25
Р Е Ф Е Р А Т
з латинської мови
на тему:
«Іменник»
2008
ПЛАН РОБОТИ:
Граматичний склад латинської мови -------------------------------------------------- 2 ст.
Іменник. Число і рід. --------------------------------------------------------------------- 4 ст.
Відмінки ------------------------------------------------------------------------------------ 4 ст.
Типи відмінювань ------------------------------------------------------------------------- 4 ст.
Перша відміна ----------------------------------------------------------------------------- 6 ст.
Друга відміна ------------------------------------------------------------------------------ 8 ст.
Третя відміна ----------------------------------------------------------------------------- 11 ст.
Третя приголосна відміна -------------------------------------------------------------- 13 ст.
Третя голосна відміна ------------------------------------------------------------------ 14 ст.
Третя змішана відміна ------------------------------------------------------------------ 16 ст.
Деякі особливості третьої відміни --------------------------------------------------- 17 ст.
Правила роду і важливіші винятки -------------------------------------------------- 18 ст.
Список використаної літератури і джерел ----------------------------------------- 25 ст.
Граматичний склад латинської мови
По своїй граматичній будові латинської мови належить до мов синтетичного (флективного) типу. Це значить, що, на відміну від мов з аналітичним ладом, граматичні відносини виражаються в ньому головним чином за допомогою зміни форми слова - надбавкою до основи суфіксів і флексій (закінчень).
У мовах синтетичного типу слово одночасно виступає як лексична і граматична одиниця, оскільки змінна флексія слова (особові закінчення в системі дієвідмін, відмінкові закінчення в системі відмін тощо) визначає його відношення до інших слів речення. Наприклад, legit (він читає), legitis (ви читаєте); форма librum (знахідний відмінок однини іменника liber (книжка) вимагає в реченні перехідного дієслова тощо.
Синтетичні мови протистоять аналітичним мовам, в яких слово переважно є лексичною одиницею, а граматичні звязки передаються службовими словами (допоміжні дієслова, особові займенники в системі дієвідмін, прийменники в системі відмін) чи порядком слів у реченні.
У мовах синтетичного типу трапляються аналітичні утворення, зокрема, часи і форми перфектного пасивного ряду, І і ІІ описові дієвідміни в латинській мові.
Аналітичні (описові) утворення в класичній латинській мові були тільки тенденцією розвитку, не змінюючи загального синтетичного характеру мови. Із сучасних мов до синтетичних належать українська, польська, чеська, російська, німецька та ін., до аналітичних - англійська, фран-цузька та ін.
Так, ознакою особи і числа у формі дієслова є особисті закінчення: lauda-t він хвалить, vidc-t він бачить, laudд-mus ми хвалимо, vidc-mus ми бачимо.
Ті ж особисті закінчення зберігаються в різних часах дійсного і умовного способів; форми відрізняються один від одного суфіксами: lauda-t він хвалить, laudд-ba-t він хвалив, laudд-v-i-t він похвалив, laudд-re-l він хвалив би. Синтетичний характер латинської мови виразно виявляється із зіставлення приведеної вище форми 3-го л. ед. ч. перфекта laudдvit (він похвалив) з відповідними тимчасовими формами в нових мовах: it а louй, he has praised, er hat gelobt.
Ознакою відмінків в латинській мові є відмінкові закінчення, приєднувані до основи імені, що схиляється: terra земля, terra-m землю, terrа-rum земель, tеrrа-s землі (вин. п. мн. числа).
Частини мови поділяються на змінні й незмінні.
Змінні частини мови Незмінні частини мови
1. Іменник - nomen substantоvum 1. Прислівник - adverbium
2. Прикметник - nomen adiectоvum 2. Прийменник - praepositio
3. Займенник - pronфmen 3. Сполучник - coniunctio
4. Числівник - nomen numerвle 4. Частка - particula
5. Дієслово - verbum 5. Вигук - interiectio
Схема частин мови
Іменник. Число і рід.
Іменники, прикметники і займенники в латинській мові мають граматичні категорії роду (genus), числа (numerus), відмінка (сasus) і відміни (declinatio).
Три роди (Genera):
а) masculоnum (m) - чоловічий рід
б) feminоnum (f) - жіночий рід
в) neutrum (n) - середній рід.
Два числа (Numeri):
а) singulвris - однина
б) plurвlis - множина.
