Міністерство культури і мистецтв України
Київський Державний Університет театру кіно ітелебачення ім. І.К. Карпенка-Карого
Факультет „Кіно і телебачення”
Кафедра „Кінознавство”
Дипломний проект
на тему
„Шляхи підвищення рентабельності при виробництвіхудожніх фільмів”
Зміст
І. Вступ
Пошуки виходу з кризи.
ІІ. Розділ І
1. Собівартість фільму
2. Пошуки резервів на знімальній площадці.
3. Інші резерви продуктивності праці зйомочних груп(аналіз)
ІІІ. Розділ ІІ
1. Оцінки можливостей зйомочної групи в зниженнісобівартості фільму.
1.1. Фактори, які впливають на зниженнясобівартості фільму.
IV. ВисновкиВступ
Пошуки виходу з кризи.
Автомобілебудуванняце той локомотив, що в 30-ті роки минулого століття витягнув економіку США напередові позиції в світі.
Кінематограф Італії в післявоєнніроки 1945-1955 став тою силою, що дала могутній поштовх до бурхливогоекономічного розвитку країни (фільм „Бум”).
Розвал кінопрокату в РадянськомуСоюзі призвів до тяжких економічних наслідків в кіновиробництві такінопромисловості країни. Вітчизняне кіновиробництво практично зникло.Натомість населення країни споживає кіно продукцію зарубіжних країн (переважноСША). А це несе в собі реальну небезпеку для країн як ідеологічну так іекономічну.
Кіновиробництво борсається зостанніх сил, пробуючи вижити, але в умовах, коли держава не підтримує його,ці спроби марні. (Продаж Ялтинської кіностудії, перетворення Одеськоїкіностудії в житловий мікро масив, та аналогічна історія з флагманомУкраїнського кіновиробництва Національною кіностудією художніх фільмівім.О.Довженка, перетворення відомої кіностудії „Укркінохроніка” в навчальнікорпуси Київського Державного Університету театрального мистецтва, та розвалславетної кіностудії „Київської кіностудії науково-популярних фільмів”).
Кіностудії в цих жахливих умовахнеймовірного тиску з боку вітчизняного бізнесу, що намагається захопитипрекрасні території та майже нові побудови, намагаються знайти вихід. Спочаткувідпрацьовувалась ідея мало бюджетного фільму (дешевий фільм, але високоїякості, скоріше стане рентабельним, ніж дорогий (1990-2000рр.). Проте завідсутності прокату, та захоплення кіно ринку зарубіжним кіновиробником, цяідея не дала позитивного результату. До цього слід додати ще й посередній танизький рівень ідейно-художньої якості цих фільмів.
На початку нового ХХІ століття підвпливом польського кіно, що зробило прорив в Європейському кіно, завдякипостановкам ряду високо бюджетних фільмів („Вогнем і мечем” Є.Гофман)вітчизняний кінематограф зробив спробу піти таким же шляхом. Проте і ця спробастала провальною, оскільки глядач не пішов на ці фільми (Ю.Г.Іллєнко „Молитваза гетьмана Мазепу” (бюджет 10млн. грн.), М.П.Мащенко „Богдан Хмельницький Ісерія (бюджет 7 млн. грн..)).
Вже на останньому етапікінематограф України став на шлях продюсерського кіно та перетвореннякіностудії на сервісні підприємства (кінофабрики).
Шляхи до поновлення рентабельностікожного фільму в сфері кінопрокату пролягають через зниження собівартості йоговиробництва та масового друку. Так до 1954 року було ліквідовано збитковістьвиробництва та прокату нових фільмів, тільки в зв‘язку з тим, що середнясобівартість фільму знизилась до 3348 тис. крб (проти 6404 тис. крб. в 1952році). Надалі фільмовиробництво стало не тільки рентабельним, а йвисокорентабельним виробництвом аж до розпаду СРСР та розвали кіногалузі.
Разом з тим, як будепоказано далі в дипломній роботі, ми маємо об‘єктивну можливість зниженнясобівартості виробництва фільмів, що можна вважати резервом для подальшогопідвищення середнього рівня рентабельності фільма. А не скільки не принижуючизначення категорії кіновідвідування фільму глядачем, що лежить в сферікінопрокату та кіномережі, та впливає на рентабельність фільму ще в більшіймірі ніж собівартість виробництва, автор дипломної роботи розглядає можливостіпідвищення рентабельності фільмів в сфері кіновиробництва, сконцентрувавшисвою увагу на шляхах зниження собівартості виробництва фільмів, виявленірезервів, та показу можливостей їх використання в ім'я зниження собівартостівиробництва фільмів.
Перехід вітчизняногокіновиробництва на продюсерську систему організації у відповідності до реалійсьогодення та Закону України «Про загальнодержавну програму розвиткунаціональної кіноіндустрії на 2003-2007 роки» неодмінно приверне увагукіновиробництва до пошуку цих резервів та їх використання.
П. Розділ І
І. Собівартість фільмів. Особливості та відмінності.
Кінофільм –унікальний продукт споживача, вартість якого визначається в сфері людськихрозумових та емоційних потреб. Унікальність цього продукту зумовлюєіндивідуальність затрат суспільної праці на виробництво окремого фільму. Цевіддзеркалюється в доволі значній диференціації в їх (фільмів) собівартості.Особливості виробництва фільмів відбиваються також на структурі собівартості,номенклатурі статей витрат і навіть на методах калькування, що пов’язано зорганізаційним уособленням колективів знімальних груп від технічної бази(цехів) кіностудії. Генеральний кошторис фільму включає до себе всі витрати, щомають місце на протязі всього циклу виробництва фільму, що здійснюєтьсявідповідно до режисерського сценарію та календарно-постановочного плану.Частина цих витрат може бути безпосередньо віднесена на виробництво картини,являючись прямими витратами, інша частина являє собою накладні витрати. Черезте що, знімальна група, не являється виробничим цехом, а користуєтьсяпродукцією та послугами цехів технічної бази кіностудії, цехові накладнівитрати, як елемент витрат в калькуляції фільму відсутні. По іншому, вартістьпродукції та послуг цехів технічної бази, враховуючи і цехові накладні витрати,входить в собівартість фільму в якості прямих витрат.
В результаті цього накладні витрати вкалькуляції собівартості фільму обмежуються загальностудійними витратами(адміністративно-управлінчими, загальновиробничими, обов’язковимивідрахуваннями, обов’язковими витратами, а також невиробничими витратами).
Враховуючи це, або в результаті чогоструктура собівартості фільмів по калькуляції досить суттєво відрізняється поелементах затрат від студійного кошторису. Останній же мало чим відрізняєтьсявід кошторису на виробництво чисто промислового підприємства. складаючись з тихже елементів витрат (основні матеріали, електроенергія, паливо, заробітнаплата, амортизація приміщень та оснащення).
Кошторис на виробництво фільму хібащо додатково до цих елементів включає затрати на гонорари авторам фільму,вартості літературного сценарію та музикальної партитури.
Слід відзначити, що ні економічних ніюридичних передумов для продюсерського кіно не створено, а тому перспективавітчизняного кіно виробника не зовсім визначена, як і раніше.
В кіно рентабельність продукціївизначається в основному його художніми досягненнями та успіхом в прокаті. Таківисокобюджетні „блокбастери”, як „Титанік”, „Матриця”, „Водяний світ”, „Щелепи”та інші незважаючи на багатомільйонні витрати на їх виробництво досягли дужевисокої рентабельності. Одним з найважливіших чинників підвищеннярентабельності виробництва фільмів являється зниження їх собівартості. В умовахнизької бюджетної спроможності та засилля в кінопрокаті зарубіжногокіномотлоху, та зважаючи, що спроби вітчизняного кіно виробника поправитьбюджет за рахунок високобюджетного кіно провалилися, вважаю своєчасним(актуальним) дослідити можливості підвищення рентабельності кіновиробництва зарахунок зниження собівартості. (питома вага цих витрат сягає 3-5% всіх витратна виробництво)
Різниця між структурою собівартостіфільмів та структурою собівартості виробництва кіностудії торкається головнимчином таких елементів витрат, як заробітна платня таматеріали.
В номенклатурі статей калькуляції фільмувідбиваються лише витрати на заробітну плату робітників знімальної групи тахудожньо-виконавчого персоналу. Питома вага цієї статті в собівартості фільмускладає не більше 30%. А заробітна платня робітників виробничих цехів схована встатті калькуляції під назвою „Послуги цехів”.
При врахуванні цього ховання вкошторисі виробництва студії, питома вага заробітної платні підніметься до50-55%.
