Контрольнаробота
Виконала
Студентка УДПУ
ім. Павла Тичини
Грицик Альона
Бершадь – район, повіт. Населення — 24400
Надра містять каолін, високоякісну глину,кварц, пісок.
Загальна чисельність жителів міста — 13,3тис. чол.
/>
Бершадській районній державній адміністраціїпідпорядковуються Баланівська, Бирлівська, Війтівська, Красносільська,Осіївська, П’ятківська, Сумівська, Тернівська та Яланецька сільські ради.
Датою заснування вважається 1459 рік, колиБершадь вперше згадана у письмови джерелах.
Місто Бершадь було розташоване на південномукордоні Литовського князівства, обнесене шестиметровим валом з фортецею вцентрі. Місцеві козаки брали участь у визволенні Брацлавщини та Поділля відпольсько — шляхетських загарбників. В 1648 році Бершадь стала сотенним містомУманського полку. Після Андрусівського перемир'я бершадські землі відійшли доПольщі, а в 1672р. — вони під владою турків, які зруйнували місто і навколишнісела. 1734 року надвірні козаки цього міста підтримали селянсько — гайдамацькеантифеодальне повстання. Біднота Бершаді та навколишніх сіл приєдналася дозагонів М. Залізняка і І. Гонти, коли ті у 1768 році здобули Умань.
В 1797 р. за новим поділом Бершадь стаєповітовим містом Подільської губернії, а з 1804 року — містечкомОльгопільського повіту.
Місцевий багатій Іван Слупич подарувавчастину своїх земель німцю на прізвище Бернш, який і розпочав забудову міста.Проіснувало воно недовго – у 1482 році орди кримського хана Менглі – Гіреязнищили Берншу ( так звели місто на честь будівничого ). Дізнавшись про це,Слупич наказав збудувати нове поселення на правому березі річки Берладинки, умісці з’єднання з Дохною. Поскільки місцевим жителям незручно було вимовляти цечужоземне прізвище, то його спростили і назва Бернша згодом трансформувалася услово Берша, а згодом у Бершадь.
Одна з найбільш поетичних – легенда провідважну княжну Бершаду. Вона замінила свого батька – воєводу, який загинув приобороні міста від нападу кримських татар. Коли місто – замок було обложенетатарами, старша сестра Бершада послала молодшу Дохну за допомогою до загонукозаків, які розташувалися за річкою. Дохна, перевдягнувшись у татарський одяг,проникла через ворожу охорону, перепливла річку, дісталася до загону. І привелакозаків до замку. Старша сестра Бершада за допомогою хитрощів поборола ворогів.З того часу, місто стали називати на честь звитяжної дівчини Бершада, а згодомБершадь.
Слово « Бершадь » походить відстарослов’янського « брег », що означає і « берег », і « оберіг », інші жстверджують, що корінь назви слід шукати у татарському слові « береш » ( бій,битва ).
Ще пов’язують походження назви від риби «берш », що водилася колись у місцевих річках.
Деякі краєзнавці схильні вважати, що назвапоходить від слова « борщ ». Адже Анатолій Свидницький у своєму романі «Люборацькі » в числі інших населених пунктів називає і Бершадь, але у книзівона називається Боршадь.
Назва Бершаді відноситься до тих, яківказували на спеціалізацію мешканців: « у Бершаді жили стрілці ведмедів ( BEAR– ведмідь, SHOOT – стрілець )».
В німецькій мові існують два слова, зпоєднання яких, ймовірно, й утворилася назва міста. Слово « бер » означає «ведмідь », « шаде » — «шкода», « жаль ». Разом — Бершаде. Тобто, значення цьогослова – « жаль ведмедя ». Колись у нашій місцевості водилися ведмеді, і намісці, де утворилося місто, хтось убив одного із них. Засновникові міста, можнаприпустити, що він був німцем, стало шкода бідолашну тварину, він постійноповторював: « Бер, шаде », « Бер, шаде », місцеве ж населення дещо змінило цеслово.
Першопоселенцями міста були українськікозаки. Бершадь була важливим форпостом у боротьбі проти турків та татар. Напочатку XVII століття тут проживало 1650 чоловік. Це був досить звичний на тойчас населений пункт. Виникнення козацтва посилило значення Бершаді. В 1625році, коли власником міста був Юрій Збаражський, він, щоб догодити туркамрозрушив укріплення, жителів переселив з правого берега річки Дохна на лівий, ізаснував містечко під назвою Бершадь. Це містечко в XVII столітті піддавалосьнападам козацького отамана Босаго, і ним же було спалене. Як наслідок, вонознову відновилося, а в 1795 році було назначене повітовим містечком, але у 1804році знову перейменовано в місто.
