Використання народних мотивів у моделюванні одягу
Народнийкостюм, поєднуючи мистецтво узорного ткацтва, крою та декоративного оформлення,символізує духовну культуру українського народу, стародавні традиції, обряди,звичаї.
Розвитокнародного костюму сягає часів Київської Русі. Вже тоді одяг поділяли за кроєм,силуетом, видом тканини на поясний і нагрудний, прямий і тунікоподібний, зплечовими вставками, з суцільнокроєним рукавом, на кокетці, з лляних,бавовняних, конопляних та вовняних тканин.
Традиційноповсякденний одяг призначався для роботи вдома, в полі, в лісі, святковий – длянедільних днів і релігійних свят, обрядовий – для заручин, весілля, похорону.Крім того одяг розрізняли і за віком, і за сімейним станом – для дівчат, жінок– молодиць, жінок зрілого віку та жінок похилого віку. Однією знайхарактерніших рис народного одягу є багатошаровість, яка надавала жіночійстатурі скульптурної монументальності. Так жіночий одяг складався з довгої абокороткої вишитої сорочки, поверх якої одягали ткану плахту, обгортку абозапаску, фартух, приталену керсетку або «юпку» з вусами. Одяг складався з кількохпростих шарів, який накладалися один на одний, виділяючи орнаментальні місця:на рукавах, станку, фартуху, подолі тощо.
Дляоздоблення одягу використовували різні орнаменти, але переважав геометричний,рослинний, рослинно – геометризований, зооморфний, геральдичний та інші, яківиконували і роль оберега. Саме тому були чітко визначені місця їхньогорозміщення: плече, середня частина руки, зап‘ясток, біля шиї, спина, груди,поділ сорочки тощо. Вишивка в цих місцях немов би захищала людину від злої сили.В орнаменти закладалися символи вічного руху, дерева життя, відродження,зораного і засіяного поля, родючості, тобто все те, що було тісно пов‘язане зжиттям народу. Старовинні техніки вишивки: низь, занизування, штапівка, гладь,хрестик, мережки, та багато інших.
Невід‘ємноючастиною народного костюма були головні убори, взуття, кольорові пояси,прикраси: дукачі, коралі, силянки, ґердани тощо.
Усучасному одязі викистовують чимало елементів народного одягу: зборки, складки,рельєфи, защипи, крій рукава, оформлення вирізу горловини тощо. Застосуванняелементів народного одягу у створенні сучасного залежить від його призначення.Наприклад, у моделюванні ділового одягу використання елементів народногокостюму обмежене. У ньому зустрічаємо лише окремі елементи крою, загальнийхарактер форми та строкаті, картаті, набивні тканини з фольклорним рисунком.
Воформленні домашнього одягу мотиви народного костюма використовують сміливіше:крій сорочок, широкі, вшиті в поглиблену пройму рукава, зав‘язки, якими оформляютьгорловину, низ рукава, прийоми, розміщення декору, характерні поєднаннякольорів – червоного і чорного, білого і червоного, зеленого і чорного тощо.
Використаннянародних мотивів у моделюванні одягу для відпочинку найбільш рухливе. Так длялітніх суконь у фольклорному стилі пропонуються м‘які, легкі, розрідженітканини, на зразок марлі, та виготовленні з них сукні з складками, зборками,буфами. Вишукане оздоблення відновлює в пам‘яті образи, знайомі нам сьогоднілише з стародавніх картин. Іноді ефект досягається за рахунок використаннятканин – компонентів з різноманітними ткацькими візерунками, що імітують ручненародне ткацтво. Святковість одягу досягається різними засобами: пластичністюта об‘ємністю форми, використанням контрастних тканин, різних видівоздоблення.У народному одязі запозичують крій, лінії пройми, форму уставок,рукавів тощо.
Умоделюванні сучасного одягу широко використовують народний крій рукавів:«кімоно », вшивний рукав, розширений по всій довжині, зі зборками по окату інизу, «ліхтарик », рукав вшитий у квадратну пройму, реглан та інші.
Вільнийкрій і мішкуватість рукавів під проймою, запозичені з народного одягу, роблятьсучасні вироби зручними, а плавні лінії плечей, які переходять у верхній зрізрукава, підкреслюють жіночність і природну красу.
Усвятковому вбранні народний характер підкреслюється декором на рукавах, внизуспідниці, не лише вишивкою, але й орнаментом з тасьми, який утворюєрізноманітні рисунки і незвичні кольорові поєднання.
