/>Вступ
/>Франція – справжнійзаповідник пам'яток історії і культури різних епох і цивілізацій. Тутзбереглися печерні житла стародавніх людей епохи палеоліту, дороги, віадуки,тріумфальні арки та арени (Нім, Авіньон, Арль і Оранж), які представляють галло– римську архітектуру I століття нашої ери, численні пам'ятки романськоїархітектури (монастирі в Сіто і Клюні, церква в Мон-Сен-Мішель і т.д.).
/>Батьківщиною готичногостилю, який розвинувся з романського, став регіон Іль-де-Франс. Готикапредставлена такими відомими спорудами, як каплиця Сен-Шапель і собор Нотр-Даму Парижі, собори в Шартре, Орлеані, Ле-Мані, а також у Страсбурзі. Відродження,яке прийшло з Італії в XVI ст. залишило після себе такі шедеври архітектури, якчисленні замки Луари, палаци Фонтенбло і Версаль.
/>У Франції можна побачититакі шедеври Наполеонівської епохи (неокласицизм), як Тріумфальна арка,Вандомська колона і церква Мадлен у Парижі, прекрасні споруди еклектичного XIXст. – театр «Гранд Опера», міська ратуша Отель-де-Віль і Великий палац,знаменита Ейфелева вежа. ХХ ст. доповнило архітектуру французьких містрізноманітними будівлями в стилі модерн і такими сучасними спорудами, як Центрім. Помпіду, Луврська піраміда і комплекс будівель у паризькому районі Дефанс.
/>Культурне життя країнипредставлене численними театрами і музеями, серед яких всесвітньо відомі Лувр імузей Д'Орсе в Парижі, а також різноманітними музичними, театральними ікінофестивалями (в тому числі Каннський). В останні роки своєрідною Меккою длятуристів з усього світу став Євродіснейленд.
/>Найбільшу популярність усвіті здобули французьке образотворче мистецтво, література і різноманітнамузична культура.
/>Актуальність теми дослідження.Розуміння значення інтелектуального впливу Франції для духовного розвиткуєвропейських народів кінця ХVІІІ – першої половини ХІХ ст. передбачаєдослідження основних напрямів і форм французько-української культурноївзаємодії, що стала важливим чинником становлення національної культури вумовах наступу російського самодержавства на права українства. Всебічне таоб’єктивне вивчення історії науки, освіти, мистецтва Франції неможливе безурахування інтелектуальних взаємовідносин між нашими народами. Конкретно-історичнийаналіз трансформації духовних надбань одного європейського народу на ґрунтіісторико-культурних традицій іншого дає можливість глибше осягнути сутністькультурного спадку Європи.
Мета роботи – розкритиособливості національних звичаїв Франції, її культуру та традиції.
/>Задачі роботи:
/>– проаналізуватирозвиток французької культури;
/>– дослідити національнітрадиції Франції;
/>– оглянути особливостіфранцузької нації та її звичаї.
/>Об’єкт роботи – французькакультура.
/>Предмет роботи – розвиток звичаїв і традицій Франції на протязі історії їїкультури.
Методологічноюосновою є принципи об’єктивності та історизму. Для реалізації цих універсальнихпринципів наукового пізнання було використано методи:історико-генетичний, історико-порівняльний, історико-типологічний,історико-системний.
Практичнезначення роботи пов’язане з можливістю використання її результатів припідготовці узагальнюючих праць з всесвітньої та вітчизняної історії.
/>1. Розвитокфранцузької культури/>1.1 Література
/>На території сучасноїФранції існувало кілька литератур, які нерідко перебували у взаємному контакті.Найбільш рання – література кельтів (галлів), пісні та оповіді яких незбереглися; її відгалуженням стала бретонська література. На Півдні з Х ст.розвивається провансальська література. Каталонська література (в Руссільоні)не виходила за регіональні рамки. Аж до ХVІІІ ст. у Франції існувало багатолітератури латинською мовою.
/>Середньовічний фольклоррозвивається з ІХ ст. – трудові, весільні та інші пісні, оповіді, легенди,казки, які збереглися в пізніх обробках і записах. Перші писемні пам'яткифранцузької літератури належать до 2-ї половини ІХ ст. – твори на релігійнітеми, створені в руслі латинської традиції. [7, с. 180–189]
/>У Х-ХІ ст. увійськово-дружинному середовищі виникли перші епічні поеми – жести, щостворювалися жонглерами, які були знайомі як з латинською традицією, так і зфольклором. Жести присвячені подіям національної історії VІІІ-Х ст. ст. (війниКарла Великого і його нащадків з «невірними», феодальні міжусобиці і т.д.),переусвідомлені в дусі свого часу. Жести, що оспівують військові подвиги одногогероя, невдовзі оформлюються в цикли. З ім'ям Карла Великого і йогосподвижників пов'язана «Пісня про Роланда».
/>ХІV-ХV ст. ст. – перехіднийперіод для літератури Франції. Поезія, розвиваючи прийоми куртуазної лірики,вдається до формальних пошуків. Однак Гільом де Машо (близько 1300 – 77), ЕсташДешан (приблизно 1346–1407), Крістіна Пізанська (1363–1431), Ален Шартьє (1385 –близько 1434), Карл Орлеанський (1394–1465) не тільки зробили довершеними старіпоетичні теми (любов до недоступної пані і т. п.), але й передали духепохи: національну трагедію Столітньої війни 1337–1453, крах феодальногосвітогляду, пошуки сенсу життя поза релігійною доктриною.
/>У кінці ХV ст. Франціявступає в період Ренесансу. Посилюються контакти з Італією, розвиваєтьсякнигодрукування, зростає інтерес до античності і гуманітарних наук; пануваннярелігійної ідеології похитнулося.