Відмінки
Систему латинської відміни утворюють шість відмінків (Сasus):
nominatоvus (Nom.) - називний відмінок (хто? що?)
genetоvus (Gen.) - родовий відмінок (кого? чого?)
datоvus (Dat.) - давальний відмінок (кому? чому?)
accusatоvus (Acc.) - знахідний відмінок (кого? що?)
ablatоvus (Abl.) - аблатив або орудно-місцевий відмінок (ким? чим? на кому? на чому? де? коли? звідки?)
vocatоvus (Voc.) - кличний відмінок.
Типи відмінювань
Пять відмін (Declinatio) іменників, три відміни прикметників.
Залежно від закінчення історичної основи латинські іменники діляться на пять відмін (declinatio):
Перша відміна - основа на -в
Друга відміна - основа на - -o /-e
Третя відміна - основа на приголосний звук або -i
Четверта відміна - основа на -u
Пята відміна - основа на -з.
Оскільки історичну основу через злиття її голосного звука із закінченням важко виділити, то приналежність іменника до відміни практично визначається за закінченням родового відмінка однини (genetоvus singulвris).
Закінчення genetоvus singulвris першої - пятої відмін:
|
Відміна |
І |
ІІ |
ІІІ |
ІV |
V |
|
|
Закінчення |
-ae |
-о |
-is |
-ыs |
-зi |
|
Графічно відміни залежно від роду можна зобразити так:
Прикметники поділяються на три відміни. Вони мають ті самі закінчення в родовому відмінку однини, що й іменники відповідної відміни.
Іменники та інші змінні частини мови запамятовуються в основній (словниковій) формі. Для іменників - це три форми: Nom. sing., Gen. sing. і рід.
Наприклад:
terra, terrae, feminоnum - земля;
pop?lus, pop?li, masculоnum - народ;
acidum, acidi, neutrum - кислота;
homo, hom?nis, masculоnum - людина;
status, status, masculоnum - стан;
Перша відміна (Declinatio prima)
До першої відміни належать іменники, прикметники, присвійні займенники, порядкові числівники жіночого роду, які в Nom. sing. закінчуються на -г, у Gen. sing. - на -ае. Історична основа -в.
Іменники:
terra, ae, f - земля stella, ae, f - зірка
silva, ae, f - ліс aqua, ae, f - вода
via, ae, f - дорога forma, ae, f - форма
gutta, ae, f - крапля cellula, ae, f - клітина
charta, ae, f - папір, карта esca, ae, f - їжа
farоna, ae, f - борошно natыra, ae, f - природа
pecunia, ae, f - гроші magistra, ae, f - вчителька
|
Casus |
Singulвris |
Plurвlis |
|
|
Nom. |
-г |
-ae |
|
|
Gen. |
-ae |
-вrum |
|
|
Dat. |
-ae |
-is |
|
|
Acc. |
-am |
-as |
|
|
Abl. |
-в |
-is |
|
|
Voc. |
-г |
-ae |
|
Відмінювання словосполучень: aqua liquida (f) - прозора вода; terra magna (f) - велика земля:
|
Casus |
Singulвris |
Plurвlis |
|
|
Nom. |
aqu- a liquid-a |
aqu- ae liquid-ae |
|
|
Gen. |
aqu- ae liquid-ae |
aqu- вrum liquid-вrum |
|
|
Dat. |
aqu- ae liquid-ae |
aqu- is liquid-is |
|
|
Acc. |
aqu- am liquid-am |
aqu- as liquid-as |
|
|
Abl. |
aqu- в liqu?d- в |
aqu- is liquid-is |
|
|
Voc. |
aqu- a liquid-a |
aqu- ae liquid-ae |
|
|
Casus |
Singulвris |
Plurвlis |
|
|
Nom. |
terr- a magn-a |
terr- ae magn-ae |
|
|
Gen. |
terr- ae magn-ae |
terr- вrum magn-вrum |
|
|
Dat. |
terr- ae magn-ae |
terr- is magn -is |
|
|
Acc. |
terr- am magn-am |
terr- as magn-as |
|
|
Abl. |
terr- в magn- в |
terr- is magn -is |
|
|
Voc. |
terr- a magn-a |
terr - ae magn-ae |
|
Іменники першої відміни утворюються від трьох основ: іменникових, прикметникових та дієслівних.
