Міністерствоосвіти України
КиївськийНаціональнийЕкономічнийУніверситет
РЕФЕРАТ
зполітичноїісторії
натему:Провалвнутрішньоїі зовнішньої
політикиросійськогоцаризму в роки
Першоїсвітової війни.Лютнева1917 року революціяв Росії
таїї історичнезначення
Виконав: студент 1 курсу
заочногофакультету
спеціальностіекономічна
кібернетикагрупа№2
НатрусВ. М.
Київ1999 рік
ПЛАН
Введення.
Загострення всіх суперечностей капіталізму, у тому числі внутрішніх суперечностей країн-учасниць Першої світової війни.Створення в них обстановки революційної кризи.
Політичне й моральне банкрутство російського самодержавства в роки Першої світової війни. Провал його внутрішньої і зовнішньої політики.
Підготовка Лютневої буржуазно-демократичної революції 1917 р. всім попереднім ходом соціально-економічного та політичного розвитку Росії.
Перша світова війна – прискорювач революційного піднесення.
Основні політичні сили, які діяли напередодні та в ході Лютневої буржуазно-демократичної революції.
Характер та історичне значення Лютневої революції 1917 року.
Російськамонархія невитрималавипробовуваньсвітової війни.Вона була зметеназа декількаднів буреюЛютневої революції.Причинамипадіння монархіїбули хаос вкраїні, кризав економіці, політиці, протиріччямонархії зширокими верствамисуспільства.Каталізаторомвсіх цих негативнихпроцесів сталаучастьРосії в Першійсвітовій війні.Із-за неспроможностіТимчасовогоуряду рішенняпроблеми досягненнямиру для Росії, відбувся Жовтневийпереворот.Радянська владазмогла вивестиРосію з світовоївійни, але лишеціною значнихтериторіальнихпоступок. Такимчином, задачірозширеннятериторії ісфер впливуРосійськоїімперії, які стоялиперед Росієюв 1914 році, не буливиконані.
До1914 року загострилисьполітичнівідношенняв ЦентральнійЄвропі, що згодомпризвели доПершої Світовоївійні. Першасвітова війнавиникла в результатізагальної кризикапіталістичноїсистеми світовогогосподарства, нерівномірногорозвитку капіталізмуна стадіїімперіалізмуі прагненняряду державдо переділусвіту. Різкозагострилисьпротиріччяміж найголовнішимиімперіалістичнимидержавами, викликанінерівномірністюїхнього економічногорозвитку. Посилиласяборотьба засфери впливу, ринки збутуі джерела сировини.
Головнимипередумовамивійни булиекономічніпротиріччясоюзів великихдержав, політичнірозбіжностіі суперечкиміж ними.
Цебула загарбницька, несправедливавійна між двомавеликимиімперіалістичнимиугруповуваннями- австро-германськимблоком і Антантою.Побоюваннязростанняреволюційногоруху змусилоімперіалістівприскоритирозв`язаннясвітової війни.
Впідготовціпершої світовоївійни винніімперіалістивсіх країн.Однак головним, ведучим імперіалістичнимпротиріччям, що прискорилорозв’язанняцієї війни, було англійсько-германськепротиріччя.
Кожназ імперіалістичнихдержав, вступаючив світову війну, переслідуваласвої загарбницькіінтереси. Германіяпрагнула розгромитиАнглію, позбавитиїї морськоїмогутностіі переділитифранцузькі, бельгійськіі португальськіколонії, затвердитисяв багатих аравійськихпровінціяхТурції, послабитиРосію, відторгнутиу неї польськігубернії, Українуі Прибалтику, позбавившиїї природнихкордонів поБалтійськомуморю.
Австро-Угорщинарозраховувалазахопити Сербіюі Чорногорію, встановитисвою гегемоніюна Балканах, відібрати уРосії частинупольськихгуберній, Подоліюі Волинь.
Турціяпри підтримціГерманії претендувалана територіюросійськогоЗакавказзя.
Англіяпрагнула зберегтисвою морськуі колоніальнумогутність, розбити Німеччинуяк конкурентана світовомуринку. Крімтого, Англіярозраховувалана захопленняу Турції багатихнафтою Месопотаміїі Палестини, на захопленняяких питаланадію і Германія.
Франціяхотіла повернутиЕльзас і Лотарингію, які забрала у неї Німеччинав 1871 р., і захопитиСаарськийбасейн.
Росіявступила ввійну з Німеччиноюі Австро-Угорщиною, домагаючисьвільного виходучорноморськогофлоту черезБосфор і Дарданеллив Середземнеморе, а такожприєднанняГаличини інижньої течіїНемана.
