ПЛАН
1 Театри Санкт-Петербурга
2 Ермітажний театр
3 Маріїнський Державнийакадемічний театр опери і балету
Список літератури
1 ТеатриСанкт-Петербурга
Містона Неві. кожен, хто хоч би раз побував в Санкт-Петербурзі, назавжди залишає тутчастинку свого серця. Зустрічі з Петербургом чекають, як свята, — це містознають і люблять задовго до зустрічі з ним. Санкт-Петербург відомий всьомусвіту. Це місто «Трьох революцій», «колиска Великогожовтня», «місто-герой», «Північна столиця Росії»,«вікно в Європу», «культурна столиця Росії», «ПівнічнаВенеція», «музей просто неба», «місто білих ночей»,«архітектурна перлина» — це далеко не повний список епітетів, якимиза усю свою трьохсотрічну історію був нагороджений Петербург. Може викликатиздивування, що один, не найбільше місто має стільки назв. Але ті, хтоколи-небудь був в Петербурзі, погодяться, що це дивне місто заслуговує назахоплення.
Санкт-Петербург- одне з красивих міст у світі. Не можна не віддати данину захоплення йогонеповторній, чарівливій красі, мистецтву видатних архітекторів, талантуросійських майстрів-умільців, що зводили «місто на Неві»,майстерності реставраторів, які відродили зруйновані в роки війни прекраснийпалацово-паркові ансамблі. Вишукане поєднання архітектури різних епох,заворожливі палаци і собори, численні річки і канали, мости і набережні, красавулиць і парків, прекрасні білі ночі — усе це надає Санкт-Петребургу якийсьнеповторний шарм. Численні пам'ятки міста, таємничі садиби і передмістя, упоєднанні з його знаменитою і інтригуючою історією незмінно притягують в«місто на Неві» величезні потоки туристів з усіх куточків планети.
«Містона Неві» справедливо вважають одним з найпрекрасніших європейських міст іодним з найбільш популярних світових туристичних центрів. Адже недаремноПетербург входить у вісімку кращих туристичних курортів світу. Санкт-Петербургзавжди славився гостинністю. З роками в місті склалася своя культураобслуговування, що відрізняється високою якістю, різноманітністю і великоюкількістю елементів туристичного сервісу. Відпочивати тут можна по-різному.Хтось любить активний культурний відпочинок — вивчення пам'яток, відвідуваннявсіляких екскурсій, походи по театрах і художніх виставках, відвідуванняісторичних пам'ятників. Комусь для відпочинку потрібний тихий, відокремленийкуточок, можливість споглядати і роздумувати. Хтось, переважно молодь, віддаєперевагу шумним тусовкам, нічним клубам, романтичним прогулянкам. УСанкт-Петербурзі, якістю, що славиться, і культурою обслуговування — створенінайкращі умови для усіх видів і категорій відпочинку. Для своїх гостей Петербургпропонує надзвичайно великий вибір способів проведення дозвілля. Багато в чомузавдяки театрам — хорошому і різному, яких в Петербурзі багато. Театр — територія, де можна не лише добре відпочити, повеселитися і розважитися, але іпровести час з користю. Всьому культурному світу відомо, що в Росії є, щоподивитися на театральних сценах. Серед міст Росії Санкт-Петербург особливовиділяється по кількості театрів і активності театрального життя.
Санкт-Петербург- особливе місто, це місто зі своїм характером, харизмою. Недаремно, ПівнічнаПальміра, як ще називають Санкт-Петербург, отримала звання культурної столиціРосії. Сьогодні в Санкт-Петербурзі більше 100 театрів від всесвітньо відомих(великий драматичний театр, малий драматичний театр та ін.) до такихекзотичних, як «Театр дощів», де молоді експериментатори граютьЧехова, або дитячого театру Бродяча собачка. Тільки за минулий рік з'явилосябільше 60 нових постановок і показано в місті близько 5000 спектаклів. Театрвиник в Санкт-Петербурзі незабаром після заснування нової столиці, за участюсестри молодого Петра I Наталії Олексіївни. Цікаво, що вона була також і першимавтором п'єс. Цікаво, що перші п'єси були політичними, вони висміювалисупротивників петрівських реформ. Перший театр і поміщався поряд з палацомцарственої покровительки на Стрілці Васильєвського острова. У найзнаменитішихтеатрів Петербургу давня історія.
