--PAGE_BREAK--Клавіша Del (Delete — вилучення) використовується для вилучення символів праворуч від курсору або виділеного фрагмента тексту.
Клавіша Ins (Insert — вставлення) застосовується або для вставлення символів, або для перемикання між двома режимами введення символів: введення із зсувом символів (вставлення) і введення із заміщенням раніше введених символів (заміна).
Клавіша Print Screen використовується для друкування змісту екрана або копіювання його в буфер обміну.
Блок цифрової клавіатури. Цей блок розташований у правій частині клавіатури і застосовується у двох випадках. У режимі блокування цифр (клавіша Num Lock) виконується введення числової інформації та знаків арифметичних дій. В цьому режимі клавішами блока вводяться цифри від 0 до 9 і крапка. А якщо режим блокування цифр (клавіша Num Lock) вимкнений, то ці клавіші дублюють дії клавіш керування курсором, а також клавіш Insert і Delete. Вмикання та вимикання режиму блокування цифр здійснюється натисненням на клавішу Num Lock.
Індикатори режимів. У правому верхньому кутку клавіатури є індикатори режиму блокування цифр (Num Lock), режиму великих літер (Caps Lock) та режиму блокування прокручування (Scroll Lock). Ці індикатори світяться при вмиканні відповідних режимів, а при їх вимиканні — гаснуть. Вмикання і вимикання указаних режимів здійснюються натисненням на однойменні клавіші Num Lock, Caps Lock, Scroll Lock.
2.3 Ручні маніпулятори До ручних маніпуляторів відносяться миші, трекболи та джойстики. Найпопулярнішою, на сьогоднішній день є миша. Трекболи і миші є координатними пристроями введення інформації в комп’ютер. Звісно, повністю замінити клавіатуру вони не можуть. Першу комп’ютерну мишу створив молодий вчений Дуглас Енджельбарт. Відбулося це в 1963 р. в Стенфордському дослідному центрі. Перший трекбол (trackball) був створений значно пізніше на фірмі Logitech.
Треба відмітити, що на комп’ютерному ринку найбільше розповсюдження отримали слідуючи миші: Microsoft Mouse, Logiech Mouse і Mouse System. Більшість фірм, по створенню подібних пристроїв, як правило, забезпечують сумісність або з Microsoft Mouse (дві керуючих кнопки), або з Mouse System (три керуючих кнопки), а частіше з ними обома.
Своєю популярністю миша завдячує головним чином великому попиту на прикладні графічні програмні системи, а також широкому розповсюдженню графічного інтерфейсу користувача. Миша робить дуже зручним маніпулювання такими широко розповсюдженими об’єктами, як вікна, меню, кнопки, піктограми тощо. При роботі у такому середовищу миша значно полегшує її, роблячи її простіше й ефективніше.
На сьогоднішній день не всі миші використовують однаковий спосіб переміщення. Наприклад, миша Honeywell має унікальний запатентований дизайн. Замість звичайної кульки ця миша має дві “ніжки”. Ці “ніжки” є частиною X — Y — механізму оптично — механічного шифратора. Але існують і повністю “оптичні” миші. Вони відрізняються від механічних і оптико — механічних мишей тим, що використовують тільки спеціальну поверхню, щоб переміщуватися.
Щодо підключення миші, то існує три основних способи. Самий розповсюджений — через послідовний порт. Таким чином виконується підключення великої кількості мишей різних фірм — виробників. Менш розповсюдженими є миші з шинним інтерфейсом (but — mouse) від фірми Microsoft, для підключення яких потрібен спеціальний інтерфейс, або порт, тільки для миші (мишиний). Третій спосіб — це миші в стилі PS/2, для портативних комп’ютерів.
Трекбол представляє собою “перевернуту” мишу, у трекбола рухається не сам корпус пристрою, а тільки його кулька. Це дозволяє підвищити точність управління курсором. Найбільш зручніше використовувати трекбол у ноутбуках.
Все частіше у портативних комп’ютерах для управління курсором використовуються такі “екзотичні” пристрої, як Mouse Point (або Pointing Stick) і Touch Pad. Перше з них схоже на звичайну кнопку, яка розміщена в полі алфавітно — цифрових клавіш. Натиснення кнопки в тому чи іншому напрямку відповідає аналогічному переміщенню курсору на екрані. Touch Pad представляє собою сенсорну площину, по якій треба водити спеціальною паличкою, або пальцем, який замінює в цьому випадку, рухому частину маніпулятора.
