Адаптація іншомовних запозичень в сучасній китайській мові

Магістерська робота

на тему:

АДАПТАЦІЯ ІНШОМОВНИХ ЗАПОЗИЧЕНЬ

В СУЧАСНІЙ КИТАЙСЬКІЙ МОВІ

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. ЗАПОЗИЧЕННЯ ЯК НЕВІД’ЄМНА ЛАНКА РОЗВИТКУ МОВИ

1.1 Причини виникнення іншомовних запозичень у китайській мові

1.1.1 Екстралінгвальні причини

1.1.2 Лінгвальні причини

1.2 Поняття «запозичення» та його видив

1.3 Класифікація запозичень в сучасній китайській мові

1.3.1 Фонетичні запозичення

1.3.2 Семантичні запозичення

1.3.3 Фонетико–семантичні запозичення

1.3.4 Абревіації

1.3.5 Вторинні запозичення

1.4 Інтернаціональні слова та принципи ії класифікації

1.4.1 Принцип вмотивованості

1.4.2 Класифікація інтернаціоналізмів з точки зору перекладача

1.4.3 Класифікація інтернаціоналізмів за способом та джерелом запозичення

1.5 Типи письмової фіксації запозичень

РОЗДІЛ 2. АДАПТАЦІЯ ЗАПОЗИЧЕНЬ У СУЧАСНІЙ КИТАЙСЬКІЙ МОВІ

2.1 Фонетична адаптація запозичень

2.2 Семантична адаптація запозичень

2.3 Структурні кальки

2.4 Етимологічні кальки

2.5 Поєднання фонозапису та семантично значущого лексичного елемента

2.6 Адаптація абревіації

2.7 Проміжний етап адаптації

2.8 Адаптація графічної системи вираження емоцій та почуттів за допомогою емотіконів

РОЗДІЛ 3. ПОНЯТТЯ ЗОНИ ПОПЕРЕДНЬОЇ АДАПТАЦІЇ ІНШОМОВНОЇ ЛЕКСИКИ В ЛІНГВІСТИЧНІЙ ПРАКТИЦІ

3.1 Визначення зони попередньої адаптації

3.2 Особливості функціонування зон попередньої адаптації іншомовної лексики в сучасній китайській мові

3.3 Класифікація зон попередньої адаптації для сучасної китайської мови за територіально–державним параметром

3.4 Розмежування зон попередньої адаптації для сучасної китайської мови за кількісно–складовою ознакою

3.5 Мовний код як елемент диференціації зон попередньої адаптації для сучасної китайської мови

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

ВСТУП

Нема таких мов, які б розвивались в абсолютній ізоляції. Будь-яка мова обов’язково зазнає впливів з боку інших мов і, в свою чергу, впливає на інші. Результатом такого впливу є запозичення або інтерференція на всіх рівнях мовної структури. Тому, термінологічне планування (як відомо, термінологічне планування як складова частина мовного планування, а саме, планування корпусу мови, включає в себе термінологічну модернізацію та термінологічну стандартизацію. Саме з метою стандартизації галузевих терміносистем випускаються в світі нормативні термінологічні словники, термінологічні одиниці з яких є обов’язковими для вживання у відповідній галузі [41]) може мати як ознаки інтернаціоналізації, так і «націоналізації». Термінотворці більшості країн світу прагнуть у сучасних умовах обміну інформацією поєднати елементи як інтернаціональності терміносистем (для полегшення міжнародного спілкування), так і національної самобутності.

Інтернаціональне, на думку більшості галузевих фахівців, асоціюється із запозиченнями, у той час як національне – з пуризмом. Проте такий поділ є досить поверховим. По-перше, тому, що запозичуватися може не тільки зовнішня, але й внутрішня форма слів чи виразів. По-друге, справжній пуризм полягає в перебільшеному прагненні до чистоти літературної мови, до вилучення з неї різних сторонніх елементів. Усвідомлення, що мова є органічним цілим, таким, що служить живим показником народного світобачення і, у свою чергу, значно впливаючи на думку, веде природним чином до турботи про те, щоб розвиток мови протікав вільно від зовнішніх, випадкових впливів, і щоб до її складу не входили чужі й непотрібні їй домішки. Але еволюція мови також не може відбуватися під час абсолютного відсторонення від іноземних слів та інтернаціоналізмів, адже світ розвивається, з’являються нові явища та поняття, які несуть у собі певне значення, і, відповідно до цього, отримують свої назви. Проте, без сумніву, можливі й зловживання: мова може бути загромаджена запозиченнями та новоутвореннями, які роблять її важкою для сприйняття. Тому, вищезгаданий поділ не характеризує в поній мірі процеси запозичення.

Як звістно, тисячі років міжкультурної комунікації призвели до появи та розвитку багатьох явищ, у тому числі і запозичення. Інтенсифікація процесів глобалізації в сучасному світі створює сприятливі умови для збільшення питомої ваги запозиченої лексики в мовах народів світу. Зазначене є актуальним і для сучасної китайської мови, що е обїектом розглядання.

Вивчення запозиченої лексики будь-якої мови може відбуватися з різних сторін: по-перше, зі сторони вивчення лексичного складу мови і розподілення нових слів за різними галузями вживання. У цьому випадку, як правило, вивчаються терміни окремої галузі знання, наприклад, природно-наукова термінологія, або термінологія певної конкретної науки (хімії, фізики), публіцистично-політична термінологія і т. д. При такому підході припускають, що загальні тенденції утворення термінів певної мови, особливості їх походження і виникнення вже відомі. По-друге, вивчення запозиченої лексики може здійснюватися зі сторони вивчення загальних якостей і особливостей термінів, які належать різним галузям. При цьому потрібно звернути увагу на недостатню розвиненість термінологічної проблематики окремих мов. Така ситуація є і з китайською мовою, проблеми термінології якої вивченні недостатньо, не дивлячись на збільшення зацікавленості до цієї теми китаїстами.

Лексичний фонд китайської мови постійно змінюється, до його складу входять нові лексичні одиниці на позначення процесів і явищ об’єктивної дійсності. Безумовно, це пов‘язано з посиленням міжнародних контактів Китаю в економічній, політичній, культурній та науково–технічній сферах.

У сучасній вітчизняній лінгвістиці об’єктами дослідження були взаємодія місцевої та емігрантської мов (Б. Ажнюк, Г. Зимовець), державної мови і мови національної меншини (М. Штець), споріднених та неспоріднених мов (Д. Будняк, А. Ґудманян, В. Сімонок). У кожному випадку дослідники враховують різні соціомовні ситуації, розглядають соціологічні, психологічні та лінгвістичні аспекти складного процесу впливу однієї мови чи обопільного впливу мов.

Широкий інтерес до проблеми дослідження мовних контактів китайців безперервно зростає внаслідок формування глобального інформаційного простору, суспільних та економічних процесів, спрямованих на світову інтеграцію.

Російські дослідники, які присвячували свої роботи дослідженню питань запозичення в китайській мові: І. Д. Кленін, А. Л. Семенас [21], В. В. Іванов [13], В. І. Горєлов [11]. Зокрема, предметом дослідження в їх роботах була синологічна практика вивчення особливостей запозичення.

Дослідженнями питання запозичень китайської мови також займалися такі китайські дослідники, як Ґао Мінкай та Лю Чжентань [цит. по 11], Ши Ювей [29], Мяо Жуйцінь, Чан Мімі, а з иноземних вчених до явищя запозичення мали особистий інтерес Дж. Матіра, В. Бетза, К. Хаунза та інші.

В їх роботах було розглянуто причини виникнення явища запозичення, запропоновано класифікацію запозичень, проведено статистичні дослідження стосовно кількісної присутності запозичень в сучасній китайській мові та їх функціонально–стилістичних особливостей.

В одночас проблема територіального фактору в процесі запозичення іншомовної лексики дотепер залишається недостатньо вивченою. Зазначене і зумовлює актуальність пропонованого дослідження.

Широкий розмах процесу запозичення та активна участь іншомовних слів у всіх основних мовних процесах сучасної китайської мови потребують не лише загального теоретичного осмислення, але й розробки певного механізму визначення ступенів адаптації запозичених слів мовою-реципієнтом. Будь-які зміни у словниковому складі мови у вигляді проникнення іншомовних запозичень тягне за собою семантичні і стилістичні зміни в словах, які вже існують у мові. А це, у свою чергу, викликає певні труднощі при вивченні мови та перекладі. Тому, такий напрямок наукового дослідження проблеми освоєння іншомовних лексичних елементів є важливим і актуальним.

Мета цієї роботи полягає у визначенні видів та процесів адаптації іншомовних запозичень у сучасній китайській мові. А також, у визначенні ролі зони попередньої адаптації іншомовної лексики як складової шляху проникнення іноземних слів.

Завдання роботи полягає у визначенні та аналізу шляхів адаптації та історичних передумов запозичення іноземних слів китайською мовою, визначення кількісного та функціонального потенціалу іншомовних запозичень, конкретизація видів запозичень у сучасній китайській мові, виявлення зон попередньої адаптації іншомовної лексики для китайської мови, особливості їх функціонування, класифікація і систематизація.

Об’єкт: іноземні мовні одиниці, лексика іншомовного походження та їхні відповідники в українській та китайській мовах; предмет: граматичні та лексичні особливості, які набувають іноземні мовні одиниці, потрапляючи в китайську мову.

Матеріалами дослідження є:

оригінальний іноземний текст;

оригінальні різностильові тексти китайською мовою;

граматичні, лексикологічні тощо матеріали з іноземних мов;

лексикографічні джерела;

власні переклади іноземного тексту.

сучасні лексикологічні дослідження китайської мови (діахронічний та синхронічний аспекти);

статистичні дані.

Новизна роботи полягає в тому, що в цій дипломній роботі вперше співставлені й узагальнені класифікації способів адаптації лексичних запозичень останніх десятиліть, у введені нового в мовознавстві поняття «зона попередньої адаптації іншомовної лексики» на позначення складової частини шляху запозичення лексичного матеріалу, а також роглянуто специфіку східної системи передачі графічних знаків «емотіконів».

Сам по собі хід робіт припускав визначення цього лінгвістичного явища, - адаптації іншомовних запозичень у сучасній китайській мові, - класифікації, аналізі функцій і результатів існування. Усе це дає можливість розширити уявлення про шляхи та особливості процесів запозичення лексики, притаманні сучасній китайській мові.

Крім того, в процесі дослідження здійснюється систематизація загальноприйнятих класифікацій іншомовних лексичних одиниць в сучасній китайській мові та доповнюється перелік причин виникнення запозичення як явища.

РОЗДІЛ 1. ЗАПОЗИЧЕННЯ ЯК НЕВІД’ЄМНА ЛАНКА РОЗВИТКУ МОВИ

Питання про запозичення займає в мовознавстві важливе місце, тому що воно висвітлює одне з явищ взаємодії мов та їх розвитку. Дослідники розрізняють такі типи мовних контактів: безпосередні й опосередковані; між спорідненими і неспорідненими мовами; з однобічним і обопільним впливом; маргінальні (на суміжних територіях) і внутрішньорегіональні (на одній і тій самій території); казуальні (випадкові) і перманентні (постійні); природні (безпосереднє спілкування), штучні (навчання в школі) і змішані (природно-штучні) [3; 6]. Дослідивши причини взаємодії племен, народностей і, нарешті, націй, які вступають у різні господарсько-економічні, військово-політичні та культурні відносини, а як наслідок – між ними відбуваються мовні контакти, виникає потреба вивчення особливостей запозичень іншомовних лексичних елементів, а також шляхи адаптації цих запозичень у мові-реципієнті

1.1 Причини виникнення іншомовних запозичень у китайській мові

Аналіз лінгвістичної літератури дає можливість розподілити причини виникнення запозичень на екстралінгвальні (лат. «extra» – поза, зовні, крім і «lingua» – мова – причини, які знаходяться поза мовою; суспільно-політичні, економічні, історичні, географічні та інші чинники, пов'язані з розвитком і функціонуванням мов) та лінгвальні (лат. «lingua» – мова – причини, які знаходяться всередині мови) [1; 5]. Для кожної епохи характерними є свої причини запозичення, які з часом змінюють одна одну. Але є й причини, характерні для всіх епох, тобто є причини постійні та змінні. Розглянемо докладніше кожну з вказаних причин.

1.1.1 Екстралінгвальні причини

1. Культурний вплив однієї нації на іншу. При цьому відбувається запозичення не тільки лексичних одиниць, але й певних фрагментів ціннісної картини світу, культурних концептів. Запозичення культурних концептів відбувається безпосередньо в процесі культурних контактів, здійснюваних через вивчення іноземної мови, ознайомлення з літературними текстами, що фіксують самосвідомість чужої культури, засвоєння духовних цінностей, що знаходять вираження в культурних текстах. При свідомому ознайомленні з цінностями іншої культури може відбуватися запозичення концептуальних змістів, значимих для джерела запозичення, які викладені за допомогою тексту, автором якого є носій культури, яка запозичує. Запозичення культурного концепту обумовлено унікальністю як його понятійного, так й образного та ціннісного компонентів.

2. Авторитетність мови-джерела, внаслідок чого спостерігається підвищення інтересу до її вивчення, захоплення певних соціальних шарів культурою країни цієї мови, а також запозичення культурних концептів.

3. Наявність усних або письмових контактів народу певної країн з іншою. Найбільш характерний наслідок мовних контактів – двомовність, що визначає характер процесу запозичення й ступінь поширення запозичених одиниць у мові-реципієнті.

4. Інтернаціоналізація світових проблем призводить до появи термінів, які їх називають. Так, англіцизм «демпінг» став уживатися в значенні продажу товарів на зовнішніх ринках за цінами більш низькими, ніж на внутрішніх ринках з метою усунення конкурентів у контексті погрози падіння цін на нафту. Згодом, поширившись, слово перейшло зі сфери нафтової термінології в сферу загальної економіки.

1.1.2 Лінгвальні причини

Не менш важливими є лінгвальні причини, які є поштовхом до запозичення. Серед них виділяємо:

- відсутність у мові-реципієнті еквівалентів, що найбільш точно номінують нове явище. Наприклад, не існує відповідності такому соціальному явищу як «хоспис» (з англ. «hospice», яке у свою чергу походить з лат. «hospes»), інтернаціональне значення якого: «a home for the termіnally іll or destіtute», може передаватися в українській мові тільки описово: спеціалізована лікарня-інтернат для безнадійно хворих, де створюються умови, для того, щоб людина перед смертю відчула якнайменше страждань. У китайській мові це явище називають济病院 （病贫者收容所的地方）. Розглянемо кожний ієрогліф окремо: 的 має значення «допомагати», 容 – бідний, 病 – хвороба, а 院 – двір. Тобто, у сумі всі ієрогліфи точно передають значення цього слова (розкрили смисловий зміст поняття «hospice») – місце (лікарня), де бідним та хворим людям надається допомога. Отже, адаптація нового іншомовного явища відбулася за допомогою етимологічного способу калькування (детальніше ций процес адаптації розглядається у див. п.2.2.). Наведемо ще приклади: макдональдз（麦当劳maidanglao – з англ. «McDonald’s». Як ми можемо помітити, китайське слово за звучанням майже співпадає з оригіналом мови-джерела, тобто це фонетичне запозичення, ступінь адаптації якого – частковий (п. 2.1.), супермаркет （超市 – з англ. «supermarket». Дослівно переклавши англійське слово «supermarket», ми отримаємо – «super-» – це над-, понад-, супер-, а «market» – ринок, тобто місце, де зосереджена велика кількість товарів. У китайській мові ієрогліф 超 означає супер-, понад-, а 市 – скорочення від слова 市), яке перекладається як ринок. Звідси, китайці, при запозиченні цього поняття, зосередили свою увагу не на фонетичній передачі слова, а на семантичному відтворенні значення), хакер （黑客 heike – з англ. «haker». Це фонетичне запозичення, ступінь адаптації якого – неповний (див. п. 2.2.) ).

- потреба в позначенні комунікативно актуального поняття: якщо поняття торкається життєво важливих інтересів людей, то і слово, що його позначає, стає загальновживаним (ваучер, клон (克隆 kelong – з англ. «clone» відбулася фонетична адаптація), маркетинг (市慧茹营– з англ. «marketing» – торгівля. «Market» перекладається як ринок, а елемент «-ing» вказує на процеси, які відбуваються на ринку, тобто збуваються певні товари. Китайські елементи 市收 і 容收营відповідно перекладаються як ринок та продаж; відбувся переклад значень англійського слова, тобто це є структурною калькою (див. п. 2.2.));

- необхідність у розмежуванні змістовно близьких, але все ж різних понять (стиліст – гример, брифінг – прес-конференція, дилер – торговець);

- необхідність спеціалізації понять у тій чи іншій сфері (превентивний попереджувальний, аудитор – бухгалтер-ревізор, метчинг – вирівнювання);

- прагнення до використання одного запозиченого слова замість описового обороту, продиктоване загальною тенденцією, що спостерігається у мовах в останні десятиліття, що виражається в економії мовних зусиль (лейбл – товарна етикетка з фірмовим знаком; ремікс – новий варіант, переробка старої мелодії, пісні; саміт – зустріч на найвищому рівні (峰会 – 最高会; саміт – це запозичення з англ. «summit», яке походить з лат. «summus» і перекладається як вершина, найвищий, найвизначніший. У китайській мові ієрогліф 峰 має значення «вершина», а 会 – «зустріч», тобто зустріч на «вершині» (на найвищому рівні). Отже, таким чином відбулося розкриття смислового змісту іноземного слова));

- тенденція до закріплення запозичень, які можна об’єднати у певний лексичний ряд, базуючись на їх загальному значенні й повторюваності будь-якого одного структурного елемента (слова з компонентом -мен (англ. «man»): шоумен, бізнесмен, клубмен; мейкер (англ. «maker»): відеомейкер, іміджмейкер, ньюс-мейкер, слова, з суфіксом -ер (-ор) (англ. «er (or)»), що називають особу, яка здійснює яку-небудь діяльність: дилер, рієлтер, дистриб’ютор, брокер, інвестор, дизайнер, байкер, кілер). В китайській мові відповідником для англ. слова «man» (чоловік, людина) є слово 人, яке перекладається як людина, і тому, при запозиченні певних слів, англійський елемент передається китайським відповідником з таким самим значенням, наприклад: супермен (англ. «superman»: «super» – супер-, понад- і «man» – людина, чоловік – людина з суперможливостями; у китайській мові ця «суперлюдина» (супермен) передається як 超人: 超 – понад-, супер- і 人 – людина (по елементний переклад – структурна калька). Таким самим способом адаптувалося слово бізнесмен (англ. «businessman»: «business» – справа, діло (бізнес) і «man» – чоловік, людина – людина, яка займається бізнесом) – китайський варіант – 生意人 (生意 – справа, діло і 人 – людина)

- наявність у мові-рецепієнті усталених термінологічних систем, які обслуговують ту чи іншу галузь (наочним прикладом може слугувати система позначень в електронно-обчислювальній техніці – ця сфера обростає все новими іншомовними, англійськими за походженням, номінаціями (ноут-бук, курсор, ксерокс, Інтернет (з англ. «Internet» – 因特尔 (yinteer – фонетичний запис)), мишка (з англ. «mouse» – назва пристрою, який використовується в комп’ютерній техніці – 鼠标 shubiao – миша, 因标– знак поєднання фонозапису та семантично значущого лексичного елемента (див. п. 2.3.)), клавіатура (з англ. «keyboard» (дослівно «дошка з кодами») – 特 jianpan: 尔键– клавіша, 京:盘– тарілка, дослівно «тарілка з клавішами», відбувся смисловий переклад частин англійського слова));

- потреба в нових номінаціях як данина моді, престижності, підвищенню власного авторитету в очах оточення (грумінг, фриндж);

Зовнішні причини запозичення вступають у взаємодію з мовними причинами, створюючи набір екстралінвальних і лінгвальних причин, які сприяють запозиченню слів із однієї мови в іншу. За значущістю ці причини різні: серед них є причини облігаторні і факультативні. Наприклад, облігаторною є така причина, як наявність культурних і творчих зв’язків окремих регіонів або міст різних країн, а форми цих зв’язків факультативні (туристичні подорожі, фестивалі, ярмарки тощо).

