1. Визвольнавійна українськогонароду підкерівництвомБогдана Хмельницького
Війна, яка розпочаласяв серединіXVII ст.на українськихземляхнасампередмала на метізвільненняукраїнськогонароду і з-підпанування РечіПосполитої.
З-поміжосновних причинцієї війниможна виділитидекілька.
Соціальніпричини. Досередини XVIIст. вкрайзагостриласясоціально-економічнаситуація, пов’язаназ трансформацієюпоміщицькихгосподарству фільварки.З одного боку, це сприялозміцненнюфеодальноїземельноївласності, аз іншого – посиленнюкріпосноїзалежності, оскільки прибуткипольських таукраїнськихфеодалів теперпрямо пов'язувалисяз нещадноюексплуатацієюселян. Ще однієюневдоволеноюсоціальноюверствою булореєстровекозацтво, яке, відірвавшисьвід кріпосногоселянства, недосягло, однак, усіх прав іпривілеївшляхти. У складнійситуації опинилосяй міщанство, яке мусилоплатити податки, відпрацьовуватиповинностіта фактичнобуло позбавленемісцевогосамоврядування.Що ж стосуєтьсяукраїнськоїправославноїшляхти, то вонакористуваласязначно меншимиполітичнимиправами, ніжпольська. Такимчином, майбутнянаціонально-визвольнавійна маладосить широкусоціальну базу.
Національно-політичніпричини. Відсутністьвласної державності, обмеженняукраїнців управах, проголошенняїхньої неповноцінності, асиміляційніпроцеси – всеце підводилодо того, що яксамостійнийсуб'єкт українськийнарод міг зійтиз історичноїсцени. Причомуімперськадоктрина Польщіпроголосила, буцімто українськіземлі споконвікуналежали їй, а тепер на законнихзасадах Люблінськоїунії 1569 р.до неїповернулися.
Релігійніпричини. Політиканаціональногоі культурногопоневоленняукраїнців РіччюПосполитоюбазуваласяна католицизмі.Насильницькепокатоличеннянаселення, утиски православноїцеркви, конфіскаціяцерковногомайна і земельоб'єднали урусі спротиву широкі верствилюдності, незважаючина розбіжністьекономічнихі соціальнихінтересів.
Неможна скидатиз рахунку ітаку суто суб'єктивнупричину війни, як особистуобразу і бажанняпомститисяза розоренийпольськимипанами хутірта збезчещенусім'ю самогоБогданаХмельницького.
Слідзазначити йнизку об'єктивнихумов для успішногопочаткунаціонально-визвольноївійни саме усередині XVIIст.
По-перше, козацько-селянськіповстання кінцяXVI –першої половиниXVII ст.далиукраїнськомународові значнийвійськовийдосвід, піднеслийого національнусамосвідомість, психологічноналаштувалина переможнувійну. По-друге,існуванняЗапорізькоїСічі, розширенняїї впливу створювалооснову длярозбудови вмайбутньомуповноцінноїУкраїнськоїдержави. По-третє, на цей періодприпадає ослабленнякоролівськоївлади. Зміцненнявеликого феодальногоземлеволодіннязумовило відцентровітенденції уРечі Посполитій.
Тобтодо 1648 р.в Українісформувавсяцілий клубоксерйознихсуперечностей, вирішення якихбуло можливотільки силовимиметодами. І дляїх застосуваннясклалися необхідніумови.
Напочатку 1648 р.Б. Хмельницькогообирають гетьманомВійська Запорізького.Саме ця подіявважаєтьсяпочаткомнаціонально-визвольноївійни українськогонароду.
Напершому їїетапі Б. Хмельницькомуважливо було, уникаючи прямихзіткнень зполяками, забезпечитипідтримкуреєстровогокозацтва ідомогтисяспілки з Кримськимханством. Доберезня1648 р.набік гетьманаперейшли 6 тис.реєстровців, а кримськийхан прислав4 тис. кіннихвоїнів.
Вукраїнсько-польськихпереговорах, які передувалипочатковівоєнних дій, Б. Хмельницькийнаполягав лишена автономіїкозаків – вимагаввивести польськевійсько, ліквідуватиуправлінняРечі Посполитоїі дати козакамправо на міжнародністосунки. Увідповідькоронний гетьманМ. Потоцькийвирішуєрозбити повстанців.Проте Б. Хмельницькийвипереджаєполяків і підЖовтими Водамиу травні1648 р.завдаєїм нищівноїпоразки.
Недавши супротивниковіотямитись, Б. Хмельницькийготує засідкуу районі Корсуня, де поляки такожбули розгромлені, а короннийгетьман потрапиву полон.
