DerSchweizer»(«Zu StrassburgaufderSchanz»)),духовні пісні, які іноді виступають як авторизовані («Лик Ісайн» Лютера), аіноді мають характер, що показує соціальний протест у звичній длясередньовічної людині релігійній формі, наприклад, «Заклинання вогню» («DasFeuerbesprehen»(«Zigeuner sieben,vonReitengebracht»)).У книзі зустрічаються антицерковні пісні, у яких виражається ненависть домонастирів та насильству над свободою людини, що у них відбувається –«Норовлива наречена» («DiewiderspenstigeBraut»(«Ich ess´nichtgerneGerste»)).Зустрічаються тут також пісні XVIст., що пронизані іронією та радісним ренесансним настроєм – «Паломник тапобожна дама» («DerPilgerunddiefrommeDame»(«Es reist´einPilgersmannnachMorgenlandhinaus»)).Укладачі включили у книгу також деякі антифеодальні пісні, наприклад, «Пан фонФалькенштейн» («HerrvonFalkenstein»(«Es reit´derHerrvonFalkenstein»)).Соціальний протест виражається іноді і у незвичних формах. Так, у «Кохання нерозбирає» («LiebeohneStand»(«Es rittRitterwohl»))дещо у грубій формі оспівується кохання королівської доньки – білоручки. Але найбільшеу «Чарівному розі хлопчика» пісень про любов. Тут є і страшні і милостиві, провипробування на вірність та про вічну розлуку – «Ленора» («EsstehndieSternamHimmel»),«Випробування кохання» («Liebesprobe»«Es saheineLinde»)).
Взагалі, упіснях «Чарівного рога хлопчика» не має відчуття покори долі абосентиментальності. Вони розривають німецький характер не таким, яким йогостворювало багатовікове феодальне поневолення, а таким, яким воно є насправді,з усією німецькою вдачею, розкриває характери молоді, і взагалі народу, показуєголовні ідеї та принципи.
Видатне місце урозвитку німецької літератури та філологічної науки займають брати Якоб таВільгельм Грімм. Їх активна видавницька діяльність супроводжувалася не меншактивною науковою, а гуманістичні та демократичні прагненнях вчених таписьменників були втілені у їх фольклорно-літературній діяльності.
У 1812 р. вийшлоперше видання «Дитячих та домашніх казок» («Kinder-undHausmärchen»),у 1815 р. – другий том, у 1819 р. – повторне видання (у двох томах), а у 1822р. – третій том, що був заключним і містив у собі науковий коментар [9,с. 184].
Кожневидавництво братів Грімм супроводжувалося передмовою та післямовою, які маливидатне наукове значення.
У передмові допершого видання «Казок» підкреслювалося, що світ казок створюють люди праці,честі та справедливості – головним чином ремісники, рибаки, пастухи, людиприроди, котрим далеке все, що знаходиться за межами цього життя. У казках «усяжива природа, сонце, місяць і зорі доступні» [9,с. 173].За словами братів, незвичайну забарвленість казкам надає наївна близькість та спілкуванняміж дорослими та малими.
Видання збірокказок стало можливим лише завдяки кропіткій праці вчених над матеріалом.Спочатку, брати Грімм намагалися зберегти казкові сюжети у їх первісних формахта варіаціях, намагалися зберегти старовинні ідеї, у яки відображені примітивніформи мови, народні забобони. Але навіть у цих ситуаціях крізь фантастику казокпроявлялись соціальні тенденції, де прокладала собі шлях життєва правда, сатирана багачів та попів, що впліталась у розповіді про нелегку долю бідняків тамрії народу про щастя. Тому брати Грімм перейшли до активної «стилістичноїобробки» казок, записаних у пізніх варіантах, зберігаючи композицію,особливості мови героїв.
Збір,дослідження та літературна обробка німецьких літературних казок були проведеніна серйозній науковій основі. Підводячи підсумки діяльності у цій галузі, В.Грімм у спеціальних коментарях до раніше виданих казок («Anmerkungen-Band»,1856 р.) говорив про те, що деякі результати стали можливими завдяки залученнюне тільки основних казкових сюжетів, але й різних варіантів, що були записаніу різних районах Німеччини.
З часом братиГрімм стали організаторами збору та запису казок по всій країні. Їх справапочала носити загальнонаціональний характер. Вони отримують казки у записахрізних вчених, письменників та друзів. Багато казок були записані зі слів селяні сюжети, що зацікавили братів, після деякої літературної обробки, буливикладені у казково-новелістичному характері. Такими є казкові новели, написаніза народними шванками – «Вдала торгівля»; за сюжетами з народних книг такарнавальних вистав XV – XVIст.– «Три ледарі». Брати широко використовували фольклорні матеріали тадослідження сучасних письменників (Гете, Жан – Поля) та спеціалістів – вчених(Гердер).
