Міністерство освіти та науки України
Рівненський державний гуманітарнийуніверситет
Кафедра бібліотекознавства ібібліографії
Дисципліна «Історія бібліотечноїсправи»
К У Р С О В А Р О Б О Т А
Стан бібліотечної справи в Німеччині
Підготувала:
Студентка І курсу
Спеціальність ББК
Факультет післядипломної освіти
Олейніченко Н.О.
Науковий керівник:
Жук В.М.
Рівне-2011
Зміст
Вступ
І.Становлення і розвиток бібліотек Німеччини
1.1 Перша німецька народна бібліотека
ІІ. Внесок бібліотечних діячів Німеччини в розвитокбібліотечної справи
2.1 Перша жінка-бібліотекар Бона Пайзер
2.2 Константін Ньорренберг –засновник Руху Книгарів Німеччини
ІІІ. Історія становлення та розвиток бібліотечноїосвіти в Німеччині
3.1 Структура бібліотечної освіти на сучасному етапі
3.2 Основні центри підготовки бібліотечних кадрів у Німеччині
IV. Проблеми та перспективи розвитку бібліотечноїсправи в Німеччині
Висновки
Список використаних джерел
Вступ
Початок третьоготисячоліття маркований посиленням інтеграційних процесів, що актуалізувалинаукове співробітництво між європейськими країнами. В інноваційному контекстісуттєвих трансформацій зазнає, зокрема, і галузь культури.
Вже в самій назві держави Німеччини – знаходить відображенняїї структура. Збереження регіональної різноманітності є традиційним завданнямфедералізму. Сьогодні ця функція набуває нового змісту внаслідок такихрегіональних потреб як охорона історичних пам'яток, збереження містобудівнихтрадицій і сприяння регіональній культурі. Федеральна структура країни ніде непроявляється так чітко як у царині культурного життя. У Німеччині ніколи небуло таких визначальних центрів як Париж у Франції, або Лондон уВеликобританії. Власне культурне життя земель викликало виникнення малих та великихкультурних центрів різного профілю. Тут далекої культурної «провінції» неіснує. Нікому не треба їхати за сотні кілометрів, щоб побачити театральнувиставу або потрапити на концерт. Майже всі невеличкі міста мають ціннібібліотеки та цікаві колекції творів мистецтва. [2]
Перший німецький закон про бібліотечну справу — це «Законпро демократизацію книгосховища від 4 лютого 1949 року». Він діяв аж дорозпуску Саксонії в 1952році. В ньому йшлося про безкоштовний доступ догромадських бібліотек.
У Німеччині комплектація законодавства відповідає бібліотечнимзаконам федеральних земель. Основний Закон Федеративної Республіки Німеччинигарантує у ст.2 «Особисті права і свободи» право кожному на вільний розвитоксвоєї особистості. З цим пов’язано багато статей закону, особливо ст.5 «Правона вираження своєї думки». Кожна людина має право виражати свої думкисловесно, на письмі та в формі картини. Це безпосередньо пов’язано з правом«навчатися з загальнодоступних джерел» зазначених в Конституції.
Стаття 28 абзац 2 Головного права зазначає: «Всім громадськимобщинам надається право на самостійне врегулювання всіх справ місцевихбібліотек». Це право підтверджується в багато численних земельних Конституціяхі детально урегульоване в регламенті різних общин. Таким чином бібліотеки всіхземель всі свої питання вирішують самостійно, керуючись земельною Конституцією.[27]
Кожна федеральна земля має певні особливості в організаціїмережі бібліотек, але в цілому структура витримується. Головним керуючиморганом в галузі культури, бібліотечної справи є Міністерство культури землі.
Метою роботи було вивчення історії становлення тасучасного стану бібліотечної справи Німеччини. При підготовці роботи булипоставленні наступні завдання:
1. Розкрити зміст становлення та розвитку бібліотек Німеччинина прикладі Першої німецької бібліотеки та різних типів бібліотек міст Берліна,Гессена, Дрездена, Бауцену, Лейпціга та інші.
2. Зібрати відомості про внесок діячів: Бони Пайзер таКонстантіна Ньорренберга в бібліотечну справу Німеччини.
3. Розкрити структуру бібліотечної освіти Німеччини,познайомитись з основними центрами підготовки бібліотечних кадрів.
4. Окреслити проблеми та перспективи розвитку бібліотечноїсправи в Німеччині.
Об’єктом наукового аналізу є бібліотечна справа Німеччини вцілому. Історіографічною базою дослідження виступають праці бібліотекознавців,істориків, журналістів. Більшість з цього комплексу матеріалів складають статтіопубліковані в журналах «Бібліотечна планета», «Бібліотечний вісник»,«Бібліотечний форум України», «Библиотека» та інш. Новизна роботи полягає втому, що була розроблена спроба узагальнити, проаналізувати стан бібліотечноїсправи Німеччини на різних етапах розвитку, визначити її проблеми таперспективи подальшого розвитку.
І. Становлення і розвиток бібліотек Німеччини
Розвиток соціальних і виробничих функцій бібліотек Німеччинизумовлений станом науки, освіти, культури суспільних відносин. Цей комплекснийпроцес впливає на еволюцію інформаційних потреб, що в свою чергу стимулює пошукшляхів оптимізації бібліотечної системи, удосконалення їхньої структури,створення максимально сприятливих умов для задоволення наукових, виробничих,культурних, навчальних потреб читачів, раціонального використання бібліотечнихфондів.
Мережа бібліотек Німеччини має чітку структуру, а саме:національні бібліотеки; державні земельні; міські публічні; центральніуніверситетські бібліотеки; книгозбірні факультетів, інститутів та семінарів;шкільні; парламентські бібліотеки; церковні та релігійні; спеціальні бібліотеки(музичні, медичні, індустріальні); історичні та наукові приватні бібліотеки;бібліотеки фірм; відкриті книгозбірні для арештантів; бібліотеки для глухих,сліпих; бібліотеки профспілок; архіви. [3]
Для того, щоб розглянути становлення і розвиток бібліотекНімеччини, познайомимось з історією розвитку першої бібліотеки, із досвідомта умовами роботи бібліотек різних типів у таких містах як Берлін, Гессен,Дрезден, Бауцен, Лейпціг та інші.
1.1 Перша німецька народна бібліотека
Історія Першої німецької народної бібліотеки почалася 24жовтня 1828 року, коли Карл Беньямін Пройскер (Karl Benjamin Preusker) отримав в подарунок 132 книги. Як кваліфікований книгар, апізніше високий чиновник, він заснував спочатку маленьку книгарню в СтарійШколі Латинської Мови (Alte Lateinschule), а потім розбудував її як перше громадське книгосховище у всій Німеччині.
За її зразкомвиникли багаточисленні міські церковні бібліотеки та книгосховища внімецькомовному просторі. Численні публікації Карла Пройскера, які висвітлювалипрактичні аспекти управління і роботи бібліотек, дуже швидко поширювались повсій країні. Він написав теоретичні трактати про бібліотеки, та застосовувавбагато своїх ідей на практиці.
В 1962 роцібібліотека переїжджає до приміщення колишньої бухгалтерії на Neumarkt 1a, де колись була резиденція КарлаПройскера.
Виконавчийкомітет і члени Асоціації бібліотек надавали значну підтримку у повсякденнійроботі бібліотеки.[14]
Будівля має своїособливості: залишки пізньо-готичної церкви при монастирі утворюють тутпівденну стіну з фрагментами колони по Постштрассе. У внутрішньому дворикурозкинувся сад, який граничить сьогодні з руїнами церкви і запрошує до себе відвідувачіввідпочити та почитати на свіжому повітрі. З 1897 року Гросенхаймська бібліотекаіснує у формі товариства і фінансується 100% міським бюджетом. Крім того вбібліотеці працюють волонтери. Добровільна заангажованість працівниківбібліотеки дуже високо цінується. У 2004-2005 роках будинок бібліотеки істотнореставрували і модернізували за допомогою програми Містобудівна охоронапам'ятників, і тепер фасад має такий вигляд, як за часів свого знаменитого засновника.Бібліотека складається з 2 поверхів, загальною площею 777 м2.
БібліотекаГросенхайму бережно продовжує і зберігає традиції свого засновника. Сьогоднівона готує фахівців медіа та інформаційних послуг. Бібліотека вже давно сталавизначним місцем в серці Гросенхайму. Завдяки різноманітності запропонованихзасобів інформації та численним міроприємствам, бібліотека зацікавлює всіверстви населення: від найменших до найстарших своїх читачів. Прививати любовдо читання та непримусове залучення дітей та юнацтва до царини Книги: єважливою складовою роботи бібліотеки.
Тільки в 2009році в Гросенхаймській бібліотеці було проведено 84 масових заходів, серед яких50 екскурсій та інших заходів для дітей та юнацтва. Слід наголосити, щокористуватися бібліотекою безкоштовно можуть діти, школярі та студентитехнічних училищ. [24]
Баварська державна бібліотека
Найважливішими публічними бібліотеками Німеччини є Баварськадержавна бібліотека (Bayerische Staatsbibliothek) у Мюнхені з фондом понад 6млн. томів та Державна бібліотека Фундації прусського культурного надбання уБерліні з фондом більше 4 млн. томів. Перлиною серед німецьких бібліотек єБібліотека Герцога Августа у Вольфенбюттелі (Wolfenbüttel), де зберігаються понад 660 тис.томів, серед яких 12 тис. — коштовні середньовічні рукописи. Поряд з цимизагальними науковими бібліотеками є спеціальні заклади, як, наприклад, медичнацентральна бібліотека у Кельні.
Одна із федеральних земель – Гессен, знаходиться у центріНімеччини і має власні національні, релігійні та культурні традиції. Центральнеположення Гессена сприяло підвищенню ролі одного з найбільших міст цієї землі –Франкфурта-на-Майні, як найважливішого фінансового осередку країни, а такожвпливовій та притягальній силі його книжкових ярмарків.
Так, Міжнародний книжковий ярмарок, на якому щорічновручається премія миру німецької книжкової торгівлі, є найбільшою в світіекспозицією книжок. [15]
Ще один культурно-історичний центр утворився у ПівнічномуГессені, навколо міста Касселя, відомого своїми багатими колекціяминідерландського живопису, університетом Йоганна Вольфганга Гете з унікальноюбібліотекою та Товариством бібліотекарів Гессену.
Серед мальовничих ландшафтів розташовані університетськіміста Марбург і Гісен (Marburg und Giessen), а також місто Дармштадт, в якомурозмістилася Гессенська земельна наукова бібліотека з фондом понад 1 млн. 400тис. примірників, яка обслуговує читачів південного регіону Гессену.
Столиця землі – Вісбаден (Wiesbaden), є не лише адміністративнимцентром, а також містом мистецтва, театру, бібліотек. У Вісбадені працює великаГессенська земельна наукова бібліотека, в якій зберігається понад 2 млн. книг,періодичних видань, мікрофільмів та інших джерел інформації.
Бібліотеки Фульди
У Східному Гессені з давніх часів існує старовиннеєпископське місто Фульда з будівлями у стилі бароко, монастирями такатолицькими храмами. Історія Фульди бере свій початок з 12 березня 774 року,коли ченцем Штурміусом було засновано монастир католицького орденабенедиктинців, навколо якого почало забудовуватися місто. Сьогодні особливуатмосферу Фульди створюють музеї, театр, релігійні громади. Для жителів татуристів гостинно відчинені двері різноманітних бібліотек, серед яких слідназвати, перш за все, міську публічну бібліотеку (120 тис. томів), котраобслуговує як доросле населення, так і дітей, міжнародну дитячу бібліотеку;бібліотеку Професійної вищої школи (160 тис. томів); книгозбірню чоловічогомонастиря, що була заснована в 1620 році і нині має фонд понад 116 тис. різнихписемних джерел, в т. ч. 88 інкунабул та 97 стародруків;
Засновано в 1729 році бібліотеку теологічного факультету католицькогоуніверситету, у фондах якої зберігається 169 тис. томів, 157 інкунабул, 2206стародруків, 66 унікальних географічних карт, 937 середньовічних малюнків тощо.
Та головним бібліотечним центром є Земельна науковабібліотека Фульди. Тут працює 15 фахівців з вищою бібліотечною освітою на повнуробочу ставку (38 годин на тиждень), 4 співробітники вчаться і тому працюють 20годин на тиждень, технічний персонал складається з 3-х осіб. Директорбібліотеки постійно знаходиться у Франкфурті і працює у Комісії з питаньбібліотечної освіти. Щомісяця він відвідує бібліотеку і разом із заступникомвирішує необхідні питання.