Першіуспіхи козацькоговійська підняливсю Україну.СелянськіповстанняохоплюютьКиївщину, Волинь, Поділля, Лівобережжя.
Здобувшиу вересні1648 р.блискучуперемогу підПилявцями, Б. Хмельницькийрушає на Львів.Штурмом буловзято фортецюВисокий Замок,і у козаківз'явилася реальнаможливістьздобути місто, а потім повністюрозгромитипольську арміюі захопитиВаршаву. Але, обмежившисьвикупом, повсталізалишаютьЛьвів. Під ЗамостямБ. Хмельницькийвступає в переговориз поляками, укладає перемир'яі повертає своївійська в Україну.Багато вченихназивають цедоленосноюпомилкою гетьмана.Проте слідвраховувати, що на тому етапівійни метоюукраїнців булореформуваннядержавногоустрою РечіПосполитої, а ніяк не незалежністьУкраїни. Окрімцього, українськівійська булизнесилені, союзники-татариповернулисьу Крим. А війнана польськійтериторіїнеминуче бвикликалаактивний опірмісцевогонаселення.
В грудні1648 р.козацькевійсько на чоліз Б. Хмельницькимурочисто ввійшлоу Київ. І вжетут, критичнопереосмислившиситуацію, щосклалася, гетьманформулює основніпринципи національноїдержавної ідеї.В переговорахз поляками, якіпочалися, Хмельницькийзахищає правоукраїнськогонароду на створеннявласної, незалежноївід влади польськогокороля держави.Ця державарозглядаласяв якості спадкоємиціКиївської Русі.
Влітку, зібравши величезнеополчення, королівськийуряд розпочинаєнаступ на повстанців.Козацькі військаоточили частинупольськихвійськ під м.Збаражем. Усерпні1649 р.відбуласябитва, і успіхбув на боцікозаків, алетатари несподіванопокинули полебою, а кримськийхан зажадаввід Б. Хмельницькоговступити впереговориз Польщею. Врезультатібуло підписаноЗборівськумирну угоду.
Згідноз цією угодоюРіч ПосполитавизнавалаіснуваннякозацькоїУкраїни у кордонахКиївського, Брацлавськогоі Чернігівськоговоєводств.Чисельністькозацтва маластановити 40тис; селяни, які не потрапилидо реєстру, поверталисядо своїх панів.Захищалисяправа православноїцеркви. Однакпольська шляхтамогла зновуповертатисяна визволенівід неї території.
Такимчином, ідеюсоборностіУкраїни не булореалізовано,і Хмельницькийзадовольнивсякозацькоюавтономієюв межах РечіПосполитої.Але разом ізтим під часвійни формуєтьсяукраїнськадержавність– переважновійськовогоґатунку. Створюютьсяцентральній місцеві органивлади, запроваджуєтьсяновий адміністративно-територіальнийподіл.
Вищимзаконодавчиморганом булаГенеральнарада, але фактичноним стала радакозацькоїстаршини. Виконавчувладу репрезентувавгетьман, якийвидавав універсали, організовувавфінансову тасудову системи, керував зовнішньоюполітикою.
Пригетьмані існувавуряд – Генеральнаканцелярія, що складаласяз генеральноїстаршини –генеральногописаря, генеральногосудді, генеральногохорунжого, генеральногообозного, військовогоскарбничого.
Територіякозацькоїреспублікистановилаблизько 200 тис.кв. км і булаподілена на16 полків, а ті, в свою чергу, на 272 сотні. Столицеюі гетьманськоюрезиденцієюбуло м. Чигирин.На місцяхадміністративнувладу здійснювалиполковникий сотники, а уселах – старости.
Починаєформуватисякозацька, селянськаі державнавласність наземлю.
ПередБ. Хмельницькимстояла дужесерйозна проблема– не допуститисоціальноговибуху, оскількиза Зборівськоюугодою передбачалосяпринциповезбереженнястарої соціально-економічноїсистеми. Особливоце стосувалосяселян, які непотрапили дореєстру. Алетут гетьманпроводив доситьгнучку політику.З одного боку, він не допускавбезконтрольнихселянськихзаворушень, а з іншого –всіляко прагнувуникнути поновленнянайжорстокішихформ експлуатаціїкріпаків.
Великуувагу Б. Хмельницькийприділявдипломатичнійдіяльності, спрямованійна зміцненняміжнародногостановищакозацькоїдержави. Буловстановленовійськово-політичнуспілку з Кримськимханством, Трансільванією, Росією, Туреччиною, Швецією, Венецією.
