Українська академіябанківської справи
Національногобанку України
Кафедраекономічної кібернетики
Контрольна робота
З дисципліни:
«Інформаційнісистеми в менеджменті»
«Структура йоцінка економічної інформації»
Зміст
1. Структура економічноїінформації
2. Класифікаціяінформаційних систем
3. Структураінформаційних систем
4. Перспективи розвитку
Списоквикористаної літератури
1.Структура економічної інформації
Технологіяроботи з інформацією, зокрема її обробки, у банківських і фінансових установахУкраїни останніми роками істотно змінилася: широке застосування комп'ютерноїтехніки та новітніх інформаційних технологій у банківській і фінансовійдіяльності, у щоденній практиці фінансових і кредитних установ, як і будь-якихінших, стало реальністю. Проте впровадження автоматизованих інформаційнихсистем (АІС) у зазначених установах має принципові особливості.
Відомо,що як вид вхідного матеріального потоку визначає характер виробничогопідприємства (нафто-чи цукрозавод, виробництво безперервне, серійне і т.ін.),так і специфіка вхідних інформаційних потоків визначає специфіку інформаційнихсистем.
Дляфінансово-кредитних установ, і для банківських насамперед, важливою особливістює те, що об'єкт управління («основне виробництво») пов'язаний з виробленням іпереробкою інформації. Адже основу діяльності таких установ в цілому становитьробота з інформацією, яка є і предметом, і продуктом їх праці. У нихавтоматизація «основного виробництва» також зводиться до автоматизації операційобробки відповідних документів, тобто до обробки інформації.
Першочерговістьавтоматизації операцій «основного виробництва» є специфічною вимогою пристворенні АІС у фінансово-кредитних установах (ФКУ) і суттєво відрізняє ці АІСвід автоматизованих систем управління (АІС) виробництвом. АІС у ФКУ не лишеобробляють управлінську інформацію, а й автоматизують операції з основноїдіяльності.
Термін«інформація» поширений не лише в усіх галузях науки, а й у повсякденному життілюдей. Інформація супроводжує людину на кожному її кроці. Розглядаючиінформацію як подані певним способом повідомлення, що виникають під часздійснення певного виду людської діяльності, можна говорити про наукову,технічну, економічну, соціальну, політичну, військову та інші види інформації.Найбільший обсяг припадає на технічну та економічну (техніко-економічну)інформацію.
Економічнаінформація – ЕКІ – відбиває, очевидно, явища економічного життя суспільства.
Отже,ЕКІ – це сукупність повідомлень економічного характеру, які можуть бутизафіксовані, передані, перетворені, збережені й використані для управлінняекономічним об'єктом – ЕКО – та економікою в цілому. Виникають такіповідомлення під час підготовки до вироблення послуг чи їх надання, а такожбезпосередньо в кожному з цих процесів.
Тутідеться, по суті, про обробку, фіксування, передавання й зберігання повідомленьі нічого не говориться про їх новизну, тобто ЕКІ розглядається як сукупністьекономічних даних, що можуть бути оброблені з допомогою ЕОМ чи інших технічнихзасобів (ТЗ).
Усіавтоматизовані системи обробки інформації – АСОІ працюють із даними, тобто зтакими повідомленнями, котрі можна зафіксувати й обробити, діставши нові дані,що становитимуть інтерес для користувача.
Колиінформація так чи інакше стосується фінансів або кредитів як економічнихкатегорій, то вона вважається фінансово-кредитною інформацією – ФКІ. А оскількифінанси та кредити – це елементи економіки, то й ФКІ є складовою економічноїінформації.
Спинимосяна тих особливостях і характеристиках економічної інформації, які враховуютьсяпід час її обробки.
Важливоюособливістю ЕКІ (а також ФКІ) є те, що вона відбиває діяльність ЕКО черезсистему числових показників, має дискретну форму подання, може бути вміщена наматеріальних носіях і зображується, здебільшого, в алфавітно-цифровому виглядів десятковій системі числення. Отже, ЕКІ потребує насамперед арифметичної талогічної обробки (упорядкування, вибірка, агрегування тощо), причомупереважають логічні операції (понад 60%), що ж до арифметичних, то вонизводяться до чотирьох дій – додавання, віднімання, множення та ділення («+», «–»,«х», «:»).
