ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТГРИНЧАКМаргарита Олексіївна
УДК 94(477) «17/19»
Промислова буржуазія півдня України та еволюція її соціально-економічнихвимог у другій половині ХІХ – на початку ХХ сторіччя
07.00.01 — Історія України
Автореферат
дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата історичних наук
Дніпропетровськ – 2008
Дисертацією є рукопис
Робота виконана на кафедрі історії та політичної теоріїНаціонального гірничого університету Міністерства освіти і науки України
Науковий керівник: кандидат історичних наук,професор
Пушкін Віктор Юхимович,
Національний гірничий університет,
завідувач кафедри історії та політичної теорії
Офіційні опоненти: доктор історичних наук,професор
Довжук Ігор Володимирович,
Східноукраїнський національний університет імені Володимира Даля,
завідувач кафедри архівознавства
кандидат історичних наук, доцент
Мирончук В’ячеслав Дмитрович,
Дніпропетровський національний університет,
доцент кафедри російської історії
Захист відбудеться «18 » червня2008 р. о 13 годині на засіданні спеціалізованоївченої ради Д 08.051.14 у Дніпропетровському національному університеті заадресою: 49027, м. Дніпропетровськ, пл. Т. Шевченка, 1, Палац студентів, ауд.30.
З дисертацією можна ознайомитись в науковійбібліотеці Дніпропетровського національного університету за адресою: 49050, м.Дніпропетровськ, вул. Казакова, 8.
Автореферат розісланий «15» травня 2008р.
Вчений секретар
спеціалізованої вченої ради
кандидат історичних наук, доцент КривийІ. О.
ЗАГАЛЬНАХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Актуальність теми. У Російській імперії другоїполовини ХІХ – початку ХХ століть відбувався перехід до капіталістичних формгосподарювання. Бурхливий розвиток промисловості південноукраїнських губернійпореформеного періоду супроводжувався швидкими темпами формування і становленнянової верстви капіталістичного суспільства – великої промислової буржуазії.Використання дореволюційного досвіду в сучасних умовах переходу до ринковоїекономіки важливе з огляду на те, що вивчення історичних особистостейпідприємців, їхньої діяльності в економічній, політичній та соціальній сферахнеобхідне для виокремлення найефективніших форм та методів діяльностіпредставників сучасного ділового світу.
Безумовноважливим є аналіз виробничої діяльності, а також національних,соціально-психологічних, сімейних, релігійних рис окремих груп і конкретнихпредставників великої буржуазії, які очолювали акціонерні товариства,монополістичні об’єднання та підприємницькі організації.
Сьогодністановлення нового класу підприємців також значною мірою пов’язане з взаємодієюз державою. Не випадково у спробах пояснити проблеми сьогодення, передбачитишляхи подальшого розвитку нашої країни, її економіки, знайти найприйнятнішіметоди забезпечення динамічного економічного розвитку представники різнихсоціальних і професійних груп апелюють до подій минулого, заново переосмислюючидосвід взаємодії держави й підприємців, як економічно найактивнішої частининаселення. Традиції взаємодії державної влади із представникамипідприємницького стану цікаві й повчальні. Досвід регулюванняторгово-промислового життя Російської імперії, організаційно-правові формиприватного підприємництва, негативні й позитивні аспекти їхнього розвиткупривертають увагу дослідників і широкої громадськості, вимагають комплекснихдосліджень, у процесі яких важливо відібрати все позитивне й життєздатне дляформування нового цивілізованого підприємництва.
Історія розвиткута діяльності великої промислової буржуазії Російської імперії, її взаємодії зорганами державної влади й управління вимагає свого вивчення й осмислення черезте, що сьогодні розв’язується ряд подібних завдань. Зокрема, для сучасноїдержави є актуальними питання виходу з економічної кризи, розробки моделейвключення країни у світовий ринок, ефективного залучення іноземних капіталівтощо. Таким чином, специфіка економічного розвитку на сучасному етапі робитьактуальним звернення до досвіду взаємодії держави й промислової буржуазії напочатковому етапі індустріальної модернізації у Російській імперії.
Зв’язок роботиз науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження проводитьсязгідно з науковою програмою у межах держбюджетної планової теми «Проблемисоціально-економічного та культурного розвитку Наддніпрянщини нової тановітньої доби» (0101U006350), яка виконується колективом кафедри історії таполітичної теорії Національного гірничого університету.
Об’єктом дослідження є процессоціально-економічного розвитку Південної України, пореформеної модернізації ІІполовини ХІХ – початку ХХ ст.
Предметом дослідження є великапромислова буржуазія Півдня України як одна із провідних соціальних силсуспільства другої половини XІХ – початку XX століття та еволюція їїсоціально-економічних вимог.
Метою є дослідження процесу формування великоїпромислової буржуазії Півдня України, аналіз трансформації становища цієїверстви у суспільстві та простеження змін в економічних і суспільно-політичнихвимогах промисловців у пореформену добу та на початку ХХ сторіччя.
Відповідно до цієї мети дисертант ставить перед собою такі завдання:
– виявити, систематизувати такласифікувати джерельну базу дослідження, з’ясувати загальний рівень їїрозробки, у тому числі типо-видовий склад джерел;
– дослідити економічнийрозвиток Півдня України другої половини ХІХ – початку ХХ сторіччя, показатироль, яку цей регіон відігравав у формуванні економічних відносин усієї країни;
– встановити соціальні танаціональні джерела формування буржуазії Півдня України, виявити загальнітенденції цього процесу;
– визначити роль іноземногокапіталу у промисловості південного регіону;
– висвітлити діяльністьпредставницьких організацій промислової буржуазії Півдня;
– створити соціальний портретвеликого промисловця південноукраїнських губерній;
– проаналізувати взаємодіюпромисловців регіону з органами державної влади та ставлення до станупідприємців у суспільстві;
– висвітлитисоціально-економічні вимоги південної буржуазії у другій половині ХІХ – напочатку ХХ сторіччя;
– визначити та інтерпретуватихарактер суспільно-політичних вимог буржуазії.
Хронологічні межі роботи охоплюють другуполовину ХІХ – початок ХХ сторіччя – період насичений значними історичнимиподіями та важливими соціально-економічними процесами. 1861 рік – скасуваннякріпосного права, результатом якого став перехід економіки регіону на ринковийшлях розвитку. 1917 рік – період глобальних соціально-економічних перетворень,що знаменували собою закінчення капіталістичного розвитку країни на той час.
Географічні межі дисертаційної роботиохоплюють Південь України. До Південної України історична наука відноситьземлі, які входили до складу Катеринославської, Херсонської і Таврійськоїгуберній. Обрання південноукраїнського регіону обумовлюється тим, що тутсклалися унікальні економічні можливості. На багатій мінеральними ресурсамитериторії було зосереджено величезний промисловий потенціал,паливно-енергетичні потужності і значні людські ресурси, а з середини ХІХ ст.розпочався бурхливий розвиток промисловості та становлення нової промисловоїеліти.