Брати також малидосить багато матеріалу з європейського фольклору, спираючись на які, вонивиступали які знавці порівняльної історії жанру казки у різних народів.
Значеннябільшості казок братів Грімм виявлялося у їх народності, у то, що вонипередавали думки і почуття, живу силу народу.
До основногоскладу збірок увійшло двісті номерів казок. Їх умовно можна розділити на трицикли: чарівні казки, казки про тварин та побутові, які часто були близькі дореалістичної побутової новели.
Фантастика казокчасто носить чітко виражений соціальний та етнографічний характер. Одні казки –це страшні розповіді про жорстокі події старовини, про відьом та інші образи,що живи у віруваннях народу, а інші – казки, що переплітаються з християнськимилегендами.
Героями казокнайчастіше виступають люди сильні та незалежні, розумні та кмітливі, добрі тапорядні, які повинні стати представниками усього роду. Це – хоробрий кравчина,кмітлива донька селянина, солдат, роботяща служниця, пастух. Але,використовуючи епічні порівняння, казка часто називає їх королівськими іменами.
Оповідач гриммівськихказок, на відміну від фольклорних казок багатьох інших збірок, рідкозвертаються до самого слухача. У цьому і виражається стилістична обробказібраного матеріалу.
Деякі казки білизаписані братами Грімм на діалектах, що дало змогу показати різні грані народу.Вчені намагалися зберегти народні вирази, приказки, гру слів, яскравіпорівняння, словотворення, типові для казкового стилю повторення,звуконаслідування, пряму мову та описові імена.
РОЗДІЛ ІІ.ЕРНЕСТ ТЕОДОР АМАДЕЙ ГОФМАН ТА ЙОГО КАЗКА
«КРИХІТКА ЦАХЕС,НА ПРІЗВИСЬКО ЦИННОБЕР»
Однією знайяскравіших постатей німецького романтизму став Ернест Теодор Амадей Гофман –гуморист та сатирик, майстер казки та фантастичної новели.
Загальноєвропейськапопулярність прийшла до Гофмана в перші десятиліття XIXст.Його захоплено читали, про нього багато говорили і сперечались. Його образизгодом полонили творчу свідомість видатних письменників світу – Бальзака іДіккенса, Гоголя і Достоєвського. За Гофманом посмертно утвердилася слававидатного представники німецького романтизму.
Гофман володівпалким серцем та величезним даром. Він ненавидів несправедливість і, на противагудійсності, створював новий фантастичній світ, тому що не сприймав «сучасногойому бездуховного власницького світу з його всепоглинаючим утилітаризмом, зйого байдужістю до загальних та духовних інтересів» [28, с. 5].
В уявленніГофмана, зовнішній світ тяжіє над світом внутрішнім, духовним, перетворюючижиття у трагікомедію, у якій таємничі сила грають з людиною.
Гофман, якбільшість представників німецького романтизму, поділяв поширену і німецькій«романтичній філософії» думку про всеосяжний характер мистецтва. Як і численнійого сучасники, Гофман прийняв романтичну картину безперервно змінюваногосвіту, відкинув метафізичні уявлення про усталеність буття, зрозумів вічнийсаморозвиток всесвіту, його постійний зв'язок і взаємодію з людськоюсвідомістю. Він усім своїм єством сприйняв ідею єдності людини з природою – нелише в загальнофілософському, а й у буденному розумінні.
Він не приймавтогочасного німецького буття. Але неприйняття сучасної дійсності не означалобайдужість до неї. У світі, ворожому красі, його позиція не булапасивно-спостерігальною. Необмежена зацікавленість у всьому, про що доводитьсяписати надавала його творчості неповторний характер: суперечність між мрією ідійсністю, така властива романтичному світосприйняттю примушувала Гофманатікати від життя, але, водночас, тяжіти до нього.
Гофман поділявлюдей на філістерів та ентузіастів. Сам він належав до ентузіастів – гуманнихлюдей, для яких дуже важливо діяти, особливо заради нації та держави. Він так іне здобув душевної рівноваги в своїх буйно-фантастичних витаннях і, звернувшисьдо обридлого світу тупості й філістерства, дав чудові зразки йогогнівно-сатиричного осуду.
Оцінюючитворчість Гофмана з погляду історичної перспективи, ми по праву говоримо пронього як про одну з визначних постатей німецького романтизму. Гофман розкривусі його багаті можливості, ознаменував позитивний наслідок його шукань і,більше того, в чомусь його подолав, хоч і не вивільнився з-під його впливу докінця.
Гофман належавдо покоління гейдельберзьких романтиків, представленого іменами Арніма,Брентано, братів Грімм. Їм був притаманний глибокий інтерес до народноїтворчості і широке її використання в своїй літературній практиці. В цей період,у зв’язку з анти наполеонівськими війнами зростає увага і до історичної долінації, до проблем особистості в її ставленні до народу. Переосмислюютьсяестетичні принципи раннього німецького романтизму; в романтичний світ поступововходить жива дійсність. Художнє бачення життя набуває відповідно нової якості.