ЕКІхарактеризується тим, що її доводиться тривалий час зберігати й нагромаджуватиу великих обсягах, а також повторюваністю й циклічністю її виникнення таобробки. Окрім того, первинні дані щодо ЕКІ виникають у багатьох низових точкахекономічного об'єкта, а тому існує проблема їх збирання.
ЕКІможе також характеризуватися за стадіями її виникнення; технологією обробкиданих; способом передавання; ступенем стабільності; участю в реалізації функційуправління.
Застадіями виникнення розрізняють інформацію первинну і вторинну, або похідну.Первинна виникає безпосередньо в результаті виробничо-господарської діяльностіЕКО. Вторинна інформація створюється обробкою первинної інформації, первинної разоміз вторинною або лише вторинної.
Затехнологією обробки ЕКІ може поділятися на вхідну, проміжну та вихідну.
Вхіднаінформація – це первинні дані, подані у вигляді документів, даних на машиннихносіях, сигналів із клавіатури, а також даних, які надходять від ранішевиконаних перетворень і використовуються під час розв'язування розглядуваноїзадачі. Тобто вхідною інформацією (даними) може бути як первинна, так івторинна інформація.
Вихіднаінформація являє собою результат розв'язування задачі з перетворення вхіднихданих. Вона видається безпосередньо користувачеві або передається до іншихсистем.
Підчас обробки вхідних даних утворюється проміжна інформація, що призначена не дляцілей управління, а відіграє допоміжну роль. Наприклад, показує кількість обробленихоб'єктів, етап обробки і т.ін.
Заспособом передавання розрізняють інформацію, яка передається кур'єром, поштою,телефоном, телетайпом, факсом, по каналах зв'язку. Спосіб передаванняінформації часто визначає і форму її подання – паперовий чи електроннийдокумент.
Заступенем стабільності використання та зберігання ЕКІ можна поділити напостійну, умовно-постійну (якщо оновлення за період зберігання становить небільш як 10%), та змінну.
Постійната умовно-постійна – це так звана нормативно-довідкова інформація – НДІ.Завдяки зберіганню останньої стає можливим багато разів її використовувати упроцесі автоматизованої обробки, увівши один раз. А це, у свою чергу, даєможливість скоротити обсяги вводу.
Заучастю у функціях управління розрізняють інформацію:
- фактичну, яка відбиває події, котрі вже сталися (що було);
- планово-договірну (що буде, що може бути, що має статися);
- нормативно-розрахункову, яка регламентує витрати і накладаєобмеження під час розв'язування задач;
- довідкову, яка подається користувачеві до відома (дата, ім'ятощо).
ОсобливостіЕКІ враховують, організуючи та реалізуючи її обробку. Вимірюють ЕКІ в такиходиницях:
- натуральних – число повідомлень, документів, рядків, показників,слів, символів;
- телеграфних – біти (кількість двійкових розрядів), байти (8 біт),кілобайти (1024 байт), мегабайти, гігабайти.
Натуральніодиниці використовуються в разі обробки інформації людиною, а телеграфні – підчас організації машинної, зокрема автоматизованої і автоматичної обробкиінформації.
Уфінансово-кредитних установах – ФКУ – економічна інформація має свійспецифічний зміст, оскільки пов'язана з роботою таких установ з обслуговуванняклієнтів, впливаючи на економічні показники останніх.
ВодночасФКУ не може функціонувати без управління своєю діяльністю. Тому такій установіпотрібна власна ЕКІ для прогнозування, планування, обліку, контролю, аналізу тарегулювання своєї діяльності. Згідно з цим у ФКУ слід розрізняти власну ЕКІ,пов'язану з її діяльністю, та інформацію, що стосується обслуговуваноїклієнтури.
Фінансово-кредитнаінформація не обмежується інформацією, що циркулює лише у фінансово-кредитнихустановах: ФКІ як різновид (підмножина) ЕКІ, відокремлений за певною ознакою,може характеризувати діяльність не лише ФКУ, а й інших структурних елементівекономіки.
Напрактиці фінансова та кредитна інформація часто використовуються автономно,оскільки категорії фінансів і кредиту порівняно самостійні. Фінансоваінформація домінує у фінансових органах і установах, а кредитна – у банках таінших кредитних установах.
Усистемі підприємств і об'єднань, галузей та регіонів ФКІ є різновидом ЕКІ, рольі питома вага якого в загальному обсязі ЕКІ має тенденцію до зростання, хоча заабсолютною величиною її обсяги менші, ніж інших видів ЕКІ (скажімо, щодоматеріально-технічного забезпечення, зарплати тощо).
