ПЛАН
Історичнадовідка про місто Рівне
Геральдика мiста
Пам'ятки історіїта культури
Списоквикористаної літератури
Історичнадовідка про місто Рівне
Рівне.Більше семи віків пролетіло над ним. Є в історії цього старовинногоукраїнського міста і радісні сторінки, і трагічні. Не раз на нього нападаливороги. Не раз будівлі Рівного спалахували страшним вогнем. Але ні кому невдавалося знищити місто. Працьовиті руки його жителів відбудовували знищене.Рівне розросталось, і нині воно перетворилося у адміністративно-економічнийцентр Рівненської області, що входить до складу незалежної України.
Першiпоселення на територiї сучасного мiста з'явилися дуже давно. Зокрема, тутвиявлено залишки поселень первiсної людини-кроманьйонця, заснованi понад 15тисячолiть тому. Давнiшi поселення зустрiчаються на околицях мiста, центральнаж частина його була заселена пiзнiше. Перша вiдома писемна згадка про Рiвне якодин з населених пунктiв Галицько Волинськогокнязiвства датована 1283 роком. Це запис латинською мовою у польськiй хронiцi «Рочнiк капiтульний краковскi». Але лише з ХV столiття Рiвнерегулярно фiгурує в iсторичних джерелах. З другої половини ХIV ст. Рiвнеперебувало пiд владою литовських князiв. У грамотi 1434 року воно згадується вчислi iнших волинських поселень як власнiсть луцьких шляхтичiв Дичкiв. А вдокументi, датованому 22 груднем 1461 р.,йдеться про його продаж: Iвашко Дичко продав Рiвне «за 300 кiп широкихгрошей чеської лiчби» князевi Семену Васильовичу Несвiцькому, представникурусько-литовської династiї Гедимiновичiв.
Пiслясмертi князя в 1479 р. Рiвне стало власнiстю його дружиниМарiї, яка стала iменувати себе княгинею Рiвненською. За її наказом на одному знасипних островiв рiчки Устi, яка роздiлялася на два рукави, було збудованозамок iз дубових колод та обнесено його оборонними ровами. Будучи оточенимводою, замок сполучався з рештою поселення єдиною дорогою з мостом черезнепрохiднi болота i ставки. Разом з тим княгиня стала запрошувати сюдиремiсникiв, майстрiв, поселенцiв, якi поступово обживали сусiднi iз замкомвулицi. Первiсне мiсто нагадувало у планi трикутник, вiдповiдно й мiськi вулицiрозходилися у три боки. У Рiвне можна було в'їхати з боку Києва, Острога таДубного. Звiдси й символ давнього мiського герба— брама, вiдкрита для в'їзду на трибоки. У 1492 р. польський король та великий князьлитовський Казимир Ягайло надав мiстечку Магдебурзьке право. З 1518 р. по 1621 р. воноперебувало у власностi князiв Острозьких. У 1531 р. Рiвне з околицями та ближнiми селами вiдiйшло до Iллi Острозького. У 1538 р. вiн одружився з позашлюбною дочкою короля Сигiзмунда IБеатою Костелецькою, не проживши пiсля цього й року i не дочекавшись народженнясвоєї доньки. Згiдно з пiдписаним ним духовним заповiтом Рiвне переходило вуправлiння дружини, але не у власнiсть. Це стало причиною трагедiї його донькиГальшки Острозької, яку мати, людина аморальна й розбещена, прагнула насильновiддати замiж, щоб тим самим позбавити її прав на володiння. Ця iсторiя набуласвого часу широкого розголосу, ставши пiзнiше поширеноютемою у низцi творiв польської, української та росiйської лiтератур.
/>
Упереписi 1629 р. зафiксовано, що в Рiвному є 505будинкiв та проживає понад 3 тисячi мешканцiв (у Києвi в той час було 18 тисячмешканцiв). Але надалi трагiчнi подiї — вiйни, пожежi та епiдемiї зумовили зменшення кiлькостi населення.