Італія, довго вагаючисьміж Троїстимсоюзом і Антантою, накінець зв'язаласвою долю зАнтантою івоювала на їїстороні із-запроникненняна Балканськийпівострів.
Втой час колиувага імперіалістівзахідноєвропейськихдержав булаприкована дотеатру військовихдій в Європі, хижацькийяпонськийімперіалізмнадав ультиматумГерманії, зажадавшинегайноговідведенняз далекосхіднихвод і Тихогоокеану всіхгерманськихзбройних силі передачіЯпонії Німеччиною територіїЦзяочжоу портомі фортецеюЦиндао. Германіявідхилилаультиматум.23 серпня 1914 р. Японіяоголосила війнуГерманії.
Впродовж трьохроків війниСполучені ШтатиАмерики займалинейтральнупозицію, наживаючисьна військовихпоставках обомвоюючим коаліціям.Коли війна вжезакінчуваласьі воюючі сторонивкрай виснажилисебе, США вступилив війну (квітень1917г.), намагаючисьпродиктуватипослабленимкраїнам умовимиру, що забезпечуютьсвітове пануванняамериканськогоімперіалізму.
Росіяне була готовадо війни і намагаласявідвернутиїї. Російськаармія до 1910 рокузалишаласябезпорадною.І тільки к 1914 рокувідновлювалисьзбройні сили(технічне іматеріальнеположеннязалишалосяпоганим). Законпро будівлюфлоту був прийнятийв 1912 році. В російськійармії було108-124 гармати проти160 німецьких, не було важкоїартилерії ірушниць. Такавідсталістьне могла бутивиправданаані станомфінансів, аніпромисловості.25 червня бувпроголошений«передмобілізаційнийперіод». Частковамобілізаціячотирьох військовихокругів — Київського, Казанського, Московськогоі Одеського.В Росії ПершаСвітова війнабула прийнятаяк вітчизняна, всім народом.Але якщо верхиросійськоїінтелігенціївіддавали собізвіт про причиниспалахнулоїсвітової пожежі(боротьба державза гегемонію, за вільні шляхи, проходи, заринки і колонії), в якій Росіїналежала рольлише самозахисту, те середняросійськаінтелігенція, в тому числіофіцерство, задовольнялисятільки приводами- більш яскравими, доступнимиі зрозумілими.Народ піднімавсяна війну покірно, але без наснагиі без свідомостінеобхідностівеликої жертви.Після закінченнямобілізаціїі зосередженнясил Антанти, співвідношеннязбройних силу порівнянніз центральнимидержавами, були10 до 6. ПоложенняРосії ускладнювалосявеличезнимивідстанямиі недостатньоюкількістюзалізниць(ускладнювалосьперебазуваннявійськ і їхнєзосередження).Відсталапромисловістьне справляласьз потребамивійськовогочасу. На Західноєвропейськомуфронті супротивникизмагались вмужності і втехніці, а наСхідному, особливов перші двароки, протиставлялиубивчій техніцінімців — мужністьі… кров.
Довесни 1915 рокуназріла кризаозброєння ібоєприпасів.В травні буливперше створенівійськово-промисловікомітети, щозаймалисяпосередництвомміж скарбницеюі промисловістю, розподіломвійськовихзамовлень, регулюваннямзовнішніхзакупок, ринкупраці, транспорту, нормуваннямцін на сировину.Весна 1915 року– важкі кровопролитнібої, ані патронів, ані снарядів.1915 рік — наступАвстро-германськихвійськ (до осені).В 1915 році центрваги світовоївійни перейшовв Росію. Це бувнайбільш важкийрік війни. Вжовтні буларозбита сербськаармія. Російськекомандуванняніколи не відмовлялов допомозісвоїм союзникам, в той час як в1915 році було кинутенапризволяще.Тільки к весні1916 року з'явиласяважка артилеріяі поповнилисязапаси патронівта снарядів.З літа 1916 рокустворюютьсяособливі нарадиз оборони. Складцих органіввизначавсяДержавною Думоюі затверджувавсяімператором.В задачі новихорганів входило: вимагати відприватнихпідприємствприйняттявійськовихзамовлень ізвітів по їхньомувиконанню; звільнятидиректоріві керуючихдержавних іприватнихпідприємств, ревізуватиторгові і промисловіпідприємствавсіх виглядіві секторів.Були створеніособливі нарадипо паливу, попродовольству, по перевезенням.Окремі одноотраслевіпідприємствамогли об'єднуватисяв заводськінаради.
