Доповідь натему
Мистецтвоскоморохів
Покоєвої Діани 10-А
У середньовічнихпам’ятках зустрічаються такі назви цих лицедіїв, як ігрець, гудець, свірець,сопільник, плясець, глумець, глумотворець, сміхотворець, перелесник та ін.
Уранніх письмових пам’ятках як синонім вживається слово «скоморох».Етимологію цього слова остаточно не з’ясовано. Відомо лише, що воно грецькогопоходження і колись означало «майстер сміхотворства». Цікаво також,що в грецькій мові немає слова, від якого могло б походити «скоморох»саме в такому значенні, яке побутувало у нас. Натомість поняття«скоморох» тотожне поняттю, позначеному в грецькій мові словом«мімос», тобто наслідування і наслідувач, удавання, удавам, щоозначає: особливий вид вистави в античному театрі, короткі сценки побутового йсатиричного змісту і актор — виконавець міму. Зважаючи на типовий для мімівкороткополий одяг скоморохів і їхні гостроконечні шапки, на фресках СофіїКиївської зображено саме візантійських мімів, яких було привезено до Києва, абож одягнутих на їхній зразок наших лицедіїв.
Скоморохивперше згадані в літописах Київської Русі 1068р. та зображені на фресках Софійськогособору в Києві датованих 1037 роком. Скоморохи («веселі люди») розважалинародні маси співом, дотепами, музикою, танцями, драматичними сценками,акробатикою, дресированими звірями, користуючись у виступах масками (машкари)та втягуючи у гру глядачів. Скоморохи були також при дворах князів і вельмож.Скоморохи прославляли земні радощі, протиставляючи їх аскезі, чим викликаливороже ставлення до себе церковної і світської влади. Деякі традиції Скоморохівперебрали придворні блазні, штукарі на дворах вельмож. У кінці XVІ мистецтвоСкоморохів проникло у вистави церковно-шкільного театру, а далі розвивалося в балаганах,лялькових та інших театрах.
Пропобутування в Київській Русі і в Україні XIII — першої половини XVII ст.скомороства свідчать згадки про них у билинах київського циклу, зображення нафресках Софійського собору в Києві (XI ст.), на пластинчатих браслетах з Києвата інших міст, на срібній чаші з Чернігова (XII ст.), на мініатюрахРадзивилівського літопису (XV ст.).
Скоморохиподілялись на осілих і мандрівних. Осілі виступали переважно на княжих забавах,масових ігрищах під час свят, на весіллях тощо. Мандрівні об’єднувались уватаги й переходили з місця на місце, відвідуючи далекі країни. Наприклад,великий італійський поет Лодовіко Аріосто у поемі «Шалений Орландо»(пісня XI, строфа 49), яку він писав у 1507 — 1532 рр., згадує про«русинів або литвинів», тобто про українців і білорусів, які водиливедмедів по ярмарках. А це, як відомо, було пріоритетом скоморохів. Українськіігреці були відомі під цією назвою у Польщі, в свою чергу на українські землізаходили польські йокулятори, весолки, ваґанти, куґлярі, тобто жонглери.
Комедійнісцени, іноді імпровізовані, скоморохи розігрували на майданах, посеред вулиць,на ярмарках просто неба, користуючись звичайними ширмами, за якими вонипереодягалися, накладали на обличчя маски і гримувалися.
Джереломмистецтва скоморохів була народна творчість. Вони виступали не тількивиконавцями, а й творцями усної поезії, музичного і танцювального фольклору. Нажаль, до нас не дійшли у записах зразки їхнього репертуару. Можна лишеприпустити, що рядження було основною рисою як серйозної, так особливо сміховоїчастин їхньої творчості. Основними жанрами скоморохів-лицедіїв мали бутипародії та фарси.
Народлюбив скоморохів не лише за привабливість жанру, а й за демократичний змістїхнього мистецтва. Нерідко в гострій, сатиричній формі скоморохи висміювали нетільки загальнолюдські вади, а й конкретну церковну і світську знать. Уже самийзовнішній вигляд скоморохів, їх короткополий одяг (що вважалося тоді гріхом),маски під час виступів (а православна церква боролася з«москолудством» уже з XI ст.), «бісівська» поведінкавикликали незадоволення духовної та світської влади.З часом внаслідок посиленняцерковних і світських репресій проти скоморохів на тій частині України, щоувійшла до складу Російської держави, скомороство зникає. Скоморохизосереджуються на Правобережній Україні і в Галичині. Не випадково багатотопонімів саме на цій частині українських земель пов’язано зі словом«скоморох». Це і річка з цією назвою в Києві, і села Скоморохи, СтаріСкоморохи, Скоморошки, Скомороше та інші в Черкаській, Житомирській,Вінницькій, Тернопільській, Івано-Франківській та Львівській областях. У 60 —70-х рр. XX ст. було ліквідовано хутори з такими назвами в цих же та Волинськійі Хмельницькій областях.
Традиціїсинкретичного мистецтва скоморохів зберігалися в народній культурі України допершої половини XX ст.