АлеРіч Посполитане примириласяз таким розвиткомподій і у лютому1651 р.почалавоєнні дії, напавши на м.Червоне наПоділлі. Основнісили поляківконцентрувалисяна Волині підм. Берестечком, де й сталасявирішальнабитва у червні1651 р.Татариі тут покинулиполе бою, ще йзахопивши уполон Б. Хмельницького.ПолковниковіБогунувдалосявивести частинукозаків з оточення.В цей час натериторіюУкраїни насуваютьсялитовськівійська підорудою князяРадзивілла.Перевагазалишаєтьсяна боці поляків,і Б. Хмельницький, визволившисьіз полону, бувзмушений увересні1651 р. підписатинову мирнуугоду у м. БілійЦеркві. Автономіякозацькоїдержави обмежуваласятепер Київськимвоєводством, чисельністькозаків скорочуваласядо 20 тис, гетьманпідпорядковувавсявладі коронногогетьмана, апольські панимогли повернутисяу свої маєтки.
УмовиБілоцерківськогодоговору викликалимасове невдоволенняукраїнськогонароду і спровокуваличисленні стихійнівиступи. Частинаселян переселиласяна територіюРосійськоїдержави.
Б. Хмельницький, який також незмирився зпоразкою, накопичуєсили, і у травні1652 р.завдаєудару полякамв урочищі Батігна Поділлі.Битва закінчиласяблискучоюперемогоюкозаків. І хочце не означалокінець війни, Білоцерківськаугода втратиласвою силу.
Новавелика збройнасутичка сталасяпід м. Жванцем, де козацько-татарськевійсько взялов облогу польськийтабір. Але відцілковитоїпоразки поляківзнову врятувалитатари, якіуклали з нимиугоду. Вонаприпинялавоєнні дії ідала можливістьтатарам збиратиданину назахідноукраїнськихземлях. СтосовноУкраїни підтверджувалисьлише права івольностікозацтва. Проавтономію наумовах Зборівськоїугоди навітьне згадувалось.
Цілкомочевидно виниклапроблемазовнішньополітичноїпереорієнтації, бо основнийвійськово-політичнийсоюзник – кримськийхан – не мігсприяти реалізаціїідеї державностіУкраїни.
В ційситуації передБ. Хмельницькимпостає необхідністьзовнішньоївійськово-політичноїдопомоги. Розуміючи, що завоюватиповну незалежністьможна лишепройшовшипопереднійперіод протекторатукогось із сусідів, гетьман шукаєсильну державу-покровителя.В якості найбільшреальних розглядалисяваріанти Туреччиниі Росії. Контактиз останньоюпочалися щеу 1648 р., але черезвичікувальнупозицію Москвисправа нічимпевним незакінчилась.Тоді ставкаробиться наОттоманськуПорту, і вже напочатку50-х роківз неюпідписуєтьсянова угода, згідно з якоювона бере ВійськоЗапорізькепід свій захист.
Протенезабаром дляБ. Хмельницькогостає очевиднимформальнийхарактер підтримкиз боку Туреччини,і знову активізуєтьсяпроросійськаспрямованістьзовнішньоїполітики козацькоїдержави. Тутбік гетьманавзяла більшістьстаршини. Длянеї визначальнимибули такі чинники, як спільнарелігія, близькістьмов і культур, спільністьісторичноїпам'яті і, щоістотно, військово-політичнаслабкість Росіїпорівняно зТуреччиною, що давало шансбільш повноїсамостійностімайбутньоїУкраїнськоїдержави.
Нацей час і Москва, намагаючисьрозширити сферусвого впливуі використатиУкраїну в якостібуфера протиТуреччини, вирішила взятиВійсько Запорізьке«під свою руку».1 жовтня1653 р.Земськийсобор схвалюєце рішення, іцар виряджаєв Україну посольствона чолі з бояриномВ. Бутурліним.Для підтвердженнясерйозностісвоїх намірів31 грудня1653 р.Росіяоголошує війнупроти Польщі.
8 січня1654 р.наПереяславськійраді було вирішеновіддати Українупід протекторатМосковськоїдержави призбереженніосновних праві вольностейВійська Запорізького.Остаточнийюридичнийстатус Україниу складі Росіїбув визначенийу «Березневихстаттях» 1654 р.В Українізберігалисяреспубліканськаформа правлінняі військово-адміністративнасистема на чоліз гетьманом.Незміннимзалишався ітериторіальнийподіл. Українінадаваласянезалежністьу проведеннівнутрішньоїполітики. Вонамогла встановлюватидипломатичністосунки зіншими державами, крім Польщій Туреччини.
Декількастатей дещообмежувалисуверенітетУкраїни. Окрімзаборони надипломатичністосунки зВаршавою іСтамбулом,ішлося проросійськийконтроль надзбираннямподатків вУкраїні.