В останнiхроках ХIV та на початку ХV ст. краєм прокотилисяхвилi селянсько-козацьких повстань пiд проводом Косинського, Лободи, Наливайка.Занепокоєнi зростанням козаччини, королiвськi урядники в 1625 роцi вели в Рiвномупереговори з козаками щодо укладення угоди з Рiччю Посполитою. Влiтку 1651 р. край став центром визвольних змагань українцiв пiд проводомБогдана Хмельницького. В ходi боїв мiсто не раз переходило з рук в руки. У 1667 р. в результатi Андрусiвської угоди полякiв з Московiєю Рiвнеу складi Волинських земель вiдiйшло до Речi Посполитої. Цього ж року в мiстi лютуваластрашна чума.
Всiцi подiї вiдчутно вплинули на зменшення кiлькостi населення та процес занепаду мiста,посиленого ще й великою пожежею 1691 року.
ТодіРівне було волосним центром Луцького повіту Волинського воєводства. Цікаво, що запланом, виконаним в 1765 році варшавським архітектором Таушером, воно складалосяз чотирьох частин (центральної частини, передмістя Острозького, Волі (економії абокомісаріату), передмістя Дубенського), мало 370 будинків.
/>
МакетРiвного, що виготовлений працiвниками обласного краєзнавчного музею у вiдповiдностi до плану архiтектора Таушера(1765
рiк)
В ходiмосковсько-шведської вiйни Рiвне в 1706 р. булозайняте вiйськами Карла ХII, який також побував у мiстi. У другiй половинi ХVIIта на початку ХVIII ст. Рiвне належало до володiнь рiзних магнатiв — Замойських, Конєцпольських, Валєвських, а з 1723 р. надовго, майже на пiвтора столiття, переходить у власнiстьпольських шляхтичiв Любомирських. У ХVIII ст. князi Любомирськi були найбагатшиммагнатським родом на Волинi, а часами i в цiлiй Польщi. З приходом Любомирськихрозпочалися значнi змiни в життi мiста. Було вiдбудовано рiвненський замок, якийперебував тодi в руїнi та запустiннi. Палацовий комплекс, зведений на Замковомуостровi, утвореному течiєю рiчки, вражав своєю пишнотою. Навколо палацу був розбитийрозкiшний парк з алеями та класичними скульптурами. Збудований спочатку у стилiпiзнього бароко, палац Любомирських згодом тричi змiнював свiй вигляд вiдповiднодо вiянь європейської моди (останню, особливо вишукану, перебудову в стилi французькогоампiру здiйснено в 1815 р.). За князя Станiслава Любомирського,багатство та вплив якого дозволяли йому в перiод безкоролiв'я у 1764 р. претендувати на королiвський престол, при дворi утримувавсявеликий, добре озброєний загiн та близько 4-х тисяч осiб челядi.
ПокровительствоЛюбомирських євреям, якi на той час зазнавали утискiв у сусiднiх європейських країнах,зумовило їх масове переселення до Рiвного. З часом вони заселили один iз районiвмiста, що суттєво i на довгi роки позначилося на нацiональному та релiгiйному життiмiста.
Всьогов 1765 р. в мiстi було 683 споруди, в тому числі 313 в передмiстях, якi облаштовувалися за нацiональною та соцiальноюознакою (були нiмецька та єврейськi вулицi, квартали мiських урядникiв, духiвництва,ремiсникiв, тощо).
У 1792 р. в Рiвному побував нацiональний герой Польщi генерал ТадеушКостюшко, який приїздив до тодiшньої господинi рiвненського палацу Людвiки Любомирської — предмету свого юнацького кохання.
У 1793 р. вiдбувсядругий подiл Польщi, i до мiста увiйшли росiйськi вiйська пiд командуванням М.Кречетнiкова. В результатi розробленого нового адмiнiстративного подiлу волинських земель Рiвне набуло статусу повiтового центру в складi новоутвореного Волинського намiсництва (згодом губернiї). Статус повiтового мiстечка дещо пожвавив мiсцеве життя. Сюдиприїздили i облаштовувалися чиновники повiтових установ, створювалися елементарнiпобутовi зручностi (кiнний транспорт, пошта i т.п.).