/>На початку ХVІ ст.французькі гуманісти Ж. Лефевр д'Етапль (1450–1536), Г. Бюде (1467–1540)та інші ставлять гострі філософські, соціальні, політичні питання, ведучиборотьбу з схоластикою і релігійною ортодоксією.
/>Реформу французької поезії ідрами здійснили в середині ХVІ ст. поети «Плеяди» П. де Ронсар (1524–85), Ж. ДюБелле (1522–60), Р. Белло (1528–77), Е. Жодель (1532–73) та інші. [7, с. 180–189]
/>На початку ХVІІ ст.французька література переживає складний процес розвитку і перетворенняреалістичних, класицистських барокових тенденцій, що намітилися в ХVІ ст.
/>Реалістичні тенденції влітературі багато в чому базувалися на реалістичному та епікурейському вченніП. Гассенді (1592–1655). З його філософією пов'язана діяльність т. з.лібертинів («вільнодумців») Т. де Віо (1590–1626), М.А. Сент-Амана (1594–1661)і С. Сірано де Бержерака (1619–55), до яких приєднався також Ш. Сорель.
/>Розробка естетики класицизмузаглиблюється в теоретичних виступах Ж. Шаплена (1595–1674), К. Вожла(1585–1650), Г. де Бальзака (1597–1654), Ф. д'Обіньяка (1604–76), якісформулювали вчення про «триєдність», про жанрову і стильову структурулітератури.
/>Основоположник інайвидатніший представник класицистської комедії – Мольєр (1622–73). З позиційнародного здорового глузду він викрив і висміяв негативні сторони сучасногойому суспільства.
/>В середині і 2-й половиніХVІІ ст. класицизм, проникши в епістолярну прозу (М. де Севіньє), мемуаристику(кардинал Рец, Ларошфуко), церковне красномовство (Ж.Б. Боссюе),залишається провідним напрямком. Але поряд існують і побутові романи П. Скаррона(1610–60), А. Фюретьєра (1619–88), які іноді пов'язують з тенденціями барокко.
/>Вже в кінці ХVІІ ст. уфранцузькій культурі наростають просвітницькі тенденції («Історія оракулів»Б. Фонтенеля), але епігонський класицизм 1-ї третини ХVІІІ ст.(драматургія П.Ж. Кребійона-батька, 1674–1762) стримує розвиток просвіти.Виникає література рококо, пронизана гедонізмом і скептицизмом, показноювільнодумністю. [7, с. 180–189]
/>У 1-й половині ХVІІІ ст.провідну роль у літературі відіграє Вольтер (1694–1778) – найбільшийпоет-сатирик (епіграми, поема «Орлеанська діва», 1755), драматург, якийпоставив класицистські норми на службу просвітницьким ідеалам («Магомет», 1742та інші), чудовий прозаїк (повісті «Задіг», 1748, «Кандід», 1759), філософ,історик, публіцист.
/>У передреволюційні роки уфранцузькій літературі поруч з сентименталізмом виникає передромантизм (Ж. Казот,1719–92); у Е. Парні (1753–1814) елегійні мотиви, які віщують романтизм,поєднуються з загостреною антирелігійністю та прийомами рококо.
/>З початку ХІХ ст. домінуючимнапрямком у французькій літературі стає романтизм. Феодальну реакцію нареволюційні події відобразив з позицій захисту християнської релігіїконсервативний романтизм, який заперечував «вільнодумність». [7, с. 180–189]
/>Революційний підйом 30–40-хрр. сприяв інтенсивному розвитку прогресивного романтизму, створив передумовидля реалістичного осмислення сучасних суспільних відносин. Французькийкритичний реалізм з початку свого виникнення поєднував гостроту постановкикорінних соціальних проблем, широту історичного обхвату з живописнимзображенням конкретних життєвих явищ. Риси реалізму виявляються в памфлетах П.Л.Кур'є (1772–1825), в сатиричних віршах і піснях П.Ж. Беранже (1780–1857), Е. Моро(1810–38), О. Барб'є (1805–82). Найкраще він виражений у романах Стендаля (1783–1842)і О. де Бальзака (1799–1850).
/>В умовах технічного інаукового прогресу 60–70-х рр. розвивається пригодницька, науково-фантастичналітература – романи Ж. Верна (1828–1905). Збільшується інтерес і догуманітарної культури (історія мистецтв, релігій та інші): «Історія походженняхристиянства» (т. 1–8, 1863–83; Ж.Е. Ренан, 1823–92).
/>У поезії кінця ХІХ ст.найбільш впливовим напрямком був символізм – С. Малларме (1842–98; еклога «Післяполуденнийсон фавна»), П. Верлен (1844–96), Рембо (вірш «П'яний корабель», сонет «Голосні»),П. Фор (1872–1960). У руслі натуралізму розвивалася творчість П. Алексіса(1847–1901), О. Мірбо (1850–1917). [4,с. 205–207]
/>1-а світова війна 1914–18 р.р.і Велика Жовтнева соціалістична революція в Росії знаменують новий етап урозвитку французької літератури. Романи «Вогонь» (1916) і «Ясність» (1919) А. Барбюса(1873–1935) – родоначальника соціалістичного реалізму у французькій літературі –відобразили зростання революційної свідомості французького народу. Барбюс у 1919 р.створив міжнародну організацію письменників «Кларте» для захисту РадянськоїРосії, боротьби за мир.
/>Зміцнення позицій критичногореалізму яскраво виявилося в творчості Р. Мартен дю Гара (1881–1958), Ф.Моріака (1885–1970) і Дюамеля.