На відміну відієнських романтиків, у творчість Гофмана увійшла жива німецька дійсність –ординарна, приземлена, підвладна митцеві.
Провідним жанромромантичної літератури для Гофмана була казка. Але якщо у Новаліса казкаперетворювалася у алегорію або сон, у якому зникало усе реальне, то у казкахГофмана похідним моментом, з якого з’являлися фантастичні елементи, буладійсність.
Саме тому ГенріхГейне у «Романтичній школі» протиставляє Гофмана Новалісу, котрий «сосвоими идеальными образами постоянно витает в голубом тумане, тогда как Гофмансо своими причудливыми карикатурами всегда и неизменно держится земнойреальности» [9, с. 215].
Сполученняреального з фантастичним, дійсного з вигаданим – головна вимога поетикиГофмана. «Я думаю,– писав Гофман,– чтооснование небесной лестницы, по которой фантазия хочет взобраться в высшиесферы, должно быть укреплено на почве жизни так, чтобы каждый мог взойти по нейвслед за автором. Тогда, как бы высоко он не находился в фантастическомволшебном царстве, он все же будет видеть,что это царство связано с его жизнью и является, собственно, ее чудеснойчастью. Это для него прекрасный цветочный сад, разбитый у самых городскихворот, в котором он может с наслаждением гулять, если только решить покинутьмрачные стены города» [9,с.216].
Навіть принайпобожнішому знайомстві з творами Гофмана читач матиме про нього недвозначнеуявлення як про нестримного фантаста. Цілий калейдоскоп фантастичних образів –химерних, наділених різним ступенем надприродності – миготить перед очима, мовпарадоксальний, непідвладний здоровому глуздові, ледь стримуваний в межах «казковоїлогіки» карнавал: добрі і злі духи, феї-благодійниці і чарівники-лиходії,дивовижні звірі, живі і одухотворені речі, незбагненні «змови» таємничих сил –усе, на що, здавалося б, тільки здатна людська фантазія, – у Гофмана починаєжити у «реальному» світі. Гофман-фантаст, як і Гофман-сатирик, дивиться на свійказковий світ зі сторони, часом тільки наближаючись до нього, але не належачийому до кінця. Він надає своїй вигадці то похмурого, навіть зловісногоколориту, – як, наприклад, у новелах «Піщана людина» чи «Майорат», у повісті«Мадмуазель де Скюдері» чи романі «Еліксир диявола», – то ясного, доброго тону,– як у казках «Лускунчик» або «Чуже дитя», – але неодмінно хоче дивувати, недивуючись, і хвилювати, не хвилюючись. В Бєлінський писав, що «Гофман унайбезглуздіших вигадках своєї фантазії вміє бути вірним ідеї» [28, с. 11].
Уже в «Золотомугорщику» прозвучала найхарактерніша гофманівська тема – тема знеособленоїлюдської індивідуальності. «Гофман, – писав Н.Я. Берковський, – перебуває упостійному пошуку образу, здатного передати це життя, що позбавлене життя, ціособи, у яких украдено особистість». Так з’являються у Гофмана образилюдей-ляльок, автоматів, механізмів, що живуть і діють за законами, за якимилюдина жити не змогла б.
Один знайвизначніших творів Гофмана – його шедевр: «Крихітка Цахес, на прізвисько Цинобер»(«Klein ZachesgenanntZinnober»,1818 р.). Величезні можливості сатиричного таланту Гофмана проявили себе завдякивиходу із кола вузько-побутової або естетичної теми, звертається до самогожиття до проблем, котрі хвилювали усіх людей.
У передмові доказки Гофман говорить, що «целый арсенал нелепостей ичертовщины не может создать духа сказки, который заключается только в глубокомее основании, в главной мысли, вызванной каким-нибудь философским явлениемжизни» [9, с. 221].
«Філософськеуявлення життя», яке Гофман намагається сатирично осмислити у казці, закладеноу несправедливому розподіленні матеріальних та духовних благу суспільстві, колиті, хто мають і багатство і керівництво, привласнюють собі праці тих, хто немає ні того ні іншого.
Тут і постаєодвічний гофманівський мотив протиставлення двох світів – романтичного ібуденного, ілюзорного й реального; тут і критика людських стосунків уреальному, буденному світі – стосунків, заснованих на брехні та лицемірстві,двоєдушності та злі; тут і боротьба добрих та лихих начал у людськомусуспільстві як прояв таємничих діянь надземних сил; тут і заперечення раціонально-механічногоставлення до людини.
«Крихітка Цахес»- одним з творів Гофмана, де у найвищій стопіні виявляється гротеск. Сампортрет героя, що дав назву казці, втілює цю ідею.