Методологічною базою цього дисертаційногодослідження є принципи історизму, достовірності, об’єктивності, системності тавсебічності. У роботі використано загальнонаукові (аналізу та синтезу, індукціїта дедукції, історичний, логічний, системно-структурний, моделювання),загальноісторичні (історико-генетичний, історико-порівняльний,історико-типологічний) та спеціально-історичні (хронологічний,проблемно-хронологічний, періодизації) методи.
Наукова новизна дисертації полягає в тому, що в ній на підставі історіографічноїспадщини, широкого кола джерел вперше здійснено комплексний аналіз верствипромислової буржуазії Півдня (її походження,розвиток, місце і роль у суспільстві); у рамкахспеціального дослідження детально охарактеризовано соціальні та національніджерела формування місцевої промислової еліти. Також вперше представленосоціальний портрет промисловця Півдня України. До наукового обігувведені важливі архівні джерела.
Практичне значення дисертації полягає в можливості використання їїматеріалів для подальшого наукового дослідження історії формування промисловоїбуржуазії України; розробці вузівських курсів лекцій, програм інавчально-методичного забезпечення спецкурсів та семінарів з соціальної таекономічної історії України, краєзнавчих навчальних проектів. На основінагромадженого у минулому досвіду можливе покращення державної політики угалузі підприємництва, залучення сучасних підприємців до розв’язання актуальнихпроблем економічного та соціального розвитку держави та її регіонів.
Особистий внесок здобувача полягає в тому, щонею самостійно розглянуто різноманітні думки, викладені в наукових публікаціяхз історії великої промислової буржуазії Півдня України, узагальнивши їх підкритичним кутом зору, сформулювавши власне розуміння проблеми. Особиста участьздобувача виявляється в системному (комплексному) аналізі найважливішихпроблем, що стосуються формування та діяльності верстви промислової буржуазіїпівденноукраїнських губерній, персоніфікації великих підприємців зазначеногорегіону у кінці ХІХ – на початку ХХ сторіччя.
Представлена дисертація є самостійним науковим дослідженням. Висновки,сформульовані в дисертації, ґрунтуються на матеріалах, зібраних іпроаналізованих дисертантом особисто.
Апробаціярезультатів дослідження: наукова робота пройшла апробацію на регіональних краєзнавчихконференціях, зокрема, на 1-ій Регіональній краєзнавчій конференція «ДослідникиПридніпровського краю» (Дніпропетровськ, 29 березня 2002 р.), на науковихчитаннях «Україна модерна і сучасна (історія, історіографія таджерелознавство)», присвячених 60-річному ювілею професора Г.К.Швидько (6травня 2004 р.), на 6-й регіональній краєзнавчій конференції “Меценати та їхроль в розвитку науки, освіти і культури Придніпров’я” (Дніпропетровськ, 29березня 2007 р.).
Структура роботи зумовлена метою і завданняминаукового дослідження. Дисертація складається з вступу, трьох розділів(дванадцяти підрозділів), висновків, списку використаних джерел і літератури(всього 451 позиція), додатків. Загальний обсяг дисертації – 248 сторінок.
ОСНОВНИЙ ЗМІСТДИСЕРТАЦІЇ
Увступі обґрунтовується вибір теми дослідження, її актуальність, зазначенопро її зв’язок з науковими програмами. Відповідно до теми дослідженнясформульовані мета і завдання дисертаційної роботи, визначено об’єкт, предмет, хронологічніта географічні межі, методологію та методи дослідження. У вступі такожрозкриваються наукова новизна та практичне значення отриманих результатів,подані відомості про особистий внесок здобувача, а також зазначена апробаціярезультатів роботи.
У першому розділі– «Стан наукової розробки проблеми, її джерельна база та методологіядослідження» – проаналізовано стан наукової розробки теми, охарактеризованоїї джерельну базу, окреслено головні методи дослідження.
У підрозділі 1.1 – «Історіографія проблеми» – аналізуютьсядослідження з історії промислової буржуазії Півдня України, виділяютьсядекілька періодів. І етап – 60-ті роки ХІХ ст. – до початку 20-х років ХХ ст. Уцей період література носить або довідково-практичний характер, або автори намагаютьсяпередбачити майбутнє південного регіону (переважним чином ці прогнозиоптимістичні). Розробка окремих аспектів теми розпочалася ще наприкінці 60-х – початку70-х рр. ХІХ ст. Зазначений період характеризується тим, що автори багатьохопублікованих робіт були безпосередніми учасниками у промисловій розробцірегіону. З’являються перші біографічні етюди, що стосувалися персоналіймісцевої буржуазії. Цікавими для дослідження становлення промислової буржуазіїПівдня України є праці В.Іславіна[1], С.Подолинскього[2],С.Ан-ського[3]. Наприкінці цього етапу,окрім суто економічних, розпочинаються дослідження суспільно-політичнихаспектів політики великої промислової буржуазії, історії організацій великихпромисловців, їх стосунків з урядом, становище буржуазії у суспільствіРосійської імперії. Серед подібних робіт – праці Є.Рагозіна[4],Б.Брандта[5], П.Фоміна[6],А.Гушки[7].
В цілому у літературі початкового етапу однією з найпоширеніших сталаробітнича проблематика. У студіях дослідників капіталізму в Російській імперіїпочатку ХХ ст. зосереджена увага на вивченні процесу монополізаціїпромисловості, її організаційно-управлінських форм та участі іноземногокапіталу. Загалом література початкового етапу носить прикладну спрямованість,серед інших її характерних рис виділяємо оперативність написання робіт (авториє безпосередніми свідками та учасниками цих процесів), обмеженість джерел,специфічний склад авторів, багато з яких були гірничими інженерами. Все цеобмежує можливості наукового аналізу індустріального розвитку регіону. Проте вцих роботах містяться цінні відомості про економічне становище регіону,технічний рівень тогочасного виробництва, деякі статистичні дані та дана оцінкаймовірних перспектив розвитку промисловості на Півдні України. Для вивчення жбезпосередньо проблем становлення та розвитку буржуазії, особливо важливим єте, що дослідники намагалися дати оцінку соціальному складу буржуазії,характеристику її окремим особистостям.
Другий період припадає на радянський час історії держави. Вінхарактеризується висвітленням історичних подій через призму марксистськоїідеології. Радянські історики обумовлюють капіталістичний розвиток дієюоб’єктивних факторів. Головний результат утвердження капіталізму вони бачать уформуванні робітничого класу й розгортанні революційної боротьби. У такомуконтексті буржуазії приділяється лише місце соціального антагоністапролетаріату, що жодним чином не сприяє її об’єктивній оцінці. Протягом 20-хроків ХХ ст. продовжують друкуватися студії дослідників, які вивчали історіюпромисловості в цілому, та, зокрема, питання історії буржуазії у дореволюційнудобу. Це роботи як російських авторів – П.Берліна[8],Є.Черменського[9], так і українських –М.Слабченка[10], О.Оглобліна[11],М.Яворського[12]. У подальші рокидосліджуються переважним чином економічні аспекти промислового розвиткурегіону. Виходять фундаментальні роботи П.Лященка[13],О.Нестеренка[14], Г.Д.Бакулєва[15],М.Я.Гефтера[16], С.Г.Струміліна[17],П.О.Хромова[18], А.Л.Цукерника[19],О.Г. Задери[20]. Роботи дослідниківсприяють введенню до наукового обігу нових джерел з проблем економічної історіїрегіону.