Екстралінгвальні причини запозичення формують певні лінгвальні тенденції. Екстралінгвальні і лінгвальні причини пов’язані нерозривно, причому в деяких випадках екстралінгвальні причини запозичення можна вважати екстралінгвальною ознакою запозичення. Такою ознакою, наприклад, є комунікативна актуальність поняття, що лежить в основі значення запозиченого слова й пов’язана з актуальністю самого об’єкта номінації.

Беручи до уваги характер запозичень, усі причини процесу запозичення можна пояснювати виходячи з процесу інтернаціоналізації. Так, наприклад, авторитетність мови-джерела, як правило, поширюється на кілька мов одночасно й призводить до появи інтернаціоналізмів, що підтверджує подібність явищ запозичення й інтернаціоналізації (інтернаціоналізми – слова, що збігаються за своєю зовнішньою формою (з урахуванням закономірних відповідностей звуків і графічних одиниць) та змістом у різних мовах світу [45]). Наприклад: 阿斯匹林 asipilin – аспірин, 盘尼西林 pannixiling – пеніцилін, 仙 xian– цент.

Представимо можливі причини іншомовних запозичень у схемі 1

Схема 1.

Протягом довгого часу, Китай був ізольований від західного світу. Культурно-історичні зв’язки в основному відбувалися з близькими сусідами, так, наприклад, доволі значущі контакти в першому тисячолітті відбувалися з Індією, звідки в Китай проник буддизм, що принесло з собою широкий пласт іншомовної релігійної термінології. Також, досить довгий період часу Китай виступав у ролі колонізатора по відношенню до своїх сусідів, але, починаючи з XIX ст. (і особливо під час Опіумних воєн), Китай сам став об’єктом колоніального завоювання іноземними державами, а особливо Англією. Під час колоніальної експансії і боротьби китайського народу проти колоніалізму, а потім і проти феодально-імператорської деспотії, Китай починає контактувати з багатьма країнами Західної Європи та Америкою. Протягом декількох століть рівень життя китайського суспільства був дуже низьким, і Китай значно відстав у науковому й соціальному розвитку від більшості західних країн, які вже пережили буржуазні революції і мали величезну промисловість і бурхливий розвиток науки [13].

Отже, основними причинами процесу запозичення в китайській мові, як і в інших мовах, є культурні та економічні зв’язки з іншими націями, інтернаціоналізація світових явищ, потреба у називанні нових понять та явищ для уникнення громіздких словесних пояснень.

1.2 Поняття «запозичення» та його видив

Перейдемо тепер до визначення самого поняття «запозичення» та його видів.

Запозичення (外来) – елемент чужої мови (слово, морфема, синтаксична конструкція та ін.), який було перенесено з однієї мови до іншої в результаті мовних контактів, а також сам процес переходу елементів однієї мови до іншої.

Коли слово входить до мови іншого народу з одночасним запозиченням нового предмета чи поняття, то значення цього слова не змінюється; але у випадку входження нового слова в якості синоніма до вже існуючого у мові слова, між цими синонімами відбувається розмежування значень та спостерігаються зсуви у первісній семантиці. Такі запозичення іноді називають проникненнями.

Зазвичай запозичуються слова та морфеми (суфікси, префікси, корені), а рідше – синтаксичні та фразеологічні вирази. Запозичення окремих звуків та словотворчих морфем відбувається у процесі їхнього вторинного виділення з певної кількості запозичених слів. Досить часто може відбуватися запозичення значень (слово набуває значення, яке має його іншомовний відповідник. Наприклад: політичні поняття «правий» (右派 – праві – прямий переклад смислового значення), «лівий» (左派 – ліві – відбулася та ж сама адаптація – прямий переклад) запозичено з французької мови – droit, gauche: у часи французької буржуазної революції в Конвенті помірковані жирондисти сиділи праворуч, а прихильники радикальних дій монтаньяри – ліворуч) [2]. Запозичення пристосовуються до системи мови-позичальниці, а іноді настільки нею засвоюються, що іншомовне походження таких слів не відчувається носіями мови та виявляється лише за допомогою етимологічного аналізу.

На відміну від таких повністю засвоєних елементів, іноземні слова зберігають сліди свого іншомовного походження у вигляді звукових, орфографічних, граматичних та семантичних особливостей.

Іноземні слова зазвичай відносяться до спеціальних галузей знань або виробництва (наприклад: ентомологія （昆虫学 kunchongxue）– наука про комах). Іноді вони позначають властиві чужим народам чи країнам поняття. До них належать етнографізми (民族词minzucihui – це слова, що називають предмети, поняття, характерні для побуту, господарства певної місцевості, наприклад: котига – віз, на якому возять припаси, необхідні для пастухів, овець; верета – покривало, мішок насінник; загата – огорожа біля стін хати, проміжок між якою і стінами закладається листям, соломою або глицею для утеплення хати взимку; сачма – велика сітка-накидка для лову риби. Етнографізми не мають паралелей у літературній мові, оскільки вони є місцевими назвами місцевих реалій), регіоналізми (地方词汇difangcihui – елемент діалектної мови, територія побутування якого обмежується однією чи кількома говірками, рідше – невеликим ареалом), екзотизми – слова для позначення екзотичних, незвичайних реалій, для яких у мові-реципієнті немає назв, наприклад: чалма (头巾 toujin – 穆斯林男子裹头的 – річ, якою чоловіки-мусульмани обмотують голову – слово адаптувалося через розкриття смислового змісту даного явища), аул (阿乌尔 awuer – 高加索， 中亚等地的山村 – назва села в деяких тюркських народів у Середній Азії та на Кавказі – фонетичний запис), хурал (呼拉尔hulaer – 蒙古人民共和国政权机关的名称 – назва влади Монгольської Народної Республіки – фонетичний запис), аналоцизми та анахронізми (викривлення образів оригіналу в результаті заміни національних та історичних реалій реаліями, які йому не притаманні, іншими словами – реаліями, які не сумісні з місцевими та часовими обставинами мови-оригіналу (не вірно було б називати пагоду «храмом», сарі «платтям» або «національним костюмом», дхобі – «чоловіком-пралею» [9])).

Такі слова тлумачаться словниками іншомовних слів або включаються до звичайних тлумачних словників. Ще одним видом запозичення є слова з особливо виразними ознаками іншомовності, які називають варваризмами, тобто це іншомовні слова або вирази, які не повністю засвоєні мовою і сприймаються як чужерідні, як порушення загальноприйнятої мовної норми (哈罗 haluo – з англ. «helloy» – хеллоу, 拜拜 baibai – з англ. «bye-bye» – бай-бай, з англ. «o’key» – o’key – о’кей, 黑客 heike – хакер) [31]. Із плином часу такі слова можуть або вийти із вживання та зникнути, або ж можуть вживатися в окремих сферах (професіоналізми, сленги – пейджер, хакер), або ж стати широко вживаними. Практично всі іноземні слова спочатку проходять стадію варваризмів. При цьому можливі варіанти – збереження форми, яка була взята з рідної мови (o’key – o’key), або ж графічного оформлення за правилами нової мови (bye-bye – 拜拜 baibai).

Оскільки запозичення є результатом тривалої історичної взаємодії мов та їхнього змішування, то запозичення займають значне місце у лексиці багатьох мов. Підсилена взаємодія мов за умов зростання ролі культурних та економічних зв’язків між народами та країнами, а також приглобалізіції, призводить до виникнення особливого шару запозичень, що йменуються інтернаціональними словами [4]. Інтернаціональні слова часто відносяться до спеціальної термінології різних галузей знань, техніки та міжнародних відносин. Нижче, в розділі 1.4. буде детально розглянуто їх класифікація, тощо.

1.3 Класифікація запозичень в сучасній китайській мові

Як вже очевидно, запозичення іншомовної лексики відбувається трьома способами: звуковим запозиченням, графічним запозиченням та калькуванням. У випадку звукового запозичення, запозиченою є звукова оболонка слова, його зовнішня складова, у разі калькування – його словотвірна структура, тобто ознака поняття, закладена в основу його назви. Графічні запозичення здатні зберігати яз зовнішні так і внутрішні складові іноземного слова [2;38] .

Таким чином, до іншомовних запозичень відносяться всі лексичні одиниці, поява яких в одній мові пов‘язана з копіюванням зовнішньої або внутрішньої структури відповідних слів-прототипів з інших мов [26] .

Запозичення як складова частина лексики перебувають у процесі зміни й розвитку, можуть змінювати свою форму. Запозичуватися можуть не тільки слова, але й елементи іноземних слів.

Хоча кількість іноземних запозичень у китайській мові з кожним днем зростає, однак вона не так велика, як в українській, російській та іншій мовах. Цей мовний факт пояснюється двома головними причинами: по–перше, більш ніж трьохтисячолітньою історією феодального ладу в Китаї, внаслідок цього - відносна закритість Китаю; по–друге, лінгвістичними причинами, такими як ієрогліфічна писемність та інші [2] .

При розгляді процесу запозичення варто зазначити, що цей процес стосовно китайської мови має свої індивідуальні аспекти, які суттєво відрізняються від багатьох інших мов світу. До таких аспектів можна віднести, наприклад, запозичення китайською мовою лексики з японської мови та інші.

На думку В. І. Горєлова [13], лексичні запозичення з інших мов можна класифікувати по способу запозичення на чотири різновиди:

1. фонетичні (音);

2. семантичні (意);

3. фонетико–семантичні (音加意) ;

4. вторинні запозичення(日);

Однак, на сьогоднішній день вище зазначена класифікація вимагає доповнення. Цао Вейджу [135, с.96] серед запозичень в сучасній китайській мові також вирізняє абревіації .

1.3.1 Фонетичні запозичення

Китайська мова звертається до фонетичних запозичень зазвичай в тих випадках, коли семантичне запозичення неможливе або недоцільне.

По–перше, це відбувається при запозиченні термінів, створених на базі власних назв, спільна риса яких полягає в тому, що співвідносячись з класами речей вони мають власне значення тільки в назві, не виражаючи при цьому жодних понять. Власні назви, перетворюючись у низці випадків в загальні, використовуються для позначення речей та явищ безвідносно до їх ознак. Інакше кажучи, їх лексико–семантична структура не виражає ознаки, яку було положено в основу їх назви. Наприклад:

Mauser rifle/pistol – 毛瑟 (mбoshиqiāng) – система зброї Маузер;

ampere – 安培 (ānpйi) – ампер;

volt – 伏特 (fъtи) – вольт;

curie – 居里 (jū lǐ) – кюрі;

ohm – 欧姆 (ōu mǔ) – ом;

brandy – 勃地 (bу lбn dм) – коньяк.

По-друге, фонетичними запозиченнями також є назви іноземних грошових одиниць, наприклад:

rupee – 比 (lъ bǐ) – рупія;

franc – 法郎 (fǎ lбng) –франк.

А також деякі назви лікарських препаратів:

aspirin – 阿斯匹林 (ā sī pǐ lнn) – аспірин;

vaseline – 凡士林 (fбn shм lнn) – вазелін;

formalin – 福林 (fъ mǎ lнn) – формалін.

Вартий відзнаки той факт, що назви ліків, які запозичуються, на відміну від сортів вин чи зброї не оформлюються семантичним класифікатором.

По-третє, запозичення із збереженням звукової форми слова відбувається при запозиченні понять, для передачі яких в іншій мові, як правило в англійській, використовується абревіатури:

RADAR – 雷 (lйi dб) – радіолокатор;

SONAR – 声 (shēng nа) – гідролокаційна система навігації;

КГБ – 克格勃 (kи gй bу) – КДБ;

OPEC (Organization of the Petroleum Exporting Countries) – 欧佩克 (ōu pиi kи) –Організація країн експортерів нафти.

У процесі засвоєння іншомовних слів китайська мова усуває невластиві їй звуки, далекі фонетичні особливості, пристосовуючи ці слова до своїх звукових норм. Ступінь звукового освоєння фонетичної адаптації може бути різним: повним, неповним, частковим.

Повне освоєння спостерігається при збігу звучань слова в мові–джерелі й що запозичує (китайській) мові. Наприклад:

modern – 摩登 (mуdēng) – сучасний;

семинар – 明儿 (xн mнng nа йr) – семінар;

Дума – 杜 (dщ mǎ) – Дума.

Неповне фонетичне освоєння – освоєння іноземної лексики з наближенням фонетичної складової запозиченого слова до фонетичних ознак китайського з незначними змінами (видозмінюється одна або два голосні, або приголосні, або випадає кінцевий приголосний). Наприклад:

pudding – 布丁 (budіng) – пудинг;

motor – 摩托 (motuo) – мотор;

clone – 克隆 (kи lуng) – клон;

pіzza – 彼 (bіza) – піца.

При частковому освоєнні звучання запозичених слів у китайській мові лише наближається до звучання або віддалено нагадує звучання слів мови–джерела (видозмінюються й приголосні, і голосні, до приголосних додається голосна). Наприклад:

watt – 瓦特 (wate) – ват;

lemon – 檬 (nіngmeng) – лимон;

poker – 扑克 (puke) – покер; гральні карти [133] .

Фонетичні запозичення в китайській мові можна диференціювати за наявністю семантичної ознаки. В більшості випадків, фонетичне запозичення за своєї ієрогліфічною будовою не несе ніякого змісту для носія китайської мови, позбавлене семантичних признаків. Іншомовним власним назвам, які фігурують на китайському економічному ринку в якості брендів такий фактор стає на заваді вдалого просування марки на ринку.

Саме тому добираються ієрогліфи близькі за звучанням і за значенням, яке б могло певним чином охарактеризувати бренд, або товари представлені під торгівельною маркою. Розглянемо декілька прикладів: Німецький автомобільний концерн «Benz» з‘явився на китайському ринку в кінці першої половини ХХ ст. під перекладеним китайською мовою шляхом фонетичного запозичення брендом 本茨 – «běncн», значення цих двох ієрогліфів як сладових одного слова може розглядатися хіба що в ботанічній площині, яка з автомобільною промисловістю немає нічого спільного. У 80–тих роках XX століття з‘являється новий варіант перекладу автомобільного бренду – 奔驰– «bēnchн», що може бути перекладений як «галоп», «їхати зі швидкістю», «збільшувати швидкість». Таке значення однозначно підходило для автомобільного бренду. Аналогічним шляхом китайський варіант назви пестициду "Dipterex" утворений за принципами фонетичного запозичення – 普特莱克斯 – «dн pǔ tи lбi kи sī» змінюється на коротший і зрозуміліший носієві китайської мови варіант – 百虫 – «dнbǎi chуng» (ворог усім комахам).

Розглянемо детальніше це явище на базі комерційних власних назв, запозичених у китайську мову:

Таблиця 1. Диференціація фонетичних запозичень за наявністю семантичної ознаки

Частка англійський фонетичних запозичень з семантичними ознаками в китайській мові порівняно з англійськими запозиченням без семантичних ознак складає майже 1/3 частину (29% від загальної кількості фонетичних запозичень з англійської мови). Це найвищий показник серед фонетичних запозичень, у порівнянні з фонетичними запозиченнями з інших мов, де показники нижче 10% [18].

Це пояснюється тим, що власні назви, до складу яких входять комерційні торгівельні марки та назви продуктів, в китайську мову запозичуються переважно з англійської мови. Власники брендів відповідно до маркетингових вимог внутрішнього китайського ринку вимушені штучно шукати ієрогліфи на позначення їх марок з відповідною семантикою.

Розвиток фонетичних запозичень в китайській мові не обмежується прикладом комерційних брендів Через відсутність зв‘язку форми та змісту у більшості фонетичних запозичень, використовувались два шляхи заміщення такого запозичення: використання описових зворотів та калькування.

Прикладами заміщення фонетичного запозичення описовим зворотом може стати 康拜因 (kāngbаiyīn) – комбайн, який був заміщений 合收割机 (liбnhй shōugējī), та 康沙模尔卡 (kāngshāmуěrkǎ) – комсомолка, на заміну цієї форми прийшла фраза 女共青打达(nǚ gтngqīngtuбn yuбn shн dǎ dб).

Причиною для таких заміщень стала громіздка і не зрозуміла носієві форма слова, що призвело до виникнення описового звороту, який хоча і був довшим, але мав зрозуміле значення.

Прикладом заміщення фонетичного запозичення калькою може стати слово 德律风(dйlǜfēng), яке до руху «Четвертого травня» (1919 р.) позначало англійський винахід – «telephone» (телефон), однак пізніше було замінено на японську кальку – «diаnhuа». Англійські «science» – 因斯 (sаiyīnsī) – наука, «democracy» – 德克拉 (dйmуkиlāxī) – демократія, були замінені на семантичні запозичення 科学 (kēxuй) та «民主 (mнnzhǔ) – відповідно [23].

1.3.2 Семантичні запозичення

Семантичні запозичення 意 являють собою найважливіше джерело поповнення словникового запасу китайської мови, особливо в області термінотворення.

Проблема калькування в китайській мові є одним з головних аспектів як загальної проблеми запозичення, так і завдання вивчення термінології, оскільки сучасна китайська термінологія у значній мірі являється запозиченою.

Основна маса сучасної китайської термінологічної лексики – це слова-кальки різних видів, які з точки зору структури складаються з китайських лексичних елементів, а з точки зору джерела виникнення – це запозичення.

Тому природа кальок двобічна: з одного боку – це власні слова китайської мови, а з іншого – це запозиченні іноземні слова, при цьому запозиченим є тільки смисловий аспект. Семантичні запозичення – це так званий «переклад», при якому у мові, в яку відбувається запозичення, виникає нове слово. При простому перекладі з мови на мову для передачі іноземних слів використовуються вже існуючі слова, а не створюються нові.

Калькування – це такий переклад іноземного слова, який веде до обов’язкової появи і закріпленню у мові нового слова. Факт появи нового слова під впливом існуючого в іншій мові слова є однією із ознак, яка дозволяє оцінювати калькування як особливого виду запозичення [41].

Більшість кальок в китайській мові виражають структуру слова у мові–джерелі і представляють собою переклад по частинах іншомовного слова, але далеко не завжди. Навіть якщо структура іноземного терміну досить виразна і легко виділяються значущі компоненти, цю структуру китайська мова може ігнорувати і перекладати слово не частинами, а згідно із загальним значенням слова у мові–джерелі. Іноді китайські кальки дещо відрізняються семантикою від іноземного слова–прототипу, але в цілому при утворенні термінів–кальок проявляється тенденція точно передати значення вихідного слова.

У ряді випадків значення нового слова терміна–кальки може виявитись або звуженим, або розширеним, тому це багато в чому залежить від лексичних елементів, які використовуються під час калькування.

Важливо зазначити ще один аргумент на користь того, що кальки представляють собою різновидність запозичень. У мовах можна спостерігати так звані змішані утворення, які вміщують у собі риси кальок і фонетичних запозичень, які також можна знайти і в китайській мові.

В китайській мові виділяються напівкальки, при утворенні яких підбираються такі значущі односклади, які своїм звучанням у тій чи іншій мірі нагадують звуковий образ слова, з якого утворюється калька.

На відміну від звукових запозичень, терміни–кальки легко засвоюються мовою. З часом втрачається відчуття новизни створеного слова і воно стає звичним словом для мови.

Можна зазначити ознаки кальок, які дозволяють розглянути їх як вид запозичень: по–перше, утворення кальок і є створення нового слова у мові, в яку відбувається запозичення, воно семантично відповідає слову мови–джерела; по–друге, завдяки утворенню кальки «запозичення», тобто вводиться у використання в мові поняття, яке раніше було відсутнє; по–третє, у звучанні деяких типів кальок є натяк на звучання іншомовного слова, яке вказує на іноземне джерело виникнення даного слова–кальки; по–четверте, при калькуванні може запозичуватись структура слова, що калькується.

Питомий лексичний матеріал, за допомогою якого створюється слово–калька, сприяє відносно швидкому його «визнанню» мовою як своїм власним словом, але це ще не дає підстав заперечувати статус запозичення кальки, тому що так звані звукові запозичення у мові, в яку запозичується слово, передаються питомим звуковим матеріалом, і лише дуже рідко звукові запозичення призводять до включення у мову іншомовного звука чи слова. Тому калька вважається певним видом запозичення, а саме – семантичним.

Семантичні запозичення в сучасній китайській мові поділяються на 2 види: в залежності від способу калькування іноземного слова. Пропонуємо позначити ці види як «аналітичний» та «синтетичний». Аналітичні кальки – семантичні запозичення, які утворились внаслідок поморфемного перекладу іншомовного слова окремо, наприклад 下载(xiаzаi) – вниз–вантажити, що відповідає англійському оригіналу “download” (завантажувати (слово, що використовується в комп‘ютерному контексті для позначення процесу копіювання інформації з віддаленого сервера на власний комп‘ютер)).