Зогляду на специфічні особливості задач фінансування й кредитування вавтоматизованих системах обробки даних підприємств, об'єднань, галузей тарегіонів виокремлюють підсистеми (комплекси) управління фінансами.
У ФКУ(виходячи із їх головного призначення) необхідно розглядати всю інформацію, якациркулює там. При цьому може йтися про підсистеми обробки безпосередньо лишекредитної або лише фінансової інформації і про комплекси автоматизаціїуправління діяльністю установи.
Структуризаціяекономічної інформації
СтруктуруЕКІ утворюють конкретні інформаційні сукупності, які мають певний зміст іохоплюють не економічну інформацію взагалі, а її певні структурні одиниці.
ЕКІможуть бути різними за структурою, але пріоритет надається ієрархічномупринципу виокремлення інформаційних сукупностей.
Одиницею(структурним елементом) найвищого рангу можна вважати всю інформаційну множинудеякого об'єкта (галузь, регіон, підприємство, цех, фірма, установа тощо), йогоінформаційну базу (ІБ). Така множина поділяється на структурні одиниці нижчогорангу, і так триває доти, доки не буде досягнено неподільних (атомарних)одиниць. Такими в ЕКІ є реквізити. Отже, саме вони являють собою мінімальні(елементарні) структурні утворення ЕКІ, які мають зміст. Спинимося на цьомудокладніше.
Усякийоб'єкт (явище, процес і т.ін.) має певні особливості й характеристики, щопритаманні лише йому і вирізняють його серед інших. Скажімо, такимивластивостями виробу є його ціна, габаритні розміри, маса, потужність тощо.Характеристиками банківської установи можуть бути її статутний фонд, кількістьклієнтів, надавані послуги і т. ін.
Усіці властивості відображаються за допомогою змінних величин, про які щойнойшлося, – так званих реквізитів, або елементарних структурних одиниць ЕКІ.
Заформою реквізит являє собою сукупність символів – знаків чи цифр, яка відбиваєцілком певні властивості об'єкта. Реквізит є логічно неподільним елементомбудь-якої іншої складнішої інформаційної сукупності – подальший його поділ наменші складові порушує зв'язок реквізиту з певною властивістю об'єкта – тією,яку він відбиває.
Підчас автоматизованої обробки даних часто вживають синоніми поняття «реквізит»:«елемент даних», «поле», «терм», «ознака», «атрибут», «змінна» і т.ін. Даліздебільшого користуватимемося такими з них, як «атрибут» та «змінна».
Кожнийреквізит характеризується найменуванням (іменем), значенням і структурою.
Ім'яреквізиту застосовується для його однозначного визначення. Під часавтоматизованої обробки використовується й скорочене ім'я реквізиту –ідентифікатор. Він також однозначно визначає реквізит і, як правило, являєсобою набір знаків і символів, котрий має обмеження (за алфавітом, довжиною іт. ін.), що їх накладають застосовувані технічні та програмні засоби.
Окрімтого, щоб формули й алгоритми обробки інформації можна було задавати чипублікувати, для реквізитів запроваджують буквено-цифрові позначеннязаздалегідь визначеними для цього мовами.
Значенняреквізиту застосовують, щоб задати відповідну конкретну властивість об'єкта.Структура реквізиту – це спосіб завдання його значень, котрий визначаєтьсядовжиною, типом і форматом подання значень.
Довжинареквізиту являє собою число знаків, якими подається його значення. Вона можебути сталою або змінною.
Типреквізиту визначається тим, які властивості об'єкта він може відбивати.Розглядають числові, текстові та логічні типи.
Реквізитичислового типу характеризують кількісні властивості об'єкта, що їх дістають урезультаті обчислень або вимірювань, тобто значення таких реквізитів можназадати в числовій формі.
Реквізитичислового типу називають ще реквізитами-основами, або кількісними атрибутами.
Реквізититекстового типу виражають, як правило, якісні властивості й характеризуютьобставини, за яких відбувався той чи інший процес або було здобуто ті чи іншізначення кількісних атрибутів. їх називають ще реквізитами-ознаками, абоякісними атрибутами.
Реквізитилогічного типу, або бульові, набувають лише двох значень: «істина» чи«хибність». Вони відбивають такі властивості об'єкта, які по суті можнаподілити на дві протилежні групи.
