План
Вступ
1. Структураіндійськоїсвященної книги Веди
2. Теорія походження світу
Висновки
Список літературивикористаної при написанні реферату
Вступ
Індійська культурапосідає одне з чільних місць в історії світової культури. Вона характеризуєтьсяграндіозними досягненнями протягом більш ніж тритисячолітнього періодурозвитку, їй притаманні не тільки довговічність, а й творче сприйняттядосягнень чужоземних культур та здатність не втрачати власні основоположніцінності. Ці тисячоліття були наповненіборотьбою, підйомами і спадами, що виявлялося в піднесенні і загибелі династій,в розповсюдженні, процвітанні і згасанні релігійних учень; складалися все новіі нові школи у філософії, архітектурі, творенні, музиці і танцювальномумистецтві.
Спадкоємністьіндійської культури значною мірою ґрунтується на соціальних інститутах (варни,касти, сім'я) і великому поширенні загальновживаного переліку релігійнихцінностей серед станів та общин.
Однією знайважливіших культурних пам’яток Індії, осереддям її древньої духовностівиступає ведійська література. Це велике зібрання текстів у віршах і прозі, яківключають гімни й урочисті вірші, легенди та тлумачення ритуалу, філософськідіалоги та міркування.
До їх складувходять саліхіти – це 4 збірки до яких входять молитви, заклинання, певнітлумачення, міфи, розповіді про богів, гімни, давні світоглядні уявлення. Ведияк збірник давньоіндійських релігійних гімнів і заклинань були створені у1500-1000 рр. до Р.Х., вони широко описують арійські племена такими, що знаютьремесла, у т.ч. виробництво зброї з міді і бронзи.
Послідовникиіндуїзму вважають Веди священною книгою… Початок створення їхсягає періоду після вторгнення в країну арійських племен в середині IIтисячоліття до н.е. Протягом наступних десяти століть усна ведична традиціявидозмінюється і поповнюється. Записані Веди були лише в першій половині Ітисячоліття до н.е. Велика за обсягом ведична література поділяється на чотири типи:Самхити, Брахмани, Араньяки, Упанішади. Такий поділ відображає історичнупослідовність розвитку всієї цієї літератури. Кожна її група не є єдиним цілим.Самхити — це чотири збірки; Ригведа, Самаведа, Яджурведа, Атхарваведа.
Найдавнішою за часомстворення і найбільшою за обсягом (1 028 гімнів і 10 500 віршів) вважаютьРигведу.
Ріґведа—стародавній збірник релігійних гімнів, написаних ведичним санскритом. Збірникє одним з чотирьох канонічних текстів індуїзму та індійської літературизагалом, відомих як Веди. Деякі з гімнів Ріґведи все ще читають приіндуїстських молитвах та в інших випадках, що робить цей текст одним з тих, щобезперервно використовувалися протягом найбільшого часу. Загалом Ріґведа єодним з найстаріших збережених творів, складених індоєвропейськими мовами.Лінгвістичний аналіз показує, що Ріґведа була складена в північно-східнійчастині Південної Азії між 1700 і 1100 роками до н. е.,під час раннього ведичного періоду. Гімни збірника характеризуютьсялінгвістичною та культурною схожістю з протоіранським текстом Авеста, що частоасоціююється з Андронівською культурою близько 2200—1600 років до н. е.
Са́ма-ве́да— третя в звичайному порядку нумерації з чотирьох Вед.
За святістю тазначенням для ритуалу «Сама-веда», або «Веда піснеспівів», йде відразу ж після Рігведи.Її Самхіта, або метричний текст, складається переважно з гімнів, які співалисясвящениками-удгатарами під час важливих жертвопринесень, в яких на честь різнихбогів відбувалися узливання соми, очищеної і змішаного з молоком та іншимиінгредієнтами. «Сама-веда», можливо, була складена близько 1300 до н. е.