Аналогічним чином в статті „послугицехів” сховані витрати на матеріали, споживані цехами, в процесі виробництва, вякості ж самостійного елемента прямих витрат в калькуляції фільму відбиваютьсялише грошові витрати на основні технологічні матеріали, використані на виробництвіфільмів тобто, в основному, витрати на плівку. Питома вага цих витрат всобівартості фільму складає біля 3-4%, питома ж вага витрат на всі матеріали вкошторисі кіностудії на виробництво – понад 15%. Індивідуальна собівартістьфільмів співвідноситься з порівняно міцною стійкістю структури витрат, в якійрізко виділяються три види витрат, які складають більше 80% собівартості. Сюдивходять: заробітна платня робітників знімальної групи та художньо-виконавчогоскладу (біля 30%), послуги цехів технічної бази кіностудії (біля 30%) тазагальностудійні витрати (біля 20%).
Стійкість структури собівартостіхудожніх фільмів сприяє плановій нормалізації найважливіших елементів витрат навиробництво (нормування).
Вперше, єдині обов’язкові длявиробництва художніх фільмів нормативи були введені в 1949 році. (Довідникосновних виробничих нормативів по виробництву художніх повнометражних(чорно-білих) фільмів. Держкіновидання 1949р.)
На досвіді їх використання нормативибули покращенні та уточнені в 1953 році (Довідник по виробництву художніхкінофільмів. Держкіновидання 1953 року).
В цих Довідниках нормуванню булипіддані найбільш важливі техніко-економічні показники: граничний метраж фільму,кількість зйомочних об’єктів, кількість та площа павільйонних декорацій, кількістьдекорацій на натурі, подовженість окремих технологічних етапів постановки,норми витрачання електроенергії, плівки і таке інше.
Втілення в практику планування накіностудіях єдиних нормативів безсумнівно сприяло покращенню організаціївиробництва та зниження собівартості фільмів.
Введення чіткого нормуваннявиробництва художніх фільмів значно покращило організаційну та економічнусторони фільмовиробництва, але не призвело до повного позбавлення такихнедоліків, як перевищення кошторисів на виробництво фільмів та нераціональноговикористання цих коштів.
Приймаючи до уваги те, що кількістьфільмів збільшувалась, а значить сума коштів на їх реалізацію зростала, тозбитки від цих вад були дуже значними, нормативи на виробництво фільмів булизнову переглянуті в 1956 році в бік їх ще більшого ужорсточення. (Довідник повиробництву художніх фільмів. Держвидавництво „Мистецтво”, Москва 1958р.).
Поруч з загальним зниженнямсобівартості, техніко-економічна нормалізація виробництва фільмів призвела доскорочення діапазону індивідуальних відмінностей в їх собівартості.
При правильному нормуванні витрат навиробництво фільмів їх диференціація по собівартості повинна відбиватиіндивідуальні відмінності в трудомісткості пов’язані з ступенем постановочноїскладності фільмів.
Слід при цьому мати на увазі, що крімпостановочної складності продовженість знімального періоду залежить також відпродуктивності роботи постановочного колективу. Через те трапляється, щоподовженість зйомок фільмів приблизно однакової постановочної складності значновідрізняються.
Те, що продовженість знімальногоперіоду здійснює вирішальний вплив на рівень собівартості фільмів красномовнопідтверджується статистикою фільмовиробництва в 2002-2003рр.
Див. таблицю 1.
Виявлену залежність собівартостіфільмів від продовженості циклу їх виробництва можна уточнить, як функціональнузалежність собівартості від фонду заробітної плати учасників знімальногопроцесу. Чим коротший знімальний період фільму, тим, за інших рівних умов меншевитрачається заробітної платні, тим відповідно, менше накладається на фільмзагальностудійних накладних витрат, тим, відповідно, нижче собівартістьфільмів. Таким чином, виявлені вище відмінні особливості собівартості художніхфільмів приводять до висновку, що при вивчені резервів їх зміцнення основнуувагу повинно бути зосереджено на можливостях економії заробітної платизйомочної групи та художньо-виконавчого персоналу, а також на зниження цін напродукцію та послуги цехів технічної бази кіностудії. А
щодо загально студійних витрат, то являючисьнакладними витратами, вони залежать головним чином від об’ємів основноговиробництва, звичайно, є і такий резерв зниження собівартості фільмів, якзниження витрат на матеріали, але в частині, відносно цін на них, цей резерввід студії не залежить. Скорочення строків знімального періоду, як основногорезерву зниження собівартості фільму однозначні росту продуктивності працізнімальних груп.
Матеріальним продуктом працізйомочної групи являється відзнятий відповідно до режисерського сценарію метражплівки так званий „корисний матеріал”. Проте різні метри одного і того ж фільму можуть мати саму різну трудомісткість. ( Рівним чином різна загальнатрудомісткість окремих фільмів). На ряду з цим відсутні цілком спів вимірніодиниці затрат праці, подібні вимірникам, прийнятим в промисловості(людино-день, людино-час, робочий день).
Знімальна група об’єднує осіб самихрізних професій та кваліфікацій, при цьому її чисельний склад залежить відпостановочної складності фільму, і крім того він змінюється на окремих етапахвиробництва фільму. В зв’язку з вищеназваними труднощами, рух продуктивностіпраці по студії в цілому, практично не враховується. В якості облікової одиницізатрат труда зйомочної групи використовується знеособлена подовженість робочогочасу –робоча чи зйомочна зміна.
Робочими змінами вважаються зміни,витрачені на всі види робіт в знімальному періоді(підготовка, репетиції,освоєння декорацій чи інтер’єра, зйомка, переїзд, простої. Зйомочні зміни –цезміни витрачені тільки на зйомки, дозйомки та перезйомки).
Таким чином, показник продуктивностіпраці зйомочної групи виступає в формі виробки в сценарних („корисних”) метрахна зміну.
В співставленні зі змінним завданнямпродуктивності праці цей показник дає можливість судити про виконання зйомочноюгрупою планової норми виробки.
Боротьба за ріст продуктивностіпраці зводиться в кінці кінців до економії часу, а також скороченнятрудомісткості продукції.
Як уже зазначалося раніше, увиробництві фільмів переважають витрати живого труда, при цьому, в значнійчастині –це витрати висококваліфікованого, а через те висококваліфікованоготруда творчих працівників. А тому, з точки зору росту продуктивності праці, якфактор зниження собівартості фільмів на кіностудіях, вирішальне значеннянабуває абсолютна економія живого труда.
Через це у виробництві фільмів маютьнадзвичайно актуальне економічне значення такі міри, як систематичне втіленнянових більш прогресивних технічних засобів удосконалених технологій, широкоїмеханізації виробничих процесів, автоматизація засобів управління технікою,покращення організації виробництва. Разом з тим, слід мати на увазі, що цейрезерв продуктивності праці на кіностудіях найтіснішим чином переміщується зрезервами фонду робочого часу і практично реалізується в формі його більшпродуктивного використання знімальною групою.
Таким чином, при вивченні резервівзниження собівартості, як джерела росту рентабельності їх виробництва, основнуувагу потрібно звернути на вивчення можливості більш продуктивного використаннязнімальними групами, фонду робочого часу в знімальному періоді.
1.2. РЕЗЕРВИ РОБОЧОГО ЧАСУ ЗЙОМОЧНИХ ГРУП.
Враховуючите, що продуктивність праці являється основним фактором, що впливає на зниженнясобівартості фільмів, а продуктивність праці прямо залежить від якостівикористання робочого часу знімальної групи в знімальному періоді, то виявленнярезервів робочого часу зйомочної групи приймає характер вирішального значення впитаннях підвищення продуктивності праці, а тому в підвищенні рентабельностіфільмовиробництва.
В Радянській кінематографії, де кінорозглядалось як „найважливіше із всіх мистецтв” і не тільки як факторідеологічного впливу на широкі маси населення, але як і на гілку промисловості( „інші види промисловості” ), яке приносило досить великі кошти в бюджетдержави, яке працювало досить ефективно, а значить досить рентабельно.
Організаційній та економічнійсторонам існування кінематографії приділялось досить значної уваги з боку держави.Були створені ряд академічних закладів, які розробляли теоретичні та практичнізасоби, як технічного переоснащення кіно виробника, так і втілення новихорганізаційних та економічних форм.
Плідно працював в Москві інститут„НИКФИ” (Науково-Дослідний Кіно Фото інститут), видавались підручники,теоретичні довідники, нормативні документи та інше.