Наприкінці 60-тих років з’являються праці, в якихбезпосередньо досліджується верства промислової буржуазії. До них відносятьсяроботи І.Гіндіна[21], П.Волобуєва[22],В.Бовикіна[23], Б.В. Ананьїча[24],В.Я. Лаверичева[25], П.Г.Риндзюнського[26], Л.Є.Шепелєва[27],присвячені питанням розвитку промислової буржуазії Російської імперії, їївзаємодії з державними установами, політиці стосовно робітничого класу.Спеціальні дослідження великої промислової буржуазії Півдня України з’являютьсянаприкінці 70-х років і перш за все належать відомому українському вченому В.В. Крутікову[28]. В його дослідженнях великаувага приділена формуванню буржуазії південноукраїнських губерній, їїсоціальному складу, історії з’їздів гірничопромисловців.
Значеннярадянського періоду в історіографії промислової буржуазії Півдня полягає втому, що саме в цей період значно розширилася джерельна база і проблематикадосліджень. Про це свідчить великий масив джерел, особливо статистичних даних,які використовували радянські історики. Окрім того, в зазначений періодзроблені суттєві наукові доробки, особливо щодо відносин підприємців таробітників, підприємців та центральної влади.
Третій період(90-ті роки ХХ ст. – початок ХХІ ст.) характеризується розширенням тематикинаукових інтересів дослідників і зростанням уваги до торгово-промислової,суспільно-політичної та філантропічної діяльності підприємців. В цей часз’являються публікації узагальнюючого характеру, які висвітлюють історіюпідприємництва Російської імперії протягом усього існування країни (М.Боханов[29],Н.Боркіна[30], А.Балкіна та Л.Додонова[31],та інші). В узагальнюючих працях з історії підприємництва Російської імперіївчені роблять висновок про слабкість російського буржуазного лібералізму, вякому вони вбачають одну з причин припинення капіталістичного розвитку країни.Багато новаторських положень міститься в працях російського історика,дослідника підприємницької верстви О.М.Боханова, який багато уваги приділивдослідженню окремих особистостей підприємців. Серед проблем, які вивчаються,найбільш розповсюдженими є взаємовідносини підприємців з владою наприкінці ХІХ– на початку ХХ ст. (М.Баришніков[32] та інші).
Українськідослідження останніх років стосуються переважно економічних та соціальнихаспектів історії промислової буржуазії підросійської України. Економічній тасоціальній історії Донбасу присвячені роботи М.Антоненка[33],І.Довжука[34], А.Міхненка[35].Наукове дослідження участі іноземних капіталів у металургійній та вугільнійпромисловості Донбасу і Придніпров’я в пореформену добу та на початку ХХ ст.робить О.Щербініна[36]; індустріальний розвиток України та процесформування торгово-промислової буржуазії аналізуються в роботах Т.І.Лазанської[37]. У ґрунтовнихмонографіях О.П.Реєнта[38] та Ф.Г.Турченка[39] порушується питання формуванняукраїнської національної буржуазії, причому остання робота присвячена самеПівдню України. Серед дослідників з далекого зарубіжжя, які вивчали питаннярозвитку вітчизняної буржуазії, назвемо Д. Маккея[40],Т.Фрігута[41], Р.Пайпса[42],А.Рібера[43], Г.Куромію[44].
Історіографічнийогляд свідчить про те, що в історії дослідження промислової буржуазії ПівдняУкраїни вже розглянуті окремі питання її формування, взаємодії з владою таробітниками, діяльності представницьких організацій промисловців. Тому в нашійдисертаційній роботі зроблена спроба комплексного дослідження історіїстановлення, діяльності та становища у суспільстві південних промисловців,включаючи названі малодосліджені, а також зовсім недосліджені питання. Цезавдання здійснюється на основі досягнень попередників у вивченні цієї теми, атакож залученням до наукового аналізу законодавчих, справочинних джерел, тамалодосліджених періодичних видань.
У підрозділі 1.2 – «Аналіз джерел» – подано характеристику джерел, використаних упроцесі наукового дослідження. Джерельна база дисертаційної роботи представленаопублікованими та архівними джерелами.
У результатіпошукової роботи з метою розширення джерельної бази дисертантом виявленозначний масив неопублікованих архівних джерел, які зберігаються в Державномуархіві Дніпропетровської області (ф.463, ф.11, ф.475), Центральному державномуісторичному архіві м. Києва (ф.313, ф. 442, ф.575, ф. 896, ф.1072, ф.1695, ф.1696, ф.2090, ф.2033,ф.2161), Державному архіві Харківської області (ф. 3, ф.19, ф.45, ф.487).За своїм походженням, видовими особливостями і змістом джерела з історіїпромислової буржуазії Півдня України поділяються на документальні (законодавчіакти, діловодні акти різних державних установ та підприємницьких організацій,статистичні матеріали, документи довідкового характеру) та наративні. Окремугрупу джерел складають періодичні видання.
З метою отриманняз них максимальної інформації документальні джерела систематизовані такимчином:
1. Законодавчі танормативні акти: до цієї групи входять матеріали гірничого та акціонерногозаконодавства, нормативні документи з’їздів (положення та статути). Законодавчіакти важливі з точки зору створення загальної характеристики ринкових умовперіоду капіталістичної модернізації, уявлень про політику царського урядустосовно підприємців та їх колективних установ і організацій, у роботі яких бралиактивну участь представники ділових кіл регіону. Серед подібних актів особливоважливі – Положення від 8 січня 1863 року «Прозбір за право торгівлі та інших видів промислів»,Положення від 9 лютого 1865 р. «Про мито заправо торгівлі та інші промисли», «Додаткові правила про приписаних до приватнихгірничих заводів людях» від 19 лютого 1861 р.,Закон про страхування робітників від 2 червня 1903 р., Статут пропромислову працю з правилами та поясненнями 1915 р. тощо.
2. Справочиннадокументація державних установ. Це документація виробничої діяльностіпромислових підприємств: статути, звіти, баланси акціонерних компаній,протоколи загальних зборів акціонерів, програми гірничопромислових з’їздів,списки учасників з короткими характеристиками, протоколи, стенограми з’їздів.Значний інтерес для дослідження різних аспектів діяльності промисловців маютьдруковані матеріали з’їздів гірничопромисловців Півдня Росії, що почаливидаватися у 1874 р. і виходили щорічно до 1917 р. включно. Матеріали з’їздіввідбивали безпосередній хід найважливіших економічних процесів (акціонування,концентрації виробництва, проникнення іноземного капіталу тощо) з позиційбезпосередніх учасників і зацікавлених осіб. Вони містять різноманітну цікавуінформацію про настрої, погляди, економічні інтереси різних груп промисловців.