Комплектується бібліотека обов'язковим примірником усієїдрукованої продукції з державних та приватних видавництв Гессену. Тут книгипроходять централізовану обробку, у тому числі й в електронному варіанті, щодає можливість оперативно знайти відповідну бібліографічну інформацію укомп'ютерній мережі. Всього книгозбірня об'єднує в своїх фондах понад 320 тис.книжок, 1558 рукописів, 234 інкунабули, 670 старовинних листів, понад 12 тис.дисертацій, 23 тис. шкільних програм, 1600 газет та журналів (1558 з яких –землі Гессен), 8030 нотних видань, 379 географічних карт, 203 мікрофільми тощо.[5]
Найцінніша частина фонд – зібрання праць відомого гуманістаУльріха фон Хуттена, літератури про його життя, старовинних статей, портретів,хронік та книжок часів Реформації, зокрема Мартіна Лютера. [21]
Бібліотека обслуговує місто Фульду та прилеглу територію врадіусі 100 кілометрів. Нею користуються близько 14 тис. читачів з 68-тисячногонаселення. Починаючи з 16 років, кожен мешканець може стати читачем бібліотеки,користування якою є безкоштовним. При запису відвідувач отримує пластиковучитацьку картку, яку було започатковано у 1996 році. Вся інформація прокористувачів вноситься до комп'ютера.
Бібліотека має абонемент, читальний зал, зал періодики,каталожну кімнату, комп'ютерний зал, МБА.
У відкритому доступі абонемента – 22 тис. томів, розташованихза 17-ма розділами. У межах кожного розділу – абеткове розміщення. Всюінформацію про фонд відкритого доступу сконцентровано у генеральному каталозібібліотеки і занесено до комп'ютерів. Одноразово читач має право замовити ікористуватися 5-ма виданнями протягом чотирьох тижнів безкоштовно. Якщо читачкористується літературою понад місяць, або книга має історичну цінність, — цебуде коштувати 10€. За умов, коли читач не може забрати з собою всі книжки, вонизалишаються протягом трьох днів на номері читацької картки.
Газети та журнали видаються терміном до двох тижнів. Принеобхідності читач може подовжити строк користування, зателефонувавши абобезпосередньо відвідавши бібліотеку.
При отриманні книг читачеві видають листок-нагадування, вякому зафіксовано інформацію про автора, назву книги та дату, коли видання слідповернути.
У відділі абонемента постійно чергують два бібліотекарі,також читачі можуть скористатися комп'ютером та ксероксом.
Довідково-інформаційне обслуговування повністюкомп'ютеризовано. Так, читачі Гессенської земельної бібліотеки м. Фульди маютьможливість користуватися регіональним центральним каталогом, що знаходиться уФранкфурті-на-Майні, також є доступ до інформаційної регіональної мережіІнтернету (Hessiches Bibliothek Informationssуstem / HEBIS/).
Найбільше читачів користуються читальними залами бібліотеки.У загальному читальному залі зосереджено 10 000 томів, переважно це загальні таспеціальні довідкові видання, керівні та інструктивні матеріали, підручники,словники, юридичні та нормативні документи, фахова бібліографія з різних галузейзнання. Решта видань представлена у 27 розділах з різних галузей економіки,науки, культури, спорту, релігії, краєзнавства. У читальному залі працюєкомп'ютер, крім того читачі можуть користуватись мікрофільмами за допомогоюспеціального апарату. При необхідності, можна зробити копії матеріалів, дляцього на спеціальному бланку оформлюється замовлення (дається прізвище автораназва та вихідні данні). Одна стандартна сторінка книги або стаття коштує 5центів. Книги, які видані понад 100 та більше років назад та інша цінналітература копіюванню не підлягають. У читальному залі знаходяться каталогитільки літератури читального залу. Кожен має своє кольорове маркірування. Так,абетковий каталог назв та авторів має зелене маркування, систематичний — біле,а предметний — блакитне.
У читальній залі постійно чергує бібліотечний фахівець, якийдопомагає читачам знайти необхідні матеріали, оформлює замовлення і здійснюєкопіювання.
Поруч працює зал періодики, де представлено 1600 газет тажурналів, у т. ч. періодичні видання іноземними мовами. 350 назв газет тажурналів видаються читачам додому. Особливо слід відзначити періодичні виданняз питань бібліотечної справи та бібліографії. Гессенська земельна бібліотека м.Фульди має в своїх фондах 16 різних видань. Серед них «Bibliotheks Dienst», «Dialog mit Bibliotheken», «Bibliothek fur alle», міжнародні «Libraries and Culture», «Libli» тощо.[8]
Фольксваген-Хаус
Університетськабібліотека ,, Фольксваген-Хаус"(Берлін) займає нове, світле та простореп'ятиповерхове приміщення, що тривалий час через фінансові труднощі булодовгобудом. Цікавий факт: на спорудження бібліотеки двадцять п'ять мільйонівєвро виділила держава, стільки ж виділив і університет. Для закінченнябудівництва не вистачало п'яти мільйонів, і саме таку суму виділив концерн,, Фольксваген", після чого бібліотека у своїй назві стала носити найменняпромислового гіганта, який розпочав фінансово її підтримувати .
Площа бібліотекистановить 30 тис. кв. м, фонд нараховує 3 млн примірників документів, 400 тис.з яких – у відкритому доступі. У книгозбірні обладнано 715 місць для читачів,300 з яких під'єднано до мережі Інтернет та ще додатково забезпечена можливістьпідключення 300 ноутбуків. Слід зазначити, що місця для читачів розташованіневеликими групами (10-20) та чергуються зі стелажами з книгами, на всіхповерхах бібліотеки є представники керівництва. Штат працівників нараховує 160чоловік. Плата за користування становить 20 євро за рік.
Бібліотека не єтиповою для всіх університетів, оскільки під її дахом фактично розташовані двікнигозбірні: бібліотека мистецтв та бібліотека технічного університету. Вразилаі сума коштів, що виділяється на комплектування, а це 2 млн євро на рік,причому 25% із них витрачається на придбання документів на електронних носіяхта забезпечення доступу до електронних баз даних.
На високомутехнологічному рівні спроектовано систему автоматичної доставки замовлень. Тутпрацює чотири ліфти, які розташовані у різних частинах приміщення та з'єднаніміж собою транспортером по периметру першого поверху. Контейнери длятранспортування книг можуть бути доставлені із будь-якого поверху чи йогочастини в іншу частину приміщення.
Щодня бібліотекавидає користувачам 2,5 тис. документів. Замовлення на видання із закритогосховища виконуються протягом години.
Можна взяти книгуз відкритого доступу бібліотеки або повернути її туди, скориставшись не лишепослугами бібліотекаря, але і зробити це за допомогою спеціальної машини, якаавтоматично зчитує штрих-код із читацького квитка та фіксовану інформацію ізспеціального чіпа з інформацією, що вставляється при технічній обробцідокумента. Машини для запису книг користувачам є новими для бібліотекНімеччини, однак ними користувались ще у 2000 році в бібліотеках США, тодіпредставники України брали участь у Міжнародному проекті «Бібліотечнасправа та відкритий доступ до інформації у Сполучених Штатах Америки».[27]
Робота всіхуніверситетських бібліотек має багато спільного. Узагальнюючи все, згадуєтьсявлучний вислів: ,, Що таке університет? Це бібліотека та прилеглі до неїприміщення". Саме такими словами можна охарактеризувати сприятливеставлення галузевого міністерства та керівництва університетів до проблемзадоволення інформаційних потреб студентів, науковців, викладачів, а в окремихвипадках (бібліотека м. Дрездена) – і мешканців регіону.
Університетськібібліотеки Німеччини сьогодні – це, насамперед, ефективне та продуктивневикористання потужних фінансових ресурсів; типові відремонтовані приміщення;фундаментальні колекції документів на традиційних та електронних носіях;максимальний комфорт для роботи як для працівників, так і для користувачів;автоматизація технологічних процесів обробки документів та обслуговуваннявідвідувачів; надання можливості доступу до повнотекстових електронних базданих з прикладних наук та мережі Інтернет; можливість копіювання документів ітрансформування їх в електронному вигляді; стабільність та високий професійнийрівень кадрового потенціалу; зручний для користувачів режим роботи; збереженнята примноження кращих бібліотечних традицій.
Окрімуніверситетських розглянемо ще публічні бібліотеки – це Берлінська державнабібліотека, міські бібліотеки Лейпціга, Бауцена та Дрездена, а також міськабібліотека для молоді, пересувна бібліотека, бібліотека ,, Проліс" містаДрездена.
На відміну відукраїнських, німецькі публічні бібліотеки (бібліотека ,, Проліс" табібліотека для юнацтва) обладнані з великим естетичним смаком, адже тут наконкурсній основі цією роботою займалися підприємства, що спеціалізуються напроектуванні та оформленні інтер'єрів бібліотек. [20]
Загалом натериторії федеральної землі Саксонія працює 220 публічних бібліотек. Упровінційному містечку Бауцен, де проживає 40 тис. мешканців, бібліотечнимипроблемами опікується спеціальний відділ публічних бібліотек, що працює якпідрозділ мерії і створений ще у 1914р.
Публічнібібліотеки, як правило, набагато менші від університетських. Фонд Державноїбібліотеки міста Бауцена нараховує 250 тис. примірників документів, штат — 14чоловік. Протягом року бібліотека обслуговує 9 тис. користувачів, 30% із яких — молодь.
Модельфінансування цієї бібліотеки суттєво відрізняється від інших. Надходженнярозподіляється наступним чином: 19% — державні кошти; 11% — кошти земліСаксонія; 42% — надходження від платних послуг бібліотеки; 2% — проектнадіяльність; 26% — кошти громадських організацій.
Належна увага припроектуванні та обладнанні бібліотек Німеччини приділяється проблемамобслуговування користувачів із обмеженими можливостями. У більшості оглянутихбібліотек зустрічаються такі позначки: ,, Ліфт для інвалідів", ,, Туалет дляінвалідів", ,, Комп'ютер для інвалідів". Тут щорічно проводиться Денькниги, під час якого діти, з дозволу та фінансової підтримки батьків, берутьучасть у найрізноманітніших літературних заходах та ночують у приміщеннібібліотеки. [19]
Якщо організація обслуговування читачів у бібліотекахНімеччини нагадує систему роботи бібліотек України, то в інших аспектахдіяльності існують суттєві відмінності. Традиційної методичної роботи вбібліотеках Німеччини немає. З метою розв'язання конкретних завдань протягомпевного періоду представники різних бібліотек об'єднуються в робочі групи абокомісії. Це можуть бути проблеми каталогізації або організації обслуговуваннярізних груп читачів, координації роботи, проведення наукових досліджень,комп'ютеризації, організації бібліотечної освіти та підвищення кваліфікаціїтощо. На сьогодні у Німеччині діють 23 такі комісії. Комісії та групи такожрозробляють необхідну регламентуючу документацію, впроваджують нові технології,готують учбові програми.
Крім того, в кожній землі існує головний центр, через якийздійснюється координація роботи та бібліотечний менеджмент.
Суто бібліографічною діяльністю бібліотека не займається.Вона лише бере участь у підготовці регіонального інформаційного видання,вводячи до Інтернету відомості про надходження до бібліотеки. Оскільки всялітература обробляється централізовано і потім розходиться по всіх бібліотеках,то й інформація про неї автоматично входить до комп'ютерної системи і щомісяцявидається у вигляді списків нових надходжень.
Є свої відмінності і у масовій роботі. Звичної, в нашомурозумінні, масової роботи у бібліотеках немає. Так, при земельних бібліотеках працюютьсамостійно і досить активно письменницькі організації, які всю свою друкованупродукцію безкоштовно передають до фондів бібліотеки. Інколи проводятьсязустрічі з письменниками, організовуються художні виставки, але усяорганізаційна робота ведеться незалежно від бібліотеки.
У бібліотеці немає ні традиційних, у нашому розумінні,наочних форм роботи, ані інших популярних в Україні масових заходів. Основнимбібліотечним кредо в Німеччині вважається повне задоволення запитів читачів тамаксимальна зручність в організації роботи. [14]
На ваш розглядпредставлено діяльність бібліотек, які уособлюють в собі далеку історію, наукута культуру, оптимістичне майбутнє і дає можливість познайомитися з конкретноюроботою бібліотечних закладів Німеччини – європейської країни, яка впевненорухається вперед і стоїть на засадах демократизації.