Іменникові основи.
Від основи іменника за допомогою формантів:
а) -ula, -cula, -ola, -ella утворюються іменники із зменшувальним значенням:
lingua, ae, f - язик, мова - lingula, ae, f - язичок
forma, ae, f - вид, зовнішність - formula, ae, f - формула
pars, partis, f - частина - particula, ae, f - частинка
cutis, is, f - шкіра - cuticula, ae, f - шкірочка
arteria, ae, f - артерія - arteriola, ae, f - артерійка
filia, ae, f - донька - filiola, ae, f - донечка
capra, ae, f - коза - capella, ae, f - кізонька;
б) за допомогою форманта -оna утворюються іменники, які означають мистецтво чи заняття: officоna, ae, f - аптека, doctrоna - вчення, наука.
Прикметникові основи.
Від основи прикметника за допомогою формантів -ia, -itia утворюються іменники із значенням властивості, прикмети:
concors, concordis - згідний - concordia, ae, f - згода
miser, era, erum - нещасний - miseria, ae, f - нещастя
iners, inertis - бездіяльний - inertia, ae, f - бездіяльність
potens, potentis - сильний - potentia, ae, f - сила
avвrus, a, um - жадібний - avaritia, ae, f - жадібність.
Дієслівні основи:
а) від основи інфекта із словотвірними формантами -(e)ntia, _(a)ntia утворюються іменники із значенням якості чи стану:
consistere - гуснути, застигати - consistentia, ae, f - стан рухомості високовязких рідин і напівтвердих речовин
differre - розрізняти - differentia, ae, f - різниця
intellegere - розуміти - intellegentia, ae, f - розуміння, здатність сприйняття
substвre - існувати - substantia, ae, f - суть, сутність;
б) від основи супіна за допомогою словотвірних формантів _(t)ыra, -(s)ыra утворюються іменники із значенням результату дії:
struo, struxi, structum, ere - будувати - structыra, ae, f - структура
metior, mensus sum, оri - виміряти - mensыra, ae, f - міра, вимір.
Новоєвропейські мови, запозичуючи латинські слова першої відміни, засвоїли також словотвірні форманти:
лат. natыra, cultыra, censыra, doctrоna, medicоna;
укр. натура, культура, цензура, доктрина, медицина;
фр. nature, culture, censure, doctrine, medicine;
англ. nature, culture, doctrinе, medicine;
нім. Natur, Kultur, Doktrin, Medizin.
До другої відміни належать іменники (прикметники, присвійні займенники, порядкові числівники) чоловічого і середнього роду, які в родовому відмінку однини закінчуються на -i. У називному відмінку однини чоловічий рід закінчується на -us, -er і один іменник на -ir (vir, i, m - чоловік, муж, воїн), а середній рід - на -um.
Відмінкові закінчення другої відміни:
|
Casus |
Singulвris |
Plurвlis |
|
|
Nom. |
-us, -er, -ir (m), -um (n) |
-i (m), -a (n) |
|
|
Gen. |
-i (m,n) |
-фrum (m, n) |
|
|
Dat. |
-o (m,n) |
-is (m,n) |
|
|
Acc. |
-um (m,n) |
-os (m), -a (n) |
|
|
Abl. |
-ф (m, n) |
-is (m,n) |
|
|
Voc. |
-e (m), -er (m), -um (n) |
-i (m), -a (n) |
|
Зразки відмінювання словосполучень другої відміни:
а) liber novus (m) - нова книжка;
б) debitum pecuniarium (n) - грошовий борг
|
Casus |
Singulвris |
Plurвlis |
|
|
Nom. |
liber nov-us |
libr-i nov-i |
|
|
Gen. |
libr-i nov-i |
libr-фrum nov-фrum |
|
|
Dat. |
libr-o nov-o |
libr-is nov-is |
|
|
Acc. |
libr-um nov-um |
libr-os nov-os |
|
|
Abl. |
libr-ф nov-ф |
libr-is nov-is |
|
|
Voc. |
liber nov-e |
libr-i nov-i |
|
|
Casus |
Singulвris |
Plurвlis |
|
|
Nom. |
debit-um pecuniari-um |
debit-a pecuniari-a |
|
|
Gen. |
debit-i pecuniari -i |
debit-фrum pecuniari-фrum |
|
|
Dat. |
debit-o pecuniari-o |
debit-is pecuniari-is |
|
|
Acc. |
debit-um pecuniari-um |
debit-a pecuniari-a |
|
|
Abl. |
deb?t-ф pecuniari-ф |
debit-is pecuniari-is |
|
|
Voc. |
debit-um pecuniari-um |
debit-a pecuniari-a |
|
Особливості іменників (прикметників) другої відміни
У словах чоловічого роду на -us у кличному відмінку однини закінчення -е. Порівняйте: друже, народе, брате.
