Реферат на тему:
Історія натюрморту, послідовність виконання натюрморту. Історія натюрморту
Натюрмортне зображення світу речей з'явилося в мистецтві дуже давно. Натюрмортом ( від французького nature morte – буквально “ мертва природа “ ) називають зображення неживих речей, зібраних єдину композиційну групу. Натюрморт може мати як самостійне значення, так і бути частиною композиції жанрової картини або портрета. Натюрмортні зображення з'явились в мистецтві дуже давно. На давньогрецьких і римських мозаїках, фресках і вазах, ми бачимо натюрморти з яскраво вираженим сюжетом. Художники Давньої Греції та Італії обирають музичні, військові і побутові сюжети натюрмортів. Значно пізніше з'являється натюрморт в Китаї, але вже в VII столітті нашої ери, в епоху феодального панування, художник Бян Луань своїм “ живописом квітів “ затверджує натюрморт як жанр. Натюрмортний живопис досягає великих успіхів в творчості художників Сходу. В Європі натюрморт зустрічається вперше у нідерландських мініатюрах і побутових картинах Яна Ван – Ейка, в картинах і гравюрах Альбрехта Дюрера. Нарешті в творчості італійського гравера і живописця Яколо де Барбарі з'являється самостійне зображення натюрморту. Історія натюрмортного живопису Європи не може минути й ім'я італійського художника Караваджіо. В Іспанії відомі роботи Сурбарана і Веласкіса. В ХVI – XVII столітті композиція стає стрункіше, в натюрморті з'являється суспільний зміст. В Голландії, завдяки довготривалій революційної боротьби буржуазії за своє панування, мистецтво було звільнено з – під впливу церкви. Воно почало відображувати конкретні сторони життя, суспільні відносини і стало на шлях затвердження реальної дійсності. Естетичне почуття переросло в зріле естетичне відношення художника до дійсності. Створилися суспільні умови для формування натюрморту, як жанру. Ця епоха подарувала людству багато талановитих художників – натюрмортистів ( Бейерен, Пітер Клас, Хеда, Віллем Кальф, Метею, Ван Стрек та інші ).
В цей час Фландрія, залишена під сильним впливом феодалізму, а також і церкви, змушена під тиском буржуазії пристосовуватись до нових історичних умов.
Мистецтво фламандських шкіл створює стиль барокко. В цьому стилі малює натюрморти видатний майстер Франс Слейдерс та його талановитий учень Ян Файт.
Значно пізніше, тільки в 18 столітті, буржуазне самопізнання та демократичні мрії французьких вчених відобразились у натюрмортному жанрі Франції. Яскравим представником цих тенденцій в натюрморті був Жан Батіст Сімеон Шарден, творчість якого характеризується прикрашанням дрібнобуржуазної добропорядності, як би не зачипленої “ чистоганом “ буржуа. Як художник Шарден розвиває колір і матеріальність в їх єдності і більш органічно, ніж художники 17 століття.
В середині 19 століття Густав Курбе ще більш цільно і узагальнено відображає предметні якості матеріального світу в натюрмортному живописі. Вплив цих двох видатних художників в історії натюрморту величезний.
В 70 – х роках 19 століття імпресіонізм трохи розсуває кордони уяви художників про задачі, які стоять перед живописом. Він вводить повітряне і світлове середовище.
З’являються й інші різновиди натюрморту. Наприклад, кубізм. Він нагадує предмет, сфотографований в різних положеннях і показаний одночасно. Тобто декілька позицій накладаються одна на одну і утворюється щось нове і дуже цікаве.
У нашому живописі різні суспільні тенденції створюють різні направлення в натюрмортному жанрі. В творах П.А. Федотова, В. Г. Перова натюрморт підсилює соціальну направленість творів.
А ось І. Ф. Хруцький, Ф.П.Толстой в своїх натюрмортах показують красу і матеріальність предметів. Їх натюрморти чудові за виконанням.
В більш пізній період працюють талановиті майстри І.А.Коровін та А.Я. Головін та інші, в творчості котрих мають місце елементи модернізму, але в цілому воно носить реалістичний характер.
В ще більш пізній період працюють такі майстри, як І.І. Машкова, В.Н.Яковлєва, П.П.Кончаловський, А.В.Купрін, Ю.І.Пименов з його незмінним бажанням бачити нове в різних психологічних станах ( серія натюрмортів “ Речі кожного дня “).
Взагалі натюрморт є величезна і невідривна частина образотворчого мистецтва. Він зародився дуже давно і жити буде завжди.
Послідовність виконання натюрморту.
Малювання кожного натюрморту проводиться по етапах .
Деякі яскраві фарби, наприклад, червона і зелена, змішуючись, вони нейтралізують одна одну, виходить сіра фарба. Цей процес називається ахроматизацією.
Деякі з них, наприклад, холодні фарби, покладені разом з теплими, взаємно підсилюють звучання одне одного. Ці властивості фарб художники широко застосовують в живописі, коли потрібно досягти певного колористичного ефекту. Фарби можуть бути спокійними, ліричними, м’якими, теплими, холодними, а то й дисгармонійними, сірими, аби це співпадало із задумкою художника. Кольором можна виразити певний настрій і передати його глядачеві.
Існує багато засобів малювання аквареллю, але найбільш розповсюджений серед них: багатошаровий.
Що ж таке тон і що таке колір ?
Колір з технічного боку – це фарба синя, зелена, червона та різноманітні їх суміші. Тон – це кольорова насиченість. Візьмемо синю фарбу і, розбавляючи її водою, зробимо вимальовки квадратів від світло – блакитного до синього і глибоко – синього – це і буде різниця в тоні. Дві або декілька різних фарб можуть бути одного тону, одної світлосили ( можливість відображати чи поглинати світлові промені ). На чорно – білій фотокартці однотонні різного кольору фарби дивляться однаково сірими або чорними плямами.
Починати живопис потрібно з першого плану, з самого яскравого предмету, нехай він буде еталоном яскравості. Подивіться на весь натюрморт: якими здаються кольори інших предметів по відношенні до самого яскравого, один до одного, фону. Уважно аналізуйте: на верхню частину падає світло, відображається холоднуватим світлим відтінком, відблиск білий, а ось в півтоні самий зрозумілий колір, він близький до локального кольору предмету, взятого з оточення, тепліше, ніж колір в яскраво освіченому місті предмету, і щільніше по тону, світло ковзає по цій частині предмету. Власна тінь ще щільніше, також тепла, багатокольорова, і в ній добре видно рефлекси від горизонтальної площини, яка відображує падаючий колір, падаюче світло. Падаюча тінь дуже важка в живописі. Під самим предметом, вона темніша, спереду чіткіше.
Роздивившись уважно натюрморт і розібравшись у світловій і кольоровій його характеристиці, можна починати роботу від світла на самому яскравому і найближчому предметі першого предметів, що входять в натюрморт і стоять на цьому фоні, але відтінки треба відчути, дивлячись на весь натюрморт.
Таких завдань можна привести два:
на фоні теплої драпіровки;
на фоні холодної драпіровки.
Треба пам’ятати, що на забарвлення предмету впливає оточення. Легко в цьому переконатися, якщо до білої чашки підносити різнокольорові смужки паперу.
Також слід пам’ятати, що кольори діляться на теплі і холодні. Так наприклад, сині, голубі і зелені відтінки вважаються холодними, нагадуючи нам колір снігу і холоду. Це кольори прохолоди і чистоти.
Теплими кольорами вважаються жовто – червоні, оскільки вони нагадують нам сонце, вогонь, спеку. Це кольори тепла і затишку.
Наступним етапом навчання може бути натюрморт в