Міністерство освіти і наукиУкраїни
Вінницький державнийпедагогічний університет імені Михайла Коцюбинського
Інститут історії, етнології іправа кафедра історії
Реферат з теми:
«Культура Поділля у другійполовині ХІХ – на початку ХХ століття»
Вінниця 2009
План
Вступ
1. Освіта наПоділлі у другій половині ХIХ — на початку ХХ ст.
2. Бібліотечнізаклади на Поділлі
3. Театральнаспадщина Поділля
4. Кінематограф
5. Народний дім
6. Громадськежиття в містах та музейні заклади
Висновок
Використана література
Вступ
У 1861 р. вРосійській імперії було дано початок реформам, які створили певні умови дляшвидкого соцiально-економiчного розвитку. Розпочате в 60-х рр. ХIХ ст. реформуванняв царській Росії поступово у свою орбіту включило i територію Поділля. Реформиторкнулися всіх сфер життя, включаючи культурно-освiтнi галузі. Як i по всійУкраїні, осередками освіти та культури тут виступали насамперед міста. Щебільшого значення у цій сфері міста набули на початку ХХ ст., коли в нихсформувалось культур. Освітнє середовище, яке включало різноманітні об’єкти — навчальні заклади, театри, бiблiотеки, товариства, розважальнi заклади.
Зазначимо, щорозвиток освіти та культури на Подiллi у другій половині ХIХ ст. — на початкуХХ ст. доволі докладно висвiтлюєтъся у працях багатьох дослiдникiв. Передусім,виокремлюються грунтовнi дослідження з історії подільської освіти Т. Сесака. Також заслуговують на увагупраці, авторами яких виступають Л. Анохiна, С.Баженова, М. Вролiс, О. Завальвюк, О. Комарнiцький, А. Лисий, Е. Мельник та iн. Але у бiльшостiдосліджень науковці звертають увагу переважно на загальяi проблеми розвиткуосвіти та культури Поділля та його регiонiв, а також на iсторiю окремихкультурно-освітніх закладів. Отож, актуальним для досліджень залишається ще чималоаспектів зазначеної тематики й, зокрема, формування культурно-освітньогосередовища міст Поділля у другій половині ХIХ — на початку ХХ ст.
1. Освітана Поділлі у другій половині ХIХ — на початку ХХ ст.
Міста Подільськоїгубернії протягом зазначеного хронологічного періоду виступали, передусім, якосередки освіти. Мережа навчальних закладів у подільських містах включала якпочаткові, так i середні, а також деякі професiйнi школи.
Як i в усійімперії, вони підпорядковувалися різним відомствам, духовенству, приватнимособам тощо. Вiдповiдно i фінансувалися вони з різних джерел: за рахунокдержави, церковного відомства, міської влади, приватних надходжень, або жпоєднували рiзнi джерела фінансування..
Найбільшпоширеними в містах Поділля з початкових шкіл були мiськi двокласні училища заположенням вiд 26 травив 1869 р. Мiськi училища мали два вiддiлення — чоловічета жіноче. Тривалий час кiлькiсть міських двокласних училищ за положенням 26 травня1869 р. залишалась незмінною. Лише у 1888 р. було засновано міське двокласне училищеу Барі.
Діяли на Подiллii мiськi чотирикласні училища на основі положення 31 травня 1872 р. Призначеніпереважно для неімущих верств міського населення, вони вважалисязагальноосвітніми і дозволяли продовжити освіту тим, хто закінчив нижчі початковішколи. Однак у Подiльськiй губернії подібні навчальні заклади почали створюватисялише на початку ХХ ст.
Після введення в Подiльськiйгубернії у 1904 р. земського управління з’явився новий тип початковихнавчальних закладів – нижчі ремісничі школи. Їх поява була викликанаприскореним розвитком промисловості та потребою у професійних робочих кадрах. Призакінченні цих шкіл, їх випускники працювали в приватних майстернях, нафабриках, заводах, залізниці тощо.