Збірка складена згімнів, частин гімнів і окремих віршів, взятих переважно з «Ріг-веди»,перемішаних та розставлених без зв'язку зі своїм початковим порядком, щоб кращепідходити до релігійних церемоній в яких вони повинні були використовуватися.Вірші призначені не для простого читання, а для співу на спеціально позначенімелодії з використанням семи нот. Такі пісні називаються саманом, і в цьомусенсі «Сама-веда» — дійсно книга гімнів.
У гімнах частозустрічаються відмінності від текстів «Ріг-веди» — іноді важливі, інодінезначні. Деякі по суті є явно поясненнями і, можливо, старші та ближчі допершооснови, ніж варіант «Ріг-Веди». При співі ці вірші все ж змінюються черезпродовження, повторення і вставки складів, різних модуляцій, пауз і іншихмодифікацій, приписаних ганами, або Книгами пісень. Два таких керівництва,Грамагеягана (Gramageyagana), або «Зібрана», і Араньягана (Aranyagana), або«Лісова книга пісень», слідують порядку віршів першої частини Самгіти, а дваінших, Ухагана і Ухагаяна, — другій. Ця частина більш зв'язна, ніж перша,і організована переважно триплетами, в яких перший вірш — часто повтореннявірша, що з'являвся в першій частині.
«Сама-веда» зберегласяповністю в одній шакхі (редакції), Каутхуме, у другій шакхі — Джайміні,або Талавакара, вона збереглася частково, у вигляді Джайміні-Самгіти. УДжайміні шакхі також існують Джайміні-брахмана, Джайміні-упанішад-брахмана.
Оскільки «Сама-веда»записана віршами, її можна співати.
Яджур-веда — одна з Вед, «Веда жертовнихформул». На думку більшості вчених, «Яджур-веда» була складена на початку залізноговіку, близько X століття до н.е., і відображала практики ведичної релігії тихчасів.
«Яджур-веда»складається з двох основних самхіт: «білої» (Шукла) і «чорної» (Крішна). Обидвімістять в собі мантри, необхідні для проведення ведичних ритуалів, але в«Крішна Яджур-веді» до складу основної Самгіти входить додатковий коментар впрозі, тоді як у «Шукла Яджур-веді» коментарі були виділені в окремий брахман — «Шатапатха-брахман».
Атхарва-веда — священний текст індуїзму, одна з Вед,зазвичай під час нумерації розташовується на четвертому місці.
Згідноіндуїстській традиції, «Атхарва-веда» була в основному складена двома групами ріші,відомими як Бхрігу і Ангіраса. Частина «Атхарва-веди» приписується іншим ріші,таким як Каушік, Васіштха і Каш’япа. Збереглися дві редакції ( шакхи)«Атхарва-веди», відомі як Шаунакія і Пайппалада.
Належачи досамого раннього, ведичного, періоду староіндійської літератури, ця памятказаймає особливе місце серед інших Вед, відрізняючись від них і за своїмзмістом, і по тому ритуалу, який з нею пов'язаний. «Атхарва-веда» унікальна бовідображає ті сторони життя найдавніших індійців, память про які зникла бназавжди, якби його не було зафіксована в цій Веді.
Інші Ведизвернені до богів, подвиги яких вони вихваляють. Вони представляють високу, ієратичнепоезію і можуть лише побічно відобразити інтереси і потреби людей того часу.«Атхарва-веда» набагато більш безпосередньо виражає потреби і бажання ведичнихаріїв. У її заговорах і заклинаннях людина постає в інтимних аспектах свогоіснування. Саме з «Атхарва-веди» ми дізнаємося про нього такі побутовіподробиці, які за своєю дрібʼязковістю не могли знайти місця в ієратичних гімнах. УАтхарваведі мова йде звичайно не про богів і міфи, а про людину у їїсуспільному й особистому житті, її хвороби і страхи і тощо. Це свого роду енциклопедіяпобуту ведійських племен, з якої можна почерпнути відомості і про помазанняцаря на царство, і про весілля або похорон, і про будівництво хатини, і пролікування хворих.
Безсумнівноналежачи до ядра ведичних писань, Атхарваведа в деякому роді також є незалежноютрадицією, паралельною Рігведі і Яджурведі.