У1785 р. був відкритий Ермітажний театр в Зимовому палаці це стара театральнабудівля з нині існуючих в Санкт-Петербурзі. В день основи Александринськоготеатру в Росії зародився професійний театр. Дата заснування Александринськоготеатру вважається днем народження Російського професійного театру. Будівля булапобудована за проектом великого К. Россі і вважається дорогоцінним пам'ятникомсвітової архітектури. У репертуарі театру з часів його створення головнаперевага віддається російській класичній драматургії.
Першимі найголовнішим театром в сучасній Росії зараз вважається Маріїнський театр,його керівник Валерій Гергиев є всесвітньо відомою людиною. Будівля театрувиконана з царським розмахом і має свою давню історію. Якщо ви бажаєте побачитишедеври російської опери і балету, то вам обов'язково варто сюди заглянути. Тутви зможете відчути себе в центрі самих останніх культурних подій. АкадемічнийТеатр опери і балету замикає трійку імператорських театрів, що створених ізнаходяться під контролем царюючих осіб. Театр не такий масштабний, якМаріїнський, в 19 столітті навіть носив назву малої сцени, але професіоналізм імасштаб спектаклів вас здивують. Будівля театру входить в архітектурнийансамбль з Михайлівським палацом і площею Мистецтв, тому має другу назвуМихайлівський.
Зтеатрів заснованих за часів радянської Росії величезну популярність має Великийдраматичний театр ім. Товстоногова — це один з гігантів сучасного театральногомистецтва. Так само великий інтерес представляє Державна Академічна капела — стара музична установа, історія якої бере свій початок в 15 столітті.Природнимвважатиме, що така невід'ємна частина культури, як театр, тут має особливийрозвиток, свою історію, різноманіття. Відвідавши, м. Санкт-Петербург,обов'язково приділите увагу театру. Тут проходять найзнаменитіші постановкиопери, балету, спектаклів зарубіжної і російської класики, сучасних авторів.
2 Ермітажнийтеатр
петербургермітажний маріїнський театр
КатеринаII, яку Вольтер іменував у своїх віршах «Північною Мінервою»,покровителькою ремесел і мистецтв, що здавна вважалася, проявляла особливутурботу про культурну освіту Росії. Не обійшла імператриця своєю увагою ітеатральне мистецтво. Вона ініціювала будівництво театральних будівель, всілякозаохочувала драматургів і художників, опікала вітчизняних і іноземних акторіві, як відомо, сама складала і переводила історичні драми і комедії.
І впершу чергу вона відчувала необхідність створення придворного театрукомпактного, витонченого, у будь-який момент готового до її послуг. Саме такийКамерний театр, названий згодом Ермітажним, і побудував знаменитий архітекторДжакомо Кваренги. Це був кращим на ті часи театр, будівля якого відмінновписалася в єдиний ансамбль з палацом, Малим і Великим Ермітажами.
Оформленнябудівлі театру і його залів прекрасно і є шедевром класичної палацовоїархітектури. Це невеликий придворний театр місткістю 250 місць, розрахований наімператорську сім'ю і невелике коло обраних і наближених осіб.
Самзал для глядачів унікальний: невеликий за об'ємом, він влаштований так, що невимагає використання театральних біноклів. Що усе відбувається на сцені виднодобре з будь-якого місця. Зал має унікальну, з античним відтінком, форму іособливий об'єм з природною прекрасною акустикою. Ці особливості театру ще разпідкреслюють майстерність і природний дар його архітектора.
Ермітажнийтеатр — найстаріше з театральних будівель Санкт-Петербургу, що збереглися. Улистопаді 2005 року йому виповнилося 220 років. А ось його фундамент, на якомувін стоїть, по своєму віку ровесник самому місту. Архітектор використовуєоснову і стіни попередніх споруд. Кам'яний театр при Ермітажі будується на місціприміщень старого, четвертого по рахунку, Зимового палацу. Перед початкомбудівництва ця будівля знаходилася у веденні дирекції Імператорських театрів, іносила назву «Театральний корпус».