Рукописне (“пір’єве”) введення поки що не стало стандартною опцією для комп’ютерів — блокнотів, хоча можна відмітити, що певна кількість фірм, наприклад Compaq і NEC, виробляють моделі, які поєднують клавіатуру і “пір’яне" введення.
2.4 Дисплей Він призначається для відображення текстової, графічної та відеоінформації. Основними характеристиками дисплея є роздільна здатність, кількість кольорів (палітра), розмір екрана. Кількість кольорів дисплея — 65536 (High Color), 16 млн. (True Color). Розмір екрана дисплея виражається в дюймах (1 дюйм = 2,54 см). Використовуються 14, 15, 17, 19, 21, 27 — дюймові екрани. За принципами роботи являє собою по суті спрощений і удосконалений варіант побутового телевізора. Спрощений, оскільки відсутні засоби прийому радіочастот, і удосконалений, оскільки якість зображення на екрані значно вища, ніж на екрані телевізора, за рахунок вищих частот розгортки як по горизонталі, так і по вертикалі. Монітори поділяються на два види — ЕЛТ — монітори (або монітори з електронно — променевою трубкою) і РК — монітори (або рідкокристалічні монітори).
ЕЛТ — монітори дуже схожі на сучасні телевізори. Та і принцип роботи в них точно такий же: всередині кінескопа монітора знаходиться електронно — променева трубка, яка посилає пучки світла трьох спектрів — червоного, зеленого та синього — на екран. Переваги ЕЛТ — моніторів — чітке формування зображення і великий кут огляду. Недоліки — ці монітори відносно шкідливі для здоров’я, і їх контрастність відносно низька. РК — монітори працюють на основі рідких кристалів. Вони не радіоактивні, використовують мало електроенергії, мають дуже яскраві і контрастні кольори. Їх недоліки полягають у крупному розмір зерна (ЕЛТ — 0,24 мм, РК — 0,29 мм) та у повільній швидкості обновлення інформації і в маленькому куті огляду.
Дисплей звичайно має вимикач живлення, розташований знизу або збоку від передньої панелі, органи управління якістю зображення, як і в телевізорі (яскравість, контрастність, насиченість кольорів, розміри по вертикалі та горизонталі, лінійність по вертикалі та горизонталі, зсув по вертикалі та горизонталі).
В нових моделях регулювання зображення здійснюється електронним шляхом, як і в сучасних телевізорах.
У текстовому режимі на екран виводяться тільки символи (25 рядків, у кожному — 80 символів). Поточне місце екрана для введення символів позначається блимаючим значком, який називається курсором.
У графічному режимі на екран виводяться зображення, що складаються із точок (пікселів). Кількість точок характеризує роздільну здатність дисплея. У свою чергу, роздільна здатність залежить від ємності відеопам’яті, яка може становити 16, 32, 64 Мбайт. Роздільна здатність дисплея може мати такі значення: 640 x 480, 1024 x 676 точок/дюйм та ін.
2.5 Накопичувачі. Призначення жорстких дисків Жорсткий диск (Hard Disc) нинішніх комп’ютерах є найважливішим носієм великих об’ємів інформації, яка зберігається незалежно від живлення комп’ютера. Його назва пояснюється тим, що даний диск є твердим. Звичайно, накопичувачі містять декілька дисків (окремий диск називається platter), які містяться в щільно зачиненому корпусі. Жорсткі диски називають також фіксованими дисками, тому що вони постійно змонтовані в системному блоці. Іноді зустрічається назва жорсткий диск. Жорсткий диск є незмінним. Використовується для запису та читання інформації. Саме із жорсткого диску в пам’ять комп’ютера завантажуються основні програми, необхідні для початку роботи одразу після вмикання живлення. Жорсткий диск є найважливішою робочою частиною комп’ютера. Жорсткі диски зберігають набагато більше даних, ніж гнучкі диски. Диск мінімальної місткості зберігає декілька десятків Мбайт, а диски самої великої місткості — сотні Мбайт. Місткість жорстких дисків найбільшої місткості складає декілька Гбайт.