Атхарваведа — перший індійський текст, пов'язаний з медициною. Він визначає в якості причин хворобиживих істот. Атхарвани відшукують їх і вбивають за допомогою ліків, щоб перемогтихворобу. Цей підхід до хвороби несподівано просунутий порівняно зтригуморальною теорією, розробленої в пуранічних періоді. Залишки оригінальнихатхарваніческіх думок все ще траплялися в пуранічному періоді, як ми можемобачити в медичному трактаті Сушрута (Гаруда Пурана, карма Канді). Тут, слідуючиатхарванскій теорії, пуранічний текст вважає мікробів причиною прокази. У тійже главі Сушрута також розширює роль гельмінтів у викликанні захворювань. Цідва висловлювання можна простежити аж до Атхарваведа-Самгіти. З опису аушадхіяк рослини з чорними стеблами і темними плямами можна зробити висновок, щомається на увазі, швидше за все, лишайник з антибіотичними властивостями. Такимчином, Атхарваведа може вважатися першим текстом, що містить записи провикористання антибіотиків.
Атхарваведатакож інформує нас про війну. Своє місце в самгіті Атхарваведи знаходять такіпристосування як, наприклад, стріла з каналом для отрути і отрута з касторової олії, бобів, отруєна сітка і пастки згаками, використання жуків які поширюють хвороби і димових завіс (наприклад,гімни IX .9, IX.10, гімни трішамді і ньярбуді ). Ці відсилання до військовихпрактик та пов'язаних з ними ритуалів шатріїв і послужили причиною формуваннястрашної репутації Атхарваведа. Під час ери Махабхарати, що послідувала відразупісля періоду атхарван частими були порівняння зброї і мантр героїв. Можливо,це порівняння спочатку означало застосування смертельної зброї у відповідностіз традицією атхарванів.
Веди належать дотекстів одкровення (шруті). Кожна Веда має основну частину (Самхіту) такоментарі до неї Брахмани, Араньяки й Упанішади.
Самі Ведимістять достатньо відомостей про власне походження. Вважається, що крімнашого Всесвіту з усіма його планетами і зірками, існує незліченна кількістьінших всесвітів.
Слідуючи ційтеорії, різноманітні всесвіти порівнюються з бульбашками піни, плаваючими в причинномуокеані. Вся сукупність цих всесвітів називається матеріальним світом. За межамиматеріального світу знаходиться духовний світ. Говориться, що духовний світпринаймні в три рази більше ніж матеріальний. Тому духовний і матеріал світиназивають тріпад-вибхути і екапад-вибхути — три-чверті надбання і одна-чвертьнадбання Крішни. Духовний світ вічний, тоді як матеріальний світ схильний доциклічного творіння і руйнування.
2. Теорія походження світу
Створенняматеріального світу Веди поділяють на два основних етапи:
1) сарга – початкове творіння; 2) вісарга — вторинне творіння.
Початковетворіння здійснює Господь Крішна за допомогою Своїх пуруша-аватар зтрансцендентальної платформи. Цей процес описується в Брахма-самгіті. Дляздійснення творіння Крішна приймає форму трьох пуруша-аватар: КаранодакашайіВішну (Його також називають Маха-Вішну), Гарбходакашайі Вішну (Хіранмайах) іКшіродакашайі Вішну (Харі, Параматма, Свсрхдуша). Маха-Вішну творитьМахат-таттви, в якій, потенційно укладені всі матеріальні енергії і всі живіістоти. Гарбходакашайі Вішну входить у створені Всесвіт і створить там різноманітність,приймаючи вселенську форму (Вірати-РУПу). Кшіродакашайї Вішну входить в серцявсіх живих істот і в кожний атом матеріального світу.У Брахма-самгітіописується, що Маха-Вішну лежить в причинному (Каранарнава) океані і зануренийу містичний сон (йога-Ніор). З кожним Його видихом з пор Йоготрансцендентального тіла виходять незліченні Всесвіти і з кожним Його вдихом цівсесвіти знищуються. Цей період часу, коли Маха-Вішну робить свій видих-вдих,називається маха-калпоі. Маха-Калп збігається з часом існування всесвіту. Устворені всесвіту входить Гарбходакашайі Вішну і лягає на водах океануГарбходака. З пупка Гарбходакашайі Вішну виростає лотос, на якому народжується вториннийтворець — Брахма. Потім починається наступна стадія творіння — вісарга.