РОЛЬ Є. ОЛЕСНИЦЬКОГО У РОЗБУДОВІКРАЙОВОГО ХЛІБОРОБСЬКОГОТОВАРИСТВА«СІЛЬСЬКИЙ ГОСПОДАР”
Економічна політикаАвстро-Угорщини у другій половині XIX- на початку XX ст.спрямовувалася на збереження західноукраїнських земель як внутрішніх колоній зтрадиційною системою соціальних відносин і відсталим господарством. їїнаслідком було зубожіння населення цих окраїнних територій імперії.
Вихід із занепадуукраїнського села був знайдений на шляху громадської просвітньо-економічноїсамоорганізації й самооборони. Агрономічна допомога сільським виробникам сталаскладовою реформування аграрного сектора економіки. Вона ґрунтувалася насвідомій, творчій, господарській самодіяльності хліборобського населення. УГаличині термін „громадська агрономія“ засвоївся під впливомтовариства „Сільський господар“.
На зламі двох сторіч векономічній організації українства визначну роль відіграв галицький громадськийі політичний діяч, економіст-юрист, кооператор Євген Олесницький. Його заслугоює реорганізація і розбудова крайового селянського товариства „Сільськийгосподар“ та перетворення останнього на головну хліборобську інституціюГаличини напередодні Першої світової війни.
Проте ґрунтовного іцілісного дослідження основних віх життя та діяльності Є. Олесницького ми насьогодні не маємо. Це стосується і його економічної праці та поглядів. Заостанні роки невеликі публікації, які з'явилися у місцевій пресі (переважно Р.Матейка), оглядово ознайомили читача з постаттю Є. Олесницького10.Окремі аспекти громадсько-економічної діяльності на західноукраїнських землях укінці XIX- на початку XX ст., в томучислі Є. Олесницького, розкривають наукові статті Я. Заніка4, Т.Гелей5, Л. Пинди13. Цікаві факти про працю Є.Олесницького на чолі товариства „Сільський господар“ наведені удослідженні Л. Реви-Родіонової1.
Таким чином, участь Є.Олесницького в економічній розбудові краю ще майже не відображена у науковійлітературі. Тому автор робить спробу хоч частково заповнити існуючу прогалину іставить перед собою такі завдання: висвітлити внесок видатного галицькогокооператора у реорганізацію діяльності крайового господарського товариства„Сільський господар» у Львові; з'ясувати основні напрямки роботиорганізації на чолі з Є. Олесницьким; проаналізувати як результати працітовариства вплинули на соціально-економічне становище українських селян.
Слід зазначити, щопрактична громадсько-економічна діяльність «Просвіти» і кооперативнихсоюзів, позитивно відбиваючись на господарській праці селян, не презентувалаінтересів хліборобського населення і не впливала на аграрну політикуАвстро-Угорщини. Провідники українського громадсько-економічного життя розумілижиттєву необхідність для галицького села заснування окремогосільськогосподарського товариства, яке займалося б агрокультурним поступом ісприяло організації виробничого процесу селянських господарств, взяло б на себеагрономічну допомогу, а також захист прав селян.
Таку необхідністьрозумів і Є. Олесницький: «Ми закладали розмаїті товариства, з котрихдійсно користали і хлібороби, однак жодне з них не було виключно їм і їхінтересам посьвячене, жодне не було спосібне до організації, до з’єднанняцілого хліборобського стану в одну цілість»3.
Таким товариством став«Сільський господар», заснований 1899 р. в м. Олеську Золочівськогоповіту зусиллями священиків Томи та Юліана Дуткевичів з метою поліпшеннядобробуту селян6. Його метою було піднесення рільництва,городництва, садівництва і пасічництва шляхом використання ефективних методівтеоретичного і практичного навчання: лекцій, викладів, господарських віч,видання агрономічної літератури, організації взірцевих господарств,хліборобських шкіл, виставок, посередництва у торгівлі. У перші роки діяльності(1899—1903 рр.) товариство працювало як садівничо-городницьке'.
Зрозумівши значення«Сільського господаря» для господарського піднесення села, громадськідіячі розпочали працю з його реорганізації у крайове, щоб тереном діяльностібула ціла Галичина, а не лише судові повіти Броди й Одесько. З цією метоюзмінено статут, згідно якого «Сільський господар» перебудовано змісцевого у крайове товариство з осередком у Львові (грудень 1903 р.)7.