Для виявлення резервів роступродуктивності праці, як основного чинника росту рентабельностіфільмовиробництва, в 70-х роках були створені на всіх кіностудіях країнинауково-практичні групи НОП (наукової організації праці). В ці ж роки настудіях втілювались в практику робіт зйомочних груп „сетевые графики”, метаяких чітке планування строків виконання робіт та скорочення термінів виконання зйомочнихробіт.
Втілювалась в життя зйомочних груп іідея постійно-діючих складів зйомочних груп.
Всі ці міри приносили позитивнідивіденди в справі зниження собівартості виробництва фільмів, а значить і врості рентабельності фільмовиробництва.
При „НИКФИ” плідно працювала група„НОП”, очолювана відомим в колах вітчизняного кіновиробництва спеціалістомЛевком Фуріковим, яка робила прогноз успішного просування фільму на базівивчення інформації про авторів фільму, популярності жанру, імен виконавцівголовних ролей, строків випуску фільму, адресності фільму на глядача та інше.
Відхилення Л.Фурікова в прогнозахзнаходилися в діапазоні вод 0 до 20%. При тих величезних зборах прокатнихорганізацій за прокат фільму, що були на той час, ці прогнози давали повнувпевненість в доцільності виробництва (рентабельності) того чи іншогокінофільму. Частина продукції кіностудії не вимагала такого прогнозування, такяк вона переслідувала ідеологічну мету, а значить рентабельність виробництвадля таких фільмів не мала значення.
Фільми, які одержували прогноз увідповідності до його значення, кіностудією чи запускались у виробництво чивідхилялись.
На кіностудії ім. О.Довженка, як наодній із великих кіностудій країни, була створена група „НОП”, яка успішнопрацювала, та давала рекомендації щодо росту рентабельності кіновиробництва накіностудії.
Матеріалами цієї групи автор цієїроботи надалі буде користуватись в своїх спробах науково довести вплив ряду чинниківна продуктивність праці зйомочної групи та виявленні резервів робочого часузйомочної групи, як основного показника росту продуктивності роботи зйомочноїгрупи. (Керівник групи-висококваліфікований фахівець, начальник відділу праціта заробітної платні кіностудії ім. О.Довженка, керівник групи „НОП”О.І.Стрєлков).
З переходом на нові умовивиробництва в рамках ринкової економіки групи НОП ліквідовані на всіхкіностудіях.
Проте, проблеми підвищеннярентабельності кіновиробництва не зникли, а стали ще більш нагальними. Ось чомуце послужило приводом для написання дипломної роботи на тему: „Шляхи підвищеннярентабельності при виробництві художніх фільмів”.
Оскільки за останні 15 роківвивченню резервів робочого часу зйомочної групи, як основного чинника зниженнясобівартості фільму на кіностудіях України, та і не тільки, ніхто не приділявніякої уваги, та оскільки більшість причин залишаються тими ж, я знаходжуможливим використати в своїй дипломній роботі матеріали групи НОП кіностудіїім. О.Довженка, як такі, що не втратили своєї актуальності. В роботі наряду зматеріалами групи НОП кіностудії ім. О.Довженка використана інформація групиНОП Одеської кіностудії, „Мосфільма”, „Ленфільма”, студії ім. М.Горького, атакож довідкова література з цієї теми. (перелік подано в переліку літератури)
Фонд робочого часу знімальногоперіоду складається з :
1) робочих днів знімального періоду;
2) кількості часів робочого дня (зміни)
Відповідно і резерви робочого часузйомочної групи (різниця між довжиною робочого періоду і продуктивно витраченимчасом) складаються за рахунок непродуктивного використання днів календарногоперіоду зйомок та годин робочих змін.
Розглянемо це питання на матеріалах,що відбивають фактичний стан справ.
Баланс календарних днів знімального періоду на54 фільми.
№
п/п Категорії витрат робочого часу
В середн.
по 4 кіност. 54(фільми) В тому числі
„Мосфільм”
(20 ф-мів)
„Ленфільм”
(10 ф-мів)
Кіностудія
ім.О.Горького
(13 ф-мів)
Кіностудія
ім.О.Довжен-
ка (11 ф-мів) 1. Підготовчі роботи 2,3 2,0 1,9 3,0 2,4 2. Освоювання та репетиції 2,4 2,3 2,5 2,7 2,0 3. Зйомки 15,0 15,1 14,5 15,4 14,8 4. В тому числі - - - - - 5. Павільйон 6,9 7,2 7,0 6,8 6,5 6. На натурі 8,1 7,9 7,5 8,6 8,2 7. Перезйомки, дозйомки 0,4 0,7 0,5 0,4 - 8. Переїзди 1,3 1,2 1,1 1,6 1,4 9. Простої 4,5 4,2 5,3 3,1 5,7 10. Вихідні дні 4,1 4,5 4,2 3,8 4,7 11. Всього 30,0 30,0 30,0 30,0 30,0 /> /> /> /> /> /> /> />
Як ми можемо бачити на таблиці,безпосередньо на зйомки фільму використано в середньому 15 днів в місяць (15,4дні, включаючи до зйомки та пере зйомки), тобто 58% фонду робочих днівзйомочного періоду (який складається з календарних днів за мінусом вихіднихднів). Простої складали 4,5 днів в місяць або 17,4% фонду робочих днів. Заналізу виборочних матеріалів можна довести, що близько половини цілоденнихпростоїв в роботі зйомочних груп виникає із-за неявки акторів та непогоди (призйомках на натурі), решта простоїв являються даниною поганої організаціїзйомочного процесу. Навіть при частковій ліквідації цього недоліку, по меншіймірі, 2,5 дні простоїв в місяць можна обернути в фонд продуктивноговикористання робочого часу.
Про використання зйомочними групамиробочого часу можна цілком об’єктивно судити за даними фото хронометражнихспостережень за роботою в зйомочному періоді.
Така робота була підготовлена тапроведена спільно з кіностудіями лабораторією техніко-економічних досліджень«НИКФИ».
Вперше була здійснена на студії„Мосфільм” в 1948 році і повторювалась по покращеній методиці в розширенихмасштабах на чотирьох ведучих кіностудіях країни. На кіностудії ім. О.Довженкавона була проведена в 1955 році. Хронометражем було охоплено 252 робочі зміни впавільйонах на виробництві 23 повнометражних художніх фільмів.
Слід відзначити, що спостереженнюпідлягали не індивідуальна робота кожного учасника зйомок, а заздалегідьвизначені найважливіші елементи та операції технологічного кіно зйомочногопроцесу, зведені в єдину номенклатуру.
Приймаючи до уваги те, що часто назнімальному майданчику одночасно виконуються дві і більше операцій, одна з яких– приймається за основну, а решта за сумісні.
Використання робочого часузйомочної зміни за даними хронометражу подаються в наступному порядку:
Операції
Основний час (в процентах до величини робочої зміни)
Сумісний час (в процентному відношенні до основного часу по даній операції) 1 Установка світла та кадру 44,8 26,7 2 Режисерські вказівки та репетиції 27,3 15,1 3 Загально підготовчі роботи по кадру 10,0 82,0 4 Проби та фотозйомки 1,1 0,4 5 Кінозйомки 1,9 - 6 Перерви та простої 14,9 - Всього 100,0 24,3
Розглянемо кожну із перерахованих втаблиці операцій.
Робота операторської групи та освітлювачів.
Як бачимо із таблиці на операції по установцісвітла на об’єкти зйомок та по установці кадру операторською групою буловитрачено в середньому 3 години 23 хвилини, або 44,8% робочого часу зміни. Крімтого, ніж операції виконувались на протязі 54 хвилин в процесі виконаннядругими учасниками зйомочної групи інших операцій. Цей додатковий час складає26,7% до основного часу. Таким чином, робота операторської групи продовжуваласьв середньому 4 години 17 хвилин.
Судити про те, наскільки продуктивновитрачався цей час, допоможе наступна розшифровка (таблиця)
№
п/п
Операції
Розподіл витрат основного часу (в процентах до результату)
Суміжний час (в процентах до основного часу) 1 Установка кадру та точки зйомки 18,0 37,7 2 Установка світла 55,2 14,5 3 В тому числі загальне освітлення 31,5 21,0 4 Висвітлення акторів 17,2 15,4 5 Міждублеві поправки, корекція 6,5 7,6 6 Установка камери та технічних пристосувань 14,2 30,5 7 Підготовка та розстановка освітлювальних приладів 12,6 45,6 Всього 100,0 26,7
З перерахованих операцій лише першідві (установка точки зйомки і кадру та установка світла) безумовно можутьрахуватися основною виробничо-творчою працею операторської групи. Решта жоперацій, на які витрачується до 27% часу робочої зміни, являються по сутіпідготовчо-допоміжними роботами до установки світла та кадру.