/>В дусі критичного реалізмурозвивалася в 20–30-і рр. творчість Вільдрака (п'єси «Пароплав «Тінеситі»»,1919. та інш.), Р. Доржелеса (1886–1973; роман «Дерев'яні хрести», 1919), А. Моруа(1885–1967; «Перші розповіді», 1935), М. Арлана (р. 1899; збірка новел «Найкращідні нашого життя», 1937), Ж. Бернаноса (1888–1948; роман «Щоденниксільського священика», 1936), Л.Гійу (р. 1899; роман «Чорна кров», 1935), А. Арну(1884–1973) та М. Еме (1902–67).
У роки 2-ї світової війни 1939–45 р.р. народжується літератураантифашистського Опору. Висока ідейність і громадянськість обумовилимасштабність і художню значущість патріотичної поезії Опору: «Відкрита книга II»(1942) та «Поезія і правда 1942» (1942) Елюара, збірки Арагона «Ніж у серце» (1941),«Французька зоря» (1945), цикл трагічних віршів «Бойня» Е.Гільвіка (р. 1907),вірші Мадлен Ріффо (р. 1923; збірка «Стислий кулак», 1945)./> 1.2 Музика
/>Джерела розвитку французькоїнародної пісні, яка є основою музичної культури країни, беруть початок віддревнього фольклору кельтських, галльських і франкських племен, які населялитериторію сучасної Франції. Образотворчі і літературні матеріали, щозбереглися, свідчать про важливу роль музики і танцю в суспільному житті,сімейному побуті, релігійних обрядах.
/>Для французької народноїпісні характерні витонченість і гнучкість мелодії, тісний зв'язок слова імузики, чіткість побудови. Типовий ритм 6/8 (у танцювальних піснях – 2/4),переважаючі лади – мажор і натуральний мінор. Часто в приспівах зустрічаєтьсяповторення звукосполучень неважливого змісту. Серед жанрів старовинних народнихпісень – компленти (пісні-скарги), танцювальні, застільні, пастушачі(пастурели), любовні, весільні, професійні пісні. [4, с. 205–207]
/>З початку ІV ст.християнська церква все частіше використовувала в богослужінні народно-пісеннінаспіви, пристосовуючи їх до латинських текстів. У VІІІ ст. ранні галліканськіформи християнської літургії витісняються григоріанським хоралом. Музика булапокликана посилювати містичний вплив латинських текстів. З часом, зберігаючиелементи григоріанського кодексу, церковна музика зазнає значних змін(вводиться французька мова).
/>Нарівні з культовою набулапоширення світська музика, яка звучала при дворі франкських королів, у замкахфеодалів.
/>В ХІ-ХІІІ ст. ст.розвивається музично-поетичне мистецтво мандруючих співаків – трубадурів(Гільом IX – герцог Аквітанський, Бернарт де Вентадорн, Бертран де Борн, Дж. Рюдель,Г. Рікьєр).
/>Розвиток економіки ікультури міст (Тулуза, Монпельє, Лімож, Аррас та інших) сприяв виходупоетів-співаків з міських станів, які внесли свої особливості в тематику іжанри мистецтва трубадурів і труверів. Розвиток міської культури сприяв розквітубагатоголосся, ранні зразки якого відносяться до ІХ-ХІV ст. ст. Вже в ІХ ст.церковні музиканти почали з'єднувати в одночасному звучанні дві мелодії(діафонія, або паралельний органум).
/>Одну з перших французькихопер створив композитор Р. Камбер, який написав разом з поетом П. Перреномоперу «Пастораль» (1659). У 1669 р. вони отримали патент на організаціюпостійного оперного театру, який відкрився у 1671 р. (оперою «Помона») підназвою «Королівська академія музики».
/>З початку ХVІІІ ст. великогорозмаху набуло мистецтво клавесиністів, передусім Ф. Куперена, якийзатвердив витончений і виразний стиль клавесинної музики, а також Ж.Ф. Дандріє,Ж.Ф. Рамо. В середині ХVІІІ ст. з'явилася також симфонія (Ф.Ж. Госсек).Однак провідним жанром французької музики ХVІІІ ст. залишалася опера. [4, с. 205–207]
/>Велика французька революціявнесла нову течію в музичне життя. Стали відомими талановиті композитори –Е. Мегюль, Госсек, Л. Керубіні, Ж.Ф. Лесюєр. Нова соціальна функціямузики, породжена революційною обстановкою, привела до створення масовихжанрів, у тому числі маршів і пісень, композицій для кількох хорів таоркестрів. Створювалися патріотичні пісні. У 1792 р. К.Ж. Руже деЛілем була написана «Марсельєза», яка згодом стала державним гімном Франції.
/>Яскравим вираженнямфранцузького музичного романтизму 1-ї половини ХІХ ст. стала творчістьнайбільшого композитора, диригента і критика Г. Берліоза, автора романтичногопрограмного симфонізму («Фантастична симфонія», 1830).
/>В середині ХІХ ст.спостерігається поступове нівелювання жанрів комічної і великої опери. Традиціїкомічної опери продовжила оперета – типове породження Другої імперії (періодзахоплення кафе-концертами, театральним ревю, мистецтвом шансоньє, канканом). Утой же час французьку оперету відрізняла яскраво виражена сатиричнаспрямованість і злободенність.