Опрацьований членамиспеціальної комісії новий статут (12 грудня 1904 р.) крайового господарськоготовариства «Сільський господар» у Львові перетворив його надворівневе з центральним правлінням (централею) у Львові та правом створюватифілії на території Галичини. Проте діяльність організації, в основномутехнічно-рільнича й агропросвітницька, не виходила за межі Бродівського таЗолочівського повітів і залишалась малопомітною. На 1909 р. існувало лише 5філій і 700 членів6.
Такі проблеми змушувалишукати шляхи подолання організаційного хаосу в економічній праці. Все частішелунають заклики про необхідність створити організацію, яка зібрала б воєдинорозрізнені почини громадської агрономії, сільської кооперації, а такожстанового представництва й оборони інтересів селян.
Практичну реорганізаціюз цією метою «Сільського господаря» очолив тодішній стрийськийекономіст-правник Є. Олесницький.
Згідно нової редакціїстатуту 24 липня 1909 р. товариство ставало становою селянською організацією зтакими завданнями: дбати про піднесення добробуту українського народу шляхомрозвитку сільського господарства і домашніх промислів; захищати хліборобські йпромислові інтереси населення перед владою та законодавством; засновувати різніспоживчі, виробничі, кредитні, рільничо-промислові та інші спілки; поширюватизнання про економічні справи за допомогою мандрівних вчителів, шляхом виданнячасописів, організацією читалень, бібліотек і шкіл; влаштовувати з'їзди, віча,курси, виставки; створювати і підтримувати зразкові господарства, розплідністайні, дослідні станції; призначати нагороди за найкраще ведення господарства,давати стипендії на економічні студії; бути посередником при купівлі та продажіземлі, штучних добрив, реманенту, сільськогосподарської техніки, домашніхтварин; вказувати джерела і способи заробітку, прищеплювати любов до праці, ощадностітощо. Товариство було реорганізоване на трирівневу організацію: центральна уЛьвові — повітові філії — «кружки» (гуртки) у селах. Відповідноосновними органами «Сільського господаря» були загальні збори,Головний виділ, філіальні виділи і господарські «кружки» .
Реорганізаціягосподарської інституції Галичини збіглася в часі з першою хліборобськоювиставкою у Стрию 19-27 вересня 1909 р. Важливу роль у її підготовці тапроведенні відіграв Є. Олесницький, виконуючи функції директора. Виступаючи навідкритті виставки з естради стрийського Народного дому, прикрашеної килимамивідомого землевласника й мецената В. Федоровича із с. Вікно на Тернопільщині,видатний кооператор відзначив: «Ведені бажанєм висунути економічну роботуна перший плян нашої народної акциї, заохочені успіхами своїх до теперішніхпочинів в сім напрямі, зважили ся стрийські народні інституциї, згуртовані колоекономічного свого осередка „Союза господарско-молочарского“, на сейперший крок, сю першу пробу: вивести перед ширший сьвіт результати дотеперішноїпраці руского хлібороба, показати плоди його трудів в областирільництва...»10.
На перших порах ідеяорганізації виставки здавалась нездійсненною. Лише активна підтримкаукраїнської громадськості зробила її доконаним фактом. Хоча ні формою, нізмістом вона не могла рівнятися з подібними заходами розвинених країн черезмізерність фінансування. Але навіть те, що можна було побачити у Стрию,свідчило про розвиток матеріальної культури і духовної творчості народу.Головну мету заходу його організатор та директор сформулював так:«Звернути увагу на ті розсіяні перли, на ті осібнячком стоячії, незорганізовані, не вишколені таланти і сили продукційні; збудити до нихзагальний інтерес, видобути їх з укриття, уможливити їм через науку уліпшенняпродукції; через організацію піднесеннє условій збуту»5.
Хліборобську виставкупротягом 18 днів роботи відвідали іноземні гості та земляки з НаддніпрянськоїУкраїни. Всіх присутніх переповнювали почуття гордості і радості. Дивувалися ісвої, і чужі. А для Є. Олесницького це був особливий момент, адже даний західненаче підсумовував результати його багаторічної праці: «З піднесенимсерцем, з радісним чувством приступаємо до акту відкриття першої українськоїхліборобської вистави. Маю це почуття і пересвідчення, і чує це певно з нами іцілий український нарід, що стоїмо перед моментом, що запишеться незаперечнимибуквами в історії нашого культурного розвитку». Слова Є. Олесницькогостали пророчими.