Розподіл часу операторської групи заокремими операціями і співвідношення витрат основного та суміжного часу суттєвовідрізняються як в окремих зйомочних групах так і на окремих кіностудіях,відсутністю єдиної технології установки кадру.
Наприклад, допоміжні роботи попідготовці та розстановці освітлювальних приладів на „Мосфільм” забирали всередньому 40 хвилин, в той час, як на кіностудії ім. О.Довженка витрачаєтьсячасу на ці роботи приблизно в 2 рази менше. Допоміжні операції по установці,перевірці та наладці зйомочної камери та операторських пристосувань в значнійсвоїй частині повинні суміщатись з іншими операціями. За рахунок основного часудопускається проводить тільки такі невідкладні операції, як чистка від пилу,зміна об’єктивів і таке інше. Такі ж операції, як розстелення панорамних рейокчи збірка пристосувань для установки зйомочної камери повинні суміщатись зустановкою загального освітлення, або підготовкою та розстановкоюосвітлювальних приладів, або ж загальними підготовчими роботами по кадру.
Факти свідчать про те, що вбільшості випадків на установку світла по кадру витрачається часу значнобільше, ніж це необхідно технологічно, як в результаті недостачі освітлювальноїтехніки, так і, головним чином, за незадовільної організації зйомочного процесу.Матеріали хронометражу красномовно засвідчують про залежність затрат часу наустановку світла та кадру, від якісної підготовки художньо-творчого вирішеннякадрів, запланованих на даний зйомочний день. Чіткість та узгодженість міжрежисером та оператором з питань послідовності зйомок кадрів, операторськоїсхеми освітлення, мізансцен, точок зйомок та інших виробничих питань, якправило, скорочують витрати часу на операторські роботи. Навпаки, привідсутності такого узгодження та якості, тобто при неорганізованій, безплановійроботі, часу на установку світла та кадру затрачується набагато більше, причому складається враження, що в цьому повинен виключно оператор. Насправді ж неменше, а навіть в більшій мірі винним є режисер.
Вищесказане підтверджується розробкоювибіркових даних хронометражу роботи на 30 зйомочних змінах, на протязі якихбули відзняти 133 кадри. З них по 97 кадрах мізансцени були визначені зарані, апо 36 кадрах мізансцена розроблювалась в процесі установки світла. Виявилось,що в тих випадках, коли мізансцени попередньо не були розроблені, часу наоператорські роботи витрачались на кіностудії ім. О.Довженка в 2,3 рази, а на„Мосфільмі” в 5,7 разів більше (на один кадр), ніж в тих випадках, колимізансцени були вирішені заздалегідь.
Таким чином, важливими умовами більшпродуктивного використання зйомочного часу операторською групою являютьсязагальне покращення організації виробництва, чітка технологічна регламентаціяоперацій по установці світла і кадру, а також насиченість кіностудій удосконаленоюапаратурою, що дозволить заздалегідь підготовить установку світла на кількохточках зйомок і звести до мінімуму перестановку освітлювальних приладів.
Робота режисерської групи.
На операції режисерської групи витрачалось всередньому за зміну 2 години 4 хвилини та додатково за рахунок робочого часуінших операцій (суміжний час) 19 хвилин, тобто всього 2 години 23 хвилини.№
Операції
Розподіл витрат основного часу (в процентах до всього)
Суміжний час (в процентах до основного часу) 1. Вказівки про кадр, розведення мізансцен, репетиції. 78,3 16,5 2. Між дублеві вказівки та репетиції. 17,7 6,9 3. Репетиції тексту. 4,0 23,5 4. Всього 100,0 15,1
Наявність міждублевих репетицій, на яківитрачається майже 1/5 розглядуваного часу, являється результатом головнимчином творчого не доопрацювання матеріалу, який знімається. Безсумнівно, щобпід виглядом дублів тут ховаються відступи від режисерського сценарію, тобтоваріанти. А тому, міждублеві репетиції в великих об’ємах не можна признаватизакономірними і цей час, за виключенням невеликої його частини повинно бутивіднесено до резервів. Тим більше неприпустимо признавати розучування акторамитексту на зйомочній площадці.
Негативним моментом в режисерськійрозробці являється також низький процент (відсоток) суміжних робіт (15%). А міжтим вибір мізансцени та репетиції, могли б в значно більшій мірі суміщатися зопераціями по установці світла на акторів та з установкою загальнозаповнюючогосвітла. Значить, більш продуктивне використання часу режисерською групоювимагає підвищення питомої ваги суміжних робіт, скорочення міждублевихрепетицій та винос за рамки зйомочного дня розучування тексту ролей акторами.
Загальне підвищення якостіпідготовки до зйомок режисерів і акторів забезпечує скорочення витрат часу накожний кадр, що дозволить знімати їх більше за зміну, а значить підвищитивиробку зйомочної групи.
Загальні підготовчі роботи по кадру.
Кожна зміна точки зйомки викликаєнеобхідність підготовки до зйомочного кадру.
Загальні підготовчі роботи включаютьслідуючи операції: обставлення декорації меблями та реквізитом, відмикання чиперестановку стін та деталей декорації, пересування декорацій, підготовкапідлоги (підметання, миття підлоги, натирання мастикою і таке інше). Сюди слідвіднести витрати часу на поправку гриму, костюмів, підготовку та опробуванняспецефектів і інші роботи по підготовці кадру до зйомок.
На всі ці операції за данимифотохронометражу витрачалось 45 хвилин основного робочого часу зміни та 37хвилин за рахунок сумісництва з іншими операціями (розстановкою і підготовкоюосвітлювальних приладів, установкою заповнюючого світла та інше).
Слід відзначити, що на різнихстудіях витрати цього часу різні. Та тенденція витрат однакова.
Чіткий розподіл завдань міждопоміжним складом зйомочних груп та перевірка виконання являють собою головнийметод найбільш ефективної організації роботи по підготовці кадру, що дозволяєскорочувати час на ці операції.
Кінозйомка та виробка в зйомочну зміну.
В нашому випадку (а він є типовим) безпосередньозйомка фільму, тобто робота кінокамери, продовжувалась всього 9 хвилин, або1,9% часу зміни. Процес зйомки фіксується з моменту початку роботи камери засигналом режисера „Мотор” до закінчення роботи кінокамери за сигналом такожрежисера „Стоп”.
За цей час, враховуючи стандартнушвидкість руху плівки в зйомочній камері, повинно було витрачено біля 245метрів плівки. На що витрачається цей час та плівка видно з таблиці:
№
п/п
Категорія витраченого часу.
Витрати часу (в хвилинах)
Витрати плівки (в метрах)
Витрати плівки на 1 сценарний метр фільму (в метрах) 1. Зйомка дублів. 3,3 92 3,2 2. В тому числі сценарний метраж (який ввійшов в фільм). 1,1 29 1,0 3. Зйомки зайвого метражу (проти сценарних). 3,8 103 3,6 4. Технологічно невраховані збитки („холостий” прогін плівки через зйомочну камеру). 1,9 50 1,7 5. Всього 9,0 245 8,5
На зйомку дублів, тобто повторних зйомоккадру, витрачалось більш ніж 1/3 зйомочного часу. Та щебільше витрачалось часу та плівки на зйомку зайвого проти сценарного метражу,що свідчить про заниження метра жування кадрів в режисерських сценаріях. Цепоказує, що наміри режисера формально „вкласти” сценарій в встановлений планомметраж при написанні режисерського сценарію; при зйомках приводить до тяжкихдля виробництва наслідків: занижується виробка зйомочної групи (їм зараховуютьсценарний, а не фактичний метраж) і з’являється відзнятий проти сценарногометражу матеріал, значна частина якого не використовується.
Поряд з цим в режисерських сценаріяхпростежується тенденція до надмірного роздрібнення кадрів.
На 1 сценарний кадр знімається 3,2дубля, а на фактичний кадр – 4,9.
Середній фактичний показник виробки взміну складав 45 метрів. Але за цією середньою цифрою ховаються значнівідхилення на окремих студіях та змінах.
Таке значне розшарування середніхпоказників результатів роботи зйомочних груп на окремих студіях засвідчує проте, що окрім загальних для всіх студій має ще й свої резерви, пов’язані зіспецифічними особливостями даної студії, що склалась з багаторічної практикиорганізації виробництва.