Алеголовним булоте, що угодапередусімфіксувалаюридичну формунезалежностіУкраїни відРечі Посполитоїі давала можливістьу спілці з Москвоюперемогти їїта об'єднатиукраїнськіземлі в межахнаціональноїдержави. Москваж у свою чергупрагнула зчасом перетворитичасткову залежністьУкраїни націлковиту, відмінившиавтономні правай вольності.
Переяславськаугода, яка створилаукраїно-російськийсоюз, змінилаполітичнуситуацію ізумовила укладеннявлітку1654 р.«Вічногомиру» між РіччюПосполитоюта Кримськимханством. Полякипочинають новийнаступ на Поділляі Волинь, алеукраїнсько-російськівійська змушуютьїх відступити, а потім захоплюютьмайже всю ЗахіднуУкраїну. Ідеявозз'єднанняукраїнськихземель стаєреальною. Алетут втрутивсяшведськийкороль КарлГустав ізажадав відБ. ХмельницькогозвільнитиГаличину. Напочаткулистопада1655 р.гетьманзнімає облогуЛьвова.
Тогож року Москва, налякана успіхамишведів у Прибалтиці, зближаєтьсяз Річчю Посполитоюі у травні оголошуєвійну Швеції.В листопаді1656 р.міжРосією та РіччюПосполитоюпідписуєтьсяВіленськеперемир'я.
Зісвого бокуБ. Хмельницькийнамагаєтьсястворити коаліціюза участю Швеції, Семигородщини, Молдавії, Волощини, Литви, абизабезпечитиУкраїні захиствід татар іпослабитиполітичнийтиск Росії.Семигородськийкнязь Ракоціразом зішведами таукраїнськимизагонами здійснюєпохід на Польщуі навіть захоплюєВаршаву. АленезабаромПольща дісталапідтримку відтатар і Австрії.Ракоці булоскинуто з престолу, а Швеція вийшлаз коаліціїчерез власнувійну з Данією.
Військовакатастрофапідірвалаздоров'я Б. Хмельницького,і 6 серпня1657 р. вінпомер.
БогданХмельницькийувійшов у історіюукраїнськогонароду як видатнийвійськовийі політичнийдіяч. Основнейого досягненнябуло, мабуть, в тому, що вінзміг об'єднатирізні верствинаселеннядовкола великоїсправи національноговизволення, сформулювавнаріжні принципинаціональноїдержавної ідеї.
У ходінаціонально-визвольноївійни відбувавсяпроцес формуванняукраїнськоїдержавності.Але входженняпід протекторатРосії, з одногобоку, сприялонаціонально-культурномуі релігійномувідродженню, а з іншого –зумовило спочаткуобмеження, азгодом і повнуліквідаціюавтономіїУкраїни.
2.Соціально-економічнийрозвиток Українив середині60-х-початок80-х р. XX ст.
Зприходом довлади Л. Брежнєва(жовтень 1964 року)почалося економічнереформуваннярадянськогосуспільства.Батьком економічнихреформ ставО. Косигін. Незачіпаючистовпівкомандно-адміністративноїсистеми, віннамагавсяінтенсифікуватибазові галузіекономіки задопомогоюпереведеннявиробництвана господарськийрозрахунокта матеріальногозаохоченнятрудових колективів.Попри доситьобмеженийхарактер реформ1966–1970 рр., вони далипевні результати.Сучасникизгодом назвутьцей період«золотоюп'ятирічкою».
Подіїв Чехословаччині1968 року («Празькавесна»)налякалирадянськекерівництво.Вони підштовхнулиМоскву доприпиненняекономічнихреформ в СРСРі поверненнядо тоталітарнихчасів. Згортанняреформ означалопридушеннягосподарськоїініціативи, поверненнявсевладдякомандно-адміністративноїсистеми. Панівнимзалишавсяекстенсивнийшлях розвиткународногогосподарства.Приріст промисловоїпродукції вУкраїні в 1981–1985рр. становив19%. Національнийдохід скоротивсяу 2,5 раза, реальнідоходи населення– у 2,6 раза. Традиційнийдругоряднийпідхід до розвиткулегкої й харчовоїпромисловостівикликав постійнийдефіцит товарівнародногоспоживання.При цьому активнозростала мережазакритих магазинівдля партійноїі радянськоїноменклатури.
Катастрофічнимибули наслідкипануваннякомандно-адміністративноїсистеми в сільськомугосподарстві.З 1966 по 1985 рр. унаслідокнебаченоїбезгосподарностіпосівні площіУкраїни скоротилисябільш ніж на1 млн. га.