На відміну від інших країн, Німеччина не має великоїстародавньої національної бібліотеки. Лише з 1913 року новозаснована Німецькабібліотека у Лейпцигу почала збирати всі твори німецькомовної писемності. ПоділНімеччини привів до заснування у 1947 році Німецької бібліотеки уФранкфурті-на-Майні, яка перейняла на себе функції, що їх виконувала Лейпцизькабібліотека для Заходу.
Після об'єднанняНімеччини у серпні 1990 року, обидві бібліотеки почали діяти під єдиною назвою «Німецькабібліотека»(Deutsche Bibliothek), а в 2006 році отримала законний статус і нове ім’я:Німецька Бібліотека Німеччини (Deutsche Nationalbibliothek).
Вона являє собою загальний архів німецькомовної літератури таНаціональний бібліографічний інформаційний центр ФРН. Загальні фонди бібліотекискладають нині понад 15 млн. томів.
У 1970 році уБерліні було засновано Німецький музичний архів (Deutsche Musikarchiv) як філію франкфуртськогоосередку.
Німецьканаціональна бібліотека — це центральна архівна бібліотека і національно-бібліографічнийцентр Федеральної Республіки Німеччини.
Одному з переважаючихзавдань, що стоять перед бібліотекою, є постійне поповнення зборів, шляхомколекціонування публікацій німецькою мовою, як надрукованих в Німеччині, так іза кордоном. Бібліотека повинна архівувати і детально документувати всі виданнята документи, що поступають, а також реєструвати і давати доступ до фондіввсім охочим.
НаціональнаБібліотека Німеччини підтримує взаємини з іншими організаціями в рамкахнаціональних і міжнародних відносин. Вона входить до числа організацій, які роблятьсвій внесок до роботи регулюючих механізмів країни, і так само бере участь взміцненні і розвитку міжнародних стандартів.
Архівнезберігання і використання здійснюються у всіх відділеннях бібліотеки і підпорядкованострогим правилам. Такий порядок забезпечує читача інформацією промісцезнаходження потрібних йому книг і надає необхідні послуги.
Франкфуртськабудівля бібліотеки тепер відповідає за розвиток інформаційної і комунікативноїтехніки; до її заслуг належить також споруда центрального банку даних іуправління. Крім того у Франкфурті розташований Німецький архів документів провигнання громадян Німеччини, євреїв з 1933 по 1945 роки. Національнабібліографія, що збирається й публікується Національною бібліотекою Німеччини,включає:
/> всіпублікації, видані у Німеччині;
/> всінімецькомовні публікації, видані поза межами Німеччини;
/> всіпереклади німецькомовних публікацій, видані не в Німеччині;
/> всііншомовні публікації про Німеччину, видані поза її межами (германіка);
/> друкованіпраці, написані або опубліковані німецькомовними емігрантами у період з 1933 по1945 рр. [8]
ОсобливістюНімецької національної бібліотеки є наявність в ній виключно німецькомовноїлітератури та літератури про Німеччину інших країн. Ця бібліотека не єуніверсальною, тобто в ній не діє принцип: збирати літературу з усіх країн,усіма мовами світу та про всі наукові напрямки, як, наприклад, у Французькійнаціональній бібліотеці. Відносно пізнє створення Німецької національноїбібліотеки, її неуніверсальний характер та децентралізація тісно пов'язані зновою й новітньою історією Німеччини: тривалою роздробленістю, поділомвнаслідок Другої світової війни, подоланим лише в 1990 році, та принципомфедералізму. Відсутність повноцінної універсальної Національної бібліотекикомпенсується в Німеччині системою спеціальних тематичних напрямів (Sondersammelgebiete(SSG)). Так кожна крупна бібліотека має кілька таких напрямів або тем, за якимивона збирає всю наявну літературу з усіх країн. Компенсаторним, але, водночас,і конкуренційним фактором є також наявність у Німеччині двох великихуніверсальних бібліотек — Державної бібліотеки в Берліні та Баварськоїдержавної бібліотеки — які за величиною й значенням можуть конкурувати з такимиуніверсальними національними бібліотеками як Французька національна бібліотека чиБританська бібліотека. [19]
ІІ. Внесокбібліотечних діячів Німеччини в розвиток бібліотечної справи
2.1 Першажінка-бібліотекар Бона Пайзер
У наші днібібліотека – типово жіноча справа. Але так було не завжди. Протягом столітьпрофесія бібліотекаря залишалась професією чоловіків. «Чи можна вважати роботубібліотекаря новою жіночою професією в Німеччині?» таке питання задавала БонаПайзер, перша в Німеччині жінка-бібліотекар, у статті, опублікованій в 1901році в «Центральному журналі Асоціації жіночих організацій». У ті часи жінкамвперше відкрився доступ до цієї професії. З виникненням книжкових і читальнихзалів різко піднявся попит на кваліфікованих фахівців. Тут дуже до речізнадобилась велика кількість освічених жінок, готових взяти на себе частинуобов'язків, не будучи вимогливими у відношенні до гонорару. За свідченнямодного з представників цієї професії, його колеги-дами працювали «заради любовідо справи» і бралися за «нудні і навіть неприємні завдання».
Бона Пайзер (Bona Paizer) (26.04.1864 – 17.03.1929р.р.) перша жінка-бібліотекарв Німеччині, яка працювала по основній спеціальності як бібліотекар. Тому вонавважається першим народним бібліотекарем Німеччини жіночої статі.
Народилася Бона Пайзер в сім’ї єврейського книготоргівця-видавця. Наоснові діяльності батька, а також традиційної високої поваги до книги вєврейській сім’ї, вже з дитинства їйпрививалась любов і шана до книги.
Однак, вже існуючі в той час громадські бібліотеки були в більшостівипадків шкільними бібліотеками, університетськими, приватними, які велисявикладачами в порядку громадської роботи. Тільки в 1890 роки великі бібліотекивиникали в рамках так званого руху народних бібліотек – Руху Книгарів поанглійському зразку.
Зі своєї власної ініціативи, вирішивши отримати освіту бібліотекаря,Бона вирушила до Англії де працювала волонтеркою у Публічній Бібліотеці (Publik Library).
Після повернення до Берліну, вона приєдналася до «Німецького товаристваЕтичної культури» (Deutsche Gesellschaft für Ethische Kultur). Цетовариство виступало за становлення та розвиток громадських бібліотек. Тут БонаПайзер знайомиться з найвідомішими представниками Руху народних бібліотекКостянтіном Ньорегбегом (Konstantin Nörrenberg) і Паулем Ладевігом (PaulLadewig).
У 1894 товариство починалося з установчого заклику для суспільноїнародної бібліотеки і читального залу, після того, як магістрат міста Берлінавідмовився від пропозиції історика, письменника, публіциста і бібліотекаряАренда Бухгольца (Arend Buchholtz) до вдосконалення Міських бібліотек. МедикРудольф Фірхов (Rudolf Virchow) також приймав участь у підписанні заклику.Таким чином повинні були збиратися грошові і книжкові пожертви для бібліотек.Поряд з Ладевігом, а також бібліотекарем Королівської бібліотеки Ернстом Джепом(Ernst Jeep) Бона Пайзер також являлася членом комісії, яка дбала про рекламудля народної бібліотеки. Бона Пайзер працював у цей час без оплати як керівникбібліотеки «Комерційного союзу працівників жіночої статі»(Kaufmännisches Verband für Weibliche Angestellte), цю діяльністьвона продовжувала аж до смерті поряд зі штатною .
У 1895році товариство відкрило перший громадський читальний зал Берлінаяк Громадський читальний зал Німецького товариства Етичної культури в новомучудовому будинку спорудженому Альфредом Мезелем (Alfred Messel ) на Нойе Шенхаузер Штрассе 13. Тут знаходилися у розпорядженні бібліотеки 5 просторих кімнат. [11]
Перша громадська бібліотека була великим успіхом. Вона працювала в робочідні щоденно до 22.00 години, крім того, по неділях з 9.30 до 13.00 години.Протягом одного року книжковий фонд з 500 екземплярів зріс аж до 3500. З1899року читачі мали змогу брати книги додому.
Бона Пайзер і Ернст Джеп відповідали за установу бібліотеки. «Громадськабібліотека служить всьому народу. Вона повинна відповідати потребам всіх верствсуспільства в освіті і розвазі. Вона не повинна служити якому-небудь класу,будь-якій партії. Її єдина пристрасть – бути безпристрастною. Вона мусить бутиоснащена найкращими творами літератури та сучасної науки. Доступ до літературимає бути якнайлегшим для користувачів, і зручним. Читальні зали мають бутибезкоштовними і таким чином доступними для всіх верст населення. Запропонованів читальній залі газети мають належати партіям різних напрямків. Таким чиномбібліотека має бути нейтральним місцем в якому незважаючи на різні точки зору,знайшли взаємну повагу і вільні переконання різні читачі. » – так формулювалапринципи своєї діяльності Бона Пайзер. Виходячи з потреб своїх читачів, вонамодернізувала бібліотекарську діяльність і ввела нові методики. Її читальнийзал мав великий успіх.
Протягом одного року тут налічувалося 50000 відвідувачів. Зростаюча кількість читачів і новийобсяг літературного фонду примусили книжковий зал переїхати спершу наМюнцштрассе, потім на Рунгештрассе.
Бона Пайзер приділила багато уваги установі дитячої бібліотеки. З 1913 року розвивалася роботадитячої бібліотеки під керівництвом Бони Пайзер. Для цього вона організовувалачаси читання казок для дітей в другій половині дня в неділю. Далі дитячубібліотечну справу почала розвивати Йохана Мюленфельд (JohannaMühlenfeld), яка була ученицею Бони Пайзер.
Після відкриття в 1900 році школи бібліотечної справи для жінок, її залдовгий час надавав жінкам єдину можливість пройти практичну підготовку дляпрофесійної діяльності.
17 березня 1929 року, Бона Пайзер померла та була похована на єврейськомуцвинтарі Вайссензее.
Споруджена в серпні 1964 року бібліотека на Оранинштрассе 72(Берлин-Кройцберг)( Oranienstraße72 (Berlin-Kreuzberg)) носить ім’я Бони Пайзер. На виставці «Берлінськібібліотеки колись і сьогодні » в 1988 році діяльність Бони Пайзер булавідмічена широкими колами суспільства. З 2004 року дорога в федеральнійадміністрації ver.di-Bundesverwaltung в Берліні була названа її ім’ям. [22]
2.2 Константін Ньорренберг – засновник Руху Книгарів Німеччини
КонстантінНьорренберг (Constantin Nörrenberg) народився в 1862 році в сім’ї судовогослужбовця в місті Дормаген (Dormagen). Після закінчення школи вступив доуніверситету в Бонні на філологічний факультет, де вивчав німецьку філологію(германістику). В Марбурзі (Marburg) спочатку навчався у аспірантурі, а згодомпрацював в університетській бібліотеці, де зробив значний внесок у покращеннякарткового каталогу. Після переїзду до Берліну влаштувався до Королівськоїбібліотеки, де продовжив свою діяльність з упорядкування нових екземплярів такаталогізації. Крім того Ньорренберг писав статті для газет на різні світські теми. Такимчином у 1882 році вийшла його стаття з пропозиціями щодо покращення залізничногосполучення між Köln та Halle.
А ось вже в 1889році зі сторінок газети (під псевдонімом) він звернувся до громадськості зпитань місця бібліотекарів в суспільстві, їх заробітної плати. Ньорренбергпорівнював майже 40 своїх колег з рангом вчителів вищої категорії, і вимагаврівноправного визнання і заробітної плати.
Через своїкритичні висловлювання до існуючої влади Константін Ньорренберг був звільнений в1891 році з Королівської бібліотеки, і був вимушений переїхати до Kiel. З1904 року і до кінця життя працюючи в університетській бібліотеці Kiel підкерівництвом Еміля Штефенхагена (Emil Schteffenhagen), набував величезногодосвіду в бібліотечній практиці переписуючи алфавітний каталог і працюючи наабонементі.
Тут КонстантінНьорренберг познайомився з Ельзою Штанге, яка незабаром стала його дружиною ісупроводжувала його все життя.
