Греческая колонизация северного Причерноморья

Реферат натему
“Грецькаколонізація Північного Причорномор’я”
підготовив студент групи АЕ-044
Домбровський Костянтин
ВСТУП
Велика грецькаколонізація розпочалась у VIIст.до Н.Х. і тривавла до IVст.до Н.Х. Основні причини були зумовлені внутрішнімположенням в Греції та Іонії.Першапричина – війни. У VIIст. містоМілет, розташоване в Іоніїї, за свідченням істориків зазнавало великих втрат урезультаті перської навали. Саме у цей час почалась массова колонізаціяПівнічного Причорномор’я та Північного узбережя Африки. Друга причина – політичні поразки певнихгруп населення. Третя – пошук ринку збуту виробів розвинутого грецькогоремісництва.
Історіягрецьких колоній ПівнічногоПричорномор’ярозбита на три етапи:
І етап (друга половинаVIIст. до Н.Х.  – V ст. до Н.Х.)
IIетап (Vст. доН.Х. – IVст. до Н.Х.)
IIІ етап (остання третина ІVст. до Н.Х. – І ст. до Н.Х.)
І ЕТАП
Початковий етап пов’язаний із заснуванням у другій половині VIIст. до Н.Х. двох найдавніших поселень уПівнічному Причорномор’ї: Березанського та Таганрогського.Цей етап, який в історії стародавньоїГреції називався архаїчним, для античних містПівнічного Причорномор’я став періодом поступового становлення економіки,основою якої було сільське господарство. У цей період наладжуються торгівельністосунки з острівними полісами Іонії, а саме Хіосом, Родосом, Самосом, Мілетом,та полісами материкової Греції. У цей період стосунки між колоністами тамісцевим населенням були мирні. Про це свідчить велика кількість незахищенихпоселень.
ІІ ЕТАП
Цей етап війшов вісторію стародавньої Греції як класичний.У цей етап активізується різногалузеваекономіка полісів, сільське господарство, ремесла, внутрішня та зовнішняторгівля, зростає значення Північно Причорноморських центрів у грецькому світі.Поліси Північного Причорномор’я  були одними із основних експортерів зерна доматерикової Греції. Демосфен стверджував, що Боспор ввозив до Афін 16 700 тоннзерна в рік. У Північному Причорномор’ї побувала воєнна ескадра на чолі з Періклом. Частина полісів вступила до Делосськогосоюзу.
ІІІ ЕТАП
Цей етап війшов вісторію стародавньої Греції як еліністичний. У цей період спостерігаєтьсязанепад економіки грецьких полісів.
Поняття“колонізація” відрізняється від сучасного поняття. Поперше, грецькі поліси булинезалежними від метрополій. Подруге, місцеві племена ніколи не були залежнимивід грецьких полісів. Греки селились тільки на незайманих теріторіях.
Саме від часівГрецької колонізації два світи – античний та варварський вступають у тісніторгівельні та культурні відношення.
         У степ надходили мистецькі виробимайстрів Греції, Боспору, Ольвії: бронзові, золоті, срібні прикраси, ужитковіпредмети, парадний посуд. Зі степу греки отримували: скот, рабів, зерно.
         Антична культура мала великий вплив накультуру скіфів. Античні традиції будування, вживання їжі були поширені середскіфів.
Карта грецькоїколонізації Північного Причорномор’я.

Ніконій
Перші античніпоселення в Нижньому Подністров’ї виникаютьу другій половині VIст. до Н.Х., ближче до його кінця, на лівому березі лиману. Серед нихвідзначається своїм міським характером забудови поселення біля сучасногос.Роксолани. За античними джерелами, це був Ніконій, котрий згадується уПсевдо-Скілака, Псевдо-Арріана, Страбона та Птоломея.
       Сільські поселення цього часу розташовані переважно на півноч відНіконія. Нині відомо близько десятка цих поселень. Увесь комплекс матеріальноїта духовної культури їх мешканцев свідчить про елінське походження колоністів.Велика кількість знахідок іонійського виробництва дає підстави вважати, щоНіконій був заснований вихідцями з району Мілету або власне з самого міста.