№
п
/
п Показники результатів роботи В середньому по 4-х студіях Показники по кіностудіях „Мосфільм” Студія ім. М.Горького „Лен фільм” Кіностудія ім. О.Довженка 1. Середня виробка в м. 46,5 40 42 56 48 2. Кількість відзнятих кадрів фактично. 5,47 4,9 5,0 6,2 5,8 3. Кількість кадрів сценарних. 6,2 5,7 5,9 7,0 6,2
ПРОСТОЇ ТА ПЕРЕРВИ В РОБОТІ
В середньому простої та перерви в роботіскладають 1 год. 0,7 хв. за зміну, тобто 15% всього часу зміни. Розглянемо таблицю
№
п/п Причини простоїв та перерв
Розподіл часу простоїв
Та перерви (в % до всього 1 Відсутність учасників зйомок 29,9 2 По сторонні розмови на зйомочній площадці 12,8 3 Неготовність акторів 5,5 4 Неготовність декорацій, реквізиту, меблів, спец ефектів 11,4 5 Неготовність освітлювальної, зйомочної, та звукозаписуючої апаратури 4,3 6 Неполадки з апаратурою та пристосуваннями 5,4 7 Перебої з подачі електроенергії 4,3 8 Перегрів освітлювальної апаратури 4,2 9 По сторонні шуми, звуки 2,8 10 Інші причини 19,4 Всього 100
Як бачимо в таблиці, сама розповсюдженапричина внутрішньозмінних простоїв –це відсутність на знімальній площадці тихчи інших учасників зйомок, що потрібно віднести за рахунок їх недисциплінованості.До тієї ж причини слід віднести марнування робочого часу на розмови з тим, щоне мають ніякого відношення до виробництва ( до зйомок даного об’єкту). На цідві причини приходиться 43% загального часу простоїв та перерв ( в обстежувальних листах заносилися лише ті випадки порушення дисципліни, які приводилиза собою простої, втрати часу, та не реєструвались ті втрати, що не приводилидо прямих збитків часу, проте відволікали працівників зйомочної групи відзйомочного процесу, що не могло відбитися на якості та продуктивності праці.
Дезорганізація, викликанавідсутністю в потрібний момент того, чи іншого робітника чи учасниказнімального процесу, відразу відзначається на результатах виробництва ( як наякості відзнятого матеріалу так і на його кількості. Тема нашої роботи обмежуєрозгляд цього впливу в рамках тільки кількісної сторони, тобто вплив негативнихфакторів на продуктивність зйомок ).
Слід звернути увагу на високу питомувагу простоїв з причин „інших”. Більшу частину цих „інших” причин складаютьпростої знімальної групи пов’язані з п’ятихвилинними перекурами дляосвітлювачів. На практиці ці „п’ятихвилинні перекури” перетворюються на перервидля всієї знімальної групи.
Розповсюджені також порушеннянормальної (8-годинної) подовженості знімальної зміни.
Так з 252 зйомочних змін, що булиохоплені хронометражем, 139 змін були скороченими, а 68 – подовженими.
В результаті скорочення змін буловитрачено 8,3% робочого часу, в компенсовано за рахунок подовження змін –всього 2,6%. Як бачимо, загублено робочого часу в результаті таких маніпуляційз подовженістю робочих змін – 5,7%.
Підбиваючи підсумки ефективностівикористання знімальною групою зйомочного часу можна сказати наступне: що зачас знімальної зміни (8 годин робочого часу) знімається в середньому 0,8зйомочних об’єктів, 11,1 кадрів та 67 корисних метрів фільму (зйомки впавільйоні). При цьому робочий час знімальної зміни можна розкласти на триосновні частини, що дасть можливість проаналізувати ефективність витрат часу,на зйомочній площадці (дані по кіностудії ім. О.Довженка за 1998-2000 роки).
№
п/п Показники Відсотки до загального 1. Основні виробничі операції. 54,0 2. Допоміжні роботи. 26,0 3. Абсолютні втрати часу (робочого). 20,0 Всього 100,0
З даної таблиці ми бачимо, та можемо зробитивисновки, що ми маємо значні резерви робочого часу, та можливості використатиїх шляхом винесення за рамки знімальної зміни допоміжних робіт та максимальногоскорочення втрат робочого часу за рахунок чіткого дотримання подовженостіробочого дня. Джерелом економії робочого часу зйомочної зміни також являєтьсяраціональне сумісництво робочих операцій (наприклад, корекція світла тапоправка костюмів, гриму: або, репетиції з акторами та „відпочинок”освітлювальних приладів, примірка фокусних точок та інше). Якби піднятисередній рівень сумісних робіт з 25% до 35% (що приблизно відповідає практиціроботи деяких знімальних груп) та економія часу робочої зміни підвищиться на15% (з 30% до 45%).
Це наглядно показує порівняльна таблицявикористання робочого часу на кіностудії „Мосфільм” зйомочними групами, щошироко втілювали в життя суміжність операцій на знімальній площадці.
№
п/п Показники Фактичні витрати робочого часу (в хвилинах) Витрати робочого часу при піднятті рівня сумісництва операцій (в хвилинах) Основні На суміжні операції Основні Суміжні операції А Допоміжні операції 1. Установка знімальної камери та технічних пристосувань. 29 9 7 20 2 Загально-підготовчі роботи. 45 37 38 40 3. Підготовка та розстановка освітлювальних приладів. 26 12 10 20 4. Репетиції тексту. 5 1 - - 5. Між дублеві репетиції. 22 2 7 10 Всього 127 61 62 90 Б Простої перерви та скорочення робочого дня. 94 - 9 - Всього 221 61 71 90 Основний час в відсотковому відношенні до 8-годинного робочого дня. 46,0 - 15,5 - Суміжний час в відсотковому відношенні до основного часу. - 27,6 - 126,8
П. Розділ З
Інші резерви продуктивності праці зйомочних груп
(аналіз)
Найважливіші умови підвищення продуктивності
праці зйомочних груп.
До недоліків, що гальмують зростання продуктивностіпраці зйомочних груп, належить, передусім, відсутність та порядок запускуфільмів у виробництво. А від того, які саме і в яку пору року починаютьсязйомки фільмів, суттєво залежить ритмічність роботи студії, ефективністьвикористання павільйонної площі та інших засобів технічної бази кіностудії.Недоліки сценаріїв, часта їх незавершеність, приводять до порушення термініввиробництва, викликаних поправками, для покращення якості матеріалу. Для того,щоб уникнути цього негативного явища, необхідно по-перше: мати на студіїдостатню кількість повноцінних літературних сценаріїв, відмінних за тематикою,жанрами, постановочною складністю, відповідним різним умовам виробництва. Прицьому важливо, щоб для кожного сезону року була достатня кількість сценаріїв,відповідних даному сезону та намічених в сценарії натурних зйомках.
По-друге, не менш важливо, провестицикл підготовчих робіт в підготовчому періоді.
Якісно проведений підготовчийперіод, що завершується підготовкою та проведенням захисту постановочногопроекту фільму, закладає міцні основи продуктивної роботи зйомочної групи всамий відповідальний виробничий етап – зйомочний період.
В постановочний проект фільму, крімрежисерського сценарію, генерального кошторису, календарно-постановочного планувходять, кіно проби, замальовки за кадрами, що фіксують мізансцени, знімальнікарти, проекти художньо-декоративного оформлення (ескізи, креслення,планування, макети декорацій, додекорировки), виробничо-технічні монтування,звукові експлікації інше.
При недооцінці ролі підготовчогоперіоду, чи слабому його проведенні значна частина художньо-творчих робіт, щоповинні бути зроблені в період підготовки, виконуються в зйомочному періоді.
Для цього в зйомочному періоді навітьпередбачається спеціальні дні для підготовок, репетицій, освоєння. В дійсностіці дні не використовуються для художньо-творчої роботи, а перетворюються вприхований резерв для збільшення числа зйомочних днів, використання якогодозволяє компенсувати недовиконання зйомочної виробки.
Вивчення даних хронометражнихдосліджень виявило два характерних випадки використання не за призначеннямднів, що плануються зйомочній групі для освоєння декорацій та репетиційноїроботи в ній. Так, якщо декорація готова та обставлена, актори на місті тазнають свої ролі, день освоєння, як правило, перетворюються в звичайнийзйомочний день. У випадку ж, коли умови для зйомок відсутні, день освоєнняперетворюється в день технічної підготовки, а саме ж освоєння декорацій та репетиціїв ній проходить безпосередньо в дні зйомок.