В умовах відсутностіна Поділлі вищих навчальних закладів провідну роль у розвитку освіти в другій половиніХIХ — на початку ХХ ст. середні навчальні заклади. Центральне місце в системи середньоїосвіти на Поділлі займали гімназії. Протягом другої половини ХIХ ст. в губерніїдіяло дві чоловічі гімназії — у Кам’янці – Подільському (відкрита у 1833р) тамістечку Немирові Брацлавського повіту (відкрита у 1838 р) Лише з початку ХХст… на Поділлі починають масово з’являтися чоловічі гімназії. Напередоднісвітової війни 1914 р. на Подiллi нараховувалося 9 чоловічих гiмназiй, iз них 8діяло у містах.
У другій половиніХIХ — на початку ХХ ст. подiльськi міста відчували гостру потребу у жіночихнавчальних закладах. Вона була викликана загальним піднесеннямсоцiально-економiчного розвитку міст, яке вимагало ширшого залучення жінок досуспільного й економічного життя регіону, а також змінами у ставленні дожіноцтва в суспiльствi в цілому.
Протягом другоїполовини ХIХ ст., так само, в губернії діяло всього дві жiночi гімназії — уКам’янці – Подільському та містечку Немирові Брацлавського повіту. Лише зпочатку ХХ ст. на Подiллi починають масово з’являтися нові жiночi гімназії. Станомна початок 1914 р. на Подiллi нараховувалося 14 жіночих гiмназiй, 12 з нихдіяли у містах. У порiвняннi з чоловічими гiмназiями участь приватних осіб тагромадських органiзацiй у заснуванні жіночих середніх шкіл у містах Поділля виглядалабільш вагомою.
Під впливомсоціально-економічних зрушень, що відбувались на Подiллi наприкiнцi ХIХ — напочатку ХХ ст., масово виникають середні навчальні заклади нового типу — реальні,технiчнi та комерційні училища тощо.
Першим подібнимначальним закладом стало Могилівське реальне училище яке було відкрито у 1885р. Влітку 1890 р., за царським указом цей заклад перевели до Вiнницi, й училищезамість чотирикласного стало шестикласним.
Втілення в життяреформи загальної освіти викликало потребу в педагогічних кадрах. Для їхпідготовки створювалися учительські інститути й учительські семінарії а такожпедагогічні курси при міських училищах. Перший та єдиний на Подiллiучительський інститут почав діяти у Вiнницi лише у червні 1912 р. Він ставчетвертям у Київському навчальному окрузі й восьмим в Україні. Першуучительську семiнарiю на Подiллi відкрито 1907р. в с. Потоках Вінницькогоповіту. Учителів початкових шкіл готували дворiчнi куси, які були засновані приміських училищах Кам’янця-Подiльського, Балти, Проскурова та Вiнницi.
Єдиним навчальнимзакладом, що готував кадри для медицини, була фельдшерсько-акушерська школа уКам’янці-Подiльському. Так само, у губернському мiстi діяла єдина на Подiллiхудожньо-реміснича навчальна майстерня.
Певну нішу всистемі освітніх закладів на Подiллi займали духовно-навчальнi закладиПодільської православної єпархії. Найбільш значне місце серед них посідалаКам’янць-Подiльська духовна семінарія.
Відчутнезростання мережі навчальних закладів у містах Поділля співпало з періодомнайбільш інтенсивного соцiально-економiчного й демографічного розвитку, ознакиякого почали проявлятися в ХIХ — на початку ХХ ст. Прискорення розвитку подільськихміст у другій половині ХIХ — на початку ХХ ст. вимагало значно рівня освіченогонаселення. Вiдповiдно зростали i його культурні потреби. задовольнити які малидоступні для широкого загалу заклади культури — бiблiотеки, театри, музеї тощо.