Отримавшизамовлення на будівництво театру, Кваренги спроектував його на античний манер — з напівкруглим амфітеатром, одним центральним і двома бічними маршами сходів.Зал обходила окружна галерея, відокремлена від нього парними колонами ібалюстрадами. Разом з напівкруглими вікнами верхнього ярусу це надало інтер'єрулегкість і повітряну наповненість. Між колонами в нішах — як в залі, так і насцені — архітектор помістив скульптурні зображення Аполлона і дев'яти муз, анад ними барельєфи знаменитих діячів мистецтв — своїх сучасників. Вониоточували увесь зал і замикалися над сценою головою Медузи Горгони, як символумагії мистецтва, що зачаровує. І усе прекрасне приміщення освітлювалосядесятьма люстрами, розвішеними попарно і пов'язаними в єдину закінченукомпозицію. Сама імператриця скоректувала проект, прибравши галерею іпоставивши крісла замість лавок.
16листопада 1785 року прем'єрою комічної опери А. Аблесимова «Мірошник,чаклун, обманщик і сват» театр відкрив свій перший сезон. Представленняпроходили два-три рази в тиждень, а в дні урочистих прийомів і частіше. У зв'язкуз відсутністю фасаду гості проходили в зал з Ермітажу через арку-перехід,перекинуту архітектором Ю. Фельтеном над Зимовою канавкою.
ОдночасноДжакомо Кваренги продовжував роботу, по будівництву фасаду. Новий фасад зкласичною колонадою другого поверху і скульптурними фігурами і бюстами грецькихпоетів гармонійно доповнив палацову панораму невської набережної.
КатеринаВелика «найвище завітала» одну з двох лож «під партерамизбоку» в довічне користування придворному архітекторові і Кваренгиспускався сюди прямо зі своєї квартири у флігелі, що виходить вікнами на Зимовуканавку, і міг бути присутнім на кожному спектаклі з усім своїм численнимсімейством.
Відразупісля відкриття театр почав бурхливе і дуже насичене життя. Прем'єри слідувалиодна за одною. Тут виступали запрошені імператрицею світові знаменитості:композитори Доменико Чимароза і Джузеппе Сарти, художники і декоратори ПьетроГонзага і Томас Дампьери, танцівник Карл Ле Пік і актор Жак Офрен. У придворнихспектаклях бере участь російська, італійська, французька, німецька трупи ібалет. Театр був справжньою школою російського театрального мистецтва XVIIIстоліття. Проте підйом театру закінчується разом із смертю Катерини II в 1796році.
Другачастина. У XIX столітті правителі Росії — від Олександра I до Миколи II — безуспішно намагалися відродити минулу славу придворної сцени. У містірозвивалися професійні загальнодоступні театри, і роль Ермітажного, як першоготеатру країни, все більше йшла в історію.
Післяреволюції знову використовувати театр для народних представлень з подачінаркома А. Луначарского, спробував В. Мейерхольд. Він намітив репертуар ісписки діячів мистецтва, що притягалися,: В. Соловйова, С. Радлова, М.Крокувала, А. Головина, М. Добужинского, О. Книппер, Ф. Шаляпина. Почалисярепетиції і пройшли пробні представлення в залах музею. Проте у кінці травня1919 року було вирішено відкласти відкриття сезону у зв'язку з необхідністювідгородити театр від музейних експозицій живопису. На цьому ідея відродженнятеатру затихнула.
С1927року приміщення театру почали використовувати, як лекторій музею Ермітажу. У1932 — 1935 роках на сцені театру проходили «тематичні концерти» підкерівництвом З Гинзбурга. У них брали участь оперні солісти, музиканти, артистибалету. На концертах демонстрували французьку і німецьку музику, розповідалипро творчість Паганіні, Вагнера, Перголези, показували європейські танці XVI — XVII віків. Лекції — концерти мали постійний успіх у публіки, але були руйнівнідля Ермітажу, і тому припинили своє існування.
Відтодітеатр перестав використовуватися по своєму прямому призначенню. Тут читалисялекції з історії мистецтва, проводилися наукові конференції і засідання. Усіпідсобні приміщення театру були зайняті науковими відділами, службами ілабораторіями. Проте від непрофільного використання вентиляція, повітрянеопалювання, конструкції сцени і самої будівлі почали руйнуватися, і на початок80-х постало питання про виселення співробітників і закриття приміщень.