Іменники (прикметники), які у називному відмінку однини закінчуються на -er, зберігають _е у всіх відмінках або тільки в називному і в кличному відмінках однини.
Власні імена на -ius, -eius, -aius у кличному відмінку однини мають закінчення -і, -еі, _аі: Valerius - Valeri, Pompeius - Pompei, Gaius - Gai. Загальний іменник filius, ii, m - син у кличному відмінку має форму fili.
Деякі іменники в родовому відмінку множини зберігають стару форму на -um замість _фrum.
Вони означають:
а) вагу і міру:
iugerum, i, n - юґер, ? 2519 мІ, Gen. plur. - iugerum
modius, i, m - модій, ? 8,754 літри, Gen. plur. - modium
nummus, i, m - монета, Gen.plur. - nummum
sestertius, ii, m - сестерцій, срібна монета до 217 р. до н.е., Gen.plur. - sestertium;
б) назви посад і визначення службового становища:
decemvir, i, m - децемвір, Gen.plur. - decemvоrum
faber, bri, m - майстер, Gen.plur. - fabrum.
Іменник deus, i, m - бог у кличному відмінку однини має форму deus; у називному і кличному відмінках множини - dei або di; у давальному й орудному відмінках множини - deis або dis; у родовому відмінку множини часто вживається форма deum замість deфrum.
Правило середнього роду. У середньому роді в називному, знахідному і кличному відмінках однакові закінчення, як у називному. У множині в цих відмінках закінчення _а.
Третя відміна - найбільша і найпоширеніша серед усіх відмін латинської мови. У ній представлені іменники та прикметники трьох родів: чоловічого, жіночого та cереднього з різними основами та різними закінченнями в nominatоvus singulвris, а в родовому відмінку однини спільне закінчення -is. Історично в третій відміні обєднались два типи основ: на приголосний звук і на голосний -і. Слова першої групи утворюють третю приголосну відміну, слова другої групи - третю голосну відміну. До окремої групи (третьої мішаної відміни) входять слова з основою на -i, що зазнали впливу приголосної відміни.
Різноманітність закінчень у Nоm. sіпg. пояснюється існуванням двох способів творення цієї відмінкової форми - сигматичного (тобто за допомогою s) й асигматичного (без s).
Основи, що закінчуються на -c, -g, -t, -d, утворюють сигматичний номінатив:
|
Nom. sing. |
Gen. sing. |
основа |
|
|
rex lux civitas palus |
reg-is luc-is civitвt-is palыd-is |
reg- (rec + s > rex) luc- (luc + s > lux) civitвt- (civitвt + s > civ?tas) palыd- (palыd + s > palus) |
|
Основи на -1, -r, -n, -s утворюють асигматичний номінатив:
|
Nom. sing. |
Gen. sing. |
основа |
|
|
consul victor flumen flos |
consul-is victфr-is flumin-is flor-is |
consul- victфr- flumin- flor- |
|
Оскільки основа іменників третьої відміни здебільшого не збігається із називним відмінком однини, то слід запамятовувати дві форми - nomіnаtоvus і gеnеtоvus singulвris. За формою gеnеtоvus singulвris можна визначити практичну основу іменника, відкинувши закінчення -is:
|
Nom. sing |
Gen. sing |
основа |
|
|
homo |
hominis |
homin- |
|
|
radix |
radоcis |
radоc- |
|
|
regio |
regiфnis |
regiфn- |
|
|
tempus |
temporis |
tempor- |
|
У словнику іменники третьої відміни записуються за загальним правилом, тобто у nomіnаtоvus і gеnеtоvus singulвris, але у gеnеtоvus singulвris звичайно вказується не тільки закінчення -is, а й останній склад основи: functio, фnis, f - функція; latus, eris, n - сторона тощо. Якщо основа у nomіnаtоvus і gеnеtоvus singulвris однакова, то в словнику вказується тільки закінчення родового відмінка -is: vallis, is, f - долина; nubes, is, f - хмара.