Вторинне творіння здійснює Брахма, наділений необхідним розумом для цього. Вінтворить планетні системи і створює прототипи живих істот, чоловічі і жіночіособини. Потім ці живі істоти самі починають розмножуватися і заселяють увесьвсесвіт. У Ведах говориться, що живі істоти знаходяться всюди, на всіхпланетах. І типи їхніх тіл ідеально пристосовані до умов цих планет. Процесвторинного творіння докладно описаний в третій пісні Шрімад-Бхагаватам.Підтримка життя у всесвіті шляхом відтворення живими істотами собі подібнихназивається рушійною силою творіння (уті). Природно, рушійною силою творіння є сексуальнебажання. В кінці маха-Калп всесвіт знищується Шивою, оточеним почтом демонів.Крім такого, глобального, знищення всієї всесвіту, існує ще часткове знищення,коли всі три планетні системи, крім кількох вищих планет, затоплюються в кінцікати (дня Брахми). Тому на початку нової Калп (ранок Брахми) Брахма щоразу відновлюєвищі, нижчі і середні планетні системи. Виклав письмово науку про створеннясвіту В’ясадев(сімнадцяте втілення Крішни, описане у Ведах).
Йоготак описує Бгаґавата-пурана:
«Якось він (В'ясадева),щойно зійшло сонце, зробив ранкове омовіння у водах Сарасваті і на самоті сівна березі, щоб зосередитись. Великому мудрецю В'ясадеві відкрилось, що людивідійдуть від обов'язку, визначеного їм для цієї доби. Таке трапляється наземлі в різні епохи через те, що з плином часу дається взнаки дія Провидіння».
Трансцендентномубаченню великого мудреця, наділеного повнотою знання, відкрилося, як підвпливом цієї доби буде зменшуватися духовність, розумові здібності, пам'ять, тривалістьжиття людей, які за браком благочестя не знатимуть спокою. Тоді він замисливсянад тим, як допомогти людям усіх верств і укладів життя.
Він бачив, що згадані уВедах жертвоприношення є засобом, яким можна очистити людську діяльність. І щобцей засіб став доступнішим і поширився в людському суспільстві. Він розділив єдинуВеду на чотири.
Саме вінвичленив у первинних джерелах знання (Ведах) чотири підрозділи. Описиісторичних фактів та дійсних подій, що містяться в Пуранах, іменують п'ятоюВедою. Після того, як Веди були розбиті на чотири частини, Пайла Ріші ставвчителем «Ріґ Веди», Джайміні — вчителем «Сама Веди», і тільки Вайшампаянапрославився «Яджур Ведою». Суманті Муні Ангірі була довірена «Атгарва Веда», івін присвятив себе їй. Ромахаршані доручені були Пурани та історичні літописи.
Своєю чергою всі цівеликі вчені передали довірені їм Веди своїм численним учням, учням учнів таучням тих учнів. З того постали відповідні школи послідовників Вед. Так великиймудрець В'ясадева, надзвичайно милостивий до темних мас, подав Веди так, щобменш розумні люди змогли їх засвоїти.
Сповнений співчуття,великий мудрець уклав для людей з невисоким інтелектом великий історичний твір«Махабгарату», зваживши, що це дасть людям можливість досягтинайвищої мети життя." Звідси виходить, що Веди не є плодом праці багатьохлюдей протягом тисячоліть, про це можна знайти свідчення в багатьох місцях Вед.Ведична література поділяється на кілька частин: власне чотири Веди, Упанішади,«Веданта-сутра» й Історії (Ітіхаси). Варто розглянути кожен розділ.Слово Веда означає «знати», «вінець знання»,«достовірні знання». Воно стосується знання, що має божественне(надлюдське) походження. Веди, в основному, є гімнами, які виконувались жерцямиу славу богів. Багато віків ці гімни не записувались.