2. Бібліотечнізаклади на Поділлі
В Кам’янці-Подільськомуу 1866 році відбулося відкриття першої на Поділлі публічної російськоїбібліотеки. Бiблiотечні заклади масово почали поширюватися наприкiнцi ХIХ — напочатку ХХ ст. Виникали вони переважно у містах, а їх засновниками виступали якприватні особи, так i громадські організації. На початку ХХ ст. до цієї роботиактивно залучилися товариства тверезості, які почали організовувати бiблiотекипри народних чайних. Окремі книгозбiрнi в цей час існували при благородних iгромадських зібраннях., церковних братствах. Серед цього рiзноманiттявиокремлювалися мiськi публiчнi бiблiотеки, що засновувались за ініціативоюміських самоврядувань.
Важливою подією укультурно-освітньому житті міста Бара стало відкриття 7 квітня 1899р. міськоїпублічної бiблiотеки, яка утримувалася за рахунок міста. Міська влада постійнозбільшувала видатки на утримання бiблiотеки. Так, 1900 р. вiд міста а надійшло300 руб., у 1901 р. — 600 руб. Це дозволяло збільшувати книжковий фонд (на1.01.1902 р. він складав 923 томи 350 найменувань), оформляти підписку на 18періодичних видань.
Як не дивно, водному з найбільших міст Поділля – Вінниці тривалий час не було бібліотеки. Лишев 1902р.міська дума під тиском громадськості змушена була підтримати ідеюзаснування публічної книгозбірні. 12 січня 1903 р. міністерство внутрішніхсправ затвердило Статус бiблiотеки, а Міська влада приступила до спорудженняокремого приміщення. Урочисте відкриття Вінницької міської бібліотеки ім.Гоголя відбулося 2 лютого 1907 року.
Такожзустрічаються відомості про існування публічних бібліотек у Лiтинi, Летичевi,Балтi. На початку ХХ ст. мережу бібліотечних закладів Подільської губерніїскладали 102 бібліотеки різних форм власності, причому народних бібліотек-читаленьналічувалось 60, бiблiотек товариств — 19, приватних — 16, державних — 7.Відзначимо, що найбiльшi з них майже всі розміщувались у містах, сприяли підвищенняосвітнього рівня населення та зіграли відчутну роль у культурному житгi краю.
3. Театральнаспадщина Поділля
В цей періоджителі подільських міст почали активно долучатися i до театрального мистецтва.Відомо, що перший театр на Подiллi був заснований в 1798 р. уКам’янцi-Подiльському. Як зазначав Сiцiнський, “театр до 1831 р. був польським,після того до 1861 р. змішаним, тобто польським та російським, а з 1861 р. — лише російським. Він був незадовільним, як за приміщенням, так й за силою трупи”. Тривалий час театральне приміщення перебувало у жалюгідному стані. У 1869-1871рр. коштами міської влади проведена повна перебудова театру. Проект розробивархітектор М. Романович, роботи провівпідрядник – проскурівський купець Биховський. Наприкiнцi ХIХ ст. фінансовупідтримку театру надавала й державна скарбниця, щороку перераховуючи на йогоутримання до З тис. руб.
У 1860-х — 1880-хрр. існував театр у Балтi. Його виникнення та дiяльнiсть була пов’язана зБалтським Троїцьким ярмарком. Як зазначалось у ралортi повітового військовогоначальника вiд I883р.: «У Балтi є театр, який діє лише влітку, під час ярмарки,коли з’являються заїжджі акторські трупи. Розміщується театр у приватнійдерев’яній будівлі». У 90-х рр. ХIХ ст. відомостей про театр у Балтi незустрічається.
Театри в інших містахстали виникати накрикiнцi ХIХ — на поч. ХХ ст. Як правило, зводилися театральніта іноді сценічні майданчики в містах Поділля переважно приватними особами.Так, у 1892 р. у Проскурові був відкритий приватний театр Шильмана, якийрозташовувався в дерев’яний необладнаній будiвлi по вул. Кам’янецькiй. Театр немав власної трупи та надавав приміщення заїжджим акторам. З часом стало зрозуміло,що таке приміщення не вiдповiдає театральним вимогам i перешкоджає приїзду в Проскурівна гастролі «зоряних» труп. Заручившись підтримкою міської влади, у 1907 р.Шильмана зводить по вул. Олександрiвськiй нову будівлю театру, який вiд тогочасу все частіше стали називати міським. Театральне життя в Проскурові пожвавилося.