Ось тут і втрати робочого часу.Прийнято, що основними завданнями зйомочної групи в дні освоєння та репетиційявляється перевірка загальної готовності об’єкта, визначення послідовностізйомок кадрів, установка світла, зйомка проб для перевірки вірності освітлення.Цим самим повинно бути забезпечено початок зйомочних робіт для наступної зміни.Між іншим, приклади показують, що в дні освоєння, фактично декорації неосвоювались, послідовність зйомки кадрів та мізансцен не намічалась, нерепетирувались і основні сцени. Оскільки репетиції переносились на зйомочнідні, то і, звичайно, відсувались часи зйомок першого дубля в день зйомокпершого дубля. Дійсно, дані хронометражних спостережень показують, що перший кадр(дубль) знімався в середньому через 3 години після початку зйомочної зміни. (в20% облікованих змін зйомки починались в другій половині дня, а в 10% — в кінцідня)
Таким чином, оправданість виділеннядля зйомочних груп спеціальних днів освоєння та репетицій не зовсімпідтверджена.
Для невеликих зйомочних об’єктівтакі дні безумовно не потрібні. Відносно ж спеціальних днів підготовки(технічної), призначених для обстановки декорацій меблями, реквізитом та іншимпостановочним реманентом, то вони повинні виконуватися частиною робітниківзйомочної групи паралельно із зйомками в інших декораціях (чи на натурі).
Слід дійти до висновку, щопідготовку та освоєння декорацій доцільно здійснювати не за рахунок основногозйомочного часу, а вивільнені в зв’язку з цим дні освоєння та репетиції,використати для скорочення строків зйомочного періоду.
Такого організаційного принципупритримуються більшість зарубіжних кіностудій. Наприклад на англійських студіяхфільм знімається щоденно, крім субот і неділь, по 9 годин, тобто 22-23 дні вмісяць. Таким чином, при середній виробці 50 метрів, фільм, довжиною 2500метрів знімається за 50 робочих днів, тобто трохи більше двох місяців.
Характерно при цьому, що першийдубль (кадр) знімається звичайно не пізніше однієї години після початку зміни,тобто набагато раніше, ніж на наших студіях. Одна із причин цього заключаєтьсяв тому, що робочий день освітлювачів, робочих впорядників, гримерів,починається на годину раніше, ніж робочий день основної групи. Дякуючи цьому,зйомочна група, прийшовши на роботу, не тратячи часу на підготовку, приступаєбезпосередньо до зйомок. Репетиційні роботи в декораціях забирають мінімальногочасу, при чому актори, як правило, добре знають свої ролі
Безперервність зйомок створюєоб’єктивну необхідність кропіткої і детальної підготовки, як художньої, так івиробничої сторони процесу створення фільму, обмежуючи можливість дляімпровізації на зйомочній площадці.
Кажучи другими словами, скороченнястроків зйомки фільмів потребує перенесення центра тяжіння художньо-творчоїроботи над фільмом із зйомочного періоду в підготовчий.
Рене Клер: „У мене фільм готовий вмоїй голові. Залишилось його тільки зняти”.
І. Хейфіц: „Щоб знімати швидко, готуватисяпотрібно поволі”.
Можливість знімати кожен день і безперебійнона зарубіжних студіях забезпечується також за рахунок повного забезпеченнязйомочних груп павільйонною площею та всіма засобами технічної оснащеності.
Наприклад, англійські кіновиробничіфірми, звичайно виділяють кожній зйомочній групі три повністю офактуренідекорації, обставлені меблями, реквізитом, бутафорією та освітлювальноюапаратурою.
Для зйомок група одержує на весьперіод зйомок фільму від 1,5 до 2 павільйонів за тим, що роботи по збірці,розборі, обстановці, фактуровці декорацій не заважали безперервнсть зйомок.Аналогічно забезпечуються резерви апаратури, та оснащення, що служитьстраховкою від всяких випадковостей, що могли б привести до зриву завдань позйомках фільму.
Боротьба за подальше скороченнястроків зйомки фільмів потребує корінного покращення методів планування запускуфільмів в виробництво з розрахунком на ритмічну роботу студії, найкращевикористання павільйонної площі та максимальну кількість зйомочних днів вмісяць по кожному фільму.
Необхідно йти до того, щоб в зйомочномуперіоді одночасно перебували не більше тієї кількості фільмів, яка забезпечитьзйомочній групі безперервність переходу із однієї декорації в іншу.
Цей метод організації зйомокпрактикується на студіях, але в далеко не повній мірі. Існує думка, щоздійснення принципу безперервності зйомочних робіт груп може викликатискорочення обсягів виробництва фільмів. Така точка зору ґрунтується наневірному представленні, ніби кіностудії вже працюють на граничній потужності.А між тим безперервність роботи зйомочних груп в павільйонах значно підвищуєоборотність їх площ, тобто підвищує номінальну потужність кіностудії. В цьомуможна впевнитись з наступного приблизного розрахунку по кіностудії ім.О.Довженка.
Корисна площа чотирьох павільйонівкіностудії складає 4780м2. Середня площа декорації складає 300м2(за звітними даними 1982 року).
Для забезпечення безперервностізйомочних робіт кожна група повинна мати в своєму розпорядженні площадки длятрьох декорацій (одна в розбудові, друга в зйомці, третя в розборі), щопотребує закріплення за групою в середньому півтора павільйону загальноюплощею 900-1000м2 (середня 950м2).
В цих умовах в зйомочному періодіодночасно можуть перебувати 5 зйомочних груп (4780;950).
Якщо метраж фільму, відзнятих впавільйонах в середньому рівняється 1600м, а норма виробки в зміну 70м, тобтопотрібно 23 зйомочні зміни, то при 22 зйомочних змінах в місяць, зйомки впавільйонах можуть бути виконані за 1,15 місяця.
Тоді в павільйонах студії за рікможна зняти 52 фільми (12:1,15х5). Ш Розділ 1Оцінки можливості зйомочної групи в зниженні
собівартості фільму
Права та взаємніобов’язки зйомочних груп та цехів технічної бази кіностудії не розмежовані зпевною чіткістю, а головне вони не закріпленні практичною можливістюзастосування дійових санкцій у випадках порушення зобов’язань .
А це ставить оцінку та матеріальнезаохочення зйомочної групи в залежність від незалежних від неї причин.Наприклад, собівартість фільму, за яку несе відповідальність зйомочна група,залежить при інших рівних умовах, від ритмічності роботи кіностудії, на протязіроку.
Як правило, в першому кварталі рокута в першій половині року валова продукція студії менша, ніж в інших кварталахта другій половині року.
Загальностудійні ж витративідносяться на собівартість фільму пропорційно до прямих витрат.
В зв’язку з цим по фільмах, якізнімаються в першому кварталі, звичайно одержується перевитрати порівняно зкошторисом, які від зйомочної групи не залежать. До такого ж результатуприводять і перевитрати кошторису загально студійних витрат.
Нерівномірність завантаженнякіностудії приводить також до значних коливань собівартості продукції та послугтехнічної бази кіностудії на протязі року. В періоди найменшого завантаженняцехів ціни, як правило, набагато вищи за планові. Проте всяке перевищенняфактичних витрат над плановим, як і взагалі любий збиток при сьогоденному станіречей на студіях, списувати нікуди, як на собівартість того чи іншого фільму,тобто на ту ж зйомочну групу.
Таким чином сьогоденна практикагоспрозрахункових відносин на кіностудіях не задовільна. Вона потребує якмінімум здійснення таких заходів:
1. Ввести нову, більшзавершену методологію внутрістудійного планування та обліку, яка вимагала б всобі більш уніфіковану систему планових та облікових показників для зйомочнихгруп, цехів та відділень технічної бази кіностудії:
2. Розробити та ввести впрактику уніфіковані планові середньопрогресивні норми витрат праці, матеріалів,томлива, електроенергії та інше на одиницю продукції і на послуги цехівтехнічної бази:
3. На базі цих нормативівввести цінники на всі види продукції, робіт, послуги цехів та відділівтехнічної бази:
4. Результати роботизйомочної групи оцінювати тільки з урахуванням факторів, залежних від діїроботи:
5. Раціонально переглянути систему оплати працівсіх категорій студійних працівників, з метою різкого підвищення їхматеріального зацікавлення в пошуках завдань та якості фільму.
Особливо пов’язати цю взаємозалежність доосновного складу зйомочної групи. Питання про найбільш економічно доцільнихформах кооперування двох головних підрозділів в виробництві фільмів – зйомочноїгрупи та технічної бази та відповідних форм управління вирішено на кіностудії„Мосфільм” шляхом створення концерну.
Розділ крупних кіностудій (наприкладі „Мосфільму”) на самостійні госпрозрахункові підприємства можнарахувати своєчасним.
