Виноградарсько-виноробний комплекс України

Виноградарсько-виноробний комплекс України

Вступ

До складу виноградарсько-виноробного комплексу України входить виноградарство, промислова переробка винограду, а також виробництва, що обслуговують ці галузі. Кінцевою продукцією комплексу є свіжий виноград, ви­ноградні вина, виноградний сік, коньяки, які виготовляють з технічних сортів винограду. З відходів переробки одержують різні кислоти, дубильні речовини, спирт.

Загальна площа виноградних насаджень в 1990 р. становила 176 тис. га. Основні їх масиви розміщені в зоні Степу. Найбільшою концентрацією виноградників характеризується зона передгірських і гірських районів Криму, де створені великі спеціалізовані господарства. Основними ви­ноградарськими областями є Кримська, Одеська, Херсонська, Миколаївська і Закарпатська. Тут зосереджено понад 90% виноградних насаджень України.

Виноград -- малотранспортабельний продукт, тому ви­робництва первинної його переробки розташовані поблизу сировинних баз. Промислову переробку винограду здійснюють в основному радгоспи-заводи. Підприємства по виробництву коньячного спирту розміщені поряд із заводами первинного виноробства, тобто в районах вирощування винограду. Заводи вторинного виноградарства і шампанських вин розміщені в основному в районі споживання готової продукції (Одеса, Київ, Донецьк).

Історія

Історія розвитку виноградарства та виноробства в Україні бере свій початок з глибокої давнини. Про те, що виноградарство та виноробство тут було одним із вельми важливих занять, свідчать зображення виноградних грон на деяких монетах III і II ст. до н. е. міста Тіра. Протягом двох з половиною тисячоліть періоди розквіту чергувалися зі спадами або повною загибеллю виноградарства та виноробства з причин або військових дій, або недооцінки цієї високоприбуткової і такої необхідної галузі господарства.

Греки, які заснували свої колонії у Криму, в регіоні Дону, Дніпра, Бугу, Дністра та Дунаю, завозили сюди свої сорти винограду, вирощували його і займалися виноробством. Звідси виноградарство розповсюдилося на інші райони України та Молдови, які мають сприятливі умови для культивування винограду.

Виноградарство та виноробство у Криму було добре розвинутим наприкінці VI ст. до н. е. Знайдено обладнання та резервуари, що свідчать про інтенсивний розвиток цих культур і технологій у Херсонесі, Пантикапеї, Тиритапі, а також в Ольвії, на березі Бурського лиману та в інших містах півдня України.

Історичні відомості підтверджують, що до XI--XII ст. н. е. виноградарство та виноробство розвивалося й на території північної України, де велика частина виноградників належала монастирям, здебільшого Києво-Печерському монастирю.

У XIX ст. виноградно-виноробна промисловість у сучасних кордонах України не була розвинена, але вже на початку XX ст. почалося значне піднесення виноградарства та виноробства, освоєння нових земель під виноградники. В Ялтинському районі наприкінці XIX ст. було засноване промислове виноробне господарство «Массандра» з винзаводом і підвалами, яке потім перейшло до Удільного відомства.

Великий внесок у розвиток галузі зробив основоположник вітчизняного виноробства князь Л. С. Голіцин, який у своєму маєтку «Новий Світ» біля Судака освоїв виробництво шампанського класичним пляшковим способом.

За площами виноградників Україна посідала в колишньому СРСР третє місце, а за виробництвом вина -- друге місце. Споживання вина виноградного на душу населення в Україні на рік складало у 1980 р. -- 16,9 л./чол., у 1997 р. -- 1 л/чол. За останні 20 років площі виноградників в Україні знизилися в 1,6 рази, випуск виноградного вина -- у 5,6 рази, споживання вина на душу населення -- у 16 разів. В Україні найбільші площі виноградних насаджень були у 1971 р. (188 тис. гектарів) За цим показником Україна посідала четверте місце серед колишніх радянських республік. Площі виноградників з 1971 р. скоротилися на 50 %. Умовно цей період можна розділити на три етапи:

переведення виноградників на щеплену культуру (1971--1984)

період антиалкогольної кампанії (1985--1988)

період перебудови (1988--1991)

Найбільших збитків виноробній галузі завдала саме антиалкогольна кампанія, коли вирубали значну частину виноградників Криму.

До початку 90-х р. виноробство України було одним зі значних джерел поповнення бюджету держави. На різноманітних міжнародних конкурсах вин, коньяків і шапанського, марочна продукція СРСР незмінно завойовувала кубки Гран-прі, золоті та срібні медалі.