Ціхес – карлик іпотвора: «Das, was man auf den ersten Blick sehrgut für ein seltsam verknorpeltes Stückchen Holz hätte ansehen können,war nämlich ein kaum zwei Spannen hoher, mißgestalteter Junge, dervon dem Korbe, wo er querüber gelegen, heruntergekrochen, sich jetztknurrend im Grase wälzte. Der Kopf stak dem Dinge tief zwischen denSchultern, die Stelle des Rückens vertrat ein kürbisähnlicherAuswuchs, und gleich unter der Brust hingen die haselgertdünnen Beinchenherab, so daß der Junge aussah wie ein gespalteter Rettich. Vom Gesichtkonnte ein stumpfes Auge nicht viel entdecken, schärfer hinblickend, wurdeman aber wohl die lange spitze Nase, die aus schwarzen struppigen Haarenhervorstarrte, und ein paar kleine, schwarz funkelnde Äuglein gewahr, die,zumal bei den übrigens ganz alten, eingefurchten Zügen des Gesichts, einklein Alräunchen kundzutun schienen»[29, с.1].
Доля жорстоконасміялася над бідною селянкою, порадувавши її дитиною-страхіттям, яке вонанародила після ряду невдач, що спіткали її сім’ю, після того, як її чоловікзнайшов у землі золоту монету. Доля сина повинна біла б бути трагічною: він незміг би стати ні красенем, ні багатієм, ні селянином. Злидні та страждання малиб спіткали Цахеса, якщо на світу не було місця дивам. Добра фея Розабельвердевирішила допомогти нещасній потворі: вона провела рукою по його голівці, і унього з’явилося три золоті волосинки. Сталося диво. Цахес залишився потворою,але люди, що його оточували, сприймали його за красеня, котрому приписуваликоролівське походження, та знаходили у нього було дуже багато хороших рис таталантів: «Alssieeintraten,standderProfessorMoschTerpinalleininderMitte,dieInstrumentenochinderHand,womiterirgendeinphysikalischesExperimentgemacht,starresStaunenimGesicht.Dieganze Gesellschaft hatte sich um den kleinen Zinnober gesammelt, der, den Stockuntergestemmt, auf den Fußspitzen dastand und mit stolzem Blick denBeifall einnahm, der ihm von allen Seiten zuströmte. Man wandte sichwieder zum Professor, der ein anderes sehr artiges Kunststückchen machte.Kaum war er fertig, als wiederum alle, den Kleinen umringend, riefen: «Herrlich– vortrefflich, lieber Herr Zinnober!». EndlichsprangauchMoschTerpinzudemKleinenhinundriefzehnmalstärkeralsdieübrigen:«Herrlich – vortrefflich,lieberHerrZinnober!»[29, с. 23].
Він швидко ілегко піднімається у званнях на службі, стає першим міністром князя, жорстоким деспотомтакого ж малого та потворного, яким є він насправді: «DerFürstwarentzücktundbilligtedenVorschlagdesOrdensrates,denOrdendesgrüngeflecktenTigersnunmehroinverschiedeneKlassenzuteilen,nachderAnzahlderKnöpfe,womitergegebenwurde.Z.B.Orden des grüngefleckten Tigers mit zwei Knöpfen – mit drei Knöpfenetc. Der Minister Zinnober erhielt als ganz besondere Auszeichnung, die sonstkein anderer verlangen könne, den Orden mit zwanzig brillantierten Knöpfen,denn gerade zwanzig Knöpfe erforderte die wunderliche Form seines Körpers»[29, с. 44].
Цахес маєздібність присвоювати собі чужі славу, таланти, працю. Поет створює вірші,композитор – музику, а вчений робить наукові відкриття, але ніхто цього непомічає; всі впевнені, що це робить Цахес. А він приймає нагороди, ніби самевін на них заслуговує: «Ichspiele»,fuhrSbioccafort,«das schwierigsteKonzertvonViotti.Esist mein Stolz, meine Freude. Sie haben es von mir gehört, es hat Sie nieunbegeistert gelassen. Gestern war ich, wohl mag ich es sagen, ganz vorzüglichbei guter Laune – anima mein' ich, heitren Geistes – spirito alato mein' ich.Kein Violinspieler auf der ganzen weiten Erde, Viotti selbst hätte mirnicht nachgespielt. Als ich geendet, bricht der Beifall mit aller Wut los –furore mein' ich, wie ich erwartet. Geige unter dem Arm trete ich vor, mich höflichstzu bedanken. – Aber! was muß ich sehen, was muß ich hören! –Alles, ohne mich nur im mindesten zu beachten, drängt sich nach einer Eckedes Saals und schreit: «Bravo– bravissimo, göttlicher Zinnober! – welch ein Spiel – welche Haltung,welcher Ausdruck, welche Fertigkeit!»– Ich renne hin, dränge mich durch! – da steht ein drei Spannen hoherverwachsener Kerl und schnarrt mit widriger Stimme: «Bitte,bitte recht sehr, habe gespielt, wie es in meinen Kräften stand, binfreilich nunmehr der stärkste Violinist in Europa und den übrigenbekannten Weltteilen»[29,с. 25].