Синтетичні кальки – семантичні запозичення, які утворились внаслідок перекладу значення слова в цілому, або його концепції. Наприклад, 箭 (lǜ jiаn) –зелена–стріла, це назва торгівельної марки жувальних гумок «Wrigley’s», логотипом якої є довга зелена стріла, на якій написано «Wrigley’s».

Розглянемо зазначені види семантичних запозичень в таблиці

Таблиця 2. Диференціація семантичних запозичень за одиницею перекладу

Аналізуючи подані у Таблиці 1.2 приклади ми можемо зробити висновок, що синтетичні семантичні запозичення створюється у випадку, якщо поділити слово та перекласти його поморфемно немає можливості. Хоча в такому випадку зазвичай використовується принцип фонетичного калькування, власники торгівельних марок переклали назви своїх брендів китайською мовою шляхом синтетичного калькування. Очевидно це викликано тим, що синтетичні кальки в порівнянні з фонетичними запозиченнями без семантичних ознак важче засвоюються та запам‘ятовуються носіями китайської мови, що робить будь–яку рекламну кампанію бренда менш ефективною.

1.3.3 Фонетико–семантичні запозичення

Крім фонетичних і семантичних запозичень, у сучасній китайській мові існують також змішані утворення – фонетико–семантичні запозичення, для яких характерні риси двох основних різновидів іншомовних запозичень. У цих утвореннях один з компонентів являє собою семантично значущий лексичний елемент, тоді як інший в більшому або меншому ступені передає звучання запозиченого слова. Фонетико–семантичні запозичення таксамо називають напівкальками [2].

Напівкальки існують у двох варіантах:

1) напівкальки, перший компонент яких – фонетичний, імітація першої частини слова, яке було запозичене, другий компонент – значеннєвий, що представляє собою буквальний переклад другої частини запозиченого слова.

Наприклад: jeep – 吉普车(jнpǔchē) – джип;

AIDS – 艾滋病 (аizībмng) – СНІД, (艾滋 – транскрипція + «病» –хвороба );

bowling – 保球 (bǎolнngqiъ) – боулінг (保 – транскрипція + «球» – гра з м‘ячем);

2) напівкальки із протилежним розташуванням компонентів: перший компонент – значеннєва частина, другий компонент – звукова імітація.

Наприклад: 毒瓦斯 – (dъwǎsī) – отруйний газ (毒 – отрута + 瓦斯 – фонетичний запис);

іce cream – 冰淇淋 (bīngqнlнn) – морозиво (冰 – лід + 淇淋 – фонетичний запис);

Honest John – 吉翰 (chйngshн yuēhаn) – назва ракети «Чесниї Джон» (吉 чесний + 翰 – фонетичний запис);

Little John – 小翰 (xiǎo yuēhаn) – «Малюк Джон» (小 – маленький + 翰 – фонетичний запис).

Напівкальки утворюють сполучну ланку між власне кальками й фонетичними запозиченнями. Деякі різновиди фонетичних запозичень, які піддалися в китайській мові семантико–морфологічному освоєнню, нагадують напівкальки тим, що в них поряд з компонентом, що передає звучання частини іноземного слова, є значуща частина.

Фонетичні запозичення варто відрізняти від напівкальок через такі причини. По–перше, напівкальки відображають структуру іноземного слова, що запозичене: фонетична частина напівкальки відповідає одній частині іноземного слова, а значеннєва частина напівкальки відповідає іншій його частині. Такі властивості фонетичним запозиченням непритаманні. По–друге, у напівкальок фонетична частина являє собою фонетичний запис частини іноземного слова. Фонетичні ж запозичення даного виду записують слово цілком.

Але, безумовно, напівкальки й деякі види фонетичних запозичень, що піддались семантико–морфологічному освоєнню, наближені.

Жуйцінь Мяо у своїй праці [106] користується підходом західних синологів щодо об‘єднання фонетико–семантичних, вторинних запозичень з абревіаціями в одну групу запозичень, яку вони позначають словосполученням «гібридні запозичення» з подальшою диференціацією. Однак позиція В. І. Горєлова [13] щодо класифікації запозичень є раціональнішою.

1.3.4 Абревіації

Останні десятиліття знаменуються появою великої кількості іншомовних слів, головним чином, англомовного походження, у число запозичень входять і скорочені слова, серед яких з'явилася особлива група скорочень, що є незвичайним для китайської мови явищем, при якому запозичується фонетична сторона слова і його графічне вираження. Великий відсоток таких іншомовних вкраплень є абревіатурами (字母 – zмmǔ cн) записуваними латиницею.

У якості основних екстралінгвістичних причин їхньої появи можна назвати виникнення й поширення мережі Інтернет, високий темп розвитку інформаційних технологій. Лінгвістичні причини використання лексичних одиниць такого типу такі: висока мовна економія, лаконічність, збереження високого темпу мови, характерного для китайської мови.

Абревіатури – ініціальні літерні скорочення, так звані «ініціальні», «графічні» або графо–лексичні скорочення. Вони використовуються для позначення численних агентств і структур ділової й соціальної сфери миру. Скорочуються окремі словосполучення, серед них найбільша кількість різного роду назв організацій [8].

Наприклад: «APEA» (Asіa Pacіfіc Economіcal Assocіatіon) – Азіатська Тихоокеанська Економічна Компанія, «CBA» (Chіnese Basketball Assocіatіon) Китайська Асоціація Баскетболу, тощо.

Існує декілька видів абревіацій в китайській мові:

1) Чисті абревіації. Використання виключно символів латинської абетки для позначення явища. Наприклад: CD (Компакт–диск), CPU (Центральний процесор), DNA (Дезоксирибонуклеїнова кислота), DOS (дискова операційна система), FAX (Факсимільний пристрій), ISO (Міжнародна Організація зі Стандартизації).

2) Візуальні абревіації–напівпереклади формуються з додаванням до китайського слова графічно значущого латинського символу, що передає певний образ, або форму. Наприклад:

Y-染色体 – хромосома–Y,

V- 形谷 – V–подібна долина.

3) Семантичні абревіації–напівпереклади створюються на базі семантично значущих скорочень, які позначаються латинським алфавітом, та додавання китайської значущої частини. Наприклад:

«A » – тональність Ля–мажор (муз.);

«PH» – pH (показник рівня кислотності);

«IT» – індустрія інформаційних технологій;

«A/H1N1» – вірус A/H1N1, також відомий як свинячий грип.

Китайські ініціальні скорочення виникають у результаті графічного скорочення слів, виразів переданих абеткою «pīnyīn» (拼音). Наприклад:

HSK (Hаnyǔ Shuǐpнng Kǎoshм) 水平考 – іспит на рівень знання китайської мови,

GG (gege) 哥哥 –старший брат,

JJ (jіejіe) 姐姐 – старша сестра [29] .

Поява скорочених слів продиктовано необхідністю економії часу. Зростаюча популярність Інтернету й мобільних телефонів підсилює тенденцію до скорочення слів і виразів, які проникають у мову китайців. Важливою причиною появи таких лексичних одиниць у китайській мові є те, що китайськомовні синоніми дуже громіздкі, незручні у використанні. Треба відзначити важливий аспект: традиційною мовою спілкування у всесвітній мережі Інтернет була англійська мова, тому китайцям, після того, як вони стали повноправними користувачами всесвітньої системи Інтернет, довелося пристосовуватися до існуючих норм і стандартів. В свою чергу звичайні англомовні скорочення, стали вживатися у повсякденній мові китайців.

Китайців приваблює незвичайність, виразність і лаконічність скорочень. Саме цим пояснюється збільшення їхньої кількості в сучасній китайській мові, ріст частоти їхнього вживання.

1.3.5 Вторинні запозичення

Розглядаючи запозичення в китайській мові, варто зупинитися на лексиці «імпортованої» з Японії. Питання вторинних запозичень в китайській мові є суперечливим. Ця лексика виникла на іншомовному ґрунті, вже тому вона є запозиченою. Її специфіка полягає в тому, що вони по своїй структурі та зовнішньому вигляду не відрізняються від китаїзмів і тому органічно входять до складу китайської мови, не порушуючи її системності і точності. Загально відомо, що Японія запозичила китайську ієрогліфічну писемність, але з часом, випередивши Китай у науково–технічному розвитку перетворилася з споживача на постачальника науково–технічної та військової термінології.

При цьому для створення вказаної термінології було використано саме китайські корені (ієрогліфи). В цьому відношенні китайська мова відіграла для японської таку ж роль, як і класичні мови (латина та грецька) для європейських.

Відсоткова частина термінів, створених у японській мові шляхом складання китайських коренів дуже великий: у військовій термінології вони складають 90%, а в словниковому запасі в цілому – майже 50% [14].

Спорідненість термінотворчих засобів та ідентичність в більшості випадків семантики кореневих морфем призводять до збереження прозорої змістової структури термінів. При запозиченні змінюється лише їх вимова. Таким чином, японізми займають проміжне становище в між фонетичними запозиченнями та кальками з європейського походження. З першими їх об‘єднує запозичення зовнішньої форми (хоча, скоріш варто говорити про транслітерацію, а ніж про транскрипцію), але відрізняє зміна фонетичної форми. Саме в силу цієї обставини китаєць та японець розуміють терміни написані ієрогліфікою, але не розрізняють їх наслух. Будучи записаними китайськими ієрогліфами, вони по своєму зовнішньому вигляду, за словотворчою структурою нічим не відрізняються від споконвічних китайських слів. У цих словах змінюється фонетична оболонка. Наприклад:

合 (changhe) – випадок;

所 (changsuo) – місце;

手 (shouxu) – формальність; порядок;

音 ( jіanxі) – стажування;

取 (qudі) – заборона; накласти вето.

Таким чином, ясний внутрішній мотив японських термінів, їх графічна зрозумілість, системність та лаконічність створили сприятливе підґрунтя для широкого проникнення японізмів до китайської мови [3] .

Опрацювавши лексичний матеріал стало очевидно, що традиційна класифікація Горєлова має бути розширена і доповнена, адже в своєму первинному вигляду вона не включає в себе всі види запозичень в сучасній китайській мові, а також не дає можливості в повній міри скласти уявлення про типи запозичень в китайській мові. Однак, маємо зауважити, що на нашу думку, його підхід до типології наслідків процесу запозичення в китайській мові є більш вдалим відносно позиції західних синологів, адже він дає змогу детальніше розглянути види запозичень в китайській мові.

Питання словотвірних запозичень таких як номерна субституція та використання іншомовних словотвірних морфем в китайській мові нове, дискусійне та недостатньо вивчене для його включення в класифікацію. Їх роль у процесі доповнення лексики, особливо розмовного стилю, дедалі збільшується, що безумовно є достатнім приводом для їх детального аналізу та вивчення.

Конкретизована класифікація запозичень в сучасній китайській мові надає можливість визначити фактори впливу на адаптаційні процеси та шляхи запозичення іншомовної лексики в лексичному фонді сучасної китайської мови.

1.4 Інтернаціональні слова та принципи ії класифікації

Інтернаціональні слова часто відносяться до спеціальної термінології різних галузей знань, техніки та міжнародних відносин.

Єснуе три принципи класифікації інтернаціоналізмів [40]. Відповідно до цих принципів і відбувається адаптація інтернаціоналізмів у мові-реципієнті. Розглянемо детальніше:

1.4.1 Принцип вмотивованості

Основним критерієм класифікації інтернаціоналізмів є вмотивованість, чи «внутрішня форма».

Виділяють три типи вмотивованості:

Схема 2

Серед інтернаціоналізмів значення завжди схожі, тоді як схожість форм може спиратися на певну низку ознак.

На думку більшості науковців, інтернаціоналізми мають міжнаціональний характер вживання (їх не можна відносити до слів рідної мови), однакові за значенням та аналогічні за вимовою як мінімум у трьох неспоріднених мовах [40]. При цьому вони не обов'язково мають характер запозичень (вони виходять за межі запозичень), тому що багато слів рідної мови стали інтернаціоналізмами.

Відсоткове співвідношення інтернаціонального та національного не є однаковим у різних мовах. Все залежить від преференційних тенденцій у кожній конкретній мові. Проте присутність інтернаціонального елементу в будь-якому відношенні значно полегшує спілкування між носіями різних мов, а саме:

а) сприяє повсякденній комунікації;

б) має широке застосування у вивченні та викладанні іноземних мов;

в) передає інформацію стосовно культурно-історичних контактів між різними народами;

г) робить вагомий внесок у дискусії стосовно іншомовних запозичень.

Китайська мова не є винятком – у ній також присутня певна кількість інтернаціоналізмів, яка вживається у різних наукових сферах. Наприклад: аспірин (阿斯匹林 asipilin – походить з англ. «Aspirin» (елемент «A» – від англ. «Acetyl» (ацетіл) і нім. «Spirsдure» (стара німецька назва для «salicylic acid» з лат. «Acidum acetylsalicylicum»). Значення цього препарату – біла кристалічна речовина, що вживається як ліки для зниження температури і вгамування головного болю. Цей термін адаптувався у китайській мові через фонетичний запис з деякими змінами), пеніцилін (尼西林 pannixiling – з англ. «Penicillin» (з лат. «penicillus fungi» – дослівно перекладається як «пензель» та «гриб». Лікувальний препарат – антибіотик, якого одержують із культур плісеневого гриба; застосовується при лікуванні ряду хвороб, пов'язаних із гнійно-септичними процесами. Знову ж таки, у китайській мові – це фонетичне запозичення, при якому відбулися певні зміни при звукозаписі), цент (仙 xian– з англ. «cent» (з лат. «cent», яке має значення «сто». Цент – грошова одиниця, розмінна монета, 1/100 основної грошової одиниці багатьох країн світу. Фонетичне запозичення з неповним ступенем адаптації).

Хоча інтернаціоналізми і можуть потрапляти у різні мови без особливих змін фонетичної передачі, але можливі випадки, коли в мові-реципієнті внутрішньому значенню певного інтернаціоналізму відповідають зовсім інші власні лексичні одиниці, а не точний звуковий відповідник. Тому, наступним принципом класифікації інтернаціоналізмів, є:

1.4.2 Класифікація інтернаціоналізмів з точки зору перекладача

З точки зору перекладача інтернаціоналізми можна умовно розділити на дві групи:

Схема 2

Виходячи з цього, можна дійти висновку, що переважна більшість інтернаціоналізмів у мові-реципієнті є частковими інтернаціоналізмами, тобто псевдоінтернаціоналізмами (міжмовні омоніми, які асоціюються з словами інтернаціональної лексики і викликають певні складнощі при перекладі).

1.4.3 Класифікація інтернаціоналізмів за способом та джерелом запозичення

Існує кілька принципів класифікації інтернаціональних елементів – за способом запозичення та за вибором джерела запозичення:

Схема 3

Більшість інтернаціональних слів, які прийшли в китайську мову, змінюють свій звуковий образ у відповідності до фонетики китайської мови і є інтернаціоналізмами лише з точки зору свого значення.

Дослідники також виділяють такий вид запозичень, як словотвірні запозичення (використання іншомовних морфем; наприклад, грецький елемент «теле-» («далеко») увійшов до таких українських слів, як телебачення, телезв'язок, телепередача, телеприймач, телеустановка, телеуправління).

Крім уже раніше згаданих видів запозичень, існують також графічні відтворення запозичень без будь-яких змін оригінального написання. Це, насамперед, стосується власних імен – назв корпорацій, пошукових серверів, операційних систем, програмної продукції і т.д. Такі графічні запозичення відносять до абревіацій (ініціальні буквенні скорочення), наприклад: APEC (Asia Pacific Economical Company), OPEC (Organization of petroleum Exporting Companies). У китайській мові вони передаються майже без змін, але існують певні види абревіацій, які притаманні лише китайській мові (детальніше ці явища будуть розглянуті у п. 2.4.).

Подамо схему усіх вище розглянутих видів запозичень:

Схема 4

Іншомовні слова можуть запозичуватися або фонетично, або ж семантично (структурні та етимологічні кальки), а також можливий змішаний спосіб запозичення – фонетико-семантичний (напівкальки). Подамо дані способи запозичень у схемі 6:

Схема 5

Канали даних видів запозичень можуть бути як усні (на слух), так і книжні (письмові). При усному запозиченні слово зазнає більше змін, аніж при книжному запозиченні. Найбільше спостерігається запозичень з письмових форм мови, тому що при наявності письма, літературної мові і літератури будь-яке запозичення дуже швидко фіксується на письмі. Часто відбувається одночасне запозичення в усній і письмовій формі, але рідше, коли усне запозичення передує його письмовій фіксації.

1.5 Типи письмової фіксації запозичень

Пряме запозичення без будь-якої зміни написання запозичуваного слова. Воно можливе лише при подібності графіки мов, наприклад, запозичення з однієї романо-германської мови в іншу.

Транслітерація (від лат. «trans» – крізь, через та «litera» – літера) – передача літер іншомовного слова за допомогою літер алфавіту мови перекладу. При транслітерації також іноді спостерігається зсув наголосу. Наприклад: процесор (з англ. «processor»), модем (з англ. «modem»), монітор (з англ. «monitor») [31].

У китайській мові транслітерація іншомовних слів має певну специфіку. За допомогою транслітерації найчастіше передаються власні назви. Першопочатковим етапом передачі власної іноземної назви є передача написання іноземного слова за допомогою КФА (китайський фонетичний алфавіт).

Наприклад: Куба (Cuba) у китайській мові записується як «Guba». Тобто, «С» = «G», «u» = «u», «b» = «b» і «a» = «a». Наступний етап – підбір ієрогліфів для кожного складу (характерною рисою китайської мови є фіксована кількість складів та обмежена сполучуваність звуків, а мінімальною фонологічною одиницею виступає голосна за наявності тону, тому кожному складу відповідає певна кількість ієрогліфів, які мають це читання). І кінцевим результатом є запис іноземною назви ієрогліфами – 古巴. Тому, у китайській мові процес транслітерації може відбуватися лише на рівні запису іноземного слова за допомогою КФА. Цікавим явищем є лише часткова транслітерація іноземної назви, тобто одна частина слова передається через транслітерацію, а інша – транскрибується.

Наприклад: штат США Аляска (Alaska): першим трьом буквам існують відповідники у китайській мові – «Ala», але, так як китайський алфавіт «пхіньїнь» характеризується складовою системою запису звуків, а не окремими буквами, то для англ. букви «s» був підібраний склад «si», що є вже звуковою передачею.

Щодо складу «jia», то він взагалі не відповідає ні написанню, ні звуковому наслідуванні – «ka». Це пояснюється пецифічною особливістю передачі іноземних звуків у китайській мові.

Наукова транскрипція, фонетична і фонематична, яка використовується у спеціальній науковій і навчальній літературі [20].

Практична транскрипція (від лат. «transcription» – переписування) передача звуків іншомовного слова (зазвичай власного імені, географічної назви чи наукового терміну) за допомогою літер алфавіту мови перекладу. Наприклад: м. Суми (梅 – Sumei: ієрогліф 母 має читання «su», яке повністю передає звуки складу «су», 梅 читається як «mei» – це лише звуконаслідування складу «ми», тому що у китайській мові відсутній склад, який може точнго передати ці звуки), п-ів Ямал (版社尔 – Yama’er: читання ієрогліфа亚出 (ya) відповідає звукові, який передає буква «я», 版 (ma) – звуковий відповідник «ма», а 尔 (er) – лише звуконаслідування «л») [31].

Морфологічна передача – заміна форм іншомовного слова формами, які відповідають граматиці рідної мови. Морфологічна передача супроводжує практичну транскрипцію в ряді випадків (передача імен та назв близьких мов, передача термінів).

Лексична передача – повний або частковий переклад – практикується при передачі деяких традиційних назв. Наприклад: Нова Зеландія (New Zealand – 新西兰Xin Xilan: «New» перекладається як «новий», у китайському варіанті цієї власної назви перший ієрогліф 新 також має значення «новий», «Zealand» відповідає фонозапис 西社, тобто відбувався частковий переклад іноземної мови) [17, 19].