КолиРiвне перейшло до Фридерика Любомирського, який певний час був волинським вiце-губернатором,для нього збудували особняк в iншому мiсцi. А палац Любомирських з тих пiр, залишившисьпусткою, почав занепадати i повiльно руйнуватися, доки зовсiм не зник у I-й половинiХХ столiття.
В 1837 р. неподалiк палацу Любомирських розпочалося спорудження гiмназiйногокорпусу. У Рiвненськiй гiмназiї в 1844-1845 рр. працювавстаршим викладачем iсторiї видатний український iсторик, письменник та громадсько-полiтичнийдiяч Микола Костомаров, а в 1866-1871 рр. внiй навчався вiдомий письменник-гуманiст Володимир Короленко.
У 1857 р. через мiсто пролягла шосейна дорога Київ-Брест, а в 1873 р. залiзнична колiя мiж цими мiстами. З'явилася зазізнича станція Рівне.
У 1906 р. в мiстi з'явився перший музей, а в 1912 р. введено в дiю першу електростанцiю. Цього ж року рiвняни впершепобачили в небi над мiстом полiт моноплана.
Пiдчас I свiтової вiйни Рiвне тривалий час було прифронтовим мiстом. В 1916 р. перед наступом росiйських вiйськ його вiдвiдали iмператор МиколаII та генерал О.Брусилов.
В перiодз 1917 р. по 1920 р. мiсто почергово перебувало пiд владою австро-нiмецьких, польськихта бiльшовицьких окупацiйних вiйськ. У квiтнi травнi 1919 р. у Рiвному тимчасово працював уряд УкраїнськоїНародної Республiки та були розмiщенi вiйська Директорiї на чолі з головним отаманом С.Петлюрою.
19вересня 1920 р. Рiвне зайняли польськi вiйська, i вонодо вересня 1939 р. перебувало у складi Польської державияк повiтовий центр Волинського воєводства. Незважаючи на репресiї з боку польськоївлади, в мiстi продовжувалося українське культурне життя, активно працювали громадськiорганiзацiї нацiонально-патрiотичного спрямування — «Просвiта» (до закриття у 1929 р.), «Пласт», Союз українок та iншi, а також нелегальнiорганiзацiї, найбiльшi i найвпливовiшi з яких — ОУН та КПЗУ.
У вереснi1939 р. вiдповiдно до пакту Молотова-Рiббентропазахiдноукраїнськi землi вiдiйшли до СРСР. Цього ж року Рiвне набуло статусу обласногоцентру новоутвореної Рiвненської областi у складi УРСР.
Пiдчас фашистської окупацiї мiсто було перетворене на своєрiдну «столицю» окупованих українських земель. З вересня 1941 року тут розмiстилися«Райхскомiсарiат Україна» та резиденцiя гауляйтера. З листопада почалися масовi страти євреївта винищення в'язнiв концтаборiв Рiвного. Пiсля терористичних актiв М. Кузнєцова проти високопоставлених нiмецьких офiцерiв фашисти масоворозстрiлювали заручникiв — в'язнiв тюрми. Незважаючи нi на що, в мiстi вiдроджувалися українськi громадськi та нелегальнi органiзацiї,воно перетворилося на один iз центрiв українського нацiонально-визвольного руху.Було засновано газету «Волинь», головним редактором якої став вiдомийписьменник Улас Самчук. Газета стала рупором нацiонального вiдродження. Довколанеї гуртувалися вiдомi дiячi українського руху опору, зокрема, такi як Олена Телiга,Олег Ольжич, Нiл Хасевич та iншi. Розгорнуло свою дiяльнiсть видавництво «Волинь», виходили ще два українськi перiодичнi видання — журнал «Український хлiбороб» та дитячий часопис «Орленя».
В Рiвномутакож активно дiяло кiлька радянських пiдпiльних органiзацiй.