При форматуванні диска на ньому формуються концентричні кола — доріжки, які розбиваються на сектори. Обмін інформацією між оперативною пам’яттю та диском відбувається секторами. Сектор стандартного розміру зберігає 512 байтів даних.
Кожний системний диск містить власну систему для збереження файлів, яка називається таблицею розміщення файлів (File Allocation Table, скорочено FAT).
На логічному рівні вся сукупність секторів розглядається як безперервна однорідна послідовність із номерами секторів. Один або кілька секторів із суміжними номерами утворюють логічну одиницю розподілу зовнішньої пам’яті (кластер). Розмір усіх кластерів на одному диску однаковий та залежить від ємності диска, (чим більша ємність диска, тим більший розмір кластера, про що свідчать наведені нижче дані).
Ємність диска, Гбайти
Розмір кластера, байти
0,016 — 8
4096
8 — 16
8192
16 — 32
16 384
> 32
32 768
Кожному кластеру диска присвоюються такі значення:
Значення
елемента
Опис кластера
0
Кластер, доступний для зберігання даних
nn
Значення з номером кластера, де зберігається наступна частина файла
BAD
Кластер містить один або кілька поганих секторів. Файлова система такий кластер не використовує
EOF
Кластер містить кінець файла
Reserved
Кластер, призначений тільки для використання у Windows
Файл розміщується послідовно у всіх знайдених вільних кластерах, номери яких зберігаються в таблиці FAT. При вилученні файла його кластери (які можуть бути розміщені в різних місцях диска) стають вільними. Виникає фрагментація дисків, яка збільшує час доступу до файлів та ускладнює їх відновлення. Системна утиліта Defrag (Дефрагментація диска) використовується для збільшення дискового простору.
Вінчестер характеризується інтерфейсом, ємністю пам’яті, частотою обертання шпинделя, розміром кеш-пам’яті, часом пошуку, швидкістю обміну даними, шумовим рівнем та деякими іншими параметрами.
Інтерфейс вінчестера — набір електроніки, який забезпечує обмін інформацією. Найпоширеніші інтерфейси — EIDE та SCSI, перший з яких менш продуктивний, але дешевший.
Сучасні жорсткі диски можуть зберігати такі обсяги інформації: 10,2; 17,2; 25; 60; 80 Гбайт.
Частота обертання шпинделя вінчестера становить 5400 — 7200 і 10 000 хв-1. При її збільшенні продуктивність диска зростає, але необхідно встановлювати додатковий вентилятор для охолодження.
Кеш — пам’ять значно збільшує (на 40 — 90%) швидкодію вінчестера і може мати ємність у 8, 24, 40, 48, 52 рази мінімальною швидкістю 150 Кбайт/с для введення — виведення інформації. Останнім часом усе більшу популярність набувають цифрові диски (DVD), які можуть зберігати понад 9 Гбайт інформації.
2.6 Пристрої друкування Всі друкувальні пристрої поділяються на послідовні, рядкові та сторінкові. Належність принтера до тої чи іншої групи залежить від того, формує він на папері символ за символом або одразу весь рядок чи цілу сторінку. В свою чергу у кожній групі можна виділити пристрої ударної (impact) і безударної (non — impact) дії. Далі принтери можна розділити на матричні і символьні (зараз вони зустрічаються дуже рідко).
Матричні друкувальні пристрої. Це пристрої ударної дії. У послідовних ударних матричних друкувальних пристроях (impact dot matrix), вертикальний ряд голок, або молоточків наносить фарбу з стрічки на папір, формуючи послідовно символ за символом. “Голкові” принтери мають допустиму якість друку, не високу ціну використовуємих матеріалів (фарбуючої стрічки) і використовує мого паперу, та й самих пристроїв. Для цих принтерів звичайно використовується як форматний, так і рулонний папір. Головка принтеру може бути оснащена 9, 18 або 24 голками. Як правило, сучасні принтери оснащені резидентними або завантажувальними масштабованими шрифтами. Швидкість друку для високовиробничих моделей може становити до 380 знаків в хвилину. На ринку послідовних ударних матричних принтерів лідирують фірми Epson, Star Micronics, Okidata. Більш високе виробництво надають построчні (посторінкові) матричні принтери, які випускають фірми Genicom, Dataproducts. Замість маленьких крапково-матричних голок вони використовують довгі масиви з великою кількістю голок, при цьому швидкість друку доходе до 1500 рядків за хвилину.
