Реферат
на тему:
«Людинав світі технологічної культури»
Вступ
Культура– це характеристика людського суспільства, його людей, його історії. Природа яктака, людини природа без, лежить поза культурою і її не знає. За зовнішнімрізноманіттям визначень культури все ж виявляються дві смислові домінанти. Увузькому сенсі під культурою розуміється сукупність створених людиною в ходіісторії матеріальних і духовних цінностей, перш за все його досягнень у галузімистецтва, науки і освіти. Звідси виводяться і основні форми культури – матеріальна,духовна і художня культура. У широкому розумінні культура – це форма і спосібіснування людини, штучне середовище, створене людиною.
Технологічнакультура – це філософія нового бачення світу. І формування технологічноїкультури людини в навчальному процесі має бути пов'язане з проблемоювідповідальності людини за свої дії в технологічних ситуаціях та відносинах,коли багато що залежить від його культури: моральності, розумності тавідповідальності. Виховання технологічної культури у підростаючих поколіньозначає прилучення молоді до всіх благ людської культури, включаючи науку,техніку, загальну культуру, соціальні і загальнолюдські цінності, інакшекажучи, орієнтоване на людину нової епохи.
Насучасному етапі розвитку суспільства технологічна освіта звертається донародних традицій виховання підростаючого покоління. Через традиції і звичаїпередається історична спадщина народу, розуміння самобутності культури кожноїнаціональності. Актуальність проблеми визначається необхідністю посилитинавчальний і виховний ефект при навчанні на уроках технології з урахуваннямрегіонального компоненту, тобто використовувати народні традиції, а такожкраєзнавчі матеріали.
Процесвідродження та становлення національного культурно-історичної спадщини різнихетносів в Росії значно активізувався, спостерігається тенденція підвищенняінтересу до народних традицій з її багатим багатовіковим досвідом виховання.Вважаємо, що одним з найважливіших засобів формування технологічної культурипідростаючого покоління є вивчення традицій народів, що проживають в регіоні.Воно сприяє розвитку творчих можливостей дітей, формування художнього смаку,моральних ідеалів, передачу багатющого художнього досвіду народу, виробленогостоліттями. З обґрунтованої нами актуальності дослідження логічно випливаєпроблема дослідження, яка полягає в особливостях впливу національно-регіональногокомпонента на формування культури технологічної.
1. Технологічне трактування культури
Технологічнакультура – ступінь досконалості технологічного.
Уживій природі дії біологічних особин є інстинктивними, тобто зумовленізакладеними в них і передаються біологічним шляхом у спадок програмами. Правда,у вищих тварин є й щодо розвинені індивідуальні форми поведінки, які є результатоміндивідуального навчання і досвіду, але вони не прогресують, не накопичуються зпокоління в покоління. На відміну від цього людська діяльність носитьнадбіологічний характер. Люди керуються у своїх діях позабіологічно виробленимиі соціально закріпленими засобами і механізмами діяльності, які й утворюютькультуру. З цієї точки зору культура являє своєрідну «технологію людськоїдіяльності». Як же виникли ці механізми?
Трудовадіяльність за допомогою штучних знарядь з необхідністю зажадала не тількиоб'єднання зусиль людей і встановлення між ними впорядкованої системи відносин,а й накопичення досвіду виготовлення і використання знарядь праці. Досвід,набутий одним поколінням, тепер вже не міг залишатися лише індивідуальним ізникати замість з ним. Виникла потреба у формуванні принципово нового механізмууспадкування, носієм якого стало спільнота індивідів. З іншого боку, самасистема відносин у первісному колективі, способи його ставлення до природиосмислювалися і закріплювалися за допомогою різних встановлення, заборон,приписів і т.д. Все це в сукупності і формувало первісну культуру. Тому можнасказати, що і суспільні відносини, і культура не тільки виникли з одногоджерела – матеріально-практичного відношення до природи, але й стали необхідноюформою діяльності людей.
Надбіологічнийхарактер культури – її найважливіша особливість. У строгому сенсі слова цейпідхід до культури є структурно-функціональним. Він може бути вельми кориснимдля різних конкретних наук, які вивчають культуру (наприклад, соціології,етнографії). І нестача «технологічного» розуміння культури не в акцентуваннізначення механізмів людської діяльності, а в тому, що таке розуміннявідволікається від суб'єктивно-особистісної сторони культури, яка дляфілософської інтерпретації останньої має фундаментальне значення. Те, що цяістотна характеристика досить, стає особливо ясним при розгляді співвідношеннякультури і цивілізації.