Різке падіння доходів населення знизило попит на винопродукцію, що не є предметом першої необхідності. Обсяги виробництва виноградного вина у 1998 р. скоротилися порівняно з 1990 р. на 73 %. Виноградарство та виноробство України було тісно повязане з іншими республіками Радянського Союзу. Так, виноробне устаткування виготовлялося та поставлялося в Україну з Грузії, Росії, Молдови. Вивіз українського вина проводився значною мірою до Росії. З розпадом СРСР ці звязки були порушені і всі питання виноробного виробництва Україна тепер повинна вирішувати самостійно.

Останнім часом в Україні збільшується попит на винну продукцію, ринок вина стає дедалі насиченішим, збільшується потреба у спеціалістах виноградно-виноробних спеціальностей. Відкриваються курси сомельє, на яких можна дізнатися багато цікавого про походження, склад та властивості вина, основні правила дегустації вин, яке вино до чого подавати та багато іншого.

Внаслідок термічних ушкоджень значного обсягу виноградної лози в Україні під час заморозків і високого рівня експорту сировини в минулому році в 2010 році внутрішній ринок України може зіткнутися з дефіцитом виноматеріалів. Таку думку висловив директор Асоціації виноградарів і виноробів України (АВВУ) Сергій Петренко.

За його словами, у звязку з недавніми заморозками в Україні агрономи виноградарських господарств повідомляють про випадки підмерзання виноградної лози: у Миколаївській, частково Одеській, Херсонській та Закарпатській областях, а також на південному заході Криму.

Так, зі всіх виноградарських регіонів України в цілому ознаки термічного ушкодження мають близько 25% виноградників. "Ми очікуємо, що цього року врожай винограду буде гіршим за попередній рік. Наскільки - все покажуть додаткові дослідження стану лози, оскільки обєктивно і точно зараз поки сказати не можна", - зазначив керівник асоціації, пише УкрАгроКонсалт.

За даними АВВУ, в 2009 році спостерігалося різке - в 3,5 рази - збільшення експорту виноматеріалів з України до Росії. Крім того, за словами Сергія Петренка, цього року в країні є потенційна можливість подальшого збільшення виробництва виноматеріалів на внутрішньому ринку, за умови збереження сприятливого поля державного регулювання.

У звязку з переліченими факторами експерт не виключає, що Україна в 2010 р. буде відчувати дефіцит виноматеріалів.

У той же час, з огляду на те, що в Молдові, яка є одним з основних конкурентів України на ринку виноробної продукції, таких сильних заморозків не було, в АВВУ припускають можливий пресинг з боку імпортерів, зокрема молдавських.

У таких умовах, за словами директора АВВУ, необхідний збалансований підхід в питаннях імпорту виноматеріалів. "Ми будемо закликати до гнучкої державної політики стосовно виноградарсько-виноробної галузі. Більше того, ми будемо відстоювати максимальну підтримку для вітчизняних виноградарів і виноробів при розгляді питань імпорту виноматеріалів", - повідомив С.Петренко.

Також згідно з інформацією асоціації, за результатами 2009 року багато українських виноградарських підприємств не отримали державну компенсацію у вигляді 1%-го збору на розвиток виноградарства та садівництва. "Це вимиває кошти з бюджетів господарств і призводить до апатії до посадки нових виноградників. Внаслідок такої державної політики в умовах відсутності вільних коштів можна очікувати зменшення посадок нових вітчизняних виноградників", - переконаний С. Петренко.

Нагадаємо, в 2009 році в Україні було вироблено виноматеріалів на 17% (на 4,5 млн. дол.) більше, ніж у 2008 році. В цілому, обсяги виробництва склали 31,1 млн. дол. Разом з тим, обсяги переробки винограду на виноматеріали підприємствами України в 2009 р. склали 421,2 тис. т., що на 35,7 тис. т., або на 9% більше, ніж у 2008 році.

Виноробна галузь

Згідно з офіційним даним, переробкою винограду, випуском вина, шампанських вин і коньяку займається близько двохсот підприємств України. Серед них чітко вирізняються дві великі групи: традиційні підприємства, що мають власні виноградники, й компанії нової хвилі, що займаються винятково розливом вина. Головний козир останніх - уміле представлення торговельної марки. Якщо опанувати цим мистецтвом, то на винно-коньячний ринок можна вийти практично з будь-якого сектору харчової промисловості.

Однак експерти схиляються до думки, що майбутнє все-таки за власною сировинною базою. Саме вона гарантує стабільну якість вина. Однак з іншого боку, навіть корифеї виноробства не завжди прагнуть забезпечувати себе виноградом на 100 відсотків. Більшість виробників уважає оптимальним співвідношенням своєї сировини й закупленої - 70:30.

Якщо простежити динаміку виробництва вина, то легко помітити, що вона набагато нижча рівня, що спостерігався до 1985 року, початку антиалкогольної кампанії, але в той же час дані з виробництва вина в останні роки свідчать про зростання виробництва.

Постійні експерименти з акцизами призвели до унікальної для світу ситуації, коли вино обкладається податком двічі. Податок стягується зі спирту, з виноматеріалів, та вже з готової продукції. Останні зміни в акцизному законодавстві змусили виноробів переорієнтуватися на виробництво сухих вин, відмовившись від кріплених, хоча візитною карткою України завжди були останні.

Окремо від усього іншого виноробства стоїть виробництво шампанського. Як виробники не намагаються зламати тенденцію, але шампанське у свідомості споживача залишається продуктом, призначеним для святкування Нового року. Його виробництво активізується в жовтні, різко падає в січні й практично затихає до квітня. На даний момент ринок шампанських вин контролюють 12 основних заводів. 90% продукції випускається прискореним (акратофорним) методом і тільки три підприємства використовують класичну французьку технологію. Остання вимагає більших зусиль, часу й коштів, але з іншого боку, в Україні росте споживчий попит на шампанське, виготовлене за класичною технологією.

Відповідно до думки більшості експертів, український ринок вин усе ще перебуває в стадії формування. Після практично повної відсутності вин закордонного виробництва, на території України за часів існування СРСР на початку 90-х спостерігався сплеск імпорту даного товару при одночасному зниженні виробництва українських вин. В 90-х роках минулого століття імпорт вин більш-менш упорядкувався. У країну стало менше надходити сурогатної продукції й більше продукції відомих виробників. Упорядкувався також асортимент ввезених вин відповідно до формування попиту на них в Україні.

В останні роки легальний імпорт вина росте досить великими темпами. Цьому сприяє як прагнення закордонних виробників із Західної Європи, насамперед із Франції, збільшити частку своїх продажів на українському ринку, де динамічно розвиваються мережі ресторанів й роздрібних продуктових магазинів західного зразка, так і відновленням виробництва вина в країнах ближнього зарубіжжя, насамперед у Молдові й Грузії, у звязку зі збільшенням інвестицій у дану галузь цих країн.

Виноградне вино виробляється з виноградних виноматеріалів, які одержують із винограду. У середині 80-х років минулого століття в ході антиалкогольної кампанії були здійснені масові вирубки виноградників у Криму й на півдні України. У девяностих роках через тотальний дефіцит коштів й руйнування господарських звязків відновлення виноградників в Україні практично не проводилося. Зараз більша частина виноградників застаріла й перебуває в малопродуктивному віці.

За оцінками фахівців, висадження одного гектара обходитися в 8-15 тисяч доларів. Перший урожай з посадженої ділянки можна буде одержати через чотири-пять років. Незважаючи на це, існує імпорт в Україну саджанців винограду, що свідчить про те, що українські компанії ведуть роботу з відновлення виноградників. Висаджуються в основному червоні сорти винограду, оскільки саме на червоні вина в країнах СНД, у тому числі й в Україні, традиційно існує високий попит.

Загальна площа виноградників в Україні скоротилася на 30,6%, або 43,9 тис. га до 99,4 тис. га з 1990 року по 2000 рік. Тенденція спаду продовжилася й у наступні роки. У 2005 році площа під виноградниками в Україні склала 80,6 тис. га, що на 2,7%, або 2,2 тис. га менше, ніж у попередньому році. Аналогічно скорочувалося виробництво винограду з 835,7 тис. тонн в 1990 році при СРСР до 513,8 тис. тонн десять років потому. В 2005 році виробництво склало всього 374 тис. тонн, що на 25,9% менше рівня 2003 року й в 2,2 рази менше, ніж у радянський час. Однак в 2005 році виробництво збільшилося на 18%, або 68,6 тис. тонн до 442,6 тис. тонн. У звязку з дуже суперечливими статистичними даними з виробництва вина й частих випадків контрабанди виноматеріалів, досить складно точно оцінити обєм винограду, що використовується українською виноробною промисловістю. Ґрунтуючись на більш-менш достовірних даних статистики з 2000 по 2002 рік, можна зробити висновок, що приблизно до 65% зробленого винограду використовується для переробки на вино.

Останні кілька років обсяги виробництва вина в Україні мають тенденцію до росту після спаду в першій половині 90-х років. Особливо сильний ріст, відповідно до офіційної статистики, спостерігався в період 1999-2002 років (офіційні дані): 1999 рік - 8,558 млн. дав, 2000 рік - 9,48 млн. дав, 2001 рік - 14,254 млн. дав, 2002 рік - 20,808 млн. дав. У той же час, відповідно до оцінок «Держзовнішінформу», окремі підприємства, що декларували виробництво вина, виробляли більш міцні спиртні напої в зазначені роки. Аналітики українського ринку вина схильні вважати, що офіційні дані з виробництва вин завищені приблизно на 40% (реально виробляється горілка за схемою, що дозволяє уникнути сплати акцизу на спирт). Однак навіть без обліку даних підприємств спостерігається явне зростання виробництва: 1998 рік - 5,983 млн. дал, 1999 рік - 8,547 млн. дал, 2000 рік - 9,445 млн. дал, 2001 рік - 10,842 млн. дал, 2002 рік - 13,008 млн. дал. За попередніми даними, в 2006 році обєм випуску вина склав 16,522 млн. дал, що на 7,4% більше, ніж в 2005 році.

Зазначимо, що навіть показники останніх років випуску даної продукції в кілька разів менші, ніж у середині 70-х років ХХ століття. Основною причиною скорочення виробництва є наслідки масової вирубки виноградників у середині 80-х років, економічний спад у країні на початку 90-х, погіршення ситуація з виробництва виноматеріалів на українських підприємствах первинного виноробства.

Враховуючи офіційні дані з обсягів виробництва, розрахункові дані з імпорту й експорту, середній обєм споживання виноградних вин в Україні в 2003-2004 роках склав 14,413 млн. дал. Можна із упевненістю припускати, що завищені офіційні дані не спотворюють картини обсягу виробництва, тому що статистика не враховує обєм контрабандного ввозу й виробництва фальсифікатів. Ґрунтуючись як на експертних даних, так й на офіційній статистиці, у країні в останні роки існує тенденція збільшення споживання виноградних вин. Окремі аналітики даного ринку оцінюють обєм українського ринку тихих вин в 20-21 млн. дал. В 2003-2004 роках середня частка ринку вітчизняних вин з урахуванням їх вивозу із країни склала 93%.

Експерти висловлюють думку, що на сьогодні український ринок не має чіткої сегментації. Винний ринок повинен поділятися на три великих сегменти. Нижній - ординарні вина, середній - марочні вина, елітний - витримані вина (і колекційні). При цьому нижній сегмент, як найбільший щодо фізичних обсягів продажів, поділяється ще на кілька сегментів, у рамках яких різні виробники позиціюють свій товар. Відповідно до думки експертів, при такому розподілі ринку, з огляду на сформовану собівартість, межі нижнього сегмента знаходилися б в ціновому діапазоні від 5 до 15 гривень, середнього сегмента від 16 до 30 гривень, а елітний сегмент починався б з вин, ціна яких складала б 30 грн./пляшка. Однак аналітики зазначають, що, як видно, подібний розподіл ринку встановиться нескоро. Зараз ординарне вино може коштувати дорожче марочного того ж сорту завдяки більш високому рівню упізнавання торговельної марки.

За історію існування незалежної України в неї завозилося вино виробництва приблизно 45 країн. Останні кілька років вино завозиться приблизно з 25 країн. Початок 90-х характеризувався скороченням виробництва продовольчих товарів в Україні, у т.ч. й вина, та його бурхливим імпортом із-за кордону. У числі товарів, що поставляють, увозився як якісний товар, так і його сурогат-підробка в основному з країн Східної Європи. Із часом відновилося місцеве виробництво вин, збільшилися офіційні поставки якісних вин західних виробників та виробників країн СНД, покращився стан в сфері роздрібної торгівлі, населення стало більш старанно й зі знанням купувати імпортний товар, що призвело до скорочення попиту на товар сумнівного походження й, відповідно, до скорочення його імпорту. Прикладом можуть бути поставки з країн Східної Європи, насамперед Болгарії й Угорщини.

Окрім росту загального імпорту, іншою основною тенденцією імпорту вина в Україну можна назвати скорочення поставок товару за останні роки з країн Європи й збільшення поставок товару з країн СНД, насамперед із Грузії й Молдови.

Основними європейськими країнами-постачальниками в останні роки є Франція й Італія. При цьому поставки з обох країн досить стабільні, що свідчить про стійкий попит на продукцію виробництва даних країн. Імпорт вина з країн СНД протягом 1998-2000 років скорочувався, однак надалі він швидко відновився. Останні роки поставки вина з цих країн набагато перевищили рівень 1998 року й продовжують збільшуватися. Лідером поставок вина з країн СНД в Україну є Молдова, Грузія, Вірменія.

За оцінками «Держзовнішінформу», в 2006 році імпорт виноградного вина в Україну склав 4,5 млн. дал, що на 87,5% більше, ніж у попередньому році.

Експорт виноградних вин з України характеризується досить нестабільним обсягом поставок, хоча в 2003-2004 роках спостерігалася певна тенденція до збільшення поставок за кордон. З одного боку, збільшенню поставок сприяє збільшення обсягів виробництва вина в Україні, виробництво конкурентоздатної продукції з конкурентоздатними цінами, а також підвищення добробуту населення в основних країнах-імпортерах даного товару. З іншого боку, основними країнами-імпортерами української продукції виступають країни СНД, на які припадає до 99,5% експорту українського вина. Основними й постійними його імпортерами в даному регіоні виступають Росія й Білорусь.

Основними факторами, що сприяють експорту продукції в дані країни, є налагодженість торговельних відносин з даними країнами, конкурентоздатні ціни на українську продукцію, високий попит населення даних країн на український товар. У той же час ці країни є найбільшими імпортерами молдавських вин, що, безсумнівно, сприяє скороченню частки українських вин на ринках даних країн. Із країн Європи більш-менш постійними покупцями виступають Німеччина й Польща. Також здійснюються поставки українського вина в Ізраїль.

За оцінками «Держзовнішінформу», експорт виноградних вин в Україну в 2005 році склав 2,756 млн. дал., що на 6,1% менше, ніж у попередньому році.

Ринок вина в Україні продовжує розвиватися й сьогодні. Незважаючи на негативні тенденції, що все ще існують в даній галузі, Україна на відміну від сусідньої Росії має виробничу базу, що дісталася в спадщину від СРСР, і кліматичні умови для виробництва якісної сировини для виноробної промисловості. Виходячи з наявних даних, можна стверджувати, що ринок досить перспективний для українських виробників, тому що обсяги споживання динамічно збільшуються. Ознайомлення все більшої частини українського народу з європейським стилем життя, зміна покоління, що виросло при Радянському Союзі, поколінням, що виросло при іншому політичному, соціальному й економічному укладі, наближеному до європейського, безсумнівно, буде сприяти скороченню споживання горілки й збільшенню споживання вина в найближчі кілька років.

Розвиток економічної ситуації в Україні в останні роки свідчить про те, що масовий попит буде рости, у першу чергу, на якісну дешеву продукцію, що має елемент престижності. Допоки під цю категорію підпадають ординарні вина відомих торговельних марок українських і молдавських виробників.

Зростаюче споживання вина українським населенням - надії українських виноробів у їхній боротьбі за споживача алкогольної продукції. Однак набагато нижчі капіталовкладення в горілочну продукцію в порівнянні з виробництвом якісних вин, безсумнівно, дають перевагу виробникам горілки в проведенні тієї ж рекламної кампанії. Іншими негативними моментами в боротьбі українських виноробів за вітчизняного споживача є його низька поінформованість про класифікацію й якісні параметри вин, розбіжності у винах різних видів, а також низька купівельна спроможність населення.

З першим із зазначених негативів вітчизняні виробники намагаються боротися шляхом широкої реклами своєї торговельної марки, щоб збільшити її впізнавання і знайти постійне коло прихильників свого товару. Щодо другого негативного моменту, то українські винороби сподіваються на поліпшення економічного становища в країні й матеріального добробуту населення, що, як в інших країнах, буде сприяти скороченню обсягів споживання міцних алкогольних напоїв.

За всіма характерними ознаками життєвий цикл української винної галузі перебуває на етапі росту. Продукція галузі користується попитом, відбувається гостра конкурентна боротьба виробників продукції за більшу частку на зростаючому ринку збуту.

Завод шампанських вин "Новий Світ"

Завод шампанських вин "Новий Світ" - дім шампанських вин, заснований 1878 року, на даний момент державної форми власності. Розташований у смт. Новий Світ Судацької міськради автономної республіки Крим.

Одне з двох (разом з Артемівським заводом шампанських вин) підприємств України, що виробляють ігристе вино за класичною технологією.

Загальна довжина винних погребів - близько 7 кілометрів.

Дім шампанських вин "Новий Світ" веде свою історію з 1878 року, коли князь Л.С. Голіцин придбав маєток "Новий Світ". Це стає початком закладки новосвітських виноградників, будівництва винарні, дому, винних погребів. Голіцин займається порівняльним дослідженням цінних європейських сортів винограду і виготовленням з цих сортів перших вин різних типів - від столових та шипучих до сухих та десертних.

Перші досліди у шампанському виноробстві почалися з 1882 року. Інтенсивне господарство, будівництво тунелів та закладання у них кюве дозволили випустити перші партії ігристих вин під назвами "Парадиз", "Новий Світ" та "Коронаційне" за класичною технологією. Свої назви вина отримували, за європейською традицією, від місця їх виробництва.

"Коронаційне" ж отримало свою назву після того, як його було подано під час урочистого прийому з нагоди коронації Миколи II. Це був перший випадок в історії коронації російських імператорів, коли до двору було подано не французьке вино. Після цієї події, 1896 року підприємство отримало право зображати на своїх етикетках герб Російської імперії.

У 1900 році на Всесвітній виставці у Парижі шампанське "Парадізіо" 4-го тиражу 1899 року отримало кубок "Гран-прі" - найвищу нагороду.

У той же час Голіцин абсолютно не турбується економікою свого підприємства - вино або щедро дарується численним гостям, або продається за символічну ціну. У 1905 році підприємство припиняє виробництво шампанського через фінансові труднощі. Завод покидають наймані спеціалісти з Франції, а шампанське починають розпродувати по 1 рублю за пляшку на покриття боргів.

Аби врятувати виробництво, у 1912 році Голіцин звертається до імператора Миколи II з проханням прийняти у дарунок маєток "Новий Світ". До речі, виникнення назви селища Новий Світ легенда повязує саме з візитом Миколи II на підприємство. Після відвідин Голицинської винотеки та дегустації шампанського, цар оголосив, що бачить світ у новому світлі. До цього моменту селище називалося Парадізіо.

Директор дому шампанських вин "Новий Світ" Яніна Петрівна Павленко 1 грудня 1920 року, відповідно до наказу Кримського революційного комітету "Новий Світ" було передано у державну власність. Радгосп "Новий Світ" було визнано малодохідним, а його існування недоцільним. Голицинська винотека, що складалася з 60 тисяч пляшок шампанського та колекційних вин, була вивезена до Масандри.

У 1936 році Новий Світ знову визнано перспективною зоною виноробства, і завод повертається до життя. У роки радянської влади підприємство зосереджено на випуску "Советского шампанского" практично лише для представників влади.

У 2003 році завод впроваджує систему менеджменту якості ISO 9001. 2007-го проведено рестайлінг оформлення пляшки та розроблено новий, сучасний, логотип. До 130-річного ювілею завод шампанських вин "Новий Світ" у 2008 році провів перший в Ураїні Міжнародний дегустаційний конкурс ігристих вин. Також на території заводу було відкрито памятник засновнику підприємства князю Л.С. Голіцину.

На підприємстві працюють 300 людей. Виробничі потужності - 2,5 млн. пляшок на рік. Сьогодні завод випускає 18 марок шампанського. "Новий Світ" випускає всі три групи вин: білі, рожеві та червоні; від екстрабрюту до напівсухих.

Підприємство відновило традицію випуску мілезимного шампанського: на сьогодні це "Парадізіо" врожаю 2000 року та "Коронаційне" 1993 року. З 2006 року розпочалося відновлення голіцинської винотеки.

У жовтні 2009 року було проведено другий Міжнародний дегустаційний конкурс за участю 30 підприємств з 15 країн світу. Конкурс проходив під наглядом офіційного представника Міжнародної організації винограду та вина та за участю міжнародного жюрі.

Сьогодні підприємство експортує свою продукцію у 11 країн світу. Саме новосвітське шампанське Міністерство закордонних справ України купує для дипломатичних прийомів.

При заводі діє фірмовий магазин та дегустаційна зала, а також проводяться тематичні екскурсії - історична, виробнича, брютеріанська, царська.