Узв'язку з цим було прийнято рішення провести повну реконструкцію і реставраціюусієї будівлі. Для цього урядом були виділені кошти Державному Ермітажу іув'язнений контракт з фінською будівельною фірмою «Пуолиматка».Реставраційні Роботи в залі театру і в розташованих під ним залах Петрівського палацупровели майстерні музею. Були відновлені і відреставровані обробка залу, рядикрісел, стеля, системи освітлення і акустики. Додатково змонтували сучаснесценічне устаткування, система синхронного перекладу (до 5 мов одночасно),кіноустановка з апаратурою зворотної проекції, звукопідсилюючі і світловіустановки з комп'ютерним управлінням. Основні роботи були завершені до 1989року.
Третячастина. 7 січня 1991 року Ермітажний театр знову розкрив свої двері передпублікою. Продовжив роботу лекторій музею, знову проводяться науковіконференції, семінари, симпозіуми.
В тойже час, сцена Ермітажного театру стала одним з наймодніших майданчиківСанкт-Петербургу. На ній був проведений фестиваль «Скрипка Паганіні вЕрмітажі», на якому відомий скрипаль С. Стадлер виконав класичні твори наскрипці Паганіні, спеціально доставленій з Генуї. Тут же відбувся фестиваль,присвячений 100-річчю фінського композитора Я. Сибелиуса, «Поверненнялегенди». 1 січня 1995 року з Ермітажного театру транслювалися на весьсвіт виступи М. Ростроповича в програмі «Симфонія світу». На сценітеатру пройшли ряд чудових прем'єр, серед яких «Борис Годунов» М.Мусоргського в постановці Театру камерної опери Санкт-Петербургу,«Соломія» Р. Штрауса, представлена у виконанні солістів, хору іоркестру Маріїнського театру. Постійно проходять концерти випускників Академіїбалету ім. А.Я.Вагановой. Стали традицією виступу Оркестру Державного Ермітажу.
Зараз,в театральний сезон в Ермітажному театрі практично щодня проводяться оперніспектаклі і концерти артистів балету. Часто виступають зі своїми постановкамитрупи Маріїнського, Александринського театрів, театру «Санктъ-Петербургъопера». Серед глядачів багато іноземних гостей нашого міста. Та все ж длявідтворення минулої слави театр чекає свою власну трупу і свій власнийнеповторний репертуар.
3 МаріїнськийДержавний академічний театр опери і балету
Історіятрупи Маріїнського театру починається в 1783 році, коли в Петербурзі бувпобудований Великий театр (зараз в цій будівлі консерваторія).
У 18столітті в Петербурзі з'явилася площа Карусель. Так називалося те, що любитьсяпридворному суспільству театралізована кінна вистава. На цій же площі проходилинародні гуляння і стояла непоказна дерев'яна будівля з сценою, де виступалидраматичні артисти, трупа італійської опери за участю учнів Петербурзькоїтанцювальної школи.
Намісці дерев'яної будівлі, за наказом Катерини Другої, був побудований Великий(Кам'яний) театр для створення придворного театру. Нова будівля, за словамисучасників, своєю пишністю і пишнотою перевершував кращі європейські театри.Його відкриття відбулося в 1783 році оперою Дж. Паизиелло «Світмісяця», площа Карусель назвали Театральною. Придворний театр виступав тутдо середини 19 віків, трупа об'єднувала як музичних, так і драматичних артистів.
Першийчас в репертуарі були, в основному, італійські опери, але потім стализ'являтися і твори російських композиторів: «Орфей» і «Ямщикина підставі» Е. Фомина, «Мірошник — чаклун, обманщик і сват» М.Соколовского, «Нещастя від карети» В. Пашкевича. В цей час йшлоформування російської школи виконання опери і балету, становлення свого стилю.
Укінці 18 — початку 19 віків на сцені Великого виступали видатні опернівиконавці: Н. Семенова, Я. Горобців, А. Пономарев, А. Рамазанов, П. Злов, Е.Сандунова, П. Булахов; і артисти балету И. Вальберх, Е. Колосова, А. Истомина,А. Глушковский, Н. Гольц, А. Новицкая і інші.
Допочатку 19 віків театр грав значну роль в культурному житті столиці. Оперна ібалетна трупа стали самостійними колективами, а в 1803 році драматична трупавідокремилася від музичних.