Подамо типи письмової фіксації іншомовних слів у схемі 7:

Схема 6

Отже, канали запозичень можуть бути як усні, так і письмові, через які у китайську мову потрапляють такі види запозичень як словотвірні запозичення, запозичення значень, інтернаціоналізми, етнографізми, регіоналізми, екзотизми, варваризми та абревіація. Згідно каналу запозичення (усний чи письмовий) іншомовні лексеми проходять різні шляхи адаптації.

Підведемо підсумки: внаслідок взаємодії споріднених чи не споріднених з китайською мов, китайської мови та емігрантських мов, державної мови і мови певної меншини розрізняють екстралінгвальні та лінгвальні причини виникнення лексичних запозичень. Усі іншомовні запозичення розподіляють на певні види, вони проходять різні шляхи адаптації в мові-реципієнті.

РОЗДІЛ 2. АДАПТАЦІЯ ЗАПОЗИЧЕНЬ У СУЧАСНІЙ КИТАЙСЬКІЙ МОВІ

Як зазначалося вище, входячи в китайську мову, іноземні лексичні одиниці піддавалися переоформленню відповідно до внутрішніх законів її розвитку, наприклад вони змінювали звуковий склад відповідно до її фонетичної системи, якщо мали у своєму складі звуки, не характерні для китайської фонетичної системи. Тільки в результаті такої переробки вони могли міцно закріпитися в китайській мові.

Згідно класифікації В. І. Горєлова (див. розділ 1.3.) можна побачити, що іншомовні слова розприділяються відповідно певного виду адаптації. Згідно цьому, можна виділити:

1) фонетичну, та

2) семантичну адаптацію іншомовних слів через поєднання фонозапису та семантично значущого лексичного елемента.

Але крім цих способів можна також виділити перехідний етап адаптації від абревіативного запозичення до семантичного та адаптація графічної системи знаків. Розглянемо детальніше подані способи адаптації іншомовної лексики.

2.1 Фонетична адаптація запозичень

При фонетичному запозиченні відтворюється зовнішня форма, звукова оболонка іноземного слова. Коли китайська мова запозичує слово фонетично, вона розбиває це слово на склади і записує кожний склад ієрогліфом. Ієрогліф певним чином представляє китайський склад у його звучанні і семантиці. В інших мовах склади не мають, як правило, самостійного змісту, на відміну від китайської. Тому кожне фонетично запозичене слово в китайській мові передається як сукупність складів, кожний з яких має значення, яке абсолютно ніяк не пов’язане із значенням всього слова в цілому. Обмеженість фонетичних запозичень у китайській мові дослідники пояснюють по-різному. Деякі вважають, що характер ієрогліфічної писемності не пристосований для передачі іншомовних фонетичних запозичень [13]. Інші ж вбачають проблему саме в особливостях фонетичного складу мови [13].

Проте ми погоджуємося з думкою І. Д. Кленіна про те, що першоосновою несприйнятливості китайської мови до звукових запозичень є ієрогліфічний характер її писемності, закріплення за окремими складами певних значень. Інакше кажучи, для китайця кожен склад, позначений тим або іншим ієрогліфом, є не тільки фонетичною, але й смисловою одиницею.

Далі І. Д. Кленін пише, що використання ієрогліфів для запису звукових запозичень так чи інакше веде до втрати очевидного внутрішнього мотивування терміну, що виник в іншомовному середовищі. Внаслідок цього він стає важким для розуміння, запам'ятовування і навіть для вимови [14]. Головним є те, що в китайській мові склад асоціюється із значенням, і тому сам ієрогліф вже передає певне значення і не може слугувати лише засобом фонетичного запису звуків (складів) на окремо від закріпленого за ним власного значення.

І, дійсно, якщо в китайській мові кожний склад, позначений на письмі ієрогліфом, має власне значення, при читанні фонетичних запозичень виникають непотрібні семантичні асоціації, які перешкоджають правильному розумінню їх значень, тому що в сукупності всі ці склади не мають ніякого спільного значення. Китайці як народ, що звик протягом тисячоліть користуватися ієрогліфічною писемністю, віддають перевагу семантичним запозиченням. Тому, семантична значеннєвість складоподілу в китайській мові є тією перешкодою, яка стоїть на шляху проникнення в китайську мову фонетичних запозичень.

В свою чергу В. М. Солнцев пояснює в чому саме полягає особливість фонетичної організації китайської мови, яка не дозволяє масово використовувати фонетичні запозичення. На його думку, «фіксована кількість складів і чітко обмежена сполучуваність звуків в китайській мові не дозволяють масових фонетичних запозичень» [22]. Фонетична система китайської мови багато в чому відрізняється від систем індоєвропейських мов.

Яскравою рисою китайської мови є те, що приголосні, як правило, не можуть виступати окремо та самостійно в якості носія значення, а голосні та деякі приголосні виступають в такій ролі лише за наявності тону. Звідси, вважається, що в китайській мові мінімальною фонологічною одиницею, яка здатна передавати значення, є склад, закритий або відкритий чи склад, який представлений однією голосною [22].

Цікаво також зазначити, що в тих випадках, коли потрібно записати запозичене китайською мовою слово, як правило, підбирають ієрогліфи таким чином, щоб у сумі вони або давали беззмістовне сполучення, або ж самі по собі не викликали асоціацій. Прикладом можуть бути: слова, які вже не вживаються в сучасній мові, службові елементи та інші (阿 a 巴 ba, 哈 ha і т.д.), наприклад: амеба (阿米巴 amiba з англ. «ameba»), Алабама (阿拉巴马 Alabama – назва штату в США «Alabama»), Багами (巴哈 Bahama – назва островів з англ. «Bahamas»). Отже, ієрогліфічний запис запозичень вже демонструє те, що це фонетичні запозичення, і дані ієрогліфи не передають внутрішній зміст не тільки іншомовних слів, але й не несуть у собі своє власне значення.

Крім того, до ієрогліфів, які використовуються для запису (транскрибування) фонетичних запозичень, часто додають спеціальні вказівники («фонетик» 口 kou – рот), які показують, що цей ієрогліф використовується не з власним значенням, а як фонетичний знак, тобто склад, який таким чином записують, наприклад: 喇嘛 lama – лама («lama» (з тібетської мови) – назва буддійського монаха. 喇嘛 lama: звучання «lama» – абсолютно відповідає оригіналу, тобто відбулася повна адаптація фонотечниго образу слова з мови-джерела; до ієрогліфів, підібрані для запису, був доданий вказівник (фонетик 口 kou – рот), який вказує на те, що це слово лише звукозапис, і дані ієрогліфи не несуть у собі ніякого значення), 咖啡kafei – кава (з англ. «coffe». Дані ієрогліфи без фонетика 口 мають значення: 加 – «додати», а 非 – «помилка». Додавши до першого ієрогліфа даний фонетик, по-перше, змінилося звучання на «ka», а по-друге, втратилося його значення; 非 з фонетиком 口 (海) вживається лише для передачі фонетичного образу іншомовних слів і не несе в собі ніякого значення), хакі (海辞 kaji з хіндустані (поєднання мов хінді та урду) «khaki» [50]).

У такому випадку зберігається лише читання ієрогліфа й опускається його значення. Таким чином, «фонетизованні» ієрогліфи можуть бути успішно використані для написання відповідного до звучання іншомовного слова. Проте, при транскрибуванні імен та власних назв такий спосіб запису не використовують; лише підбираються ієрогліфи, звучання яких нагадує фонетичний образ іншомовної назви.

Фонетичних запозичень у китайській мові небагато. За даними Лю Чжнентаня та Ґао Минкая із санскриту запозичено близько 200 слів, з тибетської, маньчжурської, монгольської мов, а також із західних мов в цілому китайська мова запозичила близько 900 слів (за даними 70-х років).

Досить логічним, за В. І. Горєловим, є розподіл фонетичних запозичень на два види – так званих ранніх запозичень та сучасних. Зазначимо декілька фонетичних запозичень, які прийшли в китайську мову в пізніший час, тобто вважаються сучасними (сучасний період – з 4 травня 1919 року і до наших днів): тотем (з англ. «totem» ( [ ́təυtəm] ) – tuteng. Англійське слово «totem» китайці передали фонетичним способом: для поєднання звуків [təυ] був підібраний склад «tu». Звучання першої букви відповідає першому звукові англ. [t], але, так як у китайській мові відсутній склад, який би точно передав звучання даної частини слова [təυ], тому був підібраний склад, який найбільше відповідає йому – «tu». Другу частину слова майже точно передає склад «teng», але, знову ж таки, через відсутність складу, який би закінчувався на звук «m», фонетичним відповідником є склад «teng». Тому різниця полягає лише в останньому звукові слова – в англ. варіанті – це «m», а в китайському – лише злегка відчувається звук «n». Ієрогліфи, які були підібрані для запису, передають не лише звучання, але і в деякій мірі й значення цього явища: означає «малюнок», «фігура», а 海 – «здійнятися вгору», «злетіти», тобто, можна трактувати як «певний образ, який здіймають догори», іншими словами «поклоняються»), морфій (з англ. «morphine» ( [ʹmɔ:fi:n] ) – 双吗mafei. Для складу [mɔ:] був підібраний склад «ma», різниця лише в одній голосній: в англ. варіанті «[ɔ:]», а в китайському – «a». Через відсутність аналогічного відповідника для звуків [fi:n], був підібраний склад «fei». Схожість полягає у звучанні першої бекви складу «f». Звучання приголосних повністю співпадає, а голосні були замінені. Ієрогліфи, якими позначається дане явище, лише вказують на звучання слова і не передають ніякого значення: 北吗і 京啡у своєму складі мають фонетик 口, який і вказує на те, що це лише звукове наслідування іншомовного слова.).

Під час процесу засвоєння іншомовних слів китайська мова видаляє звуки та незвичні фонетичні особливості, які не притаманні їй, пристосовуючи ці слова до своїх звукових норм, наприклад: у китайській мові відсутні склади, які відповідають звучанню «то», «фін», «тем» (тотем, морфін), усі сполучення звуків з «р» («ра», «ре», «рі» і т.д.) та багато інших. Ступінь звукового засвоєння, фонетичної адаптації, за В. В. Івановим, може бути різним: повним, неповним, частковим.

Повне засвоєння спостерігається при співпаданні звучання слова у мові-джерелі та мові, що запозичує. Наприклад: сучасний (з англ. «modern» ( ['mɒd(ə)n] ) – 摩登 modeng. Звучання «mo» абсолютно відповідає англійському звучанню [mɒ], «deng» = [d(ə)n], тобто були підібрані складі, які є абсолютними відповідниками звучання слова з мови-джерела. Ієрогліф 摩 має значення «копіювати», а 登 – «підніматися». У сумі вони не мають нічого спільного і не передають якогось спільного значення. Тому дані ієрогліфи були підібрані лише для звукової передачі запозиченого слова.), краватка (典 tai з англ. «tie» ([taɪ]) – звучання слова мови-реципієнта абсолютно співпадає зі звучанням слова мови-джерела. До ієрогліфа був доданий фонетик 口, який вказує, що це лише звуконаслідування іншомовного слова, тобто ієрогліф не передає ніякого значення.); люба, мила (尔玲 daerling з англ. «darling» ( ['dɑ:lɪŋ] ). Як ми можемо побачити, звучання «da» відповідає [dɑ:], «er» передає звучання ледь помітного при вимові слова звука букви «r», який на транскрипції не зазначений, а «ling» також повністю передає звучання [lɪŋ]. Відбулася абсолютна передача фонетичного образу іншомовного слова. Ієрогліфи вказують лише на звучання і не передають ніяке значення: 解 – означає «мета», 尔 – за стародавнім значенням «ти», а 玲 «дзенькіт», тобто дані ієрогліфи немають нічого спільного.).

Неповне засвоєння має місце у тих випадках, коли звучання іноземного слова близьке фонетичному образу слова, можливому в китайській мові під час запозичення (видозмінюється одна чи дві голосні чи приголосні або випадає кінцевий склад). Наприклад: піца (彼 biza з італ. «pizza»: «bi» передає звучання [pi:], одну приголосну «z» було викинуто, а склад «za» – транслітеровано.у даному випадку була відкинута одна приголосна. Ієрогліфи передають лише звучання і не несуть ніякого смислового навантаження.), рубль (布 lubu з рос. «рубль»: так як у китайській мові немає яскраво вираженого звуку «р», а є лише явище арізації у кінці слова та звукосполучення «er», тому звучання «ру» передали через «lu», тобто замінили одну приголосну; останній склад «ль» відкинули, а до приголосної «б» добавили одну голосну – «bu». Підібрані ієрогліфи передають лише звучання.), тайфун (台 taifeng з англ. «typhoon» ( [taɪ'fu:n] ): звучання складу «tai» є аналогічним [taɪ]), а звук [u], через те, що у китайській мові немає складу «fun» чи «fung», у складі [fu:n] замінили на «e», тобто підібрали склад «feng». Відбулася заміна лише однієї голосної. Розглянемо ієрогліфи, якими записано дане явище: 台 передає фонетичний образ однієї частини слова мови-джерела, а 解 є не лише фонетичним наслідуванням іншої, а й передає значення «вітер». Слід зазначити, що в китайській мові також існує власне слово для позначення явища «typhoon» – 大, тому власне китайське слово та фонетичне запозичення виступають як синоніми.).

При частковому засвоєнні звучання запозичуваних слів в китайській мові лише наближується до звучання або віддалено нагадує звучання слів мови-джерела (видозмінюються і голосні, і приголосні, до приголосних мови-джерела додається голосна). Наприклад: покер (扑克 puke з англ. «poker»: «pu» передає звучання «po» (замінили одну голосну – «о» на «u»), «ke» абсолютно відповідає англ. «ke», а останню букву в англ. слові «r» взагалі відкинули, мабуть через те, що при передачі «r» у китайській мові вона звучить як «er»; попередній склад слова також закінчується на голосну «e», а тому, при вимові цих двох голосних, виникає незручність та важкість повтору «ke’ er». Через це, для більш легкої вимови, остання буква слова мови-джерела була відкинута при фонетичному відображенні у мові-реципієнті. Ієрогліфи лише передають звуковий образ слова.), містер (密斯特 misite з англ. «mister»: «mi» відповідає звучанню англ. «mi», до приголосної «s» додали голосну «i», звучання «te» залишилося без змін, а останню приголосну «r» було відкинуто за тих самих причин, що й у попередньому випадку; щодо ієрогліфів: «密» має значення «густий», 斯 – «цей, даний», а 特 – «особливий», звідси – у сумі дані ієрогліфи не мають спільного значення, вони абсолютно беззмістовні, а тому, підібрані лише для фонетичної передачі іншомовного слова), Купідон (邱匹得 Qiupide з франц. «cupid»: склад «Cu» у китайській мові передали як «Qiu», «pi» відповідає «pi», а до приголосної букви «d» була додана голосна, і отримали – «de»).

Говорячи про фонетичні запозичення, слід розглянути також і той випадок, коли ієрогліфи, які є фонетичним записом іноземного слова, разом з тим передають також його смислове значення. Тут семантика наче накладається на звукову форму слова. Тобто це не лише відтворення фонетичного образу іншомовного слова, а й підбір ієрогліфів, значення яких вказують на внутрішній зміст запозиченого слова.

У китайській мові існує невелика кількість слів такого типу. Обмежимось лише декількома прикладами: 模特儿 mote’er - модель (зразок + особливий + суфікс), 引得 yinde - індекс (доставати + отримувати), bengdai (англ. «bandage») - бинт (затягувати + стрічка).

За останні десятиліття з’явилося багато нових товарів, фірм, магазинів. Часто їм дають іноземні назви, які за формою нагадують фонетичні запозичення, але для запису цих назв підібрані для рекламних цілей такі ієрогліфи, які привертають увагу споживачів і передають позитивний зміст. Це пов’язано з бажанням засобів масової інформації внести щось нове, а також відповідає психологічним запитам носіїв мови. Наприклад, напій «кока-кола» (англ. «Coca-Cola») передається як 可口可 kekokele – «кожний ковток приносить радість», а «пепсі-кола» (англ. «Pepsi-Cola») – 百事可乐 baishikele – «всі справи приносять радість».

Отже, ступінь адаптації фонетичних запозичень може бути різним. При фонетичному відтворенні іншомовних слів, як правило, може змінюватися одна чи дві голосні або приголосні, також може відкидатися останній склад слова мови-джерела, але бувають випадки, коли фонетичний образ іншомовного слова у мові-реципієнті абсолютно співпадає з його звучанням у мові-джерелі. На письмі фонетичні запозичення записуються ієрогліфами, які вказують на звучання певного слова, але нерідко підбирають ієрогліфи, які крім звучання також передають певне значення, яке в деякій мірі вказує на значення іншомовного слова.

Дослідники вважають, що найбільша кількість фонетичних запозичень припадає на спеціальну науково-технічну термінологію і менше – на суспільно-політичну термінологію. В останній значно більше кальок. У галузі науково-технічної термінології фонетичні запозичення поширені головним чином у хімічній термінології (наприклад: назви хімічних елементів). Їх набагато менше власне в технічній термінології (назви машин, їх деталей і т.д.). Такий розподіл запозичень, мабуть, можна пояснити характером взаємодії термінології із загальновживаною лексикою і законом семантизації китайських складів [13; 26].

Загальновживана лексика китайської мови сприймає незначну кількість фонетичних запозичень. До цієї лексики найбільш близька суспільно-політична термінологія, тому у цій галузі лексики також уникають використання фонетичних запозичень і широко вживаються кальки.

Проте і в сфері спеціальної лексики фонетичні запозичення займають вельми незначне місце. Так, за даними І. Д. Кленіна, з 4961 словникових одиниць, що увійшли в «Тлумачний словник китайських військових термінів», фонетичні запозичення складають всього лише близько 40 термінів [17].

Значна кількість фонетичних запозичень зустрічається серед власних імен усіх типів. Процент фонетичних запозичень серед такої категорії слів набагато більший, ніж серед інших слів. Пояснюється це специфікою значення власних імен, які співвідносячись з класом речей, мають своє значення в назві і тільки; ніяких понять вони не виражають.

При запозиченні іноземної власної назви, мова-реципієнт передає її у більшій мірі в такому вигляді, в якому вона існує в мові-джерелі. Наприклад: 日内瓦 Rineiwa – Женева, 莫斯科 Mosike – Москва, 斯特 Niuyue – Нью-Йорк, але нерідно зустрічаються випадки, коли звучання певної власної назви майже не співпадає з оригіналом, наприклад: Hrvatska – 克地 Keluodiya – Хорватія, Magyarorszбg – 匈牙利 Xiongyali – Угорщина, Česko – 捷克 Jieke – Чехія. Причиною такого запозичення можуть бути різні історичні процеси або ж взаємозв’язки між різними державами: так, протягом історичних подій власні назви можуть змінюватися, і нерідко, коли інші народи продовжують вживати або ж застарілі назви, або ж ті, з якими у них найбільше асоціацій по відношенню до певного народу та його країни. Також через вторинне запозичення власних назв можуть відбуватися деякі видозміни: коли назва певного явище фонетично запозичується іншою мовою, можливі певні зміни у фонетичному наслідуванні даного слово згідно з фонетичною системою мови-реципієнта. Часто в інші мови народів, які знаходяться поряд, потрапляє фонетичний образ назви не оригіналу, а вже трансформованого іншомовного запозичення з сусідніх мов. Тому можливі такі суттєві відмінності певної власної назви у мові-джерелі та мові-реципієнті [12].

Ієрогліфи мало пристосовані до передачі звукового складу як іноземних, так і власне китайських слів, оскільки вони записують не окремі звуки і навіть не склади, а односкладові слова чи односкладові морфеми як цілісність. Але справа не тільки в ієрогліфах як таких, а ще й в особливостях усної форми китайської мови, яка так само мало сприйнятлива до іншомовних фонетичних запозичень, як і письмова форма. Крім того, досвід введення латинського алфавіту в китайську мову як допоміжного письма не дав помітного зросту фонетичних запозичень в китайську мову. Характерно, що в’єтнамська мова, яка вже давно використовує систему букв замість ієрогліфів, надалі продовжує досить обмежено сприймати запозичення з індоєвропейських мов [10].

У китайській мові існує тенденція витіснення фонетичних запозичень семантичними. Так, наприклад, слово телефон першопочатково (певно, на самому початку XX століття) ввійшло в китайську мову у формі фонетичного запозичення 德律风delьfeng. Проте його витіснило кальковане слово 密斯电dianhua (дослівно: електро-розмова). Те ж саме відбулося з фонетичними запозиченнями 印克 yinke (чорнила) та 德克拉西 demokelaxi (демократія): їх замінили власне такі семантичні запозичення, як 墨水 і 民主.