Потворність танікчемність Цахеса бачить лише одна людина – романтичний поет Бальтазар. Цахескраде не тільки його поетичну славу, а й кохання його нареченої Кандіди, що булаосліплена чарами міністра. Бальтазар намагається довести оточуючим, ким Цахес єнасправді, але його сприймають як людину, що з’їхала з глузду.
Йому на допомогуприходить доктор Проспер Альпанаус, він же чарівник та таємний розпорядникчудес князівства. Він відкриває таємниці могутності Цахеса. У день вінчанняЦахеса з Кандідою, Бальтазар вириває у міністра та спалює три золоті волосинитим самим знімаючи з нього чари: «Da fassen Fabian undPulcher den Kleinen, daß er sich nicht zu regen und zu bewegen vermag,und Balthasar faßt sicher und behutsam die roten Haare, reißt siemit einem Ruck vom Haupte herab, springt an den Kamin, wirft sie ins Feuer, sieprasseln auf, es geschieht ein betäubender Schlag, alle erwachen wie ausdem Traum. – Da steht der kleine Zinnober, der sich mühsam aufgerafft vonder Erde, und schimpft und schmält und befiehlt, man solle die frechenRuhestörer, die sich an der geheiligten Person des ersten Ministers imStaate vergriffen, sogleich packen und ins tiefste Gefängnis werfen! Abereiner frägt den andern: «Wokommt denn mit einemmal der kleine purzelbäumige Kerl her? – was will daskleine Ungetüm?»[29, с. 58].Рятуючисьвід переслідування обуреного народу, Цахес тоне у срібному горщику.
Викривальна силаказки збільшується від того, що вона майже вільна від романтичноїбезпредметності. Фантастика – більше не гра уявлення, а художній засібвираження ідей.
Гофман не маєповаги до коронованих осіб. Він хоробро сміється над тим, що з давніх-давенбудо святим і охоронялося за допомогою зброї. Образи, що змінювали одне одногокеруючих осіб князівства, подані у навмисному гротеск-іронічному плані, длятого, щоб читачі, не вагаючись, побачили у цих образах деспотів та тиранів.Крім цього, соціальні широту казці надає те, що за цим святом дурнів, щопроводиться князями, міністрами, професорами та лакеями, стоїть народ, на праціякого і тримається вся армія панів та підлабузників.
Казкапочинається розповіддю про бідну селянську родину, у якої народився Цахес, азакінчується обуренням натовпу, що вдирається до тому тепер уже не міністраЦиннобера для розплати: «Indessenwar,derHimmelweiß,aufwelcheWeise,eindumpfesGemurmelimVolkeentstanden,daskleinelächerlicheUngetümdortobenseiwirklichKleinZaches,derdenstolzenNamenZinnoberangenommenundsichdurchallerleischändlichenLugundTrugaufgeschwungen.Immerlauter und lauter erhoben sich die Stimmen. «Hinuntermit der kleinen Bestie – hinunter – klopft dem Klein Zaches die Ministerjackeaus – sperrt ihn in den Käficht – laßt ihn für Geld sehen aufdem Jahrmarkt! – Beklebt ihn mit Goldschaum und beschert ihn den Kindern zumSpielzeug! – Hinauf – hinauf!»– Und damit stürmte das Volk an gegen das Haus»[29, с. 64].
Звичайно, слова«Rebellion – Tumult»звучать тут зовсім не грізно і зовсім не означають, що автор закликає народ доповстання. Це, взагалі, перший і єдиний раз у своєму творі Гофман показуєнародне повстання, але, ватро зауважити, що описується ця подія зовсім не якідея до бою.
Позитивнапрограма Гофмана виражена у романтичній стихії, що її несуть із собою герої: мрійникта поет студент Бальтазар та його покровитель – доктор та чарівник ПросперАльпанаус. Вони стали втіленням вічно живого, повного казкових надій світуприроди та поезії, в який вхід відкрито лише духовно розвиненим романтичнимнатурам.
Не випадково такбагато місця у казці займає комічний образ батька Кандіди, філістера від науки,що ставився до природи як до матеріалу, професора Мош Терпина, який «hattedieganzeNaturineinkleinesniedlichesKompendiumzusammengefaßt,sodaßersiebequemnachGefallenhandhabenunddarausfürjedeFragedieAntwortwieauseinemSchubkastenherausziehenkonnte»[29, с. 11].