В лютому1944 р. мiсто було звiльнено вiд фашистiв.Але до спокою в краї ще було далеко. В перiод з 1944 по 1950 роки тривали масовiрепресiї проти української iнтелiгенцiї, учасникiв нацiонально-визвольного руху,проходили «чистки» серед мирного населення. В центрi мiста на тому ж мiсцi,де фашисти у 1942-1943 роках проводили публiчнi страти, спiвробiтники НКВС у сiчнi1945 року влаштували публiчну страту воякiв Української Повстанської Армiї. Новавлада також енергiйно взялася органiзовувати масову мiграцiю до мiста своїх кадрiв— управлiнцiв, службовцiв, робiтникiв.
В 1950роцi було завершено вiдбудову зруйнованого вiйною господарства. А 60-80-тi рокистали перiодом iнтенсивного зростанння та розбудови мiста, в результатi чого кардинальнозмiнилося обличчя мiста. Збудовано новi житловi квартали в центрi мiста, з'явилисяновi мiкрорайони. Значно зросло населення мiста. Збудовано багато нових потужнихпiдприємств, зокрема, таких як гiгант легкої iндустрiї України — Рiвненський льонокомбiнат, гiгант хiмiчної промисловостi — хiмiчне пiдприємство «Азот» та ряд iнших великих пiдприємств.Споруджено немало закладiв освiти, науки, культури. У 1997 роцi вiдкрито аеровокзалмiжнародного класу.
В кiнцi80-х рокiв з початком реальних послаблень у внутрiшнiй полiтицi радянського режимупiд час перебудови в Рiвному вiдроджується нацiонально-визвольний рух. В 1988 роцiстворено першi осередки Товариства української мови iм. Тараса Шевченка, дещо пiзнiшеутворено першi осередки Народного Руху України. На початку 1990 року в мiстi булопроведено ряд масових акцiй. 22 сiчня через мiсто пролiг символiчний «ланцюг»єднання. Напередоднi перших демократичних виборiв до мiсцевих рад пiд синьо-жовтимипрапорами пройшли масовi мiтинги рiвнян. 9 березня 1990 року в день народження ТарасаШевченка бiля Свято-Воскресенського собору було встановлено перший флагшток iз синьо-жовтимпрапором, який згодом неодноразово намагалися зламати, а прапор зiрвати. Але йогощоразу вiдновлювали.
Наберезневих виборах до мiської ради бiльшiсть здобули представники нацiонально-демократичнихсил, що зумовило подальшi демократичнi перетворення в мiстi. На цей час переважнучастину населення мiста вже становили вихiдцi iз сiл Рiвненщини та iнших областейУкраїни. Вони розбудовували мiсто в 60-80-х роках, працювали на споруджених своїмиодносельцями та земляками пiдприємствах, але почувалися дещо чужими в цьому мiстi,в органах влади та бiльшостi установ якого панувала росiйська мова, а їхня рiднаукраїнська часто служила своєрiдним iндикатором, який виказував їхнє сiльське походження.Нерiдким було зверхнє ставлення до людини, яка розмовляла не росiйською мовою. В1990 роцi в коридорах мiської влади знову залунала українська мова. Завдяки зусиллямнового мiського керiвництва вона повернулася у школи, дитячi садочки та дитячi позашкiльнiустанови. Багатьом мешканцям мiста — українцям — було повернуте право навчати своїх дiтей рiдною мовою.
16червня 1990 року, у днi, коли громадськiсть Рiвненщини та всiєї Українивперше за багато рокiв вiдкрито i урочисто вiдзначаларiчницю битви пiд Берестечком, над адмiнбудинком мiськоїради замайорiв синьо-жовтий прапор. При вiдкриттi сесiймiської ради звучав нацiональний гiмн «Ще не вмерла Україна», задовгодо законодавчого затвердження його музичної редакцiї.