Міжструктурними одиницями найвищого і найнижчого рангів існують й інші структурніелементи. Розглянемо деякі з них.
Складнуструктурну одиницю ЕКІ, утворювану з кількох реквізитів, котрі дають кількіснуі якісну або саму лише якісну характеристику об'єкта чи процесу, називаютьповідомленням. Воно може набирати різних форм, зокрема подаватися у виглядіпоказника і документа.
Складнаструктурна одиниця ЕКІ, утворена з одного реквізита-основи та одного чи кількохякісних атрибутів, пов'язаних із ним логічно, являтиме собою показник. Показникзавжди є повідомленням, але не кожне повідомлення є показником.
Показник,який охоплює реквізит-основу і реквізити-ознаки, дає змогу характеризуватиекономічне явище як з кількісного, так і з якісного боку. В економіці рольпоказників надзвичайно велика, і їх можна вважати головними структурнимиодиницями ЕКІ.
Однорідніінформаційні сукупності реквізитів, об'єднані спільним змістом, утворюютьінформаційний масив.
Основніелементи інформаційного масиву – це записи, під якими розуміють значення однієїпозиції масиву. Записи є тими елементами масиву, з якими, здебільшого, оперуєкористувач під час роботи з ним. Множина однорідних показників являє собоювідповідний інформаційний масив.
Записмасиву характеризується переліком і послідовністю розміщення реквізитів(атрибутів), що входять до нього. Довжина запису дорівнює сумі довжинзазначених атрибутів.
Інформаційниймасив як сукупність записів характеризується також ідентифікатором. Останнійприсвоюється масиву під час його створення і використовується для йоговідшукання та роботи з ним.
Записив масиві можуть упорядковуватися за зростанням або спаданням значеньвідповідних атрибутів чи їх комбінацій. Такі атрибути називаються ключовими,або «ключами впорядкування» масиву. Кожний запис у масиві визначається своїммісцем у ньому або значеннями відповідних атрибутів.
Отже,задаючи ідентифікатор масиву, структуру його запису та ключові атрибути, повністювизначаємо його як інформаційну одиницю.
Зауважимо,що фіксування ЕКІ в документах, на магнітних дисках, стрічках чи інших носіяхтакож супроводжується її структуризацією. Залежно від використовуваних засобівчи принципів автоматизованої обробки інформації, навіть від мов програмування,можуть бути створені та виокремлені певні структурні елементи інформації, асаме: бази даних, інформаційний фонд, каталоги та словники даних, файли даних(інформаційні, програмні, текстові), матриці, таблиці тощо.
У конкретнійуправлінській діяльності (планування, бухгалтерський облік тощо) застосовуютьрізні специфічні інформаційні структури, подані у відповідній формі (плановізавдання, облікова, звітна документація тощо).
Зупровадженням діалогового режиму спілкування людини та комп'ютера пов'язаневиникнення таких структур інформації, як меню-стовпчики, меню-рядки, екраннітаблиці, вікна тощо, котрі притаманні й ручній обробці інформації.
Отже,залежно від мети та методів організації даних до структуризації ЕКІ можливірізні підходи. Проте в будь-якому разі аналіз і синтез економічної інформаціївзаємозв'язані і базуються на утворених структурних одиницях, оскількианалізувати можна лише те, що було відокремлене.
2.Класифікація інформаційних систем
Створеннюінформаційних систем у всьому світі приділяється багато уваги. За масштабами,темпами зростання, витратами матеріальних, фінансових і трудових ресурсів, атакож за ступенем впливу на процеси управління проблему створення ІС слід розглядатияк велике народногосподарське завдання. Інформаційні системи можуть значнорізнитися за типами об’єктів управління, характером і обсягом розв’язуванихзадач та низкою інших ознак.
Загальноприйнятоїкласифікації ІС досі не існує, тому їх можна класифікувати за різними ознаками.Найбільш поширеними протягом тривалого часу були такі класифікаційніугруповання систем.
Зарівнем або сферою діяльності – державні, територіальні регіональні),галузеві, об’єднані, підприємств або установ, технологічних процесів.
Зарівнем автоматизації процесів управління – інформаційно-пошукові,інформаційно-довідкові, інформаційно-керівні, системи підтримки прийняттярішень, інтелектуальні ІС тощо.
Заступенем централізованої обробки інформації – централізовані ІС,децентралізовані ІС, інформаційні системи колективного використання.