Міністр Цинноберпризначає батька своєї нареченої генеральним директором усіх природно-науковихсправ у князівстві: «ProfessorMoschTerpinistganzaußersich,erblähtsichaufimdummenStolz.Durchseines künftigen Schwiegersohns Vermittlung hat er die Stelle desGeneraldirektors sämtlicher natürlicher Angelegenheiten im Staateerhalten, eine Stelle, die ihm viel Geld und eine Menge anderer Emolumenteeinbringt. Als benannter Generaldirektor zensiert und revidiert er die Sonnen-und Mondfinsternisse sowie die Wetterprophezeiungen in den im Staate erlaubtenKalendern und erforscht insbesondere die Natur in der Residenz und derenBereich. Dieser Beschäftigung halber bekommt er aus den fürstlichenWaldungen das seltenste Geflügel, die raresten Tiere, die er, um eben ihreNatur zu erforschen, braten läßt und auffrißt. Ebenso schreibter jetzt (wenigstens gibt er es vor) eine Abhandlung darüber, warum derWein anders schmeckt als Wasser und auch andere Wirkungen äußert,die er seinem Schwiegersohn zueignen will. Zinnober hat es bewirkt, daßMosch Terpin der Abhandlung wegen alle Tage im fürstlichen Weinkellerstudieren darf. Er hat schon einen halben Oxhoft alten Rheinwein sowie mehrereDutzend Flaschen Champagner verstudiert und ist jetzt an ein Faß Alikantegeraten» [29,с. 49].
У повнійвідповідності до сатиричних задумок казки знаходяться і ті художні засоби,якими так вміло користується Гофман. Весь романтичний комплекс, який визначаєхарактер цього твору як казки, поданий у такому карикатурно-комічному плані, щосприймається читачем не як спосіб бачення світу, а як сума поетичних засобів.Про це говорить сюжетний малюнок казки, побудований за принципом музичногокапріччо, аж до самого кінця – щасливого весілля, який автор пародіює звичайнийфінал міщанських романів та іронічно завершує безплідну мрійливість свогогероя. Бальтазар одружується з Кандідою і отримує добрий спадок від чарівника:«Die Küche ist so eingerichtet, daß die Töpfeniemals überlaufen und keine Schüssel verdirbt, solltest du aucheinmal eine ganze Stunde über die Essenszeit ausbleiben. Teppiche, Stuhl-und Sofa-Bezüge sind von der Beschaffenheit, daß es bei der größtenUngeschicklichkeit der Dienstboten unmöglich bleibt, einen Fleckhineinzubringen, ebenso zerbricht kein Porzellan, kein Glas, sollte sich auchdie Dienerschaft deshalb die größte Mühe geben und es auf den härtestenBoden werfen. Jedesmal endlich, wenn deine Frau waschen läßt, istauf dem großen Wiesenplan hinter dem Hause das allerschönsteheiterste Wetter, sollte es auch rings umher regnen, donnern und blitzen»[29, с. 53].Кухня та прання – що може бути більш прозаїчним для романтика, що живе у світупоетичних уявлень.
Хоча події у«Крихітці Цахес» відбуваються у умовній країні, але, показуючи реаліїнімецького побуту та характерні риси соціальної психології людей, авторпідкреслює сучасність подій.
Значну роль указці відіграє функція магічних предметів, що дає змогу краще відобразитиавторську концепцію людини як такої, що здатна змінювати світ. Опис речей, що зних складається середовище, в якому перебуває людина, становить основний масивтексту і має величезне значення для розуміння самого тексту[15,с. 95].На перший погляд непримітні речі складають у сукупності різнобарвну картинуусього, що відбувається довкола Цахеса. Наприклад: «Ingeringer Entfernung fuhr ein Mann langsam durch den Wald, beinahe chinesischgekleidet, nur trug er ein weitbauschiges Barett mit schönen Schwungfedernauf dem Haupte. Der Wagen glich einer offenen Muschel von funkelndem Kristall,die beiden hohen Räder schienen von gleicher Masse. Sowie sie sichdrehten, erklangen die herrlichen Harmonikatöne, die die Freunde schon ausder Ferne gehört. Zwei schneeweiße Einhörner mit goldenemGeschirr zogen den Wagen, auf dem statt des Fuhrmanns ein Silberfasan saß,die goldnen Leinen im Schnabel haltend. Hintenauf saß ein großerGoldkäfer, der, mit den flimmernden Flügeln flatternd, demwunderbaren Mann in der Muschel Kühlung zuzuwehen schien. Sowie er bei denFremden vorüberkam, nickte er ihnen freundlich zu. In dem Augenblick fielaus dem funkelnden Knopf des langen Rohrs, das der Mann in der Hand trug, einStrahl auf Balthasar, so daß er einen brennenden Stich tief in der Brustfühlte und mit einem dumpfen Ach! zusammenfuhr»[29, c. 28].
Маленьке царствоКерепес, у якому відбувається дія казки, це, звичайно, уся Німеччина з їїтипово німецьким життєвим укладом, з її соціальною структурою, суспільнимиінтересами, ієрархією посад. Увесь ляльковий маскарад життя німецькогофілістера гранично оголюється, театралізується, постає у своїй нищій, огиднійстрокатості. Реальним існуванням цього світу переконливо мотивуєтьсянадреальність, парадоксальність – майже фантастичність основних ланок фабули«Крихітки Цахеса».