3. Статистичні матеріали. Особливо важливою є промислова статистика, атакож статистичні видання представницьких організацій. По-перше, дані, щостосуються промисловців Півдня, можна знайти в таких матеріалах: «Перший загальний перепис населення Російськоїімперії в 1897 році», «Списокфабрик та заводів всієї Росії». У різні рокидрукувалися також різноманітні статистичні видання з фабрично-заводськоїпромисловості. Важливим джерелом є також галузеві статистичні збірки, такі як «Статистичні таблиці з гірничої промисловості Росії», «Збірникистатистичних даних про гірничозаводську промисловість Росії».
4.Довідкові видання – різноманітні збірники, які переважним чиноммістять інформацію про промисловців регіону. Це довідники «Підприємництво та підприємці», «Діловий світ Росії», «Німці Росії». Важливі дані стосовно розвитку промисловихпідприємств є і в промислових довідкових виданнях, таких як «Фабрики та заводи всієї Росії», а також підготовлені особливими комісіями Радиз’їзду представників промисловості та торгівлі довідники по промисловостіРосійської імперії, де можна знайти зокрема і інформацію про південний регіон.
5. Мемуарна література. До джерел цієї групиналежать мемуари і спогади (С.Вітте, Д.Мендєлєєв, О.Ауербах, А.Мевіус, Л.Семечкін),авторами більшості яких були або державні діячі, чия діяльність була тіснопов’язана з промисловістю, або безпосередньо самі промисловці. Ця група джерел дає можливість ознайомитись з особистимипоглядами представників південноукраїнської буржуазії на розвиток промисловостірегіону.
6.Періодичні видання в джерельній базі дисертації представлені газетами «Гірничозаводськийлисток» (пізніше – «Гірничозаводськасправа»). Періодичнівидання значно поповнюють базу документальних та наративних джерел, пояснюютьокремі їх положення.
Представленіджерельні комплекси послідовно і достатньо повно віддзеркалюють, з одного боку,умови функціонування промисловості, з іншого – характеристики й результатирозвитку виробництва, повсякденну практику підприємств, склад і виглядпромислового підприємництва Півдня України. Використання цих джерел дозволяєдостовірно, всебічно і неупереджено реалізувати поставлену мету і завданнядисертаційного дослідження.
Упідрозділі 1.3 — «Методологічні основи дослідження» – зазначено, що підчас дослідження застосовані принципи історизму, об’єктивності, системності тавсебічності із залученням загальнонаукових, загальноісторичних таспеціально-історичних методів наукового дослідження.
На засадахпринципу історизму в дослідженні виявлені провідні тенденції соціогенезубуржуазії південного регіону України, прослідковані закономірності цьогопроцесу, зазначені її особливості. Історизмпередбачає дослідження будь-якого процесу, явища у зв’язку з іншими процесами:політичними, соціальними, економічними, адже розвиток промисловогопідприємництва – це значний масив, пов’язаний не тільки з економікою, а й зсуспільним розвитком та політикою. Оскільки історія буржуазіїпівденноукраїнських губерній включає економічні, соціальні та політичніаспекти, принцип системності носить пріоритетний характер. Він дозволяєзіставити різні компоненти системи, зокрема економічну і соціальну історіюпромислової буржуазії, ставлення у суспільстві до верстви підприємців, зв’язокбуржуазії з державним апаратом. Системно-структурний принцип використаний підчас дослідженнь сутнісних особливостей верстви промисловців та субкультуримісцевого підприємництва.
Використовуючи загальнонауковий підхід, виділяємопроблемно-хронологічний і логічний методи. Дослідити процес становлення тарозвитку стану буржуазії Півдня України дозволяє звернення доконкретно-історичного та хронологічного підходу на час вивчення всіх етапівісторії промислової буржуазії. Будь-який процес, подію, явище в історії промисловогорозвитку Півдня не можна пізнати без їх наукового аналізу. З метою розумінняпозиції буржуазії Півдня, мотивів її діяльності був зроблений аналіз виступів,звернень, статей її представників, виокремлено соціальні, економічні таполітичні вимоги. У дисертації також присутній синтез, тобто поєднанняджерельної інформації, реконструкція на цій основі подій та процесів,узагальнення одержаних висновків, формування цілісного знання з поставленихпроблем. Співставлення біографічних даних різних представників промисловоїбуржуазії Півдня дає можливість зробити висновки про її особливості – великукількість немісцевого елемента (зокрема іноземного), різнорідність виникненнята неоднорідність вимог. У дослідженні використовується також класифікаційнийметод. Класифікуючи групи промислової буржуазії за їх соціальним танаціональним походженням автор виявляє особливості як цих конкретних груп, такі усієї верстви в цілому.
Методи дослідження, що представлені в даній роботі,дозволяють досить повно, різнобічно й коректно відбити найважливішісоціально-економічні тенденції й закономірності розвитку промисловості ПівдняУкраїни у досліджуваний період. У формуванні системи методів дослідження авторвиходить, насамперед, з логіки дослідження, сутності поставлених завдань,продуктивне рішення яких забезпечується широтою і ефективністю використовуваннявідповідних методів. Вірогідність результатів дослідження забезпечена методологічнимпідходом до розв’язання поставленої проблеми, використанням комплексувзаємопов’язаних методів дослідження, адекватних його об'єкту, предмету ізавданням, поєднанням кількісного і якісного аналізу теоретичного матеріалу,наслідками науково-дослідницької роботи.
У другому розділі– «Формування промислової буржуазії Півдня України у пореформений період»– розкривається процес становлення стану великої промислової буржуазії ПівдняУкраїни, соціальні та національні джерела її виникнення, роль, яку відігравав векономічному житті регіону іноземний капітал.
У підрозділі 2.1–«Економічний розвиток Півдня України в другій половині ХІХ – на початку ХХст.» – розкривається процес становлення південноукраїнської промисловості,його особливості.
Однією з найбільш значущих подій пореформеної епохи сталорозгортання промислового будівництва в південному регіоні України. Ще у 1896 р.з 2893 промислових гільдійських підприємств України 1060 були розташовані натериторії Півдня, а річний обіг південних промислових підприємств складав щебільшу частку від загальноукраїнського обороту – 52 928 тис. крб. від 108 682тис. крб. На цих територіях України розвиток капіталізму відбувався набагатошвидше, ніж у більш обтяжених залишками кріпосництва регіонах. Це передусімстосується гірничої, металургійної, кам’яновугільної та машинобудівноїпромисловості. Український Південь за всіма ознаками підприємницької діяльностістав безумовним лідером в усіх сферах економічного життя. У промисловій групійого частка становила 36,9% закладів і 46,37% обігових коштів. Саме впівденному районі України склався заможніший прошарок великої буржуазії, якаволоділа підприємствами, що мали прибутки від 10 і більше тисяч карбованців. НаПівдні їх питома вага складала 44%. Найвищого рівня концентрація промисловоговиробництва досягла в таких промислових центрах Півдня України, як Катеринослав,Луганськ, Миколаїв, Юзівка, Одеса. Через концентрацію промисловості зростаютьвеликі монопольні об'єднання, які вже в першому десятилітті XX ст. займалипанівне становище в економіці, причому багато з них створювалися на базіосновних галузей української промисловості та мали загальноросійське значення.