Заступенем інтеграції функцій – багаторівневі ІС з інтеграцією за рівнями правління(підприємство – об’єднання, об’єднання – галузь і т. ін.), багаторівневі ІС зінтеграцією за рівнями планування і т. ін.
ДержавніІСпризначенідля вирішення найважливіших народногосподарських проблем країни. На базівикористання обчислювальних комплексів та економіко-математичних методів у нихскладають перспективні та поточні плани розвитку країни, ведуть облікрезультатів та регулюють діяльність окремих ланок народного господарства,розробляють Державний бюджет, контролюють його виконання і т. ін.
Центральнемісце в мережі державних ІС належить автоматизованій системі державноїстатистики (АСДС). Роль та місце АСДС в ієрархії управління визначається тим,що вона є основним джерелом статистичної інформації, конче потрібної дляфункціонування всіх державних та регіональних ІС.
СередІС, з якими взаємодіє АСДС, важливе місце посідає автоматизована системапланових розрахунків (АСПР). АСПР функціонує при Міністерстві економіки Україниі являє собою інформаційну систему, призначену для розробкинародногосподарських планів та контролю за їх виконанням в умовах застосуваннязасобів обчислювальної техніки для збору та обробки інформації.
Процесвзаємодії АСДС з АСПР має взаємний характер: статистична інформація, джереломякої є АСДС, необхідна на всіх етапах складання перспективних і поточних планіврозвитку господарства країни. У свою чергу, планова інформація надходить доАСДС і є основою для обліку та аналізу виконання планів і завдань. ВзаємодіяАСДС та АСПР передбачає також спільний аналіз соціально-економічних проблемрозвитку народного господарства. Тому АСДС має повністю задовольнити потребиоптимального планування, проводити економіко-математичний аналіз демографічнихпроцесів у суспільстві, міжгалузевих зв’язків, споживання та прибутківнаселення, показників діяльності підприємств.
АСДСвзаємодіє також з державною інформаційною системою фінансових розрахунків(АСФР) при Міністерстві фінансів України. АСФР призначена для автоматизаціїфінансових розрахунків на базі сучасної обчислювальної техніки з формуванняДержавного бюджету країни та контролю за його виконанням. При цьому вонавикористовує статистичну інформацію про випуск і реалізацію продукції, фондиспоживання, запаси та витрати фінансових ресурсів і т. ін.
Відомій інші державні ІС, система обробки інформації з цін (АСОІ цін), системауправління Національним банком (АСУ банк), система обробки науково-технічноїінформації (АСО НТ1) і т. ін.
Територіальні(регіональні) ІС – призначені для управління адміністративно-територіальнимрегіоном. Сюди належать ІС області, міста, району. Ці системи обробляютьінформацію, яка необхідна для реалізації функцій управління регіоном,формування звітності, видачі оперативних даних місцевим і керівним державним тагосподарським органам.
Галузевіінформаційні системи управління – призначені для управління підвідомчимипідприємствами та організаціями. Галузеві ІС діють у промисловості тасільському господарстві, будівництві на транспорті і т. ін. У них розв’язуютьсязадачі інформаційного обслуговування апарату управління галузевих міністерств іїх підрозділів. Галузеві ІС різняться за сферами застосування – промислова,непромислова, наукова.
Інформаційнісистеми управління підприємствами (АСУП) – це системи іззастосуванням сучасних засобів автоматизованої обробки даних, економіко-математичнихта інших.
Інформаційнісистеми управління технологічними процесами (АСУ ТП) – керуютьстаном технологічних процесів (робота верстата, домни тощо). Перша й головнавідмінність цих систем від розглянутих раніше полягає, передусім, у характеріоб’єкта управління – для АСУ ТП це різноманітні машини, прилади, обладнання, адля державних, територіальних та інших АСУ – це колективи людей. Другавідмінність полягає у формі передавання інформації. Для АСУ ТП основною формоюпередавання інформації є сигнал, а в інших АСУ – документи.
Залежновід мети функціонування та завдань, які покладені на ІС на етапах збору тазмістової обробки даних, розрізняють такі типи ІС: інформаційно-пошукові,інформаційно-довідкові, інформаційно-управляючі (управлінські), інтелектуальніінформаційні системи та системи підтримки прийняття рішень.