Мiська влада порушила клопотанняпро повернення мiстовi його української назви i 11 червня 1991 р. було ухваленовiдповiдну Постанову Президiї Верховної Ради УРСР, в якiй було сказано: «З урахуванням правилукраїнського правопису надалi iменувати мiсто Ровно — Рiвне, а Ровенську область — Рiвненською». У днi серпневого путчу 1991 р. проходила позачергова п'ята сесiя мiської ради, на якiй обговорювалипитання дiй мiської влади в умовах оголошеного комунiстичними реваншистами надзвичайногостану. А вiдразу ж пiсля провалу путчу 25 серпня 1991 р. в мiстi було демонтовано пам'ятник Ленiну. Згодом колишню центральнуплощу Ленiна, на якiй вiн стояв, було перейменовано на майдан Незалежностi. Перейменованобуло також бiльше сотнi мiських вулиць, якi носили iмена росiйських завойовникiв,дiячiв комунiстичного руху, географiчних об'єктiв Росiї. Деяким вулицям було повернутоїхнi колишнi та iсторичнi назви, iншi було названо на честь дiячiв української лiтератури,культури та нацiонально-визвольного руху. 17 травня 1994 року було демонтовано таперенесено в iнше мiсце пам'ятник «легендарному розвiднику» (за твердженням радянської пропаганди) або ж «радянськомутерористу» (за твердженнями деяких iсторикiв) Миколi Кузнецову, який стояв перед адмiнбудинком мiськоїради. На постаментi цього пам'ятника було встановлено пам'ятний знак «Загиблимза Україну», а колишню площу Кузнєцова перед адмiнбудинком мiської ради булоперейменовано на майдан Магдебурзького права. 22 травня 1999 року на майданi Незалежностiвiдбулося урочисте вiдкриття пам'ятника Т.Шевченку.
Отже, протягом віків адміністративно-територіальний поділ території, на якійрозташоване місто Рівне, пройшов складний і нелегкий шлях. Адже ця територія входиладо складу Української Держави (ІХ ст. — 1341), Козацьке-гетьманської держави (1648- кінець ХVIII ст.), державного відродження України (1917-1920рр.). В останні періоди територія міста була під пануванням іноземців-загарбників(польських, російських, німецьких, російсько-більшовицьких), які, захопивши нашкрай, встановлювали свій окупаційний режим, спрямований на запровадження й утримуваннясвоєї влади.Геральдикамiста
Герб мiста Рiвне
/>
Сучасний герб мiста затверджений в 1990р. В лазуровому полi — башта срiбного кольору з входами до неї з трьох сторiн, що стоїтьна зеленiй землi. Башта символiзує мiсто; лазуровий колiр — красу, вiчнiсть, срiбний — чистоту, зелений — надiю i радiсть.
Герб мiста Рiвного — старовинний.Точна дата його створення та першого застосування невiдома. Невiдомий i його автор.В останнiй чвертi ХVШ столiття пiсля входження Правобережної України, а в її складii Волинi, до Росiйської iмперiї вiн був затверджений як герб повiтового центру тодiшньоїВолинської губернiї. Вживався цей герб у Рiвному до вересня 1939 року. Герб є символоммiського самоврядування, який знаменує надання мiсту певних прав. Герб являє собоюлазурного кольору щит французької форми, тобто чотирикутник з загостренням внизу.На нижнiй сторонi щита (приблизно 1/6 площi) смужка зеленого кольору, на яку своєюосновою спирається зображення башти срiбного кольору з входами у неї з трьох сторiн.Башта символiзує мiсто Рiвне, у яке в'їзди з трьох сторiн (зi сторони Клеваня, Тучина,Здолбунова). З четвертої сторони у давнину мiсто омивалося порiвняно багатоводноютодi рiчкою Устя.
Прапор мiста Рiвне
/>
Розпорядженням голови мiської ради 17 березня 1993 р. затвердженопрапор мiста Рiвного. Прямокутне полотнище, яке складається з трьох горизонтальнихсмуг блакитної, зеленої та бiлої, зi спiввiдношенням їх ширин як 5:1:5, на двохверхнiх смугах на вiдстанi 1/3 довжини прапора вiд древка зображений герб мiста.