        У Ніконії на незначній площі розкопано залишки оборонної стіни,напівземлянкових помешкань, окремі приміщення житлових будинків. Частину містазнищенно лиманом. Міський характер забудови Ніконія, наявність сільської округисвідчать про те, що місто напевно мало статус поліса. Це підтверджує також тойфакт, що другий міський центр Нижнього Подністров’я, Тіра, судячи з бракутам культурного шару другої половини VIст.до Н.Х., очевидно, був заснований пізніше відНіконія. Тобто Ніконій був єдиним міським центром у цьому районі впродовждекількох десятків років.
          Ніконій у другій половині VIст.до Н.Х. бувневеликим містечком. Його теріторія навіть на етапі розквіту становила небільше 6-7 га. Забудова міста складалася переважно із землянок танапівземлянок, які слугували житлом грецьким поселенцям. У VIст.до Н.Х. Ніконійне мав оборонних укріплень, що свідчить про мирні стосунки із сусіднімиплеменами.
          Ніконій рано встановлює тісніторгівельні відносини з іншими античними містами, зокрема з Істрією, Ольвією таз острівними центрами: Хіосом, Лесбосом, Фасосом тощо. З другої половини VIст.до Н.Х.починається і дедалі зростає імпорт з Аттіки, що свідчить про зміцнення зв’язків зАфінами. З Афін до Ніконія надходить у великій кількості й ассортиментістоловий керамічний посуд, різні прикраси, терракотові скульптурні зображення,пастові буси, фінікійське скло, а також олія та вино в амфорній тарі. Основоюдобробуту населення було сільське господарство. Ремісницька діяльність невиходила за межі хатних ремесел.
          Із середини Vст.до Н.Х. у Ніконіївідбувається перехід до звичайного грецького наземного будівництва. Зводятьсязахисні споруди. На рубежі першої та другої третин Vст. припиняється життяна поселеннях сільської округи. Побутує думка,що в 437 р.до Н.Х. під час експедиції Перікла в Понт Евксінський до складуАфінського морського союзу ввійшли Тіра з Ніконієм
          Розквіт Ніконія в останній третині ІVст.до Н.Х.припинився. Це пов’язують із походом Зопіріона – полководця Александра Македонського –проти скіфів або з просуванням у Добруджу царя Атея.
ТІРА
Найбільш значним античним містом у Нижньому Подністров’ї була Тіра.
          Від залишків міста зберіглосянебагато: частину його знищено лиманом, частину при будівництві середньовічноїфортеці. Розкопано нині тільки одну ділянку площею 0,5 га, де знайдено залишкивулиць, житлових будинків, захисних стін та башт, що датуються часом від VIст.до Н.Х. досерединиІVст.до Н.Х.
         Археологічні знахідки дають підстави вважати, що Тіра була заснованавихідцями із Мілета. На першому етапі навколо міста на правому березі лиманужодних сільських поселень не було. Виходячи з того що на цей час вже вснуєНіконій із власною сільською округою, поселення якої розташовані на лівомуберезі лиману, ймовіино припустити, що рання Тіра мала значну торгівельнуспрямованість. Про це свідчить значна кількість парадного столового керамічногопосуду, а також амфор, які знайдено в ранніх культурних шарах Тіри. У цей часТіра активно торгувала з Хіосом, Іонією, Істрією, а з Vст.до Н.Х. починаєтьсяімпорт з Аттіки. Потреби ж міста в сільскогосподарській продукції могли цілкомзадовольнятися за рахунок приміської округи та округи Ніконія.
         Тіра як місто Vст. нам не відома, але значно більші відоиості про Тіру часіврозквіту. Досліджені залишки дають підставу вважати, що Тіра в цей час маєтиповий для античного міста вигляд. Тут зводяться звичайні для Греції наземнісирцево-кам’яні житлові будинки із внутрішніми дворами, зводяться фортечні мури.Знайдені архітектурні деталі, що свідчатьпро наявність ордерних споруд. Відомітакож залишки мармурової скульптури бика, Деметри, Афродіти. Площа міста сягала6-12 га, а кількість населення – 2-4 тис. чоловік. Навколо Тіри на правомуберезі лиману з’являються нечисленні сільські поселення.