У тойчас оперною трупою керував капельмейстер, оперний і балетний композитор К.Кавос, балетний колектив очолював Ш.Дидло. У своїх роботах вони прагнули вийтиза рамки придворного репертуару. У 1813 році з'явився балет на музику К. Кавоса«Ополчення, або Любов до вітчизни» И. Вальберха і Огюста пропатріотизм у Вітчизняній війні 1812 року. У 1815 році відбулася прем'єра опериК. Кавоса "Іван Сусанин", попередниці твору Глинки. В1823 року Ш. Дидлопоставлений балет «Кавказький полонений» по твору А.С.Пушкина, намузику К.Кавоса.
Знаковимдля російського музичного мистецтва став 1836 рік. З Великого театру драматичнатрупа переїжджає в Александринський. Оперно-балетна трупа отримує самостійністьі визнана однією з кращих в Європі. 27 листопада 1836 року відбулася прем'єраопери М. Глинки «Життя за царя», цю подію прийнято вважатинародженням російської класичної опери.
У1942 році вийшла друга опера Глинки «Руслан і Людмила».
Найбільшпопулярні балети в 40-х роках 19 віків були «Жизель»,«Есмеральда», «Катарина, дочка розбійника»,«Корсар» Ж.Перро.
У1843 році для опери настали скрутні часи. Не дивлячись на те, що оперніспектаклі Великого театру користувалася великим успіхом у глядачів, в Петербургзапрошена італійська трупа і їй віддана сцена театру. Постановка вітчизнянихкомпозиторів офіційно заборонена. Частину російських співаків перевели доіталійців, а інший колектив опери в 1846 переводять в Москву.
29січня 1849 року відкрився, побудований навпроти Великого театру, кінний цирк.Дерев'яна будівля була спроектована так, що його можна було використовувати ідля театральних постановок.
У1850 році оперна трупа повернулася в Петербург, але приміщення так і неотримала. Спектаклі проходили в цирку, в ті дні, коли сцена була вільною відциркових виступів.
Зісходженням на престол Олександра Другого, почалося реформування ідемократизація суспільства. Кода в 1859 році, цирк згорів, то Олександр повелівна його місці побудувати театр для музичних виступів. Через рік архітектор А.Кавос відновлює будівлю. Сюди переїхали оперна, а потім і балетна трупи.
Урочистевідкриття відбулося 2 жовтня 1860 року оперою «Життя за царя». Театрназвали Маріїнським, на честь дружини Олександра Другого Марії Олександрівни.
Засловами сучасників, це був театр «прекрасний в Європі». Проте, вбудівлі виявилися недостатньо продумані службові приміщення, дерев'яніконструкції застарівали, що викликало необхідність проводити реконструкції. У19 столітті будівля двічі піддавалася реконструкціям — в 1884-1886 рокахперероблені закулісні приміщення, а в 1894-1896 роки піддалася перебудовіглядацька частина, до лицьового фасаду прибудували новий корпус з вестибюлем,парадними сходами і фойє, а з боків від основної будівлі з'явилися флігеля.
Донаших днів збереглися білосніжні скульптури, оббивки і драпіровки в блакитнихтонах, позолота. По ескізах професора К. Дузи виконаний чудовий плафонживописцем Е. Фрачиоли. Величезна бронзова люстра з трьох ярусів з кришталевимипідвісками і канделябри виготовлені на пожертвування купця К. Плескоті.
Першимголовним капельмейстером Маріїнського театру став К. Лядов, потім з 1863 по1016 роки його змінив Е.Направник. За роки своєї роботи, Е. Направник створиввидатний творчий колектив, який успішно конкурував з італійською трупою, щопропрацювала у Великому театрі до кінця 19 століття. Неймовірною популярністю углядачів користувалися О. Петров, М. Степанова, до них приєдналися молодепокоління оперних співаків Ю. Платонова, М. Сариотти, Ф. Комиссаржевский, И.Мірошників, Ф. Стравінський, Е. Мравина, М. Славина, Н. і М. Фигнери, М.Долина, Е. Павлівська, пізніше В. Куза, Н. Фріді, Н. Забілу, М. Корякин, Ф.Литвин, А. Давидов, И. Алчевский, В. Касторский і інші. Високий професійнийрівень Маріїнського театру створив умови для появи в трупі таких геніальнихоперних виконавців як Іван Ершов і Федір Шаляпин.