У підрозділі 2.2– «Соціальні та національні джерела формування великої промислової буржуазіїна Півдні України» – розкривається процес виникнення стану промисловоїбуржуазії Півдня України.
Наслідком формування капіталістичної системи господарюваннястало утворення двох нових для цих територій суспільних станів – пролетаріатута буржуазії. Розвиток капіталізму в промисловості, поштовх якому даласелянська реформа 1861 р., створив підгрунтя для кількісного росту промисловоїбуржуазії, збільшення її капіталів, зміцнення економічного становища та ролі вжитті суспільства. Промислова буржуазія в пореформений період поновлюваласявихідцями з різних прошарків – дворянства, купецтва, заможного капіталізованогоселянства. В Україні до складу промислової буржуазії входили також представникитехнічної інтелігенції і частково капіталісти –іноземці, які переселялися вРосійську імперію і вкладали свої капітали у важку промисловість: вугільну,металургійну, машинобудівну.
Промислова буржуазія вирізнялася значним різноманіттямнаціональностей. Більшість підприємців регіону, що досліджується, булиправославними, тобто росіянами та українцями. Вгірничій справі, металургійній промисловості й виробництві сільськогосподарськоїтехніки Півдня домінували французький, бельгійський і англійський капітал;велика кількість місцевих підприємців були підданими цих держав.
У підрозділі 2.3 – «Іноземний капітал упромисловості південного регіону» – розкривається роль, яку відігрававіноземний капітал в економічному розвитку регіону.
Однією з провідних особливостей промисловості ПівдняУкраїни була значна присутність іноземного капіталу, залучення якого векономіку розпочинається ще у перші пореформені десятиріччя. До того ж, якщо напочатку закордонний капітал, переважно, діяв самостійно, то вже 90-ті рр. ХІХст. характеризуються встановленням тісного контакту між російськими тазакордонними (переважно франко-бельгійськими) фінансовими колами. Особливопомітна спільна діяльність російського та іноземного капіталу на прикладіметалургійної промисловості Донбасу, де з 12 установ, в період промисловогопідйому акціонерних товариств, у 9 беруть спільну участь вітчизняні тазакордонні фінансові групи. Промислове піднесення кінця ХІХ сторіччя сталоможливим лише тому, що у країну у значній кількості надходить іноземнийкапітал.
У підрозділі 2.4 –«Соціальний портрет промисловця Півдня України» –створена загальнахарактеристика прошарку великої промислової буржуазії Півдня. Серед особливостей,притаманних переважній більшості підприємців, виокремлені такі: вища освіта (апочасти – і наукова діяльність), активна громадська позиція, благодійність.Серед ознак, за якими стан новоутвореної промислової буржуазії був доситьрізноманітним, – соціальне походження, національність та особистізацікавлення, почасти неординарні та далекі від економічної діяльності. Такимчином, типовий представник великої промислової буржуазії Півдня ІІ половини ХІХ– початку ХХ сторіччя – це яскрава, багатостороння особистість з гарною освітоюта досить високим інтелектуальним рівнем. Він успішно займався не лише власноюекономічною діяльністю, але й брав активну участь у громадському житті,займався доброчинністю.
У підрозділі 2.5 –«Діяльність представницьких організацій промисловців південного регіону» –розглядається діяльність представницької організації промисловців ПівдняУкраїни – з’їзду гірничопромисловців.
У пореформенийперіод виникли об’єднання торгово-промислової буржуазії, що ставили за метузахист її економічних інтересів та вплив на органи влади і суспільну думку длязабезпечення більш сприятливих умов діяльності промисловості загалом, і окремихїї груп. Представницькі організації виконували важливу функцію – сприяння більшефективній виробничій і торговій діяльності промисловців, допомагали підвищеннюїх ролі у житті суспільства.
У 1874 р. бувпроведений І з’їзд гірничопромисловців Півдня Росії, який став найпершою танайвпливовішою представницькою організацією підприємців Україні. З’їздрепрезентував інтереси господарів вугільних копалень і металургійнихпідприємств, тобто саме тієї групи великої промислової буржуазії, якапереважала в економіці Півдня України.
Учасники з’їздівгірничопромисловців обговорювали не лише заявлені в програмі економічні ісоціальні питання, а почасти висловлювали судження стосовносуспільно-політичних проблем, захищаючи при цьому інтереси усьогопідприємницького стану. Це вимоги ширшої участі в органах місцевогосамоврядування, більше представництво в центральних державних органах влади.Захищали представники з’їзду й інтереси власного південного регіону, навітьякщо для цього доводилося поступатися інтересами своєї галузі промисловості.Підприємці розуміли, що лише в тісному взаємозв’язку всі галузі місцевоїпромисловості зуміють досягти успіху. Рекомендації та пропозиції, вироблені підчас роботи з’їзду, звичайно, бралися до уваги, проте їх вплив був не таким вжеі суттєвим. Часто вони не задовольнялися, або просто ігнорувалися.
Розділ третій –«Характерні особливості верстви великої промислової буржуазіїпівденноукраїнських губерній» – висвітлює головні особливості, притаманніпромисловій буржуазії південноукраїнських губерній.
У підрозділі 3.1– «Залежність підприємців від держави та ставлення до них у суспільстві»–висвітлюються провідні тенденції у взаємодії стану промисловців і органівдержавної влади, а також аналізуються ставлення у суспільстві того часу до заможнихгромадян. Характерною рисою розвитку промислової буржуазії Російської імперіїстала її сильна залежність від бюрократичного апарату. Без підтримки державивітчизняна промисловість не могла існувати. Але політика протекціонізму,викликана природним прагненням укріпити вітчизняну економіку, почастиспівіснувала з різноманітними правовими обмеженнями та спробами зберегтимаксимальний державний контроль над приватною діловою ініціативою. Зростанняекономічної потужності великого капіталу зовсім не відповідало рівню йогосуспільно-політичного впливу. Домінуючою у політичній галузі залишаласядворянська верства. Підприємці вимагали створення в державі системи повсюдногой обов’язкового представництва власних інтересів, аналогічного тому, щоіснувало на Заході у вигляді торгово-промислових палат. Однак введенняторгово-промислових палат у Російській імперії так і не було здійснено аж до1917 року. Через залежність підприємницьких кіл від чиновництва багатокерівників компаній включали в управлінський склад підприємств представниківмісцевої бюрократії.