         У другій чверті ІVст.до Н.Х. починається карбування власної монети із зображенням на аверсіголови Геракла, голови божества Тіраса і голови Деметри. На реверсі – бика абоголови коня.
         Карбування монет, а також знахідка почесного декрета на честь невідомогогромадянина Тіри, де згадуються Рада, народ, колегія архонтів, свідчать про те,що Тіра вже стала повноцінним демократичним полісом.
         Основою добробуту Тіри на цьому етапі було сільське господарство. Про цесвідчить зображення на тірських монетах, які були в обігу від останньої третиниІVст.доН.Х. по другу третину ІІIст.до Н.Х. Реміснича діяльність пов’язана головним чином ізбудівельною справою та хатніми ремеслами. Поширеною була торгівля як ізсередземноморськими центрами: Фасосом, Родосом, Аттікою, Кізіком, так ізчорноморськими центрами: Гераклеєю, Сінопою, Томами, Каллатісом, Ольвією,Херсонесом, містами Боспору. До середини ІVст.до Н.Х. олію та винозавозять переважно з Гераклеї, пізніше – із Сінопи та Фасосу, наприкінціІVст.до Н.Х. розпочинаєтьсяімпорт із Родосу.
          Нам невідомоякою мірою торкнулися Тіри найбільш значні події в Західному Причорномор’їв ІVст.до Н.Х. У всякомуразі у Тірі немає жодних слідів руйнувань, як це було у Ніконії.
         Але доля цього міста не могла значно відрізнятися від долі іншихантичних держав у Північного Причорномор’я, які в другій половиніІІІ ст.до Н.Х. вступають у затяжну військову та економічну кризу, пов’язануздебільшого з переміщенням навколишніх племен, що призводило до руйнаціїсільських округ. Послаблення ролі сільського господарства в економіці міст булоспричинено також погіршенням кліматичних умов – поступовим потеплінням інарастанням десь на початку ІIст.до Н.Х. посушливого клімату. У Тірі, як і вОльвії, в середині ІІIст.до Н.Х. припиняється життя на сільських поселеннях Нижнього Подністров’я. Тому містовтрачає економічну основу свого добробуту.  
Карта поселень на берегах Буго-Дніпровськоголиману.

ОЛЬВІЯ
Освоєння греками – вихідцями з Мілета –Нижньобузького регіону відбувалося поступово. Після заснування поселення наБерезанському півострові в другій половині VІIст.до Н.Х. виникає ремісничепоселення, найімовірніше сезонне селище на узбережжі Ягорлицької затоки. Упершій половині VIст.до Н.Х. з’являються поселення на правому березі Буго-Дніпровського лиману доОльвії і включно. Є досить вагомі підстави вважати, що колонізація булаорганізованою тільки стосовно Березанського поселення, і в цьому ж випадку вонацілком могла мати торгівельний характер. Що ж до Ольвії, а тим більше їїнавколишніх поселень, то колонізація була, вочевидь, стихійною і мала аграрнийхарактер.
         Поява ознак державності, що простежується археологічно, припадає вОльвії на кінець третьої – четверту чвертьVIст.до Н.Х., при чомуці явища не збігаються з початком “класичної” урбанізації міста: з переходомдор сирцево-кам’яного будівництва,  формуваннячіткої вуличної мережі. Такого формування Ольвія зазанала лише в першій чверті Vст.до Н.Х.
         Це дозволяє вирізнити в історії архаїчної Ольвії той час, коли вона щене була ані містом, ані державою, а була просто поселенням. Хронологічно вінвідповідає другій чверті – середині третьої чверті VIст.до Н.Х. Поселенняв той час розвивалося на теріторії Верхнього міста. Ця теріторія булазабудована землянками та напівземлянками, які нічим не відрізнялися від іншихпоселень. Агори ще не було, але вже був західний теменос із культами АпполонаЛікаря, Афіни та інших божеств. У політичному відношенні Ольвія навряд чи моглаявляти собою чітко оформлену структуру общинного типу.