Прапор мiста є одним з символiв мiського самоврядування. ПрапорРiвного створено за чинними канонами з використанням гами кольорiв iсторичного гербамiста (автор — архiтектор Л. Закревський). Триколiрнеполотнище прапора — прямокутної форми з вiдношенням сторiн2:3 (ширина до довжини). Прапор має три повздовжнi смуги: голубу (5 частин), зелену(1 частина) та срiбно-бiлу (5 частин). З лiвого боку полотнищ, на третину довжиниголубої та зеленої смуг, вписано зображення iсторичного герба мiста у срiбно-бiломувиконаннi. Кольори прапора символiзують: голубий — красу та величнiсть; зелений — надiю, радiсть, достаток, щедротнiсть; срiбно-бiлий — невиннiсть i чистоту.
Герб мiста Ровно
/>
27 березня 1969 р. рiшенням мiськвиконкому затверджено радянський гербмiста: у щитi червоний перев'яз справа, у верхньому блакитномуполi — зображення пiвшестернi, розгорнутої книги i реторти, у нижньому зеленому синя квiтка льону. Автори проекту — В.Герасименко, В.Дзiвак i О.Кузьмич.
Проектгербу мiста 1857 р
/>
У 1857р.Б.Кене розроблений проект нового герба мiста: у лазуровому полi зображенi три з'єднанихсрiбних вежi з вiдчиненими воротами. У вiльнiй частинi — герб Волинської губернiї. Щит увiнчаний срiбною мiською короноюз трьома вежками та обрамований двома золотими колосками, оповитими Олександрiвськоюстрiчкою. Затвердження не отримав.
Гербросiйського перiоду
/>
Герб росiйського перiоду затверджений 22 сiчня 1796 р. У горiшнiй частинi перетятого щита герб Новоград-Волинський;у долiшнiй — в лазуровому полi троє ворiт в срiбних з'єднаних баштах на знак в'їзду доРiвного з трьох сторiн.
Герб1642 року
/>
Ізгеральдичних словників стає відомо, що у гербі Леліва — шестикутна зірка золотого кольору, а під нею на блакитному полізолотий півмісяць рогами догори. Леліва була характерною ознакою багатьох слов'янськихнародів, складає герб Ілірії, а також багатьох польських, українських, російськихі білоруських родів. Вона також входила до герба князів Острозьких. Із історії Рівноговідомо, що в 1642 році воно належало Замойським. Володарка міста, Катерина Замойська,походила з роду Острозьких, була донькою Олександра і внучкою Костянтина (Василя)Костянтиновича Острозьких. Тому природньо, що складова частина герба Острозьких,а саме Леліва, стала символом на печатці Рівного.
ГербСрженява (роду Любомирських)
/>
Любомирськi- могутнiй магнатський рiд герба Срженява, якi увiйшли в iсторiю Подiлля i Брацлавщини XVIII столiття як володарi «Узбережжя Днiстра». Герб Срженява — на червономуполi бiла рiчка, яка звивається по викривленiй лiнiї з правого верхнього до нижнього лiвого кутка. Пiд шоломом i короною, мiж двома трубами,на кожнiй з яких по чотири дзвiночки, виходить лев.Пам'яткиісторії та культури.
Вул. Драгоманова, 17
/>
www.rivne.org/house/map329.htmУ
цьому будинку неодноразово зупинявся український письменник, історик, фольклористі громадський діяч М. П. Драгоманов. У вересні 1867 року тут зупинявся українськийкомпозитор М.В. Лисенко.
У 1896-1916 роках — зупинявся і працював археолог етнограф, одинз перших академіків України М. Ф. Біляшевський.
/>
www.rivne.org/house/map330.htmВул.
Драгоманова, 19
У Рівненський гімназії (нині краєзнавчий музей) з 1866 по 1871р. навчався російський письменник В. Г. Короленко. В 1844-1845 рр. в гімназії вчителювавМ. І. Костомаров.
Вул. Маяковського, 13
/>
www.rivne.org/house/map663.htmВ
1912 р. по вул. Олександрійській (пізніше Сенкевича), а тепер Маяковського з'явиласянова двохповерхова кам'яна споруда. В 1917р. у цьому приміщенні діяла Рівненська Перша вища початкова школа, де навчання велосяукраїнською мовою (вперше в Рівному).Це нововведення пов'язано з діяльністю ЦентральноїРади — першого українського парламенту. Діялашкола і в часи української держави (1918 р.) і в період діяльності уряду Директорії(1919) і на перших порах польської влади. У 30-тих роках школа була перетворенана повшехну (загальноосвітню) школу ім. Г. Сенкевича.