/>На зламі ХХ ст. уфранцузькій музиці зароджується імпресіонізм. Основоположником і найяскравішимпредставником цієї нової течії був К. Дебюссі, новаторська творчість якого(оркестрові твори «Ноктюрни», 1897–99; «Прелюдія до «Післяполудня фавна»», 1892–94;«Море», 1903–05; опера «Пеллеас і Мелізанда», 1902, інші) вплинула на розвитокмузики ХХ ст. Імпресіоністські тенденції знайшли відображення і в творчостінайбільшого майстра французького музичного мистецтва М. Равеля («Болеро» дляоркестру, 1928; балет «Дафніс і Хлоя», 1911; опери «Іспанська година», 1907; «Дитяі чаклунство», 1925), який відіграв особливу роль в оновленні тембрової ігармонічної палітри симфонічної і фортепіанної музики. [13, с. 179–222]
/>Після 1-ї світової війни1914–18 р.р. у музичному мистецтві Франції затверджуються тенденціїнеокласицизму, експресіонізму, конструктивізму. Провісник конструктивізмукомпозитор Е. Саті спільно з драматургом і живописцем Ж. Кокто очолив рухмолодих композиторів проти імпресіоністської витонченості, за «мистецтвоповсякденності». Серед їхніх послідовників були композитори А. Онеггер,Д.Мійо, Ф. Пуленк, Ж. Орік, Л. Дюрей, Ж. Тайфер, які утворилитворче об'єднання «Шістка». Значно вплинула на них музика І.Ф. Стравінського, атакож нові тембри і ритми американського джазу, що виник у Європі.
/>Після закінчення 2-їсвітової війни музичне життя Франції пожвавилося. Активізувалася діяльністькомпозиторів Мессіана, Пуленка, Мійо, Жоліве, Соге, Оріка, Даніель-Лесюра, Ж. Франсе,М. Ландовськи, А. Дютійє та інших.
/>В числі найвидатнішихфранцузьких виконавців ХХ ст.: диригенти – К. Шевільяр, П. Монте, І. Маркович,А. Клюїтенс, Ш. Мюнш, Л. Форестьє, П. Паре, Ш. Брюк, С. Бодо,Ж. Мартінон, П. Булез; піаністи – Л. Дьємер, І. Нат, А. Корто, М. Лонг,Р. Казадезюс, С. Франсуа, Ж.Б. Пом'є, М. Брюшольєрі, М. Ааз;скрипалі – Ж.Тібо, З. Франческатті, Ж. Неве; віолончелісти – П. Фурньє, П.Тортельє; органісти – Ш. Турнсмір, Ш.Відор, М. Дюпре, М. Дюруфле;співаки – Д. Дюваль, Ж. Креспен, Ж. Жироду; шансоньє –А. Брюан, М. Шевальє, Містангет, Е.Піаф, С. Реджані, Ж. Беко, Ш. Трене,Ж. Брассенс, М. Матьє та інші. [13,с. 179–222]/> 1.3 Освіта
/>У повоєнних конституціях підтверджуєтьсяпринцип, що «нація повинна гарантувати рівний доступ дітей та дорослих доосвіти, професійного навчання та культури; надання безкоштовного світськогозагальнодоступної освіти на всіх рівнях має бути обов'язком держави». Однакосвіта не є монополією держави. Поряд з безкоштовними загальнодоступниминавчальними закладами, контрольованими державою, є приватні заклади, щостягують плату за навчання і які звичайно перебувають у віданні приватних аборелігійних організацій. Для забезпечення стандартів навчання Міністерствоосвіти визначає зміст навчальних курсів для всіх студентів, що бажають отриматиофіційні дипломи незалежно від того, де вони проходять навчання. Наявністьуніверситетського диплома має значення для кар'єри майже у всіх професіях. Навітьпрацівникам фізичної праці для отримання роботи бажано мати документ про повнуабо незакінчену професійну освіту.
/>У Франції, закладенареформами Наполеона I в 1806 і 1808, очолюється міністром народної освіти.Йому надають допомогу директора управлінь початкової та середньої освіти ікілька комітетів, які складаються з викладачів і чиновників. Територія Франціїподілена на 27 академій – навчальних округів, кожен з яких обслуговує кількадепартаментів. На чолі академій стоять ректори, підкоряються міністру освіти.Ректору підпорядковані інспектори академій – вищі чиновники шкільного відомствав кожному департаменті, які керують на місцях всіма справами початкової тасередньої освіти. [14, с. 55–58]
/>Під впливом студентськихзаворушень 1968, коли висувалася вимога бульшей децентралізації системи вищоїосвіти, було створено Міністерство у справах університетів. Університетизазнали радикальну реорганізацію: замість колишнього об'єднання факультетівз'явилися автономні багатогалузеві центри, які складаються з департаментів.Вони управляються адміністрацією і представниками викладачів і студентів, якіспільно визначають навчальні та дослідницькі напрями і обирають деканів тапрезидентів університетів. Більшість таких університетів було розділено надва-три самостійних університету. Найбільший з них – Паризький університет – складаєтьсяз 13 університетів; три університети з їх числа були утворені на базі Сорбонни.
/>У 1998 у Франціїфункціонували 77 державних та 5 приватних університетів. У 1966 при традиційнихуніверситетах було створено кілька спеціалізованих технічних інститутів. У 1998загальна кількість державних і приватних вищих навчальних закладів, включаючиуніверситети, перевищило 450. Особливо виділяються спеціальні вузи (grandes écoles),готують вищі адміністративні кадри і фахівців високої кваліфікації дляпромисловості, торгівлі, охорони здоров'я, армії, бізнесу, сільськогогосподарства. Створено колеж університетського профілю (antennesuniversitaires), що дають спеціальну освіту, в таких містах, як Блуа, Труа,Тарб, Бове та Байонна. В даний час приблизно половина студентів відбувається знижчих і середніх станів та робочого середовища. Близько 12% студентів – іноземціз країн, що розвиваються. У 1991 уряд схвалив «План розвитку університетів до2000» – програму, орієнтовану на подальше розширення мережі університетів.