         Становище у регіоні та в Ольвії круто змінюється наприкінці третьої  — в останній чверті VIст.до Н.Х., колиольвійське поселення набуває рис, властивих центрам державних полісних організацій,і через те з’являються підстави вважати 30-ті роки VIст.до Н.Х. часомстановлення Ольвійської держави. Одночасно відбувається посилення аграрногоосвоєння регіону в цілому та узбереж Буго-Дніпровського лиману зокрема. Процесосвоєння регіону характеризується поступовістю, малою чисельністю колоністів укожній групі та великою кількістю груп. Усе це свідчить про стихійність чи,щонайменше, про слабку організацію колонізаційного потоку в останній чверті VIст.до Н.Х. Тількинаприкінці архаїчного часу з’являєтья певна державна регламентація. Масштабосвоєння як сільських теріторій, так і самої Ольвії в останній чверті VIст.до Н.Х. свідчитьпро те, що це реально могло відбуватися тільки завдяки великому припливупоселенців із Греції.
         Уже в архаїчний час у Нижньому Побужжі спостерігається певна соціальната майнова диференціація, про що, зокрема, дізнаємося з листа жителяБерезанського поселення вирізьбленного на свинцевій пластині. У листі іде мовапро заможнього громадянина Ахіллодора, який мав маєтність та рабів, а такожзгадуються категорії вільних залежних або напівзалежних осіб. Загалом соціальнаструктура населення Ольвії була типовою для античного світу.
         Побутує думка, що спочатку Ольвіївська держава мала аристократичну формуправління. Про це свідчить наявність тут осіб, яких можна вважати аристократамиза їхнім становищем. Це вже згаданий Анаксагор; Археанакс, який присвятивбогові статую; Афіномандр; Тихон – син Гекатокла, який зробив багаті пожертвидля ольвійського теменосу.
         Навіть у ці ранні часи багато ольвіополітів володіли писемністю, булизнайомі з грецькою літературою, мистецтвом. Це засвідчують епіграфічні пам’ятки різнихтипів, знайдені у в Нижньому Побужжі. Багато знайдено під час розкопок й іншихпам’яток писемності – графіті – на посудинах, а також на виробах із кісткита металу. Чи не більшість із них є присвятами різним божествам: вони містятьімена богів або окремі літери цих імен. Тут згадуються Апполон, Ахілл, Зевс,Афіна, Гермес, Афродіта та ін.
         Упродовж Vст.до Н.Х. торгівля з Грецією здійснювалася в старих напрямах де переважавобмін Хіосом, Самосом, Лесбосом, Клазоменою, Родосом. Із Самосу імпортувалиолію, смугастий посуд, теракоту, скульптуру, архітектурні деталі. З Клазомени –у певній кількості вино та розписний посуд. З Родосу імпортувався розмальованийпосуд. На початку іонійські міста втрачають свої позиції у зв’язку зпоразкою Іонійського повстання та розгромом Малої Азії. Активізуєтьсядіяльність Аттіки, особливо Афін. Переважно масу товарів становив параднийпосуд. Також знаходять теракоту, ювелірні вироби, скульптуру, зброю. У ІVст.до Н.Х.поліпшуеться торговля з Афінами, в ОльвіЇ знайдено п’єдестал для статуї з ім’ям відомогоафінського скульптора Параксителя. Послаблюється контакти з іонійськимицентрами. Крім Хіосу продовжується торговля з Родосом (тепер імпортом буловино). Особливо тісними були зв’язки з Фасосом – чи найбільшим центромвиноторговлі класичної та ранньоеліністичної Греції. Продукція, що йшла зОльвії: зерно (Ольвія – за свідченням Геродота – посередник міжскіфами-орачами і материковою Грецією).