Під час роботи виставки23 вересня 1909 р. у Стрию відбулися надзвичайні загальні збори«Сільського господаря», що стали початком нової історії товариства.Є. Олесницький і С. Онишкевич обгрунтували необхідність крайовогосільськогосподарського товариства, виклали його завдання і програму діяльності.Був обраний Головний виділ «Сільського господаря». Є. Олесницькийстав його президентом (головою)19.
Отже, «Сільський господар»почав нову добу свого розвитку під проводом Є. Олесницького.
Зразу ж почалася працящодо створення організаційної мережі. У 1910 р. товариство мало уже 85 філій,317 гуртків і 12500 членів; у 1911 р. — відповідно 92, 944, 24677; 1912 р. -90,1148, 26622; 1913 р. — 88, 1325, 32300. Близько 100 діячів працювало нагромадських засадах, штатних службовців було лише 15, з них 4 — агрономи6.Напередодні Першої світової війни гуртки «Сільського господаря» діялиу двох третинах українських громад Галичини4.
Товариство підголовуванням Є. Олесницького, користуючись державною субвенцією, розгорнулопослідовну та систематичну роботу з громадської агрономії серед українцівГаличини. Чи не найважливішим напрямком його діяльності було тваринництво.
Щоб раціональновикористати асигнування влади, Головний виділ «Сільського господаря»,очолений Є. Олесницьким, закликав філії здійснити організаторську роботу длябудови стаєнь і гноєсховищ. Великого значення надавалось підготовці інспекторівдля розведення худоби12.
Маючи близько 20000крон державних субвенцій, «Сільський господар» на 1912 р. збудувавуже 30 взірцевих стаєнь. Але з цього приводу поширилось між населенням незадоволення,оскільки товариство не могло «засипати край тими стайнями». Цюпроблему обговорював Є. Олесницький з представниками Міністерства сільськогогосподарства. Було вирішено будувати лише по 2-3 стайні у місцевостях, де їхнемає, на кошти «Сільського господаря», або взагалі виділяти тількичастину коштів на їх облаштування, а решту ресурсів — на будівництво гноєсховищ15.
Часто виникалипроблеми, пов'язані з недостатністю або відсутністю державних субвенцій. Так,попри старання товариства і парламентарної репрезентації 1912 р. не булодопущено «Сільський господар» до участі в державних і крайовихгодівельних субвенціях16.
У жовтні 1910 р.запропоновано Міністерству сільського господарства і Крайовому Виділові поданнягромад про закупдення для них бугаїв високопродуктивних порід. Значну увагуприділяло товариство також влаштуванню на свої кошти хлівів для розплоду ісвинарників для кнурів. Головна рада, очолена Є. Олесницьким, на своємузасіданні 1 січня 1912 р. ухвалила рішення годівельної секції про поверненняполовини ціни за свинки і третини ціни за кнурів власниками новоспоруджениххлівів14.
У 1912 р. товариствомало 133 ферми породистої худоби, 47 кролеферм, 12 хлівів кіз, 59 станційматочного поголів'я птиці .
Чимало заходів і коштівзатрачала організація на створення показових полів, взірцевих садів, городів,на яких демонструвалася користь від застосування мінеральних добрив, новихвисокопродуктивних сортів культур20. Технічно-господарська секціячекала на обґрунтування філій щодо доцільності організації дослідних полів утій чи іншій місцевості задля обробітку сіножатей, пасовиськ і кормових рослин12.
Протягом 1911-1912 рр.«Сільський господар» облаштував 9865 дослідних полів з кормовимирослинами, 4335 дослідних сіножатей2.
Слід зазначити, що товариствона чолі з Є. Олесницьким часто намагалося укласти вигідні для українських селянугоди. Зокрема, це стосувалося вирощування і продажу за кордон корму для риб — лубіну (вовкині). Австрійське Товариство годівлі риб запевнило Головний виділ,що може закуповувати лубін без посередників в українських продуцентів іпереправляти його у Німеччину. Вигідність контракту була очевидна — вирощуваннярибного корму обходилось селянам недорого і могло принести відповідний дохід .
«Сільськийгосподар» проводив окультурнення сіножатей, організовував меліораціюгромадських пасовищ і полонин. В одному з рефератів Є. Олесницький підкреслив,що у справі меліорації на землях Галичини дуже мало зроблено, у той час як данепитання вимагає розв'язання, а отже й обговорення на зборах філій товариства21.