Говориться, що колилюдина жадає матеріальних благ життя за життям, вона мусить здійснюватижертвопринесення, описані у Ведах. Чотири Веди заохочують задоволенняматеріальних бажань через поклоніння півбогам. Наприклад, хто шукає удачі, маєпоклонятись богині Дурзі, а той, хто жадає сили, повинен шанувати Аґні, богавогню. Хто прагне багатства, повинен шанувати Васу, а той, хто хоче, щоб тілойого було сильним — Землю. Ті, хто хочуть мати гарне потомство, повиннівшановувати великих предків, Праджапаті.У будь-якому разі, ведична література говорить про півбогів не як про продуктуяви, але як про наділених владою виконавців вищої волі, які управляютьсправами всесвіту.
Природа не діє сама пособі, за будь-яким її проявом стоїть особистість. Наприклад, Індра розподіляєвипадання дощів, а Варуна відає морською стихією. Це подібно до того, як, побачившидосконало сконструйований автомобіль, прозорлива людина бачить за цим вашрозум конструктора. Проте слід зазначити, що жоден із цих богів, а їхналічується близько тридцяти трьох мільйонів, — не знаходиться на одному рівніз Всевишнім, Бгаґаваном (Вішну, Крішною). Коли б не здійснювалось поклонінняпівбогам (Індрі, Варуні й іншим), щоб воно було успішним, необхідно вшановуватиВішну. У Ведах міститься багато вказівок на вищість Верховного Господа. Ведистверджують: «На початку творення існував тільки Бгагаван. Не було ніБрахми, ні Шиви, ні вогню, ні місяця, ні зірок, ні сонця. Існував тільки Крішна,який створив усе й насолоджується всім.»(Маха Упанішад 1).
Хоча Веди й містятьвказівки, слідуючи яким можна досягти матеріального благополуччя, в дійсностіВеди призначені для духовного розвитку. Коли людина проходить через усе, щоВеди можуть запропонувати для задоволення чуттів, вона отримує можливістьдуховного розуміння в формі Упанішад. Упанішади — це зібрання 108 філософськихтворів. Слово упа-ні-шат означає «сидіти поблизу» і вказує на учня,який сидить поблизу від свого ґуру (буквальне значення слова ґуру — «важкий», істинний ґуру повинен бути важким, навантаженим знаннями) йуважно слухає його, щоб осягнути трансцендентну ведичну мудрість («Хто маєвуха — нехай слухає!»). Таким чином, Упанішади знаменують початоктрансцендентного життя.
Мудрість Упанішад явновище того, з чим мають справу чотири Веди, тому що "… мета релігії — цене досягнення земного і райського щастя при допомозі правильного здійсненняжертвопринесень богам, але — звільнення від необхідності народжуватись знову вматеріальному світі". «Яка ж користь людині, що весь світ здобуде, авічну душу занапастить?» (Єв. від Луки, 9.25). Упанішади не заперечують,що Абсолютна Істина має якості особи. Спростовуючи, що Бог є матеріальноюособою, Упанішади насправді утверджують духовну природу особистості Бога. Існуєбагато гімнів, які стверджують, що Верховна Абсолютна Істина — особа, яка неналежить до цього матеріального світу. Хоча майже кожна Упанішада спочаткуописує Верховного Бога безособистісним, у кінці опису проступають особистісніриси Господа. Крім того, частина Упанішад також стверджують, що в серці кожноїживої істоти містяться як індивідуальна душа, так і Наддуша (Господь).
Описуючиантиматеріальні якості Абсолюту. Упанішади готують ґрунт для правильногорозуміння трансцендентної особи (Верховного Господа).
«Веданта-сутра»складається з афоризмів, які розкривають метод осягнення ведичного знання. Ценайбільш стисла форма у всій ведичній мудрості, бо ж «сутра — це афоризм,який виражає сутність усякого знання в найбільш стислій формі».«Веданта-сутра»складається з чотирьох глав, кожна з яких вміщує чотири розділи. Тобто,«Веданта-сутра» містить шістнадцять розділів афоризмів.