/>Відвідування шкілобов'язково для всіх дітей у віці від 6 до 16 років. У початковій школінавчаються діти у віці від 6 до 12 років, а в середній – від 11 до 17–18 років.В даний час середня освіта дається в неповній середній школі – «єдиному колежі»(чотирирічне навчання) і ліцеях загальної освіти (термін навчання 3 роки) абопрофесійної освіти (термін навчання 2–3 роки, готує кваліфікованих робітників).Число учнів початкових шкіл в міру уповільнення темпів зростання населенняскорочується, а кількість учнів середніх шкіл збільшується незначно. Навпаки,кількість студентів вищих навчальних закладів швидко зростає, оскільки молоділюди шукають кращі місця для працевлаштування. У 1998 у початкових школахнавчалося 3,9 млн. чоловік, у середніх – 6 млн. і у вищих навчальних закладах –2,1 млн. Крім того, мережею дошкільних установ, т.зв. материнських шкіл,охоплено 2,4 млн. дітей у віці від 2 до 6 років. [14, с. 55–58]
/>Унікальне положення займаєКолеж де Франс, заснований у 1530 королем Франциском I. У ньому читають лекціївидатні французькі і закордонні вчені. Особливо виділяється ФранцузькаАкадемія, заснована в 1635 Людовіком XIII. До її складу входять 40 найбільшвидатних вчених, т.зв. «Безсмертні». Основні завдання Академії – виробленнянорм французької мови, видання стандартної граматики і словника французькоїмови.
Якщови бажаєте отримати прекрасні знання, а в майбутньому стативисококваліфікованим спеціалістом, то ваш шлях саме до цієї країни! Всінавчальні заклади мають беззаперечну репутацію та варті саме вашої уваги, аджез такими освіченими викладачами – будь – яка робота буде легкою та приємною.
/>2. ТрадиціїФранції
Французька нація – одна з найстаріших на європейському континенті,з багатою історією і культурою. Французи швидше галантні, ніж ввічливі,скептичні і обачливі, хитрі й спритні. У той же час вони захоплено, довірливі івеликодушні. У Франції люблять і вміють блиснути словом, мовчазний людинасоціально себе вбиває. Розмова французів носить невимушений характер і йдевинятково швидко. [19]
Великий вплив на французький стиль ділового спілкування надаєсистема освіти, орієнтована на виховання незалежних і критично налаштованихгромадян. У діловому житті істотну роль відіграють особисті зв'язки ізнайомства. Нових партнерів прагнуть знайти через посередників, пов'язанихдружніми, сімейними або фінансовими відносинами. Французи майстерно, і з витонченістю,відстоюють той чи інший принцип і свою позицію, при цьому досить жорстко ведутьпереговори і, як правило, не мають запасний позиції.
Французи не відрізняються точністю і не завжди пунктуальні. Наприйомах слідують правилу: чим вищий статус гостя, тим пізніше він приходить.Бути запрошеним на вечерю своїм діловим партнером вважається у Франціївинятковою честю. [19]
Французу приємніше чути корявий французький, ніж чудовийанглійську мову, крім того вони не дуже люблять американців. Закон Франції 1994про вживання французької мови вимагає обов'язкового використання французькоїмови в назвах, оголошеннях, рекламі, описах товарів та послуг, а також уфінансових звітах. Якщо напис на іноземній мові зроблена на якому-небудь майні,вона може служити підставою для перегляду умов договору про користуваннямайном.
Національні свята Франції
1 січня – Новий рік.
Квітень – Великдень.
1 травня – День Праці.
8 травня – День Визволення.
12 травня – 20 травня – Вознесіння Христове.
23 травня – Духів день.
30–31 травня – Трійця.
14 липня – День взяття Бастилії.
15 серпня-Успіння Богородиці.
1 листопада – День Всіх Святих.
11 листопада – День Пам'яті, День перемир'я у Першій світовійвійні.
з 25 грудня по 1 січня – Різдво.
Плануючи візити своїм партнерам у Франції, враховуйте, що в літнійчас на два місяці – липень і серпень – ділове життя у Франції завмирає, і всівирушають у відпустки, так що візити треба планувати виключаючи дати між 15червня і 15 вересня для вірності. Крім того, в різдвяні свята не прийнятонаносити ділові візити з 20 грудня по 14 січня, оскільки багато хто в цей часберуть також додаткову відпустку. [19]
У Франції існує безліч свят, які щороку відзначаються громадянамикраїни. Усі свята дуже яскраві і барвисті і залишають незгладимий слід у душі кожноїлюдини. Якщо вам вдасться відвідати таке свято, то ви зможете повною міроювідчути весь захоплення й ейфорію.
Першого січня природно, відзначають новий рік, який проходить підназвою дня святого Сильвестра. Новий рік і Різдво вважаються сімейними святами,які відзначаються вдома в колі своєї родини. Але все ж варто відзначити, щодуже багато виходять на вулиці і святкую Новий рік колективно.
День трьох королів-волхвів відзначається шостого січня.Вважається, що саме в цей день волхви принесли свої подарунки Ісуса. У цей деньлюди так само збираються і святкують всією родиною. Прийнято на це святоготувати пишні застілля.
Найпрекраснішими святами є фестивалі, друга половина січняприпадати на популярний фестиваль «жеоде». Це міжнародний фестиваль фільму,який вражає уяву дуже багатьох людей, варто вказати на те, що даний фестивальзбирає дуже багато людей і туристів. Цей фестиваль має по істині історичнезначення, існує він досить давно і приваблює всіх тих, хто неодмінно хоче статичастина створення кінофільмів.
Так само варто звернути вашу увагу на фестиваль цирковогомистецтва, який триватиме більше тижня і привертає так само масу уваги.Фестиваль проходить у другій половині січня. Варто тільки подумати про те, якаатмосфера панує на даному святі і ставати відразу ж зрозуміло, що вам простонеобхідно його відвідати. Найпопулярніші циркові майстри приїжджають до країниі ведуть певну боротьбу за звання найпопулярніших і кращих. В останній деньзмагань журі виносить свій вердикт, і нагороджують переможця.