Серед іншомовних запозичень, які існують у китайській мові, в одиничних випадках зустрічаються пари так званих абсолютних синонімів. Це явище має місце в тих випадках, коли одне і те ж поняття отримує своє позначення двояко: за допомогою фонетичного запозичення і шляхом запозичення семантичного, наприклад: 伽射线(qiema – фонетичне запозичення) і 丙射 (семантичне запозичення) – гама-випромінювання, 阿尔法粒子 (a’erfa – фонетичне запозичення) й 甲粒子 (семантичне запозичення) – альфа-частинка (детальніше у п. 2.5.).

Отже, через специфічність китайської мови, а саме – ієрогліфічну писемність та надання китайцями кожному ієрогліфу певного значення, кількість фонетичних запозичень невелика, до того ж – китайська мова характеризується фіксованою кількістю складів і чітко обмеженою сполучуваністю звуків. Тому, можна виділити такі види адаптації фонетичних запозичень – повну, неповну, часткову, але крім цих також можливі варіанти, коли значення ієрогліфів передає внутрішній зміст іншомовного слова, а його звучання близьке фонетичному образу слова з мови-джерела, а також при підборі ієрогліфів, якими записують фонетичний образ іншомовних слів, керуються бажанням привернути особливу увагу до нового явища, тобто значення ієрогліфів у сумі несуть певне повідомлення.

2.2 Семантична адаптація запозичень

Як вже було зазначено вище, основна маса термінології та нової лексики є запозиченими. Крім фонетичної адаптації, процес калькування (калька фр. calque «копія» – 仿 fangyi – особливий вид запозичення: утворення нового фразеологізму, слова, або нового значення слова через буквальний переклад відповідного іншомовного елемента) також виступає як ще один вид адаптації запозичення. Проте слід мати на увазі, що це переклад особливий, при якому в мові, яка запозичує, з'являються нові слова. З точки зору структури ці слова складаються з китайських лексичних елементів, а з точки зору виникнення – це запозичення. Тому природа кальок подвійна: з однієї сторони – це власне слова китайської мови, а з іншої – це запозичені іншомовні слова, до того ж запозичується лише тільки значеннєва сторона.

Семантичні запозичення є складними словами, які переважно складаються не менше ніж з двох морфем. В. І. Горєлов розділяє кальки, які існують в китайській мові, відповідно до властивих їм особливостей, на два типи: структурні кальки й кальки етимологічні. А за В. В. Івановим їх можна розділити на власне кальки (які він також розділяє на два підтипи: етимологічні та структурні кальки), напівкальки та семантичні кальки, але крім цих трьох основних видів кальок, дослідник ще виділяє один вид, який займає проміжне місце між структурними та етимологічними кальками. Це кальки, котрі вміщують у себе структурні та етимологічні принципи, наприклад: слово 摩天楼 motianlou «хмарочос» (англ. «sryscraper»): 摩 mo – «чіпати», 天 tian – «небо» дають буквальний переклад англійських значеннєвих коренів. Тобто, структурні відношення дії та об’єкту, які виражені в англійській мові, передані і в китайській. Що ж до третьої граматичної морфеми, в англійській мові вона має значення «діяч», а в китайській – 楼 lou – «будівля». Завдяки цій морфемі відбувається семантичне переосмислення. Таким чином, китайський варіант, зберігаючи кількість морфем англійської мови, суміщає в калькованому слові структурний та етимологічний принципи [13, с. 106].

2.3 Структурні кальки

Структурні кальки – це слова, які запозичують семантико-морфологічну структуру іноземного слова або номінативного словосполучення, тобто копіюється словотворча модель лексичної одиниці. Цей вид кальок запозичує зовнішню форму, або, як іноді говорять дослідники, образ іншомовного слова, або словосполучення та дають буквальний переклад його структурних елементів. Для прикладу розглянемо такі кальки: кінська сила (з англ. «horsepower» (horse + power) – кількість сили, яку може виділити кінь за хвилину. Цей термін був встановлений британцем Дж. Ваттом. Китайці передали нове поняття за допомогою перекладу кожної частини слова-оригіналу: 子 (horse) + 力 (power) = 子力), важка вода (重水 zhongshui «важкий + вода» – з англ. «heavy water». Ця речовина була створена американцем Ґірбертом Н. Левісом [51].

У китайській мові це явище передається дослівним перекладом: «heavy» – 重 + «water» – 水 = 重水), «блютуз» (з англ. «Bluetooth»: «Blue» (синій) + «tooth» (зуб)». Специфікація Bluetooth була розроблена групою «Bluetooth SIG». Китайці, запозичивши це поняття, переклали його дослівно: «Blue» – :原 (синій) + «tooth» – 牙 (зуб) = :原牙), 路演 (з англ. «roadshow»: «road» + «show» – вистава трупи на гастролях. Ієрогліф 路 має значення «дорога», а 演 – «вистава, виступати», тому адаптувалося іншомовне запозичення через дослівний переклад слова-оригіналу – 路 = «road», 演 = «show»).

Особливий вид запозичень складають японські слова (японізми), які увійшли в китайську мову. Через те, що ці слова записані китайськими ієрогліфами, за своїм зовнішнім виглядом та словотворчою структурою нічим не відрізняються від китайських слів. Китайські джерела [34; 38] відносять до цієї групи запозичень наступні лексичні одиниці: 大熊座 з японської 大熊座 («Велика Медведиця» – японська мова запозичила це слово з англ. «The Great Bear»: «Great» – 大 (великий), «Bear» – 熊 (ведмідь) – дослівний переклад слова з мови-джерела, а ось ієрогліф 座 – вказує на те, що це назва зірки (тобто це семантично знащучий елемент). Значення китайського ієрогліфа 大 таке ж, як і японського 大– «великий», 熊 – «ведмідь», 座 – вказує на те, що це назва зірки. Так як колись японці запозичили ієрогліфічну систему письма у китайців, згодом дещо видозмінили вигляд деяких з них, внесли певні зміни значень ієрогліфів, але все ще можна зустріти значну кількість ієрогліфів, значення яких співпадають. Тому, в цьому випадку, значення та графічний вигляд японських та китайських слів абсолютно співпадає), 小夜曲 з японської 小夜曲 (в японську мову це слово потрапило з італійської «serenata» (серенада): «нічна пісня» [49]. Знову ж таки, графічний вигляд ієрогліфів та їх значення абсолютно співпадають як у китайській мові, так і в японській: 小 «маленький», 夜 – «ніч» та 曲 – «пісня»).

Отже, оскільки при запозиченні іншомовних слів змінюється їхня фонетична оболонка, але зберігається словотворча структура, такі слова можна віднести до семантичних запозичень, включивши в групу структурних кальок. Адаптуються вони у мові-реципієнті шляхом дослівного перекладу кожного лексичного елемента слів мови-джерела. У деяких випадках можливе додавання семантично значущого елемента до дослівного перекладу іншомовного слова, таким чином лише уточнюючи його значення.

2.4 Етимологічні кальки

Етимологічні кальки – це слова, які розкривають смисловий зміст іноземного слова. Етимологічне значення, що виникає при цьому, іноді відображає, а іноді й не відображає смислову структуру (внутрішню форму) іншомовного слова.

Китайська мова широко використовує етимологічний спосіб калькування, створюючи за його допомогою більшу кількість нових слів. Наприклад: бінокль (з франц. «binoculaire» – дослівно «подвійні очі», пристрій з лінзами, які збільшують предмети на далекій відстані [49]. У китайській мові назву цього нового предмету передали через розкриття смислового змісту: 望: «дивитися – даль – лінза», дослівно «лінзи, через які можна дивитися вдаль». Тобто, головна функція цього пристрою – процес спостереження за предметами, явищами і т.д. на певній відстані, а за допомогою збільшуючих лінз, певна картина на відстані збільшується), трактор ( з рос. «трактор» – машина-тягач, яка переміщає або приводить у дію різні знаряддя [43]. 拉机 «тягнути – тягнути– машина» – дослівно «машина-тягач». І в цьому випадку при запозиченні нового явища було відтворено внутрішню форму іншомовного слова), запальничка ( з нім. «feuerzeug»: «feuer» означає «вогонь», а «zeug» – «інструмент» – дослівно «вогняний інструмент» [49]. Китайською – 打火机 «вибивати – вогонь – апарат», тобто «апарат, який вибиває вогонь». Смисловий зміст при запозиченні був відтворений), ультиматум (з лат. «ultimatum» – «останній запит» [49]. Китайською мовою – 最后通牒 «найостанніший (最后) – нота (通牒)». Смисловий зміст іншомовного слова розрито).

Чжоу Цзумо вважає, що переклад за значенням є найважливішим способом сприйняття китайською мовою іноземної лексики. Семантичні запозичення економічніші та зрозуміліші за фонетичні запозичення, оскільки вони обходяться меншим числом морфем, необхідних для передачі іншомовного слова, і, надаючи пояснювальний переклад, полегшують розуміння його сенсу.

Ця точка зору набула поширення серед китайських лінгвістів. Так, Ґао Цзижун і Чжан Їнде вважають, що переклад за значенням – це не більше як створення нових слів для позначення запозичених понять [11, с 148]. Чжао Бо теж вважає, що слова, запозичені у формі перекладу за значенням, не можна рахувати іншомовними запозиченнями [11, с 149]. Цікаво відзначити у зв'язку з цим також і наступний факт: «В’єтнамські лінгвісти зазвичай вважають калькування не способом запозичення, а способом утворення нових слів». Тому, звідси виходить, що іншомовне слово не проходить ніяких шляхів адаптації, а лише відбувається переклад його значення засобами мови-реципієнта, а значить не є запозиченням.

Отже, китайська мова, як і будь-які інші мови, при створенні структурних та етимологічних кальок запозичує не тільки поняття, але також семантико-морфологічну структуру іноземного слова або відтворює його етимологію. Важливо, що в структурних кальках ідея запозичення знаходить своє матеріальне втілення більшою мірою, ніж в кальках етимологічних, тому що етимологічне значення, яке виникає при адаптації іншомовних запозичень, досить часто не відображає смислову структуру іншомовного слова. Тобто, структурні та етимологічні кальки виступають як ще один спосіб адаптації іншомовних слів.

2.5 Поєднання фонозапису та семантично значущого лексичного елемента

Окрім фонетичної й семантичної адаптації запозичень, у сучасній китайській мові можна також виділити змішаний спосіб адаптації, яка характеризується тим, що один з компонентів іншомовного слова передається завдяки семантично значущого лексичного елементу, тоді як інший більшою чи меншою мірою передає звучання запозиченого слова.

Фонетико-семантичні запозичення в різних роботах позначають по-різному: напівкальки, напівфонетичні запозичення, гібридні слова, змішані запозичення.

Наприклад: 摩托车motuoche – мотоцикл (з англ. «motorbike» – це акронім «motor» та «bike» – «двигун» і «велосипед», тобто дослівно «велосипед з двигуном». У китайській мові це слово адаптувалося таким чином: 摩托 (motuo) – це неповна фонетична адаптація англ. елементу «motor» ( [ ́məʊtə] ): звучання букви «r» не відображається на транскрипції, через це воно і не відтворене у китайській мові; аналогічного поєднання звуків [məʊ] не існує в китайській мові, тому був підібраний склад «mo», який лише нагадує англійський варіант; звук [ə] при звучанні наближається до [о] за рахунок «r», яка не відображається на транскрипції, але злегка відчутна при вимові цілого слова, у наслідок цього, склад «tuo» близький фонетичному образу [tə]; також були підібрані для запису такі ієрогліфи, один з яких (摩) немає ніякого значення, а інший (托) – означає «підтримувати», тому, у сумі ці два ієрогліфи не несуть ніякого смислового навантаження; ієрогліф 车 – семантично значущий елемент, який означає «віз», тобто вказує на те, що нове явище – це якийсь пристрій, машина для пересування), балет (з англ. «ballet» – 芭蕾舞 baleiwu: 芭蕾 (balei) – неповна фонетична адаптація англ. слова «ballet» ( [ ́bжleı] ): звучання поєднання звуків [bж] було відтворене через «ba», тому що у китайській мові немає складу, який би відповідав звукам зі слова-оригіналу, а ось для [leı] є аналогічний відповідник у китайській мові «lei» (відбулася повна фонетична адаптація цих звуків.

Ієрогліфи 芭蕾 немають самі по собі ніякого значення, тому не відбувається смислове навантаження фонетичного запису. Для уточнення значення нового іншомовного слова, яке при запозиченні фонетично адаптувалося, додали ієрогліф 舞, який вказує на те, що це танець, тобто «ballet» – один з різновидів танцю»), пиво (酒 pijiu (з англ. «beer» ( [bıə] ): «pi» – передає звучання слова-оригіналу: при вимові [bıə], звук [ə] ледь помітний, тому, в основному можна чути лише [bı]. Отже, відбулася повна фонетична адаптація іншомовного лексичного елемента; ієрогліф 啤у своєму складі має фонетик 口, який вказує, що це лише фонетична передача звучання іншомовного слова, і даний ієрогліф не відображає ніякого значення; 酒 – означає «вино», тобто певний вид «вина», яке має назву «beer»), неонова лампа (з англ. «neon lamp» ( [ ́́́ni: ɒn] )– 霓虹灯 nihongdeng: 霓虹 nihong – звучання «ni» співпадає з [ni:], а «hong» зовсім не відповідає англійському звучанню [n], так як такого відповідника немає у китайській мові, тому був підібраний склад, який у своєму складі містить схожі звуки. Отже, відбулася часткова фонетична адаптація. Ієрогліфи, підібрані за звучанням, відтворюють не лише фонетичний образ іншомовного запозичення, але й мають значення «вторинне випромінювання», що в деякій мірі пов’язано із природою неонового світла. 灯 – семантично значущий елемент, який означає «лампа». Тобто, дослівно «лампа із неоновим випромінюванням»).

Отже, іншомовні запозичення можуть адаптуватися у китайській мові шляхом змішаного способу адаптації – одна частина слова є фонетичним записом іншомовного запозичення, а інша – певний семантично значущий вказівник. Говорячи про фонетичну адаптацію, вона може бути повною (тобто співпадає звучання слова у мові-джерелі та мові-реципієнті), неповною (спостерігається близьке фонетичне звучання слову-оригіналу) та частковою (фонетичний образ іншомовного слова майже відтворений у мові-реципієнті).

2.6 Адаптація абревіації

Існує декілька видів створення нових слів, в це число також входить і абревіація. Її роль у створенні нових слів у китайській мові в останні десятиліття значно зросла, збільшився відсоток слів, утворенних цим способом. Широкий розвиток абревіації та використання скорочених лексичних одиниць стали характерною тенденцією не тільки для китайської мови, але і багатьох інших мов. Число скорочень у китайській мові росте, і тому виникає необхідність описувати та вивчати лексичні одиниці, які виникають.

Останні десятиліття знаменуються появою великої кількості іншомовних слів, головним чином, англомовного походження, у число запозичень входять і скорочені слова, серед яких з'явилася особлива група скорочень, що є незвичайним для китайської мови явищем, при якому запозичується фонетична сторона слова і його графічне вираження. Великий відсоток таких іншомовних вкраплень є абревіатурами (写), які записуються латиницею. У якості основних екстралінгвістичних причин їхньої появи можна назвати виникнення й поширення мережі Інтернет, високий темп розвитку інформаційних технологій, електронної індустрії. Лінгвістичні причини використання лексичних одиниць такого типу наступні: висока мовна економія, лаконічність, збереження високого темпу мови, характерного для китайської мови.

Окрім англомовних скорочень, виникла деяка кількість суто китайських скорочень: скорочення із змішаними моделями, у склад яких входять латинські букви та ієрогліф, а також скороченні лексичні одиниці, створенні на основі алфавіту КФА (китайський фонетичний алфавіт).

Китайський термін, котрий називає такі лексичні одиниці можна перекласти як «буквенні скорочення», у словнику «Словник буквенних скорочень» (字母典) подається наступне визначення цього мовного явища: «Буквенні скорочення» (цзиму ци – 字母) є лексичними одиницями, у складі яких присутні запозичені букви іноземної мови (головним чином латинські букви), або словами, котрі повністю складаються з букв алфавіту іншої мови. Вони є запозиченнями нового типу» [39].

Буквенні скорочення сучасної китайської мови умовно можна розділити на декілька видів:

1. Абревіатура (лат. «abbrevio» – скорочую) – ініціальні буквені скорочення, так звані ініціальні графічні або графо-лексичні скорочення. Вони використовуються для позначення численних агентств і структур ділової й соціальної сфери світу. Скорочуються окремі словосполучення, серед них найбільша кількість різного роду назв організацій (APEC (Asia Pacific Economical Cooperation, китайською мовою – 洲和太平洋地区 易合作组(дослівний переклад – Економічно-торгівельна компанія сумісного співробітництва Азіатсько-Тихоокеанського регіону), але така назва є досить громіздкою, тому китайці скоротили її до 太合作, що є дослівним перекладом англійського варіанту: «Asia Pacific» – 太 (Азіатсько-Тихоокеанський), «Economical» – 平 (економічний), «Cooperation» – 合作组(компанія сумісного співробітництва). Тобто, абревіація з англійської мови у китайській адаптувалася завдяки дослівному перекладу кожного слова повної назви оргацізації), NBA (National Basketball Association. У китайській мові є дослівний переклад – 全国球会, але також можливий варіант фонетичної передачі саме абревіативного скорочення – 牛逼啊 (niu bi a), де 牛 нагадує звучання англ. букви «N» ([en]), 逼є абсолютним фонетичним відповідником звучання букви «B» ( [bi:] ), а 啊 є звуконаслідуванням англ. «A» ( [ei] )), предметів масового використання (DVD програвач (з англ. DVD player (Digital Video Disc player). У китайській мові «Digital Video Disc» перекладається як 数字光, а програвач – 播放器. Але слово 数字光 播放器 є громіздким і незручним у використанні, тому китайці запозичили англійську абревіацію DVD-player переклали 播放器.

У результаті відбулася абсолютна адаптація графічного запису з мови-джерела. Саме поєднання англ. абревіації та китайського слова можна віднести до змішаних англо-китайських скорочень), наукових термінів (T-DNA (transforming of deoxyribonucleic acid). Китайською «DNA» – 脱核糖核酸, «transforming» (передача) – 化. Але, знову ж таки, абсолютно не зручно апелювати таким терміном 脱核糖核酸化, тому абревіація з англійської мови «DNA» адаптувалася без змін, лише був підібраний відповідник для слова «transforming». Як результат – DNA 化. Тобто «DNA» запозичилося у китайську мову без змін), AIDS (Acquired Immune Deficiency Syndrome. Китайською – 后天免疫缺 合症 (合症 – синдром, 后天免 疫缺 – набутий імунодефіцит). Але існує ще один варіант – 艾滋病 (aizibing), який є поєднанням транслітерації та звуконаслідування 艾滋 («AIDS» – 艾 (ai) = «AI» – транслітерація, 滋 (zi) – «DS» – звуконаслідування) та добавляння семантично значущого елемента 病 (хвороба)). Також можуть скорочуватися цілі речення та усталені вирази (KISS (keep it simple stupid) – у китайській мові використовується без змін, запозичується і графічний вигляд скорочення, і його значення). Можливі випадки абсолютної адаптації абревіацій без змін, тобто у такому вигляді, як вони існують у мові-джерелі. Але інколи у китайській мові вони відображаються не як дослівний переклад розгорнутого вигляду скорочень, а як звуконаслідування букв певної абревіації.

2. Графічні скорочення складів являють собою ініціалі складів слова, що скорочується (BB (BaBy, Bye-Bye. Скорочення «BB» також використовується у китайській мові – означає «Bye-Bye». Графічний запис не змінюється, абсолютно точно відповідає оригіналу мови-джерела).

3. Абревіації засобами КФА. Китайські ініціальні скорочення виникають у результаті графічного скорочення слів, висловів, які передаються КФА (HSK (Hanyu Shuiping Kaoshi – 水平考 – екзамен на рівень знань китайської мови), GB (Guo Biao – Guojia Biaozhun – 国家标准 – алфавіт КФА), GG (gege – 哥哥 – старший брат), JJ (jiejie – 姐姐 – старша сестра), PMP (Pai Ma Pi – 拍屁 (грубо) – обманювати), T (ti –викидати з чату), MM (美美 Meimei – гарний, краля), у склад таких слів може входити ініціаль англійського слова (CBL (Cool Bi La 酷了– супер круто!).