У пореформеному суспільстві буржуазія поступово завойовує певнийавторитет та визнання (займаючись, наприклад, меценатською діяльністю), протезаслужити широке громадське визнання спромоглися далеко не всі. До самого кінця самодержавної Росії велика індустрія, ізагалом уся буржуазна цивілізація країни, не зайняли гідного становища усуспільстві. Відсутність поваги до багатства і багатих людей позначалася навимогах буржуазії та на методах їх досягнення, почасти примушуючи підприємцівдіяти обережно і повільно, щоб не викликати гостро негативної реакції. Якнаслідок, все більший зріст бажання промисловців створювати організації длязахисту власних інтересів та активніше брати участь у роботі органівуправління.
У підрозділі 3.2 – «Благодійна діяльність підприємців ПівдняУкраїни» – висвітлюється доброчинна діяльність промисловців південногорегіону.
З другої половини XIX ст. через суттєвізміни в соціально-економічному житті спостерігалося збільшення масштабівблагодійності, яка характеризувалася підвищенням соціальної активності,розмаїттям організаційних форм і напрямів застосування, соціальною популярністюта особистими прагненнями благодійників. Особливо це стосується нової активноїсили суспільства — підприємців. Доброчинна діяльність південних промисловців(серед найактивніших назвемо О.Алчевського, М.Копилова, М.Карпаса,С.Колачевського) проводилася головним чином в освітній, соціальній такультурній сферах і спрямована переважно на підтримку власних найманихробітників.
Розділ четвертий – «Трансформація економічних та соціальнихвимог буржуазії Півдня України у суспільно-політичні» – висвітлюєеволюцію позиції промислової буржуазії Півдня, поступовий перехід від сутоекономічних вимог до спроб відстоювати власні інтереси у суспільно-політичнійсфері.
У підрозділі 4.1 – «Економічні вимоги промисловців південноукраїнськихгуберній» – визначаються головні напрямки економічної політикипідприємцівПівдня України. В економічних вимогах промисловців південноукраїнських губернійвиділяємо декілька блоків. По-перше, бажання підтримки з боку держави черезвстановлення вигідних для себе тарифів та цін на перевезення. В цей же блоквключаємо протилежну тенденцію – намагання обмежити абсолютний контроль державиза приватними підприємствами. У період стабілізації промисловості та, особливо,в умовах збільшення державного втручання в економіку у 80-ті роки ХІХ ст.,спостерігається прагнення підприємців до розширення власних повноважень.По-друге, важливою економічною вимогою промисловців стало роздержавленняземельних ділянок, та взагалі більш ліберальне законодавство у сфері економіки(наприклад, спрощення процедури заснування акціонерних компаній). Окрім того,важливо виокремити тенденцію до захисту місцевих економічних інтересів напротивагу іншим регіонам.
У підрозділі 4.2 – «Суспільно-політична позиція промисловцівпівденного регіону в кінці ХІХ – на початку ХХ сторіччя» – подано аналізстосунків між промисловцями та найманими робітниками, а також позиція буржуазіїстосовно проблем загальнодержавної політики. У другій половині ХІХ сторіччя вумовах значного росту виробництва спостерігається збільшення кількостіробітників, зайнятих у фабрично-заводській, гірничій, гірничозаводськійпромисловості. Підприємці південноукраїнських губерній одні з перших уРосійській імперії усвідомили необхідність проведення того, що зараз називаєтьсясоціальною політикою. Цьому є цілком прагматичне пояснення. Будуючи завод нанеобжитих до того територіях, підприємець змушений забезпечувати своїхробітників якимось житлом і підтримувати їхню працездатність – тобто будуватиселища, лікарні та іншу відповідну інфраструктуру.
В інтересах економічного росту абсолютистський режим дозволяєоб’єднання підприємців у представницьких і дорадчих організаціях, однак рівеньїхньої компетенції був жорстко обмежений питаннями економічної політики. Протепоступово такий порядок припиняє влаштовувати буржуазію. VІІІзагальноросійський з’їзд представників промисловості та торгівлі, що відбувся у1914 р., і в роботі якого активну участь брали представники південного регіону,став виразним свідченням того, що буржуазія більше не хоче обмежуватися лишесоціально-економічними вимогами. Для задоволення власних вимог буржуазіянамагається збільшити власну участь в органах місцевого самоуправління. Їївнесок в економіку країни був набагато більшим, ніж участь підприємців вподібних організаціях. Взагалі, вже до 1914 року підприємцями усвідомленанеобхідність безпосередньої активної участь у всіх сферах політичного життякраїни. Проте жодна з партій, що виникали, не змогла повною мірою статипредставником інтересів усього стану промислової буржуазії. неодноразові спробистворити власну потужну та ефективно діючу політичну силу завершилися невдачею.
У висновкахпідведені підсумки та зроблені узагальнення проведеного дисертаційногодослідження. Різноманітні аспекти розвитку промисловоїбуржуазії Півдня у другій половині ХІХ – на початку ХХ ст.знайшли відображенняв історичній літературі, проте загалом історія буржуазії узапропонованих тематичних, хронологічних і територіальних рамках ще не сталапредметом системного вивчення. У вітчизняній історіографії висвітлення історії підприємництва,тим більше питання становлення та ґенези верстви великої промислової буржуазії,її взаємодії з державою, з найманими робітниками, є недостатнім. Після доситьрізнопланових робіт початку XX сторіччя, що відображали широкий спектр думок, звідомих причин протягом багатьох десятиліть ця тема виявилася не тількипрактично не досліджуваною, але й істотно спрощеною, її вивчення зазнавалосуттєвого впливу ідеологічної цензури. Лише у сучасних умовах відродженняринкової економіки у вітчизняній історіографії намітилося зростання інтересу доцієї теми.
Головними джерелами, які дозволяють досягтипоставленої у дисертації мети, є законодавчі акти, справочинні документи таперіодичні видання промисловців. Різні за походженням та характером джерела,які доповнюють одне одного, загалом є репрезентативними та вірогідними.
Аналізекономічного розвитку Півдня України у другій половині XIX – напочатку XX ст., коли капіталістичні форми господарювання розвивалися особливошвидкими темпами, спростовує уявлення про відсталість економіки України,про те, що вона була суто аграрним регіоном. Зарівнем розвитку галузей важкої промисловості, ступенем концентрації імонополізації капіталів Україна напередодні революції займала одне з провіднихмісць у Російській Імперії. Процес формування великої промислової буржуазіїпівденноукраїнських губерній відбувався у межах загальних для всіх країнзакономірностей. Разом з тим, формування буржуазії у різних районах, зокрема вУкраїні, мало свої особливості, які визначалися рівнем розвитку економіки,спеціалізацією виробництва, присутністю іноземного капіталу, становищем даногорайону у системі всеросійського капіталізму. Підприємець з Півдня Українивирізнявся від своїх колег-сучасників з інших регіонів країни. Характернимирисами промислової верстви південноукраїнських регіонів є: досить високийосвітній рівень переважної більшості підприємців, походження з різнихсоціальних станів (значне число діячів, чий капітал не був спадковим, а виник врезультаті власної економічної діяльності), велика присутність немісцевогоелемента, стійке прагнення до створення галузевих представницьких організацій.