Серед усіх театральнихспоруд на Подiллi найкращою був Вінницький міський театр. Побудований запроектом міського архітектора Г. Артинова у 1910 р., він обійшовся місту в 160 тис. руб., мав зал на 1000 місцьта являв собою фактично зменшену копію Київського театру опери та балету.
У зв’язку з тим,що театри перебували у різних формах власності та не було чіткого визначення,що вважати театральною установою, а що сценічно-концертним залом, устатистичних та довідкових виданнях початку ХХ ст. зустрічається різна кiлькiстьтеатрів. Найбільш ближчою до істини можна вважати iнформацiю, що міститься удовідковому виданні МВС по Подiльськiй губернії станом на 1911 р. З нього можназ’ясувати, що на той рік театри діяли в наступних подільських містах: Кам’янцi-Подiльському,Вiнницi, Проскурові, Могилеві, Гайсині, Жмеринці.
4. Кінематограф
На початку ХХ ст.у містах Поділля з’являться і досить швидко набуває поширення кінематограф. У 1901р. в губернському місті вперше побував пересувний кінотеатр, а наприкінці 1901р. у Кам’янцi-Подiльському уже діяли два маленькі стацiонарнi кінотеатри — на25 та 35 місць. У 1908 р. комітет “Императорского человеколюбивого общества”влаштував по вул. Бульварній просторий театр-синематограф. За відомостямиадресних книг, у 1911 р. в губернському мiстi діяло три синематографи — “Императорскогочеловеколюбивого общества”, Вільного пожежного товариства та Ш.Зiньковського, у1913 р. зазначено 5 кiнотеатрiв — “Императорского человеколюбивого общества”, Вільногопожежного товариства, “Iлюзiон” (власник Ш.Зiньковський), “Модерн” (Марцикевич)та “Гiгант” (М.Розенталь). Останній кінотеатр — “Гiгант”, був найбільшим умісті — мав зал на 200 мiсть, відкритий у 1912 р. у будинку Крайза по вул. Бульварній(нині — Шевченка, 41). У Вiнницi перший кінотеатр — “Амбрось” — був відкритийспіввласниками Є. Добржанською та і К. Ловицьким у 1911 р. на території садиби відомоголікаря й домовласника М.Недєльського по вул. Б.Хмельницького. За кілька років умiстi відкрилося багато кiнотеатрiв, зокрема у 1913 р. кінематографи “Люкс”, “Мініатюр”,“Патеграф ”, “Стела” та міський. Поступово кінотеатри відкривались в меншихмістах. На початок 1911р у дев’яти подільських містах діяло 16 кінотеатрів.
5. Народний дім
На початку ХХ ст.виникає новий тип закладу культури — Народний дім, призначений для організаційдозвілля різнях прошарків населення в яких були, як правило, зали для виставок,лекцій і зборів, бібліотека книжкова крамниця, приміщення для гуртків, а такожвеликий глядацький зал iз театральною сценою. Нові установи організовувались тапідпорядковувались комітетами “Попечительства про народну тверезiсть” які булистворені у 1894р. у зв’язку з реформою шинкової справи й мали на меті захистнаселення вiд пияцтва та створення умов для Культурного дозвілля народу.