Слід так само відзначити популярний фестиваль вуличних оркестрів,який відбувається в західній Луарі, в кінці січня. Саме в період даногофестивалю можна побачити найкращі оркестри і найкращих музикантів.
Фестиваль мімози дуже популярний в країні і символізує цвітіннямімози, що означає повне закінчення зими і настання часу квітів. Квітковіпаради почали проводити в Сан-Рафаелі, з кожним роком фестиваль привертає всебільше уваги і стає все ширше і яскравіше. Фестиваль проходить 10 лютого.
Фестиваль фіалок відбувається в Тулузі. Якщо ви прагнете потрапитина шоу, яке запам'ятається вам на все ваше життя, то вам просто необхідновідвідати цей фестиваль. Звичайно ж, найголовнішою подією даного фестивалю євиставка фіалок, крім того, працює ярмарок квітів і різноманітних продуктів.Фіалка це емблема міста. Фестиваль проходить 11 лютого.
Карнавал у Ніцці популярний у всьому світі, багато туристівприїжджають до країни спеціально, щоб потрапити на цей карнавал. Варто звернутивашу увагу на те, що дуже багато хто прагне потрапити на карнавал, якийприносити море позитивних емоцій і допомагає повною мірою розслабитися іотримати задоволення. Якщо ви жодного разу не були на карнавалі, то вам вартопоїхати до Ніцци, для того що б мати прекрасну можливість побачити карнавалсвоїми очима. Немає нічого прекраснішого, цього карнавалу і багато хто знетерпінням чекають його початку. Карнавал проходить 11 лютого.
День Святого Валентина для Франції має дуже велике значення, такяк сама країна давно стала символом любові та високих почуттів. У цей деньприйнято дарувати подарунки своїм близьким і коханим людям, варто звернути вашуувагу, що на свято любові просто не можливо знайти клубу чи ресторану звільними місцями. Тому якщо ви вирішили провести свято у Франції вам варто заздалегідьподбати про те, що б зарезервувати місця. [21]
Фестиваль лимонів так само дуже популярний серед жителів країни,сам же фестиваль проходить в місті Ментон на французькій Рив'єрі, 17 лютого. Уцьому місті лимони вважаються певними королями врожаю, так як теплий кліматдозволяє три рази на рік знімати урожай лимонів. Свято дуже красивий, яскравийі барвистий, саме з цієї причини він збирає безліч бажаючих подивитися насвяткування.
Фестиваль орхідей, ще одне свято квітів і любові який люблятьвідзначати по Франції. На фестивалі будуть доступні кількість квітів, орхідейви зможете побачити більше 20 тисяч, і гібридів більше ста тисяч. Фестивальпроходить 18 лютого. Це дійсно чудовий свято, які радує великими, можливостямиквітів, вам здасться, що ви потрапили у певну казку.
У Франції існує дуже багато свят, можливо саме з цієї причини дужебагато приїжджають подивитися на країну, яка славиться своїми фестивалями ікарнавалами.
Якщо ви хочете незабутньо провести свій час, то вам простонеобхідно звернути свою увагу на відвідування Франції – країни любові і квітів
Різдвяні свята уФранції
Скількисолодких спогадів лишається нам з дитинства? І напевно більшість з них припадаєна Різдвяні свята. Різдво – це найважливіше свято в році для будь-якоїфранцузької сім'ї, тому готуються до нього ґрунтовно, за цілий місяць.
СвяткуванняРіздва в сучасній Франції розтягується на цілий місяць. Починаючи з 6 грудня, вдень святого Миколая, воно підходить до кінця тільки 6 січня – в день Короля(або день Епіфанії). Цей період є найбільш радісним і приємним як для дорослих,так і для дітей. [20]
Торгові вулиці яскраво ілюміновані, святкові ялинки у величезних кількостяхстоять не тільки в квартирах і на вулицях, але і в під'їздах будинків. Натовпгарячково хапає все, що згодиться в подарунок, особливо дітям, які чекають наприхід Père Noёl.
SaintNicolas
СвятийМиколай, покровитель дітей. Його день святкують 6 січня. Згідно легенди вінстав прообразом Père Noël (Батько Різдва). [21] Дітиочікують його приходу щоб отримати подарунки.
Напередодні,діти виставляють своє взуття перед коминами, а поряд з ними моркву та цукор длямула. Не забувають у про Святого Миколая. Його очікує келих вина.
Розповідають,що напередодні свята Святий Миколай проходить від будинку до будинку у пошукахслухняних дітей, які й отримають від нього подарунки, переважно солодощі, ті жякі не були дуже слухняними, отримають різку (une trique) від супутникаМиколая Père Fouettard (Батько з різками). Але ця традиціязберіглася лише на півночі Франції. А в інших регіонах, подарунки проиносить PèreNoël.
Noël(Різдво)
Закілька днів до Різдва у всіх соборах починаються вечірні концертні програми.Відбуваються численні різдвяні ярмарки. Прикрашають ялинку, яка вже сталасимволом Різдва у Франції. Традиція наряджати її прийшла з Німеччини, спочаткупоширившись в Ельзасі, ймовірно в 16 столітті, а потім у Лотарингії. В іншіфранцузькі регіони різдвяна ялинка прийшла разом з жителями вищезгаданихрегіонів, які втекли після німецької анексії 1871 року. З тих пір це захопленняне згасає.
Невід'ємнатрадиція святкування Різдва – це «різдвяні ясла», які зображують сценународження Христа. Встановлюють їх у церквах і в приватних будинках. Традиціяця – загальноєвропейська. Згідно з легендою, засновником її був святий ФранцискАссізький (Saint Francois d'Assise). Ясла, створені в Празі в 1562 році, відоміяк перші в світі. Що стосується Франції, то перші ясла, оточені двадцятьмадерев'яними позолоченими статуями, до сих пір можна побачити в церкві Шаурса (Chaource),в департаменті. Про (Aube).