Основнізміни в державномуапараті Російськоїімперії в періодпершої світовоївійни булипродиктованіпроцесоммілітаризаціїекономіки.Державне регулюванняекономікипридбало надзвичайніформи.
Докінця 1916 рокуцілком чітковиявиласьперевага Антантияк в чисельностізбройних сил, так і в військовійтехніці, особливов артилерії, авіації і танках.В військовукампанію 1917 рокуАнтанта на всіхфронтах вступилаз 425 дивізіямипроти 331 дивізіїсупротивника.Однак суперечностів військовомукерівництвіі корисні ціліучасниківАнтанти частопаралізувалиці переваги, що яскравовиявилося внескоординованостідій командуванняАнтанти підчас великихоперацій в 1916році. Перейшовшидо стратегічноїоборони, австро-германськакоаліція, щедалеко не переможена, поставила світперед фактомзатяжної виснажливоївійни. А кожниймісяць, кожнийтиждень війнитягнули засобою новіколосальніжертви. До кінця1916 року обидвісторони втратиливбитими біля6 млн. чоловікі біля 10 млн.пораненимиі покаліченими.Під впливомвеличезнихлюдських втратна фронті і втилу в усіхвоюючих країнахминув шовіністичнийчад першихмісяців війни.З кожним рокомнаростав антивоєннийрух в тиловіі на фронтах.
Затягуваннявійни невідхильновідбивалосяв тому числіі на моральномудусі російськоїармії. Патріотичнийпідйом 1914 рокудавно булорозгублено, експлуатаціяідеї «слов'янськоїсолідарності»також вичерпаласебе. Оповіданняпро жорстокостінімців теж недавали належногоефекту. Втомавід війни відбиваласявсе більше ібільше. Сидінняв окопах, непорушністьпозиційноївійни, відсутністьнайпростішихлюдських умовна позиціях- все це булофоном почастішавшихсолдатськихзаворушень.До цього требадодати протестпроти палочноїдисципліни, зловживаньначальників, казнокрадстватилових служб.І на фронті, ів тилових гарнізонахвсе частішевідзначалисявипадки невиконаннянаказів, виразиспівчуттябастуючимробочим. В серпні- вересні 1915 рокупід час вільнихстрайків вПетроградібагато солдатівстоличногогарнізонувисловлювалисолідарністьз робочими, відбулисявиступи на рядікораблів Балтійськогофлоту. В 1916 роцімало місцеповстаннясолдат накременчуцькомурозподільномупункті, на такомуж пункті в Гомелі.Влітку 1916 рокудва сибірськихполка відмовилисяйти в бій. З'явилисьвипадки братанняз солдатамисупротивника.До осені 1916 рокузначна частина10-мільйонноїармії знаходиласьв стані бродіння.
Головноюперешкодоюдо перемогистали теперне матеріальнінедоліки (озброєнняі постачання, військоватехніка), авнутрішнійстан самогосуспільства.Глибокі протиріччяохоплюваливерстви. Головнимбуло протиріччяміж царсько-монархічнимтабором і двомаіншими — ліберально-буржуазнимі революційно-демократичним.Цар, і що групуваласянавколо ньогопридворнабратія, хотілизберегти всісвої привілеї, ліберальнабуржуазіяхотіла отриматидоступ до урядовоївлади, ареволюційно-демократичнийтабір на чоліз партією більшовиківборовся заувергненнямонархії.
Бродіннямбули охопленіширокі масинаселення всіхвоюючих країн.Все більшетрудящихсявимагали негайногомиру і засуджувалишовінізм, протестувалипроти нещадноїексплуатації, нестачі продовольства, одягу, палива, проти збагачуванняверхівки суспільства.Відмова правлячихкругів задовольнитиці вимоги іпридушенняпротестів силоюпоступовонавели масидо висновкупро необхідністьборотьби противійськовоїдиктатури івсього існуючоголаду. Антивоєннівиступи переросталив революційнийрух.
Втакій обстановців правлячихкругах обохкоаліцій рослатривога. Навітьсамі крайніімперіалістине могли невважатися знастроєм мас, жадавших миру.Тому були вжитіманеври з «мирними»пропозиціямив розрахункуна те, що ціпропозиціїбудуть відкинутісупротивникомі в такому випадкуна нього можнабуде звалитивину за продовженнявійни.