Струйні принтери. Вони відносяться до безударних друкувальних пристроїв. Дані пристрої працюють практично без шуму — це є їхньою перевагою. Послідовні безударні матричні струйні принтери поділяються на пристрої неперервної і дискретної дії. Останні в своїй роботі можуть використовувати “кулькову" технологію, або п’єзоефект. Практично всі сучасні пристрої цього класу використовують ці дві технології друку. При друці високої якості швидкість виведення не перевищує 2 — 3 (близько 200 знаків за секунду), хоча максимальні значення можуть доходити до 7 сторінок за хвилину. Як правило, струйні принтери дозволяють емалювати роботу найбільш популярних моделей ударних пристроїв і підтримувати відповідне програмне забезпечення.
Лазерні і LED — принтери. В цих принтерах використовується електрографічний принцип створення зображення — майже такий як в копіювальних машинах. Найбільш важливими частинами лазерного принтеру є фотопровідний циліндр (друкувальний барабан), напівпровідниковий лазер і прецізійна оптико-механічна система, яка переміщує світловий промінь. Коли зображення на барабані побудовано і він покритий тонером, листок паперу заряджається таким чином, що тонер з барабану притягується до паперу. Після цього зображення закріплюється на ній, за рахунок нагріву частинок тонера до температури плавлення. Остаточну фіксацію зображення здійснюють спеціальні резинові валики, притискаючи розплавлений тонер до паперу.
Крім лазерних існують також LED — принтери (Light Emitting Diode), які отримали свою назву за те, що напівпровідниковий лазер у них був замінений певною кількістю світлових діодів. Звичайно ж, в даному випадку не потрібна складна оптична система рухомих дзеркал та лінз. Зображення одного рядка на барабані формується одночасно.
Принтери з термопереносом воскової мастики. Принцип роботи цих принтерів полягає в тому, що термопластична фарбуючи речовина, нанесена на тонку обкладинку, попадає на папір саме в тому місці, де нагрівними елементами друкувальної головки забезпечується та температура, яка повинна бути (70 — 80 градусів). Такий спосіб друку достатньо простий та безшумний. Саме тому, що між друкувальною головкою і папером механічний контакт відсутній, термопринтери відносяться до класу безударних пристроїв. Ціна сторінки з зображенням, надрукованій на принтері з термопереносом, як правило, вище, ніж для струйних принтерів. Для даних пристроїв також характерна невелика швидкість друку (1 — 2 сторінки за хвилину).
Кольоровий друк. На сьогоднішній день для кольорового друку використовується всі чотири описаних технології плюс ще дві: принтери з термосублімацією фарбника і з зміненням фази фарбника.
Технологія принтерів з термосублімацією найбільш близька до технології термопереносу, тільки елементи друкувальної голівки нагріваються до температури 400 градусів. Сублімація — це перехід речовин з твердого стану в газоподібний, обминаючи стадію рідини. Таким чином, порція фарбника сублімує з підложки і осідає на папері чи іншому носієві. Комбінацією кольорів фарбників можливо підібрати майже будь — яку кольорову палітру. Дана технологія використовується тільки для кольорового друку, а реалізуючі її пристрої, звичайно, відносяться до класу “high — end”.
Принтери з зміненням фази фарбника називають також принтерами з твердим фарбником. Принцип роботи даних пристроїв такий: воскові стержні для кожного першого кольору фарбника постійно плавлять спеціальним нагрівальним елементом і попадають в окремі резервуари. На відміну від звичайної струйної технології в даному випадку немає ні розтікання, ні перемішування фарб, ні протікання. Саме цьому принтери, які використовують технологію зі зміненням фази фарбника, працюють з будь — яким папером.
2.7 Сканери Сканером називається пристрій, який дозволяє вводити в комп’ютер образне зображення, яке представлене у вигляді тексту, малюнків, слайдів, фотографій або іншої графічної інформації. Не зважаючи на велику кількість різних моделей сканерів їх можна класифікувати по декільком ознакам. Наприклад, по кінематографічному механізму сканера (конструкція механізму руху) і по типу зображення, яке вводиться.
продолжение
--PAGE_BREAK--