Пов'язана з попередньоюсправа водних ресурсів і регуляцій рік також була предметом аналізу назасіданнях правничо-економічної секції «Сільського господаря». Так, зданого питання запропоновано підготувати реферати Є. Олесницькому та інженеровіА. Корнеллі, а відтак 10 жовтня 1912 р. відбулось засідання за участю членівтовариства, запрошених експертів і парламентських послів22.
Починаючи з 1909 р.,крайове господарське товаритво «Сільський господар» під керівництвомЄ. Олесницького розгорнуло активну посередницьку діяльність, забезпечуючи селяннеобхідними засобами виробництва і допомагаючи збувати продукти їхньої праці.Воно, зокрема, сприяло придбанню для своїх членів грису за половину ціни,насіння льону, покриваючи 25 % його вартості23.
У галузі садівництва ігородництва товариство пропагувало передові методи обробітку землі,розповсюджувало здобутки в агротехніці, забезпечувало селянсільськогосподарськими машинами, елітним насінням, саджанцями дерев і кущів. У1912 р. було створено 232 станції ремонту сільськогосподарських машин, 14насінницьких разом зі зразковими садами і городами5. Проте станціїмашин і ремонту техніки для спільного використання членами товариства не набулирозвитку, оскільки селяни не мали коштів.
Економічна просвітанаселення завжди вважалася однією з найважливіших функцій товариства«Сільський господар», якій воно приділяло багато часу і ресурсів.Зокрема, активно розвивалося сільськогосподарське шкільництво. Так, у Скниловіпід Львовом розпочало товариство організацію постійної садівничо-городничоїшколи на землях, подарованих членом Головної ради «Сільськогогосподаря» о. Й. Фолисом. На виділеній митрополитом А. Шептицькимтериторії у Коршеві під Коломиєю була заснована господарська школа. Проте черезфінансову незабезпеченість влаштування цих шкіл не було завершене. Щобпідготувати педагогічні кадри для своїх сільськогосподарських навчальнихзакладів, організація утримувала стипендіатів у Вищій школі земельної культуриу Відні, Академії рільничій у Дублянах, жіночій рільничій школі в Оттербасі, нарільничому відділенні Краківського університету. Товариство заснувалостипендіальні фонди імені Т. Дуткевича (1912 р.) й Є. Олесницького (1913 р.),сума яких становила майже 17000 крон24.
При допомозі Ради крайовоїкультури у Празі відсилала організація протягом кількох років селянських синівна господарську практику до Чехії. Протягом 1911-1913 рр. у Празі побувало 69молодих людей, 17 з них поглибили знання у чеських зимовихсільськогосподарських школах24.
Система позашкільноїосвіти «Сільського господаря» включала такі заходи: бесіди, виклади,систематичні лекції, курси, конференції тощо.
У 1913 р. у 82комітетах при філіях працювало 374 лектори, переважно зі священиків, учителів,інтелігентних і фахово вишколених селян. Основним референтом філій товариствабув Г. Ващенко, член Головної ради. У зв'язку з великою кількістю відділень вінодин не міг виконувати свої функції. Тому керівництво часто призначалододаткових делегатів, у тому числі з членів Головної ради. Так, Є. Олесницькийпобував з викладами 21 жовтня 1912 р. у Дрогобичі, 27 листопада 1912 р. уБережанах25.
За 1910-1912 рр. булопрочитано 3527 доповідей на господарські теми (1911 р. — у 733 місцевостях,1912 р. — у 785) .
Основним джереломпоширення фахових знань стали загальногосподарські та спеціалізовані курси, наяких теоретичні заняття поєднувалися з практичними завданнями, екскурсіями дляознайомлення з передовими господарствами24. За 1910-1912 рр.товариство влаштувало понад 90 різних курсів (найбільшеветеринарно-годівельних). У 1911-1912 рр. відбулося 18 курсів садівництва йгородництва, на яких розділено між членами понад 30000 овочевих щеп. Часто Є.Олесницький брав участь у роботі й був присутнім на закритті таких курсів.
Окружні конференції,влаштовані товариством, доповнювали функції лекцій і курсів. У 1912 р.відбувались вони у Львові (1 листопада), Перемишлі (2 листопада) і Тернополі(11 листопада). Є. Олесницький виголошував на них доповіді про завдання йобов'язки філіальних рад25.