Напочатку 20 століття репертуар театру був насичений видатними творамивітчизняних і європейських композиторів. Серед російських творів «Кам'янийгість» і «Русалка» А. Даргомижского, «Юдіфь»,«Рогнеда» і «Вража сила» А. Серова,«Псковитянка», «Оповідь про невидимий град Кітежі» і іншітвори Н. Римского-Корсакова, «Борис Годунов» і" Хованщина"М. Мусоргського, «Князь Ігор» А. Бородина, «Демон» А.Рубінштейна, усі опери П. Чайковського (на прем'єрі «Чародійки» в1887 диригував сам автор). З європейських композиторів: «Пророк»Дж.Мейербера, «Кармен» Ж. Бизе, «Ромео і Джульєта» Ш. Гуно,«Мефистофель» А. Бойто, «Манон» Ж. Массне, декілька оперДж.Верди, опери Р. Вагнера, серед яких виділяється постановка усієї тетралогії«Кільце нібелунга».
Першіексперименти в режисурі опери почав проводити О. Палечек. На початку 20століття геніальні новаторські спектаклі поставив Всеволод Мейерхольд — «Тристан і Ізольда» Р. Вагнера, «Орфей» і«Евридика» К.В.Глюка, «Борис Годунов» М. Мусоргського,«Електра» Р. Штрауса, «Кам'яний гість» А. Даргомижского,«Снігуронька» Н. Римского-Корсакова, «Соловей»И.Стравинского.
Укінці 19 початку 20 віків блищить балетна трупа театру, якою керував видатнийпостановник М. Петипа. Його приголомшливі балети, особливо на музику П.Чайковського і А. Глазунова, розкрили дарування багатьох танцівниць різнихпоколінь. На початку 20 століття в трупі танцювали такі зірки балету світовоївеличини як А. Павлова, М. Кшесинская, О. Преображенская, Т. Карсавина, О.Спесивцева, А. Ваганова, В. Нижинский, Н. і С. Легато.
Новеслово в театральному живописі сказали геніальні художники Олександр Бенуа,Костянтин Коровин, Олександр Головин, Валентин Серов.
Поескізах Олександра Головина, в 1914 році, створена завіса, що стала емблемоюМариинки. У 1952 році, художник С. Вирсаладзе змінив темно-червону гамму завісина синьо-блакитну, в тон обробки залу для глядачів.
Разомз революцією в театр прийшли важкі часи. Маріїнський театр переданий увідомство народного комісаріату по освіті, в 1919 році названий академічним, ав 1920 перейменований в Державний театр опери і балету.
Зприходом радянської влади з театру йдуть майже усі провідні артисти балету, алевсе-таки вдається зберегти класичний репертуар. Театр піддаєтьсябільшовистським рейдам, інструкціям і циркулярам, артистам урізаються нормипродовольства і тому подібні лиха.
Уоперній трупі в якійсь мірі положення врятував Федір Шаляпин, який повернувся втеатр в 1918 році і став його художнім керівником. Він притягнув в творчийколектив театру талановиту молодь, зумів зберегти костюми і реквізит театру,які більшовики збиралися роздати незаможним селянам. Шаляпин відновив декількаросіян і європейських класичних опер, багато виступав сам. У 1922 році Шаляпинемігрував з Росії, залишивши в Маріїнському театрі сильний колектив артистів ідиригентів.
У1922 році балетну трупу очолив Ф. Лопухів, який зумів відродити багатокласичних балетних спектаклів і створити нові. З 1917 року в хореографічномуучилищі викладає А. Ваганова, чиї талановиті учні поповнюють колектив театру.Багато хто з них здобув всесвітню популярність — О. Іордану, Т. Вечеслова, Г.Уланова, Н. Дудинская, Ф. Балабина, А. Шелест, В. Чабукиани, А. Ермолаев, К.Сергеев, Н.Зубковский.
Дужеплідною виявилася співпраця театру з композитором Б.Асафьевим.
У1934 році театру присвоєно ім'я С. М. Кирова.
Підчас Великої Вітчизняної війни, театр евакуювали в Перм, де він продовжувавпрацювати і випускати нові спектаклі. Частина артистів залишилася в Ленінградіі працювала в концертних бригадах. Під час блокади Ленінграда в будівлюМаріїнського театру потрапило більше двадцяти снарядів, але до осені 1944 рокувоно вже було відновлене.