На ВсесвітньомуКонгресі бібліотекарів, який проходив з 12 по 15 липня 1893 року, Ньорренберготримав визнання за досягнення у сфері німецької філології.
Під час діловоговідрядження до США Ньорренберг відвідав бібліотеки Чікаго, Бостона, Вашингтона,Мінеаполеса, Філадельфії, де переймав їх досвід роботи. [12]
19 травня 1895року на двадцять п’ятому Генеральному скликанні «Об’єднання розповсюдженнянародної просвіти»( Gesellschaftfür Verbreitung von Volksbildung) Ньорренберг виступив з промовою «Народнабібліотека: її завдання та реформи», в якій проголосив громадську бібліотекунеобхідним доповненням до державних шкіл. Вимагав, щоб бібліотеками вільно користувалисьвсі верстви населення, щоб бібліотеки мали доступний для читачів графік роботи,належне облаштування читальних залів. Його бентежили нестача висококваліфікованих бібліотекарів та не належне оснащення читальних залів, книжковіфонди бібліотек .
11 березня 1986року, запросивши до приватної розмови директора «Об’єднання розповсюдженнянародної просвіти» і ще декілька важливих осіб, Константін Ньорренберг поклавпочаток важливих переговорів, щодо створення народної бібліотеки нового зразка.Це стало початком заснування всесвітньовідомого Руху Книгарів.
Об’єднання Comenius-Gesellschaftтакож підтримувало ідеї та пропозиції Константіна Ньорренберга та Эдуарда Реєра(Eduard Reyer), які звернулись з закликом «Створюємо народні бібліотеки» в 1898році до громад різних міст з кількістю більше ніж 10.000 жителів. Вонивисловлювали такі аргументи: народні бібліотеки поступово призведуть дозниження злочинності та алкоголізму в країні.
Так, уже в кінці1898 року була заснована перша « Міська народна бібліотека і читальна залаШарлоттенбург». Це стало початком заснування народних бібліотека по всійНімеччині. Так у 1899 році розпочались масові відкриття народних бібліотек:„Krupp'sche народна бібліотека “, а Есені (Essen), „Гайманіше громадськабібліотека та читальна зала“ (Heimann'sche Öffentliche Bibliothek undLesehalle) в Берліні (Berlin), Громадські народні бібліотеки „ÖffentlicheBücherhallen“ в Гамбурзі(Hamburg) та інші. [23]
ІІІ. Історіястановлення та розвиток бібліотечної освіти в Німеччині
Протягом багатьохстоліть бібліотечна освіта Німеччини розвивалася за умов роздробленості земель,що наклало певний відбиток не лише на її структуру, а й на ідеологічні чинники,які були покладені в її основу. Національною особливістю німецького народу є не лише його славнозвіснаакуратність і пунктуальність. Німці несуть у собі майже всі переваги і недолікисередньостатистичного жителя Західної Європи. Великий римлянин Тацит, звісно,помилявся, говорячи про відсутність у німців золота і срібла: золото німців — їх руки, а срібло — їх голови. [10] Системаосвіти в Німеччині поступово стала тим центром, навколо якого складаласьбільшість переваг і недоліків німецької нації. Той факт, що німецька«школа» користувалась заслуженою славою протягом багатьох століть(починаючи з епохи пізнього Середньовіччя і майже до кінця 19 століття), не євипадковим. Німецька освіта була ґрунтовною і добротною. Класичного і глибокогозмісту набула відома німецька тріада „Studieren, propagandieren,organisieren!" («Вивчати, пропагувати, організовувати!») [13].
Популярністьбібліотечної освіти у Німеччині набуває свого значення в період пізньогоСередньовіччя, за часів реформ Мартіна Лютера. Реформатор добре розумів, щовтілення його ідей знайде відгук лише у освічених громадян. Але його погляд на розвиток освітибув неоднозначним: нижчим верствам населення вінпропонував давати мінімум освіти: «Молодий і дурний народ слід навчатизавжди одними й тими ж виразами, в іншому разі не уникнути помилок .»[10].
Подальшийрозвиток бібліотечної освіти в Німеччині пов'язаний з ім'ям Гейдельбергськогоуніверситету. Заснованийще в середині XV століття, цей університет виховав цілу плеяду видатних вченихі державних діячів.
Тридцятилітнявійна, під час якої була вивезена до Риму всесвітньо відома університетськабібліотека «Biblioteca Palatina» та зруйнований весь комплекс корпусів університету,нанесла значних збитків знаменитому Гейдельбергу. Але університет зміг відновити своюроботу і до середини XIX століття піднявся до рівня найпрестижнішого ВУЗу в Європі. Пізніше визнаними центрамибібліотечної освіти європейського рівня станутьЙєн, Берлін, Лейпциг, Геттінген.
Вперше вНімеччині та Пруссії в 1886 році було засновано факультет «бібліотечнихсуміжних наук» у університеті Геттінгена Карлом Дціацко (Karl Dziatzko)(1842-1903). 15 грудня 1893р. і 1 квітня 1894 р. було затверджено прусськийуказ «Про умови придатності працівників до роботи в Королівській бібліотеціБерліну та Королівській університетській бібліотеці». Він давав можливість задопомогою стажування та бібліотекарських випускних іспитів працювати в науковихбібліотеках та обіймати керівні посади.
Потім слідувала спеціальнаПостанова по Міністерству від 13 січня 1912 р. де було вказано про Бібліотечнуосвіту в Берліні § 5, абзац 2 таким чином :
" Кожен працівник- доброволець бібліотеки з метою теоретичної освіти у бібліотечній справі повиненраз на рік в університеті Геттінгена прослухати курс бібліотекарських лекцій івправ, або пройти бібліотечні курси, які відбуваються в зимовий період зінтервалом раз в 2 роки у Королівській бібліотеці в Берліні." [1]
Перша світовавійна перервала всю реформаторську діяльність щодо бібліотекарської освіти.
На початкудвадцятих років Прусська державна бібліотека (колись Королівська бібліотека) з метоютеоретичної освіти добровольців проводила практично-теоретичні курси.Добровольці отримували теоретичний інструктаж раз на день.
Професор докторФріц Мількау( Fritz Milkau), до 1925 року генеральний директор Прусськоїдержавної бібліотеки, приймав активну участь в освіті молодих кадрів. Він бувнештатним професором в Берлінському університеті. Та написав підручник длястудентів «Бібліотекознавство».
Підбібліотекознавством він розумів "..., сукупність всіх зусиль, якіспрямовані на розуміння і наукову проникливість суті книжки в найширшому їїрозумінні:
v напоняття шрифту від найстаріших записів про проблеми палеографії та стародруківдо готичного шрифту Тімана;
v напоняття книжки, її форми, окраси, її змісту та розповсюдження її на пергаменті;
v на поняттябібліотеки від найстаріших зібрань на глиняних дощечках до міліонних колекційнашого часу.»
Таким чином, завдяки Мількау було видано новий «Порядок прийому, освіти та перевіркикандидатів для наукової бібліотечної служби ».
Комісія збібліотечної справи відповідала за прийом добровольців на бібліотечну службу. Відповіднодо нового порядку другий рік навчання бібліотечних працівників проходивобов’язково в Бібліотечно-науковій бібліотеці або в Прусській державнійбібліотеці. Така новизна в освіті мала успіх в Німеччині і була відома на весьсвіт.
Післякороткочасної смерті Мількау у 1934 році взагалі занепадає бібліотечна освіта. Цесталося з декількох причин :
v В зв’язкуз загальною світовою кризою кількість добровольців різко знизилась;
v Адміністраціяуніверситету не була зацікавлена в маленькому Бібліотечно-науковому інституті,який мав тільки післядипломну форму навчання;
v Прусськадержавна бібліотека продовжувала проводити практично-теоретичні курси, іпотреби в Бібліотечно-науковому інституті не було.
Хорст Кунце,повторний засновник інституту в 1955 р, оцінював попередню установу так: "…з цього інституту змогла б сформуватися вже в 30-ті роки більш висока формаосвіти в Німеччині, ніж у нас була вона до 1945 року. "
Теоретична освітадобровольців для наукової бібліотечної служби здійснювалася у Прусській державнійбібліотеці. З 11 викладачів, які вчили добровольців в зимове півріччя 1933-34р.в Бібліотечно-науковому інституті працювало 7 співробітників державноїбібліотеки. Заняття університетських викладачів проводилися безкоштовно.Відповідальною за освіту добровольців, як і раніше, була комісія з бібліотечноїсправи. Бібліотеки, які взяли добровольців для першого навчального року, булизобов'язані повідомляти комісії про їх придатність до наукової бібліотечноїслужби. Зі звітів комісії 1936 року слідує, що в числі добровольців чоловічоїстаті було 3 жінки, які також мали право на повноцінну бібліотечну освіту.
Екзаменаційнакомісія мала в своєму складі: голову комісії — професора доктора Крюса(Krüß) та членів комісії — перший директор Прусської бібліотеки до1934 року, професор доктор Якоб (Jacobs), доктор Бекер (Becker), директоруніверситетської бібліотека міста Бонн, професор доктор фон Рат (von Rath),доктор Кумер (Kummer).
Усний випускнийекзамен тривав 65 хвилин на кожного випускника.№ Назва дисципліни Перевіряючий Час, хв 1 Бібліографія von Rath 10 2. Книжна справа von Rath 10 3. Історія бібліотечної справи Becker 10 4. Бібліотечне управління і каталогізація Becker 10 5. Графологія Becker 10 6. Мова 10 Французька Krüß (3) Англійська Krüß (3) Італійська Becker (3) 7. NS — Світогляд Kummer 5
Оцінка ставилась загальназа відповіді з всіх дисциплін та домашню роботу.
Теми домашніхробіт в 1933-1944 роках:
Тематична група
Учасники Бібліотечне управління 18,64% Історія бібліотечної справи 18,64% Бібліографія та науковий етикет 12,34% Мистецтво книги 12,34% Спеціалізовані та спеціальні бібліотеки 12,34% Сучасна бібліотечна справа 11,11% Графологія 3,70% Книготоргівля 2,46% Літературна історія, мовознавство тощо 8,64%
Мови перевірялисятільки до 1939 року.
В цілому 87дипломованих добровольців було перевірено з 1933 по 1944 роки.
Після війнивідчутний брак наукових бібліотекарів привертав до себе увагу. Таким чиномЙоріс Ворстус (Joris Vorstius) писав про Громадську Наукову бібліотеку: « З 65службовців більш високої служби бібліотеки на 1 січня 1946 року залишилось лише10, це приблизно 15%.» [29]
Тому знову гостропостало питання про необхідність створення по-науковому дипломованихбібліотекарів. Спочатку були відновлені курси бібліотекарів, а згодом в 1947року в Берлінському університеті відновилися двохгодинні лекції на тему: «Вступдо бібліотекознавства». Практична освіта проходила в Громадській Науковійбібліотеці. Таким чином 16 бібліотекарів на рік вивчали бібліотечну справу.
ПослідовникомБібліотечно-наукового інституту Берлінського університету з 1955 року стаєІнститут бібліотекознавства університету Гумбольдта. Про постановку завданняінституту бібліотекознавства повідомляється в установчому документі від1.11.1955року «У інституту є завдання: сприяти навчанню і дослідженню вгалузі бібліотекознавства, а також виховувати студентів наукової роботи та їїпідготовки до практики з а допомогою вправ та семінарів.» [29]
Генеральнийдиректор Німецької державної бібліотеки, професор доктор Горшт Кунце (HorstKunze ) був призначений виконуючим обов'язки директора інституту.
У 1966 році булостворено нове відділення інституту «Суспільствознавча інформація ідокументація» з допомогою професора доктора Йозефа Кобліца (Josef Koblitz)і переменовано в "Інститут бібліотекознавства та науковоїінформації". Кобліц висловився з приводу відношення бібліотеки до наукинаступним чином: «З одного боку, бібліотечна справа, інформація і документаціяпозначені настільки багатьма специфіками, що в них говоритися про дві різнісфери діяльності, з іншого боку, настільки близько один з одним споріднені, щоможуть приєднуватися з низкою інших сфер діяльності до однієї і тієї жпрактичної області, спеціальної інформації.»