2. Види культури
2.1 Технологічна культура
Сьогодніпоняття культури охоплює всі сторони діяльності людини і суспільства. Томурозрізняють політичну, економічну, правову, моральну, екологічну, художню,професійну та інші види культури. Фундаментальним компонентом загальноїкультури є технологічна культура.
Підтехнологічною культурою можна розуміти рівень розвитку перетворювальноїдіяльності людини, виражений у сукупності досягнутих технологій матеріального ідуховного виробництва і що дозволяє йому ефективно брати участь у сучаснихтехнологічних процесах на основі гармонійної взаємодії з природою, суспільствомі технологічним середовищем.
Технологічнакультура, будучи одним з типів універсальної культури, впливає на всі сторонижиття людини і суспільства. Вона формує технологічне світогляд, в основі якоголежить система технологічних поглядів на природу, суспільство і людину.Складовою частиною її є технологічне мислення, пов'язане з узагальненимвідображенням індивідом науково-технологічного середовища та розумовоїздатністю до перетворювальної діяльності.
Складовоючастиною технологічної культури є також технологічна естетика, яка виражаєтьсяв дизайнерських знаннях, уміннях і здібностях здійснювати перетворювальнудіяльність за законами краси.
Технологічнакультура справляє свій вплив на завдання і зміст освіти підростаючогопокоління. У системі загальної освіти здійснюється і технологічна підготовкаучнів, метою якої є формування технологічної культури та готовності доперетворювальної діяльності з використанням наукових знань.
2.2 Людське суспільство
Прояврізних людських якостей, здатних перетворювати навколишнє середовище іпокращувати навколишній світ, – це і є те безліч культур, які втілилися впонятті «технологічна культура». З позиції сучасних понять про розвитоклюдського суспільства, в полі зору якого раціональні здібності людини, йоготворчий підхід до всього, що його оточує, його творче самовираження, поняття «технологічнакультура» уособлює новий шар культури, який вказує на високий рівень здібностейі наукових знань у здійсненні людиною будь-якого технологічного процесу абопроекту як у соціальній, так і у виробничій сферах діяльності.
3. Система технологічної освіти у вихованні технологічної культурив навчальному процесі
Однієюз найважливіших цілей системи технологічної освіти у вихованні технологічноїкультури в навчальному процесі є виховання потреби в оволодінні ними системоюнаукових знань. На основі наукового знання народжуються нові технології, щоведуть до достатку і процвітання суспільства. У свою чергу, стандартософія,спільно зі стандартизацією повинні забезпечити створення і впровадження впрактику ефективних інструментів впливу на виробництва, на процесиресурсокористування та ресурсозбереження, на вдосконалення соціумів і на захистсфер існування від всевладдя техніки.
Безперервністьосвіти, як явище технологізації суспільства і поширення наукових знань, сталипровідним чинником розвитку, розширили сферу застосування технології.
Опануватитехнологічною культурою в умовах технологічної освіти означає оволодітифункціональними методами і способами засвоєння технологічних знань, необхідниху всякій діяльності, алгоритмом перетворювальної діяльності. Будучиінтегративної основою технологічної освіти, він включає в себе два основнихкомпоненти – процес проектування і процес виготовлення.
Вихованнятехнологічної культури людини в навчальному процесі пов'язане і з етичноюпроблемою відповідальності людини за свої дії в технологічних ситуаціях тавідносинах, коли багато що залежить від його моральності, розумності тавідповідальності. Технологічна культура – це ще й етика, це нова філософія,філософія нового бачення світу. Стандартософія може стати об'єднуючою іцентралізуючою зусилля наукою про оптимальні взаємодіях різних аспектівтехнічної цивілізації між собою і з навколишнім середовищем і сприятимевстановленню можливих і необхідних обмежень на технічний розвиток цивілізаціїміж собою і з навколишнім середовищем з встановленням можливих і необхіднихобмежень на технічний розвиток цивілізації у взаємозв'язку з атмо-, гео-, біо- іноосфера. У свою чергу, стандарт стане документом, систематизуючим знання продійсність, так як гігантські зміни, події з нашою планетою, з часів кам'яногостоліття стосуються особливо екології, а в останні десятиліття і біології.Наслідки технологічної діяльності людини на планеті (наприклад, парниковий ефект,природні катаклізми, забруднення водойм, внаслідок розливу нафти і ін)Вимагають як встановлення суворих правил, так зважених, розумних дій людини.