Національна кіностудія художніхфільмів ім. О. Довженка з 2004 року збирається реформуватися в такий спосіб.
Один із підрозділів станекінофабрикою – технічною базою для зйомок фільму, а другий підрозділ – творчіоб’єднання, що готують проекти фільмів та формують зйомочні групи,здійснюватиме художньо-творчий та організаційно-виробничий процес створенняфільму.
В цьому випадку взаємини міжкінофабрикою та виробничо-творчим об’єднанням (або Студією), регулюватимутьсядоговірними відношеннями. Це й будуть відношення повного госпрозрахунку. Будутьзнищені безвідповідальність, підніметься матеріальна зацікавленість тавідповідальність за результати праці, виникне об’єктивна необхідність впостійному покращенні методів і форм організації виробництва та технічногопрогресу.
Разом з тим буде помилкоюрозцінювати що розділ кіностудії, нині єдиного підприємства, на самостійніпідприємства само по собі вирішить корінні художні та економічні проблемивиробництва фільмів.
Такий розділ зробить тількипередумови підвищення художнього та технічного якостей фільму, покращенняорганізації виробництва та зниження собівартості фільмів.
Безумовно, що вищеназвані заходи вобласті підвищення продуктивності праці зйомочних груп в умовах відділеннятехнічної бази від зйомочних груп практично виявляться ще більш необхідними,простіше реалізуючими та більш ефективними.
Необхідно лише, щоб реорганізаціяуправління була ретельно підготовлена та здійснювалась послідовно табезкомпромісно.
Крім покращення форм та методіворганізації виробництва важливою умовою зростання продуктивності працізйомочних груп являються упорядкованість технічної регламентації виробництва тапідвищення рівня технічного оснащення кіностудії.
Регламентацією повинні бути охопленівсі технологічні процеси виробництва фільмів, за виключенням тих процесів, яківідносяться до чисто художньо-творчої діяльності.
Не можна, наприклад залишати безвсякої регламентації роботу кінооператорів, звукооператорів, освітлювачів.Кожен оператор працює, як правило, на свій розсуд, використовуючи особистінавики, та накопичений досвід.
Досвід кращих операторів систематичноне вивчається, не узагальнюється, не стає надбанням для операторів. Природно,що при цьому технічні засоби та прийоми, що допомагають прискоренню тапідвищенню якості зйомок, не використовуються в достатній мірі, мало того вонине відомі широкому колу операторів.
А між тим в сфері праціоператорської групи є такі ефективні засоби сучасної техніки, як дистанційнеуправління освітленням, широке використання ламп накалювання, механізаціязасобів операторської техніки, відеокамера, відео контроль, сучаснаекспонометрія і таке інше.
Технологічною регламентацією повиненбути охоплений і загальний порядок робіт на знімальному майданчику.
Кожен зйомочний день повинен бутивикористаний за прямим призначенням, з тим, що за його межі мають бути віднесеніякомога більше об‘єм робіт підготовчого характеру. Знімальним групам виходитина зйомки без заздалегідь складеного плану, що передбачає, як мінімум,послідовність зйомки кадрів, точки зйомок, мізансцени, схеми освітлення,мінімально переставляючи освітлювальних приладів та інше – не дозволяти.
Наряду з цим, важливо чітковизначити характер репетиційних робіт в дні зйомок. Ці роботи необхіднообмежить уточненням мізансцен, в умовах конкретної декорації, відпрацюванняжестів та діалогів акторів в їх зв’язку з підготовленим в декорації реквізитомта технікою.
Слід технологічно регламентувати тіконкретні роботи, які без втрат для якості можуть виконуватися паралельно, зтим, щоб добитись найбільш високого рівня суміщення робіт.
Правильна технологічна регламентаціятих операцій зйомочного процесу, які можуть бути регламентовані, не тільки непритиснуть художню діяльність режисера, оператора, художника, але нададуть їмбільш чіткі виробничі форми, підвищать їх продуктивність та підвищатьвідповідальність за виконання норм продуктивності зйомочного процесу.
Важливою умовою продуктивності працізйомочної групи являється також, високоякісне та безперебійне обслуговування їхцехами технічної бази кіностудії.
Факт що кількість і якістьтехнічного оснащення кіностудій уже не відповідає рівню сучасногокіновиробництва.
Техніки на студії мало і вона взначній мірі застаріла фізично та морально. Не достає сучасних зйомочних камер,оптики, мікрофонів, операторських кранів, штативів, світофільтрів та іншихзасобів так названих „малої студійної техніки”, системи запису багатоканальноїзвуку „Долбі” та інше.
Значну економію часу та праці привиробництві фільмів можуть давати подальше покращення використання фундусногогосподарства ( стандартні деталі декорацій) та попередня зборка вузлівдекорацій та їх фактуровка в спеціальних приміщеннях – колекторах, що набагатоприскорює оборотність павільйонної площі (підраховано, що це може скоротити всебудівництво декорації приблизно в 1,5 раз).
Підвищення рівня технічного оснащеннякіностудії потребує відповідних капіталовкладень і, можливо, навіть приведе додеякого росту собівартості одиниці продукції (фільму). В зв’язку з цим виникаєнеобхідність вивчення питання економічної ефективності капіталовкладень тавикористання нової техніки на кіностудії.
Має бути внесена повна ясність впитаннях про вимірювання виробничої потужності кіностудії та її резервах, прицьому, в першу чергу в частині, що відноситься площі зйомочних павільйонів, якголовного показника потужності кіностудії.
При вивченні питання зниженнясобівартості фільму, слід прийняти до уваги, що структура собівартостізмінюється дуже мало. Майже 80% собівартості фільму складають три найважливішихвиди витрат: заробітна платня, оплата послуг, цехів технічної бази тазагальностудійні витрати. Всі ці види витрат прямо залежать від термініввиробництва фільму (особливо зйомочного періоду).
Витрати на літературний сценарій,гонорари авторам музики, оператору, режисеру, художнику виросли, та вони вструктурі затрат не займають домінуючого положення (Вони не залежать відстроків виробництва, так же як і плівка, матеріали).
Тому пошуки зниження собівартостіфільму лежать в площині термінів виробництва.
Скорочення строків зйомочногоперіоду приводить, в прямій залежності, до скорочення двох найбільш значних вструктурі собівартості фільму розділів витрат: заробітної плати з нарахуваннямита послуг цехів.
Виросла вартість експедиційнихвитрат, що впливає на собівартість фільму, часом значно. Через те при розробцірежисерського сценарію зйомочна група має мінімізувати терміни та об’єми зйомокв кіно експедиції.
Як показують фотохронометражнідослідження, зйомочні роботи в експедиціях організовано гірше, ніж впавільйонах кіностудії. Не можна не рахуватися з тим, що зйомки в експедиціїчасто зриваються із-за несприятливих погодних умов. Через те, щоб неперебільшити оцінку можливостей скорочення витрат по фільму на експедиційнихзйомках, вона прирівнюється 15%, і відноситься цілком за рахунок кращоїорганізації зйомок на натурі.
Немаловажним фактором значногозниження собівартості фільму являється зниження вартості декораційногооформлення фільму.
Значний ефект дає розподіл операційпо заготовці вузлів та деталей декорації від операцій по їх розбудові впавільйоні, для чого в павільйонах споруджено колектори для попередньої зборкивузлів декорацій та застосовується крупноблочний метод збірки декорацій.Підраховано, що ці міри дають можливість скоротити середній час побудовидекорацій приблизно в 1,5 рази.
Зменшенню собівартості декораційсприяє широке використання фундусного господарства.
Широко використовуються новіматеріали для побудови та відфактурення декорацій (пенимагнезит, паперовийпаркет, імітація дерева, граніту інших матеріалів на папері та інших дешевихосновах).
За самих скромних розрахунків,використання багаточисельних резервів зниження собівартості виготовленняпобудови, розбирання декорацій, а також зниження вартості матеріалів даютьзнижку витрат по статті „Декорації”, та „Оренда павільйону” на 15-20%.
Поряд з цим витрати на декораційнеоформлення фільмів можуть суттєво скорочені за рахунок усуненняхудожньо-творчими працівниками всякого роду надлишків.
Хоч характер і масштаби декораційзакономірно відрізняються, тим не менше, завжди можна найти вирішення втворчому відношенні більш чи менше рівноцінні, але суттєво відмінні по своїйкоштовності.
Часто-густо у творчих працівниківпоняття економії відхиляються на задній план, а верх бере націленість вкласти вдекоративне оформлення найбільшу масштабність, фундаментальність, непотрібнудеталіровку, пишність, дорогу фактуровку і таке інше.