В Кам’янці-ПодільськомуНародний дім носив назву Пушкінського, та вперше відчинив свої двері 3 січня1901 р. для святкування новорічної ялинки. Його проста будівля з першого дняіснування стала осередком культури губернського центру — тут читалися лекції,організовувалися урочистості та свiтськi вечори, відбувалися театральнівистави, працювала бiблiотека. На початку ХХ ст. саме в Пушкінському домі бувнайкращий у Кам’янці-Подільському глядацький зал, й тому доволі часто, гастролюючи,трупи виступали саме на його сцені, а не в міському театрі. Коли у травні 1918р. згорів театр у Старому мiстi, і всі театральні виступи почали проводитися у Пушкінськомудомі, він гюступово втратив свою назву й став іменуватися театром.
Народний дім у Вінницібув відкритий у 1902 р. й таксамо мав простору будівлю, в якій розмастилися чайна, бiблiотека, зал зiсценою, школа грамоти, книжкова лавка. На вiдмiну вiд Кам’янецького дому, Вінницькийне зміг задовільно налагодити свою роботу. По-перше, незручним виявилося його розташування- майже на околиці міста, на Замості поруч із тюрмою та складами. Все це відверталояк вiдвiдувачiв, так й потенційних орендарів сцени та інших приміщень, що моглоби приносити прибуток. Як наслідок, місцевий комітет “Попечительства пронародну тверезiсть”, який не мав регулярних державних субсидій, не мігутримувати Народний дім та організовувати активну його дiяльнiсть. За такихобставин комітет вимушений був закрити чайну, а 1907 р. запропонувати мiськiй управівзяти на утримання школу й бiблiотеку. 3 1 січня 1908 р. постановою Вінницькоїдуми Народний дім перейшов у розпорядження міста. Проте перехід у ведення містазбиткової установи не набагато покращив його дiяльностi. З початком першоїсвітової війни будинок був переданий у розпорядження комітету Червоного Хрестапід збірний пункт ратників та лазарет.
Є відомості проіснування у першому десятилітті ХХ ст… Народних домів інших подільських містах– Брацлаві, Літині, Новій Ушиці.
6. Громадське життя у містах тамузейні заклади
Досліджуванийперіод характеризується поступовим розширенням спектру громадського життя вмстах. Одним iз його проявів була багатогранна діяльність рiзноманiтнихтовариств, які спрямовували роботу свою на роз виток науки, культури, освіти.Бiльшiсть їх діяло у губернському мiстi. Серед перших було Подільське церковнеісторико-археологічне товариство, яке було засноване у 1903 р. на базіПодільського єпархіального iсторико-статистичного комітету. Таке перетворенняКомітету на Товариство сприяло об’єднанню краєзнавців Поділля — у 1912 р. уньому налічувалося 136 членів. У вересні 1911 р. в Кам’янці-Подiльсъкомувиникло Товариство подільських природодослідників яке наступного року мало 213 членів.Воно організовувало експедиції, видавало “Записки товариства”, мало бiблiотеку,у Пушкінському домі проводило читання безплатних лекцій. Успішно поєднувалонаукову, просвітницьку i громадську дiяльнiсть Товариство подiлъських лiкарiв.Воно було засноване в губернському центрі у 1859 р., нараховувало 123 члени,мало бiблiотеку (у 1865 р. — 3526 томів) та розпочало формування колекцій для майбутньогомузею. У 1865 р. товариство серед членів якого переважали поляки, було закритовнаслідок реакції на друге польське повстання. Згідно розпорядження генерал-губернатораО.Безака, бiблiотека та музейні експонати Товариства були доставлені в Київ та переданігенерал-губернатору та університету Св. Володимира. Проте з 1878 р. Товариствоподільських лiкарiв відновило дiяльнiсть, зосередивши свою роботу не лише насанітарно-гiгіенічних та медичних питаннях, а й охопило краєзнавчу тадiяльнiсть. Окремо слід згадати дiяльнiсть Товариства мистецтв, статус якогобув затверджений у січні 1908 р. Його організатором став відомий на Подiллiхудожник В. Розвадовський, який одночасно завідував художніми класами. Товариствомистецтв розгорнуло на Поділлі широку просвітницьку дiяльнiсть, влаштовуючипересувні виставки художніх творів у містах та багатьох містечках губернії. Крімтого, у Кам’янці-Подільському діяла постійна виставка творів мистецтв.