4. Людина у світі технологічної культури
культуравиховання технологічний суспільство
Длябільшості людей щоденна одноманітна діяльність, спрямована на добування «хлібанасущного» – це важка, неприємна частина життя, що руйнує розум і особистість.Там, де методи, що допускають практичне засвоєння і вхідні в саму сутністьтехнічної діяльності, в рутину, це засвоєння сприяє вже не збагачення життя(засобами гарантування попередніх ступенів дій), об'єднанню її. Праця безвитрат духовних сил, стає самозадовольняючою – відзначає До Ясперс.
Рутиннупрацю неминуче знижує можливості, і чим нижче рівень суб'єктивності, тимнезворотньо змінює особистість, яка стає гвинтиком технократії. Люди покірнісвоїй долі, не здатні бути суб'єктами власного життя, регресують більш явно.
Усфері ринку праці вони займають нижчий ступінь, їх доля – не вимагаєспеціальної освіти монотонна праця.
Високоавтоматизованийпрацю, що зводиться до однотипного натискання кнопок або важелів, що триваєроками, знижує здатності інтелекту. Праця стає все більш млявою, що зауваживсвого часу Гегель, індивіда, а здібності – все обмеженими більше.
Іншоюнегативною стороною збільшує спеціалізацію праці в технократизованомусуспільстві стає відчуження як тотальне явище, що поширюються на всі проявособистості. Відчуження виникає, коли суб'єктом праці стає ціле надіндивідне.Це ціле створює специфічного та доцільного для нього індивіда, необхідного длявирішення завдань надмета і й відповідний спектр світоглядів і сукупностііндивідів. Людина заперечує як мікрокосм, він оновлює і реалізує як частинацілого.
Відчуженняполягає не тільки в тому, що працює не бачить продукту цілком, але і в тому, щолюдина з ринковою домінант морально відчужений від виготовляється ним продукту.
Цінністьпродукту визначається не тільки уявленнями про реальну користь чи шкоду,скільки ринковим попитом. Це, перш за все, стосується представників вищихешелонів виробництва – великих вкладників, керуючих і тому подібне.Технократичне суспільство відчужує людину від культурних вершин, досягнутих напопередніх стадіях його розвитку.
Найстрашнішевідчуження, поширене в технічному суспільстві західного типу відчуження людинивід самого себе, перетворення себе в функцію.
Особистістьсучасної людини піддається випробуванню «поганою нескінченністю технічногопрогресу», що ставить перед ним неправдиві смисли. Мається на увазі «дурнанескінченність як термін, що передбачає нескінченну і монотонну повторюваністьодних і тих же властивостей, проявів, законів.
Соціальнаінженерія називає безліч ролей у технологію їх виконання при майже повномузабутті; розпорошення людини на виробничі та соціальні функції загрожує повнимзнищенням його суб'єктивності.
Філософивідзначають, що сучасна людина втратила здатність знаходити в собі наявністьвнутрішнього ядра, що полегшує можливість управління його поведінкою івтручання в систему його цінностей, нав'язування йому чужих функцій.
Перетвореннялюдини в функцію, навіть якщо йому вдається при цьому стати експертом в своїйобласті, не означає прилучення його до істиною мудрості. Суспільство не може зповним правом претендувати на роль мудреця, їм може бути лише конкретнаособистість.
Такимчином, є невід'ємною частиною технічного прогресу спеціалізація проводить дотаких руйнівним суб'єктивність феноменам, як монотонний, одноманітний працю ітотальне відчуження від продукту, від моральності, від своєї особи і, вкінцевому рахунку, від онтології.
Щеодин аспект проблеми особистості в суспільстві технократії пов'язаний зперенесенням логіки технологічного прогресу в інтер – і інтрапсихічну сферу.Раціоналістичне буття народжує розсудливу свідомість, тобто, зовнішня логікатехноструктури стає власною внутрішньої логікою особистості. З цього випливає,що людина (об'єкт) не тільки зовні, але і внутрішньо стає частиноютехнологічного прогресу.
Творчообдарована людина може піддатися технократичному буму, але це має змінити йоговнутрішній світ щодо непомітно і м'яко. «Але буває, що пристрасть до технічнихпристосувань замінює (витісняє) справжній інтерес до життя і позбавляє людинувід усього того великого набору здібностей і функцій, якими він наділений віднародження», – відзначає Е. Фромм.