Складністьфункціонування таких великих соціально-економічних систем, як народнегосподарство України, зумовлює неможливість реалізації процесу управління здопомогою однієї або кількох локальних АСУ. З цією метою потрібний комплекс(група) АСУ, кожна з яких забезпечує вирішення своїх функціональних задачуправління. При цьому йдеться не просто про об'єднання і зв'язок локальних АСУміж собою, а про забезпечення інформаційного діалогу між ними та доступу однієїАСУ до інформаційних баз інших АСУ.
Отже,інтегрована автоматизована система управління (ІАСУ) може розглядатисяяк ієрархічно організований комплекс організаційних методів, технічних,програмних, алгоритмічних та інформаційних засобів, які мають модульнуструктуру і забезпечують наскрізне узгоджене управління матеріальними та інформаційнимипотоками об'єкта управління.
Центральнимпоняттям в інтегрованих АСУ є поняття «інтеграція». Інтеграцію можнавизначити як спосіб організації окремих компонентів в одну систему, щопідтримує узгоджену і цілеспрямовану їх взаємодію, забезпечуючи високуефективність функціонування всієї системи.
Інтеграціюв АСУ можна розглядати в кількох аспектах: функціональному, організаційному,інформаційному, програмному, технічному, економічному.
Функціональнаінтеграція забезпечує єдність цілей та узгодження критеріїв і процедурвиконання виробничо-господарських та технологічних функцій, спрямованих надосягнення поставленої мети. Основою функціональної інтеграції є оптимізаціяфункціональної структури всієї системи, декомпозиція системи на локальнічастини (підсистеми), формалізований опис функцій кожної підсистеми тапротоколи взаємодії підсистем.
Організаційнаінтеграція полягає в організації раціональної взаємодії персоналу управлінняна різних рівнях ієрархії ІАСУ та різних локальних її підсистем, що зумовлюєузгодження дій персоналу з метою досягти поставлених цілей та погодженістьуправлінських рішень.
Інформаційнаінтеграція передбачає єдиний комплексний підхід до створення й веденняінформаційної бази всієї системи та її компонентів на основі єдиноготехнологічного процесу збору, зберігання, передавання та обробки інформації,який забезпечує узгоджені інформаційні взаємодії всіх локальних АСУ тапідсистем ІАСУ.
Програмнаінтеграція міститься у використанні узгодженого та взаємозв'язаного комплексумоделей, алгоритмів і програм для забезпечення спільного функціонування всіхкомпонентів ІАСУ.
Технічнаінтеграція – це використання єдиного комплексу сумісних обчислювальнихзасобів, автоматизованих робочих місць спеціалістів та локальних мереж ЕОМ,об'єднаних в одну розподілену обчислювальну систему, яка забезпечуєавтоматизовану реалізацію всіх компонентів ІАСУ.
Економічнаінтеграція є узагальненим комплексним показником інтеграції системи і полягає взабезпеченні цілеспрямованого та узгодженого функціонування всіх компонентівІАСУ для досягнення найбільшої ефективності функціонування всієї системи.
Повноїі загальноприйнятої класифікації елементів ІС досі не існує. Але практика їхфункціонування показує, що майже в усіх ІС вирізняють такі елементи, як«функція ІС» і «компонент (підсистема) ІС».
ФункціяІС– цесукупність дій інформаційної системи, яка спрямована на досягнення зазначеноїмети. Перелік функцій конкретної ІС залежить від сфери її діяльності, об’єктауправління, призначення її та ін. Наприклад, в інформаційній системі управлінняфінансами країни виокремлюють дві основні функції: планування бюджету івиконання бюджету.
Компонент(підсистема) ІС– це її частина, що виділена за зазначеною ознакою абосукупністю ознак і розглядається як єдине ціле. Компоненти комп’ютерної системиза своїм призначенням передусім поділяються на забезпечувальні і функціональні.Забезпечувальні містять у собі організаційне, методичне, технічне, математичне,програмне, інформаційне, лінгвістичне, правове та ергономічне забезпечення.
Доорганізаційного забезпеченняналежить сукупність документів, що описуютьтехнологію функціонування ІС, методи вибору застосування користувачамитехнологічних прийомів для одержання конкретних результатів під часфункціонування ІС.
Длязабезпечення функціонування ІС необхідно мати ряд ресурсів і обов’язковопредмети праці, засоби праці і працю (труд). Роль перших в ІС належитьінформації (інформаційне забезпечення), яка відіграє також роль продукту праці.Засобами праці є різні технічні засоби ІС, які виконують функції технічногозабезпечення. Така сама функція покладена певною мірою й на засобиматематичного та програмного забезпечення. Що ж до самої праці то, природно,кадри спеціалістів також погрібні будь-якій ІС.