          Ольвія також  активно торгувала зварварами. Характер знахідок і відсутність монет свідчили про те, що в торговліз місцевим населенням переважав натуральний обмін. Греки одержували за своївироби переважно продукти сільського господарства та промислів. Найбільшактивні торгівельні стосунки припадають на Vст.до Н.Х. при чомуспостерігається значне розширення експорту до осілих племен лісостепу. Сюди вивозилиамфори, чорнолаковий посуд, прикраси, зброю. У богатих курганних похованняхзолоті та срібні прикраси, предмети озброєння, вино в амфорах парадний посуд.Таким чином між Ольвією та скіфами у Vст.до Н.Х. налагоджуються тісні торгівельні стосунки.Посилення відбувається в першій половині Vст.до Н.Х. адже од цьогочасу Ольвія вже створила економічний потенціал, який дозволив їй початиактивний обмін зі скифами, як привізною так і своєю продукцією. У Vст.до Н.Х. Ольвія була великим полісом який вівактивну торгівлю з полісами Егейського, Середземного та Чорного морей.
БОСПОРПОНТІЙСЬКИЙ
Перше грецьке поселення в Північно-СхідномуПричорномор’ї яке поглинуло море, заснували вихідці з міста Клазомени, що в МалійАзії, наприкінці VІІ ст.до Н.Х. поблизу міста Таганрог. Недоброзичливість і небажання варварівналагоджувати торгівельні відносини, певно, через брак власних товарівспричинили розселення греків через 20-30 років після заснування Таганрогськогопоселення. Було обрано найбезпечніше та найвигідніше місце для заснування у580-570 рр. Першого поліса, яким став Пантікапей. Крім джерел питної води іродючої землі, зручної гавані та сировини для будівельних робіт і ремесел,бралася до уваги безпека поселення. Пантікапей містився на найвищій точціКерченського півострова – горі Мітрідат, звідкіля було добре видно навколишніземлі і море. Синхронно з цими полісом, але не пізніше другої чверті VІ ст.до Н.Х., навідносно невеликих відстанях один від одного виникли ще кілька полісів:Німфей, Тірітака, Гермонасса та Кепій. Лідером масової колонізації був Мілет.Але деякі міста були засновані вихідцями з інших полісів. Так Фанагорія булазаснована мешканцями іонійського міста Теоса, які, за Геродотом, залишили йогопісля захоплення персами. Полісна система стала основною формою політичної,соціально-економічної та релігійно-культурної організації греків на Боспорі. Досвого переселення вони не знали іншої державної структури. Поліс становивневідривну частину їхнього світогляду і свідомого розуміння власної діяльностів колективі куди входили тільки вільні громадяни – чоловіки.
         Грецькі поліси на Боспорі, значно зміцнившись і розширивши економічнудіяльність, наприкінці першої чверті Vст.до Н.Х. вступили в новий етап свого історичногорозвитку. Зовнішньо політична ситуація в Північному Причорномор’їзазаналарізких змін у зв’язку з появою войовничих скіфських номадів, які почали інтенсивноосвоювати степові простори від Дону до Дунаю. Перед загрозою їхніх нападівгреки на деякий час залишили сільські поселення, що становили головнуекономічну базу полісів. Причому таке становище спостерігається у всіх регіонахПонту. Земля оброблялася поблизу міст, значно зросла господарська і торгівельнадіяльність. З рештою це спричинило політичну, релігійну та економічнуконсолідацію окремих міст, а опісля і поступове, впродовж багатьох десятиліть,формування унікальної Боспорської держави. З “Історичної бібліотеки” ДіодораСицілійського відомо, що на Боспорі 42 роки царювала династія Археанактидів. Зазагальновизнаною хронологією, захоплення ними влади припадає на 480 р.до Н.Х. Саме зцього часу починається відлік історії Боспорської держави. Найвірогіднішевважати, що засновник роду Археанактидів походив з мілетської аристократії.Напади скифівпродовжувалися в Vст.до Н.Х. Як свідчать археологічні дослідження, слідизначних пожеж і руйнувань першої чверті Vст. до Н.Х. зафіксовано на багатьох поселен­нях ів деяких містах, зокрема на околицях Фанагорії і Мірмекії. ВПантікапеї знайдено спеціальну майстерню цього часу з виготовлен­нята ремонту зброї. Становище на Боспорі погіршувалося ще й тому, щовзимку скіфи, як свідчить Геродот, переправлялися з приазовських степівчерез Керченську протоку в Синдіку. Якщо під час таких пере­ходів вони і ненападали на греків, то брали з них, як показує подаль­ший характербоспоро-скіфських відносин, обтяжливу данину. Таким чином внаслідок зростаючоїнебезпеки з боку номадів, а можливо, і деяких меотськихугруповань, на Боспорі виникла загальна потреба воєнного об'єднання боспорськихміст. Перебуваючи в ото­ченні войовничих племен і знаючи про розгромперсами своєї метро­полії, греки могли сподіватися лише навласні сили. Вони добре розумі­ли значення згуртованості івзаємовиручки. На роль стратега за влас­ною волею громадяни обрали Археанакта,який успадкував це ім я від свого предка і, можливо, обіймав посадуесимнета в Пантікапеї.Невідомо, чи всі поліси одразу увійшли доцієї оборонної федерації і які функції в ній виконував стратег. Але, судячи зподальшого розвит­ку подій, саме він, скориставшись якоюсь нагодою, ставправити одноосібно.