КазкарАндерсен вважав, що механізми не здатні підняти людину і втішити його на важкухвилину. Навпаки, у багатьох його казках поетично оспівується краса живихістот. Людина, що віддає перевагу майстерно роблені речі живому, надходитьбезглуздо і обов'язково покараний своєю долею. В описі Андерсена він постаєіноді зовні дуже благополучним, але убогим у своїй внутрішній обмеженості.Напевно, не варто змішувати людей емоційно спрощених, для яких техніка – дійсновідхід від реального живого світу, і людей технічно орієнтованих, з активноюрозумової домінантою, яка проявляється як раціональна моральність, хоча і ті йінші однаково воліють живому штучне, одухотворене – реальність, зроблену рукамилюдини.
Божевільнезахоплення технічними прийомами призводить до посиленого росту популярностівсіляких, «обдаровує людину рецептом щастя: (. Наприклад, книга Дейла Карнегі,яка навчає практично мистецтву лицемірства і т.д.) це навчальні посібники, і затехнікою людських відносин.
Природно,самі по собі пропоновані «рецепти» не приховують особливого зла. Можливо, щовони приносять навіть користь: вони як би узагальнюють досвід з даних проблем ідають людині початкові орієнтири у складних життєвих ситуаціях.
Алесправжня їх шкода в тому, що люди, які не мають стійких життєвих орієнтирів,легко піддаються навіюванню, сприймають їх як аксіому, за що рано чи пізножиття, яка незрівнянно багатшими, жорстоко мстить. У подібних випадках світперетворюється на сукупність артефактів: людина весь стає частиною гігантськогомеханізму, який знаходиться, здається в його підпорядкуванні, на якому він утой же час сам підпорядкований.
Вільнийчас, погляд на перший. – Феномен. Протистоїть витратам цивілізації:спеціалізації, монотонного праці, відчуженню. Однак більш глибокий аналізпоказує, що вільний час діє в тому ж напрямку зміни рівня і спрямованостісуб'єктивності.
Збільшеннявільного часу багато дослідників пов'язують з технічною революцією і приписуютьйому роль провідної детермінанти людської свідомості.
Алеіндивід, який не може самоорганізовуватися, з низьким рівнем суб'єктивності,сприймає вільний час як зворотний бік самотності. Відірваний від технобуття абопокірно приймає розваги, здатні розвіяти нудьгу, але не підняти.
Сумно,але факт: у людини нерідко немає навіть явного критерію оцінки процесу свогожиття.
Свобода.Обумовлена деяким надлишком життєвих сил і часу. Дарована технократизацією,стає «страшним даром» цивілізації для слабких душ.
Чимслабкіше душа, тим страшніше не тільки в духовному, а й у фізичному плані стаєдля неї не свобода.
Вільнийчас зовсім не обов'язково є джерелом руйнації особистості. Воно може бутиблагом, нагородою за титанічне зусилля предків, джерелом всебічного розвиткулюдини.
Парадокс,але вільний час для людини масової культури – феномен, що руйнує йогосуб'єктивність. Однак справжнього суб'єкта воно неоціненний дар. Розширюєможливості самовдосконалення.
Іцей закон розповсюджується не тільки на феномен вільного часу будь-який проявтехноцивілізації може служити не розумовому прогресу, а розкриття творчихможливостей. Не руйнації особистості, її а піднесення.
Якщосуб'єкт не боїться втілювати в життя свою індивідуальність. То він ризикуєнаштовхнутися на соціальне відчуження і на відсутність матеріальної підтримки.Мало того, що оточують людину технічні кошти самим своїм існуванням людинипримушують його до певного погляду на світ, раціоналізм, активно прищеплюєтьсядітям, виховується в них.
Наївність,що дарує безпосереднє сприйняття світу, романтизм здатність до віри, властивіюній пані, – все це витісняється, стає анахронізмом у масштабних цілих культур.
Технократичнаі раціональна конструкція не дають прорватися інших можливостей.
Свободав тому, що людина вибирає з раціональних схем найбільше підходить йому івідповідає його моральним засадам, але біда в тому, що він не може вирватися зарамки цих схем.