Допочатку 1917 рокузагостриласьполітичнаобстановкав країні. Вкрайнапруженаатмосфераполітичноїборотьби висунулановий засіб: переворот! Аледоля розпорядиласьінакше. Ранішеперевороту почалася «найбезкровнішаросійськареволюція».Підготовкадо революціїпрямо або побічновелась давно.В ній прийнялиучасть найрізнороднішіелементи: германськийуряд, не жалівшийзасобів насоціалістичнуі поразковупропагандув Росії, в особливостісеред петроградськихробочих; соціалістичніпартії, щоорганізувалисвої осередкисеред робочихі військовихчастин; протопопівське(поліцейське)міністерство, що провокуваловуличні виступи, щоб збройноюсилою подавитиїх і тим самимрозрядитиатмосферу.Ніби-то всісили по діаметральнопротилежнимпобудженням, різними шляхамиі засобами йшли до однієїкінцевої мети.Але все таки, повстанняспалахнулостихійно. Першіспалахи почались23 лютого, колинатовпи народузапрудиливулиці, збиралисямітинги, і ораторизакликали доборотьби протиненависноївлади.
Тактривало до 26лютого, колинародний рухприйняв грандіознірозміри і почалисякриваві зіткненняз поліцією, ззастосуваннямнею кулеметів.Вранці на сторонущо повсталиперейшли запаснібатальйониЛитовського, Волинського, Преображенськогоі Саперногогвардійськихполків (нинішнігвардійськіполки були наПівденно-західномуфронті). Військавийшли на вулицібез офіцерів, злились з натовпомі сприйнялийого психологію.Збройний натовп, тік по вулицям, приєднуючидо себе всенові і новінатовпи, змітаючибарикади. Офіцерів, що зустрічались, обеззброювали,інколи убивали.Збройний народоволодів арсеналомПетропавловськоїфортеці, Хрестами(в'язницею). Вцей рішучийдень вождівне було, булаодна стихія.В її грізнійтечії не бачилосяані мети, аніплану, ані гасел.Єдиним загальнимвираженнямбув заклик:«Хай живе Свобода!»Хтось повиненбув оволодітирухом. І цю рольприйняла насебе ДержавнаДума. Центромполітичногожиття країнистала Дума, котра післяпатріотичноїборотьби їїпроти ненависногонароду уряду, після великоїплідної роботив інтересахармії, користуваласяшироким успіхомв всій країніі армії.
Лютневареволюціяпочалась вумовах Світовоївійни, що загострилаі поглибилапроблеми іпротиріччяв політичній, соціально-економічній, національнійі інших сферахжиття. Лютневареволюція булаодним з пошуківшляхів виходуз кризи буржуазноїцивілізації.
ВДумі ще в серпні1915 року був створенийтак званийПрогресивнийблок партій, що включив 236членів Думиз загальноїкількості 442членів. Блоксформулювавумови для переходувід самодержавствадо конституційноїмонархії шляхом«безкровної»парламентськоїреволюції. Тодів 1915 р., натхненнийтимчасовимиуспіхами нафронті, царвідхилив умовиблоку і закривзасідання Думи.До лютого 1917 р.обстановкав країні щебільш загостриласьіз-за невдачна фронті, великихвтрат в людяхі техніці, і т.ін., що викликалошироке незадоволеннясамодержавствомв великих містахі передусімв Петрограді, внаслідок чогоДума була вжеготова зробитицю «безкровну»парламентськуреволюцію.Голова ДумиМ. В. Родзянкобезупиннонадсилає вставку тривожніповідомлення, подаючи відімені Думиуряду все новінаполегливівимоги прореорганізаціювлади. Частинаоточення царярадить йомупіти на поступки, давши згодуна утворенняДумою уряду, що буде підвладнийне царю, а Думі.З ним лише будутьпогоджуватикандидатуриміністрів. Недочекавшисьпозитивноївідповіді Думарозпочалаутвореннянезалежноговід царськоївлади Уряду.Так сталасьЛютнева революція1917 року.
28лютого царнаправив наПетроград зМогилева військовічастини на чоліз генераломН. І. Івановимдля наведенняпорядку в столиці.В нічній бесідіз генераломІвановим, збентеженийозлобленимивимогам Думи, що бунтує, царвисловив своїсумніви і важкіміркування:«Я беріг несамодержавнувладу, а Росію.Я не впевнений, що зміна формиправління дастьспокій і щастянароду». Такпояснив царсвою завзятувідмову Думіна створеннянезалежногоуряду.
Військовічастини генералаІванова булизатриманіреволюційнимивійськами нашляху в Петроград.Не знаючи пропровал місіїгенерала Іванова, Микола II в нічз 28 лютого на1 березня тежвирішує виїхатиз Ставки в ЦарськеСело.