Промислова буржуазія у пореформений періодпоновлювалася вихідцями з різних станів – дворянства, купецтва,заможного капіталізованого селянства, тобто верствами, які були найбільшезабезпечені коштами та мали власні земельні ділянки. У складі верствипромислової буржуазії з’являються представники технічної інтелігенції, якісвоєю присутністю значно підсилювали освітній та інтелектуальний рівеньпредставників ділового світу. Неоднорідністьсоціальної структури буржуазії з численними залишками станової замкненості,відмінностей у соціальній психології в умовах панування самодержавствагальмували процес створення єдиної, спільно таскоординовано діючої суспільної сили.
Промисловабуржуазія також відрізнялася значним національним різноманіттям. Середнайвидатніших промисловців Півдня є як українці, так і росіяни, євреї, німці,представники інших національностей. Окрім того, серед великої промислової буржуазіїпівденноукраїнських губерній частка етнічних українців була досить невеликою.Саме тому така економічно потужна сила, як великі промисловці регіону, не бралаактивної участі у національно-визвольних змаганнях початку ХХ сторіччя,обмежуючись присутністю у загальноімперських партіях.
Особливістю формування південноукраїнськоїбуржуазії є потужна присутність в її складі іноземців. Цей факт, з одного боку,сприяє наближенню місцевих підприємців до своїх колег з розвинутихкапіталістичних країн, засвоєнню усталених ринкових традицій, у яких звиклидіяти іноземці. З іншого боку, через те, що велика кількість промисловців булипідданими інших країн, зменшувалася активність підприємницької верстви у суспільно-політичнійсфері.
Незважаючи на неоднорідність та строкатість,прошарок великої промислової буржуазії Півдня України має і деякі спільніхарактерні особливості. Пореформена доба покликала до суспільного життянайбільш енергійних, підприємливих, працьовитих та матеріально спроможнихлюдей. Вони стали заповзятливими організаторами і творцями фабрично-заводськоїпромисловості, нових форм торгівлі та кредитно-банківської системи, які не лишепримножували свої прибутки, а й створювали багато робочих місць, будувализаводи, фабрики і копальні, впроваджували нову техніку, прогресивні методигосподарювання, технології виробництва, засновували заклади соціальної сфери насвоїх підприємствах. Переважна більшість промисловців південноукраїнськогорегіону мали вищу освіту та високий інтелектуальний рівень. Вони виявляли себене лише у виробничій діяльності, але й у громадському житті, доброчиннихсправах. Різноманітність соціального та національного походження немогли перешкодити співробітництву підприємців, пов’язаних спільністюекономічних інтересів. Ще однією особливою рисою місцевих промисловців було те, що в їхньому середовищі існуваласильна тенденція до створення професійних асоціацій та груп для впливу на уряд.З’їзд гірничопромисловців Півдня став першою у Російській імперіїпредставницькою організацією великого капіталу, що мала регіонально-галузевийхарактер та стала найвпливовішою організацією підприємців у регіоні. Йогоучасники під час своїх засідань обговорювали не лише заявлені у програмі економічніта соціальні питання, а почасти висловлювали судження стосовносуспільно-політичних проблем, захищаючи при цьому інтереси усьогопідприємницького стану. Серед питань, які порушувалися, – вимоги збільшення участі в органах місцевогосамоврядування, більш широке представництво у центральних державних органах, щобули безпосередньо пов’язані з промисловістю. Захищали представники з’їзду йінтереси власного південного регіону, навіть якщо для цього доводилосяпоступатися інтересами окремої галузі промисловості. На рекомендації тапропозиції з’їзду зважали, проте часто вони не задовольнялися, або простоігнорувалися.
При всіх безсумнівних досягненнях капіталістичногогосподарства соціальна трансформація російського суспільства проходила дужеповільно. Не тільки молодість прирікала торгівельно-промисловий клас, особливона перших етапах його існування, на політичну пасивність, але й відсутністьопори у суспільстві того часу. Повага до багатства ібагатих людей не була розповсюджена. Це впливало на вимоги буржуазії та наспособи їх досягнення, почасти примушуючи підприємців діяти обережно іповільно, щоб не викликати гостро негативної реакції. Як наслідок – все зростаючебажання промисловців створювати свої організації для захисту власних інтересівта активніше брати участь у роботі органів управління.
Відсутність можливості заслужити суспільне визнання своїми діловимиуспіхами спонукало підприємців діяти у сферах, котрі мали незрівнянно більшийпрестиж у суспільстві. Нерідко це була благодійна діяльність, яка стала важливою складовою суспільного життя для промисловцівпівденноукраїнських губерній. Почасти, займаючись доброчинністю, підприємціпоєднували власні практичні інтереси (готуючи кваліфікованікадри для своїх підприємств, створюючи кращі умови життя робітникам) з повністюфілантропічною діяльністю.
Характерною рисою стану промислової буржуазіїПівдня України була її велика залежність від бюрократичного апарату. Напочатковому етапі свого розвитку без підтримки держави вітчизняна промисловістьне могла існувати. Але з часом до представників промислової еліти приходилорозуміння, що ті форми політичного життя, які для неї були вигідні раніше, булиу нових умовах перешкодою.
Південна група промисловців відрізнялася відінших регіональних груп у виділенні та досягненні власних економічних,соціальних та суспільно-політичних вимог. З одного боку, для цієї групипідприємців характерна активність та прогресивні для того часу ідеї прагненнядо демократичних норм життя суспільства, а з іншого, через велику залежністьвід держави та досить строкату структуру, вона не завжди адекватно тапослідовно відстоювала власні інтереси. Протекціоністські заходи, які буливикликані природним прагненням укріпити вітчизняну економіку, почастиспівіснували з різними правовими обмеженнями та спробами зберегтимаксимальний державний контроль над приватною діловою ініціативою.
У політиці промисловців стосовно робітничогопитання існувало два головних напрямки діяльності: укомплектування підприємствкадрами робітників та створення для них достатніх побутових та виробничих умов.Спостерігалося, звичайно й традиційне для буржуазії намагання збільшити власнийприбуток через накладення на робітників різноманітних штрафів, недостатньоїбезпеки робіт, збільшенням тривалості робочого дня. Однак саме південний регіонвідрізнявся специфічними рисами: відносно вищою заробітною платою, кращиммедичним обслуговуванням, відкриттям за рахунок капіталістів початкових шкіл ігірничотехнічних училищ, намаганням покращити житлово-побутові умови робітників.На такі поступки буржуазія була готова піти, щоб залучити на свої підприємстваробочу силу. Таким чином, у політиці промисловців по робочому питанню булиприсутні окремі ліберальні елементи.