Одягфольклорного стилю вдало доповнюють коміри, кишені, манжети, пояси, хустки,оздоблені вишивкою, плетені з лози кошики, прикраси з бісеру, дерева, кераміки,металу тощо.
Сьогодніпопулярністю користується і запозичена у народного костюма багатопредметністьодягу. Наприклад, сучасний повсякденний комплект складається з подвійноїспідниці, з об‘ємної блузки та жилета, який може бути приталеним, на зразоккерсетки або вільним, коротким чи подовженим, з застібкою і без неї. Такіжилети носять щодня з спідницями, штанами, блузками, светрами, або доповнюютьними святкову сукню.
Залишаютьсямодними спідниці з вибитим рисунком тканини: з оборками, призібрані по лініїталії, з м‘якими не запрасованими складками по колу, прямі спідниці на запах,що нагадують обгортку, спідниці широкі з горизонтально застроченими дрібнимискладками або защипами, якими оздоблювалися народні сорочки. Народне мистецтвонадихає сучасних модельєрів на пошук нових пропорцій, композиційних вирішень.Так, до комплекту сучасного одягу за народними мотивами все частіше входять штани,спідниця – штани.
Сучаснийодяг, у якому використані народні мотиви, має відповідати таким вимогам:
— предмети одягу повинні передавати характер народного крою, видівоздоблення тощо;
— одяг має відповідати вимогам, які висуваються до нього;
— одяг за народними мотивами повинен інтерпретувати та пропагуватинародні традиції, відображати самостійне бачення народного стилю.
Все частіше українські дизайнери починають звертатись в своїхроботах до національних традицій оформлення одягу, особливо жіночого, насукнях, дорогих і звичайних, з'являється українська вишивка, і навіть на чоловічихкраватках та трусах з'являються візерунки наших предків. Українські мільйонери,бізнесмени та політики уже мають своїх улюблених дизайнерів які створюються дляних індивідуальний одяг з вишивкою.
Вишивка не зникла з життя народу, як і не нівелювалася його душа,естетичні уподобання. Основне призначення гаптування — прикрашувати одяг,інтер'єрно -обрядові тканини — зумовило її виживання і дальший розвиток.Вишивка традиційно тримається на індивідуальній творчості, повільно переходитьна перкалі, шовк та інші тканини промислового виробництва. І навпаки, фабричнірізнокольорові нитки — заполоч, волічка, гарус — у народних гаптувальницькористуються великим попитом.
Сучасна вишивка — це вироби підприємств художньої промисловості.Вони розміщені у Косові, Львові та інших містах, де у співдружності зхудожниками-професіоналами, яких готує, наприклад, Львівський університетдекоративно-прикладного мистецтва, працюють майстри, котрі отримали професійнупідготовку у відповідних училищах, наприклад, Львівському, Вижницькому,Кролевецькому, Решетилівському художніх училищах чи Косовському технікумі.Гаптуванням займаються в системі різноманітних товариств, переважно жіночих.Тут ретельно ставляться до давніх традиційних зразків, мотивів та прийоміввишивання. Це найбільш активні учасники різноманітних виставок. Гаптуваннязаймає все більше місця у виготовленні нової державної атрибутики, в інтер'єрахвідновлюваних і новостворюваних храмів, моделюванні костюмів для ансамблів,індивідуальних роботах тощо.
Українськавишивка сьогодні — складне, багатогранне явище, що розвивається в сферітрадиційно-побутового, самодіяльного мистецтва та творчостіхудожників-професіоналів. У відомих осередках вишивання — таких, як Косів,Клембівка, Полтава, Черкаси, Львів та інші,— створені підприємства художніхпромислів, що відроджують і далі розвивають класичні надбання кожногомистецького регіону. Вишивка — один з масових і найбільш улюблених видів народногомистецтва. Вона є складовою частиною народного костюма, активновикористовується в сучасному одязі, надаючи йому своєрідності і неповторності.Вишиті вироби органічно увійшли до побуту людей, прикрасили сучасний інтер'єр.
Починаючиз ЗО—40-х років у вишивці утверджується тенденція до створення речейпідкреслено декоративного характеру. Водночас відчутне прагнення скерувативишивку в бік сюжетно-тематичних полотен з підсиленням рис станковізму. В такихтворах вишивка виступає лише як технічний засіб для створення художньогообразу.