Внаслідок третьоїреформи вищої школи в 1969 році інститут мав нову структуру. Були створеніобидві галузі «Бібліотекознавство і наука про інформацію» і «Наукадокументації» (по одній кафедрі), а також відділення перепідготовки (заочногонавчання).Це відділення було відповідальне за планування й організаціюпроведення післядипломного навчання з науки про інформацію і наукидокументації, бібліотекознавства. Колектив співробітників збільшувався.
Навчальніпрограми основної спеціальності бібліотекознавство з 1978 по 1982 роки містилинаступний навчальний зміст у межах окремих областей вивчення: загальнебібліотекознавство; робота з бібліотечними користувачами; склади / каталоги;бібліографія; книжковий клієнт; історія бібліотечної справи; інформація ідокументація; обробка інформації; лінія планування і організація бібліотек Німеччини;математика і наукова історія, наукова теорія, класифікація Тео і організаціяТео.
Цей навчальнийзміст застосовувався як для денного так і для заочного навчання.Для обох навчальнихформ обов'язкові години і релевантна література були вказані в навчальнихпрограмах. Викладацька діяльність виконувалася виключно штатнимиспівробітниками інституту. Вони могли гарантувати безперервність навчальногопроцесу, тим більше, що для більшості викладачів зона навчання була ідентичноюз досліджуваної зоною. Студентські зарубіжні практики з обміну збагачувалинавчання, особливо у співпраці з культурним інститутом Крупської в Ленінграді із університетом Карла в Празі. [25]
Окремінавчальні програми
Освітастажера.Ця навчальна форма була спадкоємицею освіти добровольця для вищої бібліотечноїслужби. Освіта стажиста проводилася в 1946-1957роках в Громадській Науковійбібліотеці. Вона тривала 2 роки, передумовою допущення до навчання було складенняіспитів до вищої школи. Перевірка приймалася державною екзаменаційною комісією.Випускники мали право обіймати посаду «Науковий бібліотекар». Цяформа навчання була затверджена у липні 1957року.
Короткаосвіта референта. Коротка освіта референта була освітою екстерна, яка моглапроходити паралельно до професійної діяльності. Закінчене наукове навчання ввищій школі було передумовою для короткої освіти референта. Ця дворічнанавчальна форма була заснована в липні 1961року і розпочиналася з «Курсукваліфікації для екстернів». Випускники цієї навчальної програми були«Науковими бібліотекарями».
Комбінованаосвіта
1. Бібліотекознавство
При заснуванні інститутубуло спочатку комбіноване навчання, а саме, навчання бібліотекознавства таспеціального предмета (були можливі всі навчальні дисципліни в університеті).Переваги та недоліки цієї форми навчання, яка зарекомендувала себе, резюмував ХорстКунце (Horst Kunze):
- Збереженнянімецьких навчальних традицій;
- Визнання бібліотекознавстваяк дисципліни вищої школи;
- Тіснийзв'язок бібліотечно-наукового навчання з навчанням спеціального предмета ;
- Тісний зв'язокпід час комбінованого навчання Бібліотечно-наукового інституту і науковоїбібліотеки;
- Подоланнятрадиційно вузькості спеціалізації випускників (переважнофілологічно-історичної);
- Максимальнотісний контакт з бібліотекарською практикою ;
- Збільшеннякількості годин для предмета Бібліотекознавство .
В 1954 році булозараховано перший набір студентів на спеціальність «Бібліотекознавство». Студенти слухали лекції спочатку знаукової історії (професор доктор Йоріс Форштіус (Joris Vorstius), потімфункції і методи роботи наукових бібліотек (професор доктор Хорст Кунце ) таісторії книжкової справи (професор доктор Вилли Гёбер (Willi Göber).
Освіта(бібліотекознавство і спеціальний предмет) тривало планомірно 5 років ізакінчувалося державним іспитом в обох предметах. Успішне закінчення даваломожливість отримати посаду галузевого референта в наукових бібліотеках. Назвапрофесії «Науковий бібліотекар» набувалась тільки після наступногодворічного стажування та написання домашньої роботи асистента.
2.Бібліотекознавство(денне навчання)
В 1968 році ЕрвінМарк (Erwin Marks) започаткував повне бібліотечно-наукове навчання денноїформи. Перед заснуванням, комісія для молодих кадрів і перепідготовкиНімецького бібліотечного союзу відправила «Анкету з основних питаньбібліотечно-наукової повної освіти» бібліотекам всієї бібліотечної системиНДР і регіональним групам у межах бібліотечного союзу. Фрідріх Нестлер(Friedrich Nestler) представляв концепцію цієї навчальної програмибібліотекарській професійній громадськості. Він підкреслював, що це навчання незамінить комбінованого, а стане як друга навчальна програма поряд з ним. Томущо, з одного боку, це повне навчання «робить можливим поліпшення освітикадрових працівників вищої школи для наукових бібліотек і стане в той же часпершою німецькою вищою освітою для наукових кадрових працівників мережіЗагальних Громадських бібліотек.»
Приклади можливихсфер діяльності майбутніх випускників Нестлер називав:
/> Провіднихбібліотекарів для науково-методичного керівництва і координації бібліотечних мереж(наприклад, в університетських бібліотеках, у бібліотеці академії, в районнихбібліотеках).
/> Керівниквідділень великих бібліотек (наприклад, земельні бібліотеки, великі районнібібліотеки, великі спеціалізовані бібліотеки).
/> Провіднібібліотекарі у великих міських бібліотеках або великих головних бібліотекахміських мереж.
/> Керівник центральнихбібліотек.
/> Керівник установіз загальними бібліографічними завданнями.
/> Керівникрайонних бібліотек.
/> Наукові співробітникив центральних установах і організаціях бібліотечної справи (наприклад,центрального інституту бібліотечної справи, Методичного центру науковихбібліотек).
/> Галузевідоценти в бібліотекарських технікумах.
Випускники денноїформи навчання працювали в різних сферах діяльності в усіх галузях бібліотечноїсправи, громадських, наукових, спеціалізованих бібліотеках, а також вцентральних установах бібліотечної справи.
3.Бібліотекознавство(заочне навчання)
Заочне навчання,започатковане в 1971році, тривало спочатку 4 роки і відповідало змісту повного бібліотекознавства. При вступі до інституту студенти надавали документи: атестат зрілості або атестатповної спеціальної освіти, а також свідчення багаторічної успішною діяльністю вбібліотечній справі. Бібліотекарі з завершенням спеціальної освіти, яківиконували провідну діяльність у різних галузях бібліотечної справи абоготувалися до цього, мали переваги при вступі, так що протягом перших років невсі претенденти могли зараховуватися.
У 1971-1993 рокахв цілому 354 студента-заочника (загалом, на практиці влаштувалися працювати вбібліотеки) із званням «Дипломований бібліотекар».
4.Бібліотекознавство(післядипломне навчання)
Дворічнепіслядипломне навчання з бібліотекознавства було введено в 1976р. Так якпередумовою для навчання було закінчене навчання у вищій школі, а такожпрактична діяльність у бібліотечній справі, то форма досліджень булакомбінованою .
3.1 Структурабібліотечної освіти на сучасному етапі
Німецька Системаосвіти в Німеччині дуже схожа на українську та російську.
Сьогодні бібліотечнаосвіта Німеччини, як і інших країн Європи, переживає кризу. Підґрунтям такоїкризи є, безперечно, економічні та соціально-політичні чинники. Для аналізунаціональних особливостей освіти в Німеччині недостатньо лише опису їїсучасного стану, проблем та перспектив розвитку. Для того, щоб чітко зрозумітирізні аспекти даного питання ми перш за все розглянули деякі ключові моменти вісторії німецької бібліотечної освіти на різних етапах розвитку німецькогосуспільства.
Система освітиНімеччини включає 250 вищих навчальних закладів, 70 університетів у старих і 28у нових землях, спеціалізовані професійні навчальні заклади (113 у старихземлях і 15 у нових), існують педагогічні, технічні, теологічні інститути, вищішколи управління, мистецтв. В останні роки з'являються приватні університети.
Навчання бібліотекарів у Німеччині здійснюється різнимишляхами, оскільки завдання бібліотек — від роботи за столом, видачі книжок,комплектування фонду чи його вивчення аж до залучення спонсорських коштів — можуть бути дійсно різноманітними.
Коли Бенцій з Упсали, герой роману Умберто Еко «Ім'ятроянди», був призначений помічником бібліотекаря, абат Аббон говорив про йогомайбутні завдання таке: «Потурбуйся про відкриття скрипторіуму і зважай на те,щоб ніхто не піднімався до бібліотеки. Кожний має працювати з тимикнижками, які лежать перед ним на столі. Хто хоче, може скористатися каталогом.Але не більше».[6]
Часи, коли завдання бібліотекарів та їхніх помічниківполягало у тому, щоб стояти на варті книжок, на щастя, вже давно минули. Усучасному суспільстві інформації та знань бібліотекарі мають володітинайрізноманітнішими навичками. У Німеччині вони засвоюють їх на трьох рівнях державноїслужби. Державною службою називають діяльність чиновника на рівні держави,федеральної землі або ж громади. Кожному з цих трьох рівнів, пропонованихбібліотекарям (йдеться про «середню», «вищу» і «найвищу» службу), відповідаютьпевні категорії.
Дещо спрощено шляхи здобуття освіти виглядають таким чином: умежах професійної освіти можна дістати кваліфікацію так званого кваліфікованогоспівробітника у галузі служб медіа та інформації; навчання у професійномуучилищі забезпечує бібліотекареві вищу службу; (не спеціалізоване) навчання вуніверситеті із додатковим стажуванням, тобто магістратура з бібліотекознавствата інформатики, є передумовою для отримання посади у найвищій службі.
Спеціалісти служб медіа та інформації (скорочено — РАМІ) потрібнідля архівів, бібліотек, роботи з інформацією й документацією, фото агентствами,а також із медичними документами. 3 1998 року ця ще зовсім молода професіяскладає конкуренцію асистентам бібліотеки.
Трирічне навчання, до якого, як правило, додається неповнасередня освіта, реалізується за подвійною системою — це означає, що наявні яктеоретична, так і практична частини. На теоретичній стадії здійснюється блоковенавчання у професійний школі, а практична частина передбачає навчання убібліотеці.
Велике значення під час навчання надається новим медіа, такимчином РАМІ старанно вивчають Інтернет, бази даних та мультимедійні новації.Після закінчення навчання вони працюють у наукових та громадських бібліотеках,у різноманітних сферах, закуповують книги, журнали та інші медіа,систематизують їх у каталогах, видають літературу, консультують читачів таздійснюють для них простий пошук. Завдяки таким спеціалістам, навіть нанайнижчому рівні, німецькі бібліотеки можуть покластися на добре кваліфікованийперсонал із «середньої служби», у той час як в інших країнах у цій галузіпрацюють некваліфіковані помічники.
На наступному щаблі — на «вищій службі» — перебувають бібліотекарі, які закінчили вище професійне училище. Навчальнікурси у цій сфері мають назви: «Бібліотечний та інформаційний менеджмент»,«Бібліотечний та медіа-менеджмент» або ж «Управління знаннями та інформацією».
Бібліотекарі, які закінчили професійне училище, на відмінувід кваліфікованих співробітників, відповідають за складну каталогізацію.Значно більшою мірою вони залучені до предметизації і приймають, передусім угромадських бібліотеках, рішення щодо придбання літератури, їхньоюпершочерговою справою є надання інформації. Вони максимально обізнані йорієнтуються в різноманітних базах даних, здійснюють у них розширений пошук длякористувачів бібліотеки. Працівники з такою освітою також частково працюють надрозробкою відповідних баз даних. У деяких громадських бібліотеках невеликихміст вони можуть здобути керівну посаду.
Бібліотекарі на найвищій службі, як правило,здобувають свою спеціальність в університеті й після цього проходять дворічнестажування. Як референти-експерти вони працюють у наукових бібліотеках ізазвичай відповідають за змістове наповнення їхніх ресурсів, залежно від того,що вивчали — природничі, економічні науки, історію тощо. До завдань цихпрацівників належать самостійне комплектування фонду і наукові розвідки щодонього.
Стажування вважається чимось на зразок підвищеннякваліфікації. Це час для одержання потрібних актуальних знань, знайомства знайновішими сучасними технологіями, зокрема такими, що наразі є взірцями наміжнародному рівні. До того ж стажерів готують до здійснення функційуправління, що їх виконують, наприклад, директори бібліотек.