Таблиця відмінкових закінчень третьої відміни:
|
Число |
Singulвris |
Plurвlis |
|||||
|
Casus |
рід |
рід |
|||||
|
m |
f |
n |
m |
f |
n |
||
|
Nom. |
-s (-x) або нульове |
-s (-x) або нульове |
нульове |
-es |
-es |
-a, -ia |
|
|
Gen. |
-is |
-is |
-is |
-um -ium |
-um -ium |
-um -ium |
|
|
Dat. |
-i |
-i |
-i |
-ibus |
-ibus |
-ibus |
|
|
Acc |
-em |
-em |
=Nom. |
-es |
-es |
-a, -ia |
|
|
Abl. |
-e, -i |
-e, -i |
-e, -i |
-ibus |
-ibus |
-ibus |
|
|
Voc. |
=Nom. |
=Nom |
=Nom. |
=Nom. |
=Nom. |
=Nom. |
|
Основа переважної більшості іменників третьої відміни закінчується на приголосний і невеликої групи - на голосний. У третій відміні виділяється група іменників, які при відмінюванні майже в усіх відмінках (окрім gеnеtоvus plurвlis) мають такі самі закінчення, як і слова з основою на приголосний і тільки у gеnеtоvus plurвlis - як іменники з основою на голосний. Цей різновид третьої відміни називається мішаним.
Отже, третя відміна умовно поділяється на три групи: приголосну, голосну і мішану. Різницю у відмінкових закінченнях приголосної, голосної і мішаної груп іменників третьої відміни наочно ілюструє таблиця:
|
Група |
Відмінки |
|||
|
|
Abl. sing |
Gen. plur |
Nom., Acc., Voc. plur. (середній рід) |
|
|
приголосна |
-e |
-um |
-a |
|
|
голосна |
-i |
-ium |
-ia |
|
|
мішана |
-e |
-ium |
-a |
|
Третя приголосна відміна (Classis consonans)
До третьої приголосної відміни належать нерівноскладові іменники трьох граматичних родів, основа яких закінчується на один приголосний: auctor, фris, m - творець; aetas, вtis, f - вік; genus, eris, n - рід, вид.
Зразок відмінювання іменників приголосної відміни:
homo, inis, m - людина; lex, legis, f - закон; corpus, oris, n - тіло:
|
Casus |
Singulвris |
Plurвlis |
|
|
Nom. |
homo, lex, corpus |
homin-es, leg-es, corpor-a |
|
|
Gen. |
homin-is, leg-is, corpor-is |
homin-um, leg-um, corpor-um |
|
|
Dat. |
homin-i, leg-i, corpor-i |
homin-ibus, leg-ibus, corpor-ibus |
|
|
Acc. |
homin-em, leg-em, corpus |
homin-es, leg-es, corpor-a |
|
|
Abl. |
homin-e, leg-e, corpor-e |
homin-ibus, leg-ibus, corpor-ibus |
|
|
Voc. |
homo, lex, corpus |
homin-es, leg-es, corpor-a |
|
Третя голосна відміна (Classis vocвlis)
До третьої голосної відміни належать переважно прикметники, невелика кількість іменників жіночого і середнього роду з основою на -i:
Зразок відмінювання іменників голосної відміни:
|
Числa |
Singulвris |
Plurвlis |
|||||
|
Відмінки |
n |
n |
n |
n |
n |
n |
|
|
Nom. |
mare |
animal |
exemplar |
mar-ia |
animal-ia |
exemplar-ia |
|
|
Gen. |
mar-is |
animвl-is |
exemplвr-is |
mar-ium |
animal-ium |
exemplar-ium |
|
|
Dat. |
mar-і |
animвl-і |
exemplвr-і |
mar-ibus |
animal-ibus |
exemplar-ibus |
|
|
Acc. |
mare |
animal |
exemplar |
mar-ia |
animal-ia |
exemplar-ia |
|
|
Abl. |
mar-і |
animвl-і |
exemplвr-і |
mar-ibus |
animal-ibus |
exemplar-ibus |
|
|
Voc. |
mare |
animal |
exemplar |
mar-ia |
animal-ia |
exemplar-ia |
|
1. До третьої голосної відміни належить невелика кількість рівноскладових іменників жіночого роду, які у називному відмінку однини закінчуються на -is:
turris, is, f - вежа, башта puppis, is, f - корма
secыris, is, f - сокира febris, is, f - гарячка
sitis, is, f - спрага tussis, is, f - кашель.