Інформаційнезабезпеченнямістить у собі не лише інформаційні ресурси якпредмет праці та інформацію як продукт праці, а засоби і методи ведення усієїінформаційної бази – об’єкта управління. До інформаційного забезпеченняналежать, методи класифікації і кодування інформації, способи організаціїнормативно-довідкової інформації, побудови банків даних, зокрема побудови таведення інформаційної бази і т. п.
Технічнезабезпеченняоб’єднує сукупність усіх технічних засобів, використовуванихпід час функціонування системи.
До математичногозабезпеченнявіднесено сукупність математичних методів, моделей іалгоритмів розв’язування задач, які застосовуються в ІС; моделі та алгоритми,що входять до цього забезпечення як інструмент подальшої розробки програмнихзасобів. Моделі системи управління та об’єкта автоматизації належать,здебільшого, до організаційного забезпечення.
Програмнезабезпеченняявляє собою сукупність програм на носіях даних і програмнихдокументів, які призначені для від лагодження, функціонування і перевіркиробото здатності ІС.
Лінгвістичнезабезпеченнямістить сукупність засобів і правил для формалізаціїприродної мови, які використовуються для спілкування користувачів таексплуатаційного персоналу ІС із комплексом засобів автоматизації під часфункціонування ІС.
Доправового забезпеченняналежить сукупність правових норм, якірегламентують правові відносини під час функціонування ІС та юридичний статусрезультатів такого функціонування.
Методичнезабезпеченнямістить у собі сукупність документів, які описують технологіюфункціонування ІС, методи вибору і застосування користувачами технологічнихприйомів для одержання конкретних результатів під час функціонування ІС.
Ергономічнезабезпечення ІСявляє собою сукупність засобів і методів, які створюютьнайсприятливіші умови праці людини в ІС, умови для взаємодії людини та ЕОМ.
3.Структура інформаційних систем
Длярозв’язання за допомогою обчислювальної техніки будь-якої економічної задачінеобхідно створити певні умови. Ця проблема вирішується розробкою івпровадженням різних видів забезпечення визначених державним стандартом зупровадження інформаційних технологій. За час виникнення і розвитку ІС векономіці мали різну структуру цих компонентів, яка значною мірою залежала відтехніко-експлуатаційних характеристик обчислювальної техніки, що в той чи іншийперіод використовувалася для автоматизації економічних задач.
Комп’ютерніінформаційні системи належать до класу складних систем, які містять у собібагато різноманітних елементів, що взаємодіють. Тому при створенні комп’ютернихІС потрібно визначати їх структуру.
Загаломпід структурою комп’ютерної ІС розуміють характеристику внутрішньогостану системи, опис постійних зв’язків між її елементами.
Приописуванні ІС використовують кілька видів структур, які різняться типамиелементів та зв’язків між ними, зокрема функціональні, технічні, організаційні,документальні, алгоритмічні, програмні та інформаційні структури.
Функціональнаструктура – це структура, елементами якої є підсистеми (компоненти), функціїІС або її частини, а зв’язки між елементами – це потоки інформації, що циркулюєміж ними під час функціонування ІС.
Технічнаструктура – це структура, елементами якої є обладнання комплексу технічнихзасобів ІС, а зв’язки між елементами відбивають інформаційний обмін.
Під організаційноюрозуміють структуру, елементами якої є колективи людей і окремі виконавці,а зв’язки між елементами інформаційні, супідрядності та взаємодії.
Документальнаструктура – це структура, елементами якої є неподільні складові і документиІС, а зв’язки між елементами взаємодії, вхідності і субпідрядності.
Елементамиалгоритмічної структури є алгоритми, а зв’язки між алгоритмамиреалізуються за допомогою інформаційних масивів.
У програмнійструктурі зв’язки між елементами також реалізуються у вигляді інформаційнихмасивів, а елементами структури є програмні модулі.
Інформаційнаструктура – це структура, елементами якої є форми існування і поданняінформації у системі, а зв’язки між ними – операції перетворення інформації всистемі. Елементами інформаційної структури можуть бути також інформаційнімасиви, а зв’язками – операції роботи з масивами: ввід, коригування, перегляд,знищення і т. ін.