У деяких федеральних землях нещодавно з'явилася альтернативатакій моделі освіти. Так, у Північному Рейні-Вестфалії випускники магістратуриза напрямом підготовки «Бібліотечний та інформаційний менеджмент» бездодаткового стажування мають змогу працювати на найвищій службі. Такий курсмагістратури є також у Берлінському університеті ім. Ґумбольдта — навіть ізможливістю захисту дисертації.
З приводу освіти бібліотекарів нині точаться дискусії нетільки з огляду на Болонський процес. Заплановано підвищення кваліфікації дорівня керівника служб медіа та інформації. В такому випадку підготовленікваліфіковані керівники зайняли б позицію між кваліфікованими співробітникамислужб медіа та інформації і бібліотекарями вищої служби.
Так званий Болонський процес став рушієм реформ та змін. Вінпередбачає, у першу чергу, запровадження міжнародних освітніх ступенів — бакалавра (Вachelor) і магістра (Маstег), а також введення кредитів.Кожного навчального року, як правило, можна дістати 60 кредитів, відповідно З0 — за семестр. Один кредит вимагаєробочого навантаження (Work Loand) у З0 годин аудиторного і самостійногонавчання. Для отримання ступеня бакалавра потрібно, як мінімум, 180 балів ЕСТS, а для подальшого ступеня магістра — в цілому 300 балів ЕСТS. Це з урахуванням отриманих балів під час попереднього навчання.
Бакалаврська і магістерська програми потребують акредитації.Завданням процедури акредитації є забезпечення професійних стандартівспеціальності та перевірки здобутих знань, що відповідають даній професії.Процедура акредитації проводиться зазвичай спеціалізованою або ж регіональноюакредитаційною комісією.
Навчання у магістратурі може бути орієнтованим як напрактичну, так і на дослідницьку роботу. Така освіта задумана як безпосереднєпродовження бакалаврату чи навчання на спеціаліста або ж як післядипломна. Длявступу до післядипломної магістратури необхідним є проходження професійноїпрактики (не менше одного року). Зазвичай таке навчання є платним. Також упіслядипломній магістратурі можна навчатися за вільним графіком відвідування.Передумовою вступу до магістратури, як правило, є певний — середній бал. Періоднавчання триває від одного до двох років. Ступінь магістра, отриманий упрофесійній школі, є запорукою, за рішенням конференції Міністерства внутрішніхсправ у грудні 2007 р., посади у вищій службі. Такий ступінь дає ті самі права,що й диплом спеціаліста чи магістра, отриманий в університеті або увідповідному вищому навчальному закладі. Це означає можливість отримання титулукандидата наук. [16] Очікується поява ширшої пропозиції магістерських програм.
Отже, у системі освіти бібліотекарів здійснено наступнудиференціацію, що сприятиме стрімкому розвиткові кваліфікаційної характеристикицієї професії. Бібліотекарі сьогодні — на відміну від середньовічних героїв Еко- на різних рівнях дбають проте, щоб доступ до інформації став вільним длявсіх, вони як інформаційні брокери забезпечують демократизацію знання. [16]
3.2 Основніцентри підготовки бібліотечних кадрів у Німеччині
Вища освіта бібліотечного спрямування у Німеччині останнімироками суттєво змінилася на організаційному та змістовому рівні. Деякі вищінавчальні заклади (наприклад у Бонні – Райнський університетФрідріха-Вільгельма заснований у 1818 році) закрилися або ж об'єдналися зіншими (у Франкфурті, Штуттґарті). Франкфуртське бібліотечне училище булозакрито й інтегровано до професійного училища Дармштадту.
Інститут бібліотекознавства та інформації м.Штуттґартуоб'єднався з професійним училищем медіа та друкарства і став Інститутом засобівмасової інформації, землі Баден-Вюртемберг, який користується міжнароднимвизнанням в галузі технічних та природничих дисциплін.
Тут на факультеті інформатики, електротехніки таінформаційних технологійготують висококваліфікованих спеціалістівбібліотечної справи.
Деякі спеціальності, які раніше були самостійними, увійшли доскладу інших галузей чи факультетів (наприклад у Кельні, Гамбурзі, Лейпцигу).
Однозначною є подальша диверсифікація спеціальностей. Порядіз класичними бібліотечними спеціальностями з'явилися нові, подібні за змістом,але інші своєю суттю, наприклад, інформаційний дизайн чи економіка інформації.
Вища освіта бібліотечного спрямування традиційно здійснюєтьсяу вищих професійних училищах. Наразі можна обирати поміж восьми професійнихучилищ та одного університету. Разом з тим, є велика кількість спеціальностей,пов'язаних з інформаційними науками.
Більшість ВНЗ пропонують вже зараз навчання на бакалавразамість спеціаліста або перебувають на стадії переходу до ступеня «ВА».Переважна більшість ВНЗ затвердили шести або семи семестрове навчання набакалавра, яке включає, як правило, піврічну практику. Тільки у Берлінськомууніверситеті ім. Гумбольдта практика триває сім тижнів. Гумбольдтськийуніверситет Берліна (Humboldt-Universität zu Berlin), колишнійБерлінський університет – найстарший з чотирьох університетів Берліна. В 1828році одержав назву Університет Фрідріха Вільгельма на честь прусського короляФрідріха Вільгельма III, під час правління якого його було засновано.
Заняття в університеті почалися в 1810 році, на той моментбуло зараховано 256 студентів, заняття проводили 52 викладачі. У 2009/2010роках кількість студентів складає 28.239, кількість співробітників університету– 3967 (без Шаріте, 2008). У XX столітті університет був одним з найбільших наукових центрів Європи.
Бібліотекарів навчають на I факультеті філософії (філософія,історія, бібліотекознавство, інформатика, європейська етнологія).
Зміст освіти бібліотечного спрямування орієнтований наінформаційні технології, інформаційні дослідження, організацію знань, інформаційнийта медіа-менеджмент, паблік менеджмент, інформаційні товариства та структури,послуги для цільових груп і надання інформації, роботу в галузі культури тамедіа.
Під час навчання велика увага приділяється проектній роботі.Здебільшого йдеться про великий міждисциплінарний проект. У рамках проекту чито у команді розглядаються теми професійного сьогодення (часто із колегами попрофесійній практиці). Така робота передбачає формування провідних якостейстудентів, як-от вміння працювати у команді, використовувати здобуті знання,виявити гнучкість, творчий підхід тощо.
Наразі у Німеччині реалізовано або заплановано рядмагістерських програм. Професійне училище Кельну пропонує спеціальність«Магістр бібліотекознавства». Щоправда на неї поки що не зараховуютьсявипускники професійних училищ. Ця додаткова магістерська програма найближчимчасом має змінитися відповідно до нових рамкових умов. Особливо це стосуєтьсяформальних структур Болонського процесу, а також професійно-правових змін уПівнічному Рейн-Вестфалії. Ця автономна магістратура є безкоштовною, оскільки,згідно з професійним правом, йдеться про необхідність другої освіти.Університет ім. Гумбольдта пропонує післядипломне дистанційне навчання заспеціальністю «Бібліотекознавство» (Library and Information Science), якекоштує 1 250 євро на семестр. Університет пропонує стаціонарну магістратуру заспеціальністю «Бібліотечні та інформаційні науки» (в зимовому семестрі). Штуттґартськийінститут ЗМІ (в зимовому семестрі), а також Гамбурзький інститут прикладнихнаук (в зимовому семестрі) пропонують кожного зимового семеструмагістерські програми з бібліотечного та інформаційного менеджменту. Професійнеучилище Ганновера пропонує післядипломну магістратуру з управління знаннямий інформацією із частковим відвідуванням занять. Навчання триває три семестри ікоштує 1 500 євро на семестр. Набір відбувається раз на два роки.[10]
Разом із магістерськими програмами у Німеччині є можливістьотримати післядипломну освіту під час державної служби. Баварська школа бібліотечноїсправи у Мюнхені пропонує дворічне навчання для адміністративнихпосадовців, крім того, віднедавна в університеті ім. Гумбольдта можна пройтистажування для вищої бібліотечної служби зі складанням державного іспиту. [19]
Навчання убакалавраті орієнтовано на відповідальні посади менеджерів середньої ланки, якце раніше вдало практикувалося під час навчання на спеціаліста. Випускники бакалаврату працюють у певномунапрямі, що раніше часто відбувалось під час навчання в рамках прикладнихдослідницьких проектів.
Такі проектиможуть інтегруватися у галузі, наприклад, довготривалого збереження архіву чиавтоматичної індексації, бібліотечної педагогіки чи менеджменту абореалізовуватися під час розробки нових видів послуг.
IV. Проблемита перспективи розвитку бібліотечної справи в Німеччині
На перший поглядНімеччина могла б пишатися своєю мережею бібліотек. Вона досить добре покриваєвсю площу країни і задовольняє весь спектр інформаційних потреб. Бібліотечнамережа розвиває компетентність у користуванні засобами інформації та у читанні,забезпечує доступ до інформації у всіх медійних формах і пропонує послуги зорієнтування як в реальних, так і у віртуальних світах засобів інформації. Тимсамим бібліотеки надають інформацію щодо інноваційних процесів у суспільстві йекономіці країни. [28]
Більшприскіпливий погляд щодо бібліотечної справи в Німеччині звертає увагу наполітичні рамкові умови і демонструє, що тут також існує чітко виражена потребанагальності оптимізації та реформування. На це вказують особливо такі фактори:
v відсутня стратегічназакріпленість бібліотек як частин освітянської інфраструктури;
v скрізні освітньополітичніцілі не пов'язані сьогодні у достатньому обсязі з бібліотечною справою ні наземельному рівні, ні з політикою Федерації;
v відсутність скоординованої інноваційнорозвиваючої політики щодо бібліотечної справи на федеральному рівні;
v не достає досягненьцентрального координаційного спрямування, які б розумно доповнювали федеральніструктури і особисту відповідальність на місцях.
Тому необхіднопривести рамкові умови у такий стан, щоб бібліотеки могли надавати послугиефективно.
На основі аналізуситуації у Німеччині команда експертів підприємництва «Буз Ален &Хемільтон» розробила концепцію стратегії, яка була опублікована у березні2004 р. у видавництві фонду Бертельсманна і представлена на Бібліотечномуконгресі у Лейпцигу. Серцевиною цього звернення до федерації і земель єпропозиція створення Агенства розвитку бібліотек (АРБ) у якості центральногоінструмента керівництва інноваційною діяльністю та забезпеченням якості розвиткубібліотек по всій федерації.
Основнізавдання Агенства розвитку бібліотек (АРБ) :
o Розробкапланів розвитку та рамкових планів задля запобігання подвійної роботи зрозробки концепцій завдяки систематичній координації і для того, щоб нацентральному рівні опрацьовувати узгоджені пропозиції, валідні для більшості.
o Започатковуватий використовувати програми підтримки, які б запроваджувались на конкурснійоснові, розширеному фінансуванні («matching funds») і стимулюючомуфінансуванні. Постійне фінансування бібліотек з боку АРБ не передбачається;
o Забезпеченняякості послуг бібліотекаря завдяки визначенню стандартів якості на бібліотечніпослуги, нормуванню й підтримці нових методів менеджменту.
o Модернізаціябібліотечної роботи завдяки прийняттю інноваційних рішень з організаційнихпитань, оптимізації моделей діловодства, а також розвитку моделей коопераціїміж бібліотеками чи іншими освітніми закладами та закладами культури.
Робота над концепцієюстратегії почалася у червні 2002 р. і скеровувалась групою експертів. Членамицього органу були: д-р. Ґабріела Бергер (Центральна і земельна бібліотекаБерліну), Альберт Біло (Університетська бібліотека в Ессені), проф. БірґітДанкерт (Вища школа прикладних наук, фах «бібліотека та інформація» уГамбурзі), д-р Аренд Флеммінг (Міські бібліотеки Дрездену), Барбара Лізон(Бременська міська бібліотека), д-р Елізабет Ніггеманн (Німецька бібліотекаФранкфурту на Майні) та Ганс-Йоахімund Вет'єн (Бібліотечна й інформаційнасистема Ольденбурзького університету).
Зміст подальшоїроботи за проектом складатиме донесення до політиків ідеї АРБ як необхідноїінвестиції у конкурентоспроможність Німеччини як інформаційного суспільства,озброєного знаннями. Реформа бібліотечної справи має враховувати пріоритетземель щодо питань освіти і культури, а також відповідальність органівмісцевого самоврядування за публічні бібліотеки і зможе бути реалізованоютільки за тісної співпраці з землями й комунами.