Велике значеннямає нова для казкового жанру категорія – театральність, яка посилює комічнийефект. Вона визначає принципи побудови сюжетних ситуацій та характер їх подачі,вибір фону, вираження героями почуттів та намірів. Усі ці аспекти підкреслюютьумовність подій.
КнязьВ.Ф.Одоєвський, знавець і популяризатор німецького романтизму в Росії,справедливо і влучно сказав про Гофмана: «Гофман… вигадав особливого типучудесне… його чудесне завжди має два боки: один суто фантастичний, другий –дійсний; …природний потяг людини до чудесного задоволений і водночас не зневаженой допитливого духу аналізу: примирити ці два протилежні елементи міг тількисправжній талант» [28, c.11].
«КрихіткоюЦахес» Гофман успішно продовжив улюблену тему багатьох своїх попередників –критику німецького філістера. Але ніхто до Гофмана не надавав цій темі тієїсоціальної значущості, не піднявся до того нищівного сарказму, яким перейнятий«Крихітка Цахес».
Соціальніаспекти розставлені тут дуже виразно. Світ німецького філістера – як убогого,так і можновладного, – окреслюється у гострих непривабливо-негативних тонах. Ісама казкова форма з усіма її неодмінними елементами, аж до традиційноїщасливої кінцівки, виявляє свій далеко не казковий зміст, сприймається якумовно-фантастичний антураж, що служить зовсім не фантастичним завданням.
ВИСНОВКИ
Романтизм – одназ найяскравіших та найвизначніших літературних течій XVIII– XIX ст.у Західній Європі.
Для Німеччини,як для країни, що була роздроблена на безліч князівств, романтизм став першоюсходинкою на шляху до об’єднання, переосмислення політичних процесів.Письменники цього періоду дуже гостро відчували неспроможність народузрозуміти, осягнути та повірити у те, що відбувалося у країні насправді, томуїх покликанням стала ідея правди у суспільстві.
Казка, як літературнийжанр, що з’явився за часів фольклорної творчості, стала одним з найвдалішихінструментів у руках митців.
Для кожногоокремого письменника (Новаліс, Тік, Гофман) або «об’єднання» (брати Грім,Брентано та Арнім) пошук та відтворення казок стали якщо не одною з провіднихідей, то хоча б центром творчості. Новаліс вважав казку лише сном, ілюзією івводив її у більш масштабні творчі проекти для кращого розуміння читачемголовної ідеї твору, усі ж інші вищеназвані письменники приділяли казціособливу увагу, тому і роль її у їх творчості надзвичайно вагома.
Брентано таАрнім у «Чарівному розі хлопчика» змогли дуже вдало та вправно перетворитизібрані твори на дійсно народні, додавши до краплинку своєї творчості. Брати жГрім навпаки намагалися якомога ближче до тексту, до народного духу передатисвої фольклористичні записи. На думку дослідників, навіть діалектичні посиланнята збереження специфічних фраз та слів стали тією надзвичайно важливою івагомою скарбницею їх творчості, що допомагає майбутнім покоління розвиватисяна основі багатих знань про своїх пращурів, бо пісня і казка – речі, щопередають народний дух на серце.
У роботідосліджувалася казка Гофмана «Крихітка Цахес, на прізвисько Цинобер», де дужевдало показана сатира на філістерів: князів та міністрів, багатих людей та лакеїв.Для Гофмана дуже важлива у людині була саме душа, та її здатність долатиперешкоди, що готує нам життя на кожному кроці. Але просте подоланнянеприйнятне для митця. Людина повинна думати душею і серцем, а діяти не тількидля себе, але й для народу, що усім у світу стало краще жити. Звичайно, це дужеважко, і не кожному під силу взяти на себе відповідальність за долю народу, алекожен повинен хоча б раз спробувати.
Так у казці,Гофман показує романтичного героя студента Бальтазара. Долаючи з ним перешкоди,допомагаючи йому «знешкодити» ворога, автор ніби симпатизує йому, висміюючи вцій час керівну верхівку суспільства, щоб показати людям всю правду. Але,наприкінці, письменник «дарує» своєму героєві маєток, де ніколи нічого лихогоне може трапитися, красуню дружину, яка має чарівне намисто, та ще дуже багатокорисних для господарства речей. Але так наш герой вже ніколи не зможе боротисяза правду. І взагалі, що може бути страшнішим для романтичного героя, ніж кухнята прання? Цим автор і показує недосконалість світу, у якому ми живемо.
Таким чином,розглянувши та проаналізувавши роботи німецьких романтиків, можна зробитивисновок, що казка стала одним з провідних жанрів творчості та митців у цейперіод, бо дала змогу фантастично та, одночасно, реалістично дуже яскраво тачітко описати сучасний для митців світ.