Післятого, як царськийпоїзд був затриманийв Малих Вищерах, цар розпорядивсяїхати в Псковпід захистштабу ПівнічногоФронту. ГоловнокомандуючийПівнічнимФронтом бувгенерал Н. В.Рузський. Генерал, переговоривз Петроградомі ставкою вМогилеві, запропонувавцарю спробуватилокалізуватиповстання вПетроградішляхом угодиз Думою і утвореннявідповідальногоперед ДумоюМіністерства.Але цар відклаврішення питанняна ранок, всеще сподіваючисьна місію генералаІванова. Вінне знав, що військавийшли з покори,і через три днітой був вимушенийповернутисяв Могилів.
Вранці2 березня генералРузський доповівМиколаю ІI, щомісія генералаІванова невдалася. ГоловаДерждуми М. В.Родзянко черезгенерала Рузськогозаявив по телеграфу, що збереженнядинастії Романовихможливо заумови передачітрону спадкоємцюОлексію прирегентствімолодшого братаМиколая II — Михайла.
Середніверстви — чиновники, офіцерство,інтелігенція- вітали політичнусвободу, принесенулютневою революцією, але вже доситьскоро виявили, що ця свободамала і зворотнусторону. Політичнастабільністьзахиталась, що погано відбилосяяк на матеріальномутак і на моральномустані середніхверств. Особливоце відбилосяна положенніофіцерства, в умовах демократизаціїі прогресуючогорозкладу армії, відчувавшогосебе позбавленимизвичних основ.
Тимчасовийуряд залишивпо суті незайманимвесь старийдержавнийапарат. В усіхміністерствахі інших центральнихорганах залишилисястарі чиновникиі старі порядки.Новими булилише одні міністри.
Народнімаси, що вчинилиреволюцію, сподівались, що нова владанегайно розв'яжеземельне питання.Тимчасовийуряд закликавселян чекатискликанняУстановчихзборів і незахоплюватинасильно землі.
ПолітикаТимчасовогоуряду в вирішенніаграрногопитання повністюпідтримуваласяменшовикамиі есерами, вонизасуджувалиселян за «аграрнібезладдя» ісамочиннезахопленняземель. Тимчасовийуряд рішучевідвернуввимоги робочихпро 8-годиннийробочий день.Тільки наполегливаборотьба пітерськихробочих призвеладо того, що союзпетроградськихфабрикантівпідписав 11 березня1917 р. угоду провведення напромисловихпідприємствахПетрограда8-годинногоробочого дня.Під тискомфабрикантівз інших місті уряду вже 16березня петроградськікапіталістизаявили, щоїхня поступкає тимчасовою.Уряд і буржуазнідіячі повністювідкидаливимоги робочихпро поліпшенняумов праці іпідвищеннязаробітноїплати.
БуржуазнийТимчасовийуряд лише декларувавзнищення національноїнерівностів Росії, а фактичнопродовжувавпроводити сутонаціональнуполітику ввідношеннінеросійськихнародів. Вонорішуче виступалопроти наданняправ на державнусамостійністьФінляндії, Україні і іншимнаціональнимобластям.
Тимчасовомууряду прийшлосяна початкусвоєї діяльностівступити ввеликі зіткненняне тільки зтрудящимисямасами національнихокраїн, але із місцевимибуржуазнимиверстваминаселення, щовимагали розширеннядля себе політичнихправ. Такі зіткненняу Тимчасовогоуряду незабаромвідбулися зФінляндієюпри відновленнідіяльностіФінляндськогоСейму і з Україноюпри утворенніЦентральноїУкраїнськоїРади.
Неменш гострийантидемократичнийкурс Тимчасовийуряд повів ів своїй політиців відношеннісолдатськоїмаси, яка сталасоюзникомпролетаріатув буржуазно-демократичнійреволюції.
Втой час як масивимагали негайнопочати переговорипро укладеннядемократичногоі справедливогомиру, буржуазнийуряд не тількине хотів веститакі переговори, але і наполегливодомагався того, щоб Росія продовжилаімперіалістичнувійну до «переможногокінця». Міністріноземних справМілюков негайнопо вступі всвої обов'язкизаявив посламФранції, Англії,Італії і США, що Росія залишитьсявірній своїмсоюзникам ібуде продовжувативійну до перемогинад Німеччиноюі її союзниками.