Загаломпродуктивністьпраці в сільськомугосподарствіСРСР була вдвічінижчою, ніж уСША. Командно-адміністративнасистема стримувалаініціативутрудящих. На100 осіб, які працювалив Україні, втілювалосяу виробництво4 раціоналізаторськіпропозиції, а у США – 150. Екстенсивнийпідхід до сільськогогосподарствадовів своюнеефективність.Виникла продовольчапроблема– ознакакризи тоталітарноїсистеми.
Характернимидля промисловоїпродукції буливисока собівартість, низька якість, конкурентнанеспроможністьна зовнішніхринках. Щобуникнути економічноїкатастрофи, СРСР розпочавактивнийпродаж за кордоненергоносіїв, насампереднафти й газу.Одержаніпонад 200 млрд.нафтодоларівбули витраченіне на технічнепереоснащенняпідприємстві впровадженнянових технологій, а на імпортіноземноїпродукції, насампередлегкої і харчової.
Економікарозвиваласяздебільшогоекстенсивнимшляхом, продуктивністьпраці зросталаза рахунокнових технологій, виробничихпотужностей, як правило, екологічнонебезпечнихдля життя йздоров'я людей.Унаслідокварварськоїексплуатаціївичерпалисявідомі запасисировини, видобутокїх у районахСхідного Сибірубув дорогийі економічнонедостатньораціональний.
Гостропозначиласяна життєдіяльностікраїни проблематрудових ресурсів.Якщо вроки одинадцятоїп'ятирічки(1981–1985 рр.) на пенсіюпішло понад10 млн., то в суспільневиробництвовлилося лише3 млн. осіб.
Важкимтягарем буливійськовівитрати.Радянськастатистиканіколи не називаласправжні цифри.За сучаснимипідрахункамивони сягалиастрономічноїсуми – 200 млрд.дол. Гонитваозброєнь іпаритет ізЗаходом позначилисяна життєвомурівні народу.Недооцінказначена соціальноїсфери призвеладо зниженнязацікавленостілюдей у результатахсвоєї праці, падіння дисциплінита до іншихнегативнихнаслідків-Безконтрольнепануванняпартійно-державноїноменклатури, політичнареакція й ідеологічнацензура, розходженняслова й діласпричинилиглибокуморально-політичнукризурадянськогосуспільства.Життя довела»що командно-адміністративнасистема повністювіджила себей утратна»перспективу.
Загостриласяекологічнаситуація.У 1980 роціна територіїреспублікадіяли 9 енергетичнихоб'єктів, якідавали електроенергіїбільше, ніж уседореволюційнаРосія. Протетехнологічнокожна з електростанціймала застарілеобладнання, рівень технікибезпеки бувнизький. Хижацькеставлення довидобутку нафтий газу (у 70-х рр.Україна повністюзабезпечуваласебе власнимприроднимгазом, на 50% нафтою)призвело дотого, що до середини80-х рр. видобутокгазу зменшивсявдвічі, нафти– утричі. Безгосподарністьу сільськомугосподарствівела до руйнуванняприродногосередовища.Орні землістановили вУкраїні 81% відзагальноїкількості (цепри збитковостіаграрногосектора). Унаслідокбездумноїексплуатації, рапортоманіїдо партійнихз'їздів, варварськоговикористанняскоротилисялісові й водніресурси. На тліекономічнихнегараздівта ідеологічноїбрехні зросталипияцтво, алкоголізм, наркоманія.
Бездуховністьусе більшеохоплюваласуспільство.Не випадковосучасникиказали: «Думаємоодне, кажемодруге, робимотретє».
70–80-тірр. навіч висвітилиглибокусоціально-економічнута духовнукризувкраїні. У рамкахстарої системивиникла нерозв'язанасуперечністьміж потребамисуспільствав глибокихреформах інамаганнямвладної елітибез змін зберегтисуспільніпорядки. Розрахунокробився на силута ідеологіютоталітаризму.Проте це вжебула агоніякомандно-адміністративноїсистеми.
Література
1. Новийдовідник: історіяУкраїни. – К.: ТОВ «Казка»,2005 -736 с.
2.Гайдуков Л.Ф., Крушинський В.Ю.Історія України: Посібник длястаршокласниківта абітурієнтів.К.: Либідь, 1999–272 с.
3. Бойко О.ІсторіяУкраїни у XXстолітті (20–90-тіроки). – Ніжин,1994.
4. Бойко О.ІсторіяУкраїни (запитанняі відповіді).– К., 1997.
5. БорисенкоВ. Курсукраїнськоїісторії. – К.,1997.