Існує думка, щосучасна технологія становить загрозу для бібліотек. Ось цитата з «Нью-ЙоркТаймс»: «Бідні бібліотекарі. Незабаром, і в цьому немає сумніву,чекає на вас доля ковалів та міських глашатаїв, адже так само, як і ціпрофесії, обрана вами галузь стала застарілою. Такою її зробили пошукові засобиІнтернету та нескінченні електронні бази даних».[17]
Але це не так. Сутність бібліотеки не може бути адекватнозамінена технологією, бо вона не є технологічною від самого початку, їїзначення не можна обмежити лише підтриманням фізичного стану фондів, аджецінність бібліотеки і в людському досвіді, котрий у ній зберігається, і удоступі до інформації та культури, і у впливі на потік інформації та соціальнийрозвиток.
Адже інформаційнітехнології поліпшують доступ до інформації та сприяють використанню фондівбібліотеки. Бібліотека як інституція, знайшла своє віртуальне місце вІнтернеті. [9]
Отож, насьогоднішній день діяльність бібліотек Німеччини тісно пов’язана зінформаційними технологіями, мережею Інтернет.
Наведемо 10припущень про майбутнє бібліотек від Стефана з Асоціації коледжів та науковихбібліотек :
1. Будезбільшений акцент на переведення в цифрову форму колекцій, цифрових архівів, іполіпшення методів зберігання даних і пошуку.
2. Навичкибібліотекарів розвиватимуться у зв’язку з потребами населення.
3. Студентибудуть вимагати більш швидкий доступ до інформації.
4. Будутьпоширюватися дебати щодо інтелектуальної власності у освіті.
5. Зросте попитна послуги, виросте додаткове фінансування.
6. Вищу освітубудуть розглядати як бізнес.
7. Студентирозглядатимуться як споживачі, клієнти, очікуючи високої зручності послуг.
8. Дистанційненавчання співіснуватиме з традиційним.
9. Вільний,відкритий доступ до інформації, що походить від публічно фінансованогодослідження, продовжить зростати.
10.Важливоюпроблемою в бібліотечній справі стане приватне життя [30] .
Тому на тереніНімеччини створюються масштабні проекти з метою глобального доступу доінформації. Міжнародна бібліотечна робота в Німеччині розвивається комплексно,від всесвітньо діючих бібліотечних організацій до окремого бібліотекаря.
Проект «СпорудженняСаксонського сервера документів»
П’ять найбільшихсаксонських наукових бібліотек (Лейпцигська бібліотека, бібліотека Хемніцу,Дрезденська, Фрейбергська, та бібліотека Цвікау) займаються створенням серверудокументів для безкоштовної публікації і тривалого архівного зберіганняелектронних дисертацій, дипломних робіт та інших публікацій.
Щоб пов'язуватиеволюційну потужність, досягати раціональних правил підприємства іузагальнювати великий релевантний, мультимедійний зміст, наявні локальнірішення повинні змінюватися високопродуктивним земельним уніфікованим серверомпублікації на основі технічного стандартного рішення.
Істотнимиеволюційними цілями є разом з програмним забезпеченням інтеграції маленькихбібліотек, як користувачів або провайдерів, а також доречне ринковепроникнення із-за кордону та інститутів Саксонії. Саксонський сервер документіввніс суттєвий внесок у міжнародну ініціативу «Відкритий доступ», мета якоїробити вільно доступним та безкоштовними наукову літературу та матеріали вІнтернеті без ліцензійних обмежень.
Система маєслужити для довгострокового надання публікацій з економіки і управління (звітипро стан справ, стратегічні документи, та ін. ) поєднувати науку і економіку.
В спорудженіСаксонського сервера документів беруть участь установи: Саксонська земельнабібліотека; Технічний університет Фрейберг, університетська бібліотека; Технічнийуніверситет Хемніц, університетська бібліотека; Університет Лейпцига,університетська бібліотека.
Спонсор:Європейський фонд регіонального розвитку. Проект триває з 2007 по 2011 роки.
Проект «Александрія» діє в масштабах Німеччини з2007 по 2011 роки, учасником проекту являється Німецька національна бібліотека,спонсор проекту Федеральне міністерство економіки і технологій.
В однойменномумісті на єгипетському узбережжі Середземного моря лежала сама знаменитабібліотека античності. Її точна система каталогізації спрощувала вже тодідоступ до інформації. Надихаючись цим зразком дослідники в рамках АЛЕКСАНДРІЯрозробляють платформу знань в Інтернеті, яка полегшує виявлення інформації.
Проект «Александрія»орієнтується на користувача, що базується на платформі Інтернетної інформації,яка підтримує користувача при публікації, подальшій обробці та пошуку за змістому великих мультимедійних масивах даних. Для найбільш простішого і інтуїтивноговикористання проект «Александрія» надає допомогу і допоміжні засоби. Проектпрагне з’єднати семантичні технологій з службами пошуку і комбінаціямитехнічних автоматичних пристроїв.
У рамкахприкладного сценарію «CONTENTUS» нові технології розробляються дляспорудження мультимедійних платформ інформації — наприклад, Цифрові бібліотекиабо цифрові передачі архівів. Таким чином федеральний уряд сприяє покращенню доступудо інформації і бере активну участь у збереження культурної спадщини.
Культурніустанови як бібліотеки, радіомовні станції, архіви та музеї стоять передзавданням у великому масштабі відкривати доступ до цифрових культурних надбаньчитачам. Метою КОНТЕНТУСу є створення автоматизованого процесу для наданнямультимедійної інформації. Для цього розробляються інтелектуальні алгоритми,які автоматизують процеси оптимізації якості ( реставрація, автоматичне виготовленняметаданих і семантичне пов’язання книг, текстів, картин, музики, звуковихдокументів і відео).
Проекти АЛЕКСАНДРІЯі КОНТЕНТУС тісно співпрацюють, зокрема, в 3 основних питань:
— Модель даних / онтологіяяк основа для різноманітних завдань, семантичного пошуку
— Інтерфейс користувача/ програми візуалізації для семантичного пошуку, навігації в мультимедійнихзасадах інформації
— Ідентифікація /об’єднання взаємодії з онтологією для структурованого смислового збагаченнязавдяки користувачам та обліку анотацій користувача при пошуках.
Нижньосаксонськадержавна бібліотека і університетська бібліотека Геттінгена (SUB) координує проектспорудження електронної дослідницької інфраструктури в Європейськомуспівтоваристві. Проект з ім'ям OpenAIRE (Open Access Infrastructure forResearch in Europe) приступив у грудні 2009 року до роботи з 38 проектнимипартнерами в межах Європейського співтовариства. Європейська комісія фінансуєтрирічний проект в межах дослідницької загальної програми і надає приблизно 4млн. євро.
«Метоюпроекту є надання доступу через центральний електронний портал до високоякіснихперевірених наукових статей », за словами субдиректора доктора НорбертаЛосзау. Ці статті на тему енергія, навколишнє середовище та здоров'я були взятіз проектів, які підтримувалися в рамках сьомої дослідницької програмиЄвропейського співтовариства. «Результати дослідження, які до цих пір булиу ліцензованих журналах, основі рішення Європейської комісії мають бутивідтепер вільно доступними в Інтернеті для науки та зацікавленої громадськості», пише доктор Лоссо .
" Поряд знауковою координацією проекту бібліотека Геттінгена займається розробкою Європейськихінформаційних послуг, що діє в межах 27 країн. Ця інформаційна установаконсультує авторів статей щодо умов ліцензування, вибору серверів та з іншихпитань. Open Access — вільний доступ до інформації та публікацій, якізнаходяться в Інтернеті та доступні для всієї громадськості… УніверситетГеорга Августа Геттінгена підтримує Open Access як центральну стратегію опублікуваннямайбутнього, яка може покращувати потік інформації в науці на довгий термін.
Виникає питання:що є пріоритетом для сучасного читача — інформація або документ (книга)? Тутіснує кілька моментів. Коли мова йде про читача-вченого, то в наявності новеявище. Якщо раніше йому необхідно було перш за все спертися на авторитет і віншукав книгу з викладенням догм, то зараз у більшості наук протилежне явище:дослідник зацікавлений зібрати якомога більше альтернативних думок з питання,що цікавить, щоб прийняти самостійне рішення. Такого дослідника зацікавить,швидше за все, не книга як така, а стаття, глава або параграф з книги.
У той же час неможна заперечувати, що більшість читачів не готові читати книгу з екранумонітора і навіть відчувають відразу до такого роду читання.
На відміну відкінопрокату, який у недалекому минулому переживав занепад, бібліотека можеактивізувати свою наукову функцію. Наукова функція бібліотек — ось та область,де симбіоз традиційних бібліотечних методів і новітніх інформаційних технологійможе принести очікувані плоди. Справа в тому, що ми живемо в епохупарадигматичних змін у сфері знань. Виділення нових наук і нових предметнихобластей вимагає постійної бібліографічної роботи. Створення тематичнихбібліографічних покажчиків, тобто те, чим завжди традиційно займалисябібліотеки, не втрачає значення і в наші дні. Більш того, в цьому сенсізначення бібліотек навіть посилюється. Бібліотеки також не повинні залишатисвоїх читачів наодинці з Інтернетом. [29]
Стан взаєминІнтернет і бібліотеки як універсального явища культури складає предметособливої уваги. Інтернет, безумовно, потіснить бібліотеки. Але багато чого вцьому процесі залежить від самих бібліотек, від їх здатності передбачитизаходи, що сприяють виконанню ними їх базисних функцій. В даний час Інтернетдає бібліотекам більше, ніж вони йому. Інтернет дозволяє бібліотекам створюватикорпоративні каталоги, давати бібліографічні довідки віддаленим читачам,забезпечувати дистанційний прийом замовлень на книги від своїх читачів,передавати їм електронні копії документів або частин які їх цікавлять.Бібліотеки ж обмежуються поданням приміщень для Інтернет-користувачів. Створеннянавігаторів в Інтернет, організація баз знань — ось нове завдання науковихбібліотек. Саме тут бібліотечні фахівці повинні сказати своє слово.
Тільки бібліотекине повинні ізолювати себе в тісних рамках традиційних методів роботи з читачем.Умовою їх успішного функціонування в нових умовах є співіснування та взаємодіяз новітніми інформаційними технологіями, правильне розуміння свого місця і ролів сучасному інформаційному суспільстві. [27]
Висновки
Таким чином, нашматеріал показує, що бібліотечна справа в Німеччині на сучасному етапі є нелише відображенням всіх переваг і недоліків сучасного німецького суспільства, ай несе в собі славетні традиції епохи Просвітництва. За тривалий період становленнянімецької нації бібліотечнасправа Німеччинипереживали часи злетів і падінь.
Розкриваючи зміст становлення та розвитку бібліотек Німеччиниварто зазначити, що бібліотечна справа Німеччини впливає на еволюціюінформаційних потреб, що в свою чергу стимулює пошук шляхів оптимізації бібліотечноїсистеми, удосконалення їхньої структури, створення максимально сприятливих умовдля задоволення наукових, виробничих, культурних, навчальних потреб читачів,раціонального використання бібліотечних фондів.
В даній роботі мирозглянули бібліотеки, які являються гордістю Німеччини:
Перша німецька народна бібліотека була заснована Карлом БеньяміномПройскером (Karl Benjamin Preusker) 24 жовтня 1828 року. Яккваліфікований книгар, а пізніше високий чиновник, він заснував спочаткумаленьку книгарню в Старій Школі Латинської Мови (Alte Lateinschule), а потім розбудував її, як перше громадське книгосховищеу всій Німеччині. За її зразком виникли багаточисленні міські церковнібібліотеки та книгосховища в німецькомовному просторі.
Найважливішими публічними бібліотеками Німеччини є Баварськадержавна бібліотека (Bayerische Staatsbibliothek) у Мюнхені з фондом понад6 млн. томів та Державна бібліотека Фундації прусського культурногонадбання у Берліні з фондом більше 4 млн. томів. Перлиною серед німецькихбібліотек є Бібліотека Герцога Августа у Вольфенбюттелі, де зберігаютьсяпонад 660 тис. томів, серед яких 12 тис. — коштовні середньовічні рукописи.