4. Змішані англо-китайські скорочення – лексичні одиниці такого типу містять у своєму складі англомовну абревіатуру та ієрогліф, що уточнює її значення IP (англ. «Internet Protocol» — міжмережевий протокол, telephony – телефонія. У китайському варіанті «IP» залишилося без змін, «Telephony» перекладено китайською 京大学, що значить «телефонія»), MiuMiu风出出 (стиль модельного будинку Міуміу: MiuMiu – фонетичний запис Міуміу. Цікаво те, що складам звукової передачі іншомовного слова не були підібрані ієрогліфи, а залишили у такому ж вигляді. А ієрогліф 风 вказує на семантику слова Міуміу – тенденція в моді, певний стиль), IC 卡 (IC-card – електронна карта. «IC» залишилося без змін, а 卡 – це переклад слова «card» і також має значення «картка»), sim 卡 (sim card – сім карта для мобільних телефонів. «Sim» – запозичилося без змін, повна адаптація графічного запису, а 卡 – переклад слова «card» – «картка»). Дуже часто на основі абревіатур утворюються змішані скорочення, які складають семантичний ряд, наприклад: E-人类 (англ. «Electronic people» – люди пов'язані з роботою в Інтернеті, створенням електронних документів, які «живуть» в електронному світі. «Е» – перша буква слова «Electronic»), E 代 (англ. «Electronic age» – час електроніки), IT 代 (епоха інформаційних технологій).

У цьому випадку ми можемо говорити про словотворчий акт і маємо справу з гібридними семантичними запозиченнями, що мають в складі акронім.

5. Фонетико-лексичні скорочення – такий тип скорочень умовно можна назвати звуконаслідувальним. Через довжину і громіздкість англійських слів користувачі скорочують їх до букви, вимова якої повністю і частково тотожна вимові всього слова CU (see you), IC (I see), URQ (you are cool) – усі ці приклади у китайській мові використовуються серед молоді під час Інтернет-спілкування. Запозичується і графічний вигляд скорочення, і його значення.

6. Скорочення, що мають в своєму складі цифри. Такі графічні абревіатури є поєднанням графічних абревіацій з цифрами, що виконують ту ж функцію, що й подібна за звуком із словом буква, а саме: покликані замінювати собою лексичну одиницю B2B (business to business), F2F (face to face).

За аналогією англомовної абревіації розвивається і власне китайська абревіація, збільшується кількість скорочених виразів, швидкими темпами розвивається буквено-цифрова абревіація, абревіація цифрових аналогій, наприклад: «3Q», що значить «дякую». Походить це скорочення від англ. «thank you».

У китайській мові цифра «3» читається як «san», що є звуконаслідуванням для англ. «than», а буква «Q» відповідає читанню «k + you». Цифрові скорочення: «886» (拜拜) – означає «бай-бай» (з англ. «bye-bye»). Читання «88» («baba»), майже співпадає з звучанням 拜拜 (baibai), а «6» – «liu» є звуконаслідуванням lou. Основною рисою цього етапу є саме звуконаслідування при передачі певних лексичних одиниць за допомогою цифр та буквенно-цифрової абревіації.

Поява скорочених слів продиктована необхідністю економії часу, прагненням передачі максимальної кількості інформації мінімальним об'ємом засобів, які відповідають високому темпу сучасного життя, розповсюдженню і популярності впровадження високих технологій в повсякденне життя соціуму. Популярність Інтернету і мобільних телефонів, яка зростає, підсилює тенденцію до скорочення слів і виразів, які проникають в мову китайців, це явище використовується в Інтернет спілкуванні, в системі ICQ і, звичайно ж, за допомогою SMS повідомлень. Важливою причиною появи таких лексичних одиниць в китайській мові є те, що їх китайські синоніми дуже громіздкі, незручні у використанні і не відповідають тенденції до обмеження кількості складів у слові до 2-3-х [28].

Важливу роль віддіграє прагнення до уніфікації китайської мови. Стандартну китайську мову на острівному Китаї називають «путунхуа» (普通), а на о. Тайвань – ґуоюй. Деякі істотні зміни та невідповідності зустрічаються у словниковому складі мови острівного Китаю та мови на Тайвані. Тому, часто неологізми – китайські синоніми англомовних скорочень розходяться по своєму кореневому складу в цих двох мовних системах, і для полегшення розуміння використовується англомовний варіант. Наприклад: FAQ (frequently asked question) – 常 (changjian wenti (назва на острівному Китаї) та 常答机 (назва на о. Тайвань).

Треба відзначити важливий момент: спочатку мовою спілкування у всесвітній мережі Інтернет була, головним чином, англійська мова, тому китайцям, після того, як вони стали повноправними користувачами всесвітньої павутини, довелося також вживати англійську систему скорочень, яка перейшла у постійне користування у внутрішній китайській мережі Чайнанет, а також і в повсякденну мову китайців. За зразком іншомовних скорочень, виникли власне китайські ініціальні скорочення у результаті графічного скорочення КФА.

Підіб’ємо підсумки: іншомовні запозичення у формі абревіації проходили різні стадії адаптації: велика кількість абревіацій були запозиченні у китайську мову без змін графічного написання, тобто відбулася повна графічна адаптація, ще одним варіантом адаптації було фонетичне відтворення ініціальних букв скорочень, іншим – змішані англо-китайські скорочення (англійський графічний запис адаптовується без змін, а китайський елемент вказує на семантику іншомовного слова (гібридні семантичні запозичення)), фонетико-лексичні скорочення адаптовувалися завдяки підбору сукупності певних букв або цифр, які своїм звучанням нагадували чи повністю відповідали звучанню громіздких словосполучень чи навіть речень.

2.7 Проміжний етап адаптації

Ми вже розглядали шляхи адаптації іншомовної лексики семантичним способом і через абревіацію. Досить часто, для того щоб легше сприймати та розуміти значення запозичень з абревіативним написанням, китайці переосмислюють їх відповідними лексичними одиницями, які розкривають смисловий зміст іншомовного слова.

Наприклад: третя буква грецького алфавіту «γ» – гама, в китайській мові передається як 伽 qiema, тобто являє собою фонетичну передачу звучання грецької «γ», наприклад у слові 伽射线qiemashexian – гама-випромінювання. Також у китайській мові поняття «гама-випромінювання» може передаватися як γ 射, що є найближчим до грецького варіанту, але найвіддаленішим від китайського.

Виокреслюється певна послідовність – 射线– 伽射, тобто перехід від абревіативного способу передачі іноземного слова до фонетичного. Але існує ще один варіант, найвідповідніший до китайської мови – 丙射 – це словотвірна калька, яка відтворює значення і структуру поняття «гама-випромінювання» (丙 bing – третій знак десятирічного циклу 天干 tiangan; zhong – рід, вид; 射线shexian – промені, випромінювання). Дослівно – «випромінювання третього типу».

Такий самий спосіб адаптації пройшли слова, які мали у своєму складі α (альфа – перша буква грецького алфавіту). Наприклад: α 粒子 – 阿尔法粒子 甲种粒子 jiazhonglizi – альфа-частинка, 甲射线jiazhongshexian – альфа-випромінювання, 甲种胎儿蛋白 jiazhong tai’erdanbai – альфа-фотопротеїн. 甲 перший знак десятирічного циклу, тобто означає «перший», і відповідає першій букві грецького алфавіту α (альфа).

Слово «пейджер» (ВP 机 bipiji) також передається завдяки абревіатурному написанні «ВP» (взяті лише приголосні букви англ. слова «beeper» – сигнальний пристрій, тобто передається таким чином звучання) та китайському семантично значущому елементу 机, який означає «пристрій, машина». Але існує ще один варіант – 呼机 chuanhuji: 呼 означає «викликати до телефону», що передає значення англійського слова «beeper», та знову ж той самий елемент 机 – дослівно перекладається як «пристрій для виклику до телефону», тобто це слово адаптувалося за допомогою передачі семантичного значення.

Хоча іншомовні лексеми і можуть запозичуватися без зміни графічного написання у мові-джерелі, їх способи написання та читання є найбільш віддаленими від норм письма та фонетики китайської мови, до того ж, таким чином, не розкривається у повній мірі смисловий зміст іншомовних слів, що може викликати певні труднощі розуміння значення нового явища. Тому, перехід від абревіативного способу адаптації до семантичного є оптимальним способом сприйняття нової лексики.

2.8 Адаптація графічної системи вираження емоцій та почуттів за допомогою емотіконів

З бурхливим розвитком у галузі обчислювальної техніки виникає величезна кількість нових понять та явищ. Це, в свою чергу, зумовлює появу нових значень уже існуючих слів та утворення цілком нових одиниць мови (навіть виникла і розвивається така наука, як комп’ютерне мовознавство (Computational Linguistics)) [7]. Безумовним лідером тут є англійська мова, тому більшість мов у цьому випадку є реципієнтами та запозичують вже існуючі англомовні слова. У цьому випадку говорять про англіцизми, тобто слова та вирази, запозичені з англійської мови. Слід також додати декілька слів про те, без чого зараз не обходиться жоден форум, чат, ICQ чи SMS-повідомлення. Мова йде про «емотікони».

Як відомо, коли люди спілкуються один з одним безпосередньо, то в процесі також задіяні голос, обличчя та руки, які передають певні емоції та почуття. Коли ж люди використовують електронну пошту або чат, то можливості виразити себе обмежені. Тому, за допомогою емотіконів, при спілкуванні в Інтернеті чи мобільними апаратами, зростають можливості виражати свої почуття, настрій, емоції.

Що ж таке «емотікон»? Емотікони – іконки (позначки) емоцій (від англ. «emoticons» – акронім «emotion» та «icon» – емоція і піктограма) та особливі комп’ютерні абревіатури та акроніми, які стали невід’ємною частиною комп’ютерного спілкування не тільки серед англомовних, а також і серед китайськомовних користувачів [7]. Емотікони використовують не стільки задля краси, скільки для компенсації відсутності між співрозмовниками зорового і слухового контакту. Скотт Фалман (англ. Scott E. Fahlman) 19 вересня 1982 року першим у світі запропонував смайли в такому вигляді, у якому вони популярні в наш час [46].

Найуживанішими серед цих «графічних емоцій» є наступні: «:-)» – посмішка; «:-))» – сміх; «8-0» – велике здивування; «:Е» – погроза; «:-\» – невпевненість; «:–Х» – мовчання та інші. Але система емотіконів, яку використовують у західних країнах (країнах Європи та Америки) та емотікони, котрі використовують у Китаї, відрізняються одна від одної.

Китайці запозичили цей спосіб вираження емоцій, але вони дещо видозмінили його, приділяючи основну увагу виразу очей, а не роту, як це роблять у західних країнах, наприклад: знак «)» у західній системі смайлів означає посмішку, для того, щоб показати, що вам весело чи сумно, або виразити незадоволеність, використовують такі смайли: «:-)» («:» – очі, «-» – ніс, а «)» – посмішка), «:-(» («(» – рот, кутики якого опущені донизу, тобто – засмучений), «:-\» («\» – рот, який перекривлений, тобто цей символ означає незадоволеність), а в китайській системі, підкреслюючи саме вираз очей, використовують такі знаки: «^^» – ці символи позначають очі; «^_^» – посмішка, «<_>» – сумний, «>_<» – незадоволеність.

Варіація емотіконів у західній системі більша, ніж у східній.

Отже, внаслідок розвитку галузі обчислювальної техніки, широкого застосування мережі Інтернет та мобільних телефонів, виникла потреба створення особливої системи знаків для вираження емоцій та почуттів під час віртуального спілкування. Емотікони, які використовують у сучасний період країни Західної і Східної Європи та Америка, були створенні Скоттом Фалменом. Ідея застосування такої системи графічних знаків також була запозичена і китайською мовою. Але китайці замінили символи та знаки, які вказують на певні частини обличчя на Заході та в Америці, на свої відповідники, приділивши основну увагу саме виразу очей. Тобто, була запозичена ідея, але повністю видозмінився спосіб застосування графічних знаків.

Підведемо підсумки: іншомовні лексичні елементи можуть проходити різні способи адаптації: фонетична адаптація, семантична, змішані способи адаптації (поєднання фонозапису та семантично значущого елементу), адаптація графічних записів (абревіації та система графічних знаків «емотікони»), а також перехідний спосіб (від абревіацій до семантичної адаптації). Кожний спосіб характеризується певними особливостями, які були розглянуті та узагальнені у даному розділі.

РОЗДІл 3. ПОНЯТТЯ ЗОНИ ПОПЕРЕДНЬОЇ АДАПТАЦІЇ ІНШОМОВНОЇ ЛЕКСИКИ В ЛІНГВІСТИЧНІЙ ПРАКТИЦІ

3.1 Визначення зони попередньої адаптації

Синологи, які займались вивченням питання запозичення іншомовної лексики в китайську мову, розглядаючи питання вторинних запозичень, згадували про явище так званого «непрямого» запозичення. Непряме запозичення – запозичення мовою–реципієнтом лексики через мову посередника[15]. Прикладом процесу непрямого запозичення дослідниками виступала Японія. Однак Японія – не єдиний регіон–посередник в процесі запозичення китайською мовою іншомовної лексики. Для глибшого розуміння процесів запозичення ми вважаємо за необхідне ввести нове поняття в мовознавстві, поняття конкретніше за «мову–посередник» – поняття зони попередньої адаптації іншомовної лексики.

Зона попередньої адаптації іншомовної лексики – це поняття на позначення певної території, населення якої експортує попередньо запозичений лексичний матеріал у мову кінцевої рецепції. Зазначене розглядатиметься на матеріалі відповідних лексичних одиниць сучасної китайської мови.

3.2 Особливості функціонування зон попередньої адаптації іншомовної лексики в сучасній китайській мові

Аналіз лінгвістичних даних китайської мови дає можливість описати функції, результати функціонування та передмови виникнення зон попередньої адаптації для сучасної китайської мови.

Функції, які виконує зона попередньої адаптації в процесі запозичення іншомовного лексичного матеріалу мовою–реципієнтом: транспортування, фільтрація та модифікація. Всі функції окрім транспортування є необов’язковими.

Лексичні результати, до яких призводить функціонування зони попередньої адаптації – інтенсивне поповнення лексичного фонду запозиченнями, в тому числі запозиченнями з мов, безпосереднього контакту з носіями яких не відбулось, та розвиток явища синонімії.

До передмов виникнення зони попередньої адаптації можна віднести білінгвізм населення, наявність унікальних або інтенсивніших міжмовних контактів, ніж у мови кінцевої рецепції. Зазначені умови дають можливість говорити і про параметри функціонування зон попередньої адаптації. У випадку, якщо міжмовна ситуація змінюється, зона попередньої адаптації може перейти до пасивної стадії свого існування. Прикладом такої ситуації може стати Індія, мова якої – санскрит, виступала посередником між мовою Вавилону та Китаю. За наявності прямих міжмовних контактів китайська мова пізніше мала змогу запозичувати лексичний матеріал з вавилонської, пізніше перської та арабської безпосередньо. Втративши унікальність мовних контактів та функцію транспортування лексичного матеріалу санскрит припинив реалізацію функцій мови посередника, зберігаючи статус мови–експортера лексичного матеріалу.

Окрім автономного функціонування, зони попередньої адаптації для китайської мови продемонстрували здатність утворювати нові системи зон, до складу яких увійшло дві самостійні. Не виключено, що існує вірогідність формування зон попередньої адаптації з трьох і більше компонентів. В основі виникнення багатоскладових зон попередньої адаптації іншомовної лексики на прикладі сучасної китайської мови виступив геополітичний фактор, який утворив на сході Китаю багатоскладову зону попередньої адаптації у другій половині XX ст., до складу якої увійшли Тайвань та Гонконг.

Завдяки зонам–посередникам мова–реципієнт збагачується іншомовною лексикою інтенсивніше, адже важлива і значуща лексика вже була відібрана та адаптована для умов функціонування в мові–реципієнті. Однак є і негативні наслідки, серед них – синонімія, що заважає взаєморозумінню носіїв однієї мови.

Вивчення зон попередньої адаптації іншомовної лексики вимагає їх класифікації та систематизації. Класифікація зон попередньої адаптації іншомовної лексики буде проведена за територіальним параметром, кількістю складових, мовним кодом та станом активності.

3.3 Класифікація зон попередньої адаптації для сучасної китайської мови за територіально – державним параметром

Враховуючи те, що зона попередньої адаптації іншомовної лексики – певна територія, вона не може не мати географічних показників. За територіально–державним параметром зони попередньої адаптації для китайської мови можна поділити на ті, що знаходяться на території Китайської народної республіки, і ті, що знаходяться поза її межами. Такі зони попередньої адаптації ми назвемо «внутрішні» та «зовнішні» відповідно. Проілюструймо конкретними прикладами запропоновану класифікацію.

До внутрішніх зон попередньої адаптації іншомовної лексики для китайської мови належать такі частини КНР як Автономний район Внутрішня Монголія, Сіньцзян–Уйгурський автономний район, Тайвань і Гонконг.

Автономний район Внутрішня Монголія – (активна) внутрішня за територіально–державним параметром зона попередньої адаптації іншомовної лексики для китайської мови. Ця зона виникла завдяки інтенсивним контактам з носіями монгольської мови, а також фактичного білінгвізму населення. Монгольська мова продовжує свій розвиток, запозичення з неї продовжують поступати в китайську мову, будучи попередньо адаптованими населенням району, яке розмовляє китайською, наприклад:

木 (sūmщ) – районна адміністративна одиниця. Монгольська – sumu;

敖包 (бobāo) – купа каміння, що має функцію дорожнього знаку, прикордонного стовпу, а також місце відпочинку духа гір, духа доріг. Монгольська – obuga;

洁特 (jiйtи) – стіна в місті, або оборонна огорожа в сілі. Монгольська – xota;

卡伦(kǎlъn) – застава на кордоні . Монгольська – karon;

牧骑(wūlбn mщqн) – театральна трупа, що пересувається на конях. Монгольська – ulaan mocir;

安代 (аndаi) – ансамбль пісні та танцю. Монгольська – andai;

Сіньцзян–Уйгурський автономний район – (активна) внутрішня за територіально–державним параметром зона попередньої адаптації іншомовної лексики для китайської мови. Ця зона виникла завдяки інтенсивним контактам з носіями арабської, уйгурської, казахської мов, а також фактичного білінгвізму населення. У Сіньцзянскому районі в основному не проживають народи ханської національності, а живуть уйгури, казахи, киргизи, узбеки, татари й т.д., у яких і в житті, і в мові є свої особливі традиції й звичаї. Із часів династії Хань (206 р. до н.е. – 220 р.), Китай і Сіньцзянський район підтримували дружні зв'язки в багатьох сферах співробітництва. У давні часи через цей район китайці співпрацювали з гунами, тюрками, уйгурами. З тих пір у китайців існують тісні мовні зв‘язки із цим районом. Під час династії Цін (1644-1911 рр.) після «Опіумної війни», герой опору англійським поставкам опіуму Лін Цзету завинив й був засланий у Сіньцзян. У написаних в цей час двадцяти чотирьох віршах «Повернення в Сіньцзян – слова на бамбукових дощечках» було багато запозичених слів з уйгурскої мови. В одному з віршів описані заходи під час ісламського рамазану: «Під час рамадана, очікуючи появу зірок перед вечерею, звичайно перегортаємо Коран. Як тільки з'являється новий місяць, схожий на ківш, десятки тисяч людей починають вечерю рамазану».

В цьому уривку 普干 (pūlǔgān), позначає Коран. З уйгурської – Koran, з арабської – Quran;

入 (rщzй) – рамазан, з уйгурської Rozi. У сучасній китайській мові таких запозичених слів з мов цих національностей дуже багато й стає все більше.