Слід зауважити, щоперіод функціонування «Сільського господаря» під керівництвом Є.Олесницького характеризувався становленням видавничої діяльності, яка з 1909 р.йшла у двох напрямках: видання серії «Бібліотека „Сільськогогосподаря“ у вигляді різних книг, брошур, підручників; виданнягосподарських часописів і календаря „Сільський господар“13.
Із великої кількостісфер діяльності „Сільського господаря“ слід відзначити ще одну — практична допомога господарствам населення, що потерпіли від негативних наслідківстихійних лих, зокрема весняних повеней і осінніх злив 1912 р. Пришвидшило»акцию ратункову" зі сторони властей відповідне звернення Є.Олесницького як посла до віденського парламенту. 30 січня 1913 р. скликалаПрезидія Галицького намісництва скликала засідання Крайового Комітетузапомогового, на якому прийнято рішення про надання населенню безпроцентногокредиту та продаж грису по зниженій ціні1 .
Перша світова війназруйнувала багато надбань «Сільського господаря» і внесла дисбаланс уйого роботу. Проте Є. Олесницький, який перебував на той час в еміграції уВідні, не припиняв своєї економічної діяльності. Можна сказати словами І.Витановича, що він перший «визбувається загального пригноблення й будитьусіх, щоби не плакали на руїнах, а дбали самі за хліб для дітей своїх, бо гіршебуде, як чужинець їх нагодує»9.
У вересні 1914 р.згуртовує видатний кооператор членів Головної ради „Сільського господаря",які перебували у Відні, та накреслює з ними план післявоєнної відбудови краю.Після наради 10 листопада 1914 р. народжується проект санаційної акції. Є.Олесницький влаштовує для інтелігенції, яка працювала на селі, господарськікурси, об'їжджає табори для виселених селян, організовує курси у Гмінді йВольфсбергу, видає разом з І. Макухом брошуру „Права й обов'язки цивільногонаселення в часі війни", інформує у „Господарському Листку" (додатокдо віденського „Діла") про працю „Сільського господаря", публікує у„Вістях Сільського Господаря" (додаток до «Діла») плани відбудовиекономіки Галичини. Навесні 1915 р. мобілізує у Відні українських інженерів істворює „Технічну комісію для відбудови знищених сіл"9. Плани іматеріали, розроблені нею, використала Головна рада „Сілького господаря"вже тоді, коли перебралася до Львова.
Навесні 1916 р. Є.Олесницький тяжко захворів, але не переставав керувати справами економічногорозвитку в краї через однодумців.
Підсумовуючи сказане,зазначимо, що у другій половині XIX- на початку XX ст.громадсько-економічні заходи західноукраїнського населення зумовили створеннякрайового господарського товариства „Сільський господар" у Львові якосновної хліборобської інституції Східної Галичини. До найбільш заслуженихкерівників організації за весь час її існування належав відомийгромадсько-політичний діяч Є. Олесницький, який спричинився до поступуукраїнського села завдяки розбудові «Сільського господаря». Хочареформоване товариство під головуванням Є. Олесницького не могло докорінновплинути на західноукраїнську економіку, проте наслідком його праці сталиприскорення ринкової еволюції селянських господарств, а також підвищеннянаціональної свідомості українських мас. Незрівняні організаторські здібностівидатного українського економіста-юриста, нагромаджений ним багатий досвідзахисту господарських інтересів галицького селянства і до сьогодні не втрачаютьсвоєї актуальності.
