/>
на тему:
РембрандтХарменс ванРейн (1606-1669)
Виконав:
Перевірив:
викладач
РембрандтХарменс ванРейн (1606-1669)
Яке не є великим значення творчості Халса в історії голландського живопису, але його славу в очах потомства затьмарює інший голландський митецьРембрандт Харменс ванРейн. Його твори, живописніі графічні, різноманітні по сюжетах і глибині характеристик, складаютьоднузвершин європейського і світового мистецтва, однузнайбільш високих досягнень в розвитку реалізму.
Народився Рембрандт в Лейдене в сім'ї мірошникаХарменса ванРейна. Дуже рано виявилася ухлопчика схильність до живопису. Недовго провчившисьв Лейденськом університеті, молодий Рембрандт цілком віддався мистецтву. Три роки пробув він в майстерні живописця Сваненбюрха, а потім декількамісяців уамстердамськогохудожникаПітера Ластмана. Але більше, ніж уних, вчився Рембрандт усамого життя: він допитливо вдивлявся в навколишній світ, спостерігав за мімікою і жестами людей, вивчав ефекти освітлення. Він писав жанрові і релігійні сцени, портрети своїх близьких і портрети багатих замовників, численні автопортрети (власне обличчя здавалося художнику зручним об'єктом для спостереження і експериментів). Рембрандтпрацював масляними фарбами, олівцем, пером і пензлем, а також досконало володів технікою офорта (див. ст. «Графіка»).
У 1632 р. Рембрандтпереїхав в Амстердам і швидкозавоював там популярність. Число замовників безперервно росло. Подібноіншим голландським художникам, Рембрандт умів живо написати людську особу, відтворити м'які складки тканин і холодний блиск металу. Але вже в цей період він багато в чому перевершує по глибині і різноманітності задумів своїх побратимів по кисті.
У традиційний для голландського мистецтва жанр групового портрета Рембрандт своєю картиною «Урок анатомії лікаря Тюлпа» (1632, Музей Мчу- рицхейс, Гаага) вносить нові риси: єдине почуття уваги і інтересу об'єднує слухачів лікаря Тюлпа. Зосереджені його словами, вони порівнюють розітненийтруп з малюнками в анатомічному апасе. Картина сприймається не як ретельно продуманий по композиції портрет, а як переконливий своєю безпосередністю життєвий епізод.
Ця ж рисавластива і «Автопортрету з Саскіюєю» (бл. 1635, Картинна галерея, Дрезден), в якій Рембрандт зобразив себе зісвоєю молодою дружиною за столом. Підіймаючи келих, він як би звертаєтьсядо тих, хто дивиться на картину, і пропонуєрозділити з ним його безмірну радість і щастя. Він робить глядача мимовільнимучасником виникаючої сцени. Потоки світла, що грають на обличчях і дорогихтканинах одягу, ніжні переливи золотистих і червонуватихтонів посилюють святковий настрій картини.
Задачі, які ставить перед собою Рембрандт, не схожі на спрямування більшості інших голландських художників. Він все частіше вражаєсучасників сміливістю і новизноюсвоїх задумів. Прагнучи до все більшої і більшої натхненності образів, Рембрандт жертвує зовнішніми подробицями і декоративними ефектами, нехтуючи часом і вимогами замовників. Показова в цьому відношенні історія з картиною, що отрималапізніше назву «Нічний дозор» («Рота капітана Франса Баннінга Кока і лейтенанта Віллема ванРейтенберга», 1642, Рейксмюсеум, Амстердам). Ця велика картина повиннабула являти собою груповий портрет членів стрілецької гільдії. Однак Рембрандт, відмовившись від прийнятого в той час рівного розташуванняфігур і статичногозображення всіх учасників, задумав сцену, повнурушення. Він зупинився на моменті, коли як би по сигналу тривоги поспішноі безладно виходять на площустрілки, на ходу поправляючи зброю. Попередугрупи урочисто виступаютькапітан Баннінг Кок і його помічник.
Нерівне світло осяває групу, посилюючи враження рухливогонатовпу. Не стільки портретні характеристики окремих персонажів прагне передати тут художник, скільки хоче створити враження схвильованості, раптовості події. Цього і не зрозумілизамовники, незадоволенітим, що одніобличчя виднодобре, а інші майже приховані від глядача. Замовники вважали, що якщовони сплатили художникурівні суми, то повиннібути зображені ним з рівною увагою. Починаючи з цієї картини нерозуміння амстердамськимибюргерами творчих спрямувань Рембрандта буде посилюватисявсе більше і більше.
Все рідше будуть звертатисядо нього з великимиофіційнимизамовленнями. Але конфлікт з пануючим середовищемне зменшить творчої енергії майстра і аж до останнього року свого життя він буде створювати чудові по силі емоційноговпливу і правдивості реалістичні твори.