/>
Вул. 16 липня, 18
www.rivne.org/house/map10.htmУ
цьому будинку у 1932-33 рр. після перепрофілювання Першої початкової школи на загальноосвітнюбуло відкрито Українську народну шестирічну школу ім. Гетьмана І. Мазепи. Одним із ініціаторівїї створення був Степан Скрипник, посол до польського сейму, активний учасник суспільно-політичногожиття у нашому місті. В одному з приміщень школи знаходилися товариства «Ріднахата», «Рідна школа», які ставили за мету в умовах польського суспільствазберегти українську національну школу, побут, культуру.
Вул. Шкільна, 69.
У 1930-ті роки у цьому будинку знаходився спілка вчителів повшехних(загальноосвітніх) шкіл, яку очолював Я. Гофман. Під її керівництвом видавалися так звані «РечникиВолині» у 8-ми томах, а в роки окупації тут розташовувалася Просвіта.
/>
Вул. 16 липня, 6
www.rivne.org/house/map5.htmБудинок
збудований на початку минулого століття. У 1912 р. тут працювала нотаріальна контораПетра Міцкевича. З 1926 по 1939 р. у будинку проживав лікар Роман Могильницький,активний український громадський діяч (працював лікарем у Рівненській українськійприватній гімназії і народній українській школі ім. І. Мазепи).
/>
www.rivne.org/house/map325.htmВул.
Драгоманова, 9
В цьому будинку у 30-ті роки нашого століття містилася повітовакаса хворих, через яку надавалася лікарська допомога, виділялися кошти на санітарнета курортне лікування хворих і малозабезпечених сімей, одиноких людей похилого віку.
/>
Вул. Словацького, 7
www.rivne.org/house/map936.htmБудинок,в якому жив Д. Ф. Андро. При виході у відставку в 1903 р. був обраний ковельськимповітовим предводителем дворянства, а трохи згодом предводителем дворянства Рівненськогоповіту. З 1912 р. після створення на Волині земств- органів місцевого самоврядування, очолював їх діяльність на Рівненщині до 1917року. Був головою Рівненського повітового земського зібрання, на рахунку якого багатокорисних справ: будівництво першої електростанції в Рівному (вул… Гоголя, 20),відкриття жіночої гімназії (приміщення УВС по вул. Пушкіна), запобігання знищеннюмайна державних установ в роки І світової війни, питання евакуації. Д. Ф. Андрообирався депутатом Першої Державної Думи. За родинними зв'язками мав відношеннядо засновників м. Одеса. Його бабуся Г.О. Оленіна (Андро) була у близьких стосункахз О. С. Пушкіним, який присвятив їй немало своїх віршів (похована на території Корецькогомонастиря, Рівненська обл.).
/>
www.rivne.org/house/map1235.htmКладовище
«Грабник»
www.rivne.org/house/map441.htmНа
околиці міста під грабовим лісом в першій половині ХІХ століття Станіславом Любомирськимбула відведена земельна ділянка для нового православного кладовища. Перші похованнятут сягають 20 років ХІХ століття. Ховали на ньому аж до 20-тих років ХХ століттяпереважно заможних рівнян і лише в 30-тих роках кладовище стало місцем похованнярізних верств населення.
/>
www.rivne.org/house/map443.htmТут
у 1848 році на могилі генерала Степана Красовського за кошти його вдови була збудованацерква на честь святого первомученика архідиякона Стефана.
Ковані ворота при центральному в'їзді на кладовище — це витвірковальського мистецтва кінця ХІІХ початку ХІХ століття.
/>
www.rivne.org/house/map1017.htmВул.
Соборна
Свято-Воскресенський кафедральний собор. Закладання соборногохраму відбулось 30 серпня 1890 року. 20 жовтня (8 жовтня за старим стилем) 1895року відбулася освячення православного храму.
www.rivne.org/house/map1221.htmВул.