«Веданта-сутра»дає правильне розуміння кінцевої мети Вед: відновити втрачені взаємостосункиживої істоти з Крішною і дати їй можливість здійснювати віддане служіння Богу йдосягнути чистої любові до Нього.
Історії або Ітіхаси — це додаткова ведична література. Вони включають Пурани, «Махабгарату»й «Рамаяну». Оскільки ведичні ритуали нелегко зрозуміти, а«Веданта-сутра» є дуже стислим і суто філософським твором, Ітіхасипропонують ведичну мудрість у формі оповідань і описів історичних подій. Томупро Пурани, «Махабгарату» й «Рамаяну» говорять як про п'ятуВеду. Вважається, що Пурани розповідають про реальні події, які відбувались нетільки на цій планеті, а й на багатьох інших планетах Всесвіту. Те, що невкладається в нашому розумі, ще не обов'язково не існує. Послідовники Пуранговорять, що зрозуміти їх зовсім неважко, якщо взяти до уваги, що описувані вних явища відбувались на різних планетах, у різний час і за різних обставин.Великий мудрець В'ясадева не заповнював своїх творів вигадками.
Пурани описуютьнадлюдську діяльність Верховного Господа (Бгаґавана) і Його різних втілень,розповідають про життя мудреців і відданих Бгаґавана.
«Махабгарата»- розповідь про «велике царство Бгарата-варшу» — описує історіюімперії, до складу якої входив весь давній світ. «Махабгарата» — найбільшапоема в світовій літературі, нараховує сто тисяч чотиривіршів. Згідно зведичною традицією, її автором теж є В'ясадева. Іноді звана «ВедоюКрішни», «Махабгарата» яскраво розкриває образ Бгаґавана Крішни(Крішна -«Всепривабливий»), особливо в своїй головній частині, «Бгаґавад-Ґіті».
«Рамаяна» — епос древнього поета Валмікі Муні про прихід і діяння Бгагавана в образі Рами,ідеального царя.
Існує 18 основнихПуран. Краща й найпопулярніша з усіх Пуран -«Бгаґавата Пурана» (й щезвуть «Бгаґаватам», що перекладається як «прекрасна наука проБога»). Вона вважається прямим коментарем до «Веданта-сутри»,оскільки обидва твори належать перу В'ясадеви.
Основна тема«Бгаґаватам» — опис особи Бгаґавана Крішни, Його діянь, оточення іЙого відданих. Часом Пурани згадують також поклоніння півбогам, але«Бгагаватам» говорить тільки за Верховного, Бгагавана. Тут В'ясадевапише безпосередньо про Абсолютну Істину — джерело всього сущого.«ШрімадБгаґаватам» говорить про Бгаґавана Крішну як про кінцеву мету Вед і«Веданти». Оскільки лише Крішна проявляє всі властивості Господа, проНього говориться як про джерело всіх втілень, включаючи експансії Вішни.«Бгаґаван Крішна є вище благо» — це головна тема«Бгаґаватам».
Висновки
Неможливо кількомасловами розповісти про Веди, але найголовніше із вчення: ми — не просто тіло.Людина є духовною істотою, ув'язненою в плоті. Вона повинна вирватись ізматеріального світу і повернутись до Бога, віднайшовши таким чином істинне щастя.Окрім усього, Веди пропонують методи пізнання, які не схожі на методикивчених-матеріалістів. Більш сокровенне, глибинне, реалізоване знання про нашуістинну сутність, походження Всесвіту, походження народу, здатна пізнати людиназ чистою свідомістю. Критерії чистої свідомості описані в Святих Писаннях:скромність, простота, правдивість, здатність вгамовувати свій гнів, відмова віднасильства, терпимість, милосердя та ін.
Списоклітератури:
1. Бонгард-ЛевинГ.М. “Древнеиндийская цивилизация.Философия, наука, религия”. – М.: “Наука”,1980. – 333с.
2. КалінінЮ.А., Харковченко Е.А “Релігієзнавство”: Підручник для вузів. – К., 2004
3. ЭрманВ.Г., Темкин Э.Н. “Мифы древней Индии”. – М.: “Наука”,1975. – 270с.