胡大 (hъdа) – творець усього сущого в ісламі, Аллах. З уйгурської – Xuda, з казахської – Qudaj, з перської – Kuda;

尔班 (kщěrbān jiй) – свято забою худоби в ісламі, а також свято Курбан байрам. З уйгурської – Qurban‘q yet (арабського походження – `id al–Qurbаn );

雅克西 (yǎkиxī) – хороший. З уйгурської – yahsi;

拉姆 (sаlāmǔ) – слова вітання між мусульманами, у древні часи запозичені з арабської мови, що змінились на 色目/色 – sиliаngmщ/sиlбn». З уйгурської – salam;

柔巴依 (rтubāyī) – чотиривірш у древньої уйгурській класичній поезії. З уйгурської – rubay (перського походження);

埃士馒(аishмmаn) – мотика в уйгурській національності, якою можна обробити велику площу. З уйгурської – ketmen;

埃儿井 (āiйrjǐng) – створений уйгурським народом зрошувальний канал, у якому збирається вода стікаюча з гір при таненні снігу. З уйгурської – kariz;

巴扎 (bāzhб) – ринок, базар. З уйгурської – bazar (з перської bаzаr 巴尔 bāzбěr);

西甫 (mǎixī rиfǔ) – домашній бенкет у уйгурського народу. З уйгурської mesrep (з арабської – masrub);

瓦孜 (dбwǎzī) – ходіння по канату, підвішеному на висоті в уйгурському народі. З уйгурської – dawaz;

木卡姆 (mщkǎmǔ) – традиційна класична музика уйгурського народу, є дванадцять видів такої музики. З уйгурської – muqam;

瓦甫 (rиwǎfǔ) – музичний інструмент уйгурського народу з п'ятьма або сімома металевими струнами. З уйгурської – rawap (з арабської rabаb, 嘛巴卜 mбbābǔ);

独它尔/都塔尔 (dъtar / dōutar) – уйгурский національний музичний інструмент, тонкої форми, дві струни. З уйгурської – dutar;

甫(鼓) (dбfǔ (gǔ)) – бубон на ручці. З уйгурської – dap (перського походження – tabirah);

Слова, що прийшли з інших мов:

拿吾肉孜节/诺孜节(nбwщ rтuzījiй / nuтlщzījiй) – головне свято в казахів, що святкується в грудні по ісламському календарю. З казахської – naworz;

不拉/冬不拉 (dōngbщlā / dōngbщlā) – казахський національний музичний інструмент, що складається із двох струн. З казахської –dombra;

柯布斯 (kēbщsī) – казахський музичний струнний інструмент, що складається із двох струн. Казахский – qobz;

切克满(qīekиmǎn) – полотно, виткане з верблюжої вовни. З киргизької – cekmen;

布 (dōngbщ) – узбецький національний музичний інструмент. З узбецької – tumbur;

斜格乃 (xiйgиnǎi_ – узбецький національний трикутний музичний інструмент. З узбецької – saqne;

克勒 (kиsаilй) – густий традиційний татарський напій, готується з дикого винограду, картоплі, цукру й ін. З татарської – kesel;

На прикладі цієї мови ми можемо побачити випадки абсолютної синонімії: слово на позначення щоденних п‘ятиразових молитов в ісламі з уйгурської / казахської / киргизької – 乃嘛孜 (nǎimбzī), а з перської 乃孜 – nǎi mǎ zī; Рамадан з уйгурської буде 肉孜 (rтuzījiй), а з перської – 戒节(zhāijiи).

Тайвань – (активна) внутрішня за територіально–державним параметром, зона попередньої адаптації іншомовної лексики для китайської мови. Ця зона виникла завдяки інтенсивним контактам з носіями японської та англійської мов. Приклади [20] запозичення японських слів через Тайвань:

决 (duмjuй) – дуель, протидія. З японської – taiketsu;

出张(chūzhāng) – відрядження. З японської – shyutchyо;

退院 (tuмyuаn) – виписатися з лікарні. З японської – taiin;

看女 (kаnhщnǚ) – медсестра. З японської – kangofu;

料理 (liaтlǐ) – кулінарія. З японської – ryоri;

手当 (shǒudāng) – матеріальна грошова допомога, субсидія. З японської teate;

映画 (yмnghuа) – кіно. З японської – eiga;

整合 (zhěnghй) – відрегулювати, щоб стало зручним. З японської – seikо;

町 (tǐng) – позначає вулиці в районі, селі або невеликому населеному пункті, наприклад – 西町 (xī mйn tǐng). З японської – mashi / chyо;

族 (zъ) – людина, якій притаманні специфічні якості. З японської – zoku;

族 – приєднується до слів стандартної мови й підсилює їхнє значення, має загальновживане значення на Тайвані.

Приклади запозичення з англійської мови через Тайвань [27]:

«NG»镜(jмngtуu) – неправильний кадр у фотографії або погане подання. Тобто «NG» – скорочення англійського “no good” (погано);

«VS» – проти. З англійської – versus;

«LD» – оптичний диск з інформацією. З англійської – laser disc;

«MTV» – відеозапис пісні з виставою. З англійської – musical (in) television;

«DIY» – зроби сам. З англійської – “Do it youself”. Наприклад, «сам приготуй морозиво», «самому встановити дату», «меблі, зроблені своїми руками»;

酷 (kщ) – незалежний, такий, що подобається людям. З англійської – cool;

培基 (pйijī) – мова програмування; слово з комп‘ютерної термінології. З англійської – Basic;

迷你裙 (mнnǐqъn) – дуже коротка спідниця. З англійської – miniskirt;

脱口秀 (tuōkǒuxiщ) – вистава або виступ на сцені у формі діалогу. З англійської – talk show/talkshow.

Гонконг – активна внутрішня за територіально–державним параметром, близька за мовним кодом зона попередньої адаптації іншомовної лексики для китайської мови. Ця зона виникла завдяки інтенсивним контактам з носіями англійської мови.

Гонконг протягом 156 років (25 січня 1841 р. – 1 липня 1997 р.) перебував під керівництвом Англії, англійська мова впливала на все суспільство, а також на мову. Гонконгський кантонський діалект має деякі відмінності з гуаньчжоуським кантонським діалектом. У тому числі ці відмінності проявляються в запозичених іноземних словах. Після повернення Гонконгу до складу КНР, гонконгський регіон поступово перетворюється у частину китайської спільноти.

Однак через те, що Гонконг є автономним районом КНР, певна лінгвістична самостійність не зможе зникнути за короткий період часу. Ця ситуація зумовлюватиме вплив на процеси запозичення іншомовних слів у сучасну китайську мову.

卜 (bǔ) – пухкий корж із вершкового масла. На материку називають 泡夫 (pāofū), а на Тайвані 泡芙 (pāofъ). З англійської – puff;

遮哩 (zhēlī) / 者哩 (zhělī) – мармелад, желе. З англійської – jelly;

咭 (jī) – картка. З англійської – card;

士的 (shмde) – тростина. З англійської – stick ;

仄 (zи) – чек. З англійської – check;

温拿 (wйnnб) – переможець. З англійської – winner;

泊 (bуchē) – стоянка машин. З англійської – park ;

泊士 (bōshм) – господар, керівник. З англійської – boss;

士多梨 (shмduōpмlн) – полуниця. З англійської – strawberry;

肥 (fйilǎo) – незадовільно. З англійської – fail;

沙律 (shālǜ) – салат, холодна страва. З англійської – salad;

До зовнішніх зон попередньої адаптації іншомовної лексики для китайської мови належать такі держави як Індія та Японія.

Індія – зовнішня за територіально–державним параметром зона попередньої адаптації іншомовної лексики для китайської мови. Ця зона виникла завдяки унікальним контактам з представниками інших мов. Пасивна на даний момент. Окрім функцій експортера мова індійського духовенства – санскрит також відігравала роль посередника для сучасної китайської мови. Запозичуючи у мові Вавилона астрономічні поняття і назви, санскрит відфільтрував їх серед вже існуючої лексики та передав їх до Китаю, запобігаючи тим самим зайвій синонімії. Циклічна система позначення місяців до Китаю потрапляє з Вавилону саме через санскрит: 辜 (gū) – січень; 涂 (tъ) – лютий; 陬 (zōu) – березень; 如 (rъ) – квітень; 寤 ( wщ) – травень; 余 (yъ) – червень; 皋 (gāo) – липень; 且 (qiě) – серпень; 相 (xiаng) – вересень; 壮 (zhuаng) –жовтень; 玄 (xuбn) – листопад; 月 (yбng) – грудень.

На сьогоднішній день санскрит – потенційний експортер, але вірогідність повернення функцій зони попередньої адаптації надзвичайно мала.

Японія – активна зовнішня за територіально–державним параметром, близька за мовним кодом зона попередньої адаптації іншомовної лексики для китайської мови.

Використовуючи китайську систему писемності японська мова позначала запозичені слова з європейських мов, контакту з якими в китайської мови на той момент не було. Приклади запозичень китайською мовою європейською лексики, що пройшла попередню адаптацію в японській мові: 数学 (shuxue/sgaku) – математика, 气 (dianqi/denki) – електроенергія, 系统(xitong/keit) – система, та інші [21; 26].

Починаючи з 50–тих років ХХ–століття в японський мові почали застосовувати кани для позначення запозичених слів, що суттєво ускладнило проникнення цих слів до китайської мови. Однак культурний вплив Японії на Тайвань – фактор, що сприяє фонетичним запозиченням японських слів населенням Тайваню.

Територіально-державний параметр також є показником впливу китайської мови як державної. Так у всіх зонах, які за територіально–державним параметром відносяться до внутрішніх – китайська мова є державною мовою. Зазначене обумовлює обов‘язковий контакт населення зон попередньої адаптації з китайською мовою, навіть якщо остання не являється рідною.

3.4 Розмежування зон попередньої адаптації для сучасної китайської мови за кількісно–складовою ознакою

В процесі дослідження шляхів проникнення іншомовної лексики в сучасну китайську мову були виявлені запозичені лексеми що потрапляли до лексичного складу китайської мови безпосередньо, через одну зону попередньої адаптації, або через дві та більше зон попердньої адаптації іншомовної лекскики. Так характеризуючи шляхи проникнення лексики і застосовуючи поняття зони попередньої адаптації можна класифікувати всі запозичення в китайській мові таким чином:

1. Відсутність зони попередньої адаптації, або безпосереднє запозичення лексики. Наприклад: з англійської sofa 沙 (shafa) – софа; диван; з російської рубль – 布 (lъ bщ) – рубель;

2. Односкладова зона попередньої адаптації – зона попередньої адаптації іншомовної лексики до складу якої увійшов лише один компонент. Наприклад: з японської – kikaku – 企画 (qǐhuа) – планування, план, - увійшло до мови через Тайвань; з англійської lift – 立 (lм) – ліфт, - увійшло до мови через Гонконг.

3. Багатоскладова зона попередньої адаптації – дві або більше зони попередньої адаптації іншомовної лексики, результатом взаємодії яких є запозичення модифікованого лексичного матеріалу мовою кінцевої рецепції. Під впливом історичних і політичних факторів багатоскладові зони попередньої адаптації утворились на сході Китаю.

Прикладом може стати комбінація Тайваню та Японії. Результатом функціонування такої зони слова, що спочатку були запозичені в японську мову з європейської, після чого потрапили на Тайвань, а третім етапом було запозичення мовою континентального Китаю. Слово було запозичене в японську з французької для позначення будь–якого масажу, з японської слово потрапляє на Тайвань, де набуває аспекту значення і запозичується в мову континентального Китаю.

При адаптаціях в багатоскладових зонах, змінюватись може і написання слів, як видно на таблиці 4. Розглянемо приклади запозичень на Тайвані, Гонконзі та континентальному Китаю[21].

Таблиця 4. Варіанти графічної передачі запозиченої лексики в різних регіонах КНР

З 39 наведених прикладів спільні варіанти написання лише двох англійських запозичень, що дорівнює 5,13%, у двадцятьох випадках різниця в одному регіоні, що становить 51,28%, і 17 з 39, тобто 43,59%, різні у трьох регіонах.

Ми можемо констатувати факт суттєвої різниці частини лексичних фондів, які використовуються у наведених регіонах, що безумовно являється перешкодою внутрішньодержавній комунікації носіїв мови.

3.5 Мовний код як елемент диференціації зон попередньої адаптації для сучасної китайської мови

Мовний код розуміється як сукупність мовних засобів, що використовуються з комунікативною метою і характеризуються певною однорідністю.

Зони попередньої адаптації для китайської мови підлягають диференціації за мовним кодом на ідентичні, близькі та неідентичні.

Ідентичними за мовним кодом зонами попередньої адаптації іншомовної лексики для китайської мови виступають території, населення яких використовує для усного та письмового спілкування офіційну китайську мову 普通 (putong hua). До таких зон належать: Автономний район Внутрішня Монголія та Сіньцзян–Уйгурський автономний район.

Близькими за мовним кодом зонами попередньої адаптації виступають території, мовний код спілкування населення яких має спільні риси з мовним кодом офіційної китайської мови, однак відрізняється від неї. Населення цих територій здатне повністю розуміти офіційну китайську або певні його частини. До близьких за мовним кодом зон попередньої адаптації для китайської мови відносяться такі території як Тайвань, Гонконг (адже і досі не перейшли на спрощене написання ієрогліфів) та Японія. Оскільки японська мова базується на китайській системі писемності то носії японської та китайської мови здатні частково розуміти зміст написаного тексту китайською або японською без перекладу. Завдяки зазначеному Японія відноситься до близьких за мовним кодом зон попередньої адаптації.

Неідентичною за мовним кодом зоною попередньої адаптації для китайської мови виступає територія, населення якої використовує мову, мовний код якої не має спільних рис з мовним кодом китайської мови. Серед виявлених зон попередньої адаптації до неідентичних за мовним кодом зон попередньої адаптації відноситься Індія з мовою санскрит.

Завдяки запропонованим класифікаціям зон попередньої адаптації стає можливим систематизація зазначеного явища шляхом створення узагальнюючої схеми відповідності параметрам. Така схема передбачає можливість включення в її склад інших, гіпотетично можливих зон попередньої адаптації для китайської мови, які не були дослідженні в цій роботі. Запропонована систематизація є експериментальною і вимагає доопрацювання.

На схемі 2.1. елементи рожового колору позначають активні зони, елементи жовтого колору позначають пасивні зони, а елементи блакитного колору позначають параметри класифікацій.

Схема 7. Систематизація зон попередньої адаптації іншомовної лексики за вказаними параметрами

ВИСНОВКИ

Отже, основними причинами процесу запозичення в китайській мові, як і в інших мовах, є культурні та економічні зв’язки китайців з іншими націями, інтернаціоналізація світових явищ, відсутність у мові-реципієнті еквівалентів, що найбільш точно номінують нові явища, потреба у називанні нових явищ та понять для уникнення громіздких словесних пояснень, тобто усі причини виникнення запозичень можна розділити на внутрішні та зовнішні (екстралінгвальні та лінгвальні). Канали іншомовних запозичень можуть бути як усні, так і письмові, через які у китайську мову потрапляють такі види запозичень як запозичення значень, словотвірні запозичення, екзотизми, інтернаціоналізми, варваризми та абревіації. Згідно каналу запозичення (усний чи письмовий) іншомовні лексеми проходять різні шляхи адаптації в мові-реципієнті.

Ступінь адаптації фонетичних запозичень може бути різним. При фонетичному відтворенні іншомовних слів, як правило, може змінюватися одна чи дві голосні або приголосні, також може відкидатися останній склад слова мови-джерела, але бувають випадки, коли фонетичний образ іншомовного слова у мові-реципієнті абсолютно співпадає з його звучанням у мові-джерелі. На письмі фонетичні запозичення записуються ієрогліфами, які вказують на звучання певного слова, але нерідко підбираються ієрогліфи, які крім звучання також передають певне значення, яке в деякій мірі вказує на значення іншомовного слова.

Також при запозиченні іншомовних слів може змінюватися їхня фонетична оболонка, але зберігається словотворча структура, тобто утворюються семантичні та етимологічні кальки. При створенні структурних та етимологічних кальок запозичується не тільки поняття, але також семантико-морфологічна структура іноземного слова або відтворюється його етимологія. Важливо, що в структурних кальках ідея запозичення знаходить своє матеріальне втілення більшою мірою, ніж в кальках етимологічних, тому що етимологічне значення, яке виникає при адаптації іншомовних запозичень, досить часто не відображає смислову структуру іншомовного слова. Тому, структурні та етимологічні кальки виступають як ще один спосіб адаптації іншомовних слів.

Бувають випадки, коли іншомовні запозичення можуть адаптуватися у китайській мові шляхом змішаного способу адаптації – одна частина слова є фонетичним записом іншомовного запозичення, а інша – певний семантично значущий вказівник, який розкриває смисловий зміст іншомовного слова.

Аналізуючи іншомовні запозичення у формі абревіації, можна зазначити, що вони також проходять різні стадії адаптації: велика кількість абревіацій були запозиченні у китайську мову без змін графічного написання, тобто відбулася повна графічна адаптація, ще одним варіантом адаптації було фонетичне відтворення ініціальних букв скорочень, іншим – змішані англо-китайські скорочення (англійський графічний запис адаптовується без змін, а китайський елемент вказує на семантику іншомовного слова), фонетико-лексичні скорочення адаптовувалися завдяки підбору сукупності певних букв або цифр, які своїм звучанням нагадували чи повністю відповідали звучанню громіздких словосполучень чи навіть речень. Але досить часто іншомовні лексеми, які запозичилися без змін графічного написання, проходять процес переходу від абревіативного способу адаптації до семантичного, який є оптимальним способом сприйняття нової лексики, тому що таким чином у більшій мірі розкривається смисловий зміст іншомовних слів.

З бурхливим розвитком у галузі обчислювальної техніки виникає і розвивається нова наука – комп’ютерне мовознавство, яка займається дослідженням великої кількості нової технічної термінології. Важливою особливістю віртуального спілкування є використання емотіконів, за допомогою яких люди мають можливість виразити свої емоції та почуття певними символами. Запозичивши цей вид графічних зображень, китайці дещо його видозмінили – основна увага приділяється значкам, які демонструють вираз очей, а не рота, як у західній системі емотіконів.

Отже, виявлення та характеристика певних фонетичних, семантичних та графічних особливостей передачі та адаптації іншомовних запозичень становить основні задачі дослідження у даній роботі, які, на наш погляд, були успішно виконані.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

українською та російською мовами

Архипенко Л. М. Іншомовні лексичні запозичення в українській мові: етапи і ступені адаптації (на матеріалі англіцизмів у пресі кінця XX – початку XXI ст.): Автореф. дис… к-та філол. наук. – Харків, 2005. – 20 с.

Бойчук І. В. Адаптація французьких онімів в українських та російських мовах: Автореф. дис… к-та філол. наук. – Донецьк, 2001. – 20 с.

Жлуктенко Ю. О. Мовні контакти. – К.:Вид-во Київ. ун-ту, 1966. – 134

Кияк Т. Р. Запозичення та інтернаціоналізми у фахових мовах // Вісник Житомирського державного університету імені Івана Франка. – 2004. – № 27. с. 245-249.

Мрозіцька У. Л. Істра- та екстралінгвальні чинники розвитку мови-реципієнта (на матеріалі латинських запозичень в українській мові): Автореф. дис… к-та філол. наук. – Київ, 2002. – 18 с.

Мусорін А.В. Про характеристику лексики при описі мови. - М.: Наука. Університет. 2002. - 129с.

Семчинський С. В. Загальне мовознавство. – К.: «ОКО», 1996. – 416 с.

Солодуха Е.М. Питання співставного вивчення запозиченою фразеології. - Казань: Казанський університет, 1977. - 160С.

Щерба Д. В. Засоби запозичення та асиміляція англомовних комп'ютерних термінів // Вісник Житомирського державного університету імені Івана Франка. – 2004. – № 17. – с. 260-262.

Введение в теорию изолирующих языков. В связи с общими особенностями человеческого языка. – М.: Вост. лит., 1995. – 352 с.

Влахов Сергей, Флорин Сидер. Непереводимое в переводе. – М.: Международные отношения, 1980. – 343 с.

Глебова И. И. Иноязычные лексические заимствования во вьетнамском языке: (Обзор работ вьетнамских лингвистов). – Народы Азии и Африки. – М.: ГРВЛ, 1969, №5.

Горелов В. И. Лексикология китайського языка. – М.: Просвещение, 1984. – 217 с.

Дайк Т. А., ван. Язык. Познание. Коммуникация / Пер. с англ.: Сб. работ / сост. В. В. Петров под ред. В. И. Герасимова; Вступ. ст. Ю. Н. Караулова и В. В. Петрова. – М.: Прогресс, 1989. – 312 с.