Слід відзначити,що український освiтнiй рух на Поділлі, репрезентувало єдине товариство — “Просвіта” створене в 1906р. в Кам’янці-Подільському. Значна фiлiя товаристваутворилась у Могилеві. Ряди Подільської “Просвіти” об’єднували українськуінтелігенцію для спільної роботи заради освіти народу, що й визначаловідмінність цього товариства від інших — воно не обмежувало свою дiяльнiстьлише містом, а проводило також велику роботу на селі. Аленацiонально-просвiтницька діяльність “Просвіти” зустріла вороже ставлення збоку уряду i вже 2 липня 1907р. Подільське губернське присутствіє заборонилодiяльнiсть товариства. У березні 1908 р. надійшов дозвіл на відкриттятовариства, й “Просвіта” відновила свою дiяльнiсть у Кам’янці-Подільському.
Невід’ємно вiддiяльностi згаданих товариств гюв’язане заснування у другій половині ХIХ — напочатку ХХ ст. в містах Подільської губернії музейних закладів. Перший музей наПодiллi з’явився у 1890 р. в Кам’янці-Подільському. Iнiцiатором його створеннявиступив Подільський єпархіальний iсторико-статистичний комітет, який 29 жовтняI889р. створив комiсiю з організації церковного Давньосховища. 30 січня 1890 р.Комітет затвердив правила Давньосховища, оголосивши тим самим про створеннямузейного закладу, який розмістився у галереї Кафедрального собору. Давньосховищемало вiддiл старожитностей, архів i бiблiотеку, завідувачем був призначенийсоборний священик В.Якубович, секретарем у справах — протоієрей Є. Сiцiнський — відомий дослідник старожитностей та iсторiї Поділля. На початок 1896р. у Давньосховищіналічувалося 4281 експонат, у тому числі 862 книги, 69 рукописів, 36 грамот та актів,понад 800 церковних речей, 40 картин, 398 фотографій, 1239 монет, медалей таiн. предметів. У 1903р., У зв’язку з перетворенням iсторико-статистичногокомітету в історико-археологічне товариство Давньосховище офіційноперейменовано в музей.
Висновок
Розвиток життя наПоділлі у другій половині ХIХ — на початку ХХ ст., зумовлений насамперед,соціально-економічними процесами породженими реформами 60-х рр. ХIХ ст. танаступних років, дозволив сформувати у подільських містах певнекультурно-освітнє середовище. Як наслідок, саме міста вiдiгравали визначну рольу розвитку освіти та культури на території Подільської губернії. Адже в нихсконцентрувалися навчальні заклади різних типів, бібліотеки, театри, музеї, якіобслуговували потреби не лише міських жителів, а й населення повiтiв. Усе цеперетворювало міста на осередки культури та освіти краю. Серед визначних таких осередківпередусім слід назвати губернське місто Кам’янць-Подільський, а також Вінницю, ПроскурівМогилів. У багатьох подільських містах існуюча мережа начальних закладів таустанов культури не вiдповiдала зростаючим потребам їх жителів. Більшість містПоділля у порiвняннi з містами інших “малоросійських” губерній, явно відставализа кількістю культурно-освітніх закладів. Причини цього слід вбачати внедостатньому соціально-економічному розвитку подільських міст, в результатічого органи міського самоврядування не могли належним чином фінансувати культурно-освітнізаклади і повністю брати на своє утримання, а також у довготривалій вiдсутностiна території Подільської губернії земств.
Використаналітература
1. Науковізаписки ВДПУ. Вип. ХІІІ. Серія: Історія – Вінниця, 2008.
2. Нарисиісторії Поділля. За ред. Л.Баженова. – Хмельницький, 1990.
3. Освіта,наука і культура на Поділлі. Збірник наукових праць. – Т.11, – Камянець-Подільський,2008.