Зсьомої години вечора вулиці починають пустіти. Адже всі сім’ї збираються натрадиційну Різдвяну вечерю (réveillon). Найпочесніше місценалежить найстаршому члену сім’ї. У його обов’язки входило запалити Різдвянеполіно, яке має горіти усю ніч. Це робилося для того, щоб підвищити і поліпшитиякість врожаю. [22] Для поліна обиралося те дерево, плоди якого були найбільшбажаними. У деяких провінціях прийнято ховати в різдвяне поліно подарунки длядітей, особливо солодощі та фрукти. А ще це поліно присутнє у вигляді торта,який так і називається bûche de Noël
Різдвянавечеря переважно складається лише з пісних блюд (риба, фрукти, каштани,горішки), але подаються вони у такій кількості, що цю вечерю недарма називають grossoupé (величезна вечеря).
Опівночі,згідно традиції, усі відправляються на святкову месу. Головна різдвяна службапроходить в Notre Dame de Paris.
Вночіна Єлисейських полях відбувається масове гуляння. Там світло як вдень відбезлічі різнокольорових лампочок, розвішаних на деревах.
НовийРік
31грудня у Франції – це день святого Сильвестра. Новий рік зустрічають переважноз друзями. Новорічна вечеря відбувається досить традиційно: танцюють, жартують,кидають один в одного конфетті або стрічки серпантину, а також цілуються підомелою, рослиною, яка приносить вдачу.
СвятоКоролів
Цеодне з найбільш зворушливих свят, що проходить в першу неділю січня, коли, заєвангельським переказом, три східних царі-волхви принесли подарункиновонародженому Христу. [23]
Цьогодня традиційно їдять мигдальний торт Galette des Rois, у якому захованамаленька фігурка (пластикова чи порцелянова), яку називають «біб», на згадкупро період, коли запікали власне боби, а не фігурки. Вони продаютьсяприкрашеними золотою або сріблястою паперовою короною. Пиріг ріжуть на кількачастин. Зазвичай на стільки, скільки людей сидить за столом, плюс, ще один. Цейдодатковий шматочок називається «божим» або «шматочком бідняка». Раніше такішматочки віддавали убогим. Наймолодший з дітей ховається під стіл, і у ньогопитають: «Чия це частина?» Той, кому дістався шматочок з фігуркою, оголошуєтьсякоролем / королевою, на нього надягають корону та пригощають келихомшампанського.
Такіпироги їдять по кілька разів: вдома, з друзями, на роботі. Так що кожному можепоталанити стати королем та обрати собі королеву.
ДолинаКуршевель є одним з найпрестижніших і елітних гірськолижних курортів світу.Найвідоміші і шановні люди світу і Франції, серед яких сам принц королівстваМонако, вибирають це місце для свого зимового відпочинку. Куршевель – це зимоваказка і потрапити туди – мрія будь-якого, хто більшою чи меншою міроюзахоплюється гірськими видами спорту. Куршевель примітний не тількирізноманіттям трас і маршрутів, але й наявністю безлічі дорогих бутиків,спортивних магазинів і чудових ресторанів.
Куршевельрозташований в 140 км від аеропорту Женеви і в 180 км від аеропортуЛіона. Куршевель знаходиться в самому серці «Трьох долин» (Les Trois Vallees) –найбільшої гірськолижної зони у світі. Куршевель складається з 5 курортнихмістечок, розташованих на різній висоті: Сан Бон (1100 м), традиційнийсільський Ла Пра (1300 м), затишний Куршевель-1550, лісовий Куршевель-1650і самий шикарний курорт Франції і один з найпрестижніших курортів світуКуршевель -1850.
Перепадвисот в цьому районі – від 1030 до 1850 м. На кожному рівні лижникамнадається прямий доступ до катання в зоні Трьох долин. Єдиний абонементвідкриває доступ до 195 витягів. Куршевель оточений казково красивими хвойнимилісами і чудово технічно оснащений. [24]
У Куршевелібільше розкішних готелів, ніж на будь-яких інших курортах. За рівнем готелів,якості сервісу і різноманітності розваг Куршевель безумовно є одним з лідерівсеред гірськолижних курортів світу: численні кафе, бари та ресторани (деякі зних кращі в Альпах), нічні клуби, дискотеки і бари з живою музикою дозволятьвам весело і з задоволенням провести вільний від катання час. Такі традиційнісільські свята, як Карнавал, і шалені вечірки в барах і нічних закладахстановлять невід'ємну частину життя Куршевеля. Також не варто забувати про те,що на цьому курорті проводяться різні спортивні змагання високого рівня ічисленні лижні гонки.
Якбачимо, Франція – країна, в якій свята відіграють оду з найголовніших ролей,тож, якщо ви бажаєте гарно провести свій час, вперед до цієї загадкової країниза незабутніми враженнями!
/>Висновки
французькийкультура курорт традиція
Роблячивисновки можна сказати, що культура Франції настільки ж велика, як і самаФранція, кількість пам'ятників і шедеврів мистецтва просто неможливопорахувати. У культурі Франції представлені десятки стилів архітектури,живопису і літератури.
Деякіпам'ятники культури Франції починають свою історію з часів палеоліту, печеристародавніх людей, з безліччю наскальних малюнків, що описують побут давньоїлюдини. Саме у Франції були знайдені останки неандертальця – в однойменнійпечері, в Альпах.
Наступнаепоха в культурі Франції – це римське панування. У цей період з'явилися такіміста, як Париж, Руан, Орлеан, Марсель, Ним, Авіньон, Арль і Оранж а в нихпам'ятники римської культури – акведуки, арки і арени для змагань.
