/> Українськийдержавнийморський технічнийуніверситет
РефератТЕМА:“МіфологіяСтародавньоїГреції”
Студент: Коваленко І.Группа: 1447
Викладач:
ЩукинЕ.О.
Миколаїв2001План
Вступ
Міфологія Стародавньої Греції
Олімпійська міфологія.
Антропоморфізм в стародавньогрецькій міфології.
Регігієутворююча функціональність міфології Греції.
Тварини у грецькій міфології.
Релігійний культ стародавніх греків.
Релігія античної Греції.
Висновок
Списоквикористаноїлітератури
Вступ
МіфологіяСтародавньоїГреції є яскравимявищем світовоїцивілізації.Її виникненняпочинаєтьсяще з періодупатріархатустародавньогрецькихплемен. Грецькарелігія почаласяз міфології, яка увібралав себе анімістичніі фетишистськіуявлення, ісвоєї довершеностідосягла волімпійськійміфології –загальна грецькаміфологіяперіоду патріархату.В цей час головнимбогом греківбув Зевс, якийживе і правитьна горі Олімп.Він є отецьвсіх богів ілюдей. Головнимцієї міфологіїє релігієутворюючафункціональність– вона стаєосновою дляформуванняуявлень, обумовлюєфетишизм імагію стародавньоїрелігії.
Важливимв грецькійміфології єпоняття культу, вірування.Головним елементомрелігійногокульту булихрами, які длягреків булижитлом богів,і вони булиуособлені вскульптурах.Храм також бувгромадськимприміщенням, де зберігалисядержавні іприватні кошти, документи таінше.
НародневеличкоїстародавньоїГреції подарувавсвіту такінабумки духовноїкультури, яківподальшомустали основоюєвропейськоїцивілізації.Вагому рольу цьому відіграларелігія, виникненняякої припадаєна серединуII тис. дон.е., коли напівденнійчастині Балканськогопівостроваз’явилисьдрібні рабовласницьківійни.
Зінших релігій, давніх цивілізацій, давньогрецькавирізняєтьсяполітеїзмомз певною ієрархієюантропоморфнихбогів та багатоюміфологією.МіфологіяСтародавньоїГреції
Стародавньогрецькаміфологія булаодним з найяскравішихявищ, що — навсій світовійцивілізації.Вона з’явиласяуже в первісномусвітоглядістародавньогрецькихплемен ще вперіод матріархату.Міфологіявідразу увібралав себе анімістичніі фетишистськіуявлення.
Міфологічномуобгрунтуваннюбули підданікульт предківі тотемізм, який теж неминули стародавнігреки. Однимсловом, релігіястародавніхгреків почаласяз міфології, знайшла свійкращий виразв міфології, своєї довершеностідосягла волімпійськійміфології.
Олімпійськаміфологія –це вже загальногрецька міфологіяперіоду патріархату.Дослідникизазначилицікавий момент:імена місцевихбогів чи місцяїх шануванняставали епітетамизагальнихбогів.
Олімпійськийпантеон очолює“отець всіхбогів і людей“ Зевс. Він живена горі Олімп, всі боги цілкомпідлеглі йому.Родина Зевсаскладаласяз дружини Тери, образ якоїстворено наоснові образумікенськоїбогині-корови,і дітей, покровителькибраків, сім’ї;і їхніх дітей: Аполлона – богасонця і музики; Артеміди богиніполювання, Афродіти –богині красиі кохання; Афіни– богині мудрості, Гермеса – богаторгівлі. Крімних до родиниЗевса входилийого братиПосейдон – богморя, Аїд – богпідземногоцарства. А такожбогиня перемогиНіка, богиняправа і справедливостіФеміда, символавічної юності– Геба тощо.Всі олімпійськібоги антропоморфні, не тільки якзагальнийобраз, а, такби мовити, вдеталях: вонифізично тотожнілюдям, маютьвсі людськіякості, в томучислі і негативні, які інший разганблять цихбогів. Вониїдять і п’ють, сваряться імилуються, народжуютьсяі вмирають.Давні грекивважали, щосвіт сам пособі вічнийі не потребуєтворця (ця ідеяпотім буласформульованав давньогрецькійфілософії).Олімпійськібоги не булитворцями світу, вони захопилиготовий світі поділили цогоміж собою. Вонинічого не роблять, а керують світомі банкетують.Із олімпійськихбогів лише одинбог Гефест бувремісником, він – покровительковалів. Башняземлеробства– Деметра, богскотарства– Діоніс, богпастухів – Пан, за уявленнямигреків, на Олімпіне живуть. Такийподіл богіввідображаєцілком реальнийпроцес відокремленнярозумової працівід фізичної, який відбувсяна цей час удавньогрецькомурабовласницькомусуспільстві.