Функціональнийпідхід до структури ІС дає змогу виокремити підсистеми (компоненти) в разірізного визначення поняття «функція управління». Найбільшого поширення набулостворення функціональних підсистем за ознакою управління об’єктами (елементами)виробничого процесу і за ознакою стадій управління.
Так,у першому випадку формуються функціональні підсистеми, наприклад управліннятехнічною підготовкою виробництва, основним виробництвом, допоміжнимвиробництвом, матеріальними та трудовими ресурсами і т. ін.
Вінформаційних системах органів загальнодержавного управління і невиробничоїсфери така структура пов’язана з функціями, які виконуються установами. Наприклад,в автоматизованій системі державної статистики (АСДС) передбачені функціональніпідсистеми статистики промисловості, сільського господарства, капітальногобудівництва і т. ін. У функціональній структурі АСДС неначе повторюється складфункціональних підрозділів Держкомітету статистики України. У другому випадку зпозицій стадій управління виділяються функціональні підсистеми прогнозування, перспективногопланування, оперативного управління, бухгалтерського обліку і т.ін.
4.Перспективи розвитку
Сучаснийетап розробки інформаційних систем в економіці характеризується створеннямнових видів інформаційних систем, до яких належать експертні системи, системипідтримки прийняття рішень, інформаційно-пошукові системи, системи зі штучнимінтелектом, виконавчі інформаційні системи та інші, які будуть схарактеризованіокремо.
Перспективирозвитку архітектури СУБД пов'язані з розвитком концепції обробки нетрадиційнихданих і їх інтеграції, обміну даними з різних СУБД, розрахованої на багатокористувачів технології в локальних мережах.
З1996 року операційна система Windows 95 стала стандартом для настільних ПК. Для використовуванняпереваг цієї операційної системи необхідний перехід до використовування 32-розряднихСУБД нижнього рівня.
До загальнихвластивостям СУБД Approach, Paradox, Access, відносяться:
1. Графічнийбагато віконний інтерфейс, що дозволяє користувачу в діалоговому режимістворювати таблиці, форми, запити, звіти і макроси.
2. Спеціальнізасоби, що автоматизують роботу;
3. Можливістьроботи в локальному режимі або режимі клієнта на робочій станції;
4. Власнамова програмування.
ОсобливостіСУБДApproach, Paradox, Access:
1. У Approach, у відмінностівід Paradoxі Access, незабезпечується повна підтримка мови запитів SQL, що обмежує їїможливості в розрахованих на багато користувачів системах тільки погляданнямданих;
2. У Access передбаченаавтоматична генерація коду SQL при створенні запиту користувачем;
3. У Access є майстер аналізутаблиць, за допомогою якого можна виконувати нормалізацію таблиць.
Однієюз найважливіших тенденцій розвитку СУБД є розробка «універсальних» СУБД,здатних інтегрувати в базі традиційні і нетрадиційні дані – тексти, малюнки,мову, відео і ін. Це особливо актуально для Web. Є два підходи допобудови таких СУБД: об'єктивно-реляційний – вдосконалення існуючих реляційнихСУБД і об'єктивний.
Слідзазначити, що сучасні реляційні СУБД вже здатні інтегрувати дані, проте нетрадиційні дані не доступні для внутрішньої обробки. «Універсальні» СУБДповинні виконувати таку обробку. У таких системах не потрібні різнорідніпрограми, якими складно управляти.
Список використаної літератури
1. Ананьєв О.М.Інформаційні системи і технології в комерційній діяльності [Текст]: підручник /О.М. Ананьєв, В.М. Білик, Я.А. Гончарук. – Львів: Новий Світ-2000, 2006. –584 с.
2. Антонов В.М. Фінансовийменеджмент: сучасні інформаційні технології [Текст]: навчальний посібник / В.М. Антонов,Г.К. Яловий; ред. В.М. Антонов; Мін-во освіти і науки України, КНУім. Т.Г. Шевченка. – К.:ЦНЛ, 2005. – 432 с.
3. Гужва, В.М. Інформаційнісистеми і технології на підприємствах [Текст]: навчальний посібник / В.М. Гужва;Мін-во освіти і науки України, КНЕУ. – К.: КНЕУ, 2001. – 400 с.
4. Гуржій А.М. Інформатиката інформаційні технології [Текст]: підручник / А.М. Гуржій, Н.І. Поворознюк, В.В. Самсонов.– Х.: Компанія СМІТ, 2003. – 352 с.