Доепохи раннього середньовіччя відносяться церкви, побудовані в романськомустилі: церква Мон-Сен-Мішель монастирі Сито і Клюні.
Як бачимо,Франція є батьківщиною самого величного архітектурного стилю – готики. Храми,споруджені в цьому стилі, вражають своєю легкістю, немов вони зроблені зповітря. Цей ефект досягається за рахунок гострих високих куполів. Найвідомішимготичною спорудою є собор Нотр-Дам, а також церкви в Шартре, Орлеані, Ле-Мані іСтрасбур.
Уцей же період, у 12–14 століттях, у багатьох містах Франції, будувалися чудовізамки, велика частина з яких дійшла до нашого часу.
Аось знамениті палаци Франції, в тому числі і Версаль, стали з'являтися тільки вепоху Відродження, в 16 столітті. Яскравими пам'ятками цього періоду, крімВерсальського палацу, можна назвати замок у Луаре і палац у Фонтенбло.
Одніз найважливіших пам'яток Парижа, які ви побачите, Тріумфальна арка, Вандомськаколона і церква Мадлен, були побудовані в стилі неокласицизму за часівправління Наполеона Бонапарта, а ось символ Парижа – Ейфелева вежа, яскравийпредставник еклектики 19 століття.
Сучаснаархітектура Франції не менш красива, ніж її древні споруди. Вона перейнялавитонченість і благородство минулих часів, додавши сучасні технології. Урезультаті, ви зможете насолодитися будівлями елітного кварталу Дефанс,луврської пірамідою і центром імені Жоржа Помпіду.
Неменш давнє коріння, ніж архітектура, має і французька література. Першілітературні пам'ятки – «кантилена про святу Евлалій» 9 століття, а також праціфілософа Скота Еріугена.
Говорячипро літературу Франції, необхідно відзначити яскравий пам'ятник усній народнійтворчості – «Пісня про Роланда» 11 століття. У цей же період формує свої теоріїфілософ, родоначальник європейської філософії, П'єр Абеляр. Ці пам'ятникилітератури і науки стали відправною точкою для всієї європейської культури.
Зкінця 11 століття, почався розвиток так званої «лицарської поезії». Вершин вцьому стилі досягли Бертран де Борн, Бернард де Вентадорн, Арнаут Даніель. Уцей період з'являється міська література. Гільйом де Лоррис і Жан де Мен вкінці 12 століття написали «Роман про троянду», один з перших романів усвітовій літературі.
У 13столітті з'являється драматургія. «Гра про святого Миколая», «Гра в альтанці» і«Гра про Робен та Маріон» – яскраві приклади п'єс того часу.
Вепоху Відродження стався сплеск у французькій літературі. До цього часувідноситься творчість таких письменників і поетів, як Рабле, Монтень, Війон,Ронсар.
Французькалітература – одна з найбільш відомих у світі. Основний розвиток вона отримала вНовий час, в 18–20 століттях. Чого варті такі відомі імена, як Стендаль,Бальзак, Дюма, Золя, Сент-Екзюпері, Пруст, Роллан, Моруа, Камю!
Список використаної літератури
1. Витвер И.А. Франция/ А.Е. Слука – М., – 2003. – 411 с.
2. Витвер И.А. СовременнаяФранция / А.Е. Слука, Г.П. Черников – М., – а2003. – 306 с.
3. Гене Б. История и историческаякультура средневекового Запад / Гене Б. – Москва, 2002. – С. 11–15
4. Гуревич А.Я. Средневековьекак тип культуры // Гуревич А.Я Антропология культуры. – М.: ОГИ,2002. – В. 1. – С. 39–55
5. Гуревич А.Я. ИсторияСредних векав / Д.Э. Харитонович. – М.: МБА, 2008. – 320 с.
6. Дзуффи С. Большойатлас живописи. Изобразительное искусство 1000 лет / Дзуффи С. – М.: ОЛМА– Пресс, 2002. – 411 с.
7. Эко У. Исскуство икрасота в средневековой эстетике / Эко У. – М.: Алетейя, 2003 г., – 256 с.
8. Егер О. Всемирнаяистория. Средние века / Егер О. – М.: АСТ, 2006. – 607 с.
9. Історія світовоїкультури / За ред. Л.Т. Левчук. – К.: Либідь, 2004. – 563 с.
10. Кенигсберг Г.Средневековая Европа / Кенигсберг Г. – М.: Весь Мир, 2001. – 374 с.
11. Ле Гофф Ж. РождениеЕвропы / Ле Гофф Ж. – СПБ.: Alexandria, 2007. – 398 с.
12. Мерцалова М. Костюмерныхвремен и народов / Мерцалова М. – М.: Академия моды, 2003. – 222 с.
13. Муратова К.М. Мастерафранцузской готики / Муратова К.М. – М.: Искусство, 2003. – 455 с.
14. Мартонн Э.Физическая география Франции / Мартонн Э. – М. -563 с.
15. Смирнов В.П. Новейшаяистория Фанции / Смирнов В.П. – М., 2007. – 633 с.
16. Українська тазарубіжна культура / за ред. Є.І. Козира. – К., – 2001. – 455 с.
17.Федорова Е.В. Париж: Века и люди от основания города до Эйфелевойбашни / Федорова Е.В. – М.: МГУ, 2000. – 288 с.
18. Франция. В поискахновых путей / Отв. ред. Ю.И. Рубинский. – Москва: Весь мир, 2007 – 624 с.
19. Япп Н. Эти странныефранцузы / М. Сирет. – М.: Эгмонт Россия Лтд, 2001. – 72 с.
20.www.saga.ua/43_articles_showarticle_721.html
21.ru.wikipedia.org/wiki/Категория: Культура_Франции
22.ru.wikipedia.org/wiki/Категория: Искусство_Франции
23.archive.travel.ru/france/people/traditions/