Однаквсенароднийрух не міг нестримуватибуржуазію вїї військовійполітиці. Буржуазнийуряд цілкомрозумів, щогасла «Гетьвійну!» і «Мирнародам!» булишироко популярнісеред мас і зними не можнабуло не вважатися.«Російськареволюціялютого-березня1917 року, — писавВ. І. Ленін, булапочатком перетворенняімперіалістичноївійни в війнугромадянську.Ця революціязробила першийкрок до припиненнявійни».
Зупинитиборотьбу народнихмас проти війни, обманути солдат, знов кинутиросійську арміюв наступ! — Такібули задумибуржуазії. Надопомогу тимчасовомууряду як і вінших випадках, прийшли меншовикиі есери. Приїхній підтримціТимчасовийуряд випустивдекларацію, в якій заявляв, що війна з бокуРосії тепервже не носитьзагарбницькогохарактеру, щовона сталаобороною іведеться взахист російськоїреволюції віднімецькихзагарбників.
Меншовикиі есери замістьдійсної боротьбиза мир обмежувалисялише словами,і не вжили неодного реальногокроку, щоб покластикінець війні.Така пропаганда меншовиківі есерів напочатку розвиткуреволюції малауспіх.
Масамбуло тяжкорозібратисьв суттєвостіменшовистсько-есерськогогасла — революційного“оборончества”.Лише поступово, по мірі розкриттябільшовицькоюпартією передтрудящимисядійсної зовнішньоїполітики Тимчасовогоуряду, масивідходили відпартій революційного“оборончества”- меншовиківі есерів.
Тількиодна більшовицькапартія повеларішучу боротьбупроти контрреволюційноїполітики Тимчасовогоуряду. Однак, щоб повністюоволодітимасами і повсюдноочолити їхнюборотьбу, більшовицькійпартії необхіденбув деякий час.
Перемогабуржуазно-демократичноїреволюції далапартії можливістьперейти долегальноїроботи. В їїрядах виявилисявеликі суперечності.В. І. Ленін і йогоприбічникив Росії трималикурс на передачувсієї владив країні в рукиРад, вимагалине виявлятижодної підтримкиТимчасовомууряду. В зв'язкуз цим Ленинставив передпартією задачузавоюваннябільшості вРадах. ТількибільшовизованіРади моглипозбавити урядсвоєї підтримкиі взяти в своїруки всю повнотувлади. Але такапозиція більшовиківвела їх допротистоянняі конфронтаціїз іншими соціалістичнимипартіями ігрупами, поглиблюваларозкол соціалістичногофронту.
Деякіже працівникипартії, якізнаходилисьв Росії (Каменєві інші), стоялиза підтримкутимчасовогоуряду і за об'єднанняз меншовиками.Це послаблювалопартію. ПриїздВ. І. Леніна вРосію, виробленняїм Квітневихтез призвелодо об’єднанняідейпартій більшовиківна платформіленінськихтез. Це був перехіддо курсу наперемогусоціалістичноїреволюції.Успіх новогоетапу революціїміг бути досягнутийза умови ізоляціїмас від меншовиківі есерів, завоюваннямбільшовикамибільшості вРадах.
Боротьбаза перемогусоціалістичноїреволюції булаосновною задачеюбільшовицькоїпартії.
Напочатку травняв склад Тимчасовогоуряду ввійшлипредставникиесерів і меншовиків.Ці партії поділилитаким чиномвідповідальністьза управліннякраїною. Урядстав коаліційним.
Вцих умовах всебільшу силунабирав більшовизм.На першомуВсеросійськомуз'їзді робітничихі солдатськихдепутатів (3червня 1917 року), що минав в пошукахшляхів компромісу, консолідації, В. І. Ленін заявив, що партія більшовиківготова взятивладу цілком, підверг різкійкритиці шляхесеро-меншовистськихлідерів Радна співробітництвоз Тимчасовимурядом.
18червня в Петроградіі інших великихмістах пройшлипотужні демонстраціїпід більшовистськимигаслами «Всявлада Радам!»,«Геть міністрів-капіталістів!»,«Геть війну!».
Широкапідтримкабільшовицькихгасел була невипадковою.Вона «накопичувалась»поступово ібула зумовленаяк затягуваннямвійни, наростаннямекономічноїрозрухи, такі енергійноюпропагандоюбільшовиків, що доводили, що доки у владибуржуазія і«угодовські»партії, життєвіінтереси робочих, солдат і селянне можуть бутизадоволені.Ці події ознаменувалисобою червневукризу Тимчасовогоуряду.