Нині в Бершаді проживає 13,3 тисячі чоловік,що складає 19 % населення району ( за даними перепису 2001 року ). Бершадь –місто жителів різних національностей. Так вже сталося, що тут оселилися різнігрупи населення: українці, росіяни, євреї, поляки. Починаючи з 1797 року вмісті проживало багато євреїв: 1797 рік – 650, 1810 – 1025. Біль як 90 %населення складали євреї. Це – мідники і бляхарі, лимарі і шевці, кравці,шапкарі, бондарі, годинникарі, кондитери, склярі і ковалі, візники і музиканти.Славились майстри – перукарі. Але з часом вони почали покидати місто, адже їхне влаштовувало ставлення до них місцевих жителів.
Нині значні площі зайняті цукровимибуряками, пшеницею, горохом, виноградниками. Розвивається тваринництво м’ясо –молочного напрямку, бджільництво, овочівництво.
Місто Бершадь – бершадчани, бершадчанин,бершадчанка.
Найпоширеніші прізвища – Бабій, Бурлака,Бурлаченко, Вишенський, Грицик, Коломієць, Лозинський, Мельник, Німчук, Ткачук,Ярчук.
На початку XIX століття тут працювалисуконна і полотняна мануфактури. У 1827 році з’явилася одна з перших на Поділліцукроварень ( згодом у 1873 році буде споруджено цукрозавод ). У 1851 роцізбудували винокурню – попередницю нинішнього спиртового заводу, який у 2001році урочисто відзначив річницю 150-річчя з часу заснування підприємства. Умісті було три млини, тютюнова і макаронна фабрики та друкарня. Після пожежі у1872 році був модернізований цукровий завод. На місці, де зараз знаходитьсяспиртовий завод, раніше був млин. Але під час нападів турків та татар, козакиспалили його, щоб він не дістався їм, а на руїнах було збудовано сучаснубудівлю.
У роки мирного будівництва відбудовано тарозширено портовий та шкіряний заводи. Ще на початку 1921 року ремісники почалиоб’єднуватися в артілі, яких під кінець року налічувалось 26: металістів,ковалів, столярів, шевців, кравців тощо. Артіль мала свій клуб і бібліотеку;був літній театр, палац піонерів. Перші артілі мали назву « Серп » та « Колос». З невеликої майстерні, де кілька робітників виготовляли раніше на замовленняселян брички та вози, стала меблевою фабрикою.
Кутки: Стара баня, Колосіївка, Сахзавод,Поле чудес, Пилипонівка, Сосновка.
Вулиці: Лісова, Народна, Леніна, Набережна,Шевченка, 50- річчя ВЛКСМ, Будкевича.
Площі: Леніна.
Базари: центральний ринок, м’яснийпавільйон.
Кладовища: нове кладовище ( тут знаходитьсяцегляна гробниця сімейства Ільницьких, а також мармурова плита на могилілютеранського пастора Оллофа ), єврейське кладовище, католицьке кладовище.
Місця розваги: центральний міський парк,центральний міський стадіон.
« Висока синагога » розміщувалася натериторії нинішнього ринку. Це була надзвичайно гарна споруда. Інтер’єрприміщення як зовні, так і всередині нагадував театральний зал, бо тут булинавіть лоджії і балкони. Гарно оздоблені стіни свідчили про високий смак тих, хтозамовляв і хто споруджував це приміщення. Територія була огороджена залізнимпарканом. Цю синагогу відвідували в основному заможні люди. Після революції ідо початку Великої Вітчизняної війни тут розміщувався районний будиноккультури. Згодом цей дім з невідомих причин було знесено. На фотознімку,датованому 1921 роком, який дивом зберігся, видно фасад цієї споруди і поручвисокі будівлі, які теж не дожили до нашого часу.
Була в Бершаді і « бабусина синагога ».Років сто тому у нашому містечку жила одинока, але судячи з її вчинку, заможняжінка, яка виділила кошти на спорудження храму. З того часу цю будівлю сталиназивати « бабусиною синагогою ».
Нині діюча синагога належить до найдавнішихбудівель міста. Їй кількасот років. Торік тут побувала наукова експедиція начолі з ректором Санкт-Петербурзького єврейського університету Іллею Двойкіним ітодішнім керівником українського представництва Американського єврейськогоміжнародного благодійного комітету Меєром Зізовим. Архітектор Юрій Лівшицьзробив замальовки і опис будівлі. Експедиція дійшла висновку, що це унікальнаспоруда – єдина в світі діюча глинобитна синагога. ЇЇ опис передано вЄрусалимський музей єврейського мистецтва.