2. За голосною відміною відмінюються також рівноскладові назви міст і річок на -is:
Neapolis, is, f - Неаполь; Tiberis, is, m - Тібр (усі назви річок - чоловічого роду).
3. За голосною відміною відмінюються рівноскладові іменники жіночого роду грецького походження на -sis: basis, is, f - основа; dosis, is, f - доза; prognфsis, is, f - прогноз: analysis, is, f - аналіз та ін.
Знахідний відмінок однини цих іменників закінчується на -im.
Зразок відмінювання іменників:
secыris, is, f; Neap?lis, is, f; analysis, is, f
|
Casus |
Singulвris |
Plurвlis |
||||
|
Nom |
secыr-is |
Neapol-is |
аnalys-is |
secыr-es |
analys-es |
|
|
Gen. |
secыr-is |
Neapol-is |
analys-is |
secur-ium |
analys-ium |
|
|
Dat. |
secыr-i |
Neapol-i |
analys-i |
secur-ibus |
analys-ibus |
|
|
Acc. |
secыr-im |
Neapol-im |
analys-im |
secыr-es |
analys-es |
|
|
Abl. |
secыr-i |
Neapol-i |
analys-i |
secur-ibus |
analys-ibus |
|
|
Voc. |
secыr-is |
Neapol-is |
аnalys-is |
secыr-es |
analys-es |
|
До голосної відміни належить іменник vis, f - сила, могутність із основою в однині на vi-, де -о - довге. У цьому іменникові відсутні форми родового і давального відмінків однини. Форми множини утворені від називного відмінка однини, що вважається основою, причому _s переходить в -r за законом ротацизму (vises переходить у vires).
Відмінювання іменника vis:
|
Casus |
Singulвris |
Plurвlis |
|
|
Nom |
vis |
vires |
|
|
Gen. |
- |
virium |
|
|
Dat. |
- |
viribus |
|
|
Acc. |
vim |
vires |
|
|
Abl. |
vi |
viribus |
|
|
Voc. |
vis |
vires |
|
Третя мішана відміна (Classis mixta)
До третьої мішаної відміни належать:
а) рівноскладові іменники, які в називному відмінку однини закінчуються на -es, -is.
sedes, is, f - житло
clades, is, f - поразка
navis, is, f - корабель
testis, is, m, f - свідок;
б) нерівноскладові іменники, які перед закінченням родового відмінка однини -is мають дві приголосні букви:
urbs, urbis, f - місто
ars, artis, f - мистецтво, ремесло
fons, fontis, m - джерело
os, ossis, n - кістка.
Зразок відмінювання іменників:
civis, is, m, f - громадянин (ка); nubes, is, f - хмара; pars, partis, f - частина; os, ossis, n - кістка
|
Casus |
Singulвris |
||||
|
Nom. |
civ-is |
nub-es |
pars |
os |
|
|
Gen. |
civ-is |
nub-is |
part-is |
oss-is |
|
|
Dat. |
civ-i |
nub-i |
part-i |
oss-i |
|
|
Acc. |
civ-em |
nub-em |
part-em |
os |
|
|
Abl. |
civ-e |
nub-e |
part-e |
oss-e |
|
|
Voc. |
civ-is |
nub-es |
pars |
os |
|
|
Casus |
Plurвlis |
||||
|
Nom. |
civ-es |
nub-es |
part-es |
oss-a |
|
|
Gen. |
civ-ium |
nub-ium |
part-ium |
oss-ium |
|
|
Dat. |
civ-ibus |
nub-ibus |
part-ibus |
oss-ibus |
|
|
Acc. |
civ-es |
nub-es |
part-es |
oss-a |
|
|
Abl. |
civ-ibus |
nub-ibus |
part-ibus |
oss-ibus |
|
|
Voc. |
civ-es |
nub-es |
part-es |
oss-a |
|
Мішана відміна відрізняється від приголосної тільки формою родового відмінка множини на -ium.