ДЖЕРЕЛА ТА ЛІТЕРАТУРА
1. Рева-Родіонова Л. Українськетовариство «Сільський господар». 1899-1944 рр. Історія. Досвід.-Тернопіль, 2000. — С. 62-63;
2. Витанович І. Історія українськогокооперативного руху. Із праць Історично-Філософської Секції НТШ. — Нью-Йорк,1964. — С. 153-154;
3. Олесницький Е. Яка має бути нашарільнича організация? Промова посла Дра Евгена Олесницького на Загальних Зборахфілій Товариства господарського «Сільський Господар» в Станиславові.- Львів, 1910. — С. 4;
4. Занік Я. Євген Олесницький і початокукраїнської молочарської кооперації в Галичині // Українська кооперація:історичні та соціально-економічні аспекти (збірник статтей). Т. 1. — Львів,1998. — С. 169;
5. Гелей Т., Занік Я. Євген Олесницький(1860-1917) // Українські кооператори. Історичні нариси. Книга 1. — Львів, 1999- С. 161-162;
6. «Сільський господар» //Енциклопедія українознавства. Словникова частина / Наукове товариство ім.Шевченка. Фонд духовного відродження ім. митрополита Андрея Шептицького; Гол.ред. В. Кубійович. -Львів, 2000. — Т. 8. — С. 2830;
7. Храпливий Є. Сорок літ праці КраєвогоГосподарського Товариства «Сільський Господар» (1899-1939) //Ілюстрований господарський календар «Сільський Господар» на звичайнийрік 1939. –Львів, 1938. — (Бібліотека «Сільського Господаря». Ч.153). — С. 48;
8. Устав товариства «Крайоверільниче товариство господарське „Сільський Господар“ у Львові,затверджений Галицьким намісництвом 24 липня 1909 р. 1909 // Центральний державнийісторичний архів України у Львові (далі -ЦДІАУ у Львові). — Ф. 302 (Крайовегосподарське товариство „Сільський Господар“), Львів. 1898-1944 рр.-Оп. 1. — Спр. 2. — Арк. 1-4 зв.;
9. Витанович І. Др. Євген Олесницький,провідник українського селянства // Український агрономічний вістник. — Львів,1938. — Ч. 5. — С. 11;
10. Матейко Р. З когорти славних синівУкраїни: (Ретроспективний погляд на життя та діяльність Євгена Олесницького) //Тернопіль вечірній. — 1999. -13 жовтня. — С. 3;
11. Бачинський В. Народній трибун. Життяі праця д-ра Евгена Олесницького. — Львів, 1938. — (Б-ка „Народньоїсправи“ „Рідне слово“, ч. 5 (17). — С. 24;
12. Обіжники за 1910-1911 роки.1910-1911 // ЦДІАУ у Львові. — Ф. 302. — Оп. 1. — Спр. 34. — Арк. 5-6;
13. Пинда Л. Періодичні виданнякрайового товариства „Сільський Господар“ (1910-1944) // Українськакооперація: історичні та соціально-економічні аспекти (збірник статтей). Т. 1.- Львів, 1998. — С. 84;
14. Обіжники за 1912 рік. 1912 // ЦДІАУу Львові. — Ф. 302. — Оп. 1. — Спр. 35. — Арк. 2-3;
15. Реферати Е. Олесницького, М.Творидла, Г. Величка про стан діяльності філіалів, виголошені на окружнійконференції в листопаді 1912 року (Стенограми) // ЦДІАУ у Львові. — Ф. 302. — Оп. 1. — Спр. 644. — Арк. 7 зв.-8;
16. Звіт Краєвого Товариствагосподарского „Сільский Господар“ у Львові за 1912-ий рік. – Львів,1913. — С. 5;
17. Обіжники товариства „КрайовийСоюз господарсько-торговельних спілок“ у Львові за 1912-1913 роки, 1918 р.1912, 1913, 1918 // ЦДІАУ у Львові. — Ф. 302. — Оп. 1. — Спр. 36. -Арк. 6-6зв.;
18. Обіжники за 1913 рік. 1913//ЦДІАУ уЛьвові.-Ф. 302.-Оп. 1.-Спр. 37.-Арк. 5-6;
19. Рева-Родіонова Л. Вказана праця. — С. 67;
20. Рева-Родіонова Л. Вказана праця. — С. 71;
21. Реферати Е. Олесницького, М. Творидла,Г. Величка про стан діяльності філіалів, виголошені на окружній конференції влистопаді 1912 року (Стенограми) // ЦДІАУ у Львові. — Ф. 302. — Оп. 1. — Спр.644. — Арк. 5;
22. Звіт Краєвого Товариствагосподарского „Сільский Господар“ у Львові за 1912-ий рік. — Львів,1913. — С. 38;
23 Обіжники за 1910-1911 роки. 1910-1911// ЦДІАУ у Львові. — Ф. 302. — Оп. 1. — Спр. 34. — Арк. 22-22 зв.;
24. Рева-Родіонова Л. Вказана праця. — С. 69-70; 25. Звіт Краєвого Товариства господарского „СільскийГосподар“ у Львові за 1912-ий рік. – Львів, 1913.-С. 28-29.