Поступововимоги стосовно суто економічних питань – чіткого дотриманнязаконодавства у сфері підприємництва, встановлення протекціоністських тарифівдля розвитку вітчизняної промисловості, роздержавлення земель – переходили у суспільно-політичну сферу: буржуазія починаєвиступати за вигідний для себе принцип рівності суспільних верств, залученняіноземних капіталів до вітчизняної промисловості (але при збереженні підтримкивітчизняної), збільшення участі підприємців у місцевих та центральних органахуправління, а з часом, і за створення власної ефективно діючої політичної сили,що відстоювала б інтереси буржуазії на рівні всієї країни. Ті політичні партіїта організації, що виникли у передреволюційний період, не змогли повною міроюоб’єднати промисловців та підприємців у єдину силу, яка б мала можливістьвідстояти власні позиції та стати адекватною противагою пролетарським партіям,що є визначальним для подальшої долі буржуазії Півдня України.
Основні положення і висновки дисертаційногодослідження викладені в наукових публікаціях автора:
1. Гринчак М.О. Олександр Андрійович Ауербах –підприємець, науковець та громадський діяч // Історія і культура Придніпров’я.Невідомі та маловідомі сторінки: науковий щорічник. – Дн.: Нац. гірн. унів.,2005. – Вип. 2. – С.141–145.
2. ГринчакМ.О. Промислова буржуазія Півдня України у ІІ половині ХІХ – на початку ХХ ст.(історіографічний огляд) // Гуманітарний журнал. – 2005. – №1–2. – С.217–225.
3. ГринчакМ.О. Інженери-підприємці Півдня України в пореформений період // Гуманітарнийжурнал. – 2005. – №3. – С.80–87.
4. Гринчак М.О. Благодійна діяльність промисловцівПівдня України у ІІ половині ХІХ – на початку ХХ сторіччя // Історія і культураПодніпров’я. Невідомі та маловідомі сторінки: науковий щорічник. – Д.: Нац.гірн. унів., 2007. – Вип. 4. – С. 17 – 34.
5. Гринчак М.О. Соціальний портрет промисловця ПівдняУкраїни // Гуманітарний журнал. – 2006. – №3–4. – С.116–123.
Тези доповідей наконференціях:
1.Гринчак М.О. «Краткий географический очеркЕкатеринославской губернии» Едуарда Штебера як краєзнавче джерело // 1-арегіональна краєзнавча конференція «Дослідники Придніпровського краю»(Дніпропетровськ, 29 березня 2002 р.).
2.Гринчак М.О. Благодійна діяльність промисловцівПівдня України // 6-а регіональна краєзнавча конференція “Меценати та їх роль врозвитку науки, освіти і культури Придніпров’я” (Дніпропетровськ, 29 березня2007 р.).АНОТАЦІЇ
Гринчак М. О.Промислова буржуазія Півдня України та еволюція її соціально-економічних вимогу ІІ половині ХІХ – на початку ХХ сторіччя. – Рукопис.
Дисертація наздобуття наукового ступеня кандидата історичних наук за спеціальністю 07.00.01– Історія України. – Дніпропетровський національний університет. –Дніпропетровськ, 2008.
У дисертаційномудослідженні на основі аналізу джерел та літератури показаний процес формуванняпромислової буржуазії, виявлені соціальні та національні джерела становленняпромислової еліти. Здійснений аналіз впливу іноземного капіталу на розвитокпромисловості, його позитивні та негативні сторони. Вперше створеноузагальнюючий соціальний портрет південного промисловця. Охарактеризованіпитання, які порушувалися на з’їздах гірничопромисловців Півдня. Окрім цьогопроаналізовано політику підприємців у “робітничому питанні”, та виникненнявимог буржуазії у суспільно-політичній сфері.
Ключові слова:буржуазія,підприємці, з’їзд гірничопромисловців, іноземний капітал, індустріальнийрозвиток, акціонерні компанії, металургія, гірнича промисловість,протекціоністські тарифи.
Гринчак МаргаритаАлексеевна. Промышленная буржуазия Юга Украины и эволюция еёсоциально-экономических требований во ІІ половине ХІХ – начале ХХ столетия. –Рукопись.
Диссертация на соискание научной степени кандидата исторических наук поспециальности 07.00.01 – История Украины. – Днепропетровский национальныйуниверситет. – Днепропетровск, 2008.
Диссертационное исследование посвящено изучению промышленной буржуазииЮга Украины. В работе показаны характерные черты и особенности формированияпромышленной элиты региона. Дается характеристика национальных и социальныхисточников её формирования, акцентируется внимание на её разнообразии иприсутствии в её составе большого количества неместных элементов. Показаназначительная роль иностранного капитала в развитии экономики Юга Украины.Создан обобщенный социальный портрет южного промышленника конца ХІХ – начала ХХстолетия, показаны факторы, которые относились к большинству предпринимателей,а также индивидуальные особенности наиболее выдающихся деятелей.
В диссертационной работе особое внимание уделено деятельности съездовгорнопромышленников Юга, главного представительного органа промышленниковрегиона. Съезды рассматриваются через призму вопросов, которые на этих съездахподнимались чаще всего, и в связи с этим более детально прорисовывается позициябуржуазии относительно социально-экономических и общественно-политическихпроблем государства.
В диссертационной работе подробна освещено взаимодействиепромышленников с органами государственной власти, показана сильная зависимостьформирующейся индустрии от государственной поддержки. Особое внимание уделеновопросу положения предпринимательского класса в обществе, негативное отношениев нему со стороны других социальных слоев. В работе делается акцент натрансформации социально-экономических требование буржуазии, возникающемстремлении предпринимателей принимать более активное участие в деятельностиорганов местного самоуправления, а также иметь возможность влиять наобщегосударственную политику.
В период социально-политических изменений в Российской империипредприниматели делали попытки создания единой, эффективно действующей иактивно отстаивающей интересы капитала политической силы. Однако они не смоглидобиться прихода на смену монархическому строю капиталистического уклада, ипосле 1917 года буржуазия на территориях, которые входили в состав Российскойимперии, прекратила свое существование.
Ключевые слова: буржуазия, предприниматели, съездгорнопромышленников, иностранный капитал, индустриальное развитие, акционерныекомпании, металлургия, горня промышленность, протекционистские тарифы.
Greenchak M.O.The industrial bourgeoisie of the South of Ukraineand evolution of its socioeconomic requirements in the second half ofthe XIXth – beginning of the XXth centuries. — Manuscript.
Dissertation for the degree of Candidateof Historical Sciences in Speciality 07.00.01 – History of Ukraine. – DnepropetrovskNational University. – Dnepropetrovsk, 2008.
Inthe research on the basis of analysis of sources and literature is shown the process of formationof industrial bourgeoisie. It is analyzed the role of foreign capital in the development ofthe industry, advantages and disadvantages of its influence, and also theattitude to it in the society and among businessmen. Inthe research the role played by representative organizations of the largecapital and its features are analyzed. Except for that it is analyzed the policy of businessmen on a“working question”, their technique of the sanction of arising conflicts. The political requirements of bourgeoisie of the South of Ukraine is first lighted up. Attention isconcentrated on participation of the representatives of bourgeoisie of organs of self-government.
Keywords: bourgeoisie,businessmen, congress of southern mine-owner, foreign capital, industrialgrowth, industrialist, joint-stock company, metallurgy,mining industry, protectivetariffs.