Варто відзначити Міську публічну бібліотеку Фульди(120 тис. томів), котра обслуговує як доросле населення, так і дітей;міжнародну дитячу бібліотеку; бібліотеку Професійної вищої школи (160 тис.томів); книгозбірню чоловічого монастиря.
Та головним бібліотечним центром є Земельна науковабібліотека Фульди. Тут працює 15 фахівців з вищою бібліотечною освітою наповну робочу ставку (38 годин на тиждень), 4 співробітники вчаться і томупрацюють 20 годин на тиждень, технічний персонал складається з 3-х осіб.
Університетськабібліотека ,, Фольксваген-Хаус"(Берлін) нараховує 3 млн примірниківдокументів, 400 тис. з яких — у відкритому доступі. У книгозбірні обладнано 715місць для читачів, 300 з яких під'єднано до мережі Інтернет та ще додатковозабезпечена можливість підключення 300 ноутбуків. На високому технологічномурівні спроектовано систему автоматичної доставки замовлень. Тут працює чотириліфти, які розташовані у різних частинах приміщення та з'єднані між собоютранспортером по периметру першого поверху. Контейнери для транспортування книгможуть бути доставлені із будь-якого поверху чи його частини в іншу частинуприміщення.
Щодня бібліотекавидає користувачам 2,5 тис. документів. Замовлення на видання із закритогосховища виконуються протягом години.
Можна взяти книгу з відкритого доступу бібліотеки абоповернути її туди, скориставшись не лише послугами бібліотекаря, але і зробитице за допомогою спеціальної машини, яка автоматично зчитує штрих-код із читацькогоквитка та фіксовану інформацію із спеціального чіпа з інформацією, щовставляється при технічній обробці документа. Машини для запису книгкористувачам є новими для бібліотек Німеччини.
Ми з’ясували, що Німецьканаціональна бібліотека — це центральна архівна бібліотека інаціонально-бібліографічний центр Федеральної Республіки Німеччини. Одним зпереважаючих завдань, що стоїть перед бібліотекою, є постійне поповненнязборів, шляхом колекціонування публікацій німецькою мовою, як надрукованих вНімеччині, так і за кордоном.
Німецька націядала світові цілу плеяду видатних вчених, філософів, мислителів, державнихдіячів.
Тому, вивчаючи внесок бібліотечних діячів Німеччини в розвитокбібліотечної справи варто привернути увагу до першої жінки-бібліотекаря БониПайзер, яка довгийчас надавала в своїй бібліотеці жінкам єдину можливість пройти практичнупідготовку для професійної діяльності.
Константін Ньорренберг – засновник Руху Книгарів зробив неоціненнийвклад у розвиток народних бібліотек. Так, за його сприянням уже в кінці 1898 року булазаснована перша « Міська народна бібліотека і читальна зала Шарлоттенбург». Цестало початком заснування народних бібліотека по всій Німеччині.
Отто фон Бісмарксвого часу говорив, що Німеччина своєю могутністю і славою зобов'язана в першучергу своїй освіті. Національною особливістю освіти в Німеччині завжди буловиховання високоморальної особистості.
Вперше вНімеччині та Пруссії в 1886 році було засновано факультет «бібліотечнихсуміжних наук» у університеті Геттінгена Карлом Дціацко. А згодом низкабібліотек та навчальних закладів почали готувати кваліфікованих бібліотечнихкадрів. Освітою бібліотекарів займалися такі навчальні заклади: Інститутбібліотекознавства університету Гумбольдта, Бібліотечно-науковий інститутБерлінського університету та інші.
Були створеніокремі навчальні програми:
— Освіта стажера.
— Коротка освітареферента.
Комбінованаосвіта
1.Бібліотекознавство
2.Бібліотекознавство(денне навчання)
3.Бібліотекознавство(заочне навчання)
4.Бібліотекознавство(післядипломне навчання)
Вища освіта бібліотечного спрямування у Німеччині останнімироками суттєво змінилася на організаційному та змістовому рівні. Деякі вищінавчальні заклади (наприклад у Бонні-Райнський університет Фрідріха-Вільгельмазаснований у 1818 році) закрилися або ж об'єдналися з іншими (у Франкфурті,Штуттґарті). Франкфуртське бібліотечне училище було закрито й інтегровано допрофесійного училища Дармштадту. Інститут бібліотекознавства та інформації м.Штуттґарту об'єднався з професійним училищем медіа та друкарства і ставІнститутом засобів масової інформації.
На сьогоднішнійдень основними центрами підготовки бібліотечних кадрів являються: Гумбольдтськийуніверситет Берліна, Штуттґартський інститут ЗМІ, Гамбурзький інститут прикладнихнаук, Професійне училище Кельну пропонує спеціальність «Магістрбібліотекознавства», Професійне училище Ганновера пропонує післядипломнумагістратуру з управління знаннями й інформацією. Разом із магістерськимипрограмами у Німеччині є можливість отримати післядипломну освіту під часдержавної служби. Баварська школа бібліотечної справи у Мюнхені пропонуєдворічне навчання для адміністративних посадовців.
Окреслюючипроблеми та перспективи розвитку бібліотечної справи Німеччини варто звернутиувагу на деякі аспекти:
По-перше, наперший погляд Німеччина могла б навіть пишатися своєю мережею бібліотек. Вонадосить добре покриває всю площу країни і задовольняє весь спектр інформаційнихпотреб. На основі аналізу ситуації у Німеччині команда експертів підприємництва«Буз Ален & Хемільтон» розробила концепцію стратегії створенняАгенства розвитку бібліотек (АРБ) у якості центрального інструмента керівництваінноваційною діяльністю та забезпеченням якості розвитку бібліотек по всійфедерації. Зміст роботи за проектом складатиме донесення до політиків ідеї АРБяк необхідної інвестиції у конкурентоспроможність Німеччини, як інформаційногосуспільства, озброєного знаннями.
По-друге, натерені Німеччини створюються масштабні проекти з метою глобального доступу доінформації, електронної інформації, яка стає необхідною в бібліотечній галузіміжнародного співробітництва. Тому найбільші бібліотеки Німеччини з цією метоюпочали плідно працювати над такими глобальними проектами: проект «СпорудженняСаксонського сервера документів», проект «Александрія», проект «CONTENTUS» таінші. Нижньосаксонська державна бібліотека і університетська бібліотекаГеттінгена координує проект спорудження електронної дослідницькоїінфраструктури в Європейському співтоваристві.
Стан взаєминІнтернету і бібліотеки складає предмет особливої уваги. Інтернет дозволяєбібліотекам створювати корпоративні каталоги, забезпечувати дистанційний прийомзамовлень на книги від своїх читачів, передавати їм електронні копії документівабо частин які їх цікавлять. Створення навігаторів в Інтернеті, організація баззнань — ось нове завдання сучасних бібліотек.
Список використанихджерел:
1. Erlaß betreffend dieBefähigung zum wissenschaftlichen Bibliotheksdienst bei derKöniglichen Bibliothek zu Berlin und den KöniglichenUniversitätsbibliotheken (Указ соответствия пригодности к научнойбиблиотечной службе в Королевской библиотеке в Берлине и Королевскойуниверситетской библиотеке).- Bibl.-№ 29 .-1912. — s. 75-78
2.Артемов, Ю. Библиотеки и глобальныйпрогресс[Текст]/ Ю.Артемов // Бібліотечний форум України.-2004.-№2.
3.Вітенко, В. Європейські стратегіїрозвитку культури: бібліотеки Німеччини [Текст]/ В.Вітенко // Бібліотечнийфорум України.-2005.-№3.
4.Ворона, Ю. Публічні бібліотекиНімеччини: погляд зблизька [Текст]/ Ю.Ворона// Бібліотечна планета .- 2009.-№4(46).- с.25-28.
5. Гасієвич, Крістіан. Книга табібліотека[Текст]= BuB — Forum fur Bibliothek und Information / Переклад С. Іваненко //Бібліотечний та інформаційний форум.- 2004 .-№4 .
6. Гірсберг Д. Шляхи освітибібліотекарів [Текст]/ Переклад з нім. Міщенко К.// Бібліотечнапланета.-2008.-№3 (41).- с.29-30.
7.Гоншіор, Хана-Лора. Зібраннясхідноєвропейської літератури у фондах Баварської бібліотеки [Текст]/ Хана-ЛораГоншіор; переклад з нім. Н.Малолєтової//Бібліотечний вісник.-1996.-№4.-с.21-22.
8. Каліберда, Надія. Організаційніструктури обслуговування в Національних бібліотеках [Текст]/ Н.Каліберда//Бібліотечний вісник .- 1998.- №2.-с.13-18.
9.Калістер, Поль. Майбутнє бібліотек[Текст]/ П.Калістер; переклад з англ.мови кандидата іст. наукН.Стрішенець//Бібліотечний форум України.-2005.-№2(8).-с.46.
10. Краус-Ляйхерт У. Бібліотечнаосвіта за доби перетворень[Текст]/ Переклад з нім. Міщенко К.// Бібліотечнапланета .- 2008.- №4 (42).-с.15-17.
11.Книги длянарода: 80 лет назад скончалась первая в Германии женщина-библиотекарь[Текст]/ Лара Деммиг// Judisches Berlin = Новости еврейской общины Берлина.- 2009.- №3 (112).-с.21-22.
12.Matthias Graf vonSchmettow: Constantin Nörrenberg[Text]:[Матіас Шметов. КонстантінНьорренберг].- In: 200 Jahre Landes- und Stadtbibliothek Düsseldorf.- Düsseldorf .- 1970 ,№6.
13.Matthew Battles: Die Welt der Bücher. Eine Geschichte der Bibliothek/ Artemis & Winkler im Patmos Verlag, Düsseldorf 2007, ISBN 978-3-49169142-1.
14.Національнібібліотеки світу — Національна Бібліотека Німеччини// rad.rv.ua
15.Павленко, Раїса. Семінар у Берлініта Лейпцизький книжковий ярмарок [Текст]/ Р.Павленко// Бібліотечний вісник .-1997.-№5.-с.35.
16.Поберезська Г.Г. Причини іперспективи «Болонського процесу» в європейській вищій освіті //Людинознавчі студії. Збірник наукових праць ДДПУ. — 2003. — Випуск 8. — С.136-147;
17.Поберезська Г.Г. Тенденціїрозвитку вищої освіти у країнах Західної Європи та України / Г.Г.Поберезька — К.: Ун-тет „Україна", 2005;
18.Попова, Н. Міська бібліотекаШпандау в Берліні: досвід реконструкції [Текст]/ Н.Попова // Бібліотечнапланета .- 2004.-№1(23).- с.27-30.
19.Сердега, В. Україністика вБаварській державній бібліотеці /В.Сердега // Бібліотечна планета .- 2003.- №4(22).- с.19-20
20.Славова, М. Міжнародна бібліотекадля юнацтва в Мюнхені [Текст]/ М. Славова //Бібліотечна планета.-2004.-№3(25).-с.36-37.
21.Соціологія: Навчальний посібник \за навчальною редакцією Ш.В. Туленкова. — К.: МАУП.—1998.
22.Thomas Adametz: BonaPeiser (1864–1929). Wegbereiterin der Bücherhallenbewegung undDeutschlands erste Volksbibliothekarin. // Helga Lüdtke (Hrsg.): Leidenschaft und Bildung. ZurGeschichte der Frauenarbeit in Bibliotheken. — Berlin: Orlanda Frauenverlag GmbH ,1992.- S. 133 -141.
23.Wolfgang Thauer: DieBücherhallenbewegung. Verlag Harrassowitz (Вольфганг Тауер: Движениенародных библиотек) Висбаден: Издательство Harrassowitz, 1970.- ISBN978-3447012850
24.Wolfgang Thauer: Geschichte deröffentlichen Bücherei in Deutschland(Вольфганг Тауер: Историяобщественного книгохранилища в Германии) Висбаден: Издательство Harrassowitz, 1990.-ISBN978-3447029742
25.Zur Geschichte derbibliothekswissenschaftlichen Ausbildung in Berlin//http://www.ibi.hu-berlin.de
26.Шамо, Т.Стародавнє і сучаснебібліотек ФРН[Текст]: глобальний бібліотечний простір/ Т.Шамо//Бібліотечнапланета .- 1999.- №3.- с.24-26.
27. www.bibliotheksportal.de.
28. www.nbuv.gov.ua.
29. www.schattenblick.org
30. weblog.ib.hu-berlin.de