Деякі особливості третьої відміни
Особливості відмінювання іменників третьої відміни
1. До третьої відміни належать також деякі слова з основами на «u», «ov», які походять від дифтонга «ou», наприклад: bos (корова, віл), Iuppiter (Юпітер). Іменник vas, vasis, n (посудина) в однині відмінюється за третьою відміною, а в множині - за другою.
2. Іменники середнього роду грецького походження на -ma в давальному і орудному відмінках множини мають закінчення -is замість -ibus.
|
Singulвris |
|||||
|
Nom. |
bos, m, f - корова, віл |
vas, n - посудина |
systema, n - система |
Iuppiter, m - Юпітер |
|
|
Gen. |
bovis |
vasis |
systemгtis |
Iovis |
|
|
Dat. |
bovi |
vasi |
systemгti |
Iovi |
|
|
Acc. |
bovem |
vas |
systema |
Iovem |
|
|
Abl. |
bove |
vase |
systemгte |
Iove |
|
|
Voc. |
bos |
vas |
systema |
Iuppiter |
|
|
Plurвlis |
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
|
Nom. |
boves |
vasa |
systemгta |
- |
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
|
Gen. |
boum |
vasфrum |
systemгtum |
- |
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
|
Dat. |
bubus (bobus) |
vasis |
systemгtis |
- |
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
|
Acc. |
boves |
vasa |
systemгta |
- |
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
|
Abl. |
bubus (bobus) |
vasis |
systemгtis |
- |
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
|
Voc. |
boves |
vasa
Правила роду і важливіші винятки Ознаки роду іменників третьої відміни Оскільки Nom. sing. третьої відміни відзначається різноманітністю закінчень, визначити рід іменника важко. Часто рід визначається за значенням: uxor, фris, f - дружина, virgo, inis, f - дівчина, pater, tris, m - батько. Назви країн, островів, дерев - жіночого роду, незалежно від закінчень. Закінчення nominatоvus i genetоvus singulвris у третій відмініЧоловічий рід - genus masculоnum:
Жіночий рід - genus feminоnum:
Середній рід - genus neutrum:
Найважливіші винятки з правил про рід іменників третьої відміни 1. Іменники чоловічого роду закінчуються на -o, -or, -os, -er, -es (нерівноскладові), -ex. Винятки:
2. Іменники жіночого роду закінчуються на -as, -us (Gen. -ыtis, _ыdis), -is (рівноскладові), -es (рівноскладові), -s (з попереднім приголосним), _x, -do, -go, -io. Винятки:
3. Іменники середнього роду закінчуються на -ma, -l (-al), -ar, -c, -e, _en, -ur, -us, -t. Винятки
Є ще низка інших винятків щодо роду іменників. У третій відміні є деякі іменники, які у множині набувають іншого значення, ніж в однині: aedes, aedis, f - храм, aedes, aedium, f - дім, будинок, finis, finis, m - межа, кордон, fines, finium, m - область, територія, pars, partis, f - частина, partes, partium, f - роль актора, партія та ін. Словотворення третьої відміни
Більшість іменників третьої відміни утворюється від дієслівних основ (інфекта і супіна). Найпродуктивніші типи утворення віддієслівних іменників: 1. Від основи супіна за допомогою суфікса -tor, -sor утворюються іменники чоловічого роду, що означають особу, яка діє: condыco, duxi, ductum, ?re - супроводжувати - conductor, фris, m - кондуктор; colligo, legi, lectum, ere - збирати - collector, фris, m - збирач, зєднувач; comprimo, pressi, pressum, ere - збирати - compressor, фris, m - стискач. Цей тип латинського словотворення засвоївся в українській (англійській, німецькій, французькій, іспанській) мовах: новатор, раціоналізатор, індикатор, респіратор, конденсатор, телевізор та ін. 2. Від основи інфекта за допомогою суфікса -or утворюються іменники чоловічого роду із значенням стану чи діяльності: odфro, вvi, вtum, вre - пахнути - odor, фris, m - запах; caleo, ui, -, зre - бути теплим - calor, фris, m - теплота. 