Кожній дитинібатьки читають з дитинства казки. Завдяки ним вона пізнає світ, і казканазавжди залишається у дитячій, людській пам’яті. Тому і дуже важливо з самогомалого віку допомогти людині осягнути неповторний світ майбутнього дорослогожиття, підготувати та надати допомогу. Такими є казки німецьких романтиків.Таким є життя.
БІБЛІОГРАФІЯ
1. Бент М. Поэтикасказочной новеллы Гофмана как реализация общеромантической эволюции//Вмире Э.Т.А. Гофмана. – 1994. — №1. С.75 – 87.
2. БерковскийН.Я. Романтизм в Германии. – Л.: Худ.литература, 1973. – 568с.
3. БотниковаА.Б. Немецкий романтизм: диалог художественных форм. — М.: Аспект Пресс, 2005.– 315 с.
4. ВансловВ. Эстетика романтизма. – М., 1966. – 403 с.
5. ГрешныхВ.И. Ранний немецкий романтизм: фрагментарныйстиль мышления. – Л.: Из-во Ленинградского университета. – 1991. – 144 с.
6. ЖирмунскийВ.М. Немецкий романтизм и современная мистика. – Спб.:Аксиома; Новатор, 1996. – 231с.
7. ИвановаЭ.И. Беседы о немецком романтизме. — М.: Дрофа, 2005. – 367с.
8. Историянемецкой литературы в тяти томах. – М.: «Наука», 1966.
9. КарельскийА.В. От героя к человеку: Два века западноевропейской литературы. – М., 1990. –538 с.
10. Литературнаятеория немецкого романтизма. – Л.: Изд-во писателей в Ленинграде, 1934. – 336с.
11. МиловидовВ.О. О романтизме и поэтике натурализма// Вопросы романтического миропонимания,метода, жанра и стиля. – 1986. – С. 71 – 86.
12. Мислителі німецького романтизму/ Упор.Л. Рудницький та О. Фемовець. – Івано-Франківськ: «Лілея – НВ», 2003. – 588 с.
13. РаздольскаяВ.И. Европейское искусство XIX века: классицизм, романтизм. — СПб.:Азбука-классика, 2005. – 483 с.
14. СавченкоС. Мастерство Гофмана-сатирика в повести «Маленький Цахес»//Ученыезаписки филологического факультета (Киргизский ун-т). – Вып.12. – 1964. – С. 211-229.
15. Свідер І. Сюжетна функція магічнихпредметів у романі Гофмана «Малюк Цахес, на прізвисько Цинобер» //Слово і час.- 2009. — №5(581). С. 93 – 99.
16. Традициии новаторство немецкого и английского романтизма конца XVIII– начала XIX в. (Сборник научныхтрудов). – Владимир: Изд-во ВГПИ, 1986. – 146с.
17. Усі зарубіжні письменники /Упор. О.Д. Міхільовта ін. – Х.: ТОРСІНГ ПЛЮС, 2007. – 364 с.
18. ФедоровФ.П. Романтический художественный мир: пространство и время. – Рига: Зинатне,1988. – 456с.
19. ФедоровФ.П. Художественный мир: структура и семантика. – М.: МИК, 2004. – 368с.
20. ЧавчанидзеД.Л. «Романтическая ирония» в творчестве Э.Т.А. Гофмана// Ученые записки МГПИим. В.И. Ленина. – №280. – 1967. – С. 354.
21. Эстетиканемецких романтиков (История эстетики в памятниках и документах). – М.:Искусство, 1987. – 736с.
22. Э.Т.А.Гофман. Жизнь и творчество. – М., 1987. – 472 с.
23. Brentano C. Breife. Bd. II. Hrsg. vonFr. Seebass. Nürberg, 1951. – 291 S.
24. Brinkmann K. Die deutsche Romantik. Hollfeld,s.d. 1962. – 536 S.
25. Klein J. Geschichte der deutschen Lyrik.Wirschaben, 1957. – 472 S.
26. ГейнеГ. Романтическая школа. Собрание сочинений в 10 томах. – М., 1958.
27. ГофманЭрнест Теодор Амадей. Волшебные сказки. – Запорожье: Интербук-Хортица, 1993. –336 с.
28. Ернест Теодор Амадей Гофман. Золотийгорнець. Вибрані твори. – К.: «Дніпро», 1976. – 368 с.
29. http://gutenberg.spiegel.de
30. Большойнемецко-русский словарь. В 3т. Ок. 180 000 лексических единиц/авт.-сост. Е.И.Лепинг, Н.И. Филичева, М.Я. Цвиллинг и др.; под общ. рук. О.И. Москальской. –11 изд., стереотип. – М.: Рус. яз. – Медиа, 2008. Т.1.:А– К.– 760 с.,Т.2.:L – Z. – 680 с.,Т.3.:Ergänzungsband.– 363 с.