У рік створення картини «Нічний дозор» художникпережив велике особисте горе:померлайого коханадружина Саськия. Він залишився одинз однорічним сином Тітусом. Рембрандтбагато писав його в різному віці, відмічаючиз великою теплотою зростаючу вдумливість і допитливість хлопчика.
У 40-х роках в картинах Рембрандта переважають золотисто-коричневі тони, дивнобагаті по своїх відтінками. Трактування сюжетів і характеристики людей стають глибшим і задушевніше.
У картині Рембрандта «Святе сімейство» (1645), що зберігається в Ермітаже, в образахгероїв євангельської легенди Марії, немовляти Христа і Іосифа втілені самі звичайніі прекраснів своїй щирості і чистоті людські почуття ніжністьі дбайливість матері, відчуття домашнього спокою те, що увсі часи зрозуміло і дорого людям. Обстановка кімнати гранично проста, це житло бідного теслі, який тут же зайнятийсвоїм ремеслом. Не тільки в подібних картинах, але і в своїх численних малюнках Рембрандт завжди з величезною симпатією зображав людей знароду, завжди співчував старості і самотності.
Величезне місце в творчості художниказаймаєпортрет. Рембрандтзалишив нам чудову галерею обличчоловічих і жіночих, молодих і старих, але майже завжди серйозних і зосереджених. На відміну від Франса Халса, як би вмить фіксуючого в своїх портретах певний вираз обличчя людини, Рембрандт у вигляді зображеногоузагальнює свої спостереження і роздуми над його переживаннями і над життям. Це свого роду портрет-біографія. Такий, наприклад, «Портрет старенька» (1654, ГМИИім. Пушкіна, Москва). Світло виділяє в картині обличчя старої жінки, її скорботний погляд приковує увагу глядача безвихідністю горя, глибиною думки, примушує задуматисянад значенняміснування. Рембрандт показує доброту і людяність нічим не знаменитоїлюдини. Краса душевна перетворює втомлене, зморшкувате обличчя і робить його привабливим.
Вершина в розвитку голландського групового портрета картина «Старійшини суконного цеху, або так звані синдики» Рембрандта (1662, Рейксмюсеум, Амстердам). Старійшини цеху сукнарів зображені в момент обговорення якихосьважливих питань. Як різні їх обличчя, хоч всі вони охоплені якоюсь однієюдумкою, однимспрямуванням! Це враження виникає передусім тому, що всі, кого зобразив художник, дивляться в одномунапрямі. Вони дивляться на тих, хто як би знаходитьсяперед картиною і до когозвернені слова синдика, вміщеного в центрі групи. Таким чином, глядач, що розглядаєцю композицію, стає свого роду учасником того, що відбувається: адже на нього звернути увагу діючих осіб. Причому всі вони по-різному дивляться, слухають виступаючого, по-різномувиражають свої почуття жестами і мімікою. Весь простір картини наповнений світлом і повітрям. Єдина коричнювато-червона гамма, то затухаюча, то що спалахує місцями тонкими відтінками кольору, об'єднує всі частинипризначення однимнерозривним цілим.
До останніх і найбільш довершених картин художниканалежить велике полотно, що зберігається в Ермітаже, «Повернення блудного сина» (бл. 1668 1669). Євангельська притча про юнака, який пішов збатьківського будинку, розтратив свій достатокі жалюгідним, приниженим повернувся до батька, виростаєуРембрандта у велику загальнолюдську тему. Не можна без хвилювання дивитися на обличчя напівсліпого батька, його тремтячі старечі руки і фігуру сина, що виражає глибоке і щирерозкаяння. Благородна ідея любовідо приниженої і страждаючої людини розкрита тут в разючихпо життєвій переконливості образах. Особисті знегоди не зломилимайстра, а додалиособливу силу і майстерність його пізнім творам.
Крім живопису протягом всьому своєї творчості Рембрандт приділяввелику увагу офорту. І в цій області колотемйого було такожнадзвичайно різноманітне. Виконаніним в техніці офорта портрети і пейзажі, побутові і релігійні сцени завжди відрізнялися сміливістю і новизноюхудожніх прийомів. Художникдомагаєтьсяв них чудового багатства світлотіні, виняткової виразності і лаконізму ліній. У невеликих по розмірах офортах Рембрандт створив складні, глибоко реалістичні образи.
Багаті голландські бюргери основні замовники Рембрандта не зрозумілиі не оцінили геніальногохудожника. Трагічно самотнім, в злиднях померРембрандт в 1669 р. Художникапоховалина кладовищі для бідняків на громадськікошти. Але справедливість перемогла: Рембрандташануютьнащадки, їм гордиться не тільки його батьківщина, але і все людство.