Якщов квітні кризабула розв'язанаствореннямкоаліційногоуряду, то в червніТимчасовийуряд бачив своєврятуванняв наступі нафронті. Уряді ВЦВК Радрозраховували, що успіх наступувиявить стабілізуючийвплив на революційнийпроцес. Більшовикивели пропагандупроти наступу.
4липня 1917 рокув Петроградіпід більшовицькимигаслами відбуласяпівмільйоннадемонстрація, направленапроти Тимчасовогоуряду. Середдемонстрантівбули збройнізагони матросівБалтійськогофлоту і солдат.Уряд примушенийбув застосуватисилу. Після цихподій Петроградбув проголошенийна військовомустані, деяківійськовічастини роззброєніі виведені зміста, закритабільшовицька«Правда», буввідданий наказзаарештуватиВ. І. Леніна іряду керівниківбільшовиків.24 липня бувсформованийновий складТимчасовогоуряду. В ньоговвійшли 7 есеріві меншовиків,4 кадета, 2 членарадикально-демократичноїпартії і, 2 безпартійних.Прем'єр-міністромще 8 липня ставКеренський.
ТакимЧином двовладдяв країні булофактично ліквідоване.На Чолі урядуі Рад стоялиесеро-меншовистськікерівники. Вцих умовахпартія більшовиківзняла гасло«Вся владаРадам!» і взялакурс на збройнезахопленнявлади. П'ятийз'їзд РСДРП(б), що проходивв кінці липня-початкусерпня підтвердивцю лінію.
Частинавищого військовогокомандуванняросійськоїармії, прагнучине припуститиподальшогорозвитку кризи, навести порядокі відвернутирозвал армії, вжила спробувійськовогоперевороту.Його очоливВерховнийголовнокомандуючийгенерал Л. Г.Корнілов. 25 серпняз фронту наПетроград булипосунуті війська.За декількаднів, однак, заколот булоподавлено.Велику рольв цьому зігралибільшовики.Вони направилиагітаторівв корніловськічастини, почалистворюватизбройні загониЧервоної гвардії.Слідствомкорніловськогозаколоту і йоголіквідаціїстав процесбільшовизаціїРад. З вересня1917 року керівництвоРадами поступовопереходилодо більшовиківі їхніх прибічників.Вони зновувисунули гасло«Вся владаРадам!»
Восени1917 року соціально-економічнаі політичнакриза в країнідосягла своєїмежі. Скоротивсявипуск промисловоїпродукції, видобутоквугілля, зменшилосявиробництвочавуну і сталі.Падало сільськогосподарськевиробництво.Швидко рослобезробіття.Багато промисловихпідприємствзакривались.Населення сталоперед загрозоюголоду. Ще більшпосилиласясоціальнанапруга в країні.Піднялася хвилястрайковогоруху, збільшилосячисло політичнихстрайків. Розгортавсямасовий селянськийрух. Відбувалосясамочиннезахопленнячужої землі.Армія виходилаз покори командуванню.Звичайнимистали дезертирствота братанняз супротивником.В цей час у есерівоформилосяв самостійнупартію лівекрило, що виступалоза перехідвлади в рукиРад.
Ввересні 1917 рокуВ. І. Ленін направивз Фінляндії, де він переховувавсявід влади, двалиста ЦК РСДРП(б) («Марксизмі повстання»і «Ради стороннього»).В цих роботахвін доводив, що в країнісклалися умовидля успішногоповстання.Однак більшістьчленів ЦК в тоймомент підтримувалалінію Г. Є. Зіновьєваі Л. Б. Каменєвана мирний розвитокреволюції. Поїхній думці, можна булоприйти до влади, використовуючивибори в Установчізбори і спираючисьна більшовизованіРади.
Зприїздом В. І.Леніна в Петроградбув прийнятийплан збройногоповстання, створені керівніоргани по йогопідготовці.Зіновьев іКаменєв відкриточерез пресувисловили своюнезгоду з рішеннямпро повстання.Уряд А. Ф. Керенськоговжив ряд заходівпо його відвертанню, але вони недали бажанихрезультатів.НеспроможністьТимчасовогоуряду в ці дніві години булоразючим. Ввирішальномуступені цез'явилося слідствомвтрати їм практичнихвсякої підтримки.
ЗапропозицієюВ. І. Ленінаповстанняпочалося 24 жовтня, до відкриттяз'їзду. По вказівціштабу повстаннязагони Червоноїгвардії організувалиохорону фабрикі заводів, булизайняті всідержавні закладиі оточенийЗимовий палац, де знаходивсяТимчасовийуряд.