         Першими  об'єктами експансії Археанактидів стали,  очевидно, азіатськіміста Боспору та землі найближчих до них синдо-меотських племен. Їх підкоренняне тільки давало змогу розширити хори полісів ізаспокоїти їхніх громадян, а й мати прибутки від господарської діяль­ності місцевого населення.
          Ці правителі найкраще показали себе ворганізації оборони полісів, які входили до їхньої держави, та в сфері релігії,зокрема утвердженні культу Аполлона Ієтроса.Насамперед за часів їхнього правління була збудована і укріплена Тірітакськаоборонна система, яка складалася з насипного валу завдовжки близько 25км і глибокого рову. Такого типу споруда,звичайно, вимагала централізованого керівництва і участі ве­ликої кількостінаселення. Можливо, що в найтяжчих роботах викори­стовувалася працязахоплених у полон варварів. Гірітакський вал захи­щав Пантікапей, що став столицею Боспору, Мірмекій, Тірітаку, Порфмій, ана азіатському боці — острови та миси з містами Фанагорія, Кепи, Гермонасса. Новий прохід через протоку вСиндіку скіфи пере­несли ближче доНімфея, але згодом і він втратив свою ефективність.
          За Археанактидів близько середини Vст. до Н.Х. греки збудували великий храм Аполлона на акрополі в Пантікапеї. Він ставзагальнобос-порським центром культу верховного бога і заступником релігійноїамфіктіонії. Археанактиди, — якщо не самі правителі, то представники їхньогороду, — традиційно виконували в цьому храмі обов’язки жерців.
         За розповідями того ж Діодора Сіцилійського знаємо, що післяАрхеанактидів владу на Боспорі отримав Спартак і правив сім років. Згідно зданими сучасної історичної термінології та хронології, ним була започаткована нова династія — Спартокідів.яка царювала з 438 р. до 109 р. доН.Х. Конкретна етнічна приналежність цього правителя, як і те, якимчином до нього перейшло правління, не відзна­чається жодним античним автором.Тому висловлюються різноманітні версії щодойого походження, а разом з тим і причин, як і чому він захопив владу.На наш погляд,Спартак (за боспорською мовною традицією — Спарток)походив із фракійського (малоазійського) царського роду і з'явивсяна Боспорі внаслідок династійного шлюбу з дочкою останнь­ого Археанакида, який не мав синівяк прямих спадкоємців. Владу він не завоював,а за Діодором Сицилійським, отримав. Боспорці добре знали нього, мабуть, тому, що він при Археанактидахобіймав значні державні посади і мав довіру полісів.
          Занепад Боспору приходиться на І ст.до Н.Х.
 
Списоквикористаної літератури
1.    М. Аркас “Історія Пінічної Чорноморщини”
2.    Геродот “Історії в дев’яти книгах”
3.    В. Зубар “Античний світ ПівнічногоПричорномор’я”
4.    Я. Пастернак “Археологія України”
5.    С. Кражницький “Україна крізь віки”. Том 2“Античні держави Північного Причорномор’я”