Є також в Бершаді чоловічий монастир, якомув 2012 році виповниться 400 років. Його заснували троє монахів, які навчали простихлюдей грамоті та вірі в Бога. Спочатку його могли відвідувати всі жителі міста,але з 1620 року вхід був дозволений лише чоловікам, через що і отримав назву «чоловічого монастиря ».
/>
На руїнах монастиря зроблено капличку, делюди вчепили ікону та вишитий рушник. Часто там можна зустріти мандрівників,які бажають поцікавитись історією монастиря.
Колись у Бершаді жив заможний єврей, якиймав дуже примхливу доньку. Одного разу вона захотіла самостійного життя ісказала батькові, щоб той побудував їй будинок. Так він і зробив. Але невдовзієврейська сім’я змушена була покинути місто. У 1963 році ця споруда булапризначена педагогічним училищем, де готували учителів початкових класів. Вонопроіснувало 10 років і було зачинено, а приміщення передано середній школі.Після 1988 року – це станція юних техніків.
/>
В 1627 році було споруджено новий панськийзамок. Головним архітектором його був французький інженер Боплан. Це булабудівля Януша Збаражського, яка розташовувалася на території нинішньогоміського парку.
/>
Саме в цьому місці й знаходився яр злебедями.
А тут знаходилась будівля.
Спереду будівлі був викопаний рів,заповнений водою. В ньому плавали білі лебеді. Збоку були сходи, які вели прямов річку. До нашого часу залишилася будівля, де раніше проживав служник пана.Раніше це був дитячий садок, а зараз – автомобільна школа.
/>
Протікає через район цікава річка Дохна.Починається вона поблизу села Павлівки Крижопільського району, а далі – черезТростянецький, Чечельницький та наш район прямує до Південного Бугу; довжинарічки – 74 кілометри. Дохна приваблює рибалок, які ловлять тут переважнокарасів, пліток, окунів, коропів. Характер грунту за течії річки – піщаний, ав інших місцях – суміш чорнозему з глиною.
Назва річки походить від імені відважноїДахни – молодшої сестри Бершади. Як вже говорилося, Дахна, перевдягнувшись у татарськийодяг, перепливла річку і привела козаків до замку. А на честь неї було названорічку.
Річки, на берегах яких жили й живутьслов’яни, починаються з однієї літери – Дніпро, Дністер, Дунай, Дон, Дохна і т.д. Крім початкової у них є ще одна спільна літера – « н ». Це не випадковийзбіг, адже поєднання цих двох літер уже створює якесь смислове значення, уданому разі « дн » може означати ( і, напевно, означало) « дно ».
Назва річки складається з двох коренів, і цеслово колись мало значення « дух дна » і з’явилося ще в дохристиянські часи,коли наші предки обожнювали сили природи, у тому числі ріки, поклонялисявсесильному духові дна ( води ). Внаслідок спрощення літера « д » випала, ілюди, які жили на берегах цієї річки, вимовляли спочатку це слово як « Духна »,а потім воно трансформувалося в Дохну.
Назва річки походить від імені давньоруськоїбогині Дани ( старогрецька аналогія Діана ). Ця богиня – втілення води й місяця– була головно на території України до перемоги в наших предків культу золотогоплуга й богині Землі.
Річка Берладинка є лівою притокою Дохни.Вона бере початок на північ від села Жабокрич Крижопільського району і протікаєчерез Тростянецький та Бершадський райони, впадає в Дохну біля міста Бершадь.Берладинку в різний час і в різних місцевостях називали: Бершада, Бернадинка,Бершадка, Бернардина, Мережанка, Британка…А слово «берладинка» означає назвуквітки. Це братки – триколірні фіалки. Напевно, у великій кількості вони рослина берегах річки.
На території міста є озеро, яке має назвуГлибоке. Назва походить від того, що колись один чоловік надто вихвалявся, щовін зміряв всі ріки, озера, болота, і всі були йому по кісточки. Але якосьвирішив він зміряти і це озеро, але, зайшовши в нього, почав тонути. Йоговрятували, але після того він вже не вихвалявся. От люди й почали називати теозеро Глибоке.
Протягом останніх десяти років бершадчанипрацюють на спиртовому заводі, заводі продтоварів « Цеоліт », електротехнічномузаводі та, в більшості, займаються торгівлею.
Респонденти: Ободзінський Ігор Іполитович,1938 р.н.;
Ободзінська Євдокія Василівна, 1950 р.н.;
Шевчук Федір Михайлович, кореспондент газети« Бершадський край »
Старі видання газети « Бершадський край ».