Ввечерів Смольномувідкривсядругий з'їздРад, на якомупереважалипредставникибільшовиківі лівих есерів- партій, щовиступали заперехід повнотивлади до Рад.Вночі прийшлазвістка провзяття Зимовогопалацу і арештТимчасовогоуряду. З'їздпроголосивРосію республікоюРад. Підтримкаповстаннянароднимимасами та детальнийплан сприялийого швидкомуі успішномузавершенню.
Такимчином Жовтневареволюція сталалогічним продовженнямЛютневої 1917 рокубуржуазно-демократичноїреволюції
ХарактерЛютневої революції: буржуазно-демократичний, тому що вонапереслідувалабуржуазно-демократичніцілі. Ліквідаціясамодержавства, поміщицькогоземлеволодіння, нерівностінацій, встановленнядемократичноїреспубліки, забезпеченнярізноманітнихдемократичнихсвобод, полегшенняположеннятрудящихся.
Причиниреволюції: крайнє загостреннявсіх протирічросійськогосуспільства, посиленихвійною, господарськоюрозрухою іпродовольчоюкризою.
Рушійнасила: робітничийклас, селянство, ліберальнабуржуазія, демократичніверстви населення,інтелігенція, студентство, службовці, представникипригнобленихнародів, армія.
Хідподій: Лютий: страйки ідемонстраціїпетроградськихробочих, викликанінезадоволеннямекономічнимстаном, продовольчимитруднощами, війною. 14.02 відкриттясесії думи.Родзянко іМілюков обережнів критицісамодержавства.Прогресистиі меншовикифорсують протистоянняз урядом. Підсумок: зробленийвисновок пронеобхідністьзміни уряду.20-21 лютого: імператорвагається, обговорюєпитання провідповідальністьміністерства, збираєтьсяв думу, але раптововід`їжджає вставку. 22.02: путіловцямоголошуютьлокаут. 23.02: стихійнийреволюційнийвибух — початокреволюції.24-25. 02: страйкипереростаютьв загальнийстрайк. Військатримають себенейтрально,іноді навітьприязно. Наказустріляти немає.26.02: сутички зполіцією переростаютьв бої з військами.Наказ стрілятизапізнивсяна 3 дні. 27.02: загальнийстрайк переходитьв збройне повстання.Почався перехідвійськ на сторонуповстанців.Повстанцізаймають найважливішістратегічніпункти містаі урядові будинки.В цей же деньцар перериваєсесію думи.Повстанціприходять доТавричеськогопалацу. Авторитетдуми в народібув високий.Дума виявиласяцентром революції.Депутати думистворюютьтимчасовийкомітет державноїдуми, а робочіі солдати формуютьПетроРаду.28.02: міністри івищі сановникиарештовані.Родзянко погоджуєтьсявзяти владув руки тимчасовогокомітету думи.Збройне повстанняперемогло.2.03: відмова МиколиІІ від престолу.3.03: великий князьМихайло Олександровичвідрікаєтьсявід престолу.Фактично вкраїні встановлюєтьсяреспубліканськийлад. Березень: революціяперемагає повсій країні.
Висновок: лютнева революціяперемогла.Революціявирішила питанняпро владу вформі двовладдя: Тимчасовийуряд, ПетроРада.Тимчасовийуряд не мавголовногоатрибуту влади- збройної сили.Наказ ПетроРади№1: створеннясолдатськихкомітетів, офіцери позбавилисяправа доступудо зброї. Дисципліназламана, а радипридбали величезнувійськову міць.
Першікроки тимчасовогоуряду (2.03-25.08 1917): Установаспеціальноїюридичноїнаради длярішення законодавчихпитань. Діяльністьв області економіки: хлібна монополія, тверді ціни, нормованепостачання.Земельне івійськовепитання вирішитивідразу невдалося. Взятийкурс на установчізбори, які повиннібули вирішувативсі головніпитання.Підсумкилютневої революції.
Увергненнясамодержавства, початок економічногоі соціально-політичногореформування, формуваннядвовладдя, загострення проблем в Росії.
Переліквикористовуваноїлітератури:
"Історія Першої світової війни 1914 — 1918" під редакцією Ростунова І.І. – Москва «Наука» 1975 р.
«Перша світова війна. 1914 — 1918» (збірник наукових статей) Редколегія: Москва «Наука» 1975 р.
Політична історія Росії.Хрестоматія. –М.,1995
Л. Жарова, І. Мітіна. «История Отечества1900-1940». М.: Видавництво «Освіта». 1992