Усьому сприяє творче недоопрацювання режисерських сценаріїв, що допускають самі різні трактуванняхудожньо зображувальних засобів фільму. В результаті ескізи декорацій являютьсялише приблизними рішеннями, що мають великий „запас” деталей та площ декорацій, що вимушує режисера на зйомках уточнять характер кадрів, що знімаються таваріюють.
Показово, що навіть досвідченірежисери за звичай очікують закінчення побудови декорації за цими ескізами ілише після цього приймають остаточне творче рішення.
Та вже в закінченій декорації,визначаються точки зйомки, варіанти зйомочних планів; нерідко при цьомувиявляється; що окремі частини та деталі декорацій зовсім не будуть зняті.Надлишки, таким чином, викликаються устремлінням творчих працівниківзабезпечити себе можливостями вибору варіантів рішення.
З метою зниження витрат надекоративне оформлення фільмів повинні бути приведені в дію такі резерви, якбагаторазове використання декорацій, в тому числі і для других фільмів ( шляхомнезначних трансформацій та переробок).
При умові проведення таких заходівсередня вартість декоративного оформлення фільму може бути зниження додатковоговже вищевказаним 15-20% по крайній мірі ще настільки, тобто на 35% (приблизно).
Ш. Розділ
1.1. Фактори, яківпливають на зниження собівартості фільму.
Сказане про характер резервівзниження собівартості декоративного оформлення фільмів в значній мірі можнавіднести і до резервів здешевлення сценічно — постановочних засобів. Цяаналогія підкріплюється тим, що, як і в декорації, характер і об’єм витрат покостюмах, гриму, піротехніці, реквізиту, бутафорії і т.д. визначається головнимчином характером та постановочною складністю фільму. Цією схожістю потрібно іпояснити той факт, що середня вартість сценічно-постановчих засобів знижуваласьв останні роки приблизно в тій же мірі, що і вартість декоративного оформленняфільму.
Біля 60% загальної вартостісценічно-постановчих засобів складають витрати на виготовлення костюмів.Костюми, так же як і декорації найчастіше виступають об’єктом надмірності.
Так по фільму „Сільський лікар” дляголовної героїні було пошито 18 костюмів, а для решти персонажів по 7-8костюмів.
Для головної героїні фільму„Випробування вірності” було пошито 20 костюмів.
№
п/п Номенклатура сценічно-постановчих засобів В процентах до загальн. 1. Костюми 58 2. Реквізит та бутафорія 21 3. Грим 8 4. Меблі і драпіровка 9 5. Піротехніка 4 Всього 100,0
Великі резерви в справі здешевленняпостановочних засобів сховані в системі заготовки та використання сценічногооформлення фільму.
Незалежно від строку служби та ціниокремих пристроїв повна вартість всього виготовленого та придбаного постановочногореманенту списується на фільм, для якого він був призначений. Не дивлячись нате, що реманент може бути використано (безкоштовно) для інших фільмів, прискладанні кошторисів на потрібні для них постановочні засоби звичайнопланується придбання нових.
Це „вигідно” тому, запланованізакупки потім можна відмовити, та одержати надпланову економію, використавшивже куплені для других фільмів речі. Такій збоченій практиці потураєнезадовільна організація збереження сценічно-постановочних засобів, в результатічого вони швидко приходять в непотрібний стан.
При умові корінного покращеннясистеми зберігання постановочного реманенту та проведення інших мір, щозабезпечують його багаторазове використання, а також розумної економії витратна костюми для персонажів фільмів вартість сценічно-постановочних засобів можназнизити мінімум на 30%.
Необхідно звернути увагу на витратина комбіновані зйомки, які ґрунтуються на використання багатих можливостейкінотехніки, що спрощують практичне вирішення деяких дуже складних творчихзадумів в кіно та збагачують художньо-зображувальні засоби. Комбіновані зйомкивикористовуються частіше всього в тих випадках, коли реалізація того чи іншоготворчого задуму звичайним способом дуже дорога, сильно обтяжена чи не можлива.До комбінованих методів зйомок звертаються і з метою спрощення та здешевленнязйомок.
Крім іншого, економія прикомбінованих зйомках формується і по тій причині, що вони проводятьсяпаралельно з другими роботами зйомочної групи, скорочуючи продовженістьзйомочного періоду. За окремих випадків комбіновані зйомки практикуються не такоб’ємно, як того заслуговують.
Про недооцінкукомбінованих зйомок свідчить нижчеприведена таблиця використання комбінованихзйомок та затрат на комбіновані зйомки.
№
п/п Вартість комбінованих зйомок (в тис. грн..) Кількість фільмів (в процентах до всіх фільмів) 1. До 25 15,4 2. 25-50 26,9 3. 51-100 34,6 4. 101-200 15,4 5. Більше 200 7,7 Всього 100,0
Таким чином, більш широке і сміливевтілення комбінованих зйомок в виробництво фільмів не тільки сприяло б їхбільшій художній виразності, але і явилось би фактором зниження їхсобівартості. ІУ. Висновки
Розглянувши організаційні чинники таїх вплив на собівартість виробництва художнього фільму, можна для наочності скластитаблицю, що відбиватиме картину резервів (по видах витрат) собівартості фільму.Основні фактори, розглянуті в роботі, та їх вплив на скорочення витрат, даютьзмогу скоротити собівартість фільму на 30%,
Нижчеприведена таблиця даєконкретне уявлення про це, з визначенням долі кожного розділу витрат.
№
п/п Розділи витрат Фактична собівартість в гривнях Процент зниження собівартості Проектна собівартість Тис.грн. В процен. до загальн Тис.грн. В процен. до загальн 1.
Літературний сценарій.
Музикальна партитура.
Гонорари авторам. 124,8 3,6 - 125 5,0 2. Заробітна плата зйомочної групи штатного персоналу нештатного персоналу акторів (з нарахуваннями) 992,7 28,6 40 600 24,0 3. Експедиційні витрати. 218,7 6,3 15 175 7,0 4. Плівка та матеріал. 99,6 2,9 30 70 2,8 5. Послуги цехів технічної бази. 1092,7 31,5 20 870 34,8 6. Прокат постановочного інвентарю. 35,0 1,0 - 35 1,4 7. Інші витрати. 230 6,6 20 185 7,4 8. Загально -студійні витрати 677,9 19,5 35 440 17,6
Всього
3468,2
100
28
2500
100
Зниження собівартості виробництва фільму один зголовних засобів
підвищення рентабельності в кіновиробництві.Ось чому на кіностудіях країни (раніше) так багато приділялося уваги вивченнюрезервів зниження собівартості виробництва. З переходом до продюсерськоїсистеми кіновиробництва знання цих резервів новими кінопродюсерами дає їм вруки цінний інструмент для зниження собівартості, а значить підвищеннярентабельності виробництва фільму.
Цілком зрозуміло, що в Україні роль продюсера в кіновиробництві буде зростати, інарешті у нас з‘являться професійні продюсери, які зможуть позитивно впливатина творчу діяльність, що дозволить покращити якість фільмів, та не меншважливо, вони будуть вишукувати нові шляхи до підвищення рентабельності фільмів,одним з яких є собівартість виробництва.
Одного продюсеразапитали – чи вірить він в Бога, «Так, — відповів він, — то молитва в менепродюсерська: Господи! Дай мені смирення, щоб прийняти те, чого не можузмінити; силу, щоб змінити те, що можу, та мудрість, щоб відрізнити одне відодного».
Список
літератури та інших інформаційних джерел, щовикористовувалися при написанні дипломного проекту.
1. Г.Н. Горюнова
„Организацияпроизводства кинофильмов” Москва „Искусство” 1983г.
2. „Справочник по производству художественныхфильмов”
Государственноеиздательство „Искусство” 1958г.
3. „Производство кинофильмов”
Б.Н. КоноплевИздательство „Искусство” 1962г.
4. Б.Н. Коноплев
„Технология производства кинофильмов” Государственное издательство „Искусство” 1956г.
5. Ю.А. Калистратов
„Экономика производстваи обращение кинофильмов в СССР” Издательство „Искусство” 1958г.
6. Лекції викладача Київського ДержавногоУніверситету театрального мистецтва ім. Карпенка-Карого кафедрикінознавство А. Вінерського.
7. Матеріали групи Наукової організації праціКіностудії ім. О. Довженка під керівництвом О.І. Стрєлкова.
8. Матеріали нормативної бази планового відділукіностудії ім. О. Довженка.
9. «Основы экономики и управления» под редакциейпрофессора И.И. Сигова Издательство «Экономика» Москва 1872г.