3. Від основи супіна за допомогою суфікса -tio, -sio утворюються іменники жіночого роду із значенням назви дії чи стану: ago, egi, actum, ere - робити, діяти - actio, фnis, f - діяльність, рух; concipio, cepi, ceptum, ere - сприймати - conceptio, фnis, f - сприйняття; praecзdo, cessi, cessum, ?re - йти попереду - praecessio, фnis, f - передування, прецесія. Іменники цього типу засвоєні новими мовами. У західноєвропейські мови слова ввійшли у формі основи: латинський називний відмінок однини - demonstratio - показ - родовий однини - demonstra-tiфnis - основа demonstration - порів. нім. die Demonstration, англ. - the demonstration, фр. - la dйmonstration. В українській мові латинським іменникам такого типу відповідають іменники жіночого роду на -ція: інфляція, еволюція. 4. Від основи прикметника за допомогою суфікса -(i)tвt утворюються абстрактні іменники жіночого роду із значенням якості: liber, era, erum - вільний, a, e - libertas, вtis, f - свобода; verus, a, um - істинний, a, e - veritas, вtis, f - істина. 5. Від основи прикметника за допомогою суфікса -(i)tыdo утворюються іменники жіночого роду із значенням властивості чи якості: amplus, a, um - обширний, a, е - amplitыdo, ?nis, f - величина; longus, a, um - довгий, a, e - longitыdo, ?nis, f - довжина. 6. Від основи прикметника за допомогою суфікса -tas утворюються іменники жіночого роду, що означають якість: universus, a, um - загальний, a, e - universitas, вtis, f - цілісність, сукупність; humвnus, a, um - людяний, a, e - humanitas, вtis, f - гуманізм, людяність. 7. Від основи інфекта за допомогою суфікса -men утворюються іменники середнього роду із значенням засобу або наслідку дії: nom?no, вvi, вtum, вre - називати - nomen, inis, n - назва, імя; med?co, вvi, вtum, вre - виготовляти, лікувати - medicвmen, ?nis, n - засіб лікування, ліки. 8. Від основи іменника за допомогою форманта -вlis, e утворюються прикметники третьої відміни із значенням властивості, належності до чогось: natыra, ae, f - природа - naturвlis, e - природний, а, е; locus, i, m - місце - locвlis, e - місцевий, а, е; natio, фnis, f - нація, народ - nationвlis, e - національний, а, е. 9. Від основи іменника за допомогою форманта -вris, e утворюються прикметники третьої відміни із значенням ознаки, якості, належності: militia, ae,f - військова служба - militвris, e - військовий, а, е; populus, i, m - народ - populвris, e - народний, а, е. 10. Від дієслівних основ інфекта за допомогою форманта -ilis, e утворюються прикметники із значенням стану: frango, fregi, fractum, ere - ламати, кришити - fragilis, e - ламкий, a, e, крихкий, a, e; utor, uti, usus sum - користуватися - utilis, e - корисний, a, e. 11. Від основи інфекта за допомогою суфікса -bilis, e утворюються прикметники зі значенням якості, можливості: sto, steti, вtum, вre - стояти - stabilis, e - постійний, а, е. Список використаної літератури і джерел:
Венгловський П.П.; «Латинська мова»; Львів, 1970 р.; Грищенко С.П.; «Латинська мова й основи римського права»; К., 2005 р.; Дворецкий І.Х.; «Латинско-русский словарь»; М., 2000 р.; Литвинов В.Д.; «Латинсько-український словник»; К., 1998 р.; Малінін A.M.; «Латинско-русский словар»; М., 1961 р.; Никифоров Б.С.; «Латинская юридическая фразеологія»; М.; 1979 р.; Овруцький Н.І.; «Крилаті латинські вирази в літературі»; М., 1969 р.; Ревак Н.Г., Сулим В.Т.; «Латинська мова»; Л., 2002 р.; Скорина Л.П., Чуракова Л.П.; «Латинська мова для юристів»; К., 2004 р.; Цимбалюк Ю.В.; «Латинські прислівя і приказки»; К., 1989 р.; http://linguaeterna.com/ua/site.php |
| ! |
Как писать рефераты Практические рекомендации по написанию студенческих рефератов. |
| ! | План реферата Краткий список разделов, отражающий структура и порядок работы над будующим рефератом. |
| ! | Введение реферата Вводная часть работы, в которой отражается цель и обозначается список задач. |
| ! | Заключение реферата В заключении подводятся итоги, описывается была ли достигнута поставленная цель, каковы результаты. |
| ! | Оформление рефератов Методические рекомендации по грамотному оформлению работы по ГОСТ. |
| → | Виды рефератов Какими бывают рефераты по своему назначению и структуре. |