Упіслявоєнні роки в театрі поставлена безліч чудових опер і балетних спектаклів,виступають талановиті вокалісти, танцівники, режисери, балетмейстери,диригенти, музиканти. Найбільш відомими операми стали «Дуенья»(Заручення в монастирі) С. Прокофьева, «Декабристи» Ю. Шапорина, «Чарівнафлейта» В. А. Моцарта, «Пітер Граймс» Б. Бритену; балети«Попелюшка» С. Прокофьева; «Мідний вершник» Р. Глиера,«Бахчисарайський фонтан» Б. Асафьева, «Гаяне» і«Спартак» А. Хачатуряна та ін.
Видатнимбалетмейстером в 60-70 х роках 20 віків став Ю. Григорович, на сцені блищалиартисти балету И. Колпакова, Н. Макарова, А. Осипенко, И. Генслер, А. Сизова,Р. Нуреев, М. Баришників, В. Панів, Ю. Солов'їв та ін.
У1976-1988 роках головним диригентом був Ю. Темирканов, в колективі працюваливокалісти И. Богачева, Г. Ковалева, Л. Филатова, Б. Штоколов, В. атлантів, Е.Гороховская, Л. Казарновская, Л. Шевченка, К. Плужников, Н. Мисливців, С.Лейферкус, Ю. Марусин та ін.
У1992 році театр набуває свого колишнього імені — Маріїнський, тепер його повнаназва — Маріїнський Державний академічний театр опери і балету.
Новийетап в житті театру почався з приходом в нього Валерія Гергиева. У 1988 році увіці 35 років він обирається художнім керівником оперної трупи, а з 1996 рокустає художнім керівником-директором Маріїнського театру.
ВалерійГергієв — один з кращих диригентів у світі, талановитий і енергійнийорганізатор, прагне зробити трупу Маріїнського театру кращою у світі.
Окрімвиховання артистів світового рівня, головною заслугою Гергиева є розширення іоновлення репертуару, особливо російських класичних творів. Разом зтрадиційними спектаклями, він створив нові форми творчих виступів. Цемонографічні фестивалі, присвячені творчості М. Мусоргського, С. Прокофьева, Н.Римского-Корсаков. Починаючи з 1993 року, під керівництвом Гергиева, щорічнопроходить міжнародний фестиваль" Зірки білих ночей", однією зосновних особливостей якого є традиційний показ усіх прем'єр поточного сезону.З 2000 року любителі балету зі всього світу з'їжджаються в Санкт-Петербург нафестиваль балету «Маріїнський».
У2005 році театр уперше провів фестиваль дротів російської зими«Масниця».
Заразз Маріїнським театром співробітничають найбільші оперні театри світу: КовентГарден, Метрополітен опера, Опера де Бастиль, Ла Скеля, оперні театриТель-Авіва і Сан-Франциско. Зарубіжні опери стали звучати на мові оригіналу.
З1998 року, за ініціативою Валерія Гергиева в Маріїнському театрі працюєакадемія молодих співаків. Учні академії беруть участь в оперних спектакляхтеатру, виконуючи як невеликі, так і провідні ролі.
Незважаючина численні реконструкції, на початку 21 століття назріла необхідність вперебудові будівлі театру і оновленні технічного оснащення. У 2003 році пройшовміжнародний конкурс на проект нової будівлі, переможцем якого став французькийархітектор Домінік Перро. Його проект об'єднав останні досягнення архітектури ікласику Санкт-Петербургу.
Цьогороку Маріїнський театр закрився на реконструкцію, його трупа виступає на іншихсценічних майданчиках Санкт-Петербургу.
Список літератури
1. Русский театр.Иллюстрированная история театральной жизни
2. Одесский М.П.Правительственные агитационные модели и ранняя русская драма //Древняя Русь.Вопросы медиевистики. 2006. № 2 (24). С. 30-35.
3. Юрий Москаленко.Кто и когда поставил первую пьесу в России?
4. Куприянов А.И.«Городская культура русской провинции. Конец XVIII — первая половина XIX века».Новый хронограф. М. 2007 стр. 129—132
5. Как возникрусский придворный театр? Автор Татьяна Маркинова