Иванов В. В. Терминология и заимствования в современном китайском языке. – М.: Наука, 1973. – 172 с.

Кленин И. Д. Военная лексика современного китайского языка. – М.: Воениздат, 1970.

Кленин И. Д. О некоторых особенностях китайской военной лексики (теоретическое обоснование к «Китайско-русскому военному и техническому словарю»). – М.: Воениздат, 1968.

Косовский Б. И. Общее языкознание: учение о слове и словарном составе языка. – Минск: Вышэйшая школа, 1974 г. – 272 с.

Кузнецова В. И. Фонетические основы передачи английских имен собственных на русском языке. – Л., 1960. – 168 с.

Лексические заимствования в языках зарубежного востока: (Социолингвистический аспект). – М.: Наука, 1991. – 176 с.

Реформатский А. А. О подаче и передаче географических названий на русских картах, сб. «Транскрипция географических названий». – М.: Наука, 1960.

Реформатский А. А. Практическая транскрипция иноязычных собственных имен // Известия Академии наук СССР. Отделение литературы и языка. – М.: Изд-во АН СССР, 1960.

Семенас А. Л. Лексика китайского языка. – М.: Муравей, 2000. – 297 с.

Солнцев В. М. Очерки по современному китайскому языку. (Введение в изучение китайского языка). – М.: Изд-во ИМО, 1957. – 207 с.

Солнцева Н. В. Проблемы типологии изолирующих языков. – М.: Наука, 1985. – 256 с.

Спешнев Н. А. Фонетика китайского языка: Учеб. пособие / Н. А. Спешнев, ЛГУ. – Л.: Изд-во Ленингр. ун-та, 1980. – 143с.

Суперанская А. В. Заимствование слов и практическая транскрипция. – М.: Наука, 1962. – 46 с.

Фролова О. П. Словообразование в терминологической лексике современного китайского языка. – Новосибирск: Наука, 1981. – 182 с.

Хаматова А. А. Словообразование современного китайского языка. – М.: Муравей, 2003. – 224 с.

Щукин А. А. Современная китайская аббревиатура. – М.: Изд. Восток – Запад, 2004. – 80 с.

англіїською мовою:

Alleton, Viviane. Chinese terminologies: On preconceptions. In Michael Lackner, Iwo Amelung, and Joachim Kurtz (eds.), 2001, pp. 15-34.

Anderson, Janet I. The difficulties of English syllable structures for Chinese ESL. learners. Language Learning and Communication, 2. 1983.

Benware, Wilbur A. Phonetics and phonology of modern German: An introduction. Washington DC: Georgetown University Press. 1986.

Boersma, Paul. On the need for a separate perception grammar. ROA-358. Retrieved September 6, 2005

Brasington, Ron. Cost and benefit in loanword adaptation. In Yan Huang, Richard Ingham, Paul Kerswill, and Linda Shockey (eds.), Reading Working Papers in Linguistics 3, pp. 1-19. Department of Linguistic Science, The University of Reading. 1989.

Broselow, Ellen. Perceptual and grammatical factors in phoneme substitution. Paper presented at Phonological Similarity Workshop, Washington DC, 2001.

Burenhult, Niclas. Loanword phonology in Jahai. Lund University, Dept. of Linguistics Working Papers, 48, 5-14. Lund, Sweden. 2001

Chan, Mimi, and Helen Kwok. A study of lexical borrowing from Chinese into English with special reference to Hong Kong. Hong Kong: University of Hong Kong. 1985.

Chen, Ping. Modern Chinese: History and sociolinguistics. Cambridge: Cambridge University Press. 1995

Cheng, Chin-Chuan. A synchronic phonology of Mandarin Chinese. Monographs on Linguistic Analysis No. 4. The Hague: Mouton. 1973.

Clark, Eve V. On the acquisition of final stops. In Joshua A. Fishman et al. (eds.). The Fergusonian impact: In honor of Charles A. Ferguson on the occasion of his 65th birthday, pp. 51-68. Berlin: Mouton de Gruyter.1986.

Danesi, Marcel. Loanwords and phonological methodology. Ottawa: Didier. 1985.

Doupoux, Emmanuel, and Sharon Pepekamp. The phonetic filter hypothesis: How phonology impacts speech perception (and vice versa). Paper presented at the Second International Conference on Contrast in Phonology. University of Toronto, 2002.

Eckman, Fred R. On the naturalness of interlanguage phonological rules. Language Learning, 31, 195-216. 1981.

Espy-Wilson, Carol Y. Acoustic measures for linguistic features distinguishing the semivowels in American English. Journal of the Acoustical Society of America, 92, 736-757. 1992.

Fries, Charles C., and Kenneth L. Pike. (1949). Coexistent phonemic systems. Language, 25, 29-50. 1990.

Gao, Ding-Guo, and Henry S. R. Kao. (2002). Psycho-geometric analysis of commonly used Chinese characters. In Henry S. R. Kao, Che-Kan Leong, and Ding-Guo Gao (eds.), Cognitive neuroscience studies of the Chinese language, pp. 195-206. Hong Kong: Hong Kong University Press. 1976.

Garnes, Sara, and Zinny S. Bond. A slip of the ear: A snip of the ear? A slip of the year? In Victoria A. Fromkin (ed.), Errors in linguistic performance, pp. 231-239. New York: Academic Press. 1980.

Grosjean, Franзois. Life with two languages: An introduction to bilingualism. Cambridge, MA: Harvard University Press.1982.

Hall, Christopher. Modern German pronunciation: An introduction for speakers of English. Manchester & New York: Manchester University Press. 1982.

Haunz, Christine. The role of speech perception in the adaptation of loanwords. Unpublished manuscript, University of Edinburgh. 2005

Frederick Newmeyer, and Kathleen Wheatly (eds.), Functionalism and formalism in linguistics, Vol. I: General Papers, pp. 243-285. Amsterdam: John Benjamins. 1998.

Hirano, Hideyuki. A constraint-based approach to Korean loanwords. Language Research, 30, 707-739. 1994.

Hock, Hans Henrich, and Brian D. Joseph. Language history, language change, and language relationship: An introduction to historical and comparative linguistics. Berlin: Mouton de Gruyter. 1996.

Hoosain, Rumjahn. (1991). Psycholinguistic implications for linguistics relativity: A case study of Chinese. Hillsdale, NJ: Lawrence Erlbaum Associates, Inc. 1991.

Hualde, Josй Ignacio. Patterns of correspondence in the adaptation of Spanish borrowings in Basque. In Steve S. Chang, Lily Liaw, and Josef Ruppenhofer (eds.), Proceedings of the twenty-fifth annual meeting of the Berkeley Linguistic Society, pp. 348-358. Berkeley, CA: Berkeley Linguistics Society. 1999.

Jacobs, Haike, and Carlos Gussenhoven. Loan phonology: Perception, salience, the lexicon and OT. In Joost Dekkers, Frank van der Leeuw, and Jeroen van de Weijer (eds.), Optimality Theory: Phonology, syntax and acquisition, pp. 193-210. Oxford: Oxford University Press. 2000.

Janker, Peter M., and Hans Georg Piroth. On the perception of voicing in wordfinal stops in German. Proceedings of the 14th International Congress on Phonetic Sciences (ICPhS), San Francisco, pp. 2219-2222. 1999.

Kabak, Baris. The perceptual processing of second language consonant clusters. Doctoral dissertation, University of Delaware. 2003.

Kager, Rene. Optimality theory. Cambridge: Cambridge University Press. Kang, Yoonjung. 2003

Kaye, Jonathan, and Barbara Nykiel. Loan words and abstract phonotactic constraints. Canadian Journal of Linguistics, 24, 71-93. 1993.

Kenstowicz, Michael. Salience and similarity in loanword adaptation: A case study from Fijian. Unpublished manuscript, MIT. 2003.

Kuiper, Koos. Dutch loan-words and loan-translations in modern Chinese: An example of successful sinification by Way of Japan. In Lloyd Haft (ed.), Words from the West: Western texts in Chinese literary context: Essays to honor Erik Zьrcher on his sixty-fifth birthday, pp. 116-144. Leiden: Centre of Non-Western Studies. 1993.

Ladefoged, Peter. A course in phonetics (4th ed.). Fort Worth, TX: Harcourt College Publishers. 1995.

Li, Wen-Chao. A diachronically-motivated segmental phonology of Mandarin Chinese. Berkeley Insights into Linguistics and Semiotics Vol. 37. New York: Peter Lang. 1999.

Lippert, Wolfgang. Language in the modernization process: The integration of Western concepts and terms into Chinese and Japanese in the nineteenth century. In Michael Lackner, Iwo Amelung, and Joachim Kurtz (eds.), 57-66. 1999.

Liu, Yongquan. Terminological development and organization in China. International Journal of the Sociology of Language, 59, 33-46. 1986.

Lockwood, William Burley. German today: The advanced learner’s guide. Oxford: Clarendon Press. 1999.

Lou, Chengzhao. Transliterating non-Chinese proper nouns into Chinese: A comparative study of usage in Mainland China, Taiwan and Hong Kong. International Journal of the Sociology of Language, 97, 121-133. 1992.

Malecot, Andre. The role of releases in the identification of released final stops. Language, 34, 370-380. 1958.

Masini, Federico. The formation of modern Chinese lexicon and its evolution towards a national language: The period from 1840 to 1898. Journal of Chinese Linguistics, Monograph Series. No. 6. 1993.

Mattews, John, and Cynthia Brown. When intake exceeds input; Language specific perceptual illusions induced by L1 prosodic constraints. International Journal of Bilingualism, 8, 5-27. 1994.

McCarthy, John, and Alan Prince. Prosodic morphology: Constraint interaction and satisfaction. Rutgers University Center for Cognitive Science Technical Report 3. ROA-482. 1993.

Paradis, Carole. The inadequacy of filters and faithfulness in loanword adaptation. In Jacques Durand, and Bernard Laks (eds.), Current trends in phonology: Models and methods, pp. 509-534. Salford: University of Salford Publications. 1996.

Paradis, Carole, and Darlene LaCharitй. Preservation and minimality in loanword adaptation. Journal of Linguistics, 33, 379-430. 1997.

Paradis, Carole, and Jean-Franois Prunet. Nasal vowels as two segments: Evidence from borrowings. Language, 76, 324-357. 2000.

Peperkamp, Sharon. 2002. On the learnability of loanword adaptations. Unpublished manuscript, Laboratoire de Sciences Cognitives et Pscyholinguistique, Paris & Universite de Paris 8. 2000.

Peperkamp, Sharon, and Emmanuel Dupoux. Reinterpreting loanword adaptations: The role of perception. Proceedings of the 15th International Congress of Phonetic Sciences, pp. 367-370. 2003.

Pitt, Mark A. Phonological processes and the perception of phonotactically illegal consonant clusters. Perception and Psychophysics, 60, 941-951.1998.

Poplack, Shana, David Sankoff, and Christopher Miller. The social correlates and linguistic processes of lexical borrowing and assimilation. Linguistics, 26, 47-104. 1998.

Prince, Allan, and Paul Smolensky. Optimality theory: Constraint interaction in generative grammar. Rutgers University Center for Cognitive Science Technical Report 2. ROA 537-0802. 1988.

Ramsey, S. Robert. The languages of China. Princeton, NJ: Princeton University Press. Repetti, Lori. 2001.

Rose, Yvan. A structural account of root note deletion in loanword phonology. Canadian Journal of Linguistics, 44, 359-404. 1999.

Russ, Charles V. J. Historical German phonology and morphology. Oxford, Great Britain: Clarendon Press. 1987.

Sato, Charlene J. Phonological processes in second language acquisition: Another look at interlanguage syllable structure. Language Learning, 34 (4), 43-57. 1984.

Sheldon, Amy, and Winifred Strange. The acquisition of /r/ and /l/ by Japanese learners of English: Evidence that speech production can precede speech perception. Applied Psycholinguistics, 3, 243-261. 1982.

Shinohara, Shigeko. Default accentuation and foot structure in Japanese: Evidence from adaptations of French words. Journal of East Asian Linguistics, 9, 55-96. 2000.

Singh, Rajendra. Rethinking the relationship between phonology and loan phonology. Folia Linguistica, 29, 395-405. 1995.

Small, Larry H. Fundamentals of phonetics: A practical guide for students. Boston: Allyn & Bacon. 1999.

Spencer, Andrew. Phonology. Malden: Blackwell Publishers. Steriade, Donca. (1999). Alternatives to syllable-based accounts of consonantal phonotactics. In Osamu Fujimura, Brian Joseph, and B. Palek (eds.), Proceedings of the 1998 Linguistics and Phonetics Conference, pp. 205-245. Prague. 1998.

Steriade, Donca. The phonology of perceptibility effects: The P-map and its consequences for constraint organization. Unpublished manuscript, UCLA. 2002.

Tarone, Elaine E. Some influences on the syllable structure of interlanguage phonology. International Review of Applied Linguistics, 18, 139-152. 1980.

Tseng, Pao-chien. Language and national unity: China. In William R. Beer, and James E. Jacob (eds.). Language policy and national unity, pp. 178-97. Totowa, NJ: Rowman & Allanheld. 1980.

T’sou, Benjamin K. Language contact and lexical innovation. In Michael Lackner, Iwo Amelung, and Joachim Kurtz (eds.), pp. 35-56. 2001.

Tsuchida, Ayako. English loans in Japanese: Constraints in loanword phonology. Working Papers of the Cornell Phonetics Laboratory, 10, 145-164. 1995.

Uffmann, Christian. Vowel epenthesis in loanword adaptation. Unpublished manuscript, Toronto Workshop on Phonology 1999.

Uffmann, Christian. Patterns of vowels epenthesis (not only) in Shona loanwords. In Caroline Fйry, Anthony Dubach Green, and Ruben van de Vijver (eds.), Proceedings of HILP 5, pp. 193-211. Potsdam: University of Potsdam. 2001.

Uffmann, Christian. A typology of epenthetic vowels in loanwords. Ms, Philipps-Universitдt Marburg. 2002.

Uffmann, Christian. Vowel Epenthesis in Loanword Phonology. Doctoral dissertation, Philipps-Universitдt Marburg, Germany. 2002.

Ulrich, Charles H. Loanword adaptation in Lama: Testing the TCRS model. Canadian Journal of Linguistics, 42, 415-463. 1997.

Ussishkin, Adam, and Andrew Wedel. Gestural motor programs and the nature of phonotactic restrictions: Evidence from loanword phonology. In Minu Tsujimura, and Gina Garding (eds.), WCCFL Proceedings 22, pp. 505-518. Somerville, MA: Cascadilla Press. 1999.

Walker, Rachel, Narineh Hacopian, and Mariko Taki. Nasal consonant speech errors: Implications for “similarity” and nasal harmony at a distance. In Collected Papers: First Pan-American/Iberian Meeting on Acoustics, Mexican Institute of Acoustics. 2005

Walker. Rachel. Nasal and oral consonant similarity in speech errors: Exploring parallels with long-distance nasal agreement. 2003

Zwicky, Arnold M. Well, this rock and roll has got to stop. Junior’s head is hard as a rock. In Salikoko S. Mufwene, Carol A. Walker, and Sanford B. Steever (eds.), Papers from the 12th Regional Meeting, Chicago Linguistic Society, pp. 676-697. 1976.

Zwicky, Arnold M., and Elizabeth D. Zwicky. Imperfect puns, markedness and phonological similarity: With Fronds like these, who needs anemones? Folia Linguistica, 20, 493-503. 1980.

китайською мовою:

史有。外来。– 北京：商 印，二零零年，239。

戴厦, 董. 1999.

中 国国情与双 教育

恩泉, 傅雨缪安 廖官云

双语双方言与现代中国

北京: 言文化大学 出 版社.

王宏源. 字字源入

北京: 育出版社.

姚汉新 • 社会 • 文化

上海: 上海辞书出版社.

中人民共和国国家统局

族和各 少 数民族人口 年

中国社会科学院语言研

究所词典编室

代汉典 (修本) 北京: 商印.

周振 游汝杰.

方言与中国文化 (修本)

上海： 上海人民出版社.

外来语典。– 北京：商务印，一九九四，351

字母词典。– 上海上海词母出版社，二零零一，266

外来词 / 史有为. 北京 : 商务印书馆, 2000. – 239页

外来词词典/ 刘正. 上海 : 上海辞书出版社, 1984.–422页

外来词研究 / 杨锡彭著. 上海 : 上海人民出版社, 2007. – 296

словники

Григорьев В. Л. Англо-русский толковый словарь РС. – М.: Компьютер, ЮНИТИ, 1997. – 471 с.

Колодко С. А. Китайсько-український словник. – Київ: ТОВ «Видавництво «Консультант», 2004 р. – 1176 с.

Кленин И. Д. Китайско-русский военный и технический словарь / И. Д. Кленин. – 2-е изд. с доп. – М.: Воениздат, 1985. – 678 с.

Лінгвістичний енциклопедичний словник / Гол. ред. В. Н. Ярцева. - М.: Рад. енциклопедія, 1990. - 685с.

俄汉双解英语词典。–北京：商务印书馆，一九九七，1017页。

高名，正谈外来词典–上海：上海辞书出版社 一九八四，422页。

俄翻译典–北京：商务印书，一九九五，2745页。

用俄汉典–北京:北京大学出版社，北京大学出版社出版，一九九三，900。

俄汉科技词大全–北京:原子能出版社，原子能出版社出版，

九八五，920。

萍鄉方言詞典 / 李榮主編 ; 魏鋼强編纂. 南京市 : 江蘇教育出版社, 1998.

同义/ 文庆. 武汉市:湖北人民出版社: 湖北省新華書店发行, 1982.–126页

外来 : 异文化的使者/ 史有为著. 上海 : 上海辞书出版社 : 世纪出版集团, 2004.

現代漢語 / 胡裕樹主编. 台北市 : 新文豐出版公司, 1992. – 577页

代汉 / 陕西教育学院编选. 陕西人民出版社 : 陕西省新华书店发行, 1980.

代汉硏究/ 曹炜著. 北京市 : 北京大学出版社 : 经销者新华书店 , 2004

代汉虛词使用常识　/ 贾双虎. 北京: 北京出版社, 1983. – 111页

代汉搭配 / 李裕德著. 北京 : 商务印书馆, 1998. – 236

代汉知识辞典 / 主编张清源. 成都 : 四川人民出版社, 1990. – 353

揚州方言詞典/ 李榮主編 ; 王世華, 黄繼林編纂. 南京市 : 江蘇教育出版社 : 江蘇省新華書店, 1996. – 504

A diachronically–motivated segmental phonology of Mandarin Chinese / Wen–Chao Li. New York : Peter Lang, 1999. – 267 p.

A study of lexical borrowing from English in Hong Kong Chinese / Mimi Chan & Helen Kwok. Hong Kong : Centre of Asian Studies, University of Hong Kong, 1982. –144 p.

English in Japanese : a selection of useful loanwords / Akira Miura. New York : Weatherhill, 1998.– 203 p.

English loanwords in Japanese : a selection / by Akira Miura. Rutland, Vt. : C. E. Tuttle Co., 1979. – 192 p.

Ethnography, linguistics, narrative inequality : toward an understanding of voice / Dell Hymes. London ; Bristol, PA : Taylor & Francis, 1996. – 258 p.

Japan’s built–in lexicon of English–based loanwords / Frank E. Daulton. Clevedon, England ; Buffalo : Multilingual Matters, 2008.– 185 p.

Loanwords / John Mateer. Fremantle, W.A. : Fremantle Arts Centre Press, 2002.– 95 p.

Loanword Adaptation in Mandarin Chinese: Perceptual, Phonological and Sociolinguistic Factors/ Ruiqin Miao. Stony Brook University, 2005. – 171 p.

Loanwords and the phonological structure of Japanese / Julie Beth Lovins. Bloomington : Indiana University Linguistics Club, 1975. – 164 p.

Modern Chinese : history and sociolinguistics / Ping Chen. New York, NY : Cambridge University Press, 1999. – 229 p.

New terms for new ideas : Western knowledge and lexical change in Late Imperial China / Michael Lackner, Iwo Amelung and Joachim Kurtz. Leiden ; Boston : Brill, 2001. – 456 p.

Tibeto–Mongolica : the Tibetan loanwords of Monguor and the development of the archaic Tibetan dialects /A. Róna–Tas. The Hague : Mouton, 1966. – 232 p.

80

80