Такимчином, технократичне втілення раціоналізму, несе в собі небезпеку не тільки длятих, хто позбавлений внутрішніх імпульсів активності, але також і дляіндивідів, які претендують на суб'єктивність.
Технічнийрозвиток суспільства – шлях тернистий пов'язаний з безліччю складних проблем.Спеціалізація і досконалі технології неминуче пов'язані з монотонним. Дурманнимпрацею для багатьох людей.
Технічноорганізоване життя створює багаторівневе відчуження від предмета виробництва,від суспільства і від самого себе.
Щоз'явилося вільний час може стати родючим ґрунтом для адаптивної поведінки.Людина повинна бачити і розуміти небезпеки технічного розвитку суспільства. Алевін не повинен ставитися до них як до нікому року.
Дійснийсуб'єкт буття вільний від руйнівного впливу в будь-який, навіть найбільшнеблагополучною для нього ситуації.
Соціокультурніфактори пов'язані з прогресом техніки можуть діяти на людину як деструктивно, необоротноруйнуючи його суб'єктивність. Так і конструктивно, служачи засобом піднесенняособистості.
Висновок
Культура– це невід'ємна частина людського життя. Культура організовує людське життя. Ужитті людей культура значною мірою здійснює ту ж функцію, яку в житті тваринвиконує генетично запрограмована поведінка.
Вданий час технологічний етап розвитку суспільства покликаний встановитипріоритет способу над результатом діяльності. Тому суспільству необхіднокомплексно підходити до вибору способів (включаючи матеріальні таінтелектуальні засоби) своєї діяльності з маси альтернативних варіантів і дооцінки її результатів. Основною ж метою діяльності людей стає те, щобтехнологічні можливості обслуговували людини, тобто зміна соціальної,економічної та культурного життя нашого суспільства таким чином, щоб воностимулювало розвиток людини.
Технологічнийаспект культури займає в ній значне місце. Залежно від типів об'єктів, настворення яких вони спрямовані, технології поділяються, по-перше, на що продукуютьі транслюють символи, по-друге, на творять фізичні об'єкти, і, по-третє, наорганізуючі системи соціальної взаємодії.
Уході вдосконалення способів діяльності йде становлення, функціонування ірозвиток людської особистості. Причому, особистість одночасно виступає,по-перше, об'єктом культурного впливу, тобто засвоює культуру в процесі своєїдіяльності, по-друге, суб'єктом культурної творчості, так як в тій чи іншійформі включена в процес творення культури, і, по-третє, особистість є носієм івиразником культурних цінностей, оскільки її життєдіяльність розгортається впевній культурному середовищі.
Матеріальніі духовні результати соціокультурної діяльності виступають не тільки як певнідосягнення (цінності), але і як негативні наслідки цієї діяльності (екологічнікатастрофи, геноцид, військові лиха тощо). Історія культури – це історія нетільки придбань, але і втрат. У культурі представлені як прогресивні, так іреакційні явища. Більш того, підстави оцінки з часом змінюються, а саміцінності девальвуються.
Результатилюдської діяльності проявляються як у спеціалізованих галузях культури, деакумулюються, накопичуються конкретні цінності, так і на рівні повсякденногокультури, культури повсякденності. Можна сказати, що буття культуриреалізується як би в двох планах: високому, спеціальному, елітарному, ібуденному, повсякденному, масовому. Культура людства проявляє себе в єдності тарізноманітті. Різниця коли-небудь існували й існують сьогодні культуробумовлені, зокрема, просторово-часовими характеристиками, які породжуютьрізноманітність життєвих форм окремих народів.
Список літератури
1. Гуревич П.С.Культурологія: Навч. посібник. – М., 1996. – 287 с.
2. Галенко С.П.Концептуальні основи політики освіти в Росії / / Культура. – Цивілізація. –Освіта. – Твер, 1996. – 81 с.
3. Добриніна В. І.Актуальні проблеми культури XX століття, М., Знання, 1993 р.
4. Драч Г.В.Культурологія. Ростов-на-Дону, 1996. – 325 с.
5. Кнабе Г.С. Введенняв загальну теорію культури. – М, 1994.
6. Кохановський. – Філософія:підручник для вищих навчальних закладів / Ростов на Дону: «Фенікс», 1998.
7. Навчальний курс зкультурології. – Ростов-на-Дону, 1996
8. Фромм Е.Анатомія людської деструктивності. М., 1994
9. Ясперс К. Сенс іпризначення історії М., 1991