Шевченка.
/>
Свято-Успенська (Омелянська) церква. Побудована 1756 року. Залегендами у церквi молився Iван Гонта.
/>
www.rivne.org/house/map1053.htmВул.
Соборна, 137
Перебудований з костьолу Святого Антонія зал камерної та органноїмузики.
www.rivne.org/house/map1098.htmВул.
Соборна
/>
Римо-Католицький костел Петра i Павла
Вул. С. Бандери
/>
Пам'ятний знак на місці розстрілу фашистами мирних громадян. Спорудженоу 1967 році, реконструйовано в 1980 році.
www.rivne.org/house/map580.htmВул.
Відінська.
/>
Пам'ятник «Визволителі» на площі Перемоги. Відкрито2 лютого 1972 року.
/>
www.rivne.org/house/map442.htmКаплиця
пам'яті Климу Савуру та героям національно-визвольних змагань1918-1950 рр. Архітектор В. Ковальчук (2001 р.)
Вул. Дубенська
/>
www.rivne.org/house/map349.htmЦвинтар
— Братські могили, в яких поховано 1800 солдатів російської армії, в їх числі сотніукраїнців — уродженців Волині, які загинули в роки І світової війни.
Упорядковано в 1989 році.
/>
www.rivne.org/house/map488.htmМонумент
«Слави»
Скульптор В. Вінайкін, архітектор Ю. Москальцов (1985 рік).
www.rivne.org/house/map838.htmhttp://www.rivne.org/house/map947.htmПаркім. Т. Шевченка
/>
Погруддя Т. Шевченка. Відкрито у 1939 році. Реконструйовано згідноз рішенням міської Ради від 4 липня 1963 року №57 у зв'язку із 150-річчям від днянародження поета. Автори реконструкції скульптор Г. Шульман, архітектор В. Герасименко.
/>
www.rivne.org/house/map953.htmhttp://www.rivne.org/house/map952.htm
Пам'ятник-погруддя на могиліучасника громадянської війни Олеко Дундича. Реконструйовано у 1959 році згідно зрішенням міської ради від 28 серпня 1957 року №116, скульптор Л. Бізюк, архітекторВ. Герасименко.
www.rivne.org/house/map863.htmhttp://www.rivne.org/house/map727.htm
Майдан Незалежності
/>
Пам'ятник Тарасу Шевченку. Скульптори Петро Подолець, ВолодимирСтасюк під керівництвом львівського професора Е. Миська (1999 рік).
/>
www.rivne.org/house/map813.htmВул.
Симона Петлюри
Пам'ятник Симону Петлюрі. Автор П. Подолець, скульптори В. Шолулько,В. Стасюк., архітектор Т. Мельничук (2001 р.)
www.rivne.org/house/map1205.htmКолона
Божої Матері
/>
www.rivne.org/house/map1016.htmСпоруджена
в 1750 році в період чуми місцевим населенням, реставрована в 1856 році в час холери.Зруйнована комуністичною владою на Великдень з 21 на 22 квітня 1952 р. Відновленаза сприяння міського голови В. Чайки і посвячена 25 серпня 2003 року з нагоди відзначення720-річчя першої письмової згадки про Рівне. Скульптор Володимир Стасюк, архітекторЛеонід Закревський.
/>
www.rivne.org/house/map970.htmМайдан
магдебурзького права
Пам'ятник загиблим за Україну. Скульптор Василь Джабраїлов, архітекторЛеонід Закревський (1994 р.) www.rivne.org/house/map820.htmПерехрестя
вулиць Ів. Мазепи та С. Петлюри.
/>
Пам'ятний знак «ЖертвамЧорнобильської катастрофи». АрхітекторЛ. Закревський (2001р.)
Список використаноїлітератури
1. Бухало Г.,Матійченко В. Рівне. Вулиці, майдани, проспекти...: Короткий довідник. – Рівне,2000. – 118 с.;
2. МатеріалиVІІ– ІХ науково-краєзнавчих конференцій «Остріг на порозі 900-річчя» 1996– 1998роки». – Остріг. – 2000.