Важливемісце в стародавньогрецькомупантеоні богівзаймаютьбоги-геної –Прометей іГеракл.
Першийє двоюріднимбратом Зевса, за волею якоговін створивлюдей з земліі води. Так якпід час творіннялюди вийшлибеззахиснимиі менш пристосованимидо диття, ніжтварини. Прометейдав людям знання, навчив користуватисявогнем, використовуватиремесло, за щоЗевс покаравйого, прикувавшиланцюгом доскель Кавказу.
Поручз олімпійськимпантеоном богіввиникає значнакількіть міфічнихгеноїв, якіприборхуютьчудовиська, що шкодятьлюдям. Антропоморфізмстародавнтьгрецькоїміфології бувсвідченнямусвідомленняїх влади надсилами природи, відчуття їїсуспільноїзначимості.
Згодомантропоморфнігрецькі богивсе більше ібільше набираютьзначення уособленняабстрактнихсил природиі суспільства.
Веліністичнійлітературі, а потім і в римськомуепосі міфологія, крім релігійного, набирає такофлітературногоі мистецькогозначення, вонадає матеріалмистецтві дляаллегорій іхарактерів.
Алеголовним длястародавньогрецькоїміфології єїї релігієутворюючафункціональність– вона стаєосновою дляформуванняуявлень, обумовлюєфетишизм імагію стародавньогрецькоїрелігії.
Стародавньогрецькаміфологія, сповнена гармонієюі відчуттямреальногожиття, стаєпідваленоюреалістичногомистецтва нетільки в часиантичності, але до нашихчасів.
Вихованіна суворомудотриманнізаконів і нормстародавнігреки ретельноставились довиконаннякультовихположень. Великогозначення в нихнабрав культбога сонця, світла, мудростіі мистецтваАполлона, йомубуло присвяченесветилище вДеталях. Дельфійськіжерці і оракулиАполлона маливеликий авторитет, могли втручатисяв державнісправи і серйозновпливати наподії.
Щеодним значнимкультом тогочасу був культДеметри, богинірадючості іземлеробства, а також законодавства, осільки землеробствовимогало осілостіі стабільностів житті. Їй булоприсвяченосвятилище вЕлевсіні, поблизуАфін. В цьомусвятилищітрадиційно, сотними роківвідбувалисямістерії, –таємничі обрядиз участю лишепосвячених.Першим ступенемпосвяченнябули пісні ітанці вночів свято ВеликихЕлевсіній. Надругому ступенізбиралися усамому святилищі, де виконуваласядраматичнавистава провикраденнябогом підземногоцарства Аїдомдочки Деметри– Персефони(Кори). Персефонастала жінкоюАїда. Але щовеснивона поверталасядо матері, апотім знов допідземногоцарства. Цебула символізаціявимираючогоі проростаючогозерна, споконвічногоакту плодючості, таїнства вічногожиття. Посвяченів культ Деметринабирали правана вічне життяпісля смерті.Правда, прицьому практичнігреки не забувалиі про вимогиблагочестивого, добродійногожиття. До елевсинськихмістерій недопускали, накриклад, тих, хто проливчиюсь кров.Вимагалосьтакож виконаннядержавних ісуспільнихобоб’язнів.Згодом ВеликіЕлевсінії буливизнані загальнодержавнимсвятом.
Вархаїчну епохувідбуваласяістотна зміназ культом Діоніса, він став богомрослинності, виноградарстваі виробництва, цого поставилина рівні з Аполлоном, він став уособлюватиідеї безсмертялюдської душі.
Зкультом Діонісаі Деметри пов’язанарелігійно-філософськатечія орфікій, яку начебтозаклав міфічнийспівець Орфей, син бога річокЕагра і музиКалліопи. Міфразповідаєпро смерть йогодружини Еврідіки, яку укусивзмій. Бажаючиповернутикохану жінкудо життя, Орфейспустився упідземне царство.Грою на кіфріі співом вінзачарувавстража підземногоцарства Кербера, а також Персефену, жінку Аїда.Орфею булодозволенозабрати жінкуз собою. Алевін, ведучи їїна верх мусивне оглядатисяназад. Та цікавістьперемогла цого, він таки оглянувся(чи не на красунюПерсофену?): втратив Еврідіку.Але Орфей надбавзнання продушу. Він розповівлюдям, що душа– це початокдобра, частинабожества, атіло – це таємницядуші. Післявизволеннядуші із смертноготіла вона продовжуєіснувати, перевтілюється.Орфею навітьприписуютьвчення прометемпсихоз– переселеннядуші з одноготіла в інше.
Вченняорфіків в наступномубуло сприйнятефілософами(піфагорійцямита неоплатоніками)і християнськимибогословами.
Характеризуючиміфологіюархаїчноїепохи, ми мусимозвернути увагуна її зв’язокз філософією, як тільки щовиявилось прирозглядістародавньогрецькоговчення пробезсмертнудушу. Міфологічна, пишно художньооздобленастародавньогрецькарелігія невстигла набратизастиглихдогматичнихформ так, як цебуло, наприклад, в індуїзмі.Вона не встигларізко відокремитисявід філософіїта від наукив цілому. Жречествоне утворилосоціальноїгрупи, не сталокастовим. Раціональнемислення, якестало історичноюознакою культурицього періоду, не минуло релігійноїдумки і булоприсутнє вміфології.Внаслідок цьоговідбулось, скажемо, оригінальнепоєднаннякосмогонічнихі теогонічнихуявлень. Народженнякосмосу і богівототожнювалось.Творцем всьогобув бог Хронос, він з хаосу іефіру створивсрібне яйце, з якого вийшовбог Діоніс, вінже – Ерос. Діоніспородив Ніч, Землю і Небо.Земля і Небопородили Океан, Фетіду (однуз переїд – морськихнімф), Крона іРея. Син Крона– Зевс – домігсявлади над усімабогами і людьми, за Діоніса, увібравши всебе його силу.Але богиняПерсефонанародила відЗевса новогобога вини ірадості, тежДіоніса. Такбоги народжуютьсяі переходятьодин в іншогоіз розвиткомКосмосу розвивається, переплітається, ускладнюєтьсябожественнийпантеон. Безумавно, тут багатонесхожостей, суперечностей.Адже цей міф, приписуванийОрфею, творивсяв різних місцях, в різний час, доповнювавсяі уточнювавсяі, як усякийміф, набиравфантастичності.Але він відбивістотну рисумислення стародавніхгреків: вонирозуміли світ, як такий, щорозвивається, змінюється, що має певнізакони цихзмін. Вони шукаливіхідні закониі основи існуючогосвіту. І це потімвиявилося уфілософськійшколі мілетців: Фалеса (бл. 625-547рр. до н.е.), Анаксіманура(бл. 585-525 рр. до н.е.), а потім Гераклітаз Ефесу (бл. 570-бл.475 рр. до н.е.) і Піфагора(бл. 570-500 рр. до н.е.).
Такфілософське, наукове і релігійнемислення йшлипоруч. Іншийраз заважалиодин одному,інший раз доповнювалиодин одного.Це був єдинийпотік духовногорозвитку, якийкристамізувавсяв багатій духовнійкультурі стародавніхгреків.
Великуроль відігравалив грецькійміфологіїтварини, якічасто зустрічаютьсяв легендах узв’язкуз визначенимибожествами, починаючи зкрітськоїепохи.
НаселенняКарії вважало, що скорпіоннебезпечнийдля місцевихжителів, алене шкідливийдля чужеземців.До подібнихуявлень відносяться“роги посвященія”в розписахострова Кріт, які можнаразтлумачитипросто як зображенняжертвенноїтварини порядз божеством, якому воноприсвячене.
Бикбув одним ізнайбільшрозповсюдженихтотемів доісторичноїепохи в Середземномор’і.Коли егейськесуспільствоподолало клановуфазу, бик ставодним із символівсили божества, а його роги, якзнак сили, сталившановуватиокремо.
Такожвживалися вовкв культі ЗевсаЛікейського, голубка, зображенаразом із статуямижінок Кносса, а потім – разоміз зображеннямиАртеміди іАфродіти, бикі Зевс, зміяАсклепія, павлінГери, сова, галка, козина шкурабогині Афіни.
Уміфі про народженняЗевса не важкорозпізнатицілий тоталічнийцикл. Бога викормлюємолоком коза, свиня охороняєйого, бджолакорме йогосвоїм медомі т.д. До культуЗевся додаєтьсядуб, Аполлонуприсвяченийлавр, Діонісу– винограднилоза. У піфагорійцівіснувала заборонаїсти боби іубивати пітуха.Вітер, дощ, гром, блискавка, вогонь, вода, хмари, бурі, море – входятьв число атрибутівгрецьких богів.
Мидійшли висновку, що в Греції, які взагаліпервізно-общинномусуспільстві,існувала фазарелігіозногорозвитку, наякій тварини, рослини, атмосферніявища ототожнювалисяз родоначальникамиклану. Коли жзмінились умовижиття і отриманнязасобів існування, люди втратилиуявлення просвої зв’язкиз тотемом, алев міфологіїнових релігійнихформ залишиласьзгадка про них.Релігійнийкульт стародавніхгреків
Антропоморфнеуявлення греківпро своїх богівнеминуче викликаловідповіднеставлення доних – в їх очахбоги були зрозуміліі близькілюдиноподібніістоти, і бажалите ж, що бажаютьлюди. Жертвубогу грек приносивсам і сам висловлював, що бажає одержати: конкретнудопомогу чищо реальніше, пораду чи якусьгарантію намайбутнє. Жерцібули більшеадміністраторами, ніж священниками.Вони доглядализа храмом, організовувалирелігійнізбори, процесії, церемонії. Дужеважливою булаїх роль у розшифровціпередбачень, наслідківворожіння. Яквже казано, спадковогостану жеерцівне було. Жерцямибули окремідержавні особи(архонт тощо), а також особиза вибором, напевний строк.
Дужеважливим елементомдавньогрецькогорелігійногокульту булихрами. Найбільшстародавніхрами у греківбули побудованіще в XII століттідо н.е.
Длястародавніхгреків храмбув житломбогів, які булиуособлені вскульптурах.Своє походженнягрецький храмбере від мегарона– жилого будинку.Спочатку длябогів виділялизвичайні житловібудинки. Вонибули скромнимиі невибагливими.Потім спеціальнобудувалисяу місцях традиційногопоклоніннябогам на гірськихвершинах, білясвященних дереві джерел, у священнихгаях і дібровах.Оскільки храмрозглядавсяяк житло богів, то він споряджавсяусім потрібнимдля цієї метиз певними змінамидомашнє вогнищенабрало виглядуолтаря, длязберіганняхрамовогоначиння і посудувідводилосяневелике приміщенняпозаду – опістодом(“задня кімната”), в переднійчастині виділялисясіни – пропаос, центральначастина храмуназиваласянаос чи целла,її великийрозмір викликавзастосуванняколон, з’явилисязгодом колонина фасаді, утворивсятип храму зколонами білявходу, так званийтип “простіль”, храм з колонамиі на заднійстороні звавсяамфіпростилем, а з колонамина обох бокахпериптером(“з усіх богівобкрашений”), а якщо було дваряди колон –диптером. Будівництвохрамів, прекрасаїх колонамиі статуямистимулювалирозвиток архітектуриі скульптури, вони сталиголовниминапрямкамидавньогрецькогомистецтва інадовго визначилишлях розвиткувсього мистецтваЄвропи в цілому.
Длястародавніхгреків храм, що був місцемвідбуття релігійногокульту, разомз тим був і важливимгромадськимприміщенням.В цьому зберігалисядержавні іприватні грошіі коштовності, твори мистецтва, різні документи, архіва, на кам’янихплитах буливихарбованітексти законів, а також тексти, присвяченівидатним подіям.В храмах і поручз ними відбувалисьнародні збори, оголошувалисярішення царів, архонтів, іншихкерівних осіб.Храм був нетільки культовоюспорудою, алеі певним політичнимсимволом. Звідсизрозуміло, чомув архітектурістародавньогосвіту, зокремау греків, їхспоруді приділяласьвелика увага.Серед семичудес стародавньогосвіту називаютьспоруду релігійногопризначення: храм АртемідиЕфеської, статуюЗевса ОлімпійськогоI КолосаРодоського.
Однієюз грандіознихкультовихспоруд стародавньогосвіту буластатуя богаСонця, що їїпобудував Хересна островіРодосі біля290 р. до н.е. Статуямала в висоту32 м, такої спорудистародавнігреки не знали.Але в 223 р. до н.е.землетрусзруйнував її, уламки колосаздобули з води, але Хереса вжене було в живих, поновити статуюбуло нікому.В 672 р. н.е. Мустафа– вождь турок-сарацін, що володілитоді островом, продав її східномукупцеві.Релігіяантичної Греції
Продовжимонаш історичнийогляд. П’ятеі четвертестоліття донашої ери – цеперіод класичноїГреції. Головніподії розгортаютьсяв області, якузвуть Аттіка(гр. – узбережкакраїни). Щедрообдарованаприродою, населенаенергійнимі працелюбним, мислячим іхоробрим народом, що добре надбавісторичнийдосвід, Аттікастає вузловимпунктом економічного, політичногоі культурногорозвитку, їїстолиця Афіни– центром всіхподій. Ось томуцей час в розвиткуСтародавньоїГреції ще звутьаттічним.
РольАфін середінших полісівдуже зрославнаслідокперемог Афінв греко-перськихвійнах (500-499 рр.до н.е.). Афінитоді очолилиДелоський союздержав. В саміхАфінах підсилиласядемократія.Влада належалаРаді п’ятисот(бум), народномусуду (гелії) інародним зборам(екклесії). Цебув суверенітетнароду. Релігіязнаходиласьпід наглядомдержави. Так, нагляд за священниммайном здійснювалиархонти, якіпоступилисясвоїм впливомстратегами, але саме вониздійснюваликерівництворелігійнимипроцесіями, жертвоприношеннямі спортивнимизмаганнями, які мали релігійнезабарвлення.
Самеці заходи ієднали афінськесуспільство.Участь в релігійномукульті для всіхгромадян булаобов’язковою, політичнебезправ’я рабіві метеків (іноземців, що проживалив Афінах) автоматичновиключало їхз цієї участі.
Вперіод правлінняСтратега Періклаз 443 до н.е. (цейперіод вважаютьзолотою епохоюафінськоїдемократії)вплив релігіїлишаєтьсянезмінним ідуже вагомим.На Акрополів 447-438 рр. до н.е. бувзбудованийПарфенон (архітекториІктін і Камікрат)у великомухрамі розмістилистатую Афіни, покровителькиміста, яку виготовивскульпторФідій. На щитіАфіни Фідійзобразив себеі Перікла, защо звинуваченийу кощунстві, ув’язненийі помер у в’язниці.На Акропольбули змурованімармуровісходи, сам храмприкрашенийчисельнимистатуями. Храмвистояв всюантичну епоху.В 5 ст. н.е. він ставхристиянськимхрамом, в 15 ст.– мусульманськоюмечеттю, в 1686 р.був зруйнованийвенеціанцями.Тепер ми можемомилуватисялише його руїнами, але і вони вражаютьсвоєю красою.
В тойчас був перебудованийхрам Деметрив Елевсіні. Вінпостояв до 396р. н.е. і був зруйнованийготами.
Кінець5 ст. до н.е. затьмариврозквіт античногосвіту — суперництводвох могутніхдержав Афіні Спарти привелодо тривалихміжусобнихвоєн, які дісталиспільну назвуПелопоннеськівійни 431-404 рр. дон.е. Як наслідок, Афіни зазналипоразки, алеі Спарта нестала гегемоном.Війна загостриласаціальнісуперечності, послабиладемократіюі полісну мораль.Релігія стародавніхгреків не вбереглаїх від кривавихуіткнень, хочу сторін, щовоювали, булиспільні богиі спільні храми.
Виникаєзатяжна кризастародавньогрецькогополісу: дрібнівійськовісутички і війни, переворотиі деспопії. Ана Сході тимчасом виникаєПерська імперія.34 ст. до н.е. середгрецьких державвідбуваєтьсяпіднесенняМакедонії.Після Коринфськогоз’їзду337 р. до н.е. Македоніястала пануватив Греції. В 334 р.до н.е. ОлександрМакедонськийрозпочав свійпохід до Азії.Блискучі перемогинавіки прославилиім’явидатногополководця.До часу йогосмерті в 323 р. дон.е. казковосклалась світоваімперія, якатак само науковорозпалася післяйого смерті.
Висновок
Отже, міфологіяСтародавньоїГреції посілапочесне місцев світі. Протягомсвого розвиткувона набираєне лише релігійного, а й літературногоі мистецькогозначення, сповненагармонією івідчуттямреальногожиття. Стаєпідваленоюреалістичногомистецтва нетільки в часиантичності, але і пізніше, в епоху Відродження, аж до нашихчасів і нормстародавнігреки ретельноставились довиконаннякультовихположень. Участьв релігійномукульті буладля всіх громадянобов’яковою.Антропоморфнеуявлення греківпро своїх богіввикликаловідповіднеставлення доних – в їх очах, боги були зрозуміліі близькілюдиноподібніістоти, якібажали тогощо й люди. Міфологія, релігія і культураГреції постійнорозвилась.Проте післяважких воєнці поняттяпочали зникати, хоча сьогодніми вивчаємокрасу і знаменністьгрецької міфології.
Списоквикористаноїлітератури:
Єршиев “Релігієзнавство”.
В. І. Лубський “Релігієзнавство”.
Учебник для вузов “История философии”.
Токарев “Ранние формы религии”.
А. Кузьмин “Падение Перуна”.