Реферат на тему:
«Реформування російського книгодрукування ПетромІ»
Зміст реферату
Вступ
1. Реформа друку. Виникнення нового друкарського шрифту
2. Основні друкарні і видавництва
3. Тематика друкарської книги 18 століття
4. Репертуар рукописної книги 18століть
5. Колекція рукописних книг А.А. Титова
6. Кінець панування рукописної книги
Список використаної літератури
Вступ
Початок 18 сторіччя стало важливим періодом вісторії російського книгодрукування і книжкової справи в цілому. У першійчверті 18 сторіччя були проведені ряд державних реформ в різних областях. Значнуроль в проведенні цих реформ зіграла діяльність Петра І, його особистий прикладі енергія.
Як відомо, Петро І — перший російський цар, щонеодноразово бував за кордоном. Вперше він відправився туди 1697-1698 рр. інкогніто,у складі російського посольства, і хоча ні для кого не було секретом, хтоховається під ім'ям Петра Михайлова, він зумів достатньо ґрунтовно вивчитипобут і звичаї відвіданих ним країн. Велике враження на російського царясправила різноманітні види друкарської продукції, що випускалася в Голландії,що не забарилося позначитися на російському книгодрукуванні, що швидко змінивсвій напрям і зміст. «Протягом короткого часу, близько восьми років,московська друкарня випустила книг світського змісту. в кілька разів більше,ніж за півстоліття з гаком, що протекло з моменту виходу першої російськоїсвітської друкарської книги», — пише знавець історії російської книги ілітератури 18 століть П.Н. Берков. Але з друкарського верстата стали сходити нетільки книги; можна сказати, що саме з того часу починається історіяросійського друку в широкому сенсі цього слова: з'являється перш за все газета.
Цей новий вид друкарської продукції 18 столітьмав попередників і в рукописній традиції другої половини минулого сторіччя. Необхідністьотримання відомостей про події, що відбуваються за кордоном, відчувалася жтоді, і в Посольському наказі існувала рукописна газета «Куранти». Алещо вийшла 2 січня 1703 року газета «Відомості» відрізнялася від«Курантів» не тільки друкарським оформленням, новим кириличнимшрифтом, але і ширшим оглядом подій, як зовні —, так і внутрішньополітичних. Прицьому останні повідомлялися в перших рядках видання. Перший номер «Відомостей»починається з повідомлення, скільки «на Москві знов нині гармат, міднихгаубиць і мартирів вилито», якої ваги ядрами і бомбами вони стріляють і що«мідь нині на гарматному дворі, яка приготована до нового литва, більше 40000 пуд лежить». Після цього йдуть короткі повідомлення про «множенняшкіл», про те, скільки за минулий місяць в Москві «народиласячоловіча і жіноча підлога», а також інші короткі повідомлення, наприклад:«З Персії пишуть: індіанський цар послав в дарах великому государевінашому слона і інші речі немало. З граду Шемахи відпущений він до Астраханісухим шляхом».
Проте не тільки перша російська друкарськагазета служила пропаганді урядової політики — весь друк Петровського часуслужив цій же меті. «Буквальне кожне видання 1708-1725 року може бутипояснено на підставі урядової політики в той або інший момент», — пише П.Н.Берков в іншій своїй статті.
Що стосується рукописної книги, можна згадатицікаву, але безрезультатну спробу використовувати її в ідеологічній боротьбіусередині країни, зроблену прихильникам петровських реформ з духівництва в 1711році. Знаючи, який авторитет має у старообрядців старовинна рукописна книга, їхсупротивники сфабрикували Соборне діяння на єретика Мартіна, віднесене до 12століття, і Требник, нібито що належав московському митрополитові Феогносту, щожив в 15 столітті. Виходячи з цих книг, позиція офіційної церкви йшла своїмкорінням у вельми стародавні джерела. Проте старообрядці зуміли викритипідробку, пізніше написавши про це: «Дивуємося чорнилу, ними ж Діяння вонописане, понеже черностью своєю розрізняються якості пісма залежаногодревлехаратєїних книг. Сомняємся і буквам, в нім пісанним — білоруським,нинішнього століття попіси. Здаємося і їжаку буквами білоруськими писано, аречмі московськими. Сомненно нам інша: яже в палітурці різання знаки и сірийпапір замість дощок оболчена шкірою і інша.»
1. Реформа друку. Виникнення новогодрукарського шрифту
Потрібно відзначити, що після втручання ПетраІ змінився не тільки зміст, але і зовнішній вигляд друкарської книги: з'явивсяновий друкарський шрифт. Власне суть реформи полягала в заміні старої кирилівськоїазбуки з її складною графікою і скрутною в друкарському наборі системоюнадрядкових знаків, новою, так званою «цивільною» азбукою. По своємумалюнку букви нової азбуки наближалися до європейських шрифтів і в той же часнесли на собі риси почерку російських людей кінця 17-початку 18 сторіччя, щовідрізнявся від звичайного напівстатуту округлістю ряду букв.
Ще в час своєї першої закордонної поїздкиПетро вів переговори з голландцем Яном Тессингом і вихідцем з України ІллеюКопієвським про виготовлення нових російських шрифтів, але з цього нічого невийшло. Справа кінчилася тим, що російський шрифт потрапив до рук шведів, якістали друкувати і поширювати на Україні «обурливі листи» проти Росіїі Петра. Робота із створення нових, простіших по зображенню шрифтівпродовжувалася вже в Росії, і в 1708 році вийшли перші книги так званогоцивільного друку. Це були «Геометріа славенськи землемірство», «Прикладиякий пишуться компліменти разниє німецькою мовою», «Генеральниєсигнали, надзіраємиє у флоті його царської величності», книги пофортифікації, артилерія, гідротехніці, календарі і навіть листівка, присвяченаперемозі руських над шведами у села Лісової. Через два роки новий шрифт бувузаконений. У екземплярі Азбуки, в першій її частині — «Зображенністародавніх і нових пісмен слов'янських друкарських і рукописних», Петровласноручно викреслив складні по зображенню і застарілі букви, написавши:«Цими літери друкувати історичні і маніфактюрниє книги, а які підчорнюють,ті у вишепісанних книгах не вживати». Таким способом з'явився сучаснийдрукарський шрифт.
Що ж до кирилівського шрифту, з 1708 року вінвикористовується в основному для друкування церковних книг, проте ще якийсь часза допомогою його видаються навчальні посібники, а також матеріали, призначенідля широкого розповсюдження по всій країні (різні укази, ухвали, маніфести,політичні твори і антирозкольницьку літературу, а також деякі художні і науковівидання), оскільки в провінцію цивільний шрифт проникав дуже поволі.2. Основні друкарні і видавництва
Новим в області книгодрукування в першійчверті 18 століть був заклад російської друкарні за кордоном. Петро 1враховував збільшену потребу в книзі і врешті-решт віддав привілей надрукування російських книг в Голландії Яну Тессингу. За програмою Петрадрукарня повинна була друкувати книги «европейськия, азіатськия іамеріцкия, земния і морськия картини і креслення, і всякі друкарські листи іперсони, і про земних і морських ратних людей, математічеськия,архитектурськия, і городостроїтельния і іния художественния книга». Середвидань, що вийшли в Амстердамі, варто відзначити: «Введення коротке увсяку історію», «Коротке і корисне руковеденіє в арифметику», першеросійською мовою видання по техніці кораблеводіння — «Книга роблячичастішим морського плавання», та інші.
Під час правління Петра І розширив своюдіяльність Московський друкарський двір, також була відкрито безліч новихдрукарень усередині країни.
Відомо, що в 1701 році був реорганізованийМонастирський наказ, у веденні якого знаходилося книгодрукування і друкарня. Начальникомнаказу став наближений Петра граф Мусін-Пушкін, якому було доручено управліннявсіма видавничими справами і керівництво державними друкарнями. Безпосередньовиготовленням книг на друкарському дворі керував видний діяч російської освітитого часу Федір Полікарпов.
Після 1708 року діяльність Друкарського дворузначно розширилася, оскільки при їй була відкрита майстерня гравіювання, щовиготовляла різноманітні креслення і ілюстрації, що широко застосовувалися внауковій і технічній книзі того часу.
Друге десятиліття 18 століть характеризуєтьсявідкриттям великого числа друкарень в Санкт-Петербурзі. Перша з них буластворена в 1710 році. Потрібно відзначити, що вона випускала основну масуцивільних книг і незабаром стала провідною друкарнею Росії.
На початку 20-х років в були відкриті друкарніпри Олександро-Невськім монастирі, Сенаті і Морській академії, але, увідмінності від вищеназваних, вони носили відомчий характер і випускалиофіційну літературу.
До 1726 року з цих друкарень вийшла великакількість книг, присвячених питанням політики, науки, техніки, новогопобутового устрою Росії.
Також продовжували функціонувати Київська іЧернігівська друкарні на Україні, що випускали книги як церковної, так ісвітської спрямованості.
Розвиток науки, культури, економіки, освіти ісуспільної думки привело до виникнення такого найбільшого наукового ікультурного центра, як Академія наук, яка зумовилаподальший прогрес в області книгодрукування в Росії.
Для створення друкарні при Академії наук в1726 році з Голландії були привезені нові друкарські верстати і шрифти, а такожпередано два друкарські верстати з Петербурзької друкарні. Надалі Академія наукславилася не тільки глибоким науковим змістом видаваних нею книг, але вельмивисокого поліграфічного виконання.
Регулярно випускати друкарську продукціюдрукарня почала з 2 січня 1728 року, і першим її виданням з'явилася газета підназвою «Санкт-петербурзькі Відомості». З 1748 року головнимредактором газети став М.В. Ломоносов. При нім також набули широкого поширеннятакі видання, як, наприклад, «Коментарі Санкт-петербурзькій імператорськійАкадемії наук» (це видання виходило на латинській мові), «Короткийопис Коментарів Академії наук», «Місячні історичні, генеалогічні ігеографічні примітки Академії наук».
Першою книгою Академії наук був «Месяцесловна літо 1729 року». Видавалися в друкарні праці по фізиці, хімії,математиці, астрономії, військовій справі, історії, географії, мовознавству іісторії літератури. Мали великий попит підручники, різні календарі, художнялітература, описи торжеств і законодавчі матеріали.
Значна частина друкарських матеріалів Академіїнаук випускалася на іноземних мовах: латинському, французькому, німецькому, італійському і арабському. Широкорозгорнена була і перекладацька діяльність; перекладачами Академії були С.С. Волчков,В.К. Тредиаковський, В.Е. Адодуров, И.С. Горлицький.
Академія наук випускала величезну кількістькниг в порівнянні з іншими друкарнями, і можна сказати, що більше половини всіхкниг, що вийшли в період з 1725 по 1740 рр. належать саме її видавництву. Другемісце за об'ємом випущених книг займає Московська друкарня, і лише за неюслідує Київська, така, що стоїть на третьому місці. На решту всіх друкареньдоводиться лише п'ята частина видавничої продукції післяпетровського часу.
Достатньо важливу роль в розвитку книговидання18 століть зіграв указ про вольні друкарні, опублікований в 1783 році.
По ньому слід було «не розрізняти типографійдля друкування книг від інших фабрик», тобто приватні особи діставалиможливість відкривати власні друкарні, не питаючи спеціального дозволу у уряду.Для цього необхідно було лише заявити в місцеву управублагочинності і представити списки книг, призначених для друкування. Такимчином набула поширення попередня цензура.
У зв'язку з цим указом з 1874 року з'являєтьсявелика кількість приватних друкарень в Москві, Петербурзі, Ярославлі,Тобольську, Астрахані, Смоленську, Пермі, Тамбові, Новгороді, НижньомуНовгороді, Костромі і інших містах.
У 1756 році була відкритадрукарня при Московському університеті. У цьому ж році вийшло перше виданняуніверситету — твори М.В. Ломоносова.
Також виходили різні роботи по географію іісторії Росії, публікації історичних джерел і документів, твори російськихписьменників, праці перших російських професорів Московського університету.
Багато було зроблено для видання російськихпідручників, а з 1756 року при Московському університеті видавалася газета“Московські Відомості" і друкувалися також журнали “Корисне звеселяння”,“Безневинні вправи”, “Вільний годинник” і ін.
У 1768 році в Москві з метою познайомитичитача з творами передових мислителів 18 століть було створено “Збори, щостараються про перекладі іноземних книг на російську мову", на чолі якоїстояв директор Академії наук граф В.Г. Орлов. В діяльності цієї організаціїбрали участь видатні учені і літератори: А.Н. Радищев, И.Ф. Богданович, Я.Б. Княжнин,С.Я. Румовський та інші.
За період свого існування суспільство перевело112 книг, серед яких були твори Корнеля, Філдінга, Свіфта, Тассо, Гольдоні,“Кандид" Вольтера, “Роздуми про грецьку історію" Маблі, “Роздум провеличність римського народу і його занепаду” Монтеське, статті з “Енциклопедії"Дідро і д’Аламбера і ін. «Збори» також випускали книги по фізиці,хімії, астрономії, географії, історії.
Це чудове суспільство припинило своє існуванняв 1783 році.
3. Тематика друкарської книги 18століття
Зміст книг першої половини 18 столітьпов'язано з урядовими потребами: проведенням перетворень, допомогою народу взасвоєнні всього нововведеного.
Понад усе виходило видань політичногохарактеру (маніфестів, указів, регламентів). Також зросло видання підручників ііншої наукової допомоги. Першим світським підручником з'явилося «Юностічесне дзеркало», в якому окрім азбуки і рахунку давалися правила хорошоготону.
Випускалася безліч книг по математиці і різнимгалузям техніки. У 1703 році вийшла неймовірно популярна в 18 столітті «Арифметика»Л.Ф. Магницького. У 1708 році була випущена перша книга технічного змісту — «Книга про способи, що творить водохождення річоквільне».
У досить великій кількості випускалися книги уморській і військовій справі — кораблеводінні, фортифікації, артилерії. Виднемісце по числу видань в петровський час займалагуманітарна література. Щорічно великими тиражами видавалися календарі, щоволодіють великим набором відомостей з області астрономії,медицини, історії.
Тиражі книг цього часу коливалися від 100 до1200 екземплярів. Таким чином, в першій чверті 18 століть було видано 561книгу, з яких близько 300 носили цивільний характер.
Після смерті Петра І було видано за 15 років (з1725 по 1740 рр) 616 книг, причому найбільше число будівель приходиться на учбову і наукову літературу, белетристику і книги релігійногозмісту. Проте частка релігійного змісту в післяпетровський час помітно знижується, а все більше місцязаймав опис придворного життя, що видавалися з великоюрозкішшю.
Для другої половини 18 століть характернезначне збільшення видань наукового і учбового характеру. Величезне значеннямало видання ряду зібрань творів М.В. Ломоносова. Виходять праці академіків Л. Ейлера,Ф. Епинуса, Т.Е. Ловица, И.Г. Лемана, Е. Лаксмана, А.А. Мусіна-Пушкіна, Г.Ф. Міллера,С.П. Крашеннікова, И.С. Лепехіна і ін.
Крім того, видавалися книгинауково-популярного довідкового характеру. Найзначнішим науково-популярнимвиданням 18 століття було 10-томне «Зреліще природи і витівок» (1748-1790).4. Репертуар рукописної книги 18століть
Репертуар рукописної книги в Петровські часибув вельми різноманітний. Він складався з літературних творів попередніхсторіч, в основному, другої половини 17-го і першої чверті 18-го століть. Урукописній книзі 18 століть превалювали твори російської демократичної сатири,а також як виняток — бытовая повість і, в деякій мірі,перевідний роман 17 століть. Недаремно переважна більшість списків творів цихжанрів відносяться до 18 століття. І всі ці списки — у складі збірок, що були утой час найбільш поширеним видом рукописної книги. Потрібно відзначити, щозбірки списків були досить непоказні не тільки за змістом, але і по художньомуоздобленню, оскільки переписувалися вони з написаних в різний час зошитів,широко поширених в 17 столітті.
Дуже цікава збірка 18 століть, що зберігаєтьсянині в ГПБ, незвичайно яскраво відобразив долю російської демократичної сатиритого час. Помітно, що збірка складалася вельми ретельно з погляду підборкиматеріалу, оскільки переписані в нім виключно пам'ятники російськоїдемократичної сатири 17 і 18 століть.
Починається книга з «Повісті про Йоржа Єршовіче»,тут же можна побачити пародію на молитву «Отче наш», а з сатиричнихтворів 17 століть окрім «Повісті про Йоржа Єршовіче» — «Шем’якінсуд», «Калязінська чолобитна», «Повість про курей і лисицю».Закінчується ж збірка «Гімном бороді» М.В. Ломоносова.
Записи власників і читачів свідчать про те, щозбірка неодноразово читалася і переписувалася різними людьми. «Ця книгаміста Якуцька купця Федора Васильєва Макарова. Підписав своєручно березня 2 дні1768 року», «Читав і списував Єршев суть екуцькой посадської ІванЛебеткін», «Читав купець Іркутська Іван Булдаков», «читавцю історію козак Василь Чирків», «Книгу повинно кинути у воду, зкаменем — та не навчаться брехати!».
Така була доля і оцінка читачами Росії збіркидемократичної сатири.
Подібні збірки цікавили багато учених, іспроби аналізу соціального складу власників і читачів рукописної книги в 18столітті використовувались дослідниками неодноразово.
Спеціальний розділ своєї книги «Рукописнізбірки 18 століття» присвятив цьому відомий учений-славіст академік М.Н. Сперанський.Але матеріал для такого аналізу брався зазвичай із зборів рукописіврізноманітного походження. Але, за словами ученого-літературознавця Н.Н. Розова,для сучасного дослідження рукописної книжності 18 століть краще узяти матеріална території, більш менш однорідній за своїми соціально-економічними умовами, іцій вимозі відповідають збори А.А. Титова, що зберігаються в ДержавнійПублічній Бібліотеці.5. Колекція рукописних книг А.А. Титова
Ростовський видавець пам'ятників рукописноїстаризни і краєзнавець Андрій Олександрович Тітов (1843-1911), промисловець змісцевих купців, інтенсивно продовжував поповнювати спадкову колекціюрукописних книг, яку почали збирати ще його отець і дід, і зібрав їх більше 5тисяч.
Рукописну книгу А.А. Титов збирав переважно натериторії сучасної Ярославської і Костромської областей, отриїї у місцевих колекціонерів і на ярмарках. У його збори потрапляла книга і зсусідніх областей — промислового Уралу і Сибіру зі сходу, з багатих рукописноюкнигою районів, що примикають до Білого моря, — з півночі.
Важливою відмінною рисою зборів А.А. Титова єпереважання книги для читання, а не для богослужіння, книги світського змісту. Урепертуарі цієї книги багато що сходить до старих традицій, але багато інового, такого, що відобразив в різноманітних формах російську історичнудійсність 17 і 18 століть.
До старих традицій перш за все сходять міські«Літописці», списки яких також є в зборах А.А. Титова. Але навіть вїх по-старовинному просторових заголовках позначається те нове, що принеслаісторична дійсність. Як приклад, можна привести працю устюжського протопопа Льва Вологдіна, що назвав свою працю «Літописець провеликий град Устюг, зібраний і написаний у вічний спогад родом, що перейде, зрізних рукописних харатейних книг і достовірних оповідачах в ті літа і часижитіє своє що супроводять і від наступників їх постеж що були і нині сьогоденнюсамовідцев». Помітно, проте, відображений в цій назві вплив "Історії"Аврама Паліцина.
До кінця сторіччя міські «Літописці»стають більш академічними, оскільки історичні події минулих століть вже непривертають такої бурхливої уваги.
Наприклад, ключар собору в Суздале АнаніяФедоров озаглавив свою працю так: "Історичне собранепро місто Суздале — про побудову й іменування його і про той, що був в німраніше великому княженні і про інший".
Що стосується творів російської літературиранішого періоду, то багато хто з них продовжував читатися і переписуватися вПоволжя ще в 18 столітті.
Наприклад, в зібранні А.А. Титова є списокцього часу рідкісного пам'ятника перекладної літератури Київської Русі — візантійськогороману про «Дігенісе акріте». Існують лише три списки цього твору,четвертий же знаходився в одній збірці з «Словом про полк Ігорів».
Відомо, що ще популярнішими були перекладні і оригінальнітвори пародійно-сатиричного, характеру: «Притчі» Езопа і йогобіографія («Житіє хитромудрого Езопа»), польські «жарти» і«фацеції», різні «повісті сміхотворні». Іноді все цеоб'єднувалося в спеціальні збірки — «найзабавніші жарти».
Розглядаючи деякі приписки власників і читачівна збірках 18 століть зборів А.А. Титова, можна побачити, що більше всьогоприписок належать купецтву і відображає, загалом, не тільки літературніінтереси. Наприклад, абсолютно явне практичне значення мали збірки юридичнихматеріалів, оскільки ними користувалися люди торгові і промисловці. (Прикладомтому можуть послужити списки вексельного статуту 1729 року Овсія Русинова, щобув, мабуть, прикажчиком).
Зате чисто літературним був інтересросійського купецтва до особи Петра 1, що виявився у великій кількості збірок,що містять різні варіанти його біографії.
Також деяке розповсюдження мали серед купецтвапопулярні і в дворянських кругах перекладні романи.
Що стосується представників нижчих суспільнихшарів, то тут потрібно відзначити, що приписки їх представників на рукописнихкнигах 18 століть зустрічаються набагато рідше: адже свої книги у них бувалинечасто, а на чужих було не завжди доречно.
Проте за наявними відомостями можна зробитиприпущення про досить широкий круг інтересів цієї категорії читачів.
Так, наприклад, «Державною Коммерцколегіїкопіїст» Олексій Іванов склав збірку найрізноманітніших літературнихтворів старої і нової традиції — від «Повісті про новгородський білийклобук» 15 століть до виписок з друкарських приміщень 18 століття. Такихприкладів можна привести множину.
Що ж до власницьких і читацьких приписок селян на рукописних книгах 18 століття зборів Титова, та більшість з нихзроблена людьми, що належали явно до верхівкової, заможної верстви населеннябагатих сіл, якими були перш за все великі старовинні села навколо РостоваВеликого. Ще в 16 столітті жителі цих сіл, за спостереженнями істориків,поставляли рибу до Москви, а пізніше стали забезпечувати овочами нову столицюРосійської імперії. Тому недивний такий запис: «Ця мала книжечкаРостовського повіту сіла Вощажникова селянина Івана Максимова куплена у Виборзів 1766 році».
Існує в зборах Титова і залишок цілоїбібліотеки — п'ять ретельно переписаних зошитів з приписками: «З книгселянина Петра Семенова сина Меркур’єва. Списана своєручно». Серед цих п'ятикнижок є літературні твори старої і нової традиції, але, на жаль, ні на одній змеркур’євських книг, за словами дослідників, не вказано, де він жив і дестворив свою бібліотеку.6. Кінець панування рукописної книги
Потрібно сказати, що, на жаль, а, можливо, іна щастя, кінець 18 століть був кінцем панування рукописної книги в репертуарічитання навіть провінційного читача. Поява друкарень на місцях, збільшеннятиражів книг, розповсюджене з другої половини вісімнадцятого сторіччя поросійській провінції книг із столиці, а також зменшення цін на них — все цеповолі, але вірно витісняло рукописну книгу з широкого вживання. У найостаннішіроки 18 століть рукописна книга стала сосредотачиваться взборах колекціонерів вже не як книга для читання, а як пам'ятники старизни,іноді — як предмет наукового дослідження, але все це — предмети, характерні вжедля дев'ятнадцятого сторіччя.
Список використаної літератури
1. Бикова Т.А. і Гуревич М. М., вступна стаття П.Н. Беркова.«Опис видань, надрукованих кирилицею.1689-січень 1725р. ».Л., 1958.
2. Баренбаум И.Е. іШомракова И.А. Підручник по загальній історії книги, ч.1, С-Пб., 1996.
3. Глухов А.Г., «Русь книжна», М., 1979.
4. Луппов С.П., «Книга у Росії в першій чверті 18 століття», Л., 1973.
5. Луппов С.П., «Книга у Росії в післяпетровські час (1725-1740)», Л., 1976.
6. Розов